| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Майдан клекотав, Майдан не здавався! Майдан-це НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ!
ВІН – НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ
Він прийшов на Майдан, щоб боротись за правду,
За гідність, свободу, змістовне життя,
За майбутнє країни, майбутнє народу,
За радісне й світле дітей майбуття.
Тут на площі зібралися всі однодумці,
Щоб від влади добитися втрачених прав,
Добиватися разом, а не поодинці,
Спільним зібранням, бо час вже настав.
І вечором пізнім, в кінці листопада
На Майдані святково Він мирно стояв,
До них підійшла ще й студентська громада –
Український народ танцював і співав.
Велике зібрання на площі столиці
Протест виражало свій мирним шляхом,
І гадки не мало про намір злочинців
Вранці вчинити майданцям розгром.
Напали бандити на мирне зібрання,
Мов зграя вовків на отару овець,
Калічили, били людей без вагання –
Та був не убитий цей Мирний борець.
Він стояв серед площі завжди непорушно,
У очах горів гордий бійцівський вогонь,
Сотні іскор його розлітались безстрашно,
Що стращали бандитський увесь легіон.
“Беркутяри” кругом обстріляли сміливця,
Та факел очей Його зовсім не згас,
Тоді вистрелив в Нього з гвинтівки убивця –
Не здригнувся від страху Його жоден м’яз.
Він голосно крикнув: “Народ не здавайся!
Шикуйся за Мною і в бій ми підем,
Та звернемо шию усім кровопивцям –
Досить нам жити під цим тягарем!”
Народ клич почув! Враз увесь згуртувався
Та став непорушно за Ним у колону,
Бо Він не здригнувся – Народ не злякався
Й пішов Він у бій за свою Україну!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
ЮРІЙ ЯРЕМА
Майдан – це протистояння народу діючій владі, яка довела до соціальної, економічної та політичної кризи в нашій країні.
. Призупинення євроінтеграції, а також приниження гідності людей владою, встановлення нею авторитаризму через ганебні закони - людському терпінню увірвали кінець. Незважаючи на 20 –ти градусні морози, фізичні сутички, поранення, зникнення людей і їх вбивства - народ вистояв.
Я горджуся своїм справедливим і мужнім народом, який вийшов на Майдан.
Хочу, щоб Україна швидше стала на європейський цивілізований шлях розвитку.
Своїми віршами я вносив свій посильний вклад в нашу спільну боротьбу.
ПІСНЯ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ
РЕВОЛЮЦІЙНИЙ МАЙДАН
Із мирним протестом народ на Майдані,
За Волю і Гідність боротись прийшов.
Та влада не чула вимог і благання –
Тоді народ сміло у наступ пішов.
Приспів:
Здійсни нашу мрію, моя Україно –
Всім мирного неба, свободи, добра!
Ми зробимо все, щоби вільно і гідно
В Європі країна заможно жила!
Весь клан з президентом втекли до Росії,
Війною пішли, щоб свободу убить.
Ми стали всі разом на захист країни –
Рідненьку свою наш народ захистить!
Приспів:
Здійсни нашу мрію, моя Україно –
Всім мирного неба, свободи, добра!
Ми зробимо все, щоби вільно і гідно
В Європі країна заможно жила!
Хай ворог тремтить весь від духу свободи,
Народу відважного їм не здолать.
Ми – сильні! Ми – вільні! І голос народу
Сьогодні й завжди буде гордо звучать!
Приспів:
Здійсни нашу мрію моя Україно –
Всім мирного неба, свободи, добра!
Ми зробимо все, щоби вільно і гідно
В Європі країна заможно жила!
ЮРІЙ ЯРЕМА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
В середині счня 1914року, коли я розвішував чргову газету на Майдані, до мене підійшла миловидна жіночка і ніяково запитала чи міг би я написати про неї вірш.
"Але ж я Вас вперше бачу,- відповів я,- і про що я можу написати?" "А Ви напишіть усе те, що Вам підкаже моя фотографія, і те, що Ви відчуєте інтуєтивно. А що Вас буде цікавити із мого особистого життя, то я розкажу зараз." Такого замовлення в мене ще не було і я погодився при умові, що розміщу його в газеті. Я написав вірш, але замовниця до мене підійшла тільки в кінці лютого і я подарував її цілу газету з цим віршем.
ФОТОПОРТРЕТ НЕЗНАЙОМКИ
З МАЙДАНУ
1
Морозно на вулиці, іній іскриться,
Від променів сонечка щуряться очі,
Та запах весни чути − мабуть, проснеться
Природа від хуги і темної ночі.
Фатальність грядущого, віра в майбутнє,
Вселяє надію у вічність життя,
Душевний підйом окриля фантастичне,
Ніким нездійсненне природне буття
2
Я сиджу і вдивляюся у фотографію,
Яку щойно вложив у настільну планшетку,
Й поправляю свою віршову орфографію,
Щоби гідно віршами оформить зворотку.
Хоч я мало про тебе зумів щось узнати
З твоїх спогадів куцих про власне життя,
Та я спробую фотопортрет описати
Всю харизму твою і твої відчуття.
3
В тебе радісне личенько світиться щиро,
На чолі піднялись чорні дужечки брів,
Оченята іскряться, як зірочки мило,
Й зачаровують поглядом душу без слів.
Твої щічки, покриті яскравим рум’янцем,
І окреслюють обриси личка овальцем,
Повні губки розкриті в яскравій усмішці
Білі зубки за ними, неначе в манишці.
Густі коси спадають на пишнії плечі
І на шиї лежать вінцем чорної ночі,
Підборіддя підтримують ручки біленькі,
А з-під них випинаються грудки пухкенькі.
Як я хочу пройнятись твоїм почуттям
І відчути в собі задушевний твій настрій,
Бо у тебе на фото піднесений стан −
Ти злітаєш неначе в далекий свій вирій.
4
Ти в коханні жагуча і спрагла була,
В почуттях цих не мала ти міри.
І на світі з одним ти девізом жила −
Все життя − це любов, а без неї дні сірі.
Ти любима була й завжди палко влюблялась,
Розлучалась з коханими завжди сама,
Та бувать без коханого ти не боялась,
Переконливо знала: не будеш одна.
В полум’янім коханні душа окрилялась,
І ти брала усе до кінця від життя,
А про «мандри» свої не завжди пам’ятала −
На душі не було відчуття каяття!
Піклувалась ти завжди про рідну родину
І душею ти дбала про злагоду в ній,
Яку всі зберігають від днини до днини −
Бо від Бога вона, і вклоняються їй!
У коханні росли твої діти і внуки,
Вже в дітей є у кожного рідна сім’я,
Лише ти на страждання свої, біль і муки
Без любові сидиш у квартирі одна…
Діти з внуками прийдуть, гуртом привітають, Та відзнімуть на фото коханий портрет,
І залишать на пам’ять й тобі подарують −
Віддала ти портрет − хай опише поет!
5
Я сиджу і дивлюсь на твою фотографію…
Може, щось я не так і не все описав,
Не читав і не знав я твою біографію −
Ти пробач, я не маг − що відчув, те й сказав!
Ю. ЯРЕМА 15 січня 2014р.
5 лютого київська мерія перетворилася на шлюбний палац.Тут відбулося перше революційне весілля. В Українському домі активіст-санітар Богдан в присутності всіх захисників Майдану став на коліно і освідчився дівчині Юлі, яка працювала на кухні, і попросив стати його дружиною. Юля від несподіванки ледве не спритомніла, але оговтавшись,без коливань погодилася на пропозицію.
На весіллі були коровай, рушник і вальс Медельсона на білому піаніно від одного активіста Майдану. Обручки молодятам подарував отець Олег з Німеччини, а квіти подарував О.Тягнибок і поздоровив з весіллям. Біля мерії було море народу і я, втративши всяку надію попасти в середину, вийшов із натовпу і в в мене зародилося бажання написати вірш про це радісне весілля. Я сів біля Головпочтамту і експромтом написав вірш.
ВЕСІЛЛЯ ПЕРШЕ
НА МАЙДАНІ
1
В центр столиці поз’їжджались
Люди з різних областей.
Між собою об’єднались
Хоч і різних пристрастей.
Скопом взялись всі за побут –
Плац столичний закипів,
Знав тут кожен, що добробут
Починається з азів.
Ставили одні намети,
Щоб було де віддихать,
Інші взялись майструвати
Грубки – їжу готувать.
Разом склали барикади
Від наскоку «беркутяр»,
Бо це найманці від влади –
Гірше банди яничар.
Влаштували і медпункти
Рани щоб перев’язать,
Виникнуть коли турботи –
Будуть хворих лікувать.
Від усюди волонтери
Їдуть-їдуть без зупину:
І студенти й інженери,
І татари навіть з Криму.
2
З Житомирської області
Приїхав волонтер Богдан,
Він лікар був по совісті
Й лічив увесь Майдан.
А з Рівного сюди прибула
Дівчина, доброволець Юля,
На кухні працювать любила
І їжу готувати вміла...
Та якось на роботі діва
Поранила до крові руку
І хоч була вона не рева,
Та не змогла знести біль й муку.
Хутчій побігла в медсанбат,
Де всіх приймає там медбрат.
Богдан оглянув руку пильно
Й побризкав щедро спреєм рану,
Обвив бинтом її старанно
І пожалів дівчину гарну.
А згодом дівку запросив
Сестрою він у медсанбат –
Зимою хворих був наплив,
Та мало медсестер-дівчат.
Сестра приглянулась Богдану:
Струнка, здорова, працьовита,
Старанно перев’яже рану
Без посторонніх і запитань.
Так волонтерили разом
Вони у цім медпункті.
Боролись з владою і злом
З майданцями в спільноті...
3
На Європейській площі грізно
Іде запеклий бій в день Злуки,
Бійці б’ють ворога звитяжно –
Згадали хлопці спецам Крути.
Горить асфальт – тхне димом й газом,
З орбіт вилазять з кров’ю очі,
Запеклі сутички з спецназом –
Є вбиті й ранені на площі...
Укрдім відбили. З площі банди
Й “менти” від страху повтікали.
Бійці аж до будинку Ради
“Грифонів” й “Беркутів” прогнали.
Повстанці зразу в Домі жваво
Кімнати й зали повбирали.
Зайшли бійці у нього браво
Та й хором гімн наш заспівали!
4
А через днів десь два чи три
Закохані у Дім зайшли
При всіх майданцях Богдан сміло,
Припавши на одне коліно,
Освідчивсь Юлі щиро й палко,
Що дівчині аж стало жарко,
Та всупереч він все попри
Просив, щоб друзі всі прийшли
Узяти участь у весіллі –
В турботах будуть всі при ділі...
Церковна місія була
З двома священиками зразу,
Урочисто в Ка–еМ–Де–А,
Ще й запросили пресу...
Коли вінчались молодята
Дві зірки спалахнули в небі.
Від Бога це була посвята –
Й хор півчий заспівав молебні.
Найперші дружка і дружок
Вітали щиро молодят,
Подарував їм Тягнибок
Рясний букет, як сніг, троянд.
А потім від душі у залі
Веселим сміхом, криками
Усі, хто був на цьому балі
Покрили їх цукерками…
І вшанували молодят,
Щоб жили в злагоді й любові,
Не знали ні біди, ні втрат,
Й завжди були живі-здорові.
І я їм побажаю щастя
Багато – набагато літ:
В них буде все і все їм вдасться,
Нехай всміхнеться Євросвіт!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Ю. ЯРЕМА 5 лютого 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
ДО СЬОМОЇ РІЧНИЦІ МАЙДАНУ ГІДНОСТІ ПРИСВЯЧУЮ!
22 січня близько восьмої години ранку спецназівці "Беркут" пішли в атаку на вул. Грушевського і почали розчищати барикади та затримувати людей, звязувати їх мотузками, затягувати на свою територію і там жорстоко бити та знущатися. Через півтори години майданівці пішли в наступ на силовиків і повернули попередні позиції, але тут в атакуючих почали стріляти снайпери із вогнепальної зброї Від куль снайперів загинули активісти Майдану Сергій Нігоян і Михайло Жізневський та поранений був Юрій Вербицький, якого банда партії регіонів ночу викрали із Жовтневої лікарні і завезла в бориспільський ліс та після жорстоких катувань повісила на дереві.
Вранці під час зачистки барикад "беркутяри" в жорстоких сутичках захопили у полон відважного козака Майдану Михайла Гаврилюка Затягнули на свою зону, а потім на девятнадцятигродусному морозі роздягли догола і почали футболити його голову як мяч. Коли погань, натішившись, забила його ледве не до смерті визвали швидку і завезли в лікарню. Із лікарні його викрали воїни-авганці і завезли у свій шпиталь.
Я не міг залишитись осторонь цієї надзвичайної події, бо переконаний: ті, хто йде проти народу і застосовує протиправні тортури, буде покараний.
Я посвятив цоьму незламному козаку вірш.
ОДА ГЕРОЮ МАЙДАНУ,
НЕЗЛАМНОМУ КОЗАКУ
МИХАЙЛУ ГАВРИЛЮКУ
Коли в Україну приходить біда,
Держава не бачить її і не чує,
Тоді закипає в країні злоба –
Це горе її утвердждає й гартує.
Громада виходить на віче вселюдне
Боротись за Волю, за Гідність і Честь,
Щасливе життя незалежне й свободне -
Здолати цей уряд і вимести геть.
І гніву суспільства облада злякалась,
Наказ віддала: “Разогнать етот зброд”!
Команда ОМОНів наказу скорилась
І вранці жорстоко побила народ.
Хоробро зустрів люд орду душогубів
І вийшов супроти на грізний Майдан,
Миряни ішли звідусіль. Плац весь люднів.
На захист у сотні ставав увесь стан.
В таку-то годину прибув у столицю
З Ярівки відважний, завзятий хлопчак
І в сотню четверту самозахисницю
Подався сміливо наш бравий вояк.
Майдан гуртувався і оборонявся
Від підлих наскоків скажених ментів.
Повстанці боролись. Ніхто не здавався,
Хоч натиск бандюг увесь час шаленів.
Та раз “беркутяри” в бою захватили
В заручники смілих, безстрашних бійців,
Хоча оборонці нахаб відтіснили,
Але не відбили відважних борців.
І поміж сердег, що були у полоні
Був наший хоробрий, звитяжний Михась,
І гангстерська нечесть в одежі ОМОНів
Рішила роздіти його сього час.
Прилюдно розділи бійця на морозі,
Наш бранець стояв лиш в шкарпетках одних,
Всі стали знущатись над ним, хто як змозі,
Тортури садистські тримав він від них.
Та він не упав і тортур не злякався,
І гордо тримав перед ними чоло.
Бо Він – це Народ України, що клявся
Іскинути з себе зміїне кубло!
“Погравшись” над бранцем та ще й насміявшись
Злочинці закрили його в автозак,
Там ще катували – та духом не впавши,
Пощади не став він просить в посіпак.
Його волонтери спасли від потали
І викрали прямо з-під носа звірюг,
Сховали Михася надійно в шпиталі -
Сторожу поставили грізну навкруг.
Одужав Михась і на ноги підвівся,
На площу прийшов й повернувся в свій стан,
Хоробро й завзято із ворогом бився
Аж поки з країни не втік бісів клан!
Святий Патріарх Філарет згодом скаже
На всесвіт в ефірі пророчі слова:
“Народ, як козак цей – завжди переможе,
Йому наша шана і честь і хвала”!
СЛАВА ГЕРОЯМ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Ранок на Майдані 31 сцічня розпочався із спільного обговорення драконовького "закону про заручників", прнятий Верховною Радою. Цей закон фактично визнає, що кожен,хто був затриманий під час протестів знаходиться під вартою без жодних підстав. Бо їхнє звільнення закон ставить не в залежності від вини та власних дій, а в залежності від дій незнайомих, обвинувачуваному людей, дії, котрі ніяк не повязані із нібито вчиненим злочином.
Під впливом цього ганебного закону,та справедливих виступів промовців я написав кримінальну поему.
СОМАЛІЙСЬКИЙ ЗАКОН
УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
( кримінальна поема)
Майдан не тусовка, пікнік і не раут,
Не площа для світських забав і зібрань,
Це площа з якої менти розганяють
Людей, за їх поклик – своїх домагань.
Майдан – полігон, де безумство провлади
Доходить до самих найвищих вершин.
Майдан – полігон, де вбивають заради
Савани, як звірів – без всяких причин.
Майдан – не спортивне, веселе гуляння,
Не цікава прогулка на хортицьку Січ,
Майдан – це вселюдне і мирне зібрання,
Майдан – супротивний двобій протиріч.
Це віче великого протистояння
До влади, яка довела всіх до кризи,
До масового безробіття заради
Достатку свого і гламурної ризи.
Ця влада хотіла б люд в стійло загнати,
Як бидло, скотину, худобу, плебес,
Щоб мовчки стояла й не сміла сказати
Хоч слово спротиву – як хмари з небес.
У кожній країні народна є влада
Бо вільно народ її сам вибирав,
А в нашій країні не влада, а зрада
Народних надій і майбутніх їх прав.
Та звідки взялася в нас аспідська влада
Вона ж не в раю зародилась з ребра.
Віддала свій голос за владу громада –
Тепер її голос вона попира.
Народ довела до душевного болю,
Що кинувши все, люд у Київ прийшов.
Освоїв Майдан й укріпивсь до двобою -
Він мирно зі владою ждав перемов.
Та владі цій злісно до болю тут стало:
“Чого це товпа тут на площі стоїть,
І де це у світі таке б ще бувало,
Чому безнаказно це бидло бурлить?”
Таємно зібралася влада на раду
Й рішила “по-свойськи” владнати скандал...
Взялися за діло “стерв’ятники” радо –
Побити людей і очистить квартал.
Важка оказалась ця “беркутам” справа,
Рішуче повстав проти них увесь стан,
Найшлася на них гідна відсіч й управа –
Принишк, затаївся ганебний весь клан.
І підло найняв він “тітушок” провладних,
Зі сходки повстанців злочинно хватать,
Ловить проходячих зівак пересічних
Та всіх в автозаки, як скот запихать.
Робили зухвало це владні злочинці,
Заручників крали з лікарень вони,
Тягнули до лісу людей поодинці
Й чинили кати самосуд без вини.
Одних убивали, других мордували,
А хто від побоїв вже дома помер -
Тож де тепер ті що безвинно пропали,
А скільки знайдеться убитих тепер?
Незлагода з урядом чинним зростала,
Терпіння суспільства дійшло до межі.
Горілим зпахло – задуха хитала,
Ще мить – й противладці прорвуть рубежі!
І владі прийшлось розрядить обстановку
Злочинні усі скасувати закони...
Прем’єр добровільно подав у відставку,
Людей перестали ловити ОМОНИ.
Та маси людей ще томились у тюрмах,
Яких незаконно запхали менти,
Звинивши усіх їх за участь у штурмах,
Й за те, що жбурляли з ”коктейлем” пляшки.
І збори кричали - була в тім підстава,
Звільнити із тюрем невинних людей,
Та виправдать їх із поверненням права,
Без всяких умов й кримінальних статей.
Провладні сатрапи рішили у Раді
“Пропхать” за секунду ганебний закон:
“Помилувати всіх затриманих “раді”,
Як звільнять майданці весь мікрорайон.”
Оцей сомалійський, бандитський закон
Заручником став для невинних людей.
Поставила банда життя їх на кон –
Мало її людських жертв і смертей.
Хвати заручників – це кримінал,
Кодексу норми в країнах всі чинні.
Засудить цю владу нехай трибунал
За всі беззаконня і дії злочинні.
Владі заручників треба негайно
Звільнити всіх з тюрем без всяких умов.
Тільки тоді на Майдані діяльно
Порядок і спокій відновиться знов.
Нічого не має дорожче життя:
Не можна міняти його на будинки,
Не можна міняти на владу, буття,
Палаци, дороги та інші ужитки!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
З повагою, Ю. ЯРЕМА
ДАЛІ БУДЕ ЩЕ ЦІКАВІШЕ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
МАМО, ПУСТИ НА МАЙДАН!
– Мамо, пусти на Майдан!
На Майдані народ стоїть гордо і грізно,
І кличе на поміч до себе в свій стан,
Боротись за волю допоки не пізно.
– Ні синку, тобі ще зарано,
Дорослі там люди стоять
І борються з владою справно –
Ще рано геройство своє проявлять.
– Мамо, пусти на Майдан!
Людей почали там вбивати,
Провладний команду дав клан:
На враження сміло стріляти.
– Ні синку, задача у тебе є інша –
Школу успішно закінчити треба,
Тести всі здати й вступити до виша,
Освіту здобути і жити для себе.
– Мамо, пусти на Майдан!
Стоять буду там непорушно,
Моя це задача і мій гідний план,
Знічев’я сидіть мені душно.
– Ні синку, наш батько вже там,
Тобі я казать не хотіла,
Поїхав у Київ він сам –
Йому відказать я не сміла.
– Мамо, пусти на Майдан,
Батьку підтримка потрібна,
За нього життя я віддам
І за Вкраїну – вона для нас рідна!
– Синочку, моє ти дитя,
Відпускаю тебе туди слізно…
За волю, свободу, щасливе життя –
Люди боріться – поки ще не пізно!
Ю.ЯРЕМА
22 січня. Криваве Свято Дня Соборності. Це історичний день проголошення Акту з'єднання Української Народної Республіки і Західної Народної Республіки, що відбулася в 1919 році.
КРИВАВИЙ ДНЬ ЗЛУКИ
акровірш
Сльози в День Злуки гарячі течуть,
Люди вмирають від ран на Майдані,
Аж в океан ріки кров донесуть -
Влада відчула свої дні останні.
Арка "Динамо" від штурмів дрижала,
Насмерть від кулі упав Нігоян,
Агнця Вербицького банда розп'яла,
Цар дав команду стрілять в громадян.
Істинні воїни Сенек й Жізневський -
Їх добивали злочинці в пагонах...
Спільно зібрався народ український,
Масово бити бандюг в регіонах.
Екщн бойовий надав гарту бороться,
Разом в повстанців вселялися сили,
ТЬм'яніі від бою в майданівців лиця -
Встань, Україно, народе мій милий!
Опір умнож і добав супротиву,
Раду і уряд звалити за зраду -
Ось тоді Бог дасть нам волю щасливу,
Гідні достатки, добробут і зладу.
Адську корону знесемо жахливу -
Ми переможемо - миру заради!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
ДРУЖЕ!
Перші букви вниз читай,
Дух Майдаеу пізнавай!
Ю. ЯРЕМА
СКОРБОТНИЙ ДЕНЬ ЗЛУКИ НАСТАВ
акровірш
Ллється невинная кров на Майдані,
Аспідський “Беркут” людей забивав,
Він відчував страх і дні вже останні.
Арка “Динамо” від взривів здригалась,
Нігояну у голову снайпер уцілив,
А куля Жизневському в серце уп’ялась, –
Це влада безжально пустила в них стріли.
І Сеник,… Вербицький та інші - убиті,
Їх мучили довго “тітушки” у лісі.
Сотні людей за це злістю умиті,
Мститись хотіли за лад остобісів.
Емоції перли на штурм з ними биться,
Рішучість й надія давала їм сили,
Тьм’яніли від люті в штурмуючих лиця, -
Вставай, Україно, народе мій милий!
Один лиш є шанс - мирна сила спротиву,
Рішуче ми звалим цю владу за зраду.
О, Боже, вкраїнцям дай долю щасливу,
Гаразди, достатки, добробут і зладу!
Адже в Європі народи всі рівні –
Майбутнє за ними, час туди Україні!
В, ШТУРХЕЦЬКИЙ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
Після буремних подій у мене визрів план зібрати своїх творчих однодумців і організувати випуск своєї газети для Майдану та вивішувати її на огляд на самому видному місці. І це повинна бути поетична газета, тому що лише врш може всебічно організувати звучну закінченість та завершеність подій.
АКРОВІРШІ
Врятуймо країну!
Українонько мила, невже ти в ізгої?
Коли щезнуть навіки твої вороги ?
Рани глибокі коли ти загоїш?
Аспіди згинуть коли й баньдюги?
Їздить дорогами, сміло ходити
Нині не можна ні вдень, ні вночі,
Алярм скрізь панує: “тітушки – бандити”
Притулок знайшли у “ментів – палачів”.
Отямтеся “тушки” і всі “простітушки”!
Нікчемні політики – геть від керма!
Адську цю владу з низів до верхушки
Давно прибрать треба із цього ярма.
Україні потрібна векторна зміна -
Сателітів подалі країно гони.
Етнос народу – це нова Україна.
Європо, в обійми її пригорни!
Друже!
Ти заклик Майдану у вірші впізнаєш,
коли буквочки перші униз прочитаєш.
Майдан закликає
Славетний час всеукраїнського єднання
Всевишній дав сьогодні друзі нам:
Об’єднатися для здійснення бажання-
Бажання жити вільно, як птахам.
Об’єднуйтесь же всі, хто ще не з нами,
Давайте разом будувати дім,
Активність в спільній справі, а не чвари,
Потрібна для добробуту усім.
Енергія сердець хай розійдеться,
Рішучості у справі додадуть всім чуття,
Ехо Заходу на Сході відгукнеться:
Ми разом на краще повернемо життя.
Ось тому Майдан і закликає: -
Жоден українець, не проспи цей час,
Еетнографічно поділитися не гоже-
Заповіт для всіх складав Тарас!
Лунають заклики й прохання -
Об’єднатись, щоб збулося це бажання.
26.01.2014 В. Штурхецький
Ти ворог мій і ворог України! Якщо ти досі в партії отій, Від дій якої хочеться ригати… Зі мною привітатися не смій, Огидно бидлу руку потискати! І не кажи, що в тебе є сім’я, Боїшся ніби втратити роботу. Душа продажна, шкурницька твоя В запроданця вселилася істоту! Такі задля чинів, посад і звань На все готові очі закривати. Без докору сумління та вагань Готові душу чорту продавати. Завжди біля корита, у сідлі, Міняють партії неначе рукавиці. Їх безліч в кожнім місті і селі І незліченна кількість у столиці. А покидьки, що ладні голос свій, На виборах за гроші продавати? Ще ті, що у байдужості своїй З дивана зад не можуть відірвати. Продажність і байдужість – ті гріхи, Які віками нищать Україну! Ви власноруч вбиваєте цвяхи, Майструєте для неї домовину. Тому кажу, не добираю слів, – Якщо у тобі є щось від людини, А ти ще досі, стерво, не прозрів, Ти ворог мій і ворог України! 19.12.2013 р.
Мирослав Вересюк,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020
11 грудня – це ніч “Великого стояння”. Вночі силовики, скориставшись тим, що на площі Незалежності всього кілька тисяч чоловік пішли в наступ і намагалися розчистити Майдан з вулиць Інститутська, Хрещатик, Михайлівської і Костьольної перед будинками, а також біля КМДА. О 2-гій годині ночі силовики почали штурм барикад і їм удалося прорвати оборону на всіх напрямках, окрім Інститутської.
Після такого жорстокого штурму силовиків проти захисників Євро майдану я не міг залишитися осторонь і написав “Український набат”.
УКРАЇНСЬКИЙ НАБАТ
Шаленіє народ на буремнім Майдані
Від зухвалої дії злодійської кучки,
Увірвався терпець – люди всі мов на грані,
Пора бити в набат і не йти на уступки.
Україно проснись! Час пробив для країни,
Пора спільним зусиллям добитись свободи,
Та навіки зірвати ганебні кайдани
І тягар цей нелюдський бандитської влади.
Український народе! Не будь же байдужим,
Піднімайся й помножуй ряди правдоборців,
Ми відплатим в двобої катам осоружним
За всі кривди й знущання свавільних злочинців.
Всі на бій переможний, рішучий, останній!
Вже шикуються сотні бійців у шеренги.
Прозвучала команда:” В НАБАТ вирішальний!”
Ані кроку назад, до вінця перемоги!
11. 12. 2013 року
Вночі 25 грудня невідомі бандюки жорстоко побили журналістку Тетяну Чорновол коли вона їхала додому в с. Гора на своїй автомашині.
ПОСВЯТА ТАНІ ЧОРНОВОЛ
Коли на Майдані бунтує народ
Супроти зухвалої чинної влади,
Писаки працюють тут без перешкод
Ніхто їм не робить завади.
Висвітлює кожен в своїм виданні
Вселюдні та мирні протести району,
Страждання людей та бажання земні -
Щоб спокій й добробут прийшли в Україну.
Та кісткою в горлі сидить весь цей збрід
Обвладі заклятій, підступній, лукавій,
Рішила побити майданців, як слід -
Та всіх журналістів – бо надто вже ревні.
Спочатку з активних почати биття
Щоб більше писать не кортіло,
Не лізли ніколи у владне життя –
І найманці взялись за діло.
Найпершою Таня була в них по списку,
Бандюги вмить стали за нею на чати,
Погодилась негідь зі сумою зиску
Щоб вбити, як їхати буде до хати...
Догнали машину й забили її,
Лишивши вмирати одну у кюветі…
Розбіглись кати у вечірній імлі,
А жінка в крові вся лежала при смерті.
Та їхав на щастя дорожний патруль
Й побачив обабіч відкриту машину,
Розбиту й підперту під самий бордюр
І жорстко до смерті побиту людину.
І Таню відправили зразу в шпиталь
У стані тяжкої клінічної смерті.
Та банду піймать не вдалося, на жаль,
В такій не простій обстановці.
Вернули Танюшу з трудом до життя
В лікарні медичні трудяги сердечні,
Народом любима – такі побиття
Твоєму здоровлю були небезпечні.
Безжально негідників всіх наказать
І тих хто відносивсь до тебе вороже –
Мужайся рідненька! Ти віру не втрать
У наше майбутнє! Майдан переможе!
СЛАВА УКРАЇНІ! 25.12.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
30 лсстопада 2019 року. Близько чотирьох годин ранку влада почала зачистку Євромайдана. Люди навіть не могли чинити опору: мирно спали і грілися біля палаючих бочок. “Беркутівці” як люті звірі накинулися на мітенгувальників дубасили кийками всіх без розбору – молодих хлопців, дівчат, літніх мітенгувальників. Оточивши студентів, спецназівці утворили криваву бойню – їх лупашили кийками, ногами, дівчат без свідомості тягли за ноги по асфальту; від жаху всі кричали, плакали – та це не впливало на нелюдів; тих хто тікав, наздоганяли у підземному переході і з “труби” тягли по сходах побитих в автозаки. Справжню бойню влаштували “Беркутівці” під Монументом Незалежності – студентів просто місили і тягли в автозаки. Євромайдан по-звірячому зачистили: десятки поранених, десятки затриманих - такого звірства Україна ще за двадцять три роки не бачила.
Про цю жахливу ніч, яку пережила Україна, я виклав у вірші "ГНІВ НАРОДУ".
ГНІВ НАРОДУ
Криком кричить гнів на плаці великім,
Люди воліють це скинуть кормило,
Рани від нього вже надто глибокі –
Гадам всім м’язи скрутить - та в могилу.
Гідність, свободу, достойність і волю
Демос здобуде, як знищить цю владу.
Світле майбутнє, надію і долю
Дасть йому наша – народна облада!
Рішення збори схвалили на віче:
“Боротись до смерті на рідній землі!”
Люд переможе! Вкраїна вся хоче
Вирвати в банди здобутки свої!
8.12.2013р.
9.12.2013року в Маріїнському парку проводжувався мітинг на підтримку діючої влади, бо звідти гриміла гучно музика та пісні. “Тітушбург” щільно охоронявся міліцією, а особливо входи і виходи з парку; увійти туди будь-кому було неможливо, але мені вдалося умовити охоронців і потрапити в наметове містечко антиМайданівців і все те, що я побачив там у дійсності виклав у байці “Чорна змова”.
ЧОРНА ЗМОВА
( байка )
Дійові особи:
Чорний Крук – Янукович ,президент
Старець Ворон – Азаров, прем’єр-мі-
ністр (російсько-український говір)
Фема – Єфремов, глава партії регіонів
Захурчик – Захарченко, міністр МВД
Сорока – Лукаш, міністр юстиції
Чорний дрозд – активіст Майдану
Зграя вороння, – антимайдановці,
Зграя гав - “ тітушки”
Птаство – народ
Беркути – міліцейське відділення
“Беркут”
Орли – міліція
Чорний Крук сидить на дроті
Знизу зграя Вороння,
Крук до бесід не охочий
Бач, бракує в нім знання.
Мучила Крука морока
В жилах аж застигла кров.
Звістку принесла Сорока:
“Збуривсь в лісі град Кийов.
Звідкись позліталось Птаство,
Та посіло на Майдан,
З’єднує якесь їх братство,
Чорний дрозд у них - горлан.
Цей орун в Європу кличе,
Збунтував уже ввесь ліс,
Птаству він такеє зиче—
Взяв би його клятий біс”!
В розпачі Крук закрутився,
Впав в розпуку й розгубився:
Зграї як про це сказати,
Хто б пораду дать зумів,
Може Беркутів позвати
З лісу той Майдан щоб змів…
Старець Ворон нижче дротом
Блимнув очі на Крука
Крякнув лесно гнилим ротом:
“Вам порада єсть така -
Стая гав, вельможній панє,
Єсть у нас - да вот біда
Їх без дєнєг нє заманєш—
Нє поєдут нікуда.
Надо нам по регіонам
Бросіть кліч - воззваніє,
Єхать надо дєлєгатам
В Кієв на гуляніє.
Гавам щєдро мі заплатім
Дєньгамі з бюджєта
Птаство всё за горло схватім -
Как моя затєя єта?”
Хитро знизу вверх поглянув
Пройда на Крука.
Крук недбало зверху каркнув:
“Кряка - дєй наверняка”!
Ворон враз розправив крила,
Різко як закрякотить:
“Наша в єдінєньї сіла -
Зборіщу нє бить!
По районах актівістам
В стаї клікать Ворньё,
В каждой зграє дєлєгатам
Лєпсько оплатіть жільё,
Транспортом я обеспечу,
І “Хундаї” сам найму,
Нікакіх проблем нє бачу -
Всё я на сєбя возьму!..”
Чорні прилетіли зграї
У Маріїнський гай - парк
Дибом стали дуби в гаї
Жуть – суціль шарварк:
Клумби всі порозгрібали,
Видзьобали квіти,
Листя із кущів зірвали
В біотуалети.
Гамір ,гул такий вчинили,
Геть втекла співоча птиця,
Лавки всі заіспражняли
Гидко на це все дивиться.
Скрізь смердючі, каламутні,
Грязні плинуть ріки –
Кожний день тут незабутні
П’янки та пікніки..
Ворон згодом залетів
Глянуть на всю зграю -
З жаху ввесь аж затремтів:
“Что, блін, витворяют!
Вместо того чтоб Майдан
Брать в сплошніє шори,
Встроєлі здєсь дєрєбан –
Гижі вездє гори!
Всєм достойно я платіл,
Дал ім всё што надо,
Сотников всех награділ –
Подлєнькоє стадо!”
Злісно глянув й каркнув стоном:
“Зграю всю ко мнє – в набат!
Главний гдє от регіонов
Фема – дєлєгат?”
Слуги миттю розлетілись
Фему скрізь шукати
Сотники всі розібрались
Зграю заганяти…
Боже, що тут нараз сталось,
Море птиць поназліталось,
Став від неї гай весь чорний,
Ніде яблуку упасти...
Сотник Фема – в’юн моторний –
Хоче під старшо́го вкластись.
Ворон глянув на Єфема -
З пір’я аж поперла шерсть:
“Гдє лєтаєш суччя шєльма,
Гдє твоя партєйна чєсть?
Как ти допустіл до сєлє,
Што Майдан на самом дєлє
Нє лєжит вєсь горілєць?..
Сплошь орут там пєсні, гімни
Про Європу і Вкраїну.
Наші зграї, што безсільни,
Гньом зачєм прєд німі спіни,
Нє пора лі разогнаті
У спєцтранспорт вєх запхаті?
Єто стадо закріть надо -
В камерах ім будєт ладно.”
“Ваша правда,- Фема каже, –
Зграя все-таки не військо,
Хай Захурчик Орлам скаже –
Зроблять все “по-свойскі.”
Ми за це усім заплати
Чорним налом зразу,
Недобитих птиць захватим–
Викурим заразу!”
Злетілися “Беркутяри”
В мирний стан повстанців,
Наче люті яничари
Били своїх бранців...
Стала на смерть Україна,
Землю відстояла,
Птиця вибралась з руїни,
Гімн свій заспівала:
“Ще не вмерла України
Ні слава ні воля
Ще нам браття українці
Усміхнеться доля.”
“Беркути” порозлітались
І не стало Вороння,
Крук і Фема птиць злякались,
Зникли з лісу й заховались –
Ворон судного жде дня
СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
ДО СЬОМОЇ РІЧНИЦІ МАЙДАНУ ГІДНОСТІ
Я, як активіст Майдану Гідності від першого (21.11. 2013р.) до станнього дня (22.02.2014р.), був свідком всіх історичних подій, які описав у своїй книзі "ХРОНІКА БУРЕМНОГО МАЙДАНУ" зі сввоїми коментарями та віршами.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЧАТКУ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ.
Масові виступи людей, що відбулися на Майдані – це протистояння народу діючій владі, яка довела його до соціально-економічної та політичної кризи; і я, як небайдужий громадянин України, не міг бути осторонь подій 21 листопада, тому можу сміло сказати: “Я горджуся своїм справедливим і мужнім народом, який вийшов на Майдан Незалежності і хочу, щоб Україна швидко стала на європейський цивілізований шлях розвитку; і своїми віршами хочу внести свій посильний вклад в нашу спільну боротьбу”.
У четвер 21листопада, в день Архістратига Михайла – небесного покровителя м. Києва, в другій половині дня, люди в знак протесту проти такого рішення уряду, не зважаючи на дощ, почали самоорганізовано сходитись на Майдані біля Монументу Незалежності: журналісти, громадські активісти, опозиційні партії та прихильники Євроінтиграції; і біля двадцять другої години учасників мітингу було уже близько півтори тисячі чоловік - не проплачених, рішучих і налаштованих стояти до ранку людей; а згодом появилася міліція та загони “ Беркуту” для встановлення і охорони порядку. Частина активістів пішла під адміністрацію президента на переговори, але вулиця Банкова була перекрита автобусами із силовиками і вони повернулися на Майдан. В цей час прийшли лідери опозиційних партій В. Клічко (Удар), О. Тягнибок (Свобода), А. Яценюк (Батьківщина) і тоді на Майдані відбувся масовий протестний виступ лідерів опозиційних партій та учасників мітингу, і всі одноголосно підтримали дві основні мотивовані вимоги: по-перше, відзначити, що Угода асоціації відкривала в цьому році двері вступу Україні в ЄС і протягом прийдешнього року необхідно домагатися від уряду ініціювати нове подання; по-друге, антиросійський протест проти можливого вступу в Таможний союз.
ПІДНІМАЙСЯ МАЙДАН
Громоносний протест на вселюднім Майдані
Бо ця влада порочить людську честь і гідність.
Український народ зірве з себе кайдани,
Подолає своє зубожіння та бідність!
Владу геть! Владу геть!
Геть свавіллю сімейного клану,
Геть сатрапів його, беркутярам – ганьба!
За пролитую кров грізна в нас боротьба,
За побитих дітей, честь і волю незламну,
За нашу державу – Вкраїночку славну!
Євростан не злякать, демос весь не здолати,
Непорушно він буде боротись, допоки,
Не посадять злочинців провладних за грати –
І країна не стане в спільноті Європи!
Владу геть! Владу геть!
Майдан гнівом в країні вирує.
Владу геть! Владу геть!
Влада тупо Майдану не чує –
Зметемо ж цю владу й підем в Євросвіт,
Де люди щасливо живуть сотні літ.
Деспотичний правитель, на троні сидячий,
Вже для тебе у пеклі розтоплюють смо́лу
І протест у суспільства до тебе гарячий:
“У відставку весь уряд! Сам геть із престолу!”
Владу геть! Владу геть!
Грізно скандує народ на Майдані.
Владу геть! Владу геть!
Відлуння летить між дворами й домами.
Владу геть! Владу геть!
Вітер поніс й мідні дзвони взволали.
Владу геть! Владу геть!
Кончину почули всі регіонали!
Диктатура застигла від гніву народу,
У смертельних конвульсіях б’ється “султан”.
Піднімаймося люди за Честь і Свободу,
Поєднаймося браття в НАРОДНИЙ МАЙДАН!
Україна – це Європа! Слава Україні!
листопад 2013р.
ДАЛІ БУДЕ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
ТАЙНА
Великая тайна витает по свету,
Занесена Богом и к нам на планету,
И залетела она в каждый кров –
Великая тайна – святая Любовь.
С тех пор с нею люди на свете живут,
Одни ее гудят, другие же – чтут,
Одним она радость приносит всегда,
Другим она в горе, сплошная беда.
Из-за нее часто бились народы,
Казалась не зрима болезнь эта вроде,
Но сколько сломала она людских судеб,
И долго ломать она их еще будет.
Любит цветок прикоснуться к цветочку,
Веточка что-то мурлычет листочку,
Ветер ласкает все тучки на небе,
Лучик целует на полюшке стебель.
И ручейок нежно берег свой пестит,
Вечно поет он ему свою песню,
Летом у бабочек милая гра,
Мошки жужжат про любовь до утра.
Благоухает любовью Земля –
Тайною Божьей покрыта она!
Юрий Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
ПОКЛИК
́
У діброві між дерев високих
Дуби ростуть і ясени, і клени,
Ялини між дерев вічнозелені
Стоять, як молодиці, взявшись в боки.
А на галявині, залитій сонцем,
Розкучерявився дубочок молоденький,
А між його віттям де-інде, як з віконця,
Вбачаються берізки – кіски зелененькі.
І стан ії гнучкий обплів дубочка,
(В землі вони сплелися також корінцями),
І тільки їх зеленорунисті листочки
Пахтіли запашними фіміями.
Під цим сплетінням Божої краси
Стояв козак із дівчиною
І товсті, довгі, звислі дві коси
З любов’ю пестив їх перед собою,
А потім ними він обплів свій стан
Та й зав’язав вузлом на спині,
І стали відтепер вони понині
Вона берізкою його, а він її титан.
Дуб берізку тримає
В своїх сильних руках
І лиш вітер хитає
Лист на їхніх гілках.
Тільки небо та зорі
Чують шепіт їх віт,
Поєднала їх доля
Вкупі жити повік.
І в людей так буває:
Десь живуть Він й Вона,
Та їх доля єднає
Двох – навіки одна.
Двох сердець вона поклик
Чує ніжно здаля.
Інстинктивний цей оклик
Їх єднає задля
Вічноплинного щастя
У єдиній сім’ї,
І людського обійстя
Їм на Божій землі!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
ОЧІ ЖІНОЧІ
Ой, які очі сині
У моєї дружини,
А зіниці, як зорі,
Лискотять в синім морі.
Я кохаю ці очі
Беззахисні жіночі,
Й утопаю безсило
В її погляді милім.
Та бувають хвилини,
Коли очі ці сині
Враз міняють свій колір
Й стають зовсім прозорі.
Або ж так почорніють,
Тугу й смуток навіють,
Що душа вся від болю
Обливається кров'ю.
А бувають сталеві,
Капустяні, зелені,
Голубі, василькові,
Темно-сірі, бузкові...
Я вдивляюсь їй в очі,
І по кольору наче,
Як по книжці читаю,
Що дружина бажає.
Якщо сині - кохання,
Як прозорі - чекання,
Голубі, оливкові –
Очі ці загадкові.
В них бажання таємне,
Фантастичне, шалене –
Серце рветься на волю
В даль якусь неозору.
Я тоді до дружини
Горнусь мов до дитини,
Й заглядаю їй в очі,
Що дружина ще хоче.
Моя люба, кохана
Так на мене погляне,
Що я каплю останню
Віддаю без вагання...
Коли очі зелені
Чи скляні, акварельні,
То ці очі зрадливі,
Ще й хитрющі, брехливі.
А як очі червоні
Чи іржаві, холодні,
О, ці очі ворожі,
На дружину не схожі.
Василькові, бузкові,
Золоті, бурштинові,
Ці всі очі ласкаві,
Співчутливі, цікаві.
Тож я хочу сказати
Всім мужчинам планети
"Заглядайте в жіночі
Почастіше Ви очі.
Вони Вас нагородять
І ніколи не зрадять,
Ви все будете мати
І Вас будуть кохати!"
Ой, які очі сині
У моєї дружини,
Я вдивляюсь до ночі
Їй в залюблені очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
ВІРНІСТЬ
«Ой волошки, волошки...»
Пісня для милих повчальна,
Будуть її залюбки
Вічно співать про кохання.
І я цю пісню тоді
Рідко коли не співала,
Зараз не тільки собі,
А й ворогам не бажала.
Був і у мене пожар,
Добре я все пам'ятаю,
Знаю, любов – Божий дар,
Всім я тепер співчуваю.
Я закохалась давно,
Він казав теж, що кохає,
Бути із ним все одно,
Серце моє не бажає.
Я не ревнива, але
Зради йому не прощаю,
І зобіжати себе
Права такого не маю.
В нього своя вже сім'я,
Рушить її я не хочу,
Знаю, що доля моя
Буде як Бог напророчив.
Я ще зустріну любов,
Буду я також щаслива –
Боже, якби Ти це знав,
Як розлюбити несила.
Як воно буде тепер,
Як воно буде подальше –
Сумно і гірко за те...
Знаю, настануть дні кращі!
«Ой волошки, волошки,
Як вас багато у полі...»
Ми з них завжди віночки
Сплітали для нашої долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
БАЖАННЯ
Хотів би я бути горобчиком,
Манюсюпесеньким хлопчиком,
Який може день цвірінчати,
Та людям про Бога казати.
Хотів би я бути синичкою,
Манюсюпенькою птичкою,
Яка може в небо літати,
Та й сонечка в Бога прохати.
Хотів би я бути сорокою,
Чарівною і білобокою,
Яка б до людей прилітала,
Та й Божу пораду давала.
Хотів би я бути вороною,
Великою чорною - чорною,
Яка, розпустивши крила,
Всіх нас від біди захистила.
Хотів би я бути шулікою,
Великою і превеликою,
Яка б ворогів розігнала,
Та й миру у Бога прохала.
Хотів би я бути орлом,
Який би зібрав всіх кругом,
Тай й мудро повів би розмову,
Щоб мали ми всі спільну мову.
Хотів би я бути жар-птицею,
Над миром пташиним царицею,
Яка б на планеті народи з'єднала
Та в братстві і злагоді жить наказала!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
СТРАДА
Иду я по полю,
Все поле в хлебах,
Штормят, словно море, –
Я как на волнах.
Рубашка вся в зелени,
Ботинки в росе,
Хлеба не ко времени
Дозрели уже.
Завис надо мною
Друг жаворонок,
Он с ранней зарею
Всех в поле зовет.
Я слушаю песню
Его, как прогноз –
От Бога блаженный
Я счастлив до слез.
Вдруг стайкой взметнули
Вверх перепела,
Лиса их вспугнула,
Шмыгнув издаля.
И мышки-норушки
Попрятались в норки,
Давно им известно,
Что встречи с ней горьки.
Лиса, держа нос свой
Всегда по ветру,
Умчалась скорей
За добычей к утру.
Змеей поползла
Вслед за ней полоса,
Туда, где бежала
Плутовка-лиса.
Зарделось полнеба,
Хлеба улеглись,
Колосья на стеблях
Торчком поднялись.
Спустился над полем
Чуть дымкой туман –
Плывет словно ”кролем”
По полю комбайн.
Собрать ему надо
Все с поля зерно –
Селянам отрада
Засыпать гумно.
Собрать много надо
Зерна без потерь –
Селянам без хлеба
Плохо теперь!
Юрій Юрема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
КОРОНАВІРУСНЕ ЗНАЙОМСТВО
гумореска
Зайшов я якось в супермагазин Ашан,
Було у нім в цей час народу забагато,
Хоча і карантин у місті, та від голоду страдати,
Людей не стримає – ні карантин, закон ні рамадан.
На вході всіх медслужба провіряє чинно,
Аби ніхто не кашлянув, не чихнув й не зітхнув,
Температуру провіряють у захожих вправно,
Щоб всі були здорові і ніхто не прошмигнув.
Людей у масках, рукавичках, окулярах – не узнать,
Усі немовби жабенята, зиркають навколо,
І на одно лице, що і знайомих не впізнать,
Й мовчать, як мумії – бояться проронити слово.
Ходжу між продовольчими я стелажами,
Й продукти вибираю у контейнер необхідні.
Ряди полиць в Ашані всі розставлені кругами,
І я кручусь мов дзиґа по рядах цих відповідно.
Та хтось із-заді враз штовхнув мене: «Привіт сусід!»
Я оглянувся. Із контейнером стоїть сусідка.
Давно жили ми разом в однім домі й один вхід, –
« Кого я бачу! Здрастуй, давняя моя крихіка!
Давно не бачились, я став тебе вже й забувать,
Ти переїхала з масиву ще із першим мужем,
Й де мешкаєш тепер І мужа другого як звать?
Зови його. Де він? Можливо ще й подружим».
«Мовчи рідненький! І ні пари з вуст про ті стосунки.
Він відійшов… Як справи в тебе? Чи остепенився?
«Живу, як всі. Працюю, друзі. Дома поцілунки»…
«Завидую. Давай зустрінемось, вночі мені ти снився».
«То приїжджай. Жона на дачі – домик у нас славний.
Посядем тишком й помя’немо молодість свою»…
«Ти помовчи. Я подзвоню… Іде мій правовірний, –
Я розкажу йому про наш масив й сім’ю твою…
Знайомся Ваня – це сусід мій давній по масиву,
Ми жили разом в однім домі і на поверсі однім,
Зовуть Петром, а жіночку красиву, чорнобриву,
Наташею – вона ось тут, у залі в тім сусіднім».
«Шановна, – я сказав, – ви мабуть зараз обізнались,
Зовуть мене Романом, правовірную – Секлета
Й живемо ми безвиїзно – не те мабуть вам снилось, –
Це показалось вам, що я сусід ваш, із далека!»
«Сусідка» із ненавистю так зиркнула нещадно,
Що я жахнувся ввесь і в мене дибом чуб устав.
Мені так стидно стало, боляче й надсадно, –
Коронавірус нас поплутав і обох дістав!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
ЗАКОН БОЖИЙ
Природа живе по своїх законах,
Їх людям не дано змінити,
Не вірте пліткам і всім забобонам,
Не треба природу дурити.
На календарі березнева пора:
«Весна...», – гомонять у народі.
Надворі ж насправді лютнева «жара»,
І сніг ще лежить на городі.
Ось так і в людей: на душі вже весна,
А серце зима ще стинає,
Це значить тому, що природа сама,
Коли пробуджатися знає.
Ніколи не треба спішить наперед,
Не можна свій час перегнати,
І це ні від кого давно не секрет,
Життя є життя, а не жарти.
Природа – від Бога і Він лиш один
Затверджує кодекс законів,
Виконує волю Його земний Син,
Бо владар Він є в своїм домі.
Отак, коли йти вже твій час в небуття
Й збиратись в далеку дорогу,
Ти не поспішай покидати життя –
Просися й молися на Нього.
Він щедрий тоді, коли ти заслужив
У Нього цим світом пишаться,
Як тільки не так, ти Йому розкажи,
Кому ти молився й вклонявся.
Бог добре все бачить – Йому не бреши,
Повідай, як рвався до влади,
Та як царював і грішив без душі,
Й корону надів для бровади.
Корона – це верх і для грішних – ганьба
Одіти її коли-небудь на себе.
Корону взаконив Бог тільки задля
Царства свого на землі і на небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
ОДА ГОСПОДУ
В Господню церкву ще з суботи
Готуюсь я, Його люблю,
І коли виникнуть турботи
Я не хвилююсь, а молю,
Молю Отця, бо він Єдиний
Провини всі мої простить,
Тому, що бачить все з таїни,
І від спокуси захистить.
Я кожний день Йому молюся
Й чекаю ласки від Отця,
І смерті я вже не боюся,
Життя з початку й до кінця
В Його долонях всемогутніх,
Я наче зернятко у них,
Ось тільки плодом добрим бути,
І тільки би любити всіх.
Допоможи з Тобою бути
І Духом дихать кожну мить.
Святі закони не забути,
В житті виконувать, робить.
Благословен Ти милостивий
На небі, так і на землі,
Живи у серці. Не від болю,
А від гріха Ти схорони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020
ГРОЗОВИЦЯ
Ой грозилась грозовиця
Принесу я блискавицю,
Налякаю всіх людей,
Щоб боялись. Апогей
Блискавиці – шаровиця
І щоб вгамувати зло,
Полетіла у село.
В нім людей живе багато:
Стоять хата біля хати.
Люд побачив чорне небо
Знає, що робити треба:
Заховатися в свій дім
І закритися у нім,
Та й робить це дуже швид-ко,
Блискавиця дуже притка,
Може влізти в телевізор,
Бо ж антена із заліза,
Треба виключить його,
Щоб не трапилось чого.
Виключить мобтелефони –
Грозовиця ж у їх зоні!
Димарі, що проти неба,
Закривати також треба,
Бо влетіти шаровиця
В димар може. Розірветься
Та й наробить враз біди…
Тож від неї всього жди!
А в кімнату як влетить
На якусь там Божу мить –
Не чіпай її нічим,
Час секундами лічи,
Шаровиці не боятись,
А тихенько просуватись
До вікна... Його відкрить,
Протяг треба їй зробить,
По кімнаті політавши,
Вилетить вона назавше.
Можна вже закрить вікно –
Як нічого й не було.
Радо випити води –
Обійшлося ж без біди!
Розгрозилась грозовиця,
Понеслась де косовиця:
Розгримілась, розшумілась,
Розблищалась, роздощи-лась.
Люди в копи поховались –
Грозовиці не злякались!
Прилетіла шаровиця
Та й не зна, куди їй діться.
Полетіла до ставка –
Шваркнула – й була така!
Люди з кіп повилізали,
Коси в руки знову взяли,
Бо пішла від них гроза
А куди? – Бог її зна!
Грозовиця не страшна,
Бо дощем вона зійшла.
Дощик землю промочив
І навколо все полив.
Хмари з неба полетіли,
Сонце знову засвітило!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
ПІСНЯ ПРО КИЇВ
НА ДАНЬ МІСТА КИЄВА
ПРИСВЯЧУЮ
На кучерявих придніпрових кручах
У мальовничій зелені-красі,
Піднісся ти, мій Київ-град квітучий,
Колиска слави древньої Русі.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Всі жителі столиці підіймали
Не раз з руїн це місто золоте,
Бо любимо тебе всі ми кияни,
Бо Київ місто для нас всіх святе.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Цілує вітер загрубілі руки,
Цілує сонце молоді уста,
Бо я – киянин і ним хочу бути,
Бо на очах весь Київ вироста.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
А на Хрещатику співають люди,
Святкують Київ-міста День вони.
Музики, танці, сміх лунає всюди, –
Бо в незалежній Україні ми!
КиЇв квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Щей люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Юрій ЯРЕМА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
НЕВІДОМИЙ КОРОНАВІРУС
Коронавірус –це жорстока, смертельна і, поки що, невідома у світі вірусна хвороба, яка
вперше спалахнула і розпоширилась у м. Ухань в Китаї ще в грудні 2019р. Цей спалах Китай злочинно замовчував від світу. І тільки 26.04.2020р. ВОЗ признала, що рівень загрози розповсюдження нового коронавірусу на світовому рівні дуже високий. Про пандемію, масове розповсюдження хвороби на планеті, ВОЗ об’явила 11.03.2020р. Вакцини від коронавірусу ще не винайшли. Всякі фуфломедикаменти і часник з цибулею не допомагають.
Існує теорія, що кожні 100 років на планеті розгортається пандемія.
У 1710р. – Європу охопила бурбонна чума; у 1820р.– епідемія холери; у1918р. – епідемія іспанського грипу; у 2020р. – епідемія ккоронавірусу.
КОРОНАВІРУС
Якщо ви не змозі змінити
Ситуацію – прийміть її.
Козьма Прутков
Весь світ із самого свого початку
Був створений Єдиним, Безначальним,
І Дух його ширяв для розвитку по світу
Для формування мудрих справ земельних.
Створив спочатку Бог нам небо й землю,
Дав світло й відділив його від ночі,
Впустив Він рибу в ріки, в небо птицю,
Тварин, людей і все,що жити хоче,
І розродилися усякі в нас мікроби,
Коронавіруси і вся безбожна дрянь, –
З початку світу косять люд страшні хвороби:
Чума, холера, грипи й віруси з Ухань.
За версією, коронвірус – хворь магічна
Був сконструйований в Ухані штучно,
Як зброя не ракетна, а біологічна, –
Країну захища дієво й дуже влучно.
Звичайно, в вік експериментів,
Над людством – це цікавий вік,
Але від цих лоскітливих моментів
Дуріє вже сучасний чоловік.
Насправді вірус принесли їм кажани,
З якими всі в Ухані їли добрий суп,–
Потом від діареї падали штани –
Й вони узнали що їм всім – капут!
Працівники з лабораторії в Ухані,
Після завершення робіт над кажанами,
Ловили їх та й продавали в дні базарні,
Усім гурманам і охочим горожанам.
Коронавірус ще не вивчене хвороба,
Від неї ще нема вакцин ні зброї,
Вона багато люду доведе до гроба –
Бо лікарі лічить її ще не готові.
Недаром вдосконалюясь віками,
Природа мудра в черзі і без страху,
Сама себе та нашими руками,
Все створює із вікового праху.
Знахарки кажуть, що часник й цибуля помагає,
Не вірьте! Це фуфло та ще й брехня,
Але від часнику й цибулі так воняє,
Що запах цей зіб’є любого з ніг коня.
Найкраща зброя – це сидіти нишком вдома
Вести домашнє і без клопоту життя,
Якщо вас запече солодка млість й знемога.
Подумайте, що може шлях цей в небуття!
Якщо зібралися на люди в магазин,
То не забудьте маскою закрить лице,
Бо в магазині будете ви не один, –
Й руками не торкайте рота, носа і очей.
Рахуйте дні, рахуйте дні свої і ночі,
Коли закінчиться жахлива ця «чума»,
Від неї лізуть аж до неба наші очі –
Й дієвого рятунку до кінця нема!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
ГОЛОС УКРАЇНИ
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер,і трави і води…
В годину щасливу і в радісну мить,
любіть у годину негоди.
В.СОСЮРА
Вітер віє на Вкраїну, щедрий рідний край,
І несе нам з-за кордону в цю годину скін,
Україна на колінах і не Божий рай,–
Та подарки ми прймаєм з столиці Пекін!
Україно моя рідна – рідна золота,
Непорушні твої гори, ріки і твої моря,
Старовинні твої храми, древнії міста,
І навіки Богом дана матінка земля.
Та, як кажуть у народі: «Не чекай біди!»
Прилетіла десь з Ухані ця страшна зараза,
Всі країни облетіла й принеслась сюди,
Влада довго, щось чекала – та жахнуло зразу.
Владі голову Бог дав, та мабуть задармá,
Бо як розуму не дáно, то його й нема,
В ній немає ні мозгів ні клепок для думок,
Мозок в неї весь розкис і давно розмок.
І сидить народ мов в пастці – ні душі кругом,
Та чекає й виглядає, що стане потом,
Як хвороба ця пройде та й замете сліди.
Чи не буде після неї більшою біди.
Чи розквітне Україна, чи ще буде гірше,
І чи стане люд країни жити у ній краще,
Заколосяться поля на всій святій землі,
Чи країну розбазарять боблокоролі…
Не діждетесь бузувіри розтягнýть країну,
Встануть знову на Майдані люди непокірні,
Позривають ваші пихи, душу й плоть зміїну,
Скреготати ви зубами будете в таїні!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
НІЖНІ КАРІ ОЧІ
Чорнії брови, карії очі,
Темні,як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі,очі дівочі
Де ж ви навчились зводить людей?
К.Думитрашко
Весна пробуджує в душі любов й пісні,
І ми співаємо з любов’ю навесні,
Про чисте небо, зорі й ясні ночі
Про брови чорні й ніжні карі очі.
Ой карії очі, ой чорнії брови –
Весною скрізь тільки про вас і розмови
У всіх небайдужих й закоханих в них,
Здорових, вродливих і зовсім старих.
Мужчини та хлопці бажають і мріють
Про очі кохані – перлини злотії,
Щоб душу, любов й все, що мають в собі
Віддати за очі, кохана, тобі!
Кохання і пристрасть горить в цих очах,
Вони сексуальні й азартні аж жах,
Ще й люблять вони у домах своїх розкіш,
І люблять подружні стосунки хороші.
Кохання для жінки такої надсила,
Влюбляється раз й розлюбити не сила,
Зради вона не пробачить ніколи,
Для неї кохання одного доволі.
Мужчини, ви будьте в сім’ї милосердні,
Бо почуття в карооких безмежні,
Віддайтесь дружинам своїм ви до болі
І будете мати всього ви доволі!
Усім карооким я хочу сказати,
І від душі їм усім побажати:
Міцно тримайте судьбу ви в руках, –
Щастя своє все у ваших очах.
Будьте щасливі і будьте здорові,
Хай у вас буде усього доволі,
Хай вас кохають і ніжно голублять,
Хай все життя вас шанують і люблять!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
ИДИЛИЯ ДУШИ
В ночь под день рожденья
Приснилось мне синее море,
Приснилось, как-будто виденье,
Его необъятны просторы.
Плыву я по синему морю,
Плыву, не спеша, в никуда,
От мыслей своих я не скроюсь,
Не смыть их водой никогда.
А волны меня накрывают,
Катятся одна за другой,
И я в глубину погружаюсь
И вижу я мир голубой.
Здесь медленно тянется время,
Никто никуда не спешит,
Невзгоды мирские и бремя
Смываются морем с души.
Иду не спеша по морскому
Я дну, а вокруг тишина,
Устроена жизнь здесь совсем по-другому,
Такая людям не дана.
О, море! Какое же счастье,
Что люд не проник у твой мир,
Что ты только в Божьей лишь власти –
Пусть мир твой так долго б царил.
Вот здесь я хотел бы жить вечно,
Бродить по просторам глубин,
Здесь нету печалей сердечных –
Я жил бы как Царь здесь один!
Юрій Юрема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
ЗАРОБІТКИ
Туман яром котиться,
Краще жить нам хочеться!
Гей, гей горе не біда,
Краще жить нам хочеться!
Живéмо ми бідно, живéмо ми складно,
Ледве кінці свої зводим до ладу.
Каже сусід: «Треба жити нам краще,
Нащо терпіти такеє і зáщо?
Ми ж роботяги не мόти й ледащо,
Яке не працює, а тільки гуляє,
Т з хати все тягне і все пропиває.
Їдьмо ми кумчику на заробітки,
Буде в нас в хаті й дітям на чобґтки».
«Куди ми поїдем – ми ж мови не знаєм».
«Нащό нам їх мова – людей розпитаєм,
На заході море робіт, щоб ти знав!»
«Добре поїхали – може ти й прав».
Зібрались в дорогу. Жінки провели.
Взялú в мішки сало, струмéнт й пироги.
Сіли на потяг й поїхали геть,
У двох ми в купе. У нас радості вщерть!
Приїхали вранці, зійшли на перон,
На нім море народу: хаос, крик, шум, звон.
Кум каже: «Пішли, чуєш, нас вже гукають,
Мабýть спозаранку таких тут чекають».
Підходим до дядька, а нам: «Ґутен морґен!»
«Куме, ти Чуєш? – не вмиті в нас морди»
Збентежено стали. Мужик знов: «Ком ком!»
Ми обійшли його ззаду кругом.
«Зі бітте, зі бітте!» – Йдемо ми за ним,
Коли роздивились, а він не один, –
За ним мовчки йдуть чоловік майже надцять,
А кум полічив їх було лиш дванадцять,
Всі з рюкзаками і здоров’якú, –
Чому? Бо у владі – без-го-ло-в’я-кú!
Рвуться всі люди на працю – не хочуть гулять,
Владі потрібно народу роботу давать,
І економіку всю із колін піднімать, –
А не матінку-землю ділкам продавать!
«Ґеґен зі бітте!» – мужик нам кричить,
Й руками махає – «Нах арбайте бітте!»
І ми всі зраділи, що їдем робити.
Він підігнав грузовий, старий форд,
Нас пересмикнýло – оце так комфорт!
«Шнель, шнель, зІ біттé!», – Мужик нам кричить,
Ми мовчки залізли на цей грузовик.
Їхали довго, десь біля години,
Заїхали в рощу, аж до середини.
Тут зупинився трясун-грузовик,
І вийшов з кабіни веселий мужик:
«Ес іст айн шьόнер таґ, вольцáйт арбайтéн!»
І, сміючись, показав нам на пень,
Та, взявши лопату, пеньок обкопав,
Й на пальцях, що треба робить розказав,
Як треба пеньки всі відрить й порубати,
А потім ці дрова на форд поскладати.
«Іх в’юнше інен áйнен шьόнен таґ.
Віс шпьόтер!» Рукою нам всім помахав,
І швидко заліз у кабіну й помчав.
Ми сіли на землю й торбú розв’язали,
Й рішили робить все, що нам показали.
Одні корчували, а інші рубали,
Під вечір вже кучу ми дров наскладали.
Приїхав замовник й сказав: «О! ЗЕР ҐУТ!»
І ми всі зібрались до нього у гурт
Й жадаєм, щоб він з нами розрахувався, –
Мужик тільки голосно з нас розсміявся!
Й почав говорити він нашою мовою –
Обзором звернувся такою промовою:
«У світі в країнах існує держава –
Політична система, яка б управляла
Самостійно у зовнішніх й внутрішніх справах,
І мову державну у всіх установах,
Офіційна валюта, герб, прапор і гімн,
Й була незалежна від інших країн.
Живуть всі країни самі по собі,
Та дякують Богу і власній судьбі.
Не треба залазити в їхнє життя:
Свята в них земля, небеса і буття!
Ви зазіхнули залізти в наш край
Й подумали всі, що тут буде вам рай, –
Треба країну свою будувати,
А не чужий собі край десь шукати.
Ваша робота мені без потреби,
Я хтів, щоб намучились ви тут, як треба,
Й узнали роботу, що на чужині,
Яка не потрібна ні вам ні мені.
Працюйте на благо своєї країни,
Вона вас родила, вона вас зростила,
Й живіть в Божій радості поки є сила.
Вам за роботу даю по сто Євро,
Їдьте ви звідси й щадіть свої нерви,
Повертайтесь додому у рідну країну,
Не треба вам гнути на німців тут спину!
Я відвезу зараз вас на вокзал,
Й подумайте ДОБРЕ про що я казав!
Фройт міх зі цу ґеґен. Віл ґлюк.
Ауф відерзейн!»
ПРИМІТКИ: переклад слів відповідно до послідовності їх написання (вживання) у творі; тобто від 1-го до 11-го.
1.Добрий ранок.
2.Пішли, пішли.
3.Будь ласка, будь ласка.
4.Ходімо, будь ласка.
5.На роботу, будь ласка.
6.Швидше, швидше, будь ласка.
7.Який гарний день. Працювати цілий день!
8.Усього найкращого.
9.До зустрічі!
10.Відмінно!
11.Радий був зустрічі з вами. Удачі. До побачення!
ЮРІЙ ЯРЕМА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Жовтий лист
Це дуже зворушлива розповідь
однієї літньої жінки, з якою я
лежав у лікарні з пневмонією.
Вмирають діти й старики
Від епідемій та застуд.
Така в нас доля на віки –
Хвороби не пройдуть.
Одну дівчину погубить
Намірилась стихія,
І намертво вчепилась в плоть
Безжальна пневмонія.
І збились з ніг всі лікарі,
Як дівчинку спасти.
Матуся з ранку до зорі
Просила Бога помогти.
Сиділа тихо вся в сльозах…
Дівча в вікні щось шепотіло:
–Десятого борвій відтяг
й дев’ятого не стало.
На днях було їх сорок п’ять…
–Ти що рахуєш донечко?
–Дивлюсь листочки як летять,
немов пташине пір’ячко,
з плюща по стінці прямо вниз…
Життя, як свічка, тане,
коли впаде останній лист
тоді й мене не стане.
–Та що ти доню! Гріх – не скни!
При чім тут листопад?..
Іди хоч трошечки поспи,
недуг піде на спад!
Вві сні шептали наче лід
Її безкровнії вуста:
–Хочу побачить я політ
останнього листка.
Йшов сильний град, немов косив
Він листя все нещадно.
Та чудо! Вранці лист живий
Дививсь з плюща відрадно!
–Поглянь, кохана, лист висить,
він сильний – і ти справишся!
І наша лікар говорить,
що скоро ти поправишся.
–Вона мене не вилічить,
мені не жити й дня,
коли останній лист злетить,
тоді помру і я…
Та день пройшов, а жовтизною
Листочок їй всміхається!
Заснула дівчинка живою,
Мовляв: «Листок знущається!»
Негода рвалася нічна,
Нещадно вітер віття рвав,
А вранці, сміючись дівча,
Сказало: «Лист не постраждав?!
Він стійко витримав удар,
немов би влип в стіні.
Мабуть таки це Божий дар,
щоб не померти мні.»
Лікарка ввечері зайшла
Та й усміхнулась нам:
–Ви справились, біда пройшла –
то ж радуйтесь життям...
Невдовзі ескулап пішла,
І мати з дочкою присіли.
–Тобі я хочу розказать
плющі як облетіли…
Постукав якось в двері нам
старий художник – наш сусід,
і волю я дала сльозам
й розповіла твій дєтський брид.
А він як крикне у нестямі:
«Її я смерть не допущу,
як мо’ довірится життям
якомусь там плющу!»
Він цілу ніч десь пропадав,
А потім занедужав,
І життєрадісний запал
Він зберегти не здужив.
Замерз нестерпно й ледве дихав,
Коли зайшов в свою кімнату.
Зібрав всі фарби мовчки, стиха
І зліг в не змозі більше встати.
І я носила йому пить,
Лежав він весь в поту.
–Тепер дитина буде жить! –
Кричав старик в бриду!
Болів не довго – днів зо два,
Сьогодні він помер.
–Життя прожив я не дарма, –
Шептав, шептав й завмер…
Тепер дитиночко я мушу
Сказать тобі, вже все одно,
Ми пережили мить найгіршу,
Піди і глянь в своє вікно.
Листок там замаскований –
Секрет відкрию я тобі:
Він маслом намальований
На мокрій цегляній стіні.
Дідусь всю ніч його писав,
Коли під буйний вітру свист,
З плюща десь, кружелясь, умчав,
Його останній жовтий лист!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
ЩАСТЯ
Потребность счастья –
самое благородное
стремление человеческого
счастья.
Эзоп
Жінка з пишною косою,
Що господар із косою.
Жінка вранці косу чеше,
А господар косу креше.
Жінка коси заплітає
Та квітками заквітчає,
А господар із косою
Косить жито із росою.
Жінка вийшла красно з хати
На собі, поправив шати.
Чоловік побачив жінку,
Кинув косу на причілку,
Кинувся мерщій до хати,
Жінку любу цілувати,
Обнімає та леліє, –
Жінка від цих чарів мліє.
Повернулись вони в хату
І зайшли в свою кімнату.
Стіл кохана накриває,
Чоловіка пригощає,
Й до кохання спонукає.
Випили вони по чарці
І їм стало обом жарко.
Жінка налива стакан,
А собі всього сто грам.
Чоловік випив горілку
І як крикне: «Жінко гірко!»
Жінка мужа обнімає,
Шати з себе всі знімає,
Чоловік все робить слідом –
Так кохались до обіду.
По обіді повставали
І за стіл знов посідали.
Жінка косу розплітає,
Мужа ніжно обнімає.
Закохалися до ранку!..
Вірш читайте по порядку,
Починаючи спочатку.
Жінка з пишною косою,
Що господар із косою.
Жінка вранці косу чеше,
А господар косу креше.
Жінка коси заплітає
Та квітками заквітчає,
А господар із косою
Косить жито із росою…
І так далі без кінця –
Ось Вам й казочка й уся!
Юрій Ярема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
БУГАЇ НЕНАЖЕРИ
Якби усі були добрими,
то усі стали б щасливими.
Піфагор
Скорбота та страждання всякій
людині, яка чинить зло, але слава
і честь , і мир всякому хто чинить добро.
Апостол Павло
Не той бугай, що корів покриває,
А той бугай, що народ обжирає:
Барига, трейдер, бобер, фарсовщик,
Діляга, непман, торгаш, перекупщик,
Драгділлер, чейнжер, фарець, боблоруб,
Прохвост, ловкач, проходимець і плут!
Таких в нашій владі хоч гатку гати –
З патлами вирвуть – хоч ти і святий…
Начальник Укрпошти Смілянський – ай-яй!
Діляга, пролаза – великий бугай!
Андрій Парубій, бувший спікер – ай-яй!
Діляга, ловкач, проходимець – бугай!
Бувший прем’єр Яценюк – ай-яй-яй!
Коли розібрались – бобер і бугай!
Увесь «фронт Народний» його – ай-яй-яй!
І кожен з «народу» колун і шахрай!
Порошенко, потомствений ЗЕК – ай-яй-яй!
З ним не зрівняється жоден бугай!
«Слуги народу» – усі ай-яй-яй!
Маститі пройдохи, що аж через край.
Один лиш Яременко справжній бугай,
Він проституток шукає у шопах
Й давно вже кохається в їх файних попах.
Калетіна – Боже, яка ай-яй¬яй!
Лядь, зам. міністра – «кровать не вставай!»,
Як з переді мозок – міністра давай!
Міністр тут же вирішив зама звільнити, –
А як же країні без неї прожити?
У неї в любовниках сам Мінгареллі,
Ви хочете сварки із ним – не здурелі?
Не трогайте краще її – оцю лядь
Він «шишка» в ЄС – зможе нам помогать!
Нардеп Криворученько – вже й у літах,
Сидить нишком в Раді, хоч й хочеться спать,
І все за що скажуть проголосувать ,
Бо перед засіданням «Слуг» всіх збирали
І «зелень» за голос їх всім обіцяли, –
Та й звонить ласкавцю: «Не сила чекать,
Кидай роботу, їдь швидше кохать!»
Юзик свою оборудку шукає,
І кришу поліції він обіцяє,
Щоб очі вони стали всі закривать,
Коли метал-лом він почне продавать!
Новий очільник Кабміну Шмигаль
Літун, кар’єрист, діловар – ай-яй-яй! –
Ми скоро узнаєм, який він «бугай»,
Хоч знають в народі, що значить шмиг-галь!
Найбільше відзначився спікер Дмитро Розумков,
Він після гучних обговорень, доповнень й умов,
Ночу закон про продажу земельки «пропхав»,
А про волю народу країни ніхто не згадав.
«Солідарність» і «Голос» із «Слугами» разом впряглися,
«За життя» й «Батьківщина» на їх уговор не здалися.
І тріумвірат ВаПоЗе поєднались – їм шоу угодне,
Й заспівав Вакарчук на весь зал хіт свій: «Все буде добре!»
Пан Розумков! Після цього Вам – Ох! Ай-яй-яй!
Ви ще ж не стали баригою і не бугай!
Фірташ, Пінчук, Боголюбов, Новинський,
Фукс, Коломойський, Звягільський, Злочевський,
Ахметов, Оніщенко – Ох! Ай-яй-яй!
Ненажерний з них кожний барига й бугай!
Усі – хто нажив непомірні достатки свої,
І бачить – народ свій живе у нужді,
Але зачиняє він серце своє перед ним –
Хай буде він проклятий Богом і небом усім!
Далі прошу Вас цей вірш дописать
І щоб було складно та легко читать.
Прізвище вставте в рядок – ай-яй-яй!
А в другий рядок – боблоруб і бугай!
Усіх олігархів у вірш цей вставляйте,
Тільки їх призвіща не забувайте,
І будуть у Вас всі нормальні вірші
Написані грамотно і від душі.
Удачі й наснаги усім – ай-яй-яй!
Не бійтесь – бо кожен барига бугай!
ЮРІЙ ЯРЕМА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020