| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Такої щедрої роси
Давно мені не дарували…
Дзвінкі пташині голоси
Зненацька спокій мій украли.
Вони несуть мене туди,
Де мріям і стежинам тісно,
Де буйно-спінені сади –
Лиш увертюрою до пісні.
Де стрімко-молоді вітри,
Де зорі – лиш для нас з тобою,
Де серце – юний пілігрим
Здається ніжності без бою.
То був наш незабутній рай –
Весна, освідчення, зізнання.
І хто у нас його украв –
Гадатиму і в мить останню.
…Отак травневий карнавал
Ударив пальцями по струнах.
І згадка – ось вона, жива,
Закохана і вічно-юна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Автопортрет
Блаженна мить – завмер побіля вірша,
Чи з ним в обнімку – точно не скажу,
Аж ранок із цікавості на вишню
Забравсь тихенько і притлумив шум.
і дивиться здивовано у шибку-
Яка тут треба із священнодій?
Вже травень трави килимами виткав,
І грядка у щириці й лободі.
А він забув про сапку і про косу,
Заліз на хмарку – й лихо ні по чім.
Наче кота, рукою гладить просинь,
Мов з неї - і вино, і калачі.
А врешті – і цього уже не треба,
Достатньо з нього хліба і води,
Лише б душа сягала спрагло неба
І дух не відрікався висоти.
…І котить воза грішник перед себе,
І гнеться віз під сонмом суєти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
О,найпрекрасніша з прекрасних,
Тебе жадаю кожну мить.
Воліє пристрасть повсякчасно
Тебе без пам’яті
Любить.
Побачити в очах коханих
Заклично-палахкий вогонь,
Що спалює усі вагання
В єднанні тіл
Твого й мого.
І в пестощах несамовитих
Вони утратять часу плин:
І груди, пристрастю налиті,
І ніжний оксамит колін.
І божевільно, і сп’яніло
Клітинку кожну цілувать,
Де найсолодший вигин тіла,
Що прагне
Плоть мою пізнать.
Змете жага всі заборони,
І ми відчуєм водночас
Гарячу ніжність твого лона
І уст палаючих
Екстаз.
Коли жбурне нас вал дев’ятий
До самих голубих небес
Я повторю й за мить до страти,
Як я люблю,
люблю тебе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Біла сукня, білі коні,
Юних мрій політ.
Знов у травня на осонні
Розквітає глід.
Простягає спогад руки
І бере в полон.
Наші зустрічі й розлука,
Як далекий сон.
Там дзвенять пташок хорали,
Там трава густа,
Там не квіти я шукала,
А твої вуста.
Глід стелив нам пишне ложе –
Ніжні пелюстки.
Я забуть тебе не можу,
З ким ти нині, з ким?
Розповім йому, як другу,
Чом бринить сльоза.
Квіти глоду для розлуки –
Рятівний бальзам.
І пливе понад рікою
Аромат п’янкий.
Що ж ти, любий та й накоїв,
Любий, та не мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Вбирає очі фото незнайомки:
Краса жіноча – незбагненне з див!
Немов без «коксу» - почалася ломка,
Подайте хоча б скляночку води!
Жага очей – пекуча і глибока.
Тримаюся! Та поглинає вир…
А вишні уст – таким налиті соком!
Ось вип’ю – усьому наперекір!
Лілейна шийка. Ланцюжок і хрестик.
І декольте – ледь вийшло за межу.
Я зупинивсь, немов на перехресті.
Забракло слів. Нічого не скажу.
За що мені такі випробування?
Де ці світлини взагалі взялись?
Дилема гостро колючками ранить,
І відчай монітором мій завис.
Душа перед розп’яттям – на коліна.
І дух немов із плоттю примиривсь…
Але ж я точно знаю, що загину,
Бо клятий погляд мене тягне вниз.
Де м’яко влігся у долинці хрестик.
Йому затишно поміж пружних форм…
Несамовиті демонів оркестри
Мою смиренність знищили давно.
Чи об таку спіткнувся я хвилину,
Що світ піднявся до небесних плес?
Стаю перед Красою на коліна –
Одним із найвеличніших чудес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Я навіть всміхнутись до тебе собі не дозволю,
Хоч вроди такої не бачив, відколи живу,
І хай моя пристрасть- стакато вистукує соло –
Затято і міцно тримаюся ще на плаву.
Не смій так дивитись на мене заклично і ніжно,
Бо вже моя воля бринить на останній межі.
Який антидот мені вжити, допоки не пізно,
Допоки без тебе вдається ще дихати й жить?
Та ось уже повінь ламає останні кордони
І зносить осколки усіх засторог-заборон,
І вже без наказу в атаку пішли легіони –
Чи то наступать, чи скоріше – здаватись в полон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
А точно ж паспорт винуватий!
Ради справедливості і правди
Непремінно маю вас звістить –
Подаю проект в Верховну Раду
Щоби відмінили паспорти.
Ви ж тільки подумайте, панове,
Що за вредна книжечка оця –
Я зустрів красуню чорноброву,
Сиплю компліменти без кінця
А вона спочатку сторопіла,
Потім, як отямилась, пита –
А Ви у свій паспорт не дивились
Перед тим, як залицятись так?
Що ж, прислухавсь до ції поради,
Вдома документа розгорнув,
Все на місці – підписи, печаті,
Чистий, у обкладинці, як й був,
Що їй не сподобалось – не знаю,
Видно, з канцелярії якась,
Звикла, щоб була бумага справна,
Мов без неї залицятись зась.
Це мене, звичайно, засмутило –
Так через папера потерпіть!
Щось там усередині занило,
До лікарні довелось сходить.
Ледве помаленьку дочалапав,
Зупинявся через метрів сто,
Та добравсь таки до ескулапа,
Що посів стілець, немов престол.
Я йому свої симптоми, біди,
Про недавній полюбовний крах…
Він лиш усміхається єхидно,
Та ще ручку крутить у руках.
Потім так зневажно і зухвало,
Навіть не оглянувши, зріка –
Ви давно свій паспорт відкривали,
Він нічого Вам не натяка?
От дістала ця бумага клята!
Більш знущань від неї не знесу!
Не поможуть наші депутати,
Заявлю у європейський суд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
А мої слова – твої сумніви,
А мої листи – то твій біль…
На рясні дощі хмари сунули,
Та розвиднилось, далебі.
Тільки щем тонкий, тільки суголось,
Тільки паморозь на траву…
Чи привидилось, чи придумалось,
Чи було усе наяву?
А тепер мені лиш відлунюють
Теплі спогади наших днів
Де зостались ми вічно юними –
Квітом пролісків по весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Хто ти? Ні коханка, ні дружина,
Родоводу нездійсненна в’язь.
Загубилась в хвилях часоплину,
Як у хащах – пісня солов’я.
Ти була і янголом, і сонцем
У розмаї найсвітліших літ,
Океаном збурених емоцій,
Твердю неземною на землі.
Ти і залишилася такою –
Як ікона – чиста і свята.
І хоч знаю – часом рани гоять,
Але десь, у позамежжі, там
Вже куди не дано досягнути,
У щемкого спогаду на дні
Світлим чаром диво-незабудки
До цих пір являєшся мені.
І вертаєш зоряні хвилини,
Де ні втрат, ні щонайменших бід,
Де ти – не коханка, не дружина,
А увесь яскравобарвний світ!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Хто ти? Ні коханка, ні дружина,
Родоводу нездійсненна в’язь.
Загубилась в хвилях часоплину,
Як у хащах – пісня солов’я.
Ти була і янголом, і сонцем
У розмаї найсвітліших літ,
Океаном збурених емоцій,
Твердю неземною на землі.
Ти і залишилася такою –
Як ікона – чиста і свята.
І хоч знаю – часом рани гоять,
Але десь, у позамежні, там
Вже куди не дано досягнути,
У щемкого спогаду на дні
Світлим чаром диво-незабутки
До цих пір являєшся мені.
І вертаєш зоряні хвилини,
Де ні втрат, ні щонайменших бід,
Де ти – не коханка, не дружина,
А увесь яскравобарвний світ!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Вам ції печалі не збагнуть-
Як весна скресає серед січня,
Як чарує магія обличчя,
Яке завтра змушений забуть.
Як чуття прорвуться напролом,
Як ріку шалену зупинити,
Як справлять покуту і молитву
За гріха, якого не було.
Як водить щоденно на розстріл
Запізнілі радощі й надії.
Тільки сивина отак уміє
Жалкувать о втраченій порі.
Тамувать бажання і мовчать
Осягнувши нездійсненність мрії.
Я тобою сам переболію.
Ти нічого не повинна знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Хронічний любитель жіночої статі,
В якого на пенсії все, крім очей,
Зустрів молодичку – і з звичним завзяттям,
Ковтаючи слинку, масненько рече:
«Ходімо зі мною, моя люба заю,
Чекає на тебе мільйон насолод,
Я вірші пишу, серенади співаю,
В запасі є свіжий завжди анекдот.»
На що молодичка йому промовляє:
«Ви щойно так ніжно назвали мене!
Я зовсім не проти – ну, зая так зая,
Але застереження маю одне:
«Ніхто проти од і співанок не спорить,
Та в нас, у зайчих, є залізний закон:
«Морковка» щоб завжди трималась бадьоро,
Й «капусти» у банку хоча би з мільйон.
Ми любимо шопінги, спа, ресторани,
Бажання у тіла й душі молоді,
Якщо це у Ваші уходило плани…
Куди ж Ви побігли? Стривайте! Заждіть!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Спогад-сполох
А Ви для мене ніжно-молода.
Цей німб не полишає Вас донині.
Вертаюся у пройдені літа,
Наснажуюся дивом воскресіння.
…Я щойно скинув чоботи й мундир
І світ заклично розкривав обійми…
Весняної жаги вогонь і дим
Викрешувавсь всуціль підступним змієм.
І раптом на чуттів палкі ножі
Холодна і отямлююча купіль:
Понад усі фантоми й міражі –
Лиш Ваші очі – звабно-недоступні.
Із траси на крутому віражі –
На узбіч, у кювет, до чорта в зуби…
Між нас лягли незримі рубежі,
Де я чужий, неприйнятий, не любий.
Та попри все – оцю осяйну мить
Закарбував екран моєї долі.
Й коли мене догонили громи –
Вона наснагу дарувала й волю.
І жевріє жаринка між золи,
Змиває хвиля роки і загати…
Як добра фея Ви мені були.
Та Вам про це не довелося знати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
В мене вчора оселився недруг.
( Я не п’яний, і до сну молюсь).
Він забравсь в душі моєї нетрі –
Сват міністру, родич королю.
Він мені нашіптує лукаво:
« Не журись, які твої літа?
На любов ти точно маєш право,
Хоч би що не говорили там!»
Я йому: « Вона весняно-ніжна,
Я ж на себе в дзеркало плюю!»
А вражина знай своєї ріже:
« Йди і прямо зізнавайсь – Люблю!»
« Щоб сказала – цей нетяга-дядько
З головою перестав дружить?»
« Не хвилюйся, буде все в порядку,
Як розумна – то не забіжить
Ти ж таки положення, машина,
Та й кишеня завжди не пуста.
А вона – яке багатство нині?
Чорні брови та звабливий стан?»
Я йому про лірику, кохання…
Він мені: « Ти ж начебто поет?
Не дотумкав, що у цім змаганні
Будеш аж на корпус уперед?»
Я розсердивсь: « Ти чого бушуєш?
В мене діти і онуки вже!»
А нахаба мов зовсім не чує,
Ненастанно про своє стриже.
Прокидаюсь… В небі зорі світять…
Як його до себе допустив?!
І насниться ж отаке страхіття!
Чи не снилось? Господи, прости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його згина радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень неповторних прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть й сили вишні,
Він заклинання вічне: « Я люблю!» -
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, хто втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Попередження
Жахким зайнявся полумям наш дім
І, схоже, час прийшов кричати «пробі»:
Баришник руки гріє на біді,
Злорадствує чиновник вузьколобий.
Воно замовкне полумя. Колись.
І страх повільно вляжеться у ложе.
Чиновник стане добрим, наче лис,
Гендляр засяє, як дитятко Боже.
Рвонуться дружно ставити сильце
Дарунком щедрим – кожному по жмені…
Облиште цирк, бо істинне лице
Чеканить лиш хвилина одкровення.
І ось вона – в безодні і громах.
Та вибір не закрив ще зовсім брами.
Вирішуйте. Ісус бо ж недарма
Купців невситних випровадив з храму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Отак всотаєш серцем цю красу -
І ліс, і річку, й золоте привілля,
Свого дитинства найсолодший сум…
А коли станеш, як кульбабка, білим
Й повернешся на рідні береги –
Тебе й краса зустріне посивіла:
Ліс розгубив невичерпність снаги,
І річка помарніла і зміліла,
І часу невблаганна течія
В стежки звела наїжджені дороги –
Засудиш сам себе нещадно-строго,
Що в цій печалі є вина й твоя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Душа запрагла сонячного неба
І жайвором злетіла у блакить.
Скажіть мені – чого людині треба
Щоб мрія не лишала ні на мить?
Знайти себе у кольоровім світі,
Плекати, як улюблене дитя,
І вірити – там забуяють квіти
Де нині тільки паростки тремтять.
І, певно, йти дорогою усоте,
Зневаживши нашептане – звернуть…
І,може, навіть руки поколоти,
Доки засяє зірка талану.
Відчути, врешті, животворну силу
( її вам янгол буде берегти).
Лише тому Господь дарує крила
Хто вічно буде прагнуть висоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Ніжність
Ти мені явилась, як ікона.
Дух лампади тихе світло лив –
Наче серце вирвалось з полону
Сірої холодної імли.
Дар очей – бездонно-загадкових,
Аж зайшлась від подиву душа…
І на щастя золоту підкову
День мені надію залишав.
Вітер долі котить по дорозі
Сиві і пожухлі кураї.
Ні жаги, ні пристрасті не просить
Моє «Я» у янголів твоїх.
Та коли нестерпно-ниций будень
У безвихідь заганя думки,
Хочеться, як ніжність неосудну
Чути потиск теплої руки.
Щоб лилось лампади віще світло
І від скверни очищався світ,
Щоби я , тобою відогрітий,
Знову в казку вірив на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Автобус їхав у світанок.
Тікали тіні навсібіч.
Сполохана зоря остання
На засув закривала ніч.
І фари кліпали спросоння,
Немов повіки випивох,
А ми в півтемному салоні
Були із Вами лише вдвох.
Немов весною щедра гілка
Війнула квітами сповна…
Якась тоненька тепла жилка
Запульсувала поміж нас.
Із кожним словом ближче й ближче
Серця єднала таїна.
Оця розмова ні про віщо
Дорожча тисячі зізнань.
І я молив тихенько Бога,
І мрія стала на крило:
Щоб не скінчалась ця дорога.
І пасажирів не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також присягнулися згоді.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020