Вєра Євгеньєвна

Сторінки (1/27):  « 1»

Лекарство есть…

Метаюсь  ночью  я  в  бреду.
Ещё  чуть-чуть  и  я  уйду.
А  ты  кричишь:  "  Не  умирай!"
-  Я  не  могу  -  меня  ждёт  Рай.

Ты  видишь  смерть?  -  ты  шепчешь  мне.
-  Да-да,  ещё  весь  мир  в  огне!
Ты  думаешь,  что  я  шучу  -
Смеёшься,  пока  я  молчу.

А  по  щеке  бежит  слеза.
Смахнув,  смотрю  в  твои  глаза.
И  вижу  в  них  немой  ответ:
Лекарство  есть,  эффекта  нет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879141
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.06.2020


Прости меня

А  мне  не  жаль  -  осталось  пару  дней.
Мой  милый  доктор,  рвение  убавь,
Болезнь  страшна,  я  лишь  пока  сильней  -
Ты  проводи  меня  до  рая  и  оставь.

Мой  милый  доктор,  загляни  на  чай!
Да-да,  я  помню:  скоро  умирать...
И  птичью  маску  больше  не  снимай,
Что  риска  нет  -  ты  можешь  мне  не  врать.

Пришёл-таки!  Знакомый  силуэт
Бежит  ко  мне  в  перчатках,  обнимая.
Ну  вот  и  всё  -  надежды  больше  нет...
Прости  меня,  мой  врач,  я  умираю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2020


Эхо сновидений

[i]Я  точно  знаю  -  вместе  нам  не  быть,
Хрустальным  эхом  зазвенели  слезы.  
Я  не  скажу,  как  больно  Вас  любить,
Скоро  уйду…к  чему  пустые  грёзы?

Я  ухожу,  прошу  Вас  -  не  ищите!
Мы  будем  вместе,  но  не  в  этот  раз.
И  я  прошу  -    за  мною  не  тужите,
Когда  наступит  смерти  моей  час.

Судьба  жестока,  но  ее  закон
Нам  обойти  нельзя  -  я  знаю  точно.
Я  не  забуду  этот  странный  сон,
И  Вас,  мой  друг,  таинственно-полночный…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873173
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2020


ЧОРНОБИЛЬ

     [b]  Чорнобиль…місто-привид,  місто-пустка,
Тридцять  чотири  роки  в  самоті.
І  тільки  зелень  розрослася  густо,
Та  без  людей  їм  –  порожньо  в  житті…

     Охопить  око  кинуті  будинки,
Що  сиротами  люд  домашній  ждуть.
В  зоні  відчуження  -  лише  тварини  
У  розмаїтті  трав  тепер  живуть.

     Буяє  ліс.  Співають  дзвінко  птахи,
З’явилися  олені  та  вовки.
А  смерть  дріма  тепер  під  саркофагом,
Біди  нам  наробивши  на  віки…

     Забруднені  –  колись  родючі  землі,
Занедбані  –  і  села,  і  міста.
І  стільки  вже  квітучих  весен  теплих
Ніхто  з  людей  сюди  не  поверта…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020


АКТРИСА

   [b]Пусть  не  в  кино  -  актрисой    в  жизни  стала,
 Никто  не  знал,  как  мастерски  играла,
Как    было  сложно    вжиться  в  эту  роль  –
На  людях  –громкий    смех,  а  в  сердце  –  боль…

     Она  всегда  безудержно  смеялась,
Дерзила  всем  и  даже  –  насмехалась,
Безжизненный,  наигранный  тот  смех
Мог    убедить  в  ее  триумфе    всех.

     Она  своей  иронией    твердила,
Что  жизнь  ее  безропотно  любила.
Свое  ж  лицо  с  несчастною  гримасой,
 Уже  давно  скрывается  под    маской.

     На  ангельском  лице  -  цветет  улыбка,
За  маской  быть    всегда  –  ее  ошибка,
Она  играет  каждый  день  .  И  только  ночью
Все  маски  сброшены  –  и  вот  -  спектакль    окончен…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872923
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2020


Эсмеральда.

[b][b]

До  последней  минуты  -  буду  собой,
Даже  в  пламени  ярком  сгорая.
Улыбнусь  я,  сквозь  слезы  и  боль,  
Улыбнусь  я,  весь  мир  проклиная.
Где  же  ты,  мой  прекрасный  герой?
Неужели  тебе  не  нужна  я?

Феб
Феб!  Словно  солнце  в  доспехах  сиял,
Я  ему  отдала  свое  сердце,
Как  игрушкой  мной  просто  играл,
"Забыв  рассказать"  о  невесте…

Я  ему    все  грехи  бы  простила,
Если  б  спас  он  от  смерти  в  огне,
Не  останется  даже  могилы  -  
Кучка  пепла  -  положена  мне.

Клоду    Фролло
О,нет!  Не  мучайте  меня!  Прошу!
Вот  мой  ответ    -  на  этом  ставлю  точку.
Лишь  образ  Феба    в  сердце  я  ношу,
Не  буду  с  ним  -  умру  я  одиночкой.
Подобно  ласточке  сижу  я  в  клетке,
Мои  вы  крылья  навсегда  сломали,
В  ваших  руках  я  лишь  марионетка,
Вы  так  же,  как  и  Феб,    со  мной  играли…

Квазимодо  
Глухой  звонарь!  Могу  вас  лишь  жалеть,
Но  вы  любви    -  не  просите,  так  странно…
Готовы    муки  адские  терпеть
И  охранять  меня  безперестанно.

Для  вас  я  буду  петь  и  танцевать
И  развлекать  вас  буду  в  непогоду.
Но  ,  думаю,    мне  нужно  убежать,
Ведь  мы,  цыгане,    влюблены  в  свободу![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872802
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.04.2020


Отвергнутая любовь

В  груди  в  соцветия  срастаются  цветы  -
Отвергнутой  любви  живые  знаки.
Подобно  клумбе  расцветаешь  ярко  ты  -
Казалось  бы:  причем  здесь  ханахаки?

Ты  носишь  маску,  прячешь  в  рукавах
Ростки,что  плоть  пронзая  вырастают,
На  кистях  рук,  в  гортани,  на  щеках...
Твоя  любовь  тебя  же  убивает!

Лишиться  чувств  или  искать  взаимность?
Быть  может,  есть  лекарство  от  любви?
И  не  надейся,  милая  наивность,
Пока  есть  пульс  -  не  умирай,  живи!

*  Ханахаки  —  редкая  человеческая  мифическая  болезнь,  при  которой  больной  откашливает  цветы  из-за  неразделенной  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872670
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2020


Ханахаки

Кашель  в  платок  -  я  вижу  на  нем  маки,
Алым  пятном  там  проявилась  кровь.  
Моя  болезнь  зовётся  ханахаки*  -
Или  неразделённая  любовь.

Я  чувствую  внутри  пожар.  О,  Боже!
И  маки  прорастают  возле  сердца.
Финал  давно  понятен  был,  но  все  же...
От  этого  мне  никуда  не  деться.

Цветы  внутри  смогла  я  полюбить,
И  клумбу  в  лёгких  завела  любя.
Вот-вот  они  должны  меня  убить...
Ты  помни,  что  цвету  я  для  тебя!

*  Ханахаки  —  редкая  человеческая  мифическая  болезнь,  при  которой  больной  откашливает  цветы  из-за  неразделенной  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2020


ОГОНЬ

       Мы  горели  с  тобой,  
В  дикой  страсти  касаясь  ключицы,
До  мурашек  на  коже
Кипела  бурлящая    кровь,
         И  в  безудержном  чувства  порыве
Трепетали  густые  ресницы  -
Вот  тогда  мы  узнали
До  чего  же  красива    любовь…

       Мы  горели  с  тобой,
Как  две  искры  шального  огня
В  том  оркестре  любви,
Что  всю  музыку  жизни  слагает.
       Но  потом  дирижёр  
 Вторым  номером  сделал  меня,
И  конец  в  том  этюде  -
Любовь  без  огня    умирает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872419
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2020


Не растворяйся ("В лес, где мерцают светлячки")

Ты  обними  меня  и  я  исчезну  -  
Ей  Дух  лесной  счастливо  прокричал.
Уже  звала  его  во  мраке  бездна,
 А  он  лишь  свет  прекрасный  источал

О,  нет,  Гин,  нет!  Прошу  не  растворяйся,
Моя  душа  с  тобою  навсегда.
На  все  готова,чтобы  ты  остался,
Я  в  мире  без  тебя  совсем  одна.

Я  не  хочу  ждать  лета  с  нетерпеньем,
В  лесу  не  буду  без  тебя    бродить.
Я  жажду  с  тобой  встречи,  Привиденье,
И    жизнь  за  нас  двоих  смогу    прожить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871536
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2020


Когда - то отцветет в саду сирень…

Когда  -  то  отцветет  в  саду  сирень,
И  станешь  ты  из  близкого  далёким.
Накроет  мою  жизнь  сплошная  тень,
А  в  ней  так    мрачно,  тускло,  одиноко.

Ты  думаешь,  мне  никогда  не  больно?
 Ведь  ты  сказал,  что  никогда  не  плачу.
Бывают  слезы  ,что  текут  невольно,
Но  даже  их  -  если  захочешь  –  спрячу.

Я  буду  спорить,  яростно  смотреть,
Как  будто  с  высока,  пусть  ты  и  выше.
Я  разучилась    от  стыда  краснеть
И  говорить  помягче  и  потише.

- Люблю  я?  Нет,  к  чему  моя  любовь?
Давно  любила  …  это  было  зря.
И  запеклась  на  сердце  чья-то  кровь.
Заметь  ты:  чья-то,  точно  не  моя..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871535
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2020


В Зазеркалье

В  краю,  где  хрюкотали  зелюки,
Где  время  навсегда  остановилось,
На  расстоянии  протянутой  руки
Был  Он,  а  может  ей  все  это  снилось.

Это  был  сон,  реальность  так  жестока,
Алисе  теперь  нужно  все  забыть.
Но  волею  судьбы  иль  злого  рока,
Она  Болванщика  сумела  полюбить.

Остынет  в  кружке  чай,  уйдут  воспоминанья,
Алиса  рвется  к  Шляпнику  опять.
Судьба  готовит  вновь  ей  испытанья  -
Но  этим  девушку  уже  не  запугать!

Семья  вся  в  сборе,  Шляпник  снова  счастлив,
Танцует  Джигу  -  дрыгу  он  для  всех,
Но  искорка  в  глазах  его  угасла  -
Алиса  ведь  уходит  насовсем.

Вновь  наступает  время  расставанья,
И  на  неё  взглянул    он  невзначай.
Она  кричит  :  До  скорого  свиданья!
Он  отвечает    тихо  ей:  Прощай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871400
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2020


Философия чувств

Скажу  тебе:  ты  только  не  реви.
Пусть  ранят  твои  чувства  вновь  и  вновь.
Все  говорят,  что  сердце  -  знак  любви,
Но  сердце  -  перекачивает  кровь.
   Слезы-  это  слабость?  -Нет,  неправда!
Любые  слезы  можно  оправдать.
Ты  ведь  не  знаешь,  что  будет  завтра
И  кто  последним  будет  ликовать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.04.2020


МОМЕНТ (До однойменного твору В. Винниченка)

         Один  момент  -  і  між  життям  та  смертю  -
Найменший  подих  вітру  -  серцем  чуть.
Один  момент  -  всі  межі  буде  стерто  -
Хіба  важливо  зараз  ,  як  їх  звуть?
 
"А  знаєте,  мені,  чомусь,  не  страшно"-
Здивовано  всміхається  вона.  
Йому  сподобалася  дівчина  відважна
Та  треба  йти  -  чекає  їх  стіна.
           Вони  не  знали,  де  межа  кордону,
Вони  не  знали,що  їх  там  чекає.
Проте  вони  є  жертвами  закону,
І  іншого  в  них  виходу  немає.

Промовила  вона,  йдучи  у  жито:
"Якщо  піду  раніш  у  небуття,
Ви  напишіть,  що  Мусю  було  вбито.
Померла  вона,  люблячи  життя"
       Зроблю  -  сказав,  хоч  мав  би  заперечить.
Вона  дивилась  з  вдячністю  у  очі.
Зараз  не  час  для  марних  суперечок,
Він  ладен  все  зробить,  що  вона  хоче.
     Йшли  мовчки  лісом.  Лісова  місцина
вже  не  здавалася  холодною,  страшною.
Відкрилася  для  них  гілок  завіса  -
І  небезпеку  обійшли  ті  стороною.

Ще  кілька  кроків,  просвіт  стає  більшим.
Побачив  він  ту  лісову  межу.
Сивіє  небо,  серце  б'ється  в  тиші:
"Давай  біжи,  я  поруч.  Поможу"

Пройшли  кордон  -  момент,  що  так  чекали.
Чому  душа  тоді  в  них  так  болить?
Вони  причину  дуже  добре  знали:
Настала  їх  розлуки  гірка  мить.

«Щастя  момент  -  залишиться  моментом.
Не  будем  випробовувать  життя.»
Для  них  ця  фраза  стала  аргументом,
Що  зможе  приховати  почуття.
           Прощайте!  Й  перш  ніж  на  віки  покинув
Він  сукні  край  її  поцілував
Вона  пішла,  а  він  запам’ятав  хвилину,
Коли  насправді  і  навіки  покохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020


АБРИКОСОВАЯ ЛЮБОВЬ

     Цвет  абрикоса  -  первая  любовь  -
Светла,  чиста,  наивна,  непорочна.  
В  мечтах  я  устремляюсь  к  тебе  вновь.
Но  ты  не  любишь  -  это  знаю  точно.
     Цвет  абрикоса  -  долгое  прощанье.
Но  это  обо  мне,  а  не  о  нас
Переносила  трудно  расставанье
Осталось  так  же  больно  и  сейчас.

     Мы  встретимся  с  тобой  когда  -нибудь.
И  вздрогну  я  от  чувств  своих  невольно.
Но  ты  меня  не  сможешь  упрекнуть,
Большие  чувства  ведь  -  не  подконтрольны.
Я  рассмотрю  все  милые  черты,
Глаза  в  которых  вечная  угроза,
И  не  скажу,  что  ожидаешь  ты  -  
А  подарю  лишь  ветку  абрикоса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871116
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.04.2020


Роза на снегу

     Я  останусь  розой  на  снегу  -
Белый  снег  шипы  мои  укроет,
Жаль  любви  познать    я  не  смогу,
От  которой  сердце  волком  воет.
       Я  больна,о  как  же  я  больна!
И  болезнь  моя  любовь  зовётся.
Насладилась  болью  я  сполна.
Раненное  сердце  едва  бьётся.
       Как  ударят  первые  морозы,
Не  ищите  больше  вы  меня
Знайте,  там  где  я  была  -
 Там  будет  роза.  
         Ну  а  розой  этой  буду  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871009
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2020


Українська весна

Українська  весна  -  це  вишневі  садки,  
Солов'їні  гаї  мирним  сонцем  зігріті.
Ще  великий  Шевченко  писав  ці  рядки,
Чом  же  гинуть  сьогодні  вкраїнськії  діти?
Болить  душа  за  рідну  Україну,
Де  знову  мати  проводжає  сина
На  цю  безжальну  та  сліпу  війну,
І  я  ніяк,  повірте,    не  збагну.
Коли  скінчиться  це  жахіття  на  Донбасі?
Пусті  домівки  звеселіють  зразу,
В  покинуті  міста  повернуться  родини,
Зустріне  кожна  мати  свого  сина,
І  тільки  в  спогадах  страшних  залишиться  війна,
Й,  нарешті,  мирна  зацвіте  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020


АНГЕЛ

Ангелы  все-  таки    падают,
Серый  асфальт  -  конечная.
Им  белые  крылья  обламывают,
Люди,  такие  беспечные.
         Красный  закат  накроет  
Облаком  холода  нас,
Не    это  меня  беспокоит-
Важно,  что  здесь  и  сейчас.
         Спутались  мысли,  чувства.
Знаешь,  сейчас  они,
Так  сильно  близки  к  безумству,
И  так  от  него  далеки.
       Ангел  стоит  над  пропастью...
Сделает  шаг  иль  нет?
Ангел  устал  от  жестокости.
Небо  зажег  рассвет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870828
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2020


Маэстро

         Рука  бьёт  по  струнам  гитарным,
Я  спою  -  подберите  аккорд!
Уж  очень  все  серо  й  печально  -
Мажорных,  Маэстро,  дай    нот!

- Я  боюсь,  что  вам,  дорогая,
 Не  подходят  веселые  ноты,
У  них  тональность  другая  -
Вы    попросту  их  не  возьмёте.

В  жизни,как  в  песне  бывает:
Люди  просят  радостных  нот,
А  певец  просто  голос  срывает,
Ведь  физически  их  не  споёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870774
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2020


Чи буде правда між людьми?

                                                                                                                                                 Чи  буде  правда  меж  людьми?
                                                                                                                                                 Повинна  буть,  бо  сонце  стане
                                                                                                                                                 І  осквернену  землю  спалить.
                                                                                                                                                                                                 Т.Г.Шевченко.
       Духовний  батьку  українського  народу!
Твій  невмирущий  проти  зла  протест.
Бо  незалежність  України  та  свобода  –
Це  твоя  віра  і  життєвий  Хрест.
           Ти  світло  істини  вливаєш  в  нашу  гідність,
Мистецтвом    пензля  чи  харизмою  віршів.
І  відступає  геть  духовна  бідність,
Така  вже  сила  української  душі!
           Ти  крізь  століття  необхідний  людям,
Такий  пророчий  твій,  Тарасе,  дар.
І  правда  між  людьми,  звичайно,  буде  -  
Бо  в  кожнім  українці  є  Кобзар.
Хоч  є  такі,  що  нам  плетуть  тенета,
Ми  прагнемо  до  кращого  життя.
Бо  правда  й  справедливість  на  планеті  –
Це  щастя  людства  й  віра  в  майбуття!
Потрібно  шанувати  свою  мову,
Знати  історію  і  власний  родовід.
Нехай  звучить  пророче  горде  слово
Й  любов  до  України  на  весь  світ!
         І  -  щиро  вірю  -  посміхнеться  доля,
Незламним  вірним  донькам  та  синам.
Бо  є  в  нас  власні  –  правда,  сила  й  воля.
І  Україна  в  кожного  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


ХОЛОД ( До твору Гете «Вільшаний король»)

Холод.  І  темно,    і  страшно  -
Біжи,  не  спиняйсь  ні  на  мить!
Вже  тіні  блукають  поважно,
І  звук  скрипки  ночі  бринить.

Сьогодні  у  темнім  полоні
Можливо,  опинишся  й  ти.
Мерщій,  бо  у  темній  безодні
Чекає  вже  Цар  темноти.

А  скрипка  вже  стогне,
Той  стогін,
Він  до  кісток  аж  проймає.
І  раптом  вже  чується  гомін
Цар  темний  пісню  співає:
                             "Почуй  ту  мелодію  ночі,
Тебе  зачекався  вже  цар,
Іди,    подивись  в  мої  очі  -
 Тобі  не  уникнути  чар.
     Моєю  царицею  станеш
В  ночі  холоднім  краю…
Навіщо  від  мене  тікаєш?
Тебе  все  одно  я  зловлю!"

…Сидить  ясноока  царівна
На  троні,  мов  білий    туман
А  поряд  із  нею  чарівну
Мелодію  грає  їй  пан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020


ПРО СЛОВО

О,  слово  рідне!  Ти  -  моя  журба
І  щастя,  радість,  туга  і  страждання.
Бо  кращого  від  тебе  більш  нема
І  зберегти  тебе  –  моє  бажання.

Тебе  я  возвеличую  в  віршах,
Тобі  присвячую  пісні  я  і  поеми.
Як  мову  чую  -  розквіта  душа.
А  лину  я  душею  лиш  до  тебе.

Нехай  живуть  у  всіх  серцях  слова,
Буду  любити  змалку  до  загину,
Буду  любити,  доки  я  жива
Всім  серцем  рідну  мову  й  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020


Історія одного кохання

         Старезний  та  густий,  чарівний  ліс.
 Галявина  з  березою  плакучою…
 і    величений  дуб  у  тому  місці  ріс.
 І  озеро…між  хащами  дрімучими.  

Серед  ошатної  та  дикої    природи,
В  місцині,  де  нога  людини  не  ходила
Жила  у  розкоші  красуня-Мавка  горда,
Доки  в  гаю  своє  кохання  не  зустріла.
       Вода  прозора  й  чиста  навесні.
 А  берег  вквітчаний  магічним  першоцвітом..
А  Лукаш  вигравав  свої  пісні,
Які  зуміли  серце  Мавки  розбудити…

На  чистім  плесі  –і    кохання  розквітає,
Природа  на  Волині    -  мов  душа.
Вдень  наша  Мавка  з  лісом  розмовляє,
А  ввечері  до  неї  Лукаш  поспіша…

Він  грав,  що  розквітало  все  навколо,
І  Мавка  із  коханим  вже  до  людей  тіка…
Та  не  сподобалась  свекрусі  дівка  квола,
 Килина  їй  сподобалася  –  дівчина  сільська.
           Туга  на    серці  –й  вітром  навісним
Розвіяло  надії  й  сподівання
Де  Лукаш  і  що  стало  з  ним?
Невже  забув  про  вічне  їх  кохання?
           Зима  –  це  біль  від  зради  почуття.
Це  туга  за  зів’ялою  красою.
Самопожертва  за  коханого  життя,
Вербові  сльози  Мавки  над  водою…
                 Роки  пройдуть  і  висохне  роса
На  тій  старій,  сухій  вербовій  гілці,
Але  кохання  Мавки  не  згаса  -
Бо  поряд  Лукаш  грає  на  сопілці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020


Ні – війні!

     Авдіівка  та  Горлівка,  Донецьк...  
І  Крим,  відділений  бездумно  та  безжально.
Коли  цим  війнам  прийде  вже  кінець?
Коли  розквітнеш  ти,  земля  многостраждальна  ?
         Розвалені,  знівечені  міста,
Домівки  знищені,  покриті  жалем  долі.
В  зоні  відчуження  -  скрізь  сіра  пустота.
Хрести  солдатські  в  сиротілім  полі.  
             Вдови  в  печалі,  сльози  матерів,  
Дитячі  очі  –  ті,  що  стали  недитячі..
Тривога  та  журба  по  всій  Землі…
Стамбул,  Брюссель  -  заходяться  від  плачу
         Дитячий  розум  –  ще  не  може  зрозуміть
Чому  весь  світ  від  крові  завмирає?
Кому  потрібен  хід  таких  жахіть?
Невже  другого  виходу  немає??!
       Земля  завмерла,    мов  у  страшнім  сні,
І  я  сьогодні  всіх  вас  закликаю:  
- Давайте  разом  усі  скажем:  ні  –  війні!  
Ми,  діти,  хочемо  рости  в  квітучім  краї.
Де  буде  мирною  та  чистою  блакить,
Не  буде  болю,  воєн  та  тривоги.  
     Нехай  мій  вірш  молитвою  звучить
У  кожен  розум,  в  кожне  серце  та  до  Бога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020


ЛИСТ СОЛДАТУ

- Добрий  день,  незнайомий  солдате!
Ти  зі  смертю  –  в  щоденнім  двобої,
Тож  дозволь  мені  розказати
Як    за  мир  молюсь,  як  пишаюсь  тобою!

Ти  стоїш  на  сторожі  миру,
Ти  –  не  спиш  на  посту  рано  –  вранці.
Щоб  я  спала  у  теплій  квартирі,
Ти  сьогодні  –  в  сирій  землянці…

Побажаймо  ж  у  році  новому,
Щоб  війни  не  було  уже  більше!
Повертайся  до  отчого  дому
В  коло  рідних  своїх  поскоріше.

…Повертайся  до  рідної  хати,
Повертайся  ЖИВИМ,  солдате!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870420
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.04.2020


ДИТИНСТВО («Лебединий вірш»)

Роки  дитячі  лебедем  полинуть  ,
Світлий  спогад  дитинства    -  я    босоніж  в  росі.
Тихим  щемом  у  серці  забринить  на  хвилину,
І  згадаються  раптом  миті  щастя  усі.
Ось  в  дитинстві  бабуся  мене  колисає:
Всі  пісні  її  чую,  теплий  дотик  руки.
Серце  ніжністю  в  грудях  на  мить  завмирає,
Як  згадаю  дитячі  найперші  казки!
Ось  босоніж  шовкову  траву  відчуваю,
На  галявині  бігаю  я  досхочу.
По  калюжах  броджу  –  всі  мої  –  не  минаю,
Відчуваючи  радісно  теплий  подих  дощу…
Ось  –  пошкрябані  руки  –  бо  домашня  малина
Надзвичайно  колюча,  але  дуже  смачна.
Ось  –  від  велика  збиті  та  сині  коліна,
Але  все  у  дитинстві  дуже  швидко  мина.
Залишається  спогад  –  хвилювання  дитяче  –
Перший  крок.  Перше  слово.  Не  помітні  раніш…
А  для  люблячих  рідних  –  і  повага,  і  вдячність  –
Цей  наповнений  щастям  лебединий  мій  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020


Мираж

Я  взглядом  расскажу,  о  чем  молчат  уста.
Огонь  надежды  в  сердце  ещё  тлеет,

Что  ты  поймешь  как  истина  проста:
Уйдешь  -  и  на  душе  вдруг  опустеет.


Дожди  пройдут    -  останутся  лишь  лужи.
Спаси  меня  от  ливня  чувств  в  душе
Вернись  и  вырви  меня  с  этой  стужи
Я  потерялась  в  странном  мираже  

Звезды  ночной  сиянием  залитый
Твой  звонкий  голос  в  сердце  воскрешу
И  вспомнится  мне  образ  твой  размытый  
Который  все  же  в  памяти  ношу

Пройдут  года,  развеются  страдания...
Но  звездочка  напомнит  в  час  ночной
Любимый  образ  и  наивное  признание,
Что  для  меня    ОН  главной  был  звездой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2020