Galuna_maluna

Сторінки (1/50):  « 1»

Україна


Вкраїно  люба,  зоре  світанкова,  
В  цвіті  обпаленім,  в  терновому  вінку,
Імперією  вражою  згвалтована,  
В  підвалах  темних  стримуєш  сльозу.  
Голубка  ясна,  боляче  за  тебе,  
Із  окупантом  борешся  віки.  
Ще  свіжі  рани  попіл  присипає,  
Пекельні  муки  терпиш  від  орди.  
Скільки  синів  голівоньки  поклали,  
За  незалежність  віддали  життя…  
І  знов  карбуєм  на  гранітних  плитах  
Героїв  мужніх  світлі  імена.  
Ніколи  не  пробачим  московитам  
За  наші  села  спалені  й  міста,  
За  сльози  вдів  і  за  людей  невинних,  
За  кожне  вбите  катом  немовля.  
Здолаєш  біль  і  вистоїш,  Вітчизно.  
Розквітне  сад  на  спаленій  землі.
Твої  герої  будуть  жити  вічно.
Благословенна  буть  на  всі  віки.
©  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023


Сорочка-вишиванка




Я  одягну  сорочку  вишиванку,
 Що  хрестиком  дрібним  на  полотні.
Доля  моя  у  квітах  кольрових
Із  радості  й  журби  на  вишитті.
В  барвистих  нитках  рідна  Україна
Вмита  красою,  сонечком  сія.
Бере  початок  з  отчого  порогу
І  їй  нема  ні  краю  ні  кінця.
В  маках  червоних  велич  Батьківщини,
В  студених  водах  бурної  ріки,  
Яка  тече  долиною  і  будить  
Стрімкою  течією  сонні  береги.
Душа  моя  пташиною  співає,
Коли  я  йду  по  батьківській  землі,
Пливуть  хмарини  в  небі  голубому  
В  досі  мені  незвідані  далі.
В  шовкові  трави  впали  роси-сльози.
Земля  в  холоднім  блиску  кришталю.
Вітер  несе  мелодію  журливу,
На  струни  підбирає  скрипалю.
У  білім,  пишнім  цвіті  черемшини
Пахне  Вкраїна  хлібом  із  печі,
Матусеним  борщем  із  пампушками,
Солодким  медом,  сіном  у  стозі.
В  журливім  клекоті  лелечім  Україна.
Вільним  птахам  нестерпна  чужина.
Зла  мачуха  ніколи  не  зігріє  -
Безрадісна  вона,  черства,  чужа.
Моя  країна  —  це  безкрає  поле,
Калина  в  лузі  в  росах  на  зорі,
Вона  -  в  піснях,  у  мові  солов'їній,
В  нескоренім  народі  і  в  мені.
Прошу  я  в  Бога  для  Вкраїни  долі.
Хай  згинуть  її  кляті  вороги.
Під  мирним  небом  хай  росте  пшениця,
Рясніють  цвітом  неопалені  сади.
Я  одягну  сорочку  вишиванку.
На  ній  моя  Вітчизна  дорога  -
Нескорена,  як  маків  цвіт  прекрасна,
Країна  в  світі  лиш  така  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022


Болючі, теплі сни


Несіть  мене  галопом  ночі  коні
По  нивах  довгих  й  зораній  ріллі,
Додому  навпростець,  де  тихо  місяць  
Серпанком  ледь  торкається    гіллі.
На  рідному  подвір'ї  зупиніться,
Вдихніть  рум'янку  трави  запашні.
Холодна  ніч  сховає  мої  сльози  -
Пекучі,  мов  полин  вони  гіркі.
Згадаю  все  до  болю  мені  рідне  -
Стареньку  шафу,  мамині  хустки  -
На  будень  і  на  всі  великі  свята
У  кольорові,  дрібні  квіточки,
До  щему  любу  стежку  до  криниці,
 Рясну  фасоля  збоку  на  тичках,  
З  під  листя  виглядають  огірочки
І  стрічкою  тягнуться  по  грядках.
Дрімав  за  парканом  низеньким  вітер.
На  сонці  стигли  жовті  гарбузи.
Часник,  цибуля,  редька,  кріп,  петрушка,  
Рядочком  довгим  морква  й  буряки.
Вертаюсь  в  снах  до  рідної  домівки,
Де  вишні  стигнуть  рясно  на  гіллі.
В  садку  під  вікнами  півонії  рожеві
Де  любі  мої  ще  батьки  живі.
Весни  минали,  цвітом  чарували,
Літо    -  теплом  і  квітами  в  траві.
Із  татових  долонь  зерно  відбірне  
За  вітром  сіялось  по  зораній  ріллі.
Зерно  з  любові  швидко  проростало.
Рясніли  ниви  в  спілих  колосках.
Ласкавий  вітер  грався  з  ніжним  цвітом,  
Гуляв  по  полю  в  синіх  волошках.
В  довгих  полях  знайомі  звуки  серпа.
Село  ще  спало...  трави  у  росі.
На  стерня  падало  важке  колосся
   З  потом  рясним  на  маминім  чолі.
 Ще  пару  снопів  до  копи  лишилось,
 Сонце  в  зеніті  гріло  аж  пекло.
У  спеці  полудневій  трави  мліли
 І  вітра  в  полі  зовсім  не  було.
Тяжко  трудились  мама  й  тато  в  полі,
Не  нарікаючи  на  долю  нелегку.
За  день  прожитий  дякували    Богу,
Після  зими  чекали  все  весну.
Щоб  в  поле  йти,  яке  уже  проснулось,
Відчути  подих  теплої  землі.
І  знов  садити,  сіяти,  збирати
На  нивах  довгих  щедрі  врожаї.  
З  тих  пір  багато  так  в  житті  змінилось.
Лиш  як  колись  зоріє  темна  ніч,
Чарівні  фарби  свої  розливає,
 Сповза  рядном  із  яблуневих  пліч.
Зорі  жевріють  вогником  яскравим,  
Лишають  світло  на  моїм  вікні.
І  засірів  над  обрієм  світанок
Згубились  спогади  мої  в  ранковій  млі...





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022


Рідна Україна



Народу  сильного  я  горда  українка.
Ціню  свободу  і  люблю  життя.
Кохаю  мову  рідну,  солов’їну  –
Без  неї  я  не  бачу  майбуття.
Тут  рідне  все  –  степи,  річки  і  гори,
Це  пращурів  моїх  свята  земля.
І  Кобзаря  могила  височіє
На  схилах  круч  могутнього  Дніпра.
Кожна  стежина  тут  мені  знайома.
І  як  шепочуться  я  чую  колоски.
Вітер  до  ночі  у  полях  гуляє,
Додолу  хилить  сині  волошки.
Де  б  не  була  –  у  серці  Україна.
В  холодних  росах  чистих  на  зорі.
Любов  до  неї  в  мене  з  літ  дитячих,
З  несмілих  кроків  перших  по  землі.
В  долонях  теплих  рідної  матусі,
У  щирій  посмішці,  у  лагідних  очах.
Світ  дивовижний  з  ненькою  пізнала
Навіть  в  простих,  малесеньких  речах.
Як  серед  трав  бринить  маленька  бджілка,
З  ранку  до  ночі  трудиться  в  полях.
А  на  густім  гіллі  старого  дуба
Кує  зозуля  в  сонячних  гаях.
Зелений  верболіз  затих  над  ставом  -
Вслухався  в  звуки  дивні,  голосні.
Кача  ловило  ряску  в  очереті,
Досхочу  хлюпалось,  пірнало  у  воді.
За  небокрай  тягнулись  сині  гори.
Дощ  накрапав  на  спраглий,  літній  ліс.
Темніли  хмари  в  тихім  надвечір’ї.
Вітер  верби  торкався  довгих  кіс.  
Немає  кращої  за  тебе,  Батьківщино,
За  спів,  що  з  гір  високих  долина.
Вівчар  малий  в  квітучій  полонині
Майстерно  на  сопілці  виграва.
І  долі  іншої  для  себе  не  бажаю  –
Лиш  жити  тут  на  батьківській  землі.
Де  кожна  стежка,  перелаз,  дорога
До  щему  серця  дорогі  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022


Весно, не йди.



Цвіт  білий  падав  на  зелені  трави.
В  тиші  стояла  я  одна  в  саду.
Мене  природа  п'янко  чарувала,
Я  не  хотіла  відпускать  весну.
Весна,  не  йди,  ти  не  спіши,  благаю,
Зі  мною  ще  побудь  на  самоті.
А  цвіт  кружляв  із  теплим  вітром  в  танці,
І  мої  думи  забирав  сумні.
Весна  -  прекрасна,  ніжна,  загадкова.
Все  оживає  в  ній,  радіє  і  цвіте.
Гірський  струмок  несе  цілющі  води,  
Вмиває  в  нім  проміння  золоте.
Мов  на  долоні  розмаїття  квітів.
Сіяють  роси  срібні  в  пелюстках.
Зелені  верби  до  води  схилились  -  
Немов  дрімають  в  тихих  рівчаках.
Весну  не  можна  розлюбить  ніколи  -
Чарує  всіх  до  глибини  душі.
В  ній  мої  мрії  світлі  і  надії,
Палка  любов  до  рідної  землі.
Кує  зозуля  щастя  на  калині,
Туман  ярами  довгими  повзе.
Парують  гори  після  злив  травневих,  
У  кольорах  веселка  виграє.
Вітер  берізці  розплітає  коси.
Дощу  радіють  трави  молоді.
Ось  ярина  зійшла  на  нивах  довгих  
І  паростки  рясніють  на  ріллі.
Де  ж  ти  краси  набрала,  весно  люба?
І  звідки  чари    всі,  скажи,  береш?
Ти  почуттів  моїх  торкаєшся  несміло
У  світ  чарівний  у  думках  несеш.
Весну  я  не  хотіла  відпускати
А  білий  цвіт  усе  летів  й  летів...
У  тиші  я  стояла  і  мовчала
В  саду  лиш  вітер  теплий  гомонів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022


Як вберегти тебе, моя Вітчизна, . .

Як  вберегти  тебе,  моя  Вітчизна,
Від  пекла  і  жорстокої  війни?
До  Бога  я  в  молитвах  прибігаю  -
Спаси  Всевишній  Україну  й  сохрани.
Загарбники  напали  безпощадні,
Коли  світила  вранішня  зоря.
Спросоння  зовсім  ти  не  зрозуміла,
Чому  здригається  від  вибухів  земля.
Ти  плачеш,  нене?  Дай  я  витру  сльози,
Щоби  не  бачили  прокляті  вороги.
Не  бійся  рідна,  моя  ясночола.
Настали  темні  для  нас  всіх  часи.
Твої  сини  на  варті  і  готові
Голівоньки  покласти  у  боях.
Щоб  колосилась  ти  багатством-хлібом,
Синіло  небо  й  васильки  в  полях.
Ми  переможем...  Вже  летять  лелеки
До  рідних  гнізд  вертають  з  чужини.
Летять  додому,  у  свій  край  страждальний
Та  миру  звісточку  благу  несуть  вони.
Щезнуть  примари,  згине  чорна  нечисть.
І  гул  припиниться  ворожих  літаків.
Ще  потерпи,  не  плач  моя  рідненька,
Ми  проженем  проклятих  ворогів.
Твоїх  героїв  всіх  ми  пам'ятаєм.
Їх  в  пам'ять  закарбуєм  назавжди.
Що  за  свободу  й  нашу  незалежність
В  боях  запеклих  мужньо  полягли.
Історію  свою  ми  перепишем.
І  вирвем  окупанта  сторінки,
В  яких  брехня  і  ціле  море  фальші.
Правди  зерно  засіємо  в  рядки.
Розправить  Україна  вільні  крила.
І  всюди  прапор  наш  замайорить.
Над  небом  мирним,  над  безмежним  світом
Гімн  України  гордо  прозвучить.
Нам  небеса  наближать  перемогу  -  
Почув  Всевишній  наші  молитви.
Терням  колючим  і  кривавим  потом
Ще  кілька  кроків  залишилося  пройти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2022


Моя найкраща …

Моя  найкраща,  рідна  Батьківщина,
Проснулась  ти  від  пострілів  війни.
Обпаленими  вітами  калини
Низенько  нахилилась  до  води.
Холоне  кров  у  жилах  безупинно.
Ворон  все  кряче  і  не  замовка.
Могили  зачорніли  із  хрестами  -  
Це  все  орда  московська  принесла.
Твої  соколики  відважні,  Україно,
Такі  тут  молодесенькі  лежать.
Поля  засіялись  героями-синами,
І  плачуть  ангели  із  неба  й  голосять.
Що  ж  ти  накоїв  з  каменю  ти  кате?
У  час  недобрий  мати  родила.
Краще  втопила  би  тебе  малого.
Скільки  б  людських  життів  би  вберегла.
Вже  зовсім  скоро,  виродку  нікчемний,
За  душі  згублені  невинних  відповіш.
І  не  сховаєшся  у  бункері  підземнім.
Потворо,  в  пеклі  скоро  ти  згориш.
Ти  думав,  нелюде,  що  будем  зустрічати
Твою  орду  із  квітами  в  руках?
Яка  несе  руїни,  смерть,  проляття,
Небачене  у  найстрашніших  снах.
Зняла  росія  з  себе  хитру  маску  -  
Загарбниця  з  зубами  хижака,
Яка  так  підло,  нагло  і  цинічно
У  очі  дивиться,  а  в  серце  ніж  встромля.
Боже  прости  за  помисли  лихії.
Я  ненавижу  підлих  ворогів,
Що  діточок  малесеньких,  невинних,
Безжалісно  позбавили  життів.
Ніколи  Україна  не  забуде
Своїх  героїв,  відданих  синів.
Що  так  безстрашно  взяли  в  руки  зброю,
Щоб  захистить  народ  свій  від  “братів”.
Ні  клаптика  землі,  ані  свободи
Гордий  народ  наш  точно  не  віддасть.
За  Батьківщину  підемо  під  кулі
І  проженем  з  ганьою  цю  напасть.
Весна  іде...  Ми  так  її  чекали.
Але  сумна  вона  й  душа  болить.
Із  згарищ  воскресає  Україна,
Згорьована  та  міцно  так  стоїть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022


Мої рідненькі, як ви там на небі?

Мої  рідненькі,  як  ви  там  на  небі?
Напевно  знаєте,  що  в  нас  іде  війна.
Орда  московська  палить  міста  й  села.
Керує  нею  орків  сатана.
Мої  кохані,  любі  мамо  й  тато,
Народ  підвівся  в  спільній  боротьбі.
Неначе  спали  ми  усі  віками,
Й  не  знали,  що  сусід  хоче  війни.
За  вами  досі  я  сумую,  мамо.
Й  до  щему  Україну  я  люблю.
Вона  в  душі  із  вашими  піснями,
За  неї  Бога  я  Всевишнього  молю.
Моя  країна  зараз  у  тривозі.
Київ  величний  в  вихорі  війни.
Каховка,  Суми,  Харків  і  Житомир
Землю  скропили  кров'ю  і  слізьми.
Крізь  терня  до  свободи  Україна
Іде  не  знаючи  ні  страху,  ні  жалю.
Вона  не  впаде  знаю  на  коліна  
І  незалежність  захистить  свою.
Я  не  боюсь  повірте  мені  тату.
Мій  страх  давно  вже  переріс  у  гнів.
Бо  наші  воїни  —  незламні,  сильні  духом,
Нещадно  б'ють  заклятих  ворогів.
Мої  рідненькі,  все  я  пам'ятаю  -
Цю  розповідь  страшну  про  колоски,
І  як  грузили  в  товарняк  битками  -
Людей  везли  в  далекі  Соловки.
Загарбники  хотіли  повернути
Для  українців  ті  страшні  часи.
Вже  зовсім  скоро  проженем  мерзоту,
З  ганьбою  їх  страшні  полки.
Як  шкода  мої  рідні  й  найдорожці,
Що  ви  не  дожили  до  наших  днів,
Коли  лунає  гімн  наш  український,
Пісень  повстанських  чути  спів.
Серце  болить,  як  дивлюсь  на  руїни.
І  гнів  народний  вже  не  зупинить.
Ворог  я  знаю  захлинеться  кров'ю
І  за  людей  невинних  відповість.
Я  знаю  скоро  щезнуть  сили  темні  -
Як  сонечко  над  обрієм  зійде.
А  Україна  —  сильна  й  незалежна
На  світ  увесь  засяє  й  розцвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022


Наді


Надюша,  в  важкий  оцей  час
Тебе  я  зі  Святом  вітаю!
Крізь  біль  і  війну  Україна  іде,
А  в  нас    в  щасливе  майбутнє  віра  палає.
Я  знаю,  що  скоро  ворог  впаде,
Захлинеться  власною  кров'ю,
Світ  змінеться  і  наша  земля  розцвіте,
 Сповнена  шастям,любовью.
Бажаю  Тобі  на  цій  новій  землі
Міцного  здоров'я  й  щастя
І  здійснення  всіх  твоїх  мрій,
Щоб  в  Тебе  було  безтурботнє  життя,
Осяяне  світлом  любові  !
Зима  вже  минула,
Весна  к  нам  іде,  на  крилах  несе  перемогу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022


Краса весни


Поля  безмежні  зорані  тягнулись,
По  небу  хмари  скупчено  пливли.
Весняні  первоцвіти  білим  цвітом
У  молодих  дібровах  зацвіли.
Їх  аромат  розвіювався  з  вітром
І  пахощами  ніжними  п'янив.
Туманів  пелена  лягала,
Немов  би  молоко  в  повітрі  хтось  розлив
І  по  весняному  рілля  вже  парувала,
У  паростках  густих  озимина.
Відтанувші  сніги  в  потоках
Вбирала  спрагла,  зорана  земля.
З-за  пагорба  береза  виглядала,  
Замріявшись  у  весняних  думках.
У  кришталевих  росах  засіяли
Бруньки  тендітні  на  гнучких  гілках.
Здавалось,  що  скрипаль  чарівну  
Мелодію  весняну  вигравав.
Вітер,  заслухавшись  в  акорди  ніжні,
Затих  у  вербах,  ніби  задрімав.
Над  сонними  левадами  лелеки
Весняну  звістку  з  клекотом  несли,
Забувши  про  усі  невзгоди,
До  рідних  гнізд  вертались  з  чужини.
Туман  розвіявся  в  яскравій  позолоті
Торкнулись  промені  вологої  землі.
Немов  прокинувшись  від  сну  міцного,
Усе  купалось  в  веснянім  теплі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022


Україна


Моя  прекрасна,  рідна,  Україно,
За  тебе  я  Всевишнього  молю,  
За  твою  долю,    нелегку,  страждальну.
Тебе  всім  серцем  я  одну  люблю.
Моя  ти  нене,  цвіте  мій  прекрасний.
Не  знаю    я  ріднішої  землі  -
Де  чебрецем,  рум'янком  пахнуть  трави,
А  у  садах  щебечуть  солов'ї.
Синіють  небом  у  лугах  волошки.
Лани  пшениці  -  в  щедрих  врожаях.
Ліси,  поля,  бурхливі  річки,  гори  -
Земля  героїв,  перемог  й  звитяг.
Та  недруг  зазира  на  Україну.
Хоче  спаплюжити,  розбити  на  шматки.
Принизити,  щоб  впала  на  коліна.
Йому  пиха  затьмарила  думки.
Ворог  не  спить,  а  вже  біля  кордонів.
На  нашу  землю  зазіхає,  на  святе.
І  прапор  заплямований  свій  кров'ю,
Віками  проклята  орда  несе.
Я  вірю  в  Бога,  в  силу  українців,
Де  дух  Бандери  і  Мазепи  ще  живе.
І  згинуть  вороги  немов  роса  на  сонці
І  Україна  знову  розцвіте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2022


Пастораль


В  село  моє  хотіла  б  повернутись  -
Мого  дитинства  найрідніший  край.
Де  тихо  сонце  котиться  за  обрій,
Багряним  кольором  малює  небокрай.

Жита  шумлять,колосся  пахне  хлібом.
Зелені  трави  виграють  в  росі.
Світає  ледь  і  ще  дрімає  вітер,
В  поля  квітучі  йдуть  вже  косарі.

В'юнкою  стрічкою  у  росах  в'ється  стежка
І  губиться  у  квітах  запашних.
А  верби  кучеряві  нахилилися,
Над  потічком  бурхливим,гомінким.

На  роздоріжжі  липи  височіють,
Діви  Марії  пам'ятник  в  вінках.
Зв  поворотом  сад,  за  ним  хвтина,
Димар  обняло  гілля  у  грушках.

Подвір'я  в  травах,край  дороги  вишні,
Світанки  вмили  росами  поріг.
Із  фіранок  пожовклих  б'є  проміння,  
Торкається  світлин  батьків  моїх.

Хустки  матусі  в  квітах  кольорових
Лежать  самотньо  в  хаті  край  вікна,
І  вишита  на  полотні  сорочка
До  сліз  моєму  серцю  дорога.

І  тільки  спогади  мені  вертають
Дитинства  світлого  щасливі  дні,
І  тихі  вечори  ,  коли  лунали
Такі  душевні  мамині  пісні.

Роки  спішать  за  ними  не  встигаю,
Уже  не  раз  батьківський  сад  відцвів,
Здається,вчора  я  була  малою,
А  час  вже  срібло  у  волосся  вплів.

Хоча  б  на  мить  вернуло  б  небо  маму,
Без  неї  смуток  тихий  на  душі,
Почути  б  голос  лагідний  і  рідний,
І  щастя  більшого  не  треба  у  житті.

Минають  весни  ,  відлітають  цвітом.
Вернути  б  знову  молоді  роки,
Які  так  невблаганно  пролетіли,  
Немов  у  небі  синьому  птахи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021


Спогади


Падало  листя  багряне,
Густо  тумани  лягли.
Вітер  розгойдував  гілля,
Хмари  осінні  пливли.

Сад  пригадався  старенький,
Хата,  криниця  і  двір,
Стрічкою  в  тіні  тягнувся
І  зеленів  живопліт.

Груша  з  дрібними  грушками
Рясно  родила  плоди.
І  запашні  хризантеми
Все  до  морозів  цвіли.

Яблук  червоних,  доспілих
Мама  в  подолі  несла.
Сад  ще  дрімав  на  світанку,
Сріблом  сіяла  роса.

Ступлю  до  хати  думками,
Тихо  до  стін  притулюсь.
Рідні  світлини  батьківські  -
Серцем  до  них  пригорнусь.

Сяду  на  лавці  край  печі  -
Жарились  в  ній  пампушки.
А  у  братрурі  теплій  -
Каша  й  смачні  галушки.

Все  тут  до  болю  знайоме  -
Стіл  дерев'яний  й  крісла,
Виткана  довга  доріжка,
Що  до  порогу  лягла.

І  молитвенник  старенький,
Що  в  самоті  тут  лежав.
В  тиші  холодній  він  маму
Рідну  мою  нагадав.

Листя  кружляло  багряне,
Трави  сріблились  в  росі.
Спогад  осінній  торкнувся
Струни  моєї  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021


Вітання з днем Тетяни

Календар  небес  зимовий  ангел  твій  гортає.
З  іменинами  Тетяни  він  тебе  вітає.
Я  приєднююсь  до  нього  і  бажаю  щиро
Щастя,  радості,  здоров’я,  натхнення  і  миру.
Щоби  друзі  були  вірні  –  в  біді  не  кидали.
Щоб  в  багатстві  і  достатку  завжди  проживала.
Щоби  смутку  і  тривоги  ніколи  не  знала
І  як  сонечко  привітне  ти  завжди  сіяла!

Щиро  вітаю  всіх  Тетян  з  іменинами!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021


Літня ніч


В  темнім  небі  ночі  зорепад  палав,
Мрії  і  бажання  в  далі  забирав,
Зорями  мережив  в  темряві  нічній
І  в  яскравих  іскрах  гаснув  в  далині.

У  серпанку  місяць  срібний  випливав
В  просторах  небесних  тихо  мандрував.
Пелена  вечірня  землю  огорнула
І  в  її  обіймах  природа  заснула.

Вогкий  запах  жита  на  колючих  стернях,
У  важкім  колоссі  на  достиглих  зернах.
Житні  снопи  в  полі  вітер  провівав,
Над  потічком  тихим  гіллями  гойдав.

Місток  невеликий  у  полях  квітучих,
Серед  верб  високих  у  травах  пахучих.
Польова  дорога  у  дрібнім  камінні
Стелиться  додому  в  місячнім  промінні.

Звук  тривожив  тишу  у  саду  далекім.
Падали  у  трави  яблука-ранети.
Жабів  хороводи  із  боліт  лунали  –  
До  самого  ранку  співи  не  вщухали.

Місячне  проміння  омило  красою.
Падали  тумани  срібною  росою.
Журавель  криничний  у  саду  темнів  –
З  відром  поржавілим  вітер  гомонів.

В  просторах  далеких  світилися  зорі,
Розсіялись  в  небі,  мов  зерна  у  полі.
За  обрію  ранок  уже  виглядав  –
І  в  теплім  промінні  день  новий  настав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021


Рання весна


Я  пам’ятаю  зовсім  ще  малою
Стежиною  із  мамою  ішла.
Край  верболозу,  на  рівнині  довгій
Запарувала  зорана  земля.

Біля  вербових  коликів  висока  дичка,
За  нею  тягнуться  лани  озимини.
Тендітні  паростки  під  сонцим  теплим  мліють,
Прокинувшись  від  лютої  зими.

Пташиний  спів  будив  ще  сонну  землю,
Синіли  перші  квіти  весняні.
Я  бігла  навперейми  з  теплим  вітром
У  росах  по  холодній  ще  землі.

На  пагорбах  ледь  трави  зеленіють,  
А  річка  повноводна  і  мутна.
І  вже  розтанули  сніги  глибокі  –
Лунає  пісня  переможна,  весняна.

В  ранковім  небі  тихо  пливуть  хмари.
І  золотом  палає  небокрай.
Проміння  землю  ніжно  огортає  –  
У  сонячних  обіймах  рідний  край.

Ми  з  мамою  ішли  по  стежці  мовчки.
Відлуння  гір  лунало  над  селом.
Ми  йшли  забувши  про  усі  тривоги,
Зігріті  першим  ,  весняним  теплом.

І  більшого  мені  не  треба  було,
Як  вдвох  із  мамою  по  стежці  йти,
Як  заглядати  в  очі  рідні,
Вдихати  аромат  весни.

Весна  ще  була  ранньою  ,  без  цвіту.
А  я  мала  серед  полів  ішла,  
Тримаючись  за  мамину  долоню.
Якою  теплою  долоня  та  була…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020


Брехня в коханні

Стою  на  вулиці  і  в  твої  вікна  заглядаю,
Світло  горить,  лиш  там  тебе  немає,
Куди  пішла  ти  у  таку  пізню  годину?
Невже  наша  любов  вже  втратила  всю  силу?
Я  ж  обіцяв  тобі  -  прийду,принесу  квіти
І  світлячками  ліхтарі  почали  миготіти                        
Навіщо  я  казав  тобі,що  щирого  кохання  не  буває
А  ти  пішла  кудись,поряд  тебе  немає.
Навіщо  я  казав  тобі,що  щирого  кохання  не  буває
Куди  пішла  ти  у  таку  пізню  годину?
Невже  наша  любов  вже  втратила  всю  силу?
Тебе  нема,я  відчуваю  біль,не  знаю  що  робити.  
Тож  кислий  запах  мають  ці  троянди-квіти,  
І  світлячками  ліхтарі  почали  миготіти        
Навіщо  я  казав  тобі,що  щирого  кохання  не  буває?


Captain  Beafheart  "Love  Lies"(Shiny  beast)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020


Дорога додому


У  воду  прозору  ранок  задивися,
У  красі  чарівній  краплями  умився.
Верби  нахилились,  ніби  ще  дрімають,
Прохолоду  й  свіжість  з  туманів  черпають.
«Металіст»  забутий  –  дорога  додому.
Берег  кам’янистий  котиться  додолу.
Ожина  солодка,  берези,  болота,
Місток  невеликий  біля  повороту.
Розрослась  малина  в  сонячній  долині.
Ялівцю  і  моху  -  зелені  купини.
З  трясовин  глибоких  очерет  чорніє.
Ниткою  брусниця  повзе,  багряніє.
В  скошених  отавах  –  теплий  запах  сіна.
В  спеці  полудневій  дні  жаркого  літа.
Стеблами  ліниво  вітер  ледь  ворушить,
Валки  підвіває  і  потроху  сушить.
В  вуличках  вузеньких  я  знайду  стежину,
По  зелених  травах  додому  полину.
Двері  я  відчиню,  зайду  у  хатину    -
Тиша,  порожнеча  і  старі  світлини.
Серце  туга  крає  холодом  колючим.
Душу  розривають  спогади  болючі.
Протяги  гуляють,  фіранки  хитають  –
Сумні  і  тривожні  думки  навівають.
Подвір’я  у  листі  вітер  підмітає.
Грона  винограду  достиглі  спадають.
Вуликів  немає,  бджоли  не  літають.
Час  усе  руйнує  і  не  повертає.
Життя  швидко  плине,  не  дає  спочину.
Пролітають  роки  немовби  хвилини.
Повернуть  хотіла  б  я  щасливі  миті.
Час  жалю  немає,  його  не  спинити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


Прогулянка з ручними кажанами (Bat Chain Puller)


Прогулянка  з  ручними  кажанами
Прогулянка  для  ручних  кажанів  
Прогулянка  з  ручними  кажанами

Ланцюг  з  жовтими  вогнями
Що  блищать  краплинами  олії
На  гладкому  стовбурі
З  темряви  вони  стежать  за  шляхами  і  шарудять,
Витягуючи  мякі,звисаючі  крила

Прогулянка  з  ручними  кажанами
Прогулянка  для  ручних  кажанів  

Лампи  тріскають  від  їх  дихання
І  зникають  у  темряві
З  свистом,  наче  коріння  вирване  з  сухої  землі,
Садові  граблі  в  пилюці  своїми  сірими  кігтями
Сповіщають  про  прихід  ранку.
Цей  потяг  із  сірими  трубами,
Там  знаходяться  думки  та  речі  людей.

Прогулянка  з  ручними  кажанами
Прогулянка  для  ручних  кажанів  

Цей  потяг  із  сірими  трубами,де  знаходяться  думки  людей,
Їхнє  сміття  та  речі.
Сірий  шматок  полотна
Розтягнений  чотирма  шнурами  
У  дірках  віє  вітер  з  їхніх  стогів
Його  пориви  згасають  і  сірі  іскри  тріщать,
І  поринають  у  гнучкі  хащі.
Гарбузи  розповзлись  по  пагорбам
Рудими  плямами  пастелі.
Зелені  надуті  повітрям  дерева.
Клуби  диму  летять  догори  зефірами  сажі,
Вони  пливуть  неправильними  колами
І  збираються  у  сірі  пухирі
З  мерехтливими  вогнями  і  зеленими  смугами
У-у-у
Вони  тягнуться  по  небу  гумовими  дельфінами  з  золотими  позіхаючими  ротами
Цей    пухирь  тріскає  в  агонії
В  місцях  іржі
Перетворюючи  золоту  тирсу  у  пилюку.

Прогулянка  з  ручними  кажанами
Прогулянка  для  ручних  кажанів  

Captain  Beafheart  "Bat  Chain  Puller"(Shiny  beast)

PS:  He's  great.  Genius.  Unreachable  peak

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


Осінь-чарівниця


Падолистом  осінь  стелить  золота.
Тиха  і  привітна,  завжди  в  кольорах.
У  пожовклих  травах  вітер  шарудить,
Павутинням  срібним  в  висоту  летить.

Яблуня  крислата  в  жовтому  вбранні.
Заховалось  сонце  в  неї  на  гіллі.
Груша  пахне  медом,  солодко  п’янить  –  
Спогадом  дитинства  все  мене  манить.

Вишні  в  позолоті  в  затінку  стоять,
Краплі  рос  ранкових  по  листках  біжать.
У  теплі  осіннім  сливи  достигають
І  на  землю  рясно  вони  опадають.

Клен  в  багряних  барвах  в  шелесті  дібров
Край    струмка  гірського  затишок  знайшов.
Із  берези  листя  вітер  розкидав,
Довго  дивувався  хто  їх  малював.

Калина  червона  вся  в  своїй  красі,
Дороге  намисто  скупала  в  росі.
Дуб  у  своїх  думах,  в  жолудях  дрібних
І  його  ледь  видно  з  туманів  густих.

Айстри  й  хризантеми  у  саду  цвітуть,
З  кольорів  осінніх  узори  плетуть.
Пахнуть  чорнобривці  –  квітне  оксамит.
Як  її  спинити  цю  щасливу  мить?

Смуток  десь  узявся  у  моїй  душі.
В  кольоровім  листі  –  холодні  дощі.
Цвіт  жоржин  злітає  і  летить  у  вись.
В  холодах  й  морозах  зимонька  спішить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020


Карпатський ліс


Карпатський  ліс  загублений  в  легендах.
В  зеленім  листі  мавкам  сняться  сни.
Гірські  потоки  у  обіймах  сонця  –
Немов  стрічки  прозорої  води.

В  стежках  вузьких  заплуталась  ожина.
Цілюще  зілля  спить  в  чагарниках.
Ранкові  роси  землю  омивають,
Затих  могутній  дуб  в  своїх  думках.

Тече  струмок  у  тиші  світанковій,
Береза  віти  нахилила  до  води.
Та  враз  нависла  чорна  хмара
Байдужості  людської  й  німоти.

Болем  у  серці  йде  дзвінке  відлуння  –
Пила  безжалісно  по  дереву  біжить.
І  крик  німий  над  древнім  лісом  лине  –
Ніхто  на  порятунок  не  спішить.

І  падають  беззахисні  дерева,
Тумани  сірою  пеленою  лягли.
І  плаче  ліс  невинно  мов  дитина,  
Бо  вітам  вже  не  знати  висоти.

Колише  вітер  ніжно  густі  трави.
На  зрізі  дерева  кружальцями  роки.
Могутні  велетні  стояли  тут  віками,
Поки  не  впали  від  жорстокої  руки.

Людська  байдужість  гострим  лезом  ранить,
Криком  душі  в  обірваній  струні.
Холодним  вітром  пустота  зіяє,
Зів’ялим  листям  в  стоптаній  траві.

Галявина  у  сонячнім  промінні.
У  шелесті  смереки  і  дуби,
Які  ще  вчора  гордо  височіли.
Тепер  від  них  лиш  зруби  і  пеньки.

В  жадобі  грошей  люди  забувають  –  
 Природа  –  це  неоціненний  скарб.
Її  леліяти  потрібно  й  захищати,
Щоб  передати  внукам  божий  дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020


Наді

Два  місяці  була  посуха
І  лиш  на  Надії  із  неба  
Полився  дощ  проливний.
Надюша!  Я  хочу,щоб  всі  твої  мрії
Здійснились  в  твоєму  житті!
Щоб  щастя  на  тебе  із  неба  лилося
Рясне  наче  дощ  у  цей  день,
Здоров'я  міцного,  здобутків  в  роботі,
І  повную  торбу  грошей!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020


Солотвінські озера (Рекляма)

 
Провідай  цих  гір  карпатських  кордон,
Це  значно  дешевше  ніж  тур  закордон.

Круті  береги  озерця  омивають
Болячки  й  недуги,  усі  забирають
Солена  водиця  -  
Здоров'я  людського  криниця.

Tут  в  небі  блакитному  птахи  кружляють
Сонечко  літнє  росу  зігріває
Стежина  гірська  у  ліс  завертає,  
Ягід  і  грибів  там  багато  буває.

Волошок  серпневих  зібрала  букет  
Ще  й  повну  корзину  грибів  і  ягід
Зварю  собі  юшку  з  грибів  на  обід.

В  соленій  водиці  купалася  я,
Болотом  з  озер  мастилася  я,
Природою  живою  я  лікувалась,
Здоров'я  й  наснаги  на  Рік  я  набралась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020


Батьківська хата


Батьківська  хата  в  саду  яблуневім
Дрібним  рожевим  цвітом  зацвіла.
А  вітер  між  дерев  гуляє.
Не  чути  кроків  -  пустка  й  тишина.
В  хатині  зажди  було  гамірно  і  шумно.
Зростали  ми  в  любові  і  теплі.
Молитві  щирій  нас  навчила  мати,
Щоб  йшли  з  добром  у  серці  по  житті.
Біленькі  стіни,  в  рушниках  ікони,
В  куточку  сніп,  хліб  круглий  на  столі.
Христос  родився,  йде  свята  вечеря  -
Лунає  коляда  по  всій  землі.
Подушки  вишиті  у  маках  і  узорах.
Тарас  Шевченко  збоку  на  стіні.
В  печі  сушились  яблука  і  груші
І  пахли  хризантеми  на  вікні.
Старенька  яблуня  у  вікна  заглядає.
І  гордо  липа  височіє  край  воріт.
Подвір'я  в  травах  і  густім  рум'янку.
Широка  стежка  стелиться  до  ніг.
Роки  птахами  відлетіли  в  вирій.
Батьків  нема  -  і  в  хаті  пустота.
Солодкі  спогади  ночами  гріють.
Минає  все  і  вороття  нема.
Стоїть  хатина  в  сутінках  вечірніх.
Місяць  сріблястим  світлом  виграє.
Вона  покинута,  самотня  в  своїх  думах,
Та  все  чекає,  що  до  неї  хтось  прийде.
Батьківська  хата  в  саду  яблуневім,
Ти  завжди  в  моїм  серці  і  душі.
Вертаються  в  своє  гніздо  лелеки.
І  повернутись  хочеться  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020


Cogere ad Rubiconem (КиБА1Rubiconem suum)


На  столі  пляшка,
Пить  чи  не  пить?
Ще  біля  неї  ложка.
Сам  вже  не  знаю  ,
Що  маю  робить,
Думки  кусають  як  блошки.
Будь  же  рішучий,  двічі  не  жить,
Дій,  не  чекай,  Ось  вирішальна  хвилина.
Пляшку  відкрито,  тепер  наливай.
Так,  я  є  сильна  людина!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020


Сестри


Сестри  мої  -  частинки  матері  і  батька,
Такі  далекі  і  такі  близькі.
Нас  роз'єднала  доля  невблаганна
Ви  так  далеко  -  смуток  на  душі.
Місяць  малює  світлом  своїм  ясним
Долю  сестер  у  різних  кольорах.
Так  хочеться  забрати  темні  фарби,
Щоб  все  сіяло  в  радісних  тонах.
В  малій  хатині  затишно  і  тепло.
Стрілка  годинника  повільно  йде.
Сестра  мені  казки  читає
Допоки  з  книжкою  в  руках  сама  засне.
Вітер  затих  в  густих,  пахучих  травах  
Батьківська  хата  нас  чекає,  жде.
Великдень  в  хаті  сестер  зустрічає.
В  розмовах  довгих  вже  світанок  йде.
Срібні  нитки  сестринської  любові
Зігріють  серце  у  важку  хвилину.
Як  часто  забуваємо  в  турботах,
Що  ми  одна  велика  всі  родина.
Роз'єднані  дороги  й  наші  долі.
Розлука  сірим  тягарем  лежить.
Як  би  хотілось  бачить  вас  частіше,
Зібратись  разом  хоч  на  кілька  мить.
Сестри  мої  -  частинки  матері  і  батька.
В  вас  так  багато  є  любові  і  тепла.
Ви  всі  для  мене  рідні  й  найдорожчі.
Найкращий  дар  від  бога  -  це  сестра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020


День Свята

Вона  не  може  навіть  посміхнутись,  
В  думках  тримає  свою  таємницю,
І  голос  в  неї  тихий  і  слабкий
Через  гамірні  крики  переможців,
Які  у  справах  вже  усе  програли
І  мали  би  піти,чомусь  лишились.
Як  довго  будуть  ще?  Ось  що  її  турбує.

Так,  так,так,  а  я  такий  щасливий
І  разом  з  друзями  танцюю  і  співаю
І  кожен  день  минає  наче  свято.
О,  дійсно  ця  земля  -  безцінна.

Вона  постійной  чує  їх  розмови
Про  новий  шлях  у  захисті  будинків.
Та  що  це?  Що  це?  -  каже  в  відчаю  вона,
Коли  вони  ламають  в  її  хату  двері.
Її  ім'я  -  Надія,  Віра,Люба,
Та  знаєш  її  добре  ти,
Бо  чуєш  її  крик  про  милосердя,
Коли  лунає  переможців  дзвін.

Так,  так,так,  а  я  такий  щасливий
І  разом  з  друзями  танцюю  і  співаю
І  кожен  день  минає  наче  свято.
О,  дійсно  ця  земля  -  безцінна.

Поїзд  з  станції  рушає,
Напрям  ,  що  ти  забажаєш,
Та  квиток  у  нікуди  вже  піднявся  у  ціні,
Як  підеш  -  мети  досягнеш,
Хоч  займе  це  більше  часу,
Як  побачиш  її  здалля
Ти  застогнеш  ,  каючись.

[b]Led  Zeppelin  "  Celebration  Day"[/b]

Боже  мій!  Вони  справжні  пророки,
Співали  про  Америку  70-х,
 Але  ж  ця  пісня  про  Україну  з
її  головною  бідою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020


Love for sale blues (Alisson / 882014)

Каже  хазяйка  -  усі  до  роботи,
Настав  вирішальний  момент,
Дівчата,  униз  до  великої  зали,
На  вас  там  чекає  клієнт.
Так,там  у  залі  на  червоних  диванах  на  нас  вже  чекає  клієнт.
Ніби  як  свято  -  музика  ,  танці,
Л'ється  рікою  вино.
Хто  там  наступний?  Яка  різниця.
Гість  на  ім'я  пан  Ніхто.
Вас  так  багато,  навряд  чи  колись  змогла  б  пригадати  я  твоє  дивне  ім'я.
Ну,  ось  все  добре  -  гроші  заплачені,
Тож  наступив  цей  момент  -
Тепер  для  Тебе  хвилин  десь  на  двадцять
Я  є  твій  секс-манекен.
Час  обмежений,  любий,але  нам  має  вистачити.
Задовольнили  приступи  хиті,
Втома  -    то  й  всі  почуття.
Ну,  прощавай.  Мені  до  роботи.
Таке  є  тут  моє  життя.
Я  так  намагалась  догодити  тобі,не  завадить  дати  дівчинці  на  чай.
Час  то  є  гроші  в  хвилинах  зазначені,
В  грошах  одних  є  лиш  сенс,
Душа  і  серце  не  мають  вже  значення,
Я  вже  ніщо  не  боюсь,                                      
Тільки  у  вухах,  наче  та  муха  дзвенить  цей  настирливий  блюз.
Чомусь  я  мугикаю  цю  мелодію  навіть  уночі.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020


Залізний кінь (1003715/877757)


Темні  сили  чорне  закляття  наклали,                                                    
Щоб  на  наше  побачення  я  не  зміг  би  прибуть.
На  ці  усі  обставини  зітхнув  я  
І  промовив  одне  лиш  слово  -  жуть.  
Мій  Мерседес  зламався  ,його  мотор  згорів,
Мопед  і  мотоцикл  з  небес  вогонь  спалив.                                                                    
Ремонтував  мопед  свій,потів  що  було  сил,
Та  він  через  закляття  вже  жити  не  хотів.
Мене  ніщо  не  спинить,  ніде  не  пропаду,
Надвечір  на  побачення  скував  я  кочергу.
Велику  і  залізну.  Вона  -  мій  кінь-вогонь,
Гарячеє  залізо  торкається  долонь.
Шолом  свій  від  мопеда  я  гордо  надягну,
Як  лицар  в  обладунках  до  тебе  я  прийду.  
Ось  вийшла  на  зустріч  люба  принцеса,
То  я  вже  відразу  її  запросив:
Сідай-руш  на  коня,моя  поетеса,
І  за  плечі  мене  обійми.
Здивував  я  тебе,
Скрізь  закляття  як  міг  я  до  тебе  добрався.
І  не  треба  без  втіхи  хмурити  брови  свої,
Ти  у  мене  тонка  поетеса,
Тож  хоч  трохи  уяву  вімкни.
Це  ж  так  весело,  наче  у  ложці  літати,
Кінь  гримить  -  йому  не  потрібний  клаксон,
У  моєму  шоломі  Мотохедс  свої  пісні  співає
У  перекладі  Бі  Елісон.
Нам  з  тобою  не  вперше  людей,
Що  довколо,  швидкою  їздою  лякати.
Ніч,  дорога,  задумливий  ряд  ліхтарів.
Зірки  з  неба  до  нас  ніби  хочуть  стрибати,
І  мінливий  шум  тополів.  
Нічне  небо  -  то  наше  з  тобой  володіння,
І  як  раптом  приснюсь  я  тобі,
Запроси  і  мене  політати,
Політати  разом  на  мітлі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020


Христині 23. 06


Кожен  рік  має  мати  в  собі  означений  день,
Мов  в  короні  велика  перлина,
День  найдовший,  що  повний  великих  подій,
Той,  що  рік  поділяє  на  дві  половини.
В  день  такий  народилася  Ти,
Що  казати  -  Ти  особлива
І  у  мене  бажання  для  Тебе  одне,
Щоб  здорова  Ти  була  і  була  щаслива.
Тож  повір,  серед  тисяч  людей
Ти  сіяєш  таємною  силою,  
Вірь  у  долю  ,  будь  впевна  в  собі,
Щоби  доля  бажання  твої  всі  здійснила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


З заздрістю (1003715/874318)

У  поезії  моїй  одні  намагання                    
Якось  виразити  словом  свої  почуття,
Те,  що  словом  важко  означити,
Бо  вони  ще  не  мають  ім'я.

У  віршах  я  лиш  можу  до  Бога  волати,
Я  б  хотіла  у  небо  політ,
І  мені  вже  ніколи  не  стати  такою  як  Ася,
Що  на  дотик  як  той  оксамит.

Вона  може  вільно  на  всі  теми  писати,
Що  в  душі  лиш  породжує  жаль,
Так,  мені  вже  не  бути  такою  як  Ася,  
В  неї  очі  -  холодний  кришталь.

Я  не  зможу  цей  світ  повний  барв  описати  -
Ріст  рослин  і  кипіння  бурхливе  морів,
Устриць  ,мідій  німе  існування,
Навіть  ряд  електричних  стовпів.

Світ,  що  рухів  і  форм  творить  об'єднання,
Не  підвласний  зовсім  мені.
Ні,  ніколи  мені  не  стати  такою  як  Ася,
В  неї  шкіра  самий  оксамит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020


Advices (Irina Komendant Where did you disappear without my advices?)

Don't  put  the  fool  conditions  at  your  future
You  must  select  one  man  for  whom  you  trust            
You  couldn't  be  so  nice  to  everyone  like  Barby
True  love  is  never  calculated  on  a  market  fast
Be  blind  and  deaf  ,  obey  all  asks  of  passion
Learn  lie  to  hide  the  secrets  of  your  lust
At  last  you'll  get  a  piece  of  mutton  
And  also'll  get  your  mine  with  the  nuts  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


Спогади про дитинство


Дитячі  роки  -  ви  прекрасні,
В  душі  за  вами  смуток  й  жаль.
Ви  мій  кораблик  тепла  й  щастя,
Який  відплив  в  далеку  даль.
Думки  мої  на  крилах  вітру
Несуть  мене  в  карпатський  край.
Там  шум  лісів,  гірські  потоки  -
Це  мій  маленький,  рідний  рай.
Тут  я  зростала,  грала  в  ігри,
Ліпила  пасочки  з  піску
І  на  колисці  я  гойдалась
Біля  берези  в  холодку.
Стара  черешня  край  дороги
І  ягоди  на  ній  рясні.
На  самий  верх  я  забиралась,
Щоб  з'їсти  ці  плоди  смачні.
Хрущі  літали  і  гуділи  -
Була  забава  для  дітей.
Ми  бігали  і  їх  ловили
У  сутінках  ясних  ночей.
На  вулицю  я  утікала
Від  меншої  сестри  тихцем.
Вона  все  сльози  витирала
Рожевим,  плюшевим  плащем.
Сон  був  для  мене  наймилішим.
Подружка  теж  любила  сни.
Тому  корови  гнали  пасти
Ми  все  останні  з  череди.
Зимою  воду  ми  носили
І  заливали  беріжок.
Санками  швидко  ми  з'їжджали,
Катались  до  ясних  зірок.
Дитячі  роки  -  ви  найкращі,
В  душі  лишили  смуток  й  жаль.
Хотілось  так  вас  повернути,
А  ви  відплили  в  синю  даль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


Донбас


Вони  думали,що  вони  особливі  такі
Справжня  копія  "старшого  брата"
І  сказали  йому  -  ти  до  нас  приходи,
Будеш  вчити  нас  панувати

Вони  певно  хотіли  цієї  війни,
Бо  жили  своїм  сірим  минулим
І  знаходили  там  якісь  сонячні  дні,
Не  шукаючи  шлях  у  щасливе  майбутнє.

Не  чекайте  від  них  каяття  і  зізнань,
Не  чекайте  на  їхню  покуту
Вони  слухали  тільки  брехню  ворогів
І  як  мед  пили  їхню  отруту.

Ворог  владно  зайшов  на  Донбас,
І  навчив  їх  як  чобіт  лизати,
Так,  і  благ  він  їм  торбу  велику  приніс,
Вони  можуть  тепер  рахувати.

Тож  він  має  для  себе  натовп  рабів,
Щоб  заповнить  простори  Уралу.
У  руїнах  Донбас,  у  болоті  й  в  крові,
І  земля  українська  стогне  від  жалю.

І  нема  вже  числа  цим  рокам  у  війні,
А  війна  перерве  своє  довге  тривання,
Як  нарешті  сліпі  не  побачать  своїх  ворогів,
А  глухі  перестануть  слухать  їхнє  навчання.

Вони  самі  хотіли  цієї  війни,
Як  творили  чорную  зраду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Ранок


Я  встану  рано  на  зорі,
Коли  все  спить,  дрімає.
Роса  із  срібла  і  ниток
Всю  землю  огортає.

На  травах,  в  квітах  польових
Узори  з  павутиння.
Вони  легенькі  і  ламкі,
В  них  часточки  проміння.

Тече,  шумить,  спішить  ріка,
І  верби  зеленіють.
Туман  долиною  повзе  -
Пташки  весні  радіють.

Вітер  розгойдує  гілки,
Шепоче  ніжно  листя.
І  тягнуться  до  сонця  віти
В  весняному  намисті

І  сонце  в  золоті  встає
Над  обрієм  ранковим,
Малює  обриси  дерев
У  світлі  загадковім.

Я  встану  рано  на  зорі,
Коли  все  спить,  дрімає,
Коли  в  глибокій  тишині
Природа  оживає.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020


Місто в старих фотографіях


Як  мені  описати  весь  потік  почуттів
З  фотографій  початку  минулого  віку.
Дивний  час  і  для  мене  такий  неприйнятний.  
Та  знайомі  мені  плин  цих  вулиць  і  стін,
Якесь  дивне  епох  об'єднання
У  будинків  цих  стиль  вже  забутий  Цесіль-  
Важки  двері  в  тонких  візерунках,
Вузька  прорізь  вікон  і  атлант,
Що  балкон  підпирає  своїми  плечима.
Часу  шлях  руйнівний  і  такий  він  швидкий,
Він  немає  ніякого  жалю  -
Товстий  шар  -  пил  і  бруд
Цвіль  на  стінах  споруд,
Посіріли  фасади  будинків,
Прогнили  їх  дахи,ніби  зморшок  сліди
Тріщин  в  стінах  старих  і  на  стелях.
Нехай  далі  буде  цей  манірний  Модерн!
Проти  часу  ми  будем  стояти
Ось  заміну  вікон  цих  будівль  провели,
Реставрація  міста  мусить  тривати
Ми  оновим  фасади  будівель  старих,
Бо  історію  міста  мусим  весь  час  зберігати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020


Моє місто (до дня міста)


Прекрасне  місто  -  чисте  й  гарне.
Алеї,  парки  і  сади.
Ти  зачаровуєш  і  маниш
І  кличеш  в  гості  -  приходи.

Лихі  часи,  епохи  різні
Тебе  хотіли  підкорить.
Але  незламність  й  сила  духу
Горіла  в  тобі  і  горить.

Історії  забутий  спалах-
Міцкевич  з  каменю  стоїть.
Вали  незмінно  височіють,
І  вихор  споминів  біжить.

У  центрі  міста,  в  шумнім  сквері
Висока  Ратуша  всіх  жде.
Це  символ  міста,  його  слава.
Стрілка  годинника  іде.

У  глибині  самого  серця-
Катедра  -  спокій  для  душі.
Молитва,  дзвони,  спів  вражають,
Турботи  відганяють  всі.

Вода  прозора,  кришталева  -
Це  Бистриця  в  своїй  красі.
Берези  віти  піднімають
До  сонця  в  ранішній  росі.

Люблю  тебе  місто  Франкове,
Місто  героїв  і  митців.
Нехай  гримить  про  тебе  слава
Із  уст  твоїх  палких  борців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020


Моє село



Село  моє  -  колиска  гір  карпатських,    
Криниця  чистої,  джерельної  води;
Достиглі  яблука,  черешні,  вишні
У  пригорщах  холодної  роси.

Поля  в  хлібах  і  жито  половіє.
Шепочеться  колосся  і  тремтить.
Волошки  у  лугах  синіють,
І  вітер  їхнім  цвітом  шелестить.

Тече  Свіча  прозора  й  кришталева,
Каміння  густим  мохом  обросло.
Співають  хвилі  й  зеленіє  берег  -
Це  літо  довгожданне  знов  прийшло.

Гори  Карпат  -  безмежне  диво,
Цілющий  скарб  джерел  й  струмків,
Це  шум  лісів  перед  грозою
І  дивовижний  спів  птахів.

Люблю  тебе  я  рідна  Княжолука,
За  сині  гори,  золоті  поля.
Тут  я  малою  бігала  й  зростала,
Тут  рідне  все,  тут  батьківська  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020


Аксіоми


Є  істини  сталі,  доведені  часом,
Що  пройшли  через  горно  віків.
Істини  в  яких  сумніву  більше  немає.
Хоч  такі  -  що  планета  Земля  обертає,  
Чи  постійна  жага  до  війни  москалів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020


Сни


Стрічки  мережив  павутиння
Будують  замки  в  моїх  снах
І  піднімають  й  опускають
Мене  на  зоряних  мостах.

Місяць  малює  пером  ночі
Узори  дивні  і  складні
І  світлим  променем  лишає
Своє  мистецтво  на  вікні.

Дорога  стелиться  далеко
І  оминає  біду  й  лихо,
І  крізь  незвідані  простори
Мене  приводить  в  гавань  тиху.

Там  гарно,  світло  і  привітно,
І  водоспадом  б'є  життя.
Він  забирає  зло  й  тривоги  -
Відносить  їх  у  небуття.

У  снах  так  затишно  і  тихо  й
Мене  гойдають  хвилі  їх.
Цвітуть  ромашки,  пахне  жито
І  чую  я  дитячий  сміх.

Я  забуваю  в  снах  тривоги,
Відпочиваю  від  турбот.
Спокійно,  тихо  й  невпинно
Горить  ліхтар  моїх  думок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020


Доля

Я  добре  вчилася  у  школі,
мене  не  ставили  в  куток,
та  у  житті  неначе  в  полі
я  з  гілля  зірваний  листок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020


Матері

Хто  пережив  цю  втрату  знає  -
Від  неї  ліків  не  буває.
Проходять  ночі,  ідуть  дні,
А  я  все  бачу  образ  твій  -
Твій  тихий  голос,  серця  стук,
Тепло  твоїх  згрубівших  рук.
Тепер  лиш  в  снах  моїх  буваєш,
Тихо  стоїш,  нічого  не  питаєш.
Я  так  багато  мала  ще  сказати,
А  ти  на  все  поради  мудрі  дати.
Тебе  нема  і  хата  опустіла,
І  ластівка  в  гніздо  уже  не  прилетіла.
Не  світить  сонце,  і  не  пахне  цвіт  -
Все  відійшло  з  тобою  в  інший  світ.
Весна  приходить  і  все  оживає,
Та  в  цій  красі  уже  тебе  немає.
Весна  тебе  не  може  повернути,
А  я  тебе  обняти  і  забути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020


Шлях до сірого ( Котигорошко на ID 861970)


Життя  мусить  далі  тривати,
Хоч  позбавлене  всякої  цілі,
Хоч  занурене  у  болото,
Хоч  в  багнюці  буденної  цвілі.
Сірим  стало  природи  зображення,
Барви  всі  враз  за  мить  посіріли,
Кольори  вже  не  мають  значення,        
І  бліді  фотографії  знову  ожили.        
Боже  мій,яким  був  я  дебілом,
Як  радів,  що  небо  є  синє,
У  полоні  твоїх  поцілунків
І  обіцянок  твоїх  нещирих.
Ти  ж  пішла,то  іди  собі  з  богом,
І  роби,  що  душа  забажає,
Ти  для  мене  вся  у  минулому,
І  мене  більш  для  тебе  немає.
Не  чекай,я  ніколи  не  буду      
Бігать  песиком  за  твоїм  слідом.
Хтось  у  жалі  малює  все  в  чорне,  
Ну,  а  я  розфарбуюся  в  сіре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020


Рімейк (Є. Юхниця від 30. 03. 20)


В  неділю  в  самотній  печері  поета,
створив  я  диво  на  цілу  планету.
Не  знаю  я  навіть  як  диво  це  сталось:
 вірш  був  звичайний  -  все  раптом  взірвалось.
Мабуть,  надто  довго  його  я  варив,
 не  п'ять  ,  як  звичайно,  а  двадцять  хвилин
 і  соус  був  дивний  не  юшка  зі  слів,
а  клейка  густота  найкращий  відбір.
Мій  вірш  спалахнув,червонів  і  гудів,
іскрився  ,бурчав  і  пустив  чорний  дим.
Мій  песик,  що  поезію  мою  любив,
вдихнув  дим  той  чорний  і  дух  іспустив.
Так,  шкода  ,звичайно,що  Бобік  мій  здох,
та  все  ж  вірш  мій  -  зброя,  хоча  б  проти  блох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020


Локація (Ulcus на її вірш "Локація щастя")


У  світі  табу  і  усталих  обмежень
бажання  твої,  що  без  меж  -
неначе  у  сутінках  темнії  вежі,
і  ліній  долонь  означені  небом
в  чітких  візерунках  написаних  доль.
Бажання,  щоб  крок  я  зробила
назустріч  палкому  вогню,
що  швидко  жаги  надуває  вітрила  
і  зовсім  немає  до  мене  жалю.
Бажання,  щоб  я  не  дивилась  
на  інших  ,  лиш  в  очі  зелені  твої
і  мовчки  слухняно  корилась
на  примхи  таємні  твої.
Ти  хочеш  від  мене  рішучість,  
сміливих,  незважених  дій
Бажання  мене  огорнути
в  полон  таємничих  чуттів.
Та  в  час  ,коли  вже  недостатньо
простого  торкання  долонь,
сховаємось  ми  наодинці
у  тіні  кущів  і  тополь.
Бажання,що  в  душу  проникло,
ним  править  усміхнений  біс,
я  можу  робить  що  захочу,      
Я  хочу  з  тобою  у  ліс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020


Точка опори

Важке  було  моє  дитинство  -
корова,  поле,інтернат,
та  я  забула  про  незгоди,
як  взяла  в  руки  автомат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020


Весна


Квітує  сад,  і  я  стою
В  весняному  полоні.
Тендітні  вишень  пелюстки
Летять  в  мої  долоні.
Підносить  вітер  білий  цвіт
І  в  танці  з  ним  кружляє.
І  під  мелодію  весни
Душа  моя  співає.
Травневий  дощик  враз  пройде  -
І  все  скрізь  оживає.
Веселка  воду  з  річки  п'є
І  кольорами  грає.
Життя  дарує  новий  день,
Весна  несе  надії.
В  душі  у  мене  сад  цвіте
І  серце  молодіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020


Молитва у дома

Господи,  Боже,  прости,
Діток  моїх  захисти.
Прошу,  благаю  Тебе,
Вислухай,  Боже,  мене

Страшно  тепер  на  Землі-
Люди  в  великій  біді.
Вірус  до  нас  прилетів,
Сотні  забрав  вже  життів.

Церкви  стоять  всі  пусті,
Дзвони  не  звуть  голосні.
Люди  бояться  людей,
Мами  тремтять  за  дітей.

Плачу,  благаю,  молю,
Захист  і  силу  прошу,
Вижити  в  в  цій  боротьбі,
Віру  не  втратить  в  Тобі.

Боже,  прости,  сохрани,
Нечисть  страшну  прожени.
Прошу,  благаю  Тебе,
Вислухай,  Боже,  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020


Шепотіння

Ти  в  Бога  захисту  проси
І  він  тебе  почує,
Від  всіх  хворіб,  журби  й  страхів
Тебе  він  урятує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020


Стежина додому

Не  забуду  я  стежину
Що  веде  додому  -
Верби,  жито,  цвіт  ромашки,
Ранішні  покоси.

Пахло  цвітом,  пахло  хлібом,
Життя  вирувало.
Сонце  ніжне  і  привітне
Тепло  дарувало.

Перед  вікнами  троянди
Росли  й  розцвітали.
Кольорами  і  красою
Завжди  дивували.

Стара  яблуня  в  садочку
Береза  в  куточку.
Край  дороги  стиглі  вишні
В  тіні,  в  холодочку.

Все  це  було  і  минуло,
Вже  нема  нічого.
Залишилась  лиш  стежина,
Що  вела  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020