| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Шаленого кохання дикий Острів:
Сталевим димом вкриті береги,
Шматки вітрил, уламки щогл гострі
Розвіяла негода навкруги…
Вдень і вночі штурмують відчайдухи
Жаданий Острів, жеребу назло:
Так хочеться знайти серед засухи
Кохання невичерпне джерело...
Хто не зумів – той відступа покірно,
Серед уламків і підводних скель
Шукає собі іншу бухту мирну,
Де хвилі лагідно качають корабель…
Були й такі, хто знову, без устану
Ішли на штурм і… впали назавжди:
Їх прапори поглинули обійми океану,
У битві за любов їх канули сліди…
Є кораблі, які свої вітрила…
Спустили. Якір кинувши, застигли вдалині…
З роками іноді стає незрозуміло:
Чи то на якорі вони, чи вже на мілині…
Ми різні… Хтось без Острову не може,
Щоночі його контур бачить уві сні!...
Комусь не треба шторму: дай но, Боже,
У тихій гавані свої провести дні…
Але щасливий той, хто у годину чорну
Сказати зможе чесно сам собі:
«Я був там! Бачив Острів, нехай в трубу підзорну,
А значить не дарма минули дні мої»…
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
ПРО СПЕКУ
Страшніше спеки в світі не буває,
Як до щоки подушка прилипає!
ПРО ХОЛОД
Страшніше холоду у світі не буває,
Як до щоки подушка примерзає!
ПРО ТИСНЯВУ У МАРШРУТЦІ
Страшніше тисняви у світі не буває,
Як до щоки кросівка прилипає!
ПРО ЖИТТЯ
Життя страшніше не буває,
Як до щоки – шлунок прилипає!
ПРО НІЧ
Страшніше ночі не буває,
Як до щоки ніхто не прилипає!
І ще:
ПРО ПОЕЗІЮ, ПРО ВІРШІ
Вірша страшніше не буває -
Про те, як щось до тіла прилипає!
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Бачу небо понад дахом,
Синє, безтурботне!
Кроною хита над дахом
Дерево самотнє.
Дзвін, в блакитній вишині,
Ледве долина.
Птах на дереві мені
Жалібно співа.
Боже, Боже, там життя,
Безпечальне й чисте.
Гомін мирного буття
Долітає з міста.
--Розкажи, що ти зробив,
Той, хто гірко плаче,
Що накоїв, як згубив
Молодість, юначе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
В епоху зростання Вселенської Смути –
Стираються межі, тане основа…
І так легко буває себе обманути
Підміною значення слова:
Достатньо навісити гарну наклейку,
І корч напівгнилий стає «Евкаліптом»!
Брехня прикривається лагідним «Фейком»!
Війну називають «Локальним конфліктом»!...
Чи маємо право ходити кругами?
В пісок головою, як страуси Нанду?
Хто змушує нас жонглювати словами,
Ховаючи болісну правду?
Ми маємо право не вміти стріляти,
Не кидатись в річку без броду,
Але ж ми не маємо права не знати,
Хто ми і звідки ми родом!
«Конфлікти», ймовірно, забудуться згодом…
Війну – неможливо забути!
Не маємо права не бути народом!
Не маємо права не бути!
Бо там, де брехня не набила оскоми,
Де хавають фейко-новини,
Там згодом пливуть по морю людському
Не фейкові домовини…
Чому? Чому, де раніше були наші хати,
А потім з’явились редути,
Сьогодні – хрестів частоколи?
Не маємо права не знати!
Не маємо права забути
Ніколи!
Ніколи!
Ніколи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Коли втрачаємо кохання –
Здається, йти не можна далі:
Найкращі мрії та бажання –
В обіймах чорної вуалі…
Але надія є остання:
Зустріти знову свою долю!
За наше втрачене кохання
Заплатимо віршами болю.
Коли втрачаємо надію –
Здається, жити неможливо!
І світ, що впав у летаргію,
Вже не врятує навіть диво…
Йдемо наосліп крізь стихію,
Босоніж по лихому полю...
За нашу втрачену надію
Заплатимо роками болю.
Коли втрачаємо свободу,
Це не здається негативом!
Лише змінилася Угода:
В ній трошки додали курсивом…
Ми майже маємо те саме:
Спимо, їмо – все, як раніше,
Кохаймося до нестями,
Сміємося… але тихіше…
Відтак, лише догравши коду,
З роками прийде розуміння:
За нашу втрачену свободу
Нові заплатять покоління…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019