Микола_Л

Сторінки (1/9):  « 1»

Що таїться за цифрою 200?

Усім  полеглим  побратимам  присвячується


Що  таїться  за  цифрою  200?
"Він  ще  дихає,  целокс,  бігом!"
І  шепочеш,  застигши  на  місці:
"Тихо,  тихо,  браток,  ти  чого?"

"Зараз  буде,  все  буде,  тримайся..."
І  УАЗ  через  обстріл  летить.
Ти,  шофе́р,  головне  не  спиняйся,
Кожна  мить  дорога́,  кожна  мить..."

Руку  фельдшер,  немов  винувато
Водієві  кладе  не  плече:
"А  тепер  можеш  не  поспішати,
Я  зробив  все,  що  міг.  От  і  все..."

Це  під  сірими  стінами  моргу,  
Цигарковий  ковтаючи  дим,
Щоб  провести  в  останню  дорогу
Від  частини  стоїть  побратим...

Це  коли  на  колінах  стрічають
Усім  містом,  а  може  селом.
Побратими  вже  сліз  не  ховають,  
Кілька  слів  за  жалобним  столом...

Це  по  кришці  труни  землі  стукіт,
Тихий  плач  молодої  вдови.
І,  як  мантру,  повторюєш  тупо:
"Ви  пробачте,  що  не  вберегли..."

А  на  фото  із  кутиком  чорним
Так  завзято  сміється  солдат...
Просто  цифра,  а  стала  скорботним,
Сму́тним  символом  всіх  наших  втрат...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


Ти малюнок мені подаруй

Ти  малюнок  мені  подаруй.
Бачиш,  синку,  прошу  небагато.
Як  умієш  його  намалюй:
Ти,  і  братик,  і  мама,  і  тато...

Щоби  разом  усі  ми  були,
Поруч  хатка,  садочок  і  річка,
В  небі  хмарки  за  обрій  пливли
і  на  лузі  зелена  травичка.

А  захочеш,  іще  намалюй
корабля  у  бурхливому  морі.
Олівцями  його  розфарбуй,
Хай  пливе  він  собі  на  просторі.

Намалюй  козака  на  коні,
З  тої  казки,  що  разом  читали.
Чи  у  вазі  букет  на  вікні,
Що  для  мами  у  полі  збирали...

Не  сумуй,  якщо  вийде  не  так
Як  хотів  би  ти  намалювати,
Це  ж  твоєї  любові  знак.
І  я  буду  його  чекати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020


Повчальний. Для сина

На  поїзді  з  батьками  у  село
Щоліта  їздив  хлопчик  невеличкий.
Село  не  так  далеко  те  було
Якраз  ходила  з  міста  електричка.

Одного  разу  хлопчик  заявив,
Що  вже  великий  і  дорогу  знає.
І  самостійно  їхати  захтів.
В  селі  ж  бабуся  хай  його  стрічає.

Коли  ж  на  заперечення  батьків
Сказав  він  вкотре,  що  не  буде  лиха,
«Ну  добре,  синку,  їдь  як  захотів»
Промовив  батько  та  замисливсь  стиха.

І  ось  вокзал,  і  поїзд,  і  перон,
Хлопчина  сам  сідає  в  електричку.
І  подали  якраз  новий  вагон.  
Скоріше  б  вже  в  село,  піти  на  річку…

Вже  на  прощання  тато  запитав
Чи  син  не  хоче  їхати  з  батьками.
«Як  стане  страшно  –  ось  тобі»  -  сказав
Й  поклав  в  кишеню  папірець  з  словами.

А  за  вікном  уже  біжать  поля
І  весело  так  у  вікно  дивитись,
І  відчувать,  що  ти  вже  не  дитя,
А  хочеться  співать  і  веселитись.

Аж  ось  людей  набилось  у  вагон,
Сусід,  дорослий  дядько  з  перегаром
Сказав,  що  він  щеня  і  вітрогон
Аж  підступили  сльози  й  страшно  стало.

Дістав  він  із  кишені  папірця,
В  записці,  що  лежала  на  долоні
Він  прочитав  такі  прості  слова:
«Не  бійся  синку,  я  в  сусідньому  вагоні…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020


До українки

Нам  не  вперше  межу  долати
(Тільки  б  знати,  де  ця  межа)
Заряджаємо  автомати
Й  знову  й́́́де́мо  по  лезу  ножа.

Серед  ночі  відкрий  фіранки,
Подивися  на  небо  в  зірках.
То  не  зорі  -  маленькі  лампадки
В  наших  Янголів  у  руках.

Не  загадуй,  щоб  все  збувалося,
Коли  раптом  впаде  яка.
То  не  зірка  -  життя  урвалося
Ще  одного  захисника...

Українко,  тебе  не  знаємо.
Та  сьогодні,  як  і  колись,
Ми  пове́рнемось.  Обіцяємо.
Ти  лиш  щиро  за  нас  молись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020


Останній бій

Присвячується  останньому  бою  холодноярців  у  Лук’янівській  в’язниці  м.  Києва  9  лютого  1923  року.

Доки  руки  тримають  рушниці  -  
Пломінь  свічки  ще  не  загас.
Серед  Києва  у  в'язниці  
Залишилася  дрібка  нас.

Про  покору  не  буде  помислів,
Вже  немає  нам  вороття.
Тож  послухайте  в  звуках  пострілів
Наше  істинне  каяття

Як  квиток  у  останню  дорогу,
У  кишені  для  себе  набій.
Без  надії  на  перемогу,  
Ми  дамо  свій  останній  бій.

Ким  були  і  куди  поділися...
Ми  залишимо  спомин  живий.
І  з  Холодного  Яру  пошириться
По  Вкраїні  вогонь  новий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866103
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.02.2020


29 січня

Цього  року  зима  -  не  зима
Замість  снігу  все  дощ  та  дощ...
І  лягає  тиша  німа  
На  мережива  Київських  площ

Мжичка  тихо  січе  вікно
І  по  шибці  стіка́  слізьми
Боже,  як  це  було  давно
Теж,  якраз  посере́д  зими...

Кілька  сотень.  Один  наказ:
"Протриматись  до  темноти"
Та  ніхто  не  подумав  з  вас
Землю  зрадити  та  втекти...

Душі  тих,  хто  в  бою  поліг
Залишились  назавжди  тут.
Для  нащадків  -  як  оберіг
Вічна  пам'ять  Героїв  Крут...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862936
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.01.2020


Осінь у Новомалині

Туман  ранковий  впав  на  став,
Заплутався  у  очереті,
І  ліс  мов  хтось  розмалював,
Змішавши  фарби  на  мольберті.
Руїни  замку  над  ставО́м
Ще  пам'ятають  велич  давню,
І  задивилось  на  село
Рожеве  небо  на  світанні.
А  навкруги  така  краса,
В  дитинство  спогади  відносять.
Упала  з  неба,  як  роса
На  Новомалин  тепла  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857933
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.12.2019


Дивися, мамо, йде лапатий сніг…

Дивися,  мамо,  йде  лапатий  сніг
На  завтра  буде  вже  його  багато.
І  я  б  згори  кататися  побіг,
Та  почекаю,  як  приїде  тато

У  небі  хтось  торбину  розв’язав  –  
Такі  великі  падають  сніжинки.
"Приїде  тато?  Він  же  обіцяв  
На  Новий  рік  поставити  ялинку"

-"Він  не  дзвонив  сьогодні?"  
-"Не  дзвонив"
-"І  вчора  теж,  напевно  на  завданні"
Але  клубок  до  горла  підступив,
Втомилася  від  довгого  чекання.

Ще  кілька  днів  і  знов,  нарешті,  дім
Підріс  малий,  дружина  вже  чекає.
Он  пада  сніг,  піду  на  гірку  з  ним
І  думка  на  морозі  зігріває…

Тут  раптом  свист  і  вибух,  знов  і  знов
І  білий  світ  кудись  у  темінь  канув.
А  сніг  тихенько  все  ішов,  ішов,
Та  на  обличчі  вже  його  не  танув…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857823
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.12.2019


Патріотам

Раба  нашийник  завжди  легше  зброї,
Та  на  ярмо  свободу  не  міняють.
Зійшовшись  у  смертельному  двобої,
Запам'ятай  -  Герої  не  вмирають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857822
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.12.2019