Олег Крушельницький

Сторінки (3/201):  « 1 2 3 »

ПРОХАННЯ

Візьми  Господь  усі  багатства  
Та  щиру  друждбу  залиши…
Ще  залиши  любов  та  братство,
А  заздрість  й  підлість  забери!

Щоб  ми  прокинулися  зранку,
Забули  горе  та  печаль.  
Оділись  в  білі  вишиванки  
Та  гАйда,  гАйда  в  синю  даль…

Ще  залиши  нам  чесну  міру,  
Щоб  всім  наснаги  надала!
Та  ще  надію  й  крепку  віру,  
Щоб  нас  до  раю  відвела…

Щоб  більше  ми  не  знали  горя,
Не  знали  злиднів  та  біди,  
Та  тільки  радість  й  щастя  море  
В  потоках  вічності  —  ріки.

Щоб  все  холодне  в  цьому  світі
Оділось  в  теплі  кольори.
Щоб  запашние  квітуче  літо  
Обвило  землю  назавжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2021


СЛЬОЗИ СОНЦЯ

Янтар  балтійський…  підвіконня,  —
Камінчик  жовтої  роси.
Ранковий  дар  з  глибин  бездоння
В  обіймах  мідної  сльози.

Медова  крапля,  що  застигла
У  лоні  матінки  Землі.
Небесна  злива  в  море  змила,
Сліди  залишив  льодяні…

Солона  хвиля  не  вмовкала,
Невпинний  в  спину  підганяв…
Так  вічність  диво  гранувала,
Скував  в  кришталь  холодний  жар.

Тепер  лежить  на  підвіконні
Медово  –  зоряна  краса,
Як  та  краплина  на  долоні  —
Маленька  сонячна  сльоза!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021


НАСОЛОДА

Ранковий  шепіт  –  насолода,
Небесні  човники  пливуть…
Духмяні  ноти  –  прохолода,  
П’янкі  конвалії  цвітуть…

Відлуння  вкрало  ранній  спокій,  
По  гіллю  котиться  сльоза.
Розлився  долом  Буг  широкий  —
Рясніє  хвилями  вода.

Обвило  Сонце  обрій  жаром
В  казковім  вихорі  подій.
Закутав  землю  в  ковдру  з  пари
Самітник  вітер  чародій.

Встеляє  зелень  світ  потроху,
Розкрили  квіти  пелюстки.
Старі  пеньки  покриті  мохом…
Набрякли  стомлені  бруньки.

Стара  діброва  вже  налилась…
Чекай  засмучена,  не  спи!
Весна  квітуча  забарилась,
Лети  голубонько,  лети…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021


ТВОЄ РІДСТВО

Не  тішся  ворог  –  клята  сила,
Бо  наші  душі  не  твої.
Твоє  рідство  для  нас  –  могила,
Твої  дарунки  нам  чужі.

Твоє  –  лукавство,  наше  –  совість.
Твої  слова  –  за  купу  гріш.
Ти  ж  отруїв  людську  свідомість
Та  застромив  у  спину  ніж!

А  ми  ж  тебе  за  стіл  садили  
Та  напували  молоком.  
А  ти  ж  під  серце,  та  щосили…
Та  нашу  землю  САПОГОМ!

Кіно  знімаєш  про  Петлюру…
Як  ти  ненАвидиш  хАхлвів.
Так  ти  ж  здирав  з  голодних  шкіру
Під  покровительством  вождів.

Ти  кажеш  всім,  що  ми  бандери,
Що  в  нас  розплідники  чуми.  
Ми  –  трударі…  Ми  –  комбайнери
На  Богом  даній  нам  землі!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2021


БАГРЯНИЙ РАНОК

Багряні  хвилі  на  воді
Невпинно  горне  свіжий  вітер…
Холодні  очі  в  глибини  —
Нема  куди  думок  подіти.
Прокрався  вранішній  туман
В  голодну  душу  зазирає,
Посіяв  росами  обман,
А  я  гадаю,  все  гадаю…
Вогонь  плете  своє  панно
У  чорних  закутах  сумління…
Вода  червона  мов  вино,  —
Земне  жеврІє  піднебіння.
У  тишу  вдерлася  печаль,
Вчорашні  задирки  гортає…
Стирає  пам’ять  синя  даль,
А  день  гукає…  Вже  гукає…
Нап’юся  ранком  досхочу,
Піду  цим  світом  тупотіти…
Відкину  різну  маячню,
Та  буду  жити  —  просто  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021


БОГИ АРЕНИ

Старий  Гермес  схилив  коліно,
Ідуть  на  смерть  його  сини…
Та  ніби  так,  як  того  хтіли,  
Нема  ні  смутку  ні  вини…
Здійнявся  порох  Колізею…
Побиті  й  зрублені  бійці.
Кричать  прожерливі  плебеї,
В  гримасах  люті  на  лиці.
Сьогодні  було  вдосталь  крові,
Бо  задоволена  юрба.
Фракійці  й  Гали  б’ють  поклони…
Невтішна  доля  для  раба.
Колись  вони  гуляли  лісом    
Та  були  гордістю  племен.
Тепер  вони  боролись  з  бісом.
Щоб  знов  зійти  на  постамент!
Яка  то  люди,  була  слава!?
То  була  кривда  та  ганьба!
Їх  підкорила  зла  держава,  —
Зробила  з  кожного  раба!
Який  там  Рим!?  —  Ганчір’я  з  шовку
Отрута  в  келихах  вина,
А  по  за  очі  —  серце  вовку,
Та  крові,  крові  дотемна.  
А  ти  стискай  в  долонях  гладій,  
Рубай  на  смерть  свої  братів.
Здіймають  ґвалт  скажені  люди,
Як  та  орда  голодних  псів…  
Жбурни  же  хліба,  цісар,  крукам,
Нехай  танцюють  на  крові!
Давно  вони  померли  духом,  —
Лишень  їх  тіні,  ще  живі.
Та  де  ж  тепер  та  велич    Риму,  —
В  крові  у  поросі  арен?
Чи  на  кістках  Єрусалиму,
На  тлі  розорених  племен!?
Зникають  в  хмарах  легіони,
На  небі  вже  палахкотить.
На  зашморг  пояс  Оріону,
Земля  благає  та  дрижить…


Гладій  або  гладіус  –  короткий  римський  меч.  Основна  зброя  легіонерів  та  гладіаторів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021


РУСCКИЙ БРАТ

Стерпіло  серце  муку  тихо,
Забилось  тужно  та  кипить!
Закралось  в  Україну  лихо,
Не  спить  моя  душа,  не  спить…

Та  наче  радість  зранку  бУла,  
Співав  невтішний  соловей,
А  люди  кажуть,  що  не  чули,
Бо  чули  вий  гучних  сирен!

Колись  лунала  пісня  лугом,
А  зараз  постріли  гармат…
Колись  рілля  оралась  плугом,  —
Тепер  на  шмаття  рве  снаряд!

Розносить  смерть  ворожа  хвиля,
Всіває  голками  вогонь.    
Сталеві  брили  трощать  милі…
В  тумані  пройдених  безсонь.

А  ми  сердешні  все  гадали,
Хто  наш  союзник,  а  хто  брат?
Та  наші  дітки  вже  пізнали,
Як  креше  в  небі  РУССКИЙ  ГРАД!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2021


ЗАБУТТЯ

А  чи  то  річка,  а  чи  Бог?…
Чи  то  вода  в  тобі,  чи  сльози…  
Чи  то  ми  виплакали  вдвох,  
Мою  печаль  й  небесні  грози.

Течеш  по  схилах,  по  ярах,
Розносиш  всюди  свої  соки…
Сьогодні  змій,  а  згодом  птах…
Несеш  у  вир  свої  потоки…

То,  наче  біль  в  тобі  пливе…
То,  наче  подих  завмирає…
То,  наче  спокій  мій  крадеш,
То,  наче  душу  мОю  краєш.

Чи  то  ти  чорна,  бо  густа…
Чи  то  гаряча,  бо  червона…
Чи  ти  ворожа,  чи  моя,
Коли    холодна  та  прозора…

Чи  то  життя  —  можливо  смерть,
А  те  безсмертя,  наче  —  слава.
Чи  та  скорбота  та  печаль.  
У  сни  бездоння  переправа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2021


БЕЗДОННЯ

Де  всесвіт  впився  в  світла  коло,
Де  темінь  обгорнула  світ.
Маленька  іскорка  ранкова  
Залишила  по  собі  слід…

Ото  душа  влетіла  в  хмару,
Шукати  доленьку  свою
В  оте  бездоння  з  пилу  й  жару,
В  обійми  болю  та  жалю.

Вона  є  кров,  вона  є  світло,
Вона  безсмертя  та  життя,
Вона  є  ружа,  що  розквітла.
На  нивах  чорного  буття.

На  тих  полях  себе  згубила,
Бо  вибух  очі  засліпив.
Й  життя,  як  спалах  промайнуло…
Хтось  знов  засяяв  —  хтось  згорів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021


ПЕРЕМИР'Я

Вогненне  жало  впилась  в  тіло.  
Пече…  Німіє…  ,  Не  болить.  
Сьогодні  смерть  не  помилилась
Та  клята  куля  долетить.

Приціл  впіймав  гаряче  серце,
Москаль  натиснув  на  курок.
Шмальнув  на  втіху  під  реберце  —
Козак  ступив  останній  крок.

Такі  у  нас  сьогодні  друзі,
Такі  у  нас  тапер  брати.
Козак  лежить  в  крові  на  лузі,
Х…ло  —  кайфує  від  війни.


p.s.  Було  задумано  далеко  не  слово  ХАМЛО.  Залишив  інтригу  на  розсуд  читача.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021


СЛАВЕТНА БРАЦЛАВСЬКА ЗЕМЛЯ

Славетна  Брацлавська  земля
На  нивах  рідного  Поділля.
Навіки  мила,  бо  своя,
Наснага  на  любов  та  вміння.

Яку  ж  ту  мудрість  має  слово,
Яку  ж  та  назва  має  міць!
Ознаки  ці  невипадково
є  рисами  козацьких  лиць.

Земля  дідів  —  серця  єднала!
Згадаймо  славу  Богуна  —
Івана  Гонту  слава  знала  
Й  онукам  в  спадок  віддана!  

Це  лицарство,  це  вільне  братство,
Стремління  Божого  сини!
Вони  карали  сите  панство  
З  Варшави  й  підлої  Москви.

Зростила  Стуса  Василя,
Таких  як  він  поетів  мало,
В  нім  сила  слова  ожила,
В  нім  ожила  козацька  слава!

Я  запитаю  вас  —  чому,
Цю  землю  досі  так  грабують
Та  потурають  москалю,
Та  честь  дідів  за  гріш  купують?

Давно  вже  браття  ми  не  ті  …
Набридло  нам  у  рабстві  жити,  
Бо  в  нас  коріння  не  такі,
Бо  в  нас  рождались  волі  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021


ІМ’Я ТОБІ ВАВІЛОН

Попелом  вітер  сіє  довкола,
мармур  розтертий  в  пісок.
Ворони  кружать  в  небі  по  колу  —  
впав  на  коліна  пророк.

Вкрилося  небо  чорним  угаром  —
Сонце  сховалось  під  спід.
Вам  цього  доста?  Вам  було  мало...?  
Ось  вам  від  вічності  слід!

Хто  спонукав  вас  нищити  рівних?
Хто  запрягає  братів?!
Хто  б’є  по  спинах  родичів  вірних  —
ніби  безправних  скотів?

Вбита  гординя  променем  з  неба  —
величі  башта  пуста!
Влади  хотіли?  —  Так  вам  і  треба…
Бачиш  їм  віра  не  та!

Згине  імперія  в  мороці  з  часом  —
Гідність  здолає  кордон.
Знищить  Господь  збожеволівшу  расу…
Ім’я  її  Вавілон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021


НАСНИЛОСЬ Й МЕНІ ТАРАСЕ

Немов  весілля  надворі,
Набули  промені  веселки.
Он  красень  Сонце  угорі,
а  свіжість  пахне  медом  зранку.

Весна!  Весна...!  Кричать    хлоп’ята,
Музики  втяли  гопака.  
Летять  метелики  на  свято…
Привело  шляхом  чумака.

Воли  сопуть  неначе  п’яні,
З  Тавриди  cніжним  степом  йшли.
Мішки  на  возах  полотняні…
Не  видко  й  сліду  від  зими.

Іванко  грає  на  цимбалах,
Василько  грає  на  дуді,
На  тин  посіли  сірі  гави    —
Шпаки  підтьохкують  весні.

Танцює  шлях,  танцює  панство,
Старі  танцюють  та  малі,
Все  українське  щире  братство,
На  цій  освяченій  землі!

Село  ожило  —  загуділо,
Неначе  світ  у  дивнім  сні.
Радіє  мила  Україна,
Як  все  радіє  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2021


НІКОМУ НІКОЛИ

Ніколи,  нікому,  нічого  не  скажеш…
Бо  ти  лаєш  долю,  а  доля  тебе,
Що  мало  би  бути  тому,  не  зарадиш  —
Пройде  в  серці  смуток  та  й  горе  мине.

У  вічних  стражданнях  немає  цвітіння.
Дорога  щаслива  тебе  обмине...
Покине  наснага,  любов  та  везіння,
а  милість  Господня  тебе  не  мине.  

Не  треба    гадати  що  буде  надалі...
Тепер  здобувай  те  одвічне  —  твоє.
Не  згине  надія  й  у  морі  печалі,
Якщо  ти  не  згубиш  натхнення  своє.

p.s.  Вибачайте  любі  друзі,  що  не  заходив  
до  вас  у  гості.  Травмував  трохи  спину,  не  можу  довго  сидіти,  навіть  стояти.  Пробую  писати  навлежачки)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2021


КОЛИСЬ ДАВНО

Колись  Господь  створив  яскраве  диво!
Час  закрутив  вселенським  верстаком,  
як  той  гончар  ліпив  горня  грайливо,
вертів  свій  диск  космічним  чобітком.

Спочатку  вплів  в  кільце  небесні  чари,  
вогненним  Сонцем  боки  обпалив.
Величні  зорі  об’єднав  в  Стожари,
родючу  землю  водами  обмив.

Розфарбував  блакиттю  сірий  горщик,
в  нім  посадив  зернину  для  життя,
з  гори  пролив  небесний  свіжий  дощик  —
подарував  божественне  знання.

Та  ніби  глина  була  сирувата
й  молочна  фарба  по  краям  стекла.  
А  людство  та  й  на  далі  винувате,
бо  до  цих  пір  не  вірує  в  Творця!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021


ГОРИЗОНТИ ПРОЗОРІ

Не  дивіться  мені  попід  стомлені  ноги.
Я,  як  йшов  так  й  надалі  невпинно  піду…
Намалюйте  мені  горизонти  прозорі,
я  свій  шлях  у  безкрайніх  полях  віднайду.

Не  ховався  тепер  та  й  надалі  не  буду,
не  шукав  море  злата  та  різних  скарбів.
Ненавидів  брехні  та  й  не  чесного  люду  —
боронив  свою  душу  від  безплідних  років.

Не  кидайте  багном  в  закривавлені  очі!
Я  давно  вже  скарби  у  собі  віднайшов,    
бо  туманне  більмо  то  ілюзія  ночі,
а  безчесне  життя  то  дешеве  кіно!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021


ГАУТАМА НОСТАЛЬГІЯ

Ой  гаю,  гаю,  в  небі  рай!
Веди  мене  в  той  дивний  край…
Неси  в  ту  даль  за  небокрай,
Спи  моя  мила  –  спочивай.

Лети,  лети,  летиш  –  літай…
Мою  любов  не  відпускай,
Бо  я  не  здамся  так  і  знай,
Нетреба  слави  –  мудрість  дай.

Ой  небо,  небо  –  небокрай…
В  рожевих  хмарах  –  світлий  рай,
Зажди  мене  не  споминай,
коли  повернусь  в  рідний  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021


ТАНЦЮЮЧІ З ВОВКАМИ

Горить  багаття  древнього  народу,
летять  жаринки  в  темінь  вогняні...
Голодне  Сонце  проситься  до  сходу,
багрянець  тліє  у  небесній  млі...

Блукають  тіні  у  відлунні  світла,
злягає  тихо  росами  туман,
він  наче  хоче  напувати  тишу,
слізьми  омити  спалений  вігвам.

Невинні  душі,  ще  поспіють  в  небо...
Струмок  кривавий  в  гору  не  тече,
його  ковтком  Землі  допити  треба,
допоки  Сонце  з  неба  не  пече.

Летить  вогонь,  бо  дме  невпинно  вітер
та  сіє  сивий  преріями  дим,
додолу  гне  сухі  криваві  квіти,
немов  прийшов  віддячити  живим.

Зійшлись  й  вовки,  віддати  мертвим  шану,
колись  вони  єдиний  був  народ.
Тепер  немов  зализували  рани  —
співавши  пісню  виючих  скорбот.

Та  вили  гордо,  наче  звали  душі,
отих  на  смерть  скалічених  дітей,
бо  навіть  звірі  не  були  байдужі,
до  цих  простих  —  нескорених  людей.

Захтілось  лордам  крові  на  забаву,
кортіло  в  війнах  нищити  народ,
в  жорстоких  битвах  здобувати  славу.
Для  них  Шeйєни  були  ніби  скот...

На  совість  вділи  золоті  мундири,
пішли  мечем  підкорювати  світ,
Поклавши  плем'я  під  війни  сокиру  —
Сховав  в  шляхетстві  свій  лукавий  рід!

Та  де  ж  тепер  той  мужній  індіанець,
та  зграя  з  ним  танцюючих  вовків?!
На  всіх  висить  ярлик  —  американець,
свинцевим  гнітом  вкрадених  років.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021


УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩИК

Вари,  вари  горщик  
Український  борщик…
Трудимось  завзято  
Поїмо  на  свято.

Хлібчик  ой,  смачненький  —
Житній  та  біленький.
Хай  спочине  Ненька,
Насипай  рідненька.

Коли  дія  щира,
Люди  прагнуть  миру!
Посмакуєм  нині  —
Слава  Україні!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021


ГЕНЕРАЛЬСЬКИЙ ДУХ (гумор)

Сніданок  на  світанку,
хатиночка  стара.
Два  голуби  на  ганку,
десь  Куцого  нема.

Ось  півень  на  воротях,  
задер  до  неба  дзьоб,
й  Іванко  у  чоботях,  
а  дід  наморщив  лоб.

—  Шикуйсь,  малих  орава!  —
(Іванко  до  курчат)
—  Це  зовсім  не  забава,
бо  Я  ваш  комендант!

Дідусь  старий  всміхнувся.
—  Дивись  на  вояка,  
ще  азбуки  не  вивчив,
а  виправка  яка!

—  Іди  вдягни  рейтузи,
Славетний  командир!
Солдати  бачать  пузо,
забув  одіть  «мундир»!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021


ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ СМЕРТЬ

Лежиш  –  шипиш,  скрутила  тіло  в  кільця  —
нагріло  сонце  зморщений  граніт.  
Така  холодна,  бо  тепла  по  вінця,  
залишу  й  я,  по  собі  теплий  слід…

Граційно  вклалась  й  дивишся  сердито,
впиваєш  в  простір  свого  язика,
а  я  собі  сміюсь  не  гордовито,
бо  ти  вже  зовсім  не  така  страшна.

Я  вже  давно  ковтнув  твою  отруту
та  пережив  всі  прояви  страху,  
а  ти  все  тулиш  за  гріхи  спокуту
в  оцю  безмежну  чорну  самоту.

В  моїх  очах  відтінки  гонорові
та  нескінченний  кольоровий  світ…  
А  ти  лежи  на  цім  каміннім  полі,
та  доїдай  давно  зогнивший  плід!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021


БІЙ С ТІННЮ

Хто  твій  володар  —  страх  чи  слава?
Хто  переможець  —  ти  чи  біль?
Шукає  ціль  твоя  уява
ти  розсікаєш  джебом  тінь.

Міцні,  як  сталь  гарячі  м’язи,
за  кожним  подихом  стрибок…  
Б’єш    боковий  в  щелепу  —  зразу,
відхід  у  бік  та  знову  крок…

Кружляй  метеликом  у  ринзі
та  жаль  ударом,  як  бджола!
Будь  чорним  вороном  на  кризі  —  
ґатунки  є,  бо  ціль  одна!

Нехай  тепер  танцюєш  с  тінню
та  згодом  вийдеш  на  двобій,
бо  цей  танок  —  то  битва  з  лінню,
як  вийшов  в  ринг  —  до  смерті  стій!

В  синцях  лице  та  краплях  поту!
Яким  не  був  би  твій  фінал,  
ти  виконай  свою  роботу    —
тоді  зійдеш  на  п’єдестал!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021


А ВІРА ДОСІ ЩЕ ЖИВА

Тече  ярами  синя  річка,
То  Божа  кров  –  жива  вода…
На  схилі  згорбилась  капличка,
як  мати  зморена  –  стара.

Я,  підійду  вклонюся  нині,
не  ношу  хрест  та  не  хрещусь.
Давно  за  гріх  ми  Богу  винні,
та  й  я,  на  людях  не  пощусь.

Не  та  любов  поклони  бити,
не  та  печаль,  що  не  пече.
В  холодну  річку  не  ходити,  
поки  вогонь  не  припече.

Та  нині  й  віра,  як  зневіра,
один  за  одним,  як  вовки.
Ми  досі  не  впізнали  звіра,
який  нас  кривдив  всі  роки?
 
Сидить  собі  –  гризе  потрохи  
пусте  нутро  черствих  сердець,
а  ми  хапаєм  хліба  крихи…
Ось  вам  початок  та  кінець!
 
Така  собі  лиха  примара,
звила  зусилля  нанівець.
Немає  душ  –  купує  тару,
за  той  зелений  папірець.

Ото  вся  віра  нині  браття,  
не  в  Бога  віра  –  тільки  в  блиск  
і  де  була  свята  розмова  
тепер  лише  щурячий  писк.

Ходив  Ісус,  ходив  босенький
по  рідній  матеньці  Землі.
У  білім  хітоні  бідненькім  
по  цій  не  зораній  ріллі...

Вклонюсь  тобі    –  вклонюсь  старенька
в  оці  не  скошені  жнива.
Така  скоцюрблена  –  маленька,
а  віра  досі,  ще  жива!  

На  те  і  є  Господня  воля!  
Його  ще  розум  не  вскипів  …
Він  подарує  кращу  долю,
для  тих  хто  зради  не  велів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021


Я ВІДЧУВАЮ ДЕНЬ

Ти  принесла  у  світ  ці  ніжні  почуття…
Вони  розтоплять  лід  та  подарують  радість…  
Давно  вже  сталий  слід  на  кризі  вівтаря  —
мороз  схопив  в  полон  мою  квапливу  старість.

Ти  запали  вогонь  в  моїм  невтішнім  світі
та  подаруй  ковток  цілющої  води.
Нехай  прийде  тепло  з  не  заперечень  митті
й  розплавить  сиве  скло  холодної  пори.

Я  відчуваю  день  в  його  прозорих  шатах,  
відлунням  б’є  спокута  у  дзвони  кришталю…
Нехай  прийде  весна  та  знищить  сірі  грати!
Та  прошепоче  серце  —    Коханий,  я
люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021


ЛЯГАЮ СПАТИ

Чомусь  не  пишуться  вірші,
Чогось  нема  того  натхнення.
Щось  накипіло  на  душі  —
Пішло  до  біса  одкровення.

Та  й  наче  розум  закіпів,
Шукає  прихистку  в  безсонні,
він  наче  спати  не  схотів,
впізнав  сліди  на  підвіконні.

Їх  ніби  місяць  загубив,
пішов  шукати  в  небо  долі…
Мої  думки  розворушив  —
залишив  смуток  на  роздоллі.

Чого  заходив,  зачекай!?
Я,  хочу  щось  тебе  спитати?
Облиш  ті  зорі,  не  тікай,
побудь  зі  мною  трохи  брате.

Та  розкажи,  як  божий  люд
себе  на  небі  почуває…
Та  передай  йому  привіт,  
най  хоч  його  печаль  минає.

Бо  ми  тут  трохи  гудемо  
й  ламайм  спішно  божий  вулик!
Тих  хто  покірний  гриземо,  
а  тих  хто  чесний  трохи  дурим!

Та  ти  на  людство  не  зважай,
то  в  нас  отут  така  забава,
в  нас  для  багатих  наче  рай  —
для  бідноти  у  нас  канава.

Ти  не  соромся  —  забігай…
Ти  можеш  всіх  про  все  питати…
Та  й  щось  на  серці  відлягло,
та  ну  це  все  —  лягаю  спати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021


БОДГІСАТТВА (реінкарнація)

Колись  дивак  пішов  на  небо...
Пішов  не  краєм  —  навпростець!
Пізнав,  що  краєм  йти  не  треба,
бо  там  за  краєм  вже  кінець!

Не  те  щоб  в  небо  —  просто  в  гору...
Та  він  не  йшов  —  він  полетів!
Пряма  завжди  веде  по  колу...
Він  повернутись  захотів!

Отак  кружляв,  кружляв  віками,
приходив  з  неба  —  помирав!
Отак  літав,  літав  та  падав,
з  колін,  знесилений  вставав!

Багато  хто  й  не  здогадався,
та  й  хтось  зовсім  не  зрозумів,
що  він  любити  намагався,
а  всі  кричали  що  здурів!

Отак  приходять  відчайдухи,
отак  літають,  як  птахи...
Та  й  в  них  на  вічність  стане  духу,
вони  ж  безсмертні,  як  боги  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021


НЕЗЛАМНА

Твоя  свіжість  давно  вже  обпала,  як  квітка
і  минає  за  поспіхом  радісний  світ.
Покидають  домівку  окрилені  діти…
Залишають  на  згадку  під  ковдрою  лід.

Шаленіє  пора  у  захмаренім  небі,
відголоском  карбує  обпалений  слід...  
Віднайди  в  собі  сили,  якщо  при  потребі...
Перейди  море  сліз  в  обезкровлений  брід.

Не  ламала  тебе  й  не  зламає  ніколи
та  пекуча  спокута  не  оплаканих  літ.
Ти  ростила  в  саду  своїм  квіти  й  навколо…
Бо  ховала  свій  біль  тінню  лагідних  віт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021


ДЕ ВАША СЛАВА КОЗАКИ

Нема  тепер  отих  орлів,
Чиїх  крила  славою  світили.
Нема  тепер  отих  синів,
Чия  сила  демонів  губила.

Славетні  були  козаки!
Вони  є  символом  свободи
І  їхня    віра,  як  завжди,
Долала  люті  перешкоди.

Де  степу  жовте  полотно,
Де  зорів  синє  мерехтіння?
Де  дуба  сильне  волокно
Та  віт  його  старих  сплетіння?

Тьмяніє  місяць  молодий
Під  шепіт  вітру  на  роздолі...
Де  кінь  смолистий  —  вороний,
Де  загубив  козаче  долю?

...Гуляйте  хлопці  —  козаки,
Шукайте  правди  в  цьому  світі.
Ті  хто  продались  жебраки,
Їх  породили  підлі  —  свині.

Нехай  запалить  Божа  іскра
У  серці  кожному    вогонь!
Нехай  єднає  кожну  гілку
Братерства  мужнього  долонь!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021


ПУТЬ В НИКУДА

Он  не  станет  много  слушать,  
Он  давно  измерил  душу.  

Он  стучался  в  твое  сердце,  
Не  открылась  сердца  дверца.  

Правду  Он  шептал  на  ухо...
Лесть  —  приятнее  для  слуха.  

Путь  указывал  иной,  
Пусть  тяжелый,  но  святой!  

Ты  пошёл  прямой  дорогой,  
так  чтоб  не  болели  ноги...  

...  Вот  стоишь  ты  у  черты  —
Кончились  твои  мечты.

Вмиг  открылись  сердца  глазки,
но  закрылась  дверца  в  сказку.  

Сильному  во  тьме  дорога!  
Лёгкий  путь  дорога  в  ад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900411
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2021


ПОРА ПРОЗРІНЬ

Земля  здійснила  повний  оберт  
на  милість  Сонцю  –  королю.
А  він  її  закутав  в  хустку,
в  обидва  боки,  з  кришталю.

Вона  вертілась  синьоока,
промінням  грілась  день,  за  днем,
Рум'яні  підставляла  щоки  –
вмивалась  зоряним  дощем.

Своїм  теплом  дітей  плекала,
долала  смуток  в  їх  серцях,
як  пташенят  їх  годувала,
все  оддавала  до  кінця...

Така  собі  крихка  планета,
такий  собі  Господній  дар.
Під  впливом  ультрафіолету  –
орбіту  креслить  диво-шар  …

Така    собі  космічна  Ненька
в  блакитно  -  білих  кольорах,
Така  собі  тендітна  квітка
в  небесно  -  зоряних  ланах.

Куди  не  кинеш  пильним  оком,
цвіте  в  віках  її  життя...
Шановні  друзі  з  Новим  роком!!!  
...Нехай  прийде  прозрінь  пора!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021


НЕСКОРЕНІ

Дим  навкруги,  не  замерзла  дорога...  
йдуть  вояки  наче  лицарі  Бога!  
Не  у  кольчугах  с  хрестами  на  спинах
в  бронежилетах  в  багні  по  коліна.

Мовчки  прямують  без  зайвого  руху,
личить  мовчання  козацькому  духу.
Тихо  ступають  у  сутінках  ночі,
біль  не  заплющує  стомленні  очі.

Гуркіт  гармат  майоріє  у  далях,
вибух  малює  всю  битву  в  деталях.
Кулі  шмигають  немов  навіжені,  
душу  тривожать  мов  зливи  вогненні.

Хай  тобі  грець  -  чоловіча  робота!
Нищить  війною  їх  землю  бридота.
Дихає  темрява  танковим  чадом,
ніч  поглинає  снаряд  за  снарядом.

Битва  кривава  із  присмаком  пекла,  
їх  не  злякає  ця  січа  запекла!
Буде  наснага  на  вдачу  та  й  вміння,  
вже  проростає  козацьке  насіння.

Били  Батия  та  орди  фашистів…  
Разом  здолаєм  цю  силу  нечисту!
Стій  до  кінця,  якщо  встати  зуміла!
Встань  назавжди  у  віках  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020


ПЕРШЕ ДИВО

Кружляє  небом  біла  цятка,
немов  пір'їна  на  вітру...
То  була  крапля  на  початку  —
зростила  крила  на  льоту.

Вона  летить  собі  додолу,
до  тої  рідної  Землі,
а  білі  подруги  довкола
кружляють  наче  чарівні.

Зима,  це  твоє  перше  диво,
яке  спускається  з  небес
і  ти  неспішно  та  грайливо,
прядеш  гармонію  чудес!

Встеляєш  білим  покривалом
німі  —  засмучені  сади...
Немов  білилом  —  ідеалом
фарбуєш  осені  лани...

Застиглі  ріки  у  хурделях...
Круті  молочні  береги...
Пухові  мантії  на  скелях,
в  торочках  мерзлої  води.

Вкривай,  вкривай  Зима  хутчіше:
ліси,  озера  та  поля.
Святам  потрібна  Новорічним,
твоя  омріяна  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020


НЕНЬКА

Як  не  було  би  любові  —  квітка  б  не  розцвіла,
не  журила  її  доля  —  виживати  вміла.
Виростала  —  біль  ховала  в  пелюстках  тендітних,
не  забракло  в  неї  духу,  бо  любити  хтіла.

Сіяв-віяв  вітер  з  неба  —  кришталеві  роси,
напували  в  оксамиті  —  трави  свої  коси.
Та  кружляли  біля  квітки  соколи  навколо,
бо  вона  любити  вміла,  як  ніхто  ніколи...

Застелила  стиглим  цвітом  золотисте  поле,
засівала  свої  зерна  навкруги-довкола...
Майорять  на  рідних  землях  маки  пурпурові,
бо  зростали  діти-квіти,  в  маминій  любові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020


РЕКРУТИ

Не  співала  сіра  пташка,
бо  заводив  вітер...
Та  не  знала  дівчинонька,
куди  сльози  діти...

Засмутився  соловейко,
покрутило  гіллям...
Побіліли  чорні  коси
та  й  нема  весілля.

Царські  ситі  осавули
в  рекрути  забрали.
Не  любити,  не  пожити,
козаку  не  дали.

Бо  оддали  в  хижі  руки  —
катам  на  забаву!
Учинили  підлі  пики
над  невинним  кару.

Ось  така  ось  була  правда
козакам  в  неволі
запирали  в  казематах
та  й  ламали  долі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020


УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Який  то  дар  Українське  мистецтво!
Козацький  слід  у  вічності  не  зник  ...!
Талан  душі  й  просте  людське  шляхетство
в  барвистих  квітах  ляже  на  рушник.

Проллють  дощі  блакитні-свіжі  фарби
на  полотно  духмяних  конопель
і  в  чистім  полі  з  ярої  пшениці
здійметься  в  синє  небо  журавель.

Вплітає  голка  кетяги  калини  —
червоний  колір,  в  дивовижність  снів.
Промінням  сіє  сонечко  жарини
на  килими  яскравих-світлих  днів...

Бузьковим  цвітом  напуває  тишу
купальська  ніч  у  вихорі  вінків.
Дівоча  пісня  зачарує  душу
в  небеснім  вальсі  зоряних  вогнів.

Гудуть  джмелі  в  садах  на  полонині,
в  квітчастих  горах  бджоли  носять  мед...
Зліпив  дідусь  горобчика  із  глини...
Най  мудрість  плине  з  юністю  вперед!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020


ХОЛОДНЫЙ ПОТ

Холодный  пот  и  боль  в  запястьях,
короткий  миг  —  большой  финал!
Восторг  толпы  —  бесславных  счастье.
Твой  оппонент  не  достоял...

И  кто  поймет  простую  душу
на  ринг  упавшего  бойца?!
Пускай  упал...  Он  тоже  лучший  —
на  бой  пришедший  до  конца!

Есть  тип  мужчин  вскормленных  битвой,  
не  видно  страха  в  их  глазах,
они  не  прячутся  за  ширмой,
у  них  распахнута  душа!

Увы,  вся  жизнь  —  сплошная  схватка,
за    честь  и  славу  до  конца!
Свобода  —  ринг  !  Лукавство  —    клетка!
Храните  мужество  в  сердцах!

Решайте  споры  в  поединке!
Глухой  нокаут  не  беда,
ведь  не  позор  упасть  на  ринге,
позор  —  не  выйти  никогда!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.12.2020


ТОМУ ВОНО ЕГЕЙСЬКИМ ЗВЕТЬСЯ

Терпка  блакить  аквамарину,
іскриться  стежка  золота.
Спеклося  неба  половину  —
горить  вогнем  морська  вода.
Ковзають  кораблі  античні
в  просторах  голубих  ланів...
Блукають  по  світах  міфічних,
шляхами  зоряних  вогнів...
Колись  я  був  на  тому  морі,
чи  там  була  моя  душа.
Колись  вона  пізнала  горя
від  зрад  та  гострого  меча.
Та  ті  часи  давно  минули  —
пройшли  захмарені  роки,
а  зорі  досі  не  забули
прокляття  чорної  скали.
Об  неї  б'ються  сиві  хвилі  —
здіймають  гребні  догори,
її  плекають  ніжно  штилі  —
полощуть  бризові  вітри...
Колись  стояв  на  темній  скелі,
блідий  —  засмучений  Егей.
Палало  сонце  як  в  пустелі.
—  Коли  ж  вернешся,  син  —  Тесей?  —
Юнак  одержав  перемогу,
убив  химерного  бика.
Прийшли  боги  на  допомогу  —
вблагала  діва  молода.
Вона  зростала  неначе  квітка
в  обіймах  дивної  краси...
Її  шовкова,  біла  нитка
спасла  героя  від  біди.
Старий  Егей  чекав  на  сина...
Молилась  батькова  душа!
—  Чому  не  змінені  вітрила,
Чому  надії  вже  нема?
Навіщо  знову  чорний  колір,
навіщо  сльози  матерів?
Чому  здійснився  хижий  намір,
чому  Аїд  забрав  синів?—
Пекучі  сльози  в  того  батька,
в  якого  скривджене  дитя.
До  серця  не  приліпиш  латку
з  пекельних  мук  та  каяття.
Любов  батьків  не  випадкова,
вона  плететься  в  сяйві  днів!
Коли  у  батька  мудре  слово  —
скується  міць  його  синів.
—  Навіщо  цар,  навіщо  кара,
навіщо  прожиті  роки?!  —
Покрила  небо  чорна  хмара  —
ступив  він  в  вічність  зі  скали...
Сховали  хвилі  біль  та  горе,
омили  піною  сліди...
Забрало  батька  синє  море  —
покрило  славою  віки!
С  тих  пір  воно  Егейським  зветься!
С  тих  пір  блакиттю  —  чарівне,
тому  виблискує  —  сміється,
та  тішить  серце  мов  своє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020


ЩЕ ВЧОРА

Ще  вчора  було  хмурим  небо,
сьогодні  всипали  сніги.
Вже  підвечір'я  —  тин  замело,
а  ми  все  бавимось  в  сніжки...

Яка  то  радість  гратись  в  сніжки...
Встеляє  білим  пухом  шлях,
немов  метелики  з  маніжки
кружляють  в  свіжих  кольорах.

Горять  життям  дитячі  очі,
рум'янець  гріє  на  щоках...
Сповились  зорі  в  небі  ночі
у  білосніжних  пелюшках.

А  гомін  лине  над  полями,
відлунням  сіє  щирий  сміх...
Мороз  парує  над  дахами,
на  сірий  ґанок  іній  зліг.

Така  ти  мила,  Україна,
у  ці  морозні  зимні  дні.
Прислало  небо  свого  сина  ...
Стрічай  —  то  грудень  на  коні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020


ПІД КРУТАМИ

Вони  вмруть  не  забутими  —
оті  діти  під  Крутами.
Пішли  в  бій  невблаганними  —
сіра  сіль  попід  ранами.

В  чорнім  попелі  —  білі  рученьки,
не  стерпіть  було  тої  мученьки!
Покалічені  та  й  сплюндровані,
бо  побивані  —  замордовані.

Їх  знайшли  —  невпізнанними,
у  крові  —  бездиханними.
Пошматовані  дітоньки  —
Україноньки  квітоньки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020


ГОРЯТЬ ВОГНІ ГОЛОДОМОРУ

Горять  вогні  голодомору...
В  холодній  хаті  у  пітьмі
співала  мати  колискову  —
самотня  пташка  у  журбі.

Бліде  дитя,  не  в  силах  спати,
запік  її  нестерпний  біль.
Голодну  муку  не  здолати  —
покрила    землю  чорна  цвіль.

Пикаті,  підлі  комісари
складали  новий  маніфест,
а  в  Україні  над  ярами
палав  вогнем  пекельний  хрест!

Продали  житечко  за  злато,
зкормили  хлібчик  пацюкам.
Сьогодні  плач  ВКРАЇНА  —  МАТИ,  
дітей  убитих  поминай  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020


СОЛДАТАМ ВІРМЕНІЇ (Пам'яті Сергія Нігояна)

Обпалені  зорями  —  світанком  стелилися,
Пройшли  попід  градами  —  вітрам  не  вклонилися.
В  боях  пошматовані  —  смертями  скалічені,
Прошивані  кулями  —  братерством  обвінчані.

Солдати  Вірменії  з  добрячими  душами,
Освячені,  з  крилами  —  короновані  ружами.
Навічно  оспівані  в  серцях  закарбовані,
У  камені  висічені  —  віками  не  здолані...

Чому  не  вертаєтесь  додому  стежинами?!
Ви  жили,  як  соколи  та  й  вмерли  невинними,
Братерством  обвінчані,  прошивані  кулями  —
Ви  діти  Вірменії  з  Христовими  душами!

СОЛДАТАМ  АРМЕНИИ
Звездой  опаленные  —  росою  умытые,
Накрытые  градами  с  рассветом  убитые.
Огнем  заклеменные  —  в  боях  изувечены,
Разорваны  в  клочья,  но  славой  увенчаны.

Солдаты  Армении  с  крылатыми  душами,
В  крови  коронованы  —  ушедшие  лучшими.
Вас  небо  оплакало  —    глазами  усталыми,
Пусть  горы  возвысят  —  своих  пьедесталами!

Вы  не  возвратились  домой  покоренные,
Вы  в  битве  остались  огнём  упоённые!
Вы  эхом  воспеты  —  прошитые  пулями,
Вы  дети  Армении  с  Христовыми  душами!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020


ЗОРЯНИЙ ШЛЯХ

Морський  пейзаж,  яка  то  насолода!
Рясніють  хвилі  —  наче  золоті.
Піднялось  Сонце  нібито  по  сходах,
промінням  сіє  в  затінки  -  кутки.

Люблю  тебе,  люблю  твої  печалі...
В  бездоння  світить  зірка  мовчазна  —
омила  в  водах  ті  багряні  далі,
де  стигне  в  сяйві  зоряна  краса.

Гадаю  я...  —  Можливо  пригадаю?
Де  загубив  від  вічності  ключі?
Колись  по  світлу  я  дійду  до  раю,
через  усі  провалля  темноти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020


КОЗАЦЬКА СУТНІСТЬ

Волі  браття,  прагну  волі!
Прагну  жити  як  вогонь,
та  стелитись  вітром  в  полі  —
гріть  теплом  своїх  долонь!

Хто  літає  —  не  блукає
у  смердючих  болотах,
бо  єдиний  шлях  до  раю
в  тих  безкрайніх  небесах...

Відпускаю  свою  душу,
білим  світом  погулять.
Зберегти  її  я  мушу  —
в  лапи  смерті  не  оддать

А  хто  має  чорну  думку,
най  іде  в  полон  ночей...
Він  не  знайде  порятунку,
серед  праведних  людей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020


СВОБОДА СЛОВА

Така  оказія  на  жаль.
Цькують  людей,  та  гострять  жало,
отрути  пийте  повний  Грааль,
таких  як  ви  іще  чимало...

А  ми  ковтаємо  безжально,
із  підлих  вуст  —  лукаві  фрази,
та  коментуєм  так  брутально
пройдешніх  днів  —  старі  образи.

Той  хто  цькує  —  радіє  нишком
та  ліпить  вершників  з  лайна,
вони  народ  скалічать  тишком
і  скажуть  нам,  не  їх  вина.
А  ми  заб'ємось  по  куточках  —
мовчати  будем  мов  німі...
На  свято  в  вишитих  сорочках...
Та  й  наче  кривдники  —  святі.
Мовчи  несита  Україна!
Мовчи,  на  далі  не  кричи.
Ти  —  схоронила  честь  і  силу,
на  білий  світ  не  голоси!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


ДЕ ВЗЯТИ КРИЛА

А  я,  дивлюсь  собі  на  небо,
там  світять  зорі  чарівні...
Давно  до  них  летіти  треба,
у  ті  незаймані  світи...

Де  взяти  крила?!  Не  питайте.
Вони  даровані  птахам.
Ви  краще  душу  окриляйте  —
вперед  по  зоряним  шляхам...

Хтось  ходить  пішки  по  твердині,
а  хтось  до  вічності  летить...
Хтось  заблудився  аж  донині,
комусь  до  Сонечка  кортить...

Лишень  би  смерті  не  кортіло,
її  здається  вже  нема!
От  тільки  б  жадібність  зогнила,
та  Богу  душу  віддала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020


ТАКІ ЧАСИ ДО НАС ДОХОДЯТЬ

Сидить  на  дні  моральних  звалищ,
богеми  вбогий  —  горе  цвіт.
Відтінками  пекельних  явищ
смола  у  попелі  кипить...

Такі  ось  дні  до  нас  доходять...
Гнилих  —  зашмарканих  царів.
Земля  дідів  безчестю  родить  —
плодить  розбещених  синків.

Прийде  ще  час  бридота  зляже,
проллється  світло  —  вознесе...
Ще  чесний  люд  себе  покаже...                                        
Вже  час  відродження  гряде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020


БАГРЯНІ КВІТИ

Сердешні  краплі  —  то  не  ліки,
цілющі  краплі  —  то  любов!
Гарячих  жил  багряні  ріки,
несуть  в  буття  невинну  кров.
Пливе  й  журба  ярами  долі,
та  трощить  прагнення  на  жаль,
впиває  в  ґрунт  коріння  болі  —
розносить  зрощену  печаль.
Покине  паром  світ  неволі
слабка  —  знесилена  душа,
зроситься  вранці  десь  на  волі...
На  ніжних  маків  пелюстках.
Душа  завжди  на  небо  прагне,
відати  пахощі  свої...
Людська  журба  —  до  долу  тягне,
в  обійми  грішної  землі.
Тепло  сердець  невтішних  вабить,
з  небесних  схилів  до  земних.
Вогонь  життя  невпинно  манить  —
любов  до  рідних  та  близьких!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


ПОЛУМ'Я ЛЮБОВІ (пісня)

Наші  мрії
Заблукали  уві  сні
Заховались  в  небі  зорі  мовчазні
Наші  душі
Обпеклися  об  життя
Обпалили  злі  отруєні  слова

Приспів:
Відлітаєм  у  той  світ  що  є  для  нас
Небо  знищать  люті  сутінки  образ
Нам  ніколи  не  завадить  сліз  туман
Ніжний  погляд  знищить  смуток  та  обман

Нас  вже  двоє
От  тепер  ми  не  одні
Освятило  срібне  полум'я  ночі
Ми  стелились
Білим  цвітом  по  землі
Поєднались  наші  душі  у  вогні

Приспів:

Небо  сіє
Діамантовим  дощем
Опоповило  оксамитовим  плащем
Наші  долі
наче  крила  голубі
Посплітались  в  сяйві  зоряних  вогнів

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020


СЛОВА ОСІННЬОЇ ПЕЧАЛІ

Слова,  слова,  слова,  слова...
Кілкі  слова  —  чужої  мрії,
а  пам'ять  досі  ще  жива
в  полоні  терпкої  надії.
Посохла  скошена  трава,
у  вихорі  кружляє  листя...
Багряних  фарб  німа  краса
збирає  кольори  в  намисто.

Журба,  журба,  журба,  журба...
Під  тином  цинії  мокріють...
Осінньої  пори  жнива
бурштиновим  відтінком  мліють.
Думки  шматують  мов  чужі,
панує  тиша  в  надвечір'я,
сіріє  мряка  у  вікні  —
прийшла  печаль  в  моє  подвір'я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020


ЧОГО ТИ ПРАВДИ НЕ ПИТАЄШ (ПРОРОК)

Дойшов  самітник  до  пустелі  —
шляхи  сумління  привели.
Посіли  ворони  на  скелі,
на  крилах  тіні  перенесли.
Сидять  на  крилах  чорні  душі
Чикають  відповідь  на  те…
Що  той  ченець  —  спитати  мусить.
Коли  ж  розплати  час  прийде?
Самі  бояться  не  питають,
в  них  страх  випитує  давно.
Коли  ж  Господь  їх  покарає,
та  знищить  морок  заодно?
Упав  самітник  на  коліна.
—  Докіль  мені  свій  хрест  нести?
Я  йшов  шляхами  твого  сина.  
Куди  надалі  треба  йти?!  —
А  вітер  сипить  на  долоні
сухий  розпечений  пісок.
Творець  небесний  вимовляє:
—  Почуй  же  істину  —  пророк!
Свята  Земля  моє  творіння!
Я,  сіяв  зерна  в  чистоті,
давав  з  небес  благословіння,
не  знавши  міри  в  доброті…
Чого  тепер  мене  питаєш?!
Куди  та  й  з  ким  тобі  піти…
В  твоїх  руках  ключі  від  раю  —
до  серця  браму  одімкни.
Отим  скажи,  щоб  не  гадали…
Коли  прийде  розплати  час?!
Ганебні  дні  давно  настали…
Я,  все  одно  прощаю  вас!  —

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020


БЕЗГЛУЗДЯ

Хтось  меч  у  піхви  застромив,
сліди  криваві  з  леза  стерті.
Ніхто  одразу  не  збагнув...
Чому  надалі  стали  вперті?!

Колись  та  й  камінь  охолов!!!
Ми  ніби  ті  боги  безсмертні,
себе  караєм,  знов  і  знов  —
безглуздої  шукаєм  смерті.

І  начебто  ворожий  стяг
у  полі  вітер  рве  на  шмаття.
Та  наш,  ще  мозок  не  досяг...
Що  смерть  для  всіх  —  одне  прокляття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020


СВЯТИЙ

Ходить,  будить  —  нічку  лудить,
срібний  місяць  чарівний.
Його  люди  не  осудять,
він  безпечний,  бо  німий.
Із  за  хмари  виглядає,
дивовижністю  горить...
В  кожну  душу  зазирає,
всім  сподобатись  кортить.
Не  похмурий,  величавий,
не  змарнілий  —  молодий,
чепурний  такий  —  яскравий,
білолиций,  мовчазний...
Не  хотіти  —  не  горіти
у  безмежності  вогнів.
Тим  на  волі  не  зотліти,
хто  не  бачить  кепських  снів.
Що  поробиш,  треба  вміти,
ніч  розбавити  вином.
Назбирати  зорецвіту
в  ніч  безмежну  за  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020


ЦІ ДНІ ОСІННІ

Ці  дні  наплили  розмаїттям  —
остигли  в  затінках  думки.
Кришталь  виблискує  суцвіттям
в  полоні  стиглої  краси

Грузді  ховаються  під  листям,
роса  омила  —  підросли...
Калина  бавиться  намистом
в  обіймах  ранньої  пори.

Стомилось  Сонце  землю  гріти,
пішло  за  хмари,  десь  за  край...
А  дощ  продовжує  радіти,
бубни  невпинний  —  напувай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020


НЕ НІЧ НЕ ДЕНЬ

Ой  гулі,  гулі  з  неба  кулі  —
летіть  додому  голуби...
Пройшлись  по  серцю  дні  минулі  —
залишив  пагони  журби.

Жовтіє  ліс  —  хмеліє  осінь,
похмурі  стали  вечори.
На  тих  полях  вже  видно  просідь,
де  в'ються  зграями  граки.

Не  ніч  —  не  день,  та  й  дощ  не  лихо.
Прийшла  лебідка  до  води,
вмиває  дзьобом  пір'я  тихо  —  
пора  вертає  до  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020


РОЗГОРНУ СПОГАДІВ ВІТРИЛА

А  ніби  час  отой  завмер,
та  наче  я  заплющив  очі.
О  ні,  мій  рід  іще  не  вмер,
в  моїх  думках  немає  ночі.

Стара  світлина  на  столі,
в  садку  вже  листя  опадає,
як  пух  лягає  по  ріллі  —
притулку  в  осені  шукає...

Хитає  гіллям  за  вікном,
покрило  землю  жовтим  медом.
А  я,  гортаю  свій  альбом  —
слізьми  полило  сіре  небо.

Пішли  діди,  пішли  батьки,
в  поля  безкрайні  по  дорозі...
Зостались  спогадів  роки  —
стоїть  вже  старість  на  порозі.

Згадаю  все,  згадаю  всіх...
Щоб  пам'ять  душу  освіжила,
я  принесу  подяку  всім  —
розгорну  спогадів  вітрила.

Подяка  вам  мої  їбатьки,
мої  діди  —  моє  коріння!
Для  вас  ці  люблячі  рядки,
бо  ви  моє  благословіння!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020


ЇЙ ЖОВТЕНЬ КОСУ РОЗПЛІТАЄ

Пора  цвітінь  вже  відійшла,
не  плаче  хвощ,  не  пахне  липа.
Осіння  прохолодь  прийшла,
небесними  слізьми  омита.
Земля  вже  стішилась  —  вляглась,
зопріле  листя  обгортає…
Вона  не  спить,  ще  не  здалась,
бо  все  ще  дихає  —  кохає…
Та  набирається  води,
щоб  вдосталь  напувать  коріння…
Ще  не  далеко  до  зими  —
зосталось  крапельку  терпіння.
В  полон  захоплять  холоди,
цупкі  морози,  дні  молочні…
Покриють  осені  сліди
пухкі  сніги  та  темні  ночі…
Але  Земля  іще  не  спить,
їй  жовтень  косу  розплітає…
Ще  журавлиний  клин  летить,
туман,  ще  ковдрою  вкриває…
Повітря  вогке  —  не  сухе,
бо  сіре  небо  брови  хмурить.
Вже  Сонце  зовсім  не  пече,
воно  потрохи  очі  жмурить.
Прийде  пора  холодних  снів…
Поспиш  земля,  поспиш  рідненька...
Прийде  ще  час  казкових  днів…
Проснешся  в  сяйві  —  чепурненька!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020


ПРО ВИБОРИ НАРОДНИМ СЛОВОМ

Кувала  зозуля  —  роки  накувала,
та  люди  почули  —  міста  будували...
Міста  будували  в  них  лихо  долали,
бо  сіра  пташина  неправду  казала.

Не  ніжило  людство  світло  Господнє,
та  й  ночі  в  їх  душах  селились  холодні...
У  душах  холодні  —  серцями  голодні,
бо  хтось  говорив,  що  брехати  природньо.

Лукавити  підло,  дурити,  ховати...
У  рабство  продати  —  нащадків  та  бата,
за  ламаний  гріш  від  царя  супостата,
щоб  потім  вельможно  себе  почувати.

Кувала  зозуля  не  марно  кувала...
Поцупили  славу  —  пани  обібрали.
Чого  обікрали?  Бо  правду  цькували,
бо  чортова  сила  їх  душі  здолала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020


ЧОГО ТИ КАРНА ПОМИЛИВСЯ (МАХАБХАРАТА)

Ти  вправний  Крішна,  колісничний!
Ведеш  у  бій  Пандавів  рать...
В  очах  Куравів  видно  відчай  —
тремтить  від  страху  підла  знать.

Та  й  серед  них  є  люди  честі!
Та  ти  там  Карна  не  один...
Дід  Бішма  теж  на  перехресті  —
спливає  лік  його  годин...

Спіймались  кшатрії  на  ласку,
поклялись  честю  на  крові.
Підступний  принц  зловив  їх  в  пастку  —
цинічно  підлої  брехні.

То  була  битва  світ  не  бачив,
та  по  цей  час  плетуть  плітки...
Хто  в  ній  пропав,  себе  побачив  —
згадав  спаплюжені  роки!

Дається  сила  не  для  того,
щоб  брата  свого  мордувать,
а  щоб  підтримати  слабкого  —
с  колін  змарнілого  піднять!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020


ПРО НАБОЛІЛЕ

Холодним  туманом  покраплені  рани,
покраплені  рани  —  студена  вода.
Ми  грішнії  діти  закуті  в  кайдани,
в  кайданах  печалі  —  не  буде  життя.

Сховалась  надія  —  навіщо  сховалась?
Навіщо  караємо  мить  до  кінця?
Ми  вірили  в  Бога...  Чи  нам  так  здавалось?
Чи  підлість  убога  нам  всім  до  лиця?

Шкребе  пазурами  щось  в  млявому  серці,
вдихаємо  кволо  —  нема  співчуття.
Ми  супимо  брови,  бо  душами  вперті,
не  буде  прощення  —  нема  каяття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020


ПОТОП ( біблійне)

Чого  ж  ти  небо  знову  плачеш,
тебе  в  полон  взяла  печаль?
Ти  ж  нас  так  сиріт  не  побачиш...
Забули  Батька  ми  на  жаль.

Чого  гримиш,  чого  палаєш,
чого  закрило  зоре  цвіт?
Чого  сердешних  нас  лякаєш,
та  заливаєш  горем  світ?

За  що  Господь  заплющив  очі?
За  те  що  зрадили  тебе,
за  те  що  в  наших  душах  ночі,
за  те  що  тішимо  себе!?

То  де  ж  ти  Ной  з  своїм  ковчегом
та  твої  праведні  сини?
Ти  ж  розлучився  з  своїм  его,
ти  ж  нас  розпутників  впусти!

Та  я  би  взяв  вас  люди  грішні,
але  тепер  нема  куди,
бо  нам  потрібні  звірі  різні,
а  ви  ще  гірші  ніж  скоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020


ЗДІЙСНИЛА КАРУ НЕМЕЗИДА

Сховало  море  давню  казку,
туманом  вкрило  синю  даль.
Була  б  на  те  Господня  ласка,
ти  оддало  б  свою  печаль.
Лежить  в  проваллі  чорна  брила.
Колись  розрізавши  пітьму  —
летіла  птахом,  пеклом  крила,
розбила  вщент  земну  кору!
Здійнялась  хвиля  над  землею,
злий  спалах  очі  засліпив,
здригнулась  твердь  та  море  з  нею  —
кривавий  місяць  затремтів  !
Пішла  під  воду  Атлантида,
пропав  її  античний  світ.
Здійснила  кару  Немезида,
та  згодом  зник  прокляття  слід.
Шукають  люди  правду  досі...
За  що  Господь  карає  нас?
Як  запече  —  тоді  голосим...
Коли  прийшов  розплати  час!
Згубили  в  війнах  божу  силу  —
мечі  та  списи  куємо.
Благословення  не  просили  —
в  крові  царями  стаємо...
Не  любить  небо  сліз  лукавих,
тиранів  теж  не  признає.
Воно  не  ділить  з  грішним  слави!
Всім  по  заслугах  возда!є!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020


ОСІННЄ ЛАТАТТЯ

Лілея  зріє  на  світанку,
у  водах  чистої  ріки.
Ось,  ось  вона  розправить  крила  —
свої  тендітні  пелюстки.

Вона  оголить  своє  серце,
освятить  небо  стиглий  цвіт.
Ховатись  в  мороці  нетреба  —
душа  з'являється  на  світ.

Краса  впивається  на  волі,
навколо  сіє  аромат...
Щоб  не  згубила  ніч  неволі,
їй  час  вертатися  назад.

Нап'ється  свіжого  повітря,
залишить  пагони  нові...
Покриє  хвилями  латаття  —
сховають  води  мовчазні.

Оце  життя!  Життя  в  любові...
Життя  без  смутку  та  брехні!
Життя  —  це  фарби  кольорові,
які  малюють  по  воді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020


В ІНСТАГРАМІ (гумор)

Запишалась  Віолета,
дід  купив  їй  лісапета.
Педалями  важно  крутить,
хлопцям  мізки  баламутить.
Миколай  Ковінько  -  Впертий,
був  ще  той  калачик  тертий,
з  хитрим  поглядом  байдужим,
безтурботний,  наглий,  дужий...
—  Віолета,  Віолета!
Дай  заціню  лісапета.
ПРОКАЧУ  тебе  на  рамі,
будуть  фотки  в  інстаграмі!—
Віолета  дуже  рада,
на  губах  блищить  помада...
Навіть  трішечки  зомліла,
в  пишних  пазухах  спітніла.
Мчать  з  горба,  як  та  ракета!
Миколай  та  Віолета.
Всі  калюжі  обминають  —
заздрі  погляди  лапають.
По  дорозі  в  той  момент,
ніс  сніпок  Микита  Крен!
Ніби  так  це  мало  бути,
ас  рішив  його  минути.
Ой,  цей  клятий  поворот,
за  штахетником  город...
Гальма  теж  не  спрацювали  —
пів  штахетника  зламали.
І  цей  пафосний  дует,
протаранив  туалет!
Миколая  й  Віолету,
ледь  дістали  з  під  клозету.
Тут  всі  випали  в  угарі  —
не  позаздриш  мужній  парі.
Сніп  в  калюжі  кіт  на  брамі  —
файні  фотки  в  інстаграмі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020


НЕБЕСНИЙ ПТАХ МАХНЕ КРИЛОМ

Пройшли  дощі  напередодні,
вже  вечоріє  на  дворі...
Горять  вогні  на  горизонті  —
палають  срібні  кораблі...

Малює  сонце  контур  неба,
саме  пірнуло  наче  в  рай.
Хилитися  до  долу  треба  —
орбіта  оминає  край.

Паде  у  світ  останній  промінь,
залишить  крапельку  тепла,
а  від  дощів  зосталась  повінь  —
блакитна  неозорість  дна.

Мене  як  мить  провалля  ночі,
засяє  зранку  новий  день....
Розплющать  люди  сині  очі  —
зійде  зоря  нових  натхнень...

Прийдуть  бажання  та  звитяги,
небесний  птах  махне  крилом.
О,  Боже  милий,  дай  наснаги,
зігрій  дітей  своїм  теплом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020


ДЕВ'ЯТИЙ ВАЛ

Якісь  ви  хвилі  неспокійні,
якісь  ви  дивні,  наче  злі.
Об  камінь  б'ються  ваші  тіні  —
ламають  крила  у  пітьмі.

Чого  ти  вітер  сієш  смуту,
гойдаєш  морем  з  краю  в  край?
Забудь  навіки  про  спокуту,
за  те,  що  баламутиш  рай.

Там  де  любов  —  немає  злості,
там  навіть  сонце  не  пече,
там  ніч  як  день  —    приходить  в  гості,
там  час  в  провалля  не  тече.

Живе  там  спокій  безтурботно,
у  тій  блакитній  глибині.
Там  людям  зовсім,  не  спекотно,
як  тут  у  нас  на  мілині.

Нема  на  що  огиді  спертись  —
здійняти  в  небо  хвилі  вал,
нема  кому  там  в  душу  вдертись,
та  розігнати  гніву  шквал.

На  дні,  на  дні  лежить  кохання,
не  в  тій  бурхливій    марноті,
у  водах  повного  мовчання,
у  тій  бездонній  чистоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020


ЖИВИ УКРАЇНА ЖИВИ БІЛОРУСЬ

Вовки  не  вийте  —  вже  навились,
напились  крові  досхочу.
Ще  ваші  душі  не  втомились,
від  сліз  народного  плачу?!

Там  де  ви  йшли,  там  гамір  круків,
та  сотні  схованих  смертей.
В  крові  земля,  та  море  трупів  —
побитих,  зламаних  людей.

Народ  від  ката  не  залежить!
Хоробрий  —  прапор  підійме!
Запалить  гнів  і  врешті  вдарить,
на  шмаття  зграю  розірве!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020


СЕРПНЕВА МИТЬ

Змарніли  квітів  пелюстки,
потрохи  листя  опадає...
Туман  лягає  навкруги,
земля  повільно  остигає.

Коротші  дні  та  довші  ночі...
Сміється  сонце  —  не  пече.
Суха  трава  не  тішить  очі,
барвінок  косу  не  плете.

Тече  селом  покірна  річка,
невдовзі  вже  падуть  дощі...
Жоржина,  то  осіння  квітка,
та  літні  дні  тепер  не  ті.

Блищить  на  стежці  павутина,
омилась  краплями  роси.
Життя,  спинись  хоч  на  хвилину,
своїми  чарами  сп'яни!

Все  відпустив,  піду  до  хати...
Скрипить  підлатаний  місток,
пройшли  як  сон  вчорашні  втрати,
пожовк  безпам'ятства  листок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020


КАЗАВ БИ ХТОСЬ

Казав  би  хтось,  а  хтось  би  слухав,
хтось  розпалив,  та  хто  б  подмухав.
Хтось  п'є  вино,  хтось  п'є  горілку,
хтось  покохав  вродливу  жінку...
Тут  все  гаразд,  тут  всього  доста
та  жити,  втім  чогось  непросто!
Шукають  всі,  чогось  шукають?
Кого  спитаєш  —  ніц  не  знають!
Всі  дріботять,  гребуть,  хапають...
Життя  летить  —  роки  минають...
А  потім  бац!!!  Пора  на  небо.
Не  всіх  пропустять  —  всіх  не  треба!
Пропустять  тих,  хто  не  корився,
хто  в  правді  жив  —  хто  жити  вчився!
Пропустять  тих,  хто  шанувався,
хто  вірним  був  та  не  здавався!
Пропустять  тих,  хто  щиро  любить,
хто  в  скруті  честь  свою  не  губить.
Хто  вірив,  прагнув,  будував,
хто  мав  усе  тай  все  роздав...

Сказав  би  Хтось...  Та  хто  б  послухав!
Святі  слова  тай  в  наші  вуха!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020


ВЕЛІЛИ ЗОРІ ВПАСТИ З НЕБА

Веліли  зорі  впасти  з  неба,
велів  Господь  на  світло  йти!
Сказала  доля,  що  не  треба,
шляхами  відчаю  пройти.

Вона  веліла  в  мирі  жити,
схотіла  в  пахощах  цвісти.
Вблагала  серце  —  мужньо  бити,
в  чеснотах  душу  берегти...

Такі  прості  ці  повеління,
але  які  важкі  шляхи,
коли  в  полон  бере  сумління  —
ламають  в  прикрощах  роки.

Коли  надія  не  жевріє  —
карають  погляди  чужі,
а  від  безсилля  тіло  мліє,
бо  струни  нервів  —  на  межі.

Тоді  одне  ласкаве  слово,
ковтком  цілющої  води,
тобі  надасть  наснаги  знову
себе  в  печалях  віднайти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020


НА ТИХ БЕЗКРАЙНІХ ЗЕМЛЯХ

На  тих  безкрайніх  землях,  тече  ріка  любові,
дуби  підняли  віти  —  ростуть  гаї  кленові.
Гуляють  різні  звірі,  та  хижості  не  має,
там  кожна  рання  зірка  різноманіттям  сяє.

Пливуть  рожеві  хмари  прозорим  небосхилом,
фарбовані  їх  боки  ромашковим  білилом.
Сміється  сонце  мило  та  не  одне,  а  троє.
Закохані  гуляють,  та  не  самі  —  по  двоє.

Вдихають  люди  світло,  їх  серце  вічно  б'ється,
нема  проміж  них  зради  та  кожен  з  них  сміється!
Глядять  в  безкарність  діти,  дарунків  не  чекають,
бо  вільні  їхні  душі  та  горечка  не  знають

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020


Я НЕ ПОЭТ

Я  не  поэт  —  пишу  нескладно,
местами  путаю  слова.
Но  сердце  шепчет  откровенно,
мои  стихи  —  его  вина...

Пишу  о  том  что  наболело,
пишу  о  том  что  напекло.
Пускай  по  сути  неумело,
но  на  душе  моей  светло.

Я  ненавижу  ложь  и  пафос.
Да!  Чванство  тоже  не  люблю.
Ищу  покой,  блаженство,  радость  —
сердечность  в  людях  признаю!

В  любовь  я  верю  неземную,
в  слезах  я  вижу  чистоту.
В  дворцах  роскошных  не  ночую  —
ценю  уют  и  простоту.

Не  трачу  время  я  на  подлость,
мне  это  вовсе  не  к  чему.
Не  то  чтоб  лень,  не  то  чтоб  гордость,
жить  по  другому  не  могу.

Я  не  поэт  —  читаю  редко,
но  это  вовсе  не  беда.
Я  просто  обниму  вас  крепко!
Об  этом  все  мои  слова!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885730
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2020


НЕСКОРЕНА БУША

Картин  серпневе  розмаїття...
Горнило  плавить  небокрай,
зірок  виблискує  суцвіття,
Перун  сховався  десь  за  край.

Плетуть  стрічками  дві  панянки...
Застигла  в  камені  краса!
Тече  Мурафа  та  Бушанка
ярами  древнього  села.

Співають  півні  на  світанку,
любисток  зріє  на  горі,
магічні  ночі  у  серпанках,
як  в  дзвони  б'ють  каменярі.

Козацькийі  хрест  в  імлі  сіріє,
схилила  туга  до  землі.
Від  втрат  пройдешніх,  серце  мліє  —
скропило  краплями  іржі..

З  джерельним  соком  п'ю  чар-зілля,
най  оживе  моя  душа.
Перлина  рідного  Поділля!
Свята,  нескорена  Буша!

Земля  дідів  благословенна!
Блакить  не  створює  кордон...
Свята  розмова  —  одкровення!
Не  схопиш  волю  у  полон!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020


ТРУЩОБЫ

В  бедных  кварталах  мало  свободы  —
душное  небо,  трущобы,  заводы...
Грязь  на  ботинках  —  дыры  в  карманах.
дети  порока  в  —  оковах  обмана,

Ржавое  Солнце  в  слёзном  тумане.
Люди    покинуты  —  с  горем  в  стакане.
Руки  коварные  кровью  омыты.
Павшие  с  честью  —  в  канавах  зарыты.

Ждут  горемыки  милости  Бога...
Недолюбили  —  упущено  много.
Бродят,  как  тени  в  мрачных  кварталах  —
убили  надежду  в  душах  усталых.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885367
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2020


ГОСПОДНЯ ЛАСКА

Горить  зоря  в  полях  бездоння,
сріблястий  в  душу  зазира.
Маніжить  ніч  своїм  безсонням,
ласкавим  вітером  обійма.

Пливуть  думки  -  шукають  ноти,
у  грудях  тріпотить  життя.
Я  наповняю  серця  соти  —
магічним  співом  солов'я.

Облиште  думи,  нині  годі!
П'янку  духмяність  пропущу,
до  вас  повернусь  при  нагоді,
коли  натхнення  відпущу.

Давно  вино  вже  не  п'янить-
твоя  п'янить  господня  ласка.
П'янить  оця  бездонна  мить!
Побудь  зі  мною  ще,  будь  ласка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020


НАДІЯ

Величність  —  королева  доля!
Малим,  невинним  немовлям,
ти  проростаєш  у  не  волю  —
земним  блукаєш  обійстям.

Гартуєш  душу  у  печалях,
щоб  смуток  в  пекло  не  забрав.
Гіркі  ковтаєш  сльози  в  далях,
за  що  та  кара  —  не  пізнав...

Пече  у  грудях  люта  скука,
від  ран  журби  —  тяжкі  рубці.,
Від  зрад  чужих  —  на  серці  мука,
та  зморшки  болю  на  лиці.

Налий  світанок  меду  з  неба,
нехай  у  серці  задзвенить!
Злих  суперечок  вже  не  треба!
Благословенна  кожна  мить!!!

Полиньте  в  небо  чисті  мрії,
та  віднайдіть  у  хмарах  слід.
Там  до  цих  пір,  живе  надія  —
єдиний  шлях  в  безмежний  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020


ЦУНАМИ

Вырвалось  слово  камнем  наружу—
сердце  упало  в  грязную  лужу.  
Бренности  тяжесть  давит  на  веки,  
в  мир  отреченных  идут  человеки.

Вкус  удовольствий  —  итог  недовольства,
мы  пропадаем  в  сетях  беспокойства.  
Не  попадаем  в  чертоги  блаженства,  
страх  отсекает  путь  к  совершенству.

Стыд  поглощают  волны  цунами...
Что  же  ты  жажда  делаешь  с  нами?!
Валятся  с  неба  грозы  репрессий,  
мы  потопаем  в  море  депрессий.

Не  проникают  лучики  счастья,  
мир  переполнен  объедками  страсти.
Соизмеряем  жуя  и  глотая,  
люди  забыли  в  чем  мера  святая.

Страсть  виновата,  нету  сомнений  —
мы  есть  причина  землетрясений!
Эквивалент  —  по  цене  жадных  чисел,
Свет  совершенства  покажет  нам  выход!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884452
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2020


КОХАННЯ ДАВНИНИ

Дубок  скрипить  —  берізка  впала,
змарнів,  схилився  до  води.
Біда  красуню  поламала
у  дні  жорсткої  війни.

Вони  росли  удвох  на  волі,
пили  корінням  із  ріки,
гойдав  сердешних  вітер  з  поля  —
минали  в  радостях  роки.

Пташки  щодня  співали  трелі,
туман  їх  пестив  восени...
Пора  міняла  акварелі  —
розливши  фарбу  на  лани.

За  миттю  мить  плили  моменти,
в  небесно  синіх  кришталях,
як  два  любові  монументи,
єднав  їх  іній  в  холодах.

Людська  ганьба  —  гармати  постріл.
Без  сліз  і  прояву  вини...
Снаряд  розрізав  неба  простір  —
Зламав  кохання  давнини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020


ГОЛГОФА

Вонзились  иглы  безразличия,
терзает  ярость  -  дрожью  плоть.  
Вот  ваша  слава  и  величие,
серебряных  монеток  горсть!!

Не  прячьте  тело  в  грязный  саван,  
не  ваших  рук  ЕГО  купель.  
Что  нашептал  вам  хитрый  раввин,
во  дни  томящихся  недель?!

Копье  воткните  вам  же  мало...  
Не  пожалели  вы  гвоздей!
Вонзили  в  Сердце  Мира  жало,  
под  дружный  вопль:"  Распни  -  убей!!!"

Не  нам  судить,  пусть  Бог  рассудит...  
Нe  нам  терпеть,  как  ОН  терпел!
Ведь  вы  забыли,  что  мы  люди.
что  ОН  возвысить  нас  хотел!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883815
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.07.2020


НА ПЕРЕХРЕСТЯХ ДОЛІ

Стоять  стовпи  на  перехрестях  долі,
не  світить  жоден,  вимкнутий  ліхтар.
Періщить  дощ  —  забракло  парасолі,
в  обличчя  б'ють  вогні  зустрічних  фар.

Земне  життя,  яке  ти  швидкоплинне.
Чому  летиш,  як  потяг  у  пітьму?
Прийшло  в  буття,  малим  дитям  —  невинним,
Постійно  б'єш  коліна  на  шляху.

Та  хоч  би  хтось,  сказав:"  Покиньте!  Досить  —
блукати  всім  по  схибленим  світам."
Схопила  нас  журба,  а  нині  косить  —
відав  на  розтин  скривдженим  вікам.

Ми  в  метушні  ховаємось  від  світла,
яке  постійно  ллється  із  небес,
щоб  радістю  у  нашім  серці  квітло,
щоб  кожен  з  нас,  не  вмерши  вже  воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020


ГУЦУЛЬСЬКЕ ДИВО

Заплетенні  стежки  корінням,
Мохами  вкрились  на  горі.
Роса  виблискує  промінням  —
Янтар  іскриться  на  зорі.

За  плечі  обіймає  вітер.
Вдихаю  ранішній  нектар,
Пливуть  рядки  душевних  літер  ...
Сп'янів  ковтком  карпатських  чар.

Проснулись  гори,  наче  спали.
Орли  зависли  в  небесах...
Смереки  шпилями  повстали,
Малюють  тінню  на  шляхах...

Внизу  виблискують  озера,
Це  очі  матінки  Землі,
В  шатрах  прозорих  атмосфери  —
Малюють  синім  на  золі.

Гуцульська  слава,  ще  не  вмерла,
Вогонь  надією  горить!
Обвита  хмарами  Говерла,
Карпатським  духом  нас  п'янить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020


ПИТАННЯ ДО МОЖНОВЛАДЦЯ (по Конфуцію)

Чому  кричиш,  кого  лякаєш?
Чого  крадеш,  чого  хапаєш?
Невже  тобі  забракло  духу,
Не  дати  цій  огиді  руху?

А  ти  ж  так  славно  посміхався,
Словами  пестив,  залицявся...
Дійшло  ж  до  діла,  геть  зламався,
За  мідні  шекелі  продався.

Не  смій  тепер  відкрити  рота,
Із  вуст  твоїх  суцільна  рвота.
Слова  брехні  —  отрута  чиста,
твоя  ж  провина  особиста.

Ти  не  пастух,  та  й  ми  не  вівці,
Ми  ж  не  скоти,  ми  Українці  !!
У  всьому  є  межа  терпіння,
Ти  ж  нас  привів  до  зубожіння!

Не  довго  ж  ти  "теля"  поскачеш,
Прийде  пора  де  й  ти  заплатиш.
Та  й  в  кращий  світ  тебе  не  впустять,
такі  ж  як  ти...  Страждати  мусять!

p.s.Отставка  чиновника  по  Конфуцию  В  юности  Конфуций  служил  мелким  государственным  чиновником…  Будучи  несогласным  с  решениями,  принимаемыми  местными  властителями,  он  подал  в  отставку  и    и  отправился  в  сопровождении  учеников  в  путешествие  по  Китаю.  Этот  поступок  составил  один  из  принципов,  проповедуемых  Конфуцием.  Так,  если  «…  правитель  нарушает  принципы  управления,  созданные  Конфуцием,  то  сановник  в  знак  протеста  добровольно  покидает  свой  высокий  пост  и  уходит  от  неправедного  государя.  Именно  в  таком  поступке  и  проявляется  его  величие,  он  следует  Дао-Пути.  Казалось  бы,  вся  жизнь,  связанная  с  карьерой,  окончена  -  впереди  тусклая  старость  и  наблюдение  за  блестящей  карьерой  услужливых  собратьев.  Но  нет.  Тут  перед  нашим  героем  открывается  альтернатива,  одобренная  самим  Конфуцием:  «Окунуться  в  воды  реки...  вкусить  ветры...  и  с  песней  возвратиться».  Сотни  тысяч  абитуриентов  на  государственных  экзаменам  в  течение  почти  двух  тысячелетий  комментировали  и  эту  беседу,  имевшую  место  в  501  году  до  н.  э.  Она  стала  символом  внутренней  свободы  чиновника,  его  права  на  несогласие  с  нарушением  основ  правления  государством  и  народом.  В  общении  с  природой  человек  не  только  восстанавливает  силы,  но  и  черпает  новые  в  ожидании  перемен  наверху.  Добровольное  или  вынужденное    отшельничество  как  составной  компонент  теории  искусства  управления  стало  частью  политической  культуры  Китая.  Оно  помогло  на  протяжении  столетий  многим  честным  чиновникам  с  наименьшими  духовными  потерями  перенести  невзгоды  судьбы  и  вновь  вернуться  к  службе».  Переломов  Л.С.,  Конфуций:  жизнь,  учение,  судьба,  М.,  «Наука»,  1993  г.,  с.  87-88.

Источник:  https://vikent.ru/enc/1466/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020


ШЛЯХ У ВІЧНІСТЬ

Буденний  сон  у  мороці  обману,
веде  в  провалля  нескінченних  мук.
Згубили  слід  за  стінами  туману,
любов  втоптавши  у  багно  розлук.

Блукаєм  тінню  в  лабіринтах  долі,
іскрою  тлієм  в  сутінках  образ,
заковуємо  душу  у  неволю,
забув  про  цінність  благовірних  фраз.

Холодні  сльози  на  очах  безжальних,
нестерпний  біль  у  змучених  тілах,
солоний  присмак  на  устах  печальних,
дешевий  скарб  у  вогняних  руках.

Забуті  вщент  дитячі  щирі  мрії,
пекучий  стогін  у  невинних  снах
та  краплі  сліз  голодної  надії,
відлунням  б'ють  в  обвуглених  серцях.

Не  зрадить  Землю  синьооке  небо,
живе  в  безсмерті  білокрилий  птах!
Для  тих  хто  прагне  ...Смерті  вже  не  треба.
Веде  у  вічність  променистий  шлях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020


НЕ ЗРАДИВШИ СЕБЕ

Від  краю  та  до  краю,
моя  душа  літає.
Куди  летить  —  не  знаю,
не  слухає  мене.

Не  знаю,  не  гадаю
чому  печаль  гортаю,
в  глибокім  сні  блукаю,
не  згадую  себе.

Згадаю  —  запитаю.
Навіщо  помираю?
Нестерпну  біль  ковтаю,
не  зрадивши  тебе.

Не  лаю  —  відпускаю,
у  небо  відлітаю...
Прощення  не  жадаю,
поки  зоря  веде.

Від  пекла  аж  до  раю
смарагдів  назбираю,
сумління  відпускаю  —
нехай  любов  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020


РОМАШКИ

Встелило  цвітом  біля  гаю,
мов  сніг  посипав,  а  не  дощ.
Я  білизну  в  полях  збираю  —
сльозиться  на  світанку  хвощ.

Куди  вже  йти  —  летіти  треба,
розправив  крила  на  весь  світ.
Тепло  давно  вдихає  небо,
ще  в  лютому  розтанув  лід.

Земля  ще  досі  не  нап'ється,
отої  чистої  води...
Весна  впертюща  не  здається,
щодня  оплакує  сади.

Чарівні  білуваті  квіти,
на  килим  вівтаря  лягли...
Невинності  земної  діти,
забуті  в  спогадах  зими.

Маленькі  щебетухи  пташки
співають  в  синіх  небесах.
Юрбою  стеляться  ромашки,
перлинним  блиском  на  ланах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020


ГАЙДАМАЦЬКИЙ ЯР

Заховались  гайдамаки  у  Бушанському  яру,
Рідні  діти  на  чужині  у  годиноньку  лиху.

Заходились  чорні  круки,  на  могилах  танцювать,
Збожеволіла  Горпина  —  от  синів  не  одірвать.

Порубали  два  дубочки  у  зеленому  гаю,
Ой  не  край  себе  Горпино  —  твої  діти  у  раю

Б'ють  по  скелях  краплі  —  сльози,  плинуть  квіти  по  Дністру.
Взяла  мати  в  руки  вила  з  гайдамаками  в  яру.

Ти  не  плач,  не  плач,  Горпина,  у  родинному  краю,
тебе  діти  не  покинуть  у  небесному  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020


СОНЕТ дорога до раю

Іржа  з'їдає  меч  билинний...
Покритий  попелом  вівтар.
На  образах  Ісус  невинний  —
бандуру  обійняв  кобзар.
Сліпий,  неначе  бачить  душу,
в  скорботі  прожитих  віків.
І  я  цей  біль  терпіти  мушу,
під  тиском  зрощених  гріхів.
Співай,  молись  старий  козаче,
та  серце  струнами  не  край.
Хто  йшов  крізь  пекло  —  не  заплаче!
Того  веде  дорога  в  рай!

Якщо  ти  прагнеш  в  рабстві  жити,
то  краще  у  вогонь  піти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020


БЛАГОСЛОВЕННА УКРАЇНА

Ой  тополі,  ви  тополі,  як  стрункі  дівчата.
Поспинались  в  синє  небо  —  горнетесь  до  тата.
Дуб  крислатий,  кучерявий  сонячно  сміється,
розпустив  рясного  чуба,  вітру  не  здається.

А  серпанок,  наче  вуса  в'ється  під  горою,
там  лоза  -  любов  квітуча  миється  росою.
Ріки  трави  напувають  соковитим  чаєм,
небом  беркути  кружляють  над  зеленим  гаєм.

Промінцями  оповило  колосисте  поле,
десь  співає  соловейко  мелодійне  соло.
Розлітались  ластівоньки  над  зеленим  лугом,
Сонце  з  хмари  визирає  золотистим  кругом.

Барви  теплі,  кольорові  на  рушник  лягають.
Хай  веселі,  щирі  люди  горечка  не  знають!
Срібні  струни  задзвеніли  від  такого  дива...
Ти  не  вмреш  в  моєму  серці  рідна  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020


СОНЕТ гадаю

Де  наша  слава?  -  запитаю.
Чому  клянемось  на  крові?
Чому  змарніли?  —  я  не  знаю.
Голодні  стали  та  сліпі.
Хто  розсварив  нас  —  не  питаю.
Спитайте  краще,  ви  себе!
Хто  заховав  ключі  від  раю,
хто  дасть  нам  відповідь  на  це!?
Блюзніри,  судять  нас  на  користь
своїх  огидливих  образ.
Для  нас  суддя  —  це  наша  совість!
Та  щире  слово  без  прикрас.

Та  більше  я  вас  не  питаю,
знайдемо  відповідь  —  гадаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020


КОВТОК ІЗ НЕБА

Верба  схилилася  додолу,
ковтає  воду  із  ріки.
Вдихає  світ  небесну  вроду,
під  спів  джерельної  води.

Стежина  в’ється  берегами,
веде  полями  десь  за  край.
Іскряться  краплі  під  ногами,
на  схилі  шаленіє  гай.

Вітрисько  простором  гуляє,
пасе  невидимий  табун,
колоссям  мовчазним  хитає,
під  блиски  золотистих  струн.

А  маки,  маки,  наче  зорі,
у  жовтих  стиглих  небесах.
Чарівні  квіточки  прозорі,
невинні  мрії  в  дивних  снах.

Сміємось  ми  —  радіють  діти,
Господь  єднає  небеса!
Життя  пливе  —  росяться  квіти,
дощем  вмивається  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020


СОНЕТ Український вечір

Хвилин  безжальне  володіння...
Дощем  сплетіння  древніх  муз...
Словесних  іскор  в  серці  тління
в  вогні  єднання  кровних  уз.
Віллються  медом  звуки  арфи,
під  дивовижні  рухи  рук...
Пливуть  грайливі,  теплі  фарби...
Підкорює  безодню  рух...
Горить  янтар  на  небосхилі,
відлунням  дивовижних  чар.
Женуть  по  небу  вітру  хвилі,
отару  свіжих,  білих  хмар.

То  український  вечір  милий,
для  серця  рідний  та  п'янкий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020


КИЇВ ЗУСТРІЧАЄ ГЕРОЇВ

Кілкий  тризуб  у  жовтому  вінку,
блакитне  небо  душу  оповило.
Богдан  підняв  гетьманську  булаву,
а  сонце  миле  бавиться  грайливо.

Лягають  коси  на  міцне  плече,
козак  дівчину  ніжно  обіймає,
Дніпро  могутній  по  степам  тече
та  схід  і  захід  водами  єднає.

Покрилась  цвітом  весняна  земля,
орел  свої  розправив  дужі  крила
у  небо  очі  мати  підняла,
бо  темна  сила  духу  не  скорила.

Ти  настраждалась  досить!  Вже  пора...
Здійняти  вверх  окроплені  знамена!
Щоб  жодна  підла,  зрадницька  рука,
тебе  не  змусила  ставати  на  коліна!

Хай  свято  буде  в  хаті  й  на  дворі,
хай  добрі  люди  радісно  сміються!
Нехай  не  крають  душу  скрипалі  —
брати  живими  с  пекла  повернуться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020


СОНЕТ Вогонь Олімпу

Вогонь  згасає  на  Олімпі.
Боги  по  світу  розбрелись...
Стоїть  задуха  наче  в  склепі,
немає  правди  як  колись.
Дійшла  Земля  до  зубожіння  —
Блукає  схиблений  Гермес...
Лукавий  син  гріхопадіння,
під  покровительством  небес.
Хто  винуватці  ми  чи  боги?
Шукаймо  відповідь  на  це!
Куди  ведуть  тепер  дороги?
Навіщо  Зевс  сховав  лице?!

Згубили  віру  —  сумно  стало...
Змарніли  люди  —  світла  мало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020


ПРОСНІТЬСЯ ЛЮДОНЬКИ ПРОСНІТЬСЯ

Не  йметься  людоньки,  не  йметься...
Бракує  віри  —  чорт  сміється.
Сміється  чорт...  Ой,  як  сміється!
З  вельможних  вуст  отрута  ллється.

Ламають  нас...  Ой,  як  ламають.
Скували  правду  —  добивають.
Лякають  люди,  всіх  лякають,
забрали  волю  —  рід  вбивають.

Дуркують  блазні.  Ой  дуркують...
Скорили  Неньку  —  нас  грабують.
Не  знають  злидні,  ой  не  знають,
що  віру  в  людство  добивають.

Продали  всіх  та  й  обікрали,
була  надія  й  ту  здолали.
Та  їм  все  мало,  мало,  мало,
останню  шкуру  й  ту  б  зідрали.

Стомились  люди,  ми  стомились,
блакитні  очі  зажурились.
Не  видко  правди!  Ой,  не  видко…
Без  правди  стало  в  світі  гидко!

Просніться  людоньки,  просніться!
Не  вірте  злидням  —  честі  вчіться:
любити,  вірити,  радіти,
добро  творити  —  в  правді  жити!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


ПРИМХИ ДОЛІ (гумор)

Гриць  пішов  до  баби  Полі,
мучили  сердешні  болі.
Щось  на  вухо  пошептала,
тім'я  яйцями  качала.

—  Ось  навар  с  худої  чаплі,
трав'яні  звабливі  краплі!
І  промовила  сердито
—  Влий  Оленці  непомітно!

Він  зробив  як  має  бути.
Сам  хильнув  щоб  не  заснути.
Запросив  в  шикарний  бар
та  й  підлив  в  вино  узвар.

Сам  зомлів,  вона  співає.
Буркотить  -  живіт  хапає...
Двоє  стогнуть  не  здаються,  
щоб  не  плакати  сміюся.

Гриць  в  вікно,  Оленка  в  двері...
Грім  стоїть  у  атмосфері!
Ой  хутчіше  би  на  двір...
Хто  б  подав  м'який  папір?!

Зілля  добре  спрацювало,
не  одних  біда  єднала.
Ось  такі  от  примхи  долі
та  й  реклама  Бабі  Полі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020


ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Ольго  Микитівно!  Ольго  Микитівно!
Вчителько  перша,  та  доля  сумна.
Ольго  Микитівно!  Ольго  Микитівно!
Рідна  до  болю,  бо  щира  душа.

Ти  не  повчала  нас,  ти  наче  бавила.
Всю  віддавала  себе  до  кінця!
Ти  поважала  нас,  ти  нас  не  кривдила...
Мила  нам  була  наука  оця.

Ми  пам'ятаємо,  як  ти  в  нас  вірила!
Не  забуваємо,  яка  ти  була...
Чесна,  відверта,  смілива  та  ввічлива,
Чистий  кришталь  з  глибини  джерела!

Ольго  Микитівно,  Ольго  Микитівно,
Вчителька  перша  —  любов  з  корінця!
Ольго  Микитівно,  Ольго  Микитівно,
у  вдячному  серці  Ви  до  кінця!                                                                                                                                


p.s.  Присвята,  моїй  першій  вчительці  Ользі  Микитівні  Микитюк.  Одній  із  самих  найщиріших,  
найдорожчих  людей  у  моєму  житті.  Вічна  пам'ять.                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


СОНЕТ снежная королева

Венок  надела  королева,  
корона  стала  ей  тесна.
В  груди    кольнуло  что-то  слева:  
"Ах,  как  же  долго  я  спала."

Вмиг  расцвели  сады  земные,  
в  весенних  солнечных  лучах...  
Сверкнули  слезы  голубые  
в  молящих  искренних  глазах...

Исчезла  тенью  жажда  власти...  
Иссякли  злобы  родники!  
Фатой  скользнули  сети  страсти  
на  волны  тающей  реки.

А  дальше  жизнь  в  иных  потоках    
и  сердце  в  любящих  руках!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878055
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2020


СОНЕТ король и шут

Ликует  изощряясь  шут...  
Над  плахой  голову  склонили!  
Секунды  талые  бегут,  
все  в  ожидании  застыли.
В  корзину  пала  голова.  
Король  повержен  -  стража  сникла...
Стихает  праздная  молва,  
померкла  слава  -  буря  стихла.
Палач  уныло  улыбнулся,  
кладя  не  плаху  свой  топор.  
Мальчонка  бледный  ужаснулся,  
душой  измерив  приговор.

Дымит  погасшая  свеча,  
в  застившем  зале  тишина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877779
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2020


СОНЕТ страсти хрестовы

Вошедший  в  пустоту  глухую!  
Принесший  мудрости  плоды!  
Даривший  радость  не  земную  
в  потоках  низменной  судьбы.
Вознес  на  гору  крест  тяжелый  
под  крики  яростной  толпы...  
Сиял  над  ликом  нимб  терновый,  
вонзая  в  плоть  свои  шипы.  
Согретый  пламенем  заката,  
омытый  реками  из  слез...  
Простивший  Каина  как  брата!
Взрастивший  сад  из  белых  роз!  

Где  силы  взять,  чтоб  всех  простить
и  чашу  с  ядом  не  испить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877629
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2020


ГАНЬБИ НЕМАЄ ДЛЯ СОЛДАТА

Ганьби  немає  для  солдата,
нестерпний  біль  —  батьківська  втрата.
Омиті  голови  бідою,
в  полон  захоплені  війною.

Знецінять  хлопів  як  людину,
зженуть  на  бійню  як  скотину.
Невільний  птах  в  тенетах  слави,
розп'ятий  злидням  на  забаву

Хто  йшов  крізь  пекло  той  пізнає,
не  всіх  свята  печать  чекає!
Спочатку  цінять,  похваляють,
Коли  скалічать  —  зневажають!

Чи  може  хтось  його  спитає,
за  що  так  доленька  карає?
За  що  журба  іде  по  людях,
за  що  ж  та  куля  в  дужих  грудях?

Лежать  сини  —  покрили  трави...
Тече  струмок  біля  канави.
Калина  зріє  біля  краю,
плететься  стежка  біля  раю.

Не  засудити  павших  люди!
Лежить  покинуті  повсюди.
Ми  ще  живі!  Вони  ніколи...
Не  долетять  домів  соколи...

Хто  сльози  лив  на  домовину?
Хто  поряд  був  в  лиху  годину?
Холодний  дощ  та  біль  пекучий...
Вогненна  сталь  та  дріт  колючий...

А  далі  смерть,  несита  діва,
бліда  царівна  —  мати  сива.
Я  мусів    всім  це  написати,
Вшануймо  їх...  Вони  солдати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


ТИХА УКРАЇНСЬКА НІЧ (гумор)

Ми  садили  на  городі,
дід  сказав  нам  —  Діти,  Годі!
Покидайте  ці  лопати,
гайда  в  хату  частувати...

Ось  вам  сир,  а  ось  сметана,
ось  вам  сало,  марципани.
Ось  вам  хріну,  сальтисону,
ось  вам  меду,  самогону.

По  чуть-чуть  та  й  ще  потрошки,
сват  лабає  на  гармошці...
Ми  як  дали...  Перцю  з  жару!
Сало  з'їли...  Польку  втяли!

Вийшли  ввечері  за  хату
почали  пісень  волати.
Наспівались  гайда  спати...
Провтикали  ми  лопати!

Діду  вранці  —  Ви  вже  встали?!
Реманент  сусіди  вкрали!!!
Вам  би  пити  та  співати,
де  тепер  лопати  взяти?!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020