Єва Рубентем

Сторінки (1/12):  « 1»

голод

[b][i]я  хочу  їсти.[/i][/b]
наче  дивний  сон  так  несподівано  і  майже  випадково
знайти  себе  лежачою  у  чомусь,  що  пахне  в’язко  і  злегка  гірчить
засовуючи  пальцями  до  рота  цей  слизький  жах,  цю  спрагу  і  утому
я  відчуваю  як  мої  нутроти  виштовхують  ковтками  хижий  скрик

[b][i]я  відчуваю
голод.[/i][/b]  злива  теплих  крапель  покриє  шкіру  і  стече  донизу  
моїми  віями.  потрапить  в  слизову,  протне  наскрізь  мої  осліплі  очі
чи  можна  говорити  про  любов,  коли  так  конче  хочеться  поїсти?
дізнатися  насичення,  і  повню,  і  надлишок,  що  преходить  в  біль

[b][i]чи  шлунок  повний?[/i][/b]
я  не  знаю.  навкруги  все  тільки  мокре  і  уже  холодне
воно  втрачає  первинне  тепло  і  я  боюся.  хочеться  кричати
як  ті  обійми,  теплі,  що  ніколи  не  дляться  довше  ніж  забите  сердце  
вилічує  останній  свій  ковток,  поки  не  стане  в  грудях  остаточно

і  я  збиваю  зуби  до  кривавих  ясен,  коли  врізаюся  обличчям  
у  підлогу,  аби  доїсти  крихти,  що  лежать  розкриті  і  розірвані.  це  -  я

[b][i]хотіла  їсти.[/i][/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023


снігові янголи

спадаю  з  ніг  і  бачу  янголів  в  снігу.
долоні  хворі  їм  малюють  крила,
скидають  камінці  й  льодяні  брили,
передають  вуста  мого  життя  жагу.

і  янголи  тремтять  від  моїх  рук,
і  тане  сніг  під  їхніми  серцями,
на  крилах  виступають  чорні  плями,
і  сіті  в  них  розкидує  павук.

я  вірю  в  те,  що  вони  все  ж  злетять,
із  різким  тріскотом  виламуючи  крила.
та  янголи  лежать  покриті  пилом,
і  круки  безупинно  їх  їдять.

втрачаючи  думок  останній  слід,
я  помічаю  їх  шалений  розмір,
і  це  відгукується  чимось  злим  і  гострим
в  цих  янголів  масштабами  з  китів.

і  тут  я  розумію,  що  весна
в  снігу  нарешті  розкидала  вишні.
спадаю  до  землі  до  нині  пишних
сліпучих  крил  з  червоним  по  краях.

і  після  цього  мені  сняться  сни
де  янголи  масштабами  з  китів,  з  тенетами  у  крилах,  що  сліплять,  з  червоним  візерунком  по  краях,  із  сукнями  в  пилу  й  круками  в  ребрах  розказують  мені  про  чорне  небо,  як  відчувається,  коли  тебе  їдять  і  як  буває,  коли  небайдужа  спадає  на  коліна  в  свіжий  сніг.  я  слухаю  поки  стирчу  в  калюжі  із  запахом  зопрівших  полуниць  

і  потім  осягаю,  що  це  –  я.
і  епіфанія  спливає  в  ейфорію,  
бо  моє  тіло  перетворюється  в  мрію.

а  янголи  –  кінець-кінцем  –  летять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023


тобі, о Лондоне!

Червоний  попіл  ходить  по  бруківці:
чи  божа  кара,  чи  -  блаженний  дар.
Вогонь  [i]іде[/i],  за  ним  ідуть  мисливці,
свинець  змиває  ґрунту  гнійний  шар.

Провулок  Лондону  -  зів`ялі  ніжні  квіти,
спотворені  трагедією  сну.
Червоним  оком  місто  буде  гріти,
зшивати  в  біле  голод  та  чуму

відлунням  слів,  відбитками  на  стелі.
Червоне  й  чорне  -  кров  й  задушний  дим.
То  плаче  Бог,  то  гинуть  діти  Геї  -
у  жевриві  не  стане  їхніх  див.

Тобі,  о  Смерте,  що  і  дар,  і  кара,
гостріше  леза,  швидше  за  списа.
Тобі,  о  Лондоне!  Ти  -  крила  у  Ікара,
червоний  колір  -  то  твоя  краса  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022


я люблю.

я  так  люблю,  коли  ти  помираєш,
і  малювати  більше  не  даєш
по  блідій  шкірі  -  тонким  лезом  граюсь.
цілую  кров  -  зриваю  брами  меж.

я  так  люблю  ті  на  губах  порізи:
кривавий  джем,  належний  лиш  мені.
твої  легені  -  то  мої  ескізи,
зруйновані  й  знетямлені  вві  сні.

я  так  люблю  ту  синяву  на  стегнах,
твій  млосний  погляд,  те,  як  ти  хрипиш.
незбагненна  сама  у  собі  жертва,
хребет,  зінутий  болем  мов  комиш.

я  так  люблю,  коли  ти  просиш  більше.
дихання  слабшає,  немов  весняний  сніг.
твій  скрик  -  оці  червонобарвні  вірші
для  мене.  бачу  в  цьому  їдкий  гріх.

я  так  люблю  твої  тендітні  кістки.
для  них  батіг  -  бажаніша  краса.  
залізним  обручем  давлю  зап'ястки  в  дризки.  
хапаю  вітер,  що  в  тобі  згаса.  

я  так  люблю  мої  сліди  на  шиї:
вона  спотворена  мотузками  зі  стель.  
моя  любов  -  твої  вологі  вії,  
твій  подих,  гарячіший  від  пустель.  

я  так  люблю  ті  бульбашки  у  ванні:
повітря,  що  колись  було  в  тобі.
я  так  люблю,  коли  ти  помираєш  
і  з  плачем  посилаєш  смерть  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


наодинці.

а  коло  дому  -  яблуні  цвітуть:
такі  вигадливі,  пестливі,  ніжні  квіти.
блистять  в  дощі,  немов  розлита  ртуть,
згинаються  від  тяжкості  над  плітом.

мене  зове  у  мій  старенький  дім
звучання  голосу,  що  чула  у  дитинстві.
такий  тихенький,  слабкий  голос,  втім,
із  ним  я  не  залишусь  наодинці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021


Колискова у ніч Самхейну.

Мені  так  складно  розмовляти,  
зриваючись  відлунням  слів.  
В  закриті  вітром  двері  хати  вбивати  руки.  

Чути  спів.

Мене  зове  -  мов  колискова,  
що  мати  вечором  сухим  
співала  світло  і  казково.  
Над  хатой  завивався  дим.

Я  пам'ятаю:  її  губи,  
розмиті  кров'ю  по  кутках,  
роздерті  снігом  білі  груди,  
навік  в  очах  застиглий  страх.  

Ту  колискову  й  досі  чути  -  
вона  на  білених  стінах,  
в  згорівших  свічках...  Холод  лютий  
торощить  хати  хливкий  дах.  

І  не  втекти.  Як  те  питання,  
що  мучить  голови  людей;  
сліпучий  дим,  Святе  Писання,  
порив  мелодій  та  ідей;  

як  пси  голодні  біля  ґанку,  
розрите  кладовище  в  ніч
І  скрик  дитини  на  світанку...  

Вони  співають  й  тягнуть  в  піч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019


Я хочу!. .

Я  хочу  лиш  -  бути  сильнішим!
Я  хочу  тебе  захистити!  
Кричати  -  до  болю  -  гучніше.  
Свій  жаль  до  останку  спалити.

Я  хочу  захапати  вітер:
Нарешті  злетіти  у  вирій.
Повіки  торкнутися  літом.  
З  тобою  назавжди  -  щасливим.

Зривати  поламані  квіти,  
Дарити  цілунками  зорі;
Сховавши  кохання  між  літер,  
Купатись  у  морі  прозорім.

Я  хочу!..  Я  знаю!..  Я  можу!..  
Я  хочу  -  та  бачу:  немає
У  мене  цих  сил.  Тож  ворожу:
Цю  битву  я  -  знову  -  програю.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019


Нехай.

Нехай  твоє  життя  почнеться  знову
Червона  крейда  -  з  нового  листа.
Нехай  зірветься  бажана  розмова,  
І  зіткнуться  під  сонцем  небеса.

Нехай  зорями  вкриється  крайнебо;
Ти  не  самотній,  хоч  і  знаєш  -  як.  
Нехай  простягну  руку  лиш  до  тебе.  
Мій  подих  стиха  пробуєш  на  смак.

Нехай  байдужість  -  маска.  І  свідомо
Ти  ставиш  вище  наш  спокійний  лад.  
Нехай  -  мені,  собі,  йому  -  нікому
Не  виявиш  емоцій  водоспад.

Нехай  ми  поряд  вже  сімнадцять  років.  
Мов  дзеркало  -  дивлюсь  твої  вуста.
Нехай,  щоб  тнутись  в  шию  -  вісім  кроків.  
Нехай.  Нехай...  Та  в  роті  гіркота.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019


Дотик.

Червоні  нитки  -  у  попіл,  
І  мрії  -  із  димом,  з  вітром.  
Обійми,  людські  турботи  
Ти  з  болем  кидай  під  вікна.  

Метелик  -  він  білий  дуже.  
Та  спробуй  забрати  крила,  
І  світ,  до  всього  байдужий,  
Напне  їх  чужим  вітрилом.  

Я  хочу  співати  -  плачу,  
Бо  голос  забрали  квіти:
Червоні,  назавжди  згаслі;
Пелюсток  не  зміг  зігріти.  

Живеш  у  дурнім  спектаклі.  
У  тебе  тремтять  долоні.  
На  щоках  застиглі  краплі.  
То  сльози.  Вони  солоні.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019


У вирій.

Ти  хочеш  у  вирій?  Зі  мною  -  у  вирій?
В  провулки  вминаючи  п'яти.  
Дивись,  маю  крила!  Такі  собі  крила,  
Що  хочуть  -  не  вміють  літати.  

Ти  хочеш  у  вирій?  Це  справді  так  складно?
Тримати  долонями  квіти.  
Дивись,  в  мене  крила!  Та  крила  -  це  марно,  
Якщо  не  зумієш  злетіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019


Видих. Вдих.

Заходить  сон.  Минають  ночі
моє  зіржавіле  вікно.  
Хоч  і  не  бачу  -  маю  очі;
на  дворі  коники  регочуть.  
Стискає  в  кайдани  нутро.  

А  я  не  хочу.  Знов  -  не  хочу;
Стрибати  променем  з  книжок.  
Навкруги  спів.  Вони  шепочуть.  
Шкрябтяться,  ластяться,  клекочуть,  
не  відпускатимуть  думок.

Вони  зі  мною.  Завжди  разом:
вкрадають  мрії  в  голові,  
мої  вконтролюють  образи,  
підданим  віддають  накази,  
малюють  тіні  на  стіні.

А  я  не  можу.  Більш  -  не  можу;
як  серце  в  ребра  грюкотить.
Бідняк  вкладає  на  рогожу,  
Зачитується  в  правду  Божу.  
Що  більша  кара  -  гірша  мить.

Стискаю  меч.  Знімаю  прапор.  
Останній  ранок.  Голос  стих.  
Ми  прориваємось  за  ґрати.  
Нараз  заграти,  заспівати.  
Та  я...  не  бачу.  Видих.  Вдих.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019


Усіх вражають діючі вулкани…

Усіх  вражають  діючі  вулкани.
Країни,  сповнені  хвилястим  пилом  гір.  
Високі  мрії,  втоплені  в  туманах,
І  душі,  скарані  примхливістю  сатир.  

Кричать  міста  і  блимають  очима.  
Жовтогарячі  ріки  розлились.  
Жахливим  мороком  зібгавшись  за  дверима,  
Злітають  смаглі  краплі  снігом  в  вись.

Гниють  у  розпачі  поламані  дерева,  
Вулкани  жеруть  душі  і  тіла.  
Таким  святково-зніженим  Вертепом  
Вершиться  кара,  чорна,  як  смола.  

Роки  ідуть.  Вулкани  засинають.  
Але  я  знаю:  десь,  в  підґрунті  слів  
Є  душі,  хлібом  сховані  під  плаєм,  
А  землю  топчуть  ноги  їх  синів.  

Вулкани  стежать:  "Правда  є  у  людях?  
Чи  є  у  них  і  мудрість,  і  любов?"  
Ці  скелі  наші  вчинки  вправно  судять,  
Із  часом  прокидаючись  ізнов.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019