Кузінатра

Сторінки (1/44):  « 1»

Хлопчику, хлопчику!

Хлопчик  шукає  на  небі  великий  віз
Нащо  тобі,  о  мій  хлопчику,  стільки  сліз?  
Ківшика  вистачить,  ложечки,  ні  -  сльози
Хлопчику,  все  що  наплачеш  -  мені  вези!

Личко  твоє  -  перламутрове  ябко,  чи
Ябко  рум'яне,  до  сонечка  не  спечи!
Слізка  твоя  -  горошина  в  моїй  руці
Я  пророщу  з  неї  вперту,  значущу  ціль

Будете,  хлопчику,  з  нею  разом  рости
Зводити  попід  зірками  свої  пости
Ось  тобі  віз  і  уся  ця  зірчаста  вись
Тільки  до  мене,  мій  хлопчику,  пригорнись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869390
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2020


Шпакам і іншим птАхам

На  білій  пелюстці  крокуса
Зникає  остання  
Крапля  роси
Феї  Ранкові,  встигайте  напитися
Бо  Сонце  суворе

***

Засинають  пташки  
Дерев'яної  рамки  різьблені  хвилі  
Пташок  заколисують
На  обкладинку  книжки  художник
Малював  не  за  гроші

***

Помежи  перших  квітів
Не  красу  шукає,  а  їжу
Якби  ж  знав,  як  я  ним  зачарована  
Красень  шпак

***

Видзьобуйте
Видзьобуйте
Видзьобуйте
З  мене  душу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869260
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2020


Заручникам

Світло  падає  в  тихі  плеса  моїх  зіниць
Скаламутить,  чи  встромить  голку  в  саменьке  дно?  
Відучилися  тіні  звірів  жбурляти  ниць
Може  жаль  їм,  а  може  ліньки,  та  все  одно

А  звіряткам  і  досі  боляче,  і  пече
Від  іскристого  скреготу,  реготу  і  тертя
Та  хоч  зайчик  із  пальчиків  зважиться  -  не  втече
Бо  рука  йому  мати,  а  тінь  ця  -  її  дитя

Аж  наїжились  хижі  зорі  в  моє  вікно
Не  заслона  для  них  ні  зойки  чужі,  ні  сміх
Світло  знадилось  пити  з  ока  мого  давно
І  яких  йому  ще  хотіти  хмільних  потіх?  

Розтривожити?  Уколоти?  Затьмити  вщент?  
Але  ж  плесо  моєго  ока  -  то  чиста  гладь!  
Слухай,  каже  заручник  заєць,  не  аргумент
Бо  на  дні  його  хто  зна  які  ще  звірі  сплять

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869122
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.03.2020


Ирій

Виходжу  в  світ,  пробуджена  від  сну,
Сягаю  зором  тихе  верховіття.  
Воно  либонь  прикликало  весну
Ген  з  ирію  барвистого,  мов  квіття.

Ох,  ирію!  Ти  -  роду  мого  край,
Чи  маєш  досі  в  пам'яті  про  мене?  
(З  отого  віття  втну  собі  на  май,  
Коли  й  воно  зготовиться  зелене)

А  я  про  тебе  в  пам'яті  живій
І  досі  маю,  -  що  прийшло  із  кров'ю.
Я  все  тремчу,  як  рветься  вітровій
І  гріх  за  рід  замолюю  любов’ю.

І  ти  простив.  Я  знаю,  що  простив,  
Бо  щовесни,  що  відібрав,  -  вертаєш.
Летять  твої  неписані  листи,  
Курличе  в  грудях  світу  їхня  стая.

Клекоче  день,  стрічаючи  зі  сну
Нову  весну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867431
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.03.2020


Діалоги

Здається,  все  оце  колись  було
Той  самий  стіл  і  розчерк  на  папері
Той  самий  кут  для  відступу  у  двері
Ті  самі  сни,  як  запітніле  скло

І  він  спитав:  за  віщо  ти  ідеш?
Боги  у  сні  не  доведуть  провини
Як  хочеш,  розмочи  шматочок  глини,  
Зліпи,  а  вже  опісля  назовеш

А  я  йому:  та  все  уже  зовуть
За  віщо  є  ім'я,  коли  безтіле?  
В  те  саме  місце  світу  спорожніле
Ті  самі  діалоги  донесуть

Ось  сипле  сніг  і  спогадів  мука
Ось  в  коло  скута  лінія  чорнильна
Ось  у  дверях  застигла  постать  пильна
А  ось  мій  сон  веде  твоя  рука  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862179
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.01.2020


Дирижаблі

Мені  снилися  тої  ночі
Дирижаблі  над  тихим  морем  
І  чиїсь  недосяжні  очі
Наче  в  хмарах

Місяць  ніжив  тремтяче  плесо
Заколисував  тьмяним  болем
Вірний  спільник  віддав  свій  внесок
До  остатку

Я  тягнулася  вся  у  снище
Крізь  нестяму  густих  етерів
Та  здіймалися  вище  й  вище  
Дирижаблі

Ось  маленька  надія  вкралась
У  прочинені  навстіж  двері
Я  боролася,  чи  вагалась
Та  завмерла

Вмить  краса  надморського  неба
Що  колись  мене  врешті  знищить
Лиш  рукою  торкнутись  треба  
Розчинилась

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857995
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.12.2019


Скеля

Я  скеля  я  скеля  
І  скоро  мене  проб'ють
І  скільчиться  злякане  сонце  дитям  на  моєму  грудді
І  всиплються  стяті  осколками  квіти  як  сяде  сутінь
І  переступить  їх  людність

Назавтра  і  далі
І  тисячі  літ  по  тім
Я  дам  цьому  сонцю  ковзкий  і  сумнівний  дім
Об  кожне  ребро  спотикнеться  своїм  промінням
І  стратить  шанс  на  прозріння

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857539
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.12.2019


В снігах

Прикро,  коли  вогні  
Гаснуть  межи  вогнів
Навіть  у  цих  снігах
Де  я  тебе  зустрів
Я  би  тебе  збагнув
Ти  мене,  мабуть,  ні

Холоду  білий  плащ
Зносить  вітрами  вбік
З  тверді  моїх  небес
Тих,  що  тобі  -  сукно
Груди  здіймає  й  дух
Знову  у  плащ  запхне

Отже  це  ти  зима
Царство  твоїх  очей  
Як  на  озерах  лід
Кличе  ступити  крок
Вії  твоїх  смерек
Голки  жбурляють  вслід  

Я  би  тебе  збагнув  
Як  недолугий  вірш
Різко  і  без  жалю
Часто  його  читав
Втім,  коли  я  вогонь  -  
Згасну  в  твоїх  снігах

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856602
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2019


Як осінь пощезне

Як  осінь  пощезне  під  блиском  льоду
І  кане  вглиб
Так  я  перекину  себе  зісподу
На  інший  штиб

І  стануть  кристали  мені  очима
Льодини  -  тілом
І  встане  зима,  і  багрову  схиму
Побілить  в  біло

І  рот  мій  суворо  зачне  мовчати
Свою  молитву
До  мене  приходитимуть  дівчата  
Як  в  воду  литу

І  буде  їм  сиро  й  направду  прикро
В  моїй  зимі
Бо  хто  її  викрав,  отой  і  викрив
Тепер  юрмі

Бо  хто  її,  зиму  цю,  зрушив  з  місця
Як  сніг  із  гір
Той  бачив,  як  з  літа  стриміла  вісь  ця
У  мій  позір

Як  чулася  кепсько  я  без  морозних
Сухих  вітрів
Як  сходили  в  лоні  моєму  рози
В  рахунку  днів

Як  плідно  я  бавилася  словами
В  осінню  яв
І  як  тихий  голос  моєї  тями
Вкінець  зів'яв

Та  грудень  примусить  цю  осінь  стати
На  льоду  бритву
І  рот  мій  суворо  зачне  мовчати
Свою  молитву

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856098
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.11.2019


Закладка

О  намалюй!  О  намалюй  для  нас  
Прощання  час
Таку  непевну  згадку
Між  сторінок  відбутих  й  стертих  днів
Я  залишу  віддушину  -  закладку  -  
Косичку  сплетену  із  сокровенних  фраз
На  тій  сторінці,  що  єднає  нас
Останній  
Раз

О  намалюй
Та  не  на  полотні
Малюй  на  стінах,  дверях,  на  одвірках
На  лицях  інших,  тих,  які  не  йдуть
На  пальцях,  на  чужих  вінчальних  кільцях
На  поїздах.  Малюй  на  поїздах
Це  мій  найтонший  страх

А  на  обкладинках  від  книг
Для  них  малюй  це  тихе  плесо
Чужої  долі  торжество
Туге  недолі  перевесло
Нехай  живе  
Чужа  
Любов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855846
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.11.2019


Грішниця

Онде  зоря  світиться.  
Ділить  наполовину  
Мою  дитину.  
А  онде  висять  китиці.  
Ружні.  До  свят  зв'язані.  
Як  пуповина.  
Онде  в  куті  жив  собі,  
Вив  собі  храм  з  куполом  -  
Павук  павутину.  
Як  колись  Марію  з  Дитям,  
Так  би  й  мене  вберіг,  
Якби  не  з'їли.  

Тільки  оце  і  бачу
Лежачи  горілиць.  
Докіль  Йому  пробачу  -  
Вмру.  

Дитино  моя!  
Гай-гай,  
Яка  ж  ти  невеличка!
Гай-гай,  який  позаду  біль!  
Торкнусь  твого  знекровленого  личка.  

Як  пляма  сіль,  -  
Отак  ввібрала  смерть  твоє  життя,  
Твоє  майбутнє,  кров  твою  солодку.
(Я  пробувала)
То,  як  на  колодку
Сваритись,  що  для  шиї  затісна
(Пісна  твоя  кров,  
Тож  я  не  згрішила)  -  
Отак  воно  мені  на  себе  клясти.

Горіла  свічка  позавчора.  
А  тої  ночі  згасла.
Бодай  би  я!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855832
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.11.2019


Сіль

Мій  тридцятий  вірш
У  осінню  ніч  
Проросте

Пригадаю  сіль
На  своїм  лиці
Штормові  вітри

Ми  були  на  ти
Я  і  даль  світів
І  для  нас  світив
Молодик  небес

Та  коли  він  зник
Сум  набрався  сил
І  в  мені  воскрес

Хто  ж  його  просив

Мій  тридцятий  вірш  
Сплинув  восени  
Потопельником

Пусте

Все  росли  й  росли
Соляні  стовпи
Порожніла  твердь  

Вимивали  дні
На  небеснім  тлі
Молоді  вогні  

А  з  мого  лиця  
Витирали  шторм
Все  нові  вітри

Передайте  тим
З  ким  були  на  ти  
Що  уже  доспів
Мій  тридцятий  вірш  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855594
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.11.2019


Всує

"Ти  повинен  привчити  себе  дивитися  в  бездонні  глибини"
"Якщо  жінка  не  з  боязких,  то  вже  її  хоробрість  не  має  меж!"  Жуль  Верн  "Подорож  до  центру  Землі"  

Чую  пхикання  в  праве  вухо
Те,  що  тиснеться  в  центр  Землі.  
А  у  лівому  звучно  глухо  -  гул  обридлої  тиші.  
І  дратує.  Однак  я  -  жінка,  
Що  інстинктом  її  є  жалість
До  усього,  що  гірко  плаче,  чи  дурне  рече.  
А  відтак  переймусь:
Може  це  просто  сон
Серед  сонмів  безсонних  ночей  загубився,  злякався?
Може  це  тільки  бич
В  руках  у  пого́нича
Захлеснувся  ляскотом  поміж  сліпих  копит?  
Може  це  все  непросто,  
Як  перейми  в  незрілої?  
Може  демонам  млосно  споглядати  людську  благодать?  
І  в  такій  плутанині  думок
Мене,  одурілої,  
Вистачає  на  найкоротший  крок  -  
Так,  це  сон!  
Я  скликаю  для  нього  рать!  

Гей,  маленький  як  джміль,  не  дзижчи!
Гей,  великий  як  крокодил,  не  плач!
Як  не  знаєш  ще  власних  сил,
Як  не  бачив,  то  на  -  побач  
У  моїй  голові,  що  достоту  -  тобі  тлумач.  

Там  узрієш,
Як  розперезане  немовля,  
Що  ручки-ніжками  не  володіє,  
Вередує  і  вимагає,  
Бо  незріле.  
Це  верти́ться  моя  Земля,  
Що  до  ранку  заледве  поспіє
Дослідити  усю  Черепаху  
Без  страху́.  
Балансую  межи  орбітами  -  
Хто  з  нас  гостем  є,  хто  -  хазяїном?  
Засвітає  зоря  в  черепашачім  оці  -  
Рівноваги  вісниця.  
Аж  тоді  ти  мене  покинеш,  
Перламутровий  сховку  темряви!  
Аж  тоді  я  тебе  покину,  
Ночі  підки́дьку.  

А  допоки  ти  -  сон,  
Серед  сонмів  ночей  безсонних,  
Все  на  тебе  маленького  скинула  -  
Посортуй!  
Я  тобі  в  унісон,  
У  подобах  твоїх  фасонних,  
З  глибини  на  поверхню  зринула
Всує.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855537
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.11.2019


Листопад запізнілий приходить додому як в гості

Листопад  запізнілий  приходить  додому  як  в  гості  -  
Роззувається  чемно  і  одіж  скидає  в  кут.  
За  порожнім  столом  (повечеряли)  грають  в  кості
На  обірвані  осені  крила,  зібгані  в  жмут.

Повсідалося  всіх  одинадцять  і  кожен  з  них  красний,  
Кожен  певен  своєї  чарівності  та  чеснот.  
Кожен  прагне  заволодіти  (хай  навіть  і  вкрасти)  
Цим  довершеним  пір'ям  осіннім  з-під  позолот.  

Листопад  роззирнувся  -  є  місце  праворуч  від  Жовтня.
Він  вже  більш  аніж  певен,  хто  саме  з  його  братів  
Став  на  зради  стежу,  що  посильна,  та  незворотня,  
Що  не  знає  прощення,  а  скорення  й  поготів.  

Листопад  безнадійно  навіки  пригнічено  інший.  
Все,  що  відав  донині  -  раптом  звелось  нанівець:
Цей  похід  довжиною  в  життя,  цей  зречено  піший,  
Цей,  за  право  на  себе,  на  доторк  до  часу,  герць.  

Всі  змістилися  графіки  і  тільки  встигай  встигати
Відгорнувши  на  крайчик  бажань  насолоду  в  днях.
Наступають  вже  інші  немов  міцнокрилі  фрегати,  
Що  вичікують  диму  в  твоїх  золотих  огнях.  

Але  він  як  роса,  що  спадає  на  знічену  землю.  
Але  він  як  заграва,  що  слідує  цій  росі.  
Листопад  обіцяв:  я  здужаю  і  відокремлю
Свій  наповнений  голос  від  цих  ривких  голосів!  

Листопад  повертає  собі  відчайдушність  для  зриву!  
Листопад  повертає  лице  до  лиця  сім'ї:
Я  залишу  вам  землю  знекровлену,  та  щасливу,  
Але  крила  з  осіннього  листя  навік  мої!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855302
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.11.2019


POP

Ніхто  не  читає  маленької  Кузі
Її  листів
Статечні,  поважні,  розсудливі  друзі
І  поготів

А  Кузі,  що  досі  ще  грає  на  пузі
Смачний  рок-н-рол,  
З  нудьги  каламутить  вигадливі  смузі
Як  сам  Воргол

Як  плямка  до  плямки,  так  плямкання  в  слово
І  маєш  вірш
Як  віршик  до  віршика  -  маєш  промову
Поем  не  згірш

Як  мова  письмова,  так  криво-толково
Під  адресат
І  шлеш  вже  любеньку  листівку  готову
До  перших  свят

Та  вельми  скучні́,  набундючені  буки
Читають  їх
Тож  Кузі  отримує  ґречні  трафунки
А  ждала  сміх

Арпеджіо  зверху  на  всі  їхні  трюки
І  поп-снобізм
Бо  Кузі  завчасно  вкладає  в  стосунки
Зе  пофігізм

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855089
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.11.2019


Червоний светр

Що  ж,  якщо  ви  вже  тут  присутні
І  на  вас  -  ваш  червоний  светр,  
То  зіграйте  мені  на  лютні!

Розтікається  ширше  спектр  
Впливу  вигадки  на  людину,  
Навіть  звук  з  голови  долинув.  

Я  надпила  бордо  з  бокалу  
І  смикнула  за  пуповину.  

Ви  не  винні  в  цій  маячні!  

Тільки  линути  яко  нота
З  цього  світу  назад  у  лоно
Надто  лоскітно  і  свобідно,
Щоб  вмикати  здоровий  глузд.  

Ви  -  музи́ка,  а  може  добрий,  
Дуже  добрий  і  ледь  злостивий
Із  собачим  гнітючим  оком
Зовсім  вуличний  чарівник.  

І  коли  ж  то  я  тільки  звикла
Так  тікати  дитям  у  маму,  
Щоби  жодне  людське  створіння
Не  впізнало  мого  лиця!  

Тільки  танути  яко  муза,  
Яко  муза  скресати  з  воску
І  творити  собі  фантоми
Надто  весело  під  бордо.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854698
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.11.2019


Луна висить

Луна  висить.  
І  ніч,  мов  киця,  муркотлива.  
Луна,  немов  недільний  дзвін,  
Скликає  радісно,  святково,  урочисто  
Причаститися  її  дарів  -  спонуканих  думок.  
Луна  зі  слів
Сповна  осяжних  тямі  й  неосяжних
У  явності  самої  суті  названого.  
Луна  як  електричний  дріт.  
Напнута  мить.  
Очікування  впливу.  
Сприйняття  і  туга  у  безповоротності  моменту.  
Напруга.  
Гра.  
І  ніч,  мов  кицька,  темрявою  лащиться.
У  сказанім  навпомацки  ідеш.  
Такі  слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854299
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.11.2019


Дощ

Дощ  по  мені  як  рука  по  струні
Б'є
Із  висоти  вниз  один  кома  шість  
Льє
Тіло  моє  як  наструнчений  Богом
Слух
Я  обірвалася  й  навіть  тоді  не
Вщух
На  глибині  нижче  нуль  кома  пів
Снів
Я  споглядала,  як  мій  музикант  
Скнів
Крапля  до  краплі  садила  з  його
Сліз
Свій  персональний  і  дуже  похмурий
Ліс
Фукає  в  око  набряклого  неба
Крук
Круку  байдуже  до  холоду  людських
Рук
Небо  у  ріки,  а  ріки  в  понуру
Синь
Крякіт  понад  русло́м  і  у  русло́
Ринь  
Крякіт  позаду,  попереду  пір'я
Скель
Рвуся  на  шмаття,  на  клапті  розмоклих
Стель
Заново  вв'язують  поміж  кілки  на
Гриф
Струнну  мене,  котра  заново  йде  на
Риф
Звіку  довіку  на  маківку  цівку
Ллє
Із  висоти  аж  один  кома  шість  
Льє
На  глибині  лиш  один  кома  нуль
Сон
Ми  із  дощем  б'ємо  в  унісон

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854039
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.11.2019


Київ

Сягаєш  плечима  неба
Стопами  -  пекла
Червоне  твоє  із  сірим  -  шарфом  на  шиї  у  Велета  з  добрим  серцем
(аж  пнеться  з  ребер)  
Від  протягів  заступи  його,  Києве!
Тілами  твоїх  дітей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.11.2019


Цикл

Пломенить
Там  спалюють  фенікса,  або  ж  останню  чаклунку
Край  мого  неба  зірвався  вмить
Манить  до  поцілунку
Боже,  Ти  натягнув  цього  обрію  нить
Цей  проміжний  канат,  наче:  а  нате  вам
Просочений  паливом  
З  цього  кінця  аж  до  того  кінця
Палкими  серцями
Черкаєш  посерединці
Не  шкодуючи  сил
Бах
Спалах
І  ось  вже  повзуть  два  вогненні  змії
Головою  на  південь  
Головою  на  північ
Не  в  день  і  не  в  ніч
Наче  два  протилежнодіючі  янголи  розбігаються  з  пліч
Коли  в  голові  моїй  вибух,  протест,  прогресуюча  криза,  руйнація
Навіть  вони  лякаються  цих  таємниць
Струшую  їх
Підлабузників
Вибиваю  зі  строю
Я  ще  з  ними  пограюся,  якщо  не  вони  зі  мною
А  наразі  не  час  лякатися,  чи  лякати,  клясти,  зарікатися,  чи  молити
Бо  коїться  щось  страшне  і  величне,  таке  як  страта
Відсічення  
Ліч
И
Т
И
До  початку  його  воскресіння
Час
В  чакрах
Цокіт
Чи
Чари  
Що  це
Й  це,  і  це
Щодень  на  світанку  спалюють  моє  
Сонце

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853764
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.11.2019


Чашка чаю

Блакитна  пташка  не  помічає  моєї  втоми
Блакитній  пташці  усюди  тепло,  усюди  вдома
Блакитна  пташко,  а  вечір  журний  і  просить  рому
Ти  просто  пташка,  фарфор  і  пір'я,  і  трохи  хрому

Із  чашки  чаю,  як  цівка  диму,  зав'ється  пара
П'янкий  випадок  пече  і  топить  крило  Ікара
Яке  натхнення,  яка  спонука,  яка  покара!  
Цей  журний  вечір,  блакитна  пташко,  моя  сансара.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853139
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.10.2019


Ігри

Що  ти  знаєш  про  осінь  цю?  Золото,  молоко...
Для  грабіжників  сховок  ранкові  її  тумани.  
Шість  нуль  шість  -  виринає  з  провулку  розм'якло  п'яний
І  лягає  де  прийдеться  -  стелею  рококо.

Біла  примха  строкатих  сезонних  зотлілих  барв
Упускає  у  себе,  а  випустити  не  хоче.  
Від  порогу  в  нікуди  блукають  думки  і  очі
І  пульсує  у  скронях  під  ритми  її  литавр.

Стережися  в  тумані  розгублених  їжаків,  
Що  нанизують,  наче  намисто,  чужу  сміливість,  
Бо  приколють  твою,  а  тоді  вже,  скажи  на  милість,
Хто  відшпелить  її  для  спасіння  сумних  віків!

Гей,  сміливцю,  скажи,  що  ти  знаєш  про  осінь  цю,  
Сіру  пастку  грабіжників  щастя  на  роздоріжжі.
Це  капризи  туманні,  це  ігри  такі  маніжні.
Шість  нуль  шість,  тож  виходь  і  всміхайся  її  лицю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853027
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.10.2019


Страж

Чому  така  рясна  твоя  печаль,  
О  небо?  
Останні  теплі  дні  добігли  до  обриву,
Як  гурт  свиней.  Не  хочуть  погибати.
Чудна  людино,  холодом  не  гребуй!
Просочуйся  небесним  потом  -  потом  змученого  стража  твого  життя.  
Все  нижче  вись  -  знімайте  капелюхи!
Все  тисне  й  тисне.  
Все  на  тебе  тисне.  
А  ти,  чудна  людино,  маєш  вуха,  
Чому  ж  не  чуєш  як  скрегочуть  ґрати?  
І  ріжуть  парасолі  гострим  боком  небесну  мряку  -  обезсиленого  стража.
І  зачіпають  кільця  від  ключів.  
А  ти,  людино,  маєш  добрий  розум,  
Чому  ж,  чудна,  ці  знаки  не  пов'яжеш!
То  значить,  ти  вже  близько  від  обриву,  
Якщо  скував  
Й  накинув  мжичку  на  твої  сліди
Небесний  вірний  страж.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852898
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.10.2019


За класиком

Тиша  така  як  вірші  про  тишу
Вірші  такі,  що  пора  облишити
Лише  останнього  заколишу
У  простирадлах  думками  вишитих

Місто  таке  як  вірші  про  місто
Смуги,  бетони,  мостини,  вишки
Серця  бракує  у  ритмах  твісту
Вогнику  в  погляді  сірої  мишки

Осінь  така  як  сучасний  класик
Влучна,  крилата,  пуста,  відчужена
Дряпає  двері  в  під'їзд  Мурасик  
В  нього  котяче  життя  нездужає

В  нього  направду  усе  по  сучому
Сучукрліт  на  таке  закурить  лиш
На  підвіконні,  колись  квітучому,  
Черствіють  мрії  про  дім,  пожбурені

Осінь  така,  що  втрачаєш  душу
Тиша  така,  що  от-от  порушу
Вірші  такі,  що  не  можу  більше
Справи?  
-  Коби  не  гірше

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852693
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.10.2019


Загублені

Навіть  в  цьому  мільйонному  місті
Серед  інших  -  знаходиш  мене.  
Я  стою  серед  інших  (повз  -  чи  факти,  чи  вісті)  
Із  цікавістю:  чи  омине?

Ще,  обскубані  поспіхом,  крила
Ледь  спазмують  під  грубим  пальтом.  
Вже  летіти  несила  і  стояти  несила.
Хто  ж  ми,  зречені  вічності,  хто?

Час  навчив  мене  не  озиратись,  
Раптом  виявлю,  що  відпустив.
Тож  сьогодні  нас  двоє,  нам  із  ним  не  розстатись,  -  
Я  й  півкроку  за  мною  -  обрив.

Та  обдурене  розумом  серце
У  мільйонному  місті  проваль
Учуває  твоїх  коливань  мілігерці
Й  б'є  у  плечі,  мов  кришиться  сталь.

Все  спинилося  -  раз  і  навіки.
Все  завмерло:  обличчя,  слова...
Світлий  янголе  неба,  стань  тепер  чоловіком,  
Наче  в  казки  -  кінцівка  нова.

Ти  знаходиш  мене  і  тривожиш.
Та  мовчиш.  Все  мовчиш  і  мовчиш.
Може  це  просто  вітер,  може  марево,  може...
Серед  інших...  -  впізнай  мене  лиш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852542
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.10.2019


Маестро

Про  що  Ви  марите
У  світлі  осені
Такі  непрощені
І  відсторонені
У  парках  зрошених
Сльозами  янголів
Такі  загублені
Такі  віднайдені
Не  були  б  зайвими  
Ласкаві
Погляди

Дихає  свіжістю  вечір.  Паморозь.
Всі  ці  тривожні  речі...  
Люди  блукають  між  здогадок  і  порожнечі.  
Вам  на  вуста  осідає  музика  Бога.  
Доброї  їм  дороги,  
Цим  
Поглядам.  

Ніжність  не  знає  обмежень,  на  відміну  від  кроків
Люди  зникають  у  череді  мимобіжних  років
Про  кого  Ви  марите  восени  
Сльозами  янголів
Крапають  сни

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852488
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.10.2019


Вітру

Ну  навіщо  тобі  ці  записки  -  скрутив,  підкинув
Я  коханка  твоя  улюблена.  Цілуй  нестримно!
У  дубів  під  ногами  приляжемо  на  хвилину
Ти  розтанув  у  косах  моїх,  чи  навспак  полинув,  
Щоб  почати  усе  із  початку?  А  мені  тут  зимно.

Ну  навіщо  тепер  їх  читати?  Усе  в  них  тлінне
Ледве  жевріє  кольором  осінь  у  їхніх  жилах
І  коли  ти  зривав  їх  безжально,  то  я  тужила
А  коли  устеляв  ними  стежку  -  сліди  губила
Бо  усе,  навіть  осінь  і  ти,  навіть  я  -  перемінне.

У  дубовому  листі  грається  вранішній  промінь
Мій  коханий  спізнився  на  стрічу  в  погідну  днину
Наші  свідки  невільні  в  чеканні  вкрай  нерухомі
Самотужки  з  обличчя  здмухую  снів  павутину
Ще  хвилина  і  я  наче  вітер,  наче  ти  -  полину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852260
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2019


Від вітру

Ти  вимагаєш  золота.  Золота!  Направду  немовби  циган.  
А  я  восени  кручуся  як  дзига,  зриваючи  урожай.  
З  верхівок  дерев  ворони  турбуються,  чи  я  нарешті  оклигав.  
А  ти  на  втому  мою  зважаєш  двояко.  Тому  не  зважай!

І  хай  тобі  м'яко  постелиться  в  ноги  багнюка  усього  світу,
І  хай  тобі  буде,  людська  дитино,  душа  моя  за  ніщо,  
Та  стрінемось  конче  лице  до  лиця  за  словом  Нового  Завіту,  
Якщо  з  твого  праху  горшків  не  ліпитимуть.  Оце  вже  якщо!

Якщо  ж  я  тебе  до  скону  свого,  чи  твого  поклянуся  любити,  
Бо,  врешті,  усяке  трапляється  у  світі  вимогливих  клятв,
Зачну  тобі  в  очі  пилюкою  кидати,  у  вуха  настирно  вити,  
Щоб  згодом  вступитися  в  вічності:  у  нещасті  нещасний  цей  свят!

А  ти  вимагаєш  золота,  золота,  додолу,  дотла,  до  кишень!
Лишень  грудей  собі  не  розбий  отак,  криком  пустим  в  ніку́ди.
Як  втомишся  восени  на  мене  й  на  листя  опале  гаяти  день  -  
Іди  між  люди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.10.2019


Перед грозою

І  осінь,  осінь...
І  листя,  листя...
І  сон  на  носі.  Чому  ж  не  спиться?  
І  вітер  дмухає  просто  в  вухо  -  
Прочанин  вічний  в  краї  посухи.  

О  осінь!  Осінь!  
О  листя!  Листя!  
Я  поруч  вітру  зачну  молиться.  
Я  проти  вітру.  Я  пташка  вільна.  
Я  дуже  змучена.  Дуже  сильна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850877
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.10.2019


Бути

Я  пливу,  я  пливу,  я  тікаю  завзято  від  тебе,  
Мій  доконаний  час,  моя  явносте  серед  людей.
Упиваюся  нею,  вповаю,  і  ти  вже  не  гребуй
Сею  хвилею  долі,  нудкою  неначе  єлей.

Мій  довершений  образ,  моя  клопітлива  покуто,  
Скільки  сил  і  душі  у  тобі,  у  тобі  утоплю!
Скільки  волі  на  дні  цього  ницого  мороку  скуто!
Скільки  в  цьому  мене!  Скільки  в  собі  цього  не  люблю!

Я  спішу,  я  спішу,  я  цураюся  всього,  що  досі,  
Що  у  пам'ять  не  ринуло  ще  як  роса  під  дощем,
Що  у  мріях  вже  не  мерехтить,  наче  крик  в  відголоссі,  
Що  в  цю  мить,  чуєш,  мить,  що  болить,  що  доконує  щем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850710
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.10.2019


Ніжність

Під  ліхтарем  метелик  згас.  
Коротка  ніжність.  
Дивакуватий  дядько  час
Курив  в  затяжку.  
А  ми  залишились  для  нас
Погрішністю.  
Тяжко.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850519
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.10.2019


Я вітер!

Здіймається  лист  у  вир  прощальний.  
Натужний  свист.  
Вітрам  не  кортить  на  переправі  бути  за  човняра.
Та  кожен  є  тим,  ким  бути  повинен  -  
Про  фатум  стисло.  
Тримайся  курсу,  греби  на  видих,  все  інше  -  тля.  

Але  ж,  Боже  мій,  Боже  мій,  Боже  мій...  Мій  Боже!
Так  лагідно  нині,  так  злагідно  нам  із  вітром.
Коли  у  мені  все  нутро  як  зело  розквітло
Ти  рвеш  його  з  місця  в  повстання  оце  вороже
І  плаче  моя  земля.
Плаче.  
Тшш...  
То  осінь  лишень.  
До  кишень  каштани  -  
Стук-дзень...
Ніхто  проти  осені  не  повстане,  
Ні  куций  день,
Ні  заклопотані  білки,  ні  зашмаркана  дітвора.
Кожен  у  собі  носитиме  свого  персонального  Ра
І  з  того  собі  радітиме.

Я  вітер.  
Я  вкотре  для  світу  вітер.  
Мені  пора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850437
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.10.2019


З води

Я  колись  давно  когось  любила,  -  
Так  зречуся  клятви  і  біди,  
Як  у  слід  собі  почую:  мила,
Відведи  від  мене,  відведи!  
А  опісля,  наче  від  води,  
Стрепенуся:  це  ж  я  просто  снила...

Ти  либонь  ні  краплі  не  змінився,  
Лобом  зачіпаєш  небеса,  
І  ота  прихована  краса  -  
Світ  до  неї  тихо  притулився,  
Так  нехитро  зманює  на  бік
З  думки:  ти  мені  не  чоловік!

Все  байдуже!  Будь  для  мене,  будь!
Стань  мені  і  мужем  і  душею,  
Прощеною,  прийнятою  в  лють,  
В  розпачі  між  чесністю  і  лжею...  
Годі  нам  пливти  за  течією
...  

Вже  і  не  згадати  в  чому  суть,  
Тільки  ти  мене  колись  назвав  своєю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850003
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.10.2019


Голуб

Цілі  океани  байдужої  води  вилизують  дахи  і  ринви,  аж  захлинаються.  Все  припиниться  колись.  Але  цей  голуб  не  має  дому.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849459
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.09.2019


Провідник

Напевне  усі  ці  пожежі  заради  диму
Ітиму  куди  повзтиме  куди  вестиме
Ми  з  тими  кого  замкнуло  заледве  зриме
Палаюче  коло  життя  яко  примха  Риму
І  нам  не  судити  і  не  обирати  їх
І  часу  сміх

На  чорному  згарищі  вляжеться  білий  сніг
І  диму  не  стане  і  стане  комусь  утіхою
Ця  зміна  можливого  ця  переміни  віхола
Що  жодну  ознаку  не  кине  мені  до  ніг
Де  жодна  пожежа  мою  не  зігріє  зиму  
Часу  нещадимого

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849338
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.09.2019


Гість

Жовтий  метелик  кружляє,  кружляє
У  моєму  сні
Я  не  впізнаю  тебе,  метелику,  як  проснуся
Скільки  є  звуків  у  просторі  ночі,  а  чути  лише  голосні
Плещеш  крильми  об  вигадливі  сни
Жовтий  метелику,  вкрий  мене  пилом
Айстри  уже  відцвіли
Барвами  грають  зіниці  розсипані  коло  стебла  сухого
Так  позиратиму  в  небо,  і  в  небі  цім  аж  до  весни
Звучатиме  колискова
Де  мені  втіха  в  пронизливій  осені
...  
Кружляй,  метелику

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848819
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.09.2019


Листя

Вістря  гостре  внизати  у  м'якіть  серця
Масло  топлене  вся  ця  душа  і  все  тут
Скільки  слів  перекреслено  після  й  де  ця
Мінлива  чесність?  
Дещо  більше  як  зрада  і  як  людина
Дехто  біль  є  а  дехто  йому  причина
Як  дитя  що  заплуталося  в  пуповині
Винні!  
То  не  злочин  що  я  ідучи  у  осінь
Наступаю  на  висохлий  лист  навмисно?  
Розриваєш  душі  нетривке  намисто
Вістрям  слів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848384
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.09.2019


Інші

Містом  лине  гулка  тривога
Груз  на  груди  так  грузне  день
Люди  часто  співають  Бога
Між  пісень

Завтра  будуть  стояти  інші
Під  обличчям  гранітних  дів
Інші  будуть  читати  вірші
З  папірців

Їм  ніколи  не  стане  тихше
В  неполадках  своїх  думок
Може  поглядом  заколише
Той  хто  змовк

Спини  перших  бентежні  ідоли
Подих  задніх  святі  вогні
Люди  схожі  своїми  бідами
Наче  гнів

Лиш  під  ликом  оцим  так  просто
Шип  ламаючи  із  вінця
Люди  рівні  своєму  зросту
І  серцям

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846738
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2019


Верес

Як  верес  чіпляє  голінне  коріння  за  схили  цієї  гори
Як  сосни  виприскують  пряні  рідини  в  легені  всього  живого
Так  ти  в  її  вени  пускаєш  отруту  -  боли  їй,  боли,  боли!  
Й  джерела  вертають  в  глибини  землі,  а  хмари  несуть  тривогу
Вона  ж  із  отрутою  в  себе  вбере  всю  змогу  твою  й  вологу

Коли  віддаляєш  від  себе  близьке,  то  ближчим  стаєш  до  зрад
І  вже  розпадаєшся  наче  руїна,  не  стримати  і  не  здобути
Кінчається  літо,  душа  і  терпіння,  кінчається  стежка  втрат
Ковтаючи  пил  причащайся  дарами  її  вересневої  смути
Вона  отруїла  собою  усе,  що  краще  б  волів  забути

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846518
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.08.2019


Поєдинок

Зважніла  з  квіткою  рука
Короткий  рух
Остання  квітка  до  вінка
Як  день  ущух
Зів'яла

Любов  не  знала,  що  гряде
Що  все  на  світі  опаде
В  останні  миті  
Й  де-не-де
Її  уява
Ще  домальовувала  руку  клопітливу
Ще  свідки  сподівалися  на  диво
Ще  крізь  гнітючий  горизонт
Найменший  промінь
Як  на  фронт
І  стрімголов,  і  тяжко  спотикаючись
Завзято  пробивався
Як  на  галявині  з  потоптаними  квітами
Вже  жоден  не  зостався.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846311
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.08.2019


21 грам

Вітер  пестить  мене  нагу,  
Мій  безликий  приватний  бог.  
Відкидаю  свою  вагу.  

Нам  залишиться  на  обох
Кілька  грамів  його  душі,  
Кілька  порцій  моїх  смертей,  
Кілька  змахів  крильми  віршів.  

Я  до  нього  шепочу:  ей,  
Мій  безсилий  приватний  боже,
Що  моє  тобі  допоможе?
Все  віддам!

Ліс  кидає  мені  на  носик
Пожовтілого  вкрай  листка.
Я  до  п'ят  розпустила  коси
Із  рудого  як  він  витка.
Ще  не  досить  студити  землю,
Ще  зарідко  падуть  дощі.  
Кілька  грамів  моєї  втоми
Надиктовували  вірші,
Що  від  тіла  не  відокремлю.  

Зішкрібає  зі  шкіри  їх
Мій  безсмертний  приватний  бог.  
Смерть  лягає  мені  до  ніг,  
За  вірші  починають  торг.  

Кілька  грамів  моєї  втрати,  
Що  їх  варте?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846296
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.08.2019


Стронцій

Спроквола  ступить  на  підвіконня
Збентежить  тишу
Коли  осоння  зазнає  втоми  
Від  меду  сонця
Ти  маєш  спрагу,  я  маю  втіху  -  
Отут  залишу
І  лиже  свічку  з-поза  світанку
Мого  віконця

І  цукром  липне  мені  до  пальців
Прицмокне,  скрипне
І  туго-туго,  і  м'яко-м'яко
Ковзне  додолу  
І  жаден  шелех  не  залоскоче  
Коли  охрипне
Коли  відбуде,  коли  замовкне
Серпневий  дощ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846002
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.08.2019


Митець

Ви  любили  поезію  і  передвечірню  даль
Ви  різьбили  по  дереві  обриси  незнайомки
І  коли  засинало  поруч  усе,  ви  відчували  тонко,
Як  звучить  її  музика,  музи  голос,  чистий  кришталь:

Краплі  роси  на  побитих  піонах  в  саду,  
Засинайте  в  обіймах  цього  чоловіка,  зранені  квіти
Ось  він  тримає  вас  на  руках,  як  рідну  дитину
Не  спиняйте  його,  він  щасливий
Він  скучив  за  сином
Він...
Музика:

Там
Та  дам
Та  да  да  да  да  дам  
та  дам...  

Стежить  за  бігом  синіх  очей  його
Руку  кладе  на  плече  його
Нащо  тривожить  його
Силует  незнайомої...  

Там  
Та  дам
Та  да  да  да  да  дам  
Та  дам
Та  да  да  да  да  да  да  да  да  дам  
Там

Ми  існуємо!  Так,  ми  існуємо  на  землі
Скільки  нас,  незнайомих  чудових  обрисів
У  хвилях  води,  колиханні  галуззя,  схлипах  музики
У  ковзанні  пальців  митця  по  дереві  і  полотні
Ми  чудові,  так,  ми  чудові  коли
Любимо!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845937
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.08.2019


Без відповіді

Ось  же,  серпню,  падіння  твоє  на  пошерхлу  земну  твердь
Передує  (чи  скажеш,  що  вісник  ти,  або  ж  пророк)  поразкам
Раз-у-раз  обдирають  колінця  уражені  від  осердь
Аж  до  панцирів  -  тіла  твого  керамічною  важкістю

Можна  раптом  згубити  навіки  сторінку  котру  читав
В  клубах  пороху,  ти  потрясаєш  мов  книга  з  полиці  скинута
Чавиш,  наче  тобі  не  косити  цих  диких  полеглих  трав
Топиш,  наче  тобі  удалося  б  з  ланцем  на  нозі  зринути

Я  не  Йов  у  терпінні,  та  і  ти  аж  ніяк  не  Ісус
Ось  же,  серпню,  мовчання  твоє  заподіює  безліч  смутків
Доки  інші  спадатимуть  з  яблуні  -  перший  здійсниш  укус
Доки  інші  пускатимуть  корінь  -  позбудешся  всіх  здобутків

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845831
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2019