SandraSandora

Пошук розуміння

І  кожне  серце  прагне  до  покою,
І  кожне  тіло  прагне  до  життя,
І  кожна  крапля  мріє  стать  рікою,
А  квітка  кожна  має  почуття.
Душа  усяка  схильна  до  скитання
Між  душ,  поміж  планет  і  між  віки,
Всупереч  зустрічам  в  миттєвостях  жадання
Предвіщень,  що  накреслили  зірки:
Одні,  хай  утопають  у  коханні,
А  хтось,  нехай,  пірне  в  земні  скарби,
В  життя,  деякі,  втілять  сподівання,
Доля  четвертих  -  буть  залежним  від  юрби.
А  п'яті  -  взагалі  "від  рук  відбиті",
Від  рук  юрби,  від  правил  і  від  норм,
Їх  душі  і  свідомості  прикриті
Вітрилами,  які  зруйнує  шторм
Народжений  у  хвилях  інших  вражень,
Розгніваний  в  вітрах  чужих  думок,
В  бурхливих  водах  повно  відображень
Їх  власних  дій,  емоцій,  помилок.
Та  ще  є  шості  -  мудрі  діти  неба,
Чужих  для  них  немає  -  всі  близькі,  
І  є  у  них  лише  одна  потреба  -  
Все  ж  встояти,  коли  шляхи  ковзкі
В  простім  і  непригляднім  розумінні,
Сприйнятих  в  ерах  досвіду,  легенд
І  кожному  в  наступних  поколіннях,
Натхненням  написати  свій  портрет.
В  закінченні  на  кроки  відступити  -  
Величність  помічається  здаля  -
Собі  себе,  довершивши,  відкрити,
Завершуючи  свій  портрет  з  нуля.
І  кожному  судилось  повторитись,
Пронести  мудрість  вічності  в  очах,
Вершити  свої  долі  не  баритись,
Тримати  чари  Світу  на  руках.
І  кожному  судилось  зачепитись
Предпліччям,  лівий  лікоть  підхопить,
У  погляді  взаємно  розчинитись,
В  його  безоднях  душі  утопить.
Впізнати  те  жадане  розуміння  -
Споріднену,  знайому  кожну  мить
І  кожна  з  митей  -  мить  благословіння,
Зграями  часу  в  незворотність  відлетить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2019

Втрачена людяність

Я  все  частіше  помічаю,
Що  в  людях  людяність  втрачаю,
Від  дір  душею  просідаю,
Але  нема  чим  залатать.

У  дірах  протяг  завиває,
Байдужість  серце  сповиває,
У  милосердя  не  питає,
За  що,  кого,  коли  карать.

Жорстокість  нині  сповідають,
Щирість  у  вчинках  проклинають,
І  підлу  зраду  прославляють,
Із  перших  слів  навчать  брехать.

І  одинокість  серед  людства,
Як  прижиттєве  самогубство,
Безсилі  ліки  і  чаклунство,
Від  неспроможності  кохать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2019