Emergency Support Line

Сторінки (1/10):  « 1»

Stay

From  far  away,  from  nearby
And  constantly  conversely,
Come  back  to  me
A  foreigner,
A  native  one,
Please  let  me  see  again
You  sinking  in  the  sky
Reflecting  in  the  water.

You  fly  away  on  pigeon  wings.

From  nearby,  from  far  away,
And  conversely  from  time  to  time,
Come  back  to  me,
A  native  one,
A  foreigner.
We  spoke  all  languages  we  could,
And  every  word  not  understood
We  wrote  down  on  the  bridges  steal.

Your  signatures  were  dawns.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839625
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2019


A cat in a backpack

Oh,  who  is  that  man,
Who  that  man  is
With  a  cat  in  his  backpack,
With  big-eyed  black  one
Meowing  right  behind.

The  man  is  strong
The  man  is  sure  of  what  he  does,
Oh  does  he  realise
The  cat  has  his  own  eyes.

Those  eyes  excited,
Those  ones  are  frightened
It  is  afraid  of  wide  wide  world
Of  wide  full  moon,
A  scratching  cat  inside  the  bag,
A  scratching  cat  of  strong  man's  soul,

He's  weak.

He  walks  so  straight,
He  won't  look  back,
Oh  who's  that  man
He  has  a  backpack  with  a  cat,
He  whispers  in  the  night,
Oh  does  he  realise  the  cat's  eyes  are  his  own.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838687
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 13.06.2019


Что-то новое (6. 3. 19)

Что-то  новое.

Синие  ленты  на  волосах,
Будто  в  озоне  дыры
От  протуберанцев.

Будто  заходишь  всего  лишь  в  трамвай,
Не  передав  за  проезд,
Голову  высунув  из  окна,
Потому  что  нельзя  так  делать.

Так  написано  возле  стекла.

"Что-то  новое".

Будто  гуляешь  всю  ночь  до  утра
В  тихом  красивом  месте,
Всячески  убивая  его  тишину,
Громкостью  песни
И  скрипом  подошв.

И  звоном  бутылок.

Все  новое.

Будто  родился  вчера,
И  твой  бог  ещё  правильный,
И  других  ещё  нет,
Мир  простой  и  понятный
И  в  нем  что-то  новое,
Кажется,  каждый  день.

День  Рождения  ежедневно,
День  смерти,  по-правде,
Никак  не  наступит,
Никак  не  придет,
Жизнь  длинна,  безопасна,
Будет  вторая,  воздастся,
И  будет  третья.

Легко.

Будто  новое  старому  не  помеха,
Будто  старое  позабыл,
Потому  и  новое,
Словно  рисунки  на  ярких  носках,
Коих,  вроде  как,  не  должно  быть.

Что-то  старое.

Наркомания  по  ощущениям,
Новым,  как  мифы  про  миротворение,
От  впечатлений  зависимость,
Меркнущих  в  памяти  -  
Дело  не  в  ней  ведь.

Дети  ведь  так  же,  как  мы  развиваются:
В  адреналиновом  голоде
Все  безопасное
Снова  и  снова  используя
Как  не  назначено.

Что  же  тут  нового...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838232
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 09.06.2019


Я понравился собаке (6. 6. 19)

Я  понравился  собаке,
маленькой  такой,  лупоглазой.
Никогда  ещё  не  было  ничего  подобного,
никогда  ещё  ничего  милее  не  слышал.

Дрожащее  животное.

Ты  говоришь,  понравился,
обращаясь  на  Вы.
Даже  пришлось  оглянуться,
но  лифт  слишком  тесный,
чтобы  увидеть.

На  среднем  расстались,
на  среднем,  с  какой  стороны  ни  глянь.
Ты  вышла  прощаясь,
а  заходила  здороваясь.
Я  понял  по  голосу,  что  улыбалась.

Так  всегда  было.

Я  вышел  на  последнем,
почувствовав  себя  старым.
В  квартире  своей  вместе  с  кошкой,
кому  мы  нужны?
Что  нам  теперь  делать  весь  вечер,
пока  мы  уснем?

Всё,  говорят,  лишь  начинается.
Только  не  этот  день.
Только  не  этот  день.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837902
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2019


Цукерки (4. 15. 17)

Дивлячись  Морфіусу  в  очі,
Не  забувай  про  мої,
Хіба  ти  в  них  не  себе  бачиш?
У  мене  не  така  кремезна  долоня,
У  мене  довші  пальці,
Світлішого  кольору
І  між  ними  дві  цукерки
Ніби  вогні  семафору
На  колії  в  життя  одне  і  життя  інше.
Це  саме  той  випадок,
Коли  червоний  розкладається  на  кольори,
А  не  білий,
Проходячи  крізь  призми  прозорі,
Це  та  ситуація,
Коли,  повертаючись,
Всі  кольори  стають  синім.

Твій  вибір,  однак,
Так  і  не  змусив  мене  зробити  жодного.
Тисячі  років  на  місці  стою  я,
Вагаючись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837450
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 03.06.2019


Агрессия (2. 25. 19)

Из  раненой  груди  выползает  червь
или  змея,
или  ненависть  в  чистом  виде,
а,    в  общем,  все  вместе.

Ибо  оно  ползет,
потому  что  тебе  не  нравится.  

Маленькое.

Точит  все  вокруг,
заставляя  гнить,
рождая  знакомую  боль,
она  подрастёт  в  сумасшествие,
и  отдаст  свои  копии.  

И  вот  уже  тысяча  точит  мир.

Маленькие.

Плюются  ядом,
потому  что  им  не  нравится,
Ведь  и  тебе  не  нравится.
Разум  с  термометром  под  рукой,  кашляет,
не  прикрываясь.

Большое  ползет,
разрастается,  поджигает,
печет,  
но  тебе  и  не  не  нравится  уже,
и  им  не  не  нравится.

Нетерпимость.

Сжигает  тома,
под  топотом  ног  разъяренной  толпы  танцует  и  лжет,
и  каждый  шаг  -  назад,
каждый  взлет  -  вниз,
все  минуты  -  лишь  вспять.  

Все  еще  не  нравится,
но  не  так  уж  и  важно,
теперь  и  враг  тот,    кто  требует
объяснить  ему,  
кому  и  не  нравится,    и  не  наоборот,
тому,    кто  не  ест  и  не  пьет,  
а  все  думает.

Я  прав,
вы  правы,    мы  правы  -  
пеплом  с  подошв  на  ботинках
написано  на  стенах,
дымом  выжжено  в  облаке
неба  синего,
все  еще  синего  для  слепых  глаз.

И  в  травы  мятой  горелой  зелени,  
все  еще  зелени,
ложись  спать,
отдыхай.  

Просыпайся  в  кошмаре
больше  ста  лет  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837449
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 03.06.2019


Маленьке сонце (5. 6. 18)

Маленьке  самотнє  сонце
стиснуте  в  кільця  холодних  планет,
стримане  в  темряві  всесвіту,
законсервоване  в  об'єктивах.

Очі  сліпи  їм,    очі  виколюй,  
вони  і  без  того  сліпі,  
вони  багатьом  непотрібні.

Маленьке  самотнє  сонце
ув'язнене  в  театральних  виставах  дерев,
поховане  поза  сумнівом,  склом  металевим,  
затримане  у  чужих  руках,
немов  у  петлі  висилиці.

Я  дивлюся  на  повішання  твоє
і  моя  шкіра  горить,  
я  молюся  тобі,  ніби  язичник,
але  без  богів,
і  доки  не  всох  до  попелу,
доки  ще  маю  кров,  
нею  роблю  на  обличчі  лінії
й  відправляюся  на  війну

із  самим  собою.

Ти  народжуєшся,
мов  птах  казковий,
ти  вмираєш
-  перероджуєшся  у  місяці,
а  я  ріжу  небо,
залишаючи  на  ньому  криваві  сліди
під  оплески  вітру.

Й  ніч  стікає  нафтою  на  землю,
наповнюючи  світ  твоїми  уламками,  
старшими,    молодшими,
далекішими  за  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019


Когда захочешь поговорить (2. 25. 19)

Когда  захочешь  поговорить  -  посмотри  себе  под  ноги:  если  увидишь  чистую  неглубокую  воду,  в  ней,  наверняка  будут  маленькие  кои,  похожие  на  опавшие  листья.  Если  над  ними  ты  четко  увидишь,  как  тяжелые  тучи  потихоньку  закрывают  собой  солнце,  а  изображение  вдруг  станет  перебиваться  редкими  каплями  -  точно  найдем  о  чем  поговорить.  Будем  пускать  слова  словно  'жабок'  по  волной  глади,  нарушая  всю  тишину  ее  спокойствия.

И  они  обточат  все  камни,  и,    может  быть,
даже  пробьют  дно  и  будет  уже  не  важно,
сердце  ли  под  ним  отбивает  такт  или  нам  просто  слышится.  

Если  однажды  захочешь  со  мной  увидется  -  просто  подними  вверх  голову:  если  в  той  бездне,  в  которой  окажешься,  блеклые  лучи  пытаются  развеять  сгущающийся  мрак,  если  тебе  темно,  не  хватает  воздуха  и,    конечно  же,    становится  холодно,  просто  глянь  на  свои  руки  -  там,  между  пальцами,  пока  ты  уже  боишься,    хотя  не  стоило  бы,  давно  резвятся  пестрые  рыбки.  Оглянись,  ты  у  подводных  скал,  и  каждая  из  них  пропитана  вечной  весной,    насколько  это  приемлемо  в  условиях  глубины.  
Если  все  сходится,  выплывай,    не  задерживайся  надолго,  я  подам  тебе  руку.  

И  зажжется  в  наших  волосах  ветер  ,  а  в  глазах  моих  языки  адского  пламени,    отражаясь  на  трехметровых  волнах.    Я  укрою  тебя  от  них,    и  в  приступе  ярости,    испепелю  всю  красоту,    ставшую  абсолютным  безумием.  
Нам  останутся  лишь  голые  степи  с  холодными  от  росы  травами,  росы  от  густых  туманов,    в  которые  и  пойдем  гулять,  слушать  песни  китов,    что  теперь  вместо  ласточек.

Весь  этот  туман  я  годами  собирал  в  утрах  позднего  октября.  Наконец,    его  стало  достаточно,    чтобы  киты  чувствовали  себя  комфортно.

Здесь  мы  точно  должны  заговорить  на  одном  языке,    но,    если  меня  вдруг  не  окажется  рядом  -  скорее  всего,    мой  рот  занят.  Где-то  у  дна  в  позе  эмбриона  (но  не  вверх  ногами,    потому  что  так  неудобно),  я  обхватив  голову  руками,    вслепую  ловлю  ртом  гниющие  остатки  органики,    наивно  полагая,  что  воды  околоплодные.  И  в  бесконечности  своего  заблуждения,  я,  видимо,    жду  пока  рожусь  заново,    размышляя  о  том,    что  глина  в  воде,    наверное  та  самая,    из  которой  творец  однажды  слепил  наших  предков.

Если  захочешь  остаться,    то  разбуди  меня.  Я  перестану  дрожать  и  мы  высохнем,  вырастим  на  стекле  и  бетоне  такие  деревья,    которым  бы  даже  на  грунте  богатом  не  вырасти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837330
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 02.06.2019


Я її назавжди втратив (1. 18)

Десь  там  на  Дніпрі  живе  дівчина
в  крижані  ножі  вітру  зимового  що  обличчя  ховає.
Її  волоссям  гніздиться  сніг,
її  очами  подорожні  блукають  інопланетні.

Руки  у  неї,  наче  молоді  стовбури  струнких  дерев,
пальцями  вода  холодна  стікає,
одразу  ж  у  тіло  всмоктуючись,
аби  пролитися  росами  на  весняні  трави,
теплими  краплями  на  окуляри  стомлених  трамваїв.

І  в  темні  безхмарні  ночі  тіло  її  проростає  зорями
на  безкінечних  пустотах  всесвіту
й  пережите  минуле  губиться  в  роті  -  
ніколи  назовні  не  з'явиться  ні  перед  ким.

Я  її  десь  загубив  у  стрілках  годинників,
я  її  назавжди  втратив  у  календарях  з  осіннього  листя,
на  лісових  стінах  вони  горять  очами  нічних  тварин,
й,  відбиваючи  світло,  боляче  ранять  мої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Бійся (6. 1. 19)

Бійся.
Бійся  життя,
за  життя,
у  житті  ховаючись.
В  закутках  чужих  думок
тремти.
Переховуйся  у  моєму,
його  і  її,
їх  житті,
свого  боючись
і  сахаючись,
Не  ворушись.

Рухайся.
Швидко,
плавно,
звабливо.
Біжи,
та  зупинися,  вдихни,
Подивись  навкруги.
Й  відійди  -  
раптом  то  стане  боляче.

Бійся,  що  зроблять  так  само,
Колотих  бійся
і  рваних  ран  на  душі,
нічого  про  такі  не  знаючи:
опік  на  сонці  діставши,
пошкрябавшись.

Бійся,  що  буде  боляче,
болю  не  знаючи,
Нігтями  в  судинах  серця  мого  воруши.
Бійся  образ,
Бійся  образитись
І  ображай.
Музику  під  живу,
посміхаючись.
Мертво...

Бійся  страху,  милуючись  сходами,
Бійся  боятися
і  танцюй,  коли  сонце  сідає.
Бійся  боятися  страху,
співай...
Лезами,
Дивися  свинцевими  кулями,
Радій  електричними
струмами,
батогами  кажи.

Прокидатися  пізно,
Дивитися  -  сліпо,
Чути  вже  глухо,
Відчути  вже  пусто.
Ходити  -  повільно.
Стрибати-  занизько,

Боятися  зручно.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837235
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.06.2019