| Сторінки (4/357): | « | 1 2 3 4 | » |
Знаєш: життя ‒ воно таки прекрасне,
Хоча майбутнє все ж таки не ясне.
В нас є лише одна, єдина, неповторна мить.
Потрібно насолоджуватись нею, просто жить.
Знаєш, ти сам коваль своєї долі, усе в твоїх руках.
Нехай яскравий вогник завжди палає у твоїх очах.
Нехай депресія, ненависть, заздрість, страх
Ніколи не гостюють у твоїх думках.
Знаєш, не надягай ніколи на своє обличчя маску:
Така гра може перетворитися на безглузду пастку.
А краще будь собою, не будь тим, ким ти не є насправді.
Намагайся не брехати, кажи, як є, кажи по правді.
Знаю: інколи так хочеться пропасти в безвісті
І одній/одному залишитися у Всесвіті.
Може спочатку й буде класно, але потім стане надто сумно.
Весь час втікати від людей або від самого себе ‒ це бездумно.
Знаєш, знаходь час і на «хочу», а не лише на «мушу».
Будь незалежним, обережним і не замикай душу.
Всяка залежність ‒ то справжнісінька в'язниця.
Розрізняй, що є важливим, а що ‒ дрібниця.
Знаю: в житті є біль, поразки, розчарування та розлуки,
Але ні за яких обставин не можна опускати руки.
У ньому є неповторні, пам’ятні та радісні моменти,
Заради яких варто жити та йти на експерименти.
Знаєш: життя таке багатогранне,
Хоча, на жаль, таки не бездоганне.
Спіши пізнати цей прекрасний, дивовижний світ.
А в душі хай буйно квітне чистого кохання цвіт.
Знаєш, бери своє, проте не забирай чужого.
Про минуле не шкодуй: все ‒ вже не вернуть нічого.
Не бійся помилятися, робити хибні кроки:
Тільки так отримаєш цінний досвід та уроки.
Знаєш: живемо лиш раз ‒ варто бути сміливішим.
Життя слабких не любить, тож потрібно буть сильнішим.
Використовуй кожен шанс.
Шукай в усьому свій баланс.
Знаєш, не чекай, роби все, щоб здійснилися всі мрії.
Як би складно не було ‒ нізащо не втрачай надії.
Іди дорогою своєю, не звертай ліворуч чи праворуч.
Цінуй людей, які не зрадять, допоможуть, завжди будуть поруч.
Знаєш ‒ можливо все, допоки серце б'ється,
Перемагає тільки той, хто не здається.
Тож не здавайся, іди до своєї мети.
Зробити життя своє кращим можеш лиш ти.
05.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839412
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2019
Не можу я змінити цілий світ,
Бо я лише його жива малесенька частинка,
Та можу зворушити свій привіт,
Огорнуть теплом чи торкнутись м'яко, мов тканинка.
Ти не можеш змінити, перевернути цілий світ,
Але відповідаєш за своє, чуже життя,
І можеш дать йому чудовий або паскудний звіт
Про знання, про досвід, про любов або ж про злиття.
Ми не можемо змінити світ,
Та можемо частково/повністю змінити інших,
Піднести до неба наш магніт
І сплески ліній у діапазонах нижніх, вищих.
Ні, ви не можете змінити світ,
Та можете додати в нього яскравих барв, малюнків,
Примножити коштовний, світлий цвіт
І числа невагомих та незвичайних візерунків.
Ні, вони не можуть змінити цілий світ,
Але можуть комусь пораду дати чи допомогти,
Бути з кимось поруч протягом довгих літ,
Можуть у миті програти з тріском або ж перемогти.
22.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839303
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2019
Земля – прекрасна, світла та тендітна,
На ній існують всі емоції та почуття,
Ніжна, барвиста та різноманітна.
Саме на ній з’явилося й розвинулось життя.
На ній усе взаємодіє,
Така вся різна і водночас неподільна.
Всіма дарами володіє
Така стабільна і водночас неспокійна.
Земля – це не лише рівнини, гори та поля,
Ясні гарячі, як вогонь, вулкани,
Це не лише озера, стрімкі ріки та моря,
Безкраї й таємничі океани.
Це домівка для мільярдів різних видів,
Які з'явились тут в один прекрасний час,
Це картини неймовірних краєвидів,
Які цікавлять, манять та хвилюють нас.
Наша Земля – малесенька піщанка,
Яка кружляє у дивовижному Всесвіті буття,
А Сонячна Система – горошинка,
Яка, як і усе, що є, колись піде у небуття.
Проте без кінця – не було б початку.
А без руйнувань старого – не виникло б нового
Так само, як без вечора – світанку.
І ці закони однакові для Всесвіту усього.
12.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2019
В житті можна до всього звикнути,
Хоча спочатку й може бути складно,
Якісь погані звички вимкнути,
Щось знати точно, правильно й докладно.
Можна звикнути до кохання,
До радощів чи до німих страждань.
Можна звикнути до зітхання,
До сміху уст чи до гірких ридань.
Можна звикнути до повторювальних дій,
Можна довести їх до автоматизму.
Можна звикнути до підштовхувальних мрій,
Чи до оптимізму, чи до песимізму.
Можна звикнути до шуму,
Який несеться стихійно чи ритмічно.
Можна звикнути до глуму,
Який плететься комічно й сатирично.
Можна звикнути до невиразних чи чутливих звуків,
До невгамовних, влучних та миттєвих слів,
Які стріляють в ціль чи пролітають повз, мов стріли з луків,
І залишають відблиск у країні снів.
08.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839207
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2019
Інколи так хочеться від всього світу заховатись,
Аби ніхто не бачив та не чув,
І безтямно, незворушно й безнадійно сподіватись,
Що він про тебе все вже геть забув.
Здається: емоцій призму втрачено,
І корчиться приглушене серце биття,
І минуле наглухо розтрачено,
Не повернути всю цікавість до життя.
А душа розривається від болю,
Від відчаю, ненависті, печалі,
Мов пташка, хоче вирватись на волю,
Але байдужість все стирає далі.
Буденність заплітається в туманність
Моторошну, темну та пусту.
Немає правди – є лише оманність,
Яка несе мізерність густу.
Заховатись просто – просто заховатись,
Але ж це так ліниво й тупо.
А надія все ще буде сподіватись,
Що не мине миттєвість скупо.
15.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839206
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2019
Хто я? Де я?
Чи справжня я?
Щось після життя залишиться від мене?
В майбутньому згадуватимуть про мене?
Чому дехто геть не цінує те, що має
Чи цей світ таким, яким він є, не сприймає?
Чому одні на над круту вершину піднятись намагаються,
А інші сплять, лінуються, виправдовуються чи вагаються?
Чому ми такі обмежені
Або про щось застережені?
Чому так нестерпно боляче втрачати
І спочатку складно щось нове вивчати?
Чому одні люди відомими стають,
А інші ляпаси від долі дістають?
Чому депресія така гнітюча,
А радість класна, щира та блискуча?
Чому щось з'єднується, щось розпадається?
Чому щось ховається, щось викладається?
Чому час завжди стрімко, безупинно мчиться?
Може, життя – це сон – і все нам тільки сниться?
Скільки все ж нам дано на планеті цій прожити?
Варто чи не варто на майбутнє ворожити?
Чому хтось щось створює, інший відтворює?
Чому хтось щось прикрашає, хтось спотворює?
Чому Всесвіт настільки неосяжний?
Чому для нас він все ще недосяжний?
Чому зорі в галактиках сяють мільярди років?
Чому так багато внутрішніх та зовнішніх блоків?
Чому хтось підступний, а хтось надійний, добрий?
Чому хтось боязкий, а хтось крутий, хоробрий?
Чому хтось геть пасивний, а хтось активний?
Чому хтось спокійний, а хтось агресивний?
Чому жодної миті не змінити?
Чи все на світі можна замінити?
Чому щось природне, а щось штучне?
Чому щось цікаве, а щось скучне?
Чому в одних лиш тліє, в інших палає перспектива?
Чи в усіх ситуаціях, речах є альтернатива?
Чому все так, а не інакше?
Чи можемо ми жити краще?
Чому одного надлишок, другого вдосталь, третього бракує?
Чому хтось сумує, хтось наполегливо працює, хтось святкує?
Чому одні залишаються, інші відходять
Або ж в інші виміри чи стани переходять?
Чому мрії такі солодкі та бажанні?
Чому деякі слова та дії спонтанні?
Чому не всім дано справжнє кохання?
Яке у кожного із нас завдання?
Чи в усього є своя структура?
Наскільки цінною є культура?
Із яких складників складаються системи?
Чому нас весь час переслідують проблеми?
Чому розходяться або ж переплітаються дороги?
Чому хтось котиться у прірву, хтось здіймається на ноги?
Чому одні занепадають духом, інші щось вдало розвивають?
Чому одні десь тут щось закривають, інші десь там щось відкривають?
Чому одні щедрі, інші скупі?
Чому одні бачать, інші сліпі?
Чому щось далеке, щось близьке?
Чому щось шершаве, щось слизьке?
Чому одні потворні, інші красиві?
Чому одні молоді, інші вже сиві?
Якою є свобода, а що – прихована в'язниця?
Що є по-справжньому важливим, а що – так – пуста дрібниця?
Чому нас так манять чи закручують спокуси?
Чи можна наперед передбачить землетруси?
Чому над нами нависають якісь загрози?
Чому не завжди виправдовуються прогнози?
Чому гори іноді розривають та розжарюють вулкани?
Які вони, ці каламутні, дивні та нестримні океани?
Чому одні біжать, інші тягнуться, неначе каравани?
Чому одні лікують, інші спричиняють рани?
Чи єдині ми були й будемо у Всесвіті?
Чи може в мить усе, що є, пропасти в безвісті?
Чому то там, то тут спалахують бої криваві?
Чому одні емоції сумні, інші ласкаві?
Чому комусь усміхається удача,
А когось частенько дістає невдача?
Чому хтось геть байдужий, хтось принциповий?
Який крок: задуманий чи випадковий?
Чи може щось тривати безмежно вічно?
Чому хтось обіймає різко, хтось ніжно?
Чому когось сповна обливають брудом,
Іншого порівнюють з кремезним дубом?
Чому скрізь гуляють таємниці невловимі?
Чому з'являються, зникають дії незримі?
Чому одні люди щирі, інші замасковані?
Чому одні явні, світлі, інші десь приховані?
Чому одні нахабні, хитрі, інші вірні?
Чому одні звичайні, інші неймовірні?
Чи існує відповідь на запитання риторичне?
Чи все реальне, чи, може, вигадане й фантастичне?
У чому є вона, найвища сутність?
Чому така заманлива могутність?
Який же він, увесь цей сенс, у чому?
Чому знати все не дано нікому?
11.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2019
Ситуації недоладні залиши,
Якщо уже не в змозі щось змінити,
І камені гіркі у серці розкриши,
Бо на тепло їх можеш замінити.
Залиши людину, не муч без перебою,
Мов пташку, на волю відпусти,
Але не покидай саму на полі бою
І за всі прогалини прости.
Усі слова відразні залиши,
Нехай не гниють у душевній безодні,
І відлуння мокрих примх просуши,
Не бійся виплітати звуки природні.
Залиши почуття,
Які тривожно чи тихо наболіли.
Розкрути відчуття,
Які безтямно чи мудро загрубіли.
Всі дії запізнілі залиши,
Не рань усю чуттєву надію.
Любов в своїй царині зворуши,
І йди сміливо на взаємодію.
04.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2019
Майже все від тебе залежить -
Усе твоє життя.
Бери те, що тобі належить.
Не три серце биття.
Частина в миті залежить від рідних,
Від друзів, котрі завжди поруч,
Твоєї любові й уваги гідних,
Дороги праворуч, ліворуч.
Частина залежить від країни,
В якій ти зараз живеш:
Чи там багатство, чи там руїни,
Що ти там переживеш.
Клітинки життя залежать від природи,
І від її чуттєвої краси,
Від її часом ув'язненої вроди,
І трішечки від розливів роси.
Ще клітинки життя залежать від емоцій,
Від непримітних та надзвичайних почуттів,
Від спектрів світла різних невгамовних порцій
І від справжніх, явних та фальшивих відчуттів.
07.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2019
За нас говорять наша родина ‒
Надійні, добрі, вірні, рідні люди
Й кожна суттєва й дійсна картина,
Яка хвилює чи стишує груди.
За нас говорять наша робота,
Її нюанси, провали, форми, знання та результати,
Дбайлива чи незграбна турбота,
Через яку доводиться гриміти, кричати й палати.
За нас говорять наші явні дії,
А не слова невгамовні та миттєві,
Те, як плетемо й змінюєм події,
Творим вчинки прохолодні чи чуттєві.
За нас говорять наші враження
І те, як саме ми виплескуємо їх,
Різних фарб, візерунків, важення
У зливах, просторах чужих або своїх.
За нас говорять наші досягнення,
Поразки тупі та круті перемоги,
Різних норм, сфер, ґатунків, осягнення,
Те, які ми обираєм дороги.
25.03,017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838882
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2019
Усе, що є, змінюється з часом.
А він невтомно так летить.
І хтось іде за вдалим майстер класом,
Який когось чомусь навчить.
І хтось невгамовно так біжить за часом,
І прагне встигнути сюди, туди.
А хтось пливе пласким та мінливим пластом
І хоче залишить свої сліди.
Усе, що є, іде із часом в унісон.
А хтось кричить: «Я мушу, мушу!»,
І каже про життя своє, немов про сон,
І, певно, так не зранить душу.
Усе, що є, із часом переливається,
Вибудовує та покидає кожен день, кожен фон,
У нових контурах розвивається
І маневрує дійсні звуки, мов миттєвий мікрофон.
Усі чуття забуваються із часом:
І гнів, і відчай, і образи, й радість, й смуток, і любов.
Усе плететься в далині раз за разом.
Не забувається лиш те, що не повторюється знов.
12.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838779
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.06.2019
Важливо бути поруч із людьми,
Але нізащо не набридати їм,
І відводити від глухої тьми,
І не тиснути відношенням своїм;
Слухати їхні думки, емоції й бажання,
Вливати віру, уміння та підтримку,
А не розкручувать на все власне побажання
І не каламутити свою затримку.
Потрібно завжди йти пліч-о-пліч з рідними людьми.
Не можна аж ніяк плювати в душу
І лякатися вберегти від відчаю грудьми
Так само, як осушувати сушу.
Майстерність крутитися десь далеко і водночас близько,
Відповідати вміло на якісь питання,
Розгладжувати, де шершаво, і стесати там, де слизько,
І разом виконувати якісь завдання.
Гармонійність вдало жити в світі із людьми,
Множить квіти радості, добра й надії,
Пливти рівно як зі старшими, так із дітьми,
Сіяти хиткі й стійкі взаємодії.
28.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838778
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.06.2019
Життя – це тільки мить невідворотна, неповторна,
Яка ширяє в далечінь віків,
Немов струна, ясна, мінлива, чиста та коштовна,
Яка воює з волею світів.
18.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838659
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2019
Емоції, які ж вони важливі
Для всього світу, для людей,
Такі спокійні чи такі грайливі,
Для блиску віддалі очей.
Без них життя не було б життям,
Не було б мрійливих контрастів,
Не схопився би хтось серце биттям
Серед тонких прекрасних пластів.
Не було б посмішок яскравих та чарівних.
Не було б теплих та душевних хвиль.
Не було б чар хвилястих і водночас рівних.
Не було б радісних та світлих злив.
Враження, але вони бувають грізними, на жаль:
Є смуток, відчай, горе, сильний та безжальний біль.
Вони вкладаються помірно у нашу скрижаль
І роздирають чи туманять душу, ніби хміль.
Чуття – природні, неповторні почуття,
В'язкі, легкі, незаймані, іскристі,
Живі, незнані та коштовні відчуття,
Що квітнуть, мов галявини барвисті.
31.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2019
Хтось здіймається вперто щоденно на свою вершину,
А інший повсякчас спадає з неї.
Хтось шукає свою прекрасну та чарівну шипшину,
Уявляє чи думає про неї.
Хтось теревенить нікчемно й даремно,
А хтось мудро мовчить.
Хтось чекає слушного часу щемно
Чи шалено кричить.
Хтось весь час себе чи когось контролює
Чи шукає золоту середину.
А хтось якусь мить чи життя нівелює,
Не знаходить кохану людину.
Хтось знаходить своє справжнє місце.
Хтось зачіпає когось за живе.
Хтось скручує скарби у кільце.
Є відблиск, що усе переживе.
У кожного свій Еверест,
Який так далеко чи близько,
Своє сприйняття, свій протест,
Від яких шершаво чи слизько.
08.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838554
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2019
У кожного свій Еверест –
Своя незрима вершина,
Своє сприйняття, свій протест,
Своя прекрасна шипшина.
У кожного свій Всесвіт незвичний,
І свої хвилясті частки в ньому,
Свій відблиск прихований, магічний,
І сльози невідомі нікому.
У кожного своє кохання,
Своя палка радість,
Своє пронизливе зітхання,
Своя жадна заздрість.
У кожного свій блиск,
Свій стійкий або ж хиткий відбиток,
Свій уразливий тиск,
Свій духовний та речовий злиток.
У кожного свій Еверест –
Своя жадана мета,
Своє коливання, свій тест,
Своя складна простота.
19.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2019
В кожного із нас свої є друзі, але справжніх одиниці.
Вони помічають головне і не зважають на дрібниці.
В когось їх багато, а в когось лиш один.
Прийдуть і в свята, і в будні, і в карантин.
Друг, він вислухає та розкаже,
В чомусь допоможе та підкаже.
Йому можна втаємничитись і без сумнівів довіряти.
Цю дружбу роки й події на стійкість будуть перевіряти.
Він не осквернить, не обманить, не зрадить
І виходи із скрутних проблем порадить.
З ним можна моменти незвичні, незабутні створювати
Чи вже пожовклі кадри власного кіно відтворювати,
Цікавими, привітними місцинками мандрувати,
Враження шалені, веселі та дзвінкі вишивати.
З ним не набридає днями гуляти, гомоніти.
Ці спогади усе життя в душі будуть бриніти.
Він в хитку потрібну мить підтримає,
На щось наштовхне, від чогось стримає,
Якщо треба, за тебе без вагань вдало заступиться
І від своїх ідей, тверджень так просто не відступиться.
Знає твої недоліки та переваги,
І в дружбі прагне не порушить рівноваги.
З ним можна сперечатись та сваритися,
А потім жалкувати та миритися.
Не суттєво, хто він, твій друг, якого віку, статусу чи з якої країни.
Головне – це те, що в середині і які там кружляють невловимі «пір'їни».
Такий він – справжній, вірний друг,
Такий чудовий, ніби луг.
01.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2019
Коштовний, ні на що не схожий дотик,
Який дарує щастя та радість,
Тонкий, заманливий, ніби наркотик,
Хоч інколи викликає заздрість.
Дотик... і нічого більш не треба,
Який так трепетно та ніжно обіймає,
Підіймає вище далі неба
І непримітно душу відблиском займає.
Такий звичайний чи багатозначний дотик,
Який несе холоднечу чи теплоту,
Такий гарненький, пустотливий, ніби котик,
Який кодує складнощі чи простоту.
Дотик, дотик... дотик болючий
Жалю, відчаю, горя та болю,
Неначе вогнище, пекучий,
Який не відпускає на волю.
Такий одноманітний чи багатогранний дотик,
Який наводить світло чи пітьму,
Який проколює, в’яже чи тисне, ніби дротик,
Ллє зв'язність вибухову чи німу.
07.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838459
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2019
Так, складно в більшості випадків успіху досягти.
Не в усіх це відразу виходить:
Потрібно багато навиків, умінь, знань розтягти,
Знайти стрункість, яка не приходить.
Це потрібно вирішити всі задачі,
Це треба багато працювати,
Розшукати й розкришити всі невдачі,
Свої таланти й хист розвивати.
Досягти успіху надзвичайно важливо
Тим, хто цього над жадає, хоче,
Хоч інколи здається, що це неможливо,
Бо не знає, на що він наскоче.
Досягти успіху, досягти своєї вершини,
Не кожен спроможний на це,
Розвиватись і брати щось із системи, з машини,
Те, що далі перенесе.
Досягти успіхів там, де це потрібно,
У тих сферах, де це цінується особливо.
Варто писати життя своє здібно.
Хтось здається без тям, а хтось бореться сміливо.
10.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838335
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2019
Так шкода, коли не можеш нічим допомогти
Комусь у чомусь,
Не можеш із нею / з ним перешкод перемогти
Із чимсь на чомусь.
Так боляче, коли не можеш нічим зарадити
Людині/людям у скрутних подіях,
Коли не можеш докладно й точно щось порадити,
Розпалити іскру у світлих мріях.
Сумно, коли не можеш з кимсь ситуацій різких розділити –
І подолати їх разом.
Кепсько, коли не здатен бар'єрів незворушних розтрощити
Любов'ю, словами, махом.
Частково/повністю не чесно добра не зробити
Тому/тим, хто цього потребує,
Глуху стіну нерозумінь рознести чи пробити.
І які хати, шляхи хтось будує?
Скрутно, коли не можеш поширити добро,
У далеких душах влаштувати свято,
Крутитися заради них невпинно, ніби свердло,
Дарувати радість вдало та завзято.
18.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2019
Нехай несуть вас поривання, радійте спалахам життя!
Спішіть оживлювать бажання, послухайте своє биття!
Цей струм, це світло і ця мить – усе для нас!
Не відкидайте їх – допоки є ще час!
Робіть, що хочете, що прагнете
Так швидко й легко, та не виходячи за межі!
Допоки сили не розтратите,
Так, хапайте щось своє у цій дзвінкій мережі!
Мандруйте рідними та далекими світами,
І крутими стежками, океанами й мостами!
І серед сотень тисяч невгамовних трас
Літайте ви тут, там – допоки є ще час!
Нехай не буде смутку й відчаю в очах.
В серцях нехай лиш ллє – не застигає кров!
Ваша миттєвість вся у ваших лиш руках.
Нехай її займають віра та любов!
Бо все це зникне, стиснеться, мине –
Ніхто нічого вже не поверне.
У Всесвіті чудовому, серед прикрас,
Живіть, любіть, творіть – допоки є ще час!
09.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838235
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2019
У нашому домі чи поряд із нами живуть
Домашні улюбленці – наші вірні друзі
І разом із нами радіють, сумують, ростуть.
Хто в шубці теплій, а хто в залізній кольчузі.
Ми про них дбаємо, даруємо любов,
Їжу, ласку, рідний дім, свою доброту,
Оберігаємо та лікуємо знов.
А вони нам магнітять свою теплоту.
Вони нас веселять, вібрують позитив,
Хоч інколи дратують.
Вони відганяють смуток та негатив,
Котрісь на нас лютують.
Вони такі красиві, гігантські чи маленькі.
Одні ручні, спокійні, інші грізні, дикі.
Їхні риси контрастні, виразні чи тоненькі.
Одні звичайні, інші плямами залиті.
Домашні улюбленці – наші класні тваринки –
Наші промінчики світла серед буденних хмар.
Вони малюють нам нові, барвисті картинки,
Лоскочуть, ніжать, гріють чи колють, ніби комар.
Є обережні, є незграбні.
Є веселі, є сумні.
Є скромні, а є геть нахабні.
Є серйозні, є смішні.
Вони сплітають барви ясні, іскристі,
Безупинно змінюють чиєсь життя на краще,
Несуть чуття невгамовні, світлі, чисті.
З ними можна подивитися на щось інакше.
Вони просто є у нас, і ми їх сильно любим,
Забавляємо їх чи тренуємо,
Зв'язок із ними навіть на відстані не губим,
Чи до змагань завзято готуємо.
Ми з ними поряд, тут і зараз проводимо свій вільний час –
А потім згадуємо ці події.
Ми їх шукаємо, знаходим в інших, у притулках, серед трас.
Вони для когось – недосяжні мрії.
Вони – домашні улюбленці – наші вірні друзі.
Вони не зрадять, душі не поранять,
Просто граються у домі чи квітучому лузі.
Із ними весело й просто час гаять.
06.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838234
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 09.06.2019
«Чому я чогось/нічого не встигаю із виру своїх запланованих справ
І деколи не хочу, запізнююсь на дорогий майстер клас?
Чому зараз не можу приготувати нічого із спектрів вишуканих страв?».
І тільки доля звично шепоче: «На все своє місце і свій на все час».
«Чому радість, пригоди проходять повз мою крихітну душу?
І як знайти свою правильну єдину дорогу серед безлічі трас?
Чому робити те, що не хочу чи надто важко я мушу?».
І тільки доля ніжно шепоче: «На все своє місце і свій на все час».
«Чому мені хвилями легко, а хвилями сумно, боязко, складно?
Хто я? Де я? Що зі мною таке? Чому я не перший? Чому я не ас?
Чому я маю все чи щось у цій сфері знати точно та докладно?».
І тільки доля м'яко шепоче: «На все своє місце і свій на все час».
13.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838118
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2019
Є золоті чи загрубілі руки,
Що зароджують чи вбивають щось живе,
Що спричиняють зустрічі й розлуки,
Приносять блиск, який усе переживе.
О ці відкриті чи затиснені долоні
Маневрують тишу чи виразні звуки,
Когось тримають струнко й міцно у полоні,
Звільняють або ж прирікають на муки.
І ці важливі та стійкі частини тіла
Можуть розсіювать добро чи зло,
Де є хитка вразливість і водночас сила.
Здатні здійнять чи опустить на дно.
О ці гарні чи не дуже пальці й нігті
Можуть підняти камені Землі, чи доторкнутись до небес,
Ніжно зворушить, чи загострити кігті,
Щось спотворити безжально, або ж прикрасить спалахи чудес.
Тонкі, невгамовні та палкі маневри,
Що можуть викликати спокій чи миттєвий рух,
Заморозить настрій, чи розрізать нерви,
Огорнути коло справ, чи розпушити пух.
01.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838117
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2019
Супроводжують все життя нас дні:
Довгі будні та швидкі вихідні.
Після запальних, феєричних та чудових гулянь та вечірок
Виходить працювати трохи сонний та лінивий понеділок.
Дизайнерські речі можна створити навіть із винних корок.
А тим часом пливе спокійний та дещо сумний вівторок.
Коли одне позаду, а інше ще попереду,
Варто зустрічати дружну та мінливу середу.
Нудиться від різних черг тут тепер
Усім знайомий приятель четвер.
Співає, танцює і дзвонить, мов дзвіниця,
Це летить радісна, замріяна п'ятниця.
Майже всі домашні клопоти й турботи
Лягли на плечі кмітливої суботи.
І ось нарешті приїхала приємна й бажана неділя,
Закликала усіх цікаво й весело провести дозвілля.
Ми уже й не уявляємо розпорядку звичного без них –
Без складних та затяжних буднів та легких, коротких вихідних.
09.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838013
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2019
Серед нас є незвичайні, дивні люди,
Які здаються нам чужими, не такими.
Вони одні такі чи створюють групи,
Є над сміливими чи трохи боязкими.
Це люди, яких буває складно зрозуміти,
Які приносять у світ цей незнані родзинки,
Яких можна чи не можна геть теплом зігріти,
Які мають явні чи приховані іскринки.
Про них знімають фільми, пишуть нариси та книги.
Їм важливі чи не важливі інші думки.
Вони ідуть повільно або ж крутяться, як дзиґи.
Вони живуть тут, там знехотя чи залюбки.
Вони незвичайні ззовні чи в середині,
Думають, мріють, діють трохи не так,
Шукають щось прекрасне та добре в людині,
Зроняють у Всесвіт безмежний свій знак.
Вони такі люди – і їх також люблять
Просто за те, що вони є.
Вони щось створюють вдало, щось гублять –
І знаходять так щось своє.
03.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2019
Блискуче шаленіє джерельна вода,
У проміжках то вигляда, то пропада.
Пульсує незримо в краєчках серця,
Створюючи стрімкі ріки й озерця.
Струменить так завзято джерельна вода,
У порогах крутих то здійма, то спада.
Біжить по судинах, артеріях, венах.
Ховається в далі чи грає на сценах.
Вібрує вогненно джерельна вода,
У свої простори дзвінко загляда.
У душі неосяжній невпинно зникає
І знову тут, там, у вимірах виникає.
12.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837856
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2019
Так, грай, грай до кінця,
Навіть якщо можеш програти.
Не тікай без кінця,
Не замикай серце за ґрати.
Не бійся йти, іди до кінця,
Ні, не сходь з обраного шляху.
Не приковуй себе до стільця,
Не забудь погасать по даху.
Не падай, іди до кінця
У своїх шалених подіях,
Не закручуйся у кільця
У миттєвих наповнених мріях.
О, спіши віяти, вій до кінця.
Будь тим, кого не зламати!
До тебе прохання, як до стрільця:
«Сили прошу тебе мати!».
Не бійся грати, грай до кінця
У миті унікальній своїй!
У тебе є меч, як у бійця,
Який належить душі твоїй.
05.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837853
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2019
Багато труднощів та розчарувань,
Багато горя зламаних сердець.
Багато так несумісних поривань –
І ти вже іграшка, а не боєць.
Тебе усі чіпають, усі хочуть
Чомусь поганому, здавалося б, навчить.
Сутужні нерви байдуже лоскочуть.
А чуйне серце все ще бореться, кричить.
А тужне серце все ще хоче волі,
Чарівної любові та тепла,
Хоче ліпшої, інакшої долі,
Незримих, ніжних відблисків добра.
Воно натягнуте, нібито струна,
Від болю, плачів, нервів та незгод,
Мить, мить... може розірватись, мов дуга,
Але ж так хоче м'якості й пригод.
Зламані серця – вони неначе сплять.
Неначе в їхній код прищеплений складний пароль.
Неначе м'язи наскрізно скриплять.
Неначе, так, давно вже визначена їхня роль.
23.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837688
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2019
Головне – це бути гарними людьми,
Ставитись з тактовністю й повагою до всіх
І завзято прикривать когось грудьми,
Бути класним/класною серед чужих, своїх.
І більшість тягнеться до наскрізного відчуття – любові.
Люди, більшість є добрими, цікавими, не злими,
Є близькими з рідними по духу, а не лише по крові,
Не роблять тупо боляче годинами різкими.
Головне – це відчувати різні почуття,
Не жалкувати про моменти невиправні, тяжкі та випадкові,
Створювати, малювати безцінні чуття,
Не шматувати свідомість за вчинки гіркі, грізні та помилкові.
І більшість бажає вражень гострих, яскравих,
Натомість грузне у щоденних турботах.
Бажає емоцій шалених та ласкавих,
Натомість валиться на важких роботах.
Але не всі, більшість чи меншість, але все ж не всі,
Бо я точно не можу казати за всіх.
Хтось чіпляється за щось, чи злітає з осі,
Чи шукає відлуння барв, звуків усіх.
27.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837687
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2019
Годі! Годі нас жаліти!
Бо ми – такі, такі ж, як всі.
Будуть враження боліти
Одні та інші, та не всі.
Годі! Годі нас все ж обзивати,
Що ми – невдахи чи нудні, що ми у чомусь не здібні,
Грізними словами називати,
Бо безтямні ваші судження нікому не потрібні.
Годі! Годі в нас кричати,
Якщо ми зробити це не в силах,
Свої твердження качати,
Підрізати щось у наших крилах.
Годі! Годі нас лякати,
І не відпускати нікуди,
Кращого геть не чекати,
І тинятися туди, сюди.
Годі! Годі в сяйві іншому сприймати:
Ми ж нічим не відрізняємось від вас.
Просто у своїй увазі треба мати,
Що щоб зрозуміти нас, потрібен час.
01.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837570
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2019
Вся складність в простоті високій.
Повнота в пустоті глибокій.
Ідеал в недосконалості геніальній.
Неповторність в однаковості унікальній.
Світло у темноті туманній.
Брехня в підступності оманній.
Хвиля у прямоті нерівній.
Правда у відвертості спірній.
Вічність в миттєвості невловимій.
Мистецтво у техніці незримій.
Похвала в оцінках критичних.
Результати в спробах практичних.
Мудрість в помилках засвоєних.
Кара у злочинах скоєних.
Доля в невідворотності випадковій.
Точність в імовірності стовідсотковій.
Пропаганда в перекрученій інформації.
Божевілля в тяжкій паскудній деградації.
Висміювання в жартах сатиричних.
Статистика в підрахунках граничних.
Свобода у волі залежній.
Контраст в схожості протилежній.
Система в елементах складових.
Дисципліна в командах правових.
Горе в смутку болючому.
Стрес у стані гнітючому.
Щастя в радощах шалених.
Цунамі в хвилях вогненних.
Шлях в шершавості слизькій.
Форма в пишності тонкій.
Влада в могутності низькій.
Гнучкість у твердості легкій.
Шум у тиші дзвінкій.
Час в плавності стрімкій.
Тепло в холоднечі жаркій.
Простір в далечині близькій.
Рівновага в хаосі гармонійному.
Музика в мерехтінні мелодійному.
Макросвіт у Всесвітах нескінченних.
Мікросвіт у часточках незліченних.
Постійність у монотонності різноманітній.
Зв'язок у сильній відштовхуваності магнітній.
Думка в зосередженості полохливій.
Вся усталеність у стійкості мінливій.
Вогнище в полум'ї іскристому.
Випробування в русі тернистому.
Поверхня в забрудненості чистій.
Свято в буденності урочистій.
Пластика у гнучкості граційній.
Почуття в палітрі емоційній.
Душевність в замкненості розкутій.
Спогади у пам'яті забутій.
Ми в обмеженості неосяжній.
Все в осмисленості недосяжній.
Середина в початковості кінцевій.
Нескінченність в розтягнутості кільцевій.
Голос у криці німому.
Зір у баченні сліпому.
Техніка у природності штучній.
Подія у цікавості скучній.
Ненависть в жалості нещадній.
Танець у чіткості вигадній.
Виживання в пристосуваннях важливих.
Катастрофи в руйнуваннях вкрай жахливих.
Компроміс у поступливості взаємній.
Наркотик у спокушеності приємній.
Проміжок у старті фінальному.
Праця у занятті формальному.
Відчуття в емоціях яскравих.
Війна у бойовищах кривавих.
Виховання в суворості ласкавій.
Зрада у лицемірності лукавій.
Мрії в можливостях бажаних.
Ідеї в роздумах зважених.
Перемоги в зусиллях затрачених.
Винятки у правилах зазначених.
Сполуки у скупченні непоєднуваному.
Деталі у скрученні неприєднуваному.
Інтелігентність у манерах елегантних.
Архітектура у спорудах імпозантних.
Марність в абсурдності даремній.
Заздрість в неспроможності щемній.
Кохання у пристрасних почуттях.
Адреналін в ефектних відчуттях.
Суть в основах фундаментальних.
Етнос у звичаях ментальних.
Боротьба в протиріччі інтересів.
Неухильність у витримці процесів.
06.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837569
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2019
Усі люди різні
Жили, живуть і житимуть у різному часі,
Добрі, злі чи грізні.
Ходять по лінійній, кривій чи звивистій трасі.
У всіх людей різні бажання та цілі,
Різні думки, різні дії,
Різні враження м'які та загрубілі,
Різні порухи надії.
У всіх людей були, є і будуть різні проблеми,
Різні крихітні чи масштабні задачі,
Цікаві, яскраві чи нудні та потьмянілі теми,
Різні гучні, різкі чи тихі невдачі.
Усі люди мешкають у різних просторах,
На різних холодних, гарячих територіях,
Мандрують, блукають у різних коридорах,
Шукають щось чи когось у різних історіях.
Усі люди різні, в усіх різні імена.
Немає однакових, хоча й є схожі на інших.
Одні прості, інші стиснуті, мов струна.
Одні непримітні, інші – як веселки барв пишних.
26.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837454
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2019
Все сталось так, як мало статись,
Тому не плач, не злись, не бійся, не хвилюйся.
І стан твій буде розгортатись.
А ти про себе та про рідних, так, піклуйся.
І час несеться швидко в далечінь,
І відкриває все нові й нові кордони.
І від світла залишиться лиш тінь,
Яка розвіється, мов прадавні закони.
Усе, що мало статись, давно вже сталося.
Давно вже визначене все майбутнє.
Воно нікому до кінця не розкривалося,
Перелило лиш сяйво незабутнє.
І місія в житті у кожного своя –
Виняткова – запальна чи тиха.
І лине, ніби часоплин, душа твоя,
Вчить, що, де смуток, щастя, втіха.
Все сталось так, як і мусило статись.
Майже все закономірне
Дісталось туди, куди мало дістатись.
Але не все рівномірне.
26.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2019
Все буде так, як має бути,
І не так, і не завжди так, як сильно хочеш.
І скільки списано пробути;
І на які незнані відблиски наскочиш?
Для тебе розстелилась ця стежина.
Для тебе розжарилися тиски й муки.
Для тебе розшукалась ця людина.
Для тебе зійшлися зустрічі й розлуки.
Все буде так, як мусить бути.
Головне – незабутні порухи відчути,
Досвідченість, знання здобути,
І дійсно бажане побачити й почути;
І своє основне не пропустити,
І залишити унікальний слід,
І наболіле, грубе відпустити,
І там, де треба, розтопити лід.
Все буде так, як і повинно бути.
І важливо повно й гідно все прожить,
Щось не проґавити, щось не забути,
Берегти та цінувати кожну мить.
01.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2019
«Не бійся! Не злись! Все буде добре!», –
Так кажуть люди, так шепоче надія:
«Виховуй серце сильне, хоробре!
І стане дійсністю бажана подія!».
Без сенсу споглядати у минуле,
Бо плину цього більше вже не буде.
Не марнуй свій подих, який ще буде,
Який пам'ять у віках не забуде.
Нехай тебе огортає доброта,
І любов яскрава й ніжна душу обіймає,
І чарівно квітне ясна теплота,
І важкий, затятий смуток ніяк не займає.
Не жалкуй про спалені, втрачені моменти,
Не гнітись лячно й грізно,
Не відкидай цю мить у даль, в робочі стенди,
Бо далі стане пізно.
Живи без образ, борись за добро
Без нервів, глуму, навіяних мір,
Крутися сміливо, ніби свердло –
І все буде добре, просто повір!
16.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837338
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2019
Так, шкода, що неможливо щось змінити
В своїй миттєвій і водночас вічній долі,
Якісь фрагменти на інші замінити,
І повністю віддатися незримій волі.
Чи можна про всі тупі й тягучі проблеми забути,
Зцілити навіки всі свіжі й загрубілі рани,
Просто дихати, бачити, слухати, діяти й бути?
І як правильно креслити та будувати плани?
Чи є можливість оглянути всі строкаті, мінливі й прекрасні пейзажі,
Ширять по барвистому полю,
Відшукати всі форми, пахощі, порухи, струни, коливання й купажі,
Відчути по-справжньому волю?
Так хочеться нечутно гайнути
У сяйво блакитних небес,
Здійнятись і нестримно пірнути
У Всесвіт незнаних чудес.
Як здійснити, здобути омріяне,
Розчепити кайдани грубого болю,
Знайти щось своє, а не навіяне,
Пізнати безмежну та лагідну волю?
01.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2019
Нам інколи так не вистачає віри
В себе самого, в людей, у краще майбутнє,
А натомість стягує туман зневіри,
Потьмарюючи щось звичне чи незабутнє.
Хтось відкидає її, а хтось наблизитись просить.
Вона ж ширяє в душевній безодні.
А хтось безтямно та палко до неї голосить:
«Прийди, будь ласка, до мене сьогодні!».
В нас часом геть немає віри,
Або буває досить важко її здобути.
Вона ж б'є до якоїсь міри.
І в кожного ця «коштовність» має бути.
Вона тонка, вразлива та тендітна,
Як кришталева структура, яку легко розбити,
Немов зоря, сяюча та магнітна.
Хтось цю «межу» шукає, а хтось бажає забути.
Така важлива та непримітна віра.
Хтось це вміння поневолює, ніби звірів браконьєри.
Їй потрібні ласка, любов та довіра,
Аби знести вдало всі внутрішні та зовнішні бар'єри.
25.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837265
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2019
Ми відповідаємо за все: за важливе, за дрібниці,
За щоденну комунікацію,
За сховані від всіх свої, чужі й природні таємниці,
За життєву організацію.
Ми відповідаємо за свою родину
І намагаємось їй дати все найкраще,
За кожну вразливу й витривалу клітину,
Прагнемо, щоб все було так, а не інакше.
Ми відповідаємо за свої або ж за чужі фінанси,
За кожну сплановану та підхоплену справу,
За можливі виклики, винятки, форс-мажори та нюанси,
За кожну сформовану та оформлену страву.
Ми відповідаємо за своїх справжніх, щирих, вірних друзів,
Аби із нами все минало контрастно та цікаво,
Аби вони не обпеклись в «жарищі» підступних боягузів,
Аби сонечко подій світило весело й яскраво.
Ми відповідаємо за свою роботу,
За кожен дарований долею шанс,
За взяту та покладену на нас турботу,
За наш особливий тендітний баланс.
Ми відповідаємо за своїх дітей,
Прищеплюємо їм досвідченість, уміння,
Тактовність, повагу до безлічі людей
І до всього Всесвіту власне розуміння.
Ми відповідаємо за кожен крок, за кожен вчинок,
І здебільшого в біду ділимося допомогою.
Зазвичай від нас залежить. чим скінчиться поєдинок:
Програшем-поразкою чи тріумфом-перемогою.
Ми відповідаємо за тих, кого назавжди приручили
Ласкаво чи насильно,
За тих, кого з повною свободою навічно розлучили
Зважено чи стихійно.
Ми відповідаємо за від нас залежні документи,
За кожен аркуш, гриф, автограф, код, штрих, печатку,
За свої запрограмовані системи й елементи,
Аби не створювати щось з самого початку.
Ми відповідаємо за звірів вільних:
Знищили без прав тисячі гектарів їхньої домівки,
За хмари зелені неймовірних сильних,
За проточені краплинами глибинні скелясті лазівки.
Ми відповідаємо за свої почуття,
За чесне, чарівне, чисте та палке кохання,
За світлі й темні, гіркі й солодкі відчуття,
За обіцяні та занотовані прохання.
Ми відповідаємо за тонку довіру,
За кожний барвистий дотик до душі.
Там неприпустимо розсіяти зневіру
Колючу, немов трояндові кущі.
Ми відповідаємо за хід своїх думок.
Який він, злий чи добрий?
Ними ми продумуємо кожен явний крок,
Боязкий чи хоробрий.
Ми відповідаємо за коштовні та доступні деталі,
За кожен свій порух, за кожен свій вдих,
За те, що з нами тут і зараз є і за те, що буде далі.
Який він, задум наш і куди проник?
Ми відповідаємо за кожен звук, за кожне слово,
Як саме це невгамовне «птаство» прозвучить,
Розіллється плавно, різко, тьмяно або ж веселково,
Війне тихенько чи вибухово проричить.
Ми відповідаємо цілком за своє життя,
За минуле, сучасне та майбутнє,
За завмерле або ж нестримане серце биття,
За світле й темне, грізне й незабутнє.
Ми відповідаємо за свою країну,
За звичаї, закони й вікову історію,
За споруджені місця, за якусь руїну,
За красиву та незалежну територію.
Ми відповідаємо за свій динамічний колектив,
За свій дійсний професійний хист,
За букети розвитку, суперечок, скарг та перспектив,
За кожен свій офіційний лист.
Ми відповідаємо за свої реальні дії,
За кожен наслідок, за кожен блиск,
За непримітні та вражаючі взаємодії,
За кожен результат, за кожен тиск.
Ми відповідаємо за свою культуру,
За найрідніших та невідомих людей,
За взаємини та за їх температуру,
За бажаних та несподіваних гостей.
Ми відповідаємо за кожен вибір,
За кожен свій явний та таємничий талант,
За пишний перебір, за бідний недобір,
За кожен свій коштовний та дрібний діамант.
Ми відповідаємо за цей прекрасний, дивовижний світ
І кожен за свою контрастну й крихітну частинку.
І глобальне зобов'язання – аби не вичахнув цей цвіт,
Аби майбутнє споглядало цілісну картинку.
Ми за всі ці речі несемо відповідальність,
За кожну неповторну невідворотну мить.
Від нас залежить – як саме розгорнеться дальність.
Із увагою до цього кожен має жить.
12.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837130
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2019
Від нас на цій планеті не залишиться нічого.
Згоримо й розвіємось, ніби попелище.
І тільки відблиск маху невагомого ясного
Біжить у світі пилу й хмар все швидше й швидше.
І неминуче будемо усі в темному земному пуху спочивати,
А духом жеврітимем у пеклі чи кружлятимем в раю.
Близькі або ж далекі люди будуть наші сліди чи пам'ять прочищати
І теж опиняться в жерлі котла чи в розкішному гаю.
Від нас, на жаль, не залишиться нічого.
І всесильний час розставить все на свої місця.
І тільки струмінь коливання прямого
Шириться від незнаного початку й до кінця.
Майбутнє може пригадати
Наші слова, вчинки, чуття, мрії, дії
І теж усе, що є, віддати
Цій стихійній, руйнівній взаємодії.
Від нас рано чи пізно не залишиться нічого,
Як і від сплеску Всесвіту усього загалом.
В нас є лиш мить прокручування галасу німого
І вибір – коритись з нею чи рвати напролом.
08.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837128
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2019
Так, так важливо виділятись
Серед тисяч очей,
Мов місяць, сяйвом відбиватись
Серед темних ночей;
Манить своєю красою,
Бути без каменів на плечах
І дивувати простотою
У легких або складних речах.
Хоч не в усіх це відразу виходить,
А когось і геть не помічають.
До когось хист, сміливість не приходить,
А інші вражень не зустрічають.
Хтось стійко й довго шукає, як виражатись,
А хтось швидко спосіб створює.
Для когось виділятись – значить розвиватись.
А хтось лиш інших відтворює.
Отже, варто, таки варто виділятись
Серед тисяч людей,
І завжди іти вперед, та відкриватись
Серед тисяч очей.
11.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2019
Вибір завжди є
І майже всюди.
Хтось бере, дає
Інакші руди.
Ми насправді вправі обирати,
Що, як, де і в якій кількості робити,
З ким у що грати чи не грати,
Яку стіну збудувати чи розбити.
Вибір є, а хто сказав, що його немає
У миті цій ясній – єдина грань.
І те, яким же буде він, ніхто не знає:
Усе просякнуто духом змагань.
Вибирати – це справа кожного із нас.
І хтось може тільки підказати чи допомогти.
І нас обмежують можливість, слово, час,
Які нам дозволяють когось чи все перемогти.
Вибір є – це справді так.
І серед тисяч різних дій ми обираємо єдину,
Гарний чи поганий знак.
І серед трас шукаємо – знаходимо свою родину.
01.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837005
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2019
Не важливо, який ти ззовні –
Важливо лиш – хто ти.
Ці уявлення умовні
Можна вщент рознести.
Не суттєво, із якої ти країни –
Важливо тільки – хто ти.
Чи є там багатство, чи є там руїни.
Неси, що хочеш нести.
Не має значення, якої ти раси –
Важливо лиш – хто ти,
Чи вивчаєш щось, чи даєш майстер класи,
Чи йдеш до пустоти.
Не надто важить, з якої ти родини –
Важливо – хто ти,
Які ти перед собою бачиш картини,
Як будеш рости.
Не вирішально, якої ти крові –
Важливо тільки – хто ти.
Якщо ти живеш в первинній любові,
То гайнеш до теплоти.
09.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836872
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2019
У танці я можу бути собою,
Не грати, та не одягати маску,
На повну відкритись перед тобою,
І не потрапити в безглузду пастку.
У танці я можу бути вільною,
Кружляти невпинно, мов птах,
І слабкою, і водночас сильною,
Сама прокладати свій шлях.
В танці я можу прожити безліч життів,
Летіти туди, куди хочу,
Відчути аспекти невагомих чуттів.
Байдуже, на що я наскочу.
У танці я можу кричати беззвучно,
Обирати, змінити шлях руху цього.
Я можу у серце поцілити влучно,
А можу нічим не зачепити його.
У танці я можу створити щось прекрасне,
Те, що іншим так прагну донести,
Таке тонке, чуттєве, тепле та контрастне,
Те, що не стерти, не переплести.
21.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836870
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2019
Буває так, що в тебе посмішка на обличчі,
А в душі так сумно.
І віють пейзажі, кадри, стани, плани звичні
Так сиво й бездумно.
Буває так, що треба вести себе стримано й серйозно,
А душею ніжно хочеш посміхатись.
Буває так, що все йде шкереберть, не так, не в смак, курйозно –
І хочеш невидимою здаватись.
Буває так, що настрій твій – це і є віддзеркалення душі
Справжньої, не фальшивої.
У ній так добре, м'яко, чисто та приємно, ніби у вірші –
Це стан миті сміливої.
Буває, що так кепсько та незнано у душі –
А мусиш, мусиш далі жити,
І мусиш, попри все, рости, немов сухі кущі,
І горе, й радість пережити.
В душі... ніхто не знає, що там, як там, в ній.
Чи вона від щастя шаленіє, чи рветься на шматки,
Чи шепоче; «Ні, не йди...», чи верещить: «Гей! Стій!».
І всі ці речі, дії в пам'яті даються у знаки.
19.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2019
В гонитві за буденними справами
Мм інколи не помічаємо природної краси,
Смакуємо готовими стравами
І міркуємо, коли та як скінчаться наші часи.
У гонитві за часом
Ми намагаємося випередити його,
Вчимось за майстер класом
І хочемо відкрити закони світу всього.
У гонитві за скупими, незнаними скарбами
Ми забуваємо про щось справді цінне –
І, так, стаємо їхніми затятими рабами –
Без тям, що, так, дрібниці, а що безцінне.
У гонитві за крутими емоціями
Ми буває не хапаємо трепетних та теплих чуттів
І деколи тягнемось за пропорціями
У вирі незримих, невагомих, невловимих відчуттів.
У гонитві за подіями
Ми часом не розвиваємо свого життя,
Не летимо за мріями,
Не слухаємо ритмічного серце биття.
05.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836821
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2019
Будь чесним перед людьми, а головне – перед самим собою,
Сяй, як зірка, з кожним разом яскравіше,
Іди у ногу із незворотною чутливою добою,
Бий, мов дятел, з кожним разом сміливіше.
Не кидай, не муштруй та не кодуй
Своїх шалених мрій, бажань, барв, емоцій та подій.
Не тисни, не губи та не шкодуй
З людьми спонтанних чи запланованих взаємодій.
Будь вірним своїм звичаям, законам та з самим собою.
Розрізняй, що є важливим, а що без вагань пусте.
Змагайся, сприймай поразки, та не здавайсь без спроби бою.
Помічай, як все дзвенить, тече, живе, цвіте й росте.
Будь сильним,
Але й мужніх чи ніжних слабкостей не бійся.
Будь вільним,
І в мінливих проблемних бар'єрах не війся.
Будь простим, складним, оригінальним, справжнім та самим собою.
Наслідуй приклади, але не копіюй когось.
Цінуй людей, які є в серці та завжди поряд із тобою.
Живи реальністю, а не в ілюзіях чогось.
10.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2019
У житті інколи докучає сива буденність,
Якій, бува, немає ні початку, ні кінця.
І миті пронизує тупа, нахабна злиденність,
Яка приковує до ґрат, до стін чи до стільця.
І цей день схожий на попередній:
Звичний стан, звична робота, звична річ кожна.
Який шаблон, задній чи передній?
І здається – змінити нічого не можна.
Така тонка, здається, всепоглинаюча буденність.
І день так швидко переливається у ніч.
Буденність – слабка та нерозважлива, ніби старезність.
Вона скидається на якусь застиглу річ.
Вона така складна, сутужна та примхлива.
Вона не має кольорів.
І хтось не знає, де ж поділась його сила,
А хтось і геть мокро згорів.
Така німа, тягуча, ув'язнена буденність.
Не ясно, де її початок, де кінець.
Провокує смуток та тривогу, мов нікчемність,
Неначе всі старання зводить нанівець.
02.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2019
Ми малюємо бризки барвисті
Для складністю простого життя
І створюємо спектри іскристі
Для ритмічного серце биття.
Ми вібруєм радісні чи сумні сплески,
Які блистять із фонтанів станів різних,
І складаєм, бережем в душі, мов фрески,
Для коливання вражень лагідних, грізних.
Ми проектуємо фотографії
Тонких, застиглих моментів
І розширюємо географії
Незнаних експериментів.
Ми виносимо гострі уроки,
Які дають нам наші помилки,
І контролюємо дійсні кроки,
Які ведуть у центр чи у закутки.
Ми хапаємо миттєвості,
Які дарує нам час,
І займаємо чуттєвості,
Які є навколо нас.
03.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2019
Трусить, коле та ріже цей біль,
Затискає легкі й глибокі рани,
Обплітає туманом, мов хміль,
І кришує чи спотворює плани.
Біль, який може душу пропекти
Або відтворювати тут чи там руїни,
Від якого так хочеться втекти.
Він в силі тихо вразить, нібито пір'їни.
Безтямний, незнаний, нахабний та жахливий біль,
Який комусь у чомусь навіть допоможе,
Такий смертельний і в той же час життєвий, ніби сіль.
Його лиш неймовірне щастя переможе.
Біль, який так хочеться забути,
Спалити, рознести, втопити, знищити чи стерти,
Щоб інакшим/інакшою бути,
Аби моменти радісні із пам'яті не стерти.
Такий безбарвний і водночас феєричний біль,
Який дірявить, зносить дах,
Безжально й гостро жужить у серці, ніби джміль,
Лютує, блудить по п'ятах.
05.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836548
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2019
Бережіть природу, як дзвінку скарбницю,
Алмази срібні та килими смарагдові неоціненні.
Бережіть ‒ як заповітну таємницю,
Усі штрихи прозорі, явні, приховані та незбагненні.
Бережіть природу, поважайте, як людину,
Не бийте, не калічте та ‒ ні ‒ не убивайте
Жодну непримітну та вражаючу долину.
Тонкі зв’язки із нею не ріжте ‒ розвивайте.
Бережіть природу, мов історію,
Таку миттєву і водночас віковічну,
Усю цю рушійну територію,
Таку застиглу і водночас динамічну.
Бережіть природу та захищайте, як свою родину,
Не виганяйте із домівок своїх сестер, братів.
Вони, як ми, у повнім праві споглядати мить-картину,
Усі ‒ від крихітки-планктону, до велетнів-китів.
Бережіть природу, мов коштовний діамант,
Не розривайте це тендітне та прадавнє коло.
Вона ‒ це чудесний, неймовірний дар ‒ талант:
Оживлювати цю планету ‒ все, що є навколо.
Бережіть природу, як свою дитину,
Підтримуйте її шлях. І його на власний розсуд ‒ ні ‒ не обирайте.
Кожну манеру, крихту, струну й клітину
Досліджуйте на волі ‒ і у в'язницю примарну ‒ ні ‒ не забирайте.
Бережіть природу, як неперевершену коштовність,
Яка просторами безмежними вібрує,
Яка малює й пише насиченість та неповторність
Й еволюцією майстерно маневрує.
Бережіть природу, ніби матір рідну,
Так м'яко, трепетно та ніжно обіймайте.
Десь розкішну, а десь зовсім-зовсім бідну,
Такою, якою є, «жінку» цю сприймайте.
Бережіть природу, як кохання,
Не зраджуйте та не грубіть.
Здійсніть головне її прохання ‒
«Прошу! Благаю! Не губіть!».
Бережіть природу, ніби спогади,
Її обличчя м'якої і в той же час суворої краси,
Різні рівні, вигини та погляди,
В'язкі краплини чистої ранкової сріблястої роси.
Бережіть природу, бо суспільство, а не люті звірі,
Хоч серед нас є й гірші за тварин.
Ми відповідаємо за неї майже в повній мірі,
За цей стрімкий незримий часоплин.
Бережіть природу, ніби почуття,
Не завдавайте їй тупого болю,
Не коліть, не тисніть пишні відчуття,
Не відбирайте її сутність ‒ волю.
Бережіть природу, прошу, не будьте браконьєрами,
Байдужими до її проблем,
Не розчленовуйте цей вир штучними бар'єрами,
Відповідно до своїх емблем.
Бережіть природу, як священні храми,
Де вогненно розливається велична гармонія,
Де сходяться дивовижні панорами,
Де шепоче вибухово лірична філармонія.
Бережіть природу, цінуйте, як своє життя,
Як кожну справжню невгамовну мить.
Кожне застигле та нестримане серце биття
Нехай лише дзвенить, а не щемить.
Бережіть природу, як здобуту нагороду,
Не вимагайте зайвого, її з країв не виганяйте,
Пильнуйте, як внутрішню та зовнішню свободу
І в фальшиві рамки та закони, прошу, не заганяйте!
Бережіть природу, не лякайте, як безжальні терористи,
Бо сума всіх шкідливих дій може дати наслідки фатальні.
Намагайтесь не отруювати, не колоти та не гризти.
Переглядайте свої думки. точки й враження персональні.
Бережіть природу, як свою країну,
Таку ж прекрасну, контрастну й незалежну.
Не лютуйте й не відтворюйте руїну,
Для неї страшну, далеку й протилежну.
Бережіть природу, ніби свою душу,
Не занурюйте у грань цю гострі ножі,
Не паліть водойм та не морозьте сушу!
Прошу! Будь ласка, не доводьте до межі!
Бережіть природу, бо якщо «ясна красуня» зникне,
То буде нікому радіть, кружлять, буять, плести.
Сонячна Система до нових земних пейзажів звикне,
А Земля лиш буде відблиск живих подій нести.
21.03.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2019
Безперечно, залишаться сліди
У безмежній пам'ятній безодні
І гігантські та крихітні плоди
Про прожиті вчора та сьогодні.
Безперечно, вируватимуть враження
Про пригоди звичні або ж незабутні
Різних форм, маневрів, відгуків, важення,
Про всякі кроки: минулі та майбутні.
Безперечно, миготітиме душа.
Її дух літатиме з-поміж краєвидів
Без зайвих слів та без жорсткого коша,
З-поміж тисяч кіл та з-поміж трильярдів видів.
Безперечно, мусить вижити природа,
Попри всю, пагубну людську діяльність.
І до її проблем має бути згода,
І до неї ‒ повага та лояльність.
Безперечно, ітиме час
І все змінить у безвісті світів,
До нас, за нас і після нас
Нестиме мить у далечінь віків.
04.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836449
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2019
Незрима безодня душі твоєї
Як незворушно тремтить
І заради миттєвості цієї
Готова смуток топить.
Глибина простору неосяжна
У безвість незнану ширяє.
Значуща контактність, недосяжна,
Свої кордони розширяє.
Западина плину вигадлива
Стрімко мчить до пустої повноти.
Тонка даль, хитка, не обтяжлива,
Тяжіє до складної простоти.
Безмежжя руху наскрізного
Пронизує стійку хаотичність.
Скручування галасу німого
Коливає магнітну статичність.
Рухливість переплетінь енергетики –
Як наслідок майже кожної дії.
Насиченість химерної естетики –
Виняток вдалої взаємодії.
12.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836302
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2019
Нічого не станеться з світом без тебе:
Чи ти живеш, ростеш, спиш, чи помер, чи зник.
Він просто вібрує для всіх і для себе
І до баталій життя давно уже звик.
І тільки для тебе ця миттєвість,
Яка говорить палко: «Живи!».
І тільки для тебе ця чуттєвість,
Яка шепоче: «Переживи...».
Усе, що є, рано чи пізно все мине.
І ти усе перенеси, перетерпи.
Єдина мить нічого вже не поверне.
І ти до стресів та спокус не прикипи.
І ти живи так, як прагнеш, хочеш,
А не так, як хочуть, кажуть інші,
Нехай, як і на що ти наскочиш,
Бо не займеш націлені ніші.
Чесно нічого не станеться у світі без тебе,
Але ти можеш хоч трішечки змінити його
Для всіх, для добра, для рідні, для життя та для себе
У спектрах магнітних подій вибуху усього.
18.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836301
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2019
Таке тонке та заманливе бажання,
Яке штовхає в прірву чи здіймає до небес,
Дарує відблиски гучного мовчання,
Малює безвість чи миттєві прошарки чудес.
22.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2019
Байдужість – проблема, з якою можна сперечатися,
Знайти, забути, спокуситися чи відрікатися.
Має різні відгини, почерки, відголоски й форми
І ми самі мимохідь для неї створюєм платформи.
Її хтось здіймає або ж опускає,
Інший виділяє або ж пропускає,
Звеличує чи запроторює за ґрати.
З нею можна в хованки чи на спритність грати.
Вона нічого не оцінює,
Лиш працю зазвичай знецінює,
Не дивиться, не слухає, не каже
І правильну дорогу не підкаже,
Майстерно маскується, прикидається.
І на неї ніхто не покладається.
Щось калічить, трощить та ламає.
Ні жалю, ні совісті не має.
Ніщо не віддає, не приймає,
Біля себе довго не тримає.
Не вірить ні в що, не мріє, не очікує, не хоче,
І непримітно нерви комусь то тут, то там лоскоче.
Все навколо себе нейтралітетом заряджає,
Від цього котрась людина чи місцевість страждає.
Нікого не любить, не поважає,
Комусь жити, робити заважає.
Вона тупа, нудна, примхлива, та пихата,
Як ураган, руйнівна, різка, та кошлата,
Безбарвна, стійка, песимістична,
Нав'язлива, та егоїстична.
Зазвичай веде до моральної деградації,
До ганебної, робочої експлуатації,
До тягучої, гнітючої депресії
Чи до страшної, колючої агресії.
Створює душевну холоднечу
Чи навіть безкраю порожнечу.
Скрегоче своє невгамовне «все одно»,
І в зонах впливу опускає все на дно.
Краде найголовніші почуття –
Кохання, щастя й інші відчуття.
Занурює людину в стан змарнілої рослини,
А враження, бажання – в джгут скрученої клітини.
Вона хитра та підступна, як лисиця,
Така темна, неприступна, мов в'язниця.
Не будь таким же, як вона – одна моя порада.
Знай: із нею ходять пустота, заздрість, жорсткість, зрада.
14.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836257
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2019
Солодке значення багатство
Чимось скидається на рабство,
Заманює в залежність, мов наркотик,
Таке гладеньке та м'яке на дотик.
Хтось за ним женеться, його хоче
Чи противно нерви ним лоскоче,
Інший когось примітивно шантажує
Чи серцями ревними подорожує.
Хтось у гонитві за скарбами розум утрачає
Чи до них дорогу невтомно й хвацько розчищає.
Інші ж їх підносять, чи так грубо косять,
Чи у покровителів додачі просять.
Через них суперечки кричущі виростають
І потім ненавистю та гнівом заростають.
Вони навіть до війни страшної, абсурдної призводять,
Від якої людей та землю бойові судоми зводять.
Багатство ‒ здатне віддзеркалювать тонку спокусу.
Когось від нього трусить, валить, мов від землетрусу.
Через нього калічать, убивають, кидають за ґрати.
Комусь щастить його над стрімко виграти або ж програти.
Але хтось мудрить його із користю,
Із відповідальністю та совістю,
В успішне, добре майбутнє вкладає,
А потім плоди чисті розглядає.
Хтось його здобуває разом із нагородою,
А після смакує завзято, із насолодою.
Для когось ‒ це заповітна мрія,
А для когось ‒ це єдина дія.
У когось в голові лунає: «Гроші! Гроші! Гроші!»,
Які багряні соки випивають, ніби воші.
Вони усюди всім на все завжди таки потрібні,
Але подарувати справжнє щастя геть не здібні.
Когось, крім цих «блискіток», нічого не цікавить,
І через те професійно бреше та лукавить.
І вони для нього ближчі, ніж сім'я,
А в крайнощах вищі, аніж власне «Я».
Багатство ‒ це ще й невгамовна та рушійна сила,
Яка багато спорудила та перекосила.
Воно крокує в унісон із людством,
Із розвитком стрімким та самогубством.
Це благо в змозі надавати допомогу,
Притягувать чи забирати перемогу,
Розгуляти схвалення, розваги, владу, статус, радість
І привернути увагу ворогів та їхню заздрість.
Багатство для когось ‒ це повсякденна річ.
А хтось із ним іде удало пліч-о-пліч.
А хтось його не ловить геть, та не помічає,
Та й інші легкі, м'які цікавинки качає.
А для когось ‒ це узагалі дрібниці:
Його більш манять незнані таємниці.
І багатство може призвести до образ,
До різких, неприємних та пустих відраз.
А ще воно може ув'язнити
І все, що завгодно оцінити,
Подарувати та відібрати світлі враження,
Щось кинути на дно та чомусь надати важення.
Багатство для когось ‒ це звичайна річ.
А хтось його шукає день і ніч.
Для когось ‒ це лише єдина дія,
А для когось ‒ це заповітна мрія.
06.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2019
Це моє життя,
Мій подих, мої поривання,
Це стрімке биття,
Мої мрії, мої бажання.
Це твоє життя, і я не вправі в нього занадто втручатись,
Постійно та надмірно тебе контролювати,
Та можу до твоїх яскравих та цікавих дій долучатись
І тебе незвичними хвилями дивувати.
Це моє життя, мій вибір, мої знання,
Хоча хтось може мені щось порадити або ж чимсь допомогти.
Це мій складний, тернистий шлях до пізнання ‒
І я можу десь потонути у поразці або ж перемогти.
Це твоє життя ‒ і ти маєш повне право обирати,
Чим займатися в цій миті, зараз тут,
Кому любов, тепло шалене та надію дарувати,
Але не знаєш, який він, твій маршрут.
Це моє, моє життя, мої падіння, мої злети.
Це мій рух єдиний.
Я можу бути на краю чи в центрі планети.
Це мій здвиг рушійний.
*It's my life (англ.) ‒ це моє життя.
22.09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2019