| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
Ледь світ стрімкий Борей ламав
ландшафт — хазяйнував, але
дарма. Мов звір, він лютував,
та зник за мить. Його нема.
Фонтан, що у саду бринів
— застиг. Де струмінь був — постав
кристал. Ледь світ блищав мені
цей діамант, а вдень розтав.
Левкой буяв — зів’яв. Сумне
пройшло — і квітка знов жива,
міцна. Так смерть — дихне, майне —
нема її. І знов весна.
Вівчар у гори йде. І я
за ним. Дивлюсь, куди сягне
мій зір. Невже Гельвеція
видніша з цих високих гір?
Чому ти, пастирю, грозиш
бичем? Думок твоїх мені
шкода. Я хтів спитати лиш,
куди прямує череда.
Примітка. Оригінал - тут:
http://blackalpinist.com/scherbakov/htmtexts/1996/switzerl.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849860
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.09.2019
Африканська дика ніч…
Чорношкіра, білозуба,
Довгошия, товстогуба —
Ніч контрастів, протиріч.
Бій тамтамів там і тут,
Вільне дихання легенів...
Грізний світ аборигенів:
Світ смертей — протиотрут.
Скоро день. Покине гай
Птеродактиль — олітьяу.
Не чекай його появи,
Ліпше п’ятами кивай!
Примітка: «олітьяу» — так називають птеродактилів тубільці Камеруну. Мовою ассумбо це значить «примара смерті».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
На честь Еллади і морів усіх, що навкруги,
Десятикрилий корабель ми назвемо «Арго».
На південь будемо плисти, залишивши сніги.
Я керуватиму, а ти співатимеш, Марго.
За плином пісеньок твоїх, яким по сто віків,
За тими картами земель, де всюди безліч див,
Нарешті вивчу мову я, що з вуст твоїх богів,
Її криштальнії слова і золотий мотив.
Вода, в якій архіпелаг, мов очерет, проріс,
Хоча блаженства нам не дасть, не покара зате.
Без крові гаряче у ній і солоно без сліз.
Їй не завада — ми живі. Їй наша смерть — пусте.
Примітка. Оригінал (Во славу Греции твоей) - тут:
http://blackalpinist.com/scherbakov/htmtexts/1989/voslavu.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843535
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.07.2019
Сльозино срібляста! Засяявши, зникни,
Загинь, не зволоживши зір.
На цю панораму сухими очима
Я мушу дивитись, повір.
Нехай на взаємність надій аніяких–
В ландшафтів нема почуттів.
Ну що ж, аніяких... Я тут не для цього.
Я тільки проститись хотів.
Прощай, городянко! Лічи свої сходи,
Від порту йдучи догори.
З маслинами кошик неси con amore
І слухай, як виють вітри.
І ти, узбережжя, прощай! Con amore
І сіль збережи, й аромат.
Не вкриється взимку крижинами море...
Везувій не вдарить в набат.
Цікаво не те, що я звик за годину
Вважати цей простір своїм,
Сто років проживши, як кріт, в катакомбах,
Наосліп, навпомацки... Втім,
Чи варто, назад ідучи, відвикати,
Забути привілля, цей рай?
У спину, нарешті: «Прощай, іноземцю!
Авжеж, іноземцю. Прощай!»
Не скоро відвикну. Замкнуся в німоті,
Не визирну більше з кутка.
В свій дім повернувшись, байдужий щоденник
Почну не з нового рядка.
Та, поки ще в оці не змита сльозою
Тірренської сині межа,
До неї тягнусь con amore, відчувши
Раптово, що значить «душа».
Примітка. Переклад дещо вільний з доданою римою. Оригінал - тут:
http://blackalpinist.com/scherbakov/htmtexts/1999/slezazol.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843409
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.07.2019
Все зникло, відійшло, і більше не почнеться.
Роман — це не рядок. Перейдене — не мить.
Візок біжить вперед, ледь чутно серце б’ється
І подих твій легкий тремтить, тремтить, тремтить.
Безсилі вороги знайти шляхи ці биті,
Їм серед тиші нас не відшукати, ні.
Ми в темряві нічній лиш Богові відкриті:
Прямуєм вдалину — однісінькі-одні.
А десь позаду нас лишилася країна —
Калейдоскоп чудес, мрійливості блакить.
Там вирішили, що народжена людина
Справжнісіньку з казок бувальщину зробить.
На жаль, у тих казок була сумна розв’язка —
Так злий уявний світ бувальщиною став.
З бувальщини тепер зробити б знову казку,
Але замало сил і забагато справ.
А ми все вдалину мчимося крізь печалі,
Немовби у проблем є рішення просте.
Немовби не жили: не знаємо і далі,
Що істина, що ні, що грішне, що святе.
І пилом в’ється шлях, мовчать про суд катрени.
Що біль душі, коли є забуття напій?
Тож істинний тепер, такий святий для мене
В цій темряві, вночі ледь чутний подих твій.
Примітка: оригінал - тут:
http://blackalpinist.com/scherbakov/htmtexts/1983/kibitka.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
[i]Редактор гортає книжку, яку написав чукча, і бачить замість літер якісь незрозумілі карлючки. Запитує: — А ви читати взагалі вмієте? Той відповідає: — Чукча не читач. Чукча — письменник!
(Старий анекдот)[/i]
Якщо скажуть: «Ці вірші — найгірші!» —
Відповім: «Може й так», — не збрешу.
Я своїх не читав іще віршів,
Я — як чукча — їх тільки пишу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843319
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.07.2019
В істот космічних зовсім все не так.
Немає воєн, ворожнечі націй.
Я бачив збитий зоряний літак
У сховищі, в Ангарі 18.
Тоді пілота так і не знайшли.
Стріляли в зорельот земляни хижі.
Який то був салют! Гули стволи.
Але я знаю: цей прибулець вижив.
В підпіллі був, ховався серед нас.
Вивчав усе: від букв до етикету.
Енциклопедію у консонанс
Одяг косміт, що згодом став поетом.
Шукаючи його небесний слід
В земних піснях, беру з полиці книжку.
Поет — це збитий льотчик, той косміт,
Що зміряв світ завширшки і заввишки.
Слів площину згинає він мов лук.
Поліфонія зір — яка ж це велич!
Він тишу наголошує, не звук.
У межислів’ї — наголосів безліч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
На криниці — цукор-сніг.
Позабув про гордість птах.
Зникли всі сліди від ніг.
Вмерло слово на вустах.
Всюди спокій... Хто не звик —
Хай тренує слух і зір.
Текст немовби з книги зник
І лишився лиш папір.
Де початок речень, слів?
Де кінець цього листа?
Де межа фантазій, снів?
Де всі села і міста?
Їх поглинув білий гель...
Там початки і кінці,
Де криничний журавель
Мов синиця — у руці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843137
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.07.2019
Я стою на порозі Вічності.
Вхід відчинено. Сяє брама.
Сяє світлом Його Величності.
Крок вперед — і скінчиться драма.
Зникне пам’ять всього ворожого.
Не у смерті, не у нірвані —
При поверненні Сина Божого.
Ці хвилини такі чекані...
Небо звичне сувоєм згорнеться,
Невідоме — розкине шати.
Рани всі заживуть, загояться
І не будуть вже заважати.
Сонце стане кольору місяця,
Той малі нагадає зорі,
Бо Творець серед них засвітиться,
В кришталевім відбившись морі.
Підійдіть до порогу Вічності.
Ще хвилина.
Ще крок.
Ще відстань...
Вседержитель чекає вірності,
До небесного кличе міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843135
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 26.07.2019
[i]«Я не = Я, але Я=Не-Я и Не-Я=Я».
Й. Г. Фіхте. «Основа загального науковчення»[/i]
В його абетці, у «Науковченні»
Є буква «Я» не-буквою «Не-Я»…
Для українців розтлумачу я.
Цей німець говорив: «Панове вчені!
І Я — НЕ Я, І ХАТА — НЕ МОЯ!».
Примітка: Йоганн Готліб Фіхте (1762—1814) — представник німецької класичної філософії. Головний його твір — «Науковчення» (1794). Згідно з ним, визнання суб’єктом свого існування — «Я» — охоплює собою все, що може бути мислимим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843053
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2019
В хаті порожньо.
Надворі
Сніг сліпий
Іде крізь зорі.
На душі
Стоять морози.
На обличчі —
Сміх крізь сльози.
Але ж треба
Йти до хати —
День новий
Крізь ніч
Пропхати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2019
Голосить трембіта,
Аж хлипають груди.
Вінки бачу, квіти...
Де ж ділися люди?
А люди пішли і
Зробилися морем.
Безкраїм, холодним...
Самотньому — горе!
Червона калина
Вже інеєм вкрита...
За ким же надривно
Так тужить трембіта?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
На городі бузина,
У садочку вишня.
На околицю села
Дівчинонька вийшла.
— Ой, дівчино, чия ти?
З центру, а чи з краю?
Чи ти вийдеш гуляти?
Я тебе кохаю!
— Ой не питай чия я,
Не кажи дурниці.
Йди-но звідси, бо візьму
Батькову рушницю.
Хоч я донька мамчина,
Але зброю маю.
Я стріляти навчена,
Стій, уже стріляю!
Піф-паф, ой-ой-ой,
Тільки дзвін у вухах.
Впав додолу герой
І лежить без руху.
— Лихо, лихо, лишенько,
Що ж я наробила?
Я ж стріляла холостими!
А хлопця убила!
Муштрували козака
В Конотопі всяко.
Не станцює гопака.
Впав від переляку!
— Ти, дівчино, не журись,
Я ж такий зараза...
Як мене ти поцілуєш,
Оживу одразу!
— Оживеш по стійці струнко?
Чули пустомелю?
Я ж тебе своїм цілунком
Точно вже застрелю!
Отакі у нас в країні
Файні молодиці!
Наповал застрелять хлопця
Навіть без рушниці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842959
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 24.07.2019
В нічному трамваї всі покотом сплять.
Прямує під ухил, колеса гримлять.
Та гуркіт металу не справдить надій:
Хропуть пасажири, заснув і водій.
Не спить лиш кондуктор, рахує все мідь.
А стовп недалеко — до зіткнення мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842442
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.07.2019
Зима 97-го.
Калюжі і лід. Замети.
Орбітами невідомого
Зійшла до землі комета.
Прозоре і ніжне марево.
Вхопити — старання марне.
Як мрія — така приваблива
Й далека, високохмарна.
Засяяла ти над обрієм,
Порушила нерухоме.
Напій твій — небесний опіум —
Зробив мене невагомим.
І я полетів за піснею,
Бо, мабуть, вже був поетом,
У вирії мрій незді́йснених,
Твоєму хвості, Комето.
І сніг почорнів, став сажею.
Зима відійшла і літо...
Далекою, недосяжною
Лишалась твоя орбіта.
Сплелась нерозривна вервиця
З анафем на сподівання...
Та вірю, що ти повернешся,
Комето мого кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2019
Якби підвелися ми здолу,
У лісі б велике щось здохло.
Та замість ведмедя чи лося
Не здохло щось, а завелося.
Стрибками великими скаче
Подоба напівкенгуряча.
А ікла страшні, півметрові
Усіх залишають без крові.
Огидна потвора без шерсті,
А справа її — кролежерство.
Беззахисні котики й киці!
Прямує вампір до столиці.
Не здохне, назад не поверне.
Велике у лісі — безсмертне.
А може, це ми напівдикі
І очі у страху великі?
Іржавіє щастя підкова.
Приспала цей світ колискова.
Чудовиська родяться стрімко,
Бо розум приспав Со́нько-Дрі́мко.
Де зброя — ломака чи швабра?
На Київ іде ЧУПАКАБРА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842225
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2019
Ви не бачили такого.
Він живе у джунглях Конго.
Як в слона чи в носорога
В нього тіло. Шия довга.
Як в дракона — голова.
Не поможе булава.
Тони м’язів напоказ.
Валить дерево за раз.
А за два — цей звір-качок
Зупиняє плин річок.
У каное, у човні
Не пливіть у Конго, ні!
Бо не встигне вас зцілить
Навіть лікар Айболить,
Якщо раптом вашу шлюпку
Звір потопить як шкарлупку.
Пломби випали б у Рембо...
Хто цей монстр?
МОКЕЛЕ-МБЕМБЕ!
Примітка: мокеле-мбембе — динозавроподібна істота, про яку розповідають тубільці, що живуть у басейні річки Конго. Назва істоти мовою лінгала означає «Той, що зупиняє течії річок».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842223
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2019
Кудись полетіли тіні —
Тіні-максі і тіні-міні.
Я ледве прийшов до тями —
Тіні-крапки і тіні-плями.
Природна цілком прикмета:
Слідом полетять предмети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842007
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.07.2019
Немає часу, крім тепер,
Не буде завтра без сьогодні.
Твоє життя — кредит Господній,
Вважай, що вчора ти помер.
Живи у борг і пам’ятай,
Громадянине пересічний:
Від Бога цей кредит не вічний,
Все, що не рай, свій має край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842004
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2019
Мене гнітить людський Содом.
Я незнанням своїм знесилений:
Де, Боже, Ти з Царем Христом
І усіма святими силами?
Але я ще не впав, стою —
Христова ноша є помірною:
У незнанні більш пізнаю
І через сумнів більше вірую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841902
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2019
Ви мені заткнули рота,
Кажучи: «Балбес!»
З Вами й мудрість, і чесноти,
Я ж — невчений пес.
Не зразок, як Ви, для світу:
Не ношу, як Ви,
На плечах вантаж освіти
Замість голови!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841900
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.07.2019
Медузи небесні, прозорі хмаринки!
Злітайтеся всі до моєї хатинки!
Вікно відчиню вам, і двері, і комин —
Надвечір хай стане усе загадковим.
Крім вас мені нікого більш запросити —
У гості не йде до голодного ситий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
Було і буває —
Нема чого їсти.
Дві дірки в кишенях —
За чим у них лізти?
А радіо каже:
«За борг ваш великий
Вам світло відріжуть». —
І грають музики.
Було і буває —
Життям іншим мариш,
Коли якусь юшку
З кісток голих вариш.
А радіо каже:
«За борг ваш великий
Газ, воду відключать...» —
І грають музики.
Було і буває —
Від дум важко спати,
І краще б ніколи
Боргів тих не знати!
А радіо каже:
«За борг ваш великий
Вас виселять скоро».
І знову — музики!
Заграй краще траур,
Несита шарманко!
Вже ліпше почути
Наступного ранку:
«Готуйтеся, люди:
За борг ваш великий
Вас всіх розстріляють».
А потім — музики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841640
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2019
[i]«Хто б не переміг, ми програємо».
Слоган фільму «Чужий проти Хижака».[/i]
Горить планета стрічкою страхіть,
Де Хижаки зчепилися з Чужинцями.
Ненависті тавро — тваринна хіть,
Фільм жаху, знятий нами, українцями.
Чужого постать, навіть тінь гидка —
І Хижака — їх сутність є єдиною!
На цій планеті, що від зла хитка,
Рятуй любов, лишаючись ЛЮДИНОЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841247
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2019
Вітер все дужчає, мов болеро.
Листя кружляє у танці богеми.
Вічно заплаканий лірик П’єро
Гострить перо, щоб строчити поеми.
Я ж, навпаки, затупив: хай їм грець,
Віршам предовгим з поемами в парі!
І не спокуса — лавровий вінець:
Нащо мені на чолі цей гербарій?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841244
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.07.2019
Оголені, немов поголені,
Дерева листопадні.
Несіть мене, північні олені,
Де вогник блима хатній.
Несіть, допоки він іще
Не згас під завірюхою.
А згасне — ви лиш донесіть.
Я знов його роздмухаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
Можливо,
хтось і помічав,
Крім мене,
диво у природі:
Не ві́трило,
завмер і час,
Хоч диктор вказував погоді,
Якій їй бути,
що робить,
Де скаженіти,
де спочити.
За цим проґавив він ту мить,
Яку не можна
пояснити:
Чомусь затихло все село,
Земля рожевою зробилась...
Хоч все це
ввечері було,
Здалося —
ранок...
Засвітилась
Пір`їна в курки.
Неба скло
Все потьмяніло.
Світло Боже
Мов тануло,
немов текло.
Було це, мабуть,
дуже схоже
На подив чи передчуття,
Відомим вченим невідоме.
Земля і небо... —
їх буття
Від слів людських відчуло втому.
Передчуття не пояснить —
Воно від Бога,
від ніколи
І нівідкіль: хвилина,
мить —
І все рожевіє навколо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
Хто ці хлопці лисі?
Світ змінився трішки.
В цифри одяглися
Звукові доріжки.
Не вивчай довкілля,
Що зійшло з екрану.
Навкруги свавілля.
Будеш нашим фаном!
Ми скрегочемо на скрипці,
На сопілці сопемо
І пиляємо на пилці,
В барабан гучний б’ємо.
Наш скрипаль не Ойстрах,
Наш модерн — не ретро.
Наша пилка гостра
Не проста — електро.
Ми — не Паганіні,
Так, але хороші
Тут, на полонині
Заробляєм гроші.
В кого там нудота?
Будеш знати, сину:
Ми одні й ті ж ноти
Граєм без упину.
Бременська царівна
Певно би, зомліла.
Бітлз нам не рівня,
Бритні Спірс — не мила.
Знайдемо в Карпатах
Підходящу дівку,
Навчимо співати
І дамо їй скрипку.
Із селянки-кралі
Зробимо принцесу.
Буде вона Галя —
Назвемо Ванесса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837448
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2019
Не розрізаний на брухт
Стародавній екскаватор,
Рух його — космічний рух
І Керманич — не аматор
Без освіти водія,
Як цей дядько, тобто я.
Ківш гуляє небесами
Разом з Овном, Терезами.
Час — не вічність, швидко плине.
Зазирайте не в кабіну!
Поки ніч — в порожній ківш
Всі сідаймо, і хутчіш!
Якщо встигнемо, можливо,
Небо нас зустріне дивом:
Перекине екскаватор
Нас за зоряний екватор,
Де земного зла і бруду
Не було, нема й не буде...
Ех, спізнились! Ранок ріже
Всі сузір’я на шматки…
Навперейми, навпрошки
Нас у світ вертає грішний…
У брутальний світ земний —
Брухт іржавий і брудний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2019
Минають і звичайні
Літа, і високосні.
Теорія навчає:
Рух, простір, час — відносні.
В галактиках одвіку
Відносності заради
Злітаються без ліку
Планети на паради.
Летить зоря вертепна
Відносно цих процесій,
Зірки — відносно неба,
Відносно Бога — Всесвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Вулиці міста занурились в небо.
Колії зникли в воді.
Дощ, як трамвай, нас везе куди-небудь.
Він же — водночас водій.
Ні, не трамвай, швидше човен підводний.
Вежі годинник — сонар.
Нами в стихії, де кисень і водень,
Nemo керує — човняр…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Над лісом Згоранським — прем’єра
В театрі негод грандіозному.
Туристи, немов гондольєри,
Взялися б за весла між соснами,
Бо так ще не мокли ніколи!
Стихія — гостріша за спецію.
Намети пливуть як гондоли —
Човни дощової Венеції!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Через кордони, блокпости
На власний страх і власний ризик
Ми несемо свої хрести,
Хрести чорнобильської кризи.
Ми несемо їх у собі
Увечері і на світанні,
Аби почути: час добіг!
Хто першим був, стає останнім.
Аби зайняти ті місця
За огорожею зневаги,
Де опромінені серця
Сховаємо у саркофаги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836527
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.05.2019
Відколи Бог змінив життя моє,
Відколи слово дав мені, німому,
Став меншим світ, що поза мною є,
Став більшим всесвіт, що в мені самому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836195
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2019
Хтось вигадав годинники. Тік-так!
Не просто так лічильник часу виник.
Їм стукіт серця потрапляє в такт —
Людина і сама — живий годинник.
Є зовнішній і внутрішній часи.
Свідомість — їх психологічний синтез.
Нас зважують години-терези.
Годинники, для Вічності прокиньтесь!
Не може бути синтезу — тік-так! —
Без тези і до неї антитези.
Багато хто зникає просто так,
Бо час без ніг іде — цок-цок протези...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836193
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 21.05.2019
Світ чорно-білий — мов кладовище…
Поруч поховані нижчі і вищі,
Сплять під хрестами взуті і босі.
Я поміж ними ходжу і досі.
Для переляку їм даю привід,
Серед померлих живий — наче привид…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Отак і летить між зірками Земля.
Філософи прагнуть піднятись до Канта,
Нащадки розшукують зниклого Гранта...
А я уявляю себе немовлям.
Ах, що за нірвана! Ласуй зі смаком,
Ніяких проблем — можеш світ пізнавати,
А ні — то нехай пізнає його мати,
А ти все вбереш із її молоком.
Примітка: гносеологія — теорія пізнання, розділ філософії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Отож то й є.
Коли б то так,
Не був би всюди
Кавардак.
Та всі мовчать —
Анічичирк.
В країні — фарс,
У світі — цирк.
Слабкий у мене
Голосок.
Тож краще —
Голову в пісок?
А спину —
За високий мур.
Мовчу і я.
Ані мур-мур…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Вона народжується з тиші,
Неначе Всесвіт з небуття,
Вона найглибша — і найвища…
Немає з неї вороття.
Вона і в шелесті стихає,
І грізно із небес гримить…
В людей для того слів немає,
Для чого в неї — кожна мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Благословенні роки ті,
Які забути неможливо,
Які навчили самоті,
В які почав любити зливу.
З них пам’ятаю жовтий міст,
Що бачив з власного городу.
Дощило, падав жовтий лист,
Робився сірим міст в негоду.
Блищали блискавки над ним;
Я вчився ще тоді несміло
Просте не плутати з складним,
Добро — зі злом, як мати вчила.
За рухом хмар спостерігав,
Про Всесвіт думав, про планети.
Вдивлятись вчився. Зберігав
Душі нечитані сонети.
Тепер, як чую знов грозу,
З неоном блискавок думками
Дитинства міст отой несу,
Щоб збудувати над роками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019