Олег Мінгальов

Сторінки (1/37):  « 1»

ДІТИ СОНЦЯ


Розчохлити  думки  вже  час.
Дорога  в'ється  за  пагорбами  -  ген.
Не  всидить  в  бочці  Діоген.
То  дзвін  на  всіх  гука  прочан.

Нам  вихор  -  поводир.  Гай  -  наш  шатер.
Уклінні  трави  стелим.  Віття  -  стеля.
Героїв  напрям.  Вітер  шлях  простер.
Дано  нам  знак  -  багаття,  пломеніючий  костер!

Жевріє!  Ранок  наступа  
На  сходинках  -  червоних  смугах  Неба.
До  бою!  Барабан  гупа.
Що  буде  з  нами  -  думати  не  треба.

До  бою  рве  вперед  стопа.
Вогонь  сердець  на  мить  нам  пам'ять  стер.
Тож  шеляг  падає  "Орлом"
Що  крила  прірвою  простер.

Так  постає  питання  гостре  та  просте...
Хто  ми  насправді?  Варті  чого?
Чи  діти  Сонця  Віщого?
Чи  дух  зросте?

8  Листопада  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854037
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 08.11.2019


НОВИЙ ЗАРАТУСТРА

Не  белькочіть  та  годі  лихоманить.
Я  з  вами  вже.  Чекання  пролилось  по  вінця...
Залишусь  і  надалі!    Поталанить
Насамкінець  -  тим,  хто  згина  колінця.

Отож  бо  сприйняли  ви  аксіому
Що  думка  світом  рухає  і  зась
Тим,  хто  в  раз  сотий  поминає  догму
Та  мітить  втрапити  в  розумних  масть.

Хто  ж  смислами  наповнює  Безмежність
І  пророкує  образи  в  Пустелі
Сполучує  в  Коханні  Силу  й  Ніжність
Звертається,  як  Бог  -  до  кожної  оселі...

Облиште  малювать  ікони  з  мене!
Я  більше  ніж  реальний  серед  вас.
Дивіться,  зерна  майбуття  я  зігріваю  в  жмені
Жерців  натхненних,  воїнів  нестримних  каст.

7  Листопада  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.11.2019


Ио

поэма
ВСТУПЛЕНИЕ  ИЛИ  ТРИ    "ДА"
1.
Двумя  стихами  ограничусь  ли  в  Одессе?
Скажу  "спасибо"  стюардессе
Пилотам  двум,  доставившим    в  аэропорт.
Сойдя  с  борта,  по  Дерибасовской  гуляя
В  панаме-шляпе,  дэнди  сорт...
Таким  представлен  ли  бомонд  литературы?
Что  ожидать  от  моды-дуры?
Быть  посему  -  примусь  за  оды
Которыми  блистал  Екатерины  век
Не  организм  убогий,  не  дитя  калек
Как  следствие  внедрения  вакцины  повсеместно.
Мой  памятник  подымется  отвесно
Не  сидя,  как  Утёсов  на  скамейке
Но,  как  Меркурий,  что  сыграл  на  флейте
Дабы  очаровать  корову  Ио
С  которою  сравнить  Одессу  мило.
Красавицу  приревновав,  Дидона  превратила
В  скот  двурогий...

2.  Глаза  на  хвосте
В  садах  Аргивии  растёт  любимый  агрус
Царя  стоглазого,  чьё  имя  Аргус.
На  бережку  пасётся  Ио
И  рыбы  проплывают  мимо
То  вскидываясь,  то  погружаясь.
Рвал  агрус  да  поглядывал  на  Ио
Царь  Аргус,  нагружая  чрево
Крыжовником,  да  под  завязку.
Глядел  на  граций  быстроногих  пляску
Во  все  глаза,  которых  было  сто
Не  менее!  Пока  не  проглядел...
Меркурий,  прощелыга!  Стой!
Юноной  не  позволено  переходить  предел.
Красавица-корова  Ио  нагуливает  вымя  и  без  дел
Я  не  сижу,  горазд  доить  и  дёргать  за  сосцы...
О,  Аргус-царь,  не  сцы.  От  страха  напердел...
(так  было  сказано  Меркурием  дословно.  
Я  извиненья  испрошу  у  дам,  румянец  чей  зардел)
Мне  не  нужна  корова  Ио
Хотя  моя  тропинка  не  пряма,  но  криво
И  я  не  прост  на  первый  взгляд
Доверься  мне,  Юноны  яд
Напрасен!  На  флейте  я  -  игрок
Чей  звук  прекрасен.  К  тому  же,  сочинитель  строф
Поэзии  герменевтической.  Не  будь  же  строг
К  искусству,  слух  ласкающему  флейтой.
Позволь  сыграть  мелодию  покоя
Что  не  смолкает  ни  зимой,  ни  летом
Ни  в  веках,  о  друг  любезный  мой  Агрус!
Ах,  извини,  АргУс...
Заслушиваются  люди,  лебедь,  гусь
Олень  двурогий  и  бесстрашный  лев.
Осёл  покорно  возвратится  в  хлев
И  раб  довольный  дожуёт  свой  хлеб.
Что  ж,  мне  сыграй!
Не  скрою  -  лестно  слушать  бога
В  округе  знают  вкус  мой  строгий.
Навряд  твою  игру  я  оценить  смогу!
В  Аргивии  средь  местных  музыкантов
Не  счесть  талантов!  
Аргус,  ты,  право  -  рассмешил.
Равнясь  на  богов  -  кто  не  грешил?
Но  будь  по-твоему...  Свистульку  ставить  вровень  с  флейтой.
Пусть  меч  сразится  с  вшивой  плетью.
.....................................................................................................
Игра  твоя  божественна!  Я  слышу  как  немеют  члены
В  Нирвану  погружаясь  сна.
(закрытых  глаз  гирлянды  спящего  Аргуса  не  охраняют  Ио)
Внезапно  меч  срезает  гланды  и  позвонки  хрустят  брезгливо.
Далече  голова  от  тела.  Меркурий  беспощаден,  чтоб  украсть
Бурёнушку.  Царь  не  проснётся  с  тельцем  безголовым.
Так  отделяют  зёрна  от  половы.
Меркурий  умыкнул  таки  корову  Ио.
Осталось  тосковать  лишь  граций  трио
На  бережку...  Юнона  в  шоке,  вперившись  в  башку
Бедняга!  Что  с  тобою  сталось,  кум!
Гирлянды  глаз  свисали  сюром
Скача  аллюром
В  Никуда!
И  да!  Поглядывая  безнадежно.
.....................................................................
Когда-то  зорких  глаз  закрыты  вежды.
Природа  к  Смерти,  в  общем,  равнодушна.
Но  лишь  Павлин  вскричал,  отчаянью  послушный
Затронув  резким  стоном  струны  сердца
О,  богини,  чья  натура  -  перца
Поддать  бы  да  поддать.
Ни  пить,  ни  есть,  ни  дать,  ни  взять.
Глаза  с  болвана  и  разини  лучше  снять
Переметнув  на  задницу,  на  перья!
С  тех  пор  глазастых  перьев  звенья
Той  царской  птицы  не  касается  топор.
Красуется  корона  на  головке.
Богов,  увы,  садистские  уловки!
Дудилки,  право,  жаждут  перековки
Чтоб  с  флейтою  как  есть  сразиться
И  в  пенье,  речь  души  преобразиться.

3.
С  тех  пор  на  берегу  Днестра  порой
Увидишь  граций  трио.
С  Парижем,  Лондоном  поставь  Одессу  в  трио
Ведь  хлебосольна  и  щедра,  на  главных  улицах  игрива!
Ей  в  комплиментах  рассыпается  пол-мира...
И  эст,  и  бритт,  и  финн,  и  лях
Яхтсмен-транжир,  японец  и  любой  моряк
Заплывший  в  порт,  чтоб  прошвырнуться
У  пляжа  Ланжерона  окунуться
В  седых  волнах,  что  помнят  паруса  трирем
Подлодок  перископы,  пароходов  крен...
В  пылу  сражений  дымных  -  хэппи-энд
Иль  затопление  помпезных  суден!
На  карте  звёздной  Промысла  счастливых  буден
Свистулькой-люлькою  свисает  борода.
И  да!  В  тавернах  пляски,  форменный  бардак
Хотя  без  драк,  членовредительства  следа.
И  если  мысль  явится  посетить  Одессу
Я  вам  скажу  три  "да".

4.
Благословенный  город  упаси  от  драм
Чтоб  порт  вмещал  богатства  континентов
Градоначальник  повод  не  давал
Для  взвинченных  отрядов  инсургентов*.
В  кружках  тлетворных  декадентов
Как  есть  -  вдыхающих  гашиш
Мне  не  бывать.  Получат  шиш!
Где  алкашей  комичны  морды
Их  полированных  мозгов
Там  нос  не  кажет  строгий  орден
Новейших  рыцарей  у  Круглого  стола.
Без  компромисов  Кодекс  гордый!
И  тот,  в  ком  миссия  посла
Традиции  поэтов  переклички
Не  станет  всуе  поминать  тех  самозванцев...
"Поэтов  королей"  плодят  ряды!
Ведь  тонны  "антологий"  их  не  выйдут  за  кавычки
В  конечном  счёте,  растворяясь  в  дым...
Постмодернизм,  почивший  в  Бозе!
Инъекций  эклектизма  дозы
Летальными  явились  наконец.
Эпохи  Возрождения  гонец
С  пером  павлиньим  на  берете  и  в  камзоле,  на  коне
Не  зомби,  клонам  -  вам,  милейшие,  изволил
Представить  свиток  цифр  и  литер
Отсветов  тех  светил,  которых  действо  маг  не  упредил
А  ветр  конфигурацию  не  вытер
Той  Матрицы  Новейшей,    что  в  кредит
Решили  предоставить  боги  упредить  
Схождение  в  Ничто  той  части  человечества
Которое  сложением  лучей  отныне  лепится  само  собой
Вибрациями  соответствуя  вполне  
Новейшей  Матрицы  Волне.
Перешагнуть  в  Эпоху  Новую  
"Любой"  отнюдь  не  сможет...
Шлагбаум  опускается.  
Предел  итожит.
В  полуподвале  затхлом,  прозванном  "Пегаса  стойлом"
За  контрабандным  пойлом  не  один  изгой
Дни-ночи  коротал  напрасно  в  кабаке
Наотмашь  бил  кого-то,  обзывая  "мелюзгой"  
А  после  слёзы  лил  на  тюфяке
В  участке  полицейском,  где  стихи  некстати...
Ко  исправлению  тачать  детали  на  верстате
В  тюрьме  случается  порой  по  карме
Хлебать  баланду,  исповедоваться  в  норме
Попу  казённому,  что  к  покаянию  зовёт  
Перечитать  как  следует  "Завет
Новейший"  просит  Богом,  сбросив  тогу
(подобие  вериг  витии!)  
Отринув  питиЕ  
Как  наваждение  дурмана  
В  трактирах  хулигана
Паяца  балагана.

5.
Тот,  кто  стихии  сопрягает
И  Время  именами  нарекает
Сейчас  пройдётся  по  Дворянской
Собор  минуя  Лютеранский
Танцующей  походкой  мимо  трепетных  фонтанов
Которые  блистают  голубым,  зелёным,  красным...
Меж  идолов  двух  львов  пройдя  фривольно-праздно
В  толпе  счастливой  силуэт  растает.

6.    У  оазиса
В  жерновах  потуг  иль  таланта
Перемалывая  зёрна  слов
Уподобясь  едва  ль  не  атланту
Я  эпохи  громаду  углов  
Перетаскиваю  на  себе
Словно  жук  тягловой  скарабей.
Время,  сердца  ударами  -  бей!
Среди  дюнов  дорогу  -  развей
Ветер  -  эй!
Пирамиды  ль  меня  остановят?
Я  бреду  чрез  пески  босоногим.
Мне  толкать  да  помогут,  о  боги!
Призма  опыта  -  шар  неразлучный.
Измы  стилей  лишь  трюк  злополучный
Иль  счастливый,  когда  сочетаем
С  Идеалом,  о  коем  мечтаем.
Неудачи  же  мы  вычитаем
И  промашки  не  ставим  в  упрёк.
У  оазиса  назовись,  имярек!
Средь  верблюдов,  что  в  дрёме  почиют
Друже  милый,  и  ты  опочинь.
Что  вещей  Альма-матер  и  Первопричина?
Птица  Ночи  и  Страсти  вскричит...

7.    Кажись!
Пушистые,  как  у  Ницше  усы
Сидящего  на  Дерибасовской.
Сиплым  голосом  Утёсова  
Оркестрик  скрипок  
Бандитских  мотивов.
Но  вот  выходит  певичка
С  губами  искусанными
И  с  греческими  очами  слив.
Теребя  коралловые  бусы
Входит  в  раж  и  разрывает  нить.
Красные  шарики  раскатываются  
Во  всю  прыть
В  то  время,  как  ударник  начинает  бить
В  барабан  -  бах!  Бах!
Дабы  в  хмельные  лбы  
Достучаться  б!
У  мужчины  с  усами  пшеничными
Очи  пучатся.
Он  подымает  к  небу  пивную  кружку
И  орёт  во  всю  глотку
"Gerechtigkeit!"*
Немцы  -  в  хор,  пособляя  дружку.
Виды  видавшей  улице
Не  привыкать!
Тихо  кобзарь  на  скамейке
Тянет  печальную  думу  свою.
Детки,  чаек  и  голубей
Трогать  не  смейте.
Их  жизнь  не  проста
В  непрестанном  бою
За  Жизнь!  Покамест  всё
О  Дерибасовской,  кажись.

Часть  Первая
   СТАРЬ
8.
Когда  стремились  к  Свету  Новому  авантюристы
И  лихорадило  Нью-Йорк
Фантасмагорий  автор  и  поэт  российский
В  Одессу  ехали  пожить  не  как  туристы!
Где  Пушкин  с  Гоголем  спускались  к  порту
Что  в  гавани  защищен  был  эскадрой
К  друзьям  от  Де  Рибаса  к  торту
Стремились  чаепитие  продолжить
В  компании  с  французом-падре
Да  с  капитаном  судна  аглицкого  в  твист
Сразиться  наобум  и  заодно  влюбить  дочурку-мисс.
Свободный  край  торговых  преимуществ
Для  богачей  расцвет  и  перспектива  неимущих
Притягивал  магнитом  из  губерний  дальних.
Тут  дух  отвергнут  феодальный
И  земли  розданы  на  целине
Где  дружба,  товарищество  в  цене
А  не  ярмо  крепостника,  кнутом  свободу  пресекать.

9.
Оттаивая  в  климате  платанов
Душа  чиновника  вплеталась  в  танец
Зажжённых  люстр  сопровождая  глянец
Начищенных  сапог,  которым  вслед
Вальсуя,  цокот  каблучков  звенел
Решать  поэзии  вопросы  
Извечных  "да",  извечных  "нет"
Сердечных  дел,  сердечных  дел...
Отверсты  двери  на  балконы
Где  шу-шу-шу  над  парами  витает
Но  гром  музЫки  нарастает.
Час  эполет  срывать  с  петель
Увязнуть  в  брачном  договоре
Обзавестись  детьми  и  дворней
Средь  прерий  под  Херсоном  обгорев
Вконец  зулусом.  Зимою  на  санях  скользить
Укрытому  бурнусом  и  думу  думать...
Благодать!  (крутя-покручивая  усом)
Вокруг  раздолье  и  снега
И  заяц  кинулся  в  бега.
Стремится  с  прытью  сорванец!
Храп  паром  бьёт  из-под  уздец.
Закоченела  вот  нога.
Знать,  не  догнать  тебя.  Ага!
Селились  колонисты  средь  степей
Но  с  уговором  -  из  Гнилого  моря
Не  пей!

10.
Бум  биржи  зерновой
Означен  был  в  архитектуре  пышной.
Сбивала  сливки  Южная  Пальмира.
Граф  Воронцов  поставлен  "каб  чего  не  вышло".
Вояка  достославный  проскакал  пол-мира
Европейского  дабы  в  Одессе  утвердить  Закон
От  демократов  идеалы
Затмив  Рим  Новый  -  Вашингтон.
Судьба  окраины,  столицы  ли  -  как  маятник
И  благостна,  когда  вдали  горит  маяк.
Неужто  слыл  завистником  бедняга  Пушкин
Который  эпиграммами  стрелял  ретиво?
Любимец  дам,  сиятельный  мужчина
Поэтом  был  представлен  чуть  кретином.
Богатство  графа  раздражало  многих
Его  дворцы  и  рысаки,  и  сокола,  и  доги.
Поэт  был  беден,  но  остёр  словами
Отправив  на  истории  костёр
Того,  кто  знать  не  знал,  что  Пушкин  -  Ахиллес
И  запросто  швыряется  слонами.

Часть  Вторая
НОВЬ
11.
Ступая  по  Потёмкинской  
На  ветреный  бульвар  Приморский
Я  накидаю  кое-как  наброски
Поэмы,  где  затрону  Новь
И  взгляд  на  классиков  укажется  иной
Ведь  "дьявол  в  мелочах".
Акценты  расставляя,  Дух  Времени  -  лови!
Внимая  ветру,  чёлн  не  потопляем.
Метамодерна  судно  мчится  по  волнам
Одолевая  бездны,  злободневный  хлам
Поливы,  вбросы  медиа  и  лабуду
Морочливых  гибридных  лже-творцов
Апостолов  от  герметизма
Субъективизма  измов  без  штанов
Где  суть  -  в  подходах  аутизма
Блуждания  по  андеграунду  посредством  "проездного"
(прописанного  товариществом  подобных,  писателей  союзов  преподобных)
Бесцельного,  без  выхода  наверх
Когда  свет  Солнца  и  Луны  навек  померк
Где  с  логикою  нет  альянса  напрочь
И  чувств  невнятных  окружает  липкий  скотч.
Им  конвергентность*  непонятна.
Но  почему?  Поставим  многоточье
Что  расплывается  в  капризы-пятна.
Любителям  оставим  суженый  словарь
Заумных  слов  и  чувств  бесхозых.
Открыв  украдкой  заповедный  ларь
Под  ветхим  именем  "ХХ-й  век"
Бесчеловечных  войн  с    ипритом  
И  ядром  расщЕпленной  угрозы...
Захлопнет  тотчас  человек!
Пылится  в  нём  засушенный  гербарий
Сверчков  и  мух,  стрекоз,  что  вперемешку
 С  ядовитыми  грибами
От  декадентства,  породившего  уродцев
Потешных  в  Ад  первопроходцев
Когда  твой  мозг  качается  на  ножках
Дурман  командует  картошкой
Подобьем  овоща,  не  боле
Которому  не  выйти  из  неволи  
Земли.  И  на  столе  кухонном
Быть  резанному  вдоль  и  поперёк
В  мандраже  малохольном.

12.
Скотилась  ль  в  состояние  шансона
Мотивчиков  бандитской  гопоты
Куплетиков  визжанием  клаксона
Высоцкого  дремучей  хрипоты?
В  татуировочках  до  пят
Тромбоны  гаденько  скрипят
И  чавкает  аккордеон
И  в  затуманенных  зрачках  
Качается  неон.
Походкой  Чаплина  ходил  ли  Миразли*
Градоначальник  истинный  и  доброхот?
И  на  балах  навряд  пиликаньем  терзали
И  кличкою  не  называли  пароход.
С  Двадцатых  Девятнадцатого  века
Одесса  -  безотцовщина  доныне.
Сошлися  мафия  и  горожане  в  клине.
Грозит  потопом  каждый  час!
Канализация  -  сочась...
Кто  в  будущее  поведёт  Одессу?
Иль  под  арест  растратчика-повесу
Политикана-популиста,  что  путём  глиста
Сжирает  изнутри,  исподтишка  -  бюджет
И  громогласно  лжёт
Сморкается  в  манжет.

13.
Кто  Реконструкцию  произведёт
Кто  даст  художникам  раздолье  и  апломб
И  место  их  по  весу?
Кто  привлечёт  учёных  в  город
(не  только  с  шаурмою  бород!)
Явив  криэйторов  родник
Идей,  чтоб  оживить  югов  Пальмиру?  
У  гопника  отнять  брынчалку.
Орфею  -  лиру!
Лет  сто  прошло  с  тех  пор
Когда  ордою  комиссаров  вся  Одесса
На  откуп  отдана,  на  произвол.
На  лучших  опускается  топор.
В  остапах  прыть  кривляки  из  ПерЕсып*.
Уверенность  -  когда  завинчивает  болт.

14.
Дом  Моряка,  старинный  особняк
Напрасно  ль  корчится  от  боли?
Портьеры  биты-перебиты
Картечью  моли
И  потолками  разошёлся  кракелюр
Где  тараканы  разбегаются  в  аллюр.
Как  Червь  стозевный  корчится  клоака.
Сантехник  не  один,  подвинув  люк
В  потугах  бесполезных  плакал
Ведь  мастерства  его  напрасен  труд
И  "пулю  делать  из  говна"
И  оживлять  лежачий  труп
Трубы  в  заплатах  трухлой
Чья  гнилая  суть  -  ландшафт  
Последних  достижений
И  города  "преображений".
Совок  в  сознаниях  застрял.  
Клевреты  уши  навострят
Услышав  Киева  решение...
Генпрокурора  по  мишеням
Бить  "в  десятку"  страсть
Сполна  ль  почувствует  Страна?
Иль  будет  в  кабинете  заседать
Как  астронавт...
От  центра  города  и  до  окраин  грядок
Петрушка  где  и  базилик
Услышишь  правду  или  чушь
Когда  устроится  порядок...
В  распиле  денег  мафия  по  уши.
Зачем  работать?  Лучше  бить  баклуши
И  виллы  покупать  в  Монако
Ну  а  пока  в  болоте,  жиже
Одесса  плавает,  Одесса  пусть...
Однако  не  дельфином
Даже  не  салакой.

15.
Чтоб  засверкала  истинным  брильянтом
Достаточно  ль  сменить  на  виски  "Кьянти"?
Простой  жемчужиной  у  моря  коротать  доколе
И  горе  знать  канализации  до  колик?
Когда  трубу  рвёт  там  и  сям
В  конце  концов,  в  чём  мэра  миссия?
Чтоб  Город  внове  воссиял!
Трещин  слоёв  штукатурка  
Помнит  грека  и  турка
Банду  глухих  арнаутов
В  тихом  кривом  переулке
Раввина-книгочея  
И  комиссаров-ищеек
Немцев,  французов,  румын
Судьбам  вослед  непростым
Молниями  побежала
Сыплется  чешуёй
Дыбится  шкурой  дракона
Вьётся  по  стенам  змеёй.
То-то  ракушечник  вспомнит
Как  в  дни  Надежды  поставлен.
Ржавые  кудри  устали
Шатких  балконов  скрипучих.
Гнёзда  ласточек  лучше
Кованой  некогда  стали.
Глянешь  -  гирлянды  ветхие
Старых  одесских  домов.
Их  подпирает  ветвь  
Силой  атлантов  ль
Молитвами  вдов?

16.
Город-музей  нетронутым
Чудо  сие  сохранить!
Носит  корова  корону...
Город,  обутый  в  копыта
Тайны  гранита  хранит.
Кто  превратил  Одессу  
В  Ио,  до  сих  очарованную?
Я  закажу  мессу  
Чары  разбить  корове!
Спящей  красавице
Имя  богини  верну.
Видишь,  в  её  лице
Образ  лучится  наверное
Дагерротипом  Ахматовой
И  акварелью  Керн.
Чистые  анны  -  музы
Город  хранили  сей
В  звуках  органа  Баха
Вижу  во  всей  красе
Имя  Одессы  сверкает
Ликом  столичьим.
Пало  всё  наносное!
Пало  Зверя  обличье.

17.
Нету  расовых  стычек.
Не  до  соседских  распрей.
Игры  ума  -  на  спор
Старых  общин  перекличек!
Город  друзей  -  уз  везде
Доброго  Слова  и  Дел.
Лет  эдак  много  тому  назад
Папа,  бедовый  моряк
В  гавани  кинув  якорь
Вышел,  чтоб  прогуляться
В  улицу  окунуться
Взглядов  вокруг  перекрёстных
Лиц  иногда  интересных
Чтобы  поведать  сыну  о  том...
Помни,  Одесса  -  твой  дом!
В  шахматы  хочешь  сыграть
Ферзем  пехоту  драть?
Незачем  бить  доскою
Шахматною  "противника"!
Норов  свой  укроти,  Патрокл.
Снова  фигурки  выставь
Здесь,  на  скамеечке  в  пристани...
Разумом  бей,  наотмашь!
Дурень  руками  машет
Мельницей  деревянной
С  взглядом  тупым  оловянным.
Норов  свой  укроти,  Патрокл.
Рот  свой  зашей  для  крика
Партию  отыграв,  как  рок...
Честь  имею,  дружище  Прокл.
Будет  мне  опыт  впрок!
Трюки  и  фокусы  старика
Лысого  -  без  парика.
Як  поживаеш,  дружэ  Грицько?
Дякую  чэмно,  Петро!
Ось  чымчыкуе*  Никандр.
Дай,  зафиксую  цэй  кадр...


18.
Добрейший  народ  -  одесситы.
Их  пупсы  тому  свидетельство.
Их  носят  не  только  дамы.
Мужчины  с  рук  не  спускают.
Лишь  только  из  дому  -  неси  ты
Собачку,  Его  Сиятельство.
Жизнь  дома  украсив  годами
Приморским  бульваром  бежит
И,  море  вдыхая,  от  счастья  визжит.
Туристы  снуют  туда-сюда.
Милости  просим,  господа!
Им  к  морю  пробиться  б  на  лежаках...
Ну,  что  тут  поделать  без  вожака
По  совместительству  -  гида?
На  пляжах  Ланжерона,  на  Фонтанке
Здоровыми  и  крепкими  восстаньте!
В  тату  наколотых  иль  яппи  с  бородами
Или  готические  панки,  породою  из  Молдаванки
Наевшись  солнца,    боровами  встаньте!
А  если  кто  заплыл  и  тонет,  бултыхаясь
Бросает  круг  Одесса,  русалочьи  вздыхая.

19.
Сепаратизм  Одессе  не  грозит.
Порт  не  позволит  одичать  столице  мира.
Претензии  гигантов  Пальмира  отразит.
Орёл  двуглавый  и  белоголовый
Пусть  обожают  Сокола  -  кумира
Украины,  что  и  Дракона
Если  надо  -  клюнет  -  в  зад.
В  балансе  сил  Евросоюз  включается  в  азарт.
Немецкий  центр  восстал  за  кирхой
На  Лютеранском  переулке.
Общин  грузин,  армян  повсюду  закоулки
И  Греческая  улица,  бульвар  Французский
Где  уж  полно  шпионов  вкрадчивых
Со  взглядом  узким,  что  Сибирь  
Пожалуй,  поглотили  -  между  прочим.
На  порт  нацелясь,  руки  не  короче!
И  ляхов  видишь  -  братьев,  но  зазнайцев.
Британский  лев,  готовый  наказать  засранцев
Кто  без  ума  оттяпал  Крым.
Мир  посему  к  изгою  -  без  поблажек
И  санкциями  тычет  в  рыло.

ЭПИЛОГ
20.
С  сюжетностью  бороться  -  что  за  чушь?
На  взлёт  моментно  фабулу  схвачу
Животрепещет  время,  истекая
Как  рокот  моря,  нарастая  и  стихая.
Зачем  явились  мы  на  свет
Душ  семена  пред  цельным  взглядом  мистика?
Жизнь  пролетит  подобием  свистка
Отчаянного  паровоза  иль  лайнера  гудка
Застрянув  амфорой  растресканной  в  песках.
Где  суть  поэзии  -  там  жизни  проза.
О  том  глаголил  не  один  витИя.
Нет  оправдания  греху  скуленья  и  нытья.
Пристало  жить  в  весёлых  городах.
Билет  в  один  конец!  И  стоит    -  ерунда!
Мы  -  не  деревья  -  люди.  Срывайтесь  без  стыда
С  насиженных  пригретых,  но  злополучных  мест.
Встряхните  стариною,  пройдите  тест.
По  прошлому  вздыхая,  поставьте  крест
Ведь  времени  немного,  итак  в  обрез.
Смелее  в  Безграничье,  подобно  стае  птичьей
Подобно  белым-белым  парящим  журавлям
Маршрутов  небывалых  кораблям.
Религий  мира,  здесь  сошед  на  берег  черноморский
Одесса  повела  начало  с  древних  греков  горстки
Кто  силу  ветра  обуздав  плыл  в  Невидаль
Куда  вела  Звезда  и  Идеал  .
Красавицу  приревновав,  Дидона  превратила
В  скот  двурогий  -  Ио.
Но  верую  -  настанет  Час!  С  Нью-Йорком,  Барселоной
Одесса  станет  зримо.

 10  сентября  2019,  Одесса

Инсургенты*  -  представители  групп  гражданского  сопротивления
"Gerechtigkeit!"*  -  в  пер.  с  нем.  -  справедливость
Миразли*  -  Григорий  Григорьевич  Маразли́  (  25  июля  1831—  1  мая  1907)  —  общественный  деятель  и  филантроп,  городской  голова  Одессы  с  1878  по  1895  годы
конвергентность*  -    (от  лат.  сon  вместе  и  vergere  –  сближаться)  склонность  к  чему-либо,  сближение  с  чем-либо.  Сближение  различных  методов  исчисления  с  одним,  ведущим  к  цели,  сведение  всех  теоретических  систем  к  одной  системе,  доказавшей  свою  пригодность
чымчыкуе*-  в  переводе  с  просторечного  украинского  -  шагает

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.09.2019


Химери

Химери,  топчії  і  тюхтії
Над  муднями  здригаються  поважно.
Панують  і  шануються  вожді.
На  непокірних  дивляться  уважно.
Хапають  за  грудки  –  й  за  грати.
Тюхтію  не  сподобалося  щось.
Повіям  теж  –  на  нервах  грати
Не  треба  більше  ніж  вдалось…
У  муднів  злидні  прижилися
Принишкли  з  ними  заодно.
Бояться,  мруть  –  нащо  здалися?
Та  й  опускаються  на  дно.
Бомжів  дратують;  ходять  тоскно
На  вибори,  чи  то  здавать  сміття.
Давним-давно  хтось  мозок  їм  відтяв
Життя  тече  в  багнюці  млосно.
2002

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844676
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2019


БЛЯХАР

Прицільно  б'є  бляхар  щосили.
Його  бляхарка  з  італійцем.  
Той  роздивляєься...  дві  дійки,  
Добрячий  круп  -  навряд  осилить

Кінь...Та  гупає  собору  дзвін
Міланського.  А  ще  й  дружина
В  заробітчанці  бачить  конкурентку.
Їй  все  одно.  Живе  на  ренту.

І  в  "шевроле"  сичить  на  шинах.
Поки  бляхарчина  жона
Господарює  як  титан.
Її  за  круп  хапає  пан.

Як  з  дітками  бляхар?
Бог    зна.

9  серпня  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844636
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2019


У КОНТРАЖУРІ АБО GOOD BYE!

(стьоб  у  стилі  реп)

І
Цуралася  арабів.  В  мріях  
Плекала  образ  парубка  свого
Та  дівка  добра.  Серце  грів
Милого  образ,  мов  в  печі  вогонь.
Аж  звідкілясь  по  інтернету  виник
Американець,  з  усмішкою  Боб
Строчила  в  чат  словес  невпинних
Про  жаркії  обійми,  про  любов.
Дивилася  на  фото,  як  в  ікону.
Той  посміхавсь,  як  завжди.
Лиш  зажди!  Приїду  і  потану
 В  твоїх  обіймах  назавжди.
Чекала.  Ось  летить  на  крилах!
Тож  до  Борисполя  мерщій!
Вже  роздивляється  між  ситих  рил,  
Де  Боб,  що  мріє  про  її  борщі.
Нівроку.  Не  пізнала.  Де  він?
З'явився  раптом  з  усмішкою  інший.
Я-Боб,  той  самий  Юніор,  чи  Гудвін...
О,  Господи!    Спаси  мене,  Всевишній!
Був  чорним  Боб,  як  крем  взуттєвий.
Але  ж  не  той  на  погляд  дівчини  миттєвий
Що  на  іконці  чата.
-  Я  -  Боб.  Сторінка  розпочата.
Нова  -  твого  життя.
Жадаю  я  обіймів  та  звитяг  якнайскоріш!  
-  Облиш...  Excuse  me,  Sir...
Чому  Ви  інший  на  іконці?
Там  європеєць  в  контражурі,  в  сонці...
-  Та  ні!  Я  -  той.  І  наша  доля  -  разом.
Ти  -  зголосилась  до  готелю  без  образ
Скріпить  слова...

II  
Овва!  За  голову  схопилась.
Як?  З  ніггером!  Що  скаже  тато?
Обпилась,  скурвилась  чи  обкурилась?
Зась!
Той  тика  долари,  браслет  (нечемно).
-  Excuse  me,  Sir.  То  все  даремно.
Той  образ  в  мріях  неспроста
Крізь  сни,  як  легінь  виростав.
Де  він?  В  АТО  чи  на  галерах?
Чи  блудить  в  Польщі,  як  холера?
Чому  його  уваги  зась?
Дасть  Україну  обікрасть.
Чому  мене  не  захищає?
Та  до  грудей  не  пригортає?
А  чорний  каже  -  Fucking  hell!
I  lost  my  money.  Why  wouldn't  sell
This  gorgeous  body  for  one  night?
-  No  way,  Bobby.  At  my  sight
I'm  not  yours  and,  of  course
I'm  not  going  intercourse!
Not  just  body  -  you  should  know
I'm  a  soul,  who  wants  love!!!
 -  Listen,  baby?  Why  not  sell
Your  soul  just  for  hell?
 -    Ha-ha,  Bobby...  What  the  point?
Hell  doesn't  have  enough  of  coins.
I'm  a  lady  from  Paradise
Always  happy,  always  nice.
I'm  a  ray  of  simple  light.
That's  why  looking  blond  and  white.
-  You  are  racist!  Bowl  of  shit!
-  No  oppression!  What  the  shame!
You  are  man  still  and  choice  is  mine.
I  can  tell  you  just    -  Good  bye!
-  Can  I  leave  you  just  my  smile?
-  What's  so  ever...  In  your  style.
Secret  agent  "Zero  Seven"...
 -  Your  country  is  not  Heaven.
 -  I  don't  care  -  that  is  my
Fatherland  чи  рідний  край.
 -  Please,  translate  it!  
-  No  way,  man.  It's  a  secret  at  the  End.
 -  Bye-bye-bye!  Your  ridny  kray!
What's  a  pity!  I  will  cry.
You  are  beauty.  That  is  fact.
Here  no  ways  for  a  nice  fuck!
-That  is  true.  You'll  find  one
Who  will  shout  at  your  jazz  band.
At  the  corner  of  airport
I'm  not  fond  for  your  support.

9  серпня  2019  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844635
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.08.2019


Іванова Гора

Присвята  
Івановій  горі  
до  250-річчя  з  дня  народження  
               І.  П.  Котляревського

Іванова  гора  з  часів  Івана
Про  котру  написав  Зеров
Є  місце  сили,  де  сорочка  вишивана
З'єднала  з  архетипами  перо.

Де  втілено  праміф  праукраїнства
Що  Трою  заснувало  не  одну.
Сюди  поети  сходяться  в  таїнства  
Посвяченими  бути  заодно.

Творив  веселий  Котляревський
У  хаті  дідовій  -  ще  й  пак!
У  зал  запрошений  губернський
Мазурку  витанцьовував  й  гопак.

Та  слухав  дзвін  з  Успенського  собору
Коли  чорнильницю  розлив
Та  на  коневі  гарцював  в  підборах
По  вулицям  полтавських  лип.

Шевченко  теж  второпав  добрий  норов
В  захопленні  від  кола  благородних
Коли  засмажений  чи  сом,  чи  короп
Капніста  Василя  серед  графинь  дородних

Чекав  на  бравого  Івана
Що  залюбки  ходив  столоватися  з  графом.
Поетів-офіцерів  звана
Компанія  гула,  кричала  "Браво!"

Між  відчайдухів  та  героїв
Кувався  міф  Вітчизни.
Козацьку  кров  полиш  гукать  -  "До  зброї!"
Сарматів-скіфів  вірування  чесне

Бо  меч  висів  у  кожного  над  ліжком.
Хлопчисько  тільки-но  спиравсь  на  ніжки
Хапався  за  козацькі  віжки
Та  мчався  між  чортополохів

Проміж  дібров  сов  полохливих.
Крізь  хуртовину,  спеку,  зливи
Зростав  відважний  син
Та  й  бігав  по  стерні  босий.

На  попелі,  що  жевріє  -  станцює!
Вареників  наїсться,  ковбаси...
Пробились  вуса  ось  і  вже  басить.

Написано  на  Івановій  горі  у  Полтаві  8  Серпня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844476
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.08.2019


Хіть


Хіть  літа  
Торкнулась  тополь.
Пухнастики-відчайдухи  летіли  за  край.
Метелик  від  спеки  подався  у  тінь.
Слів  кілька  збилося  з  рим
Та  крапельок  кілька  упало  крізь  грім.
Бик  з  пакола  міг  зірватись  щомиті.
У  капсулах-гніздах  під  стріхою  жовтороті
Пащеки  роззявили  в  гвалт.
До  ночі  на  призьбі  дід  згадував  із  життя
Все  те,  що  здавалось  крізь  сльози  за  жарт.
До  ночі  базікав...  Спинило  виття  
Сусідської  суки.
Життя  -  то  все  кола  жаги,  насолоди  чи  муки
Жертовного  серця  -  печі  почуттів
Де  сивіє  зола  і  де  -  жар
Нестримний  по  радості  чи  біді.
Тож  кола  ішли  від  дощу  по  воді...
Та  й  сивий  не  зломлений  в  русі  подій
Хоч  спогади  роєм  в  його  бороді.
Ходою  в  майбутнє  твоє  перейматися  годі!
Тож  маска  до  біса
Мерця  -  на  зміну  бажанням  і  вроді.
Так  будьте-пребудьте,  дню  кожному  раді!
Забудьте  отой  "не  цілуватись"  обіт
За  снами  розквітлими
Оберемками  літ.
7  Серпня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844326
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2019


Дилема

Соломія  була  як  вогонь.  
Він  -  соломою.  
Мокрою,  все  ж.  
                                 2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838570
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2019


Поза барханами



Хори  гриміли  з  церкви.
Араби  дівиць  розперти
Тягли  по  куткам,  квартирам.
Та  упокойтеся  миром!
А  після  сиділи  з  кальянами
Та  їхали,  їхали  кланами
Туди,  де  дівчата  безхитростні...
Аж  взимку  носи  дряпав  сніг!
Гареми  свої  поповнити
По  осені  бісові  діти
Встигали  нарешті
Щоб  мандрувать
Шляхи  крізь  пустелю  
Свої  торувать
Звичайно,  вже  без  верблюдів
Плодитися  без  прелюдій
З  білявками  з  берега  Ворскли
Та  за  статутом  жорстким
Злигання  по  черзі
В  двобою  безчеснім.
Котилася  Україна
На  Захід,  на  Схід
Та  на  дно...
То  ж  ви  пам'ятайте  одно
Що  честь  та  достоїнство  
Мали  твої  прадіди.
Тож  легко,  козаче,  іди
По  світу,  що  став  українським
До  жару  спекотного  свійським!
В  пустелях  барханів  
До  чорта  султанів  та  ханів.

2  Червня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837621
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2019


Відчайдух

I.  Панянкою
По  Панянці,  вулиці  старій  Полтави
Три  красуні  шлях  до  річки  торували.
Лексус  здоганяв,  притишив  ходу.
Задивився  на  дівочу  вроду.
Тож  сідайте,  ви,  панянки
Та  й  на  заднє  крісло!
Ой,  не  сядемо,  бо  крісло  трісне.
Довезу  до  ресторану,  сауни  з  більярдом...
Після  Києва  розжився  я,  небога,  ярдом.
Торгував  і  Бога  не  страхався.
Крав,  далебі  замахався!
Покохайте  ви  мене  за  теє
Хоч  кохання  діло  не  простеє.
Ні,  не  станем,  бо  ти  йшов  по  безпрєдєлу.
Тхне  від  тебе  чимось  геть  смерділим.

II.  Сліпий
Вийняв  кольта  та  й  націлив  в  грацій.
Кулі  гамселили  по  бруківці  вранці.
Не  злякав  панянок  дурень  цей  нівроку.
Навіть  не  пришвидшили  ні  на  йоту  кроку!
Схаменувся  відчайдух  й  роззявив  рота...
Лиш  регочуть!  Бачите  задрота!
Не  лякай  нас,  бовдуре!  Злякаєм  громом
Блискавками  влучними  по  твоїм  хоромам.
Ти  -  сліпий.  Отож,  богинь  не  бачиш.
Прах  у  павутинні,    тлін...    оце  ти  значиш!
Роз'їзжаєш  грізно  у  залізній  клітці
За  зелені  долари  маєш  прокурора
Маєш  губернатора,  дружбанів  в  поліції.
Тож  поставим  мітку  та  й  тобі  на  лоба.
Місяць-два  протягне  смертне  тіло  жлоба.

III.  Опіум
Відпрацюєш  скоро  ти  погану  карму.
Друг  твій  прокурор  відкриє  справу  чорну  карну
Бо  отримає  згори  ухвалу!
Не  всерися.  Ми  не  cтерпим  теє
Гангстера,  наркобарона...  
Хоч  сидиш  ще  за  кермом,  а  впав  з  барона  трона.
Виживать  за  твій  рахунок  прокурор  той  стане.
Опіум  приймали  разом  з  Пакістану...
Змилуйтесь  ви  наді  мною!  -  скиглити  почав.
Братани  виною  посеред  прочан.
Я  на  церкву  жертвував,  дзвони  з  бронзи  лив.
Я  ментів  ненавиджу,  ссучених  козлів!

IV.  Секс
Тож  прошу,  богині...  
Змилуйтеся  наді  мною...
Ні,  нема  прощення.  
Опіум  в  країні  розганяв  рікою.
Стрів  же  Рок  серед  дороги.
Тож  готуй,  небого,  дроги.
Прокурор  підішле  трійцю
Кілерів...  сховать  кінці.
Тільки  зараз  бачу!  
Ви  -  богині  у  вінці.
Начепивши  чорні  окуляри  
Те  не  видно  з  Лексуса  футляру.
Народився  ти  на  лихо  людям.
По  лихим  ділам  подія  буде
Радісна,  коли  тебе  хоронять.
Покладуть  в  труну  убивці  
Гангстера  корону.
Милувать  тебе  немає  сенсу!
Відчайдух  бажав  з  богами  сексу.
4  Червня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837565
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.06.2019


Барельєф

                                                       Олександру  Ковтуну
Світився  свічею
Маятником  для  когось
З  радощів  чи  то  відчаю
Чи  написання  вдалось?

Танув  ти  щохвилини
Краплинами  в  Небуття.
Бачив,  як  Час  плине
Попри  снагу,  каяття.

Рік  тому  був  наполовину
А  місяць  тому  вже  на  чверть.
Голову  витнувши  із  овину
Відштовхував  руками  Смерть.

Видихував  роками  метал  Запоріжжя
Коктейль  кисню  зі  стронцієм
Мріяв  про  ниви  збіжжя
Над  плесом  кучеряве  сонце.

Пізно  прибув  до  Полтави
Блудний  сину  шляхів  орфеїв.
Дуби  та  липи,  маківки  золотаві
По  гаям  шурхають  мавки,  феї.

Ти  був  Дон  Кіхотом  посеред  мафіозі.
Вертів  колесо  Мулен  Руж.
Гангстерів  не  лякавсь  на  одній  дорозі
Посеред  куль  незворуш.

Гральних  автоматів
Випасав  отари
Посеред  вертепів
Та  й  чимдуш  тікати

Ледве-ледве  втерпів.
Тож  косив  бабло  на  міських  болотах
Голову  похиливши.  Час  плине...
Вже  не  до  зливків  золота...
Мрія  нашептувала  щохвилини!

Муза  Поезії  зачекалась
Нашептувала  уві  сні
З  того  колеса  вирвати  намагалась
Клятого...  Та  й  до  пісні

Тієї,  що  не  сходить  з  вуст.
Думав,  бізнес  -  найперше.
З  Поезією  -  попустить.
Не  так  сталось  -  гадалось  як.

Смерті  на  чолі  відтиснено  знак.
Бо  в  кожного  Поета  на  лобі  теє.
Та  не  забувайте  правило  простеє
Ми  тимчасові  на  лавці

Вокзалу  -  в  Небуття!
Хай  як  щасливий  ти
Серед  Життя  звитяг.

1  Червня  2019  Року



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837206
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Around running disk

Around  running  disk...  by  Oleg  Mingalev

перевод  Ло  Амелии  Рихтер
translation  by  Lo  Amelia  Richter


Around  running  disk
Pulsating  sunning    rings.
Throwing  radiance  on  heads  of  pines
Foaming  daylight  to  crystal  blinks.
Echoes,  shadows  hide  in  valleys.
                               2013

                               
перевод  Елены  Золотарёвой  
translation  by  Elena  Zolotareva

Around  the  round
The  suns  are  sunning
The  skies  of  pines  make  sparkling  shiny
Up-foaming  borders  of  the  day
Exhoes  and  shadows  hiding  in  valley.
                               2013


                               Олег  Мингалев
За  кругом    круглым
Солнычат  солнца.
Сверканьем  ярчат  поднебесья  сосен.
Взбивая  пену  граней  дня
Эхa  и  тени  прячут  в  долине.
                               1975

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836199
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 21.05.2019


Сон, що плека чудовиськ



пабло  на  смертному  одрі  
мовив  чом  я  не  став  пророком
завше    я  був  отим  блазнем
бо  мені  гарно  платили
добре  я  вмів  розмовляти
з  тими  що  статками  горді
я  не  Веласкез  не  Гойя
А  всього-навсього  сон
що  лиш  плекає  чудовиськ
віку  ХХ-го  сон  я  невтішний
стали  ж  полотна  пікасо  
тим  що  так  щиро  кохав  я
стало  тих  грошей  чимало
мов  би  гівна  у  "Ротонді"
де  засідають  повії  
поруч  з  митцями  що  мріють
стати  новими  пікасами
неуки  та  нездари
в  школі  малярства  мозолів
стало  пікасів  багато  навколо
всі  вони  в  смерть  радикальні
всі  вони  ладні  ламати
бити  трощити  Красу
стало  занадто  убогих
тих  терористів  мистецтва
що  наробив  я  карнаю  себе
жаль  що  волосся  нема
зручно  було  атеїстом
рубати  бабло  а  от  коли  90
знову  повірив  у  Бога
знову  як  мама  повчала
я  благовірний  католик
вірую  в  те  що  Краса
є  і  Його  єство
вбив  я  Красу  артистично
йшов  немов  цезар  під  гомін
 оплесків  та  проклять
а  от  коли  90  я  ненавиджу  
пікасо  інше  б  створив  я  сторіччя
якби  не  маріонетом  зухвалим
вибрав  я  несвободу
скривджену  волю  псувати
щоб  зловтішатись  звикали
щоб  і  вбивати  звикали
циніків  розплодив  я
начебто  божевільних  дітей
каюсь  отож  бо  карнаю
вік  мій  занадто  вже  довгий
задля  блюзнірства
і  реготу  вщент
те  що  створив  я  на  зламі  епох
Лише  Хаос  а  не  Нова  Краса
30  березня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836198
рубрика: Вірші, Портретна поезія
дата поступления 21.05.2019


Без табу



Неприпустимість  заборон,  табу,  обмежень
Хай  як  цькується  вільний  дух.
Іди,  розламуй  башти,  вежі
Неправедних  царків,    їх  дум

Лихих.  Мости  руйнуй  щосили
Брехні!  Та  обіцянок  райдуг  слід  -  розвій.
Щоб  на  оновленій  землі  поля  заколосились
Тож  хижих  узурпаторів  перетвори  на  гній.

24  Квітня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836074
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2019


Трагiчний кiнець лiтератури



Любов  її  звела  на  рейки.
Під  поїзд  викинула  геть.
Каренін  з  Вронським  забарились.
Толстой,  бач,  в  гості  запросив.
Дітей  на  няню  полишила  
Арину  Родіонівну  стару.
Плітки  та  все  вела  убогі
Про  чорта,  попика,  відьом…
Зростав  у  забобонах  Пушкін.
Дантес  стерпіти  те  не  міг.
Надів  бронежилет  хитрюга.
Літературу  застрілив…
Раскольнікову  дав  сокиру  Федір.
Чому?  Спитайте  ви  Муму.
Садок  вишневий  коло  хати  
Де  три  сестри  за  фортепіано.
Конячку  з  хмизом  Квазімодо
Веде  неквапно  по  сніжечку
Веде  „на  дєло»  терорист,
Якого  три  сестри  кохають
„Что  дєлать?»  –  бач,  вони  не  знають…
Хіба  підкаже  Кастанеда  (курити  хмиз).

4  лютого  2003  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836073
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.05.2019


Сонячна країна



Cонячні  батареї  
На  своєму  даху.
Будь  -  автономним
Як  в  прерії.
Кіловати  рахуй
Щоб  не  стати  бездомним.
Вітряки  встановити  
Щоб  енергію  вітру
В  забаганках  розкрити
Приладів  електричних.
Пару  хмарок  симетричних
Бойлер  над  сотню  літрів.
Кожний  малий  українець
Здатен  цього  мільярдера
Як  той  мураш  -  Гулівера
Звести  в  кінець  -  нанівець
Певним  зусиллям  своїм
Волею  солідарною
До  правдолюбства  жагою
Зрушити  з  місця  важелем
Тисячі  тисяч  дій
Тисячі  тисяч  дум.
Тож  берися  за  ум
Як  потіснити  пихатих!
Кожний  із  тих,  як  крук
Кожний  із  тих,  як  Вій
Кожний  із  тих  упир
Вдар  по  монополіям!
Чари  лихії  розвій
Щоб  будувати  свій  мир.
Станемо  сильними  -  вір!
Вийде  країна  з  ями.
Нащо  тобі  лихоїмці
Надр,  ефіру  хазяїн?
Крові  напився  по  вінця...
Знову  пащеку  роззявив!
Той,  хто  привласнив  чуже
Зіткнеться  з  вправним  мужем.
Ім'я  твоє  шанувати
Щоб  завітали  до  хати
З  радістю  діти,  онуки
Та  гості  твої
Камені  кутові
Руш  олігархату!
23  Жовтня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835998
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2019


Manifesto of Narrativism



Manifesto  of  Narrativism  (in  Ukrainian  by  Oleg  Mingalev).
Theorist,  creator  and  developer  of  the  post-modern  trends  in  art:  Social  Art  (1979),  Dualism  (1982),  Art  of  Mysteries  (1985),
 Neofuturism  (1986),  Video  Poetry  (1986),  Narrativism  (1979),  Ethnomodern  (1997),  artist,  poet,  playwright.  
Was  born  in  Ukraine  in  1959

Ілюстрація:  полотно  Олега  Мінгальова  "Золотий  пил  часу.  Парадокси  величі",  олія,  2014  
The  Illustration  by  Oleg  Mingalev  "Golden  dust  of  Times.  Infantile  Paradoxes  of  Grandeur",  oil  on  canvas.  2014


…Терени  найновіших  гібридних  воєн  покриті  так  само,  як  і  у  колишні  часи,  кров’ю,  екскрементами,  відірваними  членами  тіл,  що  свідчить  про  все  ті  ж  самі  «сакральні»  зазіхання  на  «кров  та  землицю»  приматів  людського  роду,  хоча  б  і  озброєних  автоматами  з  лазерами.  В  тому  сенсі  «сакральних»  бо  помічених,  як  і  у  звірів,  анально-територіальними  претензіями

 


                               М  а  н  і  ф  е  с  т      н  а  р  а  т  и  в  і  з  м  у                          Олег  Мінгальов
                               

             Вступ
Ідея  сформулювати  принципи  наративізму  визрівала  у  мене  поступово  з  середини  80-х  та  початку  90-х  минулого  сторіччя,  коли  я,  будучи  одним  із  активних  учасників  художнього  процесу  у  Москві,  потім  Лондоні,  після  розпрацювання  мною  принципів  дуалізму  (1982),  містеріального  мистецтва  (1985,  дипломна  робота  «Містерії»  у  Московському  Літературному  інституті),  неофутуризму  (1986,  поділившись  головними  ідеями  з  мистецтвознавцем  Сергієм  Кусковим),  тоді  у  вирі  постмодернізму,  його  іноді  безликого  універсалізму  та  безапеляційно  анархічного  бунту  запаморочливого  суб’єктивізму,  продовжував  шлях  до  об’єктивного,  максимально  ефективного  методу  у  мистецтві,  звичайно,  не  пориваючого  з  Великою  Традицією,  як  то  повелося  протягом  останніх  ста  років,  однак  продовжуючи  її.
Вважаю,  що  на  шляху  до  відтворення  цілісної  картини  буття,  не  оминаючи  виклики  доби,  посилюючи  одне  одного  у  синергії,  Мистецтво,  Наука  та  Релігія  повинні  знаходити  точки  дотику  між  собою,  використовуючи  свої  конкретні  методи  та  інструменти  на  шляху  до  пізнання  істини.
Слід  враховувати,  що  найбільш  наглядною  ілюзією  об’єктивізму  виступає  мозаїка  переплетення  розмаїття  завжди  суб’єктивних  поглядів  художників,  вчених,  духовидців.  Але  кожного  разу  дух  часу  створює  у  різних  комбінаціях  цих  складових  своєрідний  орнамент,  котрий  стає  маркером  тієї  чи  іншої  епохи.
Струмочки  і  річки  довго  шукали  своє  русло  для  того,  щоб  чітко  і  зримо  у  всій  повноті  та  глибині  явити  феномен  новітнього  наративізму  цих  днів,  який  відтепер  можна  порівняти  за  роллю  у  мистецтві  з  ще  однією  рікою  на  карті,  подібно  Ельбі  і  Дніпру,  Темзі  і  Сені,  Амазонці  і  Тибру,  Волзі  та  Дністру,  По  і  Нілу.
Викладемо  деякі  положення  та  витоки.
 
             I  
             Всупереч
 Образи  21  сторіччя  миготять  у  свідомості  обивателя  з  такою  швидкістю  і  частотою,  що  опиняються  на  межі  з  Fata  Morgana.  З  кожним  моментом  ми  все  далі  від...  Золотого  Віку,  котрий,  можливо,  ніколи  не  існував  на  цій  планеті.  Але  без  міфу  про  райські  часи  людей,  не  відокремлених  від  Бога,  еволюція  людського  духу  суттєво  гальмується.
Хоча,  «…усі  душі  еволюціонують  неухильно  завдяки  механізму  циклів»,  «…душа,  що  стоїть  на  відповідному  щаблі,  наповнюючись  досвідом,  доступним  у  контурах  даної  форми  життя,  переходить  на  інший,  більш  високий  рівень.  Регресія  неможлива».  (Із  Книги  Ферилтів,  котра  до  цього  дня  зберігається  в  Оксфорді).

Чи  можемо  ми  вказати  на  щось  дійсно  суттєве,  назавжди,  здавалося  б,  втрачене  у  нашому  осатанілому  тотальному  поспіху?
Чи  можна,  кваплячись,  зустрітися  з  Сакральним?
Наприклад,  прискорити  сходження  Святого  Вогню  в  Єрусалимському  храмі  на  свято  Великодня?  Звичайно,  це  не  потрібно.
Однак  можна  осідлати  енергію  часу,  користуючись  для  цього  дзеркальними  камерами  Козирєва,  або  пророкувати  майбутнє  завдяки  усе  тим  же  увігнутим  дзеркалам  філософа  і  мага  Бекона.
Безперечно,  наративне  мистецтво  зараз  є  одним  з  полігонів  для  експериментів  щодо  управління  енергією  часу.  І  ми  будемо  намагатися  пояснити  чому.
Унікальною  лабораторією  часу  є  комплекс  печер  біля  Мелітополя  на  Україні  під  назвою  Кам'яна  Могила,  на  який  серед  іншого  з  2014  року  розпочала  претендувати  Російська  Федерація,  відповідно,  спадкоємиця  Золотої  Орди,  в  так  званiй  гібридній  війні  з  Україною,  спадкоємицею  Русі  [Топонім  “Київська  Русь”  з’являється  у  ХІХ  столітті  у  працях  московських  історіографів.  У  середньовіччі  такого  топоніму  не  існувало  (стаття  у  Вікіпедії).  Називати  Україну  спадкоємицею  Давньоруської  держави  можна  лише  умовно  (про  це  докладно  пише  львівський  історик  Ярослав  Грицак).  Звичайно,  називати  Московію  (РФ)  спадкоємицею  Русі,  власне  як  і  Золотої  Орди,  можна  із  ще  більшою  мірою  умовності].
Комплекс  печер  зберігає  артефакти  протошумерської  писемності  та  навіть  періоду  пізнього  палеоліту,  по  суті,  є  рідкісною  бібліотекою  індоєвропейської  цивілізації.  Звідси  жерці  управляли  шумерами  та  іншими  народами,  що  сприйняли  Скрижалі,  здійснючи  подорожі  у  просторі  та  часі  у  безтілесній  формі.
Витоки  Вавилона  саме  тут.  Про  що  недвозначно  свідчать  розшифровки  криптограм,  виконані  пітерським  ученим-шумерологом  Кіфішиним,  якому  вдалося  дістатися  до  печер  Кам'яної  Могили.  Для  нас  це  святилище  є  феноменом  образного  органічного  мислення  древніх,  творців  надзвичайно  глибоких  містерій  та  ритуалів,  письмо  яких  розвинулося  з  таїни  піктограм,  котрі,  можливо,  вже  тоді  говорили  про  те,  про  що  зараз  дискутують  фізики,  а  саме  –  простір  та  час  являються  якостями  квантів,  а  не  навпаки.  Ще  б  то  пак!  Ба!  Кванти  при  нагоді  та  при  визначених  обставинах  можуть  легко  переходити  із  стану  матерії  в  антиматерію.
З  цієї  точки  зору  –  життя  та  смерть  лише  відносні  поняття  у  вічному  космічному  танку.
Наративіст  мусить  поглянути  на  цей  світ  очима  фотона.
 
Сучасна  людина  безперестанку  твердить  собі,  оскільки  це  йому  навіює  реклама  і  ТБ  -  «Купи  зараз,  тому  що  ціна...  впала»,  «Це  придбали  вже  усі,  а  у  тебе  такого  ще  немає.  Ти  -  нещасний  і  відсталий  доти,  поки  мене  не  отримаєш»,  «Довірся  своєму  банку  -  він  краще  знає,  куди  вкласти  твої  гроші»,  «Хто  заперечує  моду  -  той  заперечує  цивілізацію»,  «Нехай  щось  тобі  не  подобається,  оскільки  це  огидно  (так,  огидно...  і  ще  й  як!)  зате  подобається  іншим.  Нехай  ці  інші,  поки  що  в  малому  числі,  але  вони  мають  права,  рівні  з  твоїми.  Розумієш,  рівні!  Більше  того,  оскільки  їх  менше  -  вони  мають  право  бути  гучно  почутими  за  рахунок  оглушення  більшості  (принцип  дії  вікна  Овертона)»,  «Твоє  майбутнє  кожні  три  місяця  визначають  дизайнери  одягу,  мобілок  та  автомобілів».
Для  того  щоб  людина  не  встигала  структурувати  своє  майбутнє  -  їй  нав'язується  легковажний  підхід  божевільного  споживача  речей.  Куріння,  переїдання,  емоції  страху,  обожнювання,  навіженості,  так  само  як  ідеї  продуктивного  напряму,  передаються  у  суспільстві  подібно  електричним  сигналам  нейронів,  коли  ланцюги  їх  діяльності  увімкнені  та  синхронізовані.  Іншими  словами  про  це  раніше  говорив  Густав  Лєбон,  яким  зачитувались  досхочу  майбутні  тирани.
 
Культ  споживання,  досягши  апогею,  перетворився  на  культ  нарцисизму  та  фетишизму,  зважаючи  на  покоління  метросексуалів,  зі  своїми  зачісками,  доглянутими  бородами,  пірсингом,  тату  і  м'язами,  коли  тіло  зайняло  позицію  звичайнісінького  товару  на  онлайн-ринку  серед  нескінченних  селфі  в  соціальних  мережах.
Проте,  потяг  до  розмальовування  власного  тіла  так  само  як  і  поширення  стріт-арту  мегаполісів  приховує  ностальгію  власне  за  наративом,  як  до  якоїсь  своєї  утаємниченої  романтичної  і  особливої  історії  у  цю  неісторичну  епоху,  коли  цінність  людини  знівельована  та  зведена  на  рівень  «полиць-постів»  в  інтернет-магазинах.
 
Насильство  через  візуальні  рекламні  образи,  які  зловживають  агресією  і  динамізмом,  природним  чином  зустрічає  відповідну  реакцію  через  спроби  індивіда  втекти  з  інформаційного  гетто,  де  людина  приречена  стати  зомбі  так  і  не  випроставшись  із  інкубаторів  мегаполісів  людино-сировини.  Або  стати  звичайнісінькім  товаром  у  кращому  випадку,  …коли  не  відбракованим.
Це  пластикове  сторіччя  віртуальних  мішурних  цінностей,  симулякрів,  фальшивок,  підтасувань,  шулерських  схем  та  «пірамід»  в  безперестанному  полюванні  за  душею  потенційного  покупця,  в  тому  числі  і  релігійного  продукту,  буде  відкинуто  невідворотно  існуючим  предвічним  міфом  про  Золотий  Вік,  подібному  пращурівському  дзеркалу  у  прекрасній,  хоча  і  потрісканій  рамі.
У  даному  дзеркалі  історія,  подібно  плину  вічності,  розгортається  неквапливо,  навіюючи  внутрішній  спокій,  врешті-решт  спонукаючи  до  медитації,  що  іноді  так  важливо  для  звільнення  з  пастки  раптового  моменту.
Ошо  вслід  за  Гурджиєвим  розмірковує:  «  Мистецтво  можна  розділити  на  дві  частини.  99  відсотків  мистецтва  –  суб’є  ктивне.  Тільки  один  відсоток  –  об’єктивне.  99  відсотків  мистецтва  не  має  ніякого  відношення  до  медитації.  Тільки  один  відсоток  об’єктивного  мистецтва  базується  на  медитації.»  «Об’єктивне  мистецтво  –  прямо  протилежне».
Творець  нічого  не  виплескує  (з  себе  на  голови  інших.  Прим.  автора),  він,  наповнений  трансцендентною  тишею  та  пусткою,  наближається  до  доскональної  чистоти.  Із  цієї  тиші,  із  цієї  пустки  виникає  любов,  співчуття.  Із  цієї  тиші  з’  являється  можливість  для  творчості.  Ця  тиша,  ця  любов,  це  співчуття  –  якості  медитації.»  «Об’єктивне  мистецтво  –  це  медитативне  мистецтво,  суб’єктивне  –  мистецтво  від  раціо.»
Саме  чистота  та  тиша  породжують  безтурботність  з  потенцією  Невимовного,  подібного  примхливій  течії  потічка,  легкому  подиху  вітру,  граціозності  розкриття  пелюсток  квітки,  коли  свідомість  перебуває  в  синергії  з  божественними  процесами,  наближена  до  ідеального  перебігу  часу,  вірніше,  до  потрапляння  із  часоплину  у  Вічність,  котра  перемагає  Смерть.  Однак,  саме  Смерть  колись  так  налякала  Жоржа  Батая,  що  прагнув  забутися  у  запаморочливих  оргіях,  що  перемежовувались  криками  жаху  та  оргазмів.

Хай  там  як,  але  людство  деградувало  невимовно  з  тих  пір,  як  майже  100  років  тому  Володимир  Шмаков  у  своїй  книзі  «Основи  пневматології»  з  циклу  «Система  езотеричної  філософії»  зовсім  не  з  таким  пієтетом  як  його  сучасник  Ортега-і-Гассет  аналізував  приховані  першопричини  і  мотивації  за  ширмою  так  званого  новітнього  мистецтва:  «Акт  любові...,  відторгнутий  від  любові  небесної  до  царини  бридкої  стихії,  насичуючись  зухвалою  злостивістю,  перетворюється  на  символ  брутальності,  в  знаряддя  боротьби.  Така  є  оргія  шабашу.  Нема  сенсу  згадувати  про  Середні  віки  для  опису  бенкетів  відьом;  ті  ж  самі  сили  діють  у  душах  людей  і  зараз  породжують  подібне.  Хаотичний  ритм  сатанинського  безумства  ясно  проглядає  у  нашому  мистецтві  і  сучасних  суспільних  течіях.  Гонитва  за  потворністю,  заперечення  будь-яких  законів,  царство  дисонансу  і  контрастів,  що  б'ють,  веселощі  без  радості  наших  трапез,  відрив  від  краси  і  обраності,  ненависть  до  ієрархії  і  бажання  скинути  все  у  безодню  нігілізму  -  все  це  створює  образ  демонічного  оргіазму.  Але  він  стає  безсоромно  очевидним  в  нашому  розумінні  любові  і  її  улюблених  героїв.  Найбільшим  успіхом  користуються  ті  книги,  п  єси,  письменники,  де  найбільш  різко  змальовується  демонічність  любові,  її  бездушність,  безсоромність,  збоченість,  зухвалість  і  свавілля.  Життя,  зазвичай,  є  значно  більшим,  ніж  його  умоглядні  художні  образи.  І  світ  нині  сповнений  таких  оргій,  які  й  уявити  не  могли  допитливі  автори  «Молота  відьом».
У  демонічному  оргіазмові  вищий  сенс  любові  відкидається,  і  її  фізіологічний  бік  власне  оголошується  найвищим  і  цілісним  змістом;  в  бінері  першого  виду  авторитет  тези  руйнується,  а  антитеза  визнається  єдиною  і  самодостатньою  реальністю.  Це  є  пряме  порушення  закону».
Ми  знаходимо  в  Шрімад  Бхагават  підтвердження  словам  Володимира  Шмакова:  «У  той  самий  день  і  годину,  коли  Особа  Бога,  Господь  Шрі  Крішна  покинув  Землю,  Калі,  що  підтримує  всі  види  безбожної  діяльності,  прийшов  у  цей  світ».
 
Отже,  чи  можна  кваплячись  пізнати  Сакральне?
Сприйняте  не  так  як  у  Жоржа  Батая,  коли  воно,  перш  за  все,  пов'язане  зі  смертю  і  безперервністю,  перебуваючи  по  той  бік  добра  і  зла  в  ніцшеанській  інтерпретації,  а  також  його  послідовників.
Сакральне,  що  підноситься  одвічно  над  горезвісною  підступною  батаївською  безперервністю,  коли
реальність  геть  позбавлена  об'єкта  і  суб'єкта.  Бо,  згідно  світобачення  Батая,  тварина,  що  пожирає  іншу  тварину,  не  пізнає  її  як  щось  окреме,  але  скоріше  подібна  до  пориву,  котрий  поглинув  менший  порив  в  єдиному  екстазі  буття,  де  еротизм  і  смерть  поєднуються.  Безперервність,  що  породжує  причинність  і  обумовленість,  не  так  важлива  для  світу  ідей,  на  тонкому  плані.

Відповідно,  для  нас  мистецтво  виступає  в  якості  знаряддя  боротьби  з  автоматичним  відчуттям  безперервності  і  обумовленості  буття,  його  заданої  причинності,  коли  одухотворені  предмети  стають  речами.

Абстрактне  мистецтво  мало  сенс  в  живописних  інтерпретаціях  нотного  запису,  візуальних  враженнях  підчас  тонких  духовних  переживань,  закарбованих  спонтанно,  в  тому  числі,  у  світлі  пошуків  композитора  Скрябіна  з  його  містеріальним  принципом  космічної  теургії,  синтезом  видів  мистецтв.
Продовживши  так  звані  теософічні  ідеї  Блаватської,  у  прагненні  до  «духовного»  четвертого  виміру,  зачаровані  теоріями  у  фізиці  щодо  хвильової  природи  Всього  і  Вся,  художники  через  відмову  від  фігуративного  мистецтва,  шляхом  відтворення  у  ритмічних  композиціях  певних  кольорових  поєднань  і  геометричних  форм  намагалися  викликати  у  глядача  потоки  відповідних  асоціацій.
Абстрактне  спочатку  сусідило  з  розпадом,  місячним  культом  чорних  жерців,  в  обожнюванні  білого  полотна  як  Непроявленого,  Білого  як  символа  Небуття,  що  ми  знаходимо  в  похоронній  японської  Традиції,  культі  Безмовності  подібного  Дзен.
Абстрактне  мистецтво  мало  стати  культом  Ідеального,  але  чи  стало  ним?  Проте,  слід  пам’ятати,  що  абстрактне  віддзеркалює  структурні  (атомарні)  реалії  Матерії  (згадаймо  так  званий  «аналітичний  метод  Філонова»).
Потяг  до  абстрактного  вже  традиційно  асоціюється  з  функціями  діяльності  правої  півкулі  мозку,  підсвідомості.  Наглядним  прикладом  цього  може  слугувати  випадок  в  медицинській  практиці,  коли  у  молодої  жінки  внаслідок  тяжкої  травми  лівої  півкулі  головного  мозку,  відповідаючої  за  напрацьоване  раціо  та  установки  були  відсутні  такі  базові  функції  організму,  як  здатність  говорити  та  логічно  мислити.  Вона,  фактично,  перебувала  в  стані  новонародженої  дитини.  При  цьому  вона  не  могла  сприймати  себе  окремо  від  навколишнього  середовища,  у  своєму  світосприйнятті  повністю  зливаючись  з  предметами,  звуками,  фарбами,  істотами,  не  розрізняючи  меж  між  собою  та  ними.  Таким  чином  вона  зливалася  з  тотальною  енергією  матерії.  Хто  зна,  мабуть,  це  те  саме,  що  можуть  відчувати  шамани  та  йоги  під  час  своїх  астральних  подорожей?  Але  завдяки  навчанню  говорити,  її  повертали  до  сприйняття  самої  себе,  як  окремого,  виділеного  із  навколишнього  середовища  суб’єкта.  Малевич  як  теоретик  у  своїй  праці  «Про  суб’єктивне  та  об’єктивне  у  мистецтві…»  формулює:  «Важко  та  навіть  неможливо  визначити  мій  початок  як  суб’єкта,  де  я  починаюсь  та  закінчуюсь,  де  межі,  котрі  оформили  б  мене.  Те  ж  саме  об’  єкт.»
.
Принадність  якісних  абстрактних  творів  пов’язана  зі  спонтанним  бажанням  злитися  з  безкінечним,  прояви  якого  ми  можемо  весь  час  спостерігати  в  Природі  –  мінливому  мерехтінні  полум’я,  рухливих  контурах  хмар,  танці  відблисків  на  воді.
Художник-наративіст  усе  це  має  усвідомлювати  та  використовувати  у  своєму  намаганні  приєднатись  до  деміургічних  процесів,  наближаючись  до  Дао,  котре  у  східній  традиції  розглядається  символом  змін  та  миттєвостей,  Того,  що  не  може  бути  пізнаним  та  зафіксованим  у  сталих  формах.  Тому,  з  точки  зору  концепції  наративізму,  природні  форми  –  не  створені,  вони  виросли  на  противагу  механічно  створеним  речам.  Виросли  з  середини  сутності,  котра  не  може  бути  пізнана  як  Дао.  Виросли  з  середини  назовні,  являючись  результатом  та  розвитком  своєї  структури  у  напрямі  від  Цілого  до  Окремого,  від  Простого  до  Складного.
 
Ще  сто  років  тому  у  Ортега-і-Гассета  з  його  захопленням  новітнім  «елітарним»  мистецтвом  ми  невипадково  знаходимо  вказівку  на  те,  що  «в  усі  часи  завжди  існували  два  різних  типи  мистецтва,  одне  для  меншості,  інше  для  більшості.  Наприклад,  в  Середні  віки  згідно  з  ієрархічною  структурою  суспільства,  розділеного  в  основному  на  два  соціальні  шари  -  знатних  і  плебеїв,  -  існувало  благородне  мистецтво,  яке  було  "умовним",  "ідеалістичним",  тобто  художнім,  і  народне  -  реалістичне  і  сатиричне  мистецтво,  останнє  завжди  було  реалістичним».
Водночас,  слідом  за  імпресіонізмом  і  експресіонізмом,  абстрактне  мистецтво  було  реакцією  на  гламурне  мистецтво  19  століття,  на  псевдо-народні  установки,  за  якими  часом  стояло  шахрайське  загравання  з  простими  неосвіченими  шарами  населення,  в  основному,  серед  пролетарів,  відірваних  від  коріння,  заохочуючи  в  них  і  нав'язуючи  їм  невластиву  любов  до  кітчу,  до  якого  тяжіли  розбещені  буржуа.
Істинно  народне  мистецтво  -  об'єктивне,  ідеалістичне  і  наративне  водночас,  бо  універсальне.
Отже,  абстрактне  мистецтво  так  і  не  завоювало  широкої  народної  прихильності.  Тому  його  проголошений  універсалізм  опинився  під  сумнівом.  Войовничий  запал  адептів  абстракціонізму  щодо  фігуративізму,  супроводжуваний  усілякими  табу  і  обмеженнями,  вочевидь  говорить  про  сектантство,  відповідно  –  відсутність  універсалізму,  котрий  власне  проголошувався.  Задекларований  розрив  з  Матеріальним  в  ім’я  Духовного  виявився  неможливим.
Отже,  Наративізм  повертає  Формі  глибину  Змісту,  оскільки  виходить  з  положення,  що  Форма,  подібно  гребеням  хвиль  на  здибиленій  шкірі  океану,  є  першим,  зовнішнім  і  видимим  рівнем  пізнання  Суті  речей.  Наративіст  завзято  обходить  пастки  Гламуру  і  Кітчу  на  шляху  до  Правди,  подібної  світлу  в  серцевині  океану  Змісту.


Хай  там  як,  душі  обтяжені  в  цьому  світі  тілами.  Ми  -  в  осередді  матерії  і  схильні  до  характерних  для  неї  низьких  коливань,  втім,  можемо  ширя;ти  над  матерією,  не  пориваючи  з  тонким  планом,  в  ідеалі  -  розсіюючись  і  збираючись.  Невидиме  духовне  тіло  кожного  з  нас  проявляє  себе  у  матеріалізованій  фізичній  площині  і  пов'язане  з  видимим  тілом  за  допомогою  енергії,  що  передається  духовним  тілом  до  мозку,  серця  і  областей  хребта,  таким  чином,  душі  можуть  управляти  тілами  і  їх  функціями.  Досвід  багатьох,  які  пережили  клінічну  смерть  та  згадують  вигляд  своїх  тіл  завдяки  «погляду»  десь  згори,  наприклад,  на  операційному  столі,  доводить  цей  дуалізм,  за  яким  проступає  невідступно  вся  обумовленість  і  короткостроковість  матеріального  втілення  в  низці  реінкарнацій,  відкинутих  скафандрів  відпрацьованих  тіл.
Будучи  цілком  зрозумілою  реакцією  на  панування  фігуративного  мистецтва  попередніх  століть,  абстракціонізм  не  зробив  особливих  відкриттів  в  сенсі  мови  зображення,  якщо  врахувати,  скажімо,  артефакти  Трипільської  культури,  зокрема,  зображення  на  посуду,  в  яких  абстрактні  елементи  покликані  відобразити  якісь  об'єктивні  космогонічні  процеси.
Також,  як  і  Сюрреалізм  з  його  установками  на  автоматичність  письма  і  зображення,  на  пошук  сходження,  наскільки  це  можливо,  найбільш  віддалених  один  від  одного  понять!
Водночас,  абстракціонізм  розкував  художника  в  сенсі  широти  застосування  різних  візуальних  мов  для  розкриття  суб'єктивних  внутрішніх  станів,  в  тому  числі,  примату  Підсвідомого,  яке  іноді  може  резонувати  з  глядачем.
Однак,  за  удаваним  абстракціонізмом  елементів  трипільської  культури  стоїть  глибока  духовна  практика  втраченого  вміння  керувати  часом,  возз'єднання  з  інформаційним  полем,  тим  самим  -  Світом  ідей  Платона,  чи  то  пак,  архетипами  Юнга,  добутими  з  колективного  Підсвідомого  завдяки  дотриманню  правильної  медитації  і  ритуалів  Прави.

Сюрреалізм  з  його  шанобливим  ставленням,  а  по  суті,  культивуванням  стану  безумства,  тільки  поверхово  сходився  з  магічною  практикою  справжніх  шаманів.

І  все  ж,  метафізичні  традиції  ХХ  століття  мають  безцінний  досвід  у  реінкарнації  новітнього,  цілісного  та  об'єктивного  стилю,  який  подібно  дитяті  погляне  на  цей  донезмоги  зіпсований  світ  у  вирі  тотального  поспіху  -  з  іншого  Ідеального,  подібного  зворотньому  боку  Місяця,  того  Ідеального,  котре  колись  вважалося  гностиками  Справжнім,  Непорушним  і  Цілісним.

Це  Ідеальне  може  бути  виражене,  наприклад,  у  музиці  з  математичною  точністю  через  співвідношення  тривалості  нот  та  гармонії  інтервалів,  яке  вивіряється  буквально  Священною  Геометрією.  І  все  ж  таки,  завдання  об’єктивістського  напряму  у  мистецтві,  котрий  ми  називаємо  наративізмом  –  у  «безпам’ятстві»  плекати  дитинство,  котре  вдалося  пронести  крізь  роки  втрат  та  маневрів  –  без  яких  безцінний  досвід  не  можливий.

Ми  за  незахищений,  безпосередній,  незаангажований  погляд  –  природній,  магічний  та  цілісний  -  у  безперервному  колообігу  асоціацій,  далекий  від  схем,  ідеологем,  програм,  напрацьованих  інститутами,  їх  професійними  чаклунами,  які  полюють  за  свідомістю!
Ми  –  тотальна  мережа  нейрохімічних  реакцій.  Ланцюгова  реакція  визначає  нашу  колективну  можливість  пересилити  псевдо-протиріччя.  Система  дзеркальних  нейронів  забезпечує  наші  нерозривні  зв’язки  одне  з  одним.  Тому  ми  переймаємо  психологічний  стан  та  емоції  інших  індивідів  як  свої  з  усіма  подальшими  наслідками.
Саме  професори  (чорні  чаклуни  і  телешамани),  задіяні  конкуруючими  транснаціональними  компаніями,  тримають  в  абсолютному  мороці  невігластва  мільярди  зомбі,  що  знаходяться  у  трясовині  моди,  всього  чинного  калейдоскопу  психотропних  впливів.  Так  само,  як  тисячоліття  тому  людство  було  у  полоні  галюциногенів,  що  є  продуктом  життєдіяльності  грибів,  воно  і  зараз  потребує  нових  наркотиків,  що  допомагають  утримувати  покрови  Великої  Ілюзії  у  його  колективній  свідомості,  що  й  донині  націлена  на  самознищення.  Телешамани,  так  само  як  і  гриби,  виявляється,  можуть  легко  маніпулювати  поведінкою  приматів  під  назвою  Homo  Sapiens.  Та  й  дійсно,  щодо  грибів  –  проміжної  ланки  між  рослинним  та  тваринним  світами…  виявляється,  вони  теж  наділені  неабиякою  свідомістю!
Японський  професор  Тосіюкі  Накагакі  навчав  міцелій  жовтого  гриба  цвілі  шукати  цукор,  котрий  ці  гриби  дуже  полюбляють.  Експеримент  ускладнювався  тим,  що  цукор  знаходився  у  заплутаному  лабіринті.  Але  у  гриба  нема  ніг,  отже  його  ниточці  –  міцелію  приходилось  рости  у  напрямку  улюблених  ласощів.  Гриб  відразу  відчув,  де  знаходиться  цукор,  і  через  декілька  годин,  успішно  пройшовши  лабіринт,  насолоджувався  смаколиком.  Тоді  професор  вирішив  ускладнити  експеримент.  Він  взяв  шматок  цієї  ж  грибниці  і  поклав  в  точно  такий  лабіринт  з  цукром.  Далі  почали  відбуватися  просто  неймовірні  речі.  Грибниця  розділилась  на  два  загони,  один  з  яких  прибув  до  цукру  через  годину,  оминаючи  тупикові  відрізки  лабіринту.  А  другий,  не  зважаючи  на  задані  правила  гри,  виліз  на  стелю  лабіринта  і  миттєво  проповз  над  усіма  його  перемичками,  рівно  через  декілька  десятків  хвилин  блаженно  звісившись  над  солодощами.
Треба  звернути  увагу  на  той  факт,  що  ні  одна  миша,  чи  щур  не  демонстрували  таких  результатів!  Навіть  людина  не  може  з  першого  разу  запам’ятати  лабіринт  такої  складності.  Опісля  професор  Тосіюкі  Накагакі  ще  довго  експериментував  з  грибами  і  вершиною  їх  співробітництва  стала  визначена  грибами…  найбільш  ефективна  схема  залізничного  сполучення  Японії!  Отже,  будемо  сподіватися,  що  настане  час  коли  сумління  вкінець  інтоксикованого  людства  доросте  до  сумління  грибниці.
«До  електрики  він  ставився  як  до  живої  істоти,  з  котрою  розмовляє  та  якій  віддає  накази.  …Він  володіє  духовністю  вищого  рівня»  -  саме  так  вважав  Вівекананда,  місіонер  Рамакрішни,  котрий  відвідав  Миколу  Теслу  у  США  на  початку  ХХ-го  сторіччя.  З  того  часу  втекло  багато  води,  однак  так  ніхто  й  не  перевершив  Теслу  та  його  винаходів,  хоча  б  того  з  них,  що  стосується  отримання  енергії  з  ефіру!
Та  й  не  дивно,  бо  з  того  часу  людство  при  ілюзії  так  званого  «прогресу»  неухильно  деградує.  Тому  зараз  на  авансцену  виступають  жерці  сонячного  культу.  Не  з  метою  повалення,  а  в  ім'я  синергії  та  синтезу,  радісного  подолання  горезвісного  і  умовного  дуалізму  Матерії  і  Духу.
Білі  простори  сучасних  храмів  -  галерей  -  повинні  залишити  жерці  місячного  культу,  для  яких  саме  Смерть  (для  нас  лише  крапка  в  процесі  еволюції)  є  Сакральне,  межа  і  першопричина  Всього  і  Вся.

Жерці  сонячного  культу,  охоронці  об’єктивного  знання  про  Всесвіт,  постають  носіями  нового  міфу,  спрямованого  на  зміну  реальності,  в  тому  числі  тяжкої  даності  диктату  Смерті.

Міф  -  це  не  пережиток  архаїчної  свідомості,  але  інструмент  розбудови  майбутнього,  водночас  камертон  сучасної  культури,  що  реалізується  в  рекламі,  кіно,  телебаченні.  Десятиліттями  монополію  розповідати  (переказувати)  історії,  роль  якогось  абсолютного  байкаря  (котрий  не  договорює!)  на  планеті  Земля  утримує  американський  вуйко  Голівуд.  Проблема  лише  в  інтерпретаціях  найбільш  відомих  людству  історій  світової  культури.
Проте  проблема  співіснування  розмаїття  інтерпретацій  щодо  Істини  як  вона  є  не  полишає  терен  науки.  Наприклад,  положення  про  те,  що  наше  сумління  складається  з  квантових  часток  сприймається  деякими  вченими  все  більш  прихильно  і  це  їх  зближає  з  магами  та  екстрасенсами,  хоча  отримує  шалений  опір  у  більшості  представників  так  званої  «класичної»  науки.  Квантова  фізика,  квантовий  світ  має  велику  кількість  інтерпретацій:  серед  найбільш  відомих  це  Копенгагенська,  Many-worlds  interpretation,  альтернативна  (голографічний  Всесвіт).  Ясна  річ,  наративізм  як  метод  синтезу  багатьох  інтерпретацій  щодо  одного  й  того  явища,  постає  могутнім  трендом  сучасної  науки.
Інтерпретації  Істини  об’єднують  Мистецтво,  Науку  та  Релігію,  але  ми  вимушені  ходити  по  Дантовим  колам  інтерпретацій,  тому  що  людині  не  дано  пізнати  об’єктивну  Істину.
Між  тим,  міф,  подібно  інформативному  вірусу  або  спорам  грибів,  здатен  колонізувати  свідомість  тотальної  більшості.

Кожна  частина  тексту  нового  міфу  містить  кілька  шарів  і  смислів  в  одновекторному  ланцюжку  слів,  що  виражають  єдиний,  немовби  інсталяційний  сенс.  Кожна  частина  тексту  нового  міфу  є  вплетеною  в  багатовимірний  багатоярусний  простір,  де  поєднуються  іноді  парадоксально  один  з  одним  різні  види  культурних  шарів  і  кодів  ,  знаків  і  символів  цивілізаційних  дискурсів,  які  відсилають  до  сотень  джерел.  І  в  той  же  час  новітній  міф  має  бути  доступним,  хоча  б  певною  мірою  для  розуміння  навіть  дитини.

У  часи  великого  Леонардо  були  люди  в  якихось  галузях  освіченіші  за  маестро,  однак,  завдяки  своїй  якості  надзвичайної  спостережливості  у  своїх  винаходах  він  використовував  досконально,  як  мінімум,  Принцип  Аналогії.
Носії  новітнього  міфу  озброєні  відповідною  мовою  вираження.  Одним  з  інструментів,  безумовно,  є  принцип,  улюблений  Леонардо.  Наскільки  він  ефективний  -  поміркуйте  самі  завдяки  наведеній  тут  ілюстрації.

Досить  складний  з  драматургії  сюжет  запропоновано  зобразити  за  вибором  засобами  живопису,  кіно,  або  театру  (так  само  вітається  і  мова  синтезу  жанрів)  максимально  економічно  і  наочно  в  одному  подібно  стисненій  пружині  епізоді,  композиції.
...  Царська  сім'я,  цариця-іноземка  всім  верховодить,  чоловік-цар  закоханий  у  красуню-дружину  і,  як  подейкують  в  придворних  колах  і  народі,  давно  «втратив  голову»  від  своєї  дружини,  плодовитої,  втім,  мало  не  відьми,  позаяк  вона  захоплена  теософією  та  чудотворцями.  Чоловік  -  тихий  п'яниця,  що  втікає  до  товаришів  по  чарці  на  чергові  пиятики  якомога  далій  від  диктату  дружини,  яка  тримає  членів  сім'ї  в  «чорному  тілі».  Жодне  з  релігійних  свят  не  забуте.
У  молитвах  проходить  добра  частина  дня  і  навіть  ночі.

Безумовно,  варіантів  зображення  може  бути  нескінченно  багато.  Ми  ж  надамо  в  якості  відповіді  свій.

Образотворче  мистецтво:  в  атмосфері  колористики  дагеротипа  (коричневих  тонів)  моляться  члени  династії.  На  передньому  плані  -  смертельно-любовна  сутичка  самки  богомола  з  самцем,  якому  вона  відгризає  голову.  При  цьому  вони  перебувають  у  паруванні.

Театр  і  кіно:
На  сцені  з  молитовно  складеними  долонями  члени  династії  перед  фотографом  з  фотокамерою  на  тринозі.  Чоловік-цар,  стоячи  -  засинає,  його  складені  долоні  сповзають  до  живота.  Цілком  очевидно,  що  вчорашня  гулянка  затягнулася.  На  нього  грізно  сичить  цариця:  Любий,  ти  нестерпний!
Діти,  не  опускаючи  рук  в  молитовних  своїх  позах,  про  щось  перешіптуються,  жартують.  Фотограф,  намагаючись  зібрати  увагу  всіх  членів  династії,  вигукує:  Увага!  Пташка-невеличка  ...
Чоловік-цар,  на  мить  прокидаючись:  Хто-шо,  яка  невеличка?
Грізний  погляд  цариці  на  царя  крізь  шипіння:  Знову  перебрав!
Вона  його  боляче  щипає  за  сідницю.
Цар  бубонить:  Царице,  ну,  припини  ...  Кішечко...  Мур-мур  ...
Одночасно  на  екрані  над  сценою  йде  відеоряд  сутички  злягання  богомолів.  Голова  самця  вже  з'їдена  самкою  в  ім'я  майбутнього  потомства,  проте  злягання  з  безголовим  ще  триває,  хоча  він  і  намагається  ривками  кудись  від  неї  втекти,  втім,  безуспішно,  оскільки  вже  давно  без  голови  (визнаний  факт  -  самець  богомола  дійсно  може  прожити  без  голови  3  години!).  У  апофеозі  сцени  проекції  голови  самки  і  безголового  самця  богомолів  накладаються  відповідно  на  акторів,  що  зображають  царицю  і  царя  з  молитовним  складанням  долонь,  точнісінько,  як  у  богомолів.


             II.  Золотий  пил  Часу.  Інфантильні  парадокси  величі.

Риси  новітньої  наративності  об'єктивного  або  магічного  мистецтва  розглянемо  в  картині  Олега  Мінгальова  «Золотий  пил  Часу.  Інфантильні  парадокси  величі»,  створеної  автором  в  2014-му  році.

Картина  нагадує  алфавіт  аналогій.  Їй  властива  своя  метафізична  реальність,  своє  Задзеркалля  (зображення  Жолудів  дзеркальне,  подібне  Антисвіту  в  центрі  картини,  по  суті  мізансцени  Магічного  Театру).  Картина  має  свою  власну  систему  координат  і  цінностей.  Тіньовий  трансцендентний  світ  так  само  справжній,  як  зворотній  бік  явища  і  так  само  хиткий  і  неміцний,  як  тінь  (Тіні  Дуба  і  Вервичка).  Будь-яка  окрема  реалія  не  може  існувати  без  своєї  трансцендентної  основи,  архетипу  (згадаймо  світ  ідей  Платона).  Ми  всі  граємо  в  реальність,  довільно  вибудовуючи  свій  світ,  підтримуючи  його  або  руйнуючи.  У  картині  задіяні  елементи,  які  підтримують  «Я-Образ»  людини  (за  Юнгом),  проведені  паралелі  між  іграми  дитячими  і  дорослими.  Образи  в  стані  алхімічного  творіння,  трансформацій.  Спровоковані  ними  нові  реалії  подібні  явленим  зримо  потокам  енергій,  про  існування  котрих  ми  раніше  не  підозрювали.

1.  Про  світила.  Два  сонця  –  те,  що  на  Сході  і  те,  що  на  Заході  -  символізують  собою  узгоджені  і  врівноважені  один  одним  процеси  еволюції  та  інволюції.  Сонце  -  символ  жертовності  Отця  Сущого,  абсолютного  Дарувальника,  вінценосного  і  всеперемагаючого,  могутнього  Творця,  Джерело  Сили  і  Слави.  Сонце  необмежено  віддає  свою  енергію.

2.  Про  час.  Клепсидра  (піщаний  годинник),  як  фрагментарність  і  умовність  людського  підходу  щодо  питання  про  час,  яка  не  має  власної  точки  відліку  часу,  але  обчислення  якого  залежить  від  руки,  яка  повертає  клепсидру  і  відраховує  свій  проміжок  часу,  безперечно,  суб'єктивним  чином.
Зображення  перетікання,  зрушених  вітром  дюн,  як  природного  феномена  круговороту  Часу.
Зображення  періодичності  обчислення  часу  також  дано  на  прикладі  каменів,  поставлених  один  на  одного  в  колоні,  увінчаній  сонцем  заходу,  що  проливає  два  райдужних  потоки  та  каменів  -  складових  арки.  Нелінійне  літочислення.  Різновекторні,  водночас  існуючі  точки  відліку  (non-linear  storytelling).  Існування  поза  часом  як  справжня  реальність  з  точки  зору  метафізики.
Плин  часу  в  концепції  Нового  Наративізму,  подібний  феномену  японської  культурної  традиції  юген,  який  можна  трактувати  як  «принадність  недомовленості,  та  краса,  яка  прихована  і  скромно  живе  всередині  речей»,  тобто,  іманентно,  що  не  виривається  на  поверхню.

Облиште,  та  хіба  можна  її  помітити  у  поспіху?
За  словами  Гурджиєва  -  Все  і  Вся  в  світі,  явища  будь-якого  порядку,  мають  об'єктивне  значення.  Лише  один  Час  не  має  цього,  тому  що  він  не  є  результатом  функціонування  певного  космічного  феномену.  Походить  з  Нічого,  завжди  змішуючись  з  Усім,  залишаючись  при  цьому  самодостатнім  і  незалежним,  Час  один  у  всьому  Всесвіті  може  бути  названим  і  уславленим  як  «Ідеально  Унікальний  Суб'єктивний  Феномен».
Чи  існує  він  окремо  від  свідомості  сущих,  раз  він  є  спільністю  усіх  наслідків,  що  випливають  з  усіх  космічних  явищ  і  його  неможливо  відчути  за  допомогою  якоїсь  складової  інстинктивного  сприйняття?
На  картині  відносність  сприйняття  часу  автор  демонструє  методом  наочного  порівняння  стану  зображуваних  об'єктів.  Речі,  що  знаходяться  в  їх  самості  -  статичні,  але  водночас  зображуються  у  процесі  їх  внутрішньої  трансформації.
Кульбаба,  що  знаходиться  в  стадії  бутона,  потім  яскраво  квітучої  і  ось  вже  покритої  пухнастим  найлегшим  насінням,  існує  у  своєму  минулому,  сьогоденні  і  майбутньому.
Троянський  кінь-іграшка,  будучи  раніше  об'єктивною  реальністю,  сприймався  багатьма  поколіннями  як  вершина  винахідливості  військового  мистецтва  древніх  греків  –  тут  став  феноменом  міфічним  і  номінальним,  символізує  собою  підступність,  зведену  до  чесноти.
Стародавні  воїни,  що  мали  плоть,  трансформувалися  в  кістяні  іграшки  та  символи.  Живі,  але  готові  померти  і  потенційно  вже  мертві,  що  віддають  своє  безцінне  життя  на  догоду  чужій  хтивості,  пристрастям  або  сміховинним  ідеям.
Люди-іграшки,  люди-речі,  люди-кістяки.

3.  Піраміди.  Тут  Піраміда  поставлена  автором  на  колеса  (з  метою  демонстрації  подорожі  в  часі)  на  передньому  плані  -  є  всього  лише  іграшкою  на  колесах.  Торкаючись  ідеї  колеса,  слід  згадати  древніх  трипільців,  які,  власне,  винайшовши  колесо,  не  застосовували  його,  оскільки  на  бажали  прискорювати  час.  Піраміда,  дублюючись  на  горизонті,  здається  зовсім  не  іграшкових  розмірів.  Як  відомо,  основоположною  константою  в  архітектурі,  живопису  і  Божественній  геометрії  є  Золотий  Перетин  і  такими  невипадково  є  пропорції  Великої  Піраміди  Гізи.
Первинно  Піраміда  являє  собою  фонд  інформації  про  будову  Мікрокосму  і  Макрокосму,  закодованої  в  формі  октаедра  і  є  прикладом  справжньої  квадратури  кола.

4.  Кострище.  Контрольований  вогонь  оновлення.  У  ньому  горять  поліна,  хмиз,  мабуть,  старих  відкинутих  геть  знань,  оскільки  Священний  Дуб  за  багаттям  (на  картині)  постає  вічним  символом  знань.

5.  Дуб  символізує  собою  велику  аксіому,  один  з  семи  принципів  Смарагдової  скрижалі  Гермеса  Трисмегиста  (Тричі  Великого)  «Як  нагорі,  так  і  внизу».  Крона  його  прямо  пропорційна,  майже  дзеркальна  його  кореневій  системі.  Сила  дуба  в  знанні  витоків,  коріння.
На  картині  дуб,  священне  дерево,  як  друїдів  (людей  дуба),  так  і  усіх  індоєвропейців,  виступає  в  якості  символу,  котрий  пов’язує  небеса  та  землю.  Його  листя  уловлює  енергію  сонця.  Ця  енергія  стікає  по  стовбуру  до  коренів  і  землі.  Як  відомо,  древнім  природним  храмом  була  крона  дерева,  від  якою  збиралося  віче  та  виголошувались  пророцтва.

6.  Камені  тут  складають  Колесо  Життя  (Фортуни),  символ,  як  він  названий  у  Таро,  що  виражає  вічний  кругообіг  життя  і  долі.  У  школах  друїдів  за  словами  Дугласа  Монро  в  його  «Магії  короля  Артура»  майже  зовсім  як  у  вченні  Дон-Хуана  за  Карлосом  Кастанедою:  «Від  учня  потрібно  «запрограмувати»  своє  потойбічне  духовне  тіло  таким  чином,  щоб  під  час  сну  воно  свідомо  відшукало  камені  по  порядку,  освоївши  Духовний  Політ,  -  звідси  і  термін  «Камені  Броду».  Інше  застосування  пов'язано  зі  здатністю  каменів  давати  «мову»  Деревам-оракулам».

7.  Глек.  Саме  такий  тип  глека  (як  на  картині)  використовувався  для  вина  на  банкетах  древніх  греків.  Сусідство  грецької  та  кельтської  традицій  у  картині  не  випадкове.  Між  найкрупнішими  освітніми  центрами  (університетами)  та  бібліотеками  Древньої  Греції  і  друїдської  Європи  існували  вже  тоді  тісні  напрацьовані  зв’язки,  академічний  обмін  між  викладачами  і  студентами  з  обох  сторін.  Як  відомо,  у  Древній  Греції  вино  обов’язково  розбавлялося  водою  з  метою  продовжити  насолоду  дискусією  учителя  з  учнями.  Згадаймо  платонівський  «Банкет».  До  речі,  університет  в  Оксфорді  був  заснований  ще  жерцями-друїдами.

8.  Вервичка.  У  снах  це  довге  життя,  а  звивати  мотузку  -  до  виникнення  дружби.  Вервичка  символізує  собою  Божественну  силу,  яка  тримає  сповиває  собою  увесь  Всесвіт.  Але,  оскільки,  тут  вервичка  звисає  з  гілки  священного  Дуба  Знання,  вона  означає  і  непорушність  Закону,  і...  відповідальність  перед  Ним.

9.  Іграшки.  Вічні  ідеї  предметів,  або  символи  (за  Платоном).  Довільна  колона  з  різнокольорових  кубиків  класичної  дитячої  забави,  на  котрих  написані...  рунічні  формули,  за  якими  досвід  посвячення  великих  магів.  У  друїдичних  обрядах  посвячення  хлопчик,  народжений  для  магії,  прагнув  досягти  єдності  з  Природою  шляхом  медитації,  відповідно  -  активізації  уяви  і  одночасно  здатності  до  візуалізації,  коли  посвячений  по  суті  ставав  однією  з  творчих  сил  Природи.
Корабель  на  коліщатках,  в  пісках,  напевно,  той  самий  викинутий  на  смітник  пам'яті  дорослої  людини,  далеко  від  оазису  і  комфорту  обивателя,  з  вітрилом,  суть  папірусом,  що  згортається  у  звиток  (древніх  рукописів?)…  Який  ховає  від  нас  втаємничені  письмена,  часто  так  і  не  розшифровані  протягом  життя,  але  навіщось  явлені  в  дитинстві,  на  початку  шляху.  Завдяки  загальноприйнятому  і  багато  в  чому  стандартному  вихованню  поколінь  у  фазі  найбільш  чутливої  імпринтної  вразливості  (за  Демчогом),  яке  пропонує  нам  існуюча  модель  Європейської  цивілізації,  всі  люди  мають  більш-менш  схожий  механізм  сприйняття  всіх  видів  нових  вражень.  Тут  автор  пропонує  нам  випробувати  новий  підхід  в  осмисленні  навколишньої  дійсності  завдяки  парадоксальному  способу  розумового  аналізу  постійно  виникаючих  нових  явищ  та  їх  незліченних  комбінацій  в  потоці  асоціацій.
До  цих  засад  і  джерел  свідомо  повертає  автор  владно  всякого  глядача,  котрий  завдяки  зіткненню  з  улюбленими  образами  стає  самим  собою  хоча  б  на  мить,  зцілює  терапією  відкритих  потоків  аналогій  та  асоціацій.

Химерна  синергія  аналогій  форм  і  фігур  -  довільність  дитячої  гри  уяви?
Який  зв'язок  між  формою  листа  дуба  і  хмаринки?

Чому  жолуді  в  центрі  картини  зображені  задзеркально,  відхрещуючись  від  норми,  «перевертаючи»  з  ніг  на  голову  біологічні  закони?

Отже,  ми  продовжуємо  розповідь  всього  лише  про  одну  картину-натюрморт  і  вона  далеко  не  закінчена...  в  той  час  як  увесь  «цивілізований»  світ  переживає  явище  соціально-психологічного  феномену  FOMO  (fear  of  missing  -  страх  не  встигнути).  ...  Коли  сучасна  цивілізація  пропонує  людям  осмислювати  світ  завдяки  закріпленим  рефлексам  на  основі  ззовні  нав'язаних  понять  та  ідей.

Наративізм  по  суті  є  сучасною  актуальною  терапією.

Світ,  поспішаючи  все  усвідомити  і  випробувати,  мчить  на  крилах  прогресу  так  стрімко,  що  донезмоги  спрощує  почуття  і  вкорочує  слова  через  острах  щось  упустити  і,  дійсно,  упускає  при  цьому  багато  чого.
У  листуванні  по  і-нету  новітній  епістолярний  жанр  вимагає  акронімів,  не  краще  більшовицьких  у  стилі  РСДРПб.
Це  загальнопоширені:  AFK  (Away  From  Keyboard),  BRB  (Be  Right  Back),  LOL  (Laugh  On  Loud),  KMA  (Keep  Me  Alone).

Ідеї  Нового  Наративізму  розробляються  і  втілюються  автором  послідовно  протягом  більше  двох  десятків  років.  У  цьому  сенсі  іконографічною  є  робота  Олега  Мінгальова  «Кракелюр  як  феномен  або  народження  Наративізму»,  створену  автором  в  Лондоні,  ще  у  1993  році.

Автор  концепції  Магічного  Театру  Герман  Гессе  у  своєму  есе  «Подяка  і  повчальне  зауваження  з  приводу  присудження  йому  Гетевської  премії»  писав  з  надією:  «Нинішнім  станом  людства  ми  зобов'язані,  по-моєму,  двом  душевним  хворобам:  манії  величі,  на  яку  страждає  технічний  прогрес,  і  манії  величі,  на  яку  страждає  націоналізм,  вони  визначають  вигляд  нинішнього  світу  і  його  самосвідомість.  Вони  принесли  нам  дві  світові  війни  з  їх  наслідками  і  спричинять,  перш  ніж  перелютують,  ще  багато  аналогічних  наслідків.  Сьогодні  найважливіше  завдання  Духу  на  землі  і  його  виправдання  полягає  в  опорі  обом  цим  хворобам  світу».  ...  «А  для  дитини,  для  відданого  Богу  праведника,  для  поета,  для  мудреця  -  світ  і  світова  історія  постає  вже  не  моральною  проблемою,  а  вічним  божественним  видовищем,  книжкою  з  ілюстраціями».

...Але  якою  саме  книгою?
В  якій  саме  Книзі  світова  історія  розмов  з  Богом  була  виражена  якомога  повніше?
У  Ведах,  Бхагават-Гіті,  Священих  Арканах  Таро,  Тибетській  чи  Єгипетській  Книзі  Мертвих,  Кабалі,  Корані,  Божественній  Комедії  Данте?
А,  можливо,  в  «Книзі  Ферилтів»  (легендарних  жерців  Атлантиди,  які  прибули  до  Британії  ще  у  часи  неоліту)  з  усім  тим  інструментарієм  магічних  формул  рун,  як  засобом  гармонічної  співпраці  з  Природою!  Чи  може  ця  Традиція  збереглася  в  усних  оповідках  українських  козаків-характерників  та  мольфарів?

Щоб  усвідомити  картину  «Золотий  пил  Часу.  Інфантильні  парадокси  величі»  як  систему,  а  значить,  знайти  посвяту,  ми  повинні  погодитися  при  нагоді  спробувати  зіграти  в  навчальні  ігри  друїдів  священної  дубового  гаю  (пізнати  підвалини  і  закони  Традиції).  А  для  цього  стане  в  нагоді  дитяча  безпосередність  і  повсякчасна  готовність  до  Гри,  Містерії.
Як  зауважив  Станіслав  Гроф  у  своїй  «Космічної  грі»:  «Діапазон  цієї  "  гри  усіх  ігор  "величезний  -  від  галактик,  сонць,  планет,  що  рухаються  по  своїх  орбітах,  через  рослини,  тварин  і  людей  до  ядерних  частинок,  атомів  і  молекул».

Дуб,  як  символ  знання,  може  виростати  навіть  в  Пустелі,  що  ми  і  спостерігаємо  у  картині.  І  все  ж,  словами  Шрі  Ауробіндо:  «Коли  наше  знання  свіже,  воно  непереможне;  коли  знання  старіє,  воно  втрачає  свої  переваги.  Так  трапляється  тому,  що  Бог  ніколи  не  стоїть  на  місці».



             III.  Від  нарративізму  до  божественного  сумління

Безсумнівно  ж  те,  що  Духовність  різних  людських  рас  розрізняється  подібно  кольорам  спектра.
Це  положення  можна  проілюструвати  цитатою  з  моєї  ранньої  поезії,  за  духом  цілком  наративної.
«...  І  моє  всіма  кольорами  світу  переливається  крило
Шелестить  над  печальною  милою  планетою  людей...  »

Чому  печальною?  Тому  що  вічно  йдуть  війни  богів  і  демонів  на  Землі.  …Терени  найновіших  гібридних  воєн  покриті  так  само,  як  і  у  колишні  часи,  кров’ю,  екскрементами,  відірваними  членами  тіл,  що  свідчить  про  все  ті  ж  самі  «сакральні»  зазіхання  на  «кров  та  землицю»  приматів  людського  роду,  хоча  б  і  озброєних  автоматами  з  лазерами.  В  тому  сенсі  «сакральних»  бо  помічених,  як  і  у  звірів,  анально-територіальними  претензіями.
Інтернет,  як  загарбник–паразит,  годується  за  рахунок  індивідів  та  товариств,  котрі  ризикнули  злитися  з  ним.  Розповзаючись  по  земній  кулі,  інфікуючи  держави  та  народи  на  своєму  шляху,  він  «дарує»  ілюзію  свободи,  інтелектуальної  рівності  та  братерства  класів  і  рас  між  собою,  між  тим,  випиваючи  подібно  вампіру  енергію  ,  час  та  ідеї  мільярдів.  Отож,  насправді,  контролюючи  таким  звабливим  та  легкодоступним  шляхом,  являється  ,  по  суті,  пасткою  для  більшості  користувачів.  Тому  дехто  у  складні  часи  тотального  контролю  інтернету  над  інформаційними  потоками,  являється  майстром  криптограм.

Кожен  людський  індивідуум  має  свій  власний  неповторний  погляд  на  Бога,  має  право  володіти  особистою  релігією,  створювати  свою,  мобілізуючи  свій  духовидчий  потенціал.  Все  починається  з  малого,  з  пізнання  себе  -  далі  йде  пізнання  свого  Роду,  Народу  і  своєї  землі,  Світу  в  цілому.  Як  казав  дивовижний  український  філософ  (якого  в  рівній  мірі  можна  віднести  до  мислителів  суфійських  Традиції  за  способом  життя  і  стилем  думок)
Г.  С.  Сковорода  -  істинна  людина  і  Бог  є  тотожністю.
Контекст  цього  дня  як  ніколи  сприяє  виявленню  істинного  Я  в  той  час,  коли  Теологія  і  Наука  в  основних  положеннях  сходяться.  Закони  фізики,  математики  та  основні  постулати  релігій  трансцендентного  порядку,  здається,  зрештою,  утворюють  Єдиний  комплекс  Вищих  Знань  людини  про  Буття  Всесвіту.  Людина  -  частина  природи  і  теж  Бога,  а  тому,  в  якійсь  мірі,  теж  Бог.  І  завжди,  мабуть,  успішніше  шлях  до  «Бога»  через  власну  підсвідомість,  яка  оперує  інформацією,  в  основному  закритою  для  свідомості.

Транс  -  є  практика  більшості  релігій.  Прилучення  до  рівня  безсмертя  «Небесної  Обителі»,  куди  скидається  інформація  в  момент  смерті  представників  роду,  нації  протягом  тисяч  років,  є  призначенням  релігії  як  такої.  Іншими  словами,  ця  «Небесна  Обитель»  є  тим  самим  «колективним  підсвідомим»  або  егрегором.  Відповідно  -  енергетично-інформаційною  даністю,  свого  роду  банком  інформації,  а  значить  Великим  Вібратівно-психогенним  чинником,  об'єктивно  впливає  на  хід  речей  у  невпинному  Творенніі  сучасної  Історії.
Питання  тільки  в  концентрації,  фокусуванні  і,  відповідно,  створенні  магічних  потоків,  кристалізації  вібраційно-психогенного  променя,  тобто  вмілому  управлінні  цією  силою.
Але  тільки  кого  це  цікавить  крім  тих  великих  магів,  чаклунів-чарівників,  шаманів...  наратівістів  –  візуалізаторів  Невимовного?
Подібно  до  світла  крізь  тисячоліття  проявлялася  велич  старців  і  пророків,  харизматичних  особистостей  з  високою  константою  вібрації-випромінювання  тієї  Духовності,  коли  більш  «тонке»  завжди  долає  більш  «грубе».
Підсумуємо,  в  цьому  таємному  знанні  полягав  секрет  мистецтва  великих  жерців,  учених,  поетів  і  художників,  яких  ми  тут  назвемо  далеко  не  в  повному  числі,  рівня  Гермеса  Трисмегиста  (формула  якостей  універсалізму),  Вернадського  (еволюція  біосфери  в  ноосферу),  Заратустри  (формула  благородства,  величі  і  торжества  над  низьким  дегенеративним),  Хлєбнікова  (формула  творіння,  поезії  як  спонтанного  акту  духобачення-прорікання,  неошаманізму),  Леонардо  да  Вінчі  (іконообраз  ангела-андрогіна),  високих  духовних  сутностей  рівня  Андрія  Рубльова  (абсолютний  пластичний  іконообраз  Господа,  Трійці,  Абсолюту)  ,  Ван  Гога  (натюрморт-іконообраз  -  «Соняшники»),  живописців:  Сурікова  (іконообраз  Епічного,  Історії-драми),  Бьокліна  (іконообраз  Філософії  як  вчення  про  Смерть),  Ходлера  (монументальний  іконообраз  Містерії  ритму  Танцю  як  Мужності  життя  і  сходження  до  Надлюдини),  Врубеля  (іконообраз  Фатуму),  Філонова  (іконообраз  алхімії  підсвідомості,  від  молекулярного  атомічного  до  соціального  організму,  молекулярний  соціалізм),  Кандинського  (іконообраз  візуалізації,  Пластики  Музики  підсвідомості,  Абстрактного  або  Духовного),  Малевича  (іконообраз  Трансцендентного,  Універсального,  Узагальненого,  Синтезованого),  Приймаченко  (провозвісниця  етно-модерну,  реінкарнація  хтоничних  образів  міфологічної  свідомості,  зчитування  аури  предків),  Далі,  (іконообраз  метафізичного  сюрреалістичного  пейзажу  Занепаду  Європи,  одвічного  фільму-ілюстрації  поеми  «Магнітні  поля»  Андре  Бретона),  скульпторів:  Фідія  (іконообраз  Гармонії  Людини  і  Суспільства,  Синтезу  архітектури  та  скульптури),  Торвальдсена  (іконообраз  Настрою,  класичного  Романтизму),  Гільдебрандта  (іконообраз  Абсолютного  стилю  Класицизму  як  маніфестації  зваженого  гармонійного,  ідеальної  свідомості),  Родена  (іконообраз  Філософії  через  скульптуру),  Архипенко  (дзенські  досліди  з  Пустим),  поетів:  Данте  (іконообраз  Чуда  Божественної  Любові,  пронизуючої  світи)  ,  Петрарки  (іконообраз  Ліричного  Почуття,  нероздільного  із  середовищем  проживання),  Гете  та  його  послідовника  Булгакова  (іконообраз  Майстра),  філософа  Хосе  Ортеги-і-Гассета  з  його  «дегуманізацією  мистецтва»,  маніфестом  авангардизму,  котрий  виступив  каталізатором  розшарування  культурної  спільноти  на  масу  посередньо  відчуваючих  і  косніючих  в  натуралізмі  мислення  і  культурну  еліту  обраних  -  винахідників  неіснуючого  і  тому  носіїв  «образу  майбутнього»,  режисерів:  Курбаса  (концепція  філософського  театру),  Довженка  (космізм  Природи  і  Людини  засобами  кіно),  Пазоліні  (Актуалістичне  прочитання  класичних  міфів),  композиторів:  Баха  (орнаментально-симетрична  «барокова»  медитація  Сповіді  Благородного),  Вівальді  (іконообраз  Освідчення  в  коханні),  Генделя  (іконообраз  урочистостей  величі  і  Слави),  Вагнера  (іконообраз  Героїзму,  Краси  і  Мужності  раси),  Мусоргського  (медитація  Чудесного  або  Геніального),  Прокоф'єва  (медитація  пустощів  Генія  ),  Орфа  (медитація  жертвопринесення  Містерій),  Холста  (медитація  Олімпу,  Дому  богів,  розрізнення  якості  енергій  космізму,  царственої  Астрології),  групи  Пінк  Флойд  (медитація  Парадигми  і  драми  Цивілізації  і  Природи,  реквієм  по  людській  культурі  та  її  природному  середовищу  існування  -  божественній  Природі  ,  яка  була  приречена  Цивілізації  як  жертва)...


Отже,  Наративізм  повертає  Формі  глибину  Змісту,  оскільки  виходить  з  положення,  що  Форма,  подібно  гребеням  хвиль  на  здибиленій  шкірі  океану,  є  першим,  зовнішнім  і  видимим  рівнем  пізнання  Суті  речей.
Наративіст  завзято  обходить  пастки  Гламуру  і  Кітчу  на  шляху  до  Правди,  подібної  світлу  в  серцевині  океану  Змісту.
Уподоблюючісь  магам  та  метафізікам  Традиції,  досліджує  Природу  для  того,  щоб  самому  стати  нарівні  з  Природою  силою  творчою.

Осягає  Природу  Божественного,  нітрохи  Цього  не  соромлячись  і  володіє  Невідомим  як  Мовчанням,  Священною  Паузою,  Золотим  Перетином,  перебуваючи  в  середостінні  Усього  й  Вся,  в  Зеро  бо  Правді,  Абсолюті.

Наративіст  на  шляху  осягнення  та  відтворення  природи  Божественного,  подібно  жерцеві-друїдові,  що  поєднував  у  собі  досвід  пізнання  натурфілософії  та  релігії,  вже  в  контексті  нашого  часу  володіє  трьома  властивостями  мудрості:
«Бути  обізнаним  про  все,  зносити  все,  бути  відстороненим  від  усього»  (З  книги  Ферилтів).

Друже-шукачу,  хто  стукає  -  тому  відчиняють  рано  чи  пізно.
І  винагороджується  приналежністю  до  кола  вибраних  лише  людям  довгої  волі!
                               
                               Миргород,  Україна,  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835995
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.05.2019


Є!


Олег  Мингалев
Є  те,  що  нас  єднає
І  те,  що  нас  жере.
Є  поступ  в  небокраї
І  те,  що  відімре.

8  Червня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835890
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2019


Ще одна богоматiр



Коли  помер  зненацька  батько
Конче  забажала  відродити  його.
Вхопилась  за  справу  хвацько
Отож  вдарилася  в  тантра-йогу.

Годин  у  постілі  багацько
Коротала,  а  ще  більше  по  айфону
З  одним,  іншим  базікала  цуцьком...
А  на  Зідана  молилась,  як  на  ікону.

Вчергове  опісля  тіл  стрітення
З  кимось  тимчасовим,  як  отой  дощ
Казала  подрузі,  що  ледве  вистачає  терпіння
Та  почуває  себе,  як  отой  овоч

Загублений  обабіч  овочебази.
Між  тим,  проходила  тантри  ази
По  три  на  день  рази.  Гормони  штовхали
Її  плигати  з  мосту.  Якось  вішалася  від  образи

Але,  на  щастя,  невдало!  І  от  завагітніла
Насамкінець.  Звичайно,  не  знала  -  від  кого.
Думала  -  аж  спітніла.  Від  здогадок  червоніла...
І  от  вирішила,  що  від  Бога.

6  Травня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835889
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 18.05.2019


Два поети



                       
У  скверику  двоє  безсмертних  сиділи
Всього  лиш  на  лаві
Та  у  безмежні  простори  гляділи.
Слухали  вітру  клавір.

Стрілись  поети  та  неспроста!
Бачили  місто  в  планету  вроста.
Дихали  киснем  останніх  лісів.
Ось  і  туман  навприсядки  присів.

Чутно  було  лише  гомін  діток.
Вітер  куйовдив  зачіски  квіток.
Мабуть,  ховалися  феї  за  ними.
Віття  хиталось  дубів  по-над  зливами

Що  напустились  як  тать.
Блискавок-громів  працює  верстат.
Каву  та  чай  попивали  поети
Та  не  звертали  на  дим  сигарети

Що,  попри  зливу  -  тремтів.
Блискавки-громи  затято  вертів
В  цирку  химер  божевільний  актор.
Гикали  щиро  йому  на  повтор.

Хто  той  актор  -  ми  не  знаєм,  авжеж!
Людське  невігласцтво,  справді  -  без  меж.
Звідкіль,  що  чинить,  кого  не  прощає?
Шанси  далебі  у  людства  -  є,  все  ж.
16  Вересня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835795
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


струмок



глибинні  почуттЯ  
відкрив  їй  на  дні  глечикА
сторінками  життЯ
кохання  ткалась  вервичкА

в'язалась  вилась  бігалА
хвиляста  то  стрункА
світ  за  очі  ти  їхалА
за  хвилею  струмкА

14  Травня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835794
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 17.05.2019


ЩОБИ



В  круговерті  будення
Як  у  вихорі  птах
Обіцяю  повернення
Щоби  мовила  -  Ах!

2  Серпня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835611
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019


Ботвиння

По  вулицям  свині  бігом
Хрюкають,  сновигають,  дрімають.
Хто  їх  в  місто  випустив,  чому
Владний  пріоритет  тримають?

Чому  ось  та  найтовстіша  
Свиня  верещить  найголосніш
Права  кнура  заперечуючи  надалі?
То  ж  коли  в  серце  їй  встромить  різник  ніж
Випаде  оборотня  сторона  медалі.

Шкварити  шашлики  на  мангалі
Власне  і  є  метою  гравців.
Істина  полягає  у  доброму  салі
У  смакові  гарному  покупців.

"Майбутнє  належить  вгодованим  свиням!"
На  кожному  розі  вулиць  можна  почути.
Чому  їх  ніхто  не  зупине?
Хазяїн  в  хліві  хвоста  нащупа.
Строк  збіг  жерти  ботвиння.

4  Серпня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835610
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


Гордiсть



Білі  стільці  у  кав'ярні
Та  чорні  навколо  білих  столів.
Картини,  як  Поллок  -  примарні.
Поети,  що  бризкають  кольором  слів.

І  музика  техно,  як  гуркіт
Що  плином  пливе,  не  вщуха.
Кальяни,  розкурені  турками
Та  кава,  що  млеко  плека.

Пляшок  вертикалі  Моранді
Стовбичать,  залиті  свічками.
В  фужери  періщить  дощ  на  веранді.
Вогонь  зігріває  комин.

Портрети  Неру  та  Ганді
Від  гостя  індійця  на  спомин.
Араби  по  вуха  у  бородах
Як  в  шубах  огрядних.

ДівчИна  за  столиком  горда
Чекає  на  джентельменів  
Порядних.

1  Липня  2018  Року
Білі  стільці  у  кав'ярні
Та  чорні  навколо  білих  столів.
Картини,  як  Поллок  -  примарні.
Поети,  що  бризкають  кольором  слів.

І  музика  техно,  як  гуркіт
Що  плином  пливе,  не  вщуха.
Кальяни,  розкурені  турками
Та  кава,  що  млеко  плека.

Пляшок  вертикалі  Моранді
Стовбичать,  залиті  свічками.
В  фужери  періщить  дощ  на  веранді.
Вогонь  зігріває  комин.

Портрети  Неру  та  Ганді
Від  гостя  індійця  на  спомин.
Араби  по  вуха  у  бородах
Як  в  шубах  огрядних.

ДівчИна  за  столиком  горда
Чекає  на  джентельменів  
Порядних.

1  Липня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835492
рубрика: Вірші, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.05.2019


Ода альфа-самцям

Ода  альфа-самцям

Є  в  них  те,  що  не  має  євнух.
Є  перець  жаги  і  скуйовджена  стать.
Є  те,  що  поможе  літать.

Енергія,  що  проймає
Тривожить  вустами,  розмаєм
І  те,  що  не  проходить  в  літах
Породжує,  не  вбиває.

Що  не  обмовлять  в  плітках!
Тож  їх  називають  еліта.
А  хтось  -  альфо-самцями...
Любитимуть  до  нестями.

Країна  з  такими  розквітне.
Їм  в  парус  шепоче  вітер.
Скарбами  їх  граються  діти.
В  них  є  -  що  не  має  євнух!

Є  те,  щоб  їх  дух  не  протух.
На  чому  будує  святість  монах
А  діви  із  подивом  вигукнуть  -  ах!

2  Липня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835491
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 14.05.2019


Вiзерунки на серцi



Безкровні  його  лаштунки.
Лиш  герць  та  весела  вдача.
На  серці  скорбот  візерунки.
Душа  то  сміється,  то  плаче.

Життя  -  в  Незбагненне  дорога.
Пройдисвіт,  дурисвіт,  а  чи  герой  ти!
В  час  ікс  повезуть  на  дрогах.
Дарма  вже  правнуків  споглядати!

Тож,  сидячи  тихо  на  призьбі
Не  вийшовши  з  стану  дзен
Враз  спиниш  хмаринок  біг
Промимриш  -  дитиною  олівцем

Я  малював  знак  безкінечності  -  ось
Нарешті  проявлена  Всесвіту  вісь.
Ромб  з  двох  пірамід,  Ієрархії  вістря.
Душа  полетить  -  незгораюча  іскра.

З  народження  ми  старієм.
Помрем  так  чи  інакше.
У  леті  за  журавлиним  вирієм
Згадуємо  грім,  кохання,  щем.

Навпрочуд  думаємо,  що  безсмертні
А  цей  молодець  -  як  бог.
Босоніж  йде  по  стерні
І  трубить  в  баранячий  рог.

1  Серпня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835176
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.05.2019


Мастаки

I
Не  надаємо  обіцянок
А  діємо  -  як  можемо.
Цяцянок-залицянок  стиль
(що  гірш  за  матюки)
На  нуль  помножимо.
Прямої  дії  мастаки
Без  зайвих  слів  та  рухів
Навчимо  думати  таки
Та  жити  без  Ілюзії  отрути.
Сприймати  цілковито  
Світ,  як  є.  Себе  -  найперше!
Та  тільки  Зверх-Людина  звершує  
У  вітер  вирушає  смолоскипом.
Чи  парусом,  зефіром  оповитим

II
На  крилах  вихора
Літає  і  за  вузду  трима  затято
То  ж  блискавкам  дає  указ  -  пора!
Прямуйте  та  не  кострубато.
Найліпший  друг  богам.  Ще  й  в  масть.
А  демонам  він  каже  -  зась!
В  співзвуччі  ангелів  хоралам
У  ритмі  променів,  як  лезо
З  відкритим  йде  на  бій  забралом.
Лиш  щирим  серцем  повезе!

III
Та  ось  спогляне  враз  квіткар
Падає  долу  місцевий  Ікар...
Крилом  застряг  у  квітниках.
Про  нього  згадують  в  віках
А  лик  прикрашає  
Світлиці  вівтар.

2  Серпня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835175
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.05.2019


Фури-профури

Знову  пісню  тужливу  арабську  белькоче  Полтава.
Щиросердної  віри  дідів-прадідів  скніє  маківка  золотава.
Тож  дівчата  місцеві  вчепились  за  руки  арабів.
Українці-молодці  у  Польщі,  як  водиться,  замість  рабів
Та  й  на  фронті  в  траншеях  чи  ровах  чекають  казна-що  роками
У  ординців  полону  чи  жовто-блакитних  гробів!
Цівка  фурами  клятих  солодких  "Рошенів"-  шляхами.
Капелан-уніат  біля  трупа  забитого  хлопця  роздмухує  "Амен!".
Догори  все  пускають  дими,  розлігшись  по  лігвам,  дівиці.
Задирають  щосили  в  кав'ярнях  спідниці,  сідниці...
Покотилась  країна  повз  прірви,  розперезала  стегна  та  піхви.
8  Травня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834968
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Колиска

Під  каштанами  провінційного  міста
Не  второпала  полум'яних  істин.
Тож  бродила,  як  та  химера
Доки  стріла  випадок,  Цербера...

Запросили  до  кафешантану
У  далекий  Стамбул.
Мусульманам  -  бач!  Танці  -  по  сану.
Попирається  всяке  табу.

Тож  дівиця  летіла  над  морем
Та  й  дівиця  летіла  за  горем
Щоб  потрапить  в  розпусти  гарем
Щоб  потрафить  отим  феодалам

Що  три  шкури  деруть  за  тарифами
З  діда,  баби  чи  мами  задарма.
Тож  летіла  над  морем,  над  рифами
Вийти  з  ями  боргів  баригам...

Пролунала  сурма  із  неба!
Не  дивуйся,  чому  не  треба...
Бо  в  неволю  ти  скочиш,  небого.
На  поталу  -  одна  дорога!  

За  порогом  будинку  розпусти
Чорт  попустить  чи  Бог  допустить?
Cутенера  цілуй  в  уста
А  клієнта  -  допоки  лусне!

...................................................

Відпустить  із  неволі  просила
Як  та  пташка  у  клітці  безсила.
Багатів,  між  усим,  ненажера  Рошен.
Було  мало  щоденно  мільйонів  грошей!

Монопольно  в  ресурси  Ахметка  вчепився.
Олігархи  -  як  черви  -  у  тіло  впилися
Та  кишіли  кліщами  в  руїні
України,  убраній  в  барвінок

Яка  ненькою  звалась  колись
Злих  чи  добрих  синів  колискою.

8  травня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834967
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.05.2019


Мерелiн



Мчався  вітер  на  Прагу
Щоб  утішити  душу  спраглу
Над  дубравами  -  на  Берлін
Де  танцює  канкан  Мерелін

Де  працює  в  сльозах  сновида.
Ніч  безсоння  її  огидна.
Припливла  на  бикові  Європа.
Кроманьйонець  про  те  не  второпав.

Він  про  неї  не  мріяв  таку!
Та  схиливши  до  шлюбу  злісно
Дикуном  зоставався,  звісно.
Отже,  долю  її  пророкуй...

З  тим  бовваном  та  й  непереливки.
Стали  бачити  її  у  Марселі.
Кожна  ніч  у  сновид  -  каруселі.
Тож  млинці  потаскух  -  гливкі.

Як  в  Берлін  занесло  небогу?..
Запитайте  про  те  у  Бога.
Ходить  вулицями  веселими
В  ніч  безсоння  та  без  оселі.

Мерелін,  Магдалина,  Марія
Кроманьйонець  про  тебе  не  мріяв!
Ти  за  греками  тужила  довго
Та  за  персом  палахкотіла...

Без  душі  танцює  пів-тіла.
Як  в  Берлін  занесло  небогу?
Чари  зіллям  наповнює  кельнер.
Ти  -  сучасна  Ліліт,  напевне!

На  екранах  лицем  миготіла...
Хіба  того  Європа  хотіла?
Сяйвом  місячним  безпорадним
Розраховувалась  украденим

Красувалася  деінде.
Кавалери  твої  -  не  денді
Не  мужі  та  не  лицарі
А  з  Йордану  чи  Сирії  злидарі.
17  Вересня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834841
рубрика: Вірші, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 08.05.2019


Дикий степ



Територія  вітру.
Дике  поле  сутяжне.
Знов  повторює  мантру
Гульбище  неосяжне.

Поперек  та  навстіж
Стільки  доріг  простерто.
Списом  чийсь  дух  приперто.
Чимчикував  босоніж

Люд  звідусіль  у  вервах
Голий  чи  то  прикритий.
Небо  у  спалахах  нервів
Блискавок  спритних.

Гнали  в  полон  татари
Діток,  дівчат,  молодиць.
Квітнули  трави.  Їх  чари
На  мить  пригортали  до  лиць.

Гукали,  гикали  істо
Гупали  спини  бичем.
Скоро  ж  те  буде  місто
Бахчисарай  чи  Керч?

Там  спродадуть  до  Царграду.
Далі  життя  буде  краще.
Наші  дадуть  пораду
Наших  зустрінем  ще!

19  Жовтня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834840
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


У пошуках



М'ята  чи  кава  бевзя  спіткала.
Вірив  у  Заратустру.  Молився  -  Спітама
Вчителю  мій,  дай  серцю  вогня
Щоб  Ахурамаздра  пройняв

Своїм  милосердям,  благістю  дум.
То  ж  бо  беруся  за  ум.
Але  кагор  та  пиво  легке
Враз  розвалили  оте  вірування  крихке.

Молився  навколішках  до  Христа
Про  всепрощення,    розстав
Шоб  сніг  недовіри,  уособлення  лід.
Взимку  по  лісу  розсмоктував  глід

Та  ж  повернути  дитинство
Та  не  потрапити  в  свинство
Релігії  нової  -  Будди  старого
Врешті  відмовитися  від  дорогого

М'яса,  напоїв  хмільних.
Отже  Сварога  сірник
Вогонь  запалив  у  небоги
В  час,  що  поклали  на  дроги.
29  Січня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834826
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2019


Сонячне кенгуру

Било  назустріч  сонце
Перестрибуючи  кучугури...
Залежалого  снігу,  прогорклого  льоду  мури
Розбігались  струмками
Та  падали  з  даху  свинцем.
Бігло  назустріч  сонце
Переляканим  кенгуру
Освячене  німбом  ніби
З  неба  кидалось  шалено.
Я  такого  не  бачив  сонця
Променів  його  явлених.
Напивався  по  вінця
Радості  губами
Обвугленими.
Сонячне  кенгуру  ластиться
Бо  я  йому  друг.
Тріскає  з  апетитом  заячим
Їсть  з  моїх  рук
Хрум...  
19  Лютого  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834320
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.05.2019


ТИРАНИ

іронічна  поема

Знову  крутить  вертеп  смарагдовий
Старе  місто  -  обійстя  обіймів  туристів.
Споглядають,  як  діє  закон  вибірково
З  щемом,  чемно  очікуючи  користі

Городяни  з  несамовитим  терпінням.
Смуток  мов  би  туманом  пройняв
Душі  мешканців,  їх  діточок,  що  в  куточок  
Забились...  отих  квіточок  на  узбіччі

Синів  та  дочок,  що  зростають,  щоб  кельнером  стати.
Бач,  батьків  щонайменші  є  статки!
Отже  доля  у  них  не  проста.

Кнур  заїзджий,  що  у  світлиці  твоїй  напердів
Та  й  нажерся  у  ресторанах
Тиче  гроші  навколо  рабів  чи  то  смердів.
До  костьолу  ступає  ходою  тирана

Та  навколишніх  краль  роздивляється  ззаду  чи  спереду.
Із  долонь  у  стигматах  Христа  наречену
Вириває  поготів  хоч  здригається  небо  від  громів.
То  ж  неписаний  звичай  місцевий  -  до  чорта!

Старий  гіпсовий  лев  у  пивниці,  як  прадід  у  склепі  німів.
То  ж  стояла  навколішках  у  Христа  -  мов  зачеркнута.
Та  кобіта  пручається  нині  у  позах  кручених!
Янголятком  покинута  на  поталу.

Хіба  долі  тієї  батьки  сподівалися  змалу?
Тож  молила  у  Бога  про  кращую  долю.
Та  й  одягне  метелика  крильця  прозорі.
Натовче  з  усіх  боків,  оближе  крізь  зорі

Ситий  кнур  як  льодяника  -  та  й  за  поріг!
Обіцянок-цяцянок  залишить  дівиці  на  рік.
Буде  трохи  чекати  -  доки  з  новим  зіткнеться
Позаіншим  ще  з  гіршим  тираном  зіпхнеться.

То  ж  коханець  під  Мюнхеном  дудлив  "Баварське"
Насідав  на  сосиски,  ковбаски
Та  все  думав  та  й  думав  про  українку
Про  її  заповітную  скриньку

Що  дорожче  скарбів,  як  рожева  троянда!
До  дружини-німкені  приходив  під  ранок
Лиш  про  матчі  чергові  базікав
Під  хмельком  кукурікав,  кувікав  та  гикав

Позіхав,  падав  з  ніг.  Син  на  вухо  -  "Sieg  heil!!!"
Пообіді  волав.  Той,  розплющивши  очі
На  цицьки  жони  безглуздо  дивився.
Між  сосисок  двох  пальців  дим  цигарки  курився.

Крякнув,  встав,  до  пивниці  зібрався...
Полилася  журба  серенадою  Брамса
З  уст  дружини  -  чого  розлюбив?
Може,  краще  -  мене  б  ти  убив?

Промовчав  та  й  мерщій  по  дорозі  до  Львова
Все  дзвонив,  налягав.  Себто  вдача  левова!
А  дівчина  дзвінки  відбивала
На  колінах  поляка  Адама.

Те  не  знав  Хуго,  товстий  баварець.
Напивався  ячмінного  пива  -  хай  йому  грець!
І  на  вулицях  Львова  кохану  зустріти
Мріяв  Хуго  до  світу...  Біля  Амфітріти

Та  й  зустрів  її...  Кинувся  -  люба!
Враз  як  тінь  випливає  поляк.  
Із  бридкою  усмішкою  тонкії  губи...
Я  -  Адам!  Чув  про  тебе.  Дуже  приємно.

То  ж  розійдемось  друзями  чемно!
Спересердя  за  грудки  Адама  хапає.
Чемно  -  кажеш!  Авжеж...  Твоя  наглість  без  меж.
В  серці  лють  смолоскипом  скипає.

Отже  лях  тільки  п'ятами  накиває.
Відтепер  ти  навіки  кохана  моя.
Адам  твій  -  не  мужчина,  хоч  вдягне  бриля
Капелюха  з  пером,  вишиванку-сорочку.

Дай  же  ручку.  Кохання  розв'яже  конфлікт.
Та  дівиця  злякалась  на  мить
І  погодилась  на  вердикт!
Половиці  тріщали  і  гупав  матрац.

Повернулось  кохання  старе  якось  враз.
Поперхнувся  Адам,  що  стояв  за  дверима
Та  вив.  Хуго-кнур  реготав.  Наостанок  Адама  побив.
Повертався  до  Польщі  Адам.

Ох,  Адаме!  Вже  серця  тобі  не  віддам.
Хуго  далі  по  вулицям  вузьким  ходив
Та  кохану  красуню  погордо  водив
Доки  його  не  стріли  ті  хлопці

Гайдамаки-молодці!  Хуго  добре  в  фонтані  купали
Ще  й  казали  -  на  свято  Купала.
Може  чув,  чи  то  ні?
Говори  -    Danke  schon!  ...Не  в  лайні.

Полонянка  немов  би  воскресла.
Полоскала  та  мазала  чресла.
Все  жалілася  тату  та  мамі...
Іноземці  лишень  обманюють!

Всі  жонаті  та  безсоромні.
Помолюся,  не  буду  скоромне.
У  костьолі  навколішках  буду  стояти.
То  не  з  Хуго  -  як  на  верстаті!

Душу,  тіло  трясе  як  ту  грушу.
А  скупий  -  як  той  жид  дворушний.
За  кохання  не  платить  ні  гроша.
То  ж  молитва  -  то  справа  хороша.

22  Липня  2018  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834319
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 03.05.2019


Спалахи на волоссi


1.
Кава  гіркава
Сало  до  огірка
Прямуючи  од  одвірка
До  Неба  в  віках!
2.
Без  спалахів  Небо
Мертвіє  в  дірках.
Де  ранок  Життя  був
Вже  мріять  не  треба!
3.
Життя  -  то  ріка
А  Доля  -  крихка.
Любов  -  запорука
Без  крил  -  доріка.
4.
В  тумані  далекім
Наповненім  млеком
Що  місячним  сяйвом
Стікає  із  глека
5.
Спалахує  зірка
Над  човном  легка.
Рука  твоя  сяйна
Волосся  плека.

7  Квітня  2019  Року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834058
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2019


Нехай

Я  такий  собі  помилковий  суб'єкт.
Мабуть,  помилкою  було  публікуватись  тут
На  помилковому  сайті,  у  помилковій  країні,  у  помилковий  час.
Продукуючи  помилки  повсякчас  -  дратівливі,  обурюючі
Зводячі  з  пантелик,  удостоєні  проклять
На  хвилях  9  валу  ейфорії  чийогось  істеричного  несприйняття
Оцих,  мною  обожнюваних  помилок
Однак,  схиляю  голову  лікаря  з  уважним  поглядом
Над  тілом  пацієнта  в  агонії,  проте
Впевненого,  що  він  аж  ніяк  не  помиляється
І  тому  тихо  собі  конає.
Як  же  допомогти  такій  впевненості?
Як  зігріти  льодяну  брилу  100-відсоткового  кришталю  непогрішності?
І  таких  брил  навколо  себе  вбачаю  доволі.
Ось  тому  відчуваю  себе  наодинці
Немов  у  льодяній  пустелі.
Невже  я  єдина  помилка  гарячкуватих  сподівань  та  мрій
Посеред  тотальних  ландшафтів
Заскорузлих  кришталевих  бовванів,  кумирів,  вирубів,  зліпків
Іноді  нагадуючих  обивательські  меблі,  чи  то  авто
До  яких  ліпляться  своїми  думками
Ті,  що  черевами  вгрузли  в  свої  дивани
Супроти  телевізорів,  що  проводять  оту  шалену  нескінченну  війну
З  сумлінням,  або  його  залишками.
Тож  я  кричу  -  агов!
Врешті  решт,  колись  розтанете
У  зв'язку  з  парниковим  ефектом,  планетарним  потеплінням!
Отож  бо,  звикаю  бути  наодинці  з  планетою,  її  диханням.
Слухаю  тихе  звучання  земного  тяжіння,  чи  то  піднесення
У  амплітуді  ре-мі.  Та  й  дійсно,  нам  є  багато  про  що  поговорити  з  Землею.
Демонструючи  мої  помилки  тут,  я,  всього  навсього,  намагаюсь
Зрушити  заскорузлий  стан  речей.
Нехай  Зима  думає,  що  Весна  є  помилкою.
Нехай!
2018  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834053
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019