| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Я знаю, що на гори не зійду,
Що з безодні вихід не знайду,
Але не загублю надії.
Я намагаюсь не здаватись,
У собі не забуватись,
Розповідать про свої мрії.
Кожен може програти,
Але назад не треба здавати,
Адже ніколи не виграєте тоді.
Тож, люди, не здавайтесь,
Під час горя грайтесь.
Люди, майте сили у собі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2019
Сумує море –
У нього горе.
Сумують гори –
У них море.
Не розірвуться
Ці дві сили.
Лише розійтися
Вони і хотіли.
Море плаче,
Сльози пускає,
Але й не баче,
Що гір вже немає.
Куди ж поділися?
Не змудрувати,
Але море почало
Тріумфувати.
Що з горами
Мені зрозуміло –
Повкривались снігами
І все стало білим.
Проходять години,
Проходять дні,
А море і гори
Тільки сумні.
Весна наступила,
Сніг розтопила,
Щастя зробила -
Союз відновила.
І море радіє,
І гори не плачуть.
Вони веселіють,
Бо один одного бачать.
Не сумує море –
У нього гори.
Не сумують гори –
У них море.
Возз’єдналися
Ці дві сили.
Лише побачитись
Вони і хотіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838532
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.06.2019
Сірі кольори,
Буденність сіра.
Та закінчиться ж коли
Мука мого тіла?
Все щось не те,
Не гарне, не цікаве.
Де ж сонце котре
Веселе, золотаве?
Ні, я бачу один колір –
Насичено червоний,
Але це відтінок крові,
Густої й непрозорой.
І знову сірий колір.
Немає мені щастя.
Сірий – це колір болю.
Чи побороти його вдасться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Чорні, мов смола, тумани.
Уводять в транс, ведуть в оману.
Бажаю я покинуть,
Та тримають у тюрмі.
Як хочеться, так хочеться
Признатися тобі.
Білі, мов хмароньки, лимани.
У них усі бажання, усі плани.
Зануривсь, освіжився, посміхнувся –
Чийсь ніжний голос мені чувся.
Та у темних думках я знову плачу.
Можливо, хоч для когось я ще значу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.06.2019
Андрійко – перший раз у школі.
До тяжких випробувань він готовий.
Все йому давалося легко
І бажання навчатися в нього меркло.
Вже в 11-ому класі наш Андрійко.
Йому потрібні лише бійки.
Кожного дня до директора викликають,
А батьки за нього проблеми мають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825775
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.02.2019
Пам’ятаю, зараз мов,
Як грав як друзями в футбол.
Не забуду тої гри
Та пригод що мали ми.
Ох, сміялось все село.
Розкажу як усе було:
Вийшли з дому із м'ячем.
Сонце палить і пече.
Грали ми у хованки,
Лізли в старі копанки.
А сусідськеє хлопча
Просить грати у м'яча.
Менший він на чотири роки.
Знаєм - буде з ним морока.
Та завів свою програму:
“Хлопці можна з вами?”
Взяли хлопча таки
Стали грать у піддавки.
По воротах ми гатили.
Його м’яч ловить навчили.
Як пристало йому бить,
Він як підскочить, як злетить!
Так по м'ячику влупив,
Хрясь - вікно сусідці збив.
Утік він перший,
Мов на коні вершник.
Потім хлопці повтікали
І за мить вже пропали.
Зоставсь я один
Хочу лізти через тин.
Але вчепились в шорти,
Мов скажені хорти
Різні голки, колючки
Я не рушу, так болить.
Аж сусідка вибігає,
Грізно хату огладає:
“Хто мені вікно розбив?
Хто такеє учинив?”
Бачить я на тині вишу
І летить по мою душу.
Ой, кричить та лається,
Я ж прошусь та каюся.
Мовлю, що більш не буду.
В неї ж є своя причуда:
“Кожен ранок, мов оброк,
Ти нестимеш пиріжок!”
Я здивувася та змирився.
Тільки жалібно дивився.
Зрозуміла в чому справа.
Мов та пава величава,
Подивилась, зняла з тину
І втік я за хвилину.
Тепер кожен ранок, мов оброк,
Їй приношу пиріжок.
Тож не буду більше грать,
Щоб таких пригод не мать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825773
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.02.2019
Почула берізка
Страшенную звістку.
Їй сказала сорока,
Вся така білобока,
Якій сказала бджілка,
Що дзижчала тільки,
Що почула квітка,
Як кричав пугач,
Що йде рубач.
Боялася берізка,
Мов собаку кішка.
Боялася берізка –
Лісоруб вже близько.
Чекала, чекала
Та сльози пускала.
Лиха чекала,
Того і ридала.
Осінь прийшла,
Холод несла,
А лісоруба все й нема.
Зима налетіла!
Усе засніжила!
Берізка тремтіла,
Але все стерпіла.
Ось прийшла і весна.
Вона ридає,
Бо смерті чекає,
А лісогуба немає.
Вже й літо.
Граються діти,
А берізці сльози нікуди подіти!
Шукає берізка
Сороку із звісткой.
Нема ні сороки
Такої білобокой.
Нема ні бджілки,
Що дзижчала тільки.
Немає квітки.
Аж приліта пугач
І мовить: "Пробач!
Обізнавсь я, то не рубач!
А за лісом спостерігач!"
Зраділа вона,
Що не чекала біда.
Тож не слухайте сорок
Та їх пліток,
Щоб не мати морок.
Як мала берізка,
Почувши страшну звістку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825689
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.02.2019
Був один пан.
Його звали Степан.
Мав він чудовий, зелений жупан.
Був пастухом
І рубачом.
Був гарним в селі трудачом.
Приходить кума
Питає вона:
"Брате, солі в тебе нема?"
Степан зажурився
І на куму дивився,
І за те що без солі він вибачився.
А кума зла,
Мовить така:
"На тебе свої кращі роки дала?!
Я йому те,
Я йому се,
А ви, пане, й солі не віддасте?"
Був розумним Степан,
Підправив жупан:
"Кумо, це ж не обман!
Це вже край!
Чоботи вдягай
І твою хату оглянути дай."
До неї прийшли
Всі дороги зійшлись –
Купу добра у куми знайшли.
У неї то, солі
І на полу долі.
У куми й піт з’явився на чолі.
А Стьопа то каже:
"Хто підкаже,
У кого це солі немає даже?"
Вона аж красніє,
Вона кам’яніє,
А Степан цього не зтерпіє.
Він мовить:
"В тебе всього досить,
Навіщо ще більше треба просить?"
Кума отвіча:
"Нікого в мене нема
Та хочеться більше, пускай і дарма."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825687
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.02.2019