| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Я завше любила мати рацію.
І обходила деградацію шляхами всіма можливими,
І скандувала про інформацію,
що люди повинні бути щасливими.
Я завше любила бути першою.
І часто це в мене добре вдавалося,
Коли прикидалася зовсім довершеною,
Аби у всіх сумніви розліталися,
Наче останні осінні ластівки
Втікають від холоду лютого,
Що перемоги не задарма дісталися,
А ключик до успіху здобутого –
Тільки праця щоденна… Ну, і трохи везіння.
Зрештою, я вже завше готова до потрясіння,
Пустих звинувачень, прокльонів, ненависті,
Недоречних передбачень та безпардонної людської цікавості.
Я завше хотіла сподобатись,
Бути поміченою й почутою,
Вміти думку висловлювати
І бути трохи більш розкутою.
Ще завше боялась спіткнутися,
Програти та помилитися,
Бо люди враз можуть перевзутися
І навіть допомогти тобі оступитися.
І завше лякалась неправильності,
Порушення законів і рамок,
Бо дотримувалась відповідальності
За самозбудований ґанок
Канонів, відмінниці, прикладу,
На якому хотілось зустріти світанок
Бунтарки, нахальності, критика.
Я завше жила ілюзіями.
І марила про якусь правду,
І майже конала в конвульсіях,
Доводячи приказку давню
Про чесність болючу та брехню гарну.
Я завше була справжньою
І завше – трохи фальшивою.
Без макіяжу, кажуть, – привабливою,
А з ним – вдавано вродливою,
Слабкою – з душею оголеною
І сильною – з кам‘яною маскою,
На людях – бездушною,
А вдома інколи – плаксою.
Я завше була безвідмовною.
І завше – дурною й наївною,
Бо коли бігала з допомогою,
Не помічала посмішки в‘їдливі.
Я завше була такою
І завше бувала різною.
Я завше була собою
І завше буду залізною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2022
Якось не так, по-іншому, інакше…
Не знаю, як назвати це іще.
Коли життя так змінюється раптом,
Тебе у невідому даль несе.
Не без утрат, не без розчарувань
І не без сліз та порваних шаблонів,
Не без гіркої правди та вагань
І не без справжніх цінностей й канонів.
Усе на місці, все воно вже є:
Нове, незвичне, трушне та цікаве,
Трохи химерне, дещо гомінке,
Та вже не те фальшиве та іржаве!
Тепер отак, шляху назад немає.
Та й непотрібно, тільки ж ожила!
Зараз сидить і пазлики складає
Душі, що, певно, ледь уже жива.
З кутами зігнутими та малюнком стертим,
Без потрібної кількості та фарбами іншими.
Це й на краще, якщо відверто,
Так здаються вони ще ціннішими.
І коли ті обірвані клаптики
Укладуть якось нову історію,
Перестануть світити ліхтарики
На дорогу тернисту й підкорену.
Вже не будуть ніким загарбані
Чи так по-химерному викладені,
Що емоції давно вдавані
Знову з‘являться, тиском виснажені.
І душа та, що була б утрачена,
Що була майстерно маскована,
Заживе враз по-інакшому:
Самостійно, вільно й нескорено!
Якось не так, по-іншому, інакше…
Тепер уже й не треба більше слів…
Воно таки було тоді на краще…
Вперед, угору, в світло ліпших днів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Блакитно-жовтий стяг, «Червона рута»,
Шевченко, гімн, Франко і «Заповіт»,
УПА, Сюсюра, воля розіпнута,
Герої Крут, що знані на весь світ.
Ліна Костенко, Леся Українка,
«Небесна сотня», що у вічність відійшла,
Наш тризуб, герб і вирвані сторінки
Історії, насправді що жива.
Майдан, Хрещатик, Київ, три брати,
Данило Галицький, бруківка, кава,
Одеса, чайки, море і порти,
Січ, Вишнивецький і козацька слава.
Тисячолітні правда і брехня…
Роки історії, що стали вічним колом…
Герої, відійшли що в майбуття…
Вкраїна, що ніколи не співала соло…
Народна пісня, дума невмируща,
Дух єдності, свободи здобуття,
Сила вкраїнська, біль такий кричущий,
Що можна не вловити каяття.
Тридцятий рік святкуємо у мирі,
Із честю, гордістю, без материнських сліз.
Лунають побажання добрі й щирі
І прапор майорить вкраїнський скрізь.
Вона була, вона і є, і буде!
Учупереч усіх ворожих мрій
Вічні свободу й волю роздобуде
Й завершить нескінченний цей двобій.
Вітаємо, бажаємо пишатись
Синами й донечками, рідними людьми,
Зняти кайдани і з колін піднятись,
Злетіти врешті вільними крильми!
І буде те, про що так сильно мрієш,
Моя могутня Україно-мати!
Я вірю, що перемогти зумієш
І тридцять перший вільна святкувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021