Сергій Ярунський

Сторінки (1/1):  « 1»

1

Чумацький  Шлях  

Колись  я  жив  сто  тисяч  років...
         Літав  у  Всесвіті  мов  Птах
Та  знав  всі  стежки  і  дороги
         В  далеких  і  близьких  Світах.
В  міжгалактичних  коридорах
         Я  слухав  Музику  Епох,
І  бачив  у  карпатських  горах
         Як  народився  новий  Бог.
Титан  був  мудрий  і  могутній,
         Прекрасний  Лицар,  син  Весни.
Він  знав  Минуле  і  Майбутнє.
         Співав  нечувані  пісні.
Грав  на  космічному  органі  -
         Лунали  звуки  в  Небесах…
Він  був  не  перший,  не  останній…

     …Творив  Богів  Чумацький  Шлях.

             Експромт      8.  03.  2004  р.    м.  Київ  

За  лаштунками  світу

За  лаштунками  світу  вже  мандруємо  у  часі...
У  Минуле  й  Майбутнє  -  у  ГЛИБИНИ  БУТТЯ  -
До  атлантів  могутніх,  до  оріїв  та  асів  -
У  паралельні  СВІТИ,  щоб  отримать  Знання.
Нас  повів  туди  Велес,  що  відкрив  Таємницю
Про  Велику  Країну,  славних  пращурів  СВІТ,
Про  невичерпну  Силу,  про  Духовну  Світлицю  -
Де  чекає  нас  Думки  незбагненний  Політ.
Там  були  ми  Богами,  Чаклунами,  Волхвами...
Володіли  Світами...  і  безсмертні  були!
Ми  творили  планети,  керували  Думками
І  Колесо  Сансари  зупинити  могли...
Знали  «мікро»  і  «макро»  та  жили  в  МЕГАСВІТІ
У  Б-Е-З-М-Е-Ж-Н-О-М-У  СВІТІ,  де  триліарди  СВІТІВ
Поміщались  в  краплину,  у  сльозу  Немовляти,
Який  бігав  босоніж  і  веселку  ловив...


                   21.03.2004  р.  м.Київ

         Українці  

Не  бажаю  підкорятись  думці!
Відмовляюсь  вірити  у  бруд,
Що  немає  більше  українців,
Що  живе  тут  зовсім  інший  люд...
Не  було  Тараса,  а  ні  Лесі  -
Це  звичайний  історичний  міф!
І  ніхто  не  винайшов  колесо...
А  колись  тут  жив  лиш  «темний»  скіф.
«Не  було  ніколи  України!»:
Скаже  нам  історик  молодий.
«Тут  жили  татари,  угро-фіни...
Та...  сини  монгольської  орди!»...
«Не  було  просторів  смерекових!»
«Не  було  культури  Оріян!»
«Не  було  писемності  і  мови!»
«Не  співав  своїх  пісень  Боян!»

Так  нам  треба  -  дітям  нерозумним!
Мудрість  предків  розгубили  ми.
Кривдять  зайди  наш  «Тризуб»  підступно  -
За  чужинців  ляжемо  кістьми!
«Наша  хата  з  краю»…    «Ми  останні»…
«У  сусіда  хата  хай  згорить!»
Такі  риси  зайдам  притаманні  -
У  чужинця  серце  не  болить.
Не  повстане  Ненька  -  Україна  
Поки  тут  запроданці  живуть!
І  не  буде  наша  думка  спільна  
Поки  нас  у  наймити  женуть!...
Власноруч  побудували  рабство!
Іноземну  мову  діти  вчать...  
Терпимо  зухвалість  і  нахабство  -
Бо  навчились  жити  і  мовчать!

Не  бажаю  підкорятись  думці.
Відмовляюсь  вірити  у  бруд,
Бо  немає  більше  українців...
Бо  живе  тут  зовсім  інший  люд...

             9.04.  2004  р.    м.  Київ  


Сонячний    експромт

сонце  сяє
                 в  середині  
       невмируще
                             незгасиме
воно  сильне  
                 воно  вільне  
       незбагненне  
                             невловиме
потаємна  серцевина  
                 всього  сущого
                                         живого
неосяжна    
                 і  глибинна
                               сутність  світу
                                                   сутність  бога
сонце  сяє    -  сміх  лунає...
                 весело  музика  грає...
всесвіт  зорі  обіймає  -
                 всі  галактики  вітає
сонце  сяє  
                 невмируще
вічно  вільне
                 всюдисуще
таємниця
                 таємниць
щедрий  дар  
                 усіх  скарбниць

                   Експромт    4.06.  2004  р.    м.  Київ  


Не  сумуй,  кохана

Не  сумуй,  кохана...
Ти  така  жадана,
Неймовірно  гарна  –
Тільки  не  моя.
Разом  нам  не  бути...
Але  як  забути,
Але  як  збагнути  
Дивні  ці  слова?
                       Я  Тебе  не  знаю,
Але  так  кохаю,
Але  так  бажаю...
Тільки  все  –  дарма!
Не  сумуй,  кохана...
Ти  така  жадана,
Неймовірно  гарна  –
Тільки  не  моя.

         21.10.  2005  р.    м.  Київ  

Україна,  мов  холодна  домовина...
З  кожним  роком  -  менше  сіл  і  більше  сліз...
І  на  мапі,  наче  ракова  пухлина,
Майоріє  ген  Чорнобильський  сюрприз.
Що  за  лихо  на  Вкраїну  налетіло?
Мов  прокляття,  що  скувало  на  віки
Нашу  волю,  нашу  мову  солов'їну  -
Відібрало...  оніміли  на  роки...
Україно  -  просинайся!  Схаменися!
Йдуть  на  Віче  звідусіль  чоловіки...
За  народ  свій  на  Майдані  помолися.  
Ждуть  тебе  твої  герої-козаки!  

(2001р.)

Повітря  пахло  бідою…
Не  думали  й  не  гадали…
Росія  пішла  війною.
Ілюзії  вмить  пропали.
Мордор  без  прикрас,  не  в  масці
Вже  вкотре  побачили  люди…
А  що  ж  наші  можновладці?
Іуди  вони.  Іуди!
Торгують  наліво  й  направо…
На  горі,  на  смерті  гроші!
Закрили  свої  забрала,
Мовляв  -  це  «московські  воші»!
Не  чують,  не  бачать,  гниди.
Закон  таких  не  карає.
Проте  всенародна  огида
Заслужено  їх  чекає!
Ні  слави,  ні  честі  не  буде
Для  них.  Лиш  ганьба  й  прокляття.
Не  вибачать  більше  люди
Такого  лихого  завзяття.

Повітря  пахло  війною…  

14/08/2014/Майдан  Незалежності/


           Пісня

Я  до  Тебе  пливу  проти  течії…
Ти  на  іншому  березі  Всесвіту…
Там,  де  Зорі  кружляють  малечею,
Хороводять  пісні  аж  до  засвіту.

Ти  далеко  живеш…    понад  Явором…
Я  ще  далі  живу  –  понад  Річкою…
Наші  Цілі  різняться  за  наміром,
Наші  Долі  заплетені  Стрічкою.
 
Сонце  світить  у  Небі  однаково,
Але  Ранок  стрічаєш  Ти  першою…
Я  до  Тебе  прийду  –  побалакаймо…
Ти  ж  не  проти?…
Я  Пісню  завершую.

       21/09/2018

Круговерть

Люди  вмирають….
Люди  народжуються…
Ця  круговерть  
У  природі  продовжується…
Зайвого  в  світі  
Нічого  немає.
Все,  що  потрібно  -
Саме  і  буває.
Все,  що  потрібно  -
Суть  осягнути.
Все,  що  потрібно  -
Смисли  збагнути…
Ми  намагаємось,
Ми  долучаємось,
Але  постійно
Чомусь  помиляємось.
Хибний  ми  маємо  
Дороговказ,
Бо  нерозбірливі  
В  цілях
Щораз.

 10/11/2018


Просвердлили  діру  у  Всесвіті  –  
І  літаємо  наче  скажені.
Розважаємось,  на  біль  наряджаємось
Бо  такі  вже  ми  є  –  навіжені.
Та  без  нас  би  нічого  й  не  було…
Все  навколишнє  ми  створили
Вже  давно…  ще  за  дідів-прадідів!
Працю  велетів  переробили.

01/01/2019


На  Соняшних  Вітрилах
Мандруємо  по  Всесвітах...
Іонні  Черепахи
Несуться  височінь...
Галактики-метелики
В  Тунелях  Часопростору  
Любуються-милуються  -
Летять  у  далечінь...

20/01/2020


Там,  де  Небо  падає  на  Землю…
Там,  де  Сонце  грається  в  Колисці…
Де  Безмежжя  заховалось  в  греблю  –
Ходить  Панна  в  Зорянім  намисті.

З  Вічності  сплела  Собі  Віночок…
Засвітилася  в  усмішці  щирій…
Перейшла  за  Часовий  Місточок  –
І  пішла,  замріяна,  у  Вирій…
 
21/02/2021













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2019