| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
[b][i]Чумацький Шлях [/i][/b]
Колись я жив сто тисяч років...
Літав у Всесвіті мов Птах
Та знав всі стежки і дороги
В далеких і близьких Світах.
В міжгалактичних коридорах
Я слухав Музику Епох,
І бачив у карпатських горах
Як народився новий Бог.
Титан був мудрий і могутній,
Прекрасний Лицар, син Весни.
Він знав Минуле і Майбутнє.
Співав нечувані пісні.
Грав на космічному органі -
Лунали звуки в Небесах…
Він був не перший, не останній…
…Творив Богів Чумацький Шлях.
Експромт 8. 03. 2004 р. м. Київ
[b][i]За лаштунками світу[/i][/b]
За лаштунками світу вже мандруємо у часі...
У Минуле й Майбутнє - у ГЛИБИНИ БУТТЯ -
До атлантів могутніх, до оріїв та асів -
У паралельні СВІТИ, щоб отримать Знання.
Нас повів туди Велес, що відкрив Таємницю
Про Велику Країну, славних пращурів СВІТ,
Про невичерпну Силу, про Духовну Світлицю -
Де чекає нас Думки незбагненний Політ.
Там були ми Богами, Чаклунами, Волхвами...
Володіли Світами... і безсмертні були!
Ми творили планети, керували Думками
І Колесо Сансари зупинити могли...
Знали «мікро» і «макро» та жили в МЕГАСВІТІ
У Б-Е-З-М-Е-Ж-Н-О-М-У СВІТІ, де триліарди СВІТІВ
Поміщались в краплину, у сльозу Немовляти,
Який бігав босоніж і веселку ловив...
21.03.2004 р. м.Київ
[b] [i] Українці [/i][/b]
Не бажаю підкорятись думці!
Відмовляюсь вірити у бруд,
Що немає більше українців,
Що живе тут зовсім інший люд...
Не було Тараса, а ні Лесі -
Це звичайний історичний міф!
І ніхто не винайшов колесо...
А колись тут жив лиш «темний» скіф.
«Не було ніколи України!»:
Скаже нам історик молодий.
«Тут жили татари, угро-фіни...
Та... сини монгольської орди!»...
«Не було просторів смерекових!»
«Не було культури Оріян!»
«Не було писемності і мови!»
«Не співав своїх пісень Боян!»
Так нам треба - дітям нерозумним!
Мудрість предків розгубили ми.
Кривдять зайди наш «Тризуб» підступно -
За чужинців ляжемо кістьми!
«Наша хата з краю»… «Ми останні»…
«У сусіда хата хай згорить!»
Такі риси зайдам притаманні -
У чужинця серце не болить.
Не повстане Ненька - Україна
Поки тут запроданці живуть!
І не буде наша думка спільна
Поки нас у наймити женуть!...
Власноруч побудували рабство!
Іноземну мову діти вчать...
Терпимо зухвалість і нахабство -
Бо навчились жити і мовчать!
Не бажаю підкорятись думці.
Відмовляюсь вірити у бруд,
Бо немає більше українців...
Бо живе тут зовсім інший люд...
9.04. 2004 р. м. Київ
[b]
[i]Сонячний експромт[/i][/b]
сонце сяє
в середині
невмируще
незгасиме
воно сильне
воно вільне
незбагненне
невловиме
потаємна серцевина
всього сущого
живого
неосяжна
і глибинна
сутність світу
сутність бога
сонце сяє - сміх лунає...
весело музика грає...
всесвіт зорі обіймає -
всі галактики вітає
сонце сяє
невмируще
вічно вільне
всюдисуще
таємниця
таємниць
щедрий дар
усіх скарбниць
Експромт 4.06. 2004 р. м. Київ
[b][i]Не сумуй, кохана[/i][/b]
Не сумуй, кохана...
Ти така жадана,
Неймовірно гарна –
Тільки не моя.
Разом нам не бути...
Але як забути,
Але як збагнути
Дивні ці слова?
Я Тебе не знаю,
Але так кохаю,
Але так бажаю...
Тільки все – дарма!
Не сумуй, кохана...
Ти така жадана,
Неймовірно гарна –
Тільки не моя.
21.10. 2005 р. м. Київ
Україна, мов холодна домовина...
З кожним роком - менше сіл і більше сліз...
І на мапі, наче ракова пухлина,
Майоріє ген Чорнобильський сюрприз.
Що за лихо на Вкраїну налетіло?
Мов прокляття, що скувало на віки
Нашу волю, нашу мову солов'їну -
Відібрало... оніміли на роки...
Україно - просинайся! Схаменися!
Йдуть на Віче звідусіль чоловіки...
За народ свій на Майдані помолися.
Ждуть тебе твої герої-козаки!
(2001р.)
Повітря пахло бідою…
Не думали й не гадали…
Росія пішла війною.
Ілюзії вмить пропали.
Мордор без прикрас, не в масці
Вже вкотре побачили люди…
А що ж наші можновладці?
Іуди вони. Іуди!
Торгують наліво й направо…
На горі, на смерті гроші!
Закрили свої забрала,
Мовляв - це «московські воші»!
Не чують, не бачать, гниди.
Закон таких не карає.
Проте всенародна огида
Заслужено їх чекає!
Ні слави, ні честі не буде
Для них. Лиш ганьба й прокляття.
Не вибачать більше люди
Такого лихого завзяття.
Повітря пахло війною…
14/08/2014/Майдан Незалежності/
[b] [i] Пісня[/i][/b]
Я до Тебе пливу проти течії…
Ти на іншому березі Всесвіту…
Там, де Зорі кружляють малечею,
Хороводять пісні аж до засвіту.
Ти далеко живеш… понад Явором…
Я ще далі живу – понад Річкою…
Наші Цілі різняться за наміром,
Наші Долі заплетені Стрічкою.
Сонце світить у Небі однаково,
Але Ранок стрічаєш Ти першою…
Я до Тебе прийду – побалакаймо…
Ти ж не проти?…
Я Пісню завершую.
21/09/2018
[b][i]Круговерть[/i][/b]
Люди вмирають….
Люди народжуються…
Ця круговерть
У природі продовжується…
Зайвого в світі
Нічого немає.
Все, що потрібно -
Саме і буває.
Все, що потрібно -
Суть осягнути.
Все, що потрібно -
Смисли збагнути…
Ми намагаємось,
Ми долучаємось,
Але постійно
Чомусь помиляємось.
Хибний ми маємо
Дороговказ,
Бо нерозбірливі
В цілях
Щораз.
10/11/2018
Просвердлили діру у Всесвіті –
І літаємо наче скажені.
Розважаємось, на біль наряджаємось
Бо такі вже ми є – навіжені.
Та без нас би нічого й не було…
Все навколишнє ми створили
Вже давно… ще за дідів-прадідів!
Працю велетів переробили.
01/01/2019
На Соняшних Вітрилах
Мандруємо по Всесвітах...
Іонні Черепахи
Несуться височінь...
Галактики-метелики
В Тунелях Часопростору
Любуються-милуються -
Летять у далечінь...
20/01/2020
Там, де Небо падає на Землю…
Там, де Сонце грається в Колисці…
Де Безмежжя заховалось в греблю –
Ходить Панна в Зорянім намисті.
З Вічності сплела Собі Віночок…
Одяглася в тисячі емпірій…
Перейшла за Часовий Місточок –
І пішла, замріяна, у Вирій…
21/02/2021
Ти для мене – Небо, Ти для мене – Сонце,
Неймовірна мила – виглянь у віконце.
Хочу Тебе чути, очі цілувати,
Лиш Тебе, Красуне, все життя кохати.
Хочу Тебе, люба, на руках носити…
І за таку долю Небеса хвалити!
07/07/2021
Українці тримають небо…
Тут межа між світами йде.
Нам – своє, нам чужого не треба.
Ми – готові! «Арта» – гуде!
Нас не вперше війною лякають –
Знаєм ціну таким словам.
«Іхтамнєти» в ОРДЛО гуляють?
Що ж, заходьте – дамо по зубам!
Комусь «муляє» Україна?
Комусь поперек горла стоїть?
Але прийде свята година –
І до них бумеранг прилетить.
Українці тримають небо…
Україна вартує світ,
Щоб в війні не було потреби
Ще багато-багато літ.
14/02/2022
Велике Українське Небо
Обійме всіх, хто любить нас.
Біди і чорних хмар - не треба...
Їх розжене наш Льотчик-ас.
Ми, українці - неймовірні.
Весь світ співає Славень наш!
Великі духом, думкою - вільні -
Козацтво! Вищий пілотаж!
Нас - не здолати, не зігнути.
Непереможні вояки!
І Неньці нашій в Світлі бути
Віднині - завжди! На віки!
02/03/2022
* * *
Він і Темрява і Світло – і на всьому знається,
І Найвищий і Найменший… і від всіх «ховається».
Тисячі Імен про Нього вигадали люди,
Але Він завжди у русі, Він завжди - ПОВСЮДИ.
* * *
Пустота себе помислила –
І створилось все навколо…
А за Колом – чиста Істина –
І нікого… і Нічого…
* * *
Темрява і Світло –
Це одне і теж.
Цілісна Дуальність,
Що не має меж...
Неподільна Єдність,
Азбука Основ.
Істини химерність.
Її Тіло й Кров.
24/11/2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2019