| Сторінки (2/131): | « | 1 2 | » |
ОСІННЯ НІЧ
Незатишно. Неначе домовину
малює темряву безсонна ніч.
Стулити очі хоч би на хвилину,
зректися на крихтину протиріч.
Котрі із дня у день тривожать серце,
кружляють гайворонням у злобі.
Заглянути б з минулого в люстерце,
де ми щасливі й впевнені в собі.
Дарма. Розбите дзеркало на скельця,
звідтіль лиш постаті спотворених примар
притулюють журбу до мого серця,
а совість відправляють на олтар.
Мене ж у сни жбурляють чорно-білі,
у саме пекло непролазних хащ…
Стриножать думи надто вже безсилі,
щоб кинути в горнило хижих пащ.
В тім мороці малесеньке курчатко,
ще неоперене, та сильне у ногах.
Знак вищих сил – життя почни спочатку,
чіпляєшся за «вчора», як реп’ях.
Розплющила ледь очі, мов підранок,
пропали тіні злі і навісні.
До краю змучену стрів сірий ранок,
безкровний, зі сльозами на вікні…
06.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
* * *
Теплий дощик накрапає і безперестанку,
серце лагідне скупаю в ніжності світанку.
Часу мало на кохання, завтра у дорогу.
Сльози з неба – сподівання, щира ласка Бога.
День виспівує завзято соловей у лузі.
Знає, в нас сьогодні свято, хоч душа в напрузі.
Дощ поплив у надвечір’я й краплі не спіймати.
Нам розвіяв на подвір’я щастя аромати.
11.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
* * *
Ти сонцем став, блакитним небом…
Зійшла з душі твоя печаль…
Мій погляд падає на тебе…
Я знову в гості, зустрічай.
Коханий лоб торкнули губи…
Пливе на квіти жовтий віск.
Привіт, жаданий, милий, любий…
Мовчить… холодний… обеліск…
07.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Сон. Неспокій. Місця тернисті.
в хащі нишпорю знов гриби.
Ноги в'язнуть у падолисті,
вкрай втомилася від ходьби.
Надто доленька вередлива –
в лісі відповідь їй шукай.
Йду з грибами у дім, щаслива –
підберезники у руках.
Опинилась в якійсь хатині,
там вареники на столі.
Їх до сотні на скатертині.
Долі курка сидить в кублі.
Маму бачу, живу, бадьору,
із гостей – майже вся рідня.
Кличе мама мене в комору,
ніби мучить її гризня.
Відчинила таємну скриню:
«Вибач, досить, не потурай».
Звідти сукню вдягнула синю,
й подалася за небокрай.
Сукню, ти вибирав для мене,
щоб на зустріч могла вдягти.
Ти ж забрала кохання, нене,
понесла у свої світи.
Розбудили невтішні вісті,
стерли наших чуттів сліди,
мов примари, такі провісні.
«не приїду, пробач, не жди».
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Ну з чиєї, невтямки, вини
повна скрута кольорів у спектрі.
Вкотре, потай, чорно-білі сни
зазивають у дрімучі нетрі.
Викликають приступи журби,
хвилю невдоволення ворожу.
В лісі нишпорю якісь гриби.
Дивина – щоразу їх знаходжу!
Плутаю вві сні на всі боки,
тиша скрізь, ніщо ніде не рипне.
То в руках несу боровики,
то маслюк до рук моїх прилипне.
Сни такі уже десятки раз
до зорі хвилюють прикро душу.
Мабуть, я збираю біль образ,
їх затим спокутувати мушу.
Може доля нишпорить моя –
незговірливий затятий месник,
там шукає вкотре Солов’я,
треба просто голову підвести.
Доки мій триватиме двобій?
Вже пора сни кольором росити.
Скільки ж треба ще мені грибів
з глухомані уночі носити?
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
ДУМИ НІЧНІ
Як хвиля за хвилю з пустого в порожнє
розгойдують думи із ночі у ніч.
Вчорашнє нещастя уже неспроможне,
забудь нездійснене, скинь ношу із пліч.
Воно відійшло. Пустоцвіт із черешні
осипався долі без шансу на плід.
Відчуй літа хміль, опритомній нарешті,
втечи від бажань, що їх хтось там наплів.
Збрехало люстерко?
Розбий без вагання.
Реальність скасує зоставлене в борг.
Минуле й прийдешнє, а поміж – кохання.
І – часу довірся, він – лікар і Бог!
22.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
«Через Рим є на Київ дорога», –
ти колись мені, милий, сказав.
Не очікую біля порога,
не спішу на шумливий вокзал.
Вже дурнісінько часу не трачу.
ти до мене ідеш через Рим.
О, я знаю твою сильну вдачу,
милий мій, дорогий пілігрим.
Ця дорога немов оригамі,
тут стихії всіляких мастей –
є дощі зі снігами й вітрами.
Вже півроку немає вістей.
Але трапиться видиво ранком,
ти, замучений вкрай від доріг,
скажеш ніжно: «Привіт, Полісянко».
Приблудивши на рідний поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Торкнулись пальці монітора,
Завмер в повітрі поцілунок.
Знов руки й губи з серцем спорять:
– Життя твоє ж не подарунок!
Не переводь безсонні ночі
На віртуальні діалоги.
Слова у істини пророчі –
Любов на відстані убога.
Вже відійшло кокетство в Лету,
А ти біснуєшся, хоробра.
Включила в графік згубний метод
Вночі обожнювати образ.
Його частуєш словесами,
Котрі хвилюють кров у венах.
Вражаєш мозок чудесами,
Фальшуєш любощі шалено.
Коли світанок пристрасть вбавить
На тлі дрібного метушіння,
Твій розум докором буравить
І охолоджує сумління…
А тільки час до ночі ближче,
Тверезий розум йде на спокій,
Рядки лягають, пристрасть кличе.
І де розсудлива, і доки?!
Летить зі швидкістю комети
Веселих нот палке завзяття.
Десь в іншій точці на планеті
Горить для тебе фальш-багаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
* * *
Мені без тебе холодно до згуби,
мені недобре, в серці пустота.
У домі все кричить про тебе, любий,
і зболена душа, і я не та.
Від горя думка спрагла завмирає,
чекаючи ще більшої біди.
Нам нелюди закрили путь до раю,
мені хоча б знайти твої сліди.
Мовчить смартфон, але немає тіла,
і є крихтина віри, що живий.
А я б уже голубкою летіла,
туди де вирви чорні і рови.
Як я боюсь мовчання і розлуки,
і все ж надія теплиться іще.
Якби сльозами можна змити муки,
я б пролилась на світ рясним дощем.
28.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Експромт…
Це не про нас, збрешіть, це не про нас!
Ми живемо, здається, в потойбіччі.
Чому прийшла безрадісна весна,
Й дощі замерзли болем на обличчі?
Чому МИ знов, чому у нас війна?!
Ні помочі і співчуття притихли.
Над домовинами цвіте весна,
А ми… за ці роки ніяк не звикли
До вибухів, підвалів і ракет,
До втрат катастрофічних і щоденних.
За що ці муки і життя таке,
Непередбачуване і злиденне…
28.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
* * *
Тинявся вітер поміж довгих кіс –
сердечками берізка вчарувала.
Зітхнув у темряву прадавній ліс
і тиша навмання помандрувала.
Покликав місяць, браму відімкнув,
щоб в безмірі розтала, ненароком.
Сам до землі скотитись ризикнув,
на плесо покотився срібним боком.
Берізку відтінив. Стоїть одна
простоволоса, коси розплелися.
Додолу гнеться дивна й мовчазна,
в воді купає ледь жовтаве листя.
Не скаже в чому річ. Чому німа,
чому кохання так скороминуще?
Невдовзі листя опаде. Дарма,
їй зберегти б сердечне, чисте, суще.
По другий бік ріки самотній клен,
гортає листя з травня в пізню осінь.
Прядуть обоє смутку гобелен…
їм місяць брід підшукує і досі.
19.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
* * *
Ти розумієш – нелегке на відстані кохання,
наповнене думками із неспокою й мари.
Я вишию доладну вишиванку із чекання,
приймуся до роботи ув осінні вечори.
А доки липень радує й кохання повінь в дії,
із наших зустрічей міцне сплетемо полотно.
На щастя візьмемо терпіння, віри і надії,
щоб у розлуці додавало сил й снаги воно.
Коли за клином журавлиним зникне щедре літо,
із кожним хрестиком я нас наближу до весни.
І доки сніжна віхола гулятиме над світом
для тебе вимережу теплі кольорові сни.
26.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Пам’ять дужа, як і думи
не зітруть любов навіки.
Ти мене тоді забудеш,
як повернуть русла ріки.
Якщо гори ненароком
згинуть в прірву величезну,
отоді то і до строку
із думок твоїх я щезну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
Досвітня тиша блудить поміж снів,
ген скорчив місяць нібито гримасу.
Трамвай ранковий лунко продзвенів.
Мені на сни лишилась дрібка часу.
Відкладені поезії, роман.
Сльозять від світла і напруги очі.
А сну як не було, так і нема –
тепер думки до спогадів охочі.
Молюсь на зірку сонну як і я,
почутою бажаю бути, певне
в тієї зірки є також ім’я…
Чи ж в неї теж душа є, як і в мене?
Навіщо ноша слів, куди несу?
Її враз після мене світ забуде.
Думки оповиває тихий сум
за тим, чого ніколи вже не буде.
16.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Поет в поезії знавець.
весни куратор і співець,
чар наполегливий творець,
і лікар втомлених сердець.
Космічних далей посланець,
Поет – чужих думок ловець,
душі божественний митець,
від сонця світлий промінець.
Він – для знедолених борець,
у різних сферах фахівець,
Поет і світоч, і взірець,
насамкінець, ПОЕТ – мудрець.
09.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Для настрою, чи просто для забави,
я згодом цей незвичний витвір обізву.
Хто написав би музику для кави,
вловив би кавоварки особливий звук.
Сусіди сплять й за вікнами пташина
ще додивляється послідні тихі сни.
Тут з гуркотом включається машина,
й вступає в дію сам оркестр дивини.
Затріпотіли між гілля листочки,
сусід проснувсь, бурчить вслід витівкам отим.
А в філіжанку ніжні два струмочки
течуть й лоскоче ніздрі ароматний дим.
Для цього дійства можна й увертюру,
хто ж написав би для ранкової пори.
І я б свій хист внесла в літературу,
лишай хоч зараз каву, їй хвалу твори.
Ловлю приємний запах, смак вбираю,
тепер включаю замість кавоварки блюз.
І кава, і мотив несуть до раю….
О, як я миті насолоди ці люблю!
16.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Дивлюсь на туманний екран
таємного дзеркала ночі.
Немов чорнокнижника гра,
рядки виринають пророчі.
З минулого плине життя,
підштовхує знов пережити,
спонукує на каяття,
і прагне гріхи відпустити.
Вже й ранок спіткнувсь об поріг
під звуки пташиних мелодій.
Минуле чаклун не зберіг,
дав шлях для нових епізодів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Отямилася, пам’ять ворушу,
шукаю із полону сонячні шляхи.
Мені б дощу веселий літній шум,
й під блиски крапель показати танцю хист.
Я хочу віршів про любов земну,
вже намовчалась в тиші досхочу,
неначе й пробудилася зі сну…
Але чогось чекаю, знов мовчу.
Доволі безгоміння і образ,
впущу зіркове світло в вечори.
Ми живемо один-єдиний раз,
й щоденно заслуговуєм на приз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Зірка до зірки – там вічність вікує,
Наче в безсмерті безсмертні вірші.
Тиша до тиші – безгомінь лікує,
Нібито дотик душі до душі.
Сонце до сонця і хвиля гаряча
Сонячним променем збуджує кров.
Серце до серця і ласка незряча
Впевнено ствердить сердечну любов.
Щастя до щастя – тропу незлостиву
Хтось рушниками услати велів.
Єдність співзвуччя – мотив до мотиву,
Створить гармонію музики й слів.
Колір до кольору – розкіш тканини,
Злагода фарби – забарвленні сни.
Доля сплітається – днина до днини,
В’яже мережку з весни до весни.
20.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
НАДІЯ
Таке може бути, ймовірно, звичайно, сьогодні, можливо, відкрию сторінку… грайливо, не внутрішньовенно – підшкірно проллє з ледь відчутним уколом і, все-таки трішки з тремтінням, по венах розплещеться холод так, ніби раптове прозріння, до горла підкотиться п’янко, а потім лавиною здасться, потік неймовірного щастя – приймай рим рядки, Полісянко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Сядь ближче, милий,
– тихо говорила,
– не я прошу, то серденько шепоче.
І піаніно боязко відкрила,
торкнулась легко клавіш серед ночі.
Жагуча пристрасть закрутилась виром,
то озивалась в небесах луною,
то нерозсудливо, то раптом смирно…
– Не йди, прошу, побудь іще зі мною.
То ноти рвались непокірним птахом,
то пестили тонкі тендітні руки…
то знову щемко, то природно м’яко
живили клавіші чарівні звуки.
Мелодія народжувала вічність,
в котрій немає для розлук мотиву.
Нестримні почуття скорила ніжність…
– Це щастя, друже… – й втихла співчутливо.
Котилась по щоці сльозою втіха
то нерозумна, то сліпа порою.
Ніч все любов'ю полонила стиха,
емоцій диво володіло грою.
Омріяні акорди відзвучали,
на клавіші схилилася обличчям.
А літо за вікном «люби!», кричало…
і ніс велику силу в слові клич той…
Їй інший наспів дарував світанок.
Сон, як знамення – світлий, кольоровий.
Фарбує сонце в світі забаганок
ще день без нього, втім такий чудовий.
23.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
* * *
Сумовите і наче б покірне
все єство. Сірі хмари повзуть.
Час обідній, а небо вечірнє
проливає потроху сльозу.
Настрій кепський і хочеться спати,
і повіки, немов на меду.
Меланхолія. Ліньки ступати.
Йду за кавою. В кухню іду.
Кава гріє і зникла проблема
У осінні насуплені дні….
Підвіконня моє в хризантемах,
безліч сонечок сяє в вікні.
Вилітає папуга із клітки,
мій єдиний живий експонат.
Нахиляється часом до квітки,
щоб богемний втягти аромат.
Коньяку із наперсток до кави,
є, пречорний гіркий шоколад.
Дощ скінчився і промінь ласкавий
пропонує гармонію й лад.
04.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Розділи на двох цю ніченьку зі мною,
у душі частіш несказане щемить.
Відгукнись на поклик тихою струною,
доторкнися серцем серця, хоч на мить.
Пролягли між нами щирі діалоги.
Вийди на балкон, у синє небо глянь
на чудакуваті золоті розлоги –
для закоханих цвіте Чумацький Шлях.
Почуття співають оперу безсмертя,
їм на скрипках знов підіграє весна.
Може бути, душі знайдуть перехрестя,
й підготують згодом зустрічі для нас.
Вже записує світанок пробні ноти,
рогом місяць тягне обруч голубий.
Доторкнись… і я озвуся на твій дотик.
Глянь, ніч з вікон проганяють голуби.
Спори серця й розуму приспати вдасться,
може пощастить уникнути й війни.
Вдень плекати буду наше спільне щастя
так подібне на кохання, а не сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Ви відчували, як всміхається душа?
Коли посил шле в чийсь незнаний Космос,
якщо щастить зачарувати просто,
чужій душі подарувати пробний шанс.
Чи слідкували ви за настроєм думок?
Коли нуртують сонячні октави,
співають солов’ями день і трави,
і загадковий спів ночами не замовк…
Було таке, ви тішились безсонню?
Коли переповняє серце мрій потік,
коли паршивий настрій з виду втік,
а доля радить іспитів безодню…
Ви відчували, як радіє вам душа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
* * *
Тулися ночами,
зречися до ранку розлуки.
Скажи, що скучаєш,
відчуй мій схвильований стукіт.
Проникни у душу,
хай я тимчасово відтану.
Візьми непослушну
в любовні жагучі кайдани.
Обоє на пласі,
любов захистить нас від згуби.
Живем в позачассі,
думками торкни спраглі губи.
Так хочу в обійми,
на мить розчинитися в щасті.
Але кляті війни…
так просто від кулі упасти.
Я знаю, там пекло
не Схід, а суцільна заграва.
І сонце померкло,
й до тебе стежина кривава.
До неба прохання,
хай знищить біду осоружну.
Тримайся кохання,
воно збереже твою душу.
04.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Прибираю вибрики з життя,
всяку фальш витурюю з думок.
Залишаю мрії-відчуття,
що в словесний сходиться струмок.
Я нормальна жінка – не свята.
Відчуваю біль, когось люблю.
А пора осіння золота –
то до мудрості належний ключ.
Чи серйозна, чи кумедна, хай!
Покладаюсь лиш на себе.
Все!
До чуток і осуду глуха.
Всіх колись кудись, та й занесе.
Кажуть – здібна. Досі я учусь,
й докладаю максимум зусиль.
В повній мірі за життя плачу,
почерк іноді міняю й стиль.
Горда, незалежна. На біду
час від часу самотина б’є.
Буду в русі, доки не впаду.
Тож приймай, світ, вже таку як є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
* * *
Неугодні на цій планеті
примудрилися виживати.
Через те у співців-поетів,
душі стиснуті у лещата.
Хто тримався за хвіст комети,
зрозуміє дар Прометея.
Попелюшкою легко бути,
якщо є невсипуща Фея.
Хто спілкується із птахами,
не нашле спересердя болю.
Заблокована знов гріхами,
вибираю, за будь-що – волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Ці незникаючі і дивовижні рухи
твоєї невмирущої душі,
мені завжди допомагають в дні розлуки,
вони для серця тонус і рушій.
Повір, мені байдуже торжество театру,
я лицедій самотності й пера.
Із задоволенням малюю світле завтра,
бо наше почуття не просто гра.
Життя позасвідомо пропонує міфи,
чи казкою розпещує не раз.
Мене уберігають рим раптові рифи,
а в них любові райдужний контраст.
Де музика переплітається зі словом,
в переживанні особливий сенс.
І зрозумій, що в світі цім нервовім,
твоя душа цінніша над усе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
Витьохкує знов соловей на калині,
мрійливо без слів зачаровує світ.
А нам би віддати себе хоч хвилині,
дарма, що розквітне журби пустоцвіт.
Ще серце не вірить, ти снишся донині,
ще душі зриваються в пробний політ.
Не вирости з наших посівів й зернині,
від того плетемо із дум живопліт.
Очима торкаюсь руки зі світлини,
синиці дивлюся задумливо вслід.
Рвуть душу плачі солов’їні з долини,
мені ж бо, й вовчицею вити не слід.
Не буде і сліз, як немає провини,
й життя породило вичерпний відвіт:
Не склеїться в яблуко дві половини,
бо в різних краях обпилився їх цвіт.
11.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Популістський рік скінчився,
вніс і визначив розклади.
Чи ж народ уже навчився,
розрізняти влади вади?
Кажуть, є ума палата,
не тримай на них образу.
І обіцяна доплата
не осилить скруту й разу.
Не очікую подачок,
і не вірю популістам.
Головне в житті зазначу
Син в сім’ї – опора, звісно.
Діє він, не обіцяє,
попри всякі веремії.
І любов його зціляє,
від нужди і пандемії.
22.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Любов не відпускають безпричинно,
як сон не відправляють ночі навздогін.
І зберегти любов – шляхетний вчинок,
земній красі великодушний гімн.
Одним несила, декому і вдасться.
Кохання істинного – мить. Опісля гра
смугастих плинів вкраденого щастя,
Протистояння: мрії, фальшу і добра.
Але ж буває! Доля нагородить
отих, хто розпізнає істини сліди.
Тоді кохання з мудрістю приходить,
В душі світанком зостається назавжди.
Любов не відпускають в безгоміння,
її шанують і цінують, як життя.
Кохання – вибір: цвіту чи каміння.
Або – весна, або – довічне каяття.
18.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
Мамочко ріднесенька, матусю,
перед вами слізно завинила,
не вдалось відвідати могилу…
Я душі душею пригорнуся.
Мамочко, у нас війна, направду.
Нас вбивають нелюди-рашисти…
Шлях до вас пекельний і тернистий…
прилетіла б, нене, на пораду.
Ви пройшли круги такого ж пекла,
знаєте про горе і про втрати!
Мамочко, моя душа отерпла,
клятий ворог пхає нас за ґрати.
Мамочко, ріднесенька, матусю,
Я від вас далеко і не вдома,
лиш у снах ще стежечка знайома…
Я її так втратити боюся!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
ПІДОЗРИ
Годували сумніви. І нащо?
Щоб на роздуми втрачати час?
Вибуявся у душі хіба-що
полину немислимий запас,
й недовіра в кут загнала вас.
Всі приємні і значні події
сумнівів дістали через край.
Ідеал позбавився надії,
з вас ніхто не скаже «вибирай»,
не покличе пошепки у рай.
Нетривалі ваших душ мембрани
на межі тривалих божевіль.
Через тонкі нитки – рвані рани,
роз’їдає їх підозри сіль.
Досить ревнощів живити цвіль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
***
Україно,
ти цілий світ рятуєш нами –
твоїми доньками й синами,
а світ спроможний співчуттями,
не дійде й досі ще до тями.
***
Настане день і прийде Перемога,
заплаче дощ чи сонце визирне з-за хмар.
Заблискотить сльоза на вії в Бога,
і ми згадаєм всіх, хто ніс війни тягар.
***
Плаче дощ. В скорботі плаче Україна,
день у день квітують трауру вінки.
Віра не вгасає, пісня щастя злине,
ще напише Україна волі сторінки.
***
А світ хрипить в конвульсіях, ядро здригається.
Чи вижити, чи вимерти в борні змагається.
І гинуть в війнах нації від дій «могутніх» світу.
Світ не збагне й не знає вже, що коїться з цим світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Увесь засніжений ставок і страшно на льоду.
Відкинула вагання всі, до милого іду.
Проникло в душу сонечко, прикликало весну,
забула про страждання я і ніченьки без сну.
А лід тонкий оманливий, дратується зима.
То гнеться крига де-не-де, то кришиться, ой, ’ма.
Засніжена стежиночка лишає темний слід,
не дай Бог, посередині розтріскається лід.
Не думаю про наслідки, про приступи журби,
я майже біля берега, торкнутися б верби.
Почув благання Ангел твій, спасіння дав весло,
мене кохання лагідно на крилах понесло.
Я потонула в ніжності, в суцвіттях теплих слів,
про лід тонкий забулася і страх мій спопелів.
Обожнюю признання я – весняних скрипок темп,
ти стер досадні сумніви, розбив тривоги вщент.
Ще хуртовини вихорять і сердиться мороз,
зігріємося ласкою, на що нам сей прогноз.
Я дуже вдячна лютому, він душі поріднив,
й до почуття сердечного нам двері відчинив.
22.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Поринаю при повному місяці в космосу тайни,
ніч втішає напрочуд живим розмаїттям зірок.
Мальовниче хвилюють нічного склепіння дизайни,
навіть хмари свою імітацію пишуть пером.
На терасі безгомінь, в мовчанні спокійно й привільно.
При такій панорамі заснути навряд пощастить.
Невагомі думки, в пам'ять двері затулені щільно.
Тішусь, й не намагаюсь в колишнє прокласти мости.
Небеса зображають рельєфно сузір'я фрагменти,
наші рими стрічаються там на розвилці полів.
Підбираю для тебе щасливі й сердечні моменти,
дно душі вистеляю признаннями лагідних слів.
Милий образ і погляд, і голос ввижаються всюди,
я очима проводжу, дарую краплини тепла.
А твоє одкровення з душі: «як повітря… я буду»,
найдорожчі всіх благ і звучать оберегом від зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Все, що не сказано на зло
В оту не згаяну годину,
Великим щастям проросло.
Вам несказанно повезло –
Ви стріли сонячну людину.
Вона проміниться теплом,
Всі почуття немов дитинно
Відносить в висі вітролом,
Вам так спокійно під крилом
Вселяти пристрасті крихтину…
Великі справжні переміни
Вам усміхнуться неодмінно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Приїхала на дачу відпочити,
і трапився курйозний інцидент.
Я з гумором, а не когось провчити –
монтерам мій поважний комплімент.
Мені немило, хоч весна розквітла,
я вислизнула із міських тенет.
Дивлюсь на лампочку, чекаю світла,
пройшло пів дня, як згаснув Інтернет.
Я потребую зовсім небагато,
(не капризую більше, як колись).
У каву ложку коньяку й крилато
летіти мрію з римами увись.
Нудьга. Не розігріти навіть чайник.
Ні кави й ноутбука – лиш коньяк.
Зирк у вікно. О, певно, йде начальник,
без нього нам не справитись ніяк.
А чоловік пройшов повз хату мимо…
Хто ж включить мені кнопку чарівну?
Вже й нічка в дім вповзає невмолимо,
без Інтернету точно не засну.
У темряві незручно, та й скучаю,
уже не кип’яток, а злість кипить.
Погодилася б і на чашку чаю…
Не буде, бо електрик п’яний спить.
Гортала мрії нинішні й дівочі,
виплутувалась з пасток і тенет.
Включили світло, десь посеред ночі,
й з’явився мій коханий…Інтернет.
11.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
Вона читає вірші про любов,
якщо точній, розгадує підтексти,
при тому проживає їх, або
міжрядь знаходить відповідні сенси.
Вона читає вірші про життя,
вірніше сутність твору відчуває.
Закохана у мови вишиття,
там і снага і мудрість оживає.
Вона відтворює й сама творець,
і полонить чудовим дійством гри нас.
Краси і елегантності взірець,
закохана у слово і життя – Марина.
12.08.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
До порожнечі не змиряться очі.
Згас монітор, переходжу в реал!
Звідати прагну незвідані ночі.
Є в міркуваннях чіткий ідеал.
Досить у Всесвіті тінню блукати,
Тут приворожливі зваби земні.
Буду любов, як раніше плекати,
І від душі дарувати рідні́.
Мрію викохую, чисту, незнану,
Майже воскресла від дивного сну.
Цілі позбавлю віджилу нірвану,
Визнаю серцем прийдешню весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Ти не сказав «кохаю», а «люблю».
Душа порівнювала зміст і мову,
сердечне слово брала за основу,
й довірилась, як ноти скрипалю.
Це, ніби вишуканий смак вина!
У чому ж сенс і їх свята розбіжність?
І те, і інше має ласку й ніжність,
В обох словах присутня новизна.
Достукатись до серця теж зумів.
непотайний у щирості розмови,
єднає думки таємнича змова,
втім, приручити душу не посмів.
Те що приречене на волю вже,
збагнув – нізащо згине у полоні,
Тепер душа, як птаха на долоні
від злих очей кохання стереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Кренделі на ярмарці викручував,
дивувався люд, розкривши рот.
Він чудив, очима кліпав, змушував
танцем веселитися народ.
В грі були і легкість, і фантазія.
Не за гроші, ні, не за п'ятак.
Чимала зібралася компанія,
хто зі співчуттям, хто просто так.
М'яко танцівник всім тілом рухався,
і пливли не руки – два крила.
Сонця промінь в голові заплутався,
піт блискучий скрапував з чола.
Скільки досконалості у танцях цих,
Боже, як ти допустити міг!
Вензелі виписував на ярмарці
на «колесах» хлопець, і... без ніг.
12.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Щось протестує в мені незбагненне,
досить важливе з прожитих років.
Мабуть тому, що воно нездійсненне,
чи й недосяжне, з набором замків.
Прикро. Щоразу тягнуся умовно,
в снах розкодовую деколи шифр.
Чи забуваю я, чи нетактовно
змішує хтось послідовність із цифр.
Певно настирна. Вертаюся знову,
вкотре випробую липовий шанс.
Як з невідомого взяти основу,
як відтінити потрібний нюанс?
Це відчуття надзвичайно глибоке,
душу ятрить, причаїлось, либонь…
Щастя реальне завжди одиноке,
от і ховає у серці любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Негоже мучитись поету
біля розкритого вікна,
дай спокій скромному портрету,
налий червоного вина.
Лови думки ласкаво-скромні
котрі нашіптує весна.
Я теж з бокалом на балконі,
шлю поцілунки в космос наш.
Хай твій привіт летить скоріше,
на вогник серця і свічі.
я і рядком тебе потішу
про те, як сам давно мовчиш.
Вино пригубимо за те що
в коханні є життя і суть.
А наші думи в теплий вечір
у зустріч нас перенесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Надибалися двоє подорожніх
якось-то по стежині у глуші.
Носив з собою власну тишу кожний
і тиша та була їм до душі.
При зустрічі заспорили дві тиші,
і учинили неймовірний гам,
котра із них смирніша і тихіша,
котрій рідній хазяїна снага.
Допоки спілкувались пілігрими,
дві тиші повелися, як в бою…
Та закурів шлях знову за старими,
й забрали тишу, кожний з них – свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
О, «містер Ікс», чому зітхаєш так нервово.
привабила душа, чи мій нахабний почерк?
Чому мовчиш, не підбереш потрібне слово,
навіщо блудиш по міжрядь, чого ти хочеш?
Чого чекаєш?
Ризикни на діалоги.
Подумаєш, є відстань – відчуття природне.
Ми ж поодинці мріємо, і ми не боги,
зірки у піднебессі десь в цей час холонуть.
Візити безсловесні не завжди приємні.
Збагни.
Моя душа твій образ приміряє.
Відкрий лице, вгадаю думи потаємні.
Адже ми в тиші неповторну мить втрачаєм.
Я – нещаслива п'єса, із-за поведінки.
Ти теж ображений, чи злісна кара божа?
Хто ця, красива, недостойна серця, жінка?
На когось з подружок твоїх я, мабуть, схожа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Живу в ефемерному світі –
безкрило, приземлено, мляво
і зародки щастя зігріті
якимсь неземним псевдо сяйвом.
Змагання етап завершальний,
геть звузилась долі дорога.
Нікуди вже не поспішаю,
й дратує чиясь допомога.
Не ваблять призи і медалі,
й погода в душі не цікава.
Пасивність життя в ідеалі!..
Влаштовує – слово і кава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Помилки юності за нами ходять слід у слід.
Якщо в душі лишилась від любові іскра,
ми повертаємось туди, нас вічно манить світ,
де зрадили чи розлюбили, хоч і прикро.
Я твердо знаю у минуле двері на замку.
Душа ж поки жива існує поза часом.
Її від тих страждань не заховаєш в сповитку,
а може і не треба, як жага не гасне.
Там не фальшивлять ноти, там є безліч таємниць,
там безтурботність ще метеликом літає.
Щасливий той, хто згадує події до дрібниць,
і віршами моменти вразливі латає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Прийдешній день голубиться несміло,
ймовірно, жде словесних подарунків.
Дивлюсь на зошит трохи підозріло,
з-за прозаїчних і сумних лаштунків.
Неначе хтось звільнив з полону бранку,
до серця хвиля б’ється веселіше,
з безсонням нічку згаяла до ранку –
за вікнами біліше і тепліше.
Щось незбагненне мріє, то співає,
промінчиком торкається віконця.
Й душа моя потроху оживає,
знов тягнеться до слова, як до сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Політ думок, в блокнот слова
і швидко, ніби вкрадені.
А суть смілива і нова
у віршах щойно складених.
Поет за фахом – фаталіст,
тверда його обітниця.
Хоч є в рядках реально зміст,
для когось – нісенітниця.
Не догодив усім, хоч плач
нема границь безмежності.
Відтак поет, а з ним читач
складають протилежності.
Бідак, частіше без гроша,
страждає завше римою.
Затям, поетова душа,
лишається ранимою.
У всякім творі, певна річ,
є паростки естетики.
Читачу, вже ж не протиріч
ревнителям поетики...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Троянди квіти на віки – кохання скерцо.
Комусь дощами пелюстки, хтось коле серце.
Одним троянди пелюстки – предмет забави.
А іншим гострі колючки – об'єкт розправи.
Дарують квіти круглий рік – кохання повінь.
Для когось вірність є навік, комусь лиш повід.
Комусь троянди запашні, як милі діти.
Для когось, мов буденні дні – звичайні квіти.
Даруйте квіти від душі, даруйте жінці.
прихильність серцем докажіть, бо суть не в квітці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Захлинулося місто від штурмів,
запеклася із попелом кров.
Відправляються через паром
в пекло душі мерзенні і шкурні.
Нагромадили трупи горою,
полягло тут незмірно русні,
їм поеми складуть і пісні
вознесуть їх до чину – герої.
Ви кати українців, чи ж треба
без запрошення пертись на чай.
Хто прийшов із мечем, від меча
неминуче загине ганебно.
Світлина з інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
* * *
Про хід війни сухі йдуть рапорти,
про успіхи і втрати на фронтах.
І серце крається від звітів тих,
й проймає душу невимовний жах.
* * *
Скільки ж вас сьогодні діточок,
діточок-сиріточок!?
Ця війна жорстока і проклята
відібрала маму й тата.
* * *
Рвуть душу діток голосіння,
батьківську кровну будять злість.
Не буде ворогу спасіння,
на цій сплюндрованій землі.
* * *
Тоді закінчиться геєна,
як нададуть новітню зброю,
і оборонців всіх озброять
чортяк ганяти навіжених.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022
* * *
В мільйонному місті самотність волає,
У космос безкраїй летять позивні.
Благання на зустріч кордони долає
Думками у темну замріяну ніч.
Чимало таких самотин є на світі,
Що мають у серці жагу і порив.
Надії з’єднати би їм заповітні,
Та хтось до любові шляхи перекрив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
***
Покинули місто стрижі,
красиве, травнево-зелене.
Пташині стрімкі віражі
спинили оглушні сирени.
І ніби бракує чогось,
і тиша катує обридла,
і пусткою небо здалось,
війна ніби сонце закрила.
Чи ж досить вам волі, скажіть,
чи в гніздах нагальна потреба?
Мої дорогенькі стрижі,
порадуйте душу із неба.
Почули моління мої,
І душу мою звеселили:
Щебечуть внизу солов’ї,
Стрижі – небеса оживили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
* * *
Ми з Києва, із Харкова, з Одеси…
нас поєднали спільні інтереси,
у нас мета єдина на сьогодні –
рашиську нечисть гнати до кордонів.
* * *
Повітряних сирен вже не боїться птах,
мов до нового співу привикає.
Комусь дарма зозуля роздає літа,
а я віднині їй не довіряю.
* * *
Сто днів! І тисячі нових смертей
приніс на танках клятий «рускій мір».
Знущатися з беззахисних дітей
не здатний навіть самий хижий звір.
* * *
– Затяжна спецоперація – нам кажеш?
Щоб тебе в сиру могилу, затягнуло,
недоумкуватий проклятущий враже!
Людство б на кінець полегшено зітхнуло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022
* * *
Вже не лишилось в Україні місця,
куди б не дотягнулась ворога рука.
Триває бій. Триває котрий місяць,
і добавляє гніву й злості воякам.
Вам невідома наша лють, чужинці,
її в боях ви відчуваєте сповна.
Біда з’єднала вкотре українців,
й світ згуртувала ця загарбницька війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
* * *
Заздрять мертвим живі. Кров скипається.
Маріупольці – привиди з домовин…
Світ здригається від світлин і новин,
від нелюдського звірства вжахається.
* * *
Можновладці кинули якусь там новину,
пересмикуйте на свій лад, українці.
А самі ухвалюють таємно головну
без народних обговорень, наодинці.
* * *
Роздвоєність думок – це втрата інтелекту,
не мисліть языком, як мова рідна вам.
Роздвоєність душі – полону справжнє пекло,
жорстока боротьба за вибір і права.
* * *
Більше ста днів війна – безпосередньо всіх торкнулась.
Схід – потерпає від рашиських полчищ вісім років.
Насправді, Україна триста років не зігнулась,
бо шанувала рідну мову і своїх пророків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022
* * *
Слова мовчать, а – думи, думи,
нуртують зранку до зорі.
То не сирени – виють сурми,
єднають люд в лихій порі.
Нікчемні і дрібні уколи
колись роз’єднували нас.
Тепер ми разом як ніколи,
і боротьба на всіх одна.
Мій край війною оповитий,
втрачає доньок і синів.
Руйнують долі московити,
ламають крилонька весні.
Але весну вам не убити,
гуртом відкинемо біду,
і Україну не зломити,
якщо живе в ній вільний дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
* * *
Жнива скорботні і криваві в цьому літі,
з великим болем дістаються нам дари.
О, горе людям! Чи є де таке у світі,
щоб підривалися на мінах трактори.
* * *
Вибух витурив з постелі,
ніби громом пролунав.
Ці новини невеселі
нагадали – скрізь війна.
* * *
Розстрілюють наше літо,
що зветься інакше – лютий.
Страждає село і місто –
чи ж бути нам, чи… не бути…
* * *
Окупація з середини породжує
недовіру й всенародний гнів.
Воля до свободи в нас природжена,
сила загартована в борні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2022
* * *
Дівчинко, всі мрії потонули.
Подивись востаннє на минуле,
на холодні згарища й руїни,
на розбите серце України.
Вижила? Життя іще відчуєш.
Йди вперед, не оглядайся, чуєш.
До людей іди, лиши нещастя,
і з гірким минулим попрощайся.
Кілька тисяч вас – уже відомо,
хто зоставсь без рідних, свого дому.
З нових мрій почни, моя дитино.
Ти – нове майбутнє України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Не буває – пів кохання,
Ви немовби – пів чужі.
Уявили пів зітхання
На пів щирої душі?
У пів правди – крок до зради,
Не існує зради пів.
Бо не вийде пів пощади
Пів – сумління й поготів.
Не болить у вас пів серця,
А пів щастя – просто сміх.
Ласки пів, мені здається,
То знущання, як пів гріх.
Пів бажання, пів уроку,
Цілі вам не досягти.
Не робіть лише пів кроку
До завітної мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
* * *
Дивіться, ми – вміємо, зможемо, нас не задушать –
Війна, скрізь війна – у розмовах, у діях, у душах.
Війна на моєму порозі, її не спинити.
Росіє злиденна, від кого нас хочеш звільнити?
Ти стільки народів за сотні років уярмила.
Тебе ж Україна, неначе посестру кормила.
Де дружба навіки, де совість, де праведне слово?
У відповідь – брязкання зброї, все інше – полова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
ПРО ЗАТЕМНЕННЯ
Тлумачить світ – затемнення сьогодні.
Нам пропонують – зупинитись саме час.
Послати в космос думи безборонні,
В надії, хтось у всесвіті почує нас.
Затемнення – астрологи вважають
Стосується незгірш і людства й пандемій.
Благання світу все ж переважають,
Щоб зникнув пошесті пекельний змій.
Затемнення впливає на всі сфери,
Обачно виважте і дію й кожен крок.
Але позбутись справжньої афери –
В цей час лишити в спокої вагу зірок.
Побудьте із собою наодинці,
В душі посійте на майбутнє позитив.
Планета ще багата на гостинці,
Отож спроможна їх опісля принести.
14.12.2020
фото з вільного доступу інтернету
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2020
СОН
Поцупив ранок у Михася сон,
село наснилося хлопчині –
зі збору огірочків був сезон.
Там він в картатій сорочині,
бадьоро бігав босий по росі.
В ставочку вудив рибу з татом.
Плескалися проворні карасі
і жаби квакали затято.
Михась і на городі був тоді,
рвав огірочки на рядочках.
У ящик поскладав, заніс у дім.
Раділа мама за синочка.
У настрої прокинувся Михась,
побіг би ще туди гуляти.
Сон, ніби дивна казочка якась,
крутився в голові маляти.
Зі свого сну довідався Михась,
(хоча в селі не був ніколи),
про те, що у ставку живе карась,
а огірки ростуть на полі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
СІЛЬСЬКИЙ БУДИЛЬНИК
В селі не ранок, як без півня,
то знають всі: малі й старі.
Годинник сам йому не рівня,
від третіх півнів до зорі.
Спинити б вчасно бабу Ніну,
за сей образливий зворот.
Кричить на півня без упину:
– Закрий, кажу, проклятий рот.
– Та що ти тямиш, бабо Ніно –
недобрий півня б’є озноб.
Їй огризається, ще й гнівно,
бо має він не рот, а дзьоб.
Із року в рік той страм невпинний
театр виконує без змін.
Питання:
– Півень, в чому винний?
А в тім, що діда будить він.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2020
А думки, як весняні струмки
Розлилися по темені ночі.
Схвилювали останні роки,
Що занадто до мрії охочі.
Доля душі з'єднала, не нас,
Тож даремно напружую очі.
Хоч, здається, ти є повсякчас,
Навіть сни зачастили пророчі.
Ти – нічийний, уже без вагань –
Не її, і не мій, ти лиш всюди.
Зле мені, від таких міркувань,
Бо зажура роз'ятрює груди.
Ранок вимив безсоння плоди,
Що зазнали надмірної втоми.
А в віконних краплинах води
Щезли ночі химерні фантоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2020
* * *
Пливе від місяця весельце
в холодну синяву небес.
Чи щось потішило тебе? –
питає вистуджене серце.
– Чи нитка бабиного літа
лягла хоч раз тобі до ніг?
Сказати нічого мені,
нема про що й погомоніти.
Живу самотньо, мов у скиті,
дивлюсь на осінь крізь вікно,
і хоч мені не все одно,
немає виходу – скрізь сіті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2020
* * *
Я чекала від тебе дзвінка.
Танув в ночі за вечором вечір.
Тільки тиші ласкава рука
Непомітно лягала на плечі.
Тільки тихий-претихий мотив
Щось мугикав у ночі безсоння,
Й місяць пильно дививсь з висоти
У вікно жовтооко, мов сонях.
Не чекаю більш, а навпаки
Підібрала душі відпочинок.
Нині рівно лягають рядки,
І для жданків загасла причина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2020
* * *
Скло віддзеркалює вогні,
Свічник моргає млосно.
Малюють тіні на стіні
Тремкі фігури з воску.
Я у полоні сну чи мрій
Розгадую мовчання.
Це час у тиші для творінь,
Й приємних нот звучання.
А наступає щастя пік,
Коли хороша рима
Лягає рівно на папір.
Від свічки вогник блимне,
Що відпочити вже пора,
За вікнами світає,
Міняє ніч новий контраст
Й прийдешній день вітає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
ПЕРШИЙ СНІГ
Він в польоті іще,
Розмальовує лагідно ніч.
А до досвітку вщент
Вкриє шаром товстим кожну річ.
Він незайманий ще,
Він заледве торкнувся землі.
Не прибитий дощем,
Не відбився на ньому ще й слід.
Він лягає в траву,
Покриває полотна доріг,
Він прибув, наяву,
Цей чарівний пухкий перший сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2020
* * *
Покотився кружок за обрій,
Вечір сонно пряде думки.
По жердині, від зливи мокрій,
Поповзли запашні в’юнки.
Нічка плине, ховає схили,
Розсіває навкруг зірки.
Я спізнилася трішки, милий –
Серце пише нові рядки.
Жди, злетіла до тебе, чуєш,
Рушу тишу крильми м’яку.
Поруч місяць кудись кочує,
Й не вгаває в траві цвіркун.
Вже поснули бусли на хаті,
Рве неспокій тонка струна.
Ох і буде мені, крилатій,
Я ж на цілий твій світ одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
* * *
Якась покута, долі гра.
Крізь серце струм.
Надовго моститься хандра.
Осінній глум.
Немає міри цим дощам.
Геть сад пожовк.
Я не скажу тобі прощай,
Якщо замовк.
А зникну спомином у сни
З твоїх очей.
Дощі не вічні. Після них
Сніг обпече.
Затим порадує краса
Разочків рим.
Мене лікують небеса,
Й від свічки дим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2020
БОЛЯЧЕ
Відчуй, як боляче! Бо двоє
Собі відмовчуються гордо
Й за літнім радісним акордом
Не чують власного. Герої…
Не тямлять, що любов окремо
Не може бути гойним трунком,
Бо є – розлуки подарунком –
І те що сіємо й пожнемо.
І хай там зорі сиплять срібно
Принадні чари у долоні.
Думки самотні і холодні
Уже звучатимуть осібно.
Хтось з нас у ніч піде від згуби,
Кохання втопить у мовчанні.
Уроки гордості повчальні…
Як не шепнуть «вернися», губи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2020
Два слова: «Я їду»!
І зникне неспокій.
Пів дня до обіду,
пів муки до кроків.
Хоч ти ще далеко,
я в шибку вростаю.
Метеликом легко
від щастя літаю.
Даремна морока!
Якби про все знати?
Кричить одинока
луна по кімнатах.
Згоріла утіха,
і думи, як вітер –
ти знов не приїхав,
знов серце розбите…
Вже осіню віє,
дощів зайва доза.
Сердечко німіє –
безсонниця, проза.
Що ж, відщебетала,
повіривши чуду.
Душа прошептала:
«На зло, жити буду»...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2020
Любов не відпускають безпричинно,
Як сон не відправляють ночі навздогін.
І зберегти любов – шляхетний вчинок,
То є – земній красі великодушний гімн.
Одним несила, декому і вдасться.
Кохання істинного – мить. Опісля гра
Смугастих плинів вкраденого щастя,
Протистояння: мрії, фальшу і добра.
Але ж буває! Доля нагородить
Отих, хто розпізнає істини сліди.
Тоді кохання з мудрістю приходить,
В душі світанком зостається назавжди.
_______
Любов не відпускають в безгоміння,
Її шанують і цінують, як життя.
Кохання – вибір: цвіту чи каміння,
Або – весна, або – довічне каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
* * *
Ще гойдає вербова колиска
В сповитку вередливе маля.
А нещастя спинилося близько,
Одягнуло на костур бриля.
Спи дитинонько, вередувати
Не прийдеться вже більше тобі.
Он біда повернула до хати
Жертву мітить свою, далебі.
Чи ж то знати малому дитяті
Хто і як відповість на «агу».
Вже вселилося лихо у хаті
І поставило всіх на вагу.
Важить – жити-не жити старанно,
І малих, і дорослих й старих.
А маля ж без гріха, ще зарано
Не ступило ж іще за поріг?
І постало в недолі питання,
Немовля доручити кому?
Не поможе ні сміх, ні ридання,
Без дорослих не жити йому.
Торгувалося з совістю горе,
Хоч і знало – нема вороття
У минуле. Воно непоборне
І забрало найпершим дитя…
А потому усунуло совість,
Непотрібний в цім ділі тягар.
Розпочав мор плести іншу повість,
Руки смерті до всіх простягав.
Прошкувала від хати до хати
Ненаситна і люта біда.
Помирали і діти, і мати,
Й батько душу назавше віддав.
Не оплакували домовини,
Їх по суті тоді не було.
Без війни, без жалю, без причини
Вимирало село за селом.
Та біда називалася – голод,
Лиш у землю від неї втечеш.
Принесли цю біду серп і молот,
Й дикі нелюди під кумачем.
Нас мільйони, усіх пам’ятайте!
Доки пам’ять – ми наче живі.
І земельки катам не віддайте,
Наша вимога й наш заповіт.
28.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020
* * *
Світанок, такий ласкавий
У двері мої постукав.
Я день починаю з кави,
Інакше не день – а мука.
Панно за вікном красиве,
Хоч сіре, але яскраве.
Вже паморозь біло-сива
Лягла на зелені трави.
Хитає калина брості,
Червоні блищать коралі.
Збирає в намисто осінь
прозорі з морозу краплі.
Вчепився вітрець за грушу,
Колише сухий листочок.
Я майже зігріла душу…
І кави є на ковточок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
ОБМІН
Міняю мрії на блакить яскраву,
можливе… волошкове поле на зорі.
Пожертвую, не пошкодую й каву,
віддам бажань химерних дуті пузирі.
Візьміть… без дотику кохання. Нащо,
зі смутком вічно жити?
Хай прийде весна!
Тоді фантазії в вісні, хіба що
позафарбовують примарні імена.
Сліпа довіра – то душі каліцтво,
затаєне під маскою скрадливих слів.
Що спопеліло, то ніяке слідство
не здібне відродити первозданний спів.
Віддам душі митарства і на волю,
полину у блакить без всякої мети…
Ціну страждань приміряти дозволю:
хто мрію тішить, здатен й крила обпекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020
* * *
Обійми міцніше, тише осяйна.
Відверну скоріше очі від вікна.
Буду наодинці коротати час,
Я заборонила мріяти про нас.
З ним – одна.
Без нього – теж бо нічия.
Хто страждає більше,
він… чи може, я?
Гріх впадати в відчай!
Й жити так от – гріх.
Виявився щастя надміцним горіх.
Молодість минає, доленька хистка,
Все одно почну лік з чистого листка.
Не дивлюсь у вікна, там зима гряде.
Хай кохання справжнє до дверей іде.
Поки у чеканні маються літа,
Збережи мій спокій, тише, золота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
* * *
Не від осені я збайдужіла
У простиглу лиху непогоду,
А тому, що душа спорожніла –
Зникло щастя комусь на догоду.
Поповзли пересуди невтішні,
То сміялись, то просто ганьбили.
Почуття задушевні безгрішні
Ще у зародку людоньки вбили.
Не буває кохання багато,
А у нас вже й ніколи не буде.
Наш міський невибагливий натовп
Не тебе колихатиме в будні.
У минуле сумне поринаю,
Ми не з’їли на двох навіть скибку.
Нащо дума мене розпинає?...
Лише вітер постукує в шибку.
Хто вигадує біди й розлуки,
Розбиває кохання і долі?
Розповзлися по світу зміюки
Лиш міняють то шкіру, то колір.
А могло, а могло б у нас бути
І любов, і духовне зростання.
Хтось змінив нам життєві маршрути
На довічне самотнє… скитання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020
* * *
Дивлюся сумно як дощі ідуть,
Нема розради й рима знову вмовкла.
Сльота прогнала літер суєту
І відчуття, немов душа промокла.
Журба. Ідуть дощі вже котрий день.
Мені б сьогодні хоч промінчик світла,
Хоч час від часу сонечко бліде…
Пишу росою на спітнілих вікнах.
Я цю осінню негідь не виню,
В природі не буває однобоко.
Все ніби справді, ніби довго сню
У напівзабутті твоїм глибокім.
Вже не буди, до тями не вертай.
Хоч вимушено – до морозу звикну.
Лишилася чи мрія, чи мета –
Приспати до весни любов принишклу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020
Так хочеться у «Клуб поезії» зайти,
і миле серцю прізвище побачити.
Та більш ніколи твого сліду не знайти,
а той що є – багато буде значити.
Твоя поезія на зламі двох епох
жила, хоч струни днів були надломлені.
Теплом від сонця наділяв ти багатьох,
не всі лише торкалися до променів.
Твоя поезія – магічний ритуал –
минулому й сучасному посвячення.
Ти висновки безсонь виносив на загал,
і друзі поспішали на побачення.
А там були прості-простісінькі слова,
в них – біль і радість, на добро – підкова нам.
Тебе нема… Тепер тут тиша вікова.
І пам’ять друзям… шрифтом закарбована.
Спи спокійно, поете!
З сестринською любов’ю, землячка!
Коли розміщала ці рядки до підвіконня прилетів голуб,
і походжав, не боячись мене, хотів в кімнату,
але зупинився від мого погляду...
(пам'яті поета)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Нам ще далеко до розлуки, чи до згуби…
Іще вирують непідробні почуття.
Але все важче вимовити «милий, любий»,
якесь незрозуміле у душі тертя.
За нами ще слідкує невсипуще око –
а що у них там далі, як же там у них?
Здається, хтось в космічнім просторі високо
вже не для нас готує свято новизни.
Ти ще цікавишся проблемами щодення,
думки з безсоння ще нав’язуєш свої.
Та якось ділися тепло і одкровення,
немов пустилися в невидимі краї.
А, кажуть, зустрічі завжди невипадкові.
Мабуть і втрати хтось планує із небес.
Якби нас цілували зорі світанкові,
якби я обнімала зраночку тебе…
Книжки – найкращі друзі, кава, квіти,
усе це є, і є ще іноді… дзвінок.
І ти ще в серці є, і ніде правди діти –
УСЕ ЧУДОВО, ЯК У СИЛЬНИХ ВСІХ ЖІНОК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
З твоїх рук хочу кави філіжанку,
а ще твоє плече взамін подушки.
Жадаю слів для серця спозаранку,
в них маячню немислиму на вушко.
А ще бажаю зірочку із неба,
для різних забаганок в міжсезоння.
Не можна зірку? То нехай, не треба.
Тоді цілунок лагідний спросоння.
Цей дивовижний ранок раєм здасться,
ми наче діти, досі не награлись.
Я хочу просто мріяти про щастя
і так, щоб мрії іноді збувались.
Надійність хочу, і зі слів віночок,
і з рук кілечко, типу – обнімашки.
Я хочу, ну хоча б один разочок,
відпити кави із твоєї чашки.
З тобою день проводити в роботі,
писати хочу, спорити, миритись.
Відклавши, все оставити на потім,
і говорити… не наговоритись.
А вечорами хочу свіч мигтіння,
обнявшись сісти вдвох біля каміну.
Від тебе хочу казки шепотіння,
і чай гарячий, з присмаком жасмину.
Пірнути б у безсоння із тобою,
щоб в парі дивним світом мандрувати.
Відчути літо, море, шум прибою,
там і схід сонця разом зустрічати.
Я знаю, в мене грандіозні плани!
Але ж і ніжністю зігріта мрія.
Ти все здолаєш, здужаєш, коханий,
якщо цієї казки я волію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Дозріває ніч невидимо дощем,
знов проллє смолисте небо сльози.
Ручка, зошит і думок вразливий щем…
Як же ранять завтрашні прогнози!
Ми удвох…
Насправді, ми – на самоті.
Жити порізно – гірка наука.
Осінь дні розмалювала золоті,
десь там зачаїлася розлука.
Я з тобою. Але все-таки… одна
зустрічаю розсвіт біля вікон.
Кава.
Чорний шоколад.
Бокал вина.
Тихий сум за справжнім чоловіком…
Суть не у безсонні, чи в тривожнім сні,
і не в римах, що течуть струмками.
Вдвічі важче нам, бо в ці простиглі дні,
доторкнутись можем лиш думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Природно котиться життя візок,
не прогнозує переміни.
Хоч дні перетираються в пісок,
вони ще не руйнують стіни.
Жива кохання дивовижна гра,
далеко ще примарні драми.
І клята пам’ять – самоти сестра
ще не наносить серцю рани.
Поріг не перейшла розлука ще,
фатальний крах містифікує.
Ще нам за щастя не вручили чек,
час-лікар душі не лікує.
Втім, вибирає ціль уже біда,
порозставляла скрізь радари.
Щоб увірватися, немов орда,
й раптово нанести удари…
Забрала осінь оплесків фурор,
сухою вохрою накрила.
Крах!
Щастя не відбудеться повтор…
Любов – міраж, якщо безкрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2019
Знов підкрадається самотність тихо,
знов нерви оголяє, жити не дає.
Біда – з тобою, а без тебе – лихо,
жадане наймиліше серденько моє.
Ніяк не дійдемо обоє згоди,
уразливий наш кожен видих, кожен вдих.
Розлука поодинці не приходить,
й кохання не заллєш ковтком води.
Жену настирні думи, то стриножу,
то добираю поміркований їм зміст.
Давай здамось хоч раз на милість Божу,
якщо у душах твердо вжився реаліст.
Не сердься, не сумуй, дай мені руку,
іди наосліп, просто йди на серця зов.
Жага незгод до краплі вип’є муку,
і ти упевнишся, що є жива любов.
Переконаєшся, ми надто схожі,
але найбільше нас невпевненість гнітить.
Давай поставимо довір’я сторожі,
Щоб прикрих сумнівів розрушити мости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2019
Сумую…
Так… на серці гірко…
Не тішать квіти, навіть сонце.
Ще день весни й червнева зірка
Загляне дивом у віконце.
Сумую…
Ми не разом знову…
Не нас покличе в щастя літо.
Веду ніч сам-на-сам розмову
Й лечу лебідкою до світу.
Сумую…
Тихо. Без істерик…
Розраду нишпорю у римах.
Лягає тиша на папери
Занадто стримана і смирна.
Сумую…
Не шкодую слова…
Нехай позначить шлях у небі,
Неначе ниточка шовкова…
Десь там мене чекає… лебідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Серце не спить, гулко вистукує.
Вся у напрузі я.
Бо незабаром в двері дзвінок.
І це – не ілюзія.
Небо очікує сонця.
Я… чекати втомилася.
Ніби тиха мелодія ззовні.
Не помилилася?
Ти на порозі стоїш.
Пахнеш дощем і квітами.
Мить поцілунку.
Щастю радіємо, наче діти ми.
Ти привіз море лагідних слів
і від сонця промені.
Знову вернулась весна.
Негода лишилась в спомині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2019
Мене не шукай там, де хвилі невловні
бурштиновий лижуть пісок.
Й нема там, де простори надто безмовні,
де чути, як пульс б'є в висок.
Згадай наші любощі, зовсім недавні,
аж струм переймав до кісток.
Вже нас не побачиш в квітучому травні,
мене вкрив туман з пелюсток.
Знов біля верби я з'явлюся не скоро,
мій образ розтав у снігах.
Даремно розвіюєш вранішній морок –
душа моя в вічних бігах.
В міжряддях чаклунка розгадку закрила,
без магії марні слова.
І Ангел не скаже, де дів мої крила,
хоч втрата давно не нова.
Ти, може серйозно, скорій – необачно
душ наших дозволив злиття.
Я квітну тепер в твоїм серденьку вдячно,
в судинах пульсую життям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2019
Нині твоя душа прокидається разом зі мною,
Моститься під серцем і п’є мою несолодку каву.
Дім – заповнений нашим щастям, з вікна – пахне весною.
Раптом твоя душа моїй подає думку цікаву.
Вмить бере за руку і мене веде до монітора.
Для початку ми розглядаємо недавні світлини,
Ми з тобою були разом, ми були вкупочці вчора,
А сьогодні до зустрічі лічимо знову хвилини.
Лиш твоїй душі не терпиться, хоче знайти щоденник,
Записати думки, котрі хвилюють тебе постійно.
Може так трапиться й моя душа твоєю натхненна
Сформулює рядки м'яко, лагідно, сонячно, мрійно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2019
Не сплю. А вже вгорі ледь-ледь світає.
Думки ніч сновигають, як вужі.
Я знаю, ти мене без сну читаєш,
І тишу, і мій крик душі – вірші.
Упевнена, ночами теж сумуєш,
Твій настрій дістається і мені.
Буває й сам у відповідь римуєш,
Уявою малюєш спільні дні.
Моя душа пташам таємно рветься
Життя вдихнути в роздуми твої.
Дзвони частіше. Як тобі живеться,
Чи повернулись з півдня солов’ї?
Вже первоцвіт в лісах прослав мережки,
І ряст барвисто виткав гобелен.
Берізка знов приміряла сережки,
А в золото вдягнувся білий клен.
В дворі зарожевіли абрикоси,
Гудуть над цвітом весело джмелі.
Верба в воді полоще жовті коси,
Й відчутній з кожним днем тепло землі.
Дзвони. Де думка відтепер ночує,
Скажи, що бачиш у короткім сні?
Повір. Моя душа твою почує,
Відправ у Космос наші позивні.
Ніч розмотала темноту до краю.
Похолодало. Квітень змерз, мабуть.
Лови моїх думок весняних зграю,
Вони твої неспокої зведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
У звуках квітня незвичайні ноти,
що недосяжні березню і травню.
В них крики щастя, висота польотів
тремких і втішних зрана до смеркання.
Ці звуки творять тисячі мелодій!
Враз розлетиться видиво врочисте
відтінком голосистим на свободі,
покриє кущик, дерево безлисте.
Любов постане, досі невідома,
підхопить ці живі природні звуки,
їй вже набридла березнева втома –
злетить у сад і гай, на поле й луки.
Втім, час обмежений, одначе, треба
заповнити вщерть гомоном пустоти.
А там, гляди, на горизонті неба
піймає вітер милозвучні ноти.
Й носитись буде з ними аж до травня,
нам заспіває джерело й травинка…
Як тільки вдасться гра у квітня справжня,
природа раптом скаже:
«Стоп, зупинка».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2019
Шаленіє вічним прагненням весна,
Полум'яна зваба пристрастю цвіте,
Щось співзвучне відчуває кожен з нас,
І надіється – цвіт в серці проросте.
Ви не вірте, що любов суцільний кайф,
Насолоди безперервної снага.
То життя… і нарікай чи дорікай –
Навіть букві справедлива є вага.
До мовчання підбираю знов ключі.
Попри все, мені вповільнити жагу б,
Прокидатися, хоч зрідка на плечі,
Й теплий досвіток спивати з ніжних губ.
А натомість докір й сумнівів вагон,
І безсонні ночі з книжкою в руці.
Хоч моя весна і схильна до пригод,
Та її ґвалтують думи-мудреці.
Є в природи: і спокуса, і протест.
Як зуміти й зрозуміти дивний світ?
Прохолода у взаєминах – підтекст…
Зайва метушня душі, чи вдалий хід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832402
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2019
Тихі і розмірені удари –
Рівновага щирих двох сердець.
Не вдягай рожеві окуляри,
Бо зведеш реальність нанівець.
Вже осіли вистуджені чари,
Притаїлись залишки надій.
Не вдягай рожеві окуляри,
Не сколочуй кола на воді.
І зірок ослабнули пожари –
Юності яскраві кольори.
Не вдягай рожеві окуляри,
Не обманюй серце до пори.
Незабаром розійдуться хмари,
Фільтр просіє промені весни…
Не вдягай рожеві окуляри,
Краще спокушай рожеві сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Тривожить душу дещо незбагненне,
Весни початок, чи зими фінал…
Скажи, ти посміхаєшся без мене,
Коли між нами із проблем стіна?
Тебе штурмують справи повсякдення,
Я мучусь в пошуках потрібних слів.
Комусь на видих і на вдих – натхнення,
А нам крихтини дотиків малі.
На жаль не стали щастя збирачами,
В думках пропала струнка новизни.
А все ж вдається іноді ночами
Творити ноти нашої весни.
Зникає задушевність.
Помилково?
Таке буває часто між людьми.
Я явно бачу, як страждає слово,
Й нам посилає світло з напівтьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Я вільна.
Е-гей!
Я до щастя лечу!..
А «хтось» залишився без мрії й тепла.
І той «хтось» задув по дорозі свічу.
А я ж бо до цілі сягнути могла…
Печалька.
Перерваний пробний політ.
У мороці березня зникнув кураж.
Згинаються крила.
Повітря, як лід.
Попереду марево – сонця міраж.
Я пробую ще.
Долетіти між скель.
Ламається пір’я.
У грудях – вогонь…
Усе навкруги безтілесне й бридке…
Покликати поміч?
Даремно.
Й кого?..
Мені б до світанку.
Тримаюсь.
Мовчу.
Чи ж серце домріє, доснить, доживе.
Спасіння.
Нарешті!..
Секунди лічу.
І з мороку виплив навстріч журавель.
За мить спалахнуло до тисячі свіч,
Внизу силуетом постала земля.
Я ж, саме до щастя летіла всю ніч,
До нього проліг ризикований шлях!..
Надійно узяв він мене на крило,
Із темряви ночі на світло забрав.
Я бачила чітко, як сонце зійшло,
Й розвіяла морок ранкова пора.
Вдивляюся в стелю, недвижно лежу,
Радію світанку, що сон розігнав.
Я ще не готова піти за межу…
Втім… звідки про сон, про вояж він узнав?
У Космос піднявся у цій чорноті,
На поміч мені журавлем поспішав...
В матерії Всесвіту – схрон почуттів,
Лиш там розуміє і бачить душа.
На столику мирно світлина стоїть,
Мій образ коханий – невгасна свіча.
Що сон нез'ясовний по суті таїть,
Чи ж слушно вночі він потратив свій час?..
Ні,.. пальців сплетіння вже не розірве:
Ні відстань, ні час, ні проблеми, ні сни.
Бо в душі вросло те, що вічно живе –
Бездонність очей й незворотність із них.
20.03.2019 07:10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2019
Це якась маячня, чи справжнісінька втеча
Від тепла березневого й хмар, заодно.
Поспішає сніжок, крутить майже хуртеча
І благально постукує в темне вікно.
Запізнився на місяць, нема холоднечі.
До землі долетіти не вдасться і зась...
Від лапатого снігу світлішає вечір
І святково за вікнами. Казка вдалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830705
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2019
Про що писати? Боже, милий!
Про те що горлиця-душа
до тебе квапиться щосили
й тріпоче серце, мов пташа.
А ніч незатишна, нервозна
не обіцяє навіть снів…
Чи ж ми побачимося, хто зна...
Я божеволію без слів.
Думки кусають гарячково,
немов собаки навісні.
А може все це помилково,
це все наснилося… О… ні!
Заціпеніла над каміном,
дратують тіні на стіні.
Чаклую знову з кофеїном,
і… мов спокійніше мені.
Вже за вікном блідніє нічка,
невдовзі досвіток, а я…
зорію, плачу, наче свічка…
і чути хочу Солов’я.
25.03.2019 05:33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019