Полісянка

Сторінки (1/23):  « 1»

Наші свічі - не просто дим…

Ти  зникаєш,  та  не  сліди,
Рік  стікає,  та  не  події.
Наші  свічі  –  не  просто  дим,
Наші  душі  –  взірці  надії.

Нас  чекають  іще  міста,
Млистий  захід  і  теплий  південь.
На  окремих  п’яти  листах
Наближаємо  словом  квітень.

Хай  завія,  хай  мокрий  сніг,
Дошкуляє  й  мороз  місцями.  
Нам  так  славно  в  своїй  весні,
Хоч  не  бачимось  місяцями.

Ми  в  полоні:  чи  сну,  чи  гри,
Все  зіпхнемо  на  примхи  долі.
Плинуть  колом  десятки  рим
Серед  ночі  сліпі  і  голі.

Ризикнули  піти  за  край,
Стерли  почерком  застороги.
Боїмося  ступити  в  рай,
Бо  немає  назад  дороги.

Засипає  наш  листопад
Всі  прожиті  не  нами  роки.
Світ  яснішає  від  лампад,
Й  посилає  на  двох  неспокій.

Ти  приносиш  букети  слів,
Поцілунками  перевиті.
Я  шаную  твій  кожний  слід,
І  збираю  побачень  миті.


Ми  легендою  відбулись,
Почуттів  обопільних  повінь.
Вірю,  знайде  ще  хтось  колись
Рими,  вкраплені  в  сонця  промінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825451
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019


Дивне сновидіння

Ряд  за  рядочком  вервечка  із  літер
Десь  ненавмисне  мене  повела.
Йду  бездоріжжям,  прилащую  вітер,
Мовчки  й  до  міста  небавом  дійшла.

Вогники  всюди  моргають  слухняно,
А  доокола  й  живої  душі.
Дихати  легко,  привільно,  весняно,
Низки  рядочків  складаю  в  вірші.

Вмить  завихрилося  видиво  вітром,
І  понесло  у  безмежжя  вогні.
Ніяк  творити,  бо  щезнуло  світло,
Я  десь  потрапила.  Лячно  мені.

Мабуть  душа  про  біду  сповістила,
Образ  знайомий  явився  очам.
Крила  уява  свої  розпустила,
Поглядом  ніжно  торкнулась  плеча.

Ніби  стою  в  старовинній  фортеці,
Стіл  для  паперів,  пергамент,  перо.
Щойно  відчула  себе  у  безпеці,
Образ  знайомий  усівся  на  трон.

Голос  до  мене  прорік  із  нікуди,
Від  несподіванки  вклякла  на  мить.
«Знаєш,  тобі  не  минути  спокути,
Біль,  що  роз'ятрює,  не  відщемить.

Всі  хвилювання  пора  вколисати,
Я  посприяю,  вір,  слово  держу.
Будеш  тепер  біля  мене  писати,
Правильний  напрям  життя  покажу»…

«Що  тобі  знати  про  муки  і  болі,
Вчинкам  усяким  є  справжня  ціна.
Без  аргументу  слова  твої  голі,
А  особливо,  коли  йде  війна.

Якось  відмучу  роки  наодинці,
Чесно  живу,  не  розмінний  товар».
Він  подає  на  тарелі  червінці,
Я  вибиваю  рукою  сей  дар.

Дзвінко  розсипались  долі  монети,
Втім,  якось  дивно  складають  мотив.
Я  прокидаюся.  Де,  я  і  де,..  ти?
Постіль…  будильник…  і  смак  самоти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825323
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.02.2019


Зігрітись хочу від любові

Пливе  у  ніч  думок  лавина,
Уривки  класики  звучать.
Бокал  вина,  тремтить  свіча,
А  над  столом…  твоя  світлина.

На  фото  погляд  зупинила,
До  скронь  торкнулася  теплом…
Недавно  нас  міцним  вузлом  
Зв’язала  доля  й  поріднила.

Не  спиться.
Про  життя  мудрую,
Що  в  тебе  дома  безліч  справ,
А  щоб  до  ранку  мирно  спав,  
Свій  тихий  сон  тобі  дарую.

Уже  позначив  місяць  розсвіт,
Свічний  малюнок  відтінив,
Мене  від  роздумів  звільнив,
За  ніччю  їх  послав  у  Всесвіт.

Без  тебе  слово  примітивне,
І  гіркуватий  присмак  вин,
Не  гріє  ковдра  і  камін,
Передчуття  бентежно-дивне.

І  ніч-не-ніч,  а  втрата  часу
На  дум  потік,  облаву  рим,
Твій  образ  дивиться  згори,
Мов  просить  вилучити  фразу.

Моє  ти  щастя  невловиме,
Мій  мандрівник  і  мій  поет,
Обняти  б  ніжно  тет-а-тет
Кохання  наше  неділиме.

Неспішно  в  тиші  світанковій,
Вражати  доторками  рук,
Відчути  серцем  кожен  рух,
Й  обом  зігрітись  від  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825188
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2019


Душа у лещатах

Хто  є  зайвим  на  цій  планеті,
Примудрилися  виживати.
На  біду  –  у  співців-поетів  
Душі  стиснуті  у  лещатах.

Хто  тримався  за  хвіст  комети,
Зрозуміє  дар  Прометея.
Попелюшкою  легко  бути,
Якщо  є  невсипуща  фея.

Хто  спілкується  із  птахами,
Не  нашле  спересердя  болю.
Заблокована  знов  гріхами,
Вибираю,  за  будь-що  –  волю.

Хто  стояв  на  краю  безодні,
Не  встановить  на  слово  квоти.
Тільки  тиша  –  Бог  на  сьогодні!
Ще…  улюблені  серцю  ноти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825114
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 12.02.2019


Ти – мій Наставник

Ти  –  мій  Наставник,  мій  Учитель,
Якщо  точніше  –  приклад  честі,  
Поет-кумир  і  змін  вершитель,
Мій  вказівник  на  перехресті.
Життя,  як  попіл  від  пожежі,    
Ще  вогняне,  однак,  вгаває.
Та  поспішати  гріх  за  межі,
Звідтіль  повернення  немає.
Невдало  вивчила  уроки?
Живим,  така  властива  вада.
Не  Бог  спитає  за  пороки,
А  совість.  От  і  вся  досада.
Якщо  існує  заборона,
В  такому  разі  є  і  ґрати.
Для  мене  ж  лінія  червона
Хороший  стимул  вигравати.
Душевні  наші  суперечки
Приносять  користь,  випадково…

Повір,  я  ще  сплету  вервечки,
Де  є  підґрунтям  –  щире  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825032
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


Зачепила весна струною

Зачепила  весна  струною,
і  заграла  мотив  струна.
Не  зі  мною  він,  не  зі  мною!
Хоч  душа  в  нас  на  двох  одна.

Він  не  мій,  в  тому  вся  причина,
мій  –  по  зорях,  мій  –  зодіак.
Він  –  сторонній  цілком  мужчина,
лиш  без  нього  мені  ніяк.

Запізнився  на  довгі  роки,
десь  затримався,  чи  не  встиг.
Тільки  зараз  забрав  мій  спокій,
зарясніли  від  слів  листи.

Я  ніколи  ним  не  страждала,
не  принаджувала  краса.
Як  так  сталося,  як  невдало,
пустоцвітом  зацвів  наш  сад!

Хоч  нема  його,  він  є  –  всюди,
стиснув  груди  холодний  лід.
Він  нізвідки  прийшов…  в  нікуди
кане  з  часом  останній  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824743
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2019


Порух весни

Закортіло  відчути  недавно  народжені  ноти,
Може  трішки  сплакну,  мабуть  зліва,  як  перш  защемить.
Поцілунок  у  простір  –  космічний  невидимий  дотик  –
Поривання  торкнутись  коханого  тіла  на  мить.  

Позаземні  побачення  –  сцени  правдивих  містерій,
Самобутні  на  двох  і,  звичайно,  властиві  для  душ.
Я  даремно  у  світ  затуляю  приховані  двері,
І  тому,  що  тим  світом  весна  поспішає  чимдуж.

Навіть  в  щільно  закриті  ходи  пробиваються  звуки,
Воскресає  мелодія  мрій  –  своєрідна,  нова.
Почуттям  на  догоду  блукають  теренами  букви,
Щоб  завчасу  з'єднати  в  рядок  необхідні  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824650
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.02.2019


Для прелюдії



Рука  спадає  на  подушку
торкнутись  теплого  чола.
Повітря  лиш  студену  смужку
подушка  нишком  віддала.

Тебе  немає.  Порожнеча.
Немає  рідного  тепла.
А  в  вікна  стукає  хуртеча  –
сріблястих  вітер  осідлав.

До  ранку  слухала  завію,
важка  з  безсоння  голова,
від  дум  своїх  ніяковію,
ледь-ледь  пригадую  слова.

Мої  римовані  уривки
рядком  лягли  на  монітор,
як  ноти  для  твоєї  скрипки,
щоб  зміг  озвучити  повтор.

У  цій  прелюдії  важливо  –
не  ти,  не  я,  а  тільки  б  –  ми
стрічали  день  новий  щасливо
під  тихі  стогони  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824543
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2019


Зустріч у Луцьку

Опинилися  в  Луцьку  ми.
Ненароком,  непередбачено,
Кажуть  –  щастя  завжди  оплачено,
Чи  надією,  чи  слізьми.  

Ми  напроти  –  рука  в  руці,
Вітер  сіє  дурман  акації,
З  нас  знімає  хвалу  й  овації
І  розносить  в  усі  кінці.  

Вийшов  місяць  –  сторожовий,
Вчувся  плескіт  води  об  пристінки.
На  нічліг  поспішили  ластівки,
Вглиб  мурованої  канви.
   
Звуки,  шепіт,  лиш  тінь  мовчить,
Простяглася  удаль  за  брамою,
Невимовною  досі  драмою
Замок  привидом  височить.

Між  бруківкою  сизий  мох,
Як  вода  до  каміння  тулиться,
Запах  кави  пливе  по  вулиці…
Ми  у  літнім  кафе  удвох.

Вечір  стелить  трав  оксамит,  
Лине  м’яко  соната  Шуберта.
Їдуть  вершники  з  замку  Любарта  –
Крешуть  іскри  із-під  копит.

Нещодавно  двобій  тривав,
Древні  стіни  ледь-ледь  здригалися,
Мужньо  лицарі  там  змагалися…
Списом  хтось  з  них  шолом  зірвав.

То  все  гра.  Двадцять  перший  вік,
Лише  замок  не  знає  старості,
Знай,  прищеплює  духу  паростки,
Хоч  і  втратив  змаганням  лік.  

Нетутешні  ми,  вже  ж,  а  втім,
Місце  зустрічі  має  значення,
Бо  найперше  оце  побачення,
Стало  знаковим  у  житті.

Сяйво  дивне  від  ліхтарів,
В  тишу  літню  вдяглася  вулиця.
Ми  до  дійсності  повернулися…
Потяг…  жде.  На  вокзал  скоріш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824421
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.02.2019


У нас все, як спочатку

У  нас  сьогодні  так,  як  і  спочатку  –
Усмішка  щира  і  блискучі  очі,  
Хоч  вже  давно  награлися  в  мовчанку,
Все  ж  і  до  тиші  є  таки,  охочі.

Тому,  що  двоє  сизих…  незалежних
Не  мають  даху,  щоб  поворкувати.
А  дій  простих  і  надто  обережних
На  тлі  чуток  ніяк  не  спростувати.

Лишаємо  на  потім  чари  й  чвари
І  від  людей  не  зводимо  фортеці.
Переконалися  –  розвівши  хмари,
І  ми,  і  душі,  справді,  у  безпеці.

Стираю  з  роздумів  уяву  хвору,
Тулюсь  до  тебе  серцем  горда  й  сміла.  
Веснію  знов,  бо  із  тобою  поруч  
Я  ласку  п’ю  із  губ  і  з  твого  тіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824295
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.02.2019


Ти – мій вирок

Чи  то  місяць,  чи  блиск  зірок
не  бувають  гарячі…
Ти  –  мій  вирок  і  мій  –  пророк,
передвісник  удачі.

Ще  м’язисте  міцне  крило
розпорошує  морок.
Ти  зберіг  у  собі  тепло,
хоч  давно  вже  за  сорок.

Ти  прагматик  і  реаліст  –
дій  вражаюча  скромність.
Мудрість  слова  для  тебе  –  зміст,
сила  слова  –  спроможність.

Почуттів  золоті  жнива
осінь  шле  надто  пізня.
Я  тобою  живу…  й  жива
наших  зустрічей  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2019


ЛЮТНЕВИЙ ДОЩ

Зима  виходить  з  гри  –
дощ  стукає  в  вікно.
Лютневий  колорит  –
скоріш  його  мінор.

В  кафе  сиджу  сама,
дивлюсь  на  сірість  площ.
Мій  кави  аромат  
краде  нудотний  дощ.

Здається  сірий  світ
поношений,  старий.
Приємніше,  як  сніг
висвітлює  двори.

Незатишно  в  кафе
і  музика  нудна…
Щось  зве  нове  й  живе  –
я  думаю…  про  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824080
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2019


Молитва

Є  сила  молитви,  що  здатна  з  безодні
Підняти,  спасти,  врівноважити  пульс.  
І  погляд  до  неба,  і  вкупі  долоні  –
За  тебе,  коханий,  щоденно  молюсь.

Не  спиться.  І  настрій  тому  незавидний,
І  смутком  лягає  печаль  на  папір.
Скучаю,  люблю  і  тривожуся,  рідний,  
На  відстані  важко  зцілити,  повір.

Злітаю  обняти,  до  себе  забрати,
Пташиною  б’юся  в  закрите  вікно.
Навіщо  коханим  хвороби  і  ґрати?..
Не  знаю…  Й  молюся  настирливо  знов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.02.2019


чи ООС… чи АТО…

Оглядаюсь  на  рік  минулий,
Скільки  в  небо  пішло  людей.
Ми  не  в  праві  –  їх  не  забули,
І  війна  не  скінчилась…  Йде.

Нащо  смерті,  на  небі  ж  рясно,
Нащо  втрати  незгойні  ці?
Як  же  рано,  о,  як  невчасно
Зброя  випала  з  рук  борців.

То  скропилися  кров’ю  квіти,
То  зчорнів  перед  смертю  світ  –
Це  ж  твої,  Україно,  діти,
То  ж  весняного  саду  цвіт!

Як  війну  би  не  називали:
Чи  ООС,  чи  раніш  –  АТО,
Від  рашистів  куль,  їх  навали
Воїн  витримав,  впав  –  бетон…

Бог  і  совість  –  важливі  свідки
В  цій  кривавій  святій  борні…
Підростають  війни  сирітки
Й  тата  бачать  лише  вві  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823788
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2019


Тобі… коханий

Безсоння.  
               Тиша…  
                           Наче  постріл  
Летить  з  покрівлі  мокрий  сніг.
Тобою  пахне  наша  постіль,
Ти  не  пускаєш  в  ліжко  снів.

Тобою  сповнене  повітря,
Й  ще  на  подушці  теплий  слід.
Думки  нанизую  на  вістря
Твоїх  останніх  ніжних  слів.

На  серці  лагідне  «кохаю»
Застигло  краплями  роси.
Вже  у  ваганні  не  зітхаю,
Єдиний  ти,  на  всі  часи.

Із  губ  знімаю  поцілунки,
У  передрання  темне  шлю.
Прийми  вітання  від  чаклунки,
Й  моє  невдаване  «люблю».

Зима  змагається,  знов  осінь
На  сніг  спустилася  дощем.
Ми  ж  у  весні  застрягли  досі,
Нам  солов’ї  співають  ще.

Живу  в  тобі,  живу  тобою,
В  щасливих  днях  тепер  живу.
Багаті  справжньою  любов’ю
Ми  повість  пишемо  нову.

Відтак  і  душі  одностайні  –
Реальна  зустріч  –  не  дзвінок,  
Бо  вірять…  в  нашому  коханні
Лишилось  безліч  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Для тебе живу…


Пронизує  мозок  ночами  відлуння
думок,  що  від  тебе  пливуть.  
Якби  запитав  хто:  «для  кого  живу,  я»…  
Сказала  б:  «для  тебе…  живу».  

За  тебе  віддати  і  душу  не  шкода,
ти  –  сонця  танок  у  вікні.
Від  долі  вагома  моя  нагорода,
розрада  і  пломінь  в  мені.

Як  з  юності  мрія  –  реальний  і  справжній
мужчина:  і  маг,  і  митець.
Ти  сон  нерозгаданий  і  неосяжний,
віршів  унікальних  взірець.

Тебе  у  тобі  не  втомлюсь  відкривати,
наповнюю  щастям  всі  дні.
Й  приємно  для  тебе  життя  вишивати
на  сонячному  полотні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823435
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.01.2019


НЕ ВИНІТЬ ВДОВУ

Не  виніть  вдову  даремно,
Що  краде  чуже  тепло.
Їй  несолодко  й  недремно,
Їй  незатишно  і  темно,
Душу  болем  обпекло.

Що  гріховного  зробила
Молода  іще  вдова?
Ні,  вона  не  розлюбила,
Просто  доленька  розбила
Щастя  бувшого  штурвал.

Що  ви  знаєте  про  ночі,
Прикрі  сльози  до  зорі,
Сни  збентежені  жіночі,
І  без  сну  підпухлі  очі,
Крик  надії,  море  мрій?

Не  тривожте,  вдовин  спокій,
Ніжну  вдовину  красу.
Не  робіть  бездумні  кроки,
Світ  без  вас  уже  жорстокий!
Нащо  сей  безглуздий  суд?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823289
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Щастя у щасті

Руки,  мов  крила  на  плечі  лягли,
Губ  поцілунок  солодкий  і  млосний.
Знову  зустрілись,  зуміли,  змогли
Сонячним  ранком,  січневим  морозним.  

Щастя  усмішка,  грайлива,  нова,
Щастям  наповнені  теплі  долоні,  
Очі  щасливі,  навіщо  слова,
Щастя  ж  відкрило  обійми  сьогодні.

Стукає  в  скроні  ледь  видимий  пульс,
Ніжно  тулюся  до  нього  губами.
Щастя  біжить  по  судинах  спокус,
Нас  невдержимих  виводить  із  тями.

Байдуже,  що  у  зимовім  пальто  –
Двоє  безумних  в  гарячім  сплетінні,
В  душах  вібрує  живий  камертон,
А  в  коридорі  змагаються  тіні.  

–  Скучила…  
         –  Скучив…    
                   –  Коханий…  
                             –  Люблю…
Від  почуттів  переповнених  душно.
Голос  твій,  подих  і  порух  ловлю…

Поруч  лежить  телефон…  незворушно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823138
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.01.2019


Чого хотів би… для душі…

Помрій...  
Чого  хотів  би  для  душі?  
Солодких  снів,  чи...  звично,  просто  яви,  
Чи  теплий  тихий  плин  моїх  віршів,
Чи  з  поцілунків  й  пестощів  облави?

В  усьому:  
й  сни,  й  реальність,  й  лава  слів,
І  стук  сердець,  і  з  ніжності  пігулки.
Й  температура  пристрасних  полів,  
І  почуттів  невивчені  завулки.

Скажи,  направду…  
Усвідомлю  я
Стежину  ту  до  істинного  щастя.
Хто  зрозумів  без  слів  спів  солов’я,
Тому  любов  міфічною  не  здасться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823010
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2019


Дивне море

Спустився  вечір  до  вікна,
Крізь  млу  проникли  зорі...
Яка  вона,  любов  земна,
В  якім  блукає  морі?

Є  –  дивне  море  почуттів,
Є  –  сліз  безкрайнє  море,
Як  розпізнати  в  наготі
Таємне  й  неозоре?

Когось  на  гребінь  піднесе,
Рятунку  інший  кличе,
Невже  в  любові  глузд  і  сенс
Вагомі  лиш  на  відчай?

То  хвиля  горнеться  легка,
То  шторм  жахає  грізно…  
Я  знов  заплуталась  в  думках…

Дзвінок  у  двері…  Пізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822845
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.01.2019


Я уже люблю…

Гарячим  полум’ям  спустилася  заграва
І  серце  у  вогні,  але  я  все  стерплю.
Я  знаю,  що  кохати  Вас  не  маю  права,
То  що  ж  мені  робити  –  я  уже  люблю.  

Ви  –  сон  старих  часів,  давно  забутих,  
Коли  на  вогнищі  згорали  за  любов.  
Й  сьогодні  тої  страти,  мабуть,  не  минути,
Лише  хотілося  б  палати  нам  обом.

Чужий  коханий  –  долі  відчайдушний  присуд,  
Мені  під  силу  все  і…  навіть  забуття.
Душа  моя  вкарбує  кожну  Вашу  рису,
Ваш  образ  пронесе  через  усе  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.01.2019


БОКАЛ НЕВИПИТИХ ДУМОК…

…свічі  недопалок  зотлів,
пливе  у  темряву  димок,
бокал  невипитих  думок
за  північ,  начебто  змалів…

ноктюрн  Шопена  не  замовк,
в  душі  снодійним  розімлів,
потік  невимовлених  слів
не  зайве  взяти  під  замок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822217
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.01.2019


Миті ночі

́

Злітає  угору  кохання  свіча,
І  кожен  наш  вірш  почуттями  розшитий.
Ми  доторком  рим  зігріваємо  час,
Нам  легше  розлуку  вночі  пережити.

Як  томляться  крила,  скінчиться  строфа,
Малюємо  серцем  до  серця  стежини.
А  з  вранішнім  променем  хвиля  нова
Дарує  для  рими  нові  одежини…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822075
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.01.2019