Полісянка

Сторінки (1/58):  « 1»

Нині твоя душа прокидається разом зі мною

Нині  твоя  душа  прокидається  разом  зі  мною,  
Моститься  під  серцем  і  п’є  мою  несолодку  каву.
Дім  –  заповнений  нашим  щастям,  з  вікна  –  пахне  весною.
Раптом  твоя  душа  моїй  подає  думку  цікаву.

Вмить  бере  за  руку  і  мене  веде  до  монітора.  
Для  початку  ми  розглядаємо  недавні  світлини,  
Ми  з  тобою  були  разом,  ми  були  вкупочці  вчора,
А  сьогодні  до  зустрічі  лічимо  знову  хвилини.

Лиш  твоїй  душі  не  терпиться,  хоче  знайти  щоденник,
Записати  думки,  котрі  хвилюють  тебе  постійно.
Може  так  трапиться  й  моя  душа  твоєю  натхненна
Сформулює  рядки  м'яко,  лагідно,  сонячно,  мрійно…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833541
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2019


лови моїх думок весняних зграю…

Не  сплю.  А  вже  вгорі  ледь-ледь  світає.
Думки  ніч  сновигають,  як  вужі.
Я  знаю,  ти  мене  без  сну  читаєш,
І  тишу,  і  мій  крик  душі  –  вірші.

Упевнена,  ночами  теж  сумуєш,
Твій  настрій  дістається  і  мені.
Буває  й  сам  у  відповідь  римуєш,
Уявою  малюєш  спільні  дні.

Моя  душа  пташам  таємно  рветься
Життя  вдихнути  в  роздуми  твої.
Дзвони  частіше.  Як  тобі  живеться,
Чи  повернулись  з  півдня  солов’ї?

Вже  первоцвіт  в  лісах  прослав  мережки,    
І  ряст  барвисто  виткав  гобелен.
Берізка  знов  приміряла  сережки,
А  в  золото  вдягнувся  білий  клен.

В  дворі  зарожевіли  абрикоси,
Гудуть  над  цвітом  весело  джмелі.
Верба  в  воді  полоще  жовті  коси,
Й  відчутній  з  кожним  днем  тепло  землі.

Дзвони.  Де  думка  відтепер  ночує,
Скажи,  що  бачиш  у  короткім  сні?    
Повір.  Моя  душа  твою  почує,
Відправ  у  Космос  наші  позивні.

Ніч  розмотала  темноту  до  краю.  
Похолодало.  Квітень  змерз,  мабуть.
Лови  моїх  думок  весняних  зграю,
Вони  твої  неспокої  зведуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832622
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019


ЗВУКИ КВІТНЯ


У  звуках  квітня  незвичайні  ноти,
що  недосяжні  березню  і  травню.
В  них  крики  щастя,  висота  польотів
тремких  і  втішних  зрана  до  смеркання.

Ці  звуки  творять  тисячі  мелодій!
Враз  розлетиться  видиво  врочисте
відтінком  голосистим  на  свободі,
покриє  кущик,  дерево  безлисте.

Любов  постане,  досі  невідома,
підхопить  ці  живі  природні  звуки,
їй  вже  набридла  березнева  втома  –
злетить  у  сад  і  гай,  на  поле  й  луки.  

Втім,  час  обмежений,  одначе,  треба  
заповнити  вщерть  гомоном  пустоти.
А  там,  гляди,  на  горизонті  неба
піймає  вітер  милозвучні  ноти.

Й  носитись  буде  з  ними  аж  до  травня,
нам  заспіває  джерело  й  травинка…
Як  тільки  вдасться  гра  у  квітня  справжня,
природа  раптом  скаже:  
                                                                             «Стоп,  зупинка».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832496
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2019


Шаленіє вічним прагненням весна


Шаленіє  вічним  прагненням  весна,  
Полум'яна  зваба  пристрастю  цвіте,
Щось  співзвучне  відчуває  кожен  з  нас,
І  надіється  –  цвіт  в  серці  проросте.

Ви  не  вірте,  що  любов  суцільний  кайф,
Насолоди  безперервної  снага.
То  життя…  і  нарікай  чи  дорікай  –
Навіть  букві  справедлива  є  вага.

До  мовчання  підбираю  знов  ключі.
Попри  все,  мені  вповільнити  жагу  б,
Прокидатися,  хоч  зрідка  на  плечі,
Й  теплий  досвіток  спивати  з  ніжних  губ.

А  натомість  докір  й  сумнівів  вагон,
І  безсонні  ночі  з  книжкою  в  руці.
Хоч  моя  весна  і  схильна  до  пригод,
Та  її  ґвалтують  думи-мудреці.  

Є  в  природи:  і  спокуса,  і  протест.
Як  зуміти  й  зрозуміти  дивний  світ?
Прохолода  у  взаєминах  –  підтекст…
Зайва  метушня  душі,  чи  вдалий  хід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832402
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2019


останнє кохання приніс на олтар

останнє  кохання  приніс  на  олтар,
обрамив,  неначе  ікону.
позбавила  старість  принадливих  чар  –
життя  в  безнадії  до  скону.
розплутався  щастя  спокусливий  шарф
обшарпаний  долі  шляхами.  
дошкулив  мороз,  не  зігріта  душа
і  пам’ять  вп'ялась  реп’яхами.
позбувся  усього,  незграбно  любив,
прогаяв  чуттєвий  здобуток.
тепер,  як  дощенту  мету  загубив,
збираєш  зі  споминів  смуток………………

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832146
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.04.2019


Чи готовий до втечі в весну?

Буду  стисло,  нехитро  і  скромно,
монолог  мій  не  створить  біди.
Ти  моя  таємниця  і  донор
дум  весняних  –  нових,  молодих.
Я  опікою  вся  оповита  –
в’єш  зі  слів  мальовничі  вінки.
А  для  мене  ти  –  книга  відкрита,
непрочитана  досі…  ніким.
Невідомий:  то  бурний,  то  тихий,
втім,  на  вдачу  не  бідна  і  я.
Упокорю  фантазії  й  примхи,
щоб  почути  удвох  солов’я.
Будеш  Сонцем  віднині  невтомним,
пам’ятай  лише  догму  просту,
я  з  любов’ю  земною  таємно
Незабудкою  в  серце  вросту.
Перевтілю  на  ласку  вогнисту
наші  мрії  природні  й  палкі,    
сивочолий  серйозний  хлопчиську  –
нерозгадана  зірка  віків.

Чи  готовий,  чи  згодний  до  втечі
у  блаженну  і  пишну  весну?
Нас  чекають  квітневі  хуртечі
повні  щастя  без  тиші  і  сну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831804
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019


Не вдягай рожеві окуляри

Тихі  і  розмірені  удари  –
Рівновага  щирих  двох  сердець.
Не  вдягай  рожеві  окуляри,
Бо  зведеш  реальність  нанівець.

Вже  осіли  вистуджені  чари,
Притаїлись  залишки  надій.
Не  вдягай  рожеві  окуляри,
Не  сколочуй  кола  на  воді.

І  зірок  ослабнули  пожари  –
Юності  яскраві  кольори.
Не  вдягай  рожеві  окуляри,
Не  обманюй  серце  до  пори.  

Незабаром  розійдуться  хмари,
Фільтр  просіє  промені  весни…
Не  вдягай  рожеві  окуляри,
Краще  спокушай  рожеві  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831479
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.04.2019


Тривожить душу дещо незбагненне

Тривожить  душу  дещо  незбагненне,
Весни  початок,  чи  зими  фінал…
Скажи,  ти  посміхаєшся  без  мене,
Коли  між  нами  із  проблем  стіна?

Тебе  штурмують  справи  повсякдення,
Я  мучусь  в  пошуках  потрібних  слів.  
Комусь  на  видих  і  на  вдих  –  натхнення,
А  нам  крихтини  дотиків  малі.  

На  жаль  не  стали  щастя  збирачами,
В  думках  пропала  струнка  новизни.
А  все  ж  вдається  іноді  ночами
Творити  ноти  нашої  весни.

Зникає  задушевність.  
                                                           Помилково?
Таке  буває  часто  між  людьми.
Я  явно  бачу,  як  страждає  слово,
Й  нам  посилає  світло  з  напівтьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831365
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019


Сни і сновидіння



Я  вільна.  
Е-гей!  
Я  до  щастя  лечу!..
А  «хтось»  залишився  без  мрії  й  тепла.
І  той  «хтось»  задув  по  дорозі  свічу.
А  я  ж  бо  до  цілі  сягнути  могла…
Печалька.  
Перерваний  пробний  політ.
У  мороці  березня  зникнув  кураж.
Згинаються  крила.  
Повітря,  як  лід.
Попереду  марево  –  сонця  міраж.
Я  пробую  ще.  
Долетіти  між  скель.
Ламається  пір’я.  
У  грудях  –  вогонь…
Усе  навкруги  безтілесне  й  бридке…
Покликати  поміч?  
Даремно.  
Й  кого?..
Мені  б  до  світанку.  
Тримаюсь.  
Мовчу.
Чи  ж  серце  домріє,  доснить,  доживе.  
Спасіння.  
Нарешті!..  
Секунди  лічу.
І  з  мороку  виплив  навстріч  журавель.

За  мить  спалахнуло  до  тисячі  свіч,
Внизу  силуетом  постала  земля.
Я  ж,  саме  до  щастя  летіла  всю  ніч,
До  нього  проліг  ризикований  шлях!..
Надійно  узяв  він  мене  на  крило,
Із  темряви  ночі  на  світло  забрав.
Я  бачила  чітко,  як  сонце  зійшло,
Й  розвіяла  морок  ранкова  пора.

Вдивляюся  в  стелю,  недвижно  лежу,
Радію  світанку,  що  сон  розігнав.  
Я  ще  не  готова  піти  за  межу…
Втім…  звідки  про  сон,  про  вояж  він  узнав?
У  Космос  піднявся  у  цій  чорноті,
На  поміч  мені  журавлем  поспішав...
В  матерії  Всесвіту  –  схрон    почуттів,
Лиш  там  розуміє  і  бачить  душа.

На  столику  мирно  світлина  стоїть,
Мій  образ  коханий  –  невгасна  свіча.
Що  сон  нез'ясовний  по  суті  таїть,
Чи  ж  слушно  вночі  він  потратив  свій  час?..
Ні,..  пальців  сплетіння  вже  не  розірве:
Ні  відстань,  ні  час,  ні  проблеми,  ні  сни.
Бо  в  душі  вросло  те,  що  вічно  живе  –
Бездонність  очей  й  незворотність  із  них.  

20.03.2019  07:10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830851
рубрика: Вірші, Містика
дата поступления 28.03.2019


березневі етюди

Це  якась  маячня,  чи  справжнісінька  втеча
Від  тепла  березневого  й  хмар,  заодно.
Поспішає  сніжок,  крутить  майже  хуртеча  
І  благально  постукує  в  темне  вікно.

Запізнився  на  місяць,  нема  холоднечі.
До  землі  долетіти  не  вдасться  і  зась...
Від  лапатого  снігу  світлішає  вечір
І  святково  за  вікнами.  Казка  вдалась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830705
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2019


Про що писати? Боже милий!

Про  що  писати?  Боже,  милий!
Про  те  що  горлиця-душа
до  тебе  квапиться  щосили
й  тріпоче  серце,  мов  пташа.

А  ніч  незатишна,  нервозна
не  обіцяє  навіть  снів…
Чи  ж  ми  побачимося,  хто  зна...
Я  божеволію  без  слів.

Думки  кусають  гарячково,
немов  собаки  навісні.
А  може  все  це  помилково,
це  все  наснилося…  О…  ні!

Заціпеніла  над  каміном,
дратують  тіні  на  стіні.
Чаклую  знову  з  кофеїном,
і…  мов  спокійніше  мені.


Вже  за  вікном  блідніє  нічка,
невдовзі  досвіток,  а  я…
зорію,  плачу,  наче  свічка…
і  чути  хочу  Солов’я.

25.03.2019  05:33

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830358
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2019


І біди, і щастя приходять раптово…

Відомо  дитині,  що  біди  і  щастя    
приходять  раптово,  точніш  –  без  причин.
Тиняються  поруч,  колись  таки  вдасться
зненацька  від  серця  дістати  ключі.

Вдихнув  ти  і  все!  
Ти  навіки  попався.
Свободу  шукав,  в  результаті  –  полон.
П’яній  без  вина!  
Ти  ж  сп’яніти  старався,  
забудь  про  нещастя,  щоб  там  не  було.

Даремні  дозори,  зачувши  безвладдя
нахраписто  моститься  в  серці  біда…
Ні  крил,  ні  небес,  від  землі  милосердя
на  пам’ять,  що  тисне  з  усюд,  як  орда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830145
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2019


Посміхаюсь тиші…

Я  посміхаюся  очима  тиші,
Бо  знаю,  що  в  оцю  щасливу  мить
Душею  ти  мені  диктуєш  вірші,  
Від  того  в  серці  млосно  так  щемить.

Вдягнула  ніч  закоханим  обручку,
А  нам  послала  спомини  ясні.
Все  ж…  не  беру  до  рук  блокнот  і  ручку,
Хай  –  їх  переживемо  уві  сні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.03.2019


Й тобі не спиться…

П’ять.  
Розбудив.  
Й  тобі  не  спиться.  
Долають  думи  час  і  відстань.
Розкрий  долоню.  
Там  –  синиця.
Не  випадково.  
Знає  пристань.  
І  не  тривожся.  
Я  –  не  привид.
І  не  твої  нічні  кошмари.
Я  –  від  весни  легкі  пориви,
Живі  акорди  для  гітари.
Крізь  сиву  млу  лечу  до  тебе,
Несу  кохання  теплий  подих.
А  простір  всотує  молебень  –
Прохання  щире  до  природи…
Там  і  моя,  й  твоя  розмова.
Хто  вже  відчув  душею  щастя.
Світає.  
                 Не  спимо.  
                                             То  –  змова.
Сакральний  заклик  до  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829817
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019


КРОК ДО ЩАСТЯ


Лиш  передрання,  не  святковий  настрій,
Зоря  здіймає  крила  золочена.    
Тебе  чекаю,  знову  скажеш:  
                                                                             –  Здраствуй,
Привіт,  моя  від  Бога  наречена.

В  душі  десь  нотки  з’являться  веселі,
Коли  ти  тіло  обів’єш  руками.
І  стане  тепло,  затишно  в  оселі,
Впаде  на  ложе  щастя  пелюстками.

Ми  будемо  в  нірвані,  поза  часом,
Коли  до  губ  торкнуться  ніжно  губи.
Святе  блаженство  –  просто  бути  разом,
Я  так  обожнюю  ці  миті,  любий.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829703
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2019


Нащо судити: де хибно, що вірно

Ранок  спустився  на  землю  несміло,
не  обіцяє  погожого  дня.
Тихо,  сороки,  кому  яке  діло,
хто  і  кого  просто  ніжно  обняв.

День  підступає  у  світ  помаленьку,  
сонце  пробило  хмарини  важкі.
Тіштеся,  люди,  що  ваше  серденько
знов  уловило  мотиви  гінкі.

Вечір  насупив  оранжеві  брови,
потай  вистежує  зорі  тремкі.
Виповзли  й  слухи  таємно  на  лови.
Згляньтеся,  нащо  гріхи  вам  такі?  

Нащо  судити:  де  хибно,  що  вірно,
хтось  же  придумав  для  гри  карамболь*.
Все  у  житті  цьому  закономірно:
сльози  і  радість,  розлука  й  любов.

Карамболь*  –  більярд

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829577
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019


У щастя нема міжсезоння

Пульсує  частіше  у  скронях:
Зима  на  порозі,  зима.
У  щастя  нема  міжсезоння  
І  відстані  також  нема.  

Любов  –  неймовірна  святиня,  
Вчаровує  світлом  довкруж.
Вона  –  не  пора  передзимня,
А  стан  зацілованих  душ.

Мережу  рядки  від  безсоння,  
Й  завдячую  кожній  порі.
В  кохання  нема  міжсезоння,
Є  –  щастя  земне  круглий  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829442
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2019


Із мобільним, немовби з іконою…

Із  мобільним,  немовби  з  іконою…
Поза  зоною  він,  поза  зоною!
А  душа  протестує  і  кається.
Він  не  може  не  бути!..  
Вплітається
СМС  зі  своєю  розмовою  –
Він  уже  на  зв’язку.  
Але  знову  я…
Спантеличена  дивним  сим  спокоєм…
Се  мовчання  занадто  жорстоким  є.
Дощ  хвилює,  збігає  краплинами,
Я  рахую  години  хвилинами…
У  мобільному  тиша  здригається,
Рідний  голос,  зі  сну  озивається.

Не  тривожся,  я  дома,  в  порядку,
Вже  поставив  смартфон  на  зарядку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829260
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 16.03.2019


"Так ніхто не кохав"


                                                               «Так  ніхто  не  кохав»  В  Сосюра

«Так  ніхто  не  кохав»  –  букви  рвуться  в  блакить.  
І  ніколи  ніхто  так  як  ми,  не  кохатиме.  
Ми  –  побілені  мудрістю  два  диваки,
І  по  смерті  наш  пломінь  жаги  не  вщухатиме.

В  кожнім  слові  –  душі  невичерпне  тепло,
Наша  книга  любові  із  нього  сформована.
Збережеться,  вціліє  століттями  тло  –
Життєдайна  основа,  що  нам  подарована.

Як  молитву  шепчу,  «так  ніхто  не  кохав»,
Ми  зріднились,  насправді,  сердечними  вузами.
Хоч  залишимо  світ,  тіло  тлінне,  нехай,
Тут  зостануться  строфи,  пов’язані  Музами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829177
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019


Ти зі мною. і ти… не зі мною


Ти  зі  мною  і  ти…  не  зі  мною:
то  за  руку,  то  душу  печеш.
А  повітря  вже  пахне  весною,
Голубінь  вітер  весело  тче.

Як  лишитись  з  тобою?  
Не  знаєш…
В  тебе  правило  –  чесний  обман.
А  без  тебе  весна  вже  міняє  
світ  на  світло  й  змагається  тьма.

Я  збираю  твій  образ  у  римах:
дома  тихий  ти,  тут  –  голосний.
Прийняла  гріх  душа  нескорима  –
обмаль  місця  в  душі  для  весни.
 
Усамітнитись  нам…  
випадково,
геть  забути  б  про  час  і  бюджет.
Марно.  
Словом  поранене  слово    
породило  сакральний  сюжет.

Музикують  дощі  по  карнизу.
Кличуть  сонце  промиті  шибки.
Та  вертається  дощ  на  репризу
й  інсценує  на  склі  рушники.

Все  звичайно,  усе  йде  по  колу,
повна  чаша,  немає  німих.
Втім,  зими  штора  впала  додолу,  
Вийти  з  кола  наважились  ми.  


Думи  серце  бентежать  недремно,
у  безсонниці  настрій  чіпкий.
Ти  читати  втомився,  напевно,
про  любов  без  любові  рядки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828788
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2019


Ти вріс в моє життя…

Пробач,  що  не  змогла  з  тобою  бути  поруч,
У  цей  холодний  день,  у  березневий  дощ.
Пробач  за  сіль  думок  і  за  уяву  хвору,
І  за  любов  пробач,  на  тлі  весняних  прощ.  

Ти  вріс  в  моє  життя!  Я  ж  інших  вилучаю,
Як  тільки  гостем  ти  зайшов  на  мій  поріг.
Не  треба  співчуття,  пробач,  як  я  прощаю,
Не  все  ще  ми  змогли,  втім,  ти  багато  зміг.

І  в  нас  чимало  є  несходжених  доріг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828581
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.03.2019


Де не був ти ніколи - ніщо не губив

Де  не  був  ти  ніколи  –  ніщо  не  губив,  
Й  не  шукай  без  кохання  натхнення.
Якщо  серцем  відчув  ніжне  «так»  –  полюби,
Переймись  почуттям  сьогодення.

І  у  ньому  живи,  бо  життя,  як  свіча,
Від  народження  битва  за  світло.      
І  не  скімли,  міняй  суєту  на  причал,
Де  кохання  з-під  снігу    розквітло.

В  подарунок  –  не  шанс,  а  остання  любов.  
Розумієш?  Повір,  ти  –  везунчик!
Повезло  без  надії,  без  всяких  умов
Відламати  від  сонця  промінчик.

І  якщо  ризикнув  –  душу  в  душу  впустив,
Не  п'яній  –  втихомир  власне  серце.
Об’єднай  два  світи,  щоб  в  однім  прорости,
Темперамент  означити  скерцо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828409
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.03.2019


я нікому нічого не винна

Я  –  кохана  тобою,  успішна,
і  кохаю  без  правил  і  гри.
Судді  скажуть:  
–  негідна  і  грішна,
ти  кохана  лише  до  пори.

Я  кохаю  не  вчора  –  сьогодні,
й  це  кохання  –  тендітний  кришталь.
–  На  вогонь  –  
скажуть  слуги  Господні,
і  з  очей  зірвуть  ніжну  вуаль.

Все  що  в  мене  є  –  ти  і  кохання,
те…  до  чого  торкається  Бог.
То  ж  чому,  як  оскал  передрання,
хто  штовхає  у  прірву  любов?
 
Я  нікому  нічого  не  винна,
вільний  птах  –  без  умов  і  турбот.
Втім,  допитливих  мучить  провина,
як  лишити  кохання  чеснот.

Хто  б  над  вірою  не  познущався,
перед  Богом  постану  сама.
Щастя  –  в  нас,  у  буденності  щастя,
а  на  цвинтарі  щастя…  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828134
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2019


Ще причин журитися нема

Обережно  березень  обняв,
спонукав  теплом  своїм  до  дії…
Самоти  ніхто  не  відміняв  –
стану  кругової  безнадії.

Напівдумку  вирвала  з  півсну
дивно  так,  практично  на  півслові
зупинила  почерком  весну,
щоб  крапки  розставити  в  розмові.

Дорікати  зайве  за  півгріх,
гріх  самій  погрузнути  в  безвір’ї.
Я  одна  приречена  за  всіх,
тож  тримаюсь  осторонь  в  сузір’ї.

Ще  причин  журитися  нема,
ще  пора  погідна…  не  остання.
Дивина  –  на  просвіті  пітьма.
Хто  ретельно  застує  світання?

Не  весняний  настрій  –  глум,  чи  жарт.
Як  обґрунтувати  науково?
Березень  –  природних  сил  фальстарт.
Бо  весна  –  це  цвіт,  любов  і  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827910
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.03.2019


Ти, коханий, приніс омріяну весну

Дзвінок  у  двері!  Щастя…  крила…
Короткий  радісний  політ.
Миттєва  хвиля  двох  накрила,
Забракло  дихання  і  слів.
В  очах  іскряться  намистини,
Розлук  розсіялася  мла.
Мов  до  маленької  дитини,
Торкнувся  рідного  чола:
«Не  плач  кохана,  я  з  тобою,
На  сльози  сил  не  витрачай.
Давай,  натішимся  любов’ю,
Хай  плаче  віск,  отам…  свіча».

Лягли  на  плечі  ніжно  руки,
Зі  щік  губами  слізки  спив.
Чекання  випровадив  муки,
В  обіймах  щастя  крок  ступив.
Мій  юний  леґінь  в  вишиванці,
Ти  тут,  мов  самий  віщий  сон,
Цілую  ніжно  руки,  пальці,
Котрі  тримали  телефон.
І  замерзали  на  морозі,
Щоб  я  ловила,  як  з  небес  
В  коротких  римах  і  у  прозі,
Це  вічне:  «я  люблю  тебе».

Вже  не  змагаються  дві  тіні,
Давно  між  ними  простір  щез.
Вони  тепер  в  німім  сплетінні  –
Говорять  руки  й  блиск  очей.
Ти  долі  справжній  подарунок,
Кохання  маг,  творець  і  бог.
Любов  –  неоціненний  трунок
До  ранку  питимемо  вдвох.
Тремтить  камін,  моргають  свічі,
Іскриться  в  келихах  вино.
Пливе  у  ніч  розлуки  вічність,
За  нею  смуток,  заодно.

Чи  сніг,  чи  дощ,  хай  вітер  квилить,
Нам  все  одно,  нам  не  до  сну.
Бо  ти  сьогодні  рідний,  милий
Приніс  омріяну  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827780
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2019


НІЖНІСТЬ


Де,  скажи,  твоя  казкова  ніжність?
Вчора  ж  запасали  вдосталь  ми.
Губ  і  рук,  і  слів  свята  надійність
Тайною  ховалась  між  крильми.

Трепет  особливий  від  кохання
Досягав  невидимо  сердець…
А  тепер  ночами  душ  зітхання.  
Де  моєї  ніжності  співець?

Темна  ніч,  мов  переспіла  вишня.
Досвітку  очікую  сама.
Як  же  розбентежує  затишшя
І  коли  вже  скінчиться  зима?
   
Зріє  ранок  звуками  і  світлом,
Контур  постає  уже  новий.
Знов  за  ніч  думками,  непомітно,
Списаний  блокнотик  чорновий.

Таїну  щоденника  прикрила,
Я  до  неї  потім  повернусь.
Що  в  мені  не  так?  Я  ж  не  безкрила!
То  коли  я  виберусь  з  півсну?

Ти  за  ніч:  то  поруч,  то  незримий,
То  над  ранок  сонцем  до  вікна…  
Не  сумуй  і  ти,  весна  в  обійми
Візьме  й  подарує  зустріч  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827087
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019


Не сумуй, що не з тобою

Не  сумуй,  що  не  з  тобою,
Не  тривожся,  що  далеко.
Хоч  і  прикро,  і  нелегко,
Ми  –  поєднані  любов’ю.  

Не  жалкуй,  що  я  не  поруч,
Не  страждай,  що  ми  не  разом,
Бо  ж  кохання  поза  часом,
Завжди  вір  на  зустріч  скору.

Не  тужи,  що  дні  минають
В  мимовільній  дикій  тиші.
Зрозумій,  що  наші  душі
Зовсім  відстані  не  знають.

Не  кажи,  що  час  мінорний,
І  вимогливий  правитель.
Він  –  мудрець  і  наш  –  цілитель,
Й  критик  іноді  суворий.

Не  хвилюйся  я  в  негоду
Переповню  сонцем  душу,
Порожнечу  днів  порушу
Думи  вийдуть  на  свободу.


Відстань,  звісно,  невблаганна,
Відхиляй  усі  вагання,
Покладайся  на  кохання,
В  ньому  Я  –  твоя  кохана…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826965
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2019


до світанку весни… кілька діб

Мить  лише…  але  де  ж  та  весна  і  реальність  на  себе  не  схожа.  
Як  же  тяжко  даються  слова,  час  до  зустрічі  кимось  припнутий.
І  не  страх,  і  не  сумнів  –  бентежить  якась  неземна  іскра  божа.  
Віриш,  прийде  хвилина  –  не  зможемо  видихнути,  ні  вдихнути.  

І  бодай,  найвірніші,  нам  сьогодні  нелегко  в  розлуці  скніти.
Безліч  планів,  бажань,  надій  щодень  переносимо  на  майбутнє.
Кілька  діб!  Ні,  безсонних  ночей  нам  зосталось  думками  добігти
До  світанку  весни…  до  щастя,  бо  воно,  як  кохання  –  могутнє.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826828
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.02.2019


Невже після зустрічі болі і втрати!?

Невже...  після  зустрічі  болі  і  втрати!?
Не  смикай  за  струни,  порвуться,  їй-бо.  
Влітай!
На  балконі  відсуну  я  ґрати,
Послухати  казку  про  вічну  любов.

Сама  у  квартирі.  
Як  птаха  на  волі.
Втім,  десь  загубила  від  щастя  ключі.
Й  за  вікнами  віття  холодні  і  голі,
Там  навіть  синичка  зимою  мовчить.  

Земля  відійшла,  від  струмочків  змокріла,
Над  лютим  кепкує  весна  не  на  жарт.
Влітай-бо!  
Я  настіж  всі  вікна  розкрила...
Злякавсь?  
Я  вгашу  передчасний  азарт.

Згадай,  як  сердечко  тремтіло  зайчатком,  
Як  билось  від  щастя  з  моїм  в  унісон.
Влітай  і  завмри!  
Для  весни  стань  початком  –
Пригорнеш  теплом,  може…  викличеш  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826724
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


НАДВЕЧІР’Я

День  покотився.  Пахне  травень.
Торкнуло  сонце  горизонт.    
Ледь  чутно  шепчуть  з  вітром  трави,
Довкілля  ніжать,  сіють  сон.

Шаріють  іскрами  заграви,
Мов  салютують  цьому  дню,
Що  народив  нові  октави,
Врізноманітнив  трав  меню.  

Летить  хмарин  жовтаве  пір’я,
Їх  склав  останній  промінець.
Люблю  ласкаве  надвечір’я  –
Початок  ночі  й  дня  кінець.  

Схилилась  мовчки  до  одвірка,
Вдивляюсь  в  темну  таїну.
Вгорі  моргнула  перша  зірка,
Й  мене  покликала  до  сну.

Вслухаюсь  в  пошуми  і  звуки,
В  природи  звичний  ритуал.
В  оці  травневі  перегуки…
Десь  соловей  защебетав.

Вмить  полетіла  думка  в  Космос,
В  зірчасту  синяву  ясну.
Залоскотало  в  грудях  млосно…
Ти  теж  десь  слухаєш  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826500
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 22.02.2019


Для нас новий мотив

Не  заганяй  себе  в  кут  безнадії,
Блукати  серед  снігу  самоти.
Ожиле  серденько  хай  порадіє,
І  підбере  для  нас  новий  мотив.

Він  налаштує  душі  на  майбутнє,
Щоб  недомовки  зникли  із  життя.
Прийшло  ж  кохання  ніжне  і  могутнє,
Лишилось  світлом  в  нас  без  вороття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826359
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.02.2019


Сила взаємності – вміння чекати

Думи  не  варто  складати  у  папки,
Просто  вручати  слова  небесам.
Жити  тобою  від  крапки  до  крапки,
Знати,  що  коми  розставиш  ти  сам.

Сила  взаємності  –  вміння  чекати,
Почерк  майстерності  –  в  мудрості  дій.
Козир  в  коханні  –  до  слів  не  звикати,
Ліпше  лишитись  в  полоні  надій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826244
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019


1 місяць на сайті «Клуб поезії»


Цікаво  день  сьогодні,  друзі,
Складають  цифри  дев’ятнадцять.
Щось  значить  це  в  життєвім  крузі,
Хоч  числа  трішки  всі  різняться.
                         [b]19.02.2019[/b]
Комусь  же  знаки  ці  підвладні,
І  саме  зараз  місяць  повний.
Мої  ж  підказки  безпорадні,
Я  в  інших  діях  послідовник.  

А  ще  сьогодні  рівно  місяць
Сюди  розкрила  я  віконце,
Комфортно  тут  і  досить  місця,
Й  творці,  немов  весняне  сонце.
Чого  мені  іще  хотіти…
Люблю  життя  і  рідну  мову.
І  рими  горнуться,  мов  діти,
Звуть  безкінечно  на  розмову.

Утворюймо  й  творімо,  друже,
І  випадково  й  тимчасово…
Я  вдячна  всім,  хто  небайдужий,
Й  тривожить  щирим  теплим  словом.
19.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826097
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2019


Кохання зігріває в дні розлук

Не  вір,  що  я  томлюся  у  журбі,
Нехай  уже  й  дістав  добряче  сплін.  
Зима  програла  знов-таки  забіг,
Від  снігу  залишився  мокрий  слід.

Не  вір,  що  убиваюся  без  сну,
Що  відстань  випробовує  мене.
Вже  горобці  накликують  весну,
Й  в  душі  щось  прокидається  земне.

Не  вір,  що  б’юся  пташкою  в  вікно,
То  по  карнизу  стукає  капіж.
Зима  переполохалася  знов,
І  зникла  підозріло  за  рубіж.

Не  вір,  що  я  скучаю  у  словах,
Про  настрій  не  весняний  знов  веду.
Зима,  мабуть,  повернеться.  Жива  ж.
Та  не  захазяйнує  до  ладу.

Лишилось  кілька  діб  зими,  хоча,  
Не  тішить  особливо  новизна.
Я  ж  не  скучаю,  чуєш,  не  скуча…
Без  тебе  божеволію  одна.
Весна  ось-ось,  зимі  наперекір
Теплом  торкне  сплетіння  наших  рук.
Не  вір  мені,  коханню  тільки  вір,
Воно  нас  зігріває  в  дні  розлук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825990
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.02.2019


НАВІЩО ЛІХТАРІ

Навіщо  зараз  ліхтарі  –  
дивуюся,  їй-богу…
Рум’яний  місяць  угорі  
підсвічує  дорогу.

І  ти  не  спиш?  Мабуть,  як  я  
гойдаєшся  на  хмарі.
Як  розповісти  солов’ям,  
що  ми  уже  не  в  парі…

Розлуки  нашої  творцям,  
звичайно  ж,  я  пробачу.  
А  як  втлумачити  серцям  
про  смуток  і  невдачу…

Яку  мовчанню  дав  ціну  –  
з  безсоння  переймаюсь…
Втім,  між  рядків  про  таїну  
ніколи  не  дізнаюсь.    

До  ранку  десь  зникають  сни,  
нема  меж  дивуванню.
Кому  комфортніше  без  них:  
Коханню  чи  Ваганню…

Дні  у  любові  золоті  
вгасають  рік  за  роком.
Втішайся  вже  на  самоті  
весняним  теплим  кроком…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825821
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.02.2019


Наші свічі - не просто дим…

Ти  зникаєш,  та  не  сліди,
Рік  стікає,  та  не  події.
Наші  свічі  –  не  просто  дим,
Наші  душі  –  взірці  надії.

Нас  чекають  іще  міста,
Млистий  захід  і  теплий  південь.
На  окремих  п’яти  листах
Наближаємо  словом  квітень.

Хай  завія,  хай  мокрий  сніг,
Дошкуляє  й  мороз  місцями.  
Нам  так  славно  в  своїй  весні,
Хоч  не  бачимось  місяцями.

Ми  в  полоні:  чи  сну,  чи  гри,
Все  зіпхнемо  на  примхи  долі.
Плинуть  колом  десятки  рим
Серед  ночі  сліпі  і  голі.

Ризикнули  піти  за  край,
Стерли  почерком  застороги.
Боїмося  ступити  в  рай,
Бо  немає  назад  дороги.

Засипає  наш  листопад
Всі  прожиті  не  нами  роки.
Світ  яснішає  від  лампад,
Й  посилає  на  двох  неспокій.

Ти  приносиш  букети  слів,
Поцілунками  перевиті.
Я  шаную  твій  кожний  слід,
І  збираю  побачень  миті.


Ми  легендою  відбулись,
Почуттів  обопільних  повінь.
Вірю,  знайде  ще  хтось  колись
Рими,  вкраплені  в  сонця  промінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825451
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019


Дивне сновидіння

Ряд  за  рядочком  вервечка  із  літер
Десь  ненавмисне  мене  повела.
Йду  бездоріжжям,  прилащую  вітер,
Мовчки  й  до  міста  небавом  дійшла.

Вогники  всюди  моргають  слухняно,
А  доокола  й  живої  душі.
Дихати  легко,  привільно,  весняно,
Низки  рядочків  складаю  в  вірші.

Вмить  завихрилося  видиво  вітром,
І  понесло  у  безмежжя  вогні.
Ніяк  творити,  бо  щезнуло  світло,
Я  десь  потрапила.  Лячно  мені.

Мабуть  душа  про  біду  сповістила,
Образ  знайомий  явився  очам.
Крила  уява  свої  розпустила,
Поглядом  ніжно  торкнулась  плеча.

Ніби  стою  в  старовинній  фортеці,
Стіл  для  паперів,  пергамент,  перо.
Щойно  відчула  себе  у  безпеці,
Образ  знайомий  усівся  на  трон.

Голос  до  мене  прорік  із  нікуди,
Від  несподіванки  вклякла  на  мить.
«Знаєш,  тобі  не  минути  спокути,
Біль,  що  роз'ятрює,  не  відщемить.

Всі  хвилювання  пора  вколисати,
Я  посприяю,  вір,  слово  держу.
Будеш  тепер  біля  мене  писати,
Правильний  напрям  життя  покажу»…

«Що  тобі  знати  про  муки  і  болі,
Вчинкам  усяким  є  справжня  ціна.
Без  аргументу  слова  твої  голі,
А  особливо,  коли  йде  війна.

Якось  відмучу  роки  наодинці,
Чесно  живу,  не  розмінний  товар».
Він  подає  на  тарелі  червінці,
Я  вибиваю  рукою  сей  дар.

Дзвінко  розсипались  долі  монети,
Втім,  якось  дивно  складають  мотив.
Я  прокидаюся.  Де,  я  і  де,..  ти?
Постіль…  будильник…  і  смак  самоти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825323
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.02.2019


Зігрітись хочу від любові

Пливе  у  ніч  думок  лавина,
Уривки  класики  звучать.
Бокал  вина,  тремтить  свіча,
А  над  столом…  твоя  світлина.

На  фото  погляд  зупинила,
До  скронь  торкнулася  теплом…
Недавно  нас  міцним  вузлом  
Зв’язала  доля  й  поріднила.

Не  спиться.
Про  життя  мудрую,
Що  в  тебе  дома  безліч  справ,
А  щоб  до  ранку  мирно  спав,  
Свій  тихий  сон  тобі  дарую.

Уже  позначив  місяць  розсвіт,
Свічний  малюнок  відтінив,
Мене  від  роздумів  звільнив,
За  ніччю  їх  послав  у  Всесвіт.

Без  тебе  слово  примітивне,
І  гіркуватий  присмак  вин,
Не  гріє  ковдра  і  камін,
Передчуття  бентежно-дивне.

І  ніч-не-ніч,  а  втрата  часу
На  дум  потік,  облаву  рим,
Твій  образ  дивиться  згори,
Мов  просить  вилучити  фразу.

Моє  ти  щастя  невловиме,
Мій  мандрівник  і  мій  поет,
Обняти  б  ніжно  тет-а-тет
Кохання  наше  неділиме.

Неспішно  в  тиші  світанковій,
Вражати  доторками  рук,
Відчути  серцем  кожен  рух,
Й  обом  зігрітись  від  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825188
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2019


Душа у лещатах

Хто  є  зайвим  на  цій  планеті,
Примудрилися  виживати.
На  біду  –  у  співців-поетів  
Душі  стиснуті  у  лещатах.

Хто  тримався  за  хвіст  комети,
Зрозуміє  дар  Прометея.
Попелюшкою  легко  бути,
Якщо  є  невсипуща  фея.

Хто  спілкується  із  птахами,
Не  нашле  спересердя  болю.
Заблокована  знов  гріхами,
Вибираю,  за  будь-що  –  волю.

Хто  стояв  на  краю  безодні,
Не  встановить  на  слово  квоти.
Тільки  тиша  –  Бог  на  сьогодні!
Ще…  улюблені  серцю  ноти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825114
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 12.02.2019


Ти – мій Наставник

Ти  –  мій  Наставник,  мій  Учитель,
Якщо  точніше  –  приклад  честі,  
Поет-кумир  і  змін  вершитель,
Мій  вказівник  на  перехресті.
Життя,  як  попіл  від  пожежі,    
Ще  вогняне,  однак,  вгаває.
Та  поспішати  гріх  за  межі,
Звідтіль  повернення  немає.
Невдало  вивчила  уроки?
Живим,  така  властива  вада.
Не  Бог  спитає  за  пороки,
А  совість.  От  і  вся  досада.
Якщо  існує  заборона,
В  такому  разі  є  і  ґрати.
Для  мене  ж  лінія  червона
Хороший  стимул  вигравати.
Душевні  наші  суперечки
Приносять  користь,  випадково…

Повір,  я  ще  сплету  вервечки,
Де  є  підґрунтям  –  щире  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825032
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.02.2019


Зачепила весна струною

Зачепила  весна  струною,
і  заграла  мотив  струна.
Не  зі  мною  він,  не  зі  мною!
Хоч  душа  в  нас  на  двох  одна.

Він  не  мій,  в  тому  вся  причина,
мій  –  по  зорях,  мій  –  зодіак.
Він  –  сторонній  цілком  мужчина,
лиш  без  нього  мені  ніяк.

Запізнився  на  довгі  роки,
десь  затримався,  чи  не  встиг.
Тільки  зараз  забрав  мій  спокій,
зарясніли  від  слів  листи.

Я  ніколи  ним  не  страждала,
не  принаджувала  краса.
Як  так  сталося,  як  невдало,
пустоцвітом  зацвів  наш  сад!

Хоч  нема  його,  він  є  –  всюди,
стиснув  груди  холодний  лід.
Він  нізвідки  прийшов…  в  нікуди
кане  з  часом  останній  слід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824743
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2019


Порух весни

Закортіло  відчути  недавно  народжені  ноти,
Може  трішки  сплакну,  мабуть  зліва,  як  перш  защемить.
Поцілунок  у  простір  –  космічний  невидимий  дотик  –
Поривання  торкнутись  коханого  тіла  на  мить.  

Позаземні  побачення  –  сцени  правдивих  містерій,
Самобутні  на  двох  і,  звичайно,  властиві  для  душ.
Я  даремно  у  світ  затуляю  приховані  двері,
І  тому,  що  тим  світом  весна  поспішає  чимдуж.

Навіть  в  щільно  закриті  ходи  пробиваються  звуки,
Воскресає  мелодія  мрій  –  своєрідна,  нова.
Почуттям  на  догоду  блукають  теренами  букви,
Щоб  завчасу  з'єднати  в  рядок  необхідні  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824650
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.02.2019


Ноти для твоєї скрипки


Рука  спадає  на  подушку
торкнутись  теплого  чола.
Повітря  лиш  студену  смужку
подушка  нишком  віддала.

Тебе  немає.  Порожнеча.
Немає  рідного  тепла.
А  в  вікна  стукає  хуртеча  –
сріблястих  вітер  осідлав.

До  ранку  слухала  завію,
важка  з  безсоння  голова,
від  дум  своїх  ніяковію,
ледь-ледь  пригадую  слова.

Мої  римовані  уривки
рядком  лягли  на  монітор,
як  ноти  для  твоєї  скрипки,
щоб  зміг  озвучити  повтор.

У  цій  прелюдії  важливо  –
не  ти,  не  я,  а  тільки  б  –  ми
стрічали  день  новий  щасливо
під  тихі  стогони  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824543
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.02.2019


Зустріч у Луцьку

Опинилися  в  Луцьку  ми.
Ненароком,  непередбачено,
Кажуть  –  щастя  завжди  оплачено,
Чи  надією,  чи  слізьми.  

Ми  напроти  –  рука  в  руці,
Вітер  сіє  дурман  акації,
З  нас  знімає  хвалу  й  овації
І  розносить  в  усі  кінці.  

Вийшов  місяць  –  сторожовий,
Вчувся  плескіт  води  об  пристінки.
На  нічліг  поспішили  ластівки,
Вглиб  мурованої  канви.
   
Звуки,  шепіт,  лиш  тінь  мовчить,
Простяглася  удаль  за  брамою,
Невимовною  досі  драмою
Замок  привидом  височить.

Між  бруківкою  сизий  мох,
Як  вода  до  каміння  тулиться,
Запах  кави  пливе  по  вулиці…
Ми  у  літнім  кафе  удвох.

Вечір  стелить  трав  оксамит,  
Лине  м’яко  соната  Шуберта.
Їдуть  вершники  з  замку  Любарта  –
Крешуть  іскри  із-під  копит.

Нещодавно  двобій  тривав,
Древні  стіни  ледь-ледь  здригалися,
Мужньо  лицарі  там  змагалися…
Списом  хтось  з  них  шолом  зірвав.

То  все  гра.  Двадцять  перший  вік,
Лише  замок  не  знає  старості,
Знай,  прищеплює  духу  паростки,
Хоч  і  втратив  змаганням  лік.  

Нетутешні  ми,  вже  ж,  а  втім,
Місце  зустрічі  має  значення,
Бо  найперше  оце  побачення,
Стало  знаковим  у  житті.

Сяйво  дивне  від  ліхтарів,
В  тишу  літню  вдяглася  вулиця.
Ми  до  дійсності  повернулися…
Потяг…  жде.  На  вокзал  скоріш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824421
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.02.2019


У нас все, як спочатку

У  нас  сьогодні  так,  як  і  спочатку  –
Усмішка  щира  і  блискучі  очі,  
Хоч  вже  давно  награлися  в  мовчанку,
Все  ж  і  до  тиші  є  таки,  охочі.

Тому,  що  двоє  сизих…  незалежних
Не  мають  даху,  щоб  поворкувати.
А  дій  простих  і  надто  обережних
На  тлі  чуток  ніяк  не  спростувати.

Лишаємо  на  потім  чари  й  чвари
І  від  людей  не  зводимо  фортеці.
Переконалися  –  розвівши  хмари,
І  ми,  і  душі,  справді,  у  безпеці.

Стираю  з  роздумів  уяву  хвору,
Тулюсь  до  тебе  серцем  горда  й  сміла.  
Веснію  знов,  бо  із  тобою  поруч  
Я  ласку  п’ю  із  губ  і  з  твого  тіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824295
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.02.2019


Ти – мій вирок

Чи  то  місяць,  чи  блиск  зірок
не  бувають  гарячі…
Ти  –  мій  вирок  і  мій  –  пророк,
передвісник  удачі.

Ще  м’язисте  міцне  крило
розпорошує  морок.
Ти  зберіг  у  собі  тепло,
хоч  давно  вже  за  сорок.

Ти  прагматик  і  реаліст  –
дій  вражаюча  скромність.
Мудрість  слова  для  тебе  –  зміст,
сила  слова  –  спроможність.

Почуттів  золоті  жнива
осінь  шле  надто  пізня.
Я  тобою  живу…  й  жива
наших  зустрічей  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2019


ЛЮТНЕВИЙ ДОЩ

Зима  виходить  з  гри  –
дощ  стукає  в  вікно.
Лютневий  колорит  –
скоріш  його  мінор.

В  кафе  сиджу  сама,
дивлюсь  на  сірість  площ.
Мій  кави  аромат  
краде  нудотний  дощ.

Здається  сірий  світ
поношений,  старий.
Приємніше,  як  сніг
висвітлює  двори.

Незатишно  в  кафе
і  музика  нудна…
Щось  зве  нове  й  живе  –
я  думаю…  про  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824080
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.02.2019


Сила молитви

Є  сила  молитви,  що  здатна  з  безодні
Підняти,  спасти,  врівноважити  пульс.  
І  погляд  до  неба,  і  вкупі  долоні  –
За  тебе,  коханий,  щоденно  молюсь.

Не  спиться.  І  настрій  тому  незавидний,
І  смутком  лягає  печаль  на  папір.
Скучаю,  люблю  і  тривожуся,  рідний,  
На  відстані  важко  зцілити,  повір.

Злітаю  обняти,  до  себе  забрати,
Пташиною  б’юся  в  закрите  вікно.
Навіщо  коханим  хвороби  і  ґрати?..
Не  знаю…  Й  молюся  настирливо  знов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824005
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.02.2019


чи ООС… чи АТО…

Оглядаюсь  на  рік  минулий,
Скільки  в  небо  пішло  людей.
Ми  не  в  праві  –  їх  не  забули,
І  війна  не  скінчилась…  Йде.

Нащо  смерті,  на  небі  ж  рясно,
Нащо  втрати  незгойні  ці?
Як  же  рано,  о,  як  невчасно
Зброя  випала  з  рук  борців.

То  скропилися  кров’ю  квіти,
То  зчорнів  перед  смертю  світ  –
Це  ж  твої,  Україно,  діти,
То  ж  весняного  саду  цвіт!

Як  війну  би  не  називали:
Чи  ООС,  чи  раніш  –  АТО,
Від  рашистів  куль,  їх  навали
Воїн  витримав,  впав  –  бетон…

Бог  і  совість  –  важливі  свідки
В  цій  кривавій  святій  борні…
Підростають  війни  сирітки
Й  тата  бачать  лише  вві  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823788
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2019


Тобі… коханий

Безсоння.  
               Тиша…  
                           Наче  постріл  
Летить  з  покрівлі  мокрий  сніг.
Тобою  пахне  наша  постіль,
Ти  не  пускаєш  в  ліжко  снів.

Тобою  сповнене  повітря,
Й  ще  на  подушці  теплий  слід.
Думки  нанизую  на  вістря
Твоїх  останніх  ніжних  слів.

На  серці  лагідне  «кохаю»
Застигло  краплями  роси.
Вже  у  ваганні  не  зітхаю,
Єдиний  ти,  на  всі  часи.

Із  губ  знімаю  поцілунки,
У  передрання  темне  шлю.
Прийми  вітання  від  чаклунки,
Й  моє  невдаване  «люблю».

Зима  змагається,  знов  осінь
На  сніг  спустилася  дощем.
Ми  ж  у  весні  застрягли  досі,
Нам  солов’ї  співають  ще.

Живу  в  тобі,  живу  тобою,
В  щасливих  днях  тепер  живу.
Багаті  справжньою  любов’ю
Ми  повість  пишемо  нову.

Відтак  і  душі  одностайні  –
Реальна  зустріч  –  не  дзвінок,  
Бо  вірять…  в  нашому  коханні
Лишилось  безліч  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Для тебе живу…


Пронизує  мозок  ночами  відлуння
думок,  що  від  тебе  пливуть.  
Якби  запитав  хто:  «для  кого  живу,  я»…  
Сказала  б:  «для  тебе…  живу».  

За  тебе  віддати  і  душу  не  шкода,
ти  –  сонця  танок  у  вікні.
Від  долі  вагома  моя  нагорода,
розрада  і  пломінь  в  мені.

Як  з  юності  мрія  –  реальний  і  справжній
мужчина:  і  маг,  і  митець.
Ти  сон  нерозгаданий  і  неосяжний,
віршів  унікальних  взірець.

Тебе  у  тобі  не  втомлюсь  відкривати,
наповнюю  щастям  всі  дні.
Й  приємно  для  тебе  життя  вишивати
на  сонячному  полотні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823435
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.01.2019


НЕ ВИНІТЬ ВДОВУ

Не  виніть  вдову  даремно,
Що  краде  чуже  тепло.
Їй  несолодко  й  недремно,
Їй  незатишно  і  темно,
Душу  болем  обпекло.

Що  гріховного  зробила
Молода  іще  вдова?
Ні,  вона  не  розлюбила,
Просто  доленька  розбила
Щастя  бувшого  штурвал.

Що  ви  знаєте  про  ночі,
Прикрі  сльози  до  зорі,
Сни  збентежені  жіночі,
І  без  сну  підпухлі  очі,
Крик  надії,  море  мрій?

Не  тривожте,  вдовин  спокій,
Ніжну  вдовину  красу.
Не  робіть  бездумні  кроки,
Світ  без  вас  уже  жорстокий!
Нащо  сей  безглуздий  суд?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823289
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.01.2019


Щастя у щасті

Руки,  мов  крила  на  плечі  лягли,
Губ  поцілунок  солодкий  і  млосний.
Знову  зустрілись,  зуміли,  змогли
Сонячним  ранком,  січневим  морозним.  

Щастя  усмішка,  грайлива,  нова,
Щастям  наповнені  теплі  долоні,  
Очі  щасливі,  навіщо  слова,
Щастя  ж  відкрило  обійми  сьогодні.

Стукає  в  скроні  ледь  видимий  пульс,
Ніжно  тулюся  до  нього  губами.
Щастя  біжить  по  судинах  спокус,
Нас  невдержимих  виводить  із  тями.

Байдуже,  що  у  зимовім  пальто  –
Двоє  безумних  в  гарячім  сплетінні,
В  душах  вібрує  живий  камертон,
А  в  коридорі  змагаються  тіні.  

–  Скучила…  
         –  Скучив…    
                   –  Коханий…  
                             –  Люблю…
Від  почуттів  переповнених  душно.
Голос  твій,  подих  і  порух  ловлю…

Поруч  лежить  телефон…  незворушно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823138
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.01.2019


Чого хотів би… для душі…

Помрій...  
Чого  хотів  би  для  душі?  
Солодких  снів,  чи...  звично,  просто  яви,  
Чи  теплий  тихий  плин  моїх  віршів,
Чи  з  поцілунків  й  пестощів  облави?

В  усьому:  
й  сни,  й  реальність,  й  лава  слів,
І  стук  сердець,  і  з  ніжності  пігулки.
Й  температура  пристрасних  полів,  
І  почуттів  невивчені  завулки.

Скажи,  направду…  
Усвідомлю  я
Стежину  ту  до  істинного  щастя.
Хто  зрозумів  без  слів  спів  солов’я,
Тому  любов  міфічною  не  здасться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823010
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.01.2019


Дивне море

Спустився  вечір  до  вікна,
Крізь  млу  проникли  зорі...
Яка  вона,  любов  земна,
В  якім  блукає  морі?

Є  –  дивне  море  почуттів,
Є  –  сліз  безкрайнє  море,
Як  розпізнати  в  наготі
Таємне  й  неозоре?

Когось  на  гребінь  піднесе,
Рятунку  інший  кличе,
Невже  в  любові  глузд  і  сенс
Вагомі  лиш  на  відчай?

То  хвиля  горнеться  легка,
То  шторм  жахає  грізно…  
Я  знов  заплуталась  в  думках…

Дзвінок  у  двері…  Пізно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822845
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.01.2019


Я уже люблю…

Гарячим  полум’ям  спустилася  заграва
І  серце  у  вогні,  але  я  все  стерплю.
Я  знаю,  що  кохати  Вас  не  маю  права,
То  що  ж  мені  робити  –  я  уже  люблю.  

Ви  –  сон  старих  часів,  давно  забутих,  
Коли  на  вогнищі  згорали  за  любов.  
Й  сьогодні  тої  страти,  мабуть,  не  минути,
Лише  хотілося  б  палати  нам  обом.

Чужий  коханий  –  долі  відчайдушний  присуд,  
Мені  під  силу  все  і…  навіть  забуття.
Душа  моя  вкарбує  кожну  Вашу  рису,
Ваш  образ  пронесе  через  усе  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822369
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.01.2019


БОКАЛ НЕВИПИТИХ ДУМОК…

…свічі  недопалок  зотлів,
пливе  у  темряву  димок,
бокал  невипитих  думок
за  північ,  начебто  змалів…

ноктюрн  Шопена  не  замовк,
в  душі  снодійним  розімлів,
потік  невимовлених  слів
не  зайве  взяти  під  замок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822217
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.01.2019


Миті ночі

́

Злітає  угору  кохання  свіча,
І  кожен  наш  вірш  почуттями  розшитий.
Ми  доторком  рим  зігріваємо  час,
Нам  легше  розлуку  вночі  пережити.

Як  томляться  крила,  скінчиться  строфа,
Малюємо  серцем  до  серця  стежини.
А  з  вранішнім  променем  хвиля  нова
Дарує  для  рими  нові  одежини…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822075
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.01.2019