Тетяна Бойко

Сторінки (1/22):  « 1»

Коли молюся

Коли  молюся-  думаю  про  долю.
Чому  так  тяжко  склалося  життя.
Весь  час-  я  ніби  у  неволі.
У  пастці  мрій  без  вороття.

Я  мрію  про  затишне  місто.
І  про  сусідів  добрих,  як  колись...
І  про  барвінків  запашних  намисто,  
Що  над  дорогами  повсюди  розлелись...

Та  відкриваю  очі-  й  бачу...
Скрізь  гниль  і  сморід,  безлад  і  бардак.
Нам  Бог  цього  ніколи  не  пробачить.
Не  можна  жити  у  срачі  ось  так...

Невже  ми  гірші  всіх,  Прокиньтесь  люди!
Ніхто  в  нас  вдома  лад  не  наведе.
Під  ноги  срати-  так  добра  не  буде.
Байдужість  наша-  нас  в  могилу  заведе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020


А знаєте…

А  знаєте...  Я  не  боюся  смерті...
Ніхто  не  буде  жити  200  років.
Давайте  будемо  відверті-
Життя-  це  просто  певна  кількість  кроків.

Померти  страшно  в  самоті
Із  сумом  в  серці,  нездійсненних  мрій.
Тонувши  все  життя  в  імлі.
В  брехні  і  заздрості  рясній.

Якщо  не  був  людиною  ти  за  життя-  
То  і  по-людськи  вмерти  неспроможний.
З  добром  живи...  любов  і  каяття-  
Це  істина  життя  всепереможна.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020


Вакцина

Ми  молимося  всім  Богам  на  світі.
Врятуйте  нас,  будь-ласка,  поможіть.
Ми  хочемо  спастись  цієї  миті.
Що  нам  зробити?  Підскажіть...

Боги  допомагають  всім  й  одразу.  
І  розкривають  тайну  порятунку.
Як  побороти  нам  оцю  заразу.
Є  засіб  вищого  гатунку.

Берете  чашу,  ну  або  горнятко,
Кладете  людяність,  любов  і  співчуття,
Побільше  вдячності  і  посмішку  малятка.
Любов  до  мами,  й  трішки  каяття.

Це  все  Ви  заливаєте  сльозами,  
За  тих,  хто  вже  віддав  своє  життя.
А  сміх-  Ви  просто  грубими  шматками
Кидаєте  у  еліксир  буття...

Будьте  здорові!  
І  будьте  людьми!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020


Думки в крик

А  пам'ятаєш?  Як  горів  майдан...
Чи  вже  забули?  Бо  пройшов  вже  час?
Чи  все  в  житті-  неправда  і  обман?
Чи  не  стосується  вже  нас???

Аааааа!!!  Нам  загрожує  за**па  вірус.
Це  через  нього  ми  забули  про  війну.
Згадали,  що  ми  всі  лише  папірус.
І  сподіваємось,  що  стане  талану.

Не  захворіти,  не  пропасти  марно.
Залишитись  в  живих,  нехай  там  як.
Оооо...  як  видно  нашу  душу  гарно,
Оце  конкретний  нам  від  Бога  знак.

У  нас  все  просто-  моя  хата  скраю.
Нехай  подохнуть  всі,  аби  не  я...
А  я  сежу  тихенько  і  ридаю...
Нехай  би  Бог  забрав  мене,  а  не  чиєсь  дитя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020


Ну от і все…

Імперії  впадуть  у  море  вже  за  мить
Все  відбувається  немов  у  сні.
І,хоч  здається-  сонце  не  горить...
Й  фортеці  стали  не  такі  міцні,
Ти  спогади  свої  не  полишай,  
Бо  в  них  спасіння...  пам'ятай...

В  очах  малюнки,  як  німе  панно.
Життя,  мов   плівка,  із  старих  касет.
І  не  врятує  вже  пя`нке  вино.
А  спогади  стискають  серце  як  корсет.

Хто  залишився  в  спогадах  твоїх?
Що  справжні  почуття,  а  що-  обман
Між  поглядів  байдужих  та  німих
Ти  вже  втомився  бути  вічно  сам.

Тебе  чекав  так  довго  я...
Скидай  вже  маску  і  сідай.
Хтось  витратив  усе  твоє  життя.
А  я  дарую  тобі  своє`-  забирай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020


Сповідь

Чи  вибрана  солдатська  доля  для  розваги?
Багато  хто,навіть  не  задумується  про  це.  
О  Боже!  Стільки  людей  полягло  для  забави.
Розривається  мозок,  та  рветься  сердце  з  грудей.
Просто  гроші  воюють  за  гроші,
А  гинуть  ті,  в  кого  грошей  нема.
І  справа  не  в  рифмі  фраз.
Думка  про  людину,  яка  не  вибрала  таку  долю,  
Але  стояла  до  смерті  на  землі,  за  яку  гинула...
Як  сталось,  що  ми  всі  заморожені...
Війна  у  нас  в  хаті!  От  вона!  Можна  спробувати  на
Смак...  а  ми  всі  зомбовані  телевізором,  як  телята
Бідкаємся  хто  переможе  в  голосі...
Горе  нам  всім,  бо  нема  любові  між  нас.
Людяність  та  вдячність  стали  смішні.
Повага  до  ближнього-  це  слабкість.
Горе  нам  від  байдужості  нашої...
Не  у  владі  біда,  а  у  нас  самих.
Втрачаються  життя  за  нас  всіх,  
А  ми,  як  не  розуміли-  так  і  не  зрозуміємо...
Сила  у  доброті  і  вдячності,  
У  любові  та  самопожертві.
У  єдності  думок  та  дій...
Дай  Бог,  щоб  життя,  втрачені,  не  були  змарновані
На  безглуздість...

З  любов'ю  та  вдячністю-  всім  тим,  хто  пожертвував
Собою...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020


Мовчи

Мовчи...  не  треба  слів  не  обіцянок.
Мовчи...  ти  вже  сказала  все,  що  мала.
Мовчи...  нас  розлучає  знову  ранок.
Мовчи...  ти  вже  давно  про  все  це  знала.

Коли  в  очах  твоїх  коралі  сльози
А  я  не  можу  тебе  не  любити
В  душі  моїй  йде  дощ  і  бються  грози
А  я  не  розумію  що  робити.

Не  йди...  тебе  ніхто  там  не  чекає
Не  йди...  я  зроблю  все  як  ми  хотіли
Не  йди...  лиш  серце  тільки  знає
Що  мали  ми  та  не  зробили.

Кохання  розриває  мою  душу
Пішла,  залишила  мене  у  самоті
Я  знаю,  що  забути  тебе  мушу
І  знов  живу  один  у  пустоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020


Валентинка

Я  намалюю  акварелью  валентинку.
З  любов'ю,  ніжністю,  душею  і  теплом.
І  загорну  її  в  конверт,  немов  дитинку.
Вона  буде  боротися  із  злом.

Паперу  клаптик,  ну  і  трішки  фарби.
Маленьке  недовершене  пано...
Мої  душевні  особисті  скарби.
Хай  захистить  в  житті  мене  воно.

Все  добре  в  світі  нашім-  то  любов.
Її  ми  прагнемо,  за  неї  і  згораєм.
Вона  перемагає  знов  і  знов.
Усе  життя  лише  її  шукаєм.

Як  любиш  ти-  то  навіть  не  гадай,
Про  почуття  ти  розкажи  відразу
І  до  паперу-  серце  ти  вкладай
Як  квітку,  що  поставили  у  вазу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019


А я чекаю…

А  я  чекаю-  того,  що  серце  буде  стрімко  битись.
Того,  що  враз-  забудеться  усе,
Що-  лиш  у  очі  буду  я  твої  дивитись,
Що  зустріч  ця-  мені  кохання  принесе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019


Ми всі…

Ми  всі  живемо  не  безглуздо.
Цього  не  може  просто  бути.
Тоді  б-  навколо  було  пусто.
Не  хочу,  навіть,  таке  чути.

Ми  всі  живемо  для  любові.
Для  вдячності  і  доброти.
Все  сховане  в  такому  слові,  
Як  люблю,  дякую,  прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019


Любов і вдячність

Змінити  світ  і  жити  як  бажав.
Боротися  щоб  всіх  перемогти.
Хіба  такої  долі  нам  Тарас  бажав?
Як  можемо  собі  допомогти?

Нас  роз'єднали  заздрість  і  бабло.
І  ми  забули-  як  то-  буть  людьми.
Заполонило  нашу  землю  зло
Згадайте  час,  як  ми  були  дітьми.

В  думках-  ми  мандрували  в  океани
Ми  рятували  душі  і  серця.
Крізь  гори,  море,  ріки  і  тумани
Ми  руйнували  плани  у  творця.

А  зарез-  ми  підвладні  масі,
Ми  робимо  все  чисто  як  вони.
По  справжньому-  жили  ми  в  тому  часі.
Ми  полишили  крила  та  човни.

Спасти  нас  здатна  лиш  людська  любов
Ми  маємо  до  неї  повернутись.
Любімося!-  най  залунає  знов.
І  до  любові-  серцем  пригорнутись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019


Квітка

Зірвавши  квітку-  маєш  пам'ятати,
Що  і  у  неї  є  своя  душа.
Вона  усе-одно  мала  зів'яти,
З  потоком  часу  в  безвість  вируша.

Її  життя  із  самого  початку
Було  приречене  на  неминучу  смерть.
Їй  доля,  яка  ставила  печатку,
Пророчила  циклічну  круговерть.

А  ти  узяв  і  зруйнував  їй  плани.
Ти  вніс  поправку  в  долю  в  одну  мить.
Ти  скинув  з  неї  петлі  і  аркани.
Тепер  вона  в  руках  твоїх  горить.

Її  життя  не  буде  більше  марним,
Вона  запалить  пристрасно  серця.
Її  фінал  став  нескінченно  гарним.
Бо  крізь  кохання,  вона  враз  знайшла  кінця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019


Досвід

Ми  знаємо,  як  воно  було.
Як  жили  прадіди  й  діди.
Ми  ні  про  кого  не  забули.
Всі  їхні  вчинки  зберегли.

Вчимо  історію  старанно.
Події  й  дати-  геть  усе.
Щоби  життя  прожить  не  марно-  
Ми  маєм  пам'ятати  все.

Чому  ж  тоді,  коли  ми  бачим,
Всі  їхні  проступи  й  гріхи?..
Цей  досвід  нічого  не  значить.
Ми  робимо  ті  ж  самі  помилки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019


Сором

Так  соромно  дивитись  людям  в  очі.
Хоча  ніколи  я  не  вкрав  й  не  вбив.
Я  думаю  про  це,  бодай  щоночі.
Ну  що  ж  не  так  я,  всетаки,  зробив?

І  от  недавно,  прямо  уві  сні,  
Мені  прийшло  прозріння  серед  ночі.
У  очі  соромно  дивитись  не  мені-
То  людям  тяжко  піднімати  очі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019


Наречена

Колись-  подарували  валентинку...
Давно  то  було  вже  пройшли  роки.
Тримала  я  в  руках  її  хвилинку,  
А  потім  вклала  швидко  між  книжки.

І  от  сежу  одна  в  весільній  сукні,  
А  там  чекає  той,  хто  дарував.
Невже  усі  свої  роки  майбутні
Я  проведу  з  тим  -дійсно  хто  чекав?

Сьогодні  день  святого  Валентина,
Сьогодні  я  ожружуюся  з  тим,
Хто  біля  мене-  знову  як  дитина,
Хто  ради  мене  зжертвував  усім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019


10 000

Я  на  землі  вже  10  000  днів.
І  я  живу.  Коханий  і  кохаю.
Зробити  безліч  справ  я  вже  зумів.
Та  відчуваю-  істини  не  знаю...

І  дуже  страшно  розуміти  це.
Немов  ти  вже  стоїш  на  ешафоті.
І  сум  спадає  тихо  на  лице.
І  тонеш  ти  в  буденності  болоті.


Як  знати  що  зробить,  що-  ні?
Де  істина  в  житті,  а  де  обман?
І  заважають  ці  думки  мені.
І  я  життя  живу  через  туман.

Любов  і  вдячність-  сенс  всього  буття.
Нам  просто  це  ніхто  не  розказав.
Всього  за  10  000  днів  свого  життя,
Я  істину  буття  свою  пізнав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019


Обман

Нам  заліпили  вуха  й  очі.
Ми  стали-  просто  маса  без  лиця.
І  кожен  день,  разом  з  приходом  ночі,
Ми  просимо  про  щастя  у  Творця.

Ми  хочемо,  аби  нас  всі  любили.
Щоб  поважали  нас  і  берегли.
Про  це  ми  мріяли  і  так  давно  хотіли.
І  от,  нарешті-  виграли,  змогли...

Ми  популярні,  нас  всі  поважають.
Ми  маємо  що  мріяли  тепер.
Лише  душевні  наші  струни  знають,
Чому  так  жметься  серце  між  ребер.

Ми  до  мети  ішли  крізь  перешкоди.
Ми  побороли  наших  ворогів.
Ми  зазіхнули  на  закон  природи.
Ми-  дамба,  яка  вийшла  з  берегів.

А  що,  коли  ми  помилились.
А  що,  як  не  туди  ішли.
А  що,  як  мрії  то  здійснились...
Але  вони  не  нашими  були...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019


Привіт мамо…

Привіт  матусю!  Люба  Україно...
Я  бачу-  не  шкодує  тебе  час...
Ти  пам'ятаєш-  я  твоя  дитина...
Матусю-  та  це  ж  я...  це  твій  Тарас...

Що  сталося?  Чому  ти  вся  побита?
Хто  смів  тебе  чіпати?  Розкажи...
Невже  замало  ти  слізьми  умита?
Я  відплачу  за  рани-  покажи...

Старенька  наша  мати-  Україна...
Не  витиравши    сльози  із  очей...
Зігнувшись,  як  підрубана  калина,
Вказала  пальцем  просто-  на  людей...

Ти  скажеш-  то  не  я.  Я  не  такий!
Я  патріот  і  я  її  люблю...
Це  інший  хтось,  такий-  сякий.
Я  мамі-  тільки  лиш  добро  роблю.

І  ти  стоїш  перед  Тарасом...
Чим  дужче  рвешся  із  грудей...
А  наша  мати,  тим  же  часом,
Тримає  палець  на  людей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019


Замерзаю

Вже  січень  за  вікном  закінчує  свій  шлях.
Й  морозний  сніг  окутав  сплячу  землю.
Та  сонце  і  весна  в  моїх  думках
І  я  думки  від  тіла-  відокремлю...

Я  полечу  крізь  гори  і  ліси,
Порину  в  даль,  знайду  собі  відраду.
Знайду  місця-  незнаної  краси.
Залишу  дім,  я  скою  дику  зраду.

У  нашім  домі  холодно  і  зле.
Повітря  зле  у  нас  й  холодні  люди.
Стає  повільно  сіре  все  й  гниле.
Нічого  доброго  тут  більше  вже  не  буде...

І  раптом  десь  далеко  в  чужині.
Працюючи  чи  живучи  в  неволі...
Мій  рідний  дім  насниться  знов  мені...
Там  крізь  вікно  спадає  сніг  поволі...

І  я  заплачу  щиро,  мов  дитя.
Так,  як  до  цього  я  ще  не  ридав.
Бо  зрозумію-  в  нас  одне  життя.
А  я  за  коржик  матір  взяв  й  продав...

Я  замерзаю  десь  на  чужині.
Хоча  тут  завжди  тепло  в  них  надворі.
Щоночі  січень  сниться  тут  мені.
І  Українські  неповторні  зорі...

*************
P.S

Будьте  людьми  вдома.  Ви  ж  не  викидаєте  сміття  на
Вулицю  в  Польші,  або  Італії.  А  вдома-  можна.  Ми  такі
Люб'язні  з  іноземцями,  а  самі  з  собою-  ні.  Невже  прояв  поваги  до  ближнього-  перестав  бути  нормою.
Ми  самі  можемо  все  змінити.  Навіть  без  політики.
Просто  будьте  людьми...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019


Метелик

Метелик

Тебе  зустрів  в  одному  із  життів...
Так  полюбив,  що  заздрили  боги...
З  тобою  бути  вічно  я  хотів...
Не  знати  ані  горя,  ні  туги...

Та  божа  заздрість-  це  не  сміх.
Нас  роз'єднали,  не  пройшло  і  миті.
І  почалася  подорож  крізь  гріх.
У  пошуках  єдинної  на  світі.


Усе  що  було-  я  продав...
Не  пощадив  я  навіть  душу.
І  вже  тоді-  я  точно  знав.
Знайти  тебе-  це  все,  що  мушу.

Я  душу  обміняв  на  дні  й  години
Безсмертний  став,  для  пошуків  тебе.
За  ці  століття  не  було  й  хвилини,
Щоб  я,  хоч  пожалів  себе.

Ішли  роки.  За  ними  дні  і  ночі
І  я  ішов  по  світу  мимоволі.
І  раптом  бачу  я-твої  зелені  очі.
Переродилась  ти-  ми  втерли  носа  долі!

І  от  ми  вдвох...  Як  і  колись...
Ми  знов  занурились  в  життя.
Але  боги  всерйоз  за  нас  взялись  .
Ти  знову  зникла  в  небуття...

Моє  безсмертя-  то  проклятий  дар.
Знаходити  тебе,  мов  мимоволі.
Втрачати  знову-  то  тягар...
Що  ж  доброго  в  такої  долі?

І  безліч  раз  знаходив  і  втрачав.
І  кожен  раз  був  як  останній.
Побачу  ще...  Я  ніби  знав...
Скажу-  люблю,  своїй  коханій.

І  от  сежу  серед  трави.
І  ти  зі  мною-  на  долоні.
Метелик  ти...  Як  не  крути-
Ми  досі  в  Божому  полоні...

Я  стратив  все.  Є  плоть  і  кров...
В  богів  я  тіло  обміняв  на  крила...
Ми  далі  вдвох  підем,  моя  любов...
Я  хочу,  щоб  зі  мною  ти  летіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019


2

Ми  боремось  за  гроші  та  повагу.
Нас  змусили  забути  геть  усе.
На  слові  "вижити"  ми  зосередили  увагу.
Як  ,дійсно,  страшно  розуміти  це...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019


1

Вірші  відходять  в  небуття.
Зникають  книги  і  журнали.
Та  крім  паперу-  ми  втрачаємо  життя
Батьки  з  дитинства  нас  застерігали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019