| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
кидаюсь на шум кісток
стаю на коліна
молюся
я раб
я жую пісок
під ноги тобі стелюся
ти власний мій цар
король
працюю коли ти скажеш
а я лише зблідла моль
під ступнями
декупажем
розсіяли хмари сум
і вітер на схід
повіяв
бог Ра тобі добрий кум
а я навіть
не повія
вино пити вже боюсь
людська лише насолода
калюжею переб'юсь
від заходу
і до сходу
собака з мене слаба
я гавкаю в'яло
тихо
/одна ще німа доба/
я труднощі
я не лихо
втікала та ти знайшов
і міцно
скував кайдани
нехай тільки зійде шов
я бунт здійму
на майдані
я вмру
я десь згину вніч
на вбогому свому ґанку
а потім ми пліч-о-плíч
в рай пíдемо
на світанку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
Я більше не кричу, я тихо плачу,
Я намагаюсь дихати ледь чутно;
Для себе «я» сама уже не значу,
Сама себе вже пам'ятаю смутно...
Балкон і поцілунки, сіре місто,
Круті сходини, Rotmans без чорниці.
Із сліз своїх плету собі намисто,
І вже не п'яні - стомлені зіниці.
Твої обійми, мов цвяхи по тілу,
А ледь відчутні дотики - палаю;
Твої гріхи - то не моє вже діло,
Мій гріх - це ти. Себе стократ караю...
Закутана в імлу і погляд димний
Вже майже не різню, де сонце й зорі,
А ти якийсь факір, ти дуже дивний:
Ти запалив мене, таку прозору...
Не знаю, як вдалося, я ж приблуда
Я вбогий перехожий, вічні злидні
Я грип без кашлю, жар я без застуди
Я те, що «тут» - нема, а «там» - не видно
А ти... байдужий, ти вже зовсім інший
Ти закохав і просто так покинув
Та це не так погано, ось найгірше:
Я не одна, точніше не єдина
Для сотень ти лиш мрія, чортів демон
Якщо вже нас рівняти з пам'яткáми:
Ти - Notre dame - розкішний, пишно-темний
А я - тернопільський костел домініканів
Я можу нас рівняти з чим завгодно -
Наприклад одяг - завжди актуально
Ти - Gucci, Prada: дорого і модно,
Зрівняти себе з ринком - аморально?
Хоча дивлюсь і бачу пухлі очі
Від алкоголю, випитого вчора
Чорт забирай, ну плакати щоночі
За тим, хто сонце бáйдуже зашторив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
сейчас я пью чай
скучаю
сижу без тебя
на кухне
я руки себе
ламаю
чтоб только свеча
не тухла
я буду крутить
бумажки
и нюхать синтет
наркотик
я буду снимать
фуражки,
я мамин больной
невротик
сейчас поцелую
рвано
твой облик в своём
уставе
приварена я
к дивану
умру в тихой смарт
канаве
я трепет и я
увечье
ошпареный лай
собачий
не слог я а лишь
наречье
не ходящий а
бродячий
спускаюсь под самый
минус
кочусь не спуская
ходу
на кухне вот так
откинусь
допив уж не чай
а воду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Я всё ещё мечтаю под луной
Остаться тенью солнечных обьятий
И в шум прибоя хлынуть с головой
Забыв культуру врéменных понятий;
Остаться с ночью здесь, на глубине
И прыгнуть с пирса к морю Атлантиды,
Там, под водой, мечтать наедине,
Искать сокровища в устах смельца-Кандида;
Волной лететь, по ветру проскользнуть,
Упасть на берег моря самый чистый,
Обмыть скалу, песок перевернуть
И мощью напугать смешных туристов;
Я потреять в себе хочу судно,
Стихией заглушить весь крик пропавших,
Давать им знать, что уж не суждено
Увидеть близких, с трепетом уставших.
Хочу я быть боязнью глубины
И утопить мечты ста поколений,
Избавить старца злосной седины,
Заставив мир молится на коленьях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820429
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.01.2019
На весь дом закричи, разнеси всё к чертям собачим,
Собирай свои вещи,психуй, уходи отсюда,
Пожелай в личной жизни большой без тебя удачи,
Не забудь истеря мне разбить в кухне всю посуду.
Разламай, раскроши всё, что рядом с собою видишь,
Порви фото, разбей со стекла все стальные рамки,
А пока ты поплачешь и с комнаты злая выйдешь,
Подчиню всё вокруг в нашем доме, точнее замке:
Склею душу свою, за посуду не беспокойся,
Подмету все осколки и сердце бинтом заклею,
Хоршо, что ты рядом, пей чай и тепло укройся,
Не могу я понять: ты чума или панацея?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820323
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2019
Любила тебя
И кофе в постель к утру,
Меня раздражали пустые, без смысла ссоры.
Может быть просто,
Так в скорем сама умру,
Не сможет спасти меня тонкая нить раздора.
Домой не вернусь,
Свои подмету следы,
Уйду не прощаясь, как только наступит осень.
Мучает жажда,
Подайте-ка мне воды -
В вино превращу ее, слёзы в бокал все бросив.
Я перетерплю,
И даже не обернусь;
Пучины проблем ударятся в тебя градом
С ума не сойду
И даже не похмелюсь,
Пройдусь босяком весенним зелёным садом.
Любила цветы,
Холодный зеленый чай,
Меня раздражали пустые, без смысла ссоры.
Теперь уходи,
Скажу лишь в ответ «прощай»
Ведь хватит с двоих бессмысленых разговоров
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820245
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2019
Серый город. Убийственный взгляд, протекающий мимо.
Люди. Сумки. Вокзал. Поезда быстро мчащие вдаль.
Тяжесть груза души даже небом уже не смерима.
Не спасает меня ни огонь, ни вода, ни мораль.
Я ушла, ты лишь тенью за мной сквозь года прислонялся.
Я не вижу, но слышу твой шепот шагов за стеной:
Ночью монстрами вновь в подсознаньи моём ощущался,
Днем - нелепый, немой через воду грозивший покой.
Мой призыв. Моя страсть. Мой всесильный удар Ахиллеса.
Мой кумир. Мой Олимп. Мой ярчайший неоновый свет.
Мой шакир. Мой король. Дальний странец из темного леса.
Ты - мой голос. Мой хрип. Мой в невере святой Магомед.
Я устала бежать от тебя на края Херосимы -
Каждый раз догоняешь, касаешься звона ключиц.
Для меня все погони становятся невыносимы,
Подсознательно таю в тени хладнокровных волчиц...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820228
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2019
Ти на смак, як остання осінь,
Що пронизує в серце втому
Такий терпкий, чужий вже зовсім
Холоднючий аж до оскоми,
А на запах, як шепіт голок,
Голок в хвойному лісі диких.
Диких вітів і зовсім голих,
Різкий запах покоїв тихих.
Ти на дотик - опале листя,
Таке грубе, та вогке в росах
На тобі лиш землі намистя,
Не відблискуєш більше в косах.
Не сплести з тебе вже віночок,
Не побавляться діти в лісі.
Не дізнаються мої дочки,
Що то твій слід, на моїй стрісі.
Я не вірю твому коханню
Всі слова вже згнили в могилі,
Де схоронені всі благання,
Де обійми твої не милі.
Твої очі більш не глибокі,
Я не бачу у них безодні
Океанських широт безбоких,
Там лиш озеро, всохле ззовні.
По дорозі, що йде до раю
Пролетиш на швидкій візниці,
Заслужив ти лиш пекло, знаю,
Та я хочу буть наодинці.
Наодинці в вогні палати,
З Люцифером зустріть світанок
У Аїда у царстві мати
Щастя трохи, хоч наостанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Коли над землею летітиме білий сніг,
Під ковдрою будемо пити терпкий какао,
Наш рябий кіт мурчатиме біля ніг,
А по ТВ йтиме фільм про чуже Макао.
Згадавши всі дні, що разом удвох були,
Ми прикрасим ялинку і виберем місце в залі.
Здається ми вічно з тобою ось так жили,
Не знаючи смутку, чужої, як біль печалі.
І колір душі мій такий, як саме кохання,
Мов яскраві вогні серед ночі горить у вікнах.
В мене тільки одне, заповітне, міцне бажання:
Будь моїм, і прошу, лиш зі мною назавжди дихай
Хай весна, потім літо і осінь суха пролине -
Ми удвох на стежині чи в світлій і теплій хаті:
Зацілуєш мене, так щоб сумнів увесь загинув,
Так щоб я перестала без смутку дощів чекати.
І холодного ранку, у день, що ми разом дома,
Я збуджу тебе запахом чашки солодкої кави.
Ти забудеш про біль, про безмежну робочу втому,
Бо ти знаєш, що добре у нас завжди будуть справи.
Без сумного кінця і без сліз тих гірких в подушку,
Що проливають хлопці з очей дівчачих,
Ми покохаєм так міцно, що аж задушим
В ніжних обіймах долонь рук сухих, дрижачих
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019