| Сторінки (3/278): | « | 1 2 3 | » |
Небесний прапор і ясний тризуб
Підносим, браття, щоб у світі знали:
Держави України кріпим зруб,
Нащадки русів, мужні і зухвалі.
З часів князівських і козацьких війн
Над нами маяв, наче птах крилатий,
Наш синьо-жовтий прапор майорів,
Зростав народ, могутній і завзятий.
Він сяє нам, Вкраїни гордий стяг,
І тріпотить не тільки на параді,
Із ним ідуть Вітчизну захищать,
За нього гинуть від ворожих «градів».
Ці тридцять літ – як спалах, це життя,
Що стугонить під прапором небесним;
Початок це - любов і боротьба …
Дух український з прапором воскресне.
Небесний прапор і ясний тризуб
Підносим, браття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
Останні дні серпневого розмаю:
Іскристих айстр пишний хоровод…
Ці переливи сонцеводограю
Під музику густих бджолиних нот…
Будує серпень пагоди бурштинні,
Лаштує осінь золотий кортеж,
А серце прагне щастя і прозріння,
Тепла твогО і ніжності - без меж.
Є ностальгія серпня в миті кожній...
Медком останнім ласують джмелі.
Та при дорозі виріс подорожник,
Що вилікує смуток і жалІ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
НА Маковія пишний цвіт
І кожне зело освятИться,
Пахучий мед і спілий плід –
Дарунки матері землиці.
СвятИться лоно світлих вод –
Ясного серпня чаклування,
Апофеоз земних щедрот,
З жагучим літечком прощання.
З води вам, люди, і з роси –
СнагИ, любові і надії…
Співають дзвонів голоси –
Земля святкує Маковія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
Учора прочитала в Інеті статтю, яка точно передає моє (і багатьох жінок мого покоління, впевнена) нинішнє світовідчуття і розуміння життєвих цінностей. Виникли віршовані рядки – це своєрідний переспів статті. Дякую авторам за натхнення
ЖІНКА, КОТРІЙ ВЖЕ БОЯТИСЯ ПІЗНО, -
Дама чи «кобра» - леді залізна,
Горда чи ніжна, зАвжди «у темі»…
Вам не подобаюсь? – Ваші проблеми.
Жінка? – Венера! Вакханка! Богиня! –
Жриця життя і його берегиня…
Вже не боюсь потонути у світі,
Плакать, сміятись, нанизувать миті,
Що крапелинками щастя заблисли,
А чи розтали й туманом повисли.
І не соромлюсь не встигнуть, не знати,
Як тортик спекти чи лице малювати…
Байдуже й те, а чи їм дієтичне,
Одяг? - як хочу! - нехай архаїчний…
Пізно боятись, що думають люди, -
Виплеснуть в запалі склянку огуди.
Шкодить - не дихать і не хотіти,
В горі і в радості щастя – любити.
Того кохати, хто любить і гріє;
Спати із тим, з ким заснуть не зумієш.
Є що сказати чи мудро мовчати,
Горду поставу – гідно тримати.
Ну, а самотність життя подарує, -
Менше причин метушитися всує.
Геть – від байдужості, кривди, зневаги…
Самодостатність – оце перевага.
Вмію загадкою бути й собою,
Слухати тишу чи гомін прибою,
І не змітати на когось провини,
Слабкості й зрад розуміти причини.
Сивого батька до щему жаліти,
І не пояснювать, і не хотіти…
Вже не лякаюсь останньої миті:
Наше відлуння – онуки і діти.
Так, ми жінки, котрим пізно боятись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021
Слова високі просто говорити,
Красиві, звучні і легкІ слова:
- Люблю тебе! – у груди себе бити, -
Вкраїно-ненько, мила сторона!
І як уникнуть галасу й спокуси
Усоте говорить про солов’їв,
Блакить небес і ниви злото-русі,
Світанки в росах, в шелесті гаїв??
Тож замість штампів-слів горнуть полову
І плакати-зітхати: - Як нам жить? –
Поете, оберни на крицю слово,
Щоб з рівними як рівний говорить.
Аби лунало Слово на просторі,
Поміж численних, гордих в світі мов,
Щоб гомоніло від Карпат до моря,
Всяк вивчи Мову - це і є любов.
Та лаються вкраїнці, серцем чулі…
Чи ж нація народиться з незгод?
Пізнай свою історію – минуле,
Аби в майбутнім справді був Народ.
Нависла ніч стіною грозовою,
Рвуть вибухи снарядів – небеса…
Вкраїнські хлопці пильно стисли зброю -
Це є любов, не просто словеса.
Слова високі просто говорити,
Красиві, звучні і легкІ слова,
Але так мало вірять їм у світі,
Якщо за ними істини нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Звісно, люди, звичайно ж, - люди:
Чи обмовить, чи помогти…
Не дивуюся злу й облуді
І радію теплу руки.
Навіть час не дає збагнути,
Чим інакша була для всіх,
Як вороною білою бути –
На поталу, на людський сміх…
Голку в серце ввіб’ють відкрите,
У довірливе – зла печать?..
Мусиш якось прожить з розбитим,
Не озлобитись, не стогнать…
І не падати, ні, не падать,
А мудріти, мужніть, рости…
Гіркий досвід – життя поради
Ладні душу й тіло спасти.
Сум і розпач, як жар, зітліли:
Дню радієш, завжди в строю:
Стала мудрою: як і тіло,
Не даруєш душу свою.
Звісно, люди на всяке ласі,
Але ти у себе – одна,
Гарна жінка – світу окраса,
Неповторна, горда, ясна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
Громи двигтять – і молиться земля:
Початок серпня – годі супокою;
Промчав у небесах пророк Ілля
Ясною колісницею злотою.
І розлились дощами небеса,
Всіх блискавок метнулись вбивчі стріли:
Воює проти нЕчисті Ілля,
Благословляє світ Господній білий.
ВрожАєм, нив, щедрОтами плодів,
ТерпкИм смаком медового напою
Це літечко Ілля нам освятив
І окропив водою грозовою.
Вклонись Пророку на порозі дня,
Омий лице і тихо помолися…
Запалює свічу святий Ілля…
Квітчастий серпень вийшов із залісся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Поезії краса і глибина
Бентежать думку і торкають серце,
А музики закоханої скерцо
Приземлені турботи поглина.
І розтає сивезна пелена -
Людських підлот і пристрастей ряденце:
Мистецтво неповторних рим і терцій
Вразливі душі полонить до дна.
І хай диктує меркантильний світ,
А «золотий тілець» в потоках літ
Убогі долі сірі розпинає,
Та мудрості і духу – віщий злет,
Володар дум – це Вічності Поет…
Краса й любов усе перемагає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021
Тверді вуста, і тонкий профіль,
І блиск здивованих зіниць…
О ні, не звабник Мефістофель,
Та у полоні таємниць…
Легка задума, дивний смуток –
То доля, що тебе вела?
Так ніжно хочеться торкнутись
Блідого тихого чола.
Так палко прагнеться шепнути:
- Поміж світами – ми удвох…
І тиху відповідь почути…
Чи то говорить щастя Бог?
І буде ранок, буде ніжність -
Той спогад болю і тепла,
І неповторна дивовижність,
Що нас удвох колись звела…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
І соцмерЕжі, й преса, і реклама,
Гвалт агресивних і токсичних ЗМІ -
НовОго часу дика панорама
Щодень у мІзки вгвинчує тобі.
Оцей наш рай – міста, як катакомби,
Де всі – чужого розсуду раби…
Ми віртуально перегріті зомбі
В сильцях інформаційної доби.
Невідворотність дикого прогресу
(Квитки у Космос хочеш? – Ось, бери!)
Тут, на межі апофеозу й стресу,
Ну як ту душу-бджілку вберегти?
І поринаєш, тим прогресом битий,
У музики небесної хорал…
А світ, гнітючим чадом оповитий, -
Останній неприкаяний вокзал.
Та сонце обціловує землицю,
Знов оживає мисль людська і плоть.
За зелен-світ: за мальви, за травицю…
За це спасіння дякую, Господь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021
НА ПЕТРА І ПАВЛА
ПОЛОВІЮТЬ ПОЛЯ,
Достигають хліба,
Духу кріпляться вежі.
На Петра і Павла
помолилась земля,
Обдаровує люд –
і стираються межі…
Межі ті пролягли
Між святим і земним…
Дух, духовність, душа
Є ЛЮДСЬКІ привілеї…
І возносить нас Дух
Над хаОсом земним:
Віра, Правда, Любов –
Ці Господні ідеї…
Сила Слова жива
Від Петра і Павла:
Так, прозріння несли
Ці апостоли Світла.
І мудрішаєм ми,
І добріє земля,
І возноситься Небу
Висока молитва…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Стрічаю сонце… Небесам молюся…
Вбираю зором цей стобарвний світ…
Розквітлій мальві серцем усміхнуся
Із відстані таких неюних літ…
У цьому раї і в оцьому пеклі,
Де й дихання нам розкішшю стає,
Розплутую шалені долі петлі
І поринаю знову у земне.
Полити квіти, грядки прополоти,
Коханому сімейству догодить…
Оце, життя, твої земні щедроти,
Мета і сенс, бо є для чого жить…
А що ж для себе? – Трішечки й для себе:
Рясного цвіту, погляду небес…
Іще тепла людського серцю треба –
Цих неодмінних і земних чудес.
Стрічаю сонце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Червень тихо бреде споришами, покосами;
Засміялись черешні, политії грозами;
Аромат полуниць сонцехвилями-маревом,
Мліє сонна земля, вмита літніми чарами.
Вже й Зелені свята плинуть хмарами, водами;
І пишніє наш край і полями, й городами;
Листом-зелом оселі убрані, заквітчані…
Ми з тобою також теплим літечком звінчані.
КартоплІ зацвіли, і жасмин, і півонія…
Літні дні прибули – мила серцю гармонія;
І зітхає земля, щедрим плодом вагітная,
Хмари кроплять поля і скоряються літові…
Кожна гілка цвіте, кожна квітка всміхається,
Літо долі гряде і плодами пишається…
А громи десь гримлять за полями, за мріями,
І землиця, і мати чекають з надією…
Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Ми нарешті вийшли з карантину! Знову - разом!
***************
Так піднебесно-сонячно навколо,
Цей ритм сердець і помислів злиття…
Ми знову дихаєм твоїм повітрям, Школо,
Республіко дитинства і життя.
Народу цвіт, щебечуть в класах діти,
Дзвінок бринить – вирує юність знов…
Він завжди молодий, шкільний учитель,
І з ним - його натхнення і любов…
Новітній час – це іспит і прозріння,
А в класах – генерація нова,
Грядуть незнані юні покоління –
Майбутнє світу… Їм твої слова…
Знов рожевіє сонцем видноколо,
Бунтує травень, квітнуть почуття…
Ми знову дихаєм твоїм повітрям, Школо,
Республіко дитинства і життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021
З молитви – сонце устає,
В уста цілує квіт весняний…
Прибій бузковий і тюльпанний
Дурманить душу… Щастя – є!
У Бога прохана весна –
Неначе виплакана доля…
Зеленим розчерком тополі
Вписались гінко в небеса…
У Нього прохана й любов –
Таки негадана, неждана,
Весни натхненням осіЯнна.
Весь світ – весна: бунтує кров…
Хлюпнеться повінь хоругов –
Зелених і яскравоквітних ,
І потече в жагуче літо
Чиєїсь долі пісня знов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Холодної весни
сумна і сіра днина,
Туманів сивих сни –
лиш скапують хвилини…
Та прозирають – знай –
крізь чорне очі квітня:
Блакитно-білий рай –
ці проліски тендітні.
І котиться душа
в зеленії діброви,
Де сонячна яса
й берізки чорноброві,
Де волохаті пні
чатують світлу тишу,
Весну минулих днів
у спогадах колишуть.
Знов зелом поростуть
землі глибокі шрами,
Барвінки зацвітуть
над долі берегами,
І спогад, і печаль -
легка ота самотність…
Та чує серце рай -
весни невідворотність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Спливали дні, немов у забутті…
З оцього світу, з ореолу світла,
Щось проросло осердям у тобі…
Будь тиша. Будь пташина. Будь – повітря.
І розчинися в музиці буття –
Вона нуртує сокровенно, пружно,
Часом нечутна, мов серцебиття,
Насправді ж – непокірна і потужна.
У промені, у бджілці, у зерні,
У погляді коханому, у слові,
Що бростю проростає у тобі, -
Орган життя гучить, моя любове…
Ступи ж у світло, за межу оков -
Пречистий янгол мить твою чатує.
Живий Господь. І Він – сама любов,
Котра у всьому сущому нуртує.
Зорі вечірній тихо помолись,
Повір у радість – на порозі квітня…
Ось-ось весна осяє сонцем вись…
Ти жінка, ти надія, ти суцвіття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021
Три іпостасі у тобі –
Дитина, дівчина і жінка,
Три дії на кону судьби,
А пам'ять розгубила знімки.
Тих сліз пекучих не спинить,
Самотня дівчинко печальна:
Вразливе серденько болить,
Тепла ж нема - лишень повчання…
А хто любив, той відійшов
У кращий світ, либонь, до раю…
Твій янгол дотиком долонь
Тебе, малу, охороняє.
Жила, залюблена в книжки,
Свій Всесвіт викохала в грудях,
Але у спину – злі смішки,
Й недобре слово било груддям…
А ти ішла, немов по склу,
Наївно вірила у милість,
У правду, Всесвіту зорю,
І в непоборну справедливість…
Життям затоптані у прах
Наївні помисли дівочі.
А біль від зради не прочах,
І правда геть відводить очі.
Ти ж мусиш жити, бо серця,
Малі, дитячі, поряд б’ються…
Зітри сльозу хутчій з лиця:
Нехай недобрі не сміються.
Ти сильна жінка: у тобі
Слабкі свою надію чують,
Й печаль здолала далебі,
Та час ту пам'ять не лікує.
Три іпостасі у тобі -
Любов, і віра, і надія…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
Весняним розчерком пера
Сонети березень напише
Про світанкову лісу тишу,
Що первоцвітами зійшла.
Прозорість березневих снів
Вербових котиків пухнатих
І трав, що прагнуть проростати
Під шепіт танучих снігів.
І розбрунькується душа
У неймовірному прозрінні –
Весни й тепла благословінні,
Заб’ється пружно, мов пташа.
Землі гармонія жива
У силу пагонів проллється,
А ніжність стомленого серця
Зазеленіє, мов трава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Світе, доле моя, батьківщино!
В сивім гомоні давніх віків
Народилося слово - «пісня»,
В тихій ніжності матерів
Затепліло і скресло: «любов».
У звитягах воїв твоїх
Забриніло: «кобза» і «дума».
В ароматах рясних чебреців
І заврунилось слово - «земля».
У буянні щедротних ланів
Проросло віщим символом: «жито»,
В дужих грудях синів твоїх
Билось трепетно: Україна…
*******
Кожне слово наше сотворене
Незрівнянним генієм вічного народу,
Що проріс на берегах Дніпра-Славути
І пустив живе коріння у глибінь віків.
Тож вічна його душа –
Українська материнська мова,
Пісня-молитва:
Вона утверджує нас, українці,
У кращому із світів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
В раю небеснім, між світів,
У сонячній тіарі
Два білі янголи святі
До Господа злітали.
Один до неба від землі
Шугав щораз невтомно,
А інший часто в самоті
Дрімав на хмарі скромно.
І він здивовано спитав
У стомленого друга:
- Ти крила в праці вже злітав,
Чому така напруга?
- Несу послання до Отця,
Про все, що люд тривожить,
І в кожнім моляться серця :
- Допоможи, о Боже…
- І я несу молитви теж,
Та інший в них початок:
- Я вдячний, Господи, за все…
Послань цих небагато…
Так, грішні люди, – в суєті
Лиш Господа благаєм,
Берем дари Його святі -
Про вдячність забуваєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
Сріблинки мріли – сніг, небесний сон,
Сіреньку днину білим фарбували:
У високості янголи з вікон
Пухову ковдру сніжну вибивали…
Ще світла промінь в цей січневий день,
Й морозяного чистого напою,
І холодом карбованих знамень,
І тиші, і ясного супокою…
Вже замерзають спогади й слова
В початку таємниці загадковій…
Веде свій відлік владарка - зима
В усій красі, жорстокій і чудовій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Дозвольте – мрію! Мить згасає…
Прийдешнє? – Осьдечки, прийшло!
Забутим снігом осипає
Зими льодОве божество…
Згасають усмішки і сльози,
Минають грішні і святі...
Карбує світ сумні прогнози
На ветхім часу полотні.
Все ж дива хочеться і свята –
Так, нерозп’ятого Христа!
Щоб відлік долі розпочати
З неосквернЕнного листа.
Все буде ніжно і красиво,
Сплетуться спогади – і мить,
І нерозгаданого дива
Ясна феєрія злетить…
На біле обернеться чорне -
І душі, й справи, і думки…
Почує й ВІН добра акорди –
І усміхнеться залюбки…
Дозвольте мрію! Хай осяє
Господнім миром кожний дім!
У душах наших вже світає…
Любов – початок , тож любім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
А грудень знову засіває
Льдовим зерном світ - розмай,
Молюся, Отче Миколаю:
Святитель добрий, помагай!
Те диво світлої любові,
Що милосердя воскреша,
Во славу Господу Христові
Несла у світ твоя душа
НеоцінЕнні ті гостинці:
Надію, віру дарував.
Добром і вдячністю по вінця
Холодні душі наповняв.
І нині кличем: - Миколаю,
Зціли, помилуй наш народ -
Від горя - пошесті, благаєм,
Від злоби найманців - заброд,
Від жаху воєн, від печалі
І від смертельного кінця...
Щоб долі доброї зазнали
І миру світлого вінця.
Молюся, Отче Миколаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
А страждають, - ми знаємо, - праведні -
На Голгофі, на смертних хрестах…
І сльозами та кров’ю обагрені
Їх діяння пречесні в віках.
Проти зла ополчилися Вірою,
А Любов – їх одвічна яса.
Зло клубочить нечистою силою,
Нищить добре, що в душах скреса.
Злу немає закону й обмеження:
Все доцільно заради мети…
Йдуть у вічність під хмарними вежами
Світлі душі, і плачуть хрести.
Та «на повну» жирують охульники,
Їх словесний нуртує «пінг-понг».
Справедливості, Чесності, Вольності
Не підвладний цей грішний «закон».
Лицемірно-липкою облудою
Заліпили нам слух молитвИ…
Болі добрих довічно спокутою
Будуть хмарою в Вічність рости.
А степи все рясніють могилами:
Жертви злочинів злоби - війни.
Більше тисячі років ми «віримо»,
Та у душах - не стали людьми…
Бо страждають, як бачимо, добрії,
Їх сльозами аж небо скреса.
Вже дощенту всі чаші наповнені -
Час явлення живого Христа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Самою Правдою озброєні –
За димом дим, за строєм стрій –
Грядуть Вкраїни світлі воїни,
Нащадки гетьманів, у бій.
Полки козацькі слави доброї,
Січ Запорозька – волі дзвін,
І вояки УПА хоробрії,
Й атовці наші – всім уклін!
За них з любов’ю і тривогою
Щоночі молять матері:
- Благословенна будь, дорога їх!
Хай повертаються живі!
В серцях несуть любов глибоку
Й пекучу ненависть несуть –
Бо ворог підлий і жорстокий -
Без крові волю не здобуть.
В прийдешнє – з вічності колонами,
Крізь біль, бої, пролиту кров…
І величають срібнодзвонами
Героїв дзвони всіх церков.
Під корогвами злото-синіми
В безсмертя йдуть твої сини…
Земля, що зветься Україною,
Ти пам’ятай їх і храни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020
Бальзам для духу – тихо закохаюсь,
Спізнаю той апофеоз життя,
Аби укрита снігом мерзла парость
Ввижалась цвітом…
Так, до забуття,
До бЕзуму, до скрику, до горіння,
Ступлю за грань буденних почуттів -
Заграє світ у спалаху прозріння,
Щасливий-бо, хто істинно любив.
І поцілую тихо, мов дитині,
Оце бліде похилене чоло…
Говорять очі, а слова – невинні…
Хай буде те, чого нам не було.
Хай буде келих (сум проз вінця ллється),
Хай буде щастя випито до дна…
Душа тріпоче ридма і сміється:
Терпкий напій любовного вина.
Хай будуть смерчі, штиль чи взимку – зливи,
Та незабутня не померкне мить...
Не судять переможців - і щасливих,
І світ в щасливих біля ніг лежить.
Коментарі
Прокоментуйте...
Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2020
Притча про Любов і Розлуку
Любов і Розлука край поля стояли -
Всевишній до них говорив;
Закохану пару вони споглядали –
Сердець неповторний мотив.
- Життя безпощадне, - віщала Розлука,-
Погасить Любові свічу.
Рутиною сірою сплутаю руки…
Побачиш: я їх розлучу…
Любов шепотіла: - Стривай, моя сестро,
Я їх поцілую лиш раз…
Заглянула в очі закоханих – іскра,
Кохання пречистий алмаз…
Хай час це остудить, - Розлука шептала,-
Прийду неодмінно, затям…
В хатину привітну вночі завітала:
Там юні батьки з немовлям.
А в їхніх очах ні печалі, ні ляку,
Лиш вірності чистий покров,
Ще сяяла щира, глибока Подяка ,
Й всміхалася радо Любов…
Прийду ж бо пізніше: життя прозаїчне,
Людські розбиває серця, -
Шептала Розлука. – Ніщо тут не вічне,
Ідилія згасне оця…
Ось часу промчали нестримнії коні,
Розлука заходить у дім:
Вже діти дорослі, і срібляться скроні
У стомлених добрих батьків.
Їм глянула в очі Розлука безжальна –
Й досада недобру взяла :
Світилась Повага в очах тих прощально,
І геть руйнівниця пішла.
А Час незворушно відмірює кроки,
Міняє обличчя землі…
І знов завітала Розлука жорстока,
Глядь - в хаті вже внуки малі.
Сидить край вікна сумно жінка сивенька…
- Ну от і ударив мій час,-
Шептала Розлука. Та вийшла старенька,
На цвинтар простує якраз.
Спинилася жінка, де свіжа могила,
Схилила у тузі чоло…
- Оце її милий! Та я ж запізнилась! –
Розлука промовила зло.
- То Час мою місію виконав спраглу!
У очі заглянула знов:
В них сяяла Пам’ять про Вірність, Повагу,
Подяку і чисту Любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020
Я іду вдалечінь, я простую за осінню,
Жовтолист облітає – прощається з просинню,
Перший лід молодий серцю зиму нагадує,
А хвилини життя рясно дощиком падають…
Закрутило – обплутало час ірреальністю,
Дарувало буття то печаллю, то радістю,
Рік згортає крило сивим птахом із вічності,
Сто надій відгуло в карнавалі трагічності.
Уступаю в цю зиму з дарами від осені:
Уділила мені жовті стЕрні зарошені,
Схлипи плідних дощів і горіння калинове,
Тиху ніжність душі – спогад щастя єдиного…
Замалюю печаль яснозлотними барвами -
Заблищить пектораль кольорами прощальними...
Осінь в зиму бреде за туманами, росами,
Я іду вдалечінь, я мандрую за осінню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Коротка днина – все людське життя,
Ось сонечко своє справляє свято:
Годин лиш кілька – зовсім небагато
Дарує сяйво нам – до забуття…
Усе живе: росточок, що замерз,
Від холоду нічного посивілий,
І хризантемний світ захолоділий
Знов біля ніг у осені воскрес…
Цей ранок був осяянням таким,
Осінній день – прозоро-гіркуватим,
І золотий декор таким багатим,
А вечір плив, мов привид, в сивий дим…
І мріялось про тебе, про тепло,
Привітні стіни, рідний запах дому,
Та відпливав осінній невагомий
Лиш відгомін про щастя, що пішло…
*******
АВТОРСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД
День короток - весь человечий век…
Вновь солнышко отметило свой празник:
Лишь несколько часов наш мир-заказник
Дарило светом, озаряя всех…
И всех, и вся… Свернувшийся росток,
От холода ночного поседевший,
И хризантемный мир заиндевевший
Цвёл, умирая, осени у ног…
А утро было солнечным таким,
Осенний день прозрачен так и горек,
Весь в золоте прощального декора,
А вечер плыл , укутан в призрак – дым…
Мечталось о тепле и о тебе,
Приветной сени праздничного дома,
Но уплывал осенний невесомый
Былого счастья отзвук, что ушло …
*************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Для «квартальних» ти - територія ,
Звідси пахолків зла "любов"…
Й на любов ввели мораторії,
Хоч сочиться у землю кров.
Вічна бранко ординця хижого,
Зваба дивна – твоя краса…
Як наруга болить – од ближнього,
Душі – сотнями в небеса…
Зради плугом ти переорана:
Чий то меч на тобі чи перст?
Заговорена й приговорена
Між вогнями нести свій хрест.
Одурманена чужомодами,
Скинь облуду з плечей-рамен!
То ж святії самі возводили
Цвіт небесних твоїх знамен…
УкраЇна, а не окрАїна,
Тут Європа з дитя зроста…
Ти струснеш і розтопчеш каїна,
Так, Свобода – твоя мета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020
Лиш озирнися – і зайди у тишу,
За мУрами лиши буття оце…
Десь океан безодню доль колише…
Свічадо явить стомлене лице,
Бліді вуста, прив’ялені печаллю,
Той погляд тихий – зір пригаслий твій,
І хай життя нуртує десь за даллю –
Будь, наче море, вільна, мов прибій:
Ще на світанку буйно хвилювалось,
Гасали хвилі, бив дев’ятий вал,
А в полудень вляглося, заблищало –
І повний штиль… в руці твоїй – штурвал…
Зайди в безлюддя, в тишу, часом треба:
Розтане сумнів в тиші німотІ…
Лиш світло зір тече у душу – з неба.
Хто справді твій – на лишить в самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
- Щаслива я, - ніч забринить словами,-
Ти все ж жива, моя земна любов…
Тебе я обіймаю тихо знов
Крізь відстані зомлілими руками.
З яких світів так довго ти ішов?
Припав до рук пошерхлими вустами…
Зоріє спогад юності між нами -
Те незабутнє, що бентежить кров.
З тобою лиш симфонія життя -
В гармонії… Й немає каяття
За миті ці, даровані любові.
Що Бог з’єднав - не роз’єдна ніхто.
Освячене – в нащадках проросло,
І пам’ятник йому - в живому слові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
А ти таки Жовтень:
ти золотом пишеш, охрою –
Художник натхненний
пригубив терпкого вина…
Запалимо, Жовтень?..
Ревнивиця осінь з тобою
Вальсує так млосно –
і грає жагою струна.
Запалимо, Жовтень?
Зірвемо убір з горобини…
З берізками в північ
водитимем вальс-хоровод…
Із вітром у парі
ганятимем зграї пташині
І збуримо плеса
осінніх остуджених вод…
Бо ти таки - Жовтень:
насипав прощального злОта,
Мазками ясними
забарвив знайомий пейзаж…
Така твоя, Жовтню,
осіння рутинна робота –
А світ поринає
У сонячнобарвний міраж…
Прощаємось, Жовтень?
Богема, художник, богема…
РозІп’ємо в парі
прозорого жАлю бокал…
Чому так бентежить
одвічна осінняя тема?
Прощаємось, Жовтню?
До зустрічі, красеню… Жаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
О юність чиста, так наївно віриш
У непорушність Правди і Добра;
В житті об підлість покривавиш шкіру,
Бо ж кажуть: правда в кожного – своя…
Якщо душа не вилізла з болота,
Оглухла совість скніє – не болить,
То бур’яном буя рясна підлОта,
А Правда в склепі летаргічно спить.
Бо у погоні за життя дарами
Так лицемірим часто знов і знов,
Так молимося – каємося в храмі…
Але ж вона одна, як сонце в небі,
Ця Правда! Саме їй молитись треба,
Бо Правда – то є Бог, а Бог – Любов.
*********
Так, Правда – то є Бог, а Бог – Любов,
Вона і родить, і ростить-плекає,
Подяки за добро не вимагає,
А колоситься рясно знов і знов.
Любов ця неосяжну силу має,
Якщо дитину гріє рідна кров,
Звільняє душу від страхУ оков,
Підносить, і міцнить, і надихає.
Любов’ю чистою ясніє білий світ,
Юнацьким покликом цнотливого зізнАння,
Де юність наша – той любові міт?
Воістину, Любов – найвища суть
І цвіт життя, бо не дано забуть
Свого найпершого наївного кохання
************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
А там, де сонні плеса між хащів визирають,
Заплакане дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід.
Він знає дивну казку… Бере малу за руку,
Веде туди, де бджоли настоюють меди…
Там літо зустрічає дідуся та онуку:
Самотня сива старість, мала самотня – ти…
В казковім лісі - дивно… Тут загадок багато,
І пригощає літо нас липовим медком…
А дід провадить казку – і гуси- лебедята,
Беруть мене на крила і линуть над ставком…
Отам , де сині плеса-свічада прозирають,
Моє мале дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Акро
О сінь – пора одцвітання,
С онячнобарвна чаклунка,
І ностальгійне прощання,
Н іжність ясних візерунків…
П адає сумом тим – листом,
О сінь – поезія й проза,
Р онить сльозини пречисті –
А аквамаринові сльози.
О сінь – пора достигання,
Д ійство природи, дарунок,
Ц віту рясного згасання,
В трати і мудрості трунок…
І, непідвладна людині,
Т ане минущая врода,
А йстрами зОрить сумними,
Н икне прощально природа…
Н іжна проглянула просинь –
Я сно всміхнулася осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Ішов боєць – спіткнувсь, утримавсь, не упав,
Навколо озирнувсь – і знов пошкутильгав…
Військовий однострій, ціпок в руці отой,
Земляк, знайомий мій… Так, ветеран АТО.
Згадалось: літо, степ, колони БТР,
Вітрів донецьких реп, той сепарський «концерт».
Накрило бліндажі, гучав снарядів шквал…
У долі – на межі… Поранення, провал.
Човном небесним плив у тихий Божий рай,
Та раптом струс і крик: - Медсестро, забирай!
Ти житимеш, браток, - хірург йому сказав…
Війна. Осколок той і долю перетяв…
Покрови свято, день… А голубінь яка!
Церковний подзвін ген відносить вдаль ріка…
Ішов, і кожний крок в нім болем озивавсь:
Донецьк, Новоазовськ, Луганська, Іловайськ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
НЕ ВІРШ, АЛЕ НАПИСАНО ВІД ДУШІ
Вирує Вкраїна від «трону» - до хати:
Нам долю і волю пора обирати!
Війська агітаторів сурми зовуть:
Три сотні тих партій на вибори йдуть.
Отут, українці, ми всіх подолали:
По кількості «партій» весь світ перегнали.
Спитайте: - Для чого? Та хитрі зуміють:
Лиш виборців зманять – і руки умиють.
Яскравих обіцянок дужчає злива:
- Ви нас обирайте – і будьте щасливі!
А й справді, спитаємо в серця свогО:
- Кого ж обирати до влади?! КОГО?
Женіть від корита чиновників секту,
Що руки нагріли з людського бюджету!
Хто голову драв, той не вартий довіри:
Там зверхність – не розум - говорить без міри.
А виберіть того, хто чесно служив:
Робочі місця для громади створив!
Хто гривні останні із люду не драв –
А гідну зарплату народу давав.
Хто дім свій звестИ помагав молодим –
Доступні кредити розумно створив,
Аби в Україні могли процвітати,
Не в рабстві заморськім на пана «пахати».
Хай молодь радіє і йде працювати,
Бузьки немовлят їм почнуть дарувати!
Тоді заясніє село ізокола
І двері відчинить покинута школа!
Хай лікар премудрий живе у достатку –
То будуть здорові дитинка і мати.
Все так зрозуміло , тож боляче нині,
Що хтось не бажає такої Вкраїни!
Бо «п’ята» колона падлючить сповна,
Триває підступна «гібридна» війна.
У ній виступають полки, а не роти,
Вкраїну ж врятують лише патріоти!
Ті гідні, сміливі, що честь не продАли,
Освічені, мудрі професіонали.
Отож Україну за гріш не продай,
Та добре подумай – тоді обирай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Поринаю цілком в твою повінь,
задумлива осінь,
мальовнича невісто з букетом
ясних хризантем;
між вітрів мандрівних
твоя врода курличе-голосить
і запалює свічі беріз
благодатним вогнем…
Надягає тобі
золотисто-черлену порфіру
неоглядного світу
великий художник-мольфар…
Я увірую, осінь, в твою
світлоносную віру,
у пришестя твоє, одкровення
і щедрості дар.
Поглинаєш цілком мою душу,
задумлива осінь,
заколисаним світом кружаєш ,
прощальним крилом,
і тужАвіють сльози бурштинні,
і світиться просинь,
І кривавляться ґрона калин
за туманним вікном…
Надішли мені знак свій
ти, осінь мого супокою, -
У розхмаренім небі –
блакитну хмарину надій,
і простуй десь туди,
де розгойдані хвилі прибою
розбивають на скалки
цей спокій і затишок мій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
А завтра – диво: увійдемо в клас!
Промовимо: - Вітаю! Добрий ранок!
І вересневий неповторний час
Дзвінком шкільним розбудить цей світанок…
Знов буде слів і вражень водоспад,
І рій очей здивованих дитячих.
Ця школа вас ростила із малят,
Ця школа вас чекає, нетерплячих…
І кожні очі – дзеркало душі,
Довірливі, натхненні чи сердиті…
Життя складного перші віражі –
В очах дитячих, широко відкритих…
Ми любим вас. Ви діти наші теж.
Ми вас усіх до одного чекаєм.
Додому - в школу рідну увійдеш –
Вона тебе пів року виглядає…
І буде шквал цікавих запитань,
Диктанти, теореми і задачі…
І відкриття – крута дорога знань,
І вчителя – наставника віддача...
Хай буде так: учитель, школа, клас…
Життєвий шлях веде до виднокола.
Ми згадуєм: у кожного із нас
Була твердиня духу - рідна школа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Знов плачуть, стогнуть, нарікають:
- Чом ми нещасні, бідні? Ай!
Рабів до раю не пускають,
Земляче мій, запам’ятай!
Їх гнуть і дурять, обдирають –
Олігархат грабує, знай…
Рабів до раю не пускають,
Ображений, запам’ятай!
Їх ворог снайперськи стріляє –
Вони ж миритись прагнуть вкрай!
Рабів до раю не пускають,
Ти усвідом! Запам’ятай!
Кого до влади обирають! –
- Какая разніца! Нехай!
Рабів до раю не пускають,
Електорат, запам’ятай!
Вже й мову рідну забувають,
Під москаля лягають, знай…
Рабів до раю не пускають,
Принижений, запам’ятай!
А хочеш мати щастя й волю,
Не будь рабом, в борню рушай!
Свою й нащадків кращу долю,
За Україну – рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Лиють срібні дощі
крізь серпневу заквітчану казку,
Над озерами снів
волохаті тумани бредуть…
Літо в’є поміж нас,
мов тенета, цю ніжність і ласку,
Незбагненну печаль
і сп’янілих чуттів каламуть.
Бо сторонні усі
в цьому світі, де ми із тобою,
Тільки серпень пахтить
диким медом – бунтує чуття;
Мов у дивному сні,
понад прірвою болю постою
І ступлю на місток,
що єднає розбиті серця…
І нехай порощать,
Хай шаліють дощі без упину,
Серпень зорями сходить,
Пахтить, як медовий калач,
Наша ніжність сплива
І розтоплює болю льодину,
І шепочуть вуста:
- Я кохаю… Щасливий… Не плач…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
А пам’ятаєш: ти одна,
У цілім світі – хижа хуга,
І болем стиснуті вуста,
А в серці – виплакана туга?
І розумієш, що ніхто
Твій відчай чорний не почує,
Світ хаотичний , шапіто,
Не милує і не врятує…
І ти не знаєш до пуття
Чи далі жити, бо в тумані -
На грані смерті і життя,
На грані, друже мій, на грані…
Хто болю цього не пізнав –
Петлі від підлості і зради -
Не бачив лику цих почвар,
Не знає, що таке страждати…
Одне лише спасіння – Він
Дає душі надію й силу,
І ти живеш, бо Він – єдин
Врятує душу в горя хвилю…
І грає кольоровий світ,
Радіє, дихає, зітхає…
А теплий сонечка привіт
Живу надію зігріває…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
ШАНОВНІ ДРУЗІ, УЧАСНИКИ КОНКУРСУ ВІРШІВ-ТАВТОГРАМ!
Протягом тижня тривав неофіційний поетичний конкурс на кращий вірш-тавтограму на сторінках ФБ. Дякую вам усім за любов до рідної мови, знання її невичерпних словесних скарбів. Для поета мова – його найтонший і найсильніший інструмент, добре володіння мовою – наше все. Конкурс можна назвати Всеукраїнським, оскільки в ньому брали участь майстри слова з багатьох областей України.
У конкурсі взяли участь 19 поетес і 2 поети (хвала їм!). Враховувалися бали за два твори, розміщені у групі «Українська поезія» та на домашніх сторінках авторів.
Вітаємо авторів, твори яких стали найпопулярнішими. Це Наталія Сливка, Ірина Турик, Христина Давидчак, Олег Хромченко, Леся Мундур, Тетяна Леонтьєва, Марина Зозуля, її дочка Віра Зозуля.
Заспівом конкурсу стали поетичні рядки Світлани Імашевої: «МОВОЮ МАТЕРІ МОВЛЮ: МУДРІСТЬ, МЕЛОДІЯ, МИСЛЬ – МАГІЯ МЕЛОСУ МОВНОГО…МРІЙ, МОЯ МИЛА, МОЛИСЬ!» Першою на пропозицію написати вірш-тавтограму відгукнулася Лідія Гонишнюк із Житомирщини твором « Полум"яно посміхнулась природа», чим дала добрий початок конкурсу. Осявають душу слова Ірини Турик , що народилася у м.Ковелі: «Стиглого сонця скибку серпень смакує спросоння…» (352 бали). Хвилюючою молитвою звучать слова Наталії Сливки із Дрогобича: « Бережи , Боженьку, Будинок батьківський. Батьківщину, брата, Батечка, бабусю…» (415 балів). Голосом дощу озивається поезія молодої поетеси із Львівщини Христини Давидчак: «Джазом дощ долина́ – дивина…Духмяні́є діброва довкола, Дзюркотить джерелом далина́, Дзеленчи́ть дзвонарем дрібночоло…» (171бал). Народний майстер і поет з м.Андрушівки на Житомирщині, мій земляк Олег Хромченко приваблює оптимістичним світосприйняттям: «Диміла димкою дорога. Деркач доспівував ду- ду. Диск диво-кола, диск Дажбога дарив довкола доброту». (114 балів). Молода поетеса із Херсона Тетяна Леонтьєва з усмішкою продовжила тему про Пегаса, у її творі поет «Пегаса почав приручати, підлив поетичний первак із присмаком прози й печалі – Пегас полетів, наче птах!» (97б.) . Поетеса Леся Мундур зачарувала образами рідної природи: «Самошиті спіднички суничок. Самотканні сувії струмка. Соловейка саморобний смичок - сольнострунна скрипочка сумна». (88 б.). А поетеса-педагог з Харківщини Марина Зозуля (Білоозерянська Чайка) розтривожила душу рядками: «Старий скрипаль смичком сльозу самотню солодкому світанню сколихнув»(64 б.), її юна 15-річна донька-поетеса Віра Зозуля вразила всіх поетичним хистом, відтворивши історію почуттів: «Перегорів панич, перегорів, -прошепотіло пильне піаніно, підкинувши палаюче поліно під прихисток погаслих почуттів» (43 б.) До речі, ще одна поетеса і вчителька з Андрушівки, Ірина Шишкова, однією з перших написала добрі, світлі рядочки, чим надихнула на творчість інших колег по перу:
Самоцвітами стелю стежку стоверстову .
Світлом сонячним сяйну , скажу своє слово .
Сумом синім, споришем спокій свій сповию,
Стану стійким світлячком, старанно –сміливим… (47 б.)
Несподіванкою виявилися прозові твори-монофони Марії Карнаух із м.Шепетівки, що також зацікавили читачів і були гідно оцінені (74б.) З посмішкою описала процес поетичної творчості Світлана Імашева: «Поети поламали пера, псуючи пафосно папір». У її іншій поетичній замальовці співають лебедині крила: «ЛАГІДНІ ЛАГУНИ - ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ, ЛЕГКОКРИЛІ ЛУНИ ЛІТОМ ЛОПОТЯТЬ…» (103 б.) Слід сказати добре слово про твори і досвідчених, і молодих авторів, які «перегортали тонни словесної руди», щоби створити вірші-тавтограми, бо непросто досягти гармонії змісту і форми, використовуючи слова лише на одну літеру. Цікавими, змістовними є поезії Ольги Калини, Антоніни Подмогильної, Анни Карпенко-Кортіко-вої, Ніни Бойко, Марії Гринько , Ірини Ференц, Тетяни Савчук, Наталії Петрук, Еда Герасименка. Усі учасники конкурсу – натхненні шанувальники українського слова, багато з них – учителі за професією, як і я, вони передають свої знання і любов до рідної мови юним громадянам України. Дякую усім вам, друзі! Здоров’я вам і творчого натхнення!
Організатор Конкурсу - Світлана Імашева
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
ШАНОВНІ ДРУЗІ, УЧАСНИКИ КОНКУРСУ
віршів-тавтограм і не тільки вони. Ми познайомилися на сторінках групи "Українська поезія", організували поетичний конкурс. Кожний з поетів промовляє до Світу словами своїх віршів, кожний хоче бути почутий людьми, кожному болить однаково. Кажуть, вустами геніальних поетів промовляє сам Бог. Серед нас - і початківці, і майстри слова. Дякую вам усім, друзі.
Ми говоримо до світу мовою своїх батьків, і ця мова робить нас людьми, дає можливість розповісти поколінням про те, чим живемо ми, люди третього тисячоліття. Тож почуймо кожного, відчуймо поряд живі душі інших людей. Ця моя поезія - присвята кожному з вас. Поважаю вас і люблю. Цінуймо рідне слово.
Результати конкурсу будуть оголошені завтра, 7 серпня.
Попід склепінням зоряного Всесвіту
Живу, пишу із острова надій;
Минаю я, лечу з стрімкими веснами,
А поки тут, почуйте голос мій.
Бо я жива, мала зернина вічності,
Бреду в пустелі швидкоплинних днів,
Бунтує світ у хаосі й магічності,
А я - в полоні неповторних Слів.
Впаду чолом на ці скрижалі зорані
Єдиної, коханої землі,
Високих слів багато наговорено,
Та я – у ній, вона живе – в мені.
Що тут насію, між земними барвами?
Життя стікає швидкоплинна мить…
Та сходить дух мій сонячними мальвами
І піснею вкраїнською гучить.
Усі пройдем під голубими сферами,
Пізнавши сум і щастя, а по тІм –
Брестимем знов небесними озерами,
Щоб засівати квіти рідних слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Це писала у ФБ. Там і конкурс. Хто пише такі твори, може взяти участь.
ЗАПРОШУЮ ПОЕТІВ ДО ТВОРЧОГО НЕОФІЦІЙНОГО КОНКУРСУ! Ми, друзі, часто говоримо про багатство і розмаїття української мови... Творчість наших поетів - доказ цього. Пригадуєте оповідь, у якій український поет як доказ багатства рідної мови написав вірш, у якому всі слова починалися з букви С? "Сипле, сипле сад самотній ..." Ось і я спробувала написати подібний твір, у якому всі слова починаються з літери М. Прагнула так написати, щоб це не просто перелік слів був, а й думку - ідею містив твір... Ось цей мій опус - до вашої уваги. А інших друзів-поетів закликаю продовжити цей творчий марафон... Нехай цей конкурс має назву " Українська мова рідна, пречудова" Читачів же прошу підтримати поетів своїми "вподобайками". Своїх друзів по ФБ запрошую до групи
"Українська поезія" , прошу підтримати мене.
МОВОЮ МАТЕРІ МОВЛЮ:
МУДРІСТЬ, МЕЛОДІЯ, МИСЛЬ –
МАГІЯ МЕЛОСУ МОВНОГО…
МРІЙ, МОЯ МИЛА, МОЛИСЬ!
МЛІЛИ МЕДОВІ МОРЕЛІ,
МАРЕВО МАЙСЬКЕ МЕЛО,
МАЯЛИ МАКИ, МАНИЛИ,
МАЛЬВИ МЕРЕЖИЛИ МЛУ…
МИЛА МОЯ МАТЕРИЗНА –
МОВИ МАЛЮНОК МІСТКИЙ…
МІФІВ МЕЛОДІЯ МЛИСТА,
МІСЯЦЬ МЕДІВ - МАКОВІЙ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Організувала днями неофіційний народний (і чесний!) конкурс у ФБ - на кращий вірш-тавтограму ("вірш однієї літери"). Пропоную три свої вірші...
ЛЕБЕДІ ЛЕЛІЮТЬ,
ЛІТО ЛЕБЕДЯТЬ;
ЛАГІДНО ЛЮЛЯЮТЬ
ЛЮБИХ ЛЕБЕДЯТ…
ЛЕБЕДИН, ЛЕБІДКА –
ЛЮБКА І ЛЮБАС,
ЛІЛІЇ-ЛЕЛІТКИ,
ЛЕБЕДИНИЙ ВАЛЬС…
ЛІТНІЇ ЛАГУНИ -
ЛЕБЕДІ ЛЕТЯТЬ,
ЛЕГКОКРИЛІ ЛУНИ
ЛІТОМ ЛОПОТЯТЬ…
*********
ПОЕТИ ПОЛАМАЛИ ПЕРА,
ПСУЮЧИ ПАФОСНО ПАПІР:
ПАЛКІ ПОЕЗІЇ ПЛЕНЕРИ,
ПРОГІРКЛИЙ ПРИСМАК ПРОЗИ, ПРІЛЬ...
ПОТУГИ ПРИСТРАСНІ ПОЕТА -
ПОРИВ ПРОБИТИСЯ ПРИГАС.
ПРОРВАВШИ ПАКОСНІ ПІКЕТИ,
ПРИБІГ ПРИБОРКАНИЙ ПЕГАС...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Минає мить без галасу і блиску,
Смеркає вже – ридай, а чи радій?
Гойдає вечір сонячну колиску,
Пливе вінок до берега надій.
Зіткався вже рушник твоєї долі:
Узорів більше темних, ніж ясних…
Та ще ти жнеш свою сагУ у полі
І поринаєш в травах росяних.
Десь там гримить за озером смеркання,
І сонце тоне – сутінків пора,
Та буде ще ромашкове світання
І день зайде квітчастий до двора.
Хоч літо стигле вже бреде ув осінь,
І кропить дощик вишиванку нив,
Ще заясніє благодатна просинь,
Ще твій вінок до краю не доплив…
Твоя це доля - сіяти і жати,
Плекати квіти і дітей ростить…
Ти чуєш - кличуть рідні онучата:
Їм казочку послухати кортить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Написано як відгук на заклик В.В'ятровича вийти 16 липня до стін Верховної Ради і захистити українську мову, бо "слуги" прагнуть змінити Закон України про мову
Б’ЮТЬ ВІДВЕРТО, ЦИНІЧНО, ПІД ДИХ,
РУШАТЬ НАЦІЇ САМІ ОСНОВИ:
НИНІ ВОРОГ НАЙПЕРШИЙ ДЛЯ НИХ -
УКРАЇНСЬКА КАЛИНОВА МОВА.
ВСЯ ПІДЛОТА ПЕРЕВЕРТНІВ ЗЛА,
НИЦА ПІДЛІСТЬ МОКШАНСЬКИХ ІЗГОЇВ
У ДЕРЖАВНИХ ВЕРХАХ ПРОРОСЛА:
ПРАГНУТЬ МАТІР ЗМІНЯТИ НА ХВОЙДУ!
ТА СПРАДАВНА Ж У НАШІМ СЕЛІ -
З ПОСИВІЛИХ ЧАСІВ МОНОМАХА –
НЕ РОДИЛИСЯ ТУТ МОСКАЛІ,
«ЯЗИКАМИ» НАРОД НЕ ПАТЯКАВ!
А ГУЧАЛА У ВІЧНІЙ КРАСІ,
МЕЛОДІЙНА, БАГАТА, ГЛИБОКА,
РІДНА МОВА - ЦЕ ХЛІБ НАШ І СІЛЬ,
УКРАЇНСЬКА, ПРЕЧИСТА, ВИСОКА.
НЕ ПАСКУДЬТЕ, ПЕРЕВЕРТНІ, ХРАМ:
ВАМ НАРОДУ ОСНОВ НЕ СТОПТАТИ!
ВІН КИПИТЬ, УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН,
І НАРОДУ ОСЕРДЯ - НА ЧАТАХ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Уривок з мого драматичного твору
Леся (до матері)
Я згадую: ми йшли з тобою лісом
Дерева там маленькі та рясні, -
Я щебетала, щось питала, звісно,
Ти про русалок повіла мені…
Мати:
Згадала, так! Й мені казали мати,
Що в пралісах, у пущах, між боліт,
Живуть чарівні лісові дівчата,
Гойдаються поміж зелених віт
І вродою незнаною чарують;
Над болотами міняться вогні…
То мавки, лісові русалки юні,
А є іще русалки водяні,
Вони у ночі місячні танцюють…
Леся:
Вони не раз ввижалися мені…
Якоїсь ночі – ви уже поснули ,–
А місячне проміння у вікні
Так сяяло, мінилося, манило,
Мов кликало у пущу лісову,
Якесь таке плелось весняне диво,
Що кликало кудись мене, малу.
І я пішла за покликом весняним
У пущу, між поснулих вже дубів,
А казка та, захоплива, жадана,
Зродилась там, серед отих лісів...
По місячній стежині на галяву
Пробралась я, захоплене дівча, -
Тут плесо зачароване мовчало –
Між віт сховалась, як мале зайча.
Був місяць май, якраз свята зелені,
У пущі тьохкав палко соловей,
А ніч бриніла запашна, шалена, -
Із плеса я не зводила очей.
І диво сталось: раптом забриніло
Те дзеркало імлисте водяне,
На сотні скалок місячних розбилось,
Й очам моїм відкрилось чарівне
Видовище, щось нереально дивне:
Нагі дівчата вийшли із води,
Волосся огортало тіло срібне,
Все кликали когось: - До нас! Сюди!
І в танці поміж трав густих звивались,
А повінь дивна місячна лилась…
Не пам’ятаю, як назад дісталась,
У сон чарівна казка заплелась.
Мати:
Це ти була, мов лісова русалка,
Захоплена, мрійлива, потайна.
Чуття такі в тобі горіли палко,
Що часом я збагнути не могла…
Сестра Ольга:
Я пам’ятаю, Лесю, як весною, -
Тобі було, либонь, тринадцять літ, -
Ми на гостину прибули з тобою
В Нечимне, на Волині, між боліт.
Там дядько Лев хатину мав стареньку
На пагорбі… Навколо ж – безліч див:
Те озеро - мов вінку зеленім
І дуб крислатий… Дядько там сидів
І вечорами нам казки провадив -
Про силу надприродну, чарівну…
Він говорив, а хтось неначе марив
Про ту русалку – Мавку лісову…
Леся:
Вона мені тоді явилась, юна,
В іскристому віночку з світляків,
Ми ночували в дядька Лева клуні:
Над озером туман легкий білів;
Блукали ген вогні – то потерчата
Мандрівників манили в болота;
Прокинулась зі сну вербиця-мати,
Й сопілочки мелодія хистка
Так струмувала солодко і ніжно –
То голос серця щиро говорив,
А Мавка, лісова красуня пишна,
Ішла на поклик, що її скорив.
Чи ліс співав, чи так мені намарилось –
Запала в душу вигадка ота,
А потім – затуманилось, нахмарилось…
Вже відболіли юності літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Болить тобі… Де ж воля та сподівана,
Країно смутку, зраджена, стривожена?
В віках плачами-думами оспівана,
І знову полонянка заворожена…
Одурена, зневажена, покинута,
Крізь час у Всесвіт гіллям маєш зелено.
Бредуть по світу гірко твої сироти,
А ти, самотня, заростаєш тереном.
Брехливих слів облудою розділена.
Любов до тебе знов гріхом наречено -
А блискавиці б’ють у серце стрілами ,
І ти встаєш, розлючена, знівечена.
А ти вставай, ненавистю озброєна,
Якщо любов потоптано, зневажено.
Твої сини, пречисті Божі воїни,
Тебе очистять від підлоти вражої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2020
То від радості родяться квіти –
Літо долі святкує земля.
Світлих янголів добрі привіти
Опустились цвітінням в поля.
І земна неповторна веселка
Поміж трав смарагдОвих ряхтить…
Проростають небачені зерна –
Задивляється небо - блакить.
Так жаріють розмаяні маки,
А ромашки – мов очі дітей.
Це любові небесної знаки
Промовляють без слів до людей.
Це відродження й диво цвітіння –
Подарунок натури, краса,
Добрих помислів чисті творіння
Що єднають земне - й небеса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
У мережі ФБ відома поетеса Світлана-Майя Залізняк висловила своюї думки про творчість поетів-аматорів, яка є , на її думку, часто просто графоманством. Пані Залізняк розмістила цікаву статтю, що має назву "ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩИРОГО ГРАФОМАНА"
Як на мене, цікава стаття для пишучої братії.
Десять заповідей щирого графомана, або шлях у глухий кут
Кількість переглядів: 1214
________________________________________
Так часто мені доводилося віч-на-віч зустрічатися з повним несприйняттям будь-якої критичної думки, так часто доводилося шукати слів для пояснення очевидних речей, так часто я дивувався приголомшливій здатності автора захищати своє творіння будь-якими можливими і неможливими, логічними і нелогічними засобами, і так мене це втомило, що захотілося сказати про це аргументовано і всерйоз. Настільки в мене це вийшло – судити вам. В усякому разі я намагався говорити аргументовано і чесно. Передусім мова про вірші. Однак, можливо й прозаїки знайдуть щось корисне для себе. Стаття побудована за принципом „теза – антитеза” – для зручності читання.
1. ТЕЗА: Мене неправильно зрозуміли, я хотів(ла) сказати зовсім інше.
АНТИТЕЗА: Ганс Георг Гадамер якось сказав: „Кожне прочитання тексту є екзистенційною подією в житті тексту”. Якщо доступною мовою, то це означає: те, що ви хотіли написати – одне; те, що написали – інше; те, що у вас прочитали – зовсім інше. Розуміння і сприйняття художнього твору – речі надто суб’єктивні. Будь-яке прочитання твору мистецтва має право на життя. І мабуть ніхто в світі не знає напевно, щ о с а м е написано чи сказано – приладів для вимірювання суті поки що не вигадали. Тим більше, якщо мова йде про такі ефемерні категорії як настрій і емоція. Автор каже: „В мене вийшло ніжно і романтично”, читач каже: „Ні, пафосно і банально”. Хто правий? Об’єктивно – ніхто. Але якщо вам надто часто кажуть про пафос і банальність, то може й справді є така проблема?..
2. ТЕЗА: Я написав(ла) понад 400 віршів, у мене два товстих зошити, тричі в районці друкували, а ця малолітка сміє мене повчати.
АНТИТЕЗА: Про це якось незручно навіть говорити, але ж мабуть таки не кількість написаних „креативів” є мірилом їх цінності. На превеликий жаль, трапляється іноді таке, що й тисяча віршів не дають автору ніякого досвіду. Ви пишете, вас хтось друкує в газеті чи навіть видає, і це для вас, повірте, - замкнуте коло. Як це не печально, але вчимося ми на власних помилках. Ми надто любимо своє творіння, ми боїмося давати його на поталу „ворогам-читачам”, але тільки шляхом всебічного обговорення твору ми можемо набути безцінний досвід на майбутнє.
3. ТЕЗА: Я написав(ла) вірша, значить я – поет!
АНТИТЕЗА: Чи не кожен молодий автор, маючи перед собою ручку та папір, а в собі - бажання та натхнення, хоче сказати світові: "Ось я! Я прийшов! Ось я - написав! Я заново відкриваю світ!" І нема чого казати - це таки правда. Поет-початківець зазвичай не відчуває за собою величезного, колосального, приголомшливого досвіду, якого ще задовго до його народження набули попередники. Вони рухали літературу, додавали в неї нове, намагалися не повторюватися і класти ручкою на папір не стільки слова, стільки власну душу. Молодий поет ще не має на спині цієї ноші, ще не блукає в нетрях слів, ще не лякається повтору. Він просто бере слова з поверхні і щедро нанизує їх на римовані рядки. Йому ще зовсім не страшно... Страх і сумнів прийдуть дещо пізніше, коли початківець уперше замислиться над вічним запитанням митця "Чи несу я щось нове?"...Тоді він почне вслухатися в найпотаємніші, найтихіші тони своєї душі, намагатиметься говорити не так, як до нього говорили інші, сотні разів жмакатиме папірець, викидатиме його, аж поки нарешті не створить того, що можна назвати Поезією. А тоді ще довго, місяці і навіть роки, намагатиметься дотягнутися до того, зовсім випадково написаного, красивого вірша...
4. ТЕЗА: Це чудовий вірш, бо я писав(ла) його з натхненням!
АНТИТЕЗА: Таке доводиться чути надто часто. Ось яке визначення натхнення знаходимо в Вікіпедії: „Ентузіазм (захоплення, натхнення) – це позитивно забарвлена емоція, стан наснаги.” З натхненням можна пекти пиріжки і перепливати річку, плювати, даруйте, з балкона і навіть видавати зарплату. В будь-якому випадку – воно (натхнення) ніяк не проектується на результат, і в жодному разі не є обов’язковою передумовою успіху. Зважте, будь ласка, що натхнення не може бути аргументом хоча б тому, що читач матиме справу не з ним, а вже з результатом – текстом.
5. ТЕЗА: Творчість для мене – це відпочинок душі.
АНТИТЕЗА: Теж надзвичайно поширена сентенція. До того ж, як серед тих, хто пише, так і серед тих, хто читає. „Книжка для мене – це отдих, а тут якось дуже сложно написано, а я й так на роботі заморився”... і т д. За одним з визначень, мистецтво – це образне осмислення дійсності. Акцентую увагу на слові „осмислення” – „ос-мислення” – в основі лежить „мислення”, пошук смислу, навряд чи це просто стан, радше - процес. Мистецтво також – засіб пізнання оточуючого світу. Знову ж таки, процес пізнання – навряд чи відпочинок, це радше духовна праця. Одна з трьох світових релігій – буддизм – базується на вченні про „духовне пробудження”, до якого нас веде „Благородний Восьмеричний Шлях”: правильне розуміння, правильні думки, правильна мова і т д. Отже, мова йде про самовдосконалення, і мистецтво – це один із засобів самовдосконалення, самопізнання, самореалізації. Без зусиль нічого створити не можна, а коли мова йде про справжнє мистецтво – зусилля мають бути на грані можливостей.
6. ТЕЗА: Он у Васька теж рими погані, а чого мені не можна?
АНТИТЕЗА: Майже як у пісочниці, правда? Скажу одразу – вам усе можна. Творчість, як на рівні процесу, так і результату, ні в чому не обмежує творця. Справа тут радше в сприйнятті. Якщо Васько на десять віршів допустив одну погану риму і один збитий ритм в красивих, образних і художньо довершених текстах, і цього ніхто не помітив, то це геть не означає, що вам варто робити те саме в кожному своєму тексті. А тим більше – брати на озброєння. Звичайно, якщо Васько класик і таке собі дозволяє, то вам теж можна. Можна. Але ж проблема цим не обмежується. Вслід виникають питання про кількість огріхів і їх частоту. То може, ви таки вчитиметеся у Васька кращому, а не гіршому?
7. ТЕЗА: Це ніяка не хиба, це в мене просто такий стиль...
АНТИТЕЗА: Це, власне, одне з найскладніших для пояснення питань. ... Просуваєшся віршем, наче чагарником, думки нагромаджуються, насуваються одна на одну, словам тісно, знайти в такій навалі образи майже неможливо, зрештою, починає боліти голова. В чому справа? – Або я не доріс до цього вірша своїми розумовими здібностями, або таки автор „перемудрив”... Асонансні рими, скупчення приголосних, рветься ритм. – Що це? Неповторний звукопис чи проста технічна невправність? Запитання риторичне, і його під силу вирішити тільки часу. Простих і очевидних рішень немає. Щодо практичних порад, то хіба одна: додайте в стовпчик похвали, а в сусідній стовпчик – зауваження. Відповідь з’явиться, коли віднімете менше число від більшого. Тільки не переплутайте.
8. ТЕЗА: Я думаю, що мені просто заздрять.
АНТИТЕЗА: Тут також виникає безліч зустрічних питань, і найперше з них „А судді – хто?” Почувши або прочитавши про свої тексти негатив, негайно спробуйте нагуглити інформацію про автора пасквілю. Якщо особливо пощастить – натрапите на його власні „креативи”. Тоді й робіть висновки. Тільки не забудьте: найкращі критики – то „невдалі” письменники. І якщо людина не написала в своєму житті жодного вірша – це не означає, що вона апріорі не здатна сказати вам щось корисне. А щодо заздрості, то все не так уже й складно – власне, цілком можливо, що й заздрять. Безумовно, якщо є чому...
9. ТЕЗА: А мама, папа, бабуся Ніна і собачка Зіна сказали, що це хороший вірш!
АНТИТЕЗА: Знаєте, ваші рідні і близькі, ваші друзі найчастіше просто нездатні бути об’єктивними, бо вони вас люблять. І зазвичай вони, самі того не підозрюючи, віддають належне не вашому віршу, а тільки зусиллям, які ви в нього вклали. Бувають винятки, але вони, за законом жанру, тільки підтверджують правила. І якщо ви завдасте собі труду і спитаєте сторонньої думки, а тим більше якщо – професійної, повірте – „кухонні” компліменти з часом перестануть бути для вас орієнтиром.
10. ТЕЗА: Я автор, і останнє слово – за мною.
АНТИТЕЗА: Саме час згадати Барта і його „концепцію мертвого автора”. Себто – надаючи текст для читача, ви цим самим відчужуєте його (текст) від себе, ви певним чином втрачаєте своє значення. І далі вже вас судитиме читач. У ланцюгу „автор – твір – читач” ви самі бачите, хто є останньою ланкою. (Згадаймо фільм Стівена Долдрі „Години”). Отже, в житті вашого тексту ви – перша ланка, а не остання.
Можна було говорити ще, бо проблеми діалогу автора з читачем цим не обмежуються. Але мені здається, що головне (НМСД!!!) я сказав. Прошу не судити строго, бо я не літературний критик, я просто читач. Насамкінець побажаю віри в себе і самокритики – в гармонії між ними ви зустрінетеся з Мистецтвом.
автор Сергій Осока
Аккаунт в Facebook:
http://www.facebook.com/profile.php?id=100002099541845
________________________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879374
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
ДРУЖБА, ЛЮБОВ І БАГАТСТВО
Притча
Море одвічно співало
Гордий, закличний мотив;
Хижка на скелі стояла,
Старець самотній там жив.
Пізно увечері якось
Стукіт почув чоловік:
- Старче, впусти, я багатство,
Що не збереш і за вік!
- Злоту служити – це рабство,-
Старець нахмурив чоло. –
Мав я казкове багатство –
Щастя воно не дало.
Ніч проминула, й по тому
Хтось до дверей підійшов:
- Старче, впусти вже додому,
Я – твоя горда Любов…
- Так відкохав я шалено,
Віддано, вірно любив;
Доля жорстока до мене:
Зраджене серце розбив…
Довго над морем широким
Старець самотній блукав,
Певно, шукає він спокій?
Може, він долю шукав?
Вечір похмурий надходить –
Тихий вчувається стук.
- Хто там? Хто знову тривожить
Мій упокорений дух?!
- Мудрий, впусти до хатини,
Глянь, пригадай це ім’я!
- Хто ти? І що за причина?
- Старче, я дружба твоя…
- Друзям я щиро радію…
В хату мандрІвник ввійшов -
То була Дружба надійна,
З нею – багатство й Любов.
- Дружбу лише я покликав, -
Ледве шепнув чоловік…
- З нею – Любов і багатство!
Будь же щасливий повік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Переклад поезії Ірини Самаріної
"Я БАЧУ СВІТЛО,,,"
****************
В кінці тунелю бачу світло: фініш – знаю.
І сумно голови схилили лікарі.
Так хочеться їм крикнути: - Жива я!
І ток до серця – ще удар! – мені…
А кадри в голові – калейдоскопом:
Найперший крик - і мама, школа, інститут,
Кохання, діти… В серце коле… Опа!
Десь зникло все – в тунель тебе везуть…
А я ще мислила: - Куди, чому я бігла?
І що зробила за оцей недовгий вік?
Я обійнять батьків своїх не встигла,
І якось холодно поглянув чоловік…
Я сину старшому іще не пояснила,
Що серце рідне важливіш, ніж ноутбук…
Не смію зараз так піти. Недолюбила.
Й багато недороблено навкруг.
Я терміново із листом звертаюсь,
До Бога шлю думки і почуття:
- Прости, Господь, що так запізно каюсь,
Що цінувати геть не вміла це життя.
Враз зрозуміла: що отут я мала?
Ніщо конкретно не належало мені,
Окрім любові. Та нещедро віддавала -
Кривить душею нічого, о ні…
До чого прагнула – те все не першорядне,
Найголовніше залишала на «колись»…
Але життя закінчилось, й нещадно
Ін’єкцію із пам’яттю ввели.
Я осягла: важливо прокидатись -
І дякувать за день, Господь, тобі;
І вірити близьким, не сумніватись,
Любити їх у щасті і в журбі…
Бо завтра може не настати… Я кріпилась.
Прости, Господь, не вміла дорожить…
У відповідь: - Ти щиро так молилась.
А лікар крикнув: - Диво! Буде жить!
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
/Я вижу свет... /
Я вижу свет в конце тоннеля… Понимаю…
Врачи в палате обречённо смотрят вниз…
А мне так хочется кричать: «Ещё живая!»
И вот прикладывают ток к груди «на бис».
А в голове картинки все калейдоскопом:
Рожденье, мама, садик, школа, институт,
Работа, свадьба, дети… В сердце колет… Опа…
Вдруг стёрлось всё, потом врачи… В тоннель везут…
И я задумалась, куда же я бежала?
А что успела? Вдруг не выключен утюг?
Ещё я маму так давно не обнимала…
И как-то холодно смотрел в глаза супруг…
Я сыну старшему ещё не объяснила,
Что сердце доброе важней, чем ноутбук…
Нельзя вот так сейчас уйти… Недолюбила…
И слишком много недосказанного вслух…
Мне надо срочно обратиться с заявленьем…
Пишу письмо… И мысли к Богу шлют его:
«Привет, Господь, прости за раннее вторженье…
Я поняла, что не ценила ничего…
Что ничего такого не принадлежало
Конкретно мне, за исключением любви.
А я её так неумело отдавала.
Сейчас душой мне точно незачем кривить…
К чему стремилась… Это всё второстепенно,
А основное оставляла на потом…
Но жизнь закончилась в момент и внутривенно
Вкололи память, что стоит, как в горле ком…
Я поняла, насколько важно просыпаясь,
Рассвет встречая, небеса благодарить…
И верить близким, ни на миг не сомневаясь,
Что надо просто бесконечно их любить…
Ведь завтра может не настать… И так случилось…
Прости, Господь, что не умела дорожить…»
Пришёл ответ: «Ты очень искренне молилась…»
И крик врача: «Глазам не верю… Будет жить!»
ИРИНА САМАРИНА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
ЗІ СВЯТОМ ТРІЙЦІ!
Акро
Зі святом розквіту зеленим!
С вятої Трійці благодать
В ітає світ благословенний –
Я вленну Господа печать…
Т воїй душі спасіння віще –
О тець, і Син, і голуб-Дух.
М олитви щирі, благовісні
Т оркають піднебесний слух,
Р озковують стражденні душі
І заповіти бережуть -
Й ого, Величного… Грядущий
Ц віт мудрості в віки несуть.
І Трійця світ благословляє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
В ритмічності мелодій літ і зим –
Весни цієї пізнє одцвітання
Я занотую начерком одним
В поезію кохання і прощання…
Сонцеворот тих неповторних днів -
Судилось найдорожче пережити -
Хтось невидимий і величний вплів
У ритми невгаваючого світу.
Енергій невичерпне джерело –
Б’є віршів ритм, що в музику проллється…
Дивись: здіймає стомлене крило
Цей Всесвіт, що пульсує в ритмі серця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Написала, коли була далеко від України. Та, минула, весна нагадала чимось нинішню, холодну, аномальну. Але весна - це завжди початок. Не втрачаймо свою весну...
**********
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
СтрІла шквалами і туманами весна-
красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні,
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів?..
А на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
(з посмішкою та сумом)
************************
Отож весна вже одцвітає-
Ця аномальна і жорстка…
Плануєм ми, а Бог вважає,
Що нам змінитися пора.
Народ трудився самостійно
В цей карантин – усю весну:
Хтось вдома, друзі, дистанційно,
А хтось і на передову
Спішив, аби нас захищати,
Здоровий щоб вкраїнський рід…
На фронті янголи й в палатах
Народ рятують цей від бід.
Усе так фантасмагорично:
Війна, біда і карантин…
Ридать не будем істерично,
Бо це – життя, і шлях – один.
Та ще підняв цікаву тему
В промові комік-президент:
Демографічну ж бо проблему
Він радив вирішить – вмомент!
І всі натхненно працювали –
В городі, в ліжку чи в саду;
Про урожай майбутній дбали
І щоб поповнити сім’ю…
Саджали пильно у чонОзем
Картоплю, моркву, буряки…
Вночі закралися морози
Й псували ранні огірки.
Святе це діло – посадити,
І нас ця доля не мине,
Аби було чим закусити
Коньяк домашній – «самжене».
Тож добре ми напрацювались,
Аж захотілось відпочить,
Знов на роботу зазбирались,
Що ще не встигли доробить..
Така ж бо доля українська:
Робити чесно і всерйоз,
Та заспівати пісню, звісно,
Який би там не був прогноз.
Вже можна й парком прогулятись
І навіть песика не брать,
Ще й посміхатись, не боятись,
Що поліцейська спинить рать.
А я вже бачила автобус,
Що містом повагом котив,
Немов небесний аеробус,
Такий жаданий, повний див…
А час штормить і поспішає,
Тож посміхаймось – без причин,
Бо все в цім світі проминає:
Весна, любов і карантин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Дощова нахмарилася туга –
Схлипує обвуглена весна,
Лиш яскрава сонячна попруга
Розорала темні небеса.
Палахкі тюльпани пригасили
Факели жагучого вогню.
Ярим знаком плідності і сили
Зерно проростає у ріллю.
Від початків Світу проростає,
Кров землі – живлющу воду п’є,
І нема тому кінця і краю…
Ластів’я в гнізді – єствО моє.
І, дрібна зернинка Макрокосму,
Щось там по-дитячи лопочу…
Прагне все душа людського зросту –
За науку болем заплачу.
Ця весна тривогою бунтує:
Сипле роси, тьохкає, цвіте…
І прозріння болісне дарує,
І проміння стелить золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Жінка - любов, надія,
віра, життя, кохання,
Світу окраса, мрія.
грація і зітхання...
Ніжність тендітна, світла,
вірність глибока, чиста,
Вишня квітуча світу,
музика урочиста...
Ніжності колискова,
Радість свята малечі,
Рідна і загадкова -
Хмари турбот - на плечі...
Не оживе без тебе
Жодна життя сторінка...
Світлом пречистим Небо
Благословляє Жінку.
Втрати, розбите серце,
болі, жалі, тривоги,
Тьмаві безсонні ночі,
довгі чужі дороги...
Та понад болі - Ніжність,
і понад хмари - крила...
В "раї" безумнім вижить
дай їй, Всевишній, сили.
Дай їй на ниві Долі
щедрі зібрать обжинки...
Квітни в саду любові,
вишне, вкраїнська Жінко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Ця Пам’ять болем серце голе оре:
Немає з нами тата – не дожив…
Ворожі монстри плюндрували поле,
Бив смертний час – пора кривавих жнив.
В сімнадцять літ у білій сорочині –
У лавах оборонців - жах війни…
Чи ж хоч гвинтівку ту дали хлопчині?
Метал зустріли голими грудьми…
Кров парувала і чорніла рана,
А монстри бились, і земля гула:
Народу біль – Велика Вітчизняна,
Планети горе – Друга світова.
Недовго батьку довелось прожити…
О, скільки їх скалічила війна!
Ішли – собою Матір захистити…
Лишилася навіки я одна.
І кожний травень, як гримлять салюти,
Від туги не святкується мені:
Я свічку ставлю – батька пом’янути
Й мільйони тих, загиблих у війні .
У тій, проклятій, що забрала тата,
І в цій, «гібридній», що зжирає нас…
А той, що називався «старшим братом»,
Прийшов сюди – вбивати в горя час…
Кровиться пам’ять… Свічка не згасає…
І не пробачать сироти нові..
А в кожного, хто війни починає,
Тавро убивці тліє на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Мовчать світи… І спалено мости…
Захмарене гріхами, плаче небо.
А на якій планеті ходиш ти?
Я – між дощами й думаю про тебе.
А тут – весна. Зачумлена весна.
Їй цвіт оббило холодом розпуки.
Тут ірреальність, сплутана до дна,
Утомлена з тривоги і розлуки.
Це промінь скрес межи безодні хмар?
Чи сонцю відчинило вікна небо?
Наснивсь мольфар-музИка, той мольфар,
Що долею призначений для тебе…
Торкає губи променем живим
І ніжності вуаллю огортає…
Він розуміє погляд твій без слів,
Бо він - мольфар і все про тебе знає.
Ряхтить весна, заручена весна,
І зваблює, ясна, коханця – небо.
Любовний келих випито до дна,
Бо це - життя… і марю я - про тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Здавалось, любові нектар розчинився в повітрі –
Він пахнув бузком і конвалії цвітом живим,
Вливався у вени і схлипував з леготом-вітром
У пору весняну ночей неповторно хмільних.
Любов зачаїлась в очах твоїх, рідних до болю,
У тихому погляді, в ніжних й буденних словах…
І дихалось глибше… То Доля, коханий мій, Доля
Зустрілася з нами в бузкових квітучих ночах.
А далі – життя: одцвітали закохані квіти,
І сонячні ранки, й смутні затуманені дні …
Ми в парі, коханий… Зростали, й сміялися діти,
Й любов зустрічали у місячні ночі ясні.
Ми разом у парі долали тернисту стежину –
Життя дарувало події і добрі, й сумні…
Ти - явір мій сивий, а я твоя ніжна калина,
Чи це тільки спогад, що сниться весною мені?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
" Гібридна" весна дотліває і холодом студить:
Тривоги, турботи - життя закодований будень,
Питання, завдання, нагальні серйозні проблеми...
Коли ж перейдемо до щастя - одвічної теми?
Зима проминула - серця остудила і ріки...
У вражені душі скорботи надбала засіки,
Тривала, карала - й нарешті весна - мов причастя!
Забудьмо про сумнів - душа сподівається щастя!
То щастя краси, що різьбиться у гілці бузковій,
У посвіті сонця, що будить жагу до любові,
У сяянні неба - його пресвятої блакиті,
У щедрості ниви, що вродить в прийдешньому літі...
Це радість єднання в сімейному колі жаданім,
Це трепетна ніжність до рідних, близьких і коханих,
Це погляд сердечний і друга надійна опора -
Це щастя земне, що його осягаємо скоро...
Угору і в землю врізаються корінь і крона -
Так Світу Нового ясні проростають закони -
Закони прозріння, закони краси і любові...
Напевно, вони проростають у серці і в слові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
Хрести сіріють невисокі,
Шатром жалОбним – небеса…
Тут Пам’ять ходить чорноока
І спогад болем воскреса.
Тут спочивають серед тиші
Під брунькоцвітами бузків
Найближчі, любі, найрідніші -
Оті, хто істинно любив.
В житті пізнали праці втому,
Плекали, гріли дітлахів…
З гостин життя пішли додому –
У вічний сон – поміж бузків.
Могилам рідним уклонюся,
І запалю живу свічу,
І щиро Богу помолюся,
Сльозою серце обпечу…
Вклонюся низько тату й мамі,
Їм наша пам’ять – вічний храм,
- За все вам дякую, кохані,
Онукам пам’ять передам…
Прошу, як можете, пробачте,
В житті сказати не змогла…
А вишня білим цвітом плаче,
Де мати молода ішла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
А дощ ішов… Вночі, приховано,
Таємно плакав ув імлі,
Такий жаданий… Заціловував
Обличчя спраглої землі.
Чи це боги самі розчулились –
І відчинились небеса?
І сад, і поле, й рідну вулицю
Небесна скроплює сльоза!
Мале зелО життям впивається,
Цей дощ всі помисли єдна.
Весільним цвітом запинається
Небесна повінь – і земна…
РяснИми опадає мевами
Ясна живлюща благодать,
Танцює гінко між деревами…
Так довго довелося ждать!
Хай рине дощ, гряде з-за обрію -
Удень, вночі – у добрий час,
Серця снагою кропить доброю…
Цей дощ – для кожного із нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова...
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, поцілуй... Заглянь в зелені очі -
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись..
Зрадливий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї!..
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс, там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Христос воскрес! - Воскрес воістину!
Господнє сяйво з-під небес.
Вирує світ благою звісткою:
Воскрес! Воістину воскрес!
Господь, надіє наша звершена,
Благослови нас і прости! –
І розцвіте весна обпечена
Живою хвилею краси…
Нехай життя тече – воістину,
Любов і згода між людьми…
Лунають дзвони благовіснії,
І мають янголи крильми…
Хай Правда пророста – воістину!
І совість, й милосердя в нас…
Його пізнати маєм Істину,
А це пізнання – поза час…
Нам доля котить сонце-писанку,
Людське у людях пророста…
Бо Він - воскрес! І це - воістину!
Квітуй, обпечена весна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
По світлій вулиці весни
Ступає квітень запізнілий:
Вже сон-трава чарує сни
Й цвіт абрикос рожево-білий…
Бруньками вибухли сади,
Зеленолистом марять віти,
Ми так жадали всі весни,
Аби радіти і любити…
Та щось нуртує навіснЕ
Поміж землею й небесами:
Так снігом-холодом несе
І віє страхом поміж нами…
Жадаєм дива, щоб воскрес,
Весь світ - метання і облога;
І зводим очі до небес,
І просим захисту – у Нього.
Мабуть, судилося одне:
І помудрішати, й пізнати…
Бо конче мусимо себе
Й оцю весну порятувати
По світлій вулиці весни
Простують квітень і надія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Ці токи – в серце б’ють,
Нуртує, гусне кров…
П’янка природи суть –
Занурення в любов.
Той відчай - і порив,
Довіра – і обман…
Чужий! Не треба слів…
Занурення – в дурман…
Безумство тих ночей...
Як спогади болять:
Прощальний зблиск очей,
Цілунків тих печать...
Без нього – каламуть,
Самотність-круговерть…
Жаска природи суть –
Занурення у смерть…
Вирує дика кров,
Жаріють почуття…
Занурення в любов –
Життя! СамЕ життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Згортає збитий час підстрелене крило…
Чи ж ми мізерні? В нас пророків не було !?
Від кореня – дурман, тому червивий плід?
Такий гіркий талан… Хто ми? Який нарід?
Чому чужинці ми ув отчому гнізді?
Були ж свої князі! Були свої святі!
І пісня, й боротьба - історія була?!
Повірили – кому? Струмує кров з чола…
Повчають звідусюд, як нам у світі жить:
Умом збіднілий люд… А дітям – заболить!
Безрідні батраки в своїй, чужій землі…
Мокшанські злі вовки терзають в кров її…
Де єдність?! Де порив?! Де гетьман мудрий наш?
Аби й сліпий прозрів: - Так! Рятувати час
Майбутнє – для синів, Вкраїни тихий рай…
Народ наш має жить! Всевишній, помагай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
МИ нині усі - ув одному човні,
Над морем зловісная тиша…
НікУди не дітись й тобі, і мені,
Лиш хвилі безодня колише.
Розбурхане море – суворе життя:
Тут кожному думати треба;
Хтось лається, плаче, хтось човен хита,
Молитви возносить до неба…
Чи бідний, заможний – є вихід один:
Всім разом життя рятувати…
А прИсуд – суворий: достатньо причин,
І нІкуди з човна втікати.
Новітнє століття, потужний прогрес –
Планета – колиска первісна…
Не Бога - себе вознесли до небес –
На плач обернулася пісня.
Щоб вижити, кожному треба гребти,
Всім – дружно, потужно, єдино, -
До тверді, до берега, так, до мети,
Творіння Господнє, людино…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2020
Я вільна – так! – в свої не двадцять п’ять…
Пора прийшла – покликало колишнє.
Судилась доля – вижити й діждать
Оцю весну, як жде квітуча вишня.
Діток малих носила на руках
Весною в сад, щоб милувались цвітом.
Жива душа, залюблена в піснях,
Мудріла тихо – з кожним щедрим літом.
Бувало й це: сікли жорсткі сніги,
Боліло так – не бачили, не чули…
Пройшла сама дорогою судьби:
Хтось не впізнав, із кимось розминулась.
Й відкрила доля: все приймай, як є,
Радій, мов щастю, сонечку і цвіту;
Що легко, знай: оце, либонь, твоє,
Що не вдалося - не спіши тужити.
І про людей: недобрих – оминай,
Хто справді твій, ніколи не покине;
Живи, цвіти і завше пам’ятай:
Болить душа найбільше за дитину.
Не слава, - ні,- кар’єра чи майно –
То все минуще, бо щезає з димом.
Тобі спізнати вищого дано:
Той трепет – Слово, що постало зримо.
Та не сумуй, що вже не двадцять п’ять,
Усі йдемо у напрямку єдинім…
Життя – одне: спіши його пізнать,
Не забувай лишень, що ти – людина.
Я буду жити, цілувать дітей,
Плекать онуків і саджати квіти,
Ловити усміх, сяйво їх очей…
Хай Бог нам ще дозволить порадіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Віртуальна глобальність
чи ілюзія, сон?
Забриніла реальність
під весни камертон.
Срібним пролісків цвітом
і відродженням трав…
Над збентеженим світом
Голос тиші гучав.
Поза вікон очима –
Проминає весна,
І засмучені рими,
й сюрреальність - до дна…
Мертва П’яцца-Навона:
ані сліду юрби;
І самотні колони,
й голуби, голуби…
Соків грають гобої,
І березовий сміх…
Чом весна ця - весною
Не для всіх, не для всіх?..
Та надія горою
пересилює страх:
Хай весна не бідою –
Тільки щастям в очах!
Щоби сонячних бризків
Золотий водограй,
Почуттів променистих:
вір, люби, обіймай!
Хай любов’ю і миром
Душі повні до дна!
Будьмо, люди, щасливі:
Всепочаток – весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
ПРО ТЕ, ЩО БУЛО РІК ТОМУ
І ЩО МАЄМО НИНІ (не вірш)
*****************************
Згадайте! Рік минув якраз:
Який кипів ажіотаж:
- Спіши, біжи, електорат,
за кращих – нас – голосувать!
Ми мудрі, щедрі… Присягнем,
Ми, люди, вас не підведем!
Земний для вас влаштуєм рай!
Нас обирай! Не прогадай!
Рясніли густо папірці,
Агітки тикали в руці:
Буклет, газетку чи листок…
- Не підведемо, їй же Бог!
Мільйони грошових купюр
На тонни тих макулатур
Знайшли обранці, хай їм грець…
Минає рік – і ось капець!
Смертельний вірус! Карантин!
- АУ! Обранці! Хоч один
З вас маски людям роздає?
Немає масок - ви в нас є!
В аптеках масок теж нема!
І дезінфекторів – катма!
Куди стократно продали?
Кому ті грошики пішли?
За карантином – зради тьма:
Війна, відведення, земля…
Чи ви осліпли, земляки?
Куди простуємо-таки?
Напевно, кожен пригадав,
Кого до влади обирав..
Був час насіння засівать,
Пора прийшла врожай збирать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Ця весна проростає незвично і знАково:
Лихоманить серця, всім болюче однАково.
То хронічного зла навісне перевтілення…
І пливе в небеса лиш молитва про зцілення.
А Життя Джерело гірко з муки здригається;
Мудрість – з болю росте, і прозріння з’являється:
Тихо сіймо Любов і турботу про ближнього –
І розвіється зло на веління Всевишнього.
Помолімось всією родиною – Україною:
Вже весна проростає надії калиною…
Гляньмо в очі – хай душі тепліють, зближаються,
На бігу, у турботах, цього не трапляється…
Вже весна пелюститься, та віє морозами,
Аномальна весна з непростими прогнозами,
Та чекає усіх рідна хата з родиною,
Будьмо, браття, здорові – разОм з Україною!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
А за крок від весни
Загасає світання Даждьбога,
Десь блукає в пітьмі
Троєкратно помножений гріх…
Тільки поклик луни,
Жовтолицьої Азії стогін,
Перебрів сто морів
І відболює в душах живих.
Ну, а тут – перелом:
Тут весною стріляють частіше
І червона росиця
Щонароджену кропить траву…
Проростають кругом
Ядовито смертельні косиці…
Пережити весну… Пережити весну і війну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020
А кажуть, вона таємниця:
Цей погляд, чуттів неспішність,
Це строге ясне обличчя,
Очей невимОвна ніжність…
ЧарІвна і мила, строга,
Комусь – недосяжна зірка,
Насправді – земна і добра,
Кохана і мама – жінка.
Секрет вам оцей відомий?
Що жінці для щастя треба?
Поваги й турботи промінь,
Й любові – як синє небо…
Не діамантів яскравих,
Не замків чи див заморських –
Очей дорогих, коханих,
Так, щастя земного – кожній…
Господь хай любов дарує,
Квітує життя стежинка,
Хай серце кохане – чує…
Ти світу окраса – жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Хай напишу банально, традиційно:
- На чОвні плине сонячна весна…
Сопілка Лукашева елегійно
Мелодію розлуки награва…
Хтось греблі рве водою весняною,
А Перелесник – розбива серця…
Туманить і заманює з собою,
Хоча коли цвіла моя весна?..
Зоріють в пущі юні первоцвіти,
Вже рястом-щастям вруняться стежки…
Вербиця-мати Мавчина розквітла,
Простує Доля-сЕстра навпрошки…
І я спішу туди, де юні вЕсни
Крізь забуття проклюнулись сніги…
Лише бунтує душу Перелесник –
Живого суть і вічний пан жаги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Днина оця осонцена, синьоока,
День Касіянів – нині ж світа весна;
Річка й не спала зиму цю, неглибока,
Грань між зимою й літечком – затонка…
Переступила межу, відзимувала:
Зиму, було, чекала й тебе, мабуть…
Не прибула завійниця, заблукала;
Десь і твою заплутала, певно, путь.
Ген голубів скуйовджених мокрі зграйки
Знов у калюжах сонячних лопотять,
Парость – о, лютий! – випнулась одностайно,
Весну спішить, здивовану, привітать…
Щось у природі діється аномальне,
Лиш аномально холодно у серцях…
Душі зігрій нам, веснонько величальна,
Може, таки знайдеться і долі шлях.
29 лютого відзначають день Касіяна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Знов випльовують шоу ефіри і штампи-кіно –
«Піпл хаває». Ллється з екранів телелайно:
Автотрощі, жахи, зґвалтування – вража ТееСеН:
Чупакабра в Чорнобильській зоні! «Квартал»!!Супермен!
Все під пиво й «мівіну» дешеву убогі зжеруть,
Люто лають таку Україну – в очах каламуть;
Ангажують прикольні «квартальні» ослаблі уми,
І регочуть до гикавки «зомбі» - регочемо ми…
А на «інтері» знов ностальгія – кіно від «совка»,
Телесами чарує повія – «звізда» отака,
Знову риги при владі, перевертні й слуги «рулять»,
«Рускім міром» воняє, провладні ж урвати спішать…
Розділити, згубити, продати цю землю глевку,
Щоб ні сліду, ні саду, ні хати - лиш хрест у піску.
І легенди величні забудуть про давні діла,
Що ж була Україна, і люди, і пісня була…
Як немає у серці Вітчизни, то й згине вона,
А рабам – загорьована тризна, сума і тюрма…
Мов дурманом, ота віртуальність овіяла нас…
Та чигає холодна реальність – прокинутись час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
Душа ота колись була невинною,
Пречистою, мов янгол, і дитинною,
А навсібіч так дивувалась - зорила:
Як той кришталь, була душа прозорою.
Дощі тоді небесно-срібні падали
І золотіла осінь листопадами,
А зими-завірюхи, білі лебеді,
Нашіптували лагідні елегії.
Була колись душа та необачною,
В брудній калюжі - сонця бризки бачила,
В травинці кожній - світ зелено-зоряний,
Сльозою болю вмилася прозорою.
-Бо все минуще, - мовив голос мудрості,
І зрілість стала на порозі юності:
Всі кольори темніли і мінялися,
І вже чомусь так легко не сміялося.
Ще пробує душа майнути крилами,
Полинуть під рожевими вітрилами,
Та до землі все більше прихиляється:
Тягар гріхів так легко не минається.
Жорстокості у світі є неміряно,
Дитячий світ розтоптано, розвіяно
Дорослими - без розуму, без милості -
У чорній наготі несправедливості.
Благословен життя світанок росяний,
Що взолотиться зрілості покосами,
І чистота дитинства необачного,
Коли в калюжці - сонця бризки бачимо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
ВеснИ зелені загучать сонати,
Проллється купіль сонячна ясна,
І будуть світлі янголи літати,
Торкаючись тендітного плеча…
Забагне світ бузкового пришестя,
Умиє небо дощиком жита;
На світовім підхмарнім перехресті
Замріє тепла усмішка Христа…
Гармонія в природі безпечальній:
Земля і небо, хмари і птахи …
І тільки люди в цій палітрі – зайві,
І стільки зла насіяно людьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
В тому місті зимовім,
Де твій образ завіяла в’юга,
Де під снігу вагою
ПотонУли любов і печаль,
В білім вихорі томнім
Шепотіли ім’я твоє – губи…
Лиш поривом холодним
ВіднеслО його вдаль…
В тому місті зимовім
Вальсували шалені сніжинки,
Льодовими сльозами
Спогад мій на вітрах замерзав…
В снігопаді лавиннім
Любові тепліла жаринка,
В білім царстві печалі
Твоїм подихом ранок світав…
Я тепло збережу
Від бентежного дихання хуги,
Крізь феєрію часу
Припаду до міцного плеча…
В цьому місті зимовім
Я живу у полоні розлуки,
І гірчить моя ніжність,
І тепліє незгасна свіча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Місто сном оповите…
Вибух! Спалах! Міраж?
Над розчахнутим світом
Догорав екіпаж…
Лиш горючі уламки
Й перетліла зола –
З лона чорного ранку…
І тілА, їх тіла…
Не пробачать крилаті…
Їм судилось літать.
У пекельнім багатті
Світлі душі горять.
Задля чого почато
Ту криваву різню?
Впало помсти прокляття
На невинних… Чому?
Рвуть ракети серпанок –
Монстри сили і зла.
Чи побачить світанок
Наша мати - Земля?
Тут нема переможців,
В цій останній війні.
В диких іграх заможних
Ми заручники – всі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Десь зорі родяться в туманах
І розверзаються світи,
Десь котять дикі урагани
Між степової гіркоти,
Сади квітують екзотичні,
І хмар торкаються міста,
А тут – світає й рідна вишня
В тугий чорнОзем пророста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Уже зійшла над Всесвітом Зоря -
Осяяла і темряву, і душі...
Радіє - тихо молиться земля
Спасителю рожденному - Ісусу.
Єдин Господь - і день оцей - єдин,
Єдине для людей величне Свято.
Ісус Господь, Месія, Божий Син
Любов'ю прагне Всесвіт об'єднати.
Йому імення світле - Бог-Любов,
Бог-Правда, і Добро, і Справедливість.
За грішний люд пролита чиста кров
І неосяжні прОщення та милість...
До Нього ми приходимо - дітьми,
І кожний йде дорогою своєю:
Від горя й муки, із провалля тьми -
Повірить в Правду і зцілитись нею.
Молімося: сіяє нам Зоря
Над Всесвітом - Надія всюдисуща.
До Божого несімо олтаря
Гіркі свої, людські живії душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
За натхнення дякую художнику, майстру народної творчості
Валентину Ковальчуку (м.Андрушівка)
Одвічна філософія життя –
Цей кругообіг із весни – у зиму…
Художника натхнення і чуття
В картинах світу оживають зримо.
Поліська пуща – казка лісова,
Спішить у бір затаєна стежина,
Ця тиша, сонце, ця теплінь земна…
В полотнах промовляє Україна.
Тут світ краси, відкритої тобі ,
Минуле пелюститься і ясніє:
Ось материні очі дорогі
Крізь час і простір лагідно зоріють.
Забутий вітер мальвами пахтить
Із позахмар’я, з вічності порогів…
Ще мить одна, мала єдина мить –
Все оживе, лишень велінням Бога.
Осонцена енергія буття,
Гармонія любові і натхнення,
Світ України, серця почуття,
Прекрасного ясне благословення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Помолюся, Господь, помолюсь…
Вже свіча догорає… Святиться
Твоя сила велична, і суть,
І Твоя справедливість одвічна.
А стою пред Тобою, як є,
Наче вишня, яка відродила:
Облетіло цвітіння моє –
І в саду моїм – порожньо й біло.
Ти приймаєш мене – отаку,
СотворЕнну з болючої плоті,
Не безгрішну, немудру, земну,
Зачерствілу в щоденній турботі,
Що спивала й натхнення, і жаль,
Що родила, ридала й раділа…
І прощення Твого пектораль
Осіяла і душу, і тіло…
І прозріння оце – не мине:
Я сльозою омию покуту…
Ти прощати навчив і мене,
Незбагненну, жорстку, непочуту,
Що вплелася у терен буття,
Наче дика колюча шипшина...
Дай надії і віри, чуття..
І прощення святого жарину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Грудневий світ. Безсніжжя змерзлих нив.
Різдвяний поклик вдалині зоріє.
Ще сніг причастям землю не зросив…
Благослови ж цей день, святий Андрію.
Ця Скіфія – сувора сторона,
Вітрами бита сірої недолі.
Гучить віків надірвана струна…
Є назва, так… Але немає волі.
Дніпро прослався, Київ возсіяв –
В вись храмами до Господа зоріє.
Молився тут, майбутнє провіщав…
Збулось не все, апостоле Андрію.
Бо є земля, одвічна боротьба,
Пролита кров степами червоніє.
Молитва – плач… А правди все нема.
Прозріння дай, апостоле Андрію…
Грудневий світ. Безмежжя голих нив.
Передчуття Різдвяного причастя…
Є зАгадка - майбутній рік новий,
І сподівання втраченого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
80-річчю Андрушівської гімназії присвячую
***********************
Коли свої джерела осягаю,
У пам’яті, мов в дзеркалі, сплива
У юності зеленому розмаї
Ця школа Андрушівська – номер два.
Роки летіли легкими птахами,
А весни в Андрушівці так цвіли…
Завод цукровий кликав всіх гудками:
Батьків – до праці, ми ж до школи йшли.
• У стінах цих минали ніжні роки –
Навчання й дружби незабутні дні…
Це ж тут знання і мудрості уроки
Давали наші славні вчителі…
• Спливають кадри в пам’яті і нині:
Учителька найперша, перший клас,
Ім’я величне й звучне – Антоніна,
І справедлива, й строга водночас.
Ті палички й каракулі найперші
З любов’ю нас писати вчили Ви,
Аби ми потім – сотворили вірші,
Аби зросли хорошими людьми.
• Був вересень, навчальний рік на часі,
І повінь айстр веселкою цвіла…
Шкільний дзвінок – і з книгою до класу
Вродлива Математика ввійшла.
Утілення наук, ЇЇ величність, -
Так, Ріта це Андріївна була.
Вимогливість, знання і артистичність,
І ясність думки, й людяність сама.
Складні задачі стали зрозумілі
І теореми логіка струнка.
Отак навчати – саме Ви уміли ,
Не на короткий термін, на життя..
• Переплелися долі наші – з вами,
Наставники і друзі – вчителі,
Ці імена яскравими зірками
Осяяли дитинства того дні.
• Там був Мовчан, високий і вродливий,
Історик і директор бойовий,
Був Сабадаш, інтелігентний, милий,
Він зоряних законів нас учив.
• Й Михайлович Григорій – Животовський
Теж фізику чудово викладав,
Він знав усе, не гонорився зовсім
І жартувати мудро полюбляв.
• На фізкультурі важко, та не плачем,
Вилузуємось із останніх сил…
Цей фізкультурник нас ганяв добряче –
Кумечко - Олександрович Василь.
• Людина честі й слова, гордість міста –
В житті моїм лишили добрий слід,
Я дякую вам, совісте, Раїсо
Федорівно, за чесний Ваш підхід.
• У світ пішли, озброєні знаннями,
На перевали нелегкі життя.
Ми їх долали гідно-разом з вами,
Бо вчили нас на совість, до пуття.
Цікаво з вами, весело і стрімко
Зелена юність наша відпливла,
І школа наша рідна Андрушівська
Нам краща європейської була.
• Ми росли і мужніли, коли замерзала відлига,
Та закони всесвітні саме тут відкривалися нам…
І улюблена вчителька з ім’ям королівським – Ядвіга –
Вчила рідної мови й мене провела у життя…
ЇЇ людяна праця стала образом долі моєї,
І забилося птахом рідне слово в дитячій душі.
І сплелися слова-у вінок…Світлий спомин про неї-
В нашій пам’яті завжди… Уклін вам, мої вчителі.
• Нерозкішним і скромним було наше давнє дитинство,
Без реформ галасливих, та повага у людях жила,
І тримала високо наша школа - своє материнство,
Чесна вчительська совість дорогою долі вела.
• То ж пишайтеся нині, мої вчителі незабутні,
Першачки ваші зараз магістралями світу ідуть,
Відкривають закони науки вами зрощені учні,
Орють землю і хліб той насущний печуть.
Захищають вітчизну свою патріоти –герої,
Вчать нові покоління і творять поему життя,
А усе починалося з вас, з тої рідної школи,
Що гімназія нині, альма матер –твоя і моя.
• Хай же Бог вам дарує здоров’я і многії літа,
Щоб любов і повага людська завжди з вами були,
Дарували щоб радість сердечну онуки і діти,
Щоби сонечко гріло і квіти у душах цвіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
У джунглях світу хаотичних,
В минанні зустрічей-прощань
Невже ніщо таки не вічне,
Окрім світанків і смеркань?
Тут суть понять – глевка й відносна:
Вже біле – чорне, сльози – сміх…
І споглядає Вищий Розум
Оце творіння рук своїх…
Геть обнесли пізнання древо,
Мовчать пророки – у землі.
І тільки дума Кобзарева
Примарно стогне уві млі.
Тут світлі істини – розп’ято,
Кишить, глумиться сірість знов…
Та вірить - жде самотня Мати,
Бо вічна – Матері любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
Прозоро-інейні блищать
На сивих травах витинанки –
Зими грядущої печать,
Цілунки осені-коханки.
Іще не змерзли ясени,
Не стужавіла світла крига,
Лиш сльози осені-зими –
Ця несподівана відлига.
А рік новітній поспіша,
А дні збігають, мов хвилини,
І просвітліла враз душа,
І усміхнулася дитинно.
Нам в новорічному саду
Циганка щастя напророчить…
Слова сподІвані шепну:
-Ти просто будь, я цього хочу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
Калинові затужавілі грона –
Осінньої любові ярий знак.
Садів сумних оголені корони
Ще пам’ять літа гріють у гілках,
Де яблучко ясне, червонобоке
Засяє раптом спогадом крізь дим,
А пагілля натруджене, високе
Бринить крізь простір шепотом сумним.
Вже листопад до грудня добігає,
Останнім листом молиться вві сні,
І з позахмар’я гордо виїжджає
Сам Михаїл на білому коні.
Благослови ж оцю щедротну землю,
Благослови і думи, і вуста…
Цей листопад як даність - так приємлю,
Прощання калинова гіркота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Аж гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
А вічний ...еня власну править месу,
А гої голі – чухають лоби.
Продажні маски хихотять на сцені ,
Маріонетковий гримить стократно бал,
Та скоро звір завиє на арені -
І кров’ю бризне в п’яний карнавал.
Та що там кров? Невже й до неї звикли?
Бо ж «плине кача по Тисині…Гей!»
І промовляють німо люті цифри,
Й голосить пам’ять тугою смертей…
А тут – кіно. Лиш ровера немає.
І всі зцапіли: - Він уже не лох?
Про мир говорить – а вони стріляють…
Й, одурений, мовчить самотній Бог.
Тож гуркотять історії колеса
По бруку ірреальної доби,
І править ..еня Україні месу,
А гої голі чухають лоби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
Був теплий вечір, як весняний спомин,
В осінньому спустілому саду,
Й вона розквітла вогником знайомим,
В цю пору заблукавши золоту.
Отак цвіла , беззахисно і ясно,
Між спогадів зів’ялої трави –
Кульбабка ясноока… Так невчасно.
А вже гули холоднії вітри…
Уже зима грозила їй морозом –
Згасанням в крижаніючій труні,
Ронило небо листопада сльози –
Вона ж цвіла, ясніючи в траві…
Таке цвітіння пізнє, сиротливе,
Така надія сонячна весни…
Й моє цвітіння – під осінні зливи –
Нагадує кульбабку восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Українцям, які нині далеко від Батьківщини
*******************************
За п’ять морів, за тридев’ять земель,
Де паленіють інші небокраї,
Снить край озер і крижаних пустель,
А України наче і немає.
Такої вишивАної… Тії,
Що житом-льоном вруниться- рясніє,
Далекої сирітської землі,
Що при надії нині, при надії…
Чи упізнає, стомлена, мене?
Стежина споришева… голос мами…
Чи зрадою-напастю розіпне
І спопелить чужинськими словами?..
І згусток в грудях стука вперебій,
Маліє простір, зір за море рветься…
І хто я тут? І де той корінь мій -
На цій межі розкраяного серця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Були сніги і дідові казки –
У сутінках, під теплий подих печі…
Дитинства того спогади-разки
Десь розкотились в зоряній хуртечі.
Столи, і лави, й давні образи,
Завішані квітчасто рушниками;
І ревний схлип дитячої сльози
Поволі гаснув ув обіймах мами.
А тато брав на руки, пригортав, -
Млів на чолі війни різучий шрамик, -
Як він любив… Любов’ю огортав…
Лишень недовго: вже віки не з нами.
Шепоче баба ревно молитви –
Вслухалося дитя і засинало.
І віриться: слова святі завжди
Мене в часи недолі – рятували.
Осонцене, утрачене село –
Дитинства казка тепло зігріває,
Корінням роду - в душу проросло
Й калиною у вічності палає.
Було життя… А чи таки було?
За що й коли сторицею воздасться?..
Та пестить душу батьківське тепло -
Ця ностальгія втраченого щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019