Світла(Світлана Імашева)

Сторінки (3/272):  « 1 2 3 »

Гумор. Сатира. Скотиняку (путиняку) - на гілляку

У  попа  була,  в  сусіда,  
не  корова,    не  собака,  
А  огидна  скотиняка,  
на  імення  -  путиняка  .

Із  собакою  ніхто  хай  
ту  скотину  не  рівняє,  
Бо  подібне    порівняння    
І  собаку    ображає.  

 Скотиняка    не  робила,
 тільки  жерла  хліб  та  сало,  
 світом  вешталась  без  діла  
 І  брехала  всім,  брехала.

Ця  скотина  наплодила
Зомбі  -  злющих,  всюдисущих.
Всіх  шизою    заразила,
Бо  шиза  заразна  дуже.

Як  сказилась  скотиняка,
На  імення  путиняка,
Зап.рділа,    загарчала,
Всіх  навколо  покусала.

Все  їй  мало  –  сонця,  неба,
В  болотах  їй  тісно  –  в  хаті,
Тож  надумалась,  що  треба
Світ  увесь  завоювати.

Нагребла  до  біса  зброї,
Провокує,    убиває,,
Всім  погрожує  навколо,
Людство  бомбою  лякає.

Та    відважні  українці
Скотиняку    налякали,
Вбивчі  припасли  гостинці,
Ікла,  роги  обламали.

Гей,  сусіди,  помагайте
Добивати  скотиняку.
Дзвони  б'ють  -  часу  не  гайте:
путиняку  –  на  гілляку!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024


Гумор. Маша і каша.


 Вранці  молода  матуся
варить  манну  кашу
І  годує  нею  доню  –
вередливу  Машу.

Та  пручається  дитина,
кашею  плюється…
Мати  сердиться,  нервує,
за  серце  береться:

-  Як  не  будеш  каші  їсти,
я  тобі  клянуся,
Що  покличу  і  Кощія,  
і  Бабу-Ягусю.

Але  зовсім  не  злякалась
пустотлива  Маша:
-  І  вони  не  будуть  їсти
твою  манну  кашу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024


Гумор. Порадила.

Розмовляють  дві  подруги.
ось  Ната  питає:
- Чи  іти  за  Жору  заміж?
Як  собі  гадаєш?

- Так,  звичайно,  йди,  Наталю:
жених  офігенний:
Він  освічений,  розумний,
ще  й  інтелігентний.

Є  у  нього  дачка,  тачка
і  грошей  багато,
І  у  місті  є  квартира  –
пречудова  хата.

-  Може,  він  те  все  позичив  –
й  голову  морочить,  –
А  мене,  таку  наївну,
обдурити  хоче?

Заспокоїла  подруга:
- Сумнів  твій  даремний!
Хто  ж  ото  йому  позичить?
Він  же  жлоб  страшенний!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024


Гумор. В'їдливий продавець

В  магазині  господиня  
все  перебирає:
Довго,  довго,  дуже  довго
мітлу  вибирає…

Все  гребеться  та  гребеться  –
і  знову  не  рада  –
У  продавця  вимагає
принести  зі  складу.

Вже  на  жінку  стали  скоса
позирати  люди…
Ось  нарешті  промовила:
-  Нехай  оця  буде…

А  продавець  і  питає:
-  То  вам  спакувати,
Чи  на  цій  мітлі  однині
будете  літати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Гумор. Хазяїн.


   Била  жінка  чоловіка,
Била  –  не  жаліла,
Бо  пиячив  ледацюга
І  не  робив  діла.

От  мужик  не  довго  думав  –
Швидко  врятувався
Та,  щоб  жінка  не  дістала,
Під  ліжко  сховався.

Вона  штурхає  мітлою:
-  Вилізай,  ледако!
-  Ні,  не  вилізу,  не  хочу!
Ти  там  не  варнякай!

-  Отже,  вилізеш,  -
Сказала  люта  половина
І  штовхнула  чоловіка
Шваброю  у  спину.

-  От  не  вилізу!  –
Насупив  брови  волохаті.  
-Ти,  напевно,  вже  забула,
Хто  хазяїн  в  хаті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Гумор. Все уміє!

 Як  приїхав  зять  уперше
                                       та  й  до  тещі  у  село,  -  
   Познайомитись  з  ріднею,
                                       щоб  усе  як  слід  було,-
   Зустрічали  і  вітали
                                   тесть  і  теща  молодят,
   Пампушками  пригощали,
                                   відбивними  із  курчат.

-  Мій  коханий  все  уміє,-
                                   мамі  хвалиться  дочка,-
     Він  комп'ютер  розуміє
                                       й  непогано  заробля.

     Мати  мовить:-  Це  чудово  -  
                                         все  уміти,  все  робить,
   Бо  уміння,  як  відомо,
                                   за  плечима  не  носить.

 Тож  нехай  візьме  ослінчик
                             та  у  хлів  мерщій  спішить,
 Хай  же  тещі  допоможе
                                           зять    корову  подоїть.

   Зять  готовий:  
                                             взяв  той  стільчик,
 до  корови  йде  у  хлів.
                             Повертається  сердитий:
                                                         -  Я  її  НЕ    подоїв!

   Я  корову  так  благаю:
                           -  Миню,  миню,  ну  сідай!
 Та  на  стільчика  сідати
                             відмовляється  -  і  край!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Гумор. За твором Тридцять шість з половиною градусів власного тіла

   Літературна  пародія    "Тридцять  шість  з  половиною  градусів  власного  тіла"
 за  твором  автора    Чудна    Пташина[/b  >  
   http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064

                                         І  зріст  чудовий,  й  температура,
                                         Чому  ж  промовчали  про  фігуру?
                                         Напевно,  класика:  грудь  -  дев'яносто?
                                         Чи  не  замало  для  цього  зросту?

                                         Ще  й  одиниця  власного  зору,
                                         Тож  окуляри  -  іще  не  скоро!
                                         Легені  й  серце,  печінка  й  нирки  -  
                                         Жіночка  -  з  перцем:  тут  кожний  зиркне...

                                         Великий  мозок  -  всі  сто  відсотків!!!  -  
                                         Якої  фірми  ваші  колготки?
                                         та  з  тиском,  пані,  ви  не  жартуйте,
                                         Себе,  вродливу,  скоріш  рятуйте!

                                         Чи  все  так  просто,  а  чи  не  просто?
                                         Щось  мов  здається,  та  хто  це  знає?
                                         "Ліпить  не  буду  химер  із  воску",
                                         Хоч  ВУДУ,  кажуть,  допомагає.
                                         Ловлю  усмішку  повного  місяця,
                                         А  всі,  хто  заздрить,  хай  собі  бісяться.

                                           Бо  36,5  градусів  власного  тіла  -  
                                           Не  випадково:  я  так  хотіла.
                                           І  щоб  ви  часом  не  сумнівались,
                                           Зі  мною  різні  дива  траплялись.  
                                                                   
                                                                     СВІтлана  Імашева

Оригінал  вірша  "Тридцять  шість  з  половиною  градусів  мого  тіла"  .  Автор  Чудна    Пташина[/b  >  
   http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771064

Тридцять  шість  з  половиною  градусів  мого  тіла
Тридцять  шість  з  половиною  градусів  мого  тіла.
Здається,  що  все  саме  так,  як  я  цього  хотіла.
Напевно,  здається,  та  хто  ж  про  це  знає.
Лиш  знаю  напевне:  Чудес  не  буває.

Сто  сімдесят  сантиметрів  мого  росту.
Я  хочу  одного:  Щоб  все  було  просто.
Та,  мабуть,  так  й  не  буває  на  світі
Щоб  всі  завжди  ситі,  щоб  всі  обігріті.

Одиниця  із  якості  мого  власного  зору.
Все  буде  по-іншому,  та  зовсім  не  скоро.
Кажу,  що  досить  дивитись  на  світ  наївно.
Не  намагайся,  не  все  має  бути  чарівно.

Дев'яносто  на  шістдесят  артеріального  тиску.
Ніхто  не  отримає  і  найменшого  зиску.
І  допоки  світитиме  мені  наше  сонце,
Я  ловитиму  промінь  у  своїй  долоньці.

Сто  відсотків  роботи  великого  мозку.
Не  хочу  ліпити  химер  більше  із  воску.
Шукатиму  посмішку  холодного  місяця.
А  решта  -  байдуже,  нехай  собі  бісяться.

Тридцять  шість  з  половиною  градусів  мого  тіла.
Нехай  все  буде  так,  як  я  цього  хотіла.
І  що  б  нам  завжди  не  здавалось,
А,  може,  диво  таки  траплялось?
   
                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Гумор. "Стовідсотково п'яна" . Пародія

 За  твором    "Нарциси  і  сніг"  
           Автор  -  Інфант
           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783492

               Оригінал  твору  "Нарциси  і  сніг"

Весна  не  завжди  приходить  вчасно,
Ти  чекала  її,  як  щось  найпрекрасніше.
Але  нарциси  зацвітуть  все-таки  рясно...
Це  станеться,  це  обов'язкове  явище.

Ти  знаєш  про  це,  але  тебе  бентежить  сніг,
Та  сніг  -  то  майбутня  вода  для  нарцисів.
Ти  топтала  узимку  сотні,  мільйони  доріг
У  лісах,  повних  вовків,  зайців,  ведмедів  та  лисів.

Ти  вірила,  що  природа  існує  для  тебе  також,
Прийшли  роки  -  і  ти  у  цьому  розчарувалась  сильно.
Але  подумай,  якби  замість  снігів  лив  щодня  дощ,
То  чи  була  б  тоді  весна  для  тебе  така  красива?

І  найголовніше:  у  квітні  сніг  розтане  явно.
Ти  милуватимешся  красою  білих  із  жовтим  нарцисів.
Весна  стовідсотково  застане  тебе  зненацька,  п'яну
Ти  будеш  на  сьомому  небі  поміж  трьох  кипарисів.


                                           Уусмішка-пародія    за  твором  "Нарциси  і  сніг"                                      

                   Поміж  трьох  кипарисів,  на  сьомому  небі,  
                   Стовідсотково  п'яна  -  така  ти,  як  треба.

                 Ти    стоптала  мільйони  доріг  і  стомилась,
                 Тож  лягла  відпочить,  перед  цим  -  похмелилась.

                 Змерзла  взимку?  -  Спочинь  серед  пишних  нарцисів,
                 У  лісах,  повних  зайців,  ведмедів  та  лисів.

                 Популяція  звірів  теж    весною  зростає,
                 Вовк  і  зайчик  на  тебе,  кохана,  чекають.

                 Щоби  ніжно  тебе  привітати,  любусю,
                 Тільки  я  заховаюсь,  бо  я  їх  боюся.
                 Знаєш,  сніг  -  це  майбутня  вода  для  нарцисів,
                 А  іще  для  лососів,  і  лосів,  і  лисів.

                 Ще  скажу,  що  й  весна  -  стовідсотково  п'яна,
                 Та  колись  вона  все  ж  таки,  мила,  настане.

                 Щоб  на  сьомому  небі,  між  трьох  кипарисів,  
                 Ти,  твереза,  побачила  море  нарцисів.
                 

                 

                     
                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024


Гумор. Зав'язую!



 Обіцяла  Зіна  -  Риті:
-  Все!  Зав'язую!  Не  п'ю!
Рита  зводить  брови  бриті:
-  Що  це  скоїлось?  Чому?

-  Та  у  п'ятницю  з  роботи
Дуже  змучена  прийшла:
Гад-начальник,  ці  турботи,
А  колеги  -  викид  зла!

Тож  стомилась,  як  собака,
І  осіла  вдома  я:
З'їла  з  куркою  салатик,
Теплу  ванну  прийняла

І  під  ковдрочку  пірнула...
Звичку  знаєш  отаку:
Там  до  серця  пригорнула
Трішки  -  пляшку  -  коньяку...

Рита  мружить  очі  п'яно:
-  Завинило  чим  хмільне?!

-  Жах!  В  той  вечір  в  ресторанах  -  
 В  ковдрі!  -  бачили  мене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024


Гумор. САТИРА. Є на світі государство

Майже  за  В.Самійленком.  Він  про  те  "государство  писав  у  19  столітті

Є  на  світі  государство,
Що  своїм  народом  "горде".
Там  народ  за  правду  луплять
Просто  в  морду,  просто  в  морду.

     Там  правителі  державні
     Здавна  мріють  про  корону,
     Тож  свою  країну  здавна
     Перетворюють  на  ЗОНУ..

Мир  у  світі  підірвали  -  
Світ  аж  стогне  весь  од  зброї,
А  себе  презентували:
-  Миротворці  ми,  герої!

     На  трубі  сидять  запекло,
     Тій,  що  з  нафтою  і  газом  -  
     Будуть  грітись  ними  в  пеклі
     З  чортом  разом,  з  ....  разом.

За  кордоном  "захищають"  
Одномовних  з  ними  хлопців,
Але  люто  ненавидять
Інородців,  інородців...

Їх  політика  державна:
-  Всім  народам  буть  під  нами!
І  пишаються  там  здавна
Брехунами,  брехунами...

Там  смердить  саме  повітря
Знавіснілим  шовінізмом.
Тож  народам  час  сказати:
Ні  -  фашизму!  Ні  -  рашизму!
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Гумор. Батьки і діти.

                                           Вова  з  друзями  в  садочку  сиділи  й  скучали:

                                           -  А  мене  із  Інтернету  родичі  скачали!

                                           -  А  мене  знайшли  в  капусті!  Нас  приніс  лелека!

                                           -  А  наш  тато  сам  уміє  все  робити  легко!

                                                                                   *************

                                           -  А  мої  матуся  й  тато  -  такі  боягузи!  -  

                                           Розказує  у  садочку  Петя-карапузик.  -

                                           Тільки  мультики  почнуться,  то  мама  і  тато

                                           В  спальні  лізуть  попід  ковдру  -  і  давай  дрижати!

                                                                                         ***************

                                           -  Біжи,  синку,  в  супермаркет,  купи  пива  тату!

                                           -  Ти  забув  чарівне  слово,  таточку  сказати!

                                           -  Інтернет  відключим  завтра  й  підеш  на  уроки!

                                           -  Вже  біжу  по  пиво,  татку.  нащо  так  жорстоко??

                                                                                         **************
                                           -  Тату,  швидше,  там  б'ють  наших  хлопців  за  сараєм!!!

                                           -  Та  у  мене  в  телефоні  камери  немає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Гумор. Пародія

Оригінал  твору  О.Ратинської  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797537

Милий,  відкинь  сумніви  про  осінь  
В  листі  тім  кохання  бережу  
Хай  у  головах  гуляє  просідь  
Срібними  думками  за  межу  

Кроком,  по  дитячому,  всміхнися  
В  посмішці  твоїй  шістнадцять  літ  
Хвильку  ще  на  мене,  подивися  
Обійми  крилом  міцним  й  в  політ  

До  зірок  нестримно  через  вахту  
Крізь  шпалери  зранених  подій  
Золотом  камінням  чорним  з  шахти  
Рухами  перейдемо  до  дій..  

Спонукаю,  віями  лоскочу  
В  сон  твій  зазираю  немовлям  
Пригорнутись  не  бажаю,  хочу  
Визволити  душі  наші  з  драм  

Назавжди..  
Милий,  відкинь  сумніви  про  осінь..  
Влітку  тре  любитися  у  хлам..

                               ***********
             Літературна      пародія  за  мотивами  твору
 О.Ратинської  "Влітку  тре  любитися    у  хлам"

           Влітку  "тре"  любитися  у  хлам,
           Бо  ж  чекати  довго  дуже  осінь,
           В  листі  я  кохання  грію  крам,
           Де  тебе  чорти  так  довго  носять?

         Усміхнися  "кроком"  чи  плечем,
         Не  гальмуй  вже  "зранені  події",
         Нам  з  тобою  "в  хлам"  упитись    "тре"-          
Перейдімо    рухами  -    до    дії    

       Зваблюю  у  листі,  спонукаю,
         Віями  за  вухом  лоскочу,
         Бо  горю  жагою  і  бажаю:
         Перейдімо  швидше,  -  я  прошу.

         Я,  поетка,  так  скажу  тобі:
         Хоч  у  голові  "гуляє  просідь",
         Вдарим  секс-дуетом  по  журбі
         І  відкинем  "сумніви  про  осінь".

                                                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


Весняний день жіночої печалі

З  приводу  Жіночого  дня...
Весняний  День  жіночої  печалі
   *********
Весна  світає,  ніжна  і  тривожна,
Іще  одна  заплакана  весна  
На  крилах  лине,  І  травинка  кожна  
Бринить  у  Всесвіт:  -  Вже  пора,  пора!

Пора  цвісти,  -  бринять  ліси,  як  арфи.
Пора  любити!  -  птаство  гомонить.
Так  буде  зАвжди:  нині,  вчора  завтра  -  
Як  материнське    горе  пережить?..

Весна  -  саме  життя,  сонцепочаток,
А  душу  сумом  нині  огорта:
Ті  цвинтарі,  що  кличуть  до  розплати...
Це  ж  третя  неприкаяна  весна!

А  спогади:  і  син,  коханий,  милий,
Й  минуле  щастя,  втрачене  усе...
Зеленим  рястом  заростуть    могили,  
Але  печаль  душі  -  не  заросте...

Весна  надії,  смутку  і  тривоги,
Хай  лютий  промина  -  без  вороття...
Весна  жадає  також    перемоги,
Життя  триває,  бо  воно  -  життя...

Весняний  день  жіночої  печалі,
Весняний  день  надії  і  тривог...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024


Гумор. Хто ким буде?


Три  бабусі  у  скверику
мило  розмовляють:
Кожна  хвалиться  онучком,
що  в  кущах  стрибає.

Перша  каже:-  Мій  онучок
агрономом  буде,
Бо  гребеться  у  пісочку
в  неділю  і  в  будень.

Друга  мовить:  -  Мій  же  буде
людей  лікувати,
Бо  вже  нині  дуже  любить  
ляльок  бинтувати.

Третя  каже:-    Мій  онучок
буде  славний  льотчик,
Бо,  буває,  у  бензині
ганчірку  намочить,
Потім  нюхає,  сміється,
довго,  довго  нюха…
І  мені  щоразу  каже:
- Це  ульот,  бабуха!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024


Між книг живих…

Зі  Всесвітнім  Днем  книг  вітаю

Між  книг  живих  в  тривозі  і  безсонні
Минає  ніч,  колише  стрій  думок;
Слова  падуть,  мов  сльози  у  пісок;
Десь  в'є  весна  тенета  срібнотонні...

Ось  промінь  перший.  В  дня  нового  грай
Вливаються  життя  барвисті  гами,
Ці  лаконічні,  мудрі  телеграми,
Їх  надсилає  Всесвіт  -  лиш  читай.

І  ти  читаєш,  й  серце  б'є  чіткіш:
То  ж  стугонять  нового  світу  ритми,
І  в  воскресіння  слова,  як  молитви,
Вплітається  душі  твоєї  вірш.

Щось  книги  велемудрі  гомонять  -  
І  духу  осягаєш  таємниці...
Гучать  слова,    живі  барвисті  птиці,  -  
Апофеоз,  натхнення,  благодать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024


Весняним розчерком пера…

Згадую    мирну  весну

Весняним    розчерком    пера
Сонети    березень    напише
Про  світанкову    лісу    тишу,
Що    первоцвітами  зійшла.

Прозорість    березневих  снів
Вербових  котиків    пухнатих
І    трав,  що    прагнуть    проростати
Під    шепіт    танучих    снігів.

І  розбрунькується    душа
У    неймовірному    прозрінні  –  
Весни    й  тепла    благословінні,
Заб’ється    пружно,    мов    пташа.

Землі    гармонія    жива
У    силу    пагонів    проллється,
А    ніжність    стомленого      серця
Зазеленіє,    мов    трава…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Гумор. Феромони та ендорфіни.

 Оригінал  твору  автора  Валентини  Малої  "Феромони  я  зберу  свої  докупи"
*********************************  "Клуб  поезії"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768452

Фе-ро-мо-ни  я  зберу  свої
Докупи  
Й  сяду  в  північ  чарувати…
Ен-дор-фі-ни  позбираю  
Всюди  
й  буду  близьким  дарувати…
За-ві-рю-хо,замети  негоду
Хутко
Й  забери  всі  негативи!
Ще-бе-ту-хо,ти  співай  на  вухо
Квітко!
Та  й  чарівнії  мотиви!!!
Ми  по-ї-де-мо  у  гори  скоро,
Мила!
Будем  слухати  трембіти…
За-ма-ни-ли  вони  нас  з  тобою
Дуже.
Й  можна  навіть  захмеліти…
Й  Фе-ро-мо-ни  ми  зберем  свої
Докупи  
Й  сядем  в  північ  чарувати…
Ен-дор-фі-ни  позбираєм  
всюди  
Й  будем  близьким  дарувати…

                                           Літературна    ПАРОДІЯ

             Дам  тобі  не  ніжність  і  не  квіти,
             А  свої  пахучі  ФЕРОМОНИ:
             Як  дитина,  будеш  ти  радіти  -  
             АФРОДИЗІАК      поможе  в  цьому.

           Феромони  -  й  ми  з  тобою  вкупі,
           Хоча  звик  ти  в  північ  -  чарКувати,
           Ловимо  ФЛЮЇДИ  -  від  розлуки,
           Й  ЕНДОРФІНІВ    хлюпає  багато.

           Ну  навіщо  АНТИДЕПРЕСАНТИ,
           Де  чарують  диво-феромони?
         Сексуальні  ожили  таланти,
         І  радіють  ЕРОГЕННІ  зони.

           Отакі  неписані    закони:  
           Як  заграють  голосні  трембіти,
           Подаруй  коханим  -    феромони:  
           Щоб  без  алкоголю  -    захмеліти.
                                           
                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007588
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024


Гумор. Провокація. Жаба.

                                                   Провокація

     Теща  випрала  штани  -
     Глип  очима  злими:
     Зять  -  гуляка:  цигарки
     Ще  й  презервативи

                   Із  кишені  вигріба
                   Теща  рідна  разом...
                 -  Ти  ще  й  гроші  не  віддав?!!
                     Ну,  стривай,  заразо!!!

 Тут  дружина  надійшла  -
 І  концерт  почався!
 В  обороні  бідний  зять
 Скільки  міг,  тримався.

                   Раптом  теща  видає:
                   -  От  я  насміюся!
                     Ті  штани  таки  твої,
                     Донечко  Марусю!
                                                                       *******

                                                                   Жаба

                 -  В    мене    казка  -  не  життя!  -  
                     каже  кум    сусіду,-
                     вчора,    куме,  звіддаля
                     по  дорозі    їду:

                   Поспішаю  до  сім'ї,  -  
                   Раптом    коло  граба
                   Бачу:  мариться  мені
                   На  дорозі  -  жаба!

                 Жалко  стало.  А  вона
                 Ще  й  моргнула    оком.
                 Тож    привіз  додому  я
                 Й  спать    поклав  -  під  боком.

                   Вранці    кинувсь:  що  за  мить  -  
                   Класная  картинка:
                   у    моєму    ліжку    спить
                   Шикарна    блондинка!

                 -  Віриш,  куме?  -  пита    Йван.
                 -  Вірю!  -  без  запинки.
                 -  Дякую  тобі,  дружбан!
                   Та    не    вірить  -    жінка!

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024


Знов маятник брехні…

Знов    маятник    брехні    хитає    сатана.
Безумець    потоптав      Господні    всі  основи…
Та  неокупна    кров,    непрОщена    вина.
Триває    брані    час  –  кінця    шалені    лови.

Це    бій    не  на  життя:  не  буде    каяття,  
І    слів    таких    нема,    щоб  ступінь    зла  назвати.
У    морі,    на  землі  –  не  знайдуть    укриття,
Прийшли  сюди  вбивать  –  отут    їм    і  здихати.

Уже    постав    Арес  –  від  пекла    до  небес,
І  духу  міць  свята  у  грудях    запалала.
Їх    знищуйте,    брати:  час  Істини    воскрес:  
Їх  скільки  б  не  лягло  –  все  кари  буде    мало.

Ми    ж    не    воліли  зла:  нам    Миру    і    тепла,
Аби    своїх  дітей    наляканих    підняти,
Аби    на    цілий    світ    веселка  зацвіла:
Свобода,  правда,  честь      –  і  вічна    наша    Мати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


Гумор. "Любов у дУші"

Оригінал  твору  М.С.
     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799085

Давай  зустрінемось  з  Тобою  в  душі.
Давай  зустрінемось  з  Тобою  в  душі,
По  всіх  принадах  я  руками  знов  пройдуся.
Тобі  дозволю  теж  -  роби,  що  хочеш,
Не  вірю,  що  мене  до  смерті  залоскочеш.

У  гості  ходить  не  лише  душа,  а  й  тіло,
Яке  одне  в  одному  побувать  хотіло.
Щоб  вилити  емоцій  зливу,
Я  хочу  бачити  Тебе  Щасливу...

Де  двоє,  там  є  таїна  Кохання,
Там  все  дозволено  від  вечора  до  рання.
А  потім  відпочивши  трішки,
Ми  зробим  вдень  подобу  нічки...


Літературна  пародія  (18+)

Я  дамам  призначаю  зустріч  в  дУші,
Бо  ж  -натурал.  Руками  сам  пройдуся
По  грудях  білих,  по  звабливій  п.пі,
Це  буде  круто,  як  в  кіно  з  Європи.

А  дама?  Дама  робить  все,  що  хоче:
Лоскоче!  Ой,  вона  мене  лоскоче!
А  лоскоту  оте  боїться  "тіло",
Що  "одне  в  однім"  побувать  хотіло.

Отож  не  лоскочи  мене  ізрання  -  
Кусай,  цілуй:  нехай  жахтить  кохання!
В  любові  все  дозволено,  я  знаю:
Я  так  жагуче,  мила,  обіймаю!

Де  двоє,  люба,    там  саме  "кохання"!
Люби  мене  і  звечора,  і  зрання!
А  потім,  відпочивши  після  "душу",
Спішу  додому:  жінка  кличе,  мушу!    

       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


Гумор. "Ким легше керувати?"

 Гламурна  доня  запитала  маму:

   -  Чим  легше  керувать  -  авто  чи  мужиками??

       І  мудра  мати  їй  відповіла:

     -  Тут  на  халяву  не  купить  права.

         Слід  твердо  знати  правила  такі:

         Керма  в  мужчин  нема,  а  гальма  в  них  слабкі,

       Тож  зчіплення  повинне  буть  таким:

       Надійним  і,  без  сумніву,  міцним.

       І  треба,  доню,  пильно  наглядати,

       Щоб  "лівих"  не  почав  дівок  катати,

       Бо  вліво  той  заносить  передок,

     Коли  він  повний  залива  бачок.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


Гумор. Літературна пародія


   З  повагою  і  симпатією  до  автора  -  продовжу  тему  з  посмішкою.
                                         
                                                           http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781499
                 Оригінал  твору  Олега  Князя
                                                       Огірки  і  помідори
Стрімко  біжать  в  незнаний  світ  роки,  більшість  із  нас  вибагливі  до  їжі,  я  люблю  помідори  й  огірки,  в  різному  вигляді  та  особливо  свіжі!  Свої  у  щастя  є  вимірники,  із  пастками  бувають  коридори,  обожнюю  домашні  огірки,  і  з  маминої  грядки  помідори!  Ми  пишемо  життєві  сторінки,  є  часи  радості  й  безсилої  покори,  підіймуть  настрій  ранні  огірки,  і  перші,  невеличкі  помідори!  Серце  підкаже,  світяться  зірки,  у  напрямку  села,  де  мама  й  тато,  -  вирощують  смачнючі  огірки,  і  самі  апетитніші  томати!

                                                                                 Пародія  ,  написана  мною  з  доброю  усмішкою                                                                                                                                                                  
                                       Ми  всі  гурмани,  в  сутності,  таки.
                                       На  фуагрА  і  суші  зрять  мажори,
                                       А  я  люблю  свіженькі  огірки
                                       Й  такі  червоні  стиглі  помідори.

                                       Нам  салоїдів  клеять  ярлики,
                                       А  "МайстерШеф"  нав'язує  роздори  -  
                                       Від  стресу  їжте  хрумкі  огірки,
                                       А  заспокоять  серце  -  помідори!

                                       Складу  коханій  пісню  про  зірки,
                                       Словесні  виплітатиму  узори,
                                       А  ввечері  -  до  кави  -  огірки
                                       Та  афродизіак  -  це  помідори.

                                         Застілля  любим  з  чаркою-таки,
                                         Тут,  друзі,  недоречні  жодні  спори:
                                         А  на  закуску  -  жуймо  огірки
                                         І  смаковиті  кислі  помідори.


                                       Ой,  линуть  у  незнаний  світ  роки,
                                       І  плутають  життєві  коридори,
                                       Хай  підіймають  настрій  огірки
                                       І  світяться  гербами  помідори!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


Гумор. Літературна пародія "Бляхи-мухи в твоїй голові"

                                                                                                                                                                               
   Оригінал  твору  "Мухи  в  твоїй  голові"    ,  автор  -  Feniks,  Клуб  Поезії
                               *******                                                                                                                                                                                                                                                        
               Раз-по-раз  у  вiдкрите  вiкно
Крiзь  прочиненi  навстiж  дверi,
Набиваються  мухи,  ïм  все  одно,
Що  ти,  не  скiнчив  вечерi!

Мухи  -  думки  у  твоïй  головi
Лiтають,  де  ïм  заманеться,
Кружляють,  лазять  собi  по  столi,
Дзищать,  нiко́тра  не  схаменеться.

Та  в  куточках  душi  вiдчуття-павучки
Знову  вмiло  плетуть  павутину
Як  тендiтно  дрiбочуть  ïх  каблучки́,
Щоб  впiймати  ïдючу  скотину!

Не  загля́дай  отож,  не  в  своï  кутки
I  не  мружся  в  чужiï  руки,
Бо  у  кожного:  чи  то  я,  чи  ти,
В  головi  ε  своï  бляха-мухи!!
                             *****
   Літературна  пародія
     
Знаєм:  в  кожного  в  мозку  свої  "таргани",
Та  поета  уважно  послухай:
Це  новітні  знання:"чи  то  я,  чи  то  ти"  -  
"В  голові  є  свої  бляха-мухи".

Гидко  повзають  там,  в  голові,  "по  столі"
І  "кружляють,  де  їм  заманеться",
Крізь  "віконце"  в  макітру  набились  вони,
В  кого  "мухи"  -  той  бардом  зоветься.

"Бляха-мухи"  -  новітня  порода  думок,
Вони  гидять  і  сіють  розруху,
Хихотять,  дріботять  і  заводять  танок
Поетичні  оці  "бляха-мухи".

То  про  секс  надзижчить  рій  шалений  думок,
То  про  те,  що  коханням  зоветься,
Про  погоду,  політику,  рок,  блок  чи  шок...
Це  дзижчання  -  поезія  зветься!!!

Та  полюють  на  них  "відчуття-павучки",
Ловлять  "мух"  у  липку  павутину,  
Апокаліпсис  -смерть  "бляха-мухам"  оцим,
Умертвить  їх,  "їдючу  скотину"!!!

Начиталася  я  про  галімих  "блях-мух"
І  повірила  -  без  обманухи:
Автор  славного  твору  -  сам  Володар  "блях-мух",
Аплодують  йому  "бляха-мухи".

Як  без  них?  Ну,  та  що  ви,  шановний  поет?
Що  залишите  вбогим  читати?
Ви,  Володар  "блях-мух",  безумовно,  естет.
Поспішайте  Пегаса  сідлати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Гумор. Канікули депутатів.

Син  малий  спитав  у  тата:
-  Де  ж  це  наші  депутати?
Це  таке,  як  джин  із  казки,
Чи  вони  вдягають  маски?

-  В  них  канікули,  бо  ж  літо!
Їдуть  хлопці  відпочити,
Бо  ж  трудилися  завзято
Наші  "слуги"-  депутати.

-  Тату,  певно,  всі  зібрались,
В  табори  пороз'їжджались?
В  літнім  таборі  -  цікаво,
Відпочинок  там  на  славу!

-  Ех,  синок,  було  б  чудово,
Щоб  твоє  збулося  слово:
В  табори  б  їх  -  неодмінно!
І  на  дуже  довгу  зміну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007271
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Нас не вбити

Нас  не  вбити.  Не  тужтесь.    
Як  не  знищить  всі  зорі,  
Як  не  змусити  змовкнуть  
міріади  пісень.  
Скільки  б  ваші  гебісти
 не  брехали  історії,  
Скільки    в  нас  не  стріляли  б  -
та  настане  цей  день,  
коли  світ  схаменеться,    
залпи  смерті  затихнуть,  
коли  карлик  злостивий    
лусне  й  кулю    ковтне,  
 а  зачумлена  р.ша,  
як  пісок,  розпадеться...  
Бо  ж  війна  -  то  пожежа:  
вас  вона  й  пожере.    
Під  знаменами  крові  
нас  вели  в  піонери.
   "Будували"  на  трупах  
предків  той    "комунізм".  
Ви  ж  таки    "доборолись"    
до  ра.истської  ери,  
овірілі  убивці!  Озвірілий  фашизм!    
Ваш  фашизм,  що  за  прапор
   нам  обрубував  руки,
   І  за  слово    вкраїнське    
просто  в  серце    стріляв.    
Ми  жадаєм  назавжди
   з  вами,  звірі,  розлуки.  
Мрієм  жити  на  волі  -  
Час  для  цього    настав.  
Сняться  наші  Майдани?  
Ви  ж  до  ср.чки  злякались,
 що  порив  до  свободи  
 спалить    вашу    мо.кву,    
що  впадуть  мавзолеї    
і  кремлівські  базари...    
Западетеся  в  пекло,
 у  безодню,    в  пітьму!  
Нас    не  вбити.  Не  тужтесь.  
Як  не  знищить  всі  зорі,
Як  не  висушить  море...  
З  нами  правда  і  Бог.  
І    стоять  наймужніші  -
 світлі    наші    герої  -  
за  Вітчизну,    за  волю,  
за  майбутнє  епох.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024


І знову пАде сніг

Сьогодні,  20  лютого,  вшановуємо  пам'ять  героїв  Євромайдану.  Вічна  світла  пам'ять  героям  найпершої  Небесної  сотні.Та  події  Майдану  -  Революції  гідності  -  це  був  лише  початок.

І  знову  пАде  сніг,  і  знову  розтає,
Вкриває  білим  сном  землі  розриті  груди.
Триває  й  нині  бій,    котрий  змінив  усе:
Початок  -  то  Майдан,  на  барикадах  люди...

На  барикадах  -  гнів,  надія  й  боротьба,
Воскрес  народний  дух  великої  години.
Вдавилась  люто    злом  імперія-тюрма,
Розверзлася  війна.  А    "Кача"  плине  й  плине...

Авдіївка,  Бахмут,  Донеччини  поля...
О,  скільки  їх  лягло,  синів,  у  пеклі  бою.  
Живі    ж  твердіш  стоять,  аніж  ота  земля,
Що  кожна  п'ядь  її    просякнута  кервою.

Невже  то  Божий  план?  Хай  згине  сатана!
Прокинься,  сонний    Світ,  поглянь  на  бойовище:
Нависла  чорна  тінь  -  імперія-тюрма!
Дрімаєш,  кволий  Світ?  Не  чуєш?    Смерть  вже  свище.

Ми  стоїмо  й  за  вас,  допоки  ми  ще  є,
Допоки  у  руках    гримить  надійна  зброя.
Час  істини  для  всіх  сьогодні  настає.
То    ж  поможи,  Господь,  нам  вистоять  в  двобої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Нам треба Єдність, мужність Генерала…

Ізнов  скриплять    історії  спіралі:
Надії,  сподівання,  боротьба...
Століття  гніву  кров'ю  підпливало.
Прорвалась  їхня  ненависть  -  війна...  

Палав  Ірпінь,  стогнала  горем  Буча
І  бився  Київ  із  семи  висот...
Та  Перемога  славна,  неминуча,
Бо  був  НАРОД,  і  з  нами  був  Господь.

Був  Генерал,  його  талант  від  Бога,
І  світлий  розум,  вдача  бойова,
І  віра  наша,  чиста  і  висока,
І  єдність  наша,  і  свята  мета.

На  переправі  коней  не  міняють  -  
 Хтось  нині  хоче    долі  тасувать.
Тут  знову  шоу  реготом  горлають!
Коли  вже  зброю  будемо    кувать??!

Бо  чим  спиняти    наволоч  зухвалу?
Стоять  до  скону  воїни-сини.
Нам  треба  Єдність,  мужність  Генерала,
Тоді  сягнемо  вищої  мети.

Ми  знову  стоїмо  на  роздоріжжі:
Куди  поверне  історичний  плуг?
Час  галопує,    натягає  віжки.
Дай  розуму,  Господь,  і  Син,  і  Дух...
       Світлана  Імашева

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024


Перемогу й мир Україні (акро)

ПЕРЕМОГУ  Й  МИР  УКРАЇНІ
                               Акро
П  ереломився  часу  біг  стрімкий,
Е  дем  земний  розкраяли  тривоги.
Р  ік  високосний  -  в  сподіванні  див,
Еге  ж,  жадає    Миру  й  Перемоги.
М  ета  оця  єднає  нині  нас,
О  дна  гаряча  мрія-сподівання.
Г  ряде  Вкраїни  вікопомний  час
У  двох  світів  кривавому  змаганні.

Й  ордань  свята  омиє  від  гріхів,

М  олитви  материнські  Всесвіт  чує.
И  накший  світ,  свобідний  і  ясний,
Р  уками  українськими  будуєм.

У  Новім  році  -  нових  перемог,
К  рицЕвого  здоров'я  і  любові,
Р  одинам  нашим  -  щастя  без  тривог,
А  найдорожчих    виглядаєм  вдома.
Ї  дна  родина  -  і  одна  мета.
Н  аснаги    у  великому  двобої!
І  зійде  зірка  волі  золота  над  світом,  Україною  святою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


ДЯКУЮ

Дякую,  люди,  -  
           і  в  серці  тепліє  ізнов,
Світиться  хліб  доброти
         на  святковім  обрусі.
Всіх,    хто  пізнав,
           що  життя  порятує  любов,
Благословляю
         і  щиро  вам  дякую,  друзі.

Дякую  Богу
       за  кожний  освячений  день,
За  порятунок  у  скруті  
                     і  відчаї  горя,
Дякую,  що  і  в  мені  
         озиваються  струни  пісень,
Що  висявають  світила  небесні
             в  Господньому    хорі.

Дякую  нашим  героям  -  
   І  дочкам,  й  синам,
Світлим  апостолам  правди,  
         життя  і    свободи.
Нашу  любов  і  подяку
             складаємо  вам:
Поки  ви  з  нами,  
             Плекають  надію  народи.
     
Усім  добрим  людям  ДЯКУЮ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


Сонцепочаток

Сонцепочаток  -  
                     часи    пророчі.
Даждьбог  зродився  -  
                     життя  зійшло.
День  ясний  визрів,
               у    пІтьмі  ночі,
Як  проростає
           в  землі  зерно.

Велес  багатий
               дари  збирає,
Гартує  стріли
                     Перун  ясний...
Сонцепочаток  -
             Ще  рік  минає,
Аби  зродився
                 І  світ  новий.

У  вирві  болю
     цей  світ  кривавий,
Мовчать  величні
       Й  старі  боги...
Сонцепочаток  -
     А  бій  триває,
Хто  в  рай  -  
     хто  в  пекло:
Ми  й  вороги..

А  море  чорне
         від  болю  й  люті,
І  топлять  хвилі  
           ворожий  слід.
Та  пам'ять  зранена
     не  забуде,
Як  крає  небо
           ракет  політ.

І    воля  наша  -  
     Єдиний  спадок
Синам    і  донькам
         На  добрий  вік.
Сонценародження  -
       Це  початок...
У  вирішальний  -
   Величний    рік.

       Даждьбог,  Перун,  Велес  -  давні  слов'янські  дохристиянські  божества.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023


пролягла Україна між нами

На  межі,  на  розломі,  на  злАмі  -
Перехресті    доріг  і    світів  -  
Пролягла  Україна    між  нами  
Як  любов,  як  розпука  чи  гнів.

Комусь    матір'ю,  горе-вдовою
І  любов'ю    стражденних  синів,
Кому  лиш  для  наруги  й  розбою  -  
Для  перевертнів,  зайд-ворогів...

Пролягла  Україна  між  нами-
Й  розчахнувся  одурений  світ.
Тут  пророки  і  вільні    гетьмАни
Промовляли  із  повені  літ...

Рідна  мова  і  пісня  гучали:
Геній  роду  до  нас  говорив,
Тут  шаблі  об  щити  розбивали,
Наш  Дніпро  від  крові  червонів...

Ця  космічна  ціна  -  за  свободу,
Чують  стогін  і  пекло,  і  рай...
Очищайся,  наш  гордий  народе,
Україну  в  собі  визнавай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


Війна - пожежа

Вони    приходять  –  і  сіють  горе,
Лишають  попіл  –  спалену  землю…
Комусь  здається:  біди    немає,
Хтось  болю  нашого    не  приємле.

Вже  хтось    стомився  від  України:
Своя  сорочка    до  тіла  ближче.
То  ж  наші    муки,  наші    руїни,
Поки    над  вами    ще    смерть    не  свище.

Світ    затаївся:  летять    ракети,
Уламки    пАдуть    й  на    ваше    поле.
Війна  –  пожежа:  не  спи,  плането,
Тривоги  збудять    й  останнє  море.

Атаки    злоби,    атаки    жаху…
Ну  хто  б  іще    міг    біду  спинити?
Це  сатанинство    на  грані    краху
Судилось    НАШИМ      синам    добити.

Ці    синьо-жовті    цвинтарі    болю,
Де    заридала    й  Господня    Мати…
Стоять    синочки,    стоять    герої.
Ми  вдома.  Нікуди    відступати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023


Вже скоро, скоро карнавал осінній

Вже  скоро,  скоро  карнавал    осінній,
Останні    літо  стелить    килими.
В  ці  миті    золотого    воскресіння
Душею  спрагло    поринаєм    ми.

Цвіркун    на    скрипці    награє    ночами,
І    яблуками    пахне    від    землі,
А    сонце      промениться    так  ласкаво,
Гудуть  в  траві    бурштИнові    джмелі…

Такий    чудесний    літа    подарунок,
Аж    вересень    дивується:  -  Нехай!
Тепло    останнє  –  осені    цілунок
Ще    зігріває    посмутнілий    рай.

Ой  світку,    все    в    тобі    переплелося:
Натури    розкіш  й    серце,    що  болить,
Громів    війни    суворе    відголосся,
Жага    життя    і  проминання    мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2023


В День Віри, Любові і Надії та матері їх Софії


Цей    вересень  –  дар  бабиного  літа,
Цілує  сонце    прозолоть  беріз.
І    кожний  день,  щоб  вірити  і  жити
Даровано,  -    без  горя    і  без  сліз.

Висока    віра    душі  надихає,
Дарує    силу,  серце  молодить…
Надія  з  нами  –  і  життя  триває:
Перемагати  ,  мріяти,  любить.

Бо  як  у  цьому  світі  без  любові?
Вона  світильник    щастя  і    добра.
Любов  –  у  серці,  в  погляді,  у  слові,
Із  неї  проростає    майбуття.  

Даруй,  Господь,  і  мудрості    своєї,
В  серця    холодні    віру      щиру  дай.
Любов    -  початок,  і    надія  –  з  нею,
Що  заквітує    спалений  наш  рай…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023


Яка гірка самотність хризантем…

Яка  гірка    самотність    хризантем,
Настояна    на  вечоровій    тиші…
Живе    тут    зграйка    спогадів    і  тем
Про  нинішнє,    одвічне    і    колишнє.

Вона    мене    в    дорогу    провела,
Не    знала    навіть,    чи  назад    чекати,  -
Цей  прихисток    родинного    тепла,
Оця    самотня,    осмутніла    хата.

Мовчить  криниця  і  рясніє  плід,
Змарнів    город,  та  гудиння    зів’яло.  
Лиш    древня    груша  із  посохлих  віт
Ще  гливою    мене    обдарувала.

І  сниться:    бабця    знову    вигляда,  -
Тоді  за  овид    кликала    дорога…  
Вона    годує    сивого  кота
І    відганяє    лихо    від    порога.

Тут  сад    старий    все  молиться    вві    сні
Тут  бродять    в  бутлях    поминальні    вИна.
Все    тіні    рідних    маряться    мені  -    
То    кличе    серце,    кличе    Україна…

Яка    гірка    самотність    хризантем,
Настояна    на    вечоровій    тиші…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023


І традиційно - осінь…

І    традиційно  –  осінь,
Світ    вересневих  див.
Серце    ще  літа    просить  –  
Серпень  уже    дотлів.

         Зоряна    павутина
         В  росяній    спить    стерні,
         Грають    осінні    вина,
         Скопані    картоплІ…

Спогад    під    образами,
Яблучний    аромат,
І    ностальгійні    гами
Плинуть    в  осінній    сад.

         Теплі    такі    кольОри,
         Лиш    калиновий    щем…
         Скоро    прощання,    скоро:
         Гуси    летять    ключем.

І    опадають    згуки
В    викошені    поля,
З    вересня  –  до    розлуки,
Літечко,    нам    пора…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023


Серпень сипав росою…

Серпень  сипав    росою  і    рясними  зірками  -  
Враз    розлючене  небо      розчахнулось    над  нами.
Сходив    ранок    Господній  –  і  тиша    настала,
Ясне    Спасове    сонце      димний    світ    цілувало.

Ці      святА    нині    з  сумом,    навпіл    з    гіркотою,
У    потоці    життєвім      плинуть    радість    з    бідою.
Уплітається    свято      у    трагічності    часу,
Горе    втрат    і  печалі    переповнюють    чашу.

Спасе,    молимо  нині      біду    одвернути
І    синів    наших    рідних    додому    вернути.
Хай    пишається    серпень    дарами  –  плодами,
Хай  печалі    і  біди      всі    зникнуть  між  нами.

Дзвони    Спасові    дзвонять…  Хай    диво    вершиться.
Плід    землі    дорогої    й  наша    праця    -  святиться.
Спасе,    віри    і    сили    дай    нам    завше    і    нині,
Миру    кожній    родині  –  усій    Україні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023


Чужа земля

А    ліси  тут      густі,    зажурені,
І  могутня  –  чужа  земля…
Тут    суворий      фантом    минулого
Ще  витає  і  зве    здаля…

І    тумани  густі    туманяться,
А  на    згір’ях  –  печаль  небес,
Стародавні  церквиці    каються,
Де    суворий    їх    Бог    воскрес…

За    дорогами,    за  туманами
Жде    історія    всіх    епох…
Дикі    квіти    ясними    плямами
Пробивають    столітній    мох…

Відступає    реальність    зболена,
Затихає    на    дні    печаль…
І    освячено,    і  намолено,
Тільки    сниться    кривава    даль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023


На Маковія

 Гаряче  літо  -  праці  час,  
Війни    болючої    робота...
Благослови  нас,  щедрий  Спас,
Спаси  землі  ції    щедроти...

На  полі  бою  -  без  прикрас  -  
Ми  жнемо  чесно,  рясно    сієм...
Ти  помагай,  Господній  Спас,
Вже  Маковія,  Маковія...

Нехай  помолиться    за  нас
Господня    Мати    і  розвіє
Ворожу    нечисть...  Бою    час  -  
То  ми    святкуєм    Маковія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2023


Це бій не на життя…

Прочитала  сьогодні  новину  про  те,  що  нашим    морським  дроном  пробито  ворожий  танкер  Sig,  а  дещо  раніше  пошкоджено    велике  судно    якийсь  там    "...горняк".  На  "болотах",  звісно,  завили.    Важко  передати  обурення,  коли  читаєш  ту    маячню.  Так    заступник  голови  російського  Радбезу  Дмітрій  Медведєв    у    своїй  маразматичній  манері    заявив,  що    мало  ударів  по  Одесі  та  Ізмаїлу,  а  Україні  потрібно  влаштувати  екологічну  катастрофу  на  землях,  "які  забере  Польща".      
     Емоції  переповнюють.
https://24tv.ua/sig-tanker-yak-rosiyani-reaguyut-ataku-po...
   *******************************
Знов    маятник    брехні    хитає    сатана.
Безумець    потоптав      Господні    всі  основи…
Та  неокупна    кров,    непрОщена    вина.
Триває    брані    час  –  кінця    шалені    лови.

Це    бій    не  на  життя:  не  буде    каяття,  
І    слів    таких    нема,    щоб  ступінь    зла  назвати.
У    морі,    на  землі  –  не  знайдуть    укриття,
Прийшли  сюди  вбивать  –  отут    їм    і  здихати.

Уже    постав    Арес  –  від  пекла    до  небес,
І  духу  міць  свята  у  грудях    запалала.
Їх    знищуйте,    брати:  час  Істини    воскрес:  
Їх  скільки  б  не  лягло  –  все  кари  буде    мало.

Ми    ж    не    воліли  зла:  нам    Миру    і    тепла,
Аби    своїх  дітей    наляканих    підняти,
Аби    на    цілий    світ    веселка  зацвіла:
Свобода,  правда,  честь      –  і  вічна    наша    Мати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023


Сонет війни

Безсилі    наші    болісні  плачІ,
Слова  і  стогін    відчаю    страшного,
І  нарікання,  й  сльози  –  не  мечі:
Не  порятують    від    вражини    злого.

У  вирі    воєн,  смерті    і  розрух
Любов  і  злість      на  бій  благословляють.
Дух    нації,  свободи    гордий    дух
Рятує,    і    підносить,  й  надихає.

Прийти    до  миру    мусим    через    кров,
Ціну    свободи    істинну    пізнати...
Як  тісно    злиті    ненависть  -  й  любов.

Свята  молитва    порятує  знов…
У  сяйві  синьо-злотних    корогов
Йдемо  на  битву.    Бо  чекає    Мати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023


День п'ятисотий

Сонце  палає,  
                     пекельне  від  вибухів    сонце,
Зело    найменше    і  грудка    цієї  землі
Світлом  пронизані    й  болем,
                                     реальність    -    не  сон      це,
Літо  рахує    задимлені,    стомлені  дні…


День  п’ятисотий  –  трагічний  –
                                                               від  спалення    світу,
Кожний    трагічний  –  
                                     то  вибухи,  смерті    і    кров…
Рідний    окраєць  землі    
                           відвойовано    -  жити!
З  нею  живемо.  Лягаємо  в  неї  ізнов.


Поруч    зі    смертю  –  у  полі,
                                                       на  відстані    зброї,
Вже    не    відмити    натруджених,    
                                         зболених  рук.
Наші    найближчі,  кохані,
                                                 синочки-герої…
Хай  береже  їх    молитва  
                                             од  вічних    розлук.

Радять    змиритись,
                 та  нам    не  пристало    миритись,
Так    від  любові  до  матері
                               кріпне  наш  гнів…
Будемо    битись,  боротися,
                                                     праведно    битись:
Разом    ударим    в  ту  нечисть  
                                   з  гарячих  стволів…
                                       ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023


Вже був потоп…

Вже  був  потоп.    Пророчить  хтось    пустелю.
Змішалися    народи    й  племена.
Життя,    мов    дерть,    хтось    меле,    страшно    меле…
Ціна    свободи    -  вічності    ціна.

Див  свиснув  –  запалало    чорнолісся.
Укрили    вирви    безміри    земні.
Мовчить    моя  Древлянщина  ,    Полісся,
Ведуть    сліди    Господні  –  по    воді.

У  хвилі    уселенського    потопу
Впадають    ріки    материнських    сліз…
І  лізе  гаддя    -  сплюндрувать  Європу  –  
Із    лігва,    де    зачався    «комунізм».

Тікають    геть    запроданці-ізгої,  
У  бункери      забився    переляк…
Стоять  на  смерть    Вкраїни    світлі    вої,
Горить  над  світом    синьозлотний  знак.

Возродиться  із  попелу    руїна,
Прилинуть    діти      із    чужих  країв;
Життя    заграє,    бо  жива    Вкраїна  
Від  круч  Карпат  –  до    моря    берегів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023


Тут - Русь Дніпровська

Вони  «рабами»  нас    вважали,
Брехливе  тішилось    мурло,  
Та  одурились:    ми  повстали  –  
Їх    "величі"      як    не  було.

А    наші    праведні    Месії
Епохи    викрешуть    слова:
Тут  Русь  Дніпровська  –  не  ро..ія,
Тут    Україна    проросла.

Криваву    руку    тягне    погань:
Болить    землі    моїй,    болить.
Новий    задумали    Чорнобиль  –
Свічу    вселенську    запалить.

Впаде-таки    Господня    кара,  
Чекає    звіра    реченець:
Невже    посміє    ця    почвара?
Гряде    йому  презлий    кінець.

Дивися    пильно,    Світ    широкий,
Закони    пишучи    нові:
Твій    проростає    мир  і  спокій
На    нашій      свяченій  керві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023


Нова Атлантида

Поринають  під  воду  рідні  села,  долини  -
Придніпровські  простори,    родючі    поля…
Із    вогненної  люті  вступа  Україна
У    розбурхані    води    старого    Дніпра.

Україна-Раїна,    нова  Атлантида  -
Гартувалась    віками    в    пекельних  вогнях…
І    донецькі    простори,    і  Крим  наш  –  Тавриду
Топчуть    варвари    світу  –  новітня    орда.
 
Їх    ненАвидим    люто,    шалено,    до  сказу,
Потече  в  Чорне  море  кров    ворожа  -    наш  гнів…
Нині  ж,  браття,    відкинем    весь    біль    та  образи,
Просто    вдарим    в  ту    нечисть  з    гарячих  стволів!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023


Працює ППО

То  не  гроза  над  небокраєм  –  
То  Божий  суд  чи  Божий  грім?
«Світає,  Господи,    світає»…
І  блідне  ранок,  й  трусить    дім.

Громами  збуджена    планета
Летить    крізь  прОстори    і  час.
Ракети,  Господи,    ракети!..
Реальність  люта  –  все  по  нас…

Новітні    б’ють  пітекантропи  –  
Лютує  раша,  гусне    зло…
А  тут,  над  ранами    Європи,
Працює    наша  ППО.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023


Вознесіння

Вознесімось  духом  до  небес
З  вірою,  надією  живою,  -
Хто  прозрів,  хто  совістю  воскрес,  -
В  злі  часи  глобального  двобою.

За  гріхи  вселенські,  за  гріхи
ЛЮдського  злостивого  насіння
Крівця  просочилась  крізь  віки:
Муки,  й  Воскресіння,  й  Вознесіння.

Ця  стезя  страждання,  ця  стезя...
Суджено  і  нам  повік  каратись?..
А  за  що  -  невинне  немовля?
І  за  що  ота  розп'ята  мати?..

Чи  ж  не  нами  сходжено  шляхи  -
Всі  круги  пекельні  -  до  прозріння?
Скільки  ще  каратись  за  гріхи?
Нині  ж  Вознесіння,  Вознесіння...

І  святиться  Господа  ім'я...
Вознесімось  вірою,  душею!
Україна  бореться  моя  -
Сила  Божа  і    надія  -  з  нею!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023


Ті, що ішли попереду…

Ті,    що  ішли  попереду,
Верстали    свободі  путь,
Платили  життям,  а  «мертві
Сорому  не  імуть»…

Віками  –  з  добром  і  лихом  –
Вгрузали  в  цей  грунт  родИ.
Удаль    струменіли    тихо
Рідних    людей    сліди.

Крізь    часу  туман  світають
Їх    долі  та  імена.
Лиш    очі    чиїсь    згадаю,
Ледь    чутні    чиїсь    слова.

Красиві  ж  були    і  вперті,
Робота    жадала    їх;
Дітей    вберегли    від    смерті,
Міняючи  все  –  на  хліб.

У    воєн    годину    люту
Найперші    ішли    на  бій.
За    щиру    любов  –  покуту  
Платили    землі    оцій.

Ті,    що    пройшли    попереду,
Облишили    справи    земні…
Обличчя    їх    часом    стерті,
Рідні,    далекі,    сумні…

Ті    душі  -  яскраві    зорі,
Сіяють    крізь  сутінь  літ…
А  їх    нащадки    собою
Закрили  від    згуби    світ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023


Лав сторі

На  щастя,  у  цьому  житті    є  те,  що  дає  змогу  вижити  у  найтемніші    часи...
       ************************************
Синьо    сіється    сутінь    вечірня,  
Дня    рожевий    стирається    слід,  
І    гірчить    так      покірно    і    хвильно
Дотик    вуст  -  поза    плинністю  літ...

Тихий    сплеск    полинОвої    ласки,
Цей  мовчання    пронизливий    щем…
З  весняної    розквітлої    казки
Сипле    знову    колючим    дощем.

Потопаєм    в    чуттєвому    морі,
А    розважливий    голос    мовчить.
Не    скінчилася      наша      лав    сторі
Ні  на  день,    ні  на  вік,    ні    на      мить…

Огортаєш    нестримністю    тіла,
Обіймаєш,    мов    голуб,    крильми…
Так    чекала,    жадала,    хотіла,
Що    тепер    не    розлучимось      ми…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023


Благая вість

Ця  провесінь    в  сльозах    холодних    рос,
Цей    блАговіст    зачаття  –  і  спасіння…
Так  починався    -    в  вічності  –  Христос,
Всевишнього    любов-благовоління.

Благая    вість    хай    душі    воскресить,  
Дарує    віру,    силу    і    надію:
Живий    Господь  –  і  правда    має    жить,
Молись    за    нас,  Пречистая      Маріє.

Молись  за  всіх    загиблих    і    живих,  
За    возрождення    спаленого    раю…
Іде    Месія  –  і    скарає    гріх!  –
Благая    вість,    благая,    преблагая…

Господь    з  тобою,  радуйся,    ясна!
Цей  день  –  початок  нашого  спасіння.
Іще  одна      заплакана      весна…
Синам    твоїм    зішли    благословіння.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023


До Дня 40 святих

Давній    вік.    Древній  Рим,  
                                                     що  покути  жадав  і  офіри…
Імператорський    бЕзум    
                                                                 і  влада    владик  –  на  кровІ…
Сорок    мучнів-святих  
                                                                       Не  зреклися    Христової    віри,
В    храмах  сивих  епох
                                                         воплотилися  в  пам’ять    живі.
Севастійські    святі  –  
                             сорок    воїнів  честі,    страждальців…
Умерзали    в    льоди,
                                       та    кріпилася    вірою  плоть…
І    тверділи    тіла,  
                                         й  кам’яніли      катовані    пальці…
Стільки    муки    людської
                                       жадав    милостивий    Господь.
В    диких    війнах    епох
                                   все    не  меншало  крові    й    офіри:
Батальйони    й    полки,  
                                       роти    й  армії    йшли    в    небуття…
Племена    і  народи  
                                                       вмирали    за    праведну    віру,
В    круговерті      часів  
                                           наша    битва  за    волю  –  свята.
Наших    воїв    тепер
                                                 вже    не  сорок,    не  сто    і  не  триста…
З    них    не  ліплять    святих,
                                           і    не    всі      досягли    нагород…
Та    за    віру    стоять  -  
                                                                   у    Вітчизну,    єдину,    пречисту,
Над    віками    віків  –  
                                                               непоборний,  як    віра,    народ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023


Гіркі спогади першого місяця війни

Слова  -  із  болю,
А  біль  -  із  крові,
Святого  гніву,
Та  ще  з  любові.

Смеркають  ранки  -
Кружляє  Молох...
Нас  -  міліони,
Та  вже  не  сорок...

Не  сорок  мучнів...
Дрижать  руїни,
Німіють  діти...
Ми  з  України.

Ми  з  Наддніпров'я,
Із  вирви  часу,
Від  круч  Дніпрових,
З  країв  Тараса.

Ми  —  із  Полісся...
Новий  Некрополь.
В  прицілах  танків
Тліє  Чорнобиль.

Ми  тіні,  душі,
Хмарками  линем...
Ми  —  Маріуполь,
Ми  —  з  України...

Живі,  моліться
Новому  Спасу:
Сконає  Молох
В  степах  Донбасу.

Нарід  трудящий,
Предобрий,  годний,
А  нині  —  воїни,
Меч  Господній.

Ми  гнів  Господній,
Ми  сила  яра,
В  нас  —  воля  Божа,
Убивцям  —  кара.

І  Правда  наша,
Й  Воля  -  єдина,
Народ  і  нація  —
Україна!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023


Слава Україні!

І    що  на  серці  було  твоїм?  –
                         Зневага  смерті?  Віра  незламна?
Вони    боялись    тебе  тоді,
                   Коли    поцілив  у  них  -  державною:

-  Вкраїні  слава!  –  мов  залп,  слова,
                     Що    на    вустах  у  світу  -  мільйонів.
За    нас      промовив  ці  слОва  два…
                 За  ними    героїв-борців    колони…

А      віра    твоя      була    найвищою,  
           Ти    вистрелив    силою    слів  святих…
Твій  дух  живий,  а    нелюда  -    нищимо…
                   Вкраїні  слава!      Вічність  –  тобі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023


Погляньмо в очі правді - і війні…

Погляньмо  в  очі    правді  –  і    війні…
Чи  ще    когось    недоля    не  навчила?
Коли    пече    в    пекельному    вогні
І  душу,    й  тіло,    –  чи  брехать    можливо?..

Комусь    пече    щоночі    і  щодня,
А  хтось    утратив    родичів    і    хату…
Хтось    «руки    гріє»  -  що    йому    війна?
Комусь    судилось    людство    рятувати…

Так    чітко    видно    підле  –  і    святе:
І    гнилість    душ,    і    відданість    безмірну.
Мине    війна,    а    правда    не    мине,
І    здожене    відплата    лицемірних,

Що    крали    й    жирували  –  на    біді,
Що    наживались    на  кровІ  і    горі…
Прийдуть    оті,    що    вижили    в  огні,
І    навіть    мертві    правду    проговорять.

Гнилих    чинуш    розвалиться    едем:
Утопить    їх    в  безодні    гнів    народу,
Й    майданами    господарем    пройде,
Хто    кров’ю    заплатив    за    нагороду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2023


Лютий скінчиться

Справді,    життя    нині  -  
                                   вимір  із  лютого  в  лютий,
Дивний    зиґзаґ  літочислень
                                   епохи    війни...
Рік  ,  що  промчав,    прокульгав,  
                                                       прогримів  -  незабутній,
Десь    на    межі,    у  двобої  -  
                                                   прострелені    ми.
Рік    цей  у  пам'ять    стріляв
                     із  новітньої    зброї,
Тут    "джавеліни"    і    "хаймерси"  -  
                                       справді    боги...
Рік,    що    виковував  НАЦІЮ  
                                                       гордих    героїв,
Воїнів    правди,  що  з  пекла
                                           рятують    світИ.
Стійкості    рік  
                 і  жагучо-  нестримного  шалу,
Болю    й  любові,    ненАвисті  
                                 й    помсти    за    кров...
Лютий    триває...      Ну  скільки  
                           ще    треба    металу?..
Парость    трави    пробиває
                                       пожарищ    покров.
Хай    проминає,    
                 у    безвість    нехай    поринає  -
Єдність,      і  стійкість  ,
           як    віра      Господня,    -  живі.
Лютий    скінчиться,
               а  нелюда,    люди,    здолаєм...
Жде    Україна...
                         Чекають    синів      матері...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023


А ракети летять

А  ракети  летять,  та  не  в  космос:    абсурд    звироднілих,
З  точки      Z  зет  –  у  серця,      серед  жаху    осліплих    ночей,
То    недолюдки    мстять,      бо  не  вбили  ні  душу,    ні  тіло,
І  затоптуєм    їх      в  український    роз’ятрений    глей.

Довго    нищили  нас,      розбивали,  мов  камінь,    віками,
Угризались    в  осердя,        топили    в  льодах    колими…
Нині    ж  хтіли    за    дні      сплюндрувать    святокиївські    храми,
Та    капут    вам    отут,    брехуна    зомбуваті    раби.

Обіцяє  Європа,    переконливо    так    обіцяє,
І    дає,    й    не  дає,    щоб    не    згидить    котрогось    «лиця»,
Утомилась,  авжеж,    і  вичікує,    не    поспішає,
І    діждеться-таки      чийогось    кінця-рішенця.

Роковини    сумні….  Пом’янемо,    Господь    в    роковини,
Пригадаєм    усіх    в  поминальнім    промінні    свічі…
І    підемо    під    град,    заспівавши    безсмертну    «Калину»,
Тут    повстануть    усі:  і  загиблі,    і    нині    живі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2023


Знову лютий

День  -  світла  повен,  мов  весна,
Блакитний  овид  -  птах  розкутий...
Тривога    венами    текла,
Бо  знову  -  лютий.

Між  віттям    цвенькає    пташва,
Соснові    щогли    час    колишуть...
І  знов    тривога    розтяла
Прозору    тишу.

Кришилась    сонячна    блакить,
Біда    сиренами    ридала,
Десь  знову    цій    землі    болить...
Життя    тривало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023


Землетрус

Плането    болю,  плачеш    знов,
Кричиш    руїнами    жахними:
Людська    біда,    невинна    кров,
Біль    Турції    і  жалю    зливи...

То  крик    Землі    чи  гнів    богів  -  
Цей    плач    величної    Природи?
І    ница    радість    ворогів,
Й    жалОба    хмарних    небозводів.

Темніє    дорогий    обрус,
Туреччино,  твоєї    долі.
Там    землетрус  -  й  тут    землетрус
З    ворожої    презлої    волі.

І    віє    хаос    серед    тьми,  
Стріча    нове    тисячоліття...
А  ми?..    Та    будьмо    все  ж    людьми
На    зламі    часу  -  в  новоліття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023


На межі

Новочасся  -  і  сизе    світання,
Кілька    кроків    лише    до    весни...
І  руїн    страхітливе    мовчання
Під    розчахнутим    небом    війни.

Де    Дніпро    під    світилами    блиска,
Ця    земля  -  барвінкОва    скрижаль,
Українського    роду    колиска,
Душ  козацьких    гартована    сталь.

Тут    віками    точились    двобої,  
Мчали    орди,    стенались    світи,
Світлоокі    нескорені    вої
Розбивали    мечі    об  щити.

Нині    в  хвилях    нового    потопу
Поринає    розгублений    світ,
Знов    боронить    лякливу    Європу
Щит  вкраїнський  -  це  Господа    щит.

Нам    звіроту  мокшанську    долати,
Гартувати    новітні    мечі,
Понад    смертю    самою    стояти  -  
На    межі,    на    межі,    на    межі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023


Богоявлення

Молився  щиро  Іоанн…
Христос  хрещався  у  Йордані,
І  Голуб-Дух  з  небесних  храмів,
І  глас  Господній  пролунав:

-  Христос,  мій  любий  Син  єси,
В  тобі  моє  уподобання…
Іще  не  випито  страждання,
Та  вже  тесалися  хрести.

Витав  Господній  Дух  святий,
Творилося  Богоявлення,
Любові  щирої  натхнення
І  символ  дорогих  надій.

Та  купіль  Господа  свята
Омила  чистою  водою
Гріхи  людського  неспокою
Й  ще  не  розп’ятого  Христа.

Зійди,  о  Дух  Святий,  зійди!
Врятуй  нас  в  праведній  молитві,
Дай  сил  у  вирішальній  битві
І  Україну  освяти…

Всю  велич  утверди  Твою
І  благодать  у  Трійці  Божій.
Народ  наш  нечисть  переможе
У  цьому  праведнім  бою.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023


Не забудемо, не пробачимо

Їх    рятували    з-під    завалів,
Із  дому    рідного    руїн...
Все    тихше    голоси    гучали
Серед    уламків    мертвих    стін.

Ось    це    дівча    трирічне    миле,
А    ось  -  бабуся    півжива...
Їх    діставали    із    могили
В  жалОбі    чорного    Дніпра.

Тут    болю    янголи    кружляли:
Десятки    згублених  життів...
А  хтось    вже,    безвісти    пропалий,
У  муках,  в  полум'ї    згорів...

За    що    це    нам?!    Господь,    помилуй,
Спини    поріддя    сатани!
Твій    Божий    Світ  -  уже    не  білий,
Він    чорний    в  згарищах    війни.

Молитви    наші    і  благання,
ПлачІ  і  зболені    слова,
Гіркі    прокльони    і    стенання
Відносить    в    засвіти    луна.

Укрила    чорними    крилАми
Війни    кривава    каламуть...
А    цвинтарі  -  наш    біль    і  пам'ять  -  
Небесні    стяги    стережуть.
Одна    надія    і  спасіння  -  
Сини,  ці    воїни    Добра,
Ці    наші    Волі    покоління,
І  Україна,    що    жива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023


Янгол все грає

Ця  примхлива    зима  –  і  сніги,  і  дощі,    і  морози,
Сиво-тьмавих    небес    димом  ткані    завіси  сумні,
І    воєнні    громи,  й  невеселі    для    світу    прогнози…
Але    янгол    мій    грає  на    скрипки    єдиній    струні.

Ще    тече    календар    від    Нового  –  до  року    старого,
Таємниця    прийдешнього    мариться  часом    вві    сні,
Голос      темних    часів  -  ця  вселенська  тужлива    тривога…
Але    янгол    все  ж  грає    на  скрипки    вцілілій    струні.

Стоїмо    на    горі,    а  навколо  –  тайфуни    і    грози,
Унизу    океан    перекочує    хвилі    важкі,
І  життя    відтепер  –  то  війни    перечитана    проза,
Але    янгол    все  грає    на    скрипки    живучій    струні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023


Єднаймося

Різні      зорі  і  долі,      імена    і    печалі,
У  Господньому  плані  –  вся  прийдешність    твоя…
Ген,  за  синії  води,  за  далекії    далі
Слались    наші    дороги,  нині  ж  спільна  -    одна.

Хтось    самотністю    хворий,    інший    гріє    родину,
В    того  -    все  відібрала    ця  триклята    війна…
Та    єдина,    як  серце,    для    всіх    Україна:
Поріднило    нас    горе  -    нині    й  доля    одна.

Тож    єднаймося,    люди:  гірше    смерті    не  буде!
Певно,    в  Божому    плані    цей    кривавий    бедлам…
Будем    живі  –  народим,    хто    пішов  –  не    забудем…
Нечисть-зло    побороти  –  так  судилося    нам.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023


Чекайте дивА

Знову    тануть  льоди,
                                                         хоч  панує  зима  невесела,
Із-під  снігу  останків  –  на  диво  –  
                                                                     воскресла  трава.
Сивий  Хронос    спішить,
                                                                       оминаючи  скелі  й  оселі,
Сивий  Хронос  жадає  нового  –  
                                                                               чекайте    дивА.
На  порозі  Нового  і  мріється,
                                                                                   й  віриться    в  краще,
Із    глибин    первосвіту
                                                                         майбутнього  зірка  встає.
Хоч  було  нам  нелегко,
                                                                               а    часом    до  відчаю    важко,
Ми    зріднилися,  люди,
                                                                                   й    Україна  –  воістину  –  є!
Наша    битва    свята.  
                                                                         Ми    навчились    стосильними    бути,
Цінувати    Свободу  й  життя  -  
                                                                             як    Всевишнього    дар,
Пам’ятати  про  тих,
                                                                       кого    просто    не  можна    забути,
Наших    воїнів    світла,
                                                                       що    гасять    шалений    пожар.
Хай  усі,  хто    далеко,
                                                                     вернуться    до    рідного    дому,
Щоб  живі    найдорожчі
                                                                       із  нами    назавжди    були,
Щоб    свята    Перемога  
                                                                               засяяла    в  році    новому,
Вона    зійде,  як  сонце,
                                                                                     й  осяватиме    мирні    світи.
Лютий    все    лютував,
                                                                             та  минеться    зима    невесела,
Знову    тануть    льоди,
                                                                     воскресає  живуча    трава…
Ще    заквітнуть  сади  
                                                                           і  наповняться    світлом    оселі…
Сивий    Хронос  жадає    нового  –  
                                                                                                                 чекайте    дивА!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022


Ці хлопчики

Ці  хлопчики…  Їх  виболені  рани…
Їх    очі  рідні    зОрять  зі  світлин…
Вже  деякі    за  двадцять  –  ветерани,
Укриті  срібним    порохом    сивин.
Такі  ще  ніжні,  та  в  боях  –  запеклі,
Відважні    вої  –  в  молоді  літа,
В  окопах,  в  полі,    в  холоді  затерплі,
І  зброя  їхня  –  чесна    і  свята.

Чи  всі  кохання  радощі  пізнали?
Ще  хтось    своєї  долі    не  зустрів.
Любов    єдина    всіх  вас  поєднала
Й  один  великий    всенародний    гнів.
В  піхоті,  в  літаках    чи  у  десанті,
У  танках,  в  бетеерах  –  у  боях
Для  зайд  проклятих  –  кара,  диверсанти,
Що    нищать    славно  ворога  -    у  прах.
У  двадцять,  в  дев’ятнадцять  -    вже    герої…
Вознеслись    душі  із  кривавих  піль.
Немає  міри  відчаю  такої,  
Щоб  виміряти    материнський  біль.

Через    безумця,  демона-убивцю
Сьогодні  гине  український  цвіт…
Як  він  ще  диха,  жиє,    кровопивця?
Господь,  почуй,  скарай  проклятий  рід!

Ці  хлопчики  –  надія  і  спасіння,
Найкращі  з  гідних,  янголи  Добра,
Це  України    світлі  покоління,
Кому  судилась  праця  і  війна.
Стоять    сталево  в  смертному  двобої,
Мов  воїнство  Господнє    пресвяте.
Це  нації  вкраїнської  герої,
Ці  хлопчики  –  сьогодні  наше    все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022


Несвята молитва

А  свічі  плачуть  воском,  догорають,
Зійде  зоря  -  осяє  світ-хаОс.
Десь  три  царі  дари  нові  збирають,  
Рождається  для  Всесвіту  -    Христос.

Помолимось  за  Батька  і  за  Сина,
Що  під  убивчим  небом,    у  снігах,
Помолимось  за  душі  всіх  невинних,
Розстріляних  і  спалених  на  прах.

У  час  різдвяний  сповіді  святої
Проситиму:  -  Господь,  благослови,
Дай  сили  нам  і  зброї,  зброї,  зброї,
Щоби  сконали  в  пеклі  вороги.

Очисти  Світ    від  нечисті  лихої,  
Що  Бога    прагне    знищить  -    і  народ,
Ми  вистоїм  в  нерівному  двобої,
Ми  мусимо,  бо  скільки  ще  скорбот?..

А  свічі  плачуть  воском,  догорають,
Зійде  зоря  -  осяє  світ-хаОс.
Нехай  царі  дари  нові  збирають,  
Рождається  для  Всесвіту  -    Христос.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022


На МИКОЛАЯ

НА  МИКОЛАЯ  –  СПОДІВАННЯ    ДИВА,
Чекання,    мить    вселенського  добра….
Насниться    дітям  казка  чарівлива:
Минулися  тривоги    і  війна.

Лиш  мирна  тиша    і  надія  свЯта,  
Ніч  зоряна  -  цей  сніговий  розмай,
А  ген  по  стежці  до  твоєї  хати  
То  батько  там  іде  чи  Миколай?

Несе  додому    дорогі  гостинці,
Найбільша  радість,    що  живий,  живий!
А    що  там  в  Миколаєвій  торбинці?
Щасливий  рік  -  вселенська  мрія  мрій…

За  Мир  Господній  в  дУші  і  в  родини,
Щоб  відродився  наш  квітучий  край,
За  воїнів,  за  діток,  за  Вкраїну
Моли  у  Бога,  добрий  Миколай.
             ************
   НАПИСАНО    ДЛЯ  ДІТЕЙ  давніше

Смутком  сніг  проліта,  тужавіє  вода,
 Хмар  пухких  ворохобиться  зграя…  
Світ  старий-престарий  Божих  див  дожида,
 Бо  ж  настала  пора  Миколая…

 Із-під  хмар,  від  небес,  із  грудневих  чудес
 Вже  крокує-гряде  непомИльно  
З  чистим  свіжим  сніжком,  із  чарівним  мішком  
Милосердий  Добродій  всесильний…

 І  теплішає  світ…  Поміж  контурів  віт  
Сяють  зорі  іскристо  –  казкові:  
Більше  стане  добра…  Вигляда  дітвора
 Миколая  дарунки  чудові.  

Буде  ранок,  я  вірю,  ген  сонце  зійшло,
 Мир  настане  у  рідному  краю,  
Між  людей  -  Милосердя  заб’є  джерело
Бо  настала  пора  Миколая…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022


Танго пристрасті в заметіль

       ********
О,    яка  самота  –  свята…
О,    бездонні    які    сніги…
НеосквЕрнена    чистота
Замітає    твої    сліди…

Забриніли    ліси:    краси!
Засиніли    з    імли  –  й  спливли…
Я    до  тебе  –  у  віщі    сни,
А    навколо    сніги    гули…

Вічний    поклик    земних    основ:
ЗІп’єм    келих    на  двох  –  жаги…
НевтолЕнна    снага  –  любов:
Тануть  в  серці  твоїм    сніги…

Пестить    срібний    сніжок  –  обох,
І    міліє    розлуки    біль…
Ми    танцюєм    з  тобою    знов
Танго    пристрасті  –  в  заметіль…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022


І хто тут іще не вірить?

Глипає  світ    "утомлений"  -  
                     зіниці  розширені  з  ляку:
Б'ють  ракет  ятагани
                         по  наших  холодних    містах,
Згорають    невинні  душі,
                       криваві  парують  рани...
Інстинктом  самозбереження
             для  світу  -  одвічний  страх.
І  хто  там  іще  не  вірить?!
                 Війна  -  в  об'єктивах  камер!
Чи  ви  усе  сумніваєтесь,
             де  вбивці  і  хто  фашист?
Упали  ракет  уламки  
                 на  євроцивілізацію  -  
Отут  вже  здійнявся  галас:
           -  Хто  винен?  Хто  терорист?
І  це  в  двадцять  першім  віці?  -  
                               Катівні,    могили  братські,
Розпечені  блоки  атомні
                               на  грані  жахних  катастроф...
І  просто  ув  очі  смерті  -  
                     нащадки    зорять    козацькі,
Постали  святою  карою,
                 Бо  смерть  не  спинив    і  Бог...      
І  хто  там  іще  не  вірить?
                   Дніпровська    горить    Ойкумена,
Диявол  в  людській    подобі
               брехнею  обплутав    люд...
Та    проростають    у  вічність
               небесні    наші  знамена,
Їх  видно  на  цілий  Всесвіт,
             Повік  Україна    тут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022


6 грудня - День Збройних сил України

 Тримайся,  сину,  соколе-солдате,
Воєнна  нас  кружає  заметіль.
На  рубежах,  де  смертно    б'ють  гармати,
Серед  зими,  серед  кривавих  піль

У  земляних  задимлених  окопах,
 На  зламі  поруйнованих    епох
Ти  землю  цю  рятуєш  крок  за  кроком,
Бо  й  сам  зробив  отут    найперший  крок.

Тут  рідне  все:  від  неба  -  до  билинки,
Усе  твої  зростили  мозолі...
Тримайся,  сину,    мати  ждуть  і  жінка,
Чекають  діти,  лиш  живи,    живи...

У  це  страшне  воєнне  лихоліття  -  
Рятуєш    світ.  Хай  помага  Господь
Вам,  воїни  кривавого  століття  -  
І  буде    син,  і    мати,  і  народ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022


Чи ми розминулись…

Чи  ми  розминулись,
                       чи  ще  й  не  зустрілись?
Дарма  оглядатись
                                           на  згублений  час.
Суворий  малюнок
                                           напружених  вилиць...
То  снів,  а  чи  спогадів
                                                         іконостас?..
Здивований  погляд,
                                                 банальності  рими....
Ви  так  у  світах
                                             й  не  впізнали  мене.
Цей  час  -  ніби  потяг,
                                               а  ми  ж  пілігрими,
Когось  загубили  -  
                                           вже  не  здоженем  .
Частіше  стрічаюся
                                           з    поглядом  фальші.
А  де  ж  теє  щастя  -  
                                         душа  для  душі?
У  білих  світах  -  
                               проминущі  блукальці,
Що  нині  ще  поряд,
                                 а  завтра  -  не  всі.
А  завтра  між  вибухів  -  
                                               злякані  душі  -
Зринаєм  з  димами
                                           в  самі  небеса,
Усі  найдорожчі,
                                 грядущі  і  сущі...
Лиш  вічна  молитва  -  
                               сумні  словеса.
Чи  ми  розминулись,
                     чи  ще  й  не  зустрілись?
У  вирі    недолі
                             розлучено  нас...
Усе    найдорожче
                                     у  бОлях  святилось.
Настане    світання  
                                 і  зустрічі  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022


Уже так близько до Різдва…

Уже  так  близько-близько  до  Різдва,
А  час  і  сніг  все  падають  лавинно...
Вона  така  неждана  -  ця  зима,
Така  байдужа  і  така  невпинна.

Оці  сніги,  сивіючі  сніги,
Забарвило  у  чорне  і  червоне  -
Це  вишивка    новітньої  доби,
Що  запеклася  шрамами  на  скронях.

Зимує  грудень    в  берцях  на  фронтах,
В  сирих  окопах  і  на  переправах,
На  вибухлих  із  танками  мостах
При  світлі  уселенської  заграви.

Настане  час  величного  Різдва,
Помолиться  за  нас    розп'ята    мати,
Господній  Син  -  ця  істина  жива  -  
Народиться    народ  свій  врятувати.

Назавжди  лютий  викреслю  зі  слів  :
Хай  не  лютує  лють  його  лютнева;
А  березень  у  тиші  мирних  днів
у  зелень  зодягатиме  дерева.

Уже  так  близько-близько  до  Різдва...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022


Блекаут

Блекаут  –  котру  годину  –
Ця  темінь  глупої  ночі,  
А  свічка  одна-єдина
І  вже  загасати  хоче.
Гей,  Світку,    ти  де,  чудовий?
Де  ніжні  твої  світанки?
Підтримай  хоча  б  розмову,
Аби    дочекатись  ранку.

У  темряві  цій  так  ясно,  
Що  час  проминув  ілюзій,
Що  підле,  а  що  прекрасне,
Хто  є  вороги,  хто  –  друзі.

Хай  нині  і  скрутно,  й  темно,
Та  всі  стоїмо  –  стіною,
І  світло    сердець  не  меркне,
Ясніє  у  цім  двобої.

Ти,  Світе,  ясний,  химерний,
Авжеж,  привітаєш  вранці,
Посієш  надії  зерна,
Із  сяйвом    заграєш  в  танці.

І  день  припливе  чудовий,
І  Сонце  зійде  в  зеніті,
І  мир  запанує  знову
У  домі  й  у  цілім  світі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022


ця тривога - і перший сніг

Сумно,  перший  сніг,  холодно,  але  ж  весна  прийде,  настане  і  Перемога,  віримо.
       ************
Ця  тривога:  сирен  потік
Впав  у  тишу,  в  ранкові  сни...
Віє  перший  байдужий  сніг
Над  збілілим  ликом  війни.
Пригасає  калин  вогонь  -  
Спогад  вічних  осінніх  тем.
Тужавіє    зимовий  схрон
Над  суцвіттями  хризантем.
А  за  овидом  -  смертний  град,
Вибухають    міста  й  мости  
В  цей  розбурханий  листопад...
Відлік  часу  йде  до  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022


́До Дня гідності і Свободи

Ти  живеш,  Україно,
                   нескорена  і  нездолАнна,
Вільні  гени  козацькі
                   у  крові    нащадків  -  живі,
Бо  повстали  за  тебе
                       на  тих    незабутніх  Майданах
І    знамена    небесні
                           підносимо  в  славу  тобі.
І  життя  принеслИ,
                       щоб  тебе  утвердити,    єдина,
Твої    воїни  світла,
                       що  Свободу  гартують    в  бою,
Ти  -  у  вічності,  в  пісні,
                       у  наших  серцях,    Україно,
Не    судилось  убивцям
                       принизити  гідність    твою.
Ти    могутнім    щитом
                         затуляєш    лякливу    Європу,
Тяжко  платиш,  криваво
                         за    мир    для    нових    поколінь.
Ця    велика    війна,
                     ця    година    нового    потопу
Охрестила  Народ  наш
                   для  майбутніх  величних  віків.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022


нація йде на бій

Двадцять  четверте…Ранку
                   тоншає    сірий    лід…
Скрегіт    металу:  танки,
                   МИГів-убивць    політ…
Ріжуть    ясний    світанок
               смертні    ножі    ракет.
Постріл!    Удар!  –  Багряно
             Очі    зорЯть    планет.

Що    це?  –  Війна,    народе,
       Скрегіт    тисячоліть.
Найманці    і      заброди…
         Привид    адольфа    зрить…
НЕнависть,  зрада,  вбивства  -
       Ось    його    справжній    фах:
Він  кагебістським    монстром
           зроджений    в  болотах…

Та    постає    із  крові,
З  грізних    полів    війни,
Нація,    що  в  любові
             ТвОрять    її      сини,
Та  ,  що  живе  й  воює,
         Та,  що    вершИть    дивА…
Голос    її      вже      чуєм,    
         Націє,    ти    жива!  

     Нам          Україна  –  мати,  
В  жилах  –  козацька    кров,
Ми    не  дамо    стоптати    
Волю    свою    й  любов,
Ми    стоїмо        сталево..
         Браття,    рівняймо    стрій…
Сяє    над  Київ      мрево:
Нація    йде    на    бій…
28.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022


І стоятиме Україна

Це    початок    твогО  кінця,  
Хворий  карлику    із    мордору…
Не  пробачить    Земля    оця  
Тобі    підлості,    зради,    болю…

Вже    горять    твої  літаки  –  
Хай    Господь  їх    у  прах    розвіє!
На    кривавих    дорогах    мсти  
Згинуть      найманці,    неросіє
.
Вже    розгледів    наївний    світ
Зло    глобальне    в  личині    сірій.
Та    стоятиме  много    літ
Над    Дніпром        златоглавий    Київ.

Київ,    Харків,    Житомир    наш,
Львів,  і  Луцьк,    і  ясна    Полтава…
Дай  нам,  Боже,    у    темний    час
Віри,    сили,    відваги,    слави…

Нашим      воїнам,    всім  синам,
Що    боронять      світ    від    руїни…
Вищі    сили  –  на  поміч  вам…
І    стоятиме  Україна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022


Ця неміряна відстань поміж «вчора» і «завтра»

Ця    неміряна    відстань      поміж    «вчора»    і  «завтра»…
Проминулого  -  вічність,      пам'ять  –  поле    й  хрести.
Що  було  –  облетіло,    світанково-прощальне.
Що  гряде  ?  –  Безконечність…  В    ній  –  непізнана    ти.

Світ  –  як    м’ячик    дитячий    у  жорстоких    лабетах:
Домовляють    «смотрящі»,    що,    коли    і    кому…
Ти    не    те    ще    побачиш,    осмутніла    плането,
Піднебеснії      вежі      сповивають  в  пітьму  

Вже    накреслено    рейси      у  прийдешнього    долі
І    на    мапі    -    маршрути  в    невідомий    сюжет…
Вбережи    нас,    Всевишній,    від    облуди    і    болю…
Рине    сонячна    повінь    в    березневий    балет…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022


Настала пора Миколая

Смутком    сніг  проліта,    тужавіє    вода,
Хмар  пухких  ворохобиться    зграя…
Світ  старий-престарий    Божих    див    дожида,
Бо  ж  настала    пора    Миколая…

Із-під  хмар,  від  небес,  із    грудневих    чудес
Вже    крокує-гряде    непомИльно
З  чистим    свіжим    сніжком,    із  чарівним    мішком
Милосердий    Добродій    всесильний…

І    теплішає  світ…  Поміж  контурів    віт
Сяють  зорі  іскристо  –  казкові:
Більше  стане  добра…  Вигляда    дітвора
Миколая  дарунки  чудові.

Буде  ранок,  я  вірю,    ген    сонце  зійшло,
Мир  настане    у  рідному    краю,
Між  людей    -  Милосердя    заб’є    джерело,
Бо  настала    пора    Миколая…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021


Льоди, льоди

Відгомоніло  диво    золоте,
Осінній  смерч    уже    відлистопадив…
А  грудень    заганяє    на    слизьке,
Та  хто,    скажіть,  у  цім    житті    не    падав?..

Блищать    льоди,    холодні    і  німі,
А    небо    сіє    скрижанілі    сльози…
І    на    вітрів    надірваній    струні
Втинає    грудень    пальцями    морозу.

Ця    мерзлота  –  на  вітах  і    в    серцях,
Це    зледеніле    поле  під    ногами…
Іронія    у  долі    на    вустах:
- А  спробуйте    змагатися  з  льодами!

Та    хтось    простує    вперто    по    льоду,
Той    падає,    а  той    назад    вертає…
Ти    ж    мусиш    бути  завше    на    ходу
Хоч  дивні    жарти    доля    підкидає.

Мине    і  це  -    усе    лиш    до    пори…
Вже  й  льодова    броня    стекла  струмками…
Прислухалась:  вечірньої    пори
Із-під    небес    струмлять    різдвяні    гами.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021


Спокушаю тебе українською…

Сподобалася  назва  групи  у  ФБ  -  "Спокушай  мене  українською".  
Написала  текст,  перефразувавши  ці  слова.
       ***********
Спокушаю    тебе    українською,
А    вона,    мов    любов,    палка;  
 Материнською  –  не  чужинською:
Кожне    слово  –  краса    й    жага…

В    ньому    грає    небесна    музика
І    співає    гірський    потік,
Кожне    Слово  –  натхнЕнне    музами,
Голос    роду    живий      повік.

Спокушаю    тебе    вкраїнською,
Ти  кохання    моє    одне;
Не    ординською  –  материнською,
Що    навчила    співать    мене,

Промовляти    слова    калинові:
Вірність,    ніжність,    зоря,    любов…
Ми    пов’язані    батьківщиною,
В    нас    нуртує  вкраїнська  кров.
Спокушаю    тебе    українською…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021


Лебеді

Сьогодні    вранці  на  плесі,  що  примерзло,    бачила  
двійко  білих    лебедів...  Що  їх  чекає?  І  що  чекає  нас?
     ************************
Цих  двійко  лебедів  на  плесі    голубім…
Вже  трави  змерзли,  зблідли,    посивіли,
Льодком    заблисли  води    молодим,
Вони  ж  у  парі  –  не  відлебеділи…

Не  згасла  у  пташиному  єствІ
Любов  жива,    що  долею  зоветься;
Завмерли  двоє  в    льодовій  петлі  –  
Лиш  вірність  лебедина    гріє  серце.

 Не  відлетіли    лебеді  –  чому?  –  
В  краї,  де  сонце  пестить  і  цілує.
У  осені  палкої    на  краю
Стрічають  зиму,  що    давно  чатує…

Спішить,  летить,  нуртує  плинний  час...
Десь  лебединий  бог    вита  над  ними...
Та    не  судилось  кожному  із  нас
У  парі    привітати  злюку-зиму.

О  лебеді  –  високії    серця!
Ще    де  весни    зеленої  світання?
Тримає    міцно  вас    земля    оця,
І    неповторна    вірність…  І  кохання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021


Осіння ностальгія


Гасне    осінь    прощально,
І  сивіють    морози;
Квіти    в’януть  печально,
Роси    світяться  -    сльози…

Заплітає    тумани    
Осінь  в  коси    вербові;
Плинуть  дні    –  без  талАну,
А  життя  –  без    любові…

Ностальгія    осіння  
опадає  дощами,
Та  скресає  проміння
І  тепло    поміж  нами.

Сіру    тугу  розвіє
Серця    щирого    ласка:
Проростає    надія,
Добра    мариться  казка…

Серед      світу    пустелі
Серце    радості    просить…
І    цвітуть    акварелі  –
Усміхається    осінь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021


День струмує…

День  струмує    поміж  вітрами
У  потоках    осінніх    сліз,
І    прощально    ляга    між  нами
Лист    останній    нагих    беріз…

Передзим’я    байдужий  спокій,
Прохолода  –  невже?  –  в  серцях…
Синій    погляд    небес  високих  -
Й    сподівання    в  твоїх    очах…

Відпалала    любовна    ватра…
Перетліло    все,    відбуло?
Тільки  мариться:  будеш    завтра
Й  вуст  твоїх    молоде    тепло...

Віє,    лиє    і  прохолодить…
Почуттів    нелогічний  зміст.
Осінь  долею  хороводить,
Грає  жовтень  -  рудий  артист

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2021


Дорога

Тече  за  обрій    стомлена    дорога
Поміж    осінніх    золочЕних  веж,
Узявши  старт    від  отчого  порога,
А  юності,  мов    долі,  не  вернеш.
Не  осягнеш,  не  здоженеш    одначе,
Що  білим  цвітом    буйно  одцвіло;
Над    рідними    могилами    заплачеш,
Утративши  і    батьківське    тепло.
Вже    відіграли,  стрімко  так    промчали,
Роки  –  грайливих  коней    табуни…
Мінялись  гасла,    меркли    ідеали
Під    віщий    спів      кобзарської    струни.
І    що    лишилось  в  тебе    наостанок?  
Лиш  спогад  рідних  батьківських  очей,
Весни    твоєї    молодий  світанок,
Земна  любов    і    світлий  сміх  дітей…
Пливе    за  хмари    стомлена    дорога
Поміж  осінніх    золочЕних  веж
І  стелиться    за  обрій    від  порога,
Лиш    істину  любові    осягнеш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021


Село

Село  вкраїнське  –  писанка  село…
Тут  дзвін  дійниць  озвучує  світанок.
Чи    сінокіс,  чи  снігу  намело  –  в  роботі  люди:
Світе,    добрий  ранок!

Ген    чорним  півнем  утікає  ніч,
А  квочка  зорі  скльовує  злотисті;
І  топить    Мати  роду    вічну    піч,
І  про  дітей  снує  молитви-мислі.

Все  –  від  землі,    від  плуга,    від  печі,
Вкраїнський    рід  –  женці    із  косарями;
А  на  столі  –  рум’яні    калачі,
Зігріті  серцем  і  любов’ю  мами.

А  в  гладишкАх      солодке  молоко  –
Тепло  й  турбота    ластівки-бабусі…
У  соняхи    заквітчане    село,
Лиш  спогадом    до  тебе  доторкнуся.

Як  вишивали    мама  рушники,
Як  тато  ніс  мене,  малу,  полями,
І  добрі    тітки  Наді    пироги,
Й  старенький  дід    сидить    під  образами…

У  вічній    праці    проминає  день,
Селянській    долі    й    місяць    уклонився…
Наш    геній  роду,  той  творець    пісень,
Теж    у  селі    вкраїнськім    народився.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021


Так просто

Так  просто  обняти  за  плечі  і  тихо  сказати:  -Люблю…
Творити    звичайнії  речі,  щоб  затишок  в  домі…  Молю…
Так  просто  комусь  усміхатись  –  це  промінь  живий    доброти,
Обідом  смачним  годувати  і  казку    малим  повісти…

Так  добре  в  травневому  лісі  конвалію  милу  знайти
Чи  ластівку  юну  між  листя  –  й  онуків    до  них  привести.
І  квіти,  як  долю,  плекати,    й  зелений  рясний  виноград,
А  вранці    вікно  відчиняти  до  Господа  –  в  сонячний  сад.

Так  добре,  здолавши  утому,  у  рідний  вернутися  дім,
У  музики  ніжної    мову    вслухатися    в  сутінках  снів,
Дивитися  в  очі  кохані    й  молитися  в  тиші  ночей,
Загадувать    дивні  бажання  у    дивному  світі  речей…

Щоб  кожному  добре    і    тихо  прожити  відміряні    дні:
Заблудить  навіяне  лихо  –  і  Всесвіт  ожИє  тоді…
І  війни  криваві    погаснуть,  де  мудрість  між    нами  живе,
І  доля,    і  спокій  ,  і  щастя    прибудуть  у  лоно  земне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021


Різдво Пресвятої Богородиці

Осінь  дощиком    заросилася,
Злотолистом    до  ніг    паде…
Мати  Божая    народилася  –
Благодатна  любов    гряде.

Материнство-бо    -  світло    Всесвіту,
Дар  Всевишнього,  торжество…
Богородицю  Матір  чествуєм
В  день  Пречистий  –  її  Різдво…

Як  плекала    Ісуса,  Праведна,
Берегла  від  біди  й  нещасть…
Відмолилася,    і  відплакала,
І  за  Сином  вслід    вознеслась…

Ти  любов  є  і  вірність  істинна,
Дар  високий  твоїх  щедрот.  
Непорочная  і  Пречистая,
Помолися  за  цей  народ…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021


Іще не фініта…

А  вже  таки  Осінь…Пора  одцвітання…  Осанна!
 Пора  охолоди,    і  смутку  прощання  з  теплом…
Запалимо,  осінь,  прегорда  задумлива  панно?
Напишеш  полотна    багряно-злотистим    мазком.

Сотвориш  предивні,  чудові,  ясні  акварелі,
Де  чистим  карміном  ряхтить  зачарований  клен…
В  минулому  -  ніжні  весни  молодої    пастелі,
Підносиш  над  світом  полотна  осінніх  знамен…

Ця  Осінь  неждана…  Ти  душу  мою    осінила,
Осипала  цвітом,  осяяла  світлом  стихій,
Останнім  теплом  захолоджене  серце  зігріла,
Осіннього  трунку  насипала  в  келих  надій…
 
Вклоняюся,  Осінь,    душі  королево…  Осанна!
Твоя  неповторність  –  ці  хвилі  минущі  життя…
Нехай  неминучість,  хай  розпач  душі  чи  омана  -
Іще  не  фініта*…  Тепліють  душі  почуття…

Фініта(італ.)  -  фінал,  закінчення.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


Крокую в тишу бабиного літа

А  літечку  сказала:  -  Прощавай!
Ген    відпливло  за  обрії    крилаті…
Я  дякую  йому  за  літній  рай,
За  цю    науку  –  гріти  і  сіЯти.

За  неповторність  кожної  доби
У  пору  достигання  винограду,
За  незворотність  літньої  плавби  
Від    червня  -  в  тишу  стомленого  саду…

Доспіла  осінь  стала  на  порі:
Калина  червоніє  –  до  весілля;
Вже  викопали  пізні  картоплі,
Барвіють  квіти,  в’яне  буйне  зілля.

Ця  ностальгія  вересневих  днів,
Пташиних  зграй  прощальнії    привіти…
Із  літніх  гроз    і  молодих  громів
Крокую  в  тишу  бабиного  літа…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


РАДІЮ - поетесі Ларисі Гараган присвячую

Сьогодні  отримала  збірку  пані  Лариси  Гараган    "Відлуння  душі".  Бажану  книгу  пані  Лариса,  поетеса  з  Миргорода,  яка  написала  14  поетичних  книг,  надіслала  на  моє  прохання,  за  що  я
їй  глибоко  вдячна.  Насолоджуюся  читанням  глибокої  поезії  -  відкриваю  для  себе  і  неповторність  думок,  і  досконалість
форми.
Пані  Ларисі-  здоров'я  і  натхнення  на  многії  літа.  ДЯКУЮ!!!

                                           Присвячую  Ларисі  Гараган,  поетесі,  добрій  людині

Осінній  день,  а  я  собі  радію:
Читаю  Ваші  трепетні    слова  –  
Життя  літопис,  і  здійснЕнна  мрія,
І  світло  неповторне,  й  глибина…
Слова  ці  -  суть,  поезії  знамення,
Жагучі    іскри    Вашої    Зорі…
У  них  –  душі  високої  натхнення,
Що  в  мудрості  самої  на  порі.
Бо  поетеса  –  жінка  і  актриса,
І  Берегиня  роду,  й  доброта…
Даруйте  радість  Слова  нам,  Ларисо,
На  многії  щасливії  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021


Успіння

Вже  Успіння,    Успіння  –  
Цей  серпневий  едем,
Покаяння,    й  прозріння,
І    калиновий    щем…

Це    любові    безодня,  
Материнська    сльоза…
Ти  за  Сином    Господнім
Вознеслась,    відійшла.

Серпень    дощиком    сіє  –  
Добре    зЕрно    зійде.
Хай    святиться,    Маріє,
Світле  ім’я    твоє.

Щедре  літо    минає
З  благовістом    церков…
Хай  родини    спасає
Сина  Твого  любов.

Хай  у  землю  коріння-
Сила  роду    росте…
Мати,    славим  в  Успіння
Твоє  ймення  святе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021


ПРИТЧА ПРО ДЮНУ* І ХМАРИНКУ

             
                                 (жива  сила  любові)
Над  морем  співучим,  пронизливо  синім,
Що  пінний  котило    прибій,
Зродилася  срібна  легенька  хмарина
В  блакиті  небесній    ясній.

Відразу    вітри    налетіли    шалені,
Задмухали    в  тисячу    сил,
Погнали    до  Африки    ніжну    хмарину,
Здіймаючи    буряний    пил.

Ось  пекло  справдешнє  –  пустеля  Сахара!
У  джунглі    вітри    прогули…
Лиш  біла  маленька  здивована  хмарка
На    дюни  зоріла    згори.

І  раптом    помітила:  дюна  всміхалась,
Ясний  золотився  пісок.
Шепнула    хмарина:  -  Та  я  закохалась…
Тонкий  шелестів    голосок:
- Захочеш  –  дощем  покроплю  тебе  юним,
Я  вперше  так  світло    люблю…
- І  я  закохалась,  -  промовила  дюна,  -
У  вроду  твою    неземну...
Але  якщо    дощиком    випадеш  рясно,  
Хмаринко  кохана,  помреш…
- Любов    не  вмирає,  -  шептала    прекрасна,  -
Ти  ніжність    мою  збережеш…

І    хмарка    сміялась    і  сипала  зерна  -
Дощинки    цілющі    згори.
Засяла    над  дюною    ніжна    веселка,
Й  гарячі    піски  зацвіли.

Над  ними    котилися    стомлені    хмари,
Земну  споглядали    красу
І    чисту  вологу  свою    дарували  -
Трусили    небесну    росу…

Минули    роки  –  й  зеленіла  в  пустелі
Чудова    оаза    жива,
Струмки  тут  співали  іскристо-веселі
І  пишні  цвіли    деревА…

І  це  лиш  тому,  що  хмаринка  небесна
Життя  віддала    за  любов…
А  щире  кохання  і  вірність  воскреснуть,
І  все  повториться  ізнов…

*Дюна  —  піщаний  пагорб  у  пустелі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021


Ще п'ять днів літа твого життя…

Ці  п’ять    днів    літа    твогО    життя  –  
Останні    дні    віншування    літа,
Що    відлюбило    без  вороття,
 Заграла    осінь  -  дощів  трембіта…

Ще    пахне    грушами    сад    ряснИй,
І  сипле    серпень,  мов    груші,    зорі,
Та    вересневий    гряде    прибій,
Штормить    за    овидом    зимне    море.

Нехай    бунтує    бентежний    світ,
Та  ще    не  впали    серпневі    вежі…
Не    в’яне    в  серці    надії    цвіт,
Не  відпалали    чуттів    пожежі.

І  ми  кохаєм  до  забуття,
Від  полинОвих  цілунків  гірко  ...
Ще    п’ять  днів  літа    твого  життя  -
А  далі  осінь  –  від  понеділка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2021


Наш прапор

Небесний    прапор  і  ясний  тризуб
Підносим,  браття,    щоб  у  світі  знали:
Держави  України    кріпим    зруб,
Нащадки  русів,  мужні  і  зухвалі.

З  часів  князівських  і  козацьких  війн
Над  нами  маяв,  наче  птах  крилатий,
Наш  синьо-жовтий  прапор  майорів,
Зростав  народ,  могутній  і  завзятий.

Він  сяє  нам,  Вкраїни  гордий  стяг,
І  тріпотить  не  тільки  на  параді,
Із  ним  ідуть    Вітчизну  захищать,
За  нього  гинуть  від  ворожих  «градів».

Ці  тридцять  літ  –  як  спалах,  це  життя,
Що  стугонить  під  прапором  небесним;
Початок  це  -  любов  і  боротьба  …
Дух  український  з  прапором  воскресне.

Небесний    прапор  і  ясний  тризуб
Підносим,  браття…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021


СЕРПЕНЬ

Останні  дні    серпневого    розмаю:
Іскристих  айстр  пишний  хоровод…
Ці  переливи  сонцеводограю
Під    музику  густих  бджолиних  нот…  

Будує    серпень    пагоди    бурштинні,
Лаштує  осінь    золотий      кортеж,
А  серце  прагне  щастя  і  прозріння,
Тепла  твогО  і    ніжності  -    без  меж.

Є  ностальгія  серпня  в  миті  кожній...  
Медком  останнім  ласують  джмелі.  
Та  при  дорозі  виріс  подорожник,  
Що  вилікує  смуток  і  жалІ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021


На Маковія

НА  Маковія    пишний  цвіт
І  кожне  зело    освятИться,
Пахучий    мед    і  спілий  плід  –  
Дарунки    матері    землиці.

СвятИться  лоно    світлих    вод  –  
Ясного  серпня    чаклування,
Апофеоз    земних    щедрот,
З  жагучим    літечком    прощання.

З    води    вам,  люди,    і  з  роси  –  
СнагИ,    любові    і  надії…
Співають    дзвонів    голоси  –  
Земля    святкує    Маковія.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021


Жінка, котрій вже боятися пізно…

Учора  прочитала    в  Інеті  статтю,  яка  точно  передає  моє  (і  багатьох  жінок  мого  покоління,  впевнена)    нинішнє  світовідчуття  і  розуміння  життєвих  цінностей.      Виникли  віршовані  рядки  –  це  своєрідний  переспів    статті.    Дякую  авторам  за  натхнення

ЖІНКА,  КОТРІЙ  ВЖЕ    БОЯТИСЯ    ПІЗНО,  -  
Дама  чи  «кобра»  -  леді  залізна,
Горда    чи  ніжна,    зАвжди    «у  темі»…
Вам    не  подобаюсь?    –  Ваші  проблеми.
Жінка?  –  Венера!    Вакханка!  Богиня!  –  
Жриця  життя  і  його    берегиня…
Вже  не  боюсь  потонути    у  світі,
Плакать,  сміятись,  нанизувать    миті,
Що  крапелинками    щастя    заблисли,
А  чи    розтали    й  туманом    повисли.
І  не  соромлюсь    не  встигнуть,  не  знати,
Як  тортик  спекти  чи  лице  малювати…
Байдуже    й  те,    а  чи  їм  дієтичне,  
Одяг?  -  як  хочу!  -  нехай  архаїчний…
Пізно  боятись,  що  думають    люди,  -
Виплеснуть  в  запалі    склянку  огуди.
Шкодить  -  не  дихать  і  не  хотіти,
В  горі  і  в  радості    щастя  –  любити.
Того  кохати,    хто  любить    і  гріє;
Спати  із  тим,  з  ким    заснуть    не  зумієш.
Є  що  сказати  чи    мудро  мовчати,
Горду    поставу  –  гідно    тримати.
Ну,  а  самотність  життя  подарує,  -
Менше    причин    метушитися    всує.
Геть  –  від  байдужості,    кривди,  зневаги…
Самодостатність  –  оце    перевага.
Вмію  загадкою    бути    й    собою,
Слухати    тишу    чи    гомін  прибою,
І  не  змітати  на  когось    провини,
Слабкості  й  зрад  розуміти    причини.
Сивого  батька    до  щему  жаліти,
І  не  пояснювать,  і  не  хотіти…
Вже  не  лякаюсь    останньої    миті:
Наше    відлуння  –  онуки    і  діти.
Так,  ми  жінки,    котрим    пізно    боятись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2021


Слова високі просто говорити…

Слова    високі    просто    говорити,
Красиві,    звучні  і  легкІ  слова:
-  Люблю  тебе!  –  у  груди  себе  бити,  -
Вкраїно-ненько,  мила    сторона!

І  як  уникнуть    галасу  й  спокуси
Усоте    говорить    про  солов’їв,
Блакить    небес  і  ниви    злото-русі,
Світанки    в  росах,    в  шелесті  гаїв??

Тож  замість    штампів-слів    горнуть    полову
І  плакати-зітхати:  -  Як  нам  жить?  –
Поете,  оберни  на  крицю    слово,
Щоб  з  рівними  як  рівний  говорить.

Аби    лунало  Слово  на  просторі,
Поміж  численних,  гордих  в  світі  мов,
Щоб  гомоніло  від  Карпат    до  моря,
Всяк    вивчи    Мову  -  це  і  є  любов.

Та  лаються    вкраїнці,  серцем    чулі…
Чи  ж  нація  народиться    з  незгод?
Пізнай    свою    історію  –  минуле,
Аби    в  майбутнім  справді  був    Народ.

Нависла    ніч    стіною    грозовою,
Рвуть    вибухи    снарядів  –  небеса…
Вкраїнські    хлопці    пильно    стисли    зброю  -  
Це  є  любов,    не  просто  словеса.

Слова    високі    просто    говорити,
Красиві,    звучні  і  легкІ  слова,
Але  так  мало  вірять  їм  у  світі,
Якщо    за  ними    істини    нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021


Ти у себе - одна

Звісно,  люди,  звичайно    ж,  -  люди:
Чи    обмовить,    чи    помогти…
Не    дивуюся    злу  й  облуді
І    радію    теплу    руки.

Навіть    час    не    дає    збагнути,
Чим  інакша    була    для  всіх,
Як    вороною  білою  бути  –  
На  поталу,    на  людський    сміх…

Голку  в  серце  ввіб’ють  відкрите,
У  довірливе  –  зла  печать?..
Мусиш  якось  прожить    з  розбитим,
Не  озлобитись,    не  стогнать…

І    не  падати,    ні,    не  падать,
А  мудріти,    мужніть,    рости…
Гіркий  досвід  –  життя  поради
Ладні    душу  й  тіло  спасти.

Сум    і  розпач,  як  жар,    зітліли:
Дню    радієш,    завжди    в    строю:
Стала  мудрою:  як  і  тіло,
Не  даруєш  душу  свою.

Звісно,  люди    на  всяке    ласі,
Але  ти  у  себе  –  одна,
Гарна  жінка  –  світу  окраса,
Неповторна,  горда,  ясна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021