сергій маркитан

Сторінки (1/10):  « 1»

ЮНОСТИ НАШЕЙ ДАЛЕКОЙ

На  той  стороне  уже
Боль  моя,  непогода.
Кладом  лежат  в  багаже
Нелегкие  прожиты  годы.

В  новые  двери  стучится
Завтрашний  день  наяву
И,  кажется,  всё  это  снится,
Что  будущим  снова  живу.

Уже  неведомые  встречи
Отчётливо  вижу  вдали,
Как  будто  погасшие  свечи  
Снова  в  мой  дом  забрели.

Эта  улыбка  ясная,
Тёплый,  пьянеющий  взгляд…
Тело  внутри  обжигая,  
Снова  приходит  раскат.

Юности  нашей    далёкой
Огонь  на  крутом  берегу.
К  уставшей  тебе  одинокой
Я  снова  уставший  иду.

Знаю,  что  ты  ещё  рядом
Ходишь  со  мной  наравне.
Прошлым  и  будущим  взглядом  
Сегодня  в  моем  багаже

Ревниво  до  боли  теснятся
Всех  событий  великие  дни.
Как  ни  аз  мне  ещё  пригодятся
Дорогие  минуты  мои.

И  я  знаю,  до  самого  мала,
Колоски  из  стерни  подберу.
Только  б  сердце  подольше  стучало
Для  надежды,  любви  и  добру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813623
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2018


ВЫСОТКА


Вчера  вызвал  комбат,  он  приказ  не  отдал.
Просил,  во  чтоб  ни  было  взять  высоту.
Напоследок  сказал  :
«Я  вас  очень  прошу!»

А  повыше  –  просили  его
Суховатой  усталой  речью
И  только  всего,  
Cжав  руками  за  плечи.

И  кидался  мой  взвод,  за  ротою-рота.
Рвали  зубы:  «Огонь!»    –    на  том  берегу
И  косило  у  дота
Бойцов  моих  на  бегу.

Захлебнулась  атака,  стон  павших  смертельный,
Казалось  вот-вот  и  высотка  взята.  
Последний  ли  тот  батальон  наш  отдельный,
Чтобы  списать  со  счета?

Чей  завтра  еще  наступивший  черед?
Уже  новый    комбат  нам  доводит  пиказ.
Он  нас  в  бой  поведет
И  погубит  он  нас.

Сколько  было  их  позже  высоток  таких,
Всё  смогли  мы  и  всё  отстояли.
В  монументах  живых
Вы  потом  ими  стали.

Сколько  славных  имен  там  осталось  лежать,
Словно  очередь  длинными  списками  
Наши  души  стужат  
Глазами  открытыми  чистыми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2018


И ЦЕЛАЯ ВЕЧНОСТЬ МИНУТЫ…


Город  спит,  тихо  звезды
Для  любимой  мне  шепчут  слова.
Я  тебя  провожаю  в  час  поздний
До  рассвета  всего  полчаса.

Крепко  плечи  твои  обнимаю,
Карих  глаз  обведет  синевой.
И  ты  машешь  платком,  провожая,
В  час  нелегкий  поры  огневой.

За  рекою  огни  загорают.
Гул  моторов  сильней  и  сильней.
Черных  птиц  облака  накрывают,
Первый  взрыв  на  границе  моей.

Из  неба  крестов  черная  тень
Впивается  в  землю  смертью.
И  вот  она  рядом  кружит  надо  мной,
Играет  слепой  круговертью.

Встаю  я  и  рвусь  полосою  к  реке.
Над  Бугом  рассвет  полыхает.
Всего  только  миг,  и  в  последнем  броске
Вся  ненависть  наша  врага  истребляет.

Горит  Устилуг  и  даль  не  видна,
Все  смешалось,  железо  и  люди.
Кровавая  битва  идет  дотемна,
Грохот  тяжелых  орудий.

Упал  командир  мой  и  ранен,  хрипит
На  травах  в  крови  истекая.
Затих  пулеметчик,  убитый  лежит,
В  руках  пулемет  зажимая.

Но  я  еще  жив,  бой  ведет  старшина,
Передний  рубеж  прикрывая.
Ведь  мы  пока  знаем,  что  это  война
В  границу  ворвалась  чужая.

Застава  в  огне  восемнадцать  часов
И  целая  вечность  минуты…
И  горстка  всего  уцелевших  бойцов
Фашистскою  цепью  сомкнута.

Так  хочется  выжить,  хоть  смерть  не  страшна.
Уносится  пламя  в  закаты.
В  бой  один  ухожу,  позади  тишина
Останется  павшим  ребятам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2018


СОПРИЧАСТИЕ К ПОДВИГУ

В  лицо  завевают  шальные  метели,
Судьбу  предвещая  свою.
А  где-то  ребята  шинели  одели,
Застыли  в  солдатском  строю.

Почудятся  снова  в  пути  перегоны
Знакомого  стука  колес.
Предстанут  вдали,  как  война  полигоны,
Селенье,  в  котором  ты  рос.

Его  смыла  война  хладнокровно
И  людей  не  жалея  сожгла,
Разве  мало  таких  хат  под  Ровно,
Как  вот  эта  сожженной  была?

Разве  мало  таких  обелисков,
Как  вот  этот  у  леса  стоит  –
С  той  душою  открытою  чистой,
Будто  в  сердце  он  наше  глядит?

Позабыть  бы  в  наследье  лишенно,
Да  уйти  от  тех  страшных  дорог.
Разве    можем  мы  их  поименно,
Нет,  не  можем,    но  помнить  –  наш  долг!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813319
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2018


ОЧІ ДИТИНСТВА


Над  селом  знов:  «Курли-и-и…»  –
Високо  покричали  лелеки.
Я  шептала:  «Коли-и-и?»
А  тепер  ви  вернулись  здалека.

Там  на  самім  краю
Ви  крізь  сни  мої  знов  прилетіли.
Я  ж  маленька  стою,  
Вас  вітаю  щосили.

В  лісі  п’ють  тишину
Із  берізок  дитячі  октави
І  летять  вдалину
Вже  десь  близького  літа  забави.

Білий  цвіт  у  селі.
Вже  й  від  вишні  жасмин  розцвітає,  
А  ми  діти  малі  
Чарівного  поліського  краю.

Буде  радість  у  нас
І  конвалій  дзвіночки  пахнисті,
І  дитинство,  що  раз
Відкриває  нам  очі  барвисті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018


* * *


Я  до  твого  торкнувся  волосся.
Та  духами  не  пахло  воно,
Тільки  з  поля  достиглим  колоссям
Аромат  до  мене  донесло.
І  ромашкою  слід  той  далекий,
Вже  десь  близько  тебе  видавав.
Чи  то  в  будень  холодний,  чи  в  спеку
Я  тебе  знов  у  ній  впізнавав.
І  посмішку  твою  незрадливу,
Як  і  губи  твої  випивав.
Ту  до  болю  бажану,  вабливу  
Я  у  світ  свій  далеко  впускав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018


СВІТЛАНОЮ ПО ІМЕНІ НАЗВАВ

Коли  ішов  проталими  стежками
І  слухав  березневу  вишину,
Десь  вдалині  за  синіми  струмками.
Зустрів  в  полях  не  дівчину,  ВЕСНУ,
Що  під  вербою  тихо  спочивала.
«То  ж  здрастуй,  люба!»  -  радо  привітав.
Там  на  краю  важкого  перевалу,
Світланою  по  імені  назвав.

Розкрила  очі  синьо  голубії,
І  подивилась,  брови  підвела.
Заколихала  мої  перші  мрії
І  в  проліски  на  землю  поклала.
Лиш  тільки  вслід  столунно  засміялась:
«Спасибі,  хлопче!  Далі  поспішу!»
На  серце  біль  проникливо  прокралась,
Що  більше  вже  прийти  не  попрошу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018


КОХАНІЙ

Ти  ідеш  і  я  п’ю  твої  очі,
Тим  багряним  теплом  вдалині.
Щось  знайоме  нам  серце  шепоче,
Защемить,  заболить  в  глибині.

Знову  йдеш  в  залюбованім  вбранні,
Скільки  радості,  глянь,  подивись!
Молодою  порою  в  цій  рані,
Першим  проліском  люба,  проснись!

Ти  ж,  я  знаю,  не  тільки  це  вмієш  –
І  тепла  скільки  ти  віддаєш.
Ось  і  знову  я  п’ю  твої  очі,
Але  знаю,  що  й  стільки  доллєш.

На  прощання  зоря  загорає,
А  повернешся  –  світять  усі.
Вже  і  вечір  твій  профіль  скриває
У  обіймах  нічної  пітьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018


А МАТИ ЖДЕ

Уже  і  сил  нема  чекати,
З  слізьми  на  зболених  очах
Клаптик  паперу  тисне  мати
В  своїх  ослаблених  руках.

З  війни  додому  йдуть  солдати,
І  він,  її,  ось-ось  прийде.
Ходила  стільки  раз  стрічати,
А  він  єдиний  все  не  йде.

Куди  полинув  їй  не  знати.
Весна  за  весною  зліта.
Чи  ж  довго  ще  синочка  ждати?
Чи  ж  довго  ще?  –  шулять  літа.

І  важко  неньці  посивілій,
Повірить  в  те,  що  не  збулось.
У  болі  тій,  давно  осілій,
Свічки  запалює  вже  хтось.

Далекий  вогник  в  стороні
Дрімає  в  хаті  тій  старенькій.
Вже  стільки  літ  по  тій  війні
Усе  чекає  рідна  ненька.

І  стогне  біль,  одна-єдина,
І  не  у  тім  її  вина.
А  мати  жде,  чекає  сина,
Що  ще  верне  його  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812956
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2018


У БЕРЕГА

У  той  реки,  где  детство  провожая,
 Глядели  белые  туманы  за  косой,
Мы  босиком  вдвоем,  по  берегу  ступая,
 Идем,  омыты  утренней  росой.

К  ногам  трава  склоняется  густая.
Поспело  лето,  что  ни  говори!
И  мы  усталость  нашу  забывая,
Хотим  сказать  о  верности,  любви.

О  всем  на  свете  счастливом,  удачном,
Без  горьких  слёз  и  мелочных  обид.
Стоим  у  берега,  у  той  реки  прозрачной,
Что,  как  бессонница,  куда-то  вдаль  бежит.

Хотим  сказать,  в  груди  тая  волненье,
Ещё  о  чём-то  теплом,  непростом.
Про  жизнь  одну  летящую  мгновеньем,
Про  рань,  что  встала  белой  над  мостом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018