М. Севастьянов

Сторінки (1/43):  « 1»

Бандерівська бадьора


Батько  наш  Бандера,  Галичина  –  мати:
Будем  на  Вкраїні  владу  встановляти!

Майдан  за  майданом,  кінчилось  війною,
Хто  не  згідний  з  нами  –  вмиється  кровою!

Їх  міста  зруйнуєм,  спалим  їхні  хати:
Воювать  не  будем,  будемо  –  карати!

«Дітей  у  підвалах»  накриємо  з  градів,  -
Так  ми  приголубим  проросійських  гадів!

І  Кубань  здобудем,  і  Крим  відвоюєм,
Тільки  хай  резинові  човники  надуєм!

Америка  з  нами,  з  нами  вся  спільнота:
Холуями  бути  –  то  наша  робота!

І  героям  слава,  слава  й  Україні!  –
Крикнути  що  духу  вилізем  із  тіні!

Гітлер!  наш  дідусю!  факели  палають!..
Комуняки  кляті  спокою  не  мають!

Маршами  пройдемо  файно  вулицями,
Й  москалів  ся  встрашим  грізними  словами.

Кажуть  якійсь  люди,  що  ми  не  без  вади,  -
Совість  проміняли  мов  на  гей-паради.

Содомія,  друже,  від  гріха  –  до  моди:
Європейські  цінності  –  то  ж  прояв  свободи!
07.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022


Мало первого майдана…

Мало  первого  майдана,
Нужен  нам  майдан  второй,  -
Так  с  экранов  три  болвана
Зазывали  на  убой.

Хорошо  в  стране  майданить,
Коль  в  стране  полно  проблем,
Одурачить,  одурманить,
Обещая  всё  и  всем.

Ах,  какие  были  страсти,
Как  желал  безвиз  народ,
Чтобы  _опу  рвать  на  части
Для  пожизненных  господ.

Свою  землю  распродали,
Ну,  а  на_ер  нам  земля?!  –
Нам  взамен  дадут  медали
За  борьбу  против  Кремля!
18.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923087
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2021


Вот так, пановэ, как бывает…

Вот  так,  пановэ,  как  бывает:
От  "революции"  к  войне
"Мать-демократия"  шагает
Смертельной  тенью  по  стране.

Позбулыся  злочыну  владу,
В  европу  вот  открыли  дверь,
И  что  увидели  там?  –  зраду!
С  чредой  лишений  и  потерь.

За  тридцать  лет  всё  проипали,
И  превратили  страну  в  ад…
Как  будто  не  было    печали,
Что  и  поминки,  как  парад.

Страной  как  чучелом  вертели,
И  убивали  так  и  сяк…
Небесной  сотней  полетели,
Чтоб  в  воздухе  сплясать  гопак!
....08.2021


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923086
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2021


Превратили страну в балаган…


Превратили  страну  в  балаган,
Ведь  не  скажешь,  что  это  держава,
Коль  глава  государства  –  профан,
А  народ  легковерного  нрава.

Горе  там,  где  одно  лишь  ворьё,
Не  имея  ни  правды,  ни  чести,
Перед  массой  втирает  враньё,
И  в  обед  и  в  вечерние  вести.

Зазывают  страну  на  поклон,
Если  что,  то  не  мы  вас  обидели...
Собирайте  опять  стадион,
Коль  шута  на  престоле  не  видели!

А  ведь  знаете,  уже  не  смешно,
До  печёнок  несказанно  тошно,
Как  же  так  пробивать  можно  дно,
Ведь  казалось,  что  так  не  возможно!

Ни  стыда,  ни  какого  зазрения,
Пляшут  черти  схватившие  власть,
Завтра  снова  у  нас  День  Терпения,
Значит  можно  списать  и  украсть.

Как  больны  же  нам  эти  страдания,
Уж  не  будет  ли  хуже,  чем  есть?..
Распродали  страну  за  взыскания,
И  не  спросит  никто  –  почём  честь?
23.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923037
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2021


Я говорил вам о любви…

Я  говорил  вам  о  любви…
Глаза  ли  ваши  мне  внимали?..
Такова  жизнь  ведь  (c'est  la  vie)  -
Полна  тоски,  полна  печали.

Смотрели  вы  как  в  пустоту…
Порою  взгляд  опасней  пули  –
Сбивая  мысли  на  лету,
Тревожит  сердце,  будто  улей.

От  вас  так  много  муз  в  тиши
Ко  мне  сходились  как  в  горячке,
И  сквозь  огонь  моей  души
Просил  любви,  но  не  подачки.

Вы  ли  не  верили  словам,
А  может,  что-нибудь  иначе?..
Ах,  уж  не  ведомо  ли  вам,
Что  для  поэта  любовь  значит?

Когда  я  вас  поцеловал...
Неужто  вы  не  угадали
Моей  души  девятый  вал,
Полон  надежды  и  печали?
.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2020


В который раз вам сердце открываю…

В  который  раз  вам  сердце  открываю,
И  столько  сил  при  этом  отдаю,
Но  что  взамен  от  вас  я  получаю,
Чтоб  сохранить  для  вас  любовь  мою?

Вам  не  понять  любви  моей  значенье,
Вас  тяготит  иная  в  том  печаль.
Я  помню  как  вы  мне  в  одно  мгновенье
Сказали,  что  никого  в  сей  жизни  вам  не  жаль.

Вас  эта  жизнь  довольно  обозлила,
Чтоб  вашу  боль  с  измученной  душой
Смогла  б  любви  моей  исполненная  сила
Вдруг  примирить  услужливой  порой.

Всем  этим  мукам  нету  оправданья,
И  вечной  тяжести  от  въедливой  земли,
Что,  кажется,  -  ужель  для  наказанья
Нас  тропы  жизни  сей  нечаянно  свели?
.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874079
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.04.2020


Ніколи ви Вкраїну не любили…

Ніколи  ви  Вкраїну  не  любили,
І  зовсім  вам  вона  не  рідна  мати,  -
Ви  слід  у  слід  з  фашистами  ходили,
Коли  прийшли  ті  звірі  нас  вбивати.

Вам  все  одно  хто  головний  над  вами,
І  хто  платити  буде  гроші  вам
За  те,  щоб  одне  одного  ми  власними  руками
Назло  душили  клятим  москалям.

Людей  буває  легко  обманути,
Навіяти  їм  безкінечний  страх…
І  як  тепер  країні  моїй  бути,
Коли  все  добре  тільки  на  словах?

Ніхто  до  вас  не  мав  в  країні  діла,
По-своєму  вас  жити  не  привчав,
Чого  ж  ви  нас  навчити  захотіли
Любити  ваш  бандерівський  устав?

Не  дай  нам,  Боже,  доленьки  такої,
Де  влада  вся  дістанеться  лиш  вам,
Бо  нас  усіх  зженуть  ваші  герої
У  вічне  рабство  вашим  хазяям!
13.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868493
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2020


Всіх вас з річницею майдану!

Всіх  вас  з  річницею  майдану!
Вас  –  співвітчизники  мої,
Що  ждали  з  неба  божу  ману,
А  вмились  ріками  крові.

Вітаю  вас,  що  ви  здобули
Давно  омріяний  безвіз,
Мов  воленьку  грудьми  вдихнули,
Не  стримуючи  в  собі  сліз.

І  ось  кордони  вже  відкриті,
Шляхи  до  подорожей  звуть,
А  ви  мов  палками  побиті,
Зморились  вже  там  спини  гнуть.

А  вдома  доленька  –  пропаща,
«Реформи»  вас  лишили  сну,
Бо  скоротили,  та  й  нізащо,
Нізащо  й  начали  війну.

І  ніде  правди  вже  шукати,
Вони  вам  скажуть:  «з  нами  світ!
Отож  продовжуйте  стріляти,
Й  демократичний  наш  привіт!»
20.02.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865473
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2020


Дике серце

                           
Тебе  ніяк  не  можу  зрозуміти,
Двоякий  рух  душі  твоєї  вмить
Мене  примушує  до  кольок  ціпеніти,
І  це  так  бісить…  так  само  і  болить.

З  тобою  дуже  важко  спілкуватись,
В  твоїх  думках  я  плутаюсь  весь  час,
І  все  гадаю  –  чи  може  таке  статись,
Що  доля  нас  зведе  глузуючи  із  нас.

Я  кожен  раз  ходжу  немов  по  краю
Без  права  вибирати  легший  шлях,
Й  тебе  находжу,  і  знов  тебе  втрачаю
З  надією  у  стомлених  очах.

Мабуть  немає  в  світі  цьому  щастя,
Бо  шлях  легкий  мене  не  заманить,
І  знов  надіюсь,  що  все  ж  мені  удасться
Це  дике  серце  твоє  приручить.
24.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2019


Фатальність


Моє  ще  серце  долю  не  збагнуло,
Б’ючись  об  груди,  наче  об  граніт,
Бо  все,  що  буде,  є,  і  те,  що  було,
Загубиться  у  черзі  многих  літ.

Спалахують  на  сонці  чорні  плями,
Немов  в  душі  несамовитий  страх...
І  я  живу  буденними  думками,
Що  краще  буде  лиш  на  небесах.

Земне  тяжіння  долею  людською
Поклін  душі  до  низу  важче  гне...
О,  Боже  правий,  зглянься  наді  мною
Й  помилуй  грішного  мене.

Моє  ще  серце  долю  не  збагнуло,
Та  знаю  я,  що  час  і  мій  прийде,
Бо  все,  що  є,  вважай,  що  це  вже  було,
А  те,  що  буде  –  не  залишиться  ніде.
15.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019


Возможно ль чувства проверять…

Возможно  ль  чувства  проверять
Для  лучшего  их  исполненья,
Когда  никто  не  в  силе  вспять
Вернуть  ни  одного  мгновенья?

И  пусть  какой-нибудь  фигляр
Кичась  своим  пером  ничтожным,
Стихов  дополнит  формуляр
Красивым  словом,  хоть  и  ложным.

Любовь  не  сложно  обмануть
Всё  теми  ж  самими  словами,
И  ты,  подруга,  не  забудь  –
Что  любят  женщины  ушами.

Но  не  для  этого  искрят
Стихи  высокопарным  слогом,
Ведь  люди  чувствие  хранят
Не  пред  людьми,  а  перед  Богом.
23.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855662
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.11.2019


Безсоння

     
Безсоння  втому  наганяє,
Як  цвинтар  музику  сумну,
Заснути  хочу,  та  немає
Чомусь  ні  спокою,  ні  сну.

Безмежність  в’їдливої  ночі
Застигла  мов  зловісна  мить…
Я  закриваю  мовчки  очі,
Життя  проходить,  час  біжить…

Забув  від  нині  я  дорогу
У  світ  солодких  мрій  та  снів,
Плекаючи  в  душі  тривогу
Моїх  непрощенних  гріхів.

І  може  десь,  по  Божій  волі,
Все  ж  висплюся  я  до  схочу,
Й  наперекір  своєї  долі
Закрию  очі  й  замовчу.

І  біль  прийму…  що  ж,  місця  мало?
Чи  я  його  ще  не  приймав?
Усяко  було,  все  бувало  –
Хто  не  грішив,  той  не  прощав.

Не  звинувачую  нікого
Плекаючи  ланцюг  образ,  -
Серед  людей  нема  святого,
Серед  святих  –  немає  нас.
11.05.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019


Уходят прежние желанья…

Уходят  прежние  желанья
На  смену  чувствиям  другим,
Так  всяк  предмет  для  обожанья
На  время  лишь  незаменим.

В  просторах  чувственных  скитаний
Среди  витрин,  как  средь  зеркал,
Иной  предмет  для  обожаний
Затмит  уж  прежний  идеал.

И  гордо  следуя  завету  –
Не  тратить  сердце  без  причин,
Как  нелегко  найти  поэту
Одно  лицо  среди  личин.
22.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855549
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2019


Прикоснусь к твоей шее губами…

Прикоснусь  к  твоей  шее  губами,
Шее,  пахнущей  гордостью  роз,
Огранённой  живыми  шипами
И  желаньем  восторженных  слёз.

Нежный  запах  сознанье  тревожит,
Замираю...  и  страшно  вдохнуть,
Потому  что  на  чувственной  коже
Капли  слёз  превращаются  в  ртуть.

Прикоснусь  к  твоей  шее  губами,
Ощущая  тоску  языка,  
Ведь  не  знаю  какими  словами
Мне  сказать,  как  ты  мне  дорога.

Нежный  запах  сознанье  тревожит…
И  текут  эти  слёзы,  текут,
Потому  что  на  чувственной  коже
И  шипы  мне  твои  расцветут.
12.05.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854706
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2019


Для леди Солнечной


см.  «Мой  Пьеро»
Здесь  правды  лишь  наполовину,
(Чтоб  даже  меньше  не  сказать)
Любил  бы  я  свою  Мальвину,
Да  где  ж  её  мне  нынче  взять?

Играл  когда-то  Буратино…
(Мне  роль  досталась  в  детской  пьесе)
Но,  повзрослев,  стало  с  Мальвиной
Вдруг  скучно  юному  повесе.

Но,  ум  приходит  лишь  с  годами,
(Сегодня  тридцать  шесть  мне  лет)
Другими  вот  смотрю  глазами,  -
И  нет  моей  Мальвины,  нет!
P.S.
Но  ведь  по  всякому  быть  может,
Не  верите?  судите  сами  –
С  Мальвиною  Вы  чем-то  схожи,
И  схожи,  минимум,  глазами!
14.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854705
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.11.2019


Я до самотності мабуть, що в же й привик

Я  до  самотності  мабуть,  що  в  же  й  привик.
На  відстані  від  серця  й  до  любові
Я  все  тихіше  чую  отой  крик,
Що  затаївся  в  однім  єдинім  слові.

Усе  пройде,  збіжать  мої  літа,
Як  крила  юності  згорять  в  бажаннях  серця,
І  в  вірний  час,  мов  клітка  золота,
Відкриє  доля  навстіж  свої  дверця.

Омана  все,  що  вже  колись  було,
Тому  що  вже  ніколи  не  вернеться,
Й  від  цього  в  грудях  трішки  запекло,
Бо  весь  цей  світ  на  мені  не  зійдеться.

А  я  б  хотів,  -  коли  я  відійду,
Піду  у  світ  де  все  інакше  буде,
Щоб  ці  слова,  що  мав  я  на  біду,
Читали  з  радістю  на  світі  цьому  люди.
13.11.2019

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019


Мой Пьеро

Знобит  меня  и  мучает  опять,
Я  хладностью  её  уже  простужен.
Ах,  как  же  мне  печально  сознавать,
Что  в  этой  жизни  я  нисколько  ей  не  нужен.

Любовь  других  полна  обид  жестоких
И  самолюбию  уж  моему  не  льстит,  -
В  моих  мечтах  и  близких  и  далёких
Одно  лишь  имя  ум  мой  тяготит.

И  бредням  воспалённым  нет  конца,
Всего  себя  я  сердцу  открываю,
И  ровной  бледностью  печального  лица
Несчастного  Пьеро  уже  напоминаю.
01.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854465
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2019


Чому такі вірші у тебе сумні?. .

   Чому  такі  вірші  у  тебе  сумні?  -
   Спитала  мене  одна  пані,  -
   Неначе  душа  твоя  плаче  в  вогні,
   І  сльози  її  –  невблаганні.

   Скільки  печалі  і  болю  в  словах
   Прожитих,  мабуть  що  без  строку,
   Так  з  неба  до  долу  летить  вільний  птах
   На  доленьку  свою  жорстоку.

   Подумавши  трохи,  я  їй  відповів,
   (Філософське  задала  питання)
   Скоріше  за  все,  до  таких  ось  віршів
   Привело  нещасливе  кохання.

   Кожна  людина  з  своєї  душі
   (Котра  ціну  любові  вже  знає)
   Живі  почуття  мов  поети  вірші
   Дістає,  і  для  болю  плекає.

   Та  не  кожній  дається  те  слово  своє
   Для  стороннього  серця  сказати,
   Бо  душа,  моя  люба,  у  кожного  є,
   А  талант  ще  потрібно  десь  взяти.
   05.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854464
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.11.2019


В полоні ніжної печалі…

В  полоні  ніжної  печалі,
В  обіймах  нескінчених  мрій
Читаю  я,  немов  скрижалі
З  минулих  днів  листи  подій.

І  кожен  спомин  над  душею,
Неначе  погляд  з  глибини
Чарує  ніжністю  своєю
Загублені  в  просторах  сни.

І  з  кожним  днем,  і  з  кожним  роком,
Немов  одна  яскрава  мить
Життя  несамовитим  кроком
До  краю  вічного  біжить.

Туди  ведуть  усі  дороги.
Боюсь  лиш  в  серці  пустоти,
Бо  вже  мабуть  не  маю  змоги
Усі  в  нім  сльози  зберегти.

В  полоні  ніжної  печалі,
В  обіймах  нескінчених  мрій
Читаю  я,  немов  скрижалі
Листи  загублених  подій.
07.12.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019


Восторгам жизни предаваясь…

Восторгам  жизни  предаваясь,
Над  чувством  сладостным  склонясь,
Едва  ли  к  сердцу  прикасаясь,
Любовь  с  душой  находит  связь.

Взывают  мысли  к  наслажденью
Естественность  живых  начал,
Рисуя  сквозь  тоску  осенью
Привычный  сердцу  идеал.

И  грезит  прежним  упованье,
И  алчут  нервы  в  забытьи
Давно  прошедшее  страданье
На  пепле  вспыхнувшей  любви.
04.10.19

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853672
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2019


Життя крізь роки проплине…

 Життя  крізь  роки  проплине
Як  щось  звичайне  і  щоденне,
Й  помилуй,  Господи,  мене,
Коли  подумаєш  про  мене.

В  душі  багато  сподівань
І  розпачу  багато  було,
Казав  я  серцю  –  перестань!
Та  серце  начебто  й  не  чуло.

За  мріями  блукав  мій  слід,
Довкола  плутались  дороги,
Тому  прожить  життя  без  бід
Не  кожному  хватає  змоги.

І  сонце  світить  не  щодня,
Що  ночі  не  сіяють  й  зорі,
Думки  про  вічне,  про  буття,
Приходять  нам  скоріше  в  горі.

Життя  крізь  роки  проплине,
Збіжать  незліченні  хвилини,
І  холод  тіло  обійме,
Як  вічний  спокій  домовини.
13.03.2019


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019


Твоїх думок таємність нескінчена

Твоїх  думок  таємність  нескінчена,
На  відстані  руки  не  дотягнусь...
Мабуть,  що  ти  вже  більше  щось  для  мене,
Але  що  саме,  і  подумати  боюсь.

Гадаю  я,  про  що  ти  все  міркуєш?..
І  вогник  цей,  сумних  очей  моїх…
Чи  зазирнувши  в  них,  ти  все  ж  відчуєш
Його  як  серця  свого  оберіг?

Невже  я  марю,  і  від  нудьги  земної
Поодинокі  мрії  наче  хміль
Все  намагаються  пізнати  думи  твої,
Щоб  втамувати  ними  давній  біль.

І  погляд  твій  ловлю  як  на  удачу,
Ти  зовсім  близько  –  на  відстані  руки…
А  я  дивлюсь  і  ледь  уже  не  плачу,
Бо  чи  вгадаю  я  твої  думки.
09.08.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019


Молодой покойнице


Забрала  тебя  смерть  слишком  рано,
Обманув  несчастную  судьбу,
И  на  всю  длину  худого  стана,
Словно  кукла,  ты  лежишь  в  гробу.

Средь  цветов  могильный  шепот  глуше,
Ты  лежишь,  как  пёрышко  легка,
Так  легки  отпущенные  души,
Что  на  мир  сей  смотрят  свысока.

На  лице  твоём  черты  страданья
Восприняла  мёртвая  печаль,
И  теперь  с  иного  расстоянья
Смотришь  ты  сквозь  белую  вуаль.

В  свадебное  платье  разодета
В  ожиданьи  брачного  венца…
И  играет  лучиками  света
Безмятежность  мёртвого  лица.
28.10.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841378
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2019


Очарование


Предвосхищаясь  страстью  нежной,
Черту  желаний  преступив,
Звучит  торжественно-мятежный
Любви  исполненной  мотив.

Природной  силой  очертанья
Обводят  грани  красоты,
И  женской  властью  обаянья
Меня  к  себе  взываешь  ты.

С  невозмутимостью  мгновенья
Предельно  ясен  мне  твой  взор,
И  оттого  в  тисках  смущенья
Мне  много  слаще  нежный  вздор.

Все  остальные  вокруг  звуки
Секунды  жизни  не  займут…
О,  эти  сладостные  муки!..
От  них  и  музы  не  спасут!

И  очарованный  твоею
Пьянящей  сердце  красотой,
И  словом  перебить  не  смею
Восторг  души  моей  родной.
28.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841377
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2019


Країна заморилась від війни

Країна  заморилась  від  війни,
Від  обіцянок  проклятої  влади,
Бо  все  що  обіцяють  нам  вони
Спливає  з  часом  викриками  зради.

Країна  заморилась  від  брехні,
Набридло,  що  кожнісіньке  їх  слово
Немов  відбиток  чорної  ступні
Вчепилось  в  вишиванку  й  рідну  мову.

Країна  заморилась  стільки  літ
Шукати  правди  в  язиках  лукавих
І  думати,  що  європейський  світ
Порукою  є  завтрашньої  слави.

Країна  заморилась  від  турбот,
Життя  –  ярмо,  не  кожному  під  силу,
Й  здається  вже,  що  змучений  народ,
Мов  по  безвізу,  рухає  в  могилу.

Країна  заморилась…  тільки  де
Той  гідний  муж,  що  йде  нас  рятувати?..
І  може  бути,  що  він  вже  не  прийде,
Одні  приходять  блазні  керувати!
24.06.19
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2019


Повії (проститутке)

В  прогалинах  лихого  світу,
Від  кроку  до  вчорашніх  мрій
Просіялись,  немов  крізь  сито,
Надії  в  пам’яті  твоїй.

Позаду  бруд  хмільної  ночі,
Й  сліди  від  безліч  чужих  рук,
Й  утомлені  від  болю  очі,
Й  душа  від  нескінчених  мук.

Почати  би  усе  спочатку,
Без  сорому,  без  каяття,
Із  книги  вирвати  закладку
Де  спотикнулося  життя.

Сторінки  долі  мов  скрижалі,
І  кожна  більше  ніж  важка
Для  досить  стомленої  кралі,  -
Для  ляльки  кожного  гулька.

Шкода,  що  так  з  тобою  сталось…
Та  хто  б  тебе  судити  став,
Коли  в  тобі  ось  те  зламалось,
Що  дав  Господь  не  для  забав.

Ти  –  жінка,  ти  –  дочка  і  мати,  -
Життя  колись  даси  і  ти
Своєму  милому  дитяти,
Віночку  вроди  й  чистоти.

Нехай  ти  все  почнеш  спочатку,
Й  надії  від  вчорашніх  мрій
На  кожній  рані  зшиють  латку,
В  душі  знеболеній  твоїй.
19.04.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019


Надія є.

Надія  є.  Моїй  країні  жити.
Сліпий  народ  без  вірної  мети,
Коли-небудь  повинен  він  прозріти
І  шляхом  єдності  до  успіху  прийти.

Настане  день  і  тінь  лихої  влади
На  сонці  правди  вигорить  до  тла,
І  розповзуться  геть  улесливії  гади,
Що  нам  нізащо  причинили  стільки  зла.

Вкраїна  встане  з  попелу  розрухи,
І  брат  на  брата  рук  не  підійме,
І  всі  образи,  мов  пажерливі  мухи,
Від  крові  пролитої  вітер  прожене.

Надія  є.  Надія  має  бути,
Бо  без  надії  не  можливо  далі  жить,
І  нас  Господь  повинен  вже  почути,
І  Він  почує,  помилує  й  простить.
27.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2019


Цей світ беззубих не сприймає

Цей  світ  беззубих  не  сприймає,  -
Серед  людей,  немов  вовків,
Хто  хиже  серце  в  грудях  має,
Той  все  доб’ється  що  захтів.

В  такому  світі  страшно  жити
Де  пащі  з  рисами  лиця
Від  морди  важко  відрізнити,
Й  гадай,  хто  -  вовк,  а  хто  -  вівця.

Можливо,  лиш  мені  здається,
Що  людство  жде  сумний  кінець,
І  вовк  не  скалиться  –  сміється
Серед  безпомічних  овець.    
22.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831113
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2019


Вимирає Україна, що день вимирає…

Вимирає  Україна,  що  день  вимирає,
Сини  її,  її  дочки  від  дому  втікають.
Розбрелися  по  всім  світі  доленьку  шукати,
А  нещасна  Україна  мов  вдовиця-мати,
Все  страждає,  все  горює,
Геть  уже  змарніла…
Чи  то  Бог  її  не  чує?
Чи  то  оніміла?
Нема  кому  пожаліти,
Серце  звеселити,
Ідуть  роки,  плинуть  літа,
В’януть  душі  квіти…

Мальовничі  краєвиди
Хащі  поглинають,
А  із  них  як  ті  сирітки
Хатки  виглядають.

Будували  батьки  дітям
Не  хати  –  хороми,
Й  руки  свої  не  жаліли,
Не  лякались  втоми;
Довгу  долю  виглядали
На  життя  в  родині,
Все  до  дому  свого  дбали,
Все  своїй  дитині.

Вимирає  Україна,  що  день  вимирає,
Скільки  люду  де  поділось,  ніхто  те  не  знає.
Розбрелися  по  всім  світі  доленьку  шукати…
Доживають  батьки  віку  біля  свої  хати:
«Де  ті  діти?..  
Чи  вернуться  до  рідного  краю?..»
Одинокі  в  полі  квіти
З  вітром  розмовляють.
21.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2019


Непогодний день


Сірий  день  вчорашньою  нудьгою
По  горизонталі  до  хмарин  приріс,
І  здається  небо  ковдрою  брудною,
Що  стікає  мляво  океаном  сліз.

Зимно  так…  і  мокро  під  ногами…
На  душі  ні  залишку  тепла…
Й  нескінчена  вічність  поміж  нами
Серце  до  нудоти  знемогла.

Чи  сумую?  Чи  то  знов  скучаю?..
Все  давно  як  сталось  так  і  є,
Тільки  іноді  я  сам  себе  питаю  –
Чи  мене  ще  любить  серденько  твоє?

Не  жадаю  віщування  з  неба,
Доля  є  у  кожного  своя,
А  чужої  певно  що  не  треба,  -
Від  чужої  щастя  не  відчую  я.

І  від  того  небо  наді  мною,
Наче  вже  не  небо,  а  важкий  карниз,
Відірвалось  з  верху,  й  з  силою  земною
Падає  до  долу,  летить  прямо  вниз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2018


Не хочу жити я в такій країні…

Не  хочу  жити  я  в  такій  країні,
В  котрій  за  віру  і  за  правду  б’ють,
В  котрій  на  мові,  мові  солов’їній
Одне  на  одного  неначе  пса  цькують.

Залили  кров’ю  бідного  народу
Землицю  рідну  наче  полотно,
Бо  захотілось  так  заокеанському  уроду
Втопить  у  ній  майданівське  гімно.

А  люди…  люди  наче  подуріли,
Не  бачать  своїх  безталанних  днів.
Куди  ж  ви  розум  свій,  свій  ум  поділи?..
Ви  люди,  чи  ви  стадо  баранів?!

Відали  вас  полякам  на  роботи  –
Шукайте  долю  з  правилом  раба!..
Ось  так  від  гідності  й  до  самої  гидоти
Лунає  як  не  –  слава,  то  –  ганьба!

Не  хочу  жити  я  в  такій  країні,
Де  мрії  гинуть  в  криках  пустоти,
І  розчиняючись  в  червоно-чорній  піні
Нагадують  незчисленні  хрести.
15.10.2017  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.12.2018


Безжалісність


Святий  Боже,  Святий  Крепкий,
Що  ж  таке  з  цими  людьми?
Дав  життя  їм,  дай  ще  й  клепки,
Щоби  виповзли  з  пітьми.

Немов  сліпі  мишенята
По  землі  блукають,
А  там  -  гадина  проклята,  -
Хіба  ж  вони  знають.
Половила  їх  гадина,
Та  й  ану  ковтати:
Чи  то  донька  мамина,
Чи  син  ото  тата.
Все  рівно  тій  гадині,
Гадині  проклятій,
Що  то  діти  мамині,
Батькові  малята.

Дурні  батьки,  дурні  й  діти,
Як  вас  врятувати?
Юність  вашу  обігріти,
Старість  вшанувати.
Подуріли  люди  в  світі,
Мов,  серця  не  мають:
Самі  своїх  ловлять  в  сіті,
Ріжуть  та  вбивають!
Ріки  крові!..  
                 ріки  крові
До  Бога  взивають,
Скільки  болю  в  кожнім  слові  –
Люди  те  не  знають.
Не  знають,  не  бачать,
Чути  не  бажають!
Хіба,  Боже,  теє  значить,
Що  серця  не  мають?

Ой,  не  мають  того  серця!..
Як  хижі  тварюки  –
Нема  ножів  –  візьмуть  скельця  
В  безжалісні  руки.
Ріки  крові...
                   течуть  ріки,
До  Бога  взивають:
Ні  жінки,  ні  чоловіки,
Бач,  серця  не  мають!

Святий  Боже,  Святий  Крепкий...
Пречистая  Мати,
Попроси  Святого  Сина
Серце  людям  дати!
04.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2018


Чим ви тепер незадоволені, панове?

Чим  ви  тепер  незадоволені,  панове?
Чи  гідність  вам  уже  не  по  душі?
І  вишиванка  і  свободний  поклик  мови
Майданних  поетес  не  вгадує  вірші?

Чи  ви  по-новому  не  хочете  вже  жити?  -
Злочинний  уряд  з  Януковичем  утік,
Чому  ж  і  досі,  любі  друзі,  не    радіти,
І  не  чекати  повінь  з  шоколадних  рік?

Безвізовий  режим,  ура!  здобули!
Поубивали  сотні...  тисячі  людей!
Та  тільки  єврощастя  не  відчули,
І  знов  "москаль"  вам  винен  і  єврей.

Поляки  сміючись  відкрили  двері,
Бандера  був,  та  вже  він  не  прийде,
Щоби  в  зловіщій,  нелюдській  манері
Убити  всіх  кого  лише  знайде.

Безглуздий  світ,  мабуть  не  має  страху
Забутий  плач  невинного  життя.
Дивіться!  смерть  набрала  знову  маху
Без  сорому,  без  віри  й  каяття!

Чим  ви  тепер  незадоволені,  панове?
"Гірше  не  буде?.."  прошу,  не  смішіть!..
Старі  ви  слухали  по-новому  промови,
По-новому  тепер  ви  і  живіть!
15.12.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817777
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2018


Кобзареві

             
Якби  ж  сьогодні  ти,  Кобзаре,
З  своєї  домовини  встав,
І  в  братовбивчому  угарі  
Украйну  змучену  застав,
Щоб  ти  сказав  ось  цьому  люду?
Та  годі,  про  майдан  не  буду!
Хоча  ж  тобі  потрібно  знать  –
Як  самостійную  державу
Крізь  європейськую  оправу
Немов  паскудницю  продать!
Ось  так,  мій  голубе,  -  продали!
І  твоїм  іменем  не  раз
Ось  це  безглуздя  прославляли,
Коли  як  впороті  скакали
"Сини  Украйни".  Серед  нас
Що  тільки  й  було  тої  мови...
А  ти  гадаєш:  "люди,  хто  ви?
І  мій  Кобзар...  вам  Заповіт
Я  ж  написав  для  кращих  літ!
Вам  незалежність  дарма  дали,
Дарма  Донбас,  а  згодом  й  Крим,
Та  бог  мабуть  уже  і  з  ним!..
Ви  рук  до  того  не  доклали,  -
Скажіть,  -  за  що?..  
                   за  що  ж  скакали?!"
Ось  так,  Кобзаре,  сум  та  плач...
А  цим  дияволам  проклятим
Самі  ж  останні  гроші  платим!
Все  сумно,  сумно...  ось  як.  бач,
Немає  долі  в  цім  народі...
Та  годі  плакати  вже,  годі!

Ти  проклинав  панів  пихатих,
Не  шкодував  їх  холуїв…
Тепер,  й  не  знаю  як  сказати,
Не  підберу  цензурних  слів,
Бо  тих,  кого  ти  вічно  кляв,
Сьогодні  б  ти  уже  застав
Ось  так  як  є  –  у  самій  Раді,
Інакше  кажучи  –  при  владі.
А  нас,  дивись!  за  дурнів  мають,  -
Іти  до  уній  зазивають:
Була  одна,  тепер  вже  дві  –
На  зло,  як  прийнято,  Москві.
А  нашу  Віру  древніх  літ,
Дух  Православного  народу
В  лиху  і  лютую  негоду  
Женуть  неначе  пса  під  пліт!
Чи  ми  не  русичі-слов’яни?..
Ой,  в’яне  Україна,  в’яне...

А  ці  прокляті  своє  гнуть,
Мов,  москалі  на  нас  ідуть,
І  треба  неньку  рятувати,
Бо  будуть  мучити  й  вбивати!
Чи  то  нас  «москалі»  вбивали?
Скажіть  же  правду,  як  було,
І  що  для  України  зло,
І  де  ми  землі  свої  взяли?

Дарма,  що  нам  ще  щось  дають,
Бо  ці  паскуди  прямо  ж  з  Ради
Під  плескіт  «нової»  громади
Це  все  мов  своє  продають!
І  що  ж  лишилося  країні?  –
Працюємо  за  копійки,
Частіше  все  десь  на  чужині  –
Працюємо  як  батраки!
Пани  над  нами  –  вурдалаки,
І  нашу  кров  їдять  і  п’ють,
А  люди,  наче  все  до  сраки,
Їм  і  дітей  своїх  несуть!
Ось  так  себе  занапастили,
Країну  навпіл  розділили,
А  що  тепер  робить?  –  не  знають,
Й  живуть  неначе  доживають.
І  все  говорять:  "хто  ж  те  знав,
Чи  думав  хто,  що  таке  буде?!.."
Ой,  люде!  люде!..  Сліпий  люде,
Ти  ж  сам  за  них  голосував!

Не  дав  Бог  розуму,  ні  долі…
Чи  то  таке  по  лихій  волі,
Чи  то  обставини  так  склались,
Що  славу  Древньої  Русі
На  содомітство  обміняли,
Бо  гідність  західну  прийняли.
Та  слава  Богу,  що  не  всі
До  рук  диявола  піймались
Й  своєї  Віри  відцурались!..

Нечистий  вже  не  раз  цькував
На  нас  дітей  своїх  пропащих,
Тоді  він  з  ними  «хайль…»  кричав,
Сьогодні  «слава…»  рветься  з  пащі.

І  мучили  нас,  мордували,
Та  хвала  Богу,  від  біди
Мужі  нас  дужі  врятували,
За  що  цілуємо  їм  руки,
Бо  ті  мужі  –  мої  діди,
Так-так,  Кобзаре,  -  твої  внуки!
Та  сором,  сором...  час  назрів!
Послід  отих  звірин  проклятих,
Тих  бузувірів,  тих  катів…
Подумай  тільки,  рідний  брате,  -
Цей  люд  самий  в  свій  дім  привів!
І  ось  тобі  оті  майдани:
Кричать  –  Украйна  понад  все,
А  з  неї  кров,  через  всі  рани
Тече  рікою...
                                 і  несе
Скорботу  смерть  від  хати  в  хату...

Ну  що  ж,  Кобзаре,  сумний  брате,
Не  знаю  чим  тебе  утішить...
Як  би  ж  оцих  паскуд  повісить
На  тім  майдані  в  час  розплати,
А  так  й  не  знаю,  що  сказати.
01.06.2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816906
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2018


Майданівцям


Ні,  я  на  майдани  не  ходив
І  не  кричав  –  героям  слава,
Я  Бога  лиш  тоді  просив,
Щоби  не  згинула  держава.

Як  розривають  полотно,
Так  само  ви  країну  рвали.
Чи  ж  було  вам  не  все  одно,
За  що  так  хвацько  ви  скакали?

І  де  ж  сьогодні  вільний  дух
Омріяний  вогнем  свободи?
Невже  в  серцях  ваших  потух,
І  вишиванка  вийшла  з  моди?

Нічого,  вибори  прийдуть,
Заздалегідь  готуйте  скати,
Бо  вас  покличуть,  вас  позвуть
За  триста  гривень  цих  скакати!
18.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816905
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2018


"Патріотам"


Думи  бувають  химерні  як  тіні,
Кому  на  скорботу,  кому  й  на  забаву,
І  поки  одні  кричать  –  слава  Вкраїні,
То  другі  руйнують  цю  «славну»  державу.

Все  ось  по-новому  (чому  і  не  раді),
І  гідність  тепер  ще  гірше  гидоти,
І  навіть  гімно  –  воно  в  шоколаді!
Та  дибілів  нема!  –  в  нас  одні  патріоти!!!
20.03.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2018


"Смерть ворогам!"

         
Патріотичного  нутра  налаштування
Ворожим  ідеалом  не  спинить!  –
Одів  на  тіло  вишиванку  зрання,
І  ну  Вкраїну  аж  до  вечора  любить.

Й  потрібно  пам’ятати  –  прямо  з  ясел:
Чим  дужче  крик,  тим  гірше  ворогам
Від  самих  відчайдушних  гасел,
Що  для  цькування  видумані  нам.

Кричіть,  дурні,  бо  слава  України
Залежить  лиш  від  гучності  тепер.
«Смерть  ворогам!»  -  все  дужче,  дужче  лине…
Й  почув  се  ворог  –  скорчився  і  вмер.
06.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814317
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2018


Драматизую?

         
Тяжко  в  країні  без  добра  та  любові,
Тяжко  в  країні  без  правди  жити:
Дивлюся  як  люди  іноземної  крові
Вчать  українця  як  Неньку  любити,
Й  сміюся  крізь  сльози...
Крізь  сміх  вже  не  плачу,
Мабуть  розумію,  що  гіршу  удачу
Не  мали  ми  зроду;  чи  то  такі  люди?..
І  навіть  не  знаю,  чи  краще  вже  буде,  -
Все  гірше  та  гірше...  підступне  те  зло,
Коли  доля  дешевша,  а  ніж  гречки  кіло!
Продали  за  безцінь,  продали  державу,
Немов  би  чужу  -  приходьте-беріть,
А  нам  як  холопам,  по  кріпацькому  праву,
Хоча  би  стежинку  на  цвинтар  лишіть!
24.03.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813463
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2018


Не барани – а люди свідомі


Казали  що  борються  за  солов’їну,
За  незалежність,  за  волю,  за  славу...  
І  так  проскакали  єдину  країну,
Як  незалежну  та  вільну  державу.

А  завтра...  як  завтра  настане,
Спитають  всі  дружно:  «за  що  нам  се  зло?
Мабуть  за  те,    що  барани,
Й  пастуха  серед  нас  не  було!»

І  стогне  країна  від  болю,
Від  страху  не  стримує  плач,  -
Заморилась  по  мінному  полю
Утікать  від  брехні  та  невдач.

Зупинилась...  «усе!  вже  не  можу!»
Зупинилась...  (чи  вже  все  одно?)
«Надіюсь  на  милість  лиш  Божу,
Бо  цим  людям  не  вірю,  давно!

Розгойдали  мене  і  знесилили,
Самі  скачуть,  кричать  як  в  дурдомі,
Й  кров  пустили  мені,  наче  вилили,
Не  барани  –  а  люди  свідомі!
19.01.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2018


В мене мрія є


В  мене  мрія  є,  вона  єдина,
Неповторна  серед  інших  мрій,  -
Щоб  моя  країна,  як  одна  родина,
Жила  в  мирі  й  правді  на  землі  своїй.

Щоб  не  було  серед  нас  тривоги,
Щоби  брат  у  брата  не  стріляв  з  пітьми,
І  щоб  наші,  Боже,  босі  ноги,
Не  ходили  десь  за  ворітьми.

Але  ж  все  при  владі  виродки  й  падлюки,
За  Вкраїну  серце  їх  не  заболить,
Їм  би  лиш  сичать,  як  сичать  гадюки,
Коли  з  цього  болю  хочеться  завить.

В  мене  мрія  є…  але  не  знаю,
Що  вам?..  Що  вам  з  моїх  слів,
Коли  тут  не  має  ні  кінця  ні  краю
Черзі  до  престолу  з  покидьків  й  козлів!
03.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812857
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2018


Україна моя, що з тобою сталось…

Україна  моя,  що  з  тобою  сталось?
Ти  не  вмерла,  а  чи  ти  жила?..
Говорили  всюди,  чи  нам  те  здавалось,
Що  ти  все  зуміла,  що  ти  все  змогла.

Ні,  ти  не  змогла,  і  ти  не  зуміла
Любов’ю  своєю  серця  розтопити,
Ти  така  холодна,  ти  вже  поблідніла,
Ще  не  вмерла…  а  чи  тобі  жити?

Скільки  разів  ми  себе  розпинали,
Вірили  слову  пихатих  панів,
Які  купували,  і  нас  продавали,
Як  продають  у  неволю  рабів.  

Та  гірше  за  все,  що  брат  став  на  брата,
Щоб  пити  й  гуляти  за  пролиту  кров,  -
Земля  наша  щира,  земля  в  нас  багата,
Та  бідна  лише  на  братську  любов.

І  я  ось  не  знаю…  бо  нема  ніде  в  світі,
Де  свої  своїх  для  не  наших  б’ють…
Україно  моя,  чи  тобі  не  жити?
Жити!  Жити,  моя!..  але  не  дають!
05.02.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2018


Колихала дитя мати…

Колихала  дитя  мати
Й  жалібно  співала,
Почав  голос  в  ній  втихати,
Наче  вже  дрімала.

І  приснився  сон  невдовзі
Про  долю  малого  –
Бачила  його  в  дорозі,
Бачила  сумного.

Повертався  з  чужих  країв
До  рідного  дому,
Півжиття  свого  прогаяв
І  в  стрітить  нікому.

Як  поїхав,  та  й  поїхав  –
Новий  світ,  дівчата…
В  дома  невелика  втіха,
Ще  й  хворая  мати.

В  чужих  радість  так  не  довга,
Забави  скінчились,
Спом’янув  свою  небогу,
Очі  сліз  налились.

«Повернуся  я  до  дому,
Матір  розпитає  –
Про  мою  злиденну  втому,
Як  серце  страждає...»

Він  приїхав,  в  руках  квіти,
До  дверей  прямує,
Ноги  самі  хочуть  бігти  –
Рідний  запах  чує.

Відкриває  двері  хати,
Заходить,  ой  Боже!
В  труні  лежить  рідна  мати,
В  своїй  смертній  ложі.

Закричало  дитя  криком
Й  матінка  проснулась...
Щоб  не  став  цей  сон  тим  лихом,
До  Бога  звернулась:

Пошли,  Боже,  цій  дитині
Правду  й  легку  долю,
Не  таку  як  сиротині,
Пошли  добру,  молю!

Щоб  по  світу  не  скиталось
Батраком  злиденним,
Свою  землю  не  цуралось,
Не  було  нужденним:

Ні  захисту  ні    любові
Й  у  рідному  краю,
Чи  в  ділах,  чи  просто  в  слові
Хай  лиха  не  знає.

І  благаю  тебе,  Боже,
Почуй  мене,  зглянься,
Хай  країна  наша  зможе
Дати  дітям  щастя!
28.02.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018


Чорні хмари наступили…

       
Чорні  хмари  наступили,
Очі  сльози  ллють,
Знову  слуги  злої  сили
Білі  душі  жнуть.

Й  полилися  ріки  
Багровими  водами,
Лежать  в  полі  чоловіки,
Жінки  стали  вдовами.

Не  вернувся  син  із  бою,
Плаче  його  мати,
Очі  повні  сліз  та  болю,
Нічим  їх  втішати.

Плачте,  очі,  плачте,
Бачити  вам  лихо,
Життя  матері  невдачне
Догоряє  тихо.

Час  скорботний  жалю  просить,
Та  жаліть  нікому,
Чорна  хмара  біду  носить
До  кожного  дому.

Повно  розпачу  та  болю,
Серце  страхом  в’яне,
Тягне  свою  колискову,
Та  й  не  перестане.

Загорілась  зірка  в  небі,
З-за  хмар  споглянула,
Як  юная  птаха-лебідь
Серце  пригорнула.

І  просила  вона  в  неба
Милого  вернути,
Всього  світу  їй  не  треба,
Тільки  б  з  ним  побути.

Та  холодна  зірка…
В  ній  жалю  не  має,
Наче  світла  дірка
В  мороці  палає.
06.06.2009

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2018