IngiGerda

Сторінки (1/59):  « 1»

Уламки

УЛАМОК  7

Котрий  місяць  поспіль  для  неї  триває  холодний  лютий,
болюче  питання  до  світу:  «Як  далі  без  нього  бути?»
Кажуть  осінь  барвиста  вже  за  вікном,  для  неї  ー  безлика:
у  Ані  
війна  відібрала  коханого  чоловіка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023


РІЗДВО

Геть  дві  різні  зими:  до  і  після  нового  року,
таке  враження,  що  молишся  не  тому  богу,
він  ображається,  плаче  деколи  навіть  дуже
за  два  дні  Різдво,  під  ногами  самі  калюжі.

Світ  так  змінився,  дні  пролітають  якось  скоріше,
у  храмі  ставиш  свічки,  а  у  відповідь  тиша,
небо  на  нас  і  далі  струшує  богові  сльози
хоч  цієї  зими  вже  їх  предостатньо,  досить.

Може  справа  не  в  нім  і  молитви  тут  ні  при  чому,
готуй  коляду,  рушай  до  батьківського  дому,
за  звичаєм  буде  все  те,  у  чому  не  ймеш  віри
і  той  самий  світ  за  вікном  вологий  та  сірий.

На  ранок  сонце  крізь  шибку  -  притрушений  шлях  білим,
вже  сльози  тепер  твої  і  знову  не  ймеш  віри,
гості  здаля  ідуть,  вертеп  починає  звучати
міняється  світ  на  Різдво  у  батьківській  хаті.




Ілюстрація  Олег  Шупляк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022


МАЙЖЕ ВЕРЕСЕНЬ

Знімай  босоніжки,
між  пальцями  вересень  цідиться,  
крадькома  заглядає  під  ситець  вище  твоїх  колін,  
якихось  зо  два  вечори  і  завершення  місяця,  
у  колекції  споминів  примножиться  ще  на  один.  

Кутай  ребра  в  парчу,  

що  зі  шкірою  в  кольорі  золота,  
потім  згадай,  як  ногами  мережила  стиглий  пісок,  
доведений  факт  -  ще  одне  літо  зібрано  й  змолото,  
спрага  вже  випекла  дно,  піт  на  тілі  засмаглім  підсох.  

І  заходить  пора,  
що  пахне  то  димом,  то  яблуком,  
залітають  вітри  навмисно  куйовдити  коси  й  думки,
саме  час,  варити  солодкі  чаї,  тільки  знати  б  хто
у  цю  осінь  прийде,  щоб  гріти  ноги  твої  залюбки.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021


ВІЗАВІ


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2bIEQhtkspA[/youtube]
Подивися  у  мої  очі  
і  нарешті  збагни,
що  немає  у  них  ніякого  болю  
і  таїни,
вони  нічого  не  ховають  у  шафах,
давно  не  бояться  падінь  і  краху.

Дивися  пильніше,  
вдивляйся,  
відгадуй,
шукай  в  них  спасіння,  
та  бійся  відради,
що  ніколи  не  стане  рятунком  для  тебе,  
їх  блакить  ще  не  значить  належність  до  неба.

І  в  погялді  ніжнім  не  варто  плекати
надії  на  завтра,  бо  пробили  куранти
і  вийшов  твій  час  та  відлилися  сльози.
Вони  -  не  твій  дім,
не  стій  на  порозі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2020


Солдат

Кінчалась  літня  ніч  і  місяць  йшов  вже  спати,
ранковая  зоря́  годи́лася  в  похід,
світилось  світло  у  одній  єдиній  хаті,
там  мати  свого  сина  правила  на  схід.

Високий,  ста́тний,  сильний,  в  міру  гордовитий,
він  в  п’ятім  поколінні  -  воїн  і  козак,
такі  ідуть  у  бій,  щоб  потім  дітям  жити
і  танцювати  в  перемозі  воїна  гопак.

Він  сам  так  вирішив  і  навіть  не  вагався,
не  думав  варіантів,  як  кудись  втекти,
він  боронити  землю  батьку  присягався,
і  ви́бороти  миру,  досягнуть  мети.

Сидів  спокійно  на  старій  усла́ній  лаві,
побли́зу  столу,  де  іще  горів  свічник,
юнак  же  знав,  що  ждуть  його  бої  криваві,
тому  зовсі́м  принишк,  трохи  в  собі  пони́к.

Він  пам’ятав,  що  рідну  матір  залишає
саму,  одну  в  тяжки́х  недо́спаних  ноча́х,
вона  ж,  як  збита  пташка,  закружляє  гаєм
і  виглядати  бу́де  по  усіх  шляхах.

***
Зібрала  мати  речі  й  оберіг  поклала,
духмяний  хліб  дістала  з  теплої  печі́
і  я́нгола  до  сина  тихо  пришептала,
щоб  той  завжди́́  сидів  у  нього  на  плечі.

Все  метушилась  неня,  як  у  клітці  пташка,
щоб  не  забути  щось,  покласти  сину  все,
на  серці  в  неї  було  ту́жно,  гірко  й  важко,
бо  знала  янгол  той  не  раз  його  спасе.

Молила  Бога  й  Богородицю  за  нього
і  сльози  ледь  тримала  схо́вані  в  собі,
а  потім  підійшла  до  сина  мовчазно́го,
загля́нути  в  великі  очі  голубі.

Шукала  в  них  останню  відповідь  нарешті
чому,  навіщо  він  її  єдиний  син,
один  такий,  а  не  один  із  всеї  решти,
що  відкупились  від  двохсотих  домовин.

Вона  все  знає  про  обов’язок  і  клятву
і  розуміє,  що  не  може  він  іна́к,
що  відданий  своїй  Вітчизні  і  козацтву,
а  не  шукає  слави,  нагород  й  відзнак.

***
Ранкове  світло  в  шибку  пта́хом  пробивалось
і  по́спіхом  вже  день  дверцята  прочиняв,
підходив  час  іти  і  залишалась  малість
побути  в  домі  серед  саду  і  галяв.

Ще  помовчали  трохи,  потім  вийшли  з  хати,
син  матір  тихо  заспокоював  усе,
що  на  війну  іде,  не  дурно  помирати,
а  незалежність  й  волю  людям  принесе.

Садок  шумів  і  шелестів  зеленим  листям,
травичка  іще  пахла  холодом  нічним,
а  мати  відпустити  сина  все  боїться,
вона  не  хоче  залишатися  не  з  ним.

І  вишита  сорочка,  як  завжди́  на  тілі,
і  хрестик  дерев’яний  близько  серця  ліг,
«Чекайте  мене,  мамо,  й  кожної  неділі
у  церкві  ставте  свічку,  й  ждіте  на  поріг».

А  найскладніша  мить  –  дитину  відпустити,
віддати  на  війну  й  чекати  вісточок,
щодня  шукати  правди  в  божім  білім  світі,
коли  немає  більше  в  нені  діточок.  

«Вже  час  прийшов  іти  країну  боронити
від  ворога,  що  так  нахабно  волю  забирав»,-
син  матір  обійняв  і  у  наступній  миті
пішов  помі́ж  беріз  і  молодих  отав.

Дивилася  у  слід,  втирала  мокрі  щоки
хустинкою,  що  він  колись  подарував,
умить  обсіли  матір  спогади  глибокі,
як  будучи  малим  син  бігав  по́між  трав.

***
Минають  сірі  дні,  зима  заходить  в  хату
і  во́гником  святим  потріскує  в  печі,
лежить  на  ліжку  в  молитва́х  старенька  мати
отак  проводячи  свій  кожен  час  вночі.

На  день  відраду  й  втіху  в  тяжкій  праці  має
і  менше  думає  про  кулі  і  списи,
яких  над  головою  пролітають  зграї
й  постійно  шепче:  «Бережи  його,  спаси!»

Війна  у  ро́зпалі  і  ворог  не  здається,
не  полишає,  не  іде  в  свої  краї,
нема  у  супостата  ні  душі,  ні  серця,
у  нього  думки  з  цього  приводу  свої.

А  по  Вкраїні  матерів  таких  мільйони,
чекають  на  повернення  своїх  орлів,
яким  за  рідних  стали  ро́ти  й  батальйони,
і  з  кожним  роком  все  рідніше  й  поготів.

Зима  тріщить,  лютує,  вовком  в  шибках  виє,
у  ха́тах  -  тепло,  сиро  й  мокро  в  бліндажах,
і  по  окопах  не  один  юнак  чорніє,
та  вірить  в  перемогу  на  усіх  пора́х.

Ще  скільки  днів,  ночей,  рокі́в  чекати  сина,
чи  є  живий,  здоровий  при  руках,  ногах,
чи  дякувати  буде  йому  Батьківщина,
якщо  пройде́ться  смертю  по  всіх  ворогах?

Зимує  в  самоті  знов  тяжкохвора  мати,
з  душевним  болем,  що  в  сере́дині  гуде,
проте  продовжує  апостолів  благати
і  фото  сина  прикладає  до  грудей.

І  як  би  так,  щоб  трохи  на  землі  пожити
та  дочекатися  солдата  із  війни,
посіяти  уже  разом  пшеницю  й  жито
й  зібрати  стиглий  урожай  свій  восени.

***
Цвіте  круго́м  бузок  і  мальви  розквітають,
весна  по  повній  входить  у  свої  права,
війна  триває  далі  й  болі  не  вщухають
у  матері,  що  ради  сина  ще  жива.

Ні  вісточки  нема,  ні  новини́  про  сина
за  кілька  літ  так  й  не  отримала  вона
і  щонеділі  в  церкві  всіх  святих  просила
аби  скоріш  закінчилась  страшна́  війна.

Ходила  часто  в  поле  з  вітром  розмовляти,
про  сина-воїна  питала  й  у  птахі́в,
нарвати  собі  в  лузі  звіробою  й  м’яти,
аби  заснуть  і  бачить  сина  серед  снів.

Живого,  вільного  від  служби  і  присяги,
завзятого  такого  ж,  вірного  землі,
що  знищив  ворога  ущент  й  розправив  стяги
та  повернувсь  ціли́м,  героєм  у  селі.

Так  мріяла  про  це,  так  часто  уявляла
і  бачила  не  раз,  як  входив  на  поріг,
та  падала  додолу,  мов  трава  пов’яла,
як  розуміла,  що  то  хтось  стоїть  з  чужих.

***
І  от  прийшла  пора  великих  сінокосів,
ягі́д  солодких,  спілих,  тьохкань  солов’я  
змарніла  мати  все  чекає  сина  й  досі,  
і  мріє  про  онуків  й  щоб  була  сім’я.

Змарніла,  зча́хла,  долу  зовсім  похилилась,
а  вірить  досі,  що  син  ве́рнеться  колись…
підняла  очі  вдаль  і  аж  перехрестилась,
змахнувши  сльози,  що  рікою  полились.

Помі́ж  стари́х  беріз  по  свіжій  косовиці
накульгуючи  йшов  її  рідне́нький  син,
такий  же  ста́тний,  гарний,  дужий,  білолицій
і  на  плеча́х,  на  гру́дях  ніс  воєнний  чин.

Здобув  юнак  і  славу,  і  тяжкі́  медалі,
та  все  це  другорядне  справжньому  бійцю,
він  відстояв  країну,  переміг,  щоб  далі
жили  й  пам’ятали  всіх  полеглих  в  землю  цю.

Він  хутко  йшов  на  зустріч  матері,  що  бігла
не  чуючи  з-під  ніг  гарячої  землі,
й  запа́хла  юнаку  в  саду  черешня  стигла,
вода  в  ставку  й  стежки́,  які  сюди  вели.  

Обняв  він  матір  міцно  й  болі  відпустили,
у  мить  забув  про  роки  довгої  війни,
заглянув  в  її  очі  швидко  постарілі
і  стали  в  мить  найщасливішими  вони.

***
Закінчилась  війна,  залишилися  рани,
могили  вбитих,  біль  та  виживші  сини
і  тихі  молитви,  як  сонце  встане  рано,
за  мир,  за  спокій,  рідне  небо  без  війни.                                                                                                  

©Ingigerda      2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020


ПРОСТА АРИФМЕТИКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I6M4b8InLx0&t=7s[/youtube]


Скільки  було  тих  чоловіків...
хтось  на  все  життя,  а  хтось  просто  хтів,
хтось  залишав  по  собі  сліди,
хтось  палив  тебе  і  разом  мости,
хтось  статус  екс  замінив  на  друг,  
хтось  віру  дав,  хтось  душею  протрух,
хтось  дарував  тобі,  а  тебе  собі...
живи  з  цим,  як  хочеш,  вір  і  люби.

Скільки  було  вже  чоловіків...
отих,  що  вдавали  з  себе  волхвів,
чи  хлопчиків  для  тілесних  втіх,
о,  скільки  було  вже  героїв  тих...
з  ким  просто  в  ліжко  та  з  ким  на  чай,
з  ким  народжуй  собі  і  колисай,
а  з  ким,  як  в  казці,  принцеса  мов,
ранки  -  із  квітів,  а  дні  -  із  обнов.

Скільки  було  в  неї  чоловіків...
та  певно  Господь  вберіг,  захистив,
бо  з  жодним  із  них  не  зайдеш  у  осінь,
не  було  ради  кого  й  обрізати  коси...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020


СНІГ

Згадала,  як  прийшов  перший  сніг.
Він  прийшов.  Ти  ж,  як  завджи,  не  зміг.

Він  припав  геть  близько  моїх  ніг.
Встелтився.  А  ти  з  іншою  ліг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019


ДІВОЧЕ ЩАСТЯ

Заходили  хмари,
сідали  над  хати
і  краплі  чималі
давай  відпускати.
Спочатку  горошком  
стукались  в  шибку,
бряжчали  потрошку,
бентежачи  дівку.

Бубніли  про  небо,
висоти  і  далі,
про  варту  потребу  
мочити  сандалі.
І  звали  в  обійми,
гамірним  кличем,
«наважся  і  вийди,
відстав  своє  личко».

А  потім  ставали
ті  краплі  потоком,
густими  шляхами,
милуючи  око.
Текли  одна  в  одну,
зливались,  стікали
на  шибку  холодну
в  доріг  вертикалі.

А  дівка  сиділа,
дивилась  крізь  воду,
терпіла  щосили
чи  ждала  нагоди.
І  рада  б  під  небо,  
намокнуть  до  нитки,
під  ластівки  щебіт,
без  сукні,  без  свитки.
У  танці  кружляти,
росить  голі  ноги,  
втекти  із  кімнати  
на  трави  вологі.

Та  їй  не  за  віком,
та  їй  не  за  саном,
дивитись  лиш  вікон
й  гадати,  що  стане.

Недовго  лилося
і  хмари  –  незримі,
лишилось  волосся
і  совість  сухими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019


ПРОСТА АРИФМЕТИКА

Скільки  було  тих  чоловіків…
хтось  на  все  життя,  а  хтось  просто  хтів,
хтось  залишав  по  собі  сліди,
хтось  палив  тебе  і  разом  мости,
хтось  статус  «екс»  замінив  на  друг,
хтось  віру  дав,    хтось  душею  протрух,
хтось  дарував  тобі,  а  тебе  –  собі,
живи  з  цим  як  хочеш,  вір  і  люби.

Скільки  було  вже  чоловіків…
отих  хто  вдавали  з  себе  волхвів,
чи  хлопчиків  для  тілесних  втіх,
о,  скільки  було  вже  героїв  тих..
з  ким  просто  в  ліжко  та  з  ким  на  чай,
з  ким  народжуй  собі  і  колисай,
а  з  ким,  як  в  казці,  принцеса  мов,
ранки  -  із  квітів,  а  дні  -  із  обнов.

Скільки  було  в  неї  чоловіків…
та  певно  Господь  вберіг,  захистив,
бо  з  жодним  із  них  не  зайдеш  у  осінь,
не  було  й  ради  кого  зрізати  коси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019


ПАНА. ЦЕ. Я

зашию  тво́ї  рани
сосновими  голка́ми

зроблю́  анестезію
так  вправно,  як  умію

покладу  до́лу  в  м’яту  
і  стану  забавляти

так  ніжно  і  без  болю
любить  тебе  дозволю

ввімкну  по  тілу  токи,
відчуй  прилив  мій  трохи

і  оживеш  героєм
пізнавши  тіло  мо́є

реінкарную  душу
молитися  примушу

богиням  відьмам  небу
втішаючи  потребу

впущу  у  серце  жару
створивши  Ніагару

й  розпле́щу  свої  соки
на  твоє  тіло  трохи

тепер  живий  здоровий
бери  мене  в  окови

і  буду  я  твоєю
п  а  н  а  ц  е  є  ю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2019


ПІСНЯ ПРО ВІЧНЕ

Допоки  ранок  починає  день,  
я  є  з  тобою  і  з  тобою  буду,
поки́  мелодія  є  в  кожній  із  пісень  
ти  моє  вічне  диво,  моє  чудо.

Поки́  зима  приходить  у  снігах,
я  залишатимусь  в  тобі  весною
і  по́ки  місяць  промінь  не  простяг,́  
я  буду  в  тобі  вічно  молодою.

Я  житиму  в  квітках,  що  п’ють  росу,
народжуючи  стиглі  аромати,
поміж  роки  кохання  понесу,
і  з  просто  Діви  стане  вічна  Мати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826113
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2019


АВТО. БАН

Авто́,  дорога  -  як  життя.
І  я  -  як  пасажирка.
Асфальт.  Пісок.  Коліс  тертя.
Терпінню  перевірка.
Салон.  Комфорт.  Трохи  понті́в.
І  ти  усім  керуєш.
Ти  –  мій  водій.  Сам  так  хотів.
І  вправно  маневруєш.

Гуде  мотор.  Скажений  гул.
І  ти  на  газ  все  чавиш.
Догнать.  Пристроїтись  в  притул.
Слабо́.  Собі  лукавиш.
Ми  будем  довго  їсти  пил.
Безглузді  перегони.
Форсаж  для  тюнінго́вих  тіл.
Ми  –  й  далі  нерухомі.

Клімат-контроль  на  повну  міць.
Комфорту  малувато.
Разом  в  салоні  силоміць.
Я  хочу  вже  до  хати.
Щоб  будні  там  і  вихідні.
«Бордо́»  і  «Мартін  Іден».
То  в  тому  напрямку  чи  ні,
нам  рух  отой  потрібен?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019


Завжди дивлюся людям в очі

Завжди́  дивлюся  людям  в  очі,

там  більше  правди,  ніж  в  словах,

там  тихі  ранки,  бурні  ночі,

там  бите  серце,  безвість,  страх.



Там  є  усе,  що  так  ховають,

що  не  пускають  на  загал,

там  є  всі  ті,  кого  кохають

і  з  кого  ліплять  ідеал.



Люблю  дивитись  людям  в  очі!

В  них  правда,  біль  і  забуття,

там  відчуття  бува  пророчі,

там  заховалось  все  життя.



Усе  в  очах:  думки,  бажання,

слова  не  сказанні  давно,

надія,  радість,  сподівання,

все  те,  про  що  ми  мовчимо.



Ви  заглядайте  людям  в  очі!

Там  відкривайте  їхній  світ,

хай  буде  звичка,  а  не  злочин,

чуттів  збирати  первоцвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019


ФАТА-МОРГАНА

Усе  було  як  сон,  як  марево,  міраж  -
одвічно  наш,

Разо́м  ми  найщасли́віші  були  в  ті  дні  -
самі,  одні,

Жили,  у  любові  своїй  купалися  -  
кохалися,

Вірили,  що  маємо  вже  наше  завтра  -
наче  мантра,

А  все  то  було  вічна  фата-моргана  -
долею  дана,

Нема  більше  нас  поруч  і  разом  -
розділені  часом...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2019


ПЕРШЕ ЛІТО

Узявшись  за  руки  підем  поміж  трави,
шукати  кохання,  бажати  забави,
там  густо  постелено  цвітом,  пергою,
там  ми  покохаємось  вперше  з  тобою.

Тим  травам  себе  віддамо  до  останку,
залишимось  в  єдності  аж  до  світанку,
там  будемо  зорі  вечірні  лічити,
там  ми  проведомо  усе  наше  літо.

Ми  будемо  пахнуть  травою,  землею,
там  ми  -  одне  ціле  з  тобою  і  з  нею,
і  вітер  гулятиме  поміж  тілами,
у  гру  буде  грати  з  деревами  й  з  нами.

І  сонце,  і  місяць  світити  нам  будуть
воно  -  твоя  сила,  він  -  є  моя  згуба,
розквітну,  як  маківка  посеред  поля,
нас  разом  звінчала  природа  і  доля.

Ранкова  роса  чуть  остудить  два  тіла,
аби  ти  принишк  та  і  я  не  посміла,
ще  більше  хотіти,  ще  дужче  бажати,
бо  треба  вертатись,  нас  будуть  шукати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019


КОХАНКА

Немає  печалі,  що  літо  відходить  
і  осінь  тужлива  стоїть  на  підході,
що  ра́нки  холодні  зміняють  світанки,
в  яких  я  для  тебе  всього  лиш  коханка,
що  швидко  одя́гнеться  і  пі́де  у  світ,
ну,  а  по́ки  з  тобою  у  ліжку  ще  спить.

Лежить  поруч  серця,  зігріває  сліди,
якими  посипав  натхненно  так  ти
десь  тут  по́між  грудей  і  там  по́між  ребе́р,
тож  як  бути  з  цим  фактом  спокійно  тепер,
як  у  очі  дивитись,  ходити  на  люд,
коли  ти  розтаврована  ним  звідусюд?

Та  й  жа́лю  немає,  що  і  осінь  пройде,
зима  увірве́ться  у  життя  молоде,
у  ко́су  збиратиме  ку́черів  ни́тки
і  білі  сніжинки  вже  стануть  за  свідків
тих  но́чей  шалених  до  са́мого  ранку,
в  яких  я  для  тебе  ще  й  досі  коханка.


П.С:  яскрамим  доповнення  до  твору  є  сюрреалістична  картина  французького  художника  Jean-Marie  Poumeyrol  (Жан-Мари  Пумейроль).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821390
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2019


ПРИЙШЛА, ВЗЯЛА І ТИХО ПОЛЮБИЛА

Ранковим  світлом  я  увірвалася  в  твій  світ,
в  твоє  життя  отак  раптово  просочилась,
і  з  того  часу  ти  збираєш  пишний  цвіт
моїх  квіток.  Такою  я  тобі  здійснилась.

Запахла  все  навкруг  своїм  блаженним  трунком,
в  якому  ти  за  день  один  втонув  без  волі,
лишилася  на  тілі  твому  візерунком,
мережкою,  обплетеною  на  роздоллі.

Залила  все  довкола  бурштиновим  медом,
солодшим  од  якого  ти  не  пив  ще  зроду,
запеленала  міцне  тіло,  наче  пледом,
і  вдарувала  тобі  себе  в  нагороду.

Закрила  щільно  твої  виходи  і  входи,
собою  все  навколо  густо  застелила,
і  не  питала,  не  просила  в  тебе  згоди.
Прийшла,  взяла  і  тихо  полюбила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019


СНИ У ВИГЛЯДІ ЛЬОДИН

Одного  разу  починалася  зима
не  так,  як  завше,  наче  поза  планом,
в  календарі  все  вказувало,  то  була  вона,
але  небажана  і  зовсім  ще  незвана.

Оманливо  світила  холодом  із  сонця,
крізь  нього  наче  і  дивилася  на  світ,
а  я  раділа  візерункам  на  віконці,
не  помічаючи,  який  мороз  стоїть.

Не  встигла  принести  в  природу  снігу,
сніжинки  жодної  не  зміла  вдарувать,
проте  навмисне  туго  закувала  в  кригу,
щоб  я  відмовилася  від  легеньких  платть.

Зима  суворою  хотіла  буть  відразу
й  закарбувать  мене  бажала  на  свій  лад,
та  я  така,  що  не  тримаю  зла  й  обрАзи,  
я  зачекаю  мирно  її  снігопад.

А  потім  з  нею  закружляю  в  білім  танці,
під  тиху  музику  прийдешніх  хуртовин
і  кожен  день,  приміром  десь  уранці,  
я  даруватиму  їй  сни  у  вигляді  льодин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019


СЛЬОЗИ

Сльозам  солоним  певно  стало  тісно
в  моєму  тілі  повному  печалі,
тому  тепер  сиджу  на  кухні  й  кисну,
а  не  гуляю  з  фре́ндами,  хоч    звали.

І  ллються  сльози  тихою  рікою,
і  мокнуть  вії,  щоки,  ніжна  шия,
тому́  потоку  все  нема  споко́ю,
сльозам  відомо,  що  я  вже  нічи́я.

І  соромно  самій  собі,  що  зда́лась,
що  да́ла  волю  почуттям  й  волозі,
божилася,  клялася,  присягалась,
тепер  сиджу  і  кисну,  вся  не  в  змозі.

Спинить  ріку  із  сліз  мені  не  в  силу,
вона  сильніша  за  мене,  ну  звісно,
слабка́,  сама  не  зможу,  не  осилю,
сльозам  напевно  просто  стало  тісно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2018


Русалка

Одягну́  себе  в  піну  із  ванни,
трунком  лавандовим  ставши  всебі́ч
я  пройдуся  повз  тихо,  мов  панна,
запаливши  тебе  і  пару  свіч.

Ноги  мокрі  хай  босими  будуть,
хай  залишать  сліди  на  підлозі,
а  я  ще  роздягну  з  піни  груди,
тебе  ж  бавити  буду  невдовзі.

А  по  бедрах  краплинки  додолу,
візерунками  слід  на  удачу,
ти  ж  хотів  мене  мокру  і  голу,
розгадати  натуру  дівчачу.

Потанцюю  тобі  розпашіла,
як  верете́ном,  навко́ло  себе,
подарую  енергію  тіла
й  безкінечну  матерію  неба.

Ну  а  потім  впаду  поруч  тіла,
зміксувавши  лаванду  із  по́том,
політаю  над  світом  сп'яніла,
а  любити  тебе  буду  потім.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814908
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2018


ЗАМЕРЗЛІ ПАЛЬЦІ

Мо́ї  знову  замерзли  пальці,
не  бу́ло  тебе,  щоб  зігрітись,
блукали  собі,  мов  скитальці
і  от  пощастило  їм  стрітись
з  волоссям,  що  вилось  на  вітрі
і  аж  завивалось  в  дурмані,
ті  пальці  брудніли  в  палітрі
розпечених  губ  від  бажання.

Ті  мандри  по  тілу  п’янили,
наливали  вени  по  вінця
й  зітхання  свідомість  будило,
як  пальці  впивались  в  колінця.

І  далі  тинялись  і  мерзли,
зупинялись  на  вигинах  тіла,
допо́ки  мурашки  не  щезли,
поки́  його  знов  не  схотіла.

Ті  пальці  шукали  пристану,
щоб  тепло  було  де  спинитись,
щоб  там  назавжди,  до  останку
і  грітись  у  то́бі,  і  грітись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018


ОСІНЬ. ЛЮБЛЮ ДОСІ

Стояла  тиха  тепла  ніжна  осінь
і  дарувала  світу  свої  гожі  дні,
лиш  мокра  я,  бо  лю́блю  його  до́сі,
хоч  як  би  навпаки  хотілося  мені.

Хотілося  б  забути  й  не  любити,
не  пам’ятати  навіть  імені  його́,
з  календаря  геть  викинути  літо
і  дату  зустрічі,  щоб  точно  відлягло́.

Та  жаль,  немає  функції  такої,
що  вимикає  код  і  видаляє  ген
або  таблетки,  що  хоча  б  впоко́їть,
нірвану  дасть  усім  чи  подарує  дзен.

Люблю  його  і  осінь  певно  знає
і  розуміє  мій  такий  печальний  стан,
де  почуття  –  безкрилих  птахів  зграя,
що  не  перетнуть  більше  його  океан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018


Хто ти для мене?

Хто  ти  для  мене  вже  не  знаю,
ні  друг,  ні  ворог,  просто  так,
тебе  поволі  відпускаю,
давай  закінчим  цей  бардак.

Колись  ти  був  мені  єдиним,
найкращим  серед  інших  всіх,
тим  другом  вірним  лебединим,
з  ким  пізнавала  море  втіх.

Колись  я  вірила  так  сильно  
в  твої  слова,  твої  листи,
ну  а  тепер  вже  і  насильно,
не  можу  вірити,  прости.

Були  часи,  тобою  жила,
для  тебе  дихала,  цвіла,
тепер  це  стало  неможливим,
затихло  все.  Любов  пройшла?

Хто  ти  для  мене  все  питаю,
шукаю  відповідь  в  собі,
тебе  спитаю,  бо  не  знаю,
ким  я  приходжуся  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2018


НЕ ВІРЮ В КОХАННЯ

Не  вірю  в  кохання…  приречена
Це  марні  страждання…обпечена.

На  старті  жаданням…  позначена,
смачним  частуваням…  призначена,

Глибоким  зітханням…    стривожена,
росою  бажання…  зволожена,

Добірним  звучанням…насичена,
в  п’янких  пориваннях…  помічена.

А  потім  чеканням…  зворушена,
постійним  прощанням…  порушена,

І  надія  остання…  скошена,
тяжким  виживанням…  спустошена,

Глибоким  стражданням…  розпечена,
одиноко  жити  ...  приречена

У  душевних  знущаннях…  втрачена…
на  віки  коханням…    тим  навчена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018


ВЕСНА В МЕНІ

О,  як  же  бушувала  у  мені  весна,
коли  тебе  стрічала  ненароком
й  наче  дощиком  окроплена  рясна,
мокріла,  наливалась  стиглим  соком.

Рум’янцем  густо  укривались  щоки,
горіло  тіло,  немов  у  нім  вогонь
і  подих  мій  ставав  такий  глибокий,
коли  торкався  ти  моїх  долонь.

Цвіла  в  мені  ота  весна  барвінком
і  пахла  я  тим  загадковим  трунком,
звучали  флейти  в  тілі  моїм  дзвінко,
як  ти  мене  торкався  поцілунком.

Світилась  сонцем  від  очей  глибоких,
даючи  світло  всім  без  перебору
і  так  щораз  ти  забирав  мій  спокій,
було  давно  це  й  може  буде  скоро…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018


Назавжди лишив мене цвіту

Ти  не  хочеш  до  мене  прийти,
не  хочеш  мене  побачити,
ти  не  бажаєш  мене  знайти,
я  перестала  тобі  щось  значити.
Ти  так  швидко  і  просто  забув,
розтрусив  почуття  серед  світу,
час  пройшов  і  ти  не  збагнув,
що  назавжди  лишив  мене  цвіту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018


Солодкий день

Солодкий  день,  бо  у  твоїх  обіймах,
у  безлічі  цілунків  і  торкань,
і  все  тепер,  як  у  найкращих  фільмах
з  мільйоном  твоїх  трепетних  зізнань.
-
І  можна  нам  отак  лежати  вічно
в  одному  ліжку,  на  однім  боку,
й  недивно,  бо  давно  каліграфічно,
сплелися  долі  у  одну  строку.
-
І  ми  хотіли  б,  щоб  завжди  було  так,
або  хоча  б  поки  так  хочем  ми,
щоб  якнайдовше  відчувати  присмак
раптово  завітавшої  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018


НІМА ЗРАДА

Не  перебивай  мене,  коли  я  мовчу,
не  рви  валеріанових  квітів,
краще  вимикни  день,  як  останню  свічу
й  наші  душі  залиш  непомиті.

У  мовчанні  моїм  не  тривож  тишу  днів
не  здіймай  децибелів  угору,
краще  просто  піди,  залишившись  без  слів
маю  ж  вимовчать  я  теє  горе.

Утопити  гріхи  в  німуванні  тяжкім  
маю  повністю  і  остаточно,
бо  для  правди  ти  є  ще  занадто  слабким,
надто  чистим,  зовсім  непорочним.

Я  сховала  слова,  зав’язала  вуста,
вимкнула  свою  гучність  навмисно,
милий  мій,  я  для  тебе  мовчу  неспроста,
хоч  словам  вже  давно  в  мені  тісно.

Краще  просто  зостав,  залиши  і  піди,
дай  мені  намовчатись  глибоко
свою  зраду  пущу  колами  по  воді
і  навік  збережу  тобі  спокій.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018


Тебе загадаю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xQRyQEk1E48[/youtube]

А  я  собі  тебе  загадаю
багато-багато,  
від  краю  до  краю,

на  день  і  на  ніч,
тет-а-тет,  віч-на-віч,

надовго,  без  часу,
у  нотках  із  джазу,

зі  смаком  тіла,
щоб  аж  затремтіла.

Без  діалогів  я,
одна  біологія,

лиш  ти  в  монолозі,
я  ж  буду  не  в  змозі,

тебе  буду  пити,
вплету  коси-віти,

щоб  вічно,  до  схочу,
так  хочу,  так  хочу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811823
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.10.2018


ШУКАЛА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M6v_e8Wcmj0[/youtube]

А  я  тебе  повсюди  вже  шукала,
по  всіх  кутках  чужих  великих  міст,
я  поміж  душ  обвітрених  блукала,
така  вже  доля  і  такий  мій  хист,
шукать  кохання,  де  його  немає,
хотіти  щастя,  де  й  не  пахне  ним,
ловити  радість  з  тим,  хто  не  бажає
вдихати  від  печалі  гіркий  дим.

Шукала  я  і  серед  гір  далеких,
вдивляючись  в  вершини  снігові,
я  десь  блукала  між  стежок  нелегких
а  рух  вперед,  то  -  кроки  кругові.
Це  стало  ясно,  коли  знов  на  очі
траплялись  ті  ж  пейзажі  і  тіла,
одні  й  ті  ж  сни  приходили  щоночі
й  усвідомлення,  що  я  вже  тут  була.
-
А  потім  я  збагнула:  не  шукати  треба,
не  чекати  часу,  коли  хтось  тебе  знайде,
радіти  ночі  й  дню,  почати  жить  для  себе
і  не  помітиш  як  щастя  і  любов  прийде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2018


Полетіла б

А  я  би  знов  зірвалась  полетіла
до  тебе  і  до  твоїх  берегів,
а  я  би  знов  змогла,  я  би  посміла
знайти  дорогу  ту  й  серед  снігів.

І  як  би  мені  там  не  заважали,
і  закривали  в  пастках  золотих,
хай  би  усі  навкруг  мене  тримали
я  б  вирвалась  до  берегів  твоїх.

Летіла  би  в  пориві  і  з  натхненням
відчуть  твоїх  тонких  вібрацій  хвилі,
почути  знов  від  тебе  одкровення
й  заглянути  в  очі  серцю  милі.

Летіла  б,  бігла,  йшла  в  твої  обійми,
аби  могла…  і  вся  не  обгоріла,
якби  не  урагани,  стреси,  війни,
то  я  би  знов  зірвалась,  полетіла…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2018


В ніч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n4wvTqRDqyE[/youtube]

Пробач  мені,  моя  безсонна  ноче,
що  в  час  отой,  коли  приносиш  сни,
я  виплакала  всі  дівочі  очі,
задовго  до  прийдешньої  весни.

Я  розплела  косу,  чекавши  ранку,
йнакше  не  могла,  -  падали  дощі,
вони  мочили  тіло,  шрами,  ранки,
в  моїй  навік  пораненій  душі.

І  одяг  в  шмаття,  як  протистояння
самій  собі  і  своїм  почуттям,
чому  дароване  нам  це  кохання,
якщо  ми  з  ним  розділені  життям???

Поки  ти  була  поруч,  моя  ноче,
думками  зраду  я  в  собі  несла
і  брала  на  себе  цей  тяжкий  злочин,
коли  душа  до  нього  приросла.

Пробач  мені,  моя  шалена  ноче,
що  я,  як  ти:  глибока  і  сумна,
бо  неможливо  нам  світам  дівочим,
не  бути  випитим  щораз  до  дна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2018


Я зможу!

Я  навчуся  без  тебе  жити!  
Я  навчуся  вже  бути  одна!
Я  зумію  любов  пережити,
хай  навік  залишуся  сама.

Я  спробую  все  забути,
я  лишу  себе  всіх  почуттів,
що  зуміла  до  тебе  відчути,
я  так  зможу,  так  ти  захотів.

Я  примушу  себе  відродитись,
в  моїх  венах  відновиться  рух,
я  навчуся  крізь  пальці  дивитись,
відпускати  бажання,  як  пух.

Я  дозволю  собі  буть  складно́ю,
недосяжною  іншим  тепер
найтвердішою  в  світі  скалою,
без  потоків,  рослин  і  печер.

Я  заставлю  себе,  якщо  треба
відключити  усі  почуття,
зупинити  рух  хмар  серед  неба
і  поринути  в  вир  небуття.

Я  здолаю  усе,  що  посміє
натикнутись  на  мому  шляху,
бо  тепер  моє  серце  вже  вміє
не  піддатись  спокусі  й  гріху.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018


Її не треба було довго умовляти

Її  не  треба  було  довго  умовляти,
щоб  вона  йому  віддалася  й  була  його́,
її  не  треба  було  зовсім  забавляти,
вона  сама  хотіла  й  одразу  усього́.

Для  неї  то  було  завжди  украй  важливо
щоразу,  дивлячись  на  нього,  відчувати
солодкий  мед  бажання  й  кожен  раз  наживо
удвох  і  виринати  й  знову  потопати.

У  її  венах  кров  була  швидка  й  гаряча
і  від  однієї  думки  про  таку  "любов",
вона  ставала  хутко  лава,  аж  кипляча
і  готова  була  вивергатись  знов  і  знов.

Для  неї  непотрібно  зорі  діставати,
то  неважливим  є,  як  тіло  так  горить,
у  неї  був  секрет,  як  брати  й  віддавати,
й  цілковито  з  головою  поринала  в  хіть.

Її  не  треба  було  зовсім  умовляти,
аби  вона  віддалася  йому  ще  хоч  раз,
коли  йому  хотілося  із  нею  грати,
так  не  було  ніколи  й  отак  було  щораз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810476
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.10.2018


ПРЕЛЮДІЯ

Ти  знову  є  зі  мною  поруч,
голубиш,  пестиш,  пристаєш,
береш  мене  усю  власно́руч,
без  тебе  руху  не  даєш.
Тримаєш  міцно,  обв'язавши
собою,  наче  павутинь,
я  не  витримую,  зітхавши,
прошу́  сильніше,  лиш  не  кинь,
не  зупиняйся,  не  затримуй
моїх  оголених  бажань,
віддай  мені  і  сам  отримуй,
медовий  смак  моїх  торкань.
Я  віддаюся  без  обмежень,
без  зайвих  слів,  набору  фраз,
не  ради  повноти  всіх  вражень,
а  щоб  відчуть  любов  ще  раз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2018


Ранок, сонце, кава

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pZr7vIS-_2I[/youtube]


І  буде  ранок,  сонце  й  кава,
мене  розбудить  дотик  твій,
і  постіль  ще  така  ласкава,
віддасть  мені  весь  настрій  свій.

Неспішно  встану,  одягнуся,
постою  трохи  у  вікні,
тобі  один  ще  раз  всміхнуся,
так  загадково,  як  у  сні.

А  потім  буде  та  реальність,
що  нам  спокою  не  дає,
та  суєта  буття,  банальність,
і  кожен  сам  собі  іде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018


МАРЕВО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=25PkDK7CvlQ[/youtube]

Раніше  ляжу  в  сво́є  ліжко,
закрию  очі  й  уявлю,
як  ти  цілуєш  мої  ніжки,
шепочеш  пристрасно:  "люблю́".
Як  вміло  пестиш  моє  тіло,
цілуєш  очі,  шию,  ніс,
зробиш  усе,  як  я  хотіла:
жагуче,  палко  аж  до  сліз.
Я  можу  довго  уявляти
твої  торкання,  свій  порив,
та  краще  спати  і  не  знати,
що  кожен  з  нас  би  натворив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810190
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.10.2018


Не треба більше про кохання

Не  треба  більше  про  кохання,  
не  треба  більше  про  любов,
не  хочу  чути  ці  зітхання,
не  хочу  бачить  тебе  знов.
Не  треба  не́сти  мені  квіти,
писать  признання  знов  і  знов,
я  вже  не  знаю  де  їх  діти,
набридла  хвора  ця  любов.
Ти  не  дзвони  мені  ніколи,
забудь  наві́ки  хто  я  є,
будь  просто  вдячний  своїй  долі,
що  не  твоя  я,  не  твоє.
***
Забудь  мене  і  я  тебе  забуду,
розійдемось,  як  в  морі  кораблі,
я  більше  вірною  тобі  не  буду,
мене  покинуть  смутки  і  жалі.
Я  викреслю  тебе  з  життя  наві́ки
і  ти  теж  саме  для  мене  зроби,
ми  маєм  пережить  ці  піки
і  розійтися  порізнь  у  юрбі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018


МОЯ ВЕСНА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uDysAQCODxk[/youtube]


Моя  весна  прийшла  іще  зимою,
як  холодно  було  і  заметіль,
вона  взяла  мене  з  собою,
запевнивши,  що  у  житті  є  ціль.

Я  йшла  за  нею  з  вірою  у  серці,
сприймаючи  всі  біди,  як  урок,  
я  бачила  себе  у  іншому  люстерці
хоч  нереальним  був  цей  кожен  крок.

Я  слідом  йшла  і  часто  спотикалась,
боліло  все,  але  найбільш  душа,
я  падала  і  знову  підіймалась,
продовжуючи  шлях  свій  неспіша.

Я  мала  все  пройти  і  пережити,
відчути  страх  падіння  від  невдач,
це  все  для  того,  щоб  почати  жити
без  нарікань  і  задніх  передач.

Весна  мене  навчила  жити,
любить  себе  і  все,  що  навкруги,
тепер  я  можу  іншому  радіти
із  серцем  повним  до  життя  снаги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2018


NEVERнеться

Назад  не  повернути,  зрозуміло,
не  пережити  знову  учорашній  день
і  слів,  що  вилетіли  пташкою  безкри́ло
ми  не  вернемо  –  базис  усіх  вчень.

Не  переробиш  зробленого  вчора,
це  вже  історія  минулого  життя
і  в  ста́рому  театрі  одного  актора,
не  буде  знов  у  пережите  вороття.

Що  відбулось,  то  сталося,  збулося,
то  є  урок,  що  даний  для  наступних  змін,
сприймай  усе,  як  те,  що  тільки  почалося,
це  є  той  старт,  той  зародок,  трамплін.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018


ЗАВЖДИ Є НАДІЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZnpteTrnfME[/youtube]

Піду  по  розбитій  дорозі,
що  дорогою  важко  і  зветься,
буде  боляче,  буде  невзмозі,
а  треба,  там  загубила  серце.
Воно  там  лежить  і  чекає,
посеред  вибо́їн  і  тріщин
наначе  між  пеклом  і  раєм,
вкриваючись  пилом  зловіщим.

Була  та  доро́га  шляхом,
пройденим  впоперек,  вздовжки,
ніщо  не  давало  нам  краху,
ну  може  печалі  лиш  трошки.
Я  знала,  що  буде  непросто,
і  край  дороги  бадилля,
ліс,  чагарник  мого  зросту,
і  поміж  них  трохи  зілля.
І  я  його  пам‘ятаю,
воно-то  і  да́ло  надію:
в  житті  серед  воронів  зграї,
я  вижити  завше  зумію.

Піду,  заберу  своє  серце,
візьму,  притулю  і  зігрію,
відчую  живе  і  ще  б‘ється,
а  значить  ЗАВЖДИ  Є  НАДІЯ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809732
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018


ХІТЬ

Хотіти  його  -  це  найбільше  бажання,
яке  побороти  у  собі  не  змогла,
не  є  це  любов  і  не  справжнє  кохання,
це  є  -  похіть  згоріти  у  ньому  до  тла.

Хотіти  всього́,  володіть  без  останку,
бажати  того́,  що  не  захочеш  ні  з  ким,
загоратись,  згасати  й  знову  до  ранку
бути  поруч,  бути  в  ньому,  буть  лише  з  ним.

Це  оголена  правда  про  буйні  хотіння,
про  шалену  нестримність  і  вир  почуттів,
що  хтось  називає  порочним  сплетінням,
а  для  когось  -  то  просто  хтось  щось  захотів.

Я  бажала  його,  нас  в  напрузі  трима́ло,
ми  хотіли  багато,    хотіли  всього́,
нам  ввесь  час  було  одне  одного  мало,
і  щоразу  хотілось  взаємно  цього́.

Ми  кохались  без  слів  і  зайвих  пояснень,
нам  не  треба  було  говорить  ні  про  що,  
наші  рухи  були  зухвалі,  пристра́сні,
так  ми  довго  жили  і  живем  поки  що...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809638
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.10.2018


Ніхто так більше не уміє

Ніхто  так  більше  не  уміє,
як  ти,  голубить  моє  тіло,
так  вправно  володіти  мною,
як  грім  і  блискавка  грозою.
Лиш  ти  так  добре  обіймаєш,
немовби  током  пробиваєш,
щоб  я  блаженно  посміхалась
і  безконтрольно  піддавалась
всім  твоїм  чарам  без  вагань,
і  силі  всіх  своїх  бажань.

Ніхто  не  вміє  грать  зі  мною,
і  з  моїм  тілом,  як  струною,
що  поєднала  в  собі  ноти,
високі  й  низькі  обороти.
Ніхто  не  вміє  так  любити,
так  вміло  мною  володіти
і  одночасно  дати,  брати,
щоб  можна  було  відчувати
єднання  у  єдине  ціле,
таке  бажа́не,  ніжне,  миле.

Ніхто  так  пестити  не  вміє,
я  не  дозволю,  й  не  посміє
ніхто  порушити  кордони,
хоч  і  відчують  феромони,
що  міцьно  так  сповили  тіло,
яке  давно  тебе  хотіло.

Так  вміло  можеш  тільки  ти
мене  із  розуму  звести,
лишити  мови,  усіх  слів,
зробить  реальність  з  моїх  снів,
і  ніжний  погляд,  жести,  звуки,
я  віддаюсь  вже  в  твої  руки,
бо  більш  ніхто  так  не  уміє,
ніхто  так  мной  не  володіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809628
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.10.2018


А що тобі до мене…

А  що  тобі  до  мене,
до  днів  моїх  печальних,
що  дно  від  сліз  солене,
що  вбив  мене  морально.
З  дощем  все  плачу  тишком
і  тішуся,  що  жи́ва,
що  не  сама  у  ліжку
нещасна  і  щаслива.

Тобі  немає  діла,
що  я  сумна  донині
і  хустка  чорно-біла
не  личить  берегині.
Тобі  тепер  байду́же,
думками  не  зі  мною,
осіннє  листя  кружить,
а  я  себе  поко́ю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018


ЧЕКАННЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oLj6-sLc9gw[/youtube]

Щоранку,  просинаючись  неспішно
я  відкриваю  очі  і  тебе  вже  жду,
лишаю  ліжко,  де  було  так  ніжно
і  посміхнувшись  в  дзеркало  собі,  іду.

Я  цілий  день  проводжу  у  чеканні,
чи  то  тебе,  чи  то  тих  відчуттів,
я  згадую  ввесь  час  ті  дні  останні,
наповнені  найвищих  почуттів.

Щочора,  закінчуючи  справи,
спішу  у  ліжко,  де  чекав  би  ти,
мені  б  не  треба  було  іншої  забави,
якби  ти  міг  так  просто  взять,  прийти.

І  так  щоразу,  ку́таючись  в  ковдру,
я  мрію  про  тепло́  твоїх  долонь,
про  найніжнішу  ласку  в  ко́тру,
ми  підливали  пристрасті  вогонь.

Щоночі  снишся  ти  мені  без  краю,
приходиш  в  сни  і  просто  так  не  йдеш,
я  їх  усі  для  нас  запам’ятаю  
і  розкажу  колись,  коли  прийдеш.

А  поки  так:  щоранку  і  щоночі,
із  дня  у  день,  я  житиму  тобі,
для  того,  щоб  поглянувши  у  очі,
відчув  –  люблю  і  на  яву  й  у  сні.

------------------------------------------------------------------------------------------------
Текст  -  IngiGerda
https://www.youtube.com/channel/UCqMzd5MIWIdXp3Oh1hdijig?view_as=subscriber
Голос  за  кадром  -  Сергій  Корчак
https://www.youtube.com/user/kenal1969
2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018


Ми попрощались, коли літо відшуміло

Ми  попрощались,  коли  літо  відшуміло,
травичка  відбуяла,  відгриміли  громи
і  може  стрінемось,  як  стане  зовсім  біло,
зазву  тебе  зігрітися  до  свого  дому.

Там  завше  дуже  тепло,  пахне  шоколадом,
тобі  сподобається  крісло  з  оксамиту,
я  буду  в  щасті,  буду  неймовірно  рада,
що  до  сих  пір  ми  не  втомилися  любити.

А  може  наші  долі  стрінуться  весною,
травичка  знов  рядком  потягнеться  до  неба,
життя  бентежило,  я  ж  залишилась  тою,
яка  тобі,  повір,  повік  ще  буде  треба.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018


ВОВЧИЦЯ

Бай-бай,  коханий,  варто  розійтися,
на  грані  ми  стояли  вже  давно
і  в  погляді  моїм  оманлива  вовчиця,
а  їй,  повір,  давно  вже  все  одно.

Їй  все  одно  кого  вона  любила,
наскільки  глибоко  у  серці  проросло,
скільки  ньютонів  була  його  сила,
любов  для  неї  –  вбите  ремесло.

Вона  –  є  звір,  а  значить  геть  бездушна,
їй  не  болить,  не  тягне,  не  пече,
дивитиметься  в  тебе  гостро  й  непорушно
і  ти  боятимешся  вже  її  очей.

Прощай,  коханий,  треба  це  скінчити,
бо  більше  радості  коханням  не  несем,
ми  –  хижі  звірі,  ніде  правди  діти,
ти  –  не  мій  фетиш,  я  –  не  твій  тотем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018


ТВОЯ

Напевно,  я  не  маю  іще  стільки  духу,
аби  признатися  тобі  в  своїм  «люблю»,
бракує  слів,  вони  б  зринали  сухо,
тому,  я  все  чекаю,  бідкаюсь,  терплю.

Я  квола  у  пориві  зізнавання,
бо  була  вбита  вже  непросто  і  не  раз,
я  –  звір  підбитий  в  пеклі  полювання,
я  –  королева  без  хоромів  і  прикрас.

Я  немічна  в  своїх  непевних  діях,
так  через  битви  й  війни  серед  нас,
я  –  перемога  в  нездійсненних  мріях,
я  –  жар  в  вогні,  який  дощем  погас.

Можливо,  розучилась  віддавати,
розпорошивши  всі  чарівнії  слова,
та  ти  ж,  коханий,  маєш  правду  знати,
я  –  своя,  рідна  для  тебе  волхва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2018


Маніфест поета

Писати  вірш  –  не  гратися  словами,
не  підбирати  рими  і  синонімічний  ряд,
непросто  фрази  в  поєднанні  з  нами
й  високопарність  мови  –  теж,  повір  мені,  навряд.
Це  не  процес  злиття  двох  букв  чи  більше,
не  парування  висловів  у  стилістичний  твір,
нелегка  справа  -  написання  віршів,
хоч  часто  кажуть  люди,  що  усе  стерпи́ть  папір.

Складай  слова,  ліпи  докупи  фрази,
просто  візьми  закінчення  однакові  знайди,
таким  процес  здається  й  так  одразу
тобі  до  слави  й  успіху  у  мить  одну  прийти.
Та  не  усе  так  просто  в  творчих  нивах,
нелегко  просто  взять  перо  і  щось  почать  писать,
бо  справжньому  митцю  то  вкрай  важливо
створити  вірш  з  того,  що  здатен  серцем  відчувать.

Бо  лиш  порив  емоцій,  відчуттів  і  вражень
спроможний  народити  справжній  чесний  твір,
відбутися  поезією,  мать  реальний  важіль
в  мистецтві  слова  й  буть  зачитаним  до  дір.
І  кожен  вірш  –  нова  історія  життєва,
маленька  сповідь  або  заклик  певних  дій,
це  -  пережите  повністю  і  вкрай  чуттєво,
це  -  вільний  словосплеск  усіх  людських  стихій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018


ЛИСТ СИНГУЛЯРНОСТІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iJIbQn5Jucw[/youtube]

Хотілося  б  узяти  лист,
біленький,  А-4-го  формату,
на  ньому  зародить  життя,  змінивши  зміст,
щоб  все  з  нуля,  з  нового  дня  і  дати.

І  почерком  новим  у  шрифті  і  курсиві
створить  історію  майбутнього  життя,
а  в  ньому  –  я  і  всі  навкруг  мене  щасливі
і  все  доведено  до  ладу,  до  пуття.

Намалювать  собі  там  зовсім  інше  сонце,
свій  світ:  новий,  реальний,  чистий,  без  прикрас
і  тільки  серце  заховать  в  теплій  долоньці,
хай  випульсовує  мені  безнотно  джаз.

Узяти  б  лист
великого,  найбільшого  формату,
забуть  свій  хист,  
він  тут  зовсім  не  вартий,
створить  все  заново,  лиш  образ  залишити
і  жити,  і  жити,  жити,  жити,  жити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2018


ЗАПАХ ЛЮБОВІ

Чи  пахне  любов?  Чи  є  в  неї  запах?
Який  аромат?  Чи  вся  у  приправах?
Я  хочу  дізнатись,  бо  маю  надію,
що  то  саме  вона  мною  так  володіє.

Мені  пахне  ночами  травичка  весняна
і  на  ній  незліченна  роси  порцеляна,
і  перші  квітки  у  садку  біля  дому,
то  чи  є  це  любов,  чи  є  вона  в  цьому?

Буває,  що  пахне  у  небі  весною,
як  рясно  проллється  із  нього  водою,
як  дощик  дрібненький  на  землю  пройшов,
то  може  так  пахне  реальна  любов?

На  фото  стареньких  є  якісь  аромати,
що  здатні  в  собі  все  життя  протримати
і  наповнити  душу  прекрасним  сповна,
так  пахне  любав?  То  так  пахне  вона?

А  запах  у  домі  смачних  частувань
чи  каваа  у  поствль  комусь  просто  зрань,
а  чаювання  під  фільм  вечорові,
то  її  аромат?  Це  запах  любові?

Я  читаю  книжки  та  дивуюсь  паперу,
що  пахне  життям  і  дає  атмосферу,
щоб  хотілося  більше  тепер  у  стократ,
так  пахне  любов?  То  її  аромат?

І  ти  мені  пахнеш,  своїм,  таким  рідним,
бажанням  солодким,  букетом  ягі́дним
і  носом  утктутися  в  тебе  би  знов…
я  точно  вже  знаю,  як  пахне  любов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018


НЕНАПИСАНІ ЛИСТИ

Ти  так  просив,  щоб  я  тобі  писала
листи  далекі  про  свою  любов,
ти  так  хотів,  аби  я  розказала
історію  життя  без  передмов.

Тобі  хотілося  все  чітко  знати:
мої  думки,  емоції,  людей,
які  приходили  в  життя,  щоб  брати,
лишаючи  наснаги  та  ідей.

Хотілось  тобі  знати,  як  любила,
кого  і  скільки  разів  то  було,
з  ким  бавилась,  кого  в  себе  пустила
і  скільки  часу  вже  з  того  спливло.

Тобі  хотілося  читать  признання,
в  яких  би  я  губилась,    як  маля,
ти  захотів  взаємного  кохання,
що  зроду  ще  не  бачила  земля.

Хотів  листів,  бо  знав,  що  розказати
не  зможу  і  не  схочу  віч-на-віч,
бо  я  немаю  тяги  відчувати
з  минулого  життя  безжальний  клич.

Можливо,  напишу  тобі  я  згодом
про  все,  що  переміряла  не  раз,
якщо  відчую,  що  ти  є  не  епізодом,
в  моїм  житті  –  театрі  без  прикрас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018


ТАНЕЦЬ

Я  би  танець  тобі  зтанцювала
особливий,  відвертий  такий,
цілувала  б  тебе,  обіймала,
і  тоді  був  би  ти  тільки  мій.

Я  би  жадно  дивилась  на  тебе,
не  відводячи  довго  очей,
танцювала  б,  даруючи  себе,
не  рахуючи  днів  і  ночей...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808953
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.10.2018


ХВОРІЮ ТОБОЮ

Хворію  тобою.  Давно  і  глибоко.
Поранені  серце,  душа  і  думки,
болить  десь  у  скронях,  зсередини,  збоку,
з‘їдає  хвороба  і  кров,  і  мізки.

Зрозуміти  б  хотіла,  що  за  недуга,
настільки  отрутою  в‘їлась  в  мені,
то  якась  така  згубна  нестримна  туга
і  в  купі  усі  відчуття  неземні.

Лікуватись  даремно  -  невиліковно,
і  з  часом  притупиться  біль-смакота,
як  згаснуть  бажання  такі  невгамовні,  
а  поки  все  більше  вона  пророста.

Я  хвора  тобою.  В  залежності  дикій.
Й  здоровою  бути  не  зможу    уже,
лишайся  в  мені,  біля  мене  і  тільки
твоя  сила  й  віра  мене  збереже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Візьми мене в полон

Візьми  мене  в  полон
                                                           надовго  і  так  сильно,
впусти  мене  в  свій  сон
                                                                 глибо́ко  і  повільно.
Дозволь  мені  торкатись,
                                                                     безсильно  піддаватись,
триматися  так  близько
                                                                   і  падати  так  низько.
Віддай  себе  частинку,
                                                               чекав  же  цього  вчинку,
коли  просити  стану,
                                                         введу  тебе  в  оману,
візьму  тебе  усього,
                                                       ти  вартий  серця  мо́го,
моїх  бажань,  поривів,
                                                             усіх  шалених  зривів.
Візьми  мене  в  полон...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808795
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.10.2018


ДАВАЙ ПОГРАЄМО?

[youtube]https://youtu.be/qLQl-QFFsoY[/youtube]

Давай  пограємо  в  ту  гру,
в  яку  раніше  ми  не  грали,
давай  дозволимо  того,
чого  раніш  не  дозволяли.

Давай  з  тобою  ризикнем,
а  далі  будь-що  буде  з  нами,
почнем  давай  складну  цю  гру,
сплетемося  на  мить  тілами.

Давай  складем  наші  думки,
в  одне  бажання,  що  єднає,
а  поривань  наших  струмки,
душа-ріка  хай  поглинає.

Нарешті  хочу  ризикнуть,
усім,  що  бу́ло  і  що  маю,
от  просто  взять  і  потонуть
у  почуттях,  яких  не  знаю.

Ми  будем  грати  довго  так,
наскільки  вистачить  нам  сили,
хай  в  попіл  стремо  почуття,
лиш  так  збагнем,  чи  ми  любили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808680
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.10.2018


ВІДПУСТИЛА


Я  відпустила  його...  бо  любила.
шалено,  глибоко  і  часто  до  сліз,
я  відпустила  його  і  простила
між  нами  розрушивши  цей  фанатизм.

Відпустила  його...  Доброго  мало
в  прощенні,  прощанні,  останніх  словах,
я  швидко  зраділа,  серце  все  знало,
розійдемось,  та  не  в  своїх  головах.

Відпустила  його...  Він  -  є  минуле
і  наче  вже  й  потяг  між  нами  затих,
озирнулась  назад  -  життя  промайнуло
та  ми  не  знайшли  і  подібних  таких.

Відпустила...
Простила...
Любила...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2018


ВІДЬМА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PELX_rG3esU[/youtube]
Хотів  мене.  Бажав  мене.  От  маєш!
Прийшла.  Взяла.  І  більш  не  відпущу.
Ти  думав,  просто  так  візьмеш,  пограєш,
а  я  так  все  візьму  тобі  й  прощу.

Гадав,  що  будеш  бавити,  як  ляльку,
по  плану  буде  все,  що  закортить,
я  стану  наче  та  дитинка  змалку
і  буду  все  тебе  благать,  просить.

Бо  ти  ж  не  знав,  що  можу  керувати
тобою  і  твоїм  складним  життям,
я  так  зроблю,  що  будеш  мандрувати
по  моїм  тілі  з  повним  забуттям.

Десь  схочеш  зупинитись  на  хвилинку,
а  я  затримаю  там  на  завжди,
щоб  ти  занурився  в  кожну  клітинку,
поки  лишатиму  десь  на  тобі  сліди.

В  моїм  волоссі  заплетешся  співом
ранкових  солов‘їв  з  своїх  країв,
для  тебе  кожен  подих  стане  дивом,
так  ти  не  мріяв  й  навіть  не  хотів.

Віднайдеш  точки  піків  на  моїх  долонях
та  питимеш  із  них  моїх  енергій  сік,
і  відтепер  я  -  сивина  у  твоїх  скронях,
з  якою  проживеш  ти  не  один  свій  вік.

Хотів  мене.  Бажав  мене.  І  маєш!
Прийшла.  Взяла.  Тримаю  назавжди!
Я  розчинилась  у  тобі,  ти  по  мені  блукаєш,
ми  налаштовуєм  світи  вже  на  свої  лади.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2018


ЛЮБИ МЕНЕ

[youtube]https://youtu.be/Pjhc__1Zx8A[/youtube]


[b]Люби  мене...[/b]  
так  сильно,  ніжно,  п‘яно,
отак  немов  не  буде  більше  нас,  
хай  розтікається  дурманом  пряно
це  почуття,  що  викликає  в  мЕні  транс.

[b]Люби  мене...[/b]
в  думках,  в  поривах,  в  ділі
та  навіть  коли  тихо  мирно  спиш,
і  залишаючи  сліди  на  моїм  тілі,
робити  це  ніколи  не  облиш.  

[b]Люби  мене...[/b]
усю,  частинками,  шматками,
всю  повністю  геть  з  голови  до  ніг,
так  ніби  я  уся  намазана  медками,
які  б  ти  пив  ввесь  час,  аби  лиш  міг.

[b]Люби  мене...[/b]
так  довго,  пристрасно,  ласкаво,
впускаючи  себе,  як  ліки  в  мою  кров,
я  захлинатимусь  від  даної  забави,
благаючи  зробити  це  і  ще  раз,  знов

[b]Люби  мене...[/b]
ввесь  час,  щоденно,  щохвилини,  
хай  кожна  мить,  то  буде  тихий  рай,
де  ми  знайшлися,  як  дві  половини,
тож  ти  люби  мене,  обожнюй  і  кохай.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808590
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.10.2018