Alive corpse

Сторінки (1/64):  « 1»

Закривавлена

Вона  опустить  руки,  не  проб'ється...
За  спиною  її  друзі  шепотіли.
Вона  слабка  й  нестійка  як  водиця...
Кричали  у  віп-зоні  її  вороги.
А  вона  закривавлена  все  стояла
На  своїх  двох  поранених  ногах
А  вона  опиралась  всім  вітрам  :
Тримала  руки  в  бойовій  готовності
І  стала  як  лід  її  душа,  тверда.
І  навіть  коли  сили  зійшли  на  нівець,
Вона  обіцяла  собі,  що  це  не  кінець,
Поїхала  дальше,  бо  це  не  її  зупинка,
Хоч  від  віри  лишилась  надії  крихта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856316
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.11.2019


Дрібниці

Як  страшно  бути  наодинці
І  як  легко  закохатись  у  дрібниці,
У  краплі  на  гілках  після  довгого  дощу
І  у  його  волосся  під  час  глибокого  сну.
Як  важко  стояти  струнко,
Коли  феєрверки  б'ють  вгору,
І  як  складно  співати,
Коли  вибухають  гармати.
Найбільша  гроза  раптом  увірвалась  в  двері...
Як  холодно  мокнути  до  нитки  і  виходити  за  двері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856310
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.11.2019


4 роки

Я  хочу  бути  поруч  з  тобою.
Я  знаю,  що  це  неможливо.
Нирнути  б  в  тебе  з  головою,
Тож  закінчімо  все  красиво,
Заквітчаймось  разом  вічно
І  весну  не  покалічмо.
Просто  хочеться  любити,
Як  весною  перші  квіти.

Тебе  поруч  4  роки  не  було.
Ти  десь  глибоко  під  землею,
Та  знаю,  бо  відчуваю  все  одно,
Як  ми  танцюємо  під  небом.
Тюльпан  виріс  на  могилі,
Де  пише  дата  і  причина.
Шкода,  що  любили  молодими,
Бо  живу  я,  немов  стара  діва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851726
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.10.2019


Бачив її

Я  бачив  її  рік  тому:
Вона  гордо  тримала  голову
І  мовчки  пройшла  крізь  мою  втому  -
Знову  серце  моє  облилось  кров'ю.

Я  бачив  її  у  неї  вдома,
Вона  не  тямилась  з  горя,
А  я,  як  ідіот,  закохався  в  неї  з  півслова
І  зрозумів,  що  між  нами  космічна  мова.

Я  бачив  її  на  лаві  у  парку,
Вона  курила  найдорожчу  сигарету
І  всоте  перечитувала  улюблену  книгу,
Чекаючи  іншого  кінця  та  початку.

Я  вчора  бачив  її:
Очі  чомусь  були  сумні,
Як  наповнені  водою  кораблі,
Пливли  усе  в  нікуди  у  пітьмі.

Я  бачив  її  у  нашій  кав'ярні  :
Нові  зморщки  з'явились  на  обличчі.
Вона  заглянула  в  мої  очі,
Але  там  більше  не  було  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848614
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.09.2019


Я не хочу тріо, хочу дует

Я  не  хочу  тріо,
Хочу  дует...
Лише  ти  і  я  злились
В  єдиний  силует.
Затанцюймо  вальс
На  нашому  шляху.
Не  біймось  більше
Нового  ризику,
Не  хочу  рожевих  хмар
Зустрічати,  хочу  дощу,
Щоб  ти  віддав  мені  плащ
І  прикрив  парасолею.
Не  потрібно  слів,
Лиш  заглянь  у  мене
І  весь  світ  умить
Навколо  заніміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846819
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2019


Коли прийде кінець

Коли  прийде  кінець
І  всі  надії  зійдуть  нанівець,
Ти  маєш  сказати  твердо,
Що  жив  ти  не  даремно,
Що  любив  свою  людину,
Що  виконав  призначення  сумирно.
Смерть  -  нагорода  -  не  покарання;
Це  сон,  німе  людське  прохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845670
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.08.2019


Угода з дияволом

Вона  стала  тою,  ким  боялась  бути.
Вона  почала  стріляти  словами  
І  глибоким  мовчанням  топити
Людей,  які  їй  радість  дарували.
Викинула  німб,  наче  він  був  п'ятим  колесом.
Спаливши  книги,  навіть  полюбила  вогонь
І  наближалась  до  пекла,  крок  за  кроком.
Аж  раптом  диявол  простягнув  долонь...
Вони  домовились  :  її  син  буде  жити,
Але  їй  доведеться  вічність  грішників  палити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842653
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


Де її зупинка?

"Вона  опустить  руки,  не  проб'ється..."',-
За  спиною  її  друзі  шепотіли.
"Вона  слабка  й  нестійка  як  водиця!",-
Кричали  у  віп-зоні  її  вороги.
А  вона  закривавлена  все  стояла
На  своїх  двох  поранених  ногах
А  вона  опиралась  всім  вітрам  :
Тримала  руки  в  бойовій  готовності,
І  стала  як  лід  її  душа,  тверда.
І  навіть  коли  сили  зійшли  на  нівець,
Вона  обіцяла  собі,  що  це  не  кінець,
Поїхала  дальше,  бо  Це  не  її  зупинка,
Хоч  від  віри  лишилась  надії  крихта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839995
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.06.2019


Сили покидають мене

Сили  покидають  мене...
Ні,  не  помираю  я,
Просто  не  вистарчає
Вже  сил  боротися.
Ноги  не  несуть  до  мрії,
Руки  опустились  в  боротьбі,
Стоячи  на  краю  прірви,
Шукаю  я  чужі  стежки.
Ні,  не  зроблю  кроку  назад  
І  не  піду  хибним  шляхом,
Я  вибіжу  під  бурю  й  град,
Тому  що  кипить  моя  кров.
Стрибну  в  тумани,  у  темні  хмари
Та  не  засумніваюсь  ні  на  мить,
Бо  для  кожного  свої  дороги,
А  в  небі  моя  доля  лежить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839745
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.06.2019


Якщо зникнуть слова, лишиться душа.

Якщо  зникнуть  слова,
Лишиться  душа.
Слухайте,  як  шепоче  вона:
Так  тихо-тихо,  неначе  мара,
Та  ніжно,  немов  би  калина
Чинить  опір  холодним  вітрам.
Слухайте,  що  шепоче  ваша  душа...
Чи  вже  спізнились,  оніміла  вона?
Ні!  Деколи  беззвучно  кричить,
В  тілі  ворочиться,  та  не  спить.
Поволі  спадають  сльози,
Нічні  людські  роси.
Поволі  з'являються  зорі,
Нічні  сусіди  мої.
Якщо  зникнуть  слова,
Лишиться  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837274
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Солдате!

Про  Тебе  мені  довго  розповідали,
Поранений  солдате,  східні  вітри,
Понесли  історичні  вісті  туди,
Де  колись  козаки  полягли.
Про  Тебе  шумлять  Карпати,
Дух  волелюбний  з  тобою,  брате!
Матір-Україна  за  твоїми  плечима
Чекає  на  Тебе!  Нездоланна.
Для  Тебе,  хоробрий  онуче,
Вічно  калина  цвістиме.
Лише  Тобі,  український  сину,
Голуби  свої  крила  подарують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834595
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.05.2019


Журавлику

Я  ж  чую,  ти  не  спиш  думками,
Все  ловиш  свої  мрії,  що  летять  ключами,
Десь  далеко,  десь  аж  до  зірок,  
Де  немає  мене,  де  ти  ще  не  змок.

Лети  із  ними,  мій  журавлику,
Саме  там  твоє  місце,  мій  мрійнику.
Лети  понад  сірими  хмарами,
Я  -  реаліст,  залишуся  з  братами-туманами.

Не  втечу  від  них  -  заважкі  кайдани,
Та  ти  принеси  мені  космосу  шматки,
Якщо  згадаєш  і  знайдеш  дорогу  до  мене,
Якщо  не  загубиться  там  кохання  твоє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829987
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019


Бійся

Поки  ти  гинеш  -  інші  живуть.
Поки  ти  боїшся  -  інші  роблять.  
Поки  ти  спиш    -  інші  трудяться.
Поки  ти  чекаєш  -  інші  захоплюються.

Ти  ніколи  не  хотів  стати  Кимось?  
Бути  людиною  з  великої  букви?
Мати  кар'єру,  сім'ю  та  пишатись,
Що  через  труднощі  досягнув  мети?

Після  років  навчання  і  болю,
Психологічного  виносу  мозку.
Встати  на  ноги  й,  де  очі  бачать,  піти,
Досягнення  -  попри  всі  страхи  вийти  з  тіні.

Не  бійся  боятись,  бійся  скінчитись  у  страху!
Бійся  лишитись  без  сил,  впасти  в  безодню.
Бійся  бити  самотнім,  а  не  спати  самому.
Бійся  не  побачити  більше  її  очі  та  душу.

Бійся  -  це  риса  сильної  породи!
Досягти  безстрашшя  можу  лише  нарциси,
Адже  не  встигають  страху  відчути
І  падають  у  прірву  без  тривоги.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828582
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019


Чи любила я тебе?

Нам  потрібен  контраст,
Щоб  відчути  все  життя.  
Нам  потрібна  смерть,
Щоб  відчути  серця  биття.  

Мені  потрібен  ти,
Щоб  повернути  глузд.
Відмотай  години,  
Бо  він  в  землю  вгруз.

Я  закохана  і  дурна,  
Люблю  твої  недоліки.  
У  вогні  тобою  спалена,
Твоїми  дотиками.

Ти  не  розумів  мене  ніколи,
Та  не  дозволяв  курити,
Ти  не  знав  ні  секунди,  
Які  спричинили  біль  терпіти.

Думав  я  любила  тебе?
Любила  очі  твої  зеленкаві?
Любила,  колити  приходив  до  мене  
І  коли  ми  з  тобою  сиділи  на  каві?

Чи  любила  я  твій  голос  писклявий?
Чи  до  вподоби  бридкі  слова  були?
Чи  любила  малюнки  я  твої  каряві
Та  чи  приємні  обіди  були?

Я  хочу  на  диктофон  твій  голосок  записати
І  його  прослуховувати  добами,
Байдуже,  які  слова  лунали  і  що  несли,  
Головне  -  вони  твоїми  були.

Малюнки  твої  ще  зберігаю
У  себе  під  подушкою,
А  каву,  яку  ми  пили  без  тями,
Тепер  п'ю  сама  навіть  ночами.  

Чи  любила  я  тебе?  НІ...
Просто  занедужала  я.
Чи  є  від  цього  ліки  :
Від  хвороби  "кохання"?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828580
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019


Несправедливість

Не  пробачу  собі  ніколи  я,
Що  відпустила  тебе  навесні.
Серце  кров'ю  буде  по  вік  обливатися,
Бо  загинув  ти  на  ворожій  землі.

Мабуть,  не  зможу  жити  далі,
Без  тебе  не  бачу  завтрашнього  дня.
Не  знаю,  як  сказати  твоїй  родині,
Що  не  буде  твого  Дня  Народження.  

Сьогодні  майбутньому  настав  крах,
А  тобі  лише  22  рочки.
Почуєш  вже  на  небесах
Перші  слова  своєї  дочки.

Не  треба  було  тебе  відпускати,
А  міцно  за  руки  тримати,
Якими  ти  мене  обіймав,
Якими  ти  ні  монети  не  вкрав.  

Де  справедливість  ви  мені  скажіть?
Чому  для  найкращих  так  швидко  приходить  смерті  мить?
Чому  злодії  сплять  на  волі,
А  янголи  лежать  у  канаві?

Ким  так  збудований  цей  світ?  
Чому  кожен  має  свій  несправедливий  ліміт?
Немає  стільки  питань  без  відповіді  -
Скільки  героїв  без  імені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828333
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2019


Помру зараз

Вмерти  мені  б  сьогодні,
От  лише  дороге  це  задоволення...
Труни  стали  цінніші,
Ніж  щире  патріотичне  кохання.  

Вмерти  б  мені  завтра
Або  хоч  вижити  зараз,
Попри  разючий  дим,  що  убива
На  полі,  в  окопі,  у  чудових  снах.

Вмерти  б  мені  вчора  -
Я  б  оберігав  братів  нерідних
Від  ворогів  і  прохав  би  Бога
Про  мир  та  волю  на  землі  моїй.

Помру  я  зараз  -  куля  летить.
Крилами  вона  чорними  махнула
І  влучила  у  моє  серце,  у  свою  ціль.
Крилами  змахнув  і  я  -  злетів  до  неба.

Мені  двадцять  один,  
Я  жив  у  роки  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827448
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2019


Тепер і зараз

Будьмо  байдужими  до  минулого
І  до  того,  що  може  трапитись  завтра,
Для  втіхи  цькуймо  один  одного,
Адже  життя  егоїста  продовжується.

Пройдімось  до  трупах  близьких,
Аби  бути  назавжди  щасливими.
Гайда  руйнувати  піщані  замки
Для  того,  щоб  стати  дорослими!

Обстіжімо  сильні  крила  людські,
Щоб  лише  ми  змогли  літати,
Щоб  наші  ангельські  душі
Разом  із  сірою  масою  витали.

Будьмо  байдужими  до  оточуючих,
Залишімо  у  комірці  спогадів  минуле
І  відкриймо  без  простх  прохожих,
А  лиш  з  тими,  хто  зрозуміти  зможе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826663
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2019


Хто розуміє поета?

Спокій  огортає,  коли  тебе  розуміють.
Спокій  по  органах  плющем  пророста
І  в  середині  вся  маленька  душа  бурлить,
Коли  не  потрібні  слова,  а  лише  -  сльоза.

Людина  -  істота  дивна,  її  зрозуміти  важко,
Проте  на  планеті  снує  без  оболонки  душа  -
Поет,  не  знає  міри,  зрозуміти  його  -  нереально,
Навкого  нього  кожен  ріже  своє,  спільне  повітря.

Митець  не  йде  до  влади,  лиш  сидить  в  хрущовці,
Пасмурні  думки,  як  улюблену  книгу,  перегортає.
Мало  місця  його  почуттям  у  кімнаті  та  на  Землі.
Якщо  кричить  у  вірші  про  любов  -  кохання  справжнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821766
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.01.2019


Тепер така пора

Дощі  ллються  щодня,  така  тепер  пора.
Гроза  не  завжди  довготривала,
Любов  ще  ніким  не  здолана.
Ще  ніхто  не  підняв  пістолет
І  не  вистрів  в  неї  навпростець.

Кожен  боїться  її  як  огню,  але  чому?
Адже  не  спалює,  а  лиш  обпікає
Або  навіть  деколи  обігріває.
Кажуть,  любов  дорогу  знає
Та  чому  тоді  вона  постійно  блукає?

Я  тут!  Ходи  до  мене!  Я  тут!!!  ТУТ...
Кричу  посеред  лісу,  що  є  сили,
Бо  вночі  серед  інших  не  чуєш  моєї  молитви
А  ти  надалі  відверто  ігноруєш
Ти,  Зміє,  поваги  до  людей  не  маєш!

Будь  ти  проклята,  Любове,  прогнивша  фальшем!
У  твоїх  венах  не  одна  група  крові,
На  твоїх  руках  вмирали  поетичні  душі,
В  тебе  колекція  глечиків  із  людськими  сльозами,
Ти  байдужа  до  людей  з  ножами.

Мені  не  вийде  тебе  ані  змінити,  ані  вбити,
Проте  мені  під  силу  збудувати  мур  широкий,
Черствий,  грубий,  куленепробивний.
Ізоляція  дорівнює  тверезому  мисленню,
Ізоляція  означає  кінець  психічному  здоров'ю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821444
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.01.2019


Світ наших мрій

Мені  не  подобається  тут  жити,
Хочеться  в  інші  світи  полетіти.
Туди,  де  не  існує  крику,  галасу  й  смутку,
Де  людина  і  смерть  тримають  один  одного  за  руку.

Де  на  карті  позначка  :  Світ  наших  мрій...?
Це  там,  де  кожен  сліпий  віднайшов  зір,
Це  там,  де  кожне  ледяне  серце  розтопилось,
Це  там,  де  кожна  закрита  душа  відкрилась,

Там  наші  щирі  усмішки  та  тіла  вічно  молоді,
Там  ми  завжди  веселі  та  ніколи  не  самотні,
Там...десь  там...у  власних  мріях  живимо,
А  зараз  темної  глибини  з  нетерпінням  чекаємо,  

Бо  у  маревах  своїх  втонути  ніхто  не  проти,
У  всіх  бажання  лише  одне  -  по-своєму  жити...
Без  ворожих  правил-в'язниць  та  лишніх  людей,  
Без  фальшу  та  без  солених  від  слів  ночей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820642
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.01.2019


Сьогодні

Сьогодні  найближчий  став  невідомим.
Народ  відкрив  всі  штори  для  ясності.
Актори  зійшли  зі  сцени  і  зняли  маски.
Тумани  в  лікарнях  лежать  паралізовані.

Сьогодні  заговорили  серця  і  розбили  камінь,
Що  вдихати  надію  роками  перешкоджав.
В  цей  день  ми  проснулися  з  кошмарних  снів
І,  сівши  за  кермо,  ніхто  більше  не  гальмував.

Люди  програли  і  забули  теорію  майбуття,
Минуле  промайнуло  та  лишилось  до  кінця...
Коли  закінчиться  мрія  і  почнеться  мета,
Ви  встанете  з  колін  і  прийде  нове  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820143
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.01.2019


Інваліди двадцять першого століття

Крилами  махнули  слова
І  полетіли  у  блакить  неба,
А  люди,  неначе  сліпці,
Все  шукають  сенс  нід  ногами.

Перед  людьми  відкритий  світ,
А  вони,  неначе  глухі,  
Не  слухають  власних  думок,
Лише  шум  сусідських  пліток.

Деревам  сонце  світить  щодня,
А  люду  -  настільна  лампа.
Ластівки  щебечуть  будинкам,
А  людям  -  рок  у  навушниках.

Ми  -  інваліди  двадцять  першого  століття.
Почуття  наші  в  чужому  ліжку  загубилися.
Блакить  стопталась  і  зникли  небеса,
Лишились  лиш  хмара  кров'ю  полита,

Солона  ріка,  що  стікає  вздовж  дороги,
Та  будинки,  пропитані  природніми  нотами.
Мінор  і  Мажор  подружились,
Вони  самі  в  Раю  лишились.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819943
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2019


Два митці

Вони  малювали  морські  хвилі,
Які  колихали  їх  зоряної  ночі.
Вони  рахували  мілісекунди,
Які  з  ними  зостолися  жити.

Їм  подобалось  любити
І  в  хаосі  мистецтво  творити.
Їм  не  потрібен  ніхто,  лиш  свічки
Та  панкий  запах  кориці  й  кави.

Вони  пили  глінтвейн  вечорами,
А  засинали,  коли  були  від  щастя  п'яні.
Вони  забували  разом  про  недугу
І  не  впустили  разом  ні  одну  сльозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819918
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2019


Коханому дияволу

Серед  любовних  перепетій
Я  вперто  висловлювала  тишу...
Стоячи  на  перехресті  війн,
До  сонця  повернутись  мушу?

Під  моїми  каблучками
Сипиться  в  пеклі  стеля.
Що  ж,  дияволе  коханий,
Більш  душі  мені  моєї  не  треба.

Залиши  собі  на  згадку.
Якщо  під  землею  занудьгуєш,
Її  щиру  та  милу  посмішку
На  повтор  поставити  зможеш.

Не  шукай  мене  в  жодному  небі,
Бо  я  продовжую  по  землі  гуляти.
Знайдеш  мене  хіба  що  на  глибині
Посеред  ядерної,  самотньої  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818697
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2018


Химерна любов

Зорі  поступово  замовкали,
Коли  ми  дихали  в  унісон.
А  місяці  нам  наспівували,
Що  це  недовготривалий  сон.

Стріла  Амура  вбила  наш  глузд
І  виростила  рожевих  метеликів.
Любов  втекла  від  наших  душ
І  пошкандибала  до  дияволів.

Чарівний  туман  мене  все  гойдав,
Мій  пречистий  Одуд  відлітав  у  вирій,
Пурпурний  бузок  колискову  співав,
Присипляв  мої  нікчемні  мрії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818336
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2018


Якщо

Якщo  немає  сенсу,
Воно,  як  мрія,  без  дії.
Якщо  несе  пустоту,
Ховається  в  думі.

Якщо  не  має  плоті,
Проте  всі  його  бояться  ,
Не  п'є  людської  крові,
Та  нерви  пожерає.

Якщо  стах  дарує
Розчарування,  паніку,
Нездійснену  мрію,
То  якщо  -  ніщо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817895
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2018


Своя людина

Тримати  за  руку  свою  людину  -
Це  більше  ніж  просто  літати,
Це  ніби  триматись  за  хмарину
Без  варіанту  впасти.

Вдихати  повітря  своєї  людини  -  
Це  більше  ніж  просто  залежність,
Це  ніби  витати  над  планетами  
І  бути  готовим  піти  у  нескінченність.

Лежати  біля  своєї  людини  -  
Це  більше  ніж  просто  спокій,
Це  ніби  рай  спустився  до  землі
І  мир  запанував  у  пеклі.

Слова  своєї  людини  -
Це  більше  ніж  просто  вогонь,
Це  ніби  бездоганні  діаматни
Падають  у  бездонний  океан.

Своя  людина  -  це  не  гомосапіенс.
Своя  людина  нас  завжди  рада.
Свою  людину  нам  Бог  приніс.
Свою  людину  любити  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814873
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2018


Лист

Коли  зорі  зійдуть  в  ряд
І  вже  не  буде  НАС,
Я  хочу  мати  спогад,
Який  грітиме  мене  по  ночах.

Надішли  мені  лист,
Який  я  буду  читати
Перед  сном  у  сутінках
У  своїй  кімнаті.

Я  знала,  що  так  буде,
Вже  давно,
Ще  коли  вперше  вдарило  серце
Під  моїм  ребром.

Коли  заглянула  в  очі  твої,
Я  побачила  іскри  яскраві.
Тоді  готова  була  йти  в  невідомі  краї
І  палати  в  нашому  вогні.

Та  тепер  розходяться  наші  шляхи
І  прийдеться  палити  мости,
Слова  прощання  сказати  
І  сльози  на  щоках  витирати.

Пам'ятатиму  найкращі  моменти,
Кожне  слово,  яке  ти  встиг  сказати,
Сторінки  книг,  які  ми  перегортали
І  все,  про  що  ми  мовчали.

Ті  самі  вітри  й  небеса  лишились,
Лиш  мрія  наша  не  здійснилась.
Та  знаю,  що  надішлеш  мені  лист
І,  читаючи  його,  я  загорнуся  в  наш  фліс.

До  сьогодні  я  його  не  випрала
Й  тобі  не  повернула.
Він  пропитаний  твоїми  духами
І  спогадами,  які  ми  порозливали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814869
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2018


Хто ти для мене?

А  якщо  вірити  зіркам  -  ми  ідеальна  пара.
Та  якщо  послухати  серця  -  ти  мій  катівник.
А  як  запитати  у  сльози  -  ти  її  покарання.
Та  якщо  запитати  у  душі  -  то  ти  її  керівник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814383
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018


Тим, хто забув як жити

Коли  прогримить  туга
І  залиє  все  навкруги,
Опирайтеся  на  крила
І  летіть  лиш  догори.

A  як  промінь  сонця  їх  обпече,
Падайте  вниз  упевнено,
Не  підставляйте  страху  плече
І  він  розсіється  миттєво.

Не  будьте  рабами  страху,
Станьте  сильними,  як  гора.
Не  бійтеся  почати  війну,
Бійтесь  встати  на  коліна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814380
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.11.2018


Другий шанс на життя

На  своє  вісімнадцятиліття,
Коли  горіла  остання  свіча,
Побажала  зупинку  серця.

Ніхто  ніколи  й  не  підозрював,
Що  в  її  блакитних  глибоких  очах
Ховається  така  химерна  мрія.

Посмішка  її,  немов  казкові  чари  -
Захоплюють  усіх  людей  навкруги,
А  вбивають  її  власні  думки...

Кулаками  психіку  її  руйнують,
Наскрізь  любов  прострілюють,
А  душу  крихку  ножем  ріжуть.

Як  міграціїні  птахи,  слова
Постійно  назад  вертаються  
І  не  дають  спокійного  життя.

Утекти  від  себе  не  можливо,
Лиш  від  душі  розчленованої
Людьми,  яких  ми  так  любимо.

Суіцид  немає  лиця  і  настрою,
Ховає  синяки  під  косметикою,
Та  посміхається  за  звичкою.

Він  забув  як  плакати,
Які  на  смак  сльози
Та  щасливі  хвилини.

Він  знеболювальне  вживає  :
Сигаретний  дим  поглинає
І  холодним  Віскі  запиває.

Він  має  очі,  як  лід,  крижані,
В  яких  бігають  гострі  ножі
І  очікуваний  прихід  його  смерті.

Повірте  мені  на  словах,
Що  суіцид  має  ім'я  -
Другий  шанс  на  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812233
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 01.11.2018


Парк атракціонів

Не  буває  падіння  без  злету,
Але  й  стрибка  без  асфальту.
Не  буває  Дверей  без  замка,
Та  буваєдім  без  вікна.

Буваєкохання  без  слів,
Але  не  ціль  без  мрій.
Буває  усмішка  без  щирості,
Але  не  щастя  без  любові.

Буває  доброта  без  турботи,
Але  не  зло  без  вигоди.
Буває  сповідб  без  каяття,
Але  не  рай  без  страждання.

Бувають  близькі  стосунки  без  поцілунків,
Але  й  бувають  стосунки  без  поцілунків.
Бувають  крила  без  пір'я,
Але  не  чайки  без  моря.

Не  буває  вогню  без  іскри
Й  не  буває  полум'я  без  попелу.
Не  буває  краплі  без  хмаринки
І  не  буває  веселки  без  дощу.

Буває  й  не  буває,  може  й  не  може...
Тугими  ремнями  все  в  житті  пов'язане.
Вогонь  і  вода,  любов  і  страждання,
Люди  і  природа,  у  всіх  одна  горка  -  життя.

В  парку  атракцінів  знаходимось  ми,
Хтось  загублений  в  натовпі,
Хтось  чекає  в  черзі  до  каси,
А  хтось  вже  катається  на  гірці,

Когось  нудить,  а  хтось  щасливий,
Хтось  веселий,  а  хтось  похмурий.
Та  всі  ми  в  парку  атракціонів,
Всі  ми  щасливі  до  болі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811928
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2018


Дозволь

Дозволь  мені  бути  з  тобою,
Дозволь  вдихати  твоє  повітря.
Біля  тебе  я  зможу  стати  собою,
Не  кажи,  що  це  -  просто  мрія.

Я  хочу  бути  з  тобою
І  ти  чуєш  мі  клич.
Я  готова  заплатити  кров'ю
За  ще  одну  з  тобою  ніч.

Я  можу  душу  продати
Просто  для  нашого  щастя,
А  ти  -  мене  далі  гнати
І  свобідно  жити  без  горя.

Страшно  бачити  тебе  з  іншою
Та  щасливим  вже  не  зі  мною.
Огидно  харчуватися  помстою
І  почуватись  самотньою.

Маєш  право  мене  спалити,
Але  чарів  не  використовувала.
Можеш  сокирою  мене  порубати,
та  я  одна  тебе  щиро  кохала.

Спогади  тобі  не  вдасться  вбити,
Вони  будуть  жити  для  нас,
Навіть  попри  всі  бурі  та  війни,
І  вогонь,  який  згас.

В  мені  мрійниця  жила-поживала,
Хотіла  з  тобою  за  ручку  піти  да  раю.
Та  сама  пішла  по  вені  рана.
Ніколи  так  і  не  почую,  як  ти  скажеш  :  "дозволяю"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811927
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2018


Помста

Хто  вірив,  що  ти  кохав  ?
Мабуть,  це  був  Самообман.
Це  він  ніколи  сумніву  в  тобі  не  мав,
А  навпаки  казав  :  "Не  посміє  брехати  нам!"

А  хто  кричав,  що  кохав?
Мабуть,  твій  друг  обманював.
Він  просто  мовчки  мене  кляв
І,  не  подаючи  вигляду,  використовував.

Я  була  засобом  твоєї  насолоди,
Я  була  квіткою  пишної  вроди
Була...  а  тепер  образою  зсохлася
І  Чорною  імлою  серце  вкрилося.

Цілунку  прощення  вже  не  буде,
Бо  моєї  чистоти  вже  не  повернути.
Останнє  солодке  слово  моє  прийде,
Лиш  не  сьогодні,  доведеться  почекати,

Адже  помста  -  це  з  перчинкою  страва,
І  смачніша,  коли  холодною  подається.
Коли  наїсишся  -  мене  огорне  Насолода,
Яка  була  щоночі  в  тебе  під  ковдрою  присутня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811537
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 27.10.2018


Мамо!

Мамо,  мені  подобається  почуватись  беззахисною,
Я  розівчилась  бути  самотньою.
Мамо,  мені  подобається,  коли  він  поруч,
Він  зі  мною  завжди  дліч-о-пліч.
Коли  я  з  ним  падаю  -
Вище  хмар  злітаю.
Мамо,  що  зі  мною?
Я  вперше  таке  відчуваю.
Щастя  й  біль  вирують  в  мені  водночас,
Я  це  вихор  стримую  весь  час.
Та  ця  погода  мені  під  контроль  не  дається,
А,  навпаки,  ще  більше  на  волю  рветься.
Мамо,  а  може  я  хвора?
У  мене  постійно  скаче  температура.
А  як  бачу  його  -  в  горлі  комок  встає,
А  коли  він  мене  обіймає  -  повітря  не  вистарчає.
Не  переживай,  ми  будемо  разом,  клянусь,
Та  якшо  я  біля  нього  задихусь?
Мамо,  мені  подобається  колір  його  очей...
Якось,  під  час  тих  безсонних  ночей
У  його  однокімнатній  квартирі,
Ми  були  багатші  за  міліонерів.
Мені  так  з  ним  солодко,
Але  чомусь  так  страшно.
Мамо,  я  дуже  боюся,
Що  він  мені  подобається...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810821
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2018


Не  розказуй  мені  казок,
Адже  ти  не  знаєш  моїх  думок.
Не  даруй  диявольські  крила,
Бо  долечу  лише  до  пекла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810394
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018


Що шукаєш у сірому асфальті?

Як  важко  деколи  вимовити  "привіт"
Та  ще  важче  "прощай"  казати.
Як  важко  поглянути  в  очі  твої,
Та  ще  важче  від  них  погляд  відірвати.

Чому  ти  йдеш  не  дивлячись  уперед?
Що  шукаєш  у  сірому  асфальті?
Там  квітка  вже  не  проросте,
Як  і  ти,  немає  жодних  шансів.

А  ти  все  сам  самотою  йдеш,
Вже  для  тебе  не  існує  завтрашнього  дня.
Ненароком  мене  штовхаєш,
Я  для  тебе  всього  лиш  тінь  минулого  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810071
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018


Чому хтось егоїстом стає?

Запам'ятайте  мене  такою  :
Веселою  та  простою.
Не  зважайте,  що  часом  сльози  ллються,
Адже  так  з  кожним  часом  стається.

Не  зважайте  тепер  на  постійну  тугу,
Просто,  зрозумійте,  забагато  болю.
Я  ж  теж  людина,  пригадайте,
І  тому  також  маю  право  ридати.

Згадайте,  що  кожен  людина
І  в  кожного  може  бути  чорна  смуга!
А  тепер  добре  подумайте,
Чому  хтось  егоїстом  стає?

Я  не  жилетка  і  не  пес!
Вас  може  попутав  біс?
Я  -  особистість,  людина,  душа,
У  мене  також  є  почуття!

Чому  ніхто  не  питає
Як  у  мене  справи?
Не  при  вітання  чи  з  ввічливості,
А  справді  щиро  з  цікавості.

Будьмо  перед  собою  чесними...
Всім  все  одно  де  і  як  ми.
Живе  егоїст  у  кожному  з  нас,
А  живиться  байдужістю  інших  (без  образ).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809961
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2018


Аушвіц-Біркенау

Вже  виросла  трава  зелена  й  запашна.
Музей  у  Кракові  для  когось  -  могила.
Туристи  ходять  по  висохшій  крові,
Всі  чітко  бачать  ваші  долі.

Я  чую  ваші  голоси  і  молитви,
Я  бачу  ваші  кроки  й  шляхи.
Стіни  пропитані  вами...
Вашими  сльозами  та  словами.

Пробачте  тих,  хто  зістригав  ваше  волосся.
Пробачте  тих,  хто  знецінив  ваші  життя.
Пробачте  тих,  хто  совість  загубив.
Пробачте  тих,  хто  до  вас  смерть  привів.

Непробачальні  речі  пробачте,
Але  ніколи  не  забувайте!
Бо  той,  хто  своєї  історії  не  знає,
Ненавмисно  її  помилки  повторяє.

Не  хотіли  вони  піжами
Вашою  ж  кров'ю  заплямити,
Хотіли  расу  очистити,
Вас  з  лиця  землі  стерти...

Відколи  люди  -  це  шкіра?
Відколи  люди  -  це  культура?
Відколи  люди  -  це  територія?
Шкода,  що  людина  -  не  тварина.

Хіба  ж  лис  уб'є  лису
Через  те,  що  слабша?
Хіба  лев  нападе  на  білу  львицю
Через  те,  що  вона  інакша?

Хіба  буде  вовк  дивитися  на  брата
Як  той  з  голоду  помирає?
Хіба  кішка  піде  від  кота,
Коли  він  про  допомогу  благає?

Чи  є  гірше  за  тваринні  інстинкти?
Є...  Це  -  людська  натура.
Ця  порода  не  знає  щедрості,
А  лише  :  "Ця  моя  територія!"

Хочу  стати  твариною.
Гірка  доля  мене  чекатиме,
Але  я  точно  знатиму,
Що  мій  на  мене  не  нападатиме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809957
рубрика: Вірші, Поетична мініатюра
дата поступления 14.10.2018


Як Любов шукала свою душу

Десь  там,  де  мірялись  силою  Віра  і  Надія,
Їхня  сестра  на  горі  незворушно  стояла.
Питала  в  Місяця-батька  куди  втікла  її  душа.
"Мої  зорі  її  шукають"  -  щоночі  їй  відповіда.

Минали  дні  та  місяці,  а  душа  не  появлялася,
От  і  Любов  сама  на  пошуки  пішла...
Забрела  за  хмари,  за  десяті  небеса.
Зустріли  її  Гордість,  Хоробрість  і  Слава.
 
"Твоя  душа  нам  на  дорозі  стояла,
До  Миру  всіх  людей  закликала.
Ми  її  закували  у  кайдани  зі  срібла,
Сидить  найглибшій  в'язниці  нашого  міста".

Любов  провідати  свою  душеньку  попросила...
Вона  сиділа  біля  пліснявої  стіни,  самотня.
Замурзана,  брудна,  сумна  і  перелякана.
Трусилася  вся  і,  як  смерть,  чомусь  бліда  була.

"Де  ж  ти  гуляла?  Чому  за  границі  перейшла"
"Мене  там  потребували,  чиясь  матір  кликала.
Завдяки  мені    закінчилась  в  людей  війна."
"Тоді,  з  якої-такої  причини  ти  так  поблідла?"

"Коли  я  на  землю  ступила,  я  засвітилася.
Там  стільки  емоції,  дуже  сильна  енергетика,
Лиш  трішки  похмура,  чорна  аура  на  горі  стояла,
Бо  туди  прямувала  смерть,  я  її  подих  відчувала.

Всіх  крилами  білими  своїми  я  прикрила,
Тому  Смерть  своїми  стрілами  нікого  не  ранила,
А  тут  прийшла  Слава  і  в  кайдани  мене  закувала.
Я  в  людей  про  допомогу  просила,  я  ж  їх  урятувала,

А  вони  об  мене  ноги  повитирали  і  я  заплакала...
Вони  мене  бити  почали  і  я  запитала:
"Що  я  вам  такого  зробила?  Я  порятунок  принесла!"
А  вони  :  "Ти  нам  почуття  та  біль  подарувала!"

Але  це  ж  не  я  їм  біль  приносила,  це  -  Кохання!
Я  просто  проти  неї,  Горя  та  Божевілля  безсила..  
Людей  від  них  не  порятую,  заслабка  я,
Але  людське  єство  -  їхнє  спасіння.

Безмежну  магію  у  собі  ховає,  немає  правил  використання.
Просто  Гордість  володіє  зараз,  це  її  епоха  панування.
Поки  я  у  в'язниці  холодній  сиджу  забута  і  бліда,  
Гордість  широко  всміхається,  бо  прихильністю  харчується.

Я  тлію,  але  поки  житиме  моя  навіть  найменша  донька,
Яку  я  народила  для  хулігана-підлітка  -  житиму  і  я.
Біда  у  тому,  що  люди  оглухли  і  не  чують  свої  серця,
А  лиш  в  якісь  "коробки"  задивляються."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809896
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2018


Ти не був найкращим

Ти  не  був  найкращим,
Але  найвірнішим.

Через  тебе  не  раз  плакала  душа,
Хоч  ти  й  не  здогадувався.
Через  тебе  не  одна  намокла  подушка,
Поки  я  тобі  снилася.

А  сльози  мої  -  з  чистою  любові
Розбавлені  болем,
А  твої  обіцянки  розмальовані
блідо-сірим  горем.

В  очах  сухих  -  порожнеча.
Вони  вдивляються  в  небеса,
Все  чекають  ночі  кінця
І  перечитують  всоте  твого  вірша.

У  тих  рядках  -  наше  літо
І  твої  безсмертні  слова,
В  них  твою  посмішку  видно
Та  твої  минулі  почуття.

А  поміж  рядками  ми  сидимо
Й  не  чекаємо  щастя.
Воно  в  нас...В  нас  двох,
Як  зоря  в  небі,  іскриться.

Втекло  наше  щастя
Після  першого  морозу,
Зрадило  наші  серця  
З  першою  ж  сльозою.

Ти  не  був  найкращим,
Але  був  моїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809880
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2018


Мій друг - Життя

Кажеш  без  нього  не  прожити  й  дня,
Коли  воно  без  сліду  на  руках  помира.
І  весь  світ  колір  змиває  зі  себе
Коли  його  немає  поруч  тебе.

Познайомлю  тебе  зі  своїм  другом,
Хоч  для  кожного  поета  він  є  ворогом.
Життя  поруч  зі  мною  йде  в  ногу.
Попрошу  звернути  увагу,

Що  кожного  до  себе  запросив
І  подяки  мало  від  кого  почув.
Попрошу  зауважити,  що  дарунки  приносить
Щодня,  а  у  відповідь  нічого  не  просить.

Він  дає  посмішку  кожному  -  людину.
Одну,  дві  чи  сто,  це  не  так  важливо.
Ти  не  Ромео,  я  не  Джульєтта
Знайдеться  ще  одне  кохання.

На  жаль,  кращого  друга  годі  шукати,
Без  сенсу  про  нього  в  людей  питати...
Просто  він  під  час  гіркого  смутку
Не  буде  зловтішатись,  а  подарує  посмішку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809753
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 12.10.2018


Слова

"Ти  моя  ганьба!  Ще  та  донечка!"
Після  таких  слів  чекаєш  останнього  дня,
Як  благословення,  як  шансу  на  життя.

"Ти  нездара!  Звідки  в  тебе  руки  ростуть?"
Після  цих  слів  чути  як  мрії  у  прірву  падають,
Як  вони  благають  про  порятукок  і  кричать...

"Ти  хто  така?  Зійди  з  дороги!"
Після  них  серце  зупиняється  з  тривоги
І  йдуть  назад  всі  попередні  кроки.

Удар,  біль,  кров  на  душі,  крила  зламані.
Через  них  зігнивають  особистості,
Через  них  ще  невідомі  -  вже  безвісти  зниклі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809752
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2018


Вітаю кожного

Привіт,  поламана  людинко,
Роздроблена  на  тисячі  кусочків,
Мрійнику,  тупе,  примаро,
Кожен  із  вас  належить  до  окремих  світів.

Вам  подобається  як  несе  вас  ріка
І  як  спопеляє  весняне  сонце?
Ви  колись  бачили,  щоб  за  вітром  взлітав  літак
І  без  хвиль  жило  царство  водне?

Чи  ж  не  пора  позакривати  роти
І  припинити  шукати  сенс  життя?
Візьміть  або  віддайте  себе  в  руки!
У  руки,  які  врятують  вашого  серця  биття...

Гляньте  угору!  Хіба  ж  не  краса?
Хіба  не  задовільняє  вас  тутешня  природа?
А  вночі  ще  більше  чепуряться  небеса,
Бо,  мабуть,  святкують  чиєсь  новосілля.

Вам  ще  зарано  туди  летіти,
Ще  не  маєте  крил.
Ви  ще  не  встигля  життя  посмакувати,
І  без  вас  достатньо  могил.

Тиша  знає,  коли  їй  прийти  слід,
Вона  завітає  без  гостей,  одинока  й  мила.
Вона  не  ступить  через  поріг,
Лише  запросить  на  ваше  новосілля.

Вручить  дарунки,  які  ви  заслужили:
Крила,  роги,  землю  чи  кайдани.
Залежить,  що  ви  на  землі  зробили...
Чи  дали  комусь  крила,  чи  наставили  роги.

Збирайте  свої  осколки,  почуттів  шматки!
Вилязьте  зі  своїх  світів,  могил  і  склепів!
Такого  воскресіння  ще  ніхто  не  бачив.
Живіть  до  останнього  видиху  почуттів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809665
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2018


ТИ

Я  люблю  твоє  тіло,
як  дощ  моє  вікно.
Я  кохаю  твою  душу,
як  зорі  темну  нічку.
Мені  необхідний  ти,
щоб  літати  над  горами.
Мені  потрібен  твій  час,
бо  лиш  він  порятує  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809664
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018


Почуття

Він  тримав  мою  руку  так  ніжно,
Як  хвиля,  яка  торкається  берегів,
А  коли  відпустив  її  різко  -
Почуття,  гірше  за  буревій,
Всіх  метеликів  в  животі  убило.
Він  забрав  їх  до  себе  у  небеса.
А  щоб  не  було  мені  самотньо,
Залишив  для  мене  наше  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809585
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018


Ти малював

Ти  малював  прекрасні  мрії
Пензлями  тютюновими,
Димом  надавав  їм  відтінки,
бракувало  фарби  лише  одної.
Своєю  пропитаною  любов'ю  кров'ю
Я  домалюю  захід  яскравого  сонця
Згасаючий  і,  як  наше  кохання,
приходячий  після  темноти  знову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809583
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018


Тік-так

Тік-так,  тік-так...
Ніхто  на  нього  не  зважає,
Ніби  стоїть  просто  так.
Та  він  постійно  нагадує.
Тік-так.  Бам!  Бам!
"Час  спливає!  Час  тікає!  -
Кричить  він  нам  -
Ловіть!  Що  вам  заважає?"
Тік-так...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809235
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2018


Тет-а-тет з сигаретою

Сьогодні  я  тет-а-тет  з  сигаретою.
Вона  знає  більше  ніж  будь-хто,
Вона  навіть  чує  думки,
А  ви  й  слова  не  здатні  вловити.

Ви  колись  чули  як  говорить  сигарета?
Коли  так  тихо,  що  аж  глушить,
Вона  розказує  історіїї  з  чийогось  життя,
Які  людські  серце  тушать.

Можливо,  звучить  по-дурному
Та  вона  врятувала  не  одну  людину.
Коли  лишається  вибір  "бути  чи  не  бути",
Сигарета  допомагає  дихати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809118
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2018


Повторив би помилку?

Ти  б  повторив  помилку  ?
Полюбив  би  знову  мене?
Як  тоді,  за  щиру  усмішку,
Стрибнув  би  в  небо  голубе?

Знову  проводжав  би  додому
Осінньою  холодною  порою
І  дзвонив  би  щодня  просто  так?
А  не  дізнатись  чи  світить  тобі  мій  маяк?

Другий  шанс  тобі  не  дано,
Бо  не  боришся  за  нього.
Ти  лише  вмієш  говорити,
Твої  слова  вміють  манити.

Та  розум  у  мене  -  стіна  кам'яна,
Дурнів  та  звабників  не  пропускає.
Перебратись  через  неї  би  змогла
Лише  чиста  душа,  яка  розуміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809102
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018


Вона все чекала

Вона  все  чогось  чекала.
Чи  то  світанку,  чи  то  ночі,
Чи  то  й  сама  поняття  не  мала...
Чи  то  хотіла  лиш  заплющити  заплакані  очі.

Вона  все  чогось  шукала.
Чи  то  погляд  його  теплий,
Чи  то  музу  все  виглядала,
Чи  ж  просто  запах  кави  приємний.

Вона  все  про  щось  думала.
Чи  про  родину,  чи  про  кохання
Чи  про  завтра,  чи  про  вчора.
Вона  зорієнтуватись  не  встигала.

Та  вона  про  одне  забувала,
Про  сьогоднішню  днину.
Вона  так  і  не  спіймала
Свою  неждану  останню  годину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809057
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2018


Поверни мені мою зорю

Верни  мені  мою  зорю,
Яка  загубилась  у  ночі.
Верни  мені  мою  іскру,
Яка  згоріла  у  вогні.  
Розвертай  всі  вітри,
Які  я  віддала  тобі,
Бо  мене  піднести,
Нікому  більш  не  зуміти.
Верни  частинки  душі,
Яких  так  бракує.
Поверни  їх  сльозі,
Яка  без  них  не  чує.
Поверни  крила  думці,
Вона  ж  помирає,
Снуючи  на  землі,
Неба  запах  забуває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808883
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Мені бракує тебе…

Бракує  слів...
Мені  бракує  слів.
Слова  -  просто  складені  букви,
безсенсові,  порожні.
Казали  більше  мені  твої  губи,
сповнені  теплом,  мої.

Бракує  снів...
Бракує  про  тебе  снів.
Приходь,  милий,  я  запрошую,
чекатиму  щовечора  перед  сном,
бо  лише  там  ти  кажеш  правду
і  дорожиш,  коли  ми  вдвох.

Бракує  мрій...
Бракує  наших  мрій.
Мрії  -  більше  ніж  почуття,
а  спідьна  мрія  -
невидима  ниточка,
яка  ніколи  не  обривається.

Бракує  днів...
Бракує  з  тобою  днів.
Хотілось  би  повернути  минулий  рік,
коли  я  щодня  бачила  твої  очі.
Хотілось  би  пережити  ще  мить,
коли  відчість  тривали  без  тебе  ночі.

Бракує  змій...
Бракує  тих  самих  змій,
які  отруювали  мою  душу,
які  робили  з  тебе  ідеал,
мене  -  щасливішою  за  Іуду,
а  з  твого  слова  -  капкан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808856
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018


Прохання

І  кожне  слово  ваше,
як  ніж  у  серце.
Але  це  крововилив  лікарі  не  виявлять  
і  причину  болю  не  пояснять.
Не  існує  операції,  щоб  усунути  ці  симптоми
та  є  один  шлях,  щоб  їх  не  відчувати.
СМЕРТЬ...
Боже!  Убий  мене!
Цих  мук  позбав!
Забери  життя  моє!
Молитви  перед  ніччю  я  ніколи  не  пропускав!
Змилосердься  наді  мною
і  я  назавжди  лишуся  рабом  Твоїм!
Прошу  Тебе!  Дай  хоч  знеболювальне!
Забери  серце!  Воно  навіки  Твоє!
Шви,  які  наклав  лише  вчора  рвуться.
Бери,  бо  ці  рани  точно  не  загояться.
Люди,  які  лишили  шрами,  ранили  душу.
Рідні,  які  казали,  що  люблять,  били  ще  дужче.
Вороги  сипали  сіль  на  рану,
а  кохані  їм  в  цьому  помагали.
Боже,  не  маю  сили  жити,  я  поламався.
Прошу,  не  дай  мені  завтра  прокинутися!
Благаю,  вирви  цей  біль  з  мене,  він  не  минає,
бо  самому  віддати  -  відваги  не  вистарчає.
Я  не  маю  сил  терпіти  і  ходити,
страждати  і  водночас  так  любити.
Це  кохання  висмоктує  з  мене  все  життя.
Тут  я  є,  а  тут  мене  вже  нема...
Доля  завжди  підходить  до  мене  крадькома
і,  коли  я  розумію,  що  немає  вже  вороття,
вона  затискає  мене  до  стіни...
І  знову  ніж  у  моїй  спині.
Господи,  дивну  долю  ти  мені  послав:
Терпіти,  любити,  плакати.
Коли  ж  я  на  таку  заслужив?
Чи  всі  кращі  просто  розібрали?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808751
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2018


Ніколи

Без  початку  і  кінця
Я  шукала  сенс  життя.
Люди  казали,  що  кохання
Є  сенсом  мого  існування.

Тобто  для  болю  я  по  землі  ходжу?
Для  сліз,  які  ятрять  душу  мою?
Я  дихаю  для  того  хлопчини,
Який  пожерає  серця  без  причини?

Ніколи  в  своєму  житті  
Я  не  буду  в  його  полоні!
Не  буду  для  нього  рабинею
Якій  байдуже,  що  він  робить  з  нею!

Ніколи  я  не  буду  й  твоєю,
Дружу  лише  зі  своєю  душею.
Від  початку  й  до  кінця
Самотньо  блукатиму  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808746
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.10.2018


Ми - інь і янь

Між  нами  тисячі  миль,
Їзда  кілька  годин.
Між  нами  сто  країн
І  стільки  несказаних  слів.

Між  нами  біль  і  морози,
Між  нами  кров  і  сльози,
Між  нами  печаль  і  горе,
Між  нами  почуття  тоне,

Між  нами  вірти  холодні,
Між  нами  квіти  в'ялі.
Ночі  переповнені  муки
І  дні  сповнені  скуки.

В  нас  холодні  долоні
І  такі  ж  душі,  самотні.
В  нас  очі  пусті  та  вогкі,
Але  як  океан  глибокі

В  нас  мертві  серця,
Які  досі  в  такт  б'ються.
В  нас  одинакові  думки,
Які  звуться  спогадами.

В  нас  немає  жодного  почуття,
Лиш  мокро  -  перетекла  сльоза.
Ніч  і  день,  як  я  і  ти,
Один  без  одного  не  можуть  існувати.

Інь  і  янь,  як  ти  і  я,
Між  ними  велика  різниця.
Ти  і  я,  як  сонце  й  місяць,
Між  ними  велика  відстань.

Ми  не  зустрінемось  ніколи,
Не  перекинемось  ні  словом.
Ми  -  день  і  ніч,  ми  -  сонце  й  місяць,
Мабуть,  нам  так  долею  судилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808578
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018


Маленька дівчинка

В  середині  мене
маленька  дівчинка  живе.
Не  носить  вона  кульчики,
топи  та  короткі  шортики,
не  переймається  проблемами,
спілкується  лише  з  думками.
Танцює,  співає,  читає,
пише  творить,  малює.
Та  усе  це  вона  робить  вночі
мріями  своїми.
Не  має  сумніву,
не  має  страху.
Вона  сором'язлива.
З  кавою  в  руках
сидить  часто  на  підвіконні
забута  в  буденності.
Дівчинка  спостерігає  за  зорями  щоночі
і  не  знає,  що  вони  зазирать  їй  просто  в  очі.
Вони  пліткують  тихенько,
поки  вітер  не  подує  легенько
й  не  розвіє  волосся  дівчинки.
Поки  не  підуть  по  тілу  мурашки,
вона  сидітиме  і  питиме  каву
аж  до  ранку.
Вона  досі  мріє
і  не  помічає  як  тліє.
Я  вбиваю  власноруч  її
і  оживляю  кожної  ночі.
Це  єдина  пора,
коли  зі  мною  вона.
Ні,  сонце,  зажди,
дай  ще  хвилинки  зо  дві.
Маленька  дівчинка  ще
спати  не  хоче,
вона  ще  не  домріяла,
ще  каву  не  розсмакувала.
Почекай,  нехай  ще  трохи  поживе,
до  часу,  як  рутина  її  поглине

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808405
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 30.09.2018


Питання для себе

А  якщо  зникну  я,
Ти  пошкудуєш,  що  не  сказав  ці  слова?
А  якби  зникнув  весь  світ,
Ти  хотів  би  вернути  свій  біль?

Забажав  би  повернути  життя?
Відкрити  очі  на  роботу  зрання?
Побачити  дітей  і  дружину?
Відчути  любов  і  тугу  знову?

Вибору  ні  в  кого  немає,  шкода,
Що  лише  одне  в  кожного  життя.
Всім  цей  подарунок  дано
Та  ніхто  не  дякує  за  нього.

А  отримавши  другий  шанс,
Ти  полюбив  би  сумний  час?
Почав  би  цінувати  миті,
Коли  ти  можеш  плакати?

Полюбив  би  краї,
Де  лиє  дощ  навкруги?
Не  хотів  би  піти  геть,
Де  ходила  твоя  смерть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808398
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2018


Шизофренія

Дим  заповнив  мої  легені,
Я  знову  затягую  сигарету,
Щоб  сьогодні  уночі
Спалити  до  тла  свою  тугу.
Здається,  я  божеволію.
У  голові  твій  голос  чую,
Куди  не  піду  -  тебе  бачу
І  запах  твій  впізнаю.
Вікна  не  можна  відкривати,
Тому  кімната  вся  в  тумані.
На  зовні  вийти,  щоб  сонце  побачити  -  
Двері  на  замок  замкнені.
Б'юсь  об  заклад,
Що  ти  мене  не  пам'ятаєш.
Б'юся  об  віконну  шибку,
Бо  ти  мого  імені  не  пригадуєш.
Ти  навіть  не  можеш  уявити,
Як  я  хочу  стрибнути.
Ці  стіни  тиснуть  на  мене.
Всі  я  виводять  мене  з  себе.
Спогад  про  тебе
І  я  кричу!
Згадай  мене,
Бо  я  до  тебе  лечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808246
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.09.2018


Посивіла мишка

Сіра  мишка  тікала  від  ніг,
Бо  вони  ніколи  її  "не  помічали",
Доптали  її  маленький  хвіст
І  брудними  словами  обливали.

Їй  не  було  місця  в  цьому  світі
Й  вона  це  добре  розуміла.
Ховала  себе  і  думки  у  куті,
Коли  самотністі  її  обімала.

Вона  була  не  така  як  всі,  зовсім  інша.
Вони  -  біленькі,  неначе  сніг
Метушились  навколо  сірої  крапельки  горя.
Та  її  змінила  лише  одна  мить.

Її  коплула  нога  просто  в  озеро  сліз,
Вона  ловилась  за  кожну  ниточку
Та  винирнула  зі  своїх  давніх  мрій.
Все  життя  змінилось  в  секунду.

Як  підсніжник  серед  лютої  зими,
Вона  з'явилась  просто  нізвідки.
Життя  малювало  її  в  різні  кольори,
Але  один  залишився  назавжди.

Сивина.  Вона  посивіла  зарано
Та  завдяки  цьому  вона  лишилась  особливою.
Привернула  уваги  чимало
Та  було  запізно,  вона  стала  розумною.

Не  брешіть,  що  цікавила  вас  миш  сіра,
Вона  лише  плуталась  під  ногами,
А  тепер,  коли  її  пофарбувало  життя,
Не  надійтесь,  не  бігайте  під  її  лапками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808245
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.09.2018


Моя троянда

Я  поливала  її  своїми  слізьми,
Мабуть,  тому  вона  ніколи  не  цвіла.
А  коли  ми  були  дітьми  -
Спалювала  її  до  кінця.
Та  вона  виростала  знову  і  знову,
Пишна  та  запашна.
Немов  принцеса  в  золотій  короні,
Одного  разу  вона  розцвіла.
Притягувала  кожну  душу  і  кожен  погляд,
Розпускалась  просто  на  очах,
А  у  відповідь  не  вимагала  догляд,
Просила  лиш  води,  дозвіл  на  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807063
рубрика: Вірші, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2018


Кришталь

Моє  серце  для  тебе  -  кришталь,
А  ти  граєшся  ним,  як  м'ячиком.
Воно  відчуває  навіть  твою  печаль,
А  ти  трактуєш  його  лише  органом.

Бережи  його  -  це  чистий  кришталь,
Тільки  ти  його  надщерблюєш.
Це  все  дуже  тонка  грань.
Лиш  поглянь!  Що  ти  робиш?

Вино  вилилось  з  нього...
Хто  винен  у  цьому?
Ніхто...
Мені  прийдеться  прибирати  знову.

Осколки  клеїти  не  схочеш
Та  сліди  за  собою  замести  не  зможеш.
Ти  нового  кришталю  захочеш
Та  бумеранг  знайде  тебе,  коли  втекти  не  впієш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807060
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2018


Ще не попрощалась

Я  прощалась  з  тобою,
Коли  було  самотньо.
Я  прощалась  з  тобою,
Коли  тебе  бракувало.

Лиш  сонце  все  мені  розповідало,
Як  тобі  живеться  і  з  ким  ведеться,
Лиш  воно  по  секрету  ділилось,
Що  та  хто  тобі  сниться.

Бо  місяць  -  твій  брат,  мовчить,
Як  і  ти,  лиш  освічує  тихо  шлях.
Та  знаю  я,  що  під  твоїм  вікном  кричить
У  весь  голос  про  мене,  ну  й  нехай...

Я  прощалась  з  тобою,
Коли  сонце  за  обрій  сідало.
Я  попрощалась  з  тобою,
Коли  мене  нестало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806730
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018


До чого котиться цей світ?

До  чого  котиться  цей  світ?
Кожеш  гріх  -  це  просто  міф,
Кожна  брехня  -  інша  правда,
Тож  складіть  свої  крила.

Немає  куди  полетіти,
Немає  вже  доброти  в  світі!
Не  признавайтеся,  що  вмієте  літати,
Не  провокуйтe  нікого  ваші  крила  рубати!

Не  довіряйте  друзям,  довіряйте  ворогам,
Вони  хоч  не  засороиляться  сказати  правду  вам.
Ми  завжди  одні,  у  будь-якому  світі,
І  навіть  у  натовпі  ми  до  краплі  крові  самотні.

По-під  ручку  гуляти  -
Це  просто  спосіб  не  впаси,
А  когось  убити  -  
Це  бажання  самому  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806728
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2018