| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
250-Д
“... I come back fighting.
My weapons are so shiny.
The Great Martian Desert saw my return.
I want to go home now
but somebody’s calling me.
The driver of a MWMIK is honking his horn…
P.S.: …and off I go!”
*** 250-С
“ ...Я краще згину в боротьбі
аніж довічно тлітиму у рабстві.
Мій бій запеклий і вогнетривкий -
від надр земних до крил космічних станцій.
*** 250-М
“...Мої діти
по той бік орбіти,
син і дочка - ранні пташки.
Небесами
відстань між нами,
відміряна точка у різні боки.”
*** 252 -Д
“...Я упаду в рудий пісок,
висмоктуючи кисень зі скупої атмосфери,
і виглядатиму пташок,
що зявляться от-от на захист неба.
І от я вже у їх рядах,
а за горою рідна хата -
камінні стіни, металевий дах
і одинокий дуб листатий.
Мій друже, Дубе, подивись!
Це я, твоя сестра, Калина.
Ти вистояв! Глибоко в червону твердь уріс.
Тут ти свій, а не чужинець...”
*** 252-М
“На порозі
стою і не в змозі...
щось шепочу, летять ластівки.
Ластівочки!
До сина, до дочки
я не в змозі летіти; не в змозі туди!”
*** 252 - С
“... Мальовничі хутори жовтих долин,
електростанції в сухих каньонах,
працівники, виробники товарів і машин
усе і всі беззаперечно хочуть волі!
Золото шукати,
граніт довбати
ніхто не хоче,
а хочуть вони
весною коло хати
квіти саджати
і на столи стелити
лляні скатерки...”
*** 255 - М
“ ... У небі рожевім
зійшлися в двобої,
Один із них -
Мій син...
Син титанів
Зализує рани,
Іде переможцем
По кручах твердих...”
*** 255 - Д
“...This place is so hostile.
It burns them entirely.
It tried to burn me when I was born.
I fight for my garden
as a true survivor.
The battle continues but I’ve already won!
P.S.: …And here I am!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Якесь марення - війна зціпила зуби,
без маски, зняла шубу.
Вже не ховається вона -
тілесною зійшла із полотна.
Моторошно виринула з книг,
кайданами вчепилася до ніг,
підступно просочилася з екранів,
пішла в степи, зайнявшись на світанні.
Чому прийшла?!!
Не буде березневого тепла:
напився березень води,
вовчі на снігу сліди...
цьогоріч збереглись
і квітень опустився головою вниз,
а травень захлинувся у полоні -
юне обличчя, сиві скроні.
Війну поставили у кут -
втікла, змінила свій маршрут.
На півдні вешталась все літо,
пиячила нахабно, їла сито.
допоки осінь не прийшла
і хвойду вигнала з кубла.
Брат-листопад схопив батіг
і став періщити як міг!
Вцілілі горе-вояки
то без ноги, то без руки.
Грудень, січень, лютий - подих крижаний
Гартує... і спонукає до дій!
Сніжинки у танці кружляють, летять,
Ворожі танки горять, горять, горять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Господи, хіба ти є,
що зло розгулює безкарно?
Чи ти глухий, чи вуха затулив?
Чи ти сліпий, чи просто закриваєш очі?
Повсюди вибухи - то може і оглух.
Від спалахів ракет може і засліпило.
Радіоактивний дощ тільки но вщух,
то може твої крила й опустились.
Прокинься, господи, не спи!
Продемонструй ударну силу:
закинь у вир ворожі літаки,
подмухай, щоби флот цунамі затопило.
Стріляй і блискавки метай!
І ми з тобою будемо стріляти.
Нам стане сил оберігати рідний край
і гідно у бою протистояти.
Під ними вже горить земля -
це ми все робим самотужки.
Допоможи топити кораблі
й колони розбивати вдрузки!
Борімося, хоча й одні -
ця боротьба нас об єднала.
Ми в себе вдома - не на чужині,
безсмертя нам зозуля накувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
На полігоні спершу,
а потім в строю.
Спочатку на стрільбах,
а потім в бою.
Б’є ворога влучно
захисник немовлят,
батьків і коханих -
справжній солдат
Заберіть автомат -
він розставить пастки,
замінує поля,
побіжить навпрошки,
застосує реактивні системи
залпового вогню.
А ви що думали?
він експерт,
не просто так...
Загублений автомат...
опинився в грубих
звірячих лапах.
Звір-солдат?
Якщо кожен непотріб
у лапи бере автомат
і цілиться у батьків й немовлят,
хіба це солдат?
Не бійтеся! - біжіть в укриття.
Ховайтеся, плекайте життя.
Чекайте - солдати вже йдуть.
Звірі в пастках - і в цьому вся суть.
P.S.: Слава ЗСУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
Убірайтєсь із нашей святой землі
аткуда прішлі!
Нє нужни нам ваші разбітиє танкі і караблі.
Гаварім на адном язикє, но в наш дом
ви с агньом прішлі, с гранатой в руке.
Вместо сердца - дира
І стєкловатой набитая голова.
Сатрьом в параШОК,
іспєпєлім ваш насільственний “мір”.
Вас ждьот ТЬМА
І засасьот скаплєніє чьорних ДИР.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Чомусь думки тяжіють
додому.
Межи камінних брил
блідого сонця схід, володаря престолу.
Що хоче робить:
вдень пече немилосердно,
а потім накриває сутінками
і обдає морозом, стерво.
Мовчання кратерів лякає,
клуби́ рудої куряви
мандрують вдалечінь.
Потріскана земля - засохша мумія
і спогади життя поїла міль.
Його душа у надрах зачаїлась,
лазить насліпачки і кличе нас:
“ Я тут сиджу, у підземеллі,
вам час сюди, на Марс!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021
Літо прийшло несподівано,
викликаючи справжній шок.
В кронах лип щебетали іволги,
ліс квітчасте зодяг кімоно́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Накла́денець із салом -
традиційний поживний наїдок,
вишукане поєднання
солодких білих скибочо́к
і запашного кислого хліба,
помідора вприкуску чи огірок.
Охолоджує, як забігти до хати
у літню спеку
і відрізати тоненько замороженого сальця́
з маленьким шматочком хлібчика.
Взимку до капусти чи голубця
гріє копче́ними нотками,
тане у теплому житньому м’я́куші,
пробуджує спів душі.
Бутербродові з маслом і ковбасою,
жирною, заводсько́ю
нема куди братися,
комуністу-безбожнику
до смаків шліфованих часом
й материнством землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Арктичне літо - коротке й бліде
як щоки снігової красуні,
ховає декольте блакитної сукні
під хутрами білих лисиць.
Сова і олень годують малят
як і всі.
Вовчиця стереже вовченят...
їм би встигнути до холодів
У водах замерзлих стоять монолітні
вежі бурових робіт.
Із цвіту aзалій виступають помітно
носки брудних чобіт.
І сукня брудна і сама неохайна -
щойно із вишки у тундру зійшла.
Від ранку не ївши ходить кругами
у пошуках ягід й житла.
Нарешті ведмідь приволік їй рибину,
то вдвох й повечеряли - сіли й сидять.
Побрів клишоногий кудись за скелі,
а їй ночівлю треба знайти.
Ридає, лежить на землі і стогне,
почало сніжити - скінчилися літні дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Настала пора як місяць зійшов? -
Ні, ще не пора...
Срібні дзвіночки, тала вода,
крило літака через гущу туману - пора?
Ні - то ма́рево.
То просто блищить луска́,
рештки старої одежі скинуто в полі -
частку мережі.
Піднялись джерела, гуде земля, ще трішки...
Настала пора! -
Як в дуба зміцніла кора,
затихла бджола...
почалася гра...
***
Сяду й чекатиму біля вікна -
зброї цілий арсенал.
Він уже близько - фіксує радар.
Во́роном вбрався,
пір'ям густим.
Циба́є й махає
ланцюжком золотим.
В хаті спокійно - двері на ключ,
ракети наведені власноруч.
Хитрющий диявол
Стук, стук, стук!
Ланцюжка поклав на поріг,
дзьобатий крук.
Взамін подарунок даю -
черв'ячків на рушнику,
насилених на гачки,
сми́кають мої вудочки́!
Втік - знав наперед.
Поки там що, в дзбан лию мед.
Знову прийшов.
Хлепче як чорт, гріє кров.
Інші гостинці лежать на печі:
хліб, сіль, кулемети, мечі,
збірник пісень, сюрікен- зірочки́
бочки смоли і сірники.
Меду напився, але не спить.
Дихає так, аж листя горить.
Коло хати потерся, подався у хлів.
Присвоїв і дротом загородив.
Бомбили по черзі - то він, то я.
Але все одно була нічия!
Не брали його ні кулі ні зірочки́,
ні хліб, ні сіль, ні вишиті рушники,
ні боєголовки, ні дощ, ні град.
Тривала облога, ішов листопад...
Перемир'я укласти настала пора.
Зав'язалася нова гра.
На подвір'ї з мечем і щитом
знервовано б'є хвостом.
Камери вимкнуто всі -
босоніж іду по росі,
як востаннє...
Не сльоза́ми подвір'я заллю
і не справжніми стрілами вб'ю
a під очима наведеними
та косами зплетеними.
Керосину сморід і дим
пік і душив.
Змія хміль
давно розморив.
(Першого дня налитий).
Прочитавши з десяток казок,
ближче стало на крок,
а потім на два -
захиталася йому голова.
Читаю з хистом,
сміюсь ненавмисно.
За́шморги на шиях,
дим... аж до пневмонії.
І так уже кашляв,
аж зорі гасли.
Забрався таки!
До себе, на зміївщину...
Ні землі не дістав,
ані дівчини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Between two Zeroes lies the distance
of random times and various lengths.
The complex map of twisted systems
that is designed to fill space.
All routes are leading to the Zeroes
but reaching them would not make sense.
They're watching closely like two mirrors
reflecting actions from both ends.
Across the vast and foggy universe
that leaves the travellers amazed
with generosity of choices,
so overwhelming for their brains.
And if the choice is right, the route is also adjusted
and speed is set to be just right.
And if it's wrong, then time starts running faster,
increasing velocity till it goes wild
and crushes against the rocky surface of Zero One,
then gets recycled in the loop of Zero Two.
Then the body parts are being stitched for fun
by a surgeon team who have no clue
about travellers next destination
or setting any specific goals.
They only monitor the operation
through spinning vortexes of the black holes,
and see them going round in circles
and searching for the remedy to heal wounds.
They are neither dead nor the immortals,
just lost in silver glow of the moon.
The children of that selfish universe
that lost fertility and killed itself
without thought and having no remorse.
It still progressed whilst being dead.
Noticed by few angelic creatures,
Its virgin beauty was instantly preserved,
saved on a hard drive with new features
added, reprogrammed, and sent into a sleep mode.
They are not responsible for the descendants
but focus mainly on life itself.
The worlds are seen through special lenses,
assistance given if a request is raised for help.
The angels can't be visible in purple clouds
but their voices are polite and clear.
Respond to them, no need to shout.
You may be heard within a year
or two, these are the deadlines.
Depends on how close to the Zeroes you are.
They are more reliable then your careless mother
and will prevent you from travelling too far.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860255
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.01.2020
У лікаря кактус росте в кабінеті.
Сидить, мовчки пише рецепти.
Повітря смердить міцним дезінфектом.
Стерильно. Пусто. При йшов на сповідь.
Кажи, не бреши, що здоровий.
Чистилище... Рай - кінець прийому.
А хочеш, бреши,
ховай симптоми
Із поліклініки тікай додому.
З чистилища в саме пекло театру.
Прооперують, піжаму дадуть картату.
Поселять в стару депресивну палату.
Надовго, до виписки цілий місяць!
Про власний стан абиякі вісті.
Чомусь не по-собі - ні встати ні сісти.
У лікаря шприц,
У лікаря голка,
Під білим халатом
блуза із шовку.
У шафці бинти, жгути, мікстури
Страждання, біль, страх, тортури.
Біль - укол - анестезія.
Від переляку взялась аритмія.
Та все ж, теплиться надія.
Тривогу зняв настій з валеріани
Журба пройшла. Сидиш як пяний.
Щоки горять нездорово-румяні.
Вираз скептичний, але... пускає додому
у рай, та справа не в цьому -
Тіло знову бажає горілки і рому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
[b]Закони людей
Головний закон:[/b]
Вівці породжують овець.
(Траву жують і люблять настанови).
Вовки породжують вовків.
(На здобич будь-яку готові).
Свині породжують свиней.
(Товсти́х і безпардонних).
Корови породжують корів.
(Цицькатих й монотонних).
Змії породжують змій.
(Слизьких і лицемірних).
Козли породжують козлів.
(Простих й високогірних).
Мавпи породжують мавп.
( Кричать, цінують все блискуче).
Щурі породжують щурів.
(Вони де є, там біди неминучі).
[b]***
Зноска - пояснення законів:[/b]
Список усіх істот насущних
в людей, звичайно, є,
але на перших вісім пунктів
розгорнуте досьє.
Людей конкретно і по суті
цікавлять лиш прості зразки:
маленькі очі, великі груди
і гострі зуби й язики.
Тому що переважна більшість
в захопленні від простоти.
Кому не притаманна іншість,
які бояться доброти.
Вся решта файлів у архівах.
Енциклопедія тварин
й комах зразкових поведінок
................................................................
у віршах, піснях, на полотні картин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2019
Шановні користувачі мереж!
Будьте готові до появи Бога.
Скоро настане судний день.
Це може бути зараз
або через десять тисяч років.
Отож, підготуйте достойну відповідь на те,
що ви зробили за цей день,
окрім перегляду відео, новин, світлин,
прослуховування аудіофайлів,
залишення коментарів з приводу того,
що ви їли чи купили,
де розважались,
на чому катались -
свідомість Бога сприймає це не як інформацію,
а як пробіл.
Тому ваша особиста справа
виглядатиме пустим аркушем паперу,
який зжеруть голодні вуста шредера
і поглине полум'я темних сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2019
Опівночі моя краса дичавіє,
росте бур'яном:
стелиться павутицею,
гірчить полино́м.
Опівночі моя нагота у кронах біліє,
у сяйві блискавиць,
падає додо́лу
й лежить горілиць.
Опівночі моя любов дурманіє:
кочегарить в печі,
обертається сльозою
та й котиться по щоці.
***
У мороці привид краси блукає,
в краю полонин.
Мавчині коси шукає
у хутрах ялин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840079
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.06.2019
За обрій! За обрій!
Розлитими фарбами
сонце малює ніч.
Під вечір холодний
повіяло чарами
і плигнула кішка на піч.
Із печі у комін,
із комена в поле,
хутко накрилась рядном,
й Петровим вдяглась батогом.
Й сміється, сміється!
Качається в травах -
смарагдові очі блищать.
Котячого серця
любов не чепала,
а ледве торкнулася п'ят.
Танцюють у но́чі
азартно й завзято,
хитрують у казино
тіні котячі,
прудкі й волохаті,
густе смакують вино,
кладуть мілкі гроші,
гасають між пальтами,
рожевий пускають туман,́
стоять насторо́жі
козирними картами,
душ ведуть караван.
Із тих, що сьогодні
віддали замало
боргів за минулий рік.
Лапи холодні
хапають за горло,
пускаючи свіжий сік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837934
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 07.06.2019
Зима
кристали льоду збила вкупу,
снігами обійма.
Снігів
безмовну пісню стало чути
і взя́лася пітьма.
Пітьму
роз'їли іскри й жваве світло
нестримного вогню.
Вогонь,
міцну розбивши кригу,
дона́га роздягнув.
Зими
бліде й прозоре тіло
побачити хотів.
Але
застав її зненацька -
кинулася в бій.
Зима - вогонь.
Зима - вогонь.
Зима - вогонь - зима!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817973
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2018
Від брехні
темніє в очах,
роздвоєні почуття
горять в сірководні.
І вогкий сірник горить,
як кобри язик,
сичить
із глухої безодні.
Сьогодні
полум'я правди
не гріє плечей.
З приїздом гостей
мліє в тіні лицемірства.
А ті
ширять плітки.
З брудної руки
в склянці води
ноти презирства.
Неясно мені,
навіщо з брехні
складати пісні -
дволикі драконячі оди.
На їх стороні
стояла три дні,
мов у вогні,
стікаючи кров'ю свободи.
Тому що вони -
то є плазуни
і їхні слова неприродні.
Та годі злих слів -
аж голос просів.
Палає брехня в сірководні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813504
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2018
Коли дитина спить,
не зачепай солодких снів,
бо ти не знаєш вірних слів,
не знаєш ти світів,
в які душа її помандрувала.
Ти, як одна із матерів,
ти колискову не співала -
а очі фарбувала.
То ж сам-на-сам. Тамуй свій гнів.
Поганим помислам не дозволяй
рости і мутувати,
комусь кістки перебирати
крізь фільтр заздрості. І шліфувати
самолюбство ти не смій.
Мрій! Сідлай коня і їдь - не стій.
У дикім полі мрій витає рій
чужих, лиш блискають хвости.
А ти злови свою і потім відпусти.
В Морфея царство хай іде, за кроком крок,
із кольорів йому нехай плете вінок.
Тоді, як аркушем сумління стане,
гладким незім'ятим листом
побачиш речі під новим кутом
іншими очима - нефарбованими.
Розмила фарбу злива сліз -
у царство снів проклала міст
і зве́ла нанівець пиху і злість
і розійшлася водяними колами.
Піди й знайди своє дитя.
А тим, що дивляться з моста
лиши натільного хреста
й, не озираючись, веди маля за руку.
Морфей вас захистить.
Біжиш, не чуєш ніг,
падаєш на простирадла сніг.
Малюк прокинувся і знову спати ліг.
І ти впусти свій сон,
а то він сам упевнено зайде без стуку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2018
Горнятко кави -
суміш із мелених зерен,
гірких і колючих мов терен,
зварених на пісках Сахари.
Дає наснаги
пастухам і відважним
серцям, голодним і спраглим.
Зігріває теплом вулканів.
Обгортає туманом
жменька сушених ягід.
Вчорашніх роздумів слід
розчинився в ковтках останніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803307
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.08.2018
Білі ведмеді пішли на землю,
бо не знали, куди їм йти,
обираючи цю пустелю,
як житло, що не мало мети.
На шляху до завітної мрії
їхні лапи нестерпно пекли
від розпаленого каміння
та вони собі мовчки йшли.
Час минав і мандрівка тривала
добігала свого кінця.
Перед ними стежка постала,
що вела́ до нового буття.
По стежині вузькій за обрій,
два світи з'єднавши навхрест,
йшли ведмеді один за одним,
замикаючи двері небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802768
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2018
На чорному тлі
з яблучної насінини
зійшли навесні
три кволих билини.
Поєні молоком,
викохані сонцем
зросли під крилом
пта́шок заморських.
Коріння міцне,
стовбури потужні,
гілля молоде
здійнялося мужньо.
А з приходом зими
птахи́ відлетіли,
коли золоті
яблука доспіли.
Як наріќ батьки
назад повернулись
одразу знайшли їх:
впізнали й почули.
З малих гілочок
гнізда повили
і безліч золотих
яєць наносили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802424
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.08.2018
Літо буває різне,
воно проявляє харизму:
сіє рясними дощами,
пахне землею й грибами.
Трав килими смугасті,
двері відкриті навстіж,
вод оксамитове плесо,
біле латаття, змах весел.
Сонце барвами грає,
рання пташка співає,
зріють черешні й суниці,
сплять на галяві лисиці.
Стигле яблуко впало
й пташечку вмить сполоха́ло.
Літо, безмежне літо,
Росами-перлами вкрите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802062
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.08.2018
Чорна мряка розкинула плечі
І невтомно повсюди лежить.
Обливає водою і шепче,
І, роззявивши пащу, мовчить.
Я холодної безвісті не побоюся -
я їй виклик кидаю на те.
Ультиматум їй ставлю, й тоді схаменуся,
як сама себе в гніві вона проковтне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801858
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2018
Три жар-птиці молодиці
Прилетіли до криниці
Стали жваво розмовляти,
Над водою чаклувати
От вони погомоніли,
Здійнялись і полетіли.
А криниця творить чудо
І дарує щастя людям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2018