| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Ми зустрілись з тобою
Через півсотні днів,
Ніби зовсім не було розлуки.
Час проходив так швидко,
А ти ніби все той:
Очі, усмішка, руки...
Балачки ні про що,
А за ними сховались десь світанків
П'ять сотень із лишнім...
І напевно чужими вже
Стали давно,
Та не можу назвати колишнім.
Рання зустріч пройшла,
Пів години на каву.
Ось вся плата за тижні чекання!
Як короткий холодний кивок,
А не хвиля гаряча бажання.
Ну от і все
Пройшло п'ять сотень днів..
І зустріч та ранкова,
Як ковточок кави.
Ти був для мене цілий свій!
А я для тебе часточка забави.
--
Пізня Осінь
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018
На годиннику майже дев'ята,
Сіло сонце за обрій давно.
Цілий день я сьогодні чекала,
Ти мені не дзвонив всерівно.
Що ти робиш тепер з ким і де ти?
Чи була я у твоїх думках?
Хтось запав тобі глибоко в серце,
А я просто літала мов птах.
Тож навіщо цей погляд, цей голос?
І слова ті невже просто звук?
Я для тебе лиш привід забутись,
Я на рану накладений джгут.
Ти не знаєш, що там, на балконі,
Сигарету зажавши в зубах,
Нерішучи шукавши мій номер,
Нашу долю тримаєш в руках.
Пізня Осінь
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018
Чим ширше для обіймів руки,
Тим більше місця для ударів.
Не відкривайте людям душу,
Не вбережетесь від обманів.
Не віддавайте іншим серце,
Не вбережуть, помнуть, загублять.
Й не сподівайтеся на щирість,
вас щиро ,може, тільки згублять.
Слова не чуйте, тільки вчинки,
Покажуть справжнє людське Я.
Бо здалеку не відрізнити
Отруйну кобру від вужа.
І сподівайтесь лиш на себе,
Що хтось підтримає - забудь.
Не відкривай всім людям душу,
Найближчі в спину ніж відткнуть.
Пізня Осінь
2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2018
Моя муза, певно, що осінь,
Бо вірші лягають дощем.
З думок моїх темних мов хмари,
Ховаюсь від них під плащем.
Так, певно, уже з листопаду,
Та муза, що вітром реве,
Ота, що поволі забере
Все ніжне, красиве, живе.
Напевно моя муза- Осінь.
Та хто її любить, скажіть?!
Безвиразна сіра погода,
Що ніби кричить всім "біжіть"!
Тому от моя- Пізня Осінь,
Де холод із пасмурним днем.
Лиш там бо так легко сховати
Слова, що проллються дощем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800126
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018