Тина Зарова

Сторінки (1/11):  « 1»

На порозі змін

На  порозі  змін  шукаєш  свої  термінали  
Аеропорти  зачиняють  двері  і  вікна
Ти  загубився?  
Ну  що  ж,  буває
І  не  для  всіх,  як  для  кожного
Знову  стримують  сльози  невідомі  особи
Перекладають  відлік  чергових  по  станції
В  мене  немає  вибору  серед  виборців
В  мене  є  голос,  але  його  глушать
І  часто  нерідко  змушують  йти  в  обхідну
Цькують  собаками,  яких  не  боюся
Перевіряють  на  вірність  купюрою  й  пакетом  гречки
Їжте  самі,  я  не  голодна
Корупцію  не  виправдовують  війнами
Війни  закінчують  подумки
На  передову  чужих,  на  словах  рідних
І  здається  час  не  той,  місце  не  те
А  країна  хоч  наша?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019


Йду твоїми слідами

Йду  твоїми  слідами,  як  навіжена
Перериваю  догори  дригом  вулиці
Малюю  часові  полюси
Ти  завтра  є,  а  сьогодні  тебе  немає
Коли  опівночі  на  півночі  з'являється  світло
Приходиш  в  ранковій  тиші
Сідаєш  на  підвіконня  неначе  голодний  голуб
І  тиша  шепоче  в  прості  пустоти
Зовсім  не  важко  йти  з  ліхтарями  посеред  літнього  вечора
Важко  розплющити  при  цьому  очі
Тримай  за  руку,  але  не  мене
Я  вже  якось  сама  піду
Притримаюсь  за  когось,  а  може  і  за  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019


Криє заходом сонця опівночі

Криє  заходом  сонця  опівночі.
Артрит,  аритмія,  інсульт.
Кома  -  це  близько  до  крапки.
Майже  повністю  залежить  від  випадку.
Щось,  комусь  і  тиша.
Лише  потім  стане  наперекір.
Відкриє  очі  й  не  побачить.
Збере  речі,  подаровані  на  згадку.
Сховає  у  бабусину  скриню  від  чужих  звичок.
Не  обертайся  на  перехресті  доріг.
Минуле  не  допоможе.
Заколише  втомлені  речення.
Втече  від  зливи  в  прозорості  стрілок  годинника.
Криє  заходом  сонця  опівночі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2019


Мозок у відключці на добу

Мозок  у  відключці  на  добу.
Писати  більше  не  буду  -  певне  не  моє.
Обов'язково  повернуся,  тільки  зачекай
Хвилину,  дві,  а  потім  цілу  вічність.
Сумую  за  літерами  зрозумілих  речень
Динамікою  тексту  відкритого  вогню.
Коли  сумно  -  п'ю  м'ятний  чай  -  постійно.
Небо  гуркотом  розбитого  келиха
Перевертає  події  в  частинах  
як  ніколи  доречного  чистого  скла.
Скажи,  коли  падати,  щоб  не  піймати.
Я  трішки  запізнюсь  і  не  прийду.
Здивовані  тіні  кольору  асфальту  
Продовжують  блокувати  роботу  громадських  організацій.
Тобі  чесно  байдуже  і  нечесно  прикро.
Нічого  не  зміниш,  навіть  якщо  не  захочеш.
Стривай,  не  сприймай  близько  до  нирок  -  простудиш.
Зовсім  скоро  -  через  декілька  днів
Десятків  десятки  десятками  стануть  пліч-о-пліч.
І  знову  ввімкнуть  те,  чого  давно  немає
 у  бутафорії  твоїх  галактик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Важіль сточених небом ритмів

Важіль  сточених  небом  ритмів
Вимкне  неонову  підсвітку  на  твоєму  обличчі.
Повірити  у  філіжанку  кави  після  безсонної  ночі
Я  не  плачу  -  ніколи  і  інколи.
Принесу  тобі  квіти,  волошки  й  ромашки,
Колючою  розторопшею  невпинних  екстазів,
Ранами  чистими  наче  перший  сніг  переплетений  сильним  морозом.
А  потім  прийде  весна,  дістане  до  нутрощів,  але  пізніше.
Затерпнуть  серця  -  руки  нещирих  замін,
Неначе  наркотичне  сп'яніння  правильних.
Оковами  люди  людей  перекреслять  потрібні  слова.
Хімія-магія  стане  стіною  з  бетону  відкритих  торгів  світами.
Що,  коли  і  де  якщо.
Маріонетками  вигуків  Всесвіту  повірити  в  чудо.
Несміливими  і  ображеними,  заплутаними.
Загубитися  крізь  історію.
Твою,  мою  і  ще  тієї  іншої.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019


Вони загублені поміж світів, нерозкриті канали із космосу

Вони  загублені  поміж  світів,  нерозкриті  канали  із  космосу
Варіанти  завдань  для  моніторингу  свідомості
Часті  гості  місцевих  психологів.
Вони  кажуть,  що  хочуть  жити
Затуляють  обличчя  подушкою,  щоб  не  дихати.
Тікають  у  зону  вільної  торгівлі
Щоб  нічого  собі  не  купити.
Вони  кричать  на  простір,  який  давно  заповнився  старими  шафами.
Покриваються  хмарою  пилу,
Розривають  упаковки  з  бинтами.
Перев'язують  марево  темних  коридорів.
Цей  токсичний  запах  фарби  хапає  за  очі.
Цупка  тканина  пальта  перекриває  горизонти.
Шукати  фізичну  інформацію,  впадаючи  в  аполітичну  позицію.
Як?  Знову?  Коли?  Навіщо?
Думаю  не  варто.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2018


Це як шок після першого пострілу в спину

Це  як  шок  після  першого  вистрілу  в  спину.
Ти  стоїш,  вивертаючи  душу  навздогін.
Десь  далеко  моря  підкидають  затонулі  крейсери
І  чомусь  невпинно  хочеться  сміятись.
Всередині  зірвали  кран  з  окропом,
Та  чомусь  стало  ще  холодніше.
З  каменю  переляканих  кар'єрів
Збудовані  велетенські  мури,
Але  й  вони  не  зможуть  захистити  від  нестерпного  крику  всередині.
Навперебій  вистукують  далекі  кибитки
Як  грім  посеред  ясного  неба  спалахують  зірки.
Ти  чекаєш  благословення  Божого?
Насправді  воно  тобі  ні  до  чого.
Навіть  шок  перестає  бути  шоком.
А  вистріл  у  спину  перестає  бути  першим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2018


Дощ мжичкою

Забитися  в  нижній  куток  твоєї  свідомості,
Розпалити  там  вогнище  і  справляти  шабаш.
Опинитися  серед  ошеленілого  натовпу  і  шукати  щось  надто  важливе.
Як  невинне  дівчисько  чекати  погожого  дня  для  побачення.
Дочекатися  і  втекти.
Коли  сонце  намагається  достукатися  до  мого  вікна,
Одразу  мліють  руки.
Коли  надворі  дощ  сіє  мжичкою,
Здається  що  з  цієї  води  виростуть  постаті.  
Цить,  уже,  годі.  Слухай  онлайн  те,  що  не  почуєш  в  ефірі.  
Хтось  тихо  зникає  за  межею  безпосереднього  впливу.
А  ти  стоїш  під  дощем,  що  досі  сіє  мжичкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2018


Поворотами обуреного натовпу

Крок  за  кроком,
Не  знаєш  нічого
На  очах  пелена  
В  голові  -  гості.
Відверто  поговорити  -  немає  з  ким,
Всі  чомусь  тікають,  не  оглядаючись.
Ти  боїшся  темряви.
Чую  шурхіт  крафту  під  рукою
Чомусь  боляче,  чомусь  невпинно
Вивертає  нутрощі  на  оглядовий  майданчик
Білим  покривалом  витираю  засмальцьовані  руки
Поворотами  обуреного  напотовпу
Стою  наче  приклеєна
на  одній  нозі  
Ні,  не  фламінго  -  чорногузка.
От-от  злечу,  і  тут  згадую  -  не  вмію.
Залишаюся  в  смердючій  воді  холодного  відтінку  забарвлення.
А  в  голові  -  ні,  не  небо,
Навіть  не  блакить.
Бам,  бам,  бам
Вкрив  би  хто.  
Та  покривало  засмальцьоване.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2018


Любити комети ніхто не забороняє

Розплющивши  очі,  розумієш  -
Світ  дихає  не  повітрям.
Заблукати  в  пустелі  надії
І  щиро  сказати  отямившись:
Я  так  не  вмію,  вибачте!
Відчути,  як  підіймаєшся  екскалатором
І  хочеш  бігти  далі.
Ти  знову  все  ускладнюєш,  адже  так?
Саме  так  потрібно  жити.
Я  не  скажу  чесно,  що  знаю.
Я  хочу  так  думати.
І  ніхто  мені  не  відповість,  принципово,
Адже  це  не  важливо  зовсім.
Головне  в  житті  -  встигнути!
Відпочити  від  стереотипів  і  поведінки.
Ніколи  не  боятися  сказати,  
Бо  це  Твоя  думка.
Ніколи  не  боятись,  мріяти,
Бо  Ти  твориш  майбутнє.
Ніколи  не  боятись,  
Бо  Страху  немає.
Любити  комети  ніхто  не  забороняє.
Кричати  до  Всесвіту  -  потреба.
Час  відчиняє  ворота,
А  я  знову  замикаю  двері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2018


Місто засинає

Місто  засинає.  Прокидаються  мафіни.
Знову  і  знову  блукають  містом,
перебігають  дорогу  неправильно.
А  їм  звідки  знати?  Вони  ж  суміш.
Але  хто  сказав,  що  суміш  -  не  зобов'язана  
Дотримуватися  правил  гри?
І  хоч  цукор  замість  мозку,  а  борошно  замість  хребта,  
уникнути  відповідальності  не  вдасться.
Шалені,  здичавілі  мафіни  бігають  по  пустих  вулицях,  
Створюючи  хаос.
Бідолашні  голуби  не  розуміючи,  що  відбувається,  
швидко  збирають  все  пір'я  до  купи  і  втікають  від  оскаженілої,  
неконтрольованої  зграї  хлібобулочних  виробів.  
Цікаво,  звідки  на  околицях  з'явилася  випічка?  
Певне  втекла  від  дівчат  на  дієті.
Глікемічний  індекс  зашкалює,  
Пульсує  замість  серця.
Їм  байдуже,  адже  втрачати  нічого.
Скоро  настане  ранок.
А  далі  холестерин  змусить  прокинутися,  
Повернутися  в  реальність.
І  хоч  звучить  безглуздо,  
А  мафіни  насправді  кекси,
Хто  ж  тоді  ми?  
Цілком  можливо,  ми  -  те,  що  ми  їмо.
Тоді  що  в  нас  замість  мозку?
Можна  спробувати  зрозуміти  кодекс  мислення,
А  можна  забити  та  посміятися.
Головне  -  не  їсти  мафіни,
Хто  зна,  де  вони  були  вночі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2018