Костенюк

Сторінки (1/1):  « 1»

МЕЗОЗОЙ

МЕЗОЗОЙ
фантазія

Костенюк
Опубліковано  19.09.2018  /  47486
Сіло  сонце,  
і  змахнуло  повіками  ночі  небо,  
тихо  втома
до  землі  від  зірок  опускає  сни
і,  напевно,  
саме  так,  як  і  я,  десь  не  спить  хто  не́буть,  
задивився
на  зірки  з  протилежної  сторони.


В  потойбіччі,  
у  житті  його  склалось  усе  не  просто,  
він  шукає
даль  –  куди  простяглася  життя  межа
і  бажає
він  потрапити  десь  на  безлюдний  острів,  
бо  на  небо
задивлятись  ніхто  б  там  не  заважав.


Не  печалься
мій  далекий,  близький  мені  антиподе,  
на  світанку
на  смарагдове  небо  зоря  зійде́,  
в  синіх  джунглях
зачекались  на  тебе  дива́  природи,  
ну  а  місто
зачекає,  не  дітись  йому  ніде.

Та  в  цей  вечір
мій  товариш  по  мріям  плекає  віру:
свою  долю
сподівається  взяти  на  абордаж,  
підставляє
у  лусці  золотистій  блискучу  шкіру
під  проміння,  
що  шле  місяць  плямистий,  такий,  як  наш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808240
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2018