| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Адам померлий проростає землю
на правому коліні Храм гуде
на лівому шепочуться оливи
долоня ледве втримує солону
потопну воду а по голові
покритій пилом терном та камінням
стікає кров
у дні публічних страт
Адам померлий три тисячоліття
не може ворухнутися хоча
все бачить чує дихає і знає
ось діти Каїна вони побожні
широкі в них одежі чисті руки
великї їхні праведність і гордість
діти Сифа
грішать співають плачуть
Адам померлий міг би розпрямитись
але не хоче Храм поруйнувати
і вирвати олив живлюще срібло
і розплескати воду по долині
бо постраждають діти і тварини
тому він тільки час від часу стогне
кістки болять
потріскалася глина
Адаме вічний трохи ще зажди
вже витесаний хрест для Сина теслі
іще три дні - твоє Дитя і Бог
тебе змалить і виведе з Шеолу
і жодну кістку не переламає
і обновить лице землі
і жертви
не вимагатиме
та жертви будуть ще
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786659
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.04.2018