Інна Рубан-Оленіч

Сторінки (13/1236):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Гумор. Нахабний суржик

[i][b](не  для  слабонервових)[/b][/i]
[i]Ось  зараз  напишу  вірша…
Вже  починаю  я  стараться,
Тут  чую,  труситься  душа,
Самі  рядки  хотять  писаться.[/i]

***
От  пишу  я  –  так  пишу…
Всім  навчиться  треба…
Бува  суржиком  грішу,
(Коли  є  потреба).
Бува  треба  уліпить
Якесь  умне  слово,
Води  всякої  налить…
А  шо?  Модно  й  ново.
Мені  видумать  нове  -
Зовсім  не  проблєма,
Як  писать  душа  зове  -
То  підійде  клєма…
І  настоїться  FM,
І  прилетить  Муза,
Нехай  хвастає  моя
Довольна  мармуза…
Ну  не  всім  же  так  писать?
І  причом  тут  коми?
То  таланта  треба  мать:
Охоту  без  втоми.
І  бігом  свої  вірші
В  Інтернет  закину,
Це  ж  не  ділечко  робить,
Не  згинати  спину?
А  як  наголос  не  там?  -
Буває.  Звиняйте!
Своє  -  кожен  пише  сам,
Тож  часу  не  гайте…
Написалося  як  є  -
Вірші  повні  стресу,
Шо  ж  тут  зробиш?
Не  вчилася  я  на  поетесу!
Ловко  підбірать  склади,
Образність  цікаву?
Краще  плюнути  на  все  -
Да  йти  пити  каву.
Та  що  кава?  Пий  не  пий,
Не  станеш  п’яніше…
Можна  буде  замуть  
Щось  інтересніше…
Там  підтягнеться  Пегас,
Буде  надихати,
Можна  буде  і  на  трьох
«посоображати»…
За  такий  віршошедевр,
Вистраждані  муки,
Треба  мені  уручать,
Грамоту  у  руки!
А    іще  можна  медаль…
Або  краще  -  пару…
Не  отказуюсь  тоді
Я  й  від  гонорару.
На  всі  гроші  накуплю  
Ручок  і  паперу,
Треба  ж  якось  поетичну  
Розвивать  кар’єру?  
27.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


НЕБЕСНІ ДИВА

На  ОБРУСІ  неба  блищить  ОБЛЯМІВКА,
Зірок  ВИГИЛЯРНИХ  химерний  узор,
Для  них  плеса  ДЛАНЬ  –  найрідніша  домівка,
ДЕННИЦЯ  -    її  світанковий  декор.
Як  ГРИВНА  коштовная  -  місяць  пузатий,
Сія  на  всі  боки,  немов  АДАМАНТ,
Парчою  виблискує  одяг  багатий,
Бо  вабити  око  він  має  талант.
А  вже  після  ночі  і  сонце  проснеться,
Одягне  на  ПЕРСТ  дорогий  злотоцвіт,
В  туге  ПЕРЕВЕСЛО  веселка  зігнеться,
І  в  час  полуденний  обійме  весь  світ.
19.03.2024


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024


Початок невідомості

Холодний  ранок…  десь  світанок  мліє…
Шмигає  вітер  крізь  порожній  двір…
Але  коханий  більше  не  зігріє…
Й  словами  не  опише  це  Шекспір…
Звідки  він  знає,  як  це:  світ  розбито?
На  друзки,  на  шматки…  усе  за  мить…  
Ніби  окропом  до  ниток  облито,
Пече  і  зовні,  і  в  душі  болить…
Ніхто  не  знає,  далі  як  летіти
З  одним  крилом?  Як  дихати  на  пів?
Весні  і  сонцю,  як  можна  радіти?
І  де  знайти  тих  недолугих  слів?
Щоб  пояснити,  що  самій  вже  далі:
Тримати  світ  весь  на  слабких  плечах,
Крутить  під  гору  у  іржі  педалі,
Й  не  видавати  сум  в  своїх  очах.
Жити  за  двох,  за  двох  дітей  ростити,
За  двох  усе…  але  чомусь,  самій…
Навчитися  хоча  б,  спочатку,  жити,
Вдовині  сльози  витерти  із  вій.
18.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


Лабіринт війни

А  може  це  Бог  українців  карає?
Чому  усе  цінне  війна  забирає?
У  когось  -  здоров’я  –  назавжди  каліка,
Когось  -  овдовила  –  нема  чоловіка,
У  когось  -  поцупила  юності  мрії,
Безбарвними  стали  і  очі,  і  вії,
У  когось  –  надію…  Війна  та  проклята
В  невинних  дітей  вкрала  рідного  тата.
У  когось  -  дитинства  моменти  забрала,
І  сліз  налила  в  оченята-піала.
А  хтось  -  замість  снів  вночі  бачить  кошмари,
А  хтось  –  назавжди  залишився  без  пари,
Хтось  -  «з  безвісти»  міряє  відстань  роками,
А  хтось  -на  чужині,  без  рідної  мами.
У  когось  -  війна  відібрала  домівку,
Роботу,  садочок,  лікарню,  автівку.
Підкралась  війна,  як  нахабна  бацила,
Знайомих  і  друзів,  собі  залишила.
В  країни  забрала  добробут  і  спокій,
Свідомість  спотворює  вибухів  опій.
Комусь  -  і  без  зброї  життя  вкоротила,
Комусь  -  обламала  всіх  планів  вітрила.
Впустила  усіх  в  лабіринт  між  тривог,
А  вийде  хто  з  нього  –  то  знає  лиш  Бог.
16.03.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024


Ваш син - Герой!

[i](пам"яті  кума  Олега  Шакуненка)[/i]
Ваш  син  –  Герой!  Що  ще  тут  говорити?
І  ляжуть  на  дорогу  пелюстки…
Йому  б  іще  на  світі  жити  й  жити,
Але  війна  розставила  пастки.

Єдина  мить  підступна  і  зухвала,
Єдина  мить  …  і  стало  все  не  так:
Страшна  війна  життя  його  украла,
У  свій  кістлявий  крижаний  кулак.

А  все  не  так,  не  так  все  мало  бути!
До  чого  ж  докотився  білий  світ?
Чи  за  якісь  гріхи  страшні  спокути,
Що  стільки  душ  полинули  в  політ?

Ваш  син  -  Герой  і  подвигу  не  стерти!
Запам’ятають  всі  його  живим!
А  мати  буде  до  самої  смерти
Питать:  «Чому  пустила  і  за  чим?»

Щоб  з  почестями  привезли  додому?
Щоб  закопали  у  сирій  землі?
Щоб  до  кінця  благати  через  втому,
Щоб  назавжди  пощезли  мо@калі!

Ваш  син  –  Герой!  Вже  не  настане  диво…
Навіки  тіло  у  землі  своїй,
Бо  цього  разу,  щось  не  пощастило
І  став  останнім  той  кривавий  бій.
13.03.2024  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


МОВА РІДНОГО КРАЮ

Мова  рідного  краю  -  тихий  шепіт  пшениці,
Дзвінкий  спів  солов’я,  у  струмочку  водиці,
Бринять  струни  дощів,  дмуть  вітри  у  трембіти,
Шелестять  в  холодку  вниз  нахилені  віти…

Мова  рідного  дому  –  і  казки,  й  колискова,
Материнська  повчальна,  тихенька  розмова
Слова  батька  -  святі,  як  добірне  насіння,
Проростають  з  глибин  на  роки  й  покоління…

Стогне  рідна  земля,  каже  про  непокору,
Ще  болять  їй  плачі  воєн,  Голодомору,
Просто  в  душу  з  минулого  душі  волають..
Тому  -  пам’ять  живе,  тому  -  не  забувають…

Мова  наших  людей  і  проста  і  відверта,
Самобутня,  жива  на  шматки  не  роздерта,
Її  кожен  вдягає,  як  пишну  обнову,
Дану  в  спадок,  як  скарб  -  українськую  мову.
21.02.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024


З Днем Соборності!

Українці  -  з  одного  коріння,
Славні  предки  у  нас  –  козаки,
Настав  час  нам  зазнати  прозріння,
Що  чекали  всі  довгі  роки.

Пригадати,  якого  ми  роду,
Із  яких  джерел  воду  берем,
Не  збиватися  з  власного  броду,
Не  брести  навмання  пустирем.

А  за  руки  узятися  разом,
І  тримати  в  долонях  щити,
Бо  наш  дух  перевірений  часом,
І  ми  разом  досягнем  мети.

Українці,  із  Заходу  й  Сходу,
Тяжкий  час  нам  став,  як  поводир,
Ми  здобудем  для  всього  народу
Перемогу,  Свободу  і  Мир!
21.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024


Вечірній етюд

Міста  стародавнього  стишені  мотиви…
По  бруківці  стомленій  б’ють  підбори  ритм…
               На  сто  літ  накручені  фотооб’єктиви…
             Пахне  кава  й  твориться  дивний  колорит…
Тут  шляхетні  панночки  й    чемні  кавалери
Ввечері  влаштовують  разом  променад…
Витончені,  стримані  рухи  і  манери,
І  кружляє  парами  білий  снігопад.
Між  будинків  затишних  ожили  картини,
Де  кохали  й  плакали,  де  був  вир  життя,
В  часоплині  вечора  миті  і  хвилини,
Малювали  спогади  -  часу  вишиття.
03.01.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024


Святий вечір!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jIW7qzEH3cQ&t=36s[/youtube]
Як  тільки  надворі  пітьма  запанує,
А  в  небі  засяє  найперша  зоря,
Як  хижу  завію  погода  вгамує,
Почне  вся  земля  прославлять  немовля.

Маленький  Ісусик  у  стайні  родився,
Щоб  люди  навіки  спасіння  знайшли,
Він  іскрою  в  серці  для  всіх  залишився
Щоб  грішні  дорогу  до  Бога  пройшли.

В  цей  вечір  зібралась  до  столу  родина
У  теплій  оселі  і  щастя,  і  сміх,
Але  ця  священна  щаслива  година
Тепер  є  не  скрізь,  і  нажаль  не  всіх.

У  когось  порожні  місця  в  краю  столу
Бо  рідних  назавжди  забрала  війна
А  хтось,  більш  ніколи  не  прийде  додому
Від  хати  лишилася  згадка  одна.

А  інші  в  чужій  і  далекій  країні
Вчать  мови  і  новим  існують  життям
Аби  вберегти  діточок  на  чужині
Хоча  іще  марять  у  снах  вороттям.

А  наш  захисники?  У  мороз,  заметілі
Під  обстрілом  градів  і  свистом  ракет
Із  стержнем  в  душі  або  втомою  в  тілі
Товаришу  знов  наклада  турникет.

Його  не  лякають  дощі  і  багнюка
А  у  бліндажах  миші  і  пацюки
Хоч  ворог  іде  як  скажена  звірюка
Та  вдома  чекають  його  малюки.

Окопні  свічки  гріють  воїнам  душі
Сітки  маскувальні  від  куль  бережуть
Створили  з  молитвою  їх  небайдужі
Які  щосекунди  додому  всіх  ждуть.

Нехай  Святий  вечір  додасть  усім  віри
Маленький  Ісусик  хай  творить  дива
Аби  всім  народом  вкраїнці  зуміли
Радіти  приходу  Святого  Різдва.

Дай  нам  Перемоги  і  миру  в  країні
Хай  живі  й  здорові  повернуться  в  дім
Дай  сили  наш  край  відродити  з  руїни
Щоб  затишно  стало  в  країні  усім.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023


Ціна життя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_gsGnso3fGU[/youtube]
Рідна  земле  моя,  скільки  бачила  ти,  
Й  горя,  й  бід,  і  страждання,  і  крові,
Скількох  в  землю  поклали  безжальні  кати?
А  були  ж  всі  живі  і  здорові.

Ті  мільйони  мутних  і  загаслих  очей,
Що  хоч  крихту  у  Бога  благали,
Ті  мільйони,  що  похапцем  і  без  речей,
Назавжди  у  Сибір  від’їжджали.

Ті  мільйони  сиріт  і  заплаканих  вдів,
Які  втратили  рідну  людину,
Ті  мільйони,  що  зараз  в  багнюку,  чи  рів,
Аби  дітям  творить  кращу  днину.

Скільки  їх,  за  роки,  назавжди  полягло?
І  смертей  їхніх  -  не  полічити,
Пам’ятає  всіх  зараз  і  місто,  й  село,
Аби  й  далі  боротися,  й  жити.
25.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023


Північне сяйво

Північне  сяйво  небо  багрянить,  
Криваві  в  нього  фарби-акварелі,  
Лякає  невідомістю  ця  мить,  
Торкає  душу  звук  віолончелі.  

Натягує  струну,  як  тятиву,  
І  страху  підніма  високу  ноту,  
Це  сниться,  а  чи  все  це  наяву?
Пікантно  небо  вбралося  у  вроду.  

Палає  вись...  Вбрання  як  в  Леді  Ред,  
Зафарбувало  в  кольори  кохання,  
Це  листопаду  рідкісний  презент?  
Чи  просто  час  загадувати  бажання?
 05.11.2023  (Інна  Рубан-Оленіч)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023


Вітер-імпресіоніст

Цей  вітер  осінь  рве  на  шмаття,
Зриває  з  неї  все  вбрання,
Листків  негашене  багаття,
Розносить  світом  навмання.

Гуде,  шумить  і  вовком  виє,
Ридає  й  плаче,  мов  дитя,
Патлатим  вербам  віти  миє,
Й  вичісує  сухе  дрантя.

Усе  змітає  у  покоси,
І  сухоцвіт  й  зелений  лист,
У  різнобарвні  пишні  стоси,  -
Такий  от  імпресіоніст.

Цей  вітер    змішує-чаклує,
Прискорює  серцебиття,
Осінній  настрій  всім  готує,
Мов  натякав  на  плин  буття.
28.10.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023


А ви, бачили таке небо?

А  ви,  бачили  таке  небо?
Хмари  в  ньому,  немов  зефір…
А  ви,  бачили  таке  небо?
Обриси  островів  і  гір…
А  ви,  бачили  таке  небо?
Мов  мозаїка  дивних  барв…
А  ви,  бачили  таке  неба?
На  палітрі  калюжі    фарб…
А  ви,  бачили  таке  небо?
Неповторна  природна  краса…
А  ви,  бачили  таке  небо?  
Як  веселка  усі  небеса…
14.10.2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023


Про Таю

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=knXskCCg7RY[/youtube]
В  той  час,  коли  птахи  збиралися  в  зграї,
Побачила  очі  маленької  Таї,
В  юрбі  дітлахів  в  ті  часи  метушливі,
Ті  очі  були  і  серйозні  й  щасливі.
Уважні  й  допитливі,…  що  ще  казати?
Дитятко  дар  мало  й  хотіло  співати…
І  так  дні  за  днями,  невпинно  минали,
Разом  щось  нове  ми  щораз  відкривали,
То  хвилі  мелодій  піснями  кружляли,
То  голосу  тембри,  як  квіти  буяли,
То  горло  хрипіло  у  люті  морози,
То  ноти  високі  душили  вмить  сльози.
То  нові  пісні,    а  то  танці  шалені,
То  перші  тріумфи  і  квіти  на  сцені,
На  літо  -  каре,  кучері  водоспадом,
І  оплески  в  залі  закутують  градом.
Отак  рік  за  роком  у  вись  відлетіли,
Та  очі  весь  час  в  Таї  щастям  горіли.
Тепер  вона  леді  -  доросла,  красива,
А  голос  її  як  стихія,  як  злива,
І  ним  вона  кожного  душу  торкає,
То  подих  тремтить,  то  сльоза  опікає,
То  кутає  ніжністю,  пристрастю  вабить,
То  серце  без  дотику  голосом  чавить.
Здається,  коли  Тая  пісню  співає,
Навколо  реальність  на  мить  затихає.
Вже  впевнений  погляд  і  горда  постава,
І  образ…  що  пісня  –  то  нова  вистава.
Граційні  й  легкі  її  жести  і  рухи,
Чарівними  стали  у  голосу    звуки.
Птахи  перелітні  над  поглядом  вії…
Хай  завжди  збуваються  всі  твої  мрії,
Хай  буде  прямою  життєва  дорога
Співати  пісень  –  це  дарунок  від  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023


Маковики

Медовий  Спас,  або  Маковія,  як  звикла  це  свято  називати  з  дитинства.  Не  знаю  традицій  предків  цього  дня  та  і  до  церкви  тоді  не  ходили,  але  це  смачне  свято  добре  вкарбувалося  в  пам’яті.  В  цей  день  не  планували  ніякої  складної  роботи,  день  був  призначений  для  сільського  відпочинку  і  межував  між  рванням  бур’яну  та  копанням  картоплі.  
Зранку  бабуся  замішувала  тісто,  розкочувала  його  на  всю  дерев’яну  дошку,  робила  багато  проколів  виделкою  та  надрізів  ножем,  що  мені  нагадувало  вишуканий  екзочичний  узор  та  ставила  в  духовку.  Поки  корж  спечеться  не  можна  було  дочекатися,  раз  за  разом  я  заглядала  у  віконечко  духовки:  Чи  вже  підійшов?  Чи  порум’янів?  Чи  вже  готовий?  Особливо  нестерпно  було,  коли  аромат  від  свіжої  випічки  з  духовки  линув  по  всіх  кімнатах  і  на  весь  двір.  Мабуть,  сусіди  які  йшли  дорогою,  теж  здогадувалися,  що  у  нас  точно  будуть  маковики.
Обов’язково  будуть,  адже  у  ті  часи  не  гріхом  і  не  злочином  вважалося  мати  на  городі  кілька  рядків  маку.  Дуже  цікава  рослина:  химерні  листочки,  блідо-ніжні  квіти,  високе  бадилля,  а  потім  маківки  великі  і  маленькі,  повні  мачинок,  або  напівпорожні.  Такі  різні,  але  такі  смачні…  Як  довго  їх  чекала  щоб  із  зелених  хаток,  маківки  перетворилися  на  сірі  торохтушки.  А  як  приємно  відрізати  верхівку  маківки,  насипати  повен  рот  і  жувати  смакоту.  
Вічністю  тяглися  хвилини,  поки  пікся  корж,  тим  часом  дідусь  діставав  торбинку  з  маком,  насипав  у  чавун  і  сідав,  як  султан  на  підлогу  та  довго  і  непоспішно  великою  качалкою  м’яв  мак.  Я  хотіла  теж  допомогти,  щоб  швидше,  але  то  качалку  не  вдержу  то  чавун  переверну,  одним  словом  не  хотіли  мене  допускати  до  святкової  кулінарії.  Мак  готовий.  М’яка  та  ароматна  каша  стала  чорнішою,  жирнішою  і  була  готова  для  маковиків.  
Тим  часом  корж  із  духовки  бабуся  перекладала  на  стіл,  укрила  білими  рушниками,  щоб  вихолов.  Та  мені  вдавалося  відломить  шматок,  щоб  переконатися  що  добрий  вийшов  і  пропікся.  Перед  обідом  була  робота  і  для  мене:  у  велику  миску  наламати  шматочків  коржа.  
В  той  день  борщ  і  до  борщу  я  не  їла,  щоб  було  місце  на  десерт.  Коли  всі  підобідали,  на  стіл  ставили  мисяку  коржів  посипаних  маком  та  цукром,  залиті  водою  –  хотілося  їх  проковтнути  з  мискою.  Варто  чекати  цілий  рік  –  щоб  так  наїстися!  Миттєво  з’являвся  святковий  настрій,  відчувалася  радість  і  легкий  смуток,  що  наступних  маковиків  треба  чекати  цілий  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023


ДЕНЬ МОЛОДІ!

Пишайся,  країно,  людьми  молодими:
Збирають  врожай  вони,  мир  бережуть,
Майбутнє  твоє,  Україно,  -  за  ними,
І  саме  вони,  твоя  цінність  і  суть.

У  молоді  час  є,  щоб  подвиг  вершити,
Міста  будувати,  співати  пісні,
Якби  в  Україні  їм  вільними  жити
І  завтра  стрічати  світанки  ясні.

Нащадкам  якби  донести  твою  славу,
Щоб  духу  козацького  не  розгубить,
Якби  зберегти  твою  мову  ласкаву,
Завдання  для  молоді  –  вірити  й  жить.
12.08.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023


Мотивація

Грубим  берцем  в  багнюку  втопивсь  по  коліно,
Ноги  втомлені,  зовсім  несила  тягти,
Але  треба  себе  зберегти  неодмінно,
До  світанку,  до  фінішу  і  до  мети.

Тут  не  страшно,  а  вибухи  лиш  білим  шумом,
Заспокоюють  навіть,  бо  впало  десь  там,
Прорвемось  ради  них,  часто  згадую  з  сумом,
Побратимів,  за  них  помстимося  катам.

Вдома  плачуть…  не  варто,  всі  живі,  здорові,
Тобто  цілі,  все  добре,  на  сльози  свій  час,
Пам’ятаю,  як  квіти  робив  паперові
Я  для  доні  і  як  танцював  з  нею  вальс.

Мила  жде  смс-ку  або  подзвонити,
Мати  молиться  й  ставить  у    церкві  свічки.
Тому  маю  ще  крок  по  калюжах  ступити,
На  зап’ястку  тримать  синьо-жовті  стрічки.

Грубим  берцем  в  багнюку  і  знову,  і  знову,
Я  дійду,  я  не  сам,  бредуть  поруч  брати,
Все  заради  родини!  За  першооснову!
За  країну,  я  мушу  дійти  до  мети!
09.08.2023

Зображення:https://tverezo.info/post/165029[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023


Сивина

Туманними  світанками,
Роками  пережитими,
Непрохано  підкралася
У  коси  сивина.
А  там  десь  за  фіранками,
Доріженьками  битими,
Йшла  юність,  спотикалася…
Розгублена  вона.

Волосся  сріблом-хвилями,
На  плечі  переливами,
Спадає,  ніби  дражниться,
А  щастя  ж  відцвіло.
За  відстанню  і  милями,
За  зорепадом,  зливами,
Минуло…  аж  не  віриться,
Що  все  колись  було.

І  безтурботність  з  мріями,
І  сподівання  з  крилами,
І  поцілунки  трепетні,
І  співи  голосні…
Жила  колись  надіями,
Але  життя  зі  схилами,
Мережило  на  полотні,
Кайдани  затісні.

Усе  колись  минається,
Лишились  тільки  зморшки  –  
Дороги  мої  пройдені
Ярами  на  чолі
Та  роки  не  вертаються,
У  гості  ні  на  трошки,
Розтанули,  як  промені,
У  світанковій  млі.
09.08.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023


Ранкова настанова



Так  хочеться  все  вилити  у  вірш,
І  день  новий,  як  аркуш  розгорнути,
Допити  каву,  відпочить,  збагнути:
Сьогодні  -  за  вчорашній  день  не  гірш.

Писати  і  творити,  стерти  фальш,
Хай  тануть  маски  у  серпневій  спеці,
Яке  це  щастя  бути  у  безпеці,
Й  спостерігати,  як  змінивсь  світ  наш.

Без  поспіху  мирської  метушні,
На  підвіконні  поливати  квіти,
Зітхнути,  що  в  іржі  каштанів  віти,
Чому  з-за  цього  сумувать  мені?

Аби  набрати  сонця  кілька  жмень,
Хай  шумом  хтось  вкриває  слід  від  шин,
Хтось  кроками  чеканить  хід  хвилин,
А  я  почну  новий,  щасливий  день.
05.08.2023


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023


Інструкція

Та  ти  не  бійся,  рухайся  як  зручно,
Все  буде  добре  і  без  хвилювань,
Прислухайся,  як  впевнено  і  гучно,
Звучить  мотив  серцевих  коливань.

Ще  трохи  так  і  поверни  праворуч,
І  на  якусь  секунду  зупинись,
Все  добре  буде,  бо  я  зараз  поруч,
Я  знаю,  як  удвох  дістатись  ввись.

А  вже  тепер  все  швидше  знищуй  пути,
Лети  вперед  назустріч  до  мети,
Я  розкажу  тобі  усі  маршрути,
По  бездоріжжю,  щоб  проїхав  ти.
04.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023


Нічна мить

Вкриває  ніч  сюрчанням  цвіркунів,
І  простирадлом  у  сріблястих  зорях,
У  вишуканих,  кручених  узорах,
Що  кида  тінь  від  кленів-чаклунів.

Чарує  ніч  і  м’ятний  аромат
Снує  між  ніжних  квітів  матіоли,
І  так  приємно  й  добре,  як  ніколи,
Що  чари  вмить  посиляться  стократ.

Шепоче  ніч  розмовами  птахів,
На  вушко  двом  розкаже  таємницю,
Сховає  їх  серця  в  глибінь-темницю,
Й  відкриє  мить  для  пристрасних  гріхів.
10.07.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023


Де поділись мої рими?

Хтось  знає,  де  поділись  мої  рими?
А  де  тепер  мої  стрункі  слова?
І  теми  стали  в’ялими  й  сирими
І  порівнянь  картина  не  нова…

Чи  у  Пегаса  обламались  крила?
А  чи  махнула  Муза  за  кордон?
Не  вистачає  творчості  мірила,
Чи  річка  слів  зазнала  перепон?

Немає  сили  щоб  про  щось  писати,
Бо  в  інших  кращий  і  хорей,  і  ямб,
І  важко  стало  мислить,  добирати
Мотив  для  вдалих  од  та  дифірамб.
09.07.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023


Я намагалася не глянути у очі…

Я  намагалася  не  глянути  у  очі,
Відвести  погляд  свій  у  інший  бік,
Хоч  мріяла  про  це  і  дні  і  ночі,
Чекала  зустрічі  уже  не  перший  рік.

Не  описати,  як  пекло  й  тремтіло
У  серці,  ніби  водоспад  ріки,
Хоч  розум  знав,  не  слухалося  тіло,
Не  підкорялись  дії  і  думки.

Хотіла  відобразити  байдужість,
Подумать  лише…  стільки  літ  спливло!
Дорослі  люди  і  психічно  дужі,
Та  як  забути,  що  колись  було?

Скрізь  погляди,  як  лазері  снували,
І  якнайдалі  віддаляли  нас,
Деталі  більше  значення  не  мали,
Бо  ти  і  я…  отут…тепер…  якраз…

В  ту  мить  спинився  час,  як  тої  ночі,
Хто  ж  знав,  що  довгий  у  кохання  вік?
Я  намагалася  не  глянути  у  очі,
Та  як  відвести  погляд  в  інший  бік?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023


Добра звістка

Хай  звістку  добру  принесе  нам  літо,
Нехай  буяє  врожаями  жито,
Хай  світ  вкраїнцям  освятить  дорогу,
Щоб  щвидше  здобули  ми  Перемогу!

Таких  вістей  нам  дуже  треба,
Хай  сяє  сонечко  із  неба,
В  боях  ми  вистояти  зможем,
І  разом  ,  точно  переможем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023


Кому що

Вітаю  всіх,  для  кого  свято  –  свято,
Не  лише  дата  у  календарі,
Бо  барв  й  відтінків  так  в  житті  багато,
Й  кому  що,  там  написано…  вгорі.

Така  щаслива  я,  що  маю  маму,
Це  щастя,  не  казкове,  а  земне,
Надіюся,  що  Всесвіт  має  задум,
Що  «мамою»  назвуть  колись  й  мене.
14.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023


Вишня-наречена

Закутана  в  квітковий  аромат,
Красуня  вишня  –  юна  наречена,
Немов  коштовний,  цінний  експонат,
Стоїть  велична,  горда  і  смиренна.

Бо  не  обходить…  витівки  вітрів,
Бджіл-трудівниць  набридливе  дзижчання,
Квітневий  день  її  таку  зустрів,
І  запросив  красуню  на  вінчання.

Пишається…сьогодні  її  день,
А  завтра  скине  вельон  із  вітрами,
Зелену  хустку  витягне  з  кишень,
Й  почне  переживать  життєві  драми.
23.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023


Думки про зорі

Зорі  -  неначе  блискуче  намисто,
Всесвіт  на  небо  розсипав  навмисно,
Вік  між  сузір’їв  тих  можна  блукати,
В  зоряних  зграйках  шукати  дукати.
Місяць  серпочком  звиса  з  павутини,
Ниже  на  ріжки  прозорі  хмарини,
Світить  на  землю  одним  й  іншим  боком,
Так  випадково,  немов  ненароком…
Скільки  разів  ми  зірки  рахували?
Скільки  ночей  і  зручних  нагод  мали
Під  зорепад  загадати  бажання
Про  нескінченне  і  вічне  кохання.
Чи  ти  рахуєш  зірки  вечорами?
Чи  пам’ятаєш,  що  трапилось  з  нами?
Ми  милувалися  зорями  тими,
І  в  одну  мить  стали  зовсім  чужими.
Шляхом  Чумацьким  думки  покотились,
Може  ті  зорі  нам  тільки  наснились?
Гонимо  в  далеч  реальність  сувору,
Й  хоч  поодинці  та  дивимось  вгору.
21.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023


Мокрий блюз

Під  акомпанемент  дощу,
Весняний  часоплин,
Стікає  нижче  по  плющу,
Ансамбль  прудких  краплин.
Складний  поліритмічний  код,
Із  пауз  і  синкоп,
Фільмує  мокрий  епізод,
Весни  калейдоскоп.
В  полоні  ніжних  пелюсток,
У  запашних  квітках,
Танцюють  краплі  свій  танок,
В  чарівних  чобітках.
Тремтять  суцвіття,  бо  немов,
Дощі  і  холоди,
У  цьогорічних  квіточок,
Лишяться  назавжди.
Та  дощ  скінчиться    і  навкруг
Холодні  мокрі  сни,
Одягнуть  в  барви  ліс  і  луг,
Й  чекатимуть  весни.
12.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023


Якби…

Якби  знайти  ту  соломинку  -
Щоб  втриматися  і  не  впасти,
Якби  малесеньку  шпаринку  
Знайти  -  щоб  згладити  контрасти.

Якби  легесеньку  пір’їну  -
Щоб  відростити  нові  крила,
Якби  вуглинку  із  каміну  -
Щоб  дала  іскру  і  зігріла.

Якби  розвіялися  хмари,
Й  промінням  сонце  цілувало,
Зі  сну  щоб  зникли  всі  кошмари…
Для  щастя  треба  зовсім  мало.
05.04.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023


Пастка

Весняні  вибрики  у  кожного  свої:
Вдяглись  дерева  і  вдягли  спідниці,
Хтось  береже  душевні  таємниці,
А  в  когось  зараз  йдуть  тяжкі  бої…
Хтось  десь  лікує  ран  пекучих  біль,
Хтось  телефон  дорожчий  вибирає,
А  в  когось  і  на  хліб  тепер  немає…
І  порятунок  відшукать  відкіль?
А  в  мене  -  просто  черство  на  душі,
Там  порожньо,  і  темно-сіро,  й  тихо,
Хтось  скаже:  «Теж  мені,  біда,  чи  лихо?»
Хто  ж  розбере  думки  для  вас  чужі?
Здається  прірви  глибшої  нема,
Із  тіла  наче  випите  бажання,
Пусті  молитви,  з  ночі  до  світання,
І  знову  гніт  самотності  ярма.
Словами  не  розкажеш  як  болить,
А  як  скажу…  кому  та  суть  потрібна?
Хоча  можлива  щастя  дрібка  дрібна…
Та  так  весняна  пастка  полинить…
04.04.2023






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023


А що тут скажеш?

А  що  тут  скажеш?  Все  є  при  мені…
Модельна  зовнішність  (  це  в  кожного  свій  смак)
Знання  англійської…  (додам  ще  маячні)
І  маю  транспорт  …  (  краще  каділак)
Хто  б  сперечався?  В  мене  все,  як  слід…
Успішний  бізнес  …  (  нічим  решти  дати)
А  моє  слово,  наче  моноліт  …
(Хоча,  як  горобець,  вміє  літати)
Чудовий  ранок  і  розкішний  пляж…
Кайфую…  а  що  ще  можна  сказати?
Та  досить  пафоса  (занадто  якось  аж)
Тепер  правдиво  буду  все  писати:
Лежу  у  ліжку  –  бо  заклало  ніс,
У  гості  знов  приперлася  застудка,
Замість  коктейлів  –  ліків  повен  віз,
Й  сама,  немов  велика  сніжна  грудка.
То  мене  трусить,  а  то  кида  в  жар,
І  почуваюся,  немов  якась  медуза,
А  як  же  вам  такий    анти-піар?
Уже  наслухались  моїх  байок  від  пуза?
Слова  складати  –  це  не  щось  робить,
Писать  дурниці  –  не  мішки  вантажить,
Потрібно  посміхатись  кожну  мить,
Щоб  якось  ще  себе  в  цей  час  розважить.






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2023


На сірому небі

На  сірому  небі  сухі  кістяки,
Це  сонних  дерев  арматура,
Гілки  –  як  трухляві    старі  вітряки,
І  мряка  сумна  і  похмура.

По  сірому  небу  пливуть  подушки-
Хмарини  все  далі  чорніші,
І  швидко  фон  змінюють  шиби-смужки,
В  віконній  обрамленій  ніші.

Із  сірого  неба  стікають  струмки  -
Прозорі  березові  сльози,
Тому  не  веселі  лягають  рядки  -
Бо  весну  не  тішать  прогнози.

А  небо  ще  сіре  і  сонця  нема,
Чекання  тепла,  сподівання…
Мабуть,  свої  дні  доживає  зима
І  це  її  днина  остання.
26.03.2023




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023


Над полями, там де трави не покошені

[i](художній  переклад)[/i]
Над  полями,  там  де  трави  не  покошені,
Над  лісами  де  стежини  заросли,
Почуттями,  що  сльозами  дрібно  зрошені,
Полетіть  туди  б,  де  мрії  в  нас  були,
Далина  в  імлі,  в  тиші  сонця  схід,
В  берегах  заснула  ріка,
А  на  серці  слід,  як  торішній  лід,
І  душа  спокійна  й  легка.

Хай  же  вільно  нам  живеться  в  рідній  стороні,
Хай  на  серце  ляжуть  зморшками  роки,
Та  допоки  над  полями  ще  летять  пісні,
Заховається  біда  в  тісні  кутки,
Хай  піснями  сміх  розливається,
А  із  пісні  не  викинеш  слів,
Даль  безкрая  у  серці  вміщається,
Щастя  лише  обійме  зі  снів.


[b]ОРИГІНАЛ:
[/b]
[b]Над  полями  где  давно  уже  не  кошено  (т/с  "Редкая  группа  крови")[i][/i][/b]
Над  полями,  где  давно  уже  не  кошено
Над  лесами,  где  тропинки  заросли
Над  любовью  чьей-то  горькой  и  непрошеной
Полететь  бы,  оторвавшись  от  земли
Даль  туманная,  тишь  рассветная
В  берегах  уснула  река
А  на  сердце  дума  заветная
И  душа  моя  так  легка

Полной  грудью  пусть  живется  нам  и  дышится
Пусть  на  сердце  лягут  кольцами  года
Но  пока  по  перелескам  песня  слышится
Стороною  будет  обходить  беда
Разливается  радость  песнею
В  ней  и  слова  не  поменять
Даль  бескрайняя  в  сердце  вместится
Жаль,  что  рук  не  хватит  обнять


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978067
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023


Босяк


Хто  пам’ятає  Босяка?  –  
Ото  така  зараза,
Мене  ніколи  не  пускав  
Він  далі  перелаза.
Підкрадусь  –  зразу  ж  дзявулить,  
Немов  проклята  муха,
Він  що,  у  них  не  їсть,  
Не  спить    і  тільки  мене  слуха?
А  я  обніжком,  по  траві  
Повз  «хлєвчик»  проберуся,
І  зроблю  вигляд,  
Що  собак  я  зовсім  не  боюся,
Гриць  Никонович  у  дворі  
На  сонечку  куняє,
І  як  Босяк  вдруг  нападе  –
То  точно  все  владнає.
Він  жде  з  Беївки  поштаря  
І  хоч  одну  газету,
Її  у  дудочку  змота    
І  зробить  сигарету.
Махорка  в  діда  ого-го!  
Й  на  вигонець  воняє,
І  пальці  жовті  вже  давно,  
Мов  їх  не  вимиває.
Як  баба  Тоська  з  двох  ломак    
По-руському  кричить  -
Босяк  і  ухом  не  веде  –  
А  гавкає  й  гарчить…
Знайшов  же  між  дошками,  гад,  
Щоб  пащу  простромить,
А  як  укусить?  Ой  біда!  
Воно  ж  мо  і  болить?
Повз  Макарів  я  не  піду  –  
Бо  там  отой  Босяк,
І  через  нього  навпростки,
Не  проберусь  ніяк.
19.03.2023

[i]На  фото:  песик  трішки  схожий  на  Босяка[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023


Пісня про Україну

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xDkGcZQVpqk[/youtube]
З  давнини,  ти  рубана  мечами,
Україно,  рідна  моя  мати!
Зрошена  ти  кров’ю    і  дощами,
Але  я,  не  дам  тобі  вмирати.
ПРИСПІВ:
Ти  до  волі  йшла  навстріч  століттям,
До  мети  ти  прагнула  своєї,
Не  злякалась  голоду  й  фашистів,
Не  здалась  для  долі  кращої  моєї.

Ти  синів  на  фронті  поховала,
Перед  Богом,  чисте  в  них  сумління,
А  тепер,  разом  з  озиминою  ,
Проросло  і  наше  покоління.
ПРИСПІВ:
Мусимо  за  правду  ми  боротись,
За  щасливе,  мирнеє  життя
Щоб  в  багатстві,  волі,  добрі  й  щасті
Увійти  у  світле  майбуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023


Вітання на 45-річчя

Я  дякую  тобі  –  за  те,  (це  зовсім  не  секрет)
Що  ти  мене  знайшов  колись  в  мережі  Інтернет.
Що  зразу    ж  смс  тоді  мені  вночі  прислав:
«Коли  приїхав  –  подививсь…  і  зразу    ж  покохав.»
Я  дякую  тобі  –  що  поруч  ти  завжди
Підтримуєш  мене  в  мить  радості  й  біди.
Я  дякую  тобі  –  що  кожен  день  і  час
Питань  тугий  клубок  вирішуєш  за  нас.
Хай  меншає  проблем  й  душевних  хвилювань
А  більшає  ресурс  для  здійснення  бажань
На  море,  чи  до  гір  у  екскурсійний  вир…
Скоріше  б  вже  настав  у  Україні  мир
Коліна  хай  твої  ніколи  не  болять
Ти  ж  в  мене  молодий…  тобі  лиш  45.
Повага  від  колег  і  на  роботі  лад…
А  плата  за  труди  –хай  буде  –  наче  клад
Частіш  радій  життю,  і  добре  буде  все
Хай  тільки  позитив  цей  рік  тобі  несе.
Веселі  куми  й  друзі,  підтримують  щодня
Турбується  і  дзвонить  уся  твоя  рідня
Я  буду  завжди  поруч  і  в  радості  й  жалю…
Бо  я  тебе  ціную,  і  я  тебе  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023


Небо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8NzSF24zqh8[/youtube]
[i](художній  переклад)[/i]
Неба  сотні  очей,  серед  темних  ночей,
Свідки  всіх  наших  вад,  та  немає  в  них  зрад,
Чи  сніжинки  летять,  а  чи  краплі  води,
Тільки  небо  лише  поруч  нас  назавжди.
Там  хмарин  острови,  там  хмарин  паруси,
Там  всі  наші  слова  і  близькі  голоси.
Ні  кохання,  ні  бід  нам  ніяк  не  втаїть,
Ми  -  навпроти,  вгорі  -  небо  лиш  височить.
ПРИСПІВ:
Синє  небо  зоряне,  зорепадом  зоране,
Хмарами  устелене,  вітром  не  приборкане,
Темне  порожнечею,  кришталем  бездонності,
І  моєю  втечею  із  глибин  самотності.

Звідки  сонце  встає,  лиш  підказку  зловіть,
Бо  на  все  відповість  небо  нам  мимохідь,
Тільки  зло  і  добро  в  неба  на  терезах,
Якщо  небо  в  душі  –  то  і  небо  в  очах.
ПРИСПІВ
Пам’ятає  воно  нас  в  обличчя  усіх,
Як  безвихідь  у  вас,  покаяння  за  гріх,
Чи  чекаємо  знов  у  житті  ми  чудес,
То  підводимо  погляд  усі  до  небес.
ПРИСПІВ:


[b]ОРИГІНАЛ:[/b]
Небо
[i](из  репертуара  Стеллы  Джанни)[/i]
Небо  тысячей  глаз  сверху  смотрит  на  нас,
Только  небо  одно  никого  не  предаст,
Снег  ли  с  неба  летит,  льет  ли  с  неба  вода,
Только  небо  с  тобой,  лишь  оно  –  навсегда.
Облаков  острова,  облаков  паруса,
Там  –  все  наши  слова,  там  –  друзей  голоса,
Ни  любви,  ни  беды,  ничего  не  тая,
Мы  напротив  всегда,  это  небо  и  я.

ПРИПЕВ:
Синее,  бездонное,  чистое,  высокое,
Черное,  холодное,  гордое,  жестокое,
Звездное,  колючее,  близкое,  далекое,Ветреное,  вечное.
Одинокое.

Где  мы  встретим  рассвет  -  знает  небо  одно,
И  ответы  найти  никому  не  дано,
Только  зло  и  добро  у  него  на  весах,
Если  небо  в  душе,  значит,  небо  в  глазах.

Припев

Помнит  небо  в  лицо  на  земле  этой  всех.
Если  выхода  нет  –  каждый  смотрит  наверх.
Пусть  сгорают  мосты  у  меня  за  спиной,
Но  не  встанет  никто  между  небом  и  мной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023


Берізонька

[i](художній  переклад)[/i]
Захід  сонця  вже  догора,
Є    зірки  де-не-де,
Під  березою  жду  сама,
Може  милий  прийде.

Запитаю  в  берізоньки:
Нащо  щастя  згубив?
Чи  не  видно  доріженьки?
А  чи  він  не  любив?

Я  від  щастя  затьмарена,
По  слідах  його  йшла,
Під  зеленими  вітами,
Я  кохання  знайшла.

Подруга  білокорая
На  світанку  мовчить
Сльози  ллю  тепер  з  горя  я,
Моє  серце  болить.
18.01.2023

[b]ОРИГІНАЛ:[/b]

БЕРЕЗОНЬКА
Муз.  С.Смирнова,  сл.Норда.

Догорал    за  рекой  закат,
В  небе  звезд  хоровод.
Я  с    березонькой  жду  опять.
Может  милый  придет.

Ты  поведай    березонька,
Как  он  счастья  забыл.
Заросла  ли    дороженька,
Иль  совсем  не  любил.

Я  от  счастья  безвольная,
Шла  повсюду  за  ним.
Помнишь  ты  белоствольная,
Ночи  те  до  зори.

Но  подружка  кудрявая,
Промолчала  в  ответ.
Занялась  зорька  алая.
Только  милого  нет.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2023


Новорічне вітаннячко

Хай  рік  старий  іде  у  забуття,
І  негаразди  із  собою  забирає,  
Новий  -  дарує  мирнеє  життя,  
Завжди  і  скрізь  хай  Бог  оберігає.
Здобуде  ПЕРЕМОГУ  ЗСУ,  
І  всі  повернуть  до  своєї  хати...      
А  ми  Вам  жменьку  настрою  дамо,  
Щоб  Новоріччя  весело  стрічати.
31.12.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023


Мовчу

Мовчу…  але  я  маю  що  сказати…
Та  коли  рана  в  тілі  і  в  душі,
Не  час  слова  і  рими  підбирати,
Й  не  пишуться  тому  мої  вірші  …
09.12.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022


Чекання з "безвісті"

Скільки  сліз,  молитов  і  до  Бога  звертань,
Сліз  пролитих,  самотніх  світанків,
Скільки  пошуків  скрізь…  і  серед  поховань,
По  лікарнях,  загиблих  від  танків….

В  списках  тих,  хто  вночі  на  своєму  посту,
Так  неждано  потрапив  під  гради,
Скільки  марних  дзвінків,  скільки  слів  в  далечінь:
«Повернись,  повернись  Бога  ради»

Очі  втратили  блиск,  личко  стало  бліде,
Уквітчало  чоло  сивиною,
Але  вірить:  коханий  вже  скоро  прийде,
Не  скорити  чекання  війною…
20.11.2022


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022


Миру Україні

А  ми  не  вміли  цінувати  мир,
Нахабно  все  сприймали,  як  данину,
І  кілька  поколінь  -  в  буденний  вир,
Свідомість  всю  –  в  рутинну  павутину.

А  ми  не  вміли  цінувати  мир,
За  келихом  стандартне  побажання…
Але,  зі  сходу  недорослий  чмир,
Здурів…  й  настала  миру  мить  остання…

Тепер  навчились  цінувати  мир,
І  тишу,  що  не  рвуть  навпіл  сирени,
Й  міста  побиті,  мов  старий  пустир,
Й  захисників,  бо  в  них  козацькі  гени.

Скуштовано  кривавую  ціну,
Жертв  тисячі,  розруха  і  руїни,
У  Бога  просим,  щоб  скінчив  війну,
Й  подарував  лиш  миру  Україні.
21.09.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022


Спляча Красуня (загадка)

Дуже  довго  вона  спала,
І  очей  не  розплющала,
Потім  принц  поцілував,
І  всі  чари  миттю  зняв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022


Кіт у чоботях (загадка)

Волохатий  і  грайливий.  
Завжди  радісний,  щасливий.
Чи  на  суші  чи  в  воді,
Не  залишить  у  біді.
Гарні  чоботи  він  має  
Й  хитрістю  допомагає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022


Україні на День народження!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pKooSF18TLI[/youtube]
Я  -  українка  зроду  й  до  останку,
Коріння  роду  проросло  через  століття,
Вдягну  найкращу  диво-вишиванку,
І  побажаю  Перемоги  й  довголіття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022


Молоді - крила

Молоді  –  крила…  в  майбутнє  летіти,
Поле  орати  і  сіяти  квіти…
Обов’язково  здобуть  Перемогу,
Щастям  стелити  життєву  дорогу…

Молоді  -  крила…  міста  будувати,
Сад  посадити  і  зводити  хати…
Мир  берегти,  як  зорю  світанкову,
Світом  нести  рідну  батьківську  мову.

12.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022


Героям-односельчанам Володимиру Білоусу та Анатолію Василенку

Село  мовчало,  метушились  люди,
Лиш  схлипували  молоді  й  старі,
Тривожна  тиша  скрізь  була  і  всюди,
Лиш  янголи  кружляли  угорі.
Дивилися,  як  довгими  рядами,
 У  вдячному  поклоні  до  землі,
Стрічали  цінний  екіпаж  з  гробами
Солдатів,  яких  вбили  моск@лі.
В  холодних  ямах  закопали  мрії,
Підтримку  і  надію,  сенс  життя,
Заплющені  навіки  їхні  вії,
І  шлях  земний  пішов  у  небуття.
Та  не  забудуть  мужності  ніколи,
Нащадки,  за  яких  боролись  ви,
Наші  Герої!  Витязі!  Соколи!
У  снах  дитини,  в  погляді  вдови,
У  чистім  небі  і  росі  ранковій,
В  родиннім  колі,  на  рясних  полях,
Згадають  вас  в  країні  мирній,  новій,
Усіх,  усіх  хто  ліг  в  страшних  боях.
Полетите  на  синьо-жовтих  крилах,
Бо  стих  уже  серцебиття  пунктир,
До  неба,  аби  разом  у  молитвах,
Прискорить  Перемогу  нашу  й  мир.
09.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022


Як багато лиха…

Як  багато  лиха!  Як  багато  болю!
Бо  війна  гуляє  по  безмежнім  полю
Жне  вона  колосся,  загріба  солому,
А  солдат  навіки  не  пуска  додому.

Як  багато  горя!  Як  багато  страху!
Вибухи  лишають  тільки  купки  праху,
А  душа  навіки  тіло  залишає  ,
І  летить  у  небо,  де  війни  немає.

Як  руїн  багато!  Вирви,  попелище!
Як  підступний  злодій,  вража  куля  свище!
Десь  далеко  дуже,  хтось  благає  Бога,
Щоб  вернув  живими  солдат  до  порога!

Як  багато  часу  та  війна  проклята,
Відбирає  сина,  чоловіка,  тата…
Залишає  спогад,  згадку,  фото,  тіні.
Лише  б  Перемога  була  в  Україні.
04.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022


Зволікання

Так  має  бути…  Безліч  справ…
Не  той  режим…  Свої  проблеми…
Ніхто  ні  в  кого  час  не  крав…
Що  доведуть  ці  теореми?

Не  час…  Не  місце…  Не  тепер…
Для  чого  зайві  хвилювання?
Та,  мабуть,  краще  у  четвер,
Всі  відповіді  на  питання.

Не  зараз.  Поспішать  куди?
І  не  дивися  ти  так  грізно…
Ми  встигнем  згладити  кути,
Або…  вже  буде  надто  пізно.
04.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022


Рецепт щастя

На  новій  висоті  зазвучала  струна,
На  нову  глибину  у  душі  потонула,
Твоїм  голосом  здалеку  лине  луна,
І  нещадно  з’їда  все  сердечна  акула.

На  нових  горизонтах  пливе  силует,
Тінь  танцює  на  фоні  вечірнього  сонця,
Це  лиш  витівка  дивна  космічних  планет
А  чи  тіло  шукає  на  ніч  охоронця.

На  нових  відчуттях  загострився  момент,
На  палітрі  новій  увесь  спектр  сьогодення,
Щоб  щасливою  бути  –  є  дивний  рецепт:
Треба  завжди  й  в  усьому  шукати  натхнення.
29.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022


Просто говорити

Для  «просто  говорити»  -  немає  перешкод,
Погода,  настрій,  звички  чи  вірші,  вподобання,
Нових  емоцій  келих,  життєвий  епізод,
Відвертості,  події,  нечувані  зізнання.

Для  «просто  говорити»  -  знайдеться  завжди  час,
Життєві  негаразди  на  відстані  -  дрібниці,
І  не  важливо  зовсім  у  профіль,  чи  в  анфас,
І  хто  які  у  шафі  тримає  таємниці.

Для  «просто  говорити»  -  зникають  десь  слова,
Між  ними  очевидність  і  мовчазні  поради,
Хоча  різниця  в  віці  -  не  прірва  часова,
Щоб  «просто  говорити»,  лиш  «говорити»  ради.
27.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022


На сто років тому…

Із  «семиліткою»  пов’язано  сотні  дитячих  спогадів  гнідинчан  ХХ  століття.  Особисто  моє  покоління  максимум  що  про  це  знає  –  це  те,  що  знаходилася  вона  поряд  із  дитячим  садком,  десь  там,  де  біля  хреста  святили  паски.  Понад  40  років,  як  не  лишилося  і  сліду  від  тієї  школи,  та  сьогодні  мова  піде  про  попереднього  власника  цієї  будівлі.
Григорій  Вікторович  Телух    -  заможний  селянин,    який  користувався  авторитетом  у  односельців,  бо  мав  багатий  життєвий  досвід  та  воєнне  минуле.  Григорій  на  початку  століття  брав  участь  у  російсько-японській  війні,  тому    майже  до  кінця  життя  брав  довідки  про  те,  що  ні  білих,  ні  денікінців  не  підтримував.  
         Землі  які  мав,  одержав  від  батька  і  разом  з  дружиною  Єфросинією  Іванівною  (Герасименко)  та  малолітніми  доньками  на  них  працював.  Мав  добротний  будинок  на  кілька  кімнат  і  мріяв  для  кожної  доньки  облаштувати  окрему  кімнату.  Часто  бував  у  Чорнухах,  возив  доньок  на  навчання  та  робив  закупи  у  містечку.  
     Працюючи  у  волосній  управі  допомагав  односельцям  оформлювати  документи.  Інколи  начальство  лишалося  у  них  на  ночівлю,    або  представники  сільської  інтелігенції  приходили  святкувати  Новий  рік,  чи  Різдво.  Наймолодша  донька  у  щоденнику  постійно  згадує,  що  батько  мав  дуже  багато  роботи  і  працював  з  ранку  до  ночі…
Ніхто  не  знає,  якою  була  б  Україна,  якби  працелюбні  та  розумні  землероби  не  потрапили  під  переслідування,  вилучення  майна,  та  виселення  у  далекі  землі.    Історія  життя  українця  з  діда  прадіда  Григорія  Телуха  завершилася  у  приморському  Сухумі  на  чужині,  там  довікували  і  його  дружина  та  доньки  жодного  разу  не  повернувшись  у  Гнідинці,  у  власний  розкішний  будинок  і  колиску  свого  роду.  
[i](Інна  Рубан-Оленіч)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954498
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022


Сторінками щоденника Каті Телух

Ці  милі  дівчатка  більше  100  років  тому  народилися  і  жили  у  Гнідинцях.  Їхня  заможна  і  працьовита  родина  –  це  власники  будинку  в  якому  у  ХХ  ст.  функціонувала  школа  «семилітка».  Так  сталося,  що  в  період  політики  «розкуркулення»,  родині  дивом  вдалося  виїхати  за  межі  України  в  Сухумі  живими  та  здоровими,  в  той  час  коли  понад  60  гнідинських  родин  трударів  («куркулів»)  були  заслані  до  Сибіру,  або  депортовані  світ  за  очі.
У  1923-1924  р.р.  наймолодша  з  сестер  Катя  писала  дитячого  щоденника,  рукопис  якого,  дивом  зберігся,  а  у  2014  р.  за  межами  України  була  видана  книга-дослідження.  У  ній  факти  написані  десятирычною  гнідинчанкою  намагалися  дослідити  у  архівах,  під  час  експедиції  по  місцях  згаданих  у  щоденнику  та  у  спогадах  родичів  та  знавців  історії  рідного  краю.
Зі  сторінок  щоденника  відомо,  що  родина  Телухів  була  заможною,  бо  невтомно  працювали  діти  і  дорослі  на  баштані,  на  пасіці,  тримали  худобу,  а  допомагали  їм  двоє  робітників.  Крім  того  їх  подвір’я  було  уквітчане  клумбами  з  різноманітними  рослинами,  та  бузком,  а  головною  окрасою  -була  пара  павичів,  яких  пасла  Катя.  Телухи  були  віруючими  і  щонеділі  ходили  до  церкви.  Відповідально  ставилися  до  освіти  дочок:  навчання  дівчатка  здобули  у  місцевої  вчительки  Антоновської  Ніни  Митрофанівни,  а  далі  навчалися  у  Чорнухах.  В  дитячих  записах  зустрічаються  прізвища  предків-гнідинчан:  Оніщенко,  Панасенко,  Хідченко…
Саме  прочитання  таких  книг,  вивчення  архівних  документів  оживляє  історію  рідного  села  та  допомагає  зрозуміти  унікальність  і  самобутність  рідного  краю.

[i]P.S.  Щиро  дякую  Міщенко  Наталії  Іванівні  за  люб’язно  надану  книгу  «ПРО  КАТЮ  ТЕЛУХ»  по  страницам  дневника  украинской  девочки  из  села  Гнединцы  Полтавской  губернии»[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954371
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022


Пристрасть

Сьогодні  був  зі  мною  уночі,
Шептав  на  вушко  мокрими  вустами,
До  серця  спритно  підбирав  ключі,
Збирав  думки  розсипані  крихтами.

Створив  складний  поліритмічний  стук
Синхронне  дихання  і  вітрові  тріолі,
Все  полонив:  і  темряву,  і  звук,
І  тіло,  й  душу  власній  своїй  волі.

Бентежив  дотик  просто  до  мурах,
Голодне  тіло  прагненням  благало,
Здолать  кордони  і  моральний  страх,
Надихатись…  бо  мені  мало,  мало…

Пірнути  з  головою  в  дощопад,
Бачить  себе  в  кожнісінькій  краплині,
У  мріях  танути  неначе  мармелад,
У  літній  дощ  закоханій  людині.
25.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2022


Про моду і красу

Вуста  «качкою»…  і  думаєш  красива?
Не  роби  дарма  собі  мороку.
Наче  тиждень  вулики  возила…
А  чи    качка  …  та  не  із  того  боку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022


Вічна земна насолода

Ніч…  цвіркунів  серенади,
Свіжість,  легка  прохолода,
В  небі  мигають  лампади  -
Літня,  погожа  погода.

Під  мовчазні  зорепади,
Випала  слушна  нагода,
Чути  пташині  рулади,
Бо  задрімала  природа.

Ніч  в  повноті  всії  влади,
Ніби,  всім  винагорода,
Кожен  діждеться  пощади,
Сну  кому  більше  не  шкода.

А  двох  сердець  канонади  -
Вечора  тихого  кода,
Так,  як  співають  балади:
«Вічна,  земна  насолода»
24.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022


Нові жнива

Нові  жнива:  безмежжя  нив,  достиглий  колос,
Та  лине  світом  із  полів  стражденний  голос,
Де  кров’ю  скроплені  поля  цвіли  віками,
Лежать  сини,  врожай  війни    і  плачуть  мами.

Нові  жнива:  нове  зерно,  достаток  в  хати,
Нова  війна  кладуть  життя  нові  солдати,
Де  кров’ю  скроплені  поля  цвіли  віками,
Лежать  сини,  врожай  війни    і  плачуть  мами.

Нові  жнива:  горять  поля,  димлять  покоси,
Не  пробіжать  по  тій  стерні  їх  ноги  босі,
Де  кров’ю  скроплені  поля  цвіли  віками,
Лежать  сини,  врожай  війни    і  плачуть  мами.

Нові  жнива  під  звук  гармат  й  страшного  грому,
Здригнувся  світ  не  треба  цих  плодів    нікому,
Де  кров’ю  скроплені  поля  цвіли  віками,
Лежать  сини,  врожай  війни    і  плачуть  мами.
20.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022


Пестощі дощу

Дощ  розбудив  вологим  поцілунком,
Прошепотів  на  вушко  крізь  вікно,
І  на  шибках  химерним  візерунком
Промив  сльозами  мовчазне  сукно.

І  протягом  лишив  тендітний  дотик,
Здригалось  тіло  та  чекало  щось,
В  душі  озвалися  високі  ноти,
Тепер  нарешті  добре  все  зійшлось.

Запестили  краплисті  перегуки,
Стікало  вниз  бажання,  як  смола,
Вуста  ковзнули  і  сплелися  руки,
Пручатись  зливі  я  вже  не  могла.
17.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022


Ціна секунди

Заховані  скарби  у  закутку  душі,
ЇЇ  багатства  та  людські  чесноти,
Між  буде  і  було  –  тонесенькій  межі,
Між  добре  і  лихе  –  якраз  навпроти.

Ти  маєш  у  руках  все  те,  що  заробив,
Що  напахав:  умовності  і  вчинки.
Чи  гарував  весь  час,  чи  байдики  вік  бив,
Секунда  може  знищить  на  частинки.

Ти  кожну  свою  мить  встилаєш  далі  шлях,
Баюрами  чи  диво-килимами.
Збираєшся  в  політ,  чи  забиваєш  цвях,
Майбутнє  твориш  власними  ділами.
16.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022


Виють сирени

Виють  сирени  –  голодні  вовки,
Слина  скажено  стікає  із  пащі,
Зуби  гнилі,  як  під  нігті  голки,
Вгонить  в  нутро  й  кида  напризволяще.

Виють  вночі  і  коли  світлий  день,
Сонце  заходить,  чи  мліє  світанок,
Мовчки  шукають  на  карті  мішень,
Й  душі  з’їдають  собі  на  сніданок.

Виють  невпинно  -  десь  буде  біда,
Страхом  годують  старих  і  малечу,
Жахами  морить  проклята  орда,
Кидає  з  пекла  в  німу  холоднечу.

Виють  і  виють  то  там,  або  тут,
З  лютого  хваляться  лихо-жнивами,
Мов  дозріває  їх  спрага  і  лють,
Мітить  країну,  як  старість  ровами.

Виють  …  і  більшає  вдів  і  сиріт,
Виють  …  із  затишку  стала  руїна,
Виють  …  пустошать  в  душі  рваний  слід,
Та  не    здається  безстрашна  країна.
14.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022


Тоді було тепло і зоряно

Тоді  було  тепло  і  зоряно,
Попереду  ціле  життя,
І  місяцем  плесо  вже  зоране,
І  дивні  якісь  відчуття.

Мов  двері  нові  відчинилися,
Новий  невідомий  виток,
Думки  в  сяйві  зір  розчинилися,
Відчула  кохання  ковток.

Як  довго  ти  згоду  очікував,
А  зволікала  чомусь,
На  вушко  ласкаво  нашіптував,
Питав,  чи  тебе  я  боюсь?

Та  ні,  просто  доля  заплутала,
Обох  нас  собі  у  клубок,
У  зморшки  обличчя  закутала,
А  серце  в  лищата  думок.

І  знов  вишиваю  я  спогади,
Підсвічує  неба  канва,
Бо  юність  втекла  перелогами,
Давно…  років  десь  двадцять  два…
13.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022


Смак шоколаду

Я  хочу  танути,  як  чорний  шоколад,
В  твоїх  вустах  гірчити  й  розтікатись,
Аби  не  повертатися  назад,
У  солодощах  пеститись  й  кохатись.

Ти  хочеш  смак  какао  і  ваніль,
Змішати  з  пристрастю  і  присмаками  рому,
Аби  прогнали  ми  буденний  хміль,
Забули  про  роки  й  життєву  втому?

Давай  разом  вдихати  аромат,
Солодкої,  взаємної  любові,
Щоб  відчуття  помножити  стократ,
Та  поки  що,  смакуй  мене  в  розмові.
11.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022


Дощові побачення

Обійми  мене,  наче  літній  дощ,
Пригортає  лист  в  молодім  саду,
Стрепенуся  вмить,  як  тоненький  хвощ,
Із  букетом  мрій  тихо  підійду.

Поцілуй  мене,  краплями  з  небес,
Що  стікають  вниз  із  щоки  до  пліч,
Відгукнуся  я  маревом  чудес,
Коли  будемо  лише  віч  на  віч.

Полони  мене  подихом  вітрів,
І  розвій  думки  в  невідомий  світ,
Спалах  іскор-віч  щоб  не  догорів,
Крила  почуттів  підняли  в  політ.

Наповняй  мене,  силою  життя,
Як  стрімкі  струмки  річку  навесні,
Відчувай  моє  лиш  серцебиття,
Відчувай  мої  мовчазні  пісні.

Злиймося  разом,  наче  я  –  це  ти,
Наче  ти  -  це  я,  єдність  –  суть,
Знищимо  путі,  спалимо  мости,
Та  не  зможемо  все  забуть.
11.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2022


Мої сни

Наче  сльози,  краплини  по  листі,
Наче  дощ,  теплий  слід  на  щоках,
Як  побитий  кришталь  мрії  чисті,
Й  лиш  уламки  життя  у  руках.

Наче  осінь,  липнева  байдужість,
То  відлуння  тяжкої  весни,
Хоча  дії  всі  впевнені  й  дужі,
Все  здійснить  можуть  лиш  мої  сни.
10.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022


Коли читаю вірші…

Буває  так,  коли  читаю  вірші,
Далеко  від  рутини  й  метушні,
Вони  незвичні,  вони  просто  інші.
І  наче  адресовані  мені.
Слова  в  них  недомовлені  і  мрії,
Так  обережно  між  строкатих  рим,
Думок  екстаз  і  в  цій  поліритмії,
Рядки  стирають  мій  щоденний  грим.
Свої  бажання  між  рядків  шукаю,
Читаю  зачіпки  скупих  щоденних  фраз,
Все  просто,  ніби  випить  чашку  чаю,
Чи  в  вірші  закохатись  іще  раз.
09.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022


Надихни мене на нові рядки

Надихни  мене  на  нові  рядки,
Щоб  чуттєво  виходило  й  щиро,
Відімкни  в  душі  потайні  замки,
На  межі  між  війною  і  миром.

Подаруй  весь  спектр  нових  барв  життя,
Від  яскравого  і  до  пастелю,
Танцювать  під  ритм  від  серцебиття,
Тіні  грацій  жбурнути  на  стелю.

Розбудить  вулкан,  спалах  із  глибин,
Слів    гарячих  торкання  тремтяче,
Зупини  й  почуй  дивний  часоплин,
Як  душа  то  сміється,  то  плаче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022


"Привіт. Як справи?"

І  знов…  «Привіт.  Як  справи?»
«Повіриш?  Я  не  ждала…
Давно  не  пили  каву,
Й  слова  –  колючі  жала,
Забула  як  кололи,
Болючі  в  серці  рани,
Не  розірвать  ніколи
Байдужості  кайдани».

«Як  ти  живеш?»  «Цікаво?
Я  теж  колись  питала,
Спокійно  і  ласкаво,
Та  виявилось  мало,
Бо  зник  ти  на  два  роки,
Ні  звістки,  ні  привіту,
Я  вивчила  уроки,
Й  тягар  важкого  гніту».  

«Здоров’я  не  підводить?»
«Інакше  не  буває,
То  витівки  погоди
То  тиск  чомусь  стрибає  -
Та  як  завжди,  по-суті…
Не  вмію  жить,  як  люди,
То  ніби  розпутті,
То  все  яскраво  всюди.

«Чого  за  стільки  часу  
Мені  не  написала?»
«Стирала  все  відразу,
Та  виявилось  мало.
Я  тільки  все  забула,
На  серці  улаглося
Твоє:  «Привіт.  Як  справи?»
І  знову  почалося…»
08.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2022


Купальське диво

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uXo-R_QW7IM[/youtube]
В  цей  час  чарівний-щосекунди  диво,
І  таємниче  дихає  земля,
Яскраво,  свіжо,  сонячно,  красиво…
Ставки,  ліси,  долини  і  поля.

Духмяних  трав  витає  таємниця,
Цілющий  дар  заплівся  у  вінок,
Води  живої    ключова  криниця,
Й  петрів  батіг  що  сп’явся  на  тинок.

Влива  життя  проміння  у  колосся,
І  золотить  безкрайні  береги,
Птахів  дзвінких  майстерне  стоголосся,
Під  аркою  барвистої  дуги.

Вже  язиками  дражниться  багаття,
Сміливців  зве  очиститись  від  зла,
Цвіте-біліє  у  ріці  латаття,
Туманом  світ  вкрива  п’янка  імла.

Вже  тихий  вечір  мружить  сірі  брови,
У  хмарнім  небі  між  блискучих  зір,
Темніють  тіні  у  старій  діброві,
Аби  зробити  всім  наперекір:

Щоб  не  впустити  в  хащі  серед  ночі,
Закоханих  по  папороті  цвіт,
Щоб  таємниці  зберегти  пророчі,
Й  купальське  диво  ще  на  сотні  літ.  
07.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022


Я пройду по родючому полю…

Я  пройду  по  родючому  полю,
Упаду  в  золоті  колоски,
Відчуваю  безмежную  волю,
Й  вільний  дух,  який  кріпнув  віки.
Сила  предків,  недоспані  ночі,
І  від  праці  тверді  мозолі,
Голоси  солов’їні  співочі,
Все  від  рідної  неньки-землі.
Вічна  мудрість  від  батька  до  сина,
Вишиванка  –  святий  оберіг,
І  велика  щаслива  родина,
Всіх  скликає  з  далеких  доріг.
03.07.2022




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022


Чекання

Між  туманів  густих  заблукали  сліди,
В  чистім  полі  між  трав-бур’янів,
Бо  тікає  вона  від  печалі-біди,
Стільки  днів,  стільки  днів,  стільки  днів.
Лише  шелест  хлібів,  тільки  тінь  в  ручаю.
Чують  той  неприхований  крик,
Бо  коханий  її  у  далекім  краю,
Просто  зник,  просто  безвісти  зник.

ПРИСПІВ:
Нехай  говорять  всі  навкруг:
«Надія  втрачена  остання»
Та  не  втрачає  віри  дух,
ЇЇ  безмежнеє  кохання.
Нехай  говорять  всі  навкруг:
«Що  на  війні  казок  немає»
Не  покладає  вона  рук:
У  диво  вірить  і  чекає.

Всі  думки  її  не  для  сторонніх  очей,
Злива  сліз  гірких  не  напоказ,
Бо  приходив  у  сни    серед  темних  ночей,
Він  не  раз,  він  не  раз,  він  не  раз.
У  обіймах  міцних  час  минає,  як  мить,
Тепло  й  затишно,  світ  -  наче  рай,
І  коханий  на  вушко  щораз  шепотить:
«Ти  чекай,  ти  чекай,  ти  чекай!»

ПРИСПІВ:

Скільки  горлиць  безкрилих  чекають  щомить,
Тих,  хто  безвісти  зник  у  бою.
Хоч  їх  серце  пече,  і  зітхає,  й  болить,
Не  втрачають  надію  свою.
ПРИСПІВ:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022


Тільки дим

Тільки  дим,  чорний  дим,  порожнеча…
Тут  сміялась  недавно  малеча,
Тут  містяни  робили  закупи…
Тільки  дим  об’єднав  всіх  докупи.

Тільки  дим,  чорний  дим  і  ракета,
Та  прокинься  вже  швидше,  планета,
Поки  світ  чогось  жде  й  зволікає,
Їдкий  дим  нові  душі  вбиває.  

Тільки  дим,  чорний  дим  і  розруха,
Рятівник  під  завалами  слуха,
Чи  хоч  хтось  тут  живим  врятувався?
Тільки  дим  у  повітрі  зостався…

Кляті  виродки,  там  були  люди!
А  тепер  тільки  дим  скрізь  і  всюди!
І  старенькі,  і  юні,  і  діти…
За  їх  смерті,  вам  в  пеклі  горіти!
27.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022


На пасіці

Тепла  літня  тиша,  цвітом  липа  дише,
Аромат  солодкий  огортає  все,
Тільки  вітер  лише,  гілочки  колише,
І  п’янке  цвітіння  ген  у  даль  несе.

Вітер,  в  своїх  справах,  пробіжить  у  травах,
Між  дубів  старезних,  мов  шука  гриби,
Блискотять  в  отавах,  сяючих  загравах,
Бжділки,  що  збирають  із  квіток  скарби.

Вуликів  рядочки,  працьовиті  дочки,
До  своїх  хатинок  все  несуть  нектар,
Облетять  квіточки,  вишиють  сорочки,
Воском  і  медами  –  буде  щедрий  дар.

Ближче  до  криниці,  спіють  вже  суниці,
Їх  боки  червоні  затуля  трава,
Й  квіти  білолиці  і  нема  різниці:
Чи  усе  насправді,  чи  якісь  дива?

Між  гілок  картина:  неба  павутина,
Хмарами  сповита,  чи  прозора  синь,
Шелестить  ліщина,  квітне  конюшина,
Потопає  червень  в  пахощах  краси.
26.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022


Матінка моя

[i](Художній  переклад)[/i]
У  матінки  моєї  вищі  трави,
В  гаях  дзвінкіші  співи  солов’я,
 Веселку  в  небі  над  будинком  має,
Лиш  матінка  моя,  лиш  матінка  моя.

ПРИСПІВ:
І  хліб  м’який  і  аромат  духмяний,
І  хвилі  в  стиглім  полі  й  на  ріці,
І  голос  ніжний,  тихий  і  ласкавий,
Й  гостинець  доні  в  маминій  руці.  

Минає  час  і  журяться  берізки,
Шумлять  блискучим  золотом  поля,
Приховує  в  тривозі  свої  слізки,
Лиш  матінка  моя,  лиш  матінка  моя.

ПРИСПІВ:

Я  обійму  слабкі  та  рідні  плечі,
За  всіх,  хто  залишивсь  в  страшних  боях,
Бо  молиться  за  кожного  надвечір,
Лиш  матінка  моя,  лиш  матінка  моя.

ПРИСПІВ:
22.06.2022

Оригінал:  "У  матери  моей"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022


Про МІЙ "СВІТИЧ"

[i]Вранці,  не  встаючи  з  ліжка,  відкрила  стрічку  у  ФБ,  щоб  ознайомитися  з  новими  постами,  які  з’явилися  за  ніч.  Натрапила  на  світлину,  яку  зробила  4  роки  тому  на  святковому  концерті  з  нагоди  Дня  створення  хору  «Світич».  І  пригадалося…[/i]

Мій  «Світич»  -  машина,  яка  завжди  працює  злагоджено  й  синхронно.  З  першого  жесту  керівників,  партитура,  яку  щойно  роздали  відгукується  аплодисментами  престижних  конкурсів,  захопленнями  шанувальників  та  вічним  відгуком  у  серці  кожного  хориста.
 Вперше  почула  звучання  «Світича»  -  ще  будучи  ліцеїсткою,  а  на  своїх  викладачів,  які  в  мене  в  той  час  викладали  і  співали  у  хорі  (Ірину  Олександрівну  Ростовську,  Марину  Віталіївну  Палаєву,  Тараса  Григоровича  Кульбаку)  дивилася,  як  на  святих.  Бути  частинкою  колективу,  долучитися  до  прекрасного  хору  було  більше  ніж  мрією,  це  фантастичне  бажання,  яке  вело  крок  за  кроком  долаючи  труднощі,  втому,  устрій  студентського  безтурботного  життя.  На  шляху  траплялося  і  багато  перепон.  Перше  прослуховування  я  провалила.  Чи  то  голос  не  достатньо  сильний  і  бідний  тембрами,  чи  інтонація  плавала,  чи  перелякані  очі  були  дуже  помітні,  але  я  ж  знаю,  що  то  було  хвилювання,  бо  ніхто  так  не  хотів  співати  у  «Світичі»,  як  я.  
На  деякий  час  аспект  мого  вокально-хорового  виховання  в  університеті  –  втратив  сенс,  бо  я  себе  уявляла  частинкою  саме  «Світича».    Та  все  ж,  вдалося  мені  стати  поруч  з  хористами,  долучитися  до  команди  «перших  альтів»  і  співати…
Я  не  нарікала  на  тривалі  і  регулярні  репетиції,  а  навпаки,  вчилася  вдало  маневрувати  між  парами,  хором,  танц.  залом,  самостійною  підготовкою  (грою  на  баяні,  ф-но,  вокалом,  диригуванням).  Я  не  була  там  найкращою,  але  брати  найголовніше,  запам’ятовувати  найбільше,  пропускати  найменше,  не  пасти  задніх  і  встигати  скрізь,  я  вчилася  саме  в  той  час.  
Репетиції  –  рутинна  діяльність  хористів,  рутиною  зовсім  не  була.  Дисципліна,  чіткі  правила,  зосередженість  -  приносила  свої  плоди.  Коли  звучать  всі  партій  у  чіткій  вертикалі,  то  мій  стан  неможливо  передати  словами:  враження  ніби  тіло  розчиняється  і  перетворюється  у  загальне  звучання,  ніби  ми  –  і  є  тим  звучанням,  тремтять  руки,  звідкись  з’являються  сльози,  у  грудях  щось  тремтить,    але  приносить  стільки  щастя  і  гордості,  бо  ми  і  є  ті  гвинтики,  що  своєю  діяльністю  створюють  диво.
Коли  наш  хор  виходив  до  глядачів,  то  мені  здавалося,  що  зірки  з  червоного  хідника  тьмяніють  перед  нашим  виступом.  Це  не  хвалькуватість,  а  просте  аналізування  звучання  та  харизми,  які  пісня  за  піснею  наповнюють  атмосферу  прекрасним.
Щодня,  я  подумки  дякую  керівникам,  двом  талановитим  Людмилам,  таким  різним,  але  об’єднаних  однією  метою:  тримати  на  плаву  наш  «Світич»  і  вміло  вести  до  якості,  визнання,  поширення  хорової  пісенної  традиції,  трепетно  леліяти  і  колисати  кожну  фразу,  кожен  акорд,  викохувати  кантилену  і  день  за  днем  шліфувати  престижне  і  почесне  ім’я  Молодіжного  хору  «Світич».
Людмила  Юріївна  Шумська  та  Людмила  Василівна  Костенко  –  неперевершені  професіонали  своєї    справи.  Від  підбору  репертуару,  добирання  тембрів  у  партії,  налаштування    та  плекання  культури  звуковедення,  …  -    до  втілення  неповторних  інтерпретацій  хорових  композицій,  з  додаванням  танцювальних  рухів,  супроводом  різноманітних  музичних  інструментів,  своїми  талантами  і  майстерністю  наші  наставники  рік  за  роком  прокладають  шлях  до  вершин  якості  хорового  мистецтва.  Завдяки  керівникам:  що  не  твір  –  то  шедевр,  який  має  неповторну  родзинку;  що  не  виступ  –  то  успіх  і  шквал  оплесків;  що  не  конкурс  –  то  перемога.  Та  найголовніше  те,  що  наші  мудрі  педагоги  кожному  хористу  прививають  безмежну  любов  до  хорової  музики,  а  «Світич»  -  запалює  серця.  
У  своїй  діяльності  я  в  собі  часто  помічаю  ті  навички,  які  застосовували  наші  керівники:  захопленість  справою,  робота  на  результат,  емоційність  і  в  той  же  час  спокій,  наполегливість,  врівноваженість.  Після  вдалих  виступів  своїх  колективів,  я  пригадую  уклін  керівників  хору  і  спрямований  погляд  до  кожного:  «Ми  змогли.  Ми  зробили.  Наша  праця  не  марна.  Визнання  –  вінець  якості    і  щира  подяка».  
Навіть  через  15  років  це  надихає  і  не  забувається.  Щоразу,  коли  я  говорю  чи  пишу  «Мій  «СВІТИЧ»»  я  пишаюся,  що  у  роки  студентства  була  його  частинкою.  Дуже  хочеться  щоб  хор  жив.  Щоб  пробуджував  кожну  душу,  зачаровував  кожне  серце,  як  він  захопив  мене.  Творча  майстерня  «Світича»  -  це  дороговказ  для  кожного  студента,  котрий  вирішив  себе  присвятити  мистецтву.  Бажаю  миру  всім  і  кожному  хто  співав,  співає  і  співатиме    у    цьому  дивовижному  колективі.  Натхнення  всім  і  «Многая  літа»!
22.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022


Мереживо

[i](художній  переклад)[/i]
Нитка  тягнеться  в  узор    гарної  майстрині,
Наче  долю  береже  у  життєвім  плині,
І  очей  не  відвести  –  вишукане  диво,
Тче  мереживо  життя  ніжно  і  красиво.

Сяк-так  долю  я  сплела,  довго  працювала,
Плутанина  вийшла  лиш,  але  я  бажала,
Щоб  в’язання  розпустить  і  змотать  нитками,
А  мереживо  сплести  днями  і  роками.

Повз  невдачу  геть  пройти,  а  чи  зупинитись,
Горе  й  лихо  обійти,    щастям  поділитись,
Та  Господь  не  всім  дає  виправить  уроки,
Не  змотать,  не  розмотать  пережиті  роки.
20.06.2022

Оригінал:  "Кружева"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022


Квітуча вишня

[i](художній  переклад)[/i]

Вже  пісень  відлуння  відпливає  тихо,
Човники  на  хвилях  –  то  опалий  цвіт,
Наче  білим  снігом,  наче  ніжним  сміхом,
Сипле  біла  вишня  перли  мені  вслід.

І  куди  сховатись  в  білій  завірюсі,
Серцю  невідомо,  як  змиритись  з  цим?
Я  або  заплачу,  а  чи  засміюся,
І  пірну  душею  в  цей  вишневий  дим.

Квітами  узори  на  долинах  шиті,
У  гаю  весна  щебече  і  кує…
Ще  ніхто  не  знає  до  цієї  миті,
Що  розхвилювало  серденько  моє?
19.06.2022


[b]Переклад:[/b]  ("Молодая  вишня"  слова  С.  Красикова,  музыка  Н.  Поликарпова)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022


Синьоока ніч

[i](художній  переклад)[/i]
Все  місто  закутує  вечір,
І  в  небі  багато  зірок,
Та  зустрічі  ти  уникаш,
Й  до  мене  не  йдеш  ні  на  крок.

ПРИСПІВ:  
Ой  ніч,  синьоока  ніч,
Скільки  зіро-  свіч,
Тільки  твоя  байдужість,
Сльози  видушує  з  віч.

Сади  яблуневі  буяли,
Духмяні  троянди  цвіли,
А  там  де  з  тобою  блукали,
Травою  стежки  заросли.

ПРИСПІВ:

 Хоча  ти  мене  не  кохаєш,
А  я  -  не  любила  ще  так,
Ти  все  дуже  швидко  забудеш,
А  я  не  забуду  ніяк.

ПРИСПІВ:

Хоч  зараз  ти  іншу  цілуєш,
В  очах  її  бачиш  себе,
Та  знай,  що  найбільше  у  світі,
Кохаю  я  тільки  тебе.

ПРИСПІВ:
18.06.2022

[b](Оригінал:  "Ах,  ночь,  голубая  ночь")[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022


Випускникам 2022

Роки  шкільні  так  швидко  пролетіли,
Назад  уже  не  буде  вороття,
Тепер  погляньте,  мов  через  шпарину,
В  дитячі  роки  і  шкільне  життя.

Ви  -  неповторні  і  талановиті,
Маленький  дружній  і  привітний  клас,
У  колі  друзів,  я  впіймала  миті,
Як  творчо  ви  проводили  свій  час.

Повірте  в  себе!  Кожен  з  Вас  –  найкращий!
І  вартий  того,  щоб  дістатись  до  зірок,
Під  синім  мирним  небом  України,
Ступить  в  майбутнє  свій  дорослий  крок!
17.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022


Зірка торкнулась хмаринок

[i](художній  переклад)[/i]
Зірка  хмаринок  торкалась,
Роси  зронила  в  туман
Здалеку  пісня  озвалась,
Здалеку  пісня  озвалась,
І  підспівав  їй,
І  підспівав  їй  баян,
І  підспівав  їй,
І  підспівав  їй  баян.

Віти  вербові  від  вітру,
Хиляться  вниз  знов  і  знов,
Як  почуття  нероздільні,
Як  почуття  нероздільні,
Вірить  -  не  вірить,
Вірить  не  вірить  в  любов,
Вірить  -  не  вірить,
Вірить  не  вірить  в  любов?

Хоч  солов’ї  над  рікою,
Тішать  звучанням  розмов,
Може  тебе  й  не  зустріну,
Може  тебе  й  не  зустріну,
То  не  зустріну,
То  не  зустріну  любов,
То  не  зустріну,
То  не  зустріну  любов.

А  на  життєвій  дорозі,
Кожен  чекає  свого,
Зірка  хмаринок  торкнулась,
Зірка  хмаринок  торкнулась,
Серця  торкнулась,
Серця  торкнулась  мого.
Серця  торкнулась,
Серця  торкнулась  мого.
17.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022


Нічка лугова

[i](художній  переклад)[/i]
Срібний  місяць  зник  за  лісом,
Спить  і  річка  й  береги,
Літні  роси  над  покосом  ,
Заколисують  луги.
Загубила  перстень  цінний,
І  у  цім  моя  вина,
В  ароматі  м’яти  й  квітів,
Йду  долиною  одна.

Дві  пелюстки,  мов  прикраси,
У  волосся  заплету,
Щоб  залишилася  згадка,
Про  обручку  золоту.
Вже  за  обрієм  світає,
Туман  річкою  пливе,
Ранок  знову  розлучає,
Та  любов  моя  живе.

Заздрість  хай  не  дорікає,
І  мене  не  докоря.
Дуже  рано  над  лугами,
Сходить  вранішня  зоря.
Та  і  часто  так  буває,
Не  змикаємо  ми  віч,
Ой,  ти  нічко  луговая,
Сінокосна,  тепла  ніч.
17.06.  2022

Оригінал:  Музыка  Г.  Дегтярева,  слова  А.  Пришельца  "Ночка  луговая"
https://www.youtube.com/watch?v=vL_fOQYgX10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022


Розплющу очі…

Розплющу  очі…  це  був  тільки  сон,
А  жах  ще  й  досі  душу  пробирає,
Сирени  по  країні  в  унісон,
Ревуть,  а  десь  хтось  тихо  помирає.

Розплющу  очі  …  вже  минула  ніч,
І  сонце  в  небо  підняли  солдати,
Увесь  народ  з  напастю  віч-на-віч,
Серцями  вірними  скував  могутні  грати.

Розплющу  очі    у  безмежний  світ,
Де  мир  шанують  і  життя  перлину,
Де  пам’ятають  древній  заповіт,
І  бережуть  кожнісіньку  людину.

Це  тільки  ранок,  тож  пора  разом,
Рукава  засукати  й  працювати,
Щоб  перелітні  завелись  гніздом,
Хто  втратив  захист  –  мав  новенькі  шати.

Аби  країни  луговий  вінок,
Завивсь  і  цвів,  духмяніше,  тугіше,
Аби,  що  день  –  новий  і  впертий  крок,
У  даль  від  того,  що  було  раніше.
 
Розплющу  очі  і  настануть  дні,
Ніщо  не  зможе  їх  заплямувати,
Синочки  лише  оживуть  вві  сні,
За  яких,  в  церкві  свічку  ставить  мати.
31.05.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022


ГЕРОЇ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-CoJkZaYEWc[/youtube]
Мовчки  у  альбомі  прогортай  світлини,
Всі  такі  веселі,  всі  такі  свої,
Їх  війна  забрала  в  рідної  країни,
Так  безжально  й  різко  відняли  бої.

ПРИСПІВ:  
Вони,  хто  не  вернувся  з  війни,
Неньки-країни  сини,  стали  бесстрашно  до  зброї,
Вони,  не  шкодували  ціни,
Юні  життя  віддали,  наші  незламні  герої.


Ви  війні  назавжди  молодість  лишили,
В  безвість  полетіло,  все  те  –  що  було,
Лиш  колючі  сльози,  спогади,  могили,
Старість  не  прикрасить  зморшками  чоло.

ПРИСПІВ:

Хай  минають  роки  –  оживе  Вкраїна,
І  під  мирним  небом  зацвітуть  сади.
Та  безмежна  шана  до  героя-сина,
В  пам’яті  народу  буде  назавжди.

ПРИСПІВ:


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022


Нам треба перемога

В  наших  венах  тече  не  вода,
Кров  струмує    червона  й  гаряча,
Хоч  спіткає  так  часто  біда,
Ми  вкраїнці  –  у  нас  така  вдача.
Щедро  з  другом  останнє  ділить,
І  разом  рідний  край  захищати,
Не  втрачати  дарма  кожну  мить,
І  життя  наче  скарб  цінувати.

ПРИСПІВ:
Нам  треба  мир,  нам  треба  перемога,
Нам  треба  сонце  в  небі,  не  блискавка  і  грім,
Одна  мета,  у  нас  одна  дорога,
Бо  мир  і  перемога  потрібні  нам  усім.

Рідна  мова    і  спів  солов’я,
Наша  пісня  колиску  гойдає,
Вільний  вітер  ,родина,  сім’я,
Українською  лиш  розмовляє.
Ми  нащадки  дідів-козаків,
Нас  віки  не  змогли  підкорити,
Наша  мужність  й  нестриманий  гнів,
Кличе  кожного  край  боронити.

ПРИСПІВ:

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2022


Хвилина мовчання

Хвилина  мовчання  –  як  цвях  в  домовину,
Лише  констатація  –  зникло  життя,
Не  вміститься  біль  у  щоденну  хвилину,
Як  спогад  з  сльозами  про  мирне  буття.

Глухі,  монотонні,  статичні  удари,
Бо  стихли  синхрони  убитих  сердець,
Безвихідь  від  дикої  злої  отари,
Що  знищила  мир…  хай  же  буде  їй  грець!

Не  вернуться  діти,  й  дорослі  з  завалів,
Розстріляні  знову  не  стануть  живі,
Уже  не  поїдуть  з  розбитих  вокзалів,
Бо  вільна  країна  втонула  в  крові.

Залишиться  слава  про  мужніх  героїв,
І  пам’ять    про  тих,  хто  так  мало  прожив,
Безмежна  ненависть  до  тих  –  хто  накоїв
Кривавих,  безжальних,  загарбницьких  жнив.

Хвилина  мовчання  –  всі  душі  до  неба,
Летять,  перед  Богом  щоб  впасти  до  ніг,
А  потім,  (бо  стала  вагома  потреба),
Створити  країні  міцний  оберіг.

Щоб  всі  підняли  свої  ангельські  крила,
Й  наш  край  захистили  від  бомб  наяву,
Аби  Перемога  прийшла  справедлива,
Й  скоріш  відновить  Україну  нову.
20.04.2022  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022


А чи бачили ви їхні очі?

А  чи  бачили  ви  їхні  очі?
Тих  солдат,  що  війна  зачепила,
Ви  повірте,  ні  вдень,  а  ні  вночі,
Погляд  той,  вже  забути  не  сила…
Вони  бачили  зброю  ворожу,
Поруч  гинули  їх  побратими,
В  час  ударів    навкруг  огорожу,
Бог  поставив  разом  із  святими.
В  їх  очах  видно  мужність  і  силу,
Хоч  болять  іще  рани  воєнні,
Та  не  час  поспішати  до  тилу,
Помсти  просять  у  снах  убієнні.
Намагаються  гоїти  рани,
(Бо  і  наші  молитви  лікують),
Аби  орків  гонити  подалі,
Й  показати:  де  раки  зимують!!!
Щоб  і  духу  тварюк  не  лишилось,
Щоб  скоріше  прийшов  час  розплати,
Щоб  цвіло  все  навкруг  й  колосилось,
Дуже  хочуть  вцілілі  солдати.
Україну  звільнити  від  гніту,
Відбудовувать  кожну  руїну,
Показати    Європі  і  світу,
Як  потрібно  любити  країну.
08.04.2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022


Катам

Не  змивається  бруд  цей  повіки,
Хоч  говорять:  що  час  –  кращі  ліки,
Та  розплата  страшна  їх  чекає,
І  прощення  за  гріх  цей  –  немає.
Вік  за  спинами  будуть  блукати,
Тих  кого  ви  понищили,  кати!
Хай  у  снах  бачить  ваша  дружина,
Як  чужого  зарізали  сина,
І  як  мами  просили,  благали,
Аби  донечок  не  ґвалтували.
Матерям  вашим  посеред  ночі,
Хай  ввижаються  злякані  очі,
Страшний  крик  і  залізна  лопата,
В  сирій  ямі  сестричку  і  брата.
Дуже  хочу,  щоб  ви  пам’ятали
Всіх,  кого  по  дорозі  стріляли,
В  кого  в  муках  зникали  всі  сили,
Як  об  спинки  бички  ви  гасили.
Будуть  бачити  в  темряві  руки,
Ваші  діти  малі  і  онуки,
Тих  кого  вам  вдалось  погубити,
А  вони  так  хотіли  ще  жити.
Де  би  ви  не  були,  скрізь  і  всюди,
Хай  ввижаються  згублені  люди,
Ваші  щі  і  слизькі  і  тягучі,
Пахнуть  трупами  вбитими  в  Бучі.
Аби  вам  від  смеркання  до  ранку,
Бачить  Ворзель,  Ірпінь,  Бородянку…
Й  розплатитись    -  за  те  що  зробили…
Ждіть…  на  вас  вже  чекають  могили…
06.04.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022


Йде дощ

Йде  дощ,  то  просто  плачуть  небеса,
За  знищеними  селами  й  містами,
Чудес  нема  –  ніхто  не  воскреса,
Не  всі  загиблі  вінчані  хрестами.

Йде  дощ,  на  рештки  згарищ  і  руїн,
Ракетами  розбиті  сподівання,
Де  між  згорілих  і  розбитих  рідних  стін,
Підкралася  година  їх  остання.

Йде  дощ  і  гасить  той  пекельний  біль,
Бо  витримати  жах  такий  не  в  силі,
Яка  ж  це  має  бути  вища  ціль?  
Півтисячі  дітей    уже  і  могилі!

Йде  дощ  і  сірість  неба  душить  світ,
Безжально  поливають  вражі  гради,
Болить  країні  цей  рашиський  гніт,
Ми  не  підкоримося  їм…країни  ради…

Йде  дощ,  як  сльози  діточок-сиріт,
За  їх  страждання  прийде  кара  Божа,
Ми  помстимось  за  весь  вкраїнський  рід,
І  буде  знищена  тупа  орда  ворожа.

Перегризем  горлянку  за  наш  край:
Чернігів,  Маріуполь,  Харків,  Бучу!
Всевишній,  справедливо  покарай,
Усіх  хто  кашу  заварив  пекучу.

Йде  дощ,    та  серце  менше  не  болить,
Що  трапилось  –  уже  не  відвернути,
Будем  відважно  стійко  боронить,
Щоб  перемогу  у  бою  здобути.

Так  хочеться,  щоб  вже  була  весна,
Терпіти  сірість  цю  –  уже  не  в  змозі,
Прийшла  привітна,  сонячна,  ясна,
Щоб  кожну  мить  радіти  перемозі.
01.04.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022


Виправдань немає

Так  багато  болю,  страху,  ран…
Виразками  вкрилась  Україна,
Дим  їдкий,  а  не  легкий  туман,
Стеле  постіль  вбитим  у  руїнах.
Так  багато  розпачу  й  тривог,
Під  сирен  нестерпне  голосіння,
Із  церков,  костелів,  синагог,
Лине  світом  в  унісон  моління.
Вищі  сили  просять  вберегти,
Захистити  нам  весняне  небо,
Гнати  ката!  Досягти  мети!
Бо  це  так  нам  українцям  треба.
Затулити,  якось,  рідний  край,
Ворогам,  якось,  скувати  руки,
Аби  миром  квітнув  небокрай,
Бо  набридли  всі  жахи  і  муки.
Ця  війна  торкається  усіх,
Шрам  болючий  у  душі  лишає,
В  мирний  край  з  війною  -  смертний  гріх  
І  цим  діям  виправдань  немає.
28.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022


Нам подвиг ваш ніколи не забути

Летять  птахи,  летять  птахи  ключами,
Під  хмарами  курличуть  журавлі,
Герої  наші  днями  і  ночами,
Вертаються  до  рідної  землі.
Життя  своє,  життя  своє  солдати,
Поклали  для  наступних  поколінь,
У  рідній  хаті  виглядає  мати
Й  увесь  народ  звертається  з  колін.

Нам  подвиг  ваш  ніколи  не  забути,
Солдати  мужні  і  захисники,
Аби  жили  у  мирі  наші  люди,
І  Україна  на  усі  віки.

Сердець  своїх,  сердець  своїх  багаття,
Козацький  дух  і  батьківську  любов,
Проклятий  ворог  не  порве  на  шмаття,
Один  помре  -  то  десять  стане  знов.
Ридають  рідні,  плаче  Україна,
Від  вибухів  тремтять  уламки  стін,
А  в  рідній  хаті  виглядають  сина,
Й  увесь  народ  звертається  з  колін.

Нам  подвиг  ваш  ніколи  не  забути,
Солдати  мужні  і  захисники,
Аби  жили  у  мирі  наші  люди,
І  Україна  на  усі  віки.

Хай  буде  мир,  хай  буде  мир  і  щастя,
І  швидше  Перемога  знайде  нас,
Нехай  вороже  плем’я  знищить    вдасться,
Нестерпний  біль  від  ран  загоїть  час.
Аби  цвісти,  міцніти  і  буяти,
Країні  після  переможних  змін,
Щоб  не  даремними  були  всі  втрати,
І  Україна  встала  із  колін.

Нам  подвиг  ваш  ніколи  не  забути,
Солдати  мужні  і  захисники,
Аби  жили  у  мирі  наші  люди,
І  Україна  на  усі  віки.
25.03.2022





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2022


Із забутих спогадів

 Незадовго  до  війни,  коли  в  повітрі  витало  передчуття  змін  і  тривоги.  Багатодітна  родина  залишила  в  Гнідинцях  пів  села  родичів,  щойно  збудовану  хату,  господарство  і  вирушила  світ  за  очі,  в  пошуках  кращої  долі  для  своїх  нащадків.  До  возу  прилаштували  будку  з  лози  та  всякого  дрантя,  запрягли  стареньку  конячку,  прив’язали  поруч  корову  і  рушили  до  Жданова  (Маріуполя).  
               Мої  прапредки  Костенко  Григорій  Миколайович  та  (Бабенко)  Олександра  Іванівна  наважилися  переселитися  туди,  де  краще.  Це  були  не  поодинокі  випадки  для  того  часу,  тим  більше  що  в  південно-східні  краї  раніше  виїхали  рідні  брати  і  сестри  мого  прадіда,  які  рано  втратили  матір  Улиту  Вікторівну,  і  молоде  місто  в  якому  почала  розвиватися  промисловість,  обіцяло  перспективу  для  початку  щасливого  безбідного  життя.  
               Дорога  була  складною,  але  все  ж  вони  дісталися  омріяного  міста.  Але,  мабуть,  щось  не  склалося.  Чи  осісти  на  новому  місці  було  не  просто,  чи  тому  що  почалася  війна,  але  замість  Жданова  сім’я  тимчасово  мешкала  в  приморському  селі  Ялта,  яке  було  за  28  км  від  міста.  Саме  там,  у  вересні  1941  року  народилася  моя  бабуся  Галя.  Час  довів,  що  щастя  в  чужому  краї  мої  предки  так  і  не  знайшли,  тому  вирішили  повертатися  в  Гнідинці,  де  і  рідні  стіни  допомагають,  і  рідна  земля  загинути  з  голоду  не  дасть  та  і  родичі  підтримають.
             Завантаживши  у  воза  з  будкою  своє  майно,  малих  дітей,  та  прив’язавши  корову  родина  повернулася  у  Гнідинці.  
               Зараз  в  тому  краї,  який  обіцяв  грандіозні  перспективи  моїм  предкам  –  пекло.  Війна  зруйнувала  майже  всю  промисловість,  знищила  житла  родин,  забрала  життя  в  людей.  Я  точно  знала,  що  до  війни  –  у  Маріуполі  жили  нащадки  прадідових  братів  і  сестер.  А  тепер  вже  не  знаю,  чи  лишився  там  хто?
[i]
На  фото:  мої  прабабуся  та  прадідусь,  вгорі  -  брат  прадіда
                     [/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942979
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022


Вірші вже не ті…

А  знаєте,  що  вірші  вже  не  ті,
Грудками  в  горлі  рветься  кожне  слово,
З  колін  до  неба  в  тихім  каятті,
Про  сьогодення,  що  прийшло  раптово.

Нема  метафор,  милозвучних  рим,
Без  порівнянь,  склади  всі  кострубаті,
Сльозами  змитий  театральний  грим…
Прийшли  в  мій  край  недолюдки  прокляті.

Слова  немов  замочені  в  крові,
В  нестерпнім  болю,  в  неземному  жалі,
Волають  душі  мертві  і  живі,
О,  Боженько,  що  далі  буде  з  нами?

Це  не  поезія…  Охриплий  крик  душі,
Безмежний  зміст:  три  крапки,  або  кома,
Але  вони  -  нескорений  рушій,
Всім  нам,  хто  залишився  в  себе  вдома.
21.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022


У чому ж винні, ті нещасті діти?

У  чому  ж  винні,  ті  нещасті  діти?
Що  в  світ  прийшли,  не  там  і  не  в  той  час?
Їм  би  сміятись,  сонечку  радіти,
А  не  страждати  й  гинуть  повсякчас.
Від  вибухів  у  сховищі  тремтіти,
Ділити  крихту  й  крапельку  води,
Гасить  сльозами  очі-самоцвіти,
Від  витівок  проклятої  біди.
В  ясних  зіницях  вибухи  й  пожежі,
І  смерть  щомиті  погляда  на  них,
Чи  є  війни  елементарні  межі?
Це  ж  діти!  А  для  вбивць  страшенний  гріх.
А  чи  могли  б  своїх  так  підірвати,
Із  сотню  хоч  малих  кацапенят?
Вам  вічно  в  страшнім  полум’ї  палати,
За  вбивство  безневинних  немовлят.
Ви  відібрали  в  них  життя  й  майбутнє,
А  в  родичів  розчавили  серця,
Це  лихо  для  народу  –  незабутнє,
Ненависті  –  не  буде  вже  кінця.
18.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022


Ми - гнідинчани

Ми  гнідинчани…  Такими  звемося,  цим  гордимося,  що  маємо  генетичо-духовний  зв'язок  з  цим  краєм.  Є  тут  щось  таємне,  щось  магнетичне,  не  зрозуміле,  науково  не  пояснене,  але  таке  відчутне  кожному  односельцю.  Я  думаю,  що  це  все  -  коріння  роду,  який  сотнями  років  на  цій  землі  прокладав  невидиму  грибницю,  переплетіння  династій,  зміцнення  родів,  прокладення  невидимих  мостів,  по  яких  до  нас  дійшла  народна  мудрість,  місцеві  звичаї,  переповідки  та  легенди.    
 Дуже  шкода,  що  природа  людини  –  жити  тут  і  зараз,  щодня  занурюватись  у  реальні  проблеми,  радіти  і  сумувати  сьогоденню.  Час  йде  і  у  щоденній  метушні  стирає  колись  важливу  інформацію,  яка  через  10  років  втратить  свою  актуальність,  а  через  100  вже  ніхто  не  згадає.  Дуже  болить  той  факт,  що  життя  людини  –  з  часом  із  рангу  спогадів  переходить  у  вічну  категорію  -забуття.  Та  кожне  життя,  коли  б  воно  не  було  пасажиром  реальності  –  це  сходинка,  до  того  які  є  ми.
Саме,  знаючи  хоч  якусь  інформацію  про  своїх  предків  можна  зрозуміти:  чому  ми  такі?  Якими  можемо  бути?  Яка  місія  нам  судилася  в  житті?  І  перед  ким  нам  потрібно  нести  моральну  відповідальність.
Якщо  проаналізувати  прізвища  гнідинчан  які  живуть  сьогодні  –  то  можна  з  впевненістю  сказати  що  значна  частина  односельців  має  місцеве  коріння  і  їх  предки  жили  у  Гнідинцях  понад  200  років  тому.  Частина  жителів  були  козаками,  інша  частина  належала  до  категорії  –  «крестьянин-собственник»,  інші  власність  місцевих  панів  (прізвища  яких,  інколи  навіть  не  згадувалися).  Корінні  гнідинчани  з  прізвищами:  Рубан,  Бойко,  Конюшенко,  Хоменко,    Костенко,  Петрик,  Колпак,  Бахмач,  Гасан,  Коробка,  Свистун,  Онопрійко,  Задніпрські,  Шокало,  Чудновець,  Дрюк,  Кальченко,  Панасенко,  Турко,  Порожняк,  Даниленко,  Ігнатенко,  Наталенко,    Ситник,  Антоновські,  Вовк,  Палій,  Мельник,  Зуб,  Дудник,  Фесан,  Смаглюк…  Деякі  прізвища  ще  зовсім  недавно  були  поширені,  але  з  часом  у  селі  майже  не  залишилося  представників:  Дробітько,  Ушпик,  Телух…  Також  помітно,  як  змінювалися  прізвища.  (Левоненко  –  Леоненко,  Халдан-Салдан-Салтан,  Киркиця-  Коркоцькі).  Ще  у  1900  році  у  Гнідинцях  жили  люди  з  іменами:  Венедикт,  Євстафій,  Олімпіада,  Клеопатра…
Всі  пам’ятають  легенду  про  засновників  села  козаків:  Гнідого,  Донця  та  Бублика?  Так  от,  куток  Бубликівка  –  місце  де  жили  нащадки  засновника  і  прізвище  «Бублик»  -    у  1900  р.  ще  значилося  у  метричних  книгах  Живоначально-Троїцької  церкви.
Прізвище  Несходовських  згадується,  як  нащадків  представників  козацької  старшини.
Коли  дитина  народжувалася  не  в  шлюбі  –  то  до  кінця  життя  це  вказувалося  в  документах,  де  замість  по-батькові,  було  написано  «незаконнорождений»  і  було  ніби  тавро,  яке  часто  і  відбивалося  на  подальшій  долі  людини.  А  ще  їй  давали  дуже  рідкісне  ім’я,  зазвичай  не  милозвучне  і  не  популярне,  та  коли  приплачували  куми  –  то  їм  ще  пропонували  якесь  ім’я  на  вибір,  не  те  що  хотілося,  а  як  батюшка  називав.  От  у  моїх  пра-пращурів  було  2  Андрії  підряд,  але  жоден  з  них  не  прожив  більше  року.
Старість  до  людей  приходила  рано…  У  записає  про  смерть  зустрічаються  позначення,  що  навіть  у  42  роки  помирали  від  старості.  Хвороби  (скарлетина,  коклюш,  тиф,  запалення  легень,  лихоманка)  найбільше  забирали  дітей  від  народження  до  10  років,  а  інколи  і  цілі  родини  вимирали  за  короткий  час.  Народжуваність  була  високою,  але  значний  відсоток  дітей  помирали  того  ж  року,  коли  з’являлися  на  світ.    Вдови  і  вдівці  молодого  віку  зазвичай  швидко  собі  знаходили  пару  (від  кількох  місяців  до  двох  років).  Інколи  одружувалися  по  4-5  разів  по  причині  того,  що  помирало  одне  з  подружжя.
Гнідинчани  часто  брали  шлюб  з  жителями  Остапівки,  Світличного,  Варви,  Калиновиці.  Інколи  були  випадки,  коли  заїжджі  представники  військового  рангу  брали  заміж  гнідинських  дівчат  у  Курську  губернію,  Катеринославську,  Єлисаветградський  повіт…Оржицю,  Лохвицю,  Лубни…
Найстаріша  жителька  села  –  померла  у  віці  108  років,  до  цього  вона  довго  проживала  при  монастирі  і  була  послушницею,  чи  монашкою.
 Коли  охрещували  своїх  дітей  священнослужителі  чи  нащадки  панів,  то  кумами  брали  рівних  собі  з  титулами  та  походженням  з  далеких  від  Гнідинець  населених  пунктів,  те  ж  саме  було  при  виборі  другої  половинки:  пани-з  панами,  священники  –  з  духовенством,  вчителі  з  учителями.
Ми  гнідинчани…  Чому  ми  саме  такі,  маємо  саме  таку  долю,  саме  так  чинимо,  чи  поводимося?  Спробуйте  пошукати  розгадку  в  таємницях  свого  родоводу.  Зараз  це  можливо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022


Бидло

Те  бидло,  в  кого  вавка  в  голові,
І  в  немовлятах  бачаться  бандери,
У  кого  руки,  по  плече  в  крові,
Шпурляють  безпощадно  ескандери.

Те  бидло,  в  кого  в  мізках  «русский  мир»,
В  брехні  по  вуха,  як  в  помийній  ямі,
Замилив  очі  їх  телеефір,
Просніться,  божевільні,  ви  при  тямі?

Ви  -  бидло,  чорнозему  перегній,
Кацапська  кров  –  то  дріб’язкова  плата,
Навіть  не  крапля-  тих  страшних  подій,
Що  спричинила  та  орда  проклята.

Те  бидло,  виправдовує  війну,
Свого  Іуду  ставлять  вище  Бога.
Та  не  забудьте  істину  одну:
Слідом  за  ним  у  пекло  вам  дорога.
11.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022


До Кобзаря

Стоїш,  Тарасе,  дивишся  згори,
Як  москалі  терзають  Україну?
Як  спалюють  міста,  сільські  двори,
Лякають  як,  кожнісіньку  дитину.

Стоїш,  Тарасе?  Ти  ж  усе  це  знав!
Із  «Кобзара»  благав  розплющить  очі,
Століттями  кацапів  проклинав,
Які  ввірвалися  до  нас  посеред  ночі.

Стоїш,  Тарасе,  на  своїй  горі!  
Поглянь  на  нас,  які  усі  ми  стали,
Не  сидимо  у  хованці-норі,
Бо  у  нас  крила  вже  повиростали.

Блакитно-жовті,  наче  прапори,
Могутні,  сильні,  як  дніпрові  хвилі,
Дивись  на  нас,  пишайся  ізгори,
Що  наша  велич  в  єдності  і  силі!

Гордись,  Тарасе,  бо  змужніли  вже,
Твої  нещасні,  нерозумні  діти!
Молися,  хай  Господь  нас  береже,
Щоб  виконати  давні  заповіти:

Рвемо  кайдани,  нищим  ворогів,
Чужою  кров’ю  омиваєм  волю,
Аби  нащадкам  в  далину  віків,
Надати  право  на  щасливу  долю.
09.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022


Не буде прощення

 Не  буде  прощення  для  тих,
Хто  нищить  світ,  безжалісно  й  пихато,
Хто  в  чужий  край  приніс  багато  лих,
І  що  війну  із  мирними  почато.
Хто  знищує  домівки  і  міста,
Дітей  малих  калічить  і  вбиває,
Для  кого,  ціллю  –  церква  є  свята,
У  кого  серця  й  розуму  немає.
Не  буде  прощення,  хто  з  зброєю  іде,
І  сиротить  родини  і  країну,
Минають  одинадцять  днів  війни,
А  видно  скрізь  палаючу  руїну.
Не  буде  прощення  і  тим,  хто  лиш  мовчить,
Не  буде  прощення  і  тим  хто  зволікає,
Не  хоче  чути,  коли  світ  увесь  кричить,
Бо  в  голові  лиш  раша-мозок  має.
Що  робите,  ви,  Каїни,  кати?
Вже  скоро  кожного  Господь  з  вас  покарає,
Щоб  скуштували  чашу  гіркоти,
І  знали,  що  прощення  вам  немає!
06.03.2022


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022


На ювілей у воєнний час

[i]  (Людмилі  С.)[/i]
Миру  Вам  і  сонечка  із  ясного  неба,
Доброго  здоров’ячка  і  всього,  що  треба…
Щоб  була  щасливою  вся  Ваша  родина,
Й  Перемогу  здобула  наша  Україна!
04.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022


Годинник війни

Так  довго    ніколи    ще  час  не  тягнуся,
Від  миті,  як  вдосвіта  люд  весь  проснувся,
В  країні  війна!  Перші  вибухи  –  горе,
І  сліз  безневинних  вже  вилилось  море.
Нестерпні  секунди,  як  виє  сирена,
Бо  всі  розуміють,  країна  –  арена!
А  їм  без  різниці,  куди  ще  бомбити,
О,  Боже,  Всевишній,  як  хочеться  жити!
Нестерпні  хвилини,  коли  десь  палає,
Бо  всі  розуміють,  -  життя  там  немає.
А  сироти-діти  і  босі  і  голі,  голодні,
Немов  в  тридцять  третім  у  чистому  полі…
Нестерпні  години,  як  їдуть  колони,
Оточують  місто…  хоч  нас  і  мільйони,
Благаємо  слізно,  ми  захисту  неба,
І  Божого  миру,  усім  він  так  треба.
Нестерпні  воєнні  і  дні  так  минають,
Безвинних  вкраїнців  тихенько  ховають…
Гниють  вороги,  у  чужому  їм  краю…
Повільно  йде  час…  Чому  так?  -  Я  не  знаю.
04.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022


Пам"яті Героїв!

Як  боляче!!!  Невистачає  слів…
Бракує  сліз…  Немає  розуміння…
Як  людство  перескочило  той  рів,
За  яким,  точно  вже  нема  спасіння!

Іти  війною?  Йти  у  мирний  дім?
Де  кожен  має  спокій,  має  мрію…
То  –  вбивці!    Прокляті,  вже  поколінь  на  сім,
Що  влізли  в  цю  тупу,  криваву  дію!

В  Героїв  наших  вже  нема  страху,
Вони  готові  бити  й  помирати,
Щоб  знищити  пухлину  ту  лиху,
Яка  біду  несе  у  рідні  хати.

Відвага  їх  освячена  в  віках,
Бо  захищають  і  сім’ю,  й  країну,
І  не  ховають  тіло  по  кутках,
Щоб  не  зробив  кат  із  душі  руїну.

Героям  нашим  іще  б  жить  і  жить,
Давати  приклад  вдалий  поколінням,
Але  ж  та  мить,  одна  проклята  мить,
Всі  мрії  різко  вирвала  з  корінням.

***
Лягають  смерті  на  ваги  війни,
Щоб  усвідомить,  зважить  перемогу,
Заради  нас  загинули  вони,
Аби  прокласти  в  мирний  час  дорогу!
02.03.2022


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022


Кілька питань

Як  живете,  в  країні  дурманів,
На  нитках  злого  лялькаря-садиста?
Не  видно  вам  ні  вибухів,  вогнів,
Дарунки  вашого  царя-авантюриста?

Ви  ж  як  в’юни,  які  пищать  в  котлі,
«Не  может  быть,  стреляеете  вы  сами…»
Блаженні,  бо  усі  уже  в  петлі,
І  разом  з  катом  будете  у  ямі.

В  головах  що?  Ла#но  з  раша  ТV?
Цензурою  отруєна  мікстура?
Ваші  сини  тут  плавають  в  крові,
Не  ваша  справа?  Ось  вам  диктатура.

А  де  ж  ваш  цар,  у  бункері  сидить?
Чи  крутиться  як  воша  на  гребінці?
Почухається  там  –  де  не  свербить,
Бо  не  на  тих  напав:  ми  –  українці!

А  як  вам,  як  від  вашої  руки,
В  дітей  життя  забрали  відморозки?
Ви  що,  там  всі  безмозгі  дураки?
Не  тиснуть  ляльковода  поворозки?

Та  схаменіться!  У  вас  серце  є?
Зробіть  щось!  Час  вже  знехтувать  страхами.
Не  забувайте,  Бог  на  світі  є…
А  путін  з  вами  ділиться  гріхами.

Бо  й  ваші  руки  будуть  у  крові,
Вам  вічність  далі  у  котлі  кипіти.
Чи  маєте  ви  мізки  в  голові?
Чи  згодні  й  далі  демона  терпіти?
27.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022