Vlad M

Сторінки (1/9):  « 1»

Живу в такий час

Живу  в  такий  час,  коли  панує  невігластво,
Хоча  інформацію  –  хоч  відрами  черпай.
Коли  ми  шукаємо  якогось  спокою  свого,
Щосили  летимо  за  щастям  аж  за  край.

Час,  коли  доброта  не  варта  нічого,
Подекуди  -  направлена  проти  тебе  самого,
А  байдужість  –  цінність  на  вагу  золота  :
За  неї  платять,  що  не  відчувати  тривогу.

Час,  коли  й  поговорити  нам  ні  з  ким,
Але  Твіттер  й  Фейсбук  подбали  за  це.
Коли  до  самотності  ти  давно  звик,
Начитався  цитат,  що  “Життя  є  просте”.

Час,  коли  кожна  хвилина  строго  розписана  :
Всі  десь  їздять,  всі  чимось  зайняті.
Досягнення,  грамоти  –  їх  гора  неписана  :
Лежать  у  кутку  гарненько  поскладані.

Коли  рідні  сидять  і  чекають  дзвінка,
Голосу  твого,  свіжих  новин  :
В  цей  час  й  говорити  сил  вже  нема,
Забирає  їх  шалений  наш  ритм.

Ось  так  все  проходить,  і  ми  все  кружляємо,
Знаходимось  в  центрі  вихору  подій.
Та  навколо  нього  нічого  не  помічаємо  :
Тонемо  в  думках  нездійсненних  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846205
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 26.08.2019


Буває, що у сні приснишся

Буває,  що  у  сні  приснишся,
Та  весело  мені  посміхнешся.
Підійдеш,  та  візьмеш  за  руку,
І  поведеш  мовчки,  без  звуку.

Не  огорне  ні  печаль,  ні  смута,
Не  наступить  ця  хвилина  скрутна.
Заграє  вітер,  заколишеться  трава  -
Не  зникнуть  твої  усміхнені  вуста.

Але  буду  тебе  бачити  тільки  у  снах,
Бо,  на  жаль,  на  білім  світі  давно  вже  нема.
Лиш  вітер  торкається  мого  чола,
Дбайливо  нагадує,  що  приходить  весна.


03.05.2013

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2018


І не забуду я ці миті

І  не  забуду  я  ці  миті,
Що  несли  мене  крізь  вирій.
У  пам'ять  вони  разом  всі  звиті,
Де  дні  та  ночі  в  мирі.

Де  звістки  в  небо  доліта,
А  птиці  щастя  їх  тримають.
І  так  від  літа  і  до  літа,
Роками  все  їх  доповняють...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2018


А почуття - не пропадуть

Там,  де  розсіяне  світло,
Де  сутінки  вічні,
В  кімнаті  без  вікон
Ждуть  скриньки  таємничі.

Масивні,  з  візерунками  -
Містять  свою  історію.
Є  з  дарунками  безцінними,
Чи  з  реліквією  цінною.

Та  складеними  стопками  
Сплять  в  порядку  альбоми.
Папери  з  шаром  пороху
Завжди  навіюють  спогади.

Серед  них  одна,  без  замків,
Орнаментів,  різьби  стоїть.
Зате  яких  побачила  країв,
Не  раз  вона  пливла  з  морів,

Пережила  ураганів,
Прожи́ла  непрості  часи.
Коли  пройшла  всі  перепади  -
Пройшов  і  час  її  краси.

Тепер  на  неї  ніхто  не  гляне  -  
Сама  сховалась  від  очей.
Не  біда,  що  опустіла  скриня,
Бо  наш  світ  -  це  не  зміст  речей.

Не  суть,  чи  має  вона  скарби,
Вони  не  вічні  -  їм  прийде  кінець.
Варто  їхню  цінність  знати,
Що  вони  торкались  людських  сердець.

Різьба  зітреться,  замки  спадуть,
Не  буде  людям  до  цього  діла.
А  почуття  -  не  пропадуть,
Вони,  як  промінь  -  пітьму  освітять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2018


Все ще крок за кроком

Гуляючи  бульваром,
Дивлячись  у  небо  -
Все  ще  крок  за  кроком
Шукаю  своє  кредо.
Заходячи  у  сутінки,
Бачачи  захід  сонця
Я  граю  в  хованки  -
Ховаюсь,  немов  у  осінь.
Опадаю  листям.
Замерзаю,  як  трава.
Щосили  махаю  крильцями  -
Лечу,  де  є  краса.
А  куди  конкретно  -  не  відаю,
Навздогін  теплу  скоріш.
Час  від  часу  киваю  -
Всім  внизу  кажу  "Привіт!".
І  в  цей  момент  так  солодко
Воля  тягне  мене  вперед,
Та  враз  -  стає  вже  холодно,
Нема  сонця  -  вже  й  ніч  тепер.
І  я  -  лечу,  де  світ  за  очі.
Шукаю  те,  що  за  горизонтом.
Вслід  мені  гука́ють  -"Годі!".
А  я  лечу...  я  за  кордоном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018


Як не була ти далеко

Як  не  була  ти  далеко,
Знай,  що  ми  разом  з  тобою:
У  піснях,  віршах,  колисках,
В  серці  та  у  снах  барвистих.

Для  тебе  –  всі  світи  відкриті,
Стежки  пелюстками  вкриті.
І  яка  б  не  була  твоя  доля  -
Сонечко  стелить  тобі  дорогу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2018


Ось настав час, коли місяць завмирає

Ось  настав  час,  коли  місяць  завмирає,
Коли  темрява  спиняється  та  розум  засина.
Душа  блукає  всюди  та  межі  колихає  :
Засинає  смуток,  заспокоюється  вина.

Опиняється  у  лісі,  де  берези  шепочуть,
Де  поля  простягаються  до  невидимих  обріїв,
Де  мальви  схиляються,  і  пташки  тріпочуть,
Де  келих  щастя  наповнюється  до  країв.

А  вона  -  ще  десь  йде,  усе  минаючи,
Поспіхом  випиваючи  з  келиха  до  дна.
На  перетині  світів  сидить,  чекаючи  :
Заходить  сонце,  змовкає  навіть  трава.

Знову  настала  ніч,  а  місяць  завмер.
Темрява  повільно  свої  діла  вершить.
І  душа  блукає  всюди,  та  усвідомлює  тепер  :
Просипається  лиш  вона,  а  біда  -  не  спить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2018


А мрійник - мріє, не згаса

Не  умію  жити,  і,  мабуть,  не  навчусь  -
Важкі  ноші  звалились  на  мої  плечі.
Не  зможу  знайти  бодай  стежку  просту  -  
На  шляху  завжди  встануть  непосильні  речі.

Життя  так  промине  ,  а  я  й  не  побачу,
Закутавшись  з  головою  в  таємничих  снах,
Де  згадую  про  невмируще,  подекуди  й  вічне.
Де  доля,  можливо,  наведе  мене  на  шлях.

Та  чомусь  я  все  йду,  і  шляхи  прочищаю,
Камені  здіймаю  високо  над  небом.
Немає  цьому  краю,  а  час  іде  -  втікає.
Раз  за  раз  вирішую  невирішувану  проблему.

Вірю,  що  все  сягає  свого  кінця,
Бо  мрійник  в  мені  мріє,  ще  не  згаса.
І  голуби  миру  прилетять  до  віконця,
З  листом,  що  несе  в  собі  щастя  та  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2018


Чи ви думаєте, що одні такі?

Чи  ви  думаєте,  що  одні  такі,
зі  своєю  дивиною,  причудами?
Дурниці  –  це  стереотипі  гидкі,
лишають  вас  уміння  думати.

Складно  жити  в  любому  віці?
Навколо  світу  витають  “правила”.
Лише  від  них  сидите  в  клітці,
вважаєте,  що  це  “правильно”.

Чому  на  людях  стільки  масо́к?
Намагаються  бути  справжніми.
А  ви  придивіться,  хоч  разок:
побачите  їх  підкупними.

Безликими,  бо  продали  найцінніше,
взамін  отримавши  порцеляну.
Хоч  і  думають  такі  зовсім  інше:
“Хто  не  згідний  -  понесе  утрату”.

Та  коли  вона  на  друзки  розлітається,
а  людина  визнає  свої  помилки  -
уламки  її  в  душу  в’їдаються
і  заростають  до  серця  стежинки.

Будьте  обачливими  –  споганили  світ  прекрасний,
тепер  на  кожному  кроці  чекатиме  пастка.
Який  би  не  був  стереотип  підвласний  -
він  ніщо,  якщо  у  вас  є  думка  власна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777629
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.02.2018