САВИЧ

Сторінки (1/95):  « 1»

Співай Згурівщино

                                                                                                                                               Пісня  про  Красне,  село  козацьке.
Наше  Красне,  як  відомо,
У  верхах  Супій  ріки,
Де  пливли  літ  триста  тому
Під  вітрилом  козаки.
Зараз  річку  перекрили
Очерет  і  осока.
От,  щоб  русло  відновили!
Ожила  б  Супій  ріка.
Поплили  б  аж  в  Чорне  море
На  «Ракетах»  козаки!
Красне  портом  стало  б  скоро
Судноплавної  ріки.
За  селом  уже  старенька
Історична  є  верба,
Що  синів  своїх  до  неньки
Та  й  додому  поверта.
Ой,  ти,  вербо,  що  з  тобою
Сталося  в  роки  війни,
Ти  сто  сім  синів  героїв
Не  вернула.  Де  вони?
Ті  –  загинули  в  окопах,
Тих  –  катюга  розстріляв,
Ці  –  лежать  по  всій  Європі,
А  над  ними  зелень  трав…
І  старий  і  зовсім  юний
В  нас  до  діла  беручкий.
В  нас  жінки  стають  красуні,
Чоловіки  ж  –  козаки.
Ми  працюємо  сумлінно,
Зичим  долі  і  тепла,
Щоб  міцніла  Україна,
Отакі  у  нас  діла!
Передайте  рід  по  роду:
Всіх  запрошуєм  в  село,
Щоб  козацькому  народу
Переводу  не  було!

[i]1987[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845318
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.08.2019


ПЕРШИЙ ТРАКТ0Р

Це  було  в  роки  двадцяті,  
Як  жили  ще  Хазяї  
Працьовиті  та  завзяті.
I  пригнали  в  їх  краї  

Їм  "Путиловця  -  Фордзона".
Якось  сонячного  дня  
Тракторист  Юрко  з  району  
Ту  машину  приганя.

Трактор  був  тоді,  як  диво.  
Позбігалися  з  села  
І  сопливі,  і  вже  сиві,
Дід  Гаврило  причвалав.

На  майдані  все  вирує,
Люд  питання  задає:  
-  І  чим  трактора  годують,
І  як  трактор  воду  п’є,

А  Юрко  розповідає,
Піт  утерши  на  чолі:
-  Ця  машина  заміняє  
Двадцять  коней    на  ріллі.

Дід  Гаврило  смирно  слухав  
І  нічого  не  витав,
Потім  лисину  почухав,
Вгору  палець  підійняв:

Двадцять  коней!
Це  ж  і  гною  
Накладе  він,  мужики!
А  де  дірка,  із  якої  
Впадають  кизяки?

Тракторист  аж  кепку  кинув:
Несознательний  ти  дед!
Де  ж  ти  бачив  щоб  машина  
Викидала  ще  й  помет?!

Трактор  робить  на  бензині,  
Варто  ручку  розкрутить
І  -І  -  І  поїхала  машина,  
Тільки  дим  в  трубу  летить!

Так  оце  з  двадцятки  коней  
Замість  гною  дим  летить?!
Ось  побачте,  від  «Фордзонів»
Перестане  хліб  родить!

- Не  цураймось  конячини!
Агітує  дід  юрбу.
-  Бо  з  цим  чортом  на  бензині  
Точно  вилетим  в  трубу!

А  часи  ж  тепер  настали,
Аж  дуріє  голова!
Через  те,  мабуть  згадались  
Давні  дідові  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845317
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.08.2019


КРАСНЕНСЬКІ ЗУХВАЛІ ЧАСТУШКИ

Чому  Красненські?  Тому  що  вони  розпочинають  свій  шлях  із  cела  Красного  Згурівського  району  Київської  області.  Частушки  -  це  особливий  вид  мистецтва.  Це  не  просто  спів,  де  всі  стоять,  як  укопані  і  виконують  номер  за  українською  приказкою:  "Наше  діло  півняче  -  прокукурікав,  а  там  хоч  і  не  розвидняйся”.  
Частушки  -  це  скоріше  "шоу"  жваве,  веселе,  динамічне,  з  пританцьовуванням,  спрямоване  на  те,  щоб  викликати  у  слухача  чи  глядача  посмішку,  радісний  настрій,  тобто  все,  що  сприяє  поліпшенню  здоров'я  людини.
Колись  дивився  телепередачу  із  спогадами  про  нашого  тренера  Валерія  Лобановського,  де  говорилося,  що  ще  в  союзні  часи  непереможною  командою  в  чемпіонаті  СРСР  по  футболу  був  московський  "Спартак".  У  передматчовій  настанові  наш  геніальний  тренер  говорив:  "Всі  говорять  -  непереможній  дух  Спартака,  дух  Спартака,  дух  Спартака.  А  давайте,  хлопці  ми  сьогодні  цей  дух  із  них  витрясем!"  Наші  динамівці  тоді  виграли.  Частушки  для  автора,  як  діти  в  сім’ї  -  є  свої,  а  є  й  прийомні.  Але  всі  вони  уміють  говорити  українською  мовою.  Я  як  батько  цих  частушок,  хочу  звернутись  до  того  відчайдушного  колективу,  який  візьметься  їх  виконувати:
А  давайте,  шановні,  із  глядача,  чи  слухача  витрясемо  усмішку!  

Раз  із  вудкою  сиділа
Я  на  березі  ставка,
Карася  зловить  хотіла,
А  спіймала  рибака.
(Всі:  "Та  невже?!"  )


Арія    рибака.                                          (трохи  пришелепувато)
Чуб  у  мене  випадав,
Я  відновлювач  дістав,
Мазав,  як  написано  -
Стала  більша  лисина...
(Всі,  удавано  співчутливо:  "Ой  лишенько!"  )  

Прорубав  вікно  в  Європу
Цар  Петро,  щоб  торгувать.
В  це  вікно  ми  можем  плюнуть
Та  ще  дулю  показать.
(Один,  свариться  кулаком:  "А  ми  такі!"  )

Ми  із  Ради  репортажі  
Бачим  мало  не  щодня,  
Там  нардепи  в  дикім  ражі,
Наче  в  псарні  йде  гризня.
(Один  -  "Гав!"  )

Привіз  вила  свої  в  Київ,
Чи  злочинець,  чи  дурний.
Його  треба  гнать  в  три  шиї,
Хай  розносить  з  купи  гній!
(Один  -  "І  не  інакше!")  

У  їдальню  він  забрів,
З  апетитом  попоїв,
Тепер  з  радістю  в  очах  
Цілий  день  сидить  в  кущах.
("Ча-рів-но!")

Їхав  шофер  не  "помалу",
Та  машина  щось  "зачхала".
Розібрав  водій  машину  –  
Зрозумів:  нема  бензину.
(Один  -  "Це  буває!"  )

Тітко  Зіно,  а  Ваш  син  
Із  каністри  пив,  бензин,
А  тепер  уже  півдня  
Іномарки  доганя.
(Тітка  Зіна  -  "Ось  я  йому!")

Через  наші  "дикі"  ціни
Нам  костюмів  не  купить.
Не  хвилюйтеся,  мужчини,
Будем  голими  ходить!
("Та  невже?!")

Папа  Карло  заспівав
I  жінок  за  душу  взяв:
Скиньтесь,  пані,  на  поліно,
Зроблю  кожній  Буратіно.
(Один,  плаксиво:  -  "Бідний  папа!"  )  

Полюбляють  при  нагоді
Шкірку  з  сала  земляки,
Тому  й  вивели  породу:
Одна  шкіра  і  кістки.
(Один  -  "Смачного!")

Подививсь  на  ринку  ціни,
Стала  дибом  вся  щетина  –  
Скоро  в  селах  і  в  містах  
Будем  висіть  на  хвостах
(Один  -  "Може  бути!"  )

Мій  миленький,  дорогий,
Подаруй  рейтузи,  
Буду    з  радощів  стрибати
Вище  кукурудзи!
(Один  -  "У-у-ух!)

Що  за  вибух  в  нашім  краї
Струсонув  увесь  район?   (Половина  виконавців)
Це  в  сусіда  у  сараї
Лопнув  з  брагою  бідон!   (друга  половина  виконавців)
(Один  -  "А  жаль!")

Лікуватися  на  грязі
Посилають  в  дальній  край,
У  нас  грязі  вистачає  -
Роздягайся  і  лягай!
(Один  -  "Чу-де-са!  Ча-рів-но!"  )

Як  в  Миколи  гроші  є,
То  й  копійки  не  проп'є,
А  як  вип'є  на  дурняк,
Тоді  гавка  на  собак.
(Один  -  "Г-р-р-р!")

У  Івана  в  носі  свище  -
Вчора  дуже  перебрав:
Чхав  на  кожнім  попелищі,
Усі  купи  розгрібав!
(Один  -  "Ап-чхи!")

В  глуху  північ  НЛО
До  Галини  забрело,
Переспало  з  нею,  кляте,
І  з'явились  енелята.
(Один  -  "Догрались!")

Через  «трохи»  НЛО
Як  прийшло,  так  і  пішло,
Тепер  плаче,  дурнувате:
Аліменти  Галі  платить.
("А  шо  ж  воно  хотіло?")

З  телепередачі  (перероблена)
А  мої  шість  кавалерів
Всі  порядні:  
Два  горбаті,  два  шмаркаті,
Два  припадочні.
(Один:  "Багата  наречена!")

3  телепередачі  (переклад)
З  неба  зіронька  упала
Прямо  милому  в  штани,  
Не  біда  що  все  пропало,
Не  було  б  лише  війни.
(Один:  "Ми  за  мир!")

А  мій  милий,  як  теля:
Дійку  ссе,  хвостом  виля.
А  жінкам,  таким,  як  я,  
Треба  мужа-бугая.
(Один:  "Хай  щастить!")

Галя  з  міста  прибула,
З  нами  не  балакає,
Три  дні  десь  там  побула  –  
"Чтокает"  та  "какает"
(Один:  -  "Іч,  яка!")

Із  щоденником  з'явився  
Син  Андрійко  в  кінці  дня,
Тато  в  нього  подивився  
І  почав  знімать  ремня.
(Один:    "Татові  методи!")

Ми  роботу  свою  знаєм
І  працюєм  залюбки:   перероблено
На  даху  кілком  махаєм  –  
Розганяємо  хмарки.
(Один:  "Може  й  пенсію  дадуть?!")

Я  на  пенсію  пішла,
В  міні-юбку  вбралася,   З  телепередачі
А  на  танцях  побула  –  
Сексу  забажалося!
(Один:  -  "Помолоділа!")

Я  купив,  собі  кашкет  –  
Потепліло  в  хаті,
Ґудзики  на  хутрі,
Козирок  на  ваті.
(Один:  "У-ух,  жарко!")

(інша  мелодія)
Ой,  доярочки,  здорові  були!
Ви  ж  надої  до  рекорду  довели  -
Надоїли  за  лактацію
Лиш  котові  на  хлебтацію!
("Ото  удій!")

Ми  частушки  проспівали,
На  недоліки  вказали.
Треба  так  попрацювати,  
Щоб  усі  ліквідувати.  (Два  рази)

На  фінал:  
В  селах  орють,  сіють,  косять
Та  спішать  всі  уперед,
Якщо  гарно  нас  попросять,
То  утнем  ще  й      "Лісапед"

Автор  щиро  бажає  всім  виконавцям  творчих  успіхів!  

Хай  вам  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845203
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.08.2019


БИЙ СВІЙ СВОГО

Батько  з  сином  у  неділю  
Запрягли  коняку  
Та  й  поїхали  до  міста  
По  товари  всякі.

На  базарі  на  все  чисто  
Рота  роззявляли,
В  них  тим  часом  злодії
Ту  коняку  вкрали.

Батько  бігав,  бігав,  бігав,
Аж  знайшов  лозину.
Як  вперіщить  свого  сина  
Через  усю  спину!  

Наче  в’юн  хлопчина  звився,  
Тоді  став  казати:
-  В  тому,  що  коняку  вкрали,
Я  не  винуватий!

-  Ми  ж:  удвох  не  розлучались,
За  що  ж  мене  бити?!
Батько  визвіривсь  на  нього:
-  Ну,  а  що  робити?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845202
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.08.2019


Запчастини з свинини

На  краю  села  одного  
Жив,  трудився  дід  Іван,
А  в  хліві  у  діда  того  
Ріс  годований  кабан.

Десь  у  місті  зять  з  дочкою  
-  Знають  же  -  Батьки  старі,
Та  давно  вже  і  ногою  
Не  бували  у  дворі!

Дід  і  баба  постаріли,
Сала  і  м’яса  не  з’їдять,
Кабана  того  рішили  
Заколоти  і  продать.

Закололи,  обсмалили,  
Порубали.  Продали.
Тут  і  дітки  прилетіли,
Як  за  здобиччю  орли.

Зять  з  машини  вилізає,
(Чи  не  Муромець  Ілля?!)
Як  іде,  аж  шкіра  грає,  
Розступається  земля.

Свіжина  у  вас,  я  бачу,
А  тут  все  -  діла,  діла!
Мені  б  картер,  той,  свинячий  
Та  ще  задніх  два  крила.  

Можна  в  кузов  кинуть,  тату,  
Змазки  40  кілограм,
Бензобак  і  радіатор  
Залишається  хай  вам!

ОЦІ  терміни  всі  чисто  
Дід  Іван  чудово  знав,
(Бо  колись  був  трактористом)  
І  зятьку  таке  сказав:

Пізно  ти  приїхав,  сину,  
Продали  ми  всю  свинину.
Он  висять  із  кабана  
Лише  кардан  та  вихлопна!
От  тобі  й  на!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845129
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.08.2019


Непитущий зять

На  своїй  автомашині
Приїжджає    в  село  зять,
Щоб,  як  треба,  рідну  тещу  
З  її  святом  привітать.

Теща  зятя,  як  годиться,  
Запросила  до  стола
Та  наставила  закусок!
Повну  чарку  налила.

Пий,  зятьок,-  говорить  теща,-  
Ти  ж  мені  -  як  рідний  син!
Пить    горілки  я  не  буду,
Люба  мамо,  з  трьох  причин:

Перша  та,  що  ця  горілка
На  здоров’ячко  вплива.
Молодець!  -  зраділа  теща    
-  В  тебе  мудра  голова!

Друга  й  зовсім  вже  серйозна:
Я  сьогодні  за  кермом.
Вірно  робиш,  -  каже  теща,
Пий  компотик  з  пиріжком.

Ну,  а  третю  вже  причину  
Забувати  геть  не  слід,
Бо  ми  з  кумом  по  півлітра  
Уже  врізали  в  обід!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845128
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 15.08.2019


ФОТОАПАРАТ

Яка  радість  іменини!
І  дарує  тато
Для  дорослого  вже  сина
Фотоапарата.

Ходить  хлопець  по  подвір'ю  –  
Що  ж  на  плівку  зняти?
Аж  ось  вийшла  тітка  Віра
З  сусідньої  хати.

ОЦІНИВ  ЮНАК  хутенько  –
 Кадрик  першокласний!
Тітко  Віро,  Дорогенька!  
дайте,  я  Вас  клацну!

А  вона:  -  Ти  що,  сказився?
Чи  мо  дурнуватий?!
Ти  таким  же  псом  родився,
Як  твій  рідній  тато!

Накохав  жирку  -  і  радий.
Іч,  як  закортіло!
Та  хотів  же  апарата  
Спробувати  в  ділі!  

Рознервована  украй  
Тітка  як  торохне:
-  Апарат  свій  заховай!
Хай  він  тобі  всохне!

Так  завжди  було  і  є:
Кожен  дума  про  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844990
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 14.08.2019


ГОНДУРАС І НІКАРАГУА

Як  з  Левком  точили  ляси,  
Зажурився  дід  Панас:
Щось  мене  останнім  часом  
Так  турбує  Гондурас!

Дід  Левко  аж  стрепенувся,  
Аж:  присів,  тривожно  встав,  
Підозріло  обернувся  
І  на  вухо  прошептав:

-  Ти    дівчатам  (ось  послухай!)  
Не  показуй  Гондурас
І  по  менше  його  чухай,
Бо  дограєшся,  Панас!

Баба  зойкнула:  -  Ой,  горе!
А  мені  що  вже  робить?
Як  у  мене  ще  з  учора  
Нікарагуа  свербить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844989
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.08.2019


БАБИНА ПОКУПКА

Баба,  яйця  продала,
Вторгувала  гроші,
Собі  й  дідові  взяла
Гумові  калоші.

Накупила  у  корзину
дарунків  онукам,
Положила  дві  хлібини,
Калоші  -  під  руку,  '

На  автобусній  зупинці
Баба  походжає,
Свої  й  дідові  гостинці
Губить  та  збирає.

Заплатіть,  Бабусю,  гроші
В  аптеку  районну,
Хай    дадуть  Вам  під  калоші
Коробку  картонну!

...  І  бабусі  із  підсобки
Винесли  поштиво
Аж  з-під  тисячі  коробку
Тих,  контрацептивів.

Напис  "1000”  прохожим
Так  і  ріже  очі,
Прочитає  його  кожен,
Ходить  і  регоче.

Глузували  і  нероби,
Що  зійшлись  до  кучі:
-0,  це  вистачить  до  гроба
Діду  й  бабі  штучок!

Баба  їм:  -  Ви,  дармоїди!
Смієтесь  даремно,
Бо  ці  штучки  вдвох  із  дідом  
До  весни  й  зітремо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844938
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.08.2019


Арія Возного з "Наталки Полтавки» (Щоб він співав у наші часи)

Каждому  времені  нрав  і  права,
Каждий  іметь  свій  ум  голова:
Хто  не  працює  -  з  трибуни  галдить,
Хто  крав  багато  -  в  тюрмі  не  сидить.

Жіночки  ті,  що  "хі  -  хі"  та  "ха  –  ха"
Також  призводять  мужчин  до  гріха,
Ну,  а  мужчини,  голодні,  як  пси,
В  гречку  стрибають  і  без  ковбаси.

А  ковбасу  привезли  у  село
Більш  півста  гривень  за  їдне  кіло.
У  магазині  старі  гомонять:
Хай  ковбасу  цю  собаки  їдять!

Яйця  хлопчина  заклав  у  тиски,
Вчитель  хлопчину  скубе  за  виски:
Що  ж  наробив  ти,  хотів  би  я  знать?!
З  чим  же  на  Паску  ти  вийдеш  гулять?

Молодь  нап'ється  якогось  лайна,
Витріщить  очі  і  ходить  дурна,
Виють,  трясуться,  на  струнах  бриньчать,
Ну,  а  батьки,  як  і  зараз,  бурчать.

Димом  цигарки  он  дівчина  дме,
Хто  ж  таку  дівку  за  жінку  візьме?
Як  же  мужчині  із  дівкою  жить?
В  неї  ж  із  рота,  як  з  пекла  смердить!
Жіночка  курить,  гуляє  і  п'є,
Родить  калік  і  в  приют  оддає.
Я  вас  питаю:  -  Що  ж  це  за  мать?
Як  же  цю  мать  за  це  можна  назвать?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844937
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 13.08.2019


КОЛИСКОВА ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ

(Сеанс  психотерапії  для  жінок)
Ваш  чоловік  часто  з'являється  додому  в  пізній  час  та  ще  й  під  мухою.  Це  породжує  в  жінок  деякі  непорозуміння  типу:  "у  якої  це  ти,  паразит,  тягався?!  "  В  цьому  випадку  не  слід  ДОВОДИТИ    ситуацію  до  конфронтації,  а  прийняти  до  уваги    те,  що    ваш  чоловік  втомлений,  фізично  виснажений,  морально  спустошений,  сексуально  неспроможний.  Тож  спокійно  укладіть  його  на  ліжечко    підложить  йому  під  голівку  подушечку  і  голосом  індійської  кіногероїні  починайте  співати:

Пломеніє  зоря  і  на  ліжко  упав  
Та  як  бублик  скрутився  під  боком.
Я  козачка  твоя,  я  дружина  твоя,
Пане  Іване  ти  мій  лупоокий.

Я  хазяйка  твоя,  я  й  нагайка  твоя,
Пане  Іване  ти  мій  кислоокий.
Ти  на  мене  чекай  і  мене  не  міняй  
Ні  на  кого,  ніколи  й  нізащо.

Я  княгиня  твоя,  берегиня  твоя,
Пане  Іване,  моє  ти  ледащо.
Я  рабиня  твоя,  господиня  твоя,
Пане  Іване,  моє  ти  ледащо.

А  ти  п'єш  "на  коня"  і  гуляєш  до  дня,
А  тоді  укладаєшся  спати.
Я  багачка  твоя,  я  й  жебрачка  твоя,
Пане  Іване,  де  дів  ти  зарплату?

Я  дивачка  твоя,  я  й  добрячка  твоя,
Пане  Іване,  пропив  ти  зарплату!
Перестанеш  ти  пити,  будеш  мене  любить  
І  не  буде  ні  в  кого  мороки.

Заясніє  сім'я  і  назву  тебе  я
Паном  полковником  ще  й  синьооким!  

Заспівали?  Тепер  смачно  поцілуйте  чоловіків  чуб,  чи  лисину  і  він  ваш,  поки  не  порснеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844519
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.08.2019


Сценарій відзначення мого шістдесятиріччя

[i]В  ті  часи  вчителям  сільських  шкіл  дуже  не  регулярно  виплачували  зарплату.  Був  випадок,  коли  її  не  платили  9  місяців  підряд.  Вчителі  протестували  в  райцентрі  і  ходили  навіть  в  держадміністрацію.[/i]
[i]
На  мелодию  «Пени  о  зайцах»[/i]
Є  наук  джерело  біля  клубу  сільського:
Наша  школа  –  краса,  як  алмаз  виграва.
Тут  навчають  сільських  школярів  педагоги
І  при  цьому  примовляють  добрії  слова:
А  нам  все  одно  (два  рази)
Ми  не  боїмось  із  райВО  братву.
Справа  є  у  нас:  в  цей  весняний  час
Для  своїх  корів  косим  трин-траву.
І  нам  все  одно  (два  рази)
Не  страшний  для  нас  Бойко  і  Явон.
Як  робить  за  «так»,  або  на  дурняк,
Краще  будемо  гнати  самогон.
Скільки  літ  вже  пройшло,
Час  шалено  тікає,
Радість,  горе  –  усе  і  в  усіх  нас  бува.
Тільки  пенсія  нас  попереду  чекає,
Однак  ми  промовляєм  добрії  слова:
Нам  не  все  одно  (два  рази)
Чи  буде  в  дітей  радість  у  очах,
Наш  науки  храм  нашим  школярам
Поможе  завжди  вибрать  вірний  шлях.

[i]На  мелодію  «Госпожа  удача»[/i]
Віктор  Анатолійович  (зав    райВО)
Ходить,  як  не  плаче:
- Як  сільському  вчителю
Нашкребти  зарплату?
В  держадміністрації
Ні  гроша,  хоть  плюнь.
З’їздим  на  рибалочку,
Золотенька,  клюнь!
В  нас  свої  бажання  є,
Рибко  золота:
Поверни  учителю
Молоді  літа,
Укріпи  здоров’ячко,
Заплати  борги,
Пошли  літа  многії
І  додай  снаги.
…Рибка  мовчки  слухала,
Потім  попливла…
Віктор  Анатолійович,
Отакі  діла!
Для  адміністрації
Вчитель,  як  напасть,
Пошукайте  спонсора,
Може  він,  що  дасть!

[b]Ведучий:[/b]
Що  для  нас  у  світі  наймиліше?
Що  хвилює  кров  у  всі  віки?
Всі  мужчини  скажуть:  «Найскоріше,
Це  красиві  і  небесні  жіночки».
Жінка  –  це  окраса  для  планети,
Це  росиночка,  це  квіточка  жива.
Сто  століть  поети  й  не  поети
Найдорожчі  їм  присвячують  слова.
І  жінок  не  гарних  не  буває!
В  кожної  свій  живчик  у  очах.
Божевільний  той,  хто  величає
Лиш  свою  богиню  у  піснях.
А  жінок  в  нас  достатньо:
Енергійних,  красивих,
Молодих  і  не  дуже
І  розумних,  струнких,
Господинь  пречудових!
Ми  Вам  зараз  покажем
В  номінаціях  їх.

[i]На  подіум  викликається  учитель  біології,  наша  чарівна  Ніна  Василівна  Кононенко.
Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  української  пісні  «Марічка»  (в’ється  наче  стрічка).[/i]
Мила  і  привітна,
Вишуканий  одяг,
Дібрано  зі  смаком
Виглядає  –  клас!
Мов  дівча  тендітна
Хоч  літ  двадцять  з  гаком,
Це  шляхетна  Ніна
Ходить  поміж  нас.
А  як  з  двору  вийде  –  
Сапка  за  плечима,
На  своїм  городі
Стане  у  рядки,
Мило  посміхнеться,
Поведе  очима:
- Хоч  лягай  під  сапку!  –
Кажуть  гопаки.
(гопаки  –  прізвисько  краснян)
А  зайде  до  школи,
Привіта  присутніх,
Поглядом  зігріє,
Як  ота  свіча.
Нехай  пані  Ніні
Міша  подарує
Гарну  білу  шубу
З  царського  плеча.

***
[i]На  подіум  викликається  Очколяр  Ганна  Порфирівна,  наш  чарівний,  срібний  голос,  вчителька  початкових  класів.  Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  «Ой,  гілля-гілля,  гусоньки  настав».[/i]
Ой,  гілля-гілля
Курочки  настав,
Здраствуйте,  Порфирівно,
З  нас  ніхто  й  не  спав.
Ой,  не  спав,  не  спав,
Не  буде  й  спати,
Дайте  ж  нам,  Порфирівно,
Повечеряти.
- Я  й  не  топила,  я  й  не  варила,
Для  Вані  Мусіїча  приготовила.
 
***
[i]На  подіум  викликається  чарівна  Наталія  Анатоліївна  Хандога.  Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  «Пусть  бегут  неуклюжие».[/i]
Хай  спішать  трактористи
Випить  пляшку  й  загризти,
А  Наташа  до  школи  іде
Від  Михайла  Хандоги,
Намочила  вже  ноги,
По  коліна  в  грязюці  бреде.
І  не  грає  на  гармошці,
Не  танцює,  не  співа,
На  уроки  не  з  підскоком,
А  йде  ледь  жива.
Та  уже  до  обіду
Від  утоми  і  сліду,
Гарне  личко  
В  усмішці  сія.
Може  Саша,  чи  Вова
Щось  зробили  чудове?
В  нас  мужчини,
Як  дружна  сім’я.
І  не  грали  на  гармошці,
І  ніхто  не  танцював,
Хтось  Наташі  милій  нашій
Тепле  щось  сказав.

***
[i]На  подіум  викликається  чарівна  Світлана  Миколаївна  Кучерявець,  вчителька  зарубіжної  літератури.  Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  «Светит  незнакомая  звезда».[/i]
Свєточка,  знайома  нам  зоря,
Знову  вирушає  в  путь  від  мами,
Щоб  у  котрий  раз  підряд
Здать  на  клятій  сесії  екзамен.
Як,  бува,  живе  без  п’ятака,  
Цілий  рік  гуляє  без  зарплати
Мама  зарубає  гусака
І  в  Полтаву  за  квиток  заплатить.
Приспів:
Надія  у  Свети  ясна:
Це  муж  і  багатий  і  красень.
А  пенсія?  У  мами  одна,
Та  й  ту  не  одержує  вчасно.

***
[i]На  подіум  викликається  чарівна  Надія  Іванівна  Баранівська,  вчителька  початкових  класів.  Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  «Улыбка».[/i]
Щось  приємне  Надя  каже  всім:
Педагогам,  прибиральницям  і  учням.
Усміхнеться  школярам  своїм:
- Приготуйте  свої  зошити  і  ручки.
І  тоді,  під  балачки,
Затанцюють  всі  хмарки,
Загорланить  десь  шалено  кіт  і  кішка.
Із  маленького  струмка
Починається  ріка,
А  уроки  починаються  з  усмішки.
Як  наловить  Саша  карасів,
А  Надюша  на  олії  їх  піджарить
Та  запросить  з  Красного  мужів
І  з  графином  карасі  на  стіл  поставить.
Як  побачать  тарілки,
Затанцюють  гопаки,
Загорланить  десь  шалено  кіт  і  кішка.
І  від  випитих  ста  грам
Залунає  сміх  і  гам,
Навіть  п’янка  починається  з  усмішки.

***
[i]На  подіум  викликається  Бодашко  Галина  Михайлівна.  Їй  присвячується  дружній  шарж  на  мелодію  пісні  «Кабардинка».[/i]
Галя  була  квітка-ромашка,
Як  женивсь  на  Галі  Бодашко.
Гаряче  кохались  обоє,
Народили  діточок  троє.
Та  квартиру  кинули  власну
 І  гуртом  приїхали  в  Красне.
Завели  корову  і  свині,
Купили  штани  Васі  сині,
Потім  від  красненського  сала
Галя,  наче  ягідка  стала.
Хай  же  нам  наллє  на  причастя,
А  ми  побажаєш  їй  щастя,
У  сім’ї  хай  буде  здоров’я,
Хай  двір  омина  безголов’я,
А  хай  буде  тепло  і  ясно,
Хай  Галя  не  кидає  Красне,
А  хай  Васі  купить  ботинки,
Затанцює  з  ним  кабардинки.

[b]Ведуча:  [/b]
А  що  сказати  про  мужчин?
Їх  в  школі  не  багато,
І  кожен  з  них  нема  меншин,
Та  кожен  уже  тато.
Усе,  що  треба  у  них  єсть,
Ми  бережемо  їхню  честь.
Створили  ми  пародію
На  «Угадаю  мелодію».
Чи  є  у  нас  жінки-гравці,
Чоловіків  усіх  знавці?
Мужчини  наші  –  не  загадка,
Не  таємниця,  не  сюрприз.
Дамо  на  кожного  підказку,
А  переможниць  жде  приз.
(за  власний  рахунок  я  придбав  туристичну  путівку  у  будь-яку  країну  світу  по  географічній  карті)

***
[i]Дружній  шарж  на  мелодію  «Ой,  що  ж  то  за  шум  учинився»[/i]
Він  ростом  сам  невеличкий
І  знайоме  жіночкам  його  личко.
Жіночки  всі  його  поважають,
Бо  секс-символом  давно  вже  вважають.
Каже  Наді  своїй:
- Я  із  зони,  -
Але  липнуть  жіночки  ще  й  з  району,
Бо  у  зоні  в  мужчин  (жінки  знають)
Щось  велике  таке  виростає.
Всю  зарплату  жоні  він  вручає
І  в  Хмельницький  її  виряджає.
Туди  гривні  везе  Надя-мама,
А  назад  повертає  з  килимами.
Зуби  чистить  завжди,  руки  миє,
Вуса  то  заведе,  а  то  збриє.
Як  прищі  на  лиці  обсідають,
Він  з  ровера  об  асфальт  їх  рівняє.
На  гулянці  трима  себе  в  рамках,
Часто  папку  бере  йде  по  мамках.
Юним  мамками  пуска  в  очі  чари
І  на  перший  дзвінок  є  школярик.
Як  би  він  не  ходив  та  й  по  мамках,
Нашій  школі  була  б  давно  клямка.
Українець  він  сам,  любить  сало.
Ну,  так  хто  ж  він  такий,  вгадали?

***
[i]Ода  Володі  (на  мелодію  «Так  будьте  здоровы,  живите  богато»)[/i]
Є  в  школі  красненській  
Учитель  Володя,
Високий,  стрункий,  
Непоганий  на  вроду.
У  школу  він  їде
У  всяку  погоду,
За  неї  готовий  
І  в  ватру  і  в  воду.
Активно  працює,
Не  ходить  у  шкоду,
Бо  знають  усі  –  
Він  козацького  роду.
Лелека  приніс
На  матусини  роди
Володю  з  Черкасчини,
З  капусти  в  городі.
І  от  ми  сьогодні  
З  цієї  нагоди
Так  побажаєм
У  оді  Володі:
Здоров’я  міцного,
Продовження  роду,
Красиву  дружину  
Із  нашого  роду
І  щоб  із  одежі
Носив  тільки  моду,
І  щоб  із  ікрою  
Жував  бутерброди,
Щоб  жив  років  двісті,
А  потім  і  годі,
На  цьому  й  закінчимо
Оду  Володі.

***
[i]  Дружній  шарж  на  мелодію  «Как  же  нам  не  веселиться»[/i]
Як  же  нам  не  веселитись,
Не  печалитись  від  бід?
Через  трасу  поселився
Пречудовий  наш  сусід.
Ми  сусіда  цього  знаєм,
Та  не  відали  собі,
Що  сусід  наш  ще  не  грає
На  кларнеті  і  трубі.
Приспів
Пап-лап,  папа-лапа,  па-па
Маму  лапа  папа,
Пап-лап,  мама  папу  лап!

***
[i]Дружній  шарж  на  мелодію  «Ой,  девушка  Надя  чего  тебе  надо?»[/i]
…Він  на  фізкультурі
Через  тин  плигає,
Як  заробить  пляшку
В  майстерні  навчає.
Повів  Саша  Надю
Складати  солому
Та  там  у  соломі
Змайстрували  Рому…

[i]На  жаль  пам'ять  не  зберегла  дружніх  шаржів  про  себе,  дружину,  техробітниць  і  сторожів,  а  записи  теж  не  збереглися.[/i]
[b]26.04.1999[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844514
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.08.2019


Тамарі Миколаївні Селіверстовій – 45

                                                             

Вітрильник  життя  відпливає,
Команді  віддано  кінці,
Та  пам'ять  назад  повертає:
Неначе  я  там  в  Трускавці.
…Ось  раптом  в  їдальні,  у  залі
Неначе  пройшов  НЛО:
Мужчини  жувать  перестали,
Бо  щелепи  з  дива  звело.
То  дама,  як  сонечко  ясне,
З’явилась,  як  перша  весна,
Така  ж,  як  богиня  прекрасна,
Неначе  модель,  чарівна.
Жіночі  розсипала  чари,
(у  двох  нас  обличчя  німе):
- То  ж  будьмо  знайомі,  Тамара!
Єгорович  «бе!,  а  я  «ме»
В  тарілки  носи  устромили,
Сиділи,  як  ті  лобурі,
Путівки  к  бісам  погоріли,
В  огнистім  промінні  зорі.
Вже  півтора  року  удома,
Вмикаю  «ТВ»,  хай  реве,
Чатую  екран:  десь  же  Тома
У  Олександрії  живе.
Гортаю  довідників  томи,
А  смуток  аж  серденько  рве:
Гарненька,  як  зіронька,  Тома
В  Олександрії  живе.
І  знаю,  що  стріну  не  скоро,
Точніш,  не  побачу  повік,
І  знаю,  що  є  в  неї  Жора
Коханий  орел  чоловік,
Є  донечка,  що  вже  у  парі,
Є  внучка  (росте  як  з  води!)
Але  наша  мила  Тамара  
У  серці  хай  буде  завжди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844473
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.08.2019


Дружеское послание

[i]Иващенко  Валентине  Николаевне  –  ответственному  секретарю  редакции  «Яготинські  вісті»  дружеское  послание  в  знак  благодарности  за  содействие  в  публикации  моих  юморинок.[/i]

Саша  и  Валя,  вы  вечные  странники,
Степью  лазурною,  с  целью  насущною
Едете  к  маме  своей  на  свидание
На  Зеленивщину,  то  есть  на  Сумщину.
Мамочка  Нина  там  встретит  с  объятием
Славную  доченьку,  милого  зятеньку,
Внучку  и  правнучек  пообнимает,
Угостит  конфетами  с  кофе  и  чаем,
А  после  сытного  с  рюмкой  обеда
Мирно  польется  в  хате  беседа.
Вспомнит  мамаша  как  Валю  родила,
Как  в  Левченковскую  школу  водила,
Как  педагогом  быть  Валя  мечтала,
Как  там  в  Путивле  учителем  стала.
Юность  ее  не  свернулася  комом  –  
Стала  учителем  с  красным  дипломом.
И  вот  направление  твердый  закон:
Едет  она  в  Яготинский  район.
Нервов  забрали,  частичку  здоровья
Жоравка,  Сулимовка  и  Гензеровка.
Бывали  отлучки  от  школы,  семьи  –
Студентка  филфака  КГПИ.
Работала  в  школе  очень  старательно
И  замдиректором  и  воспитателем,
И  без  протекции  и  без  люстрации
Начала  службу  в  администрации.
Сделала  позже  личную  акцию:
Стала  работать  в  газетной  редакции.
Любит  газету  свою  и  читателей  –  
И  агрессивных,  и  почитателей.
И  не  случайно  –  так  было  нужно
Встретила  Сашу,  любимого  мужа.
Ясно,  что  с  Сашей  они  поженились,
А  от  любви  у  них  Светланка  родилась.
Проходят  года  и  у  доченьки  Светы
Свои  появились  любимые  дети.
Деток  у  Светы  имеется  трое,
Дедушка,  бабушка  –  трижды  герои.
И  вот  в  Зеленивщине  снова  бывали,
Мамочке  Нине  там  помогали.
В  юности  мама  была  фельдшерицей,
В  семье,  на  работе  –  во  всем  мастерица.
Сейчас  ее  жизнь  протекает  не  просто:
Возраст  у  мамы  –  за  девяносто.
Папа  Никола  был  сельский  талант:
И  слесарь,  и  токарь,  и  музыкант.
По  просьбе,  без  просьбы,  в  удобный  момент
Он  мог  заиграть  на  любой  инструмент.
У  Вали  по  жизни  и  горе  бывало  –  
Трьохлетней  дочурки  и  папы  не  стало.
Пусть  будет  земля  им  родимая  пухом,
А  Валя  и  Саша  –  не  падайте  духом.
Как  автор  посланья  семье  пожелаю
Здоровья,  любови  и  счастья  без  края,
Успеха  в  работе,  а  по  секрету  –  
Авторитета  в  районе,  в  газете.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844472
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.08.2019


Под кустом бульбаш сидел

Под  кустом  бульбаш  сидел
И  такую  песню  пел:
-  Скиньтесь,  девки,  по  рублю,
Я  вам  деток  нараблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843722
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.08.2019


Як дісталися розтелу

Як  дісталися  розтелу,
Став  завферми  невеселий:
- Чи  бугай  наш  ненормальний,
Чи  корови  сексуальні?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843721
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.08.2019


Был у бабы миномет

                                                         Этот  день  мы  приближали  как  могли
                                                         Р.  Рождественский

Был  у  бабы  миномет,
А  у  деда  –  мина,
Заряжали  вечерком,
Били  до  Берлина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843526
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.07.2019


До и после свадьбы


-  Ты  ж  моя  Моника…
-  А  ты  мой  Билл-лл…
-  Ты,  как  дурдомовка!
-  А  ты  как  дебил!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843525
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.07.2019


Привітання директорам шкіл Дарниці

Із  Дарниці  із  шкіл  директори
Чудової  весняної  пори
До  нас  у  гості  в  школу  прибули,
Тож,  добрий  день  вам,
Здоровенькі  були!
Перед  Вами  стоїмо,  
А  серце  у  п’ятках:
Ми  одного  боїмось,
А  Вас  тут  десятки.
Хоча  школа  в  нас  сільська,
Але  симпатична.
Ваші  школи  кращі  всі,
Ви  ж  таки  столичні.
Є  у  спонсори  у  Вас,
Є  і  меценати,
Та  й  батьки  не  бідняки,
А  круті  і  багаті.
У  столичних  школярів
Є  навчальна  база,
Ми  ж  комп’ютерів  живих
Не  бачили  й  разу.
Тож  і  з  базою  у  нас
Справи  дуже  кепські.
От,  щоб  знову  відновить
Зв’язки  дружні,  шефські!
Ми  віримо  прийде  щасливий  час,
І  ласкаво  просимо  до  нас!
Кіт  Леопольд  герой  мультфільму
Просив  нас  жити,  дружно,  спільно,
Тому  й  стрічати  Вас  доцільно
Гостинно,  щиро,  хлібом  й  сіллю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843445
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.07.2019


Привітання працівникам освіти Дарницького району

Методисти  скрізь  копали
Інновації  шукали.
В  місті  кепські  з  цим  діла,
То  ж  добрались  до  села.
Кожен  з  нас  стає,  як  пень  –  
Сім  уроків  кожен  день,
То  колоквіум,  то  МАН,
Твір  писати,  скласти  план,
Скільки  цих  олімпіад,
Що  ніхто  цьому  не  рад!
Вони  дуже  нас  дістали  –  
Їх  багато,  а  нас  мало.
Ми  б  хотіли  спілкуватись,
Із  комп’ютером  погратись,
Ще  хотіли  б,  не  секрет,
Мати  вихід  в  Інтернет,
Та  нема  такого  тата,
Щоб  зробив  за  це  оплату.
Може  Ви  дасте  нам  раду
І  знайдете  десь  там  дядю
Із  тугеньким  гаманцем,
Тоді  й  вирішим    оце?
Попрацюйте  до  схочу
І  в  їдальню  до  борщу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843444
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 29.07.2019


Журналістам районок

Із  профсвятом  Вас  вітаю,
Всім  здоров’ячка  бажаю.
Хай  перо  буде  гостротонкеє,
Щоб  пишався  читач  
Ваш  районкою,
Щоб  писалося
І  умілося,  а  читалося  
І  хотілося.
Щоб  добро  в  житті
Зустрічалося,
А  недоліки  
Виправлялися.
Більш  реалії,
Менше  містики,
То  ж  вітаю  з  днем  
Журналістики.

06.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843161
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 26.07.2019


Діалог із школяриком

- Ти  до  якого  ходиш  класу?  –  
Хлопчину  дядько  запитав.
- А  нам  ніхто  до  цього  часу
Про  це  нічого  не  сказав.
- Учитись,  ох,  як  важко,
Це  ж  може  тріснуть  голова.
Як  ти  витримуєш,  бідняжка?  -  
Хлопчині  дядько  співчува.
- Навчання,  звісно,  –    це  морока,
Але  для  мене  не  важка,
Бо  я  сиджу  на  всіх  уроках
І  на  перерву  жду  дзвінка.
- А  цигарки  вже  палиш?
Признайсь,  батькам  не  заявлю.
- Таке  ви,  дядечку,  сказали!
Я  скоро  рік,  як  не  палю.
- Тепер  признайся  по  секрету,
Чому  покинув  ти  палити?
- Бо  прочитав  на  сигаретах,
Що  можна  раком  захворіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843160
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 26.07.2019


Анонимное письмо

Здравствуй,  милая,
Здравствуй,  солнышко,
Здравствуй,  радость  моя,
Здравствуй,  зоренька.
Натерпелся  я,
Ох,  намучился.
Губы  в  кровь  искусал  –  
Все  не  верилось,
Что  люблю  я  тебя
Страстью  дикою.
А  увижу  тебя  –  
Залюбуюся:
Сколько  ж  Бог,
Или  Мать,
Отпустили  тебе
Красоты  и  тепла,
Милой  женственности!
Как  хотелось  бы  мне
Прийти  в  гости  к  тебе
И  прижаться  к  груди
Моей  ласточки,
Распечатать  уста
Поцелуем-огнем
И  пройти  весь  свой  век
Рука  об  руку
С  моей  радостью,
С  моей  зоренькой!
Эх,  кипит  моя  кровь,
Но  и  слезы  в  глазах:
Не  судилась  ты  мне,
Не  назначено  мне…
Но  спасибо  тебе,
Что  ты  есть  на  земле,
Что  весенней  любовью
Наполнила.
А  теперь  прости,
Зорька  ранняя,
За  письмо  мое
Хулиганское.
Не  узнать  тебе,
Кто  писал  его,
А  писал  человек
Тебя  любящий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843081
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.07.2019


ГОСПОДИ, ЗАБРАВ СИЛУ – ЗАБЕРИ І МИСЛІ!

На  хвилях  пародії  (із  філосовсько-сексуальної  лірики)
Є  у  нас  на  Україні  талановита  поетеса  Антоніна  Цвид.  Разом  з  колегою  по  перу  Тетяною  Чайкою  вона  започаткувала  новий  напрямок  української  поезії  -  філософсько-сексуальної  лірики.
Вірші  поетес  досить  відверті,  а  поет,  вважається,  відбувся  тоді,  коли  на  його  твори  починають  писати  пародії.  За  кордоном  пані  Антоніна  видала  кілька  збірок,  а  в  Україні  з  цим  туго.

                                                                                                                   …Мене  милий  ніколи  не  просить
                                                                                                                         Антоніна  Цвид  

Мене  милий  ніколи  не  просить,
Як  в  інтимі  буває  зі  мною,
А  на  руку  намотує  косу
Та  об  двері  мене  головою!
І  лежу  я  тоді  і  не  дишу,
І  не  рушу  руками  й  ногами,
А  він  ніжно  колише,  колише,
І  гризе  моє  тіло  зубами,
Випускає  свого  голубочка,
Він  летить  до  мойого  гніздечка.
Мамо  рідна!  На  лоб  лізуть  очі,
Як  в  гніздечко  кладуться  яєчка,
Я  кричу  тоді,  плачу,  регочу,
А  буває,  свідомість  втрачаю
І  шепочу:
- Я  хочу!  Ще  хочу!
Голубочок  гніздо  покидає…
Як  люблю  я  солодкі  ці  муки,
Рай,  блаженство,  коханий,  с  тобою!
Намотай  мою  косу  на  руку
Та  ще  трахни  об  стіл  головою…

Вересень,  1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843080
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.07.2019


Привітання Аллі Кудлай

- Куди  біжать  мужчини,браття?
Що  потривожило  наш  край?
- Це  прибула  на  Прикарпаття
Чарівна  Аллочка  Кудлай.
Он  той  схопився  за  печінку,
У  того  камні  торохтять,
А  цей  забув  за  власну  жінку  –  
Усі  «на  Аллочку»  спішать.
Красива  жінка  незаміжня
Для  нас,  як  ранішня  роса.
Мужчини,  гляньте,  сама  ніжність!
То  ж  геть  таблетки  від  Upsa!
Нехай  щемлять  у  нас  долоні,
Нехай  горять  неначе  жар,
А  ми  іржемо,  наче  коні,
Бо  викомарює  Пушкар.
Є  така  партія!  Існує!  –  
Це  шанувальники  жінок.
Павло  Зібров  там  головує,
Жінки  ж  від  нього  ні  на  крок.
Мужчини  просять,
Дуже  хочуть,
(не  відмовляйте  без  причин)  –
Заснуйте  партію  жіночу:
«Ми.  Шанувальниці  мужчин».
І  пробивайтесь  в  депутати,
Бог  дав  Вам  розуму  й  краси,
А  мужики  –  орли  й  горбаті  –  
Всі  віддадуть  Вам  голоси!
Даруй  же,  зіронько,  нам  радість
І  наші  душі  звеселяй.
Світи  нам,  сонечко  естради,
Щасти  Вам,  Аллочка  Кудлай!

30.11.1997,  Трускавець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842938
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.07.2019


Батьки і діти

Як  Іван  із  Митрофаном
При  умі  були
Про  синів  своїх  статечну
Бесіду  вели:
- Музикантом  син  мій  буде,  -  
Митрофан  сказав,
А  Іван  йому  не  вірив:
- Звідки  ти  це  взяв?
- Семи  років  ще  не  має,
Та  на  цей  момент
Три  гітари  і  дві  скрипки
Розтрощив  ущент.
- А  в  мого,  -  Іван  говорить,  -  
Ото  голова!
Шістдесят  четвертий  номер
Шапку  надіва!

14.07.1996  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842936
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.07.2019


Алібі

Гриць,  Микола  та  Петро
Трактористи-друзі
Пропиячили  весь  день
Якось  в  лісосмузі.
Був  добрячий  самогон,
Хліб,  цибуля,  сало,
А  гульня  яка  була!
Разів  три  блювали.
А  хропли!  Та  так,  що  в  рот
Залітали  мухи.
Піднялися  і  Грицько
Почесав  за  вухом:
- Як  спитає  бригадир,
Що  зробили,  браття,
Тоді  скажем,  що  пів  дня
Запускали  трактор.
Думку  Гриця  прийняли,
Згодилися  з  нею,
А  Микола  міркував:
- Чудова  ідея!
Але  що  ми  ще  пів  дня
З  трактором  робили?
І  сказав  тоді  Петро:
- Скажем,  що  глушили…

[i]26.06.1996[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842846
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.07.2019


Лічилка для справжніх чоловіків

                                                                                                                                                                                                   Айн,  цвайн  -  поліцай
                                                                                                                                                                                                   Драй,  фір  -  командір
                                                                                                                                                                                         (із  репертуару  дискотек)

- Раз,  два,  –  голова,  –  
Бригадири!
Три,  чотири.
П’ять,  шість  –  встали  з  місць!
Отже,  в  сім,  
Ясно  всім?
Пляшок  вісім  –  
П’ємо  в  лісі.
…Із  нічев’я  –  стопок  дев’ять,
По  десятку  і  спочатку.

(під  добру  закусь  можна  повторити  кілька  разів)

[i]16.01.1996[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842845
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.07.2019


Хоч одна гарна!

Коли  слухали  в  суді
Справу  про  розлуку,
Намагався  нарсуддя
Розігнати  скуку.
Попросив  він  пояснить
Розлуки  причину
І  підсудний  відповів:
- Погана  дружина.
Нарсуддя  звернувся  в  зал:
- Любі  громадяни!
Підійміться  в  кого  й  ще
Дружина  погана?
ЧОловіки  піднялись,
Що  аж  зал  здригнувся,
А  на  милицях  один
І  не  ворухнувся.
- Хоч  одна,  -  каже  суддя,  -
Гарна  появилась?
Та  присутній  заявив:
- Тут  ви  помилились.
Я  б  найперший  підхопивсь,
Не  брешу,  їй  Богу!
Та  жона  мені  кілком
Перебила  ногу.
27.09.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842738
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.07.2019


Над чим працює професор?

В  двір  професора  зайшов
Репортер  Микола,
Щоб  узяти  інтерв’ю  
В  сімейному  колі.
Ця  професорська  дружина
Йому  заявляє:
- Дуже  зайнятий  професор,
Прийому  немає.
- Може  пише  він  трактат,
А  чи  мемуари?
- Ні.  Професор  третій  день
Шука  окуляри.

17.09.1995  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842737
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.07.2019


Спогади

Дві  кумасі,  вже  старенькі
На  лавці  сиділи,
Одна  одній  своїх  кумів
В  спогадах  хвалили:
- Кум  так  тьохкав  соловейком
Сусідам  на  втіху,
Що  до  нього  прилітала
Вночі  солов’їха.
Як  вони  було  щебечуть
Удвох  на  подвір’ї!
Та  бува,  як  поскандалять  –
Шерсть  летить  і  пір’я.
- А  мій  кум,  бувало,  вранці
Розкриє  віконце,
А  тоді  як  кукурікне!
Зразу  сходить  сонце…

14.09.1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842469
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.07.2019


Галантність

По  маршруту  йде  трамвай,
Аж  ось  і  зупинка
І  заходить  у  вагон
Симпатична  жінка.
Роздивилась  місць  нема,
Сидять  не  каліки,
А  дебелі,  як  бики,
Самі  чоловіки.
Ті  он  дивляться  в  вікно,
Частина  дрімає,
Ті,  щоб  місця  не  звільняти,
Газети  читають.
Наче  (Господи  прости)
В  кожного  мужчини
До  сидіння  приросло
Те,  що  нижче  спини.
Не  торкнула  їх  краса,
Ні  жіночі  чари.
Не  приступні  мужики!
Наче  яничари.
І  надумала  вона
Взяти  їх  на  кпини:
- Та  невже  ж  отут  нема
Справжнього  мужчини?!
Тут  галантний  пасажир
Прямо  аж  засяяв:
- Та  мужчини  справжні  є,
Та  містов  немає!
(містов  –  місць)

12.09.1995







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842468
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.07.2019


Хто з ким спить


Казав  Степан  під  ворітьми:
-  Я  звик  лягати  спать  з  курми.
А  Йван  йому:
-  А  я  –  з  Галиною,
З  коханою  дружиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842373
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.07.2019


Неоплазуни

Кінець  перерви.  Зве  дзвінок
На  зоології  урок.
Учитель  учнів  привітав
І  завдання  таке  їм  дав:
- Назвіть  тварини,  але  ті,
Що  повзають  на  животі.
Подумав  учень  Петя  трохи
І  відповів:
- Це  воші  й  блохи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842371
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.07.2019


Українське чудо

Козаки  молодцюваті
Грали  з  лівими  в  футбол
І  забили,  дурнуваті,
У  свої  ворота  гол.
В  козаків  повисли  вуха,
Солов’єм  суддя  свистить:
Починайте,  хлопці,  чухать
Там,  де  зовсім  не  свербить!
Промайнуть  чотири  роки
У  паплюжній  тріскотні,
Україна  кароока
Знов  опиниться  в  лайні.
І  здивуються  народи,
Задивується  весь  світ:
- Чом  ми  любимо  свободу,
А  вони  –  колючий  дріт?
В  нас  до  влади  йдуть  багаті
Та  державницькі  сини,
В  них  є  хвеськи  язикаті,
Партачі  й  балакуни.
Президентову  посаду
В  нас  шанує  увесь  люд,
А  у  них  Верховна  Рада
Ллє  на  нього  часто  бруд.
Ми  із  Ради  репортажі
Бачим  мало  не  щодня.
Їх  нардепи  –  в  дикім  ражі,
Наче  в  псарні  йде  гризня.
Ми  в  парламент  той  собачий
Розмели  б  у  «айн  момент»,
А  у  них  дуже  терплячий
І  народ,  і  президент.
Ми  шануєм  Герб,  Гімн,  стяг  свій
Всі  реформи  провели.
В  них  є  «фрукти»,  що  й  присягу  
У  свій  час  не  прийняли.
Ми  ввели  державну  мову
У  прадавні  ще  часи,
Ці  продать  її  готові
За  кавалок  ковбаси.
На  сто  літ  від  нас  позаду,
Жебраки,  старці  кругом,
Але  знов  обрали  в  Раду
Тих,  що  йдуть  «нє  тєм  путьом».
За  ідеї  комуністів,  
Вас  мільйони  в  гроб  звели,
Ви  ж  комуносатаністів
Знов  до  влади  привели.
Світ  ідеї  комунізму
Викидає  на  сміття,
А  вони  вождів  ослизлих
Воскрешають  з  небуття.
Не  спасе  вас  Сталін,  Ленін,
Їх  злочинний  словоблуд,
А  врятує  труд  щоденний,
Господарський,  чесний  труд.
Думка  й  досі,  по  ці  пори
В  нас  не  йде  із  голови:
- Українці!  Ви  не  хворі?
Не  дурненькі  часом  ви?!

[i]04-05  квітня[/i]  [i]1998  рік[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842252
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 17.07.2019


Приймакова наука

Відшуміло,  відбуянило  весілля,
Відлилась  горілочка  дзюрком,
Залишився  в  тещі  жити  милий,
Тобто,  став,  як  кажуть,  приймаком.
Скільки  їх  сатирики  клепали!
Скільки  приказок,  усмішок  і  пісень
Про  безправ’я  приймакове  склали
У  минулий  і  сучасний  день!
Та  й  якщо  у  прийми  йде  відважний,
Його  доля  не  така  й  тяжка.
То  ж  давайте  прослідкуємо  уважно,
Яка  доля  в  цього  приймака.
В  перший  день  піднявся  ще  раненько,
Теща  й  жінка  у  постелі  ще  лежать,
Лад  навів  у  хаті  він  хутенько
І  пішов  сніданок  готувать.
Зашкварчало,  зашуміло,  зашипіло,
У  посудині  забулькала  вода.
- Доню!  –  каже  мати.  -  Оце  діло!
Це  ж  Господь  послав  нам  благодать.
Жити  будеш  як  ота  цариця,
Вік  не  будеш  діла  ти  робить,
Наш  зятьок,  як  видно,  справжній  лицар,
На  руках  тебе  буде  носить!
Пахощі  смачні  –  по  всій  квартирі.
Зять  по  чвертку  в  магазин  сходив,
Стіл  накрив  і,  як  годиться,  щиро
Жінку  й  тещу  снідать  запросив.
Теща  глянула  і  сплеснула  в  долоні:
-  З  таким  зятем  довго  можна  жить!
Після  чарочки  у  двох  –  і  мама,  й  доня
Уплітають,  аж  за  вухами  тріщить.
-  То  смачний,  -  питає  зять,  -  сніданок?
-  Ой,  чудовий!  Як  нам  повезло!
-  То  ж  послухайте,  хороші  мої  дами:
Щоб  мені  щодня  отак  було!

[i]4-5.09.1995  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842248
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019


Провидіння помогло

Прийшла  пара  у  райЗАГС
Зареєструваться:
Молодому  –  сімдесят,
Молодій  –  сімнадцять.
Народилось  в  них  дитя
У  строк,  як  годиться,
Стала  наша  молода
Гарна  молодиця.
А  вже  радий  молодий!
Як  козел  стрибає
І  про  диво  про  своє
Батюшку  питає:
- Як  знайтись  могло  дитя,  
Це  юне  створіння?
Може  мені  помогло
Боже  Провидіння?
Йому  батюшка  сказав:
- Ще  й  не  те  буває,
А  як  важко,  звісно,  Бог
Всім  допомагає.
Раз  прийшлося  мені  йти
Лісом  до  небоги,
Аж  дивлюся:  три  вовки
Вийшли  на  дорогу.
Я  прицілився  з  ціпка,
Дух  мені  заперло,
Бах,  бах,  бах!  І  три  вовки
Лиш  ноги  задерли.
- Що  ж  то,  батюшко,  було,
Чи  Ваше  уміння,
Чи  Вам  також  помогло  
Боже  Провидіння?
- Я  оглянувсь  і  дійшло,
Чому  я  щасливець,
Бо  позад  мене  стріляв
Молодий  мисливець.
І  не  з  трухлого  ціпка
(і  з  ціпка  ж  –  дурниця?)
А  була  в  нього  нова
Мисливська  рушниця.
[i]
Червень,  1995[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842156
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.07.2019


Не одна біда

Раз  Микола  і  Микита
З  торбами  носились
По  варшавському  базару
Та  й  розговорились:
- Ох,  ох,  ох!  Щоб  був  у  дома,  
-  Микола  журився,  -  
То  від  власної  корови
Молока  б  напився.
- А  корову  ж  добру  маєш?  –  
Питає  Микита.
- Я  корови  ще  не  маю,
Думаю  купити.
- Це  ж  мішок  чи  два  купонів
Необхідно  мати!
- І  грошей  я  ще  не  маю,
Буду  заробляти.
- А  робота  ж  є  хороша,  
Щоб  мільйон-зарплата?
- Та  й  роботи  я  не  маю,
Буду  ще  шукати.
[i]
Грудень  1993,  Трускавець
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842155
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.07.2019


Иващенко Валентине Николаевне

[i]Иващенко  Валентине  Николаевне  –  ответственному  секретарю  редакции  «Яготинські  вісті»  дружеское  послание  в  знак  благодарности  за  содействие  в  публикации  моих  юморинок.[/i]
Саша  и  Валя,  вы  вечные  странники,
Степью  лазурною,  с  целью  насущною
Едете  к  маме  своей  на  свидание
На  Зеленивщину,  то  есть  на  Сумщину.
Мамочка  Нина  там  встретит  с  объятием
Славную  доченьку,  милого  зятеньку,
Внучку  и  правнучек  пообнимает,
Угостит  конфетами  с  кофе  и  чаем,
А  после  сытного  с  рюмкой  обеда
Мирно  польется  в  хате  беседа.
Вспомнит  мамаша  как  Валю  родила,
Как  в  Левченковскую  школу  водила,
Как  педагогом  быть  Валя  мечтала,
Как  там  в  Путивле  учителем  стала.
Юность  ее  не  свернулася  комом  –  
Стала  учителем  с  красным  дипломом.
И  вот  направление  твердый  закон:
Едет  она  в  Яготинский  район.
Нервов  забрали,  частичку  здоровья
Жоравка,  Сулимовка  и  Гензеровка.
Бывали  отлучки  от  школы,  семьи  –
Студентка  филфака  КГПИ.
Работала  в  школе  очень  старательно
И  замдиректора  и  воспитателем,
И  без  протекции  и  без  люстрации
Начала  службу  в  администрации.
Сделала  позже  личную  акцию:
Стала  работать  в  газетной  редакции.
Любит  газету  свою  и  читателей  –  
И  агрессивных,  и  почитателей.
И  не  случайно  –  так  было  нужно
Встретила  Сашу,  любимого  мужа.
Ясно,  что  с  Сашей  они  поженились,
А  от  любви  их  Светланка  родилась.
Проходят  года  и  у  доченьки  Светы
Свои  появились  любимые  дети.
Деток  у  Светы  имеется  трое,
Дедушка,  бабушка  –  трижды  герои.
И  вот  в  Зеленивщине  снова  бывали,
Мамочке  Нине  там  помогали.
В  юности  мама  была  фельдшерицей,
В  семье,  на  работе  –  во  всем  мастерица.
Сейчас  ее  жизнь  протекает  не  просто:
Возраст  у  мамы  –  за  девяносто.
Папа  Никола  был  сельский  талант:
И  слесарь,  и  токарь,  и  музыкант.
По  просьбе,  без  просьбы,  в  удобный  момент
Он  мог  заиграть  на  любой  инструмент.
У  Вали  по  жизни  и  горе  бывало  –  
Трьохлетней  дочурки  и  папы  не  стало.
Пусть  будет  земля  им  родимая  пухом,
А  Валя  и  Саша  –  не  падайте  духом.
Как  автор  посланья  семье  пожелаю
Здоровья,  любови  и  счастья  без  края,
Успеха  в  работе,  а  по  секрету  –  
Авторитета  в  районе,  в  газете.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841644
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 12.07.2019


Песня располневших женщин

Снова  жую  одна,  
снова  я  жру,  мама,  снова,
А  вокруг  ветчина  
И  много  всего  съестного.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841642
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 12.07.2019


Успіх соліста

Як  соліст  один,  без  хору,
Допартачив  до  кінця,
Замість  квітів  помідори
Полетіли  у  співця.
Він,  задрипаний,  зі  сцени
За  куліси  біг  навскіс,
А  один  глядач  шалено  горлопанив:
«Біс!  Біс!  Біс!»
Зашипів  сусід  у  злобі
Той,  що  поруч  з  ним  сидів:
- І  не  вже  вам  до  вподоби  
Шарлатана  цього  спів?!
Ви  ж  самі  он  заліпили
Йому  вуха  і  штани!
- Та  у  мене  ще  лишились  
Із  під  квочки  бовтуни…

02.09.1195

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841360
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 09.07.2019


Вередливе дитя

Надивився,  бо  вже  сивий,
Вибриків  дитячих,
Та  таких  ось  вередливих,
Як  оце,  не  бачив.
Хлопченя  так  верещало,
Що  всі  стали  плакать,
Після  крику  забажало
Жареної  каки.
Що  робити,  що  казати,
Як  дитя  лукаве?
Мусить  мати  готувати
Замовлену  страву!
На  стіл  ставить  мама  блюдо,
А  синок  керує:
- Першим  їсти  я  не  бу-уду!
Хай  дід  покуштує.
Дід,  щоб  внука  заохотить,
Вилизав  і  ложку.
- А  тепер  бабуся  Мотя
Хай  із’їсть  хоть  трошки!
Бабця  їсть,  розколотивши
На  святій  водиці.
- А  тепер  підсуньте  ближче  
Миску  до  сестриці.
Хоч  сестричка  і  скривилась
(їсти  ж  й  справді  гидко)
Але  довго  не  барилась,
З’їла  норму  швидко.
Потім  братик  і  матуся
Й  тато  причастились.
По  цій  трапезі  бабуся  аж  перехрестилась.
Коли  всі  переблювали,  -  
«Їж  ти!»  –  каже  тато.
«Ха!  Все  краще  розхватали,
А  мені  остаток?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841250
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.07.2019


Після балу

Раз  довелося  генералу
Потрапити  на  високий  бал
І  так  його  там  накачали,
Що  відключився  генерал.
Його,  готового  в  машині
Начальство  в  номер  відвело.
Мундир  замурзав  і  заслинив
Та  ще  і  рвати  почало.
Прокинувсь  вранці  іще  п’яний  
До  туалету  почвалав,
Деад’ютант  ножем  старанно
Закуску  з  кітеля  здирав.
- Привіт,  привіт,  мій  адю’танте,
Діла,  як  кажуть,  на  бакир?
Отак  мені  два  лейтенанти
Перепаскудили  мундир!
Зі  мною  п’яні  цілувались  
І  почали,  скоти,  блювать.
Звичайно,  їх  арештували  –  
Я  дав  губи  їм  днів  по  п’ять.
- Їм  треба  більше  було  дати  –
Ви  ж  не  майор,  а  генерал.
Їх  треба  здати  до  дисбату.
Та  що  дисбат?!  Під  трибунал!
Судить  їх,  пане  генерале!
Ці  лейтенанти    шпигуни  –  
Не  тільки  ж  кітель  заблювали,
Ще  ж  вам  нагецали  в  штани!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841249
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 08.07.2019


Спорт - це сила!

Крим.  Курорт.  Ласкавий  бриз
Хвилі  поганяє,  
А  на  пляжі  чесний  люд
Сили  набирає.
Рай.  Краса  і  благодать,
Без  біди  й  тривоги.
Але  враз  жіночий  крик
Всіх  підняв  на  ноги:
- Ой,  рятуйте,  бо  втоплюсь!
Сил  уже  не  маю!  –  
Молодиця  то  спливе,
То  знову  пірнає.
В  море  кинулись  орли,
(гарячі  голівки!)
А  попереду  один,
Худий,  як  шалівка.
Він  же  перший  підхопив
Бідну  молодицю,
Але  та  рятівника
Вдарила  по  пиці:
- Геть  від  мене!  Відчепись,
Ти,  шмарката  п’явко!
Хай  рятує  пан  спортсмен,
Той,  що  в  синіх  плавках!
***
Козаки!  Щоб  рятувать
Даму  на  курорті,  
Треба  сині  плавки  мать
І  займатись  спортом!

30.08.1995  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840823
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.07.2019


Із святом дочки України

Із  святом  вас,  дівчатка  юні!
Ростіть  як  конкурсні  красуні,
Ставайте  грамотні  та  вчені.
Із  святом,  ніжні  наречені!
Із  святом,  люблячі  дружини,
Кохані,  вірні  та  єдині.
Нехай  у  цім  шаленім  світі
Вас  поголублять  муж  і  діти!
Із  святом  тещі  і  свекрухи!
Хай  Бог  дає  вам  сили  й  духу,
Хай  буде  мир  у  світі  й  хаті,
Хай  збільшать  пенсії  й  зарплати.
Приїзд  невістки  або  зятя
Для  вас  хай  буде  справжнім  святом.
Із  святом  вас,  бабусі-неньки!
Живіть  на  радість  нам,  рідненькі,
Уклін  низький  вам  до  землі
За  ваші  кревні  мозолі,
За  труд  тяжкий  і  не  жіночий,
Біля  дітей  –  безсонні  ночі…
Хай  вас  оспівують  поети.
Із  святом,  донечки  планети!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840822
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.07.2019


Рік Півня (діалог)

Оце  якось  на  святки
Гомоніли  мужики:
- Як  зустрів  Новий  Рік  Півня?
- На  найвищим  з  вищих  рівнів!
- Розкажи  ж  у  чому  суть,
А  то  завидки  беруть!
- Як  з  обіду  повернуло,
Ми  з  із  кумом  вже  кернули  
А  дружина  як  узнала    -
Аж  на  дах  мене  загнала.
Ніч  на  бовдурі  сидів,
Як  собака  дико  вив…
- Отже  ти  зустрів  рік  Півня
Вище  Півня  цього  рівня!

17.01.1993

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840724
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.07.2019


Оптиміст

Мчав,  кричав,  упав  у  кал,
І  з  таксі  побився,
А  добрався  на  вокзал  –  
Все  одно  спізнився.
Градом  піт,  у  милі  спина,
Та  він  бадьориться:
- Не  біда!  На  дві  хвилини?
А  міг  би  ж  на  тридцять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840722
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 03.07.2019


Мамин помічник

В  перший  клас.  Маленьких  діток
Вчителька  питає:
- Хто  з  вас,  діти,  і  як  вдома
Мамі  помагає?
Петя  й  каже:
- Якщо  тата  принесуть  чужі  пани,
То  ми  з  мамою  стягаєм
З  нього  чоботи  й  штани.

24.02.1996

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840641
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.07.2019


Гарна пісня (з дитячого гумору)

- Чи  ви  чули,  тітко  Галю,
Як  в  вечірній  тишині
Пісню  з  батьком  ми    співали,
Вам  сподобалось,  чи  ні?
І  сказала  тітка  Галя:
- Чула  крики  в  кінці  дня,
Та  здалося,  то  кричала
Недорізана  свиня.

23.02.1994

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840639
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.07.2019


Дорого загнув

- Плати  долари,  -  дід  кинув,  -
За  всі  любощі  мої!
Бачиш,  як  піднято  ціни
На  енергоносії?!
Баба  каже:
- Прямо  дивно,  
А  де  ж  людяність  твоя?
Та  не  дам  я  навіть  гривні
За  такого  носія!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840567
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.07.2019


Щедре частування

-  Пийте,  діти,  горілочку,  –
Бабуся  припрошує,  –
Їжте  закусь  в  тарілочці,
Ще  наллю,  як  гроші  є.
Бурячок  сама  кришила,
Цукор,  дріжджі  клала.
Сама  брагу  колотила,
Сама  вчора  гнала.
Я  не  п’ю  –  стара  людина.  
А  в  горлі  ж  лоскочеться!
Я  б  теж  випила  чарчину,
Та  пожить  ще  хочеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840566
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 01.07.2019


Трускавець

                     Слова  В.  Новосільського,  музика  О.  Березового.
Є  на  Львівщині  місто  гарненьке
Всім  маленьким  містечкам  взірець.
Люди  їдуть,  як  діти  до  неньки,
По  здоров’я  сюди,  в  Трускавець.
Приспів  (2  рази):
[i]Трускавець,  Трускавець,  
Ти  ж  як  ватра  для  наших  сердець[/i]
Лине  спів  тут  на  все  Прикарпаття,
Кожен  муж  тут  стає  молодець.
Так  прославимо  ж  піснею,  браття,
Дорогий  нам  усім  Трускавець.
Приспів  (2  рази):
Хай  же  слава  про  нього  полине
І  з  кінця  континенту  в  кінець.
України  ти  славна  перлино,  
Трускавець,  дорогий  Трускавець!  
Приспів  (2  рази):
В  різні  пори  чи  вечір,  чи  ранок
Тут  щебечуть  в  душі  солов’ї.
Іменами  красунь-трускавчанок
Називаються  води  твої.
Приспів  (2  рази):
Як  приймете  ви  Юзю,  Нафтусю,
Броніславу  і  ви  -  молоді.
Катерина,  Софія,  Маруся
Завжди  вашій  зарадять  біді.
Приспів  (2  рази):
А  під  вечір  –  шептання,  зітхання,
Всі  закохані  –  повар  і  швець.
Будь  столицею  пісні  й  кохання,
Дорогий  нам  усім  Трускавець!
27-28.12.1993

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840489
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 30.06.2019


Шокова терапія (похмурий гумор)

Зник  із  поля  туман,
Холод,  вітер  шугає.
Двоє  старших  циган
З  циганчам  шкандибає.
Якийсь  хлам,  не  парча
Прикрива  їхнє  тіло.
Змерзли  –  жах!  Циганча
Ще  і  їсти  схотіло.
Батько  сина  свого
Веселить,  забавляє,
Син  не  слухає  його,
Кусень  хліба  благає.
- Потерпи,  малий  ром,
Може,  Бог  нам  поможе.
Піде  мамка  селом
Грошенят  наворожить,
Купим  курку,  знесе
Та  яєць  два  десятки,
А  три  тижні  пройде,
Буде  двадцять  курчаток.
Потім  кури  з  курчат
Підростуть  симпатичні,
Продамо  їх  –  гей!
На  базар  по  теличку.
Вийде  з  неї  у  нас
Корівчина  гарненька,
З  молочка  зробить  сир
І  сметанку  нам  ненька.
А  як  мамка  почне
На  вогні  куховарить,
Тоді  нам  в  казані
Сто  вареників  зварить!
Будем  їсти  я  й  ти,
Ще  й  в  сметанку  вмочати,
Буде  слинка  текти
І  за  вушком  лящати.
- А  я  буду  по  два,
В  мене  прийме  утроба!
Батько  костуром  –  хрясь!
Свого  сина  по  лобі.
Як  підкошений  впав
Малий  ром  на  дорогу,
Покрутивсь,  постогнав,
Потім  витягнув  ноги.
Другий  циган  зронив:
- Помолися  хоч  Богу!
І  за  що  ж  ти  убив
Свого  сина  малого?!
- Не  поможуть  слова,
Скільки  б  я  не  молився.
Якби  жер  він  по  два  –
Все  одно  б  удавився…

***
Щоб  в  достаток  ми  ішли
Разом  із  Європою,
Нам  керманичи  ввели
Терапію  шокову.
Повне  щастя  обіцяли
Кожній  з  нас  особі,
Та  ми  поки  що  дістали
Костуром  по  лобі.
Пільги,  пенсії,  зарплати
Заплутала  шокова.
Скоро  будемо  сіяти  
Ще  й  голими…  Спинами.
11.02.1994

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840487
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.06.2019


Славимо Синяву

                                                                                         Слова  В.  Новосільського,  музика  О.  Березового.
У  полі  понад  Россю,
Де  квіти  вмиті  росами
На  ліво  і  на  право  
Пшениця  золота.
А  пісня  ж  так  і  проситься
І  з  ранішньої  просині,
Лунає  над  Синявою,
У  синій  вир  зліта.
       [i]Приспів:
       Синяво-україночко,
       Красуйся,  розквітай.
       Вербою  і  калиною,
       Багатий,  щедрий  край.[/i]
Як  небо  над  Синявою
Вогненною  загравою
Палало  і  гриміло,
І  йшли  у  бій  сини…
Вертали  з  перемогою
Стежиною-дорогою
До  матінки-Синяви
Героями  війни.
       [i]Приспів:[/i]
Пройдемо  Таращанською,
Дорогою  селянською
Повернемо  на  Боярську,
Лугову  й  Лісову,
Мої  хороші  вулиці,
До  серця  так  і  туляться,
Люблю  тебе,  Синяво,  
Тобою  я  живу.
       [i]Приспів:[/i]
Ти  славна  Коваленками,
Трудящими  Клименками,  
А  гордість  –  Бондаренки,
Хоменки  і  Сахни.
Усі  ми  тебе  любимо
І  славить  в  пісні  будемо
Усі  твої,  Синяво,  
Ми  дочки  і  сини!
       [i]Приспів:[/i]
***
Синява  –  село  в  Рокитнянсьому  районі  Київської  області.
Сахно  –  герой  Радянеського  Союзу.
24-25.12.1993,  Трускавець  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840356
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 29.06.2019


Вундеркінд (з дитячого гумору)

Син  татусеві  своєму
Рано  говорив:
- Я  сьогодні  у  кімнаті
Аж  п’ять  мух  убив!
Перед  тим  я  встиг  узнати,
Хто  вони  такі:
Три  –  то  мухи-чоловіки,
Дві  –  мухи-жінки.
- Прямо  дивно,  -  каже  тато,  -
А  дозволь  спитать,  
Як  в  це  в  мух  без  мікроскопа
Визначив  ти  стать?
- Ти  питаєш,  -  каже  хлопчик,  -  
Як  узнав  я  стать?
Я  спочатку  роздивився,
Де  вони  сидять.
Дві  до  дзеркала  припали,
Звісно,  губи  фарбували.
Три  до  пляшки  з-під  вина,
Ясно  –  видули  до  дна.
Здогадаються  й  жуки,
Де  мужчини,  де  жінки!
19.12.1993,  Трускавець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840355
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 29.06.2019


Гімн сучасних алкоголіків

У  сімдесяті  ми  горя  не  знали,  
Коньяк  і  шампанське  літрами  хлептали.
Зараз  трудно,  та  в  нас  є  вихід:
Глушим  малясівку,  дудлим  бурячиху.
По  малясівку  махнем  у  Петрівку,
Купим  бурячихи  в  баби  Триндичихи,
А  для  відваги  лигонемо  браги,
Тягне  в  ліво-в  право  –  лягаєм  в  канаву.
Ой,  малясівко,  ти  ж  лиха  годино,
На  закуску  рукава,  хліб  та  цибулина.
П’єм  малясівку,  кадимо  махорку,
В  животі  гуркоче  наче  від  касторки.
Люди  кажуть:
- «Не  пийте,  бо  вмрете!
З  рота  у  вас  запах  як  із  туалета».
А  ми  як  вріжем!
Аж  синіють  вуха,
А  дихнем  на  діток  –  
Падають  як  мухи.
Ой,  малісівко,  що  ж  ти  наробила?
Дихнув  на  дружину  бідна  аж  завила.
Через  запах  жінки  не  приймають,
Виганяють  до  свиней,  спимо  по  сараях.
Дудлим  в  лісі  чи  в  полі  під  стогом,
Череп  розриває,  очі  лізуть  рогом.
Ой,  малясівко,  відьмо  безпощадна,
Який  тебе  ідіот  назвав  «Шоколадна»?!
30.12.1992

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840314
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 28.06.2019


Диференціальний метод


Часто  в  класах,  в  кабінетах
В  період  навчальний
Застосовували  метод
Диференціальний.
Так  у  чому  ж  полягає
Отаке  навчання?
Здібний  учень  одержує
Найважче  завдання.
Та  є  учні  ще  середні
Учитель  пише
Їм  завдання  трохи  легші,
Слабким  –  найпростіші.
Оцей  метод,  в  зв’язку  з  ринком,
Через  дикі  ціни
Можна  теж  застосувати
В  нашій  медицині.
Перед  тим,  як  відпускати
Хворого  до  хати
Треба  добре  розізнати
Про  його  зарплату.
І  тоді  вже  згідно  неї,
В  лоб,  чи  по  секрету
Можна  сміло  призначати
Харчову  дієту.
…Ось  додому  вибуває
Шеф,  чи  ресторатор
У  якого  «вже  відомо»
Добряча  зарплата.
- Вам  потрібно,  -  каже  лікар,  -  
От  що  знать  надалі:
Треба  більше  ікри  їсти
З  кети  чи  з  кефалі.
Діставайте  баличок,
Краби  та  печінку.
Можна  пити  коньячок
І  голубить  жінку…
В  рядового  селянина
Валюти  не  густо.
- Ви  побільше  натискайте
На  буряк,  капусту,
Їжте  моркву,  картопельку,
Готуйте  салати
І  ніколи  не  ляжете
В  лікарські  палати…
Ось  бабуся  із  клюжкою  
Й  собі  підступає,
Крім  пенсії  за  душею
Нічого  не  має.
Лікар  дивиться  і  очі  примружує  хитро:
- Вам  частіше  треба  бути  
На  свіжім  повітрі…
***
Як  приймати  отак  хворих,  диференціально,  то  здоров’я  у  всіх  скоро  зміцним  радикально.
10.01.1993

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840313
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.06.2019


Знову про злидні

Якось  бідкався  Микола,
Що  у  нього  жінка  гола.
Тепер  ходять  до  Миколи
Парубки  як  діти  в  школу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840143
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.06.2019


Чужа краща

Представник  національної  меншини
Із  дружиною  в  столицю  завітав,
Рот  роззявив  аж  по  вуха  і  дружина
Загубилася,  а  де.  Він  сам  не  знав.
Слідопита  знав  усі  секрети
Та  в  міліцію  однак  він  заявив.
Там  черговий  записав  прикмети
Жінки,  яку  гість  наш  загубив.
- Не  губив  ніякі  я  прикмети,
А  от  жінку  втратив  тут  у  вас!
- От  моя:  струнка,  красива,  ще  й  брюнетка
Груди  пишні,  ніжки  –  шик  і  клас…
- Ні!  Моя  горбата,  кривонога,
Груди  –  дошка,  ну  її  мою!
Загубилась  –  хай  живе  із  Богом,
Давай  краще  знайдемо  твою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840142
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 27.06.2019


Автосервіс

Як  пройшла  перебудова
Й  розпочався  «ринок»,
Як  загнули  спекулянти  
Непомірні  ціни,
Як  заклякли  літаки,
Депо,  автопарки,
Як  електрики  не  стало,
Бензину  й  солярки,
Як  всі  стали  суверенні
В  союзній  країні,
Довелося  пасажирам
Їздить  на  тваринах.
Ненсі  сіли  на  оленя,
Чукчі  на  собаку,
Українці  на  вола,
Руські  на  коняку.
Весь  Кавказ  –  
На  ішака,
А  в  степах  безлюдних
Бідолашні  азіати  
Сіли  на  верблюда.
…По  пустелі,  у  чолмі,
В  рябому  халаті
Ібрагім  свого  верблюда
Тягне  на  канаті.
Тягне  він  через  піски,
Бо  нема  дороги,
А  верблюд  не  хоче  йти,
Падає  на  ноги.
Сил  нема,
Солоний  піт
Очі  заливає.
Раптом:  фірма  «Автосервіс»
На  кілку  читає.
Що  за  сервіс?  У  піску
Викопана  яма,
Біля  неї  дріма  дід
З  двома  молотками.
- Ледацюгу  вже  пів  дня
Волочуть  на  спині!
О,  мудрійший,  зремонтуй
«Корабля  пустині».
З  інструментом  в  яму  дід
Шугонув  моторно,
Як  уклепле  молотками
У  інтимний  орган!
Зремонтована  скотина
Дико  заіржала
І  від  болю  задні  ноги
До  неба  задрала.
А  тоді  як  дременула
По  піщаних    дюнах!
З  дивини  водій  верблюда
Аж  під  ноги  плюнув.
За  техогляд  і  наладку
Вніс  потрібну  плату.
- Як  же,  -  в  «сервісі»  питає,  -  
«Корабля»  догнати?
- Раз  не  можеш  наздогнати
Горбату  скотину,
Значить,    в  тебе  не  в  порядку
Ходова  частина.
Наша  фірма  гарантує,
Що  після  ремонту
За  хвилину  будеш  ти
Аж  за  горизонтом.
Що  з  верблюда,  що  з  мужчини  –  
Плата  в  нас  та  сама.
То  ж  мерщій  скидай  штани,
Заїжджай  на  яму.  
[i]Квітень  1992[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839963
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 25.06.2019


Передовий досвід

В  школі  N-ного  району
Падала    успішність
І  стояла  в  звітах  школа
На  останнім  місці.
Вчителів  критикували
(!)  на  нарадах  били,
А  тоді  керівника
Взяли  й  замінили.
І  уже  в  наступній  чверті
Піднялась  успішність  –  
Зайняла  нещасна  школа
Вперше  перше  місце.
Всі  директора  в  районі
Гаряче  вітають,
Вчителів  на  всяких  зборах
На  перед  саджають,
Гості  в  школу  валом  сунуть,
Вже  ні  встать,  ні  сісти
І  директора  про  досвід
Просять  розповісти.
Став  директор  за  трибуну,
Надів  окуляри,
Розкрив  папку  і  по  тексту
Доповідь  ушкварив:
- Вся  успішність  в  нашій  школі,
Шановні  колеги,
Скажу  прямо  і  відверто  –  
Вдалася  не  легко.
Ми  довго  мізкували
У  школі  і  вдома,
Усіх  класиків  вивчали
І  зійшлись  на  тому:
Якщо  учень  знає  дещо  
Або  ще  сумлінний,
То  такому  учню  ставим
Оцінку  «відмінно».
Якщо  він  не  зна  нічого
Має  ум  телячий
То  йому  ми  ставим  «добре»,
Ну  а  як  інакше?
[i]31.12.1991[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839960
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.06.2019


Мальви

                   Художньому  колективу  яготинського  бурякокомбінату  «Мальви»,  який  в  ц.  р.  
                   завоював  звання  народного.
Де  б  не  бував  я,  квіти  зі  мною
Заполонили  все  навкруги.
Цвіт  омивають  хвилі  Супою,
Пісня  кохання  б’є  в  береги.
         [i]  Приспів:
           Мальви  гарні,  ніжні  та  милі,
           Сонця  краплинки  в  наших  краях.
           Це  Яготинщина  «Мальви»  зростила
           Славна,  гостинна  і  щедра  земля.[/i]
Милі  зустрінуть  після  роботи,
Мальви  голівки  схилять  свої,
В  тиші  вечірній,  як  срібло-злотом,
Пісню  розсиплють  нам  солов’ї.  
             [i]Приспів:[/i]
Мальві  русяві,  мальви  біляві,
Мальви  чорняві,  хлопці  ж  –  як  май,
Мальві  вже  сиві,  але  красиві,
Піснею  славлять  рідний  наш  край.
               [i]Приспів:[/i]
Матінко  рідно,  ти  Україно,  
Щастя  і  долі,  і  шани  уклін
Шлють  тобі  «Мальви»  спів  солов’їний.
Хай  же  співає  наш  Яготин.  
               [i]  Приспів:[/i]
Хай  завжди  будуть  квіти  зі  мною,
Хоч  поглинає  все  часу  плин,
Хай  же  хлюпочуть  води  Супою,
Хай  же  співає  наш  Яготин.  
                 [i]Приспів:[/i]
06.11.1991

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839867
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 24.06.2019


Микита і шимпанзе

Раз  Микита  йшов  на  храм
На  другу  Пречисту:
Захотілося  сто  грам,
А  як  вийде  –  й  триста.
Тут  машина  «от  везе!»
З  негром  підлетіла,
Поруч  Ніка-шимпанзе
В  спідниці  сиділа.
Сів  Микита  в  задній  ряд
В  Ніки  й  почалося:
Все  спідницю  задира
В  Микити  під  носом.
- Ніка!  Годі,  моя  люба,  -  
Негр  попереджає,
Але  Ніка  шкірить  зуби,
Микиті  моргає,  
Ще  й  стриба  як  чортеня.
Тут  не  стерпів  дядько:
- Ти  чому  це,  стервеня,
Не  слухаєш  батька?!
Бо  рука  в  нього  тверда,
Як  зніме  спідницю,
Задере  твого  хвоста  –
Облізуть  сідниці!
[i]07.04.1991,    «Янтар»,  Трускавець[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839866
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.06.2019


Девушка танцует

Музыка  играет,  звездами  искриться
И  летят  аккорды  вихрем  в  небеса.
Девушка  кружится  белоснежной  птицей,
А  глаза  с  лукавинкой,  русская  коса.
Полюбуйтесь,  люди,  этой  красотою!
Загляните  в  счастье,  улыбнитесь  ей.
С  девушкой-весною,  радостью  земною  –  
В  сторону  безделье,  в  круг  и  поскорей.
Эх,  пошла  работа,  эх,  любить  охота!
Разотрите,  ноги,  лень  свою  в  песок.
К  черту  эти  «охи»,  скованности  вздохи  –  
Дайте  закружится  с  юностью  разок!
Вот  и  повстречался  с  дивною  красою,
С  девушкой  танцую  и  смотрю  в  глаза:
Милая  ты  юность,  хорошо  с  тобою,
Пусть  же  тебе  светит  счастья  бирюза.
…Музыка  играет,  звездами  искриться,
Девушка,  как  в  небе  юная  луна.
Будет  у  нас  мирно,  будет  небо  чисто,
Будут  у  нас  свадьбы,  праздники,  весна.
[i]27.06.1987,  Паланга[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839777
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.06.2019


Роздум епохи

Забуваються  часи  оті  потроху,
А  які  ж  періоди  були,
Коли  з  розумом  і  совістю  епохи
У  майбутнє  скопом  ми  ішли!
Панував  той  розум  в  кожнім  домі,
Юрті,  хаті,  саклі  і  дворі.
Комітети,  осередки  і  райкоми,
А  кругом  секретарі,  секретарі…
І  згадалася  мені  одна  усмішка,
Яку  склав  дотепний  той  народ,
Що  сміявсь  відкрито,  а  не  нишком,
Не  складав  їм  величальних  од…
Якось  Другий  Третього  у  спорі
Дурнем,  а  чи  йолопом  назвав,
Третій  про  образу  для  розбору
Першому  заяву  накатав.
Перший  Другого  на  килим  викликає
І  парла  по  зав’язку  дає,
Другий  твердить:
-  Достеменно  знаю,
Що  набитий  дурень  Третій  є.
Вам  потрібно  перевірити  самому,
Чи  багато  в  Третього  ума.
Ось  нехай  він  збігає  додому
І  узнає  чи  він  вдома  чи  нема.
-  А  і  справді,  -  Перший  загорівся,  -
Проведемо  цей  експеримент!    –  
Тисне  кнопку,  Третій  появився
І  побіг  дому  в  айн  момент.
-  А  тепер  я  бачу,  що  наш  Третій  –  
Дурень  з  дурнів,  на  увесь  район!
На  що  ж  було  бігти  й  даром  хекать,
Як  у  нього  вдома  справний  телефон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839776
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 23.06.2019


Ода лисині

Як  була  і  сила  й  дурість
Була  гарна  шевелюра,
А  став  розум  прибувати,
Став  чуб  з  неї  випадати.
І  лишились  в  одну  днину
Лиш  чотири  волосини.
Треба  добре  мізкувати,
Щоб  чуприну  розчесати!
Клав  і  так,  і  так,  і  так,
І  рішив:  скручу  хвоста.
Гарний  вийшов  хвіст  –  задертий!
Аж  ось  вилізла  четверта.
І  стирчало  догори  
На  макітрі  лише  три.
Знов  він  голову  ламає:
То  на  проділ  розкладає,
То  в  один  бік,  то  у  другий,
Але  ж  вид,  як  у  бандюги.
І  зробили  три  рядки:
Одна  –  прямо,  дві  –  в  боки.
Але  зникла  в  одну  днину
Вже  середня  волосина.
Тут  він  довго  не  гадав
І  на  проділ  розчесав.
Але  ж  знов  у  якусь  днину
Щезла  ліва  волосина.
Вітер  чуба  ровиває,
А  він  голову  ламає:
Чи  чуприну  поголити,
Чи  розпатланим  ходити?
Але  ж  зникла  в  якусь  днину
І  остання  волосина.
Бідний  сльози  витирає
І  голосить-примовляє:
- Одна  була  волосина,
Та  й  ту  ***  відкусила!
Не  ридайте  хлопці  лисі  –  
Івани,  Стицьки,  Денеси,
Василі,  Грицьки,  Петри.
Хвіст  держіте  догори!
Раз  немає  шевелюри,
Значить  зникла  ваша  дурість,
Ну,  а  лиса  голова,  
Як  копієчка  нова  –  
Все  на  сонечку  блищить,
З  нею  довго  можна  жить!
Можна  ніж  на  ній  гострити,
Можна  крашанку  розбити,
Як  залізом  обтягти,  
Можна  й  проса  натовкти.
Як  олією  змастити,
Можна  дзеркало  зробити.
Можна  цвяхи  забивати,
Можна  землю  трамбувати,
Можна,  скажемо  відверто,
І  часник  в  макітрі  терти.
А  жінки  повинні  знати:
Можна  смачно  цілувати.
[i]03.04.1991,  «Янтар»,  Трускавець  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839649
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 22.06.2019


Скляне весілля

Одружились  молодята,
Прожили  п’ятнадцять  літ.
А  жили  ж  у  будні  й  свята,
Як  собака  й  дикий  кіт!
Хоч  причини  і  немає,
Та,  прийшовши  до  двора,
Жінка  все  кричить  та  лає,
Мужу  очі  видира.
Може  б  з  нею  розлучитись,
Розплюватися  і  –  квит?
Але  ж  є  маленькі  діти,
Нащо  ж  діток  сиротить?
Так  сім’я  і  животіла
Без  кохання  і  тепла,
Часто  в  бійках  шерсть  летіла,
Жінка  вила  і  ревла,
А  його  не  раз  голили  –  
Відбував  п'ятнадцять  діб.
Передачі  все  ж  носила,
Повернутися  просила,
Сльози  капали,  як  біб!
Та  як  тільки  повертає
Він  до  рідного  двора,
Знов  жона  кричить  і  лає,
Знову  очі  видира.
До  весілля  до  скляного  
У  скандалах  дожили,
Але  спати,  слава  Богу,
В  одне  ліжко  полягли.
Чим  займалися  жонаті,
Сам  Господь  єдиний  зна.
Аж  ось  першою  у  хаті
Просинається  жона,
Та  й  згадалося  весілля…
Що  пройшло  п’ятнадцять  літ…
Чи  купив  що  ж  не  будь  милий,
Чи  у  нього  серце  –  лід?
Може  вручить  він  намисто,
Чи  кольє,  а  чи  браслет,
Або  гривень  хоча  б  триста,
Чи  від  злиха  амулет?
В  цю  хвилину  повернувся,
Крутонувсь  неначе  вуж,
Позіхнув  і  потягнувся,
І  проснувся  її  муж.
Теж  згадалося  весілля
І  скажений  шлюбний  вік,
Та  відчув  під  боком  милу
І  замріявсь  чоловік…
- Був  би  шлях  життєвий  іншим,
А  не  встелений  слізьми…
От  щоб  в  перший  день  прикінчив!
Завтра  б  вийшов  із  тюрми.
Йду  додому,  всіх  вітаю,
Усміхаюсь  до  дівчат…
       ЕТ!
Поплентав  до  сарая  
Свою  худобу  годувать.
[i]22.01.1991[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839646
рубрика: Вірші, Жартівливі вірші
дата поступления 22.06.2019


Розплата

Кохав  жінок  в  лісах  і  горах
І  молодим,  і  вже  столітнім.
Тепер  у  нього  дух  бадьорий,
А  крайня  плоть  зовсім  негідна.

[i]08.01.1998  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839548
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2019


Сатиричні мініатюри

[b]Передумав[/b]
Наче  шторм  десятибальний
Біг  Микита  до  вбиральні.
- Ет!  –  рукою  він  махнув
І  до  хати  повернув…

[b]Наші  злидні  (сльози  й  сміх)[/b]
Для  своїх  штанів  Хома
Утюга  шукає.
Утюга,  згадав,  нема
Та  як  заридає!
Сльози  градом,  лють  і  гнів,
Врешті  витер  очі
І  згадав:
Нема  й  штанів,
Та  як  зарегоче!

[i]05.01.1991  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839547
рубрика: Вірші, Сатира
дата поступления 21.06.2019


Привітання будівельникам

Ось  і  настало  
Для  Красного  свято  –  
Школу-красуню
Почнуть  будувати!
Ви,  будівельники,
Наші  рідненькі,
Швидше  збудуйте
Нам  школу  новеньку.
На  відкритті  
І  дорослі  і  діти
Вручать  вам  хліб
І  усмішки,  і  квіти.
Будемо  всі  ми
Терпляче  чекати,
Старанно  й  міцно
Науки  вивчати.
І  залишилося  
Вам  побажать:
Щастя  й  здоров’я,
Трудіться  на  «5».
20.04.1989  
В  день  закладання  першого  каменя  в  фундамент  школи  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838331
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.06.2019


Тамара

Под  парковою  арочкой
Красивая  на  вид  
Смгуляночка  Тамарочка
Платочек  теребит.
Пройтись  бы  с  не  на  парочку
И  просто  заявить:
- Смугялночка  Тамарочка,
Мне  без  тебя  не  жить.
Глазенки  твои  карие
Из  пламя  и  огня.
Смугляночка  Тамарочка,
Ты  позови  меня.
Раздолье  нас  душистое
Укроет  до  утра,
Споем  у  золотистого
Любви  нашей  костра,
Ты  скажешь  мне  тихонечко,
Платочек  теребя:
- Ах,  Саша,  мой  миленочек,
Я  так  люблю  тебя!
И  стану  сват  министру  я  
И  кумом  королю!
Ты  –  песня  моя  чистая
И  я  тебя  люблю.
А  доживем  до  старости,
До  свадьбы  золотой,
И  свадебною  парочкой
Опять  пройдем  с  тобой.
Нальем  по  стопке-чарочке
Искристого  питья
И  «горько!»  нам,  Тамарочка,
Скомандует  семья…
…Мечты!  А  как  Тамарочке
За  правду  подойти?
И  как  влюбленной  парочкой
По  жизни  нам  пройти?
[i]Февраль  1989  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837966
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


На похоронах (підслухана розмова)

Як  труну  на  постамент
Встановили  й  віко,
Говорила  в  цей  момент
Жінка  чоловіку:
- Жив,  як  в  пісні  тій,  не  пив,  
Тютюну  не  нюхав  
І  до  других  не  ходив,
Лиш  дружину  слухав.
Так.  Був  чемний  чоловік,
Ставний  і  красивий,
Та  короткий  в  нього  вік,
Бач,  і  ще  й  не  сивий.
І  лише,  як  уві  сні  
Брюки,  як  шнурочок
І  лежить  він  у  труні,
Наче  огірочок.
Ну,  а  ти,  як  та  свиня  –  
П’яний  та  небритий.
І  живу  ж  до  цього  дня  
З  таким  паразитом.
[i]01.01.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837852
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.06.2019


Cветлячок

Шел  я  ночью  темным  лесом,
Еле  ноженьки  волок,
Вдруг  увидел  свет  прелестный  –
Это  cветик  светлячок.
Здравствуй,  светлячок,
Посвети  же  мне  чуток!
Я  за  это  расцелую,
Только  взглядом,  светлячок;
Моя  маленькая  крошка,
Я  с  тобою,  как  в  раю,
Посвети  еще  немножко,
А  я  песенку  спою.
Прикоснуться  не  посмею
И  не  бойся  ты  меня,
Лишь  немножечко  согреюсь
У  манящего  огня.
От  тебя  уютом  веет
И,  наверное,  невдомек,
Как  же  сердце  мое  греет
Твой  красивый  огонек.
Что  ж,  погрелся  –  
В  путь  дорогу
Тернам  душу  разрывать.
Ах,  как  надо  ей  же  Богу,
Тебя  снова  повстречать!
До  свидания,  светлячок,
Уж  звенит  судьбы  звонок.
На  прощенье  расцелую  
Только  взглядом,  светлячок.
[i]Октябрь,  1988.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837851
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 06.06.2019


Дві молитви

У  серпні  Господа  молив
Грузин,  діляга  тертий:
- О,  Боже  праведний,  пошли
Мені  двадцять  четверту…
А  поруч  шепче,  як  у  сні,
Робочий  з  України:
- Пошли  тринадцяту  мені,  -
І  пада  на  коліна.
І  знов  молитву  повторив
Грузин,  діляга  тертий:
- О,  Боже,  я  прошу  й  просив,
Пошли  двадцять  четверту!
До  Бога  очі  зняв  сумні
Робочий  з  України:
Пошли  тринадцяту  мені,
А  то  зовсім  загину!
Грузин  пита  робітника,
Того,  що  з  України:
- Це  що,  кацо,  модель  така  
Сучасної  машини?
- Та  це  ж  зарплата,  що  з  давна
Тринадцятою  зветься,
Неначе  премія  вона
У  грудні  видається.
- То  це  багато  грошенят?
На  «Волгу»  вистачає?
- Та  шістдесят  чи  сімдесят,
Ну,  сотня  ще  буває!
- Для  чого  Богу  завдавать  
Оцей  мізерний  клопіт?
Даю,  хохол,  сто  пятьдесят,
Чеши  з  відсіль  галопом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837546
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.06.2019


Переагітували

Із  райВНО  в  дитячі  ясла
Прибула  «бумага»:
Довести  маленьким  діткам
Наші  переваги.
- Хай  роз’яснить  кожна  няня
В  дитячому  крузі,
Де  прекрасно,  де  погано  –  
В  США  чи  у  Союзі?
Ось  для  бесід  в  кожній  групі
Склали  няні  плани
Й  почали  доводить  діткам,
Як  у  США  погано:
- У  Радянському  Союзі
Няні  не  сердиті,
А  в  Америці  як  відьми,
Як  вовки  й  бандити.
Там  не  те,  що  рахівничок,
Паличок  немає,
А  в  Радянському  Союзі  всього  вистачає.
Там  у  яслах  –  холоднеча,
Можна  застудитись.
А  яка  брудна  малеча?
Гидко  і  дивитись.
У  Америці  у  яслах  –  
Нікудишня  їжа,
А  в  Радянському  Союзі  –  
Пальчики  оближеш.
В  цьому  місці  як  зачмише
Петя-карапуз:
Відвезіть  мене  скоріше  в  Радянський  Союз!
[i]04.04.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837545
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 04.06.2019


Смерть аноніма (майже некролог)

Повідомляємо  з  риданням:
(ой  горе  ж  лихо  нам  усім!)
Зіграв  у  ящик  «друг»  наш  давній,
Умер  сутяга-анонім.
І  ми  його  в  страшній  скорботі
Вперед  ногами  понесли.
Труну,  в  якій  лежав  мерзотник,
Його  ж  брехнею  обплели.
І  домовину,  як  копицю
Від  скарг  і  кляуз  роздуло,
А  чи  в  штанах,  чи  у  спідниці
Мертвяк  –  не  знало  все  село.
Бо  жив  таємним  перодряпом
Та  все  копався  у  лайні,
Тоді  строчив,  писав  і  капав
У  свята,  в  будні,  в  вихідні.
І  капость  душу  звеселяла:
«Ге!  Перевірка  прибула!»
І  слинка  радості  бувало
Із  рота  чорного  текла.
І  от  умер  він  по  указу…
Хильнем  за  смерть  води  ковток
І  на  могилі  в  землю  зразу  ж
Заб’єм  осиковий  кілок.
10.02.1988

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837477
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.06.2019


Не цілуйте тварин

В  дитсадку  своїм  малятам  
Няня  говорила,
Що  неможна  поросяток
Цілувать  у  рило,
Пташенят  –  у  дзьобик,
Баранів  –  у  лобик,
Бо  при  цьому  переходять
Усякі  хвороби.
- Часто  можна  підхопити
Від  тварин  заразу.
Можна  навіть  захворіти,
Вибачайте,  сказом.
Може  вам  розповідали,
Чи  чули  балачки,
Як  від  звірів  умирали,
Чи  була  гарячка?
І  тоді  найменший  Боря
(от  хлопчина  славний!)
Підняв  руку  і  говорить:
- Я  бачив  недавно:
Тітка  сучечку  спіймала
Та  з  нею  носилась,
А  тоді  поцілувала
І  ***  сказилась…
04.12.1987

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837476
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.06.2019


Воспоминания о Паланге

                                                                                                                                                                                                 Коваленко  Людмиле
Процедуры,  процедурни,
Процедурочки.
Кругом  фигли  да  фигуры,
Зафигурочки.
Ручки,  ножки  по  кошарам,
Губки,  пальчики.
Старики  –  и  те  по  парам
Словно  мальчики.
Им  так  хочется  боднуться
По-козлиному,
К  бугоркам  любви  коснуться
Хоть  бы  спиною.
Вечерочечком  протопать  
Во  киношечку,
Повлюбляться  да  поакать  
Понемножечку
Ах,  как  плохо,
(Прямо  горе)!
Получается,
Что  хорошее  так  скоро
Прекращается.
Только  что  нам  подносили
Все  на  блюдечке
И  вот  (надо  же?)  простились
С  вами,  Людочка.
Извинтилися  мы  «Вира!»
Самолетиком  –  
Стюардессы,  пассажиры.
И  пилотики.
Что  ж,  воспользуюсь  я  высью
Сине-белою,
С  высоты  десятка  тысяч
Вот  что  сделаю.
Оглашу  я  звезд  обитель,
Все  Отечество:
Вы  красивый  представитель
Человечества!
27.07.1987,  Красне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837121
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.05.2019


Лицо Аэрофлота

                                                                                                                                                                                                         Дане  Кяляускене
Ой,  Паланга  цветик  мой,
Городок  –  отрада.
Хороша  ты,  но  домой  
Добираться  надо.
Мне  советуют  друзья:
-  Лучше  самолетом.
А  билеты  можно  взять
У  Аэрофлота.
Сэкономишь  свои  силы,
Не  успеешь  ты  устать.
А  кассиры  там  красивы!
Просто  глаз  не  оторвать.
…Как  в  окошко  заглянул,
Так  и  рот  разинул:
Кто  б  года  мои  вернул,
Хоть  бы  половину?
Я  бы  бросил  свою  лень
За  глаза  вот  эти,
Я  бы  десять  раз  на  день  
Покупал  билеты.
Я  летал  бы  над  землей
Пассажиром  –  ассом,
Возвращался  б,  как  домой,
Постоянно  в  кассу.
Дорогие  вы  мои,
Милые  кассиры!
Я  для  всей  вашей  семьи
Пожелаю  мира
И  скажу  свое  словцо
Вам  перед  полетом:
-  Ох,  красивое  ж  лицо
У  Аэрофлота!

08.07.1987,  Паланга

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837118
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 31.05.2019


Доповідь

Кличе  начальник  помічника:
-  Слухай,  дружище,  задача  така  –  
Кидай  всі  справи,  крапка  і  хрест
І  підготуєш  доповідь  (текст).
Збори  урочисті.  Виступ  один.
Ну,  а  тривалістю  тридцять  хвилин.
Тому  не  вперше,  він  віддав  честь,
Клацнув  підборами,  випалив  «єсть»!
Десь  до  обіду  текст  накатав
І  секретарці  до  друку  віддав.
Ходить  раденький,  бороду  мне:
-  Шеф  на  вечерю  візьме  й  мене!
…Збори.  Трибуна.  Зверху  графин,
А  на  трибуні  –  начальник.  Один.
Доповідь  (текст)  перетворює  в  звук,
Все  ще  не  знаючи  текстових  мук.
Ось  тридцять  перша  минає  хвилина
Шеф  наливає  воду  з  графина.
Сорок  хвилин.  П’ятдесят.  Шістдесят.
Лисина  мокра.  Піт  наче  град.
Голову  свердлить  думка  одна:
-  Ну,  попадися  мені,  сатана!
Я  підготую  такий  тобі  текст!
В  шию!  І  завтра  ж.  Крапка  і  хрест.
В  залі,  на  сцені  картина  така:
Дехто  регоче,  а  хто  –  хропака.
Зовсім  позбувся  начальник  лиця,
Поки  добекав  той  текст  до  кінця.
Лисину  витер.  За  сцену  побрів,
Де  помічник,  наче  заєць  тремтів:
Це  секретарка  таке  наробила,
Другий  примірник  не  відчепила!
Кари  вона  заслуговує,  кари!
Ви  ж  прочитали  аж  два  екземпляри…
18.03.1987  Згурівська  РЛ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836890
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 29.05.2019


Не догодив

На  роботу,  кожен  знає,
Жінка  ТАК  не  виряджає,
А  положить  у  торбину
Хліба,  сала,  цибулину
Може,  ногу  із  курчати,
А  в  кишеню  –  грошенята.
Ну  трояк,  чи  може  два,
Три  ще  інколи  бува.
А  Петру  дружина  Клава
Копійки  в  кишеню  клала:
Понеділок,  чи  вівторок  –
Все  по  сорок  та  по  сорок.
Звісно,  хлопці  шкалять  зуби:
-  Ти,  Петро,  штани  загубиш!
На  обід  у  гурт  не  кличуть,
А  один  сказав  у  вічі:
-  Видно  жінку  не  голубиш,
Слабувато  її  любиш.
Будь  мужчина!
Ніс  не  вішай!
Стане  враз  вона  щедріша.
Ось  у  дім  Петро  з’явився,
Зразу  вмився,  поголився,
Сам  і  в  хаті  прибирає,
Сам  і  килим  вибиває,
На  дружину  тисне  оком,
То  плечем  її,  то  боком.
Ось  і  спати  вже  лягають.
…Цілу  ніч  її  кохає,  
Все  цілує,  обнімає,
І  шепоче  ті  слова,  
Що  п’яніє  голова.
А  під  ранок  у  безсиллі
Провалився  у  сон  милий.
Як  будильник  дзеленчав,  
Він,  сердега  ледве  встав.
На  роботу  став  збираться,
Взяв  монети.
Що  це?  Двадцять.
Ще  й  записку  положила:
«Ти  й  ще  казишся  із  жиру?!»
Любі  наші  жіночки!
Серед  вас  нема  таких?

22.03.1987,  Згурівська  РЛ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836249
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.05.2019


Жіноча щедрість

Півень  ще  не  кукурікав,
Ще  не  мекала  коза,
Жінка  будить  чоловіка,
Посилає  на  базар:
- Купиш  шубу  (та  хорошу!)
Сукню,  кофту,  чобітки,
А  тобі  немає  грошей  –  
Поздаєш  оці  пляшки
Та  купи  собі  шнурки.

20.03.1987

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836248
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 21.05.2019


Спец-секс-завдання

Раз  на  свято  весняне
Зустрілися  двоє:
Той  не  бачить  на  одне,
Другий  на  обоє.
-  Давай,  -  каже  Одноок,  -  
Не  підемо  до  клубу,
А  на  хуторі  дівок
З  річки  поголубим!
І  пішли  вони  рядком.
Тут  Сліпий  озвався:
-  Як  прийдемо,  повідом,
Щоб  я  ж  привітався.
Вів  кущами  Одноок
На  спец-секс-завдання,
Та  наткнувся  на  сучок  –  
Виколов  отсаннє.
-  Чорт  би  взяв!
Гаплик!
Прийшли!  –  скрикнув  провожатий,
Задній  чемно  поклонивсь:
-  Здраствуйте,  дівчатка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835764
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 16.05.2019


Драма Баби Яги (казка)

Познайомився  Чорт
З  Бабою  Ягою:
-  "Кину  в  пекло.  В  раю
Заживем  з  тобою!"
Чорт  навколо  Яги
Наче  півень  тупа,
Не  дістав  до  ноги,
Ущіпнув  за  ступу.
-  Поцілуймось  у  двох,
Бабцю  моя  мила!  –  ну,  а  баба  –  торох!
Держаком  по  рилу.
Іскри  в  Чорта  з  очей
Так  і  сипонули.
Від  удару  –  в  дугу  рило  завернуло.
Воював  тоді  Чорт  з  Бабою  Ягою:
Він  її  –  матюхом,
Вона  –  кочергою!
Баба  з  битви  пішла,
Як  козирна  дівка,
А  у  Чорта  в  голові
Аж  чотири  дірки.
Й  досі  бабин  жених
Не  зробився  дідом,
Бо  зробила  Яга  
Чорта  інвалідом.
А  недавно  за  те,
Що  щипнув  за  ступу,
Призначили  на  ЛТЕК
Чорту  першу  групу.
Тепер  Бабу  у  шлюб
Не  заманиш  тортом,
Бо  Яга  на  мужчин
Поглядає  чортом.
І  сьогодні  усі  
Ви  повинні  знати,
Чому  Баба  одна…
І  за  що  щипати.

26.02.1989,  Красне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835763
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 16.05.2019


Заповіт

Коли  мене  віднесуть
За  двері  дубові,
Не  забудьте  пом’януть
Простим,  щирим  словом.
А  ви  в  злагоді  живіть,
Єднайте  родину,
Укріпіть  і  збережіть
Неньку  Україну.
У  російське  братство  йти?
Користі  не  буде.
Вони  нелюди  й  кати
Каїни  й  Іуди.
Україну  ці  кати
Гнуть  уже  не  вперше,
Та  однак  вони  брати,
Правда,  менші,
Яким  треба  у  хліві
Їсти  із  корита,
То  ж  до  поки  всі  живі
Треба  ката  бити.
Хай  отрута  їх  зміїна
На  них  і  подіє.
Їм  ганьба,  що  в  України
Вбивають  надію.
А  донецьких  русколизів
Треба  так  провчити,  
Щоб  до  скону  пам’ятали,
Як  різню  чинити.
В  домовинах  хай  ослизнуть  
Іроди  погані:
І  донецькі  русколизи  
І  їх  шеф  Путанін.
За  своїх  синів  героїв  
Помоліться  Богу,
Щоб  знайшли  вони,  здорові  
Додому  дорогу.
Будьте  чесні,  працьовиті,
Сильні  і  єдині  –  
В  мирі  будем  тоді  жити.
Слава  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834807
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 07.05.2019


Слезы и радость Родины (на честь вывода советских войск из Афганистана)

Мальчики,  родимые,  ясные  вы  соколы!
Вы  простите  Родине,  что  послала  вас
На  бои  кровавые  и  на  смерть  жестокую,
Под  ножи  душманские  –  не  гулять  на  час!
За  все  издевательства  и  за  растерзания,
За  мучения  тяжкие  у  зверей  в  плену,
Вы  простите  родине  всю  войну  афганскую  –  
Эту  не  понятную,  дикую  войну.
                             Родина  вас  любит  и  не  позабудет,
                             Она  обнимает  вас,  сыновей  родных!
                             Славные  соколики,  наши  вы  кровиночки,
                             Родина  целует  вас,  мальчиков  своих….
Ой,  медсестры  любушки,  и  все  медработники,
Вы  простите  Родине,  что  пустила  вас
В  те  края  афганские,  в  те  края  далекие,
На  работу  адскую  –  не  гулять  на  час!
Вам  за  душу  нежную,  за  тепло  сердечное,
За  ночи  бессонные  у  кровавых  ран
Благодарность  Родине,  благодарность  вечная!
Но  простите,  милые,  за  Афганистан.
                           Родина  вас  любит,  доченьки  и  соколы,
                           Родина  целует  вас,  милых  и  родных!
                           Мира  вам  и  солнышка,  неба  вам  высокого,
                           Безграничной  радости,  счастья  и  любви!
Мамочки-голубушки,  горлицы  вы  сизые!
Убеждали  вас,  что  от  палачей
Защищают  нацию,  Родины,  дивизии…
Сердце  болью  рвалось  тысячу  ночей.
Вы  поплачте,  мамочки,  обнимите  мальчиков,
Помяните  мальчиков.
Ох,  не  все  вернулися  Родины  сыны!
                           Мамочки-голубушки,  доченьки  и  соколы,
                           Родина  целует  вас  милых  и  родных!
                           Мира  вам  и  солнышка,  неба  вам  высокого,
                           Стойкости  и  гордости,  счастья  и  весны!
Июнь,  1988  года.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834804
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 07.05.2019


Покаяння


                                     Якщо  вчитель  не  йде  по  переду  суспільства,  то  суспільство  піде  в  
                                     нікуди.
                                                                                                                                                                                         К.  Д.  Ушинський  
                       Народився  у  м.  Тулі,  помер  в  Одесі,  похоронений  в  Києві  –  педагог  світового  
                       масштабу.

Тяжкою  є  в  учителя  дорога,
Гріхів  багато  в  нього  на  путі.
Прийшла  пора  звернутися  до  Бога
І  попросити:
«Господи,  прости!»
Прости  за  те,  що  завжди  був  позаду
Що  майже  сотню  років  у  хвості,
Що  в  ті  часи  приходили  до  влади
Криваві  вбивці  й  розумом  пусті,
Що  Батьківщина  наша  божевільна
Дозволила  мільйони  розп’ясти,  
Що  не  зняли  ще  наші  люди  більма,
О,  Господи!  Учителя  прости.
Прости,  що  глум  чинив  над  Божим  Сином,
Громив  церкви  і  руйнував  хрести,
Що  віру  в  Бога  плюндрував  невпинно,
О,  Господи,  учителя  прости.
Прости,  що  учні  стали  спекулянти
Повії,  виродки,  злодюги  і  кати,
Що  не  плекав  прекрасного  таланти,
О,  Господи!  Учителя  прости.
Зніми  з  очей  учителя  облуду
І  серце  й  душу,  і  розум  просвіти,
Хай  милосердним,  світлим,  чистим  буде,
Щоб  міг  людей  у  Храм  він  повести.
Помилуй,  Господи!  
О,  Господи,  помилуй  і  прости…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834271
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.05.2019


Сучасний балда (казка)

У  суботу,  десь  під  вечір,
Накопавши  черв’яків,  
Взяв  балда  рюкзак  на  плечі
І  пішов  на  карасів.
Розмотав,  розставив  вудки
І  (не  бачив  щоб  ніхто)
За  кущем  із  пляшки  хутко
Перекинув  більш,  як  сто.
А  природа!  А  погода!
Не  чекав  балда  біди,
Раптом  бачить  –  чорт  виходить
З  каламутної  води.
Усміхнувсь  по  самі  уші,
Чорну  ратицю  подав
-  Я  із  фірми  «К  чорту  душі»,  -  
Бриль  знімаючи,  сказав.
І  добавив:  
-  Я  купую
Душі  в  правидних  людей,
Процвітання  –  гарантую
Без  усяких  там  ідей.
То  ж  давай,  Балда,  по  суті  –
Довго  мозок  не  мороч
І  назви  ціну  в  валюті,
Можна  й  гривнями  –  як  хоч.
Балда  дума:
-  Здам  я  душу
За  монету  за  дзвінку,
А  залишуся  бездушний?
І  дав  відповідь  таку:
-  А  тепер  давай  по  суті
Скільки  коштує  душа  –  
Сто  мільйонів  у  валюті?
І  щоб  жити  як  у  США!
Прижени  машини  «Вольво»
І  «Тойоту»,  і  «Фіат»
Та  збудуй  палац  пристойний,
Та  гарем  з  інтердівчат,
І  щоб  всім  чортячим  кодлом
Керував  Я  залюбки!
Ну,  то  як,  Чортяко,  згоден?
Чого  вилупив  беньки?!
Чорта  на  чорта  став  не  схожий,
Рило  й  зовсім  без  ума:
-  Ну  й  нахаба  ти,  раб  Божий!
На  тобі  ж  хреста  нема!
-  Слухай,  Чортова  особо,
Я  не  пушкінський  балда!
Затрищиглю  твого  лоба
Свою  душу  не  продам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834246
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 02.05.2019


З кумом – можна.

Якось  жінка  з  чоловіком  були  у  господі,
Заскрипіла,  чують,  хвіртка,
Бачать  –  кум  заходить.
-Я  не  хочу  з  ним  стрічатись,
Я  ж  не  п’ю,  сховаюсь.
А  ти  скажеш  –  він  у  брата
І  хай  чвалає.
На  посту  в  шкафу  він  став
І  закривсь  тихенько,
Двері  в  хату  відчиня  
Кум  його  рідненький.
-Привіт,  кумо  моя  мила!
Від  вас  сонце  сяє.
Куди  кума  ви  поділи?
-А  його  немає.
-От  невдача,  хай  їй  біс!
Аж  на  серці  тяжко.
Заколов  свиню,  приніс
Таранчук  і  пляшку.
Думав  –  з  кумом  розіпєм  
Чарку  на  природі,  
Обговорим  ряд  проблем,
Своїх,  міжнародних.
Давай,  кумо,  те  що  є
Вип’єм,  як  ведеться,
Ну,  а  куму,  де  він  є,
Хай  легко  ікнеться.
Кум  з  чарками  хазяйнує,
Випивають  чиннно.
-Кумо,  можна  поцілую  я  ваші  колін?
-Ті  коліна  не  для  всіх,
Бо  грішить  –  безбожно,
В  мене  є  свій  чоловік,
Та  кумові  можна.
Кум,  як  голуб,  знов  вуркує:
-А  що  мені  буде,  
Якщо  я  вас  поцілує
У  прекрасні  груди?
-За  такі  слова  у  пику
Дала  б  жінка  кожна.
Хоч  це  гріх  і  гріх  великий,  
Та  кумові  можна.
Груди  кум  обцілував,
Піднімає  мірку:
-Давай,  кумо,  -  кум  сказав  –  зіграємо  «гірко!»
Отже,  ще  раз  почаркуєм,  кумо,  моя  люба,
А  тоді  вас  поцілую
У  прекрасні  губи.
-Цілувати  губи  –  гріх.
Ох,  ви  ж  і  безбожник!
В  мене  є  свій  чоловік,
Та  кумові  можна.
-Давай,  кумо,  на  дивані,
А  не  десь  під  тином,
Наче  пан  і  гарна  пані
Займемось  інтимом
-Те,  ще  кажете  ви  –  гріх,
Великий,  безбожний,  
Хоч  є  в  мене  чоловік,
Але  з  кумом  можна.
Той  інтим  кум  розпочав
Та  ще  й  так  завзято,
Що  диван  скрипів,  тріщав,
Їздив  по  всій  хаті.
Бідний  муж  в  шкафу  сидить  
І  лисину  чеше,
З  злості  піна  аж  летить
І  зубами  креше
-Куме,  ти  –  свиня  не  мита,
Ще  й  падло  велике,
Я  б  тобі,  гад,  об  корито
Розтрощив  би  пику,
Я  б  застрелив  цю  підлоту,
Є  ствол,  є  патрони,
Але  ж  мене  ідіота,
Ще  немає  вдома!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833984
рубрика: Вірші, Інша поезія натхнення
дата поступления 30.04.2019


На хвилях пародії

Поезія  Надії  Юріївни  Семени  на  стільки  лірична,  досконала,  ніжна,  тендітна,  що  писати  на  неї  пародії  не  наважиться  ніхто.  Хай  шановна  наша  Майстриня  лірики  від  Бога  вибачить,  але  мною  зроблена  спроба  пародіювати  один  із  її  творів.  Думаю,  авторитету  Надії  Юріївни  це  не  зашкодить  ніяк,  бо  твори  славетної  поетеси  вразили  в  самісіньке  серце  навіть  закоренілого  зека.

                                                                                                                         Підморозило  на  вечір  та  посипало  сніжком…
                                                                                                                                                                                                                     Надія  Семена  
Підморозило  на  вечір,
Застелив  усе  сніжок.
Кочергою  баба  в  плечі  –
Стирив  свіжий  пиріжок,
Випив  склянку  самогону,
Прочитав  усі  книжки,
Розігнав  усіх  із  дому,
Потрощив  усі  шибки…
Від  морозу  я  холону  –  
Може,  все-таки  зима?
Сам  недавно  я  із  зони,
Де  на  дроті  бахрома.
Тепер  шлях  один  –  на  нари,
Шлях  відомий,  не  новий.
Там  тюремні  кашовари,
З  автоматом  вартовий.
Коли  вже  засіяла  зірка,
Я  відчув,  що  завинив
І  натрапив  на  підбірку
Віршів  Наді  Семени.
В  ній  засніжені  дороги,
Перекреслена  печаль,
Ароматна  склянка  грогу,
Новорічна  пастораль.
І  на  серці  потепліло,
Наче  знову  я  ожив
І  спитав  себе:
«Чудило,  
Шо  ж  ти  дурню  наробив?!»
***********
Щоб  стать  людяним,  добрішим  
І  не  мати  вам  вини,
То  читайте  часто  вірші,
Вірші  Наді  Семени!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833977
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.04.2019


Пироги (українська народна пісня корекція тексту автора)

Пішов  козак  по  степу  через  поля  й  луги,
Зустрів  він  дівчиноньку,
Що  несла  пироги.
Приспів:
Гей,  бачили  і  чули  всі  люди  навкруги:
Зустрів  він  дівчиноньку,  що  несла  пироги.
Ходи  сюди,  дівчино,  не  буде  в  нас  нудьги,
Завжди  про  тебе  мріяв,  а  снились  пироги,
І  з  вишнями,  і  з  сиром,  ще  й  з  білої  муки,
Про  тебе  завжди  мріяв,  а  снились  пироги.
Дівчина  як  зачула  козацькі  мрії  й  сни,  
Відразу  запросила  на  свіжі  пироги
І  з  вишнями,  і  з  сиром,  ще  й  з  білої  муки
Відразу  запросила  на  свіжі  пироги.
Душа  її  бунтує,  не  має  вже  снаги
Вона  його  цілує,  а  він  їсть  пироги!
І  з  вишнями,  і  з  сиром,  ще  й  з  білої  муки.
Вона  його  цілує,  а  він  їсть  пироги.  
Та  з  лісу  появились  неначе  вороги,
Козак  із  переляку  чкурнув  у  береги.
Це  бачили  і  чули  всі  люди  навкруги  -
Козак  із  переляку  чкурнув  у  береги.
А  то  були  мисливці,  зовсім  не  вороги,
Лишили  дівчиноньку,  забрали  пироги
І  з  вишнями,  і  з  сиром,  ще  й  з  білої  муки
Лишили  дівчиноньку,  забрали  пироги.
Козак  гірко  заплакав:
«Ви,  люті  вороги,  візьміть  собі  дівчину  віддайте  пироги!
І  з  вишнями  і  з  сиром  ще  й  з  білої  муки
Візьміть  собі  дівчину,  віддайте  пироги!»
Мужчини,  пам’ятайте  цей  вислів  дорогий:
Ніколи  не  міняйте  любов  на  пироги
Ні  з  вишнями,  ні  з  сиром,  ні  з  білої  муки
Ніколи  не  міняйте  любов  на  пироги
Хай  чують,  чують,  чують  всі  люди  навкруги:
(розповідне  речення)
Ніколи  не  міняйте  любов  на  пироги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827772
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Засівальна

Сію,  вію,  повіваю,  чистим  зерном  засіваю,
З  Новим  Роком  Вас  вітаю.
Роди,  Боже,  жито,  пшеницю,  всяку  пашницю,
На  загороді  бика  й  телицю,
А  в  хаті  дітей  і  внуків  повну  світлицю
Щоб  господарі  не  сиділи  без  діла,
Щоб  у  хазяйки  голова  не  боліла,
Щоб  усі  здорові  –  люди,  свині  і  корови.
Щоб  родило  у  оборі,  щоб  зерно  було  в  коморі.
Щоб  було  і  м'ясо  й  сало,
Щоб  в  господаря  стояло  на  столі  вино  і  хліб,
Щоб  було  усе  як  слід.
Миру  й  злагоди  в  родині.
Слава  нашій  Україні.
А  на  цьому  слові  бувайте  здорові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827771
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.03.2019


Рік Свині (діалог)

Оце  якось  на  святки
Гомоніли  мужики:
-  Розкажи,  Степан,  мені
Як  зустрів  ти  рік  Свині?
-  Як  з  обіду  повернуло,
Ми  із  кумом  вже  "кернули",
А  дружина  як  узнала  -  
До  свиней  мене  загнала.
А  свиня  нечиста  сила,
Ледь  інтим  не  відкусила.
-  Рік  ти  стрів  по  гороскопу,
Тепер  можна  і  в  Європу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821185
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.01.2019


Лист у відповідь на оповідання

Доброго  дня,  Володимир!
Довго  думала,  чи  відповідати  тобі  на  твій  лист-оповідання.  І  все  так  вирішила  написати,  бо  в  ньому  багато  неточності,  неправдоподібного,  але  написано  щиро,    з  любов'ю  і  пошаною  до  мене.  Небагато  жінок  можуть  прочитати  скільки  хорошого,  ніжного  про  себе  та  ще  й  через  55  років.
Отже,  по-перше,  у  мене  день  народження  не  14  січня,  а  15.  По-друге,  у  мого  брата  і  сестри  теж  була  вища  освіта,  тому  моя  мама  не  могла  сказати  -  "Хоч  би  Оля  була  вибилася  в  люди,  не  заважай  їй".
А  тепер  про  головне.  Ти  пишеш,  що  б  ти  мені  дав  із  своїм  учительським  дипломом,  із  такою  мізерною  зарплатою?  А  хіба  головне  була  професія,  зарплата,  якщо  люблять  один  одного?
У  тебе  зі  мною  було  не  роздільне  кохання.  Ти  багато  видумав,  ти  хотів  щоб  було  так,  як  ти  мріяв.  У  мене  був  хлопець,  ми  зустрічались,  ми  кохали  один  одного,  а  коли  довелось  на  деякий  час  розлучитись,  я  поїхала  по  направленню  на  роботу  в  Білоцерківський  район,  а  він  залишився  працювати  у  Києві,  виявилось,  що  ми  не  можемо  жити  один  без  одного.  І  коли  я  зустріла  Гришу,  ми  зрозуміли,  що  створені  один  для  одного.
У  нього  не  було  ніякої  професії,  він  служив  у  армії  (в  Німеччині,  на  той  час  3  роки),  а  після  армії  поїхав  у  Київ  до  брата,  влаштувався  на  роботу  на  завод  "Арсенал",  щоб  заробити  гроші  на  костюм  на  весілля  і  на  обручки  (був  фрезерувальником,  я  виймала  з  його  ручок  опилки,  не  знаю,  чому  вони  працювали  без  рукавичок).  А  коли  ми  одружилися,  він  поїхав  у  м.  Курськ  і  поступив  в  авіаційне  училище,  а  я  жила  у  його  батьків,  потім  народилася  Людочка.  Я  працювала  спочатку  вчителем  математики,  а  згодом  призначили  мене  заступником  директора  по  навчальній  роботі.  Через  4  роки  Гриша  закінчив  училище,  отримав  призначення  в  Черкаський  аеропорт,  де  пропрацював  40  років,  а  я  в  школі.
Володя,  я  вдячна  тобі  за  створений  мій  образ  красуні  (я  не  є  такою),  за  такі  хороші  слова  про  мене,  але  заспокойся,  живи  своїм  життям.  У  тебе  (за  твоїми  словами)  чудова  дружина,  з  якою  ви  відсвяткували  золоте  весілля,  прекрасні  донечки,  внучки  і  правнучка.  Що  ще  треба?  Живи  і  радій!
Дума,  що  ти  хороший  батько,  дідусь  і  звичайно  ж  уважний,  добрий  чоловік,  який  любить  і  поважає  свою  дружину.  Як  це  добре,  що  ви  разом,  кругом  і  завжди  допомагаєте  один  одному,  радитесь  в  усьому.  Немає  більшого  щастя  бути  разом  уже  в  похилому  віці,  підтримувати  і  радіти,  спостерігаючи  як  живуть  діти,  внуки,  правнуки.  
Тому,  я  бажаю  вам  добра,  сімейного  благополуччя,  здоров'я,  добробуту,  вам  і  вашим  дітям,  миру  і  спокою  в  сім'ї  і  державі.
Володя,  у  кожного  своя  доля,  від  нас  це  не  залежить.  Як  склалось,  так  і  нехай  буде.  Я  була  щаслива,  ти  ж  це  хочеш  почути?  Живу  своїми  спогадами,  сумую,  плачу  за  Гришою,  але  є  донечка,  внучка  -  це  частина  його.  За  це  я  вдячна  долі  і  Богу.  З  Гришою  я  розмовляю,  раджусь  в  усьому,  він  зі  мною  весь  час.  Це  допомагає  мені  жити.
Вибач,  що  можливо  я  тебе  образила  своїми  словами  чи  відвертістю.
                                                                                 Дівчина  з  минулого.....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814832
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 22.11.2018


ЯК Я ОПИНИВСЯ В ЯГОТИНСЬКОМУ РАЙОНІ /Правдиві сторінки з мого життя/

На  початку  серпня  в  нашому  селі  Красному  відбулося  свято  під  девізом  «З  любов’ю  до  людей».  Ідучи  зі  свята  додому,  мене  обігнав  на  своєму  авто  мій  давній  учень  Сердюк  Віталій  Андрійович,  що  зараз  проживає  в  м.  Яготин,  впізнав  мене,  зупинився,  привітались,  розговорились.  Я  пожартував:  «А  ти  ще  не  на  пенсії?».  На  мій  подив  Віталій  відповів,  що  вже  9  років  пенсіонер.  Виявляється,  що  в  2014  році  знятий  гриф  секретності  про  участь  наших  воїнів  у  військових  конфліктах  на  територіях  інших  держав.  Розповів,  що  двічі  по  9  місяців  приймав  участь  у  військових  діях  у  Анголі,  має  дві  солідні  державні  нагороди  і  отримує  за  сучасними  мірками  непогану  фінансову  підтримку.  Я  порадувався  за  Віталія  і  подумав:  а  чи  не  пора  зняти  гриф  секретності  з  того,  як  я  потрапив  у  Яготинський  район?
Почався  вересень  1961  року.  Всі  курси,  крім  5-го,  були  відправлені  на  сільгоспроботи  в  різні  села,  а  5-1  курс  фізмату  Київського  педінституту  був  розділений  пополам  і  першу  половину  направили  викладати  фізику  й  математику  в  різні  райони  Київщини  в  зв’язку  з  великою  недостачею  вчителів  цих  професій,  а  другій  половині  авральним  способом  вичитували  всі  предмети  за  5-й  курс  протягом  першого  семестру.  Нас  поєднали  на  парах.  Мені  з  Петром  Мажарівським  випало  село  Мармуліївка  Володарського  району.  Петро  поїхав  на  роботу  першим,  а  я  залишився  слухати  лекції,  складати  заліки,  курсові  екзамени.  Часу  на  розваги  майже  не  було.
Але  мої  однокурсники  –  народ  винахідливий:  навіть  за  таких  несприятливих  умов  кілька  хлопців  зуміли  одружитись,  а  ще  більше  дівчат  вийти  заміж.  Настала  і  моя  черга  задуматись  над  своїм  майбутнім,  але  кандидатки  в  дружини  в  мене  не  було.  Багато  дівчат  подобались  мені,  багатьом  подобався  я,  але  щоб  запрацював  двигун  великого  кохання,  потрібна  Божа  іскра,  а  вона  не  спалахувала.
І  ось  одного  разу,  коли  студенти  молодших  курсів  повернулися  із  сільгоспробіт,  я  помітив  одну  дуже  вродливу  дівчинку  з  1-го  курсу.  Її  врода  і  голосочок  звихнули  мої  мізки  набакир  і  я  відчув:  оце  і  є  моя  половинка.  Через  знайомих  дізнався,  що  звати  її  Оля,  що  вона  з  Яготина.  Почали  зустрічатись.  Розкошувати  в  ті  часи  не  було  за  що.  Просто  були  ніжні,  красиві,  платонічні  побачення.  Всі  помаленьку  звикали  до  наших  стосунків,  але  завжди  і  в  неї,  і  в  мене  категорично  не  вистачало  часу.  Я  зразу  після  лекцій  їхав  у  шикарну  на  той  час  бібліотеку  Ім  КПВС  готуватись  до  здачі  заліків,  курсових  екзаменів,  крім  того,  підробляв    в  Інститутській  багатотиражці  –  малював  карикатури,  заголовки  до  різних  рубрик  та  ще  мене  навчили  вичитувати  газетні  колонки  після  першого  друку,  за  що  редакція  навіть  платила  мені  20  карбованців,  тобто  майже  другу  стипендію  (а  це  29  крб),  та  ще  працював  нічним  охоронцем  у  Центральній  ощадкасі  Залізничного  р-ну  м.  Києва  (ще  32  крб.),  випускав  факультетський  «Їжачок»,  де  був  одночасно  і  редактором,  і  кореспондентом,  і  художником.
Зразу  після  Різдва  відбув  у  Мармуліївку  на  заміну  напарника.  Колектив  школи  прийняв  мене  люб’язно.  А  вчителька  укрмови  Валентина  Михайлівна,  що  вела  при  сільському  клубі  драмгурток,  одразу  запропонувала  прийняти  в  ньому  участь.  Навчання  було  тоді  6-денне  та  ще  майже  кожної  неділі  в  Мармуліївці  або  в  сусідніх  селах  виступав  наш  драмгурток  з  постановками  різних  п’єс.  Про  мобільники  тоді  ніхто  навіть  не  міг  уявити,  тому  зв'язок  з  Оленькою  підтримував  листуванням.  Побачитись  не  було  змоги  навіть  на  березневих  канікулах,  бо  треба  було  їхати  на  виклик  матері  в  Шполянський  район  на  Черкащині.  Ще  15  червня  у  8-му  класі  був  екзамен,  потім  випуск,  потім  чекання  розрахунку  за  роботу,  тож  у  Київ  я  приїхав  після  20  червня,  коли  першокурсники  здали  екзамени  і  роз’їхались  на  канікули.  А  в  5-го  курсу  розпочалась  підготовка  до  державних  екзаменів.  Після  їх  здачі  відбулося  засідання  комісії  по  розподілу  на  роботу.  Коли  підійшла  моя  черга,  я  зайшов  у  аудиторію,  де  вона  працювала,  побачив  величезну  карту  України  з  усіма  населеними  пунктами.  До  мене  урочисто  звернуся  голова  комісії:
-  Шановний  Володимир  Савич!  Державна  комісія  направляє  Вас  на  роботу  в  м.  Ковель  Волинської  області  або  в  будь-яку  заявлену  школу  цього  району.
-  Я  дякую  Вам,  але  справа  в  тім,  що  я  туди  не  поїду.


Один  з  членів  Комісії  вибухнув  гнівом:
- Чи  ви  бачили  такого?!  Його  держава  вчила,  тратила  гроші,  направляє  на  роботу,  а  він  –  я  не  поїду!
- Мені  треба  бути  ближче  до  Шполи  Черкаської  області.  А  погляньте  на  карту  –  де  Ковель,  а  де  Шпола.  А  Ви  розмовляєте  зі  мною,  як  із  найгіршим  випускником.
Я  вже  точно  не  пам’ятаю,  але  тоді  була  опущена  згори  якась  вказівка:  по  можливості  враховувати  сімейний  стан  випускника.
- Ми  підемо  Вам  назустріч,  але  жодного  райцентру  Ви  не  одержите.  Вибирайте  із  списку  будь-яку  сільську  школу  –  запропонував  голова.
Мабуть,  всі  здогадались,  що  мене  цікавив  Яготин.  Що  ж,  не  виходить  райцентр,  буду  вибирати  село  найближче  до  Яготина.  І  я  вибрав  Панфилівську  восьмирічку,  про  що  і  повідомив  Комісію.
- Це  остаточно?  –  перепитав  сердитий  член,  –  Дивися  ж  не  підведи,  а  то  будеш  відповідати  по  закону.  
- Не  підведу.
Одержавши  диплом  і  направлення  аж  в  середині  липня,  поїхав  на  місце  майбутньої  роботи.  Мене  здивувало  те,  що  в  канікулярний  час  у  школі  було  багато  вчителів,  ходили  з  тряпками,  відрами,  з  банками  краски  –  ремонтували  школу.  Директора  не  було:  його  викликали  в  райВНО.  Мене  прийняли  шанобливо,  ввічливо.  З  Панфил  відбув  у  Яготин  за  наказом  про  призначення  на  роботу.  Там  зустрів  директора  Панфильської  школи  Батрака  Івана  Тимофійовича,  оформили  все  необхідне.  Закінчувався  робочий  день,  коли  я  почав  розшукувати  Олю.
Зайшовши  у  її  двір,  я  побачив,  що  всі  метушливо  виконували  якісь  роботи  –  здається  ремонтували  хату,  мене  не  помічали,  наче  я  був  прозорий,  невидимий  або  взагалі  не  існував.  Це  мене  дещо  насторожило.  Та  ось  з’явилась  Оля  і  на  душі  засяяло  сонечко.  Але  вона  була  не  весела.  Привітались.
- Ти  матері  говорила  про  мене?
- Говорила,  але  мати  грубо  відповіла,  що  посилала  мене  навчатись,  а  не  тягатися  з  дорослими  парубками.
Так  ось  чому  мене  не  помічала  вся  сім’я!  Я  щось  говорив,  намагався  заспокоїти  і  себе,  і  Олю.  На  диво,  нас  ніхто  не  турбував,  а  незабаром  всі  родичі  зайшли  до  хати.
Вже  добре  повечоріло,  потягло  нічною  прохолодою.  Я  був  одягнений  так,  як  вимагав  офіційний  етикет:  у  піджаку  та  й  ще  при  галстуці,  а  Оленька  в  простому  платтячку.  Вона  мимоволі  пригорнулась  до  мене,  я  закрив  її  полою  піджака,  відчув  її  тремтіння,  чи  то  від  холоду,  чи  від  контакту  зі  мною,  притис  до  грудей,  наче  ненароком  поцілував  у  щічку,  а  потім  і  в  чарівні  губки.  Вона  несміливо  відповіла  тим  же.  Емоції,  що  виникають  при  цьому,  важко  описати  навіть  талановитим  літераторам,  не  те  що  математикам!  В  мене  зашарілось  лице,  запалали  навіть  вуха,  вразила  дівоча  врода,  чарівність,  ніжність,  навіть  деяка  незахищеність.  Запрацював  рефлекс  ще  з  дикунських  часів  –  рефлекс  захисника.  М’язи  налились  силою.  Найкраще  все  це  оспівано  в  ніжній  українській  пісні:
Ти  не  лякайся,  моя  ти  лебедочко,  /не  лебідонько!/
В  полі  ні  вітру,  ні  хмар.
Я  пригорну  тебе  до  свого  сердечка,
А  воно  палке,  як  жар.
Або  ще:
Я  ж  тебе,  вірная,  аж  до  хатоньки
Сам  на  руках  віднесу…
Моя  ти  пташечко,  та  я  ж  зверну  в’язи  кожному,  хто  посмів  тебе  образити!  На  той  час  при  зрості  173  см  я  важив  усього  65  кг,  тобто,  був  не  мужчина,  а  шкет.  А  на  ручному  силомірі,  розрахованому  на  90  кг,  стрілка  зашкалювала,  на  становому  силомірі  вдавалось  витягувати  250  кілограмів.  Пам’ятаю,  коли  з  хлопцями  ходили  в  баню,  там  стояли  ваги  і  силоміри  за  окрему  плату.  Ми  міряли  силу,  а  вусатий  банщик  Іван  Степанович  здивовано  хрипко  кричав:
«Що  це  за  пацан  у  вас?!  У  мене  офіцери  стільки  не  витягують!».
Це  мабуть  тому,  що  у  8-му  класі  у  моєму  дворі  вже  був  турнік,  а  в  9-му  класі  разом  з  хлопцями  зробили  собі  штангу,  куди  начіплювали  диски,  шківи,  колеса  із  списаних  тракторних  механізмів.  У  дев’ятому  класі  перевіряли  скільки  підтягувань  на  турніку  може  зробити  учень.  Я  підтягнувся  27  разів  /І  місце  в  шоклі,  9  разів  –  ІІ  місце/  а  скільки  міг  не  знаю,  бо  фізкерівник  Микола  Андрійович  зігнав  мене  з  турніка:
-  Досить,  Новосільський,  а  то  я  не  встигну  перевірити  інших.
В  кожній  середній  школі  на  спортмайданчику  стояла  так  звана  трапеція  з  драбиною.  Ривками  обох  рук  одночасно  мені  вдавалося  по  щаблях  підніматися  до  самого  верха.  Звичайно  це  було  ризиковано,  бо  можна  було  зірватись  і  покалічитись.  Пізніше,  як  один  зірвався  і  вивихнув  руку,  такі  вправи  були  заборонені,  а  на  спортмайданчику  навіть  встановили  чергування.  Дехто  сприйме  це  як  хвастощі,  але  це  істина.  Вибачайте,  за  цей  відступ.
Нарешті  Оленька  перестала  тремтіти,  та  я  однак  продовжував  притискати  її  до  грудей.  Нашу  ідилію  перервав  материн  голос:
-  Олю,  пора  до  хати!
-  Оце,  Володю,  мабуть  і  все.  Мене  тепер  загризуть.
Оля  поспішно  цьомкнула  мене  в  щоку  і  зникла  в  дверях.
-  А  з  Вами,  Володимире,  я  хочу  поговорити.  Залиште  Олю  в  спокої,  вона  ще  зовсім  дитина,  толком  і  на  вулицю  не  виходила,  а  сиділо  бідне  за  книжками.  Вся  родина  хоче,  щоб  хоч  одне  вибилося  в  люди,  а  Ви  задурите  їй  голову  і  –  прощай  наука.
-  Я  люблю  Вашу  Оленьку  і  зроблю  все  можливе,  щоб  було  так,  як  Ви  хочете.
-  Не  смішіть  мене.  Що  Ви  можете  зробити  з  Вашою  зарплатою?  Не  приходьте  більше  до  нас.  Будьте  здорові!
Це  було  не  відро  води  на  мою  голову,  а  ціла  цеберка.  Так  мене  ще  не  приймав  ніхто,  ніде  і  ніколи.  Було  вже  пізно,  але  все  ж  вдалося  добратись  до  готелю  в  Яготині.  Переночував  і  поїхав  у  Панфили.  Походивши  із  одним  учителем  по  селу,  вирішив  квартирне  питання,  щоб  уже  з  речами  переїхати  на  постійне  проживання.  З  хлопцями-випускниками  ми  домовились  зустрітись  після  відвідин  свого  місця  роботи.  При  зустрічі  друзі  наперебій  розповідали  про  свої  школи,  про  те,  як  їх  гостинно  прийняли  колективи.  Майже  всі  мої  однокашники  були  ровесниками,  тільки  двоє  старші,  а  один  із  старших  звернувся  до  мене:
-  А  ти  чому  мовчиш  як  риба  об  лід?  Погана  школа,  поганий  колектив,  поганий  директор  чи  погано  прийняли?
-  Та  все  в  порядку.
-  З  Олею  щось  негаразд?
І  я  розповів  про  відвідини  її  сім’ї.
-  А  ми  і  раніше  знали,  що  так  і  буде,  та  й  тебе  попереджали,  а  ти  ж  як  мале  дитя  втюрився  в  Олю.
-  Тобі  ж  24,  а  їй  18,  ти  вже  закінчив  вуз,  а  вона  тільки  І  курс.
-  Ще  б  куди  не  йшло,  якби  ти  навчався  в  аспірантурі  та  був  поряд.
-  Запам’ятай:  ніхто  з  батьків  не  віддасть  за  тебе  першокурсницю.
-  Ти  ж  доросла  людина,  математик,  а  берешся  за  неможливе.
-  Вмикай  розум  і  спускайся  із  небес  на  землю.
-  Хочеш  –  не  хочеш,  а  про  Олю  прийдеться  забути.
Після  відвідин  матері  у  с.  Скотарево  на  Черкащині,  я  спробував  ще  раз  побачити  мою  обраницю  Оленьку  –  а  раптом  щось  помінялось.  Та  мати  заявила,  що  Олі  немає,  поїхала  на  Переяславщину  до  рідні,  а  коли  повернеться  –  невідомо.
-  Я  ж  Вас  просила  і  прошу:  не  мучте  мою  дитину.  Забудьте  до  нас  дорогу.  Вона  заслуговує  більш  достойного  чоловіка,  ніж  Ви.
Аргументи  матері  на  цей  раз  були  ще  жорстокіші  та  вбивчі.
-  Ви  ж  говорили,  що  любите  Олю,  а  отже  бажаєте  їй  щастя.  Залиште  її,  пожалійте  її.  Вона  може  бути  щасливою,  але  не  з  Вами.  Чи  Ви  думаєте,  що  на  Вас  світ  клином  зійшовся,  що  Ви  такий  невідпорний  красавець?
Щоб  було  дошкульніше  вона  навмисно  зробила  наголос  на  «-ець».
Ніхто  не  зхвалював  мого  кохання.  Залізні  аргументи  товаришів  та  вбивчі  метерені  змусили  мене  тверезо  оцінити  всі  обставини  моєї  справи.  Мені  стало  зрозуміло,  що  в  бородьбі  за  кохання  я  зазнав  нищівної  поразки  і  повного  розгрому,  що  до  Оленьки  і  її  родини  дороги  вже  немає.  Так,  я  дуже  кохав  цю  милу  вродливу  дівчинку  Оленьку,  але  й  справді,  що  вона  б  мала  від  мене?  Соромно  признатись:  за  мої  18  навчальних  годин  /ставка/  мені  нараховувалось  65  крб.  /ставка  інженера  була  130  крб.,  а  мій  двоюрідний  брат  Тимофій,  що  працював  на  київському  станкозаводі  фрезеровщиком,  міг  вигнати  270  крб.  за  місяць/.  Отже,  освідчений  народ  не  цінувався.  65  крб.  мінус  налог,  мінус  малосімейні,  отже  по  суті  мені  платили  60  крб.  40  коп.  Квартиру  наймав  з  харчуванням,  з  послугами  прання  одежі,  тобто  мінус  ще  35  крб.  Таким  чином,  вільними  були  25  крб.  /Моя  мати  почала  одержувати  тоді  пенсію  8  крб.  та  на  мою  сестру  4  крб.  допомоги/.
Пам’ятаю  такий  випадок:  одного  разу,  розвантажуючи  в  школі  автомашину  з  будматеріалами,  на  штанині  вирвався  клапоть  тканини.  У  латаних  брюках  вчителю  з’являтись  не  солідно.  Прийшлось  іти  в  магазин  і  терміново  купувати  нові  за  20  крб.  –  дешевших  якраз  не  було.  Тож  яке  право  я  мав  отакий  жебрак,  хоч  і  освідчений,  чіплятись  до  такої,  вродливої  красуні?  Щоб  рана  на  серці  від  розриву  стосунків  швидше  зажила,  більше  не  потрібно  ятрити  душу  ні  їй,  ні  собі,  а  припинити  всякі  контакти  різко  і  назавжди.  Довелося  визнати,  що  я  справжній  фінансовий  нікчема  і  накласти  суворий  гриф  секретності  на  відомості  про  мою  ганебну  поразку  на  любовному  фронті.
З  Оленькою  більше  не  зустрічався,  не  листувався,  не  наводив  ніяких  довідок,  щоб  не  зашкодити  їй.  Нав’язуватись,  чіплятись,  липнути  до  юної  красуні  фінансовому  торбежнику,  погодьтесь,  було  б  огидним  блюзнірством.  Та  виявляється,  навіть  із  державних  таємниць  знімають  грифи  секретності!  Уже  на  фінішній  прямій  життя  дуже  хочеться  хоча  б  краєчком  вуха  почути  і  взнати,  як  склалася  доля  в  мого  по-справжньому  першого,  ніжного  кохання.  Як  же  ти  жила  Оленько  Л.  з  Яготина?
Після  принизливого  фіаско  в  коханні  моє  одруження  було  відкладено  на  цілу  п’ятирічку.  Три  роки  працював  у  Панфилах,  по  комсомольській  турпутівці  відвідав  Румунію,  потім  був  обраний  –  другим  секретарем  Яготинського  райкому  комсомолу,  а  вже  в  1966  році  мені  запропонували  очолити  Красненську  восьмирічку  на  цілі  23  роки.  Зробив  усе,  щоб  у  селі  побудувати  нове  шкільне  приміщення,  до  пенсії  знов  учителював,  а  потім  з  чого  починав  трудову  діяльність,  тим  і  закінчив:  ще  4  роки  був  нічним  сторожем  у  школі.  Маю  двох  уже  одружених  донечок,  прекрасних  зятів,  трьох  чарівних  внучок,  одну  куколку  правнучку,  а  26  листопада  ц.  р.  з  дружиною  відзначили  золоте  весілля.  Займався  віршуванням,  один  період  працював  під  девізом  «Кожному  селу  –  своя  пісня»,  склав  11  пісень  для  сіл  Згурівщини  та  Київської  області,  написав  близько  80  адресних  вітань  для  жителів  України,  Білорусії,  Литви,  Росії,  Криму,  віршував  анекдоти,  писав  замітки  у  місцеву  районку,  де  порушувались  актуальні  питання  з  життя.  А  двоюрідний  брат  Новосільський  Василь  Данилович  допоміг  відкрити  сторінку  в  інтернеті.  В  інституті,  на  роботі  мене  називали  просто  –  «Савич»,  а  багато  навіть  не  знали  мого  імені.  Один  із  студентів  якось  запитав:  «Савич,  а  як  тебе  по-батькові?».  Тому  моє  ім’я  на  поетичному  порталі  «Савич».
Подібних  історій  на  світі  мільйони.  Багато  фільмів,  телепередач,  літературних  творів  побудовані  на  схожих  ситуаціях.  Часто  показують,  що  після  таких  подій  герої  стають  ненависниками  і  вбивцями  жінок,  сексуальними  маніяками  або  ідуть  в  алкогольний  загул.  Були  і  в  мене  спроби  втопити  втрату  в  коханні  у  відомій  посудині,  та  навіть  на  це  часто  не  вистачало  грошей.  А  на  людях  необхідно  було  бути  артистом,  гумористом,  анекдотчиком.  На  самоті  ж  бували  періоди  відчаю,  зубного  скреготу,  хотілося  завити  по-вовчому.  Бував  і  лагідним,  і  агресивним,  але  ніколи  на  матір  Оленьки,  ні  на  її  сім’ю  я  не  тримав  зла.  Мати  заслуговує  поваги,  бо  як  тигриця  захищала  свою  донечку  від,  на  її  думку,  необдуманих  дій  тактовними  і  не  тактовними  засобами,  мабуть  думала,  що  інакше  від  мене  не  відчепитись.  Багато  людей  за  своє  життя  так  і  не  зустріли  своє  кохання,  не  побачили  свою  половинку,  а  комусь  довелось  все  це  відчути  і  побачити,  не  зумів  поєднати  долі.  А  світлий,  непорочний  образ  юної  дівчинки-красуні  Оленьки  став  для  мене  своєрідним  ангелом-охоронцем,  контролером  поведінки,  провідною  зіронькою.  У  випадках  злоби,  агресії  я  задавав  собі  питання:  що  ж  ти,  паразит,  оце  наробив?  Як  би  оцінила  Оленька  твої  вчинки?  І  на  душі  тепліло,  відступало  все  негативне  і  противне.  Навіть  через  55  років  доводиться  дивуватись:  яким  же  потужним  енергетичним  позитивом  володіла  ця  юна,  тендітна  дівчина-красуня!  Спасибі  тобі,  Оленько,  що  стрілась  мені,  що  всього  після  кількох  побачень  завжди  освітлювала  мою  життєву  дорогу  чарівним  промінчиком  доброти  й  краси.
Що  для  нас  у  світі  наймиліше?
Що  хвилює  кров  усі  віки?
Всі  мужчини  скажуть  «найскоріше
Це  красиві  і  небесні  жіночки».
Жінка  –  це  окраса  для  планети,
Це  росиночка,  це  квіточка  жива.
Сто  століть  поети  й  не  поети
Найдорожчі  їм  присвячують  слова.
І  жінок  негарних  не  буває  –  
В  кожної  свій  живчик  у  очах.
Божевільний  той,  хто  величає
Лиш  свою  богиню  у  піснях.
А  жінок  в  нас  достатньо:
Енергійних,  красивих,
Молодих  і  не  дуже,
І  веселих,  струнких,
Господинь  –  пречудових!
Я  їм  щастя  бажаю  
І  вітаю  усіх!
Більшість  чоловіків  полюбляють  вихвалятись  своїми  любовними  пригодами  і  лише  небагато  зважиться  розповісти,  як  одержали  облизня  від  дівчат  і  якщо  по  правді,  то  не  раз.
Оці  мої  одкровення  дехто  сприйме  скептично,  а  багатьом,  особливо  жінкам,  здадуться  непристойними:  хіба  можна  одруженому  чоловіку  отак  розповідати  про  свої  любовні  походеньки?  Прекрасній  половині  людства  відповім  так:  кого  б  не  кохали  ваші  чоловіки  раніше,  а  обрали  вас.  А  що  робити  чоловікам,  які  дізнаються,  що  їхню  дружину  отак  кохали?  Наведу  приклад,  як  лає  француз  свою  дружину:  «Ти  нікудишня  жінка!  У  тебе  навіть  кохання  немає!».  А  ми  ж  прагнемо  в  Європу.  Тому  нашим  чоловікам  слід  мислити:  «А  все-таки,  якою  красунею  була  моя  дружина  в  юності,  що  інших  зводила  з  розуму,  а  вийшла  за  мене!».
Відомі  знаменитості:  красуні,  кіноактриси,  фотомоделі  по  5-6  раз  виходять  заміж.  Їхні  чоловіки  знають  один  одного  і  між  ними  ніяких  мордобоїв  не  буває.
В  молоді  роки  я  намагався  бути  таким  собі  балаболом  і  одного  старого  запитав:
- Діду,  а  Ви  ще  кохаєтесь  з  бабою?
Він  на  мить  замислився  і  досить  серйозно  відповів:
- У  нас  з  бабою  тепер  СОЗ.
- А  що  це?
- Спільний  обробіток  землі.
Тож  побажаю  всім  одруженим,  щоб  у  ваших  сім’ях  був  не  тільки  СОЗ,  а  й  ЗЛД  та  ДПР,  тобто  Здоров’я,  Любов,  Доброзичливість  та  Дипломатичність,  Повага,  Робота.
P.S.  Щоб  розшукати  героїню  цього  оповідання  була  проведена  велика  робота,  в  якій  приймали  участь  мої  родичі,  знайомі,  друзі,  що  мають  комп’ютери.  По  крихтах  вдалося  взнати  її  прізвище  після  одруження,  що  вона  вийшла  заміж  за  авіатора,  що  вона  проживає  в  обласному  центрі,  що  вона  вже  не  юна  Оленька,  а  поважна  Ольга  Михайлівна,  що  вона  має  одну  донечку,  що  вона  має  уже  дорослих  внучок,  золотих  медалісток,  що  їй  зробили  досить  серйозну  операцію  на  серці,  але  не  вдалося  вийти  на  прямий  зв'язок,  а  без  її  згоди  не  можна  називати  ні  прізвище,  ні  точної  адреси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772637
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018