| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
-Народе мужній, де ти? Де ти? - гукала Влада з висоти.
Ішло відлуння лісом, степом
По бездоріжжю у світи.
Народ стояв, дивився вгору.
В підніжжі Влади жив повік.
Під небом бачив чорний морок
З брехні і хитрості. Не втік -
Народ стояв, насупив брови,
До грому й блискавки вже звик.
До Влади сміло він промовив:
-Згори тече брудний потік!
О Владо, Владо, схаменися!
Зі мною стань у стрій один,
Щоб не згоріти, як пшениця,
щоб не змолов всіх лютий млин!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024
Коли б не війна проклЯта,
Примара холодних снів,
Біліла б в садочку хата,
Пташиний лунав би спів.
Коли б не війна проклята,
Жорстокі лютневі дні,
Лишився б удома тато,
Казки розповів смішні.
Коли б не війна проклята,
Сирени тривожний вий,
Сватів частували б дівчата,
Коханий не йшов у бій.
Коли б не війна проклята,
Весняний кривавий гнів,
Не плакала б гірко мати,
Ховаючи соколІв.
Коли б не війна проклята...
23.01.23р.Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023
Забути б на мить про війну і снаряди,
Не чути б ординський зажерливий свист.
Води б із криниці, що в нас біля хати
І крил соколиних, злетіти б увись.
Ой хочеться, мамо, до рідного дому,
Стежками дитинства босоніж іти.
Скупатись у річці, щоб змити утому,
Солдатської долі криваві сліди.
Сім днів не знімаю шолому і берці,
Лютневу навалу женемо удаль.
Бояться прокляті козацького герцю.
Тут сонця немає... Розжарена сталь
У небі повисла, гойдається в хмарах,
Висушує землю і палить мости.
О, матінко рідна, за що нам ця кара -
Топтати ногами останки орди!
Моліться щоночі, гукайте у небо!
Хай Ангел-хранитель почує наказ:
Бронею надії хай ляже на ребра
У темну годину, у наступу час.
Знайдіть мене, мамо, в окопах Донбасу,
У полі Херсону, на схилах Дінця.
Моліться, коли навіть зорі погаснуть
За воїна-сина до Бога-Отця.
04.09.2022. Альона Ус
Редаговано 30.01.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Злий ворон в небі кряче , кряче...
Літає смертю над людьми...
Молися Богу... Він все бачить...
Хай світло стане у пітьмі...
Біжи! Біжи! Втікай із хати!
Дітей в обійми заховай!
Хай плачуть... Хай не будуть спати...
Біжи! Біжи! Молю, втікай!
Бери з собою тільки душу...
Бо все, що помахом руки
згребеш, покинути десь мусиш...
В обіймах діти, як квітки,
Неси з-під обстрілів шалених
Попід зруйновані мости.
Пливи річками сліз буремних
В чужі незвідані світи.
Тремтить земля, димить, палає.
Лелечі гнізда у вогні.
Злий ворон кряче... Не змовкає..
А ти біжи... як уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Іду здається над обривом,
Не змірю оком глибину,
Ричить лихе голодним звіром,
Сичить змією в даль німу.
Боюся... І вперед ступаю.
Молитва тиха на устах.
З небес я помочі благаю,
Щоб побороти власний страх.
В блакиті ж ясно милість сяє.
І крок за кроком - Не впаду.
І вірю, Бог мене тримає,
За руку з Ним я скрізь пройду .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Ткане сріблом полотно
Застелю під ноги.
Я плела його давно
Людям на пороги.
Витинанку витина,
Майже рік трудилась,
Блиск краплинок кришталю
Ниткою тулила.
Сніжно-срібним полотном
Під зірчастий спалах
Вкрию землю, мов рядном,
Щоб жилось, як в хмарах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Осінь. Осінь. Осінь.
Щедра, добра гостя.
В небі сива просинь.
В полі стерні гострі.
Вижаті всі ниви.
Пташка не щебече.
Вітер тягне зливи.
Рано хмурить вечір.
Йде по росах боса,
В літній одежині,
В хустці бурі коси,
З клуночком за спину.
Шия у намисті,
Квіти під рукою,
Золотом, не листям,
Йде понад рікою.
В гості, в гості, в гості.
Щедра, добра осінь.
Пахне нею простір.
Світ гостинці просить.
19.10.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2021
Прощай, мій День!
Зостатись не бажаєш?
Куди ідеш? - Ти й сам цього не знаєш...
Лишися ще! Із м'яти вип'єм чаю.
По чашці лиш! Спішиш.. . - Я не тримаю .
Забуду все... Чекатиму світанок.
Пусте шосе...
Мій День, чому не озирнувся наостанок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021
Спогади - втіха...
Оселя дитинства -
Місце для птаха,
Що сильно втомився
З хмарами в небі,
З пітьмою змагатись.
Падати в нетрі,
Безхатьком тинятись
В сивім тумані
Між чорних ворон.
Жити на грані
Людських заборон.
Тільки за себе,
Там всі проти всіх.
Вірить не треба -
Бо візьмуть на сміх...
Змучена пташка
Крильми затріпоче,
Звикнути важко -
Вернутись захоче
В край безтурботний
Дитинства свого.
Й сумніви жодні
Не спинять крило...
Квіти у росах,
Зелені луги
Бачить крізь сльози
Озер береги
Милого краю
Пахучих садочків.
Пісню співає
Він там в холодочку.
Сумно щебече
Про мандри далекі.
Радий утечі,
У край, де лелеки
Гнізда рихтують.
А бджоли в кульбабах
Медом смакують.
І радості спалах
Душу пташину
Та крила опалі
В щастя хвилину
Від чорної далі
Вибавить світлом
Веселки в блакиті.
Тепле праліто -
То спогадів миті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
Серед скель, на узбіччі дороги
Чоловік невідомий лежав.
Він стогнав і конав від знемоги,
У калюжі із крові вмирав.
Дожидався смертельної миті,
Коли дух відлетить в небеса.
Так буває в жорстокому світі -
Не один тут загинув, бо сам
Просто здобич для злодія, звіра,
Кусень м’яса, торбинка грошей.
Під кінець добиває зневіра
Щодо цінності наших речей.
На дорозі з’явився священик.
Певно, дуже кудись поспішав.
У служінні, молитві щоденній
Він на муки людські не зважав.
Обійшов майже мертву людину,
Повернувся обличчям у бік –
Зберегти треба власну святиню,
Чистим бути у грішний наш вік.
Ось левіт у блакитнім хітоні
Йде на варту у храмі служить.
Він співає пісні в Єрихоні,
Доля в нього – для Господа жить.
Що за кров на дорозі! Як можна
Серед шляху отак помирать!
То людина напевно безбожна,
От і мусить за гріх свій страждать.
Та й пішов, обтрусивши сандалі,
Замугикав мелодію в такт,
Подорожній конав тихо далі -
Не відбувся душевний контакт.
Вечоріло. Пустинна дорога.
Самарянин до міста спішить.
Небезпечно самому й тривога
Підганяє його кожну мить.
Коли бачить – людина на полі
Ледь жива безпорадно лежить,
Майже зникла калюжа із крові,
Тихо стогне, уже не кричить.
Підійшов. Защеміло у серці.
Напоїв та всі рани омив,
На ослятку йому у сідельці
Багряницею тіло накрив.
І повіз до якогось заїзду.
Цілу ніч самарянин не спав,
А на ранок перед від’їздом
Він хазяїна дому прохав,
Щоб подбав про хвору людину,
Їжу й ліки вчасно давав.
Повернеться коли, в яку днину
Самарянин тоді не сказав.
Оплатив наперед всі турботи
І пішов у дорогу свою.
Дивні людям були ті чесноти –
Доброта не врятує в бою.
Безкорисливість ціним як ваду,
Милосердя забуте давно.
Прагнуть очі сили і влади,
А на ближнього нам все одно.
Християни, чи ми фарисеї?
Чи жива ще безцінна душа?
На Голгофі сплатив Бог за неї
Найдорожчим – ціною життя.
20.08.20 Альона Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Я дякую щиро, за те, що зі мною
Щодня, щохвилини по стежці ідеш,
Де блискавки й грози, де мряка стіною,
Де сонця не видно , де хмари без меж.
Зажурені очі, опущені крила...
Тобі, знаю, важко зі мною іти.
Одежа твоя від пилюки вже сіра,
навколо ж пустеля, піщані степи.
Ти подруга вірна в безсоннії ночі,
У смутку хвилини, у відчаю мить.
Як серце у грудях від болю тріпоче,
Коли пульс у скронях під тиском щемить.
Самотносте -доле, спасибі за вірність.
За мужність терпіти стихії життя.
По стежці тернистій ідемо у вічність,
За руку тримаєш немудре дитя .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2019
Відлетіла на білих конях гостя дивна.
Заховала в холодні долоні сутінь днини,
У валізи зібрала сніжинки, шовк і срібло,
А на віях блищали сльозинки, й було видно -
Не хотіла зима втікати світ за очі,
Залишати перини лапаті серед ночі. ..
Та не стала вітрисько будити - вийшла тихо.
Об землю били кінські копита - краплі з стріхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2019
Мій тато у Свят-вечір на Різдво
До хати вносив, наче в ясла, сіно.
Ялинки в домі нашім не було -
На вулиці росла, убравшись снігом.
Улітку там маленьке пташеня
Цвірінькало щоранку під віконцем,
Хвалило Бога за початок дня,
За вільні крильця, за промінчик сонця.
До свята ж люди вИрубали ліс.
Про віру в чудо вже серця забули.
Віки згубили той священний зміст -
Народження Месії, алілуя! !!
Нам пахла в домі лугова трава,
Промінням зірка вечір освітляла,
Історія в уяві ожива,
В ту дивну ніч до ясел повертала.
Коли на світ з'явилося дитя,
У славі небо пастухам співало
Про заповідь любові і життя,
Про милість Божу голосно звіщало.
У бідному хліві поміж ягнят
Був цар царів, початок перемоги.
На сіні тихо спало немовля ,
що змінить світ, у пелюшках убогих.
ПринЕсли подарунки мудреці ,
що бачили зорю Його на Сході.
І ладан, й смирну, й речі золоті,
Поклін і честь Спасителю народів.
А темрява крутилась, як змія –
Зламалось в ній колюче смерті жало,
І світла переможна течія
Живим потоком душі напувала.
Бог силою любові переміг,
Не лЕгка доля Сина тут чекала.
Узяв на себе людства тяжкий гріх.
"Прости їм все! "- любов з хреста благала.
Минуло з того часу сотні літ.
Забулося, змінилось так багато,
І пилом замело голгофський слід.
Купити можна на базарі свято.
Купити можна спалахи "зірок",
Яскравий блиск, щоб милувати очі.
Продасть же хто домашній той куток,
Що пахне пирогами біля печі?!
Лежало сіно в домі на столі,
На ньому хліб і вишукані страви,
А батько - сивий, зморшки на чолі,
Молився Богу, дякував і славив.
Горіли сяйвом високо зірки,
Пісні хвали у небо полилися,
І вдячністю наповнені думки
Дарунками до Господа неслися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Сара
Коханий чоловік, розкішний дім,
Сувої шовку, золоті прикраси,
Лише майбутнього немає в нім ,
Вогонь надії час безжально гасить.
Вона була найкраща із жінок,
Весела вдача, мудрість і покора,
Та поміж цим, гіркий потік думок
Невидимого людям болю й горя.
Змирилися на схилі земних днів,
Не дав Господь їй сина -спадкоємця .
В пилу віків десь зникне марно слід,
Життя пустель вітрами пронесеться.
Тікає віра, наче в небо дим.
Пройшли роки, в очах сивіє старість,
Росте в служниці Авраамів син,
З'їдає серце материнства заздрість.
Невже Господь не чує молитов? !...
Як боляче, коли надія гине.
До неба тягне руки знов і знов,
Усе життя благаючи єдине.
Щоденні справи, клопіт, метушня.
Буденність пори року прогортає,
І пише книжку стрілкою життя,
А темна ніч слова слізьми змиває.
****
Світило сонце, був погожий день.
Співали птахи у дубовім листі.
Хмарки пливли під музику пісень,
Такі мрійливі, білосніжно чисті.
Під деревом угледів Авраам,
Як йшли до нього гості незнайомі.
Турботою їх щиро зустрічав.
За стіл бенкетний посадив у домі.
Про Божу волю з ними розмовляв,
Про віру і терпіння нагадали.
А потім хтось спокійно так сказав,
Що через рік дитятко буде в Сари.
Почувши це , всміхнулася вона
В душі своїй, утомленій чеканням.
Пройшли роки, зів'яла і стара. ..
Здалися їй пустими ті казання .
Чекала обітницю все життя.
Молитвою із відчаєм боролась.
А після того знову каяття. ..
У битвах віри довгий час томилась.
На відповідь чекала із небес,
На чудо Боже в серці сподівалась.
Пташками мрії полетіли десь.
Голубка сива на гіллі зосталась.
***
Господь слова не каже надарма.
На щастя в домі місце завжди буде.
Для Нього неможливого нема,
Що обіцяв -ніколи не забуде .
І квіткою надія розцвіла,
Довірила все Богу, як уперше.
На руки сина трепетно взяла,
з обличчя сльози радості зітерши .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816764
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 08.12.2018
Билинкою літаю в полі,
не можу танцю зупинить...
Як не згубити щастя-долі,
Себе пізнать і зрозуміть?..
Отак жбурляє зрадник-вітер-
вчепилась за суху траву,
Тримай сильніше, в᾽ялий цвіте,
милу билиночку свою...
Як полечу в холодні далі,
Назад до тебе не вернусь,
Тому кохай без днів печалі.
Твоєї вірності нап'юсь.
І грай мені сонливі танці
У листі рук сховай, кружляй.
Ти зачаруй мене у вальсі
В обіймах ніжності тримай.
10.09.2007 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2018
Йому віддати б всі ключі...
А розум вдома зачинить.
І між зірок кружлять вночі.
У вічність скочити на мить.
Забути страх, забути біль,
Летіти швидкістю ракет
До світлих, вільних чудо-мрій,
Людьми незвіданих планет.
Усю довірити себе
Любові серця й почуттів.
Лиш бачить небо голубе,
І чути милий птаха спів.
Який вуркує про життя,
Голубку ніжно притуля.
Без часу змін, без каяття
Шепоче їй: "Моя... Моя..."
Альона Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Ти - мої сильні плечі...
Ти - мої вільні крила ...
Прагну солодкої втечі
В очі кохані й милі.
Я так бажаю в небо,
У почуття пірнути.
Сонця проміннячком тепло
Руки твої відчути .
А. Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2018
.
А леді Осінь холодком
тверезить ночі.
Своє оранжеве пальто
Знімать не хоче.
Іде на подіум алей,
Красою вабить.
Полонить тисячі очей-
Їх потім зрадить.
Вона гуляє в самоті,
Вітрами гріта.
На пальцях персні золоті,
Як спогад літа.
Волосся променів пучок
Під капелюхом.
У ритм ступає каблучок -
Годинник стука.
Ще зовсім свіжа, молода,
Звабливі губи.
Ну , а роки, то лиш вода,
Десь час їх згубить.
Вона скарбниця таємниць,
До себе манить.
Її впізнаєш з тисяч лиць
І крізь тумани
Підеш за нею в білий світ
Забувши спокій.
Вкрадеш цілунками на мить
Вуста солодкі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Поет малював словесні картини :
Північний заграв, у морі перлини,
А ще білі крила лелечого стану,
І в полі колосся достиглого лану;
Холодную осінь, що завжди невчасно;
Як в небо тікає налякане птаство;
Весняну травичку, що пнеться угору,
І кирзовий чобіт, що гне все додолу.
Картини безцінні ховав у шухляду.
Ворони ж клювали потилицю ззаду...
Їх чорнії крила і каркання гучне
Слова утопили - поцілили влучно...
Живого боялися дуже вони.
Кружляли примари червоної тьми.
Скували обманом чисті долоні,
А дзвони брехні калатали у скроні...
Нещасний художник, поет і людина.
Нещасний народ, покоління, країна.
Прозріння і щастя ціною життя -
Із крові доріжка сліпим в майбуття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.10.2018
Картина осені
У небо глибоке думками полину,
Клопоти буднів на мить зупиню.
Майстерно виводить художник картину.
Душу вкладає у неї свою.
Вигадує обрій блакитної далі,
Пензликом кропить, малюючи дощ.
Заповнює простір орнаментом барви.
Стеле під ноги потріпаний хвощ.
І сипле монети березам та кленам -
Золотом вбрані , ошатні стоять.
А в небі лелеки - журливі сирени,
В сині тумани летять зимувать.
Ключем журавлиним тепло зачиняє.
Фарби на пензлі холодні й сумні.
Художник малює і тихо співає
Сніжно-морозні риплячі пісні.
Ногами потопче скуйовджене листя.
Вітром у лісі стежки замете.
Немає в картині для сонечка місця -
Сірі відтінки заповнять пусте.
Альона Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2018
Згубилася було у лісі...
Поміж дерев, чагарників,
Злякалась, що не вийду звідси,
Почула голоси вовків...
«Пугу—пугу»! —над головою
І вечір сонце десь сховав.
Біжу...Кричу: «а-у-у»!...Постою...
Куди іти, хто б підказав?!
Впала низенька, на коліна,
До Бога руки простягла:
-"У лісі пізня вже година,
А я згубилась, мов вівця.
І не знайду назад дорогу,
Нещадно ранять колюки,
До крові збиті, здерті ноги,
Ховають шлях дерев гілки.
Блудна вівця, я десь у хащах ,
На згубу стану хижаку...
Холодна ніч, душа пропаща,
В сльозах, у відчаї, в страху...
Та раптом миром вкрилось серце,
Спокійно стало навкруги.
Шумитьма вода. Я знаю де це!
Біжу швидесенько туди!
А там пастух ягня чекає:
"-Чого пішла в далекий світ?!"
Він чув молитву...Він все знає...
До себе хоче притулить.
"-Ти дорога для мене, правда!
В біді ніколи не лишу...
Душа стократ цінніша скарбу.
Не йди блукать, тебе прошу. "
Під небом завжди є надія!
Бо рідний всім Господь-Отець .
Який дарує з віри крила -
Й нетлінний радості вінець.
Альона Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
А я просто вірю у Бога...
Хоч злива на вулиці йде.
Схопила негода з порогу,-
вода в невідомість несе.
Здається, що скоро потону
У хвилях земного життя.
І вітру змінити не можу,-
Жбурляє мене як сміття.
А я просто вірю у Бога.. .
До нього з глибин помолюсь.
Маршрут, тая дивна дорога,
Ті хвилі затихнуть колись.
Кінчаються сили. ..Холонуть
Думки у тяжкій боротьбі.
О Боже, врятуй із полону.
Не дай загубитись в пітьмі.
І раптом з'являється зірка
Маленька, на небі одна.
Нізвідки приходить підтримка,
Я знаю - уже не сама.
На все і в усім Божа воля.
Гартує нам віру життя.
Яка б не чекала нас доля,
Повірте, Господня рука
Врятує в холодному морі
Байдужості і темноти.
В пустинному мертвому полі
Не страшно з Ісусом іти.
Не лишить в біді наодинці.
Хоч горе кипить навкруги .
Безцінні Його обітниці,
А віра - дарунок святий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806958
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.09.2018
Усі шукають морду в їжака,
Яка вона, яка?
Себе ховає в гострі колюки,
В штики усіх, в штики.
Не лізь у душу, погляд не лови.
Коли, слівце, коли!
Не мщу нікому, Боже борони!
В спині ножі, в спині. ..
На стежці стріне хитрий людозвір,
Не вір душа, не вір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804391
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.08.2018
За мотивами народної казки "Як мати стала зозулею "
Сценка
Дійові особи :
Ведучий
Мати
Старший син
Дочка
Середній син
Молодший син
( Звучит зимова мелодія вітру та завірюхи. На сцені з одного боку граються діти іграшками, з іншого - лежить мати накрита фуфайкою. Ведучий починає розповідь)
Ведучий:
Байдужо-білий сніговій.
Не перший день негода грає.
Скрегоче в лісі деревій,
а в полі віхола гуляє.
Десь ниткою тече ріка.
Стоїть там хатка над водою,
Засипали її зима,
А вітер виє колискову.
Дрімає пташка за вікном ,
І хмарка стала відпочити.
Укрилось полечко рядном.
Дубок боїться шелестіти.
Мороз лютує та гуде,
Колотить дим, що йде із хати
І павутиною пряде ,
Щоб кого-небудь упіймати.
Пауза
В кімнаті теплій дітвора -
Гарненькі викохані квіти,
Три братики й одна сестра-
Рожеві щічки, пуза ситі.
Весела в них сьогодні гра,
Хоч тата вже давно не мають.
Та біля печі, вся бліда,
хворіє мати - діти знають.
Вона трудилася щодня,
Для діток любих все придбала,
Та от нещулась як біда
У грудях боляче скувала.
Ось просить мати у дітей,
Не стільки помочі, як ласки,
Не сила звести вже плечей:
(Мати підводить голову)
Мати:
-Подай води мені, будь ласка! -
( а старший син відповідає ):
Бере у руки глечик, що стоїть на сцені )
Старший син :
- Води у глечику нема!
Відро пусте стоїть ще зрання.
А ти весь день лежиш дріма.
Набридли нам твої зітхання.
(Мати простягає руки до дочки )
Мати :
- Ой доню, донечко моя!
Біжи, дитино, до струмочка!
(Норовисто підіймається та відповідає)
Дочка :
-Запнутись хусточки нема,
Намочить сніг нове пальтечко.
Мати:
-Синочку, іди до ріки!
Середній син:
-Кожуха не хочу вдягати,
Не гарні старі чобітки
Не хочу на ноги взувати!
Мати :
- Любов'ю душу воскреси,
Маленький ясноокий Йванку!
Води, хоч краплю, принеси,
Були щоб сили до світанку.
Молодший син :
- На дворі холодом пройме,
І вітер залізе під шапку .
За носик боляче щіпне ,
Мороз кусає щоки хапко.
( Мати закриває обличчя руками )
Ведучий:
Ридала гірко молодиця.
Дітей невдячних годувала .
А за спиною тихо крильця
Сіреньким пір'ям проростати.
(Раптом з ліжка вилітає велика птаха і махає над дітьми крилами . Діти розуміють, що це їхня мама перетворилась у пташку , починають метушитися на сцені , хапають відро та глечики )
Дочка:
-матусе, рідна, зупинись!
Води швиденько принесемо!
В людину знову повернись!
Без тебе, мамо, пропадемо!
Мати :
- Сирітки бідні ви мої!
Як гірко з вами розлучатись.
Вернути б час, вернути б дні,
Та пізно вже добра навчати. ..
( Мати відлітає. Діти плачу. Звучить пісня про маму)
2010рік. Ус Альона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Роздивляюся в дзеркалі зморшки
Й сивину у волоссі бачу.
Уповільнити б час хоч на трошки
Й повернути безжурну вдачу.
Чоловікові вік не вада,
Сила й мужність завжди у моді.
Навіть в сні обпікає зрада,
Тому й думати більше годі.
Ти коханий, а я старію.
Не така, як була в юнацтві.
Вже стає не суттєвою мрія
В почуття, як у море, впасти.
- Ти, кохана, дивися в очі,
Хай я дзеркалом стану для тебе,
Бо милуюсь тобою щоночі ,
Обнімаю уранці, як вперше.
І для мене ти не змінилась,
Наймилішою, рідною стала.
У житті, нече янгол , з'явилась.
У полоні любові сховала.
Дарувала тепло і ніжність.
Зберігала у домі світло.
Гартування вогнем пройшла вірність -
Повертався з далекого світу.
Ти чекаєш, як вірна пристань,
Через бурі до тебе лину
І долатиму будь-яку відстань -
Я ніколи тебе не покину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2018
Дарунок із неба,
Малесеньке диво,
Чисте зернятко - квітка життя розцвіла!
Турбота є в тебе,
Важливе є діло ,
Космос тримать - в любові плекати маля!
Гарненьке, беззубе
Вдивляється щиро
В мамині очі - вітрила свого корабля .
Покинути треба,
Що є не важливо.
Діти хороші - старість спокійна твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801305
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.07.2018
Нарешті написала! Ніяк не могла довести до пуття! Отже читайте!
У ввечері біжу на луки,
Щоб погуляти у тумані,
Там у траві почую звуки,
Які малюють нові грані.
Імла покрила все навколо,
Не на землі, а десь у хмарах,
Лише цвіркун виводить соло,
Як на весні його кохала
Циганка -муха чорнокоса.
Із ним фламенко танцювала,
Вогонь топтала, сильна й боса,
Злетіла в небо - і пропала. ..
Метелики ж прощань не знають,
Бо народилися уранці,
Любесенько удвох кружляють
У першому нічному вальсі.
Комар Сивань дзищить під вухом,
Про себе хоче розказати,
Як був в любові відчайдухом,
І як умів з дівками грати.
Пливу в туман, - мрійливе диво,
Де стрілка часу засинає.
Живе там щастя полохливе -
Любов по-різному буває
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
Намалюю синє небо,
Що висне на тополях.
Вітер, що гуляє степом
І десь зникає в горах.
Намалюю білу хатку,
Жменьку діток, маму, татка.
Струмок швидкий попід селом.
Старого діда із веслом!
Намалюю ще калину
І грона стиглих ягідок.
Чорнобровую дівчину,
Що йде з коханим у танок.
Ліс дрімучий, сивий-сивий,
Покручену стежину.
Безкраї золотисті ниви,
Сонливу полонину.
Намалюю маки в полі
І парочку лелек.
Намалюю різні долі -
Мрій безмежних злет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800810
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.07.2018
Моя душа безлюдний острів.
На самоті така як є...
Тут не чекає в спину постріл,
тут джерело цілюще б'є .
Струмочки чисті, хоч солоні,
в безкрає море побіжать.
Серед людей, мов у полоні,
З якого хочеться втікать. ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800371
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.07.2018
Захист надійний, хоч важко нести,
панцир гранітний на серці твердий.
З часом міцніша скрипучіша бронь,
Розум мудріша, біліє, жаль, скронь...
Нікому у світі не зламати черстве!
Щирості миті вбивають живе...
Глибоко ранять ікла-слова,
Вивчила, знаю - зубата сама!
Панцир гранітний - перевірена річ,
Слізьми шліфований в зоряну ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
Забудь, синочку, про майдани!
Дим у вічі не впускай!
Слова не рвуть міцні кайдани.
Мудре серце зберігай!
Люби свій край сумлінним ділом,
Працею старанних рук.
І хай покритий буде миром
Кожний в двері твої стук...
А на людину не надійся -
Манна з неба не впаде.
У світ підеш, чи знайдеш місце?
Стежка зіллям поросте.
Та рветься в бій хоробрий сокіл -
Дужі крила вільних мрій.
Війна ж дарує в торбі попіл
З вогнищ спалених надій.
Вже скоро вернешся, чекаю...
Буде небо ,як колись,
Летіти буде птахів зграя ...
Я молюся й ти молись!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Покосили покоси,
Зорали у полі.
Сивий чуб , сиві коси,
А ще праці доволі!
Не зібрали врожаю.
Роботу лишили.
Полетіли до раю.
У жнива відпочили.
Ох татусику, татку,
Худенький, змарнілий,
У холодній могилі
Рученята зложили. ..
Зимували ми зиму.
Діждалася літа.
Пам'ятаємо днину,
Коли Вами віджито. ..
Так багато змінилось.
Розказати все хочу...
Ви би нами гордились,
Бо насіння хороше.
Ви - філософ і мрійник ,
Віднесений вітром.
Згас у домі світильник
Розчарований світом.
Альона Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797783
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2018
Чом сонце палає
Ввесь світ зігріває,
Небо блакиттю цвіте?
Хто видумав квіти
Веселкою в житі ,
Повітря пахуче, м'яке?
Волошки у полі,
Мов хвилі на морі,
Зірки - вдалині маяки?
Безмежжя природи,
Характер погоди -
Дарунок краси навкруги?
Лиш очі любові
прийняти готові
Життя, як той скарб дорогий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796300
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2018
Квіточка
***
Гарна кімната. Просторе віконце.
Квітка маленька милується сонцем.
вдивляється пильно у світ білий Божий,
Що діється в день весняний, погожий.
Кімнатна рослинка нічого не знає,
Усе їй цікаво, добра виглядає.
У небі блакитнім хмаринки пухнасті,
веселка привітна у кольорі щастя.
Сонячні зайчики у краплях роси
весело скачуть, не бояться грози!
СмішАть, забавляють її під вікном,
хоч сніг засипає колючим пшоном.
На вулиці жах... Лютий вітер гуляє.
Світло й тепло від дерев проганяє.
Темною ковдрою небо укрив,
весняними квітами щоб світ не ожив!
Змагається сонце з колючим дощем.
розрізує морок промінням-мечем.
Щедро ллється тепло, усіх будить від сну:
могутні дерева, траву польову...
Мряка, тумани, холодна земля,
рвуться з кайданів сплячі поля.
Наче вічність триває в природі війна...
Ось квітка проснулась у лузі одна:
- О , сонечко ясне, прошу, поможи!..
У замерзлому світі, від зла збережи!
Я квітка маленька, єдина у полі,
в стебельці тоненька й листочки ще кволі...
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2018
До поліського краю злетілись лелеки.
Зійшлися до пари - пташат чути клекіт.
Весела пора хоч турботи багато.
Росте дітвора біля мами і тата.
А життя як життя —в нім біди не минати...
У мами-лелечки бракне сили літати.
Чахне в гніздечку, у недузі марніє.
Голубить малечу - від болю ж чорніє.
ніхто не поможе, рятунку нема...
на Тебе лиш , Боже, надія жива!
Нестерпно без мами у білому світі.
цілує-лікує колінця забиті.
Турботою горне в обійми крила.
Цілителька-неня у діток одна...
Чи зміниться небо, як птаха нестане?!
Літечко тепле у гніздечко загляне!..
Малеча росте, забуває, звикає.
Та в сирітських очах дитинства немає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792238
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2018
Жорстока реальність
Байдужістю мучить.
Життєва банальність
чогось людство учить.
Сліпий направляє
На правильну путь.
Зубрять всі покірно
Прогнившую суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
З'явилася на небі темна хмара
І вітер знявся сильний та рвучкий.
Зчинили із пилюки й бруду галас,
І дощ пішов ----- землі ж не промочив .
А інколи з маленької хмарини
Проллється злива, наче із відра.
Пере завзято всі полотна днини ,
Сріблить всю зелень крапелька-вода.
Не думайте, що злива сильна буде,
Як грім гуде й коли повсюди тьма.
Невпинний дощ слова, що кажуть люди...
Тож блискавки не кидайте дарма! !!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
Хлопчики-горобчики бігають по хаті,
Перекинуть стільчики, як не винуваті,
Похапають печиво, під столом з'їдять,
Засміються весело, знов кудись біжать.
Посидіть тихесенько, зб'єте бабу з ніг!
Краще б ви гарнесенько почитали книг!
Не сидять горобчики на одному місці,
Ті маленькі хлопчики, як пташата бистрі.
Вилетять на вулицю, в небі сонця світло -
ось знайшли калюжицю—буде дітей бито!
Мокрі замазури просять в хмар дощу.
Поховались кури - ллється досхочу
В теплих краплях дощик діток повмивав,
А чи зварив борщик? - Про це їм не сказав.
Настрибались хлопчики, вечір за вікном.
Сплять мої горобчики солоденьким сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018
Біле обличчя. Очі - блакить.
Зима-чарівниця у північ не спить.
Кроки лишає на полотні.
Тихо співає колючі пісні.
Срібне намисто.Вишня-уста.
Йде норовисто косу розпліта,
горда дівиця поміж людьми...
Холодом сниться привид зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782981
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.03.2018
Здається , недавно бруньки наливались,
Зелені листочки були.
У дзеркалі-річці верба милувалась
На пишнії віти свої.
Роса світанкова — мов камінь коштовний;
Виблискує сяйвом кришталь .
Тумани імлисті — мов убір шовковий,
Ще й світла небесна вуаль.
Тендітна, вродлива верба розцвітає,
Їй заздрять тополі здаля.
І вітер проміння їй в коси вплітає,
І свіжість дарують поля.
Усе навкруги - наче пісню співає,
І стелить свій килим трава,
А вітер хитрущий тихенько питає:
«А кращих хіба небува?»
Верба усміхалась і не сподівалась,
Що літо так швидко мине.
Й з вітрами осіннім вигляне старість.
Й холодним привітом пройме.
І падає листя у мутнії води,
Із листям краса опаде...
Горбата, стара, без колишньої вроди
Весняного вітру ще жде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Сад зустрічає весну,
Юну кохану свою,
Щебетом ранніх пташок.
Ниткою талий струмок
В'є із рослин килимок,
Квітку впліта польову.
Верби пухнасті м'які,
Небо синіє без дна,
Плине красуня в човні:
Мила, духм'яна, ясна.
Сад оживляє вона -
Кроки, як щастя, легкі
і неповторні такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018
А моя хата скраю,
Низенька біленька,
Біля синього гаю,
Де стежка тоненька.
Ще тут річка і луки,
І поле-море льон!
Тут мелодії звуки
Із життям в унісон.
Соловейко щебече ,
Танцюють жита.
Листочками плеще
Трава молода .
Тут пахне дитинством
Мрія і казка.
Тут батьківське слово ,
Мамина ласка .
Прошу, не забудьте,
Бо я в чужині.
Ой, як боляче знати ,
Що ми не свої -
У найми ідемо
По чорних стежках,
А душі лишаєм
у білих хатках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779371
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.02.2018
вигадаю добру казку:
що можна у хмарках стрибати,
що сонечку просто узимку
хочеться довше спати!
Що зайчики дружать з ведмедем,
готують малинову кашку,
а бджоли несуть відра меду,
гудуть над квітами важко.
Веселка,- то гірка у річку,
малі янголята щоранку
пірнають із неї в водичку,
злітають- і знову спочатку!
А день- то безцінний дарунок,
радій щохвилини невпинно!
Хоч є чорні ночі і смуток,
та зорі маячать надійно!
Ал. Ус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2018
Чого живу у цьому світі?..
Шукаю відповідь щодня…
Проходять дні , роки як миті,
Життя іде у небуття.
***
Відносить хвилями минуле,
Щось здалеку пливе нове.
Когось утратила, забула ,
годинник час не повернЕ...
***
Дні, як чернетки прогортаю,
Може колись перепишу,
Живу, існую і чекаю,
Щодня кудись біжу, спішу...
***
Така як всі – людина в тілі,
У світі горя і біди,
У світі зла і безнадії,
Таке кругом, куди не йди.
***
Давно нікому не цікаво
Пізнати ближнього свого.
Очима дивимось лукаво,
Себе ж не бачимо давно.
***
Приходимо, ростем, старієм,
Вмираєм, наче й не було...
Невміло пензлем розмалюєм
пам яті біле полотно.
***
усі пливем за течією,
несе у вир швидка вода.
У боротьбі, живий душею...
Втратить себе - страшна біда.
****
Душа- крилата біла пташка.
Злетіти хоче до небес.
за що така їй доля тЯжка
і той гріховний людський хрест?!
***
голодна, змучена, пропаща ,
змарніла, ледве крильми б᾽є.
З останніх сил шукає щастя
І радості в буття своє.
***
Де оту істину шукати?
а чи на світі вона є?
Де їжі для душі придбати?
Води живої де ковтне?
***
Віри , коли її немає,
Надії , що завжди жива,
Любові , яка все прощає
Сердечко миром покрива...
***
Чого живу у цьому світі,
Я бачу відповідь щодня!
Як сходить сонце у блакиті,
Як прокидається земля!
***
Ліси шумлять, гойдають віти.
Дощем вмиваються поля.
Цвітуть та пахнуть трави-квіти.
Чудова пісня в солов᾽я!
***
Прозріли очі! Все прекрасно!
Безмежна Божа є любов!
Хоч із світанням зірка гасне ,
Та день народжується знов!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775151
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.02.2018
Кохання з крилами чекаєм,
Як найпрекрасніше з чудес!
У мріях високо злітаєм
До семивимірних небес.
А розум там немає влади—
Накази серце видає.
Не слухає воно поради,
Що з неба боляче впаде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018
Подерте лахміття. Заплакані очі.
Коліна розбиті. У грудях тріпоче.
Тікаю від себе – себе скрізь шукаю.
В смердюче болото, у бруд загрузаю.
Одному в дорозі дуже важко іти.
Душа у тривозі, а навколо пастки.
У прірву глибокую скочуся до дна,
життєві мусони далеченько жбурля.
Чи можливо зустріти друга такого:
Порадника мудрого, серцем простого,
В години печалі і радості миті,
По очах, без слів, міг усе зрозуміти?..
Мінлива брехлива осіння погода.
На жаль,дружба не завжди витримує прес.
У злетах високих стає вона горда.
У хворобі й невдачі зникає прогрес.
*********************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773574
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2018
Я вірю, Господи, на все воля твоя...
Я вірю, Господи, ведеш до мети...
І я вірю, Господи, що доля моя -
стежина до сонця, яким сяєш Ти!
А хмари часто затуманюють небо,
і кроку вперед нема сили ступить...
і гостре каміння, а йти вперед треба...
У вірі надіюсь, Господи, захисти!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773492
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.01.2018
А я ще мрію...
А я літаю...
Усе ще вірю...
У що не знаю...
У добру совість,
У справедливість,
У правди користь,
В якусь можливість.
Життя змінити —
Намалювати.
Ким хочеш бути —
Тим можеш стати.
А я все мрію...
А я літаю...
Як жити треба,
Сама не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018
Немає правди серед люду
Не бачить пристані душа...
О, скільки ще тинятись буду
Усім байдужа, всім чужа?..
У ямі з левами ночую.
По колюках щодень іду.
І слова доброго не чую.
Більше утрачу ніж знайду...
Чому така тяжка дорога?!
Живого містя вже нема...
Не раз запитую у Бога:
Зі мною Ти, чи я сама?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772856
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2018
День у день по лезу ножа,
Підіймалася вище й вище.
Невідома ота межа,
Що увись - чи на саме днище.
Серед ночі згубила шлях,
Навмання уперед ступала.
Чула, кряче у небі птах -
Біле пір'я його хапала -
Так лечу в невідомий світ,
крила міцно в руках тримаю .
Підказав би хто, скільки літ
Я під небом отак блукаю?
Суть : не реалізовані творчі плани
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
Пробачте мені, люба мамо!
За кожну сльозинку, простіть.
Ви долю мою ніжним сяйвом,
молитвою шлях освітіть.
Люблю Вас, моя ви лебідко,
вогник дитинства мого.
Давно підросла - не маленька,
лечу ж, як пташатко в гніздо.
Радієте щиро за мене,
розділите сльози і біль,
Тікають незгоди, проблеми -
дорожній залишивши пил.
Боюся страшенно гіркого й
болючого сну наяву,
що в домі за рідним порогом
не стріну матусю свою.
Дзвонитиму довго, настирно,
а трубки ніхто не візьме,
і їхати буде вже пізно...
Пробачте, матусю, за все!
Хай доля дарує Вам крила,
Щоб радістю повнились дні.
Рідненька, голубонько сива,
Ви світло моє у пітьмі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018