jack the liar

Сторінки (1/3):  « 1»

jack the liar

вітаю  товариство.  хай  знає,  хто  не  знає:
так,  це  я,  знаменитий.  я  джек-брехунець.
нехай  то  вас  не  дуже  й  звеселяє:
моя  брехня  на  вашу  правду  не  впливає,
а  я  розбив  у  бійках  вже  1000  сердець.

отже,  доброго  ранку.  я  джек-брехунець.
цьому  царству-скотарству  скоро  кінець.
ви  тут  блукали  в  тенетах  туману.  –  
йдіть  навпрошки,  але  я  ще  погляну.

дехто  тут,  знаю,  мені  не  повірить.
що  я  скажу  вам?  я  джек-брехунець,
я  чую  тремтіння  всіх  ваших  сердець.
нехай  моє  слово  народ  розпоширить,
як  розпорошується  вітром  слово  правди.

тут  є  й  трохи  раціо,  й  своя  небезпека:
всі  кажуть,  що  люблять  брехливого  джека.
а  насправді?  кажу  вам:  я  джек-брехунець.
ваші  серця  крижані,  я  не  битиму  ваших  сердець.

і  чому  ж  я  брехун?  –  бо  сьогодні  чудовий  день
для  всіх  чисто  –  не  тільки  для  мене  лишень.

хай  цю  звістку  народ  у  народі  поширить,
а  дійсність  така,  що  з  нею,  суворою,
ніхто  вже  моєї  душі  не  примирить  –
душі  не  довіку  брехливого  джека.  –
оце  вам  така  моя  правда,
оце  вам  така  небезпека

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018


so you're flying

рокенрол,  дівки,  вино  –
вже  набридли  все  одно.
треба  їй  чогось  нового.
що  ж  придумаю?  –  нічого.

вже  придумав:  а  вірші?
ось  найкраще  для  душі.

все  одно  душа  без  віри  –
мов  вітрильник  без  вітрил:
знов  сумує,  п'є  без  міри,
в  пекло  падає  без  сил.

так,  без  віри  сил  немає.
хто  ми?  люди  чи  кролі?
ні  любити,  ні  творити,
а  ні  жити  взагалі.

чого  ж  тобі,  душе  моя  кохана?
мені  невесело:  тиняєшся  десь  п'яна.

життя  –  болото;  вже  й  на  сонці  плями.
не  руш  нічого  чистими  руками.
виглядай  з-під  підозри,  а  сама  не  вилазь.
ну,  а  я  відпочину  –  знов  міситиму  грязь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018


eiderdown

і  знов  зі  своєю  сріблястою  стою,
замислений,  вудкою  посеред  неба.
хмари  питають,  чого  мені  треба.
неба,  кажу,  –  не  базікайте,
риби  мені  не  лякайте.
а  сам?

хаха,  хмари  плинуть,  минають,
рвуться,  коліна  омиваючи.
оминаю  так  само  небажану  смерть.

–  а  нащо  тобі  риба?
–  як  нащо?  до  хліба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018