| Сторінки (3/234): | « | 1 2 3 | » |
О, Народе Великий,
Тобою пишається Вкраїна.
Єдиний ти й многоликий,
І я у вас одна єдина.
Не раз попелом покрита,
Не раз горіла я в вогні.
Кров'ю вкраїнців полита,
За нашу Волю в боротьбі.
Кожний раз я воскресала
На попелищах ворогів,
Міць в боях я гартувала
Славних дочок і синів.
Не довіряйте більше кату,
Він війною на нас напав,
Бувши за ”старшого брата”.
Весь народ проти повстав.
Ти Народ гостинний, дружний
З любов'ю до Матінки-Землі.
В єдності ти непорушний,
Мир бережете в дружбі і любові.
18 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Знов Московія проклята
Полонить Україну хоче.
Вони хижаки-звірята
Духовно незрячі.
Вони взяли в руки зброю
І спалили мою хату.
Не маю я спокою
Відомщу я кату.
За домівку, за родину,
Що земельку топчуть.
Москалів доб'єм до згину
І не будуть світ морочить.
Ми боремося за Свободу
З піснею в серці.
Бо не має кращого Роду,
Ми всі Українці.
13 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
З Росії залпи загриміли,
Без оголошення війни.
Народ піднявся України,
Батьки, доньки й сини.
Не бажали нагороди,
Користі ніхто не мав.
Піднялися в бій народи,
Щоб тиран російський впав.
Сила духа до свободи,
Серця сповнені надій.
Руками зупиняли танки, гради
На смерть йшли у бій.
За Україну, за родину
Ми громили ворогів,
За отчий дім, до згину
Топимо його в його крові.
3 березня 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Кремль обитель ада,
Обитель зла и сатаны.
Русские цари его чадо,
Коммунисты его сыны.
Кровавый Путин это демон,
По призванию кегебист.
Крови русской ему мало,
Украину топчет как садист.
И пьёт кровь в православных,
Пьёт кровь в их друзей.
Послал орду на бой кровавый,
Сынов российских матерей.
А что российские народы,
Благословили путь войне.
Они не знают путь свободы,
Приказам верны сатане.
С нами Бог, Дружба народов
Орду Московскую истребить.
Ми будем Знаменем Свободы,
Свободный народ не победить.
Январь 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941470
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2022
Хотят русские войны!
Спросите вы в русской жены.
Спросите вы в русских солдат,
Что под берёзами лежат
И вам ответят их сыны,
Мы русские, хотим войны!
Чтоб кровь лилась в детей
И слёзы вдов и матерей,
Чтоб украинский вымер Род,
Его заменит наш народ.
Расширяем мы страну
И мы придумали войну.
Чтобы люди всей земли,
Ни спать, ни петь не смогли,
И пусть не дремлет Нью-Йорк, Париж
В нас ракеты, наш престиж.
Не видать вам больше сны.
Хотят русские войны!
Мы только умеем воевать,
На мир нам только наплевать.
В нас война в роду й в крови,
Чуток урвать чужой земли
И покорить чужой народ.
Никто нас дальше не пошлёт,
В мире мы одни сильны.
Хотят русские войны!
Февраль 2022 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940128
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2022
Черпаю знання історії з книг древнього вчення слов’ян.
Ми слов'яни народжені Богом на своїй Землі й вона є наша споконвіку.
Нас, слов’ян, створив Бог своїми перстами, поселив на тернах сучасної України. Скинув з Неба плуг, ковальське знаряддя й навчив порати Землю й ковальству, відкрив духовний світ Роду, ввів літочислення, заклав Божественне начало й знання космосу.
Я зроблю невеликий огляд, з відомих джерел про життя древніх слов’ян за багато тисячоліть до нашої ери й до прийняття християнства. Хочу пізнати — хто ми були й хто ми є.
Я просто спираюся на факти мною вичитані й хочу зрозуміти історію предків слов’ян.
Опис про віру слов’ян.
Слов’яни славили Триглава, який дав тому Роду божеське начало і це є всьому Роду криниця і з тієї водиці п’ючи живемо.
Слов’яни славили Троїцю — це Зоряний Закон слов’ян-русичів.
Перша Троїця:
- Закон творіння Всесвіту Всевишнім Богом, Його сином Сварогом і Духом Святим;
Друга Троїця:
- Закон будови Всесвіту ПРАВА, ЯВА, НАВА;
Третя Троїця:
-Закон Роду буття ЯВА, творіння, Закон Велеса.
Четверта Троїця:
Закон Коляди Дар, це явлення про Велике Зоряне Коло, коло життя людей, коло Всесвіту, коло Богів, життя по календарі літа (часу). Увага, цей календар діяв до наших часів не втратив ні секунди світового часу.
Цар Петро 1 його скасував і ще будуть сотні ударів московітами по знищенню пам'яттю слов’янського Роду аж до поточного часу.
Слов’яни вірили в єдиного Всевишнього Творця Всесвіту, а також у проявленого Бога через природні явища і називали їх Богами і Божествами - духи повітря, струмки, ріки, ліси й так дальше
Наведу приклади їх назв: Першобог, Сварог, Дажбог, Велес, Перун, Світовід, Коляди, Купала, Білобог, Чорнобог, Мокош, Рарог і так дальші. Богів й божеств у них було декілька сотень. І вони цим жили, говорили мовою Богів й природи.
Їхнє життя проводилося по закону всесвіту ПРАВА, земного життя по закону ЯВА, і закону смерті НАВА. Тобто - коло життя по божому, коло життя по земному і коло смерті і душа повертається до Бога, а потом на Землю.
Слов’яни-русичі були вільною природо-божественною расою, вони не просили, а славили Єдиного Бога й славили Божества природного земного й космічного світу, жили по календарю, який подарував їм Бог Коляди Дар. Від цього ввійшло розуміння слово календар й коляда, які були ще до нової ери.
У слов’ян була здорова благородна культура, не затьмарена соціальним життям людської рівності. Вони берегли кревність Роду, в цьому бачили міцність його виживання, свою природну науку і філософію.
Зверніть увагу, древні слов’яни вірили тільки в єдиного Бога й Божества, а не в придуманих людьми святих, вони не знали слово гріх й пекло.
А інші народи придумали гріх, пекло, заповіді - тому, що таке було в них життя і потрібно було їм оправдовуватися перед Богом, чи перед своєю совістю очищатися.
Читаючи Біблію й історичні книги хочу зрозуміти, чи є істина в нашому сучасному житті, чи ми овечки бездумні, та що ми знаємо про історію свого Роду. Чи ми просто затуркані раби. Нам кажуть що завгодно, а ми віримо й вірністю відповідаємо.
Єврейські ремесляники й риболови, які не вміли ні читати, ні писати, названі апостолами, нам православнім принесли єврейську християнську віру й молитви. І ми це прийняли. Я пишу те що читав.
Фактично апостоли і їх ученики ліквідували православний слов’янський природний світ, древню віру й ідеї, перенаправили наше призначення. Ми ніби під контролем віри чужого народу з їхніми властивостями й традиціями.
Та є одна пред осторога в сучасній вірі:
1. В Біблії сказано, хто хулить на Святий Дух (Бога) гріх не прощається і будете вічно горіть в пеклі.
2. А це у вірі слов’ян.
Син Бога Всевишнього Сварог сказав:
“Ви недбало ставилися до своїх Богів так, бо є одні перед ворогом”.
Ось така колізія двох поколінь.
Напоминаю - буддисти, кришнаїти й деякі другі віри не залишили своїх Богів. А що буде з ними коли Бог Ісус судити буде людей.
Читайте Об’явлення св. Івана Богослова й можливо зрозумієте хто ви є.
А що ми зробили в нашому житті?
Чи ви знаєте древню і свою сучасну історію свого Роду? Забули!
Ми сотні років находимося під ярмом Московії, що чужі люди принесли нам чужу утопічну комуністичну антирелігійну ідеологію, яка принесла українському народу три голодомори, репресії, війни, розкуркулення, Гулаги, десятки мільйонів погибших, невинно убієнних українців. Це скоріше був геноцид українському народу, особливий удар був нанесений селянам.
Не знання прошлого свого Роду, немає майбутнього.
Та й на сьогодення історія слов’янського Роду затьмарена, а наша щоденна історія втопилася в комуністичній заразі й вакханалії. Свою Долю ми віддаємо завсігда в чужі руки на поталу, а наше серце обмануте й охололо.
Наше життя було б по іншому, не таке затьмарене. Чи не подібні ми на ведмедя, який був випущений на волю, а він щораз повертався в клітку. Тому що, коли він був у клітці його гарно годували.
А нас годують не Духовним життям, а чим попало і брехнею, і обіцянками. Ми клюнули наживу лукавства, проковтнули її й щасливі в словоблудстві. Що хочуть те й роблять з нами. А ми живемо у своїй Україні, на своїй Землі й облапошані духовно й матеріально і радіємо ніби прихвосні.
На мій погляд, ми пустили під откіс рухомий поїзд в якому живемо - Україну, свій Рід, мову, рідну пісню й себе.
Хочу попередити, я пишу про те що пізнав, не ревізую і не нехтую християнською вірою. Я в ній народився й пройду з нею своє життя.
Та хто знає, що буде. Думайте.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
В нас був півень розбишака,
До курей не можна підійти.
І кидався як собака,
Клювком вдарить, то крильми.
Мама квочку підсипала,
Яєць було десятка два
І два гусячі поклала,
Що б гусочка була.
Та не так склалось діло,
До кладки півня чорт приніс.
Подивився гордо, сміло
І враз змінився ніби біс.
Кукурікнув та й запнувся
І швидко до курятника злетів.
Ґвалт в курятнику зчинився,
Курей ганяв він як хотів.
По курятнику носився,
Що курка з гусаком була.
І на курках злобно мстився,
Ніби курка від гуся яйце знесла.
Ті два яйця були ж Гусині,
Ревність півня дойняла.
Люди, будьте щирі й милі,
Доля ж вірність вам дала.
Тож не глумитесь над собою,
Не завдавайте людям болю.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
(Пробачте жінки, я цю розмову нечаяно почув)
Я є жінка сексапільна
І кругом вродлива.
І в роботі я мобільна.
Заміжня й щаслива.
Одночасно з чоловіком
Лягли разом спати.
Не злипались мої очі,
Щось хотілось і цей час мати.
Пригорнулась до милого,
Його гладжу й цілую.
А йому нідочого,
Та й у вус не дує.
Щоб мені зробити, що сказати?
Та й з дуру стала лепетати:
-Приступай, коханий, до своєї роботи,
Бо ж настали радісні минути.
Та мій милий не дотямив про мої турботи,
Він щось говорив, ніби вода в роті. .
Ти що, мила, уже вечір,
Я відпочиваю,
На роботі притомився і турботи маю.
А в ранці, моя мила, дров я нарубаю
І води в цеберки поналиваю.
А ти хочеш робить це зараз,
Я тебе благаю.
Відвернулась я до стінки,
В серці злобу маю.
Було б стільки клопоту?
Я за все прощаю
А на другий вечір,
Лягли з милим спати.
Пригорнувся він до мене,
І став мене цілувати.
Гладить, ніжить моє тіло
Де рука хотіла.
Коли приступив до роботи,
Я від щастя мліла.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Мамо, мамо пора вставати,
Син до мами гомонить.
Зарано ще, не буде світати
Ще наш півень досі спить.
Хіба півень Сонце будить,
Й тому ранок настає.
Космічна сила Землю крутить,
Тоді ніч і день чередує.
Так то так, розкажу пригоду,
Що котилась по Землі.
Була сумна нагода,
Були знищені півні.
Це було давно й недавно,
Незапам'ятних часів.
Золоте було одне царство,
Люди славили царів.
Промайнув той час їх слави,
Загордилися царі.
Щоб без шуму довше спали,
Були знищені півні.
Один парубок завзятий,
Півня в клітку заховав.
Півень був горлатий.
Хіба в неволі хтось співав?
Та ось сталось, те що сталось,
Чомусь Сонце не встає.
Людям на думку спалось,
Кінець світу настає.
Ніч до ночі, без світанку,
Не чутно Півня, хоч вовком вий.
Нічний сич гугукав без перестанку
В димарі, ніби домовий.
Пройшов страх по всьому царстві,
Цар видає указ,
Хто розбудить Сонце вранці,
Даю пів царства й царівну враз.
Парубок ходив по світу,
Він так півня рятував.
Відпочити сів на прилавку
І пустив півня що б гуляв.
Стрепенувши Півень крила,
Він на дерево злітав,
Де й взялася в нього сила,
Півень враз закукурікав.
Все навколо зашарілось,
А на морі стався штиль.
Сонечко враз проснулось
І світати стало довкіл.
Що це! Парубок подумав,
Невже сила в Півня є,
Після співу кукуріку,
Сонечко встає.
Про півнів з того часу дбають,
Півням шану віддають.
Півні в курятнику порядок знають,
Кури яйця частіше несуть.
Те що сталось, навіки осталось,
Сонечко щодень встає.
Пів царства парубку дісталось
І царівна в жонах є.
Січень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Чи те правда, чи то снилось,
Чи насправді так було.
Два метелики розгомонілись,
Кожний про своє житло.
Один іншого питає:
Тебе раніше тут не було,
Щось тебе не знаю
Ти залетів в моє кубло.
Я в цій хаті народився.
Ти миттєво появився,
Тут скрізь стіни й скло.
Я на вогник спокусився,
Його я бачив з темноти
І крізь вікно до вас прибився,
Прошу мені допомогти.
Відлетіть у світ, на волю,
Там де сонце і вітри,
Там безкрає небо — лети, лети.
Що ти кажеш — простір, небо
В моєму мирі все те є,
І на картинах все що треба
І простір тут і все моє.
Де захочу там літаю,
Де захочу там сідаю,
Як світло включать то кружляю,
Мені навіщо твої світи.
Твій світ рукотворний
Стіни, стеля та вікно,
І твій вік двотижневий,
Богом так тобі дано.
А мій світ - це ясне сонце,
Небо, місяць й зірки.
Давай вилетімо в віконце,
Там де простір, дерева й квітки.
Я щось мало довіряю,
Світу іншого нема.
У своєму просторі літаю,
Між стінами й до вікна.
Ти не віриш я це знаю,
Та мені не все одно,
Я одне лише бажаю,
Глянь на Божий світ крізь своє вікно.
Січень 2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
З мрійним почуттям і з дрімотою,
Пірнув в осінь з головою
І в уста пахнула осінь золота,
Слабо прілим листям і травою.
Зачарований різнобарвною порою
І вітерцем шепочучи з листям і зі мною,
Сонцем, хоча не так вже гріє,
Золотистим диском наді мною височіє.
Там під небом кубляться хмаринки
Темні дощові, то білі як перлинки.
Не часто осінь тішить нас теплом,
То дощем накриє, то трусить сніжком.
Осінь вкрилася в барвисті шати,
Щоби зимоньку в красі стрічати.
І віночок наділа з осінніх квітків:
Чорнобривців, хризонтемів, жоржини й айстрів.
Листопад 2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
Між травами я народилась,
Купалась в ранковій росі.
Вище травички пробилась,
І красувалася на весні.
До неба хотілось долинуть,
А там і до сонця сягнути.
Краще між травами квітнуть,
І земною Ромашкою бути.
Щоб милуватися Небом глибоким
І купатися під теплим дощем.
Під сонечком бути зігрітим
І гомоніти з вітерцем.
Квітну я і весна буяє
Поряд Люпин, М'ята і Дивосил.
І куди не глянеш, очі вбирає
Різноквіття до небосхилу.
2022 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Сорочку мама вишивала
Червоні й чорні стіжки,
Мудро гладдю вкарбувала
Сучасні й пройдені роки.
Червона стрічка — сила Сонця,
Жагуча пристрасть і любов.
Чорна стрічка — смуток серця,
Пам'ять предків і їх мудрий зов.
Спадок Нації струмилась
На вишиванці й в серцях,
Сучасне з пращурівським злилось
Символами й в кольорах.
Вишиванка — Гордість, Мрія,
Символ Роду й Оберіг,
Радість, Воля і Надія,
Щоб нас ніхто не переміг.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
У нас над дверима було маленьке віконце,
Заглядував день і вранішнє сонце.
Розбив я нечайно з рогатки шибки,
Почали гніздиться у нас ластівки,
Батьки побачили шкоду, та було запізно
Пташки гніздо там змостили, це всім стало звісно.
З часом батьки те вікно відкривали,
Коли ластівки на весні прилітали.
До гнізда прилітала одна і та пара,
Ми подружились, пара рідною стала.
До гніздечка вони стрімко літали,
Як відчинені двері, рядом шмигали..
Коли зустрінуть кота, ґвалту не оберешся,
Тривожно цвірінькотять, ніби світ роздерся.
То крилом його зачепить, то клювком дратує
Тоді всі коти втікають, пташок більше не турбує.
Сумно стало, пташки більше не прилетіли,
Не видно й інших ластівок, де їх поділи.
Тай жайворонка тепер не чуть над полем,
Нема пісні з під неба, серце обливаєтья болем.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Вода шепче, вода хлюпоче
То струмочками дзюрчить.
Про людей вона хлопоче,
Щоб людина могла пить.
Щоб дерева і травичка
Розквітали на весні.
Для них є дощова водичка
І роднічки що є в Землі.
Вода і Сонце відрождають,
Зелений світ і людський.
Дерева повітря очищають,
Щоб процвітав світ земний.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021
На безкрайньому просторі
Де мільярди є зірок
В космічній сонячній системі,
Є окремий рукавок,
Земля-Планета там родилась,
Блакитним небом оповилась
І шле тепло у світ зірок.
Величава і тендітна,
Промінням Сонця обігріта.
Життям життю дає живому
І істотам, і людському.
Та важка Доля її спіткала
Хай би людей вона не знала,
Причина зла вони земному.
Що для людей природа?
Важно благо і нагода.
Звір не звір. Звір норму знає,
Баланс в природі він тримає.
А ти насититися ніяк не можеш
Гребеш, руйнуєш і не відродиш,
Що по твоїй волі занепадає.
Занедбали чисті ріки, моря, океани.
Та чи люди ви є добрі, ви є погани.
Повітря забруднили, землю хімікатом,
Та ще забруднили в радіоактивний атом,
Бо жадоба гріє серце, хоче буть багатим.
Зупинись, бо все не можна мати.
Дана Богом нам Земля, щоб про неї дбати.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Ось грудень в двір заходить,
По листопаду шелестить.
Де-інде снігом припорошить,
Зимою тіло холодить.
Бува відступить, теплом повіє
Ніби вдихнув зимний дух.
Про тепло людина мріє,
І одіває наверх кожух.
В грудні дні все коротіють,
Ночі темні й затяжні.
Та люди вдячні й радіють
Конькам, санчатам і лижні.
Січень, лютий завихрює,
В лід водойми закує.
Нас це не хвилює,
На лижню й коньки стаєм.
З гірки снігом пронесемось,
На санчатах із дітьми
І в курган із снігу впремось -
Сміху, радості від зими.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
Ворона до нас прилітає щоранку
І сяде на поручнях ганку.
Уважно загляне в небо у квартиру:
-Чи люди дадуть хліба чи сиру.
Та ми без вагання,
Хліб і сир кладемо з бажанням.
Не зразу ворона з'їдає поклажу:
-Чи може воронам раніше покаже?
Не стала чекати. Взяла хлібину,
В дзьобик поклала, ніби в торбину
І там примостила кусочок сиру.
Полетіла з сніданком додому з миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932698
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 02.12.2021
Жінки кохані й загадкові
Коли вбрані вони чудові.
Мужчини знають в жіноцтві толк,
Вони в полоні від чар жінок.
Та що сталося з жінками?
Чи скучають за чоловіками,
Чи їх чари полонили,
Що своє тіло оголили.
Оголили живота,
Видна пуповина,
Груди більше половина.
Оголена спина аж до ягодиці,
І видно з під-низу обидві сідниці.
Ще придумали вбрання
Тіло обгорта в об тяжку,
Видно прорізи, горби
Як відбиток на промокатку.
Ми дивились на спокусу, аж серце тремтіло
Вилазили на лоб очі, ніби щось хотіли.
Надивились, наситились на їх різне тіло,
Тай набридло, наїлися і більше не кортіло.
Я не хочу наклепати на тіло жіноче,
Краще б одному належало, тепер всім хто хоче.
І спотворене кохання не є чоловіче,
Бо інстинкт тепер вирує, аж вилазять очі.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Немає гарніше за жінок,
На нашій голубій планеті.
Вони букет живих квіток,
Завжди в жіночому секреті.
Вони приховують вбранням
Принаду, що манить і лоскоче
І будить серце з почуттям,
Душа марить і любити хоче.
І любов непрошено зайде,
Власна буде над тобою.
Світ розкриється і розцвіте
Небесною музою і земною.
І приклоняємся до їх ніг,
Кохання даримо в нагороду.
Жінки в житті — оберіг
Миру і людському роду.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Наша Ненька, Русь-Україна, нам дана Богом в рівній долі і на вічно. Вона належить народові і ніхто не має права ні продавати, ні купувати.
Продасте землю — продасте душу. Будете кріпаки, раби.
Продаж землі, як і комуністична зараза чуже нашій нації, це чуже. Воно приводить до знищення державності України, це елемент геноциду нації.
Наразі в народі зубожіння, мільйони труднодоступних людей за границею шукають кращої долі, правителі здали московії Крим, Донецьк, Луганськ, продовжується війна, а в цей час вороги придумали продавать землю. Продасте землю — продасте Русь-Україну, продасте Мову і нашу Пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Село — це мовина колиска,
В селі лунає солов'їний спів
Одягнено в калинове намисто
Купається в морі квітів і садів.
Немов чума по селах прокотилась,
Чи вихор чар уніс людей.
Тисячі сіл в ізгоях залишились,
Безмовні привиди відчинених дверей.
Хати покинуті й забуті,
Залишилося незаймане майно.
Ніби господар вийшов покурити
І залишив недопите вино.
На вікнах шторки не заслонні,
На образах розшиті рушники.
На столах обруски вишивані,
На кухні вимиті миски.
Висять на стінах фотокартки
Шкільних років, весільних і батьків
І чекають, що рідня прийде до хати,
Та марно, тьма пройшла неходжених років.
Сиротою стала Земля-Мати,
Немає топтаних стежок, доріг.
Ніхто не прийде вже до хати,
На забутий батьківський поріг.
Листопад 2021р.
Обрусок — синонім скатерки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Людські очі народились
І розмістились на лиці,
На Божий світ задивились,
Як два мудріші мудреці.
Що очі бачать то й сміються,
Два лукаві хитрунці.
Очі бачать де-інде зляться,
Бувають також брехунці.
Очі бачать та не діють,
Кинуть погляд на плече.
Руки добре володіють
І пером, і мечем.
Очі кажуть, мірку важать,
Путь вимірюють на око.
І одверто тобі скажуть,
Якщо є якась морока.
Очі сяють як кохають,
Коли відповідь найдуть,
Коли серцем відчувають,
Що в коханні вік пройдуть.
Коли хочуть очі плачуть,
Коли сум пробрав наскрізь.
Якщо кохання побачать,
Тоді від щастя повні сліз.
Листопад 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
Зима завьюжить і завихрує
Сніги в замети і кургани.
А морозенко все лютує
І все заморозить без догани.
Дерева сонні заіндіють
Одівши ковдру снігову.
І поля кругом біліють
Покрившись в зимоньку-зиму.
Сонце в небі блідо світить,
Сніг іскриться як небосхил.
А мороз болюче шкулить,
І заморозив все довкіл.
Та не все так просто сталось,
Хоч як мороз не лютував.
Тепер морозу теж дісталось,
Бо я з морозом в сніжки грав.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
В каждой сказке доля правды,
В каждой сказке просто ложь.
Мы всегда читать их рады
И на героев из сказок быть похож.
В сказке о бессмертии Кощея,
Автор ловко нас обвел.
Чтобы убить злого злодея,
Сложный путь герой прошел.
Путь как путь, был он сложный.
А кто ж герою помогал?
Герой по делу - он был ложный,
Но как герой, победу ждал.
В лесу герой встретил деда,
Дед был древним колдуном.
Он указал: Твоя верная победа
Вместе с бабою-ягой.
Пришел герой к яге-бабули,
С приказом выполнить сполна:
Накорми и взбей постели,
Подай фужер красного вина.
Яга была без предела,
На Кощея мала зуб.
И герою подала что имела
Коня, меча и несгораемый тулуп.
И сказала хитро-мудро:
Смерть Кощея на игле,
Игла на древнем дубе
В обыкновенном яйце.
Яйцо в утке, утка в зайце,
Заяц в сундуке, сундук на дубе
На золоченном кольце.
А то место охраняет
Змей Горыныч страшно злой,
Огнем все испепеляет
Все становится золой.
Но от огня ты береженый,
И конь крылатый у тебя,
Твой меч заговорённый,
Уверен будь ты у себя.
Шквал огня герой проскочил,
Мечом махнул по голове,
Голова змея отскочив
Покатилась по траве.
Наш герой мечтал у дуба,
Как ему сундук добыть.
Медведь явился неоткуда,
Чтобы дуба завалить.
Дуб упал, сундук разбился,
Прыгнул заяц и наутёк,
Неоткуда волк явился
И зайцу был уже каюк.
Из зайца вылетела утка,
Сокол влет её настиг.
Получилась вот какая штука,
Яйцо в море, в один миг.
Щука там где-то гуляла
Яйцо герою подала.
С яйца игла торчала,
Смерть Кощеева пришла.
Кощей видел все деяния
С самого начала и до конца.
Ничего не прийняв для спасения,
Своего жизненного конца?
Ловко сказочник упрятал
Смерть Кощеева в яйце,
В яйце жизнь берёт начало
В новорожденном лице.
В этом суть весьма трагична,
Чтобы иглу с яйца достать.
Надо яйцо разбить — это поэтично,
Значит в яйце жизнь прервать.
Делема стала у героя,
Разбив яйцо прервавши жизнь,
А не разбив — то зло Кощея
Гулять будет, лишь держись.
В нашей сказке герой, конечно,
Разбив яйцо иглу извлек,
Кощея зло ушло навечно.
В сказке мы извлекли намёк.
Казалось жизнь Кощея будет беспечна,
Сказочник так представил нам.
Кощей уверен, что будет жить вечно,
Но за жизнь лично не боролся сам.
Чтобы в лицо знать зло людское,
Надо пути-дороги одолеть.
В конце концов, уничтожить зло людское,
Надо объединится и мудрить.
Ноябрь 2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930117
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2021
Бджілка літає з квітки на квітку
Збирає нектар, називаючи взятку.
В кошики на ніжках збирає пилок
І летить у свій вулик через льоток.
На вході льотка стража строга,
Вона відрізняє свого від чужого.
Якщо чужак непрошено входить,
Стража жалом його колить.
Також настирних в льоток не пустять,
Крила настирним зразу відкусять
І скинуть з льотка на травичку,
Без згоди ходить не майте привичку.
А бджілка нектар в соту кладе,
Пилок в особливу комірку складе.
Бджілки з нектару мед виготовляють,
Пилок з медом в пергу переробляють.
Бджілки знають свій розпорядок,
У вулику згода і порядок.
Кожна бджілка своє діло знає
Так бджолиний рій живе і виживає.
Що споживає влітку бджілка?
Нектар і пилок що дає квітка.
Взимку вона споживає медок,
Що влітку заготовила в прок.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2021
Куди, мурашко, чимчикуєш.
Мурашник далеко ще заблудиш.
Швидко сонечко сідає за гору,
Повернись додому в пору.
На травинці зупинилась,
Навкруг себе обдивилась
І пірнула під травинку,
Там взяла якусь личинку.
Потягнула до гніздечка,
А додому ще далечко.
Тай личинка завелика,
Для мурашки ціла мука.
Подружка вчасно підоспіла
І взялись обох до діла,
Здобич разом протаскали
І в мурашник заховали.
Сонце зайшло за гору ,
Мурашки всі зійшлися в пору,
Спочивать лягли до ранку,
А личинка буде до сніданку.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Лагідне Сонечко гріє
В листочках рослин хлорофіл зеленіє.
Його споживає всяка рослина,
Для всього живого і всяка людина.
В осінь холодну настане момент,
Листочки фарбує природний пігмент.
Жовто-червоні і жовто-бордові,
А поміж ними листочки зелені.
І в різних кольорах буяє природа
Чудова і прохолодна осіння погода.
Насичені фарби кольорів розмаїття,
Осінь дарує дорослім і дітям.
Різні пігменти фарбують природу,
Людським почуттям дають насолоду.
І пестять людину кольори чаруванням,
Кожна рослина своїм фарбуванням.
Фарбує листки антоціан в червоні
Осику, хурму, кизил і дубові.
Каротин фарбує в жовто-відтінкові
Березу, вербу і дерева фруктові.
А клена листки різнокольорові
Жовті, червоні також бордові.
Влітку, весною і в осінь Україна квітнича
І у всяку погоду вона чарівнича.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Молитва фараона Ехнатона (1334 год до новой еры, тоесть до нашого летоисчислення).
Отче наш, неведомый но сущий,
Да Святится имя нам Твоё.
Пусть прийдёт Закон Твой и Свет дающий Миру Звезд и в наше
бытиё.
В этот день Ты накорми нас хлебом, и прости нам смертные долги,
Как ми прощаем перед Небом,
От соблазна и от зла обереги.
Аминь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927540
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2021
На городі, біля хати, осінь наступала
Вся сім'я городня дружно дозрівала.
Кожний має час і пору,
Щоб сховатися в комору.
Редис, редька, бурячок,
Патисон, морква, кабачок,
Часник, цибуля, кріп, петрушка
І селера темно-зелена “макушка”.
Рівні стеляться рядочки
Різно рослі огірочки,
Помідори жовті і бордові,
Болгарські перці кольорові.
Лан картоплі на півполя,
Окремо там росте квасоля,
Кукурудза, соняшник і хрін
Пахучий там зростає Цмін.
На городі край межи
Розплелися гарбузи.
Рядом ніжиться капуста,
Постернак розрісся густо.
На окремому кусочку
Притаїлися в рядочку
Кавуни і жовті дині
І баклажани темно-сині.
У садочку біля хати
Красоля, айстри, різна м'ята,
Васильки, герань, нагідки,
Ірис, барвінок і косарики.
Поряд критої криниці
Різнобарвні чорнобривці,
Також рядом кущ калини
Символ Неньки Русь-України.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Уста твои - нектар медовый.
Слегка горчат к разлуке скорой.
Время встречи не спеши...!
Ты и я в объятьях страсти,
На двоих одно в нас счастье.
Велит сердце: - Согреши...
И устремляясь в бесконечность,
Любовь двоих несётся в вечность.
Тайну сердца в вечный мир.
Песнь любви недолго длилась,
Луна солнышком сменилась.
Славный был душевный пир.
Но время жалости не имеет,
Сердце дрогнет, страсть хладеет.
Время грусти уходи..!,
Нет желаний быть в разлуке.
Томят душу боли, муки.
Время встречи, приходи..!
Предаться страстной встрече,
Уста к устам и сладки речи,
Жар в пылающей груди.
И коснётся тело к телу,
Ночи день придет на смену
И жизнь идёт в пылу любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2021
Вранці сонечко до долу лине,
Прохолодою до ніг роса спада.
По між очерету річка Гуйва плине,
І в туман впадає ніби в нікуда.
В ранковій тиші чутно плескіт риби,
Хвилями вода рябить.
Вздовж берегів плакучі верби,
Як велетні над туманом височить.
Скрізь криштальна гладь ранкова,
В зелених шатах спочива Земля,
І роса іскриться пурпурова,
Ніби перлами міняться поля.
І принада серце мені лоскоче,
І б'ється ніби в клітці птах.
Кожну мить Україна мені шепоче,
Мовою квітів і колосками на ланах.
І ранковим співом півня - кукуріку,
Ніжним трелі солов'я,
І сумним позивом зозулі -куку,
Гудінням бджілок і джмеля.
Серце завмирає в тій красі ранковій,
Ніби я злетів в небесну синь.
Духмяний аромат квітковий
Жасмин, вишня, м'ята і полинь.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Б.Антонович, основоположник блискучої київської історичної школи (В.Липинський, М.Грушевський. В.Щербаківський) на своїх викладах охоче давав антропологічну характеристику окремих народів і між ними - москвинів.
"Москаль, - говорив професор, - має довгий тулуб і короткі ніжки, і коли він сидить, видається вам високим. Коли ж устає і йде до вас, то вам здається, що він підкрадається, щоб кинутись на вас..." І професор, і студенти добре знали цю постать чужинця, майже символічну, що підкрадається до кожного вислову української душі, щоб його затерти, здеградувати, знівечити.
Цей самий професор свій вступ до історії українських земель викладав (в 70-80-х pp.) в університеті цілий рік. Лише для форми, для ока москвина - вступ до історії, а в дійсности це був перший на Україні (а в тих часах і взагалі в Європі) систематичний виклад протоісторії (праісторії) рідного краю, опертої головно на археологічних даних.
Викладав В.Антонович потаємно, тому що в царській Росії не вільно було викладати ані археології, ані праісторії. Чому так? Чи це походило з бажання і в університетах наслідувати традиції московської армії під час завоювань, а пізніше і московської адміністрації? Пригадаймо собі. Фальшували історичні документи. Фальшували навіть свої власні, не тільки чужі.
Ось, напр., 23 квітня 1734 p. Російська Академія Наук у Петербурзі вперше надумала видати історичні літописи, ідучи за прикладом Києва і взагалі Заходу. На те надійшла резолюція Сенату й Синоду, що коштів на те не видадуть, "пожене... там неіснуючі правди, що від них можуть піти спокуси серед людей". Лише 112 літ пізніше, в 1846 році, ці літописи "з поправками" змогли з'явитися в друку. Знаємо, зрештою, численні літописи, свідомо сфальшовані, щоб довести право Москви до підбитих теренів, такі як "Літопис Строганових", "Сказання про Сибірську землю", "Повість про В'ятку" і т.п. Не тільки евристика (джерелознавство) історії, але й герменевтика (аналізу) історичних джерел була так укладена, що треба б вважити її за звичайне фальшування.
Осине гніздо московських істориків принесло багато шкоди. Вони затруїли душу не одного українця, почавши від Куліша і Костомарова. І то все на те, щоб "не пішли від них спокуси на людей". Але крім небезпек від документів і сумлінної історичні аналізи й синтези існували для Петербурга й інші, ще наочніше! небезпеки. Не можна ж було фальшувати матеріяльних пам'яток історії. Треба було нищити, але як?
Остаточно можна було нищити, напр., портрети й монети українських монархів, але як чинити з цілими будівлями, містами, особливо коли вони були не з дерева? Тут на допомогу московській науці стає традиція московських воєн. Уже від початку історії Москви величезні міста, столиці розквітлих держав, як Новгород Великий, Перм, В'ятка, були стерті ордами москвинів, а їхнє населення вимордоване. Зрештою, не оглядаймося на дуже давні часи. Ось як описує подорожний-очевидець Е.Д.Клєрк (Clarke), професор з Кембриджу, здобуття московською армією (Мініхом, Долгоруковим і т.п.) одної з найбагатших перлин античної цивілізації - Тавриди (Криму) в XVIII столітті.
Ось москалі приходять до Херсонесу, повного тисячолітніх еллінських і римських будівель, статуї храмів, не торкнутих досі ані татарами, ані навіть гунами. "Руїни Херсонесу ще були тривалі й скрізь були ще навіть двері. Як лише прийшли москалі, все було відразу здемольоване. Ці варвари зайнялися своїм улюбленим заняттям - плюндруванням. Перекидали, розбивали, закопували й нищили все, чого лише досягнули й що послужило б до висвітлення старовинної історії цієї країни" (Клерк, т. II). Росіяни, як описує Клерк, що бачив на власні очі, закладають міни під античні храми, гаками розтягують мармурові блоки. І то все роблять систематично, з наказу згори.
Ось приходять до Бахчисараю, де були не тільки арабсько-татарські, але й готські, еллінські й руські (старокиївські) будівлі: "Росіяни задовольнили свою варварську насолоду руйнуванням, знищивши цілковито цю столицю. Місто було колись поділене на багато частин; грецька колонія сама займала цілу широку долину. Нові завойовники знищили її цілковито, не зіставивши каменя на камені" (Клерк, т. II). В Керчі, місті Митрадата Великого, Картагені Евксинського моря, повного пам'яток з тритисячолітньої історії, росіяни повелися найжорстокіше.
Там, зустрівши стрункий мармур славні величі, показали себе: "В Керчі, зрівнявши з землею п'ятсот будівель, вони дозволили збудувати серед руїн близько тридцяти вбогих бараків" (Клерк, т. II). П'ятсот античних будівель одночасно були знищені росіянами! Мимоволі в холоднокровного шотландця-глядача при нотуванні своїх спостережень виривається увага: "Коли б грецький архіпелаг потрапив під панування Росії, не зосталося б там теперішніх прегарних пам'яток старовинної Еллади. Зникли б Атени, і московитські вершник не зіставили б і корінця, який би показав, де було це місто.
В порівнянні з росіянами, навіть турки видаються освіченими і культурними" (Клерк, т. II). Прикладів "Нищення того, що послужило б до висвітлення старовинної історії", можна було б наводити без кінця. Ці нищення відбувалися не тільки в часі воєннім з поміччю порохових мін і залізних гаків, але і в часі спокійнім. Історики Києва уже в XIX і XX століттях зазначати, що плани нових вулиць російська адміністрація робила часто так, щоб, прокладаючи їх, усунути старовинні будівлі. Росіяни мусили це робити. Адже ж століття і тисячоліття дивилися на них з презирством з тих храмів, веж і будівель.
Адже ж підбиті чи сфедеровані народи знаходили б у тих пам'ятках віру в себе, у свою давню велич і передусім у свою індивідуальність, в красу власного, органічного життя. І це було небезпечне для російської імперії, для її механістичности (цар, військо, урядова релігія і тисячі адміністраційно-поліційних, однакових фельд'єгерів). Бо коли в органічно зв'язаній британській імперії вартість обличчя її складових частин є підкреслювана й король там є висловом ідеї співжиття, то тут було інакше. Тут цар висловлював одну ідею - підбиття, а всі сімдесят важливіших народів РОСІЇ були тільки менше чи більше колоніяльно зв'язані з метрополією-адміністрацією - Петербургом.
І тому пам'ятки гордости народів були для Петербурга динамітом, що розсаджує. Викладаючи те, як пізнати матеріяльні дороги свого найдавнішого минулого, викладаючи вперше в цілій Європі археологію, професор Володимир Б.Антонович розпочав боротьбу з Росією. Він (1830-1908) і його дружина археолог Катерина Мельник-Антонович були перші, що з великим розмахом взялися до дослідів органічних джерел України. Були тими, що протиставляли динамітові військ московських варварів динаміт археології.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021
1994 рік дуже знаменний.
1.В січні 1994 року була підписана Угода між Україною і державами Європи, за посередництвом США, згідно з якою Україна відмовляється від ядерної зброї.
На підставі цього в 1994 році був підписаний Будапештський Меморандум за підписами США, Росія, Великобританія надавши Безпекові запевнення Україні.
Так якого ж дідька Україна промовчала коли в Криму ходили де завгодно озброєні зелені чоловічки і їздила Московська бойова техніка на протязі багатьох місяців по нашій території. Промовчали, проволочили або договорилися з ворогом. Здали Крим і промичали.
Щоб задурить народ, сперлися на Мінські Угоди, які не мають ніякої юридичної сили. Поводилися, як школярі.
А зізвати Будапештських гарантів в перші дні війни, що поносило чи запор стався - мовчать по цей день.
2. У червні 1994 року Український уряд підписав Угоду про співпрацю з ЄС, це перша Угода, що її запровадила ЄС з пострадянською Україною.
Україна стала першою країною серед членів і асоційованих членів Співдружних Незалежних Держав, яка приєдналася до Угоди партнерства заради миру з НАТО.
Потом підписали Хартію про Особливе Партнерство і відкрили інформаційний центр НАТО в Києві. Де він зараз, нечутно.
Як бачите, міжнародні організації з Україною рахувалися і при Комуністах і в перші роки незалежності.
Що ж стало на протязі 30-ти років. Рахуйте самі.
Так в чім же справа, громадяни України. Думайте і не дайте Україні утопитися в недолугих діях правителів і вольготного судочипства України.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
1. 30 квітня 1945 року Україну було офіційно запрошено на конференцію ООН в Сан-Франциско.
Куди делегати прибули 6 травня 1945 року з народним комісаром заграничних справ УРСР Дмитром Мануїльським.
Делегати брали активну участь в конференції.
На конференції було піднято міжнародний статус України.
Тож 282 делегати конференції прийняли Статут ООН.
2. 22 серпня 1945 року Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН.
Таким чином Україна стала однією з 51 країн-засновниць міжнародної організації ООН.
Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1945 року підписав
голова Президії ВР — М. Гречуха.
секретар Президії ВР — О. Межжерін.
Зверніть увагу, це стасується держави Україна, не зважаючи на комуністичну Московію.
Так в чому причина торгів статусу України в міжнародних стосунках.
Що коротка пам'ять, чи з глузду з'їхали українці. Чи слабкі політики.
Чому Московія диктує нашим народним обранцям свою волю і стало очевидно, що Європа відгодована і зажиріла на Московських подачках є обманлива в стосунках з Україною.
Тай топчуться по Україні і глумляться над нами.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
По Україні течуть дві річки поспіль,
Догадайтеся, люди, з відкіль.
З Рогу одного — добра і зла,
Важка доля Вкраїни є і була.
Річка одна - їй тисячі літ
Віра і Любов — Божий світ.
В Славі живем во ім'я Хреста,
Та Доля українця є не проста.
Інша річка - їй сімдесят і чотири літ
Сльози і кров — людський гніт.
По ній припливли марксистські люди
І церкви закрили повсюди.
Дехто відмовився від Христа,
До марксистів пристав не з проста.
Не віра його туди спонукала,
А зрада душі, вигоду мала.
Орда комуністів покрила Вкраїну,
Мільйони українців звели в могилу.
Як жертва й жертовник Вкраїна була.
Чи стала на часі Вільна вона?
Осколки марксистів є ще при владі,
Забрать Україну в народу вони раді.
Хіба їх турбує Рід чи Родина,
А Мова українська для них як ніж в спину.
Є українці в них черства душа,
“Какая разница” для них хороша.
Вони в житті, як банний листок
Скрізь прилипають, там де є прок.
Та не діждетесь люди закляті,
Не будете жити в Українській хаті.
Бо Україна Вільна і Єдина
В ній розквітає українська Родина
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Я не хочу вас більше стрічати,
Бо серце вільне зможу втрачати.
І не хочеться ні жити, ні жадати
На край світу злетіти і нікого не знати.
Тай зустріти там зорі-світлини,
Щоб в серці не гасла свіча України.
Ой, Зоре ясна, засвіти сузір'ям,
Щоб в моїх думах не було зневір'я:
Що народ мій мудрий та зрячий,
Ніби тихий в житті, а в ділах гарячий.
Він уже досяг побідну вершину,
Чому ж на жертовник віддали Україну.
І знову вірите ви чужому, чи “брату”,
Що вас не погублять, ні вашу хату.
Забули про Рід свій подбати.
А хто ж буде вами керувати?
Чи зможуть сини простити,
Як ми губим Неньку, чужі зможуть жити.
Хто жити буде в Україні, хто буде співати,
Коли хочуть Українці від Ковід вмирати.
Виїжджати за границю і там краще жити,
А залишиться бідоха щоб чужих любити,
Тай захочуть їх за керівників мати,
Щоб могли Україною вільно керувати.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Піднято пласт Української історії на гору,
Ми знаємо, це завадить де-кому.
Скажу: Люди дайте простір зору
І не довіряйте Долю нікому.
Хай крапне слід забутої Віри,
Хай крапне слід козацької доби.
За Волю віддали життів без міри,
Та й зависли в часі безкінечної боротьби.
Тому нас мучить туга безкінечна
І в день, і вночі клопоти сумні.
Тому, по суті, до себе безсердечні,
В душі пусті, до мови ми глухонімі.
Та ще не у всіх погасла свіча Роду
І все яскравіше в серцях вона горить.
Це вектор слов'янам на Свободу,
Просніться, люди, хто ще спить.
Не повернеться древня козаччина,
Не повернеться кобзарський спів.
Настане час і проросте слов'янська спадщина,
В юних душах Українських дочок і синів.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Ми тридцять років незалежні!
Тридцять років в нас свавілля.
П'ятсот років ми залежні
Від Московського божевілля..
Великомученик, народе,
Коли ж ти скинеш залежний гніт?
Мова, Воля і Свобода -
Це природний ваший світ.
Хіба Україна зло вам зичить?
Ви же зрадили собі!
“Какая разница” вам личить!
Смиренні будьте на своїй землі.
За п'ятсот літ нам набридли,
Гей, в Московію свою.
З вами за столом сидіть огидно,
Ви ж дружбу не сприймаєте мою.
Прийде час ви зрозумійте,
Що ми Україна, ви Орда.
В чужих державах злом дієте,
Для людства ви одна біда.
Приходьте в гості і побратаймось,
Та й сядемо по людські гуртом.
Наливки з вишень понапиваємось
І взаємно б'ємо чолом.
2021р. Серпень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2021
Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш,
Чому своїх пташенят ти не годуєш.
Додаєш мені жалю, жалю і печалю,
Сина свого я з війни чекаю.
Ой я тугу маю, та ще й велику,
Пташенят моїх вороном забито.
Ой, орлице сиза, я не досаждаю
Бо закон природи я пташиний знаю.
Ой, орлице сиза, жалібно воркуєш
Ти нове гніздо щорічно будуєш.
А війна на Україні кінця не має,
І наших синів навічно забирає.
Чи є правда на світі, чи її немає
Маю сина одного, війна не минає.
А хто дбає за війну - п'є і гуляє,
І своїх діточок на чужині навчає.
Гинуть наші сини, сини України
І залишають на чужих свої дружини.
Зростуть на Україні дуби і калина,
Та під ними буде любуватися чужа людина.
2021р. Серпень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
Сини України, жаданої Волі,
Ви встали за Неньку, за Волю її.
Ви встали за Неньку до бою без зброї,
Віддавши серця непокірні свої.
Життю або смерті, щоб квітла Вкраїна
Й народ України від сну розбудить.
І крапля по краплі світлом рубіна
Життя непокірних яскраво горить.
Під небом блакитним на чорнім граніті,
Який ліг на груди мільйонів людей.
По волі отців, що в гранітах одіто
Дорогу життя забрано у дітей.
Смерть або Воля - путь єдина,
Батьками спотворена, та потрібно йти.
Батьки прокиньтеся! Вмирає дитина!
Життя віддає, щоб вас зберегти.
Першопроходцям в боротьбі за незалежність України, присвячується, 18 жовтня 1990 року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Президентом став я просто.
За славу дбаю та малого росту.
А завись боляче пече,
Людям всім я по плече.
Злоба свербить, як та короста.
Як президент, я з вами жив
І вашу кров потроху пив.
Наробивши лихоліття,
Щоб панувати в цім столітті.
Народ мене ж благословив.
Безмежні він надав права,
А я сказав страшні слова,
Що сколихнули увесь світ:
-Буде ядерна війна,
Фінальним буде мій салют.
Я буду бачити здаля,
Як народ помре без бою.
Тілами вкриються поля.
Один у світі залишусь я,
І буду світ тримати під собою.
Дарма ти мучишся, маля,
Земля Свята і не твоя.
На світі ти один маніяк,
Тебе заїсть земний черв'як,
Не глумися над собою.
Ти посягнув на божий світ,
Твоє не збудеться повік!
Світ праведний не з тобою,
Якщо залишися - то ізгоєм.
По суті ти не-до чоловік.
2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2021
Відчиняйся стара, хато,
Розкривайтесь вікна, двері
І повідай нам багато,
Життя діда й баби при цареві.
Була хата невеличка,
Під соломою на даху.
Була клуня і криничка
І пару буслів на верху.
Волів мали круторогі,
Віз, ярмо і плуг,
Серп, граблі і вила трирогі
І коса косити луг.
Мали кури і корову,
Пара песиків, котів.
Сад вишневий, грушу медову,
Гнізда ластівок, шпаків.
Реманенту небагато:
Ступа, жорна, рогачі,
Лопата - хліб у піч саджати,
Коцюба — виймати з печі.
Сім'я їхня невеличка -
Тато, мама, п'ять синів
І донька — синам сестричка,
Сім'я дружних господарів.
Свої лани засівали
І збирали врожаї.
Взимку в клунях працювали,
Молотили зернові.
І на пана працювали ,
По чотири дні,
Попові також помагали
Добродушні трударі.
Було у них все до столу:
Хліб, кваша, пампушки,
Борщ, печеня, огірки з розсолу,
Вареники у сметані і галушки.
На вечірках нитки пряли -
Кужіль, прядка, веретено.
Про життя пісні співали,
Шутки й весело було.
На свята збирались гості,
Розмови дружні вели.
Все було у них по честі,
Та з Росії прийшов час пітьми.
Комунізм в чужім обличчі,
Це для них життя нове -
“Радужне життя рай-птиці”.
Воно не їхнє, а чуже.
Віру в Бога скасували,
Свої порядки навели.
Церкви в склади перетворили,
А священиків до тюрми.
Потім братки-комуністи
Прийшли в хату на зорі.
Не хотіли вони сісти,
Крали все, що у дворі.
Клуню діда розібрали.
Волів до воза запрягли,
Ще й зерно усе забрали,
Все під чисто замели.
Ступу й жорна роздробили,
Прядку у печі спалили.
У печі горшки побили,
Бочкове засолення розлили.
Що ж, зосталась пуста хата
В рік поточний тридцять третій.
Все майно і харчі забрато,
Час настав голодної смерті.
І прийшла смерть-злюка
Мого діда забирати.
Хіба є страшніша мука,
Щоб від голоду вмирати.
Так від штучного голодомору
Вимирав вкраїнський Рід:
Двадцять перший рік помору,
Тридцять третій — геноцид.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021
Зорі тобі вказують долю,
По волі Господній - то є...
Чому ж ти обравши неволю,
Чому зневажаєш своє?
Минуле життя півзабуте,
Вкраїнських родин і рідні...
Хіба це життя - то спокута
На рідній землі.
Над нивою пісня не лине,
Коли за плугом ідеш.
Під скибою доленька гине,
Коли облоги ореш.
Хіба ти господар в полі,
Хіба ореш, сієш своє?
Коришся чужій волі,
Ужинки чужий спожиє.
Чому ж не турбує причина ,
З ким і куди ти йдеш.
Тобою керує чужа людина
І ти як невільник живеш.
Природні багатства дала Україна,
Щоб ви не були в журбі
І Ненька гукає до сина:
-Не зраджу тобі..!
Не зраджуйте святої долі,
Яку з першим подихом взяв.
Будучим господарем в полі,
За працею пісню співав.
А Ненька все те, що сієш,
Не ділить на зло і добро.
Будучим вільним, зумієш
Сіять на щастя зерно.
Доле, дай людям прозріння
Рід людський не губи.
Хай українець не сіє насіння,
З якого зростають раби.
Хай рабство спливає у вічність,
Як сорок Мойсеєвих літ.
Нескорену волю і єдність
Відродить вкраїнський Рід.
(Цей вірш, як варіант вірша Доля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021
.
Пробачте за першу і другу прозу, більше не буду так писати. Пробудіться!
Короткий огляд трагедій - цензура, анафема і драма української Мови.
По кожному конкретному указу були дії заборони української мови і культури з 1626 по 2017 роки.
1. З 1626 по 1696 роки було 8 указів.
Митрополит Йосип Краківський за акафістом, вилучали з церков всі книги українського друку, а завезли російські. Українські книги забороняли продавати і купувати. Цар Михайлов Романов наказав спалити всі українські книги. А друкарів карати смертю. Польща також доклала зусиль по забороні українського друку і вживання української мови.
2. З 1709 по 1786 роки було 18 указів.
Укази Петра 1, Імператриці Анни, Катерини Другої укази були
на вилучення старовинних свистків, книг всіх видів і їх спалення. Всі науки в Україні проводить тільки російською. Всі словники були виправлені чи знищені.
Синод РПЦ з шкіл вилучав букварі, дитячі книги, все вилучали і спалювали, що пов'язане з українською мовою.
Переслідували музикантів, письменників, художників.
Українську мову називали спотвореною польською, російською її називали собачою.
3. З 1804 по 1895 роки було 21 укази.
В школах і в вузах ввели тільки російську мову, на Західній Україні тільки польську. Закрили ведучі університети, Львівський, Києво-Могилянську академію. Конфіскували всі книги з мечетей, з церков і монастирів, ліквідували УГКПЦ, страчено сотні священиків, розгромили Кирило-Мефодіївське товариство, заборонили Шевченка. Забороняли українські свята, театральні українські вистави. Провідних діячів українських висилали з України. Хто не знав російської мови називали їх інородцями . На Східній Галичині Австро-Угорщина замінили українську мову на латинь, а поляки ввели польську. Читайте Емський і Валуєвський указ.
Я завдаю питання :-Чому так боялися української мови?
4. З 1903 по 1916 було 13 указів
Українознавцям забороняли викладати українською і її вивчати, закривали приватні українські гімназії, закрили “Просвіту” по всій Україні, в самій Росії присікли культуру і освіту, заборонена 100-річчя Шевченка,
На всі посади назначити тільки росіян і неукраїнців, тому що Україна це частина московії, Польщі, Австро-Угорщини і такої держави і мови не існує. Столипін наказав закрити всі українські товариства, видавництва, заборонив розмовляти українською на всіх масових зустрічах. Масові арешти діячів культури, науки, мовних вчених. Знищено українські школи і вузи, бібліотеки на Кубані і Далекому Сході і по всій Росії.
До відома на Кубані розмовляли українською мовою були школи і вузи.
5.З 1926 по 1989 було 29 указів (наказів)
Арешти і розстріли діячів культури і просвіти, хліборобів, докторів воєнних, знищили останки українські середні школи, вузи і факультети, газети, журнали. “Кого не поставимо — розстріляємо” — це з оригіналу.
Населення з Полтавської області висилася на Сєверний Кавказ.
Сталінські (комуністичні) репресії, три голодомори (умерло голодною смертю понад 8 мільйонів), розкуркулення, репресії проводилися по указу “Українському буржуазному націоналізму”, заборонено журнал Україна, Радянський Львів, Дніпро, Барвінок, Перець.
Страшні винищення українців під час війни (воїнів українців убито понад 2,5 мільйони, а громадян українців убито понад 7 мільйонів), після війни 1947 (операція Вісла - знищено біля 1 мільйона українців) і в 47 - біля 1 мільйона вимерло в тяжких муках від голоду, я свідок), знищена інфраструктура України.
В 47 Жуков підписав наказ, про виселення всіх українців в Сибір, на Далекий Схід, Казахстан.
Все описати це буде тисячі сторінок. Росія робила постійний репресивні дії викоренення української мови, культури і народу-нації. Йшло повна русифікація.
Що характерно, що ми не перечили, тихо повзли до кончини. Хоча були окремі повстання на Полтавщині, Кубані та їх до нитки війська нищили.
За границею бачили як гине наш народ під чужим неукраїнським марксистським (сатаністським) вченням і мовчала.
6. З 1993 по 2017 було 8 постанови ВР, міносвіти.
Вбито кілька десятків активістів українських партій, та організацій — Михайла Бойчишина , Чорновіла, спалена хата-музей Шевченка.
Видавництво преси було у відношенні 1 до 10. Одна українська, а десять російських. Київ говорив російською, та що говорить в Києві було проблемно знайти українську школу для моєї дитини в 1975 році. Я вчився українською мовою, а в інститут здавав російською, це був кошмар складати іспити і також вчитися.
В Росії закриті всі українські школи, бібліотеки, музеї. Нещодавно, останній український музей в Москві закрили, а позавідомчого посадили. Україна мовчить, глуха і заніміла. А Путін за своїх війною пішов.
Що характерно, в Росії проживає декілька мільйонів українців промовчали, затихли як миші. Сором.
Голова ВР Литвинов і Янукович підписали у 2012р. мовний “закон Ківалова-Колісніченка”, який узаконює російську мову на сході і півдні України, а наша ліквідована.
Та й сьогодні нові обранці товчуться по моїй рідній мові - муляє. Свята Мова сатані не подобається.
Не шукайте ворога, він наш, рядом за обіднім столом, в кіно, на вулиці.
Нашу мову і пісню душать, нищать — Боже творіння невмируще і непорушне.
Нація жива, Мова жива з Вірою і з українською Піснею ми нездоланні.
2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
1. Земля України — це наша Земля, споконвіку була, є і буде, ми вільний народ на свій Землі.
2. Коли народ забуває зв’язок поколінь, тоді відбувається неповторне — зникає Рід, народ, нація.
Святість крові і Мова є основа Роду.
3. Коли забуваємо історію предків, то зараз не знаємо куди йдемо, не маємо вектора і коріння по рублене і викорчуване. А що проросте?
4. Коли ми недбало ставимося до Богів і так бо є незахищені перед ворогами.
Віра - найвища цінність народу. Коли народ покидає свою Віру — покидає свою душу, він служить чужим Богам, він може бути тільки прислужником чи рабом. Що і отримуєте на сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021
Гортаю сторінки життя.
Кожна - безмежне поле...
Чому зійшов у тінь забуття,
Чому тобі зраджую, Доле?
Де перехрестя чи розбіг доріг,
На котрім згубив рідну мову?
Обачності тій запобігти не міг.
Пісню забув колискову.
Хочу вернутись на отчий поріг,
Там вперше ступив я ногами.
На берег у квіти стежинкою біг,
По росах бігав лугами.
Почути, як пахнуть кущі бузини,
Буслів, що в гнізді цокотіли.
Та роки спливли із давнини,
Тільки у сні воскресали.
Нині згукнеться дитинство мені,
Як пісня, як клич журавлиний.
Довірливе серце стліває в вогні,
Підрізані крила орлині.
Злетіти не можу у небо, у синь
Вільно розправити крила.
Окинути зором всю далечінь,
Що мені доля судила?
Не славне здобулось моє майбуття,
Згасла лампада в покутті.
В минуле зійшла Багата кутя,
І свята предків забуті.
Ніби живу без святої душі,
Та серце не знає зупину.
І споживаю твої книші,
І топчу тебе, Україно.
З роками збагнути я зміг,
Батькові мудрі поради.
Неньку любити не треба доріг,
Тільки одна веде до зради.
Можливо в краплинці крові
Прокинеться клич моїх предків.
Та роки пливуть, як свічки воскові,
Зворотних нема перехрестів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
Лелека додому летить щовесни,
Він - символ життя та земної краси.
Лелека летить до людей на село
І людям дитину дає на добро.
Лелека кружляє, людей десь нема.
Дитину кому? Шумить лиш трава.
В небо лелека з тривогою звивсь.
Може, зі шляху пташиного збивсь?
Землю він зверху довкіл оглядав,
Рідні краї клекотанням вітав.
Лелека не збився, так воно є:
-Я тут родився і тут житло моє.
Онде болото, що влітку ходив
Своїм малим діткам жабок ловив.
Онде озера в рогожі стоять,
Водив там діток і учив їх літать.
Лелека не збився, так воно є,
Полями там Прип'ять змійкою в'є.
Там гралась у водах людська дітвора,
Що в зграї збиралась як літня пора.
Діток для людини лелека приніс...
Та клекіт лелеки поглинув лиш ліс.
Іржавий, сухий. Страх птаха пройняв-
Дитину людську він у пір'я ховав.
У “прірві” не видно живої душі,
Дитячого сміху не чутно в тиші.
Село де стояло, видніють хрести
О, Боже мій милий, мене ти прости.
Лелека сили уже більше не мав,
На поле смерті він тихо сідав.
Почула Земля: - О люди, простіть!
Лелекам гукнула: - В цей край не летіть.
Памяті Чорнобиля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Нахились наді мною
Раннє сонечко з росою.
Земля-Мати квіт пахнула,
Вітром літечка дихнула.
Розстелились берегами
Різнотрав'я з квіточками.
Валки косять косарі
Сінокоси запашні.
А слідом лелеки ходять,
Коників і жабок ловлять.
На сніданок прилетів
Стайка гомінких шпаків.
А попереду косарів
Юрба ластівок, стрижів.
З під коси комашок ловлять,
Своє діло справно роблять.
Всім і всяк є робота
Косарям в росі косить до поту.
Птахам в росі комах збирати,
В дружбі кожному є про що дбати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2021
Не рахуйте своє довголіття,
Не турбуйтесь за пройдений вік.
Ви ще українці із тисячоліття,
У вас друзі, рідня і пройдений рік.
Українському Роду і Слову
Більше тисячі літ.
Наш Рід не бажав зла нікому,
А вороги гублять Мову і Рід.
Чому ж піддалися на спокусу,
Мову і Рід згубить.
Українець, ти продаєш душу!
Бог вам зраду не простить.
Українському Роду нема переводу,
Віра і мова - пісня душі.
Славу і Волю українського народу,
Людським силам не скрушить.
Квітень 2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021
На даху сидів лелека,
Гніздо велике там змостив.
Йому літати недалеко,
На річці жабок він ловив.
Одинокий жив все літо,
Пари він чомусь не мав.
Але радісно й привітно,
Він мене щораз стрічав.
Опустивши трошки крила,
До верху голову підвів
І шипів “хіш-ша” щосили,
Дзьобом дрібно цокотів.
Я у відповідь вклонявся
І вітав його як знав.
Він на мене дивився,
З ноги на ногу ступав.
Лелеки всі гуртом зібрались,
Відлітали в теплий край.
Наш лелека злетів прощатись,
В слід йому: - До нас знову прилітай!
Коли холод закінчився,
Весна повіяла теплом.
Лелека в парі повернувся
На своє кубло.
Вони зростили п'ять маляток,
Малеча стала на крило.
У природі це порядок,
Що живе плоди дало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Мово, мово ти Роду основа,
Ти радість несеш до серця, душі.
Де-інде смуток буває від слова
І іноді спокій знаходиш в тиші.
Слово до слова - Роду мова,
Піснею лине крізь різні віки.
Сила єднання в коді слова,
Лягаєш в ніжні чи грізні рядки.
Мово, мово ти Роду основа,
Вселяєшся з роду ти в немовля.
Слово Мама - немовляти мова,
Це мова з дитиною так розмовля.
Слово до слова в душі світлиця,
Мовою квітів плекаєш дитя.
Мова є мудрість, національна скарбниця
Рід від тебе черпає життя.
Мово, мово ти Роду основа,
Вишиванку вписала узор на канві.
На писанках ти кодове слово,
Воно невмируще в Роду на крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Ти, Україно, незламне творіння,
Люди і мова мов кремінець.
Вороги над тобою як вороння,
Та пісня і меч крушать на внівець.
Чому ж, Україно, ти підневільна
Керують тобою завжди чужаки.
Хоче чужак, що б ти заніміла,
Щоб панувати тобою на віки.
Слово українець - чужім як сокира,
Слово українське для них - гострий меч.
А хто зазіхав їх забрала могила,
Боже творіння людям не зреч.
У нас, українців, душа много грана,
В трудах ми хочемо радість збагнуть.
Ми ніби птаха, що на крилі рана
І не можемо у ввись сягнуть.
Відкрито гнітить нас внутрішній ворог,
Із зовні московський спрут.
Чому ж українці не б'ють на сполох,
Чи може спокійно кончину знайдуть.
До людської душі чи словом долину,
В тому є моя частка вини.
Заспіваємо гуртом “Червону калину”,
Ми ж є України Дочки й Сини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2021
Бог на землю давши воду,
Не більше, не менш людському Роду.
Вода для всіх у рівній долі,
Тваринам, птаству що на волі.
Частково в хмарах зберігає,
Дощем Землю напуває.
В добавок сонячна погода
І буяє вся природа.
Щоб були струмки, ріки,
В горах є льодовики.
Вода тала з них стікає
І всю живність напуває.
Як ми ставимось до води?
Губим ріки і Пруди,
Десь взяли неясні моди,
В річку кидати відходи.
Та в добавок ще біда,
Людина сушить болота.
Вода струмками витікала,
Пойму річки наповняла.
Люди ріки перекрили,
Життя в ріках зупинили.
Зникло сотні малих рік,
З підземелля зник родник.
І людина не вчиться,
Як з природою зрідниться,
Як продовжить життя Роду
Берегти земну природу.
Природа райська на Землі,
Та знову ступили на граблі.
Надра грабають безмежно,
Ліси нищать безбережні.
Землю голу залишають,
Кораблі ладнають.
На Венеру, Марс летіти,
І там надра патрошити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2021
Україно, хіба створена ти
На наругу, паління, руїни.
Тебе гнобили свої і кати,
Кров'ю людською тебе поїли.
Народ захищав своє буття,
Землю, майно і свободу.
Нескорений, віддававши життя
На процвітання майбутньому Роду.
Віра й довіра нам Богом дана,
Ми довіряли, як самі до себе.
Мова священна і віра свята,
Лине по світу й до неба.
Та наша довіра, як Дамоклів меч,
Зависла над нами тлінням.
Чи є воріття, путі-шляхів втеч?
В нашій довірі гинуть покоління.
Тернистим шляхом на волі біжім,
І в пам'яті предків шукаємо рятунку.
Обнявшись в довірі з обранцем чужим.
Летимо в нікуди, в смертельнім поцілунку.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2021
Жінки для втіхи чи любові?
Та втіха і любов в одній змові.
Важко пізнать їх в ночі безсонні,
Бажання втіха будить бездонні.
Панує втіха з вечора-ночі,
Опісля ситий нічого не хоче.
Чи зізнаєшся після в щирій любові,
Якщо почуття опріснілі і безмовні.
Ніби була й не була насолода,
Для втіхи була миттєва нагода.
І знову хочеться нове любити,
Бажання тілесні задовольнити.
Любов без меж, завжди щось хоче,
Душу манить, то серце лоскоче.
Вона до всіх однаково лине,
Воно ж є втіха, наситившись плине.
По світу любов широко гуляє,
Вона в садах і в квітках розквітає.
Рубіном іскриться в фужерах вина,
Солодка любов, та від втіхи п'яна.
Людині дано в душі розуміти,
Кохання і любов потрібно різнити.
Все любить, що природа зростила.
Кохання, це життя в злагоді і мирі.
Кохання дано мужчині і жінці,
Воно не питає в якому ти віці.
Кохання за щастя людей дбає,
Продовжує життя, воно розквітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
Найкращий суп у світі,
Борщ у гамі розмаїтті.
Його смакують усі люди.
Для дощу він також блюдо.
Я радію дощу і борщем пригощу:
“Іди, іди дощику
Зварю тобі борщику,
Мені каша тобі борщ,
Щоб густіший падав дощ.”
* *
*
Крізь тисяч-тисяч літ,
Шле борщик нам привіт:
Борщик моєї бабусі,
Борщик моєї матусі,
Борщик моєї родини,
Борщик моєї Русі-України.
Святкує борщ своє довголіття,
Смачно тепер дорослім і дітям.
Гама його кольору різного
Зеленого, білого до темно рубінового,
Брунатний коли зварений з квасом,
Також приємний і пісний, і з м’ясом.
Борщ подають, як десерт, на весіллі,
Вранці коштують його на похміллі.
Він на обід традиційно недільний,
В меню українців він незамінний.
Борщ подають на свята, на хрестини
В ньому є сила єднати родини.
Кладуть до борщу такі компоненти:
Моркву, цибулю, буряк і томати,
Потрібно їх злегка тушкувати,
Потім в бульйоні недовго варити,
Також додати картоплю, квасолю
Добавте також часникову долю.
Капусту, гриби і квас заливають,
Салом його також заправляють.
Щоб колір зберіг оцет дають.
Гвоздику і тмин, перець кладуть,
Лавровий лист, сіль і сметану,
Петрушку, окріп і цукор по фіналу.
Борщ український багатоликий,
Вибір сортів дуже великий.
Рецепти борщу можливо творити,
Кожний свій борщик може зварити.
Справжній борщ український це ізюминка,
Його може зварити лише українка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Хочу прильнуть к твоим устам,
И быть объятым теплотою.
Коснуться нежно к персам,
Мужской волшебною рукою.
Бутоном роз ответишь ты.
Взметнёшься пламенем рубина.
Околдовав мои мечты,
В объятьях ты меня пленила.
Тепло пунцовых твоих губ
Ангела любви будили.
В порыве нежности был груб,
Нам желанья вторили..!
Как дерзок, властен и могуч
Порыв любви и нет терпенья.
Твои глаза, как солнца луч,
Сожгли во мне сомнения.
Целуясь сладко вновь и вновь,
Как будто мы одни отныне...
И пьем мы с жадностью любовь,
Как влагу путник у пустыне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904821
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2021
Ми що, спізнились?
Чи вранці Богу не молились,
Чи проснулись не в той час.
Нам путь не стелить божий глас,
В життєвих буднях заблудились.
Тай раді за свої пусті думки.
Бог давши благо за любки,
Що не блукали на розпутті.
Бува не знаємо думок суті,
Життєві навмання торимо стежки.
І в блуднях цих живем безпечно,
Та туга душить безсердечно
І в день і ніч лише клопоти сумні.
А до своєї долі ми німі,
Та лише булькнемо словечко.
Тай під чуже крило пірнем.
І славить будем з новим днем
Обраних вожаків, хвалити.
А своїх героїв ганьбити
І жити в тлінні під чужим крилем.
Предків віру й мову під забули,
Рід свій під корінь рубанули.
Саджанці тепер нові ростуть.
Чи сумнівну вони обрали путь?
Чи своє призначення збагнули?
Ще рано складувати зброю.
Станьте самі собою,
Сини і Дочки України!
Нащадки древньої слов'янської Родини.
І Віра й Правда буде жить з тобою.
2021.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
На вулиці тихо, сиро й самотньо,
Святкових немає убрань, прапорів.
А люди ще сплять безтурботно,
У вікнах не видно вогнів.
Київ спить, ще темінь довкола долає,
Та зірка Аврори сон з кліпів зніма.
Прокиньтеся - свято вітає.
Єднайте рука до руки ланцюга!
Вставайте — недобра година,
Сліпила вам очі багато віків.
І вірте людині людина -
Це поєднає моєї Вкраїни синів.
Ненька-Україна, як рідна мати,
Свято Єднання проспать не могла.
Людям тепло змогла передати,
Крига з душі відлягла.
Правда в Україні вставала
І люди вставали, й рука до руки
Тепло, єдність силу давали,
Живим ланцюгом єднати віки.
Їм в очі кидали незгод перепуття,
Під прапором ідола з кашкетом в руці.
Ніщо не може здолати майбутнє,
Де руки єдналися, як кільце в кільці.
Море людей зійшлось на річницю,
На вітру майорять Синьо-Жовті Прапори.
Це символ життя, ніби небо й пшениця,
Що предки нам в руки із рук віддали.
На віче зійшлись на майдані Софії,
Співаючи гімн, сотні тисяч людей.
І клятву дали Україні
На єдність, на вірність, за волю дітей.
І клятва згукнулась по світу.
Відбилась в серцях українських родин.
Вітали Україну із святом віку,
На єдність, на вірність і клялись, як один.
21 січня 1990 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Внесу ясність в іпостасі,
Які пройшли крізь віки.
З книг древніх мною взяті,
З них написані рядки.
Не судіть завчасно,
Описання з древніх літ.
Хай у пам'яті не згасне,
Наш слов'янський Родовід.
Зірками з неба до нас світять,
Наші пращури, діди.
І вони ще вірять,
Що не вгасли їх Роди.
Ми загубили память з Родом,
І не знаємо куди йдемо.
Підкорені чужим народом,
І себе впрягли в ярмо.
Ми не бачимо в житті цілі,
В словах чужім мичим.
Гинуть-тануть покоління,
Слов’янських родин.
Мелють нас ворожі жорна,
Рід слов'янський погубить.
В серцях наших Волі зерна -
Настав день їх розбудить.
Хочу дещо пояснити,
Про дохристиянський Рід слов'ян.
Чи зможете прозріти?
Якщо ні! Ти ви бур’ян.
* * *
За мільйони тисяч літ,
Народжувався світ,
Була Земля молода,
Кристально чиста вода.
До небес сягали гори,
Первородні ліси і доли.
Ще не кошена трава,
І всяка була звірина.
Птаство в небесах літало,
А Земля людей не мала,
Творця Землі бракувало,
Щоб Земля як Раєм стала.
Перстами Бог створив людину
І поселив на Україну.
Своїми їх назвав синами,
Рід людський назвав слов’яни.
Дав їм плуга, ремесло,
Щоб зерно на ланах росло.
І навчив їх майструвати,
Про свій Рід і сім’ю дбати.
Дав молитви Бога славить,
Як життям і Родом править,
Бога-Сина для путі,
Щоб не збитися в житті.
Бог їм дав знання природи,
Календар про змін погоди.
Розуміть будови світу,
Землю нашу і її орбіту.
Їхній світ - це світ богів,
У всякий час і всяких днів.
Славили богів в любій нагоді,
Вони діти богів і природі.
Законі світу поважали
Ява, Права і Нава з дитинства знали.
Зоряний Закон Троїця:
Святого Духа, Сина і Всевишнього Творця.
* *
*
Про сім'ю слов'яни дбали,
Діток з колиски научали,
Батьків поважать,
Родовід дослівно знать.
Поіменно знать богів,
Свята і колядки спів.
І щоб померлих поминали
Крашанками і книшами.
Дівчаток вчили вишивати
Тіла в чистоті тримати.
Знати зілля, різні трави
Готувать до столу страви.
Господаркою бути в домі,
Щоб ситі були і здорові.
Приймать гостей до ладу,
Надавати мудру раду.
Хлопчаки повинні знати,
Як Землю і Рід охороняти.
На чужі землі не ходити,
Богів Роду не гнівити.
Вчили ниву обробляти,
Сіяти, врожай збирати.
Різне знали ремесло,
Коріння Роду так росло.
Коли діти підростали
В дорослі їх приймали.
Що в юності надбали
Іспити Волхвам складали.
Були статні слов'яни,
Стрункі, красні і рум'яні.
Нездоланний бувший Рід,
Їм завидував весь світ.
Життєвий знали кругообіг,
Бог суддя їм і оберіг,
Волю і Славу слов'яни знали.
З часом християнство признали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Доля українців - це Воля,
Такими Господь нас родив...
Чому ж обравши неволю,
І ярмо рабства на себе одів?
Минуле життя півзабуте,
Вкраїнських родин і рідні...
Хіба це життя було - то спокута
На рідній землі.
Над нивою пісня не лине,
Коли за плугом ідеш.
Під скибою доленька гине,
Коли облоги ореш.
Хіба ти господар в полі,
Хіба ореш, сієш своє?
Коришся чужій волі,
Ужинки чужий спожиє.
Чому ж не турбує причина ,
З ким і куди ти йдеш.
Це ж Ненька - твоя Україна,
Для неї, людино, живеш.
Природні багатства дала Україна,
Щоб ви не були в журбі
І Ненька гукає до сина:
Не зраджу тобі..!
Не зраджуй святої долі,
Яку з першим подихом взяв.
Бувши господарем в полі,
За працею пісню співав.
А Ненька все те, що сієш,
Не ділить на зло і добро.
Будучи вільним, зумієш
Сіяти на щастя зерно.
Доле, дай людям прозріння
Рід людський не губи.
Хай українець не сіє насіння,
З якого зростають раби.
Хай рабство спливає у вічність,
Як сорок Мойсеєвих літ.
Нескорену волю і єдність
Відродить вкраїнський Рід.
(Цей вірш, як варіант вірша Доля)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Створив Бог Сонце, Небо.
Життєву силу дав Землі.
Створив подібних Себе,
Адама і Єву в любові.
Щоб родилась плоть від плоті,
Між людьми любов була.
Творча мудрість в роботі,
Єву Бог створив з ребра.
Та все тут, не так-то просто,
Бог задумався над цим.
Єва буде нижче ростом
Від Адама і тілом другим.
Жінки будуть дуже капризні,
Тьма у моді пристрастей.
Жінки будуть різні.
Однотипних не було людей.
Щоб жіноче тіло було біле
І жадали чоловіки.
Бог зібрав з усього світу
Квіткові білі пелюстки.
І додав для розмаїття
Жовті, темні кольори.
Що жіноче різноквіття,
Було вічне і без пори.
В уста додав Бог меду
Ложку терпкого вина.
Муж буде мати насолоду
І щоб любов хмільна була.
Очі жінки вбрали небо
З промінням Сонця і зірок.
Бог додав бо це так треба
Росинки з вранішніх квіток.
Це Божий є вінець творіння,
Адам і Єва — людський рід.
Плодіться, ви життя насіння,
Любов’ю наповняйте Божий світ.
З шість днів скінчив творіння,
Бог на сьомий день спочив.
Землю, люд і їх насіння,
Благословив і освятив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Моя Україно, буди сплячу Волю!
Ти тисячу літ в неволі живеш.
Виборемо Волю, людську Долю,
Ненько - Вкраїно, ти розквітнеш.
І встала Вкраїна - збулися мрії,
Світлим шляхом йдемо в майбуття.
В єдності нашій нездолана сила,
Ми і Вкраїна - вільне життя.
Руки робочі та мозолисті
Твій Прапор підняли з руїн.
Кольору він колосків золотистих,
Сяє від нього небесна синь.
Люди зібралось на віче в столиці,
Славили Прапор в храмі святинь.
Гомін стихає, радість на обличчі,
Одвічне бажання збулось поколінь.
Вдарили дзвони святої Софії,
Відгук історії - відгук віків.
Люди співають святі літургії,
Благословення просять в богів.
Навічно засяяв, Прапор Вкраїни,
Піднятий на мачти мирних вітрил.
Станьмо за Волю Неньки-Вкраїни,
Станьмо під Прапор всі, як один!
24 липня 1990 р. пам’ятний день
народження Синьо-Жовтого Прапора України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Зацвіла черемшина у веснянім саду,
Назустріч я до дівчини прийду.
Заглянути в очі її чарівні,
Коханням запали в серце мені.
Наші очі зустрілись віч на віч,
Дівочі бездонні, як зоряна ніч.
У тій глибині себе я втопив,
Як же без них роки прожив.
В щасливу мить з тобою зустрівся.
На світ я ніби знову родився.
У серці шквал вирував,
Казалося молот в кузні кував.
Тебе зустрів і відчував,
Що пара моя, тебе покохав.
І в мене надія була,
Щоб ти коханням відповіла.
Цвіте черемшина, п'янкий аромат,
Духмяно зустрів нас квітучий сад.
Обоє стрілися, за руки взялися,
Уста до уста в поцілунках злилися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Слава, Слава Україні й Народу Слава,
Ми народ від Роду вільний і вільна держава.
Синьо-Жовті наші стяги й Тризуб від Бога,
Наша єдність непорушна з нами перемога.
Приспів
Здобували перемоги за нашу свободу,
Горді й вільні ми нащадки козацького роду.
Ми крокуємо життям Слави й нам Сонце сяє,
З нами Віра, з нами Правда і Воля святая.
Слава, Слава Україні й Героям Слава,
В боротьбі в завзятій праці ти міцніша стала.
Ми на стражі, Україно, щоб у мирі жити,
Землю-Матір шанувати й добро творити..
Приспів
Слава, Слава Україні й українській мові,
Силу має непоборну у святому слові.
Від Карпат до моря й Дону мова наша лийся
Гомонить вона піснями, весь світ пробудився.
Приспів
Пісню разом заспіваємо - Слави-Перемоги,
Вороги до нас забудуть путі й дороги.
Розквітай моя, Вкраїно, вільно будем жити,
Сад вишневий і калиновий та жита ростити.
Душу й тіло ми поклали за нашу свободу,
Горді й вільні ми нащадки козацького роду.
Ми крокуємо життям Слави й нам Сонце сяє,
З нами Віра, з нами Правда і Воля святая.
Червень 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
(сестрі Ліді присвячується)
Була весна настало літо,
Сади вже майже відцвіли.
Ще калина своїм квітом,
Манила пам'ять до весни.
Ми з малим моїм онуком,
Пішли гуляти в ближній сад.
Там з майбутнім чоловіком,
Вперше стрілись в листопад.
Кожен раз весною й літом,
І в пізню осінь, як завжди,
Ходили садом й різно квітом,
Любов дарили нам зірки.
Тепер одна живу вдовою.
Трагічно він пішов з життя.
Хоча онуки є зі мною,
Та сум не йде у забуття.
Онук гуляє на стежинці,
З калини нюхає квітки.
Моя любов в задумці
Згадала пройдені роки.
Та ось я бачу, де калина,
Стоїть мій, ніби, чоловік.
Він погляд кидав на дитину,
Подивився у мій бік.
Здивувалась я одразу,
Тільки скрикнула: - Це, ти!
Та здійнявся вихор зразу,
Труснув калинові листки.
Я відразу вся жахнулась,
Аж мороз пішов в плечах.
І не пригадаю як онучок,
Був уже в моїх руках.
Він з тривогою дивився
На сльози на моїх очах:
”Не плач, бабусю, я не дівся.
Я ж у тебе на руках”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Любіть мене, що звана Русь,
Для вас я є одна єдина.
Для вас я Матінка-Русь,
Слов'янська ви моя родина.
Я вам дала природній світ.
Ви вільні, ладили у мирі
Не знали рабський гніт,
Перед богами були щирі.
З богами ви були в путі,
В труді, на полі битви.
А зброя у житті
Плуг, меч, молитва.
Любіть мене, що звана Русь,
Сад вишневий, квіт калини,
Дорідним ланом я стелюсь
Щоб колосились ниви.
Чому ж на зламі тисяч літ,
Моє ім'я забули.
Забули свій духовний світ,
Мене назвали Україна.
Ви ж обирали вожаків
На вічі всього роду.
Тепер обрали чужаків
Тай втратили свободу.
В чужих руках віки томлюсь,
Покрита вашими ж тілами.
Казалось вільна становлюся,
Та керована не вами.
Святе у вашому житті
Земля, молитва і родина.
Долі наші не легкі,
Коли править чужа людина.
Ваш бувши славний древній рід,
Свята криниця,
Хай в серцях незгасне світ,
З ковтком свяченої водиці.
Я ваша Ненька, Матір-Русь,
Чекаю батька, доньку і сина.
Розквітну я і оновлюсь
В новітній, вільній Русь-Україні.
Червень 2020р.
Памятка:
Русь - це перша назва України. Царі Московії (або Татарії) Іван Грозний, Петро Первий украли назву Русь і переіменували Московію на Велику Русь, а потом в Росію..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Запам’ятай, ти наш, юначе!
Життєвий шлях дали батьки
І бути не могло інакше,
Учись, твори все залюбки.
Крокуй у світ, у свою юність.
Шануй ти друзів та батьків.
Не піддавайся на підступність,
Зворотних не бува шляхів.
Ти пам’ятай свій рід, родину
І вірний будь своїй меті.
Твори добро для України,
Це найвища нагорода у житті.
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2020
Ти, народе, схаменися!
Чи отрути напилися?
Богом дану Русь-Вкраїну
Продаєте землю як рабиню!
Прийшла чужа спокута?
Хіба твоя душа кайданами покута?
Продавши землю з селом,
І що, залишишся рабом.
Ярмо одінеш латифундій,
Чужій підступній.
Воно не наше, це не рідне,
Воно чуже нам й тлінне.
Ти поклався на довіру
Вражий ти, український сину!
Нам Богом дана Русь-Вкраїна
Щоб процвітали рід, родина.
Орач орав своє у полі
І діти бігали на волі
По Русь-Вкраїні не подільній,
В єдності міцній та вільній.
Сади вишневі й Дніпр, калина -
Це наша Ненька Русь-Вкраїна,
Де пісня лине над ланами
України, вільними синами.
2019р.
Це наша земля і ми вільний народ.
Продасте землю - продасте душу,
Забудете мову, забудете пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019
Сумно душа ваша плаче,
Не зупинись - ваша поряд удача.
Не тривож серце хвилиною зради,
Життя надихає мудрі поради.
Не тільки радість в житті панує,
У житті та у природі все чередує.
Чи буря пройде, чи дощик полиє,
То сонечко сяє й все зеленіє.
Вільно живе людина у природі,
І виживає при любій нагоді.
Та землю топче людина стопою,
Хоче забрати нажите з собою.
Природа Землі для всіх в рівній долі,
Світло, вода і життя на волі.
Чому не живете, люди, на радість?
Завісь! Чи наступить твоя старість?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2019
Україно, рідна мати,
На хресті ти розіп'ята.
Розіп'ята в душах прісних,
Твоїх дітей без волі грішних?
Чи тліє віра ще в душі?
Бо темна хмара заслонила
Від неба й сонця волі крила
Вони не висохли від крові,
Століттям лилась в мільйонів
Твоїх дітей твоєї долі.
За що дітей губили,
Навіщо землю занапастили?
Убога стала і безплідна,
В отруті змучену, негідна,
А ту, що родить, продають.
Як сирітку, що без неньки,
Землю рідну за грошеньки
Латифундіям, чужинцямм,
Зони — українцям,
Де й спокутують гріхи.
Україно, рідна мати.
Чи в гріхах ти винувата,
Чи сусідом ти заклята?
Українцям роблять зле.
Що лишилось в них святе?
Лише тіло грішне тіло,
Та й життя, що животіло.
То ж скоріше в домовини,
А Україна гине.
Нема кому за неї стать.
А брат кива на брата
Українці – жебрачата,
Будуть долі докорять
І не хочуть цього знать,
Що Україна сиротина.
Хіба не бачиш ти, людино:
-Прийшла лагідна година,
Зірки доленьку снують,
Щастя в дім тому дають,
Хто Волю має за дружину.
Душе, проснись . Пронись, людино.
Подивися на Вкраїну,
Хіба не чуєш, не шумить
Наш славний Дніпр, неначе спить.
І в тому є твоя причина.
Та не бачать і не чують,
Ніби тінь життям мандрують,
Як воли, зігнувши спину,
І весь Рід йде до згину,
За що несуть великий гріх.
Україно, рідна мати.
Народу в тебе є багато.
Хіба хто дбає, лиш грабує
І Бога в серці не почує,
І не чує він твій клич.
Хіба у світі є нарід,
Котрий не дбає про свій рід?
Який віддав себе у рабство,
Бо довірились лукавству,
І не сколихнеться в серці гнів.
Розгубивши свою Славу
І сорочку вишивану,
Яку при свічках вишивали,
Пісні воленьки співали,
Щоб повстали за свободу.
Знов лунає клич народу..!
Їх переповнив серця гнів...
І накує мечі із рала,
По Вкраїні піде слава,
Синьо- жовті підняв прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2019
Літо минуло , осінь настала,
В Україні триває війна.
По осені мати сина чекала,
Бринила на серці тривожна струна.
Осінь дощами та холодом тужить.
Важко солдатам в цей час в бою.
Та солдат з гордістю служить,
За Україну стояти в строю.
Всім не судилось мамина ласка,
І не відчуть материнське тепло.
Син прилетів у вигляді пташки,
Тихо постукав до мами в вікно.
Мама здригнулась в незвичній тривозі,
Світ потемнів і зупинивсь.
Вмер чоловік в Іловайській облозі,
Боже, щоб син живий залишивсь.
Червоніє дозріла калина,
Та ніхто не зриває плоди.
Сиротє без сина Вкраїна,
Сиротіють без нього сади.
Тривожно в небі курличуть,
Ключами летять журавлі.
Кличуть в надії, до нас вони кличуть,
Не загубіть же своєї Землі.
Стоять за Неньку герої,
На стражі непоборні стоять.
Немає сили такої людської,
Щоб волелюбний народ подолать.
Вересень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2019
На деревах жевріє вже осінь,
Різнобарвні надів кольори.
Між дерев проглядається просинь,
Крізь тумани і крупчаті хмари.
У вирій вже відлетіли,
Лелеки, шпаки і качки.
У Бабине літо злетіли
Мандрівники - павучки.
Золкий вітер й вологий,
Постелив листопад на траву
Замітає стежки і дороги,
Упавши барвисту листву.
Все, осінні холодні тумани
На дерева спадають росу,
Ніби дощик гілками стікає,
На пожовклу полеглу траву.
Закрався Морозець під іній,
Заіндивши осінню красу.
Та сонячний промінь ранній,
Розтопив іній на іскристу росу.
Ходить осінь по долам та полю,
Різнобарвив сади і ліси.
Нагулявшись вдосталь у волю,
Відпочиває під ковдрою зими.
2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2019
Бог створив людину божу
І назвав: Мої сини.
І в молитвах славіть так же,
Божі діти, Його сини.
Чому кличуть: рабі божі!
Чи можливо це прийняти?
Хіба батько сина зможе,
Рабом-невільником назвати.
Раб невільний. Що ж він має?
Не належить він собі.
Його кожний підкоряє,
І розпродує рабів.
Бог- Отець нас оберігає,
Сонцем всьому надає життя,
Дощем Землю напуває
І благодаті Його нема кінця.
Я молюся - Славлю Бога
Молитва - Отче наш.
Для душі допомога,
Бог любов, заступник наш.
Як Отця я Славлю Бога,
По людські до Нього йду.
В знак любові до Його порога,
З покірним серцем я прийду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2019
В думах сиджу на високій скалі.
Чому так важко на серці мені?
Як розрадить, де радість знайти?
Щось мені каже:- Скоріше злети!
“Вітер легенький мене підхопи”!
Серце завмерло, злякавсь висоти.
Лину у простір, ніби я птах.
Божу молитву тримав я в руках.
Молюся, признав каяття.
Просив у Бога продовжить життя.
Щоб мене скоріш приземлив:
Боже, прости мене, що я згрішив.
Та вітер мене до хмар підняв,
А я усе дужче руками махав.
Майнули внизу поля й ліси,
Такої в житті я не бачив краси.
Цього не бачив як пішки ходив?
Хто моє серце байдужим зробив?
Це ж Україна! Це радість моя!
В небі шугають вітер і я.
Аж он я бачу чорніє байрак.
Там у байраках, там щось не так.
Ніби веселка в росі виграє,
Там ніби сонце, що вранці встає.
Злинув до низу як ворон, як грак.
На межі опустивсь, де поле й байрак.
Схили байраку терном зросли,
В терні дівчина земної краси.
Хто ти, дівчино, де хата твоя?
Як ти попала у терни сама?
Квітковий віночок добре зів'яв,
А смужки барвисті вітер зірвав.
Ти така гарна, така красна.
Чому у тернах застряла коса?
Чому не в полі там, де квітки,
А в кущах, там колючки?
Мати моя - ненька Вкраїна.
Доля я ваша, з обличчя – людини.
Не можу зустріти героїв - братів,
Що мене боронили сотні віків.
Тепер зосталась, немов сирота,
Людям на очі зійшла сліпота.
Знати не хочуть, що вони в біді,
Мені залишили терни одні.
Люди забули своїх богів,
Добре шанують своїх ворогів.
Клич мій не чують, не бачать мене .
Бачать в собі вони тільки себе.
Моя домівка - квітучі лани,
Шумні діброви, широкі степи.
Сивий Дніпр, річки і пруди,
Гаї калинові, вишневі сади.
Там де плугар з піснею йде,
Воїн дитину за руку веде.
Там, де в домівках щаслива сім'я.
Я ваша доля, і там житиму я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2019
Боже, Словом Ти створивши світ
Словом дав життя живому.
Плідність дав від Роду в Рід,
Відновлятися самі собою.
Словом все назвав,
Родам і людям дав наймення.
Заповіт в душі засівав
Життя вічного й шлях спасіння.
Ти мову людям різну дав,
Як суть життя земного роду.
В молитвах кожний Тебе пізнав.
Чи розуміє він Твою природу?
Звуть Тебе на всі лади,
В молитві - шлях до Тебе.
Кожний хоче “рядно” Твоє тягти,
І милість вимолить для себе.
Божий лад снується по Землі,
Все для всіх у рівній долі.
Чому ж блукаєте в імлі
І ніби звірі, що на волі?
І не видно ні початку, ні кінця
Для щастя людській долі.
Єднайте, люди, свої серця
І буде вдосталь Хліба й Солі.
Хай квітне божий Заповіт,
В душі земного Роду.
Пам'ять про свій Рід,
На безсмертя всього Роду.
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2019
Зібрались звірі на поляні
Також миші, змії та птахи.
Бо леви брутальні,
Ненажерливі й лихі.
Царювати кожний хоче,
У корита є що брати,
Вже півсотні себе морочать
Конче хочуть царювати.
А лисичка нишком-тишком,
Кота в мішечку принесла*.
На пеньочку стала нишком
Мова річкою пливла.
Звірі зразу шепотілись,
Стали думать та гадати.
Як би ми не заблудились!
Що, кота в мішку царем обрати?
А лисички мова ллється:
Кота знаєте давно,
Він Пан Коцький часто зветься,
Леопольдом звати в кіно.
Звірі бачать - котик хатський,
Не довго міркувати.
Хай Леопольд, він же Пан Коцький,
Нами буде царювати.
Щойно "буря" вщухла,
Кіт не став чекати,
Почесавши вуха,
Хоче дещо поміняти.
Котик з радості мяукав,
Собі подібних підібрав.
Щоб сподобатись звіряткам,
На своїх керівників міняв.
Ходить лісом, скрізь глаголить,
Грає роль свою в кіно.
Котик гарно мишки ловить.
Все так є, як і було.
Липень 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2019
Гомонить Вкраїна-Ненька про вільну країну,
Як набат гуде той гомін, гуде без зупину.
Гуде, гуде й потрясає Неньку до основи.
Скинь, народе, рабські окови?
Чи не може? Чи не хоче вільно в світі жити?
Чи невільник може вільного родити?
Хіба є в душі убогій потяги до волі?
І живе в своїй країні без щастя і долі.
Щастя й долю він шукає у чужій сторонці.
Хай панують над тобою чужаки-московці.
Хай-бо нищать Святу Славу, рідну Батьківщину,
З душі вирвуть корінь-пуповину.
Що дає народу сили віки відстояти.
Зберігать свої кордони, рід свій розвивати.
Зберігати рідну Неньку, яка ще в полоні...
Чуєш, брате-українцю, воленьку у дзвоні?
Гомонить Вкраїна-Ненька - збережіте мову,
Як набат, гуде віками й гуде він знову.
Споконвіку потрясає небо до основи.
Та народ вже прихилився до чужої мови.
Прихилився й не журиться, хай Бог буде з нею,
Аби тілом українець, а душа зміює.
Він не бачить злого в тому, хіба то грішити,
Хліб та сіль споживати, а душу згубити.
Може тями вже немає, що душа - це мова.
Рідну мову збирали слово до слова.
А коли гуртом вставали землю боронити,
Рідну пісеньку співали, щоб завзятіше бити.
Бо душею слово мовиш і добро те твориш.
Бо душа — це корінь, від якого родиш.
Чому, брате-українцю, зрадив рідну мову,
Чому ж ти не чуєш одвічного зову?
Гомоніла, гомоніла й ніби заніміла.
Та наразі, Україно, як осиротіла.
Нема кому боронити від чужого ока,
А вставати - лишня морока.
Тому рідна наша ненька є ще у полоні,
Кожний Неньку бере у свої долоні.
Ніби квітнеш, як калина, але при дорозі.
Як до столу засідати, ти сидиш в порозі.
Де поділася надія, що це за розплата?
Як же, Україно, стала ти проклята?
Чуєш, люде! Чуєш, люде! Наростає гомін...
Це землі так важко дихать й роздається стогін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2019
Ти знаєш про свій Рід?
Свіча Роду вічно не згасає.
Горить у серці її слід,
Хто про Рід свій дбає..
Наш Рід слов’янський вріс в землі,
З початку сотворіння світу.
Нам Бог дав Україну з плугом у ріллі,
Вона є наша споконвіку.
Бог не ділить на своїх, чужих,
На білих, чорних, різнобарвних.
Божий світ всім Родам живих,
І пам'ятайте предків і померлих.
Шануйте ж свій, слов’янський Рід,
Творіння боже не ведіть до згину.
Шануйте Пращурівський світ
І бережіть Святу та у Славі Україну.
2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2019
В день рівнодення — Івана Купала,
Це молоді свято — молодь співала.
Вели хороводи навколо вогнища,
Це символ здоров'я і зло все очище.
Квіти збирали, віночки сплітали
І за течією річки віночки пускали.
І чарували, щоб бути вродлива,
Милого обрати - бути щаслива.
Чомусь моє серце кохати хоче?
Бо мила пісня за душу лоскоче.
Мені сподобалась тая дівчина,
Вона стояла з сумними очима.
Чому її серце вразила смута,
Дівчина стояла ніби прикута.
В руках віночок вона тримала,
Можливо, милого ще не обрала.
Моє кохання солодше від перцю,
В душу запало - припало до серця.
Вперше влюбитися, вперше кохати,
Щастя такого я міг ще не знати.
Я не вагавсь, чи дівчина полюбить,
Чи захоче дружить, чи приголубить.
Я підійшов до дівчини ближче,
Усміхнулась вона, в очах іскри вогнища.
Взялися за руки, очі сміялись,
Ми ніби одні, на святі зостались.
Через вогнище з розгону стрибали,
Наші бажання серця поєднали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2019
Що ж ви братці, Українці, що ви наробили?
Волю й Славу предків по світу пустили.
Ворогам Вкраїни ви шляхи мостили,
На шляху своїх діток терни зростили.
Може в цім столітті ви конче обрусіли,
Може ви стали - сини Ізраїлю.
Україна, ваша Мати, ненька — сиротина.
Де ж ви поділи Батька й Сина?
Чи читали, ви, Шевченка “Розрита могила”?
Не читали! Хіба буде серцю мило.
Чому ж допустили мене плюндрувати,
Довірили чужинцям мною керувати.
Схаменися, люде добрий, поки ще не пізно,
Розбудіть холодне Серце, воно не залізне.
Збережіть Вкраїні Волю та всіх шануйте,
А народи других держав у себе й пануйте.
Травень 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2019
Почекаю,
Хай дощик весняний пройде,
Поки райдуга в небі зійде.
Громовиці по небу пройдуть,
Літа за літами минуть.
Квітне омита земля,
Зеленіють луги й поля.
Вітер ласкавий шумить,
Ніби шепоче: - Любіть та любіть.
Почекаю,
В місячнім сяйві купаєшся ти.
Очі вбирають небесні світи.
Сонце зігріє ніжні вуста.
Хай довга коса ще довша зроста.
Хай стан твій дівочий в душу впаде,
Буду я бачити тільки тебе.
Руки твої прикладу до грудей,
І не відведу від тебе очей.
Тебе я чекав шістнадцять літ,
Також мужнів, став чоловік.
Весь час за тобою йшов залюбки,
Щоб наші життєві зійшлися стежки.
Ніби у світі лишились одні,
Що зветься коханням у нас на землі.
У щасті земному поєднались серця
І нашій любові не буде кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
Вперше зустрілись, в садах все цвіло,
Ти в серце ввійшла й неспокійно воно.
Стан твій дівочий й довга коса,
Принадна усмішка й дівоча краса.
Тебе зустріти я мріяв давно,
Моє ти кохання, що серцю дано.
Пара моя ти, моя ти зоря,
Хлопчача надія у серці була.
Довго вагався я мріяв, гадав,
Що б при знайомстві, щоб я сказав.
Кроком ступив, та й рішив підійти,
В моєму серці горіли, її очі — зірки.
Я хлопець - як вільний орел,
Та зашарівся казалось завмер.
Ти лебідка, така ніжна була.
Ласково всміхнулась й ніби пливла.
Давай ми обоє ввись злетимо,
І вільному вітру підставимо крило.
Хай доленька нас не минає
Серця обоюдно кохання єднає.
Кохання жіноче - міць Неба й Землі,
Кохання мужчин - це добробут сім’ї.
І кохання людське у віках не згаса,
Де сплелися кохання й природна краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2019
Який же гріх люд зміг вчинити?
Отець віддавши Сина
За гріхи людські, Його кров пролити,
Щоб від гріха очистилась людина.
Чи ти знаєш про свій гріх,
Чи молися у покутті?
Чому ж в молитвах притих,
Чи зупинився на розпутті?
Сліпий народе, пробудись!
Чи сенс життя твоя спокута?
Тепер ти плачеш як колись.
Хіба душа кайданами покута?
Хіба дбали про свій Рід?
Ви ж не одні в Роду живете.
Перед вами Божий світ.
Чи шляхом Істини ви йдете?
Вас згубить ваша ж тьма,
Вона поглине безсердечно.
Бог надав вам світло задарма.
Беріть. І жити будете ви вічно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2019
Ворона до нас прилітає щоранку
І сяде на поручнях ганку.
Уважно загляне в небо у квартиру:
-Чи люди дадуть хліба чи сиру.
Та ми без вагання,
Хліб і сир кладем з бажанням.
Не зразу ворона з'їдає поклажу:
-Чи може воронам раніше покаже?
Не стала чекати. І взяла хлібину.
В дзьобик поклала, ніби в торбину
І там примостила кусочок сиру.
Полетіла з сніданком додому з миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Вот и срок царя менять,
Из страны хотят прогнать.
И завязался грозный спор,
Кому достанется престол.
За царский трон мужи дерутся,
Друг на друга смолы лются,
Те, кто знает в стране толк,
Ротик держат на замок.
Но нашлись дельцы-умельцы.
Подтасовав не хитро дельце.
Уловив шумок и вздоры,
И незабыли про афшоры.
И вместо сущего царя-орешка,
Хотят подставить свою пешку.
Решить не сложно нам задачу,
Народ мы чётко околпачим.
На место прежнего царя,
Шута поставим. И не зря.
Он не знает суть державы,
Кроме театральной славы.
Это будет наша пешка,
Он сменит крепкого орешка.
Народ славянский, он доверчив,
К царю сущему он придирчив.
Совпадают наши цели,
Народ откроет наши двери.
Все, кто хочет быть царем,
Мы не вспомнили о нем.
Пешка-шут - то свет СМИ,
На всех экранах он в ТВ.
Мы подстроили финал,
И народ в петлю попал.
Он сейчас на распусти:
За царя-политика - по сути,
Иль за комика-артиста,
Его лишают в театре места.
А как представим их в мире,
Царь державы иль цар сатиры.
Иль то й другое приживётся,
А что народик? Он прогнётся.
Март-Апрель 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832136
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 09.04.2019
Поета слово зрозумій:
Радості, турботи та надії,
Глибину його духовних мрій,
В них родились образи й події.
Поета слово клич:
Людей єднає у дружбі та коханні.
Слово як бритва, як гострий меч
Хватане без промаху й ваганні.
Слово прочитавши зупинись,
Що оспіване поетом.
В слові почуття його збулись,
Це життя освічене моментом.
Коли читаєш слово, оживає
Поета світ у його творінні.
І суть життя людині розкриває,
І сіє зерна у майбутнє покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Що це в лісі тук та тук?
Це хто дзьобом довбе сук?
Що шукає під корою?
Черв'ячка, що є їдою.
Так дерева він лікує,
Стуку раді всі, хто чує.
Знаю, дітки птаха взнають,
Л-е-т-я-д птаха називають.
Підказку дам без турбот,
Л-е-т-я-д читайте на оборот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2019
Чутко сплю, бо чують вуха.
За вікном у темноті:
Реве, стогне завірюха,
Виє вітер у самоті.
Він зі снігом у вікно рветься,
В димоході гуркотить.
І вздовж стріхи пронесеться,
Ніби табун конів тупотить.
А у хаті так затишно,
Під вкривалом теплота.
Чутно, десь шкребеться мишка.
Та на сон зморила дрімота.
А на ранок сонце світить,
Вітру більше не було.
Сніг від сонця очі сліпить,
Скрізь кругом - білим-біло.
Ні доріжки, ні стежинки,
Слідів на снігу ще нема.
Діти бавляться в сніжинки,
На порозі вже весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2019
Я розверну весняні крила,
Щоб війна над нами не висіла,
Ворожі Гради не ревіли,
В сім’ї лунали співи.
Луга й сади вкривали квіти,
Весні і сонечку раділи діти.
Щоб озимі руна зеленіли,
На ланах не рвались міни.
А під жайворонкові співи,
Орач орав весняні ниви.
Зволочивши бороною,
Поле сіяв яриною.
Хай скоріш війна скінчиться,
Люди в дім свій повернуться.
І відклавши воїн зброю,
Зустрівся зі своєю сім’єю.
Обнявши дружину, дочку й сина -
Наша єдність, ми - Україна.
З нами Ненька розквітає,
А у чужих руках - у вогні палає.
Дбайте, люди, про своє коріння,
Воля й Слава - це Боже веління.
Бережіть Україну, як предки веліли,
Будуйте життя, щоб діти раділи.
Березень 2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2019
На зеленому лужку, там де квіточка росте,
Павучок запавутився, заснував своє сільце.
Плести різнії узори, - це є діло не просте
І своє майстерське діло, - він скріпив усе в кільлце.
Обдививсь чи все доладу, чи нічого не забув
І мохнатий неборака, кожну ниточку смикнув.
Покрутився на всі боки, ще й донизу зазирнув,
Та втомившись від роботи, він під квіткою заснув.
Та несплять всі очі зразу, він їх має може п'ять
І чатують дні і ночі, щоб добичу не проспать.
Якщо муха влипне в сітку, рватись буде і дзищать
В павутиння він миттєво буде муху загортать.
Тож в житті у нас буває - хочеш злагоди, добра.
Та щоб мати все одразу - це дорога не легка.
І шукаєш шлях обходу - і розумієш, що — це - гра.
А зівнеш хоть каплю митті, влипнеш в сітку павука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826024
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.02.2019
Хто ж це цокає в віконце,
Ранком-вранці на зорі?
Не прокинулося Сонце!
Шумить дощик у дворі.
То сильніший, то тихіший,
Грім по небу гуркотить.
Сон під дощик ще міцніший,
І засне, хто ще не спить.
Сонечко крізь дощ пробилось,
Ніжить промінь по щоці.
В тиші очі пробудились,
Чи від гвалту горобців?
Чутно півня — Ку-Ку-Рі-КУ,
Щебет співу солов’я.
Чутно різні голоси здалеку,
Сповнена в піснях Земля.
Дощем зелень освіжилась,
Розкрились квітів пелюстки,
Щоб насіння їх родилось,
Є комашки, бджілки та пташки.
Небо синє та глибоке,
Вранці вмилося дощем.
Сонечко всесвітнє око,
Землю славить з Новим Днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
В шторм, кипящих бурунов,
Корабль мчит сильней ветров.
На сине-желтых парусах,
Вздымаясь в пенистых волнах.
Сменяясь бури в грозный вал,
Ночи и дни корабль мчал.
Тридцать лет на Ост ведёт,
Верный компас и эхолот.
Лоцман, шкипер, капитаны
Команду вводили в обманы.
Пытались курс изменить,
Иль на мель корабль садить.
Команда верна кораблю,
Курс держали по рулю.
Облачивши суть обмана,
Лишали звания капитанов.
И сейчас под звон хлопот,
Когда война вовсю идёт,
Под шумок на капитана,
Рвутся - дельцы, шуты и профаны.
Не зная сути корабля,
Дотянуться б до руля.
А там, Бог пошлет удачу,
Кому нужно отдам здачу.
А что народец корабля?
Будет продана земля.
Где же им припарковаться?
На волне будут болтаться.
Разве нам в первый раз,
Пыль пускать прямо в глаз.
Пока найдут глазные капли,
Наступят вновь на теже грабли.
2019, февраль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825080
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2019
По жизни шла не замечая,
Друзей и пенья птиц.
И всегда считая,
Что на свете нет девиц,
Тебя достойней и важнее.
Ты гордо шла стремглав вперед,
Свою мечту найти скорее.
Спешащий, он глупее.
Кто уверен - мечту свою найдет.
Время шло ты всё ж такая,
Гордыня властвует тобой.
А жизнь цветёт, ты увядая -
Посмотри на лик ты свой.
Тогда откроет истину глаза,
Что ты в мечтах своих тонула.
Блеснёт в глазу слеза,
И седина в косе мелькнула.
А стезю мечты твоей, жизнь не воскресила.
Как предвидеть путь земной?
Не в судьбе ли есть причина?
Кто ж по жизни идет с тобой?
Над тобой висит лавина:
Добра и зла, соблазн друзей.
Не в этом ли первопричина,
Что была ты их сильней?
А ты себя сама любила,
И суть истины земной, тебя не осенила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823012
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2019
На вулиці тихо, сиро й самотньо,
Святкових немає убрань, прапорів.
А люди ще сплять безтурботно,
У вікнах не видно вогнів.
Київ спить, ще темінь довкола долає,
Та зірка Аврори сон з кліпів зніма.
Прокиньтеся - свято вітає.
Єднайте рука до руки ланцюга!
Вставайте — недобра година,
Сліпила вам очі багато віків.
І вірте людині людина -
Це єднає моєї Вкраїни синів.
Ненька-Україна, як рідна мати,
Свято Єднання проспать не могла.
Людям тепло змогла передати,
Крига з душі відлягла.
Правда на Вкраїні вставала
І люди вставали, й рука до руки
Тепло та єдність силу давали,
Живим ланцюгом єднати віки.
Їм в очі кидали незгод перепуття,
Під прапором ідола з кашкетом в руці.
Ніщо не може здолати майбутнє,
Де руки єдналися, як кільце в кільці.
Море людей зійшлось на річницю,
На вітру майорять Синьо-Жовті Прапори.
Це символ життя, ніби небо й пшениця,
Що предки нам в руки із рук віддали.
На віче зійшлись на майдані Софії,
Співаючи гімн, сотні тисяч людей.
І клятву дали Україні
На єдність, на вірність, за волю дітей.
І клятва згукнулась по світу.
Відбилась в серцях українських родин.
Вітали Україну із святом віку,
На єдність, на вірність і клялись, як один.
21 січня 1990 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2019
Стихи читаешь про любовь,
Видишь, как поэт тоскует.
Он не находит ярких слов,
Порой, сердце не волнует.
Для объяснения любви,
Он прибегает часто к птицам.
То скажет: - Зорькою гори.
Иль просто: - Я хочу женится.
Поэт в стихах — похож с Луной,
Иль с нежной алой розой.
То горит-горит звездой,
Иль жилы леденит морозом.
Любовь поэта — лишь мечты,
Порой — Орфей с лирою.
Иль соединит уста в усты,
Иль клятву даст любви любовью.
Проходят тысячи веков.
От слов, любовь не стала лучше.
Любовь — это песня без слов,
Образ твой, в моей душе певучей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821627
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2019
Слова скорботні душу крають.
На Україні шість років війна,
За Неньку воїни вмирають,
Вкраїна-Ненька в нас одна.
Ми є твердіше криці,
Нащадки славних Родів.
Ми є мирні Українці,
Та долали ворогів.
Ми єдині рід із родом,
Слава нас життям веде!
Праця вільна всім народом,
Україна в Славі розквіте.
Нам засяє зірка Слави,
Чутно в серці Божий глас:
Пильний будь, народе України,
Шлях Святий лежить для Вас!
Січень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2019
Жаль, що старенькі, як діти стають,
Мріють, щоб старість не завадила путь.
Жити, творити та радість нести,
Молодь змогла дійти до мети.
Хіба старенькім багато ще треба,
Життя стареньких близьке до неба.
Життєва стежка — це спогадів суть.
Трішки поваги, що люди дають.
Комп'ютер, айфон, електронні газети,
В стрімкому прогресі потрібно їм жити.
А діти й онуки прогрес поважають.
Уважити стареньких вони забувають.
Старенькі в житті як осінній листок,
Ніби потрібен, який з нього прок.
В творче життя вони в космос сягнули.
Волають, щоб їх в путі не забули.
Життєва свіча так швидко згорає,
Оглянувся, як старість вже дбає.
Людина повинна про це пам'ятати:
Поважати старих, як себе поважати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2018
Людина природу хоче пізнати,
І те, що вже є й що може бувати.
Пише догадки, наукові трактати
Та в природі їй всього не знати.
Бо те що є й що буває,
У світі все, Боже слово рождає.
І все має час в пізнанні та дії,
Лиш частково здійснюються мрії.
Хочеш ти знати, як світ створився,
З вірою в серці до Бога звернися.
І зрозумій, сенс життя - це уміння
Любити Бога і його творіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018