| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Кроваве й дике поле терном поросло,
А ти ступаєш повз загублені життя.
Ошмаття тіл чорне воро́ння рознесло,
Покинувши героїв в небуття.
Життя на карб за волю віддали
І спочивають тихим й вічним сном.
У фоліанти впишуть ідеали,
Чиї тіла дрімають поміж еустом.
Лиш вітер із холодного кришталю
Пестить непорушні форми ночі
І виє від свого страшного жалю:
"Чом рано так вони спустили очі?"
О біла шкіра, ніжніша за шифон,
Рознесена замерзлою землею.
Кістки, що точить їх Грифон
Ніхто не покладе до мавзолею.
І мрамору на всіх їх не знайдуть,
Лише в могилах з власних лат полишуть.
Крізь них руді троянджи проростуть,
А люди лиш в літописи запишуть.
Обагряли руки кров'ю, а за що?
За волю - так їм всім сказали,
Хоч битись було зовсім за ніщо,
І від пустого лицарські тіла лягали...
...Залізом й сталлю чахне срібне небо,
А ти єдиний ступаєш повз життя.
Воно тепер твоє останнє гебо,
За яке ти просиш каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763424
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 01.12.2017
Гуркоче хвиль морських тяжкий холодний вал,
Гойдаючи в повітрі сум'яття.
І дивиться розгублений Дедал
Як падає униз його дитя.
Цілує виступ скелі піна гамірна,
Сирен ватага лине все туди.
А на руках своїх несе із них одна
Ікара з розпростертими крильми.
"Чом ти не слухав батькового слова?
Тепер же віск із дужих крил твоїх тече.
Пуста була батьківська настанова,
У серці нині біль йому пече..."
Та спить Ікар, гойдають тіло хвилі,
Залиті променями сонця золотими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762851
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 28.11.2017