| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Невтомне вістря гострого кайла
гризе граніт гріховної породи,
згромадженої в холоду Кайлас -
фортецю для ув'язнення свободи.
Невтомний, наполегливий шахтар
працює щоби товщу зла пробити,
щоб промінь, що несе його ліхтар,
ковзнув між зашкарублі чорні плити
на волю, вверх, до свіжості і хмар,
подалі від бісівських казематів,
змінивши любий демонам нуар
на сніжно-біле сяйво нових шатів.
Хоча б на мить...хоча б один ковток
цілющих і божественних фотонів,
допоки новий чорний пласт думок
не зробить їх кладовищем фантомів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822242
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.01.2019
Підошва потонула в морі цноти
безкрайо-білосніжного рядна,
що вкрило монолітів сірі соти,
спустошених від поділів ядра.
Пейзаж сичав: "Нікому тут не раді!"
застромленими у холодне тло
недопалками ядерних снарядів,
що рвали колись неба полотно.
Навколо тиша з відзвуком металу
ганяла по руїнах ультразвук
і кров у венах, наче воду талу,
у горло страху лляла прямо з рук.
І ліз у ніздрі через шпари маски
солодкий запах окису й гниття
із домішками свіжості Аляски -
німий пророк відсутності життя.
Та, попри цей пейзаж, не затухає
жевріючий в душі його вогонь,
тому що дома Та, яка кохає,
теплом зігріє лагідних долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820427
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.01.2019
Для кого ці рядки гризуть папір,
втискаючись душею в целюлозу?
Кому по льодопадам на Памір
тепло несуть крізь стіни із морозу?
Пульсує мозок голосом їдким:
"Загинуть твої рими! Все, здавайся!"
...Помруть в душі народжені рядки
під склом її байдужого девайса.
Засвище вітер пустки в висоті,
затягне свою пісню в кволих рамах,
бо всі вірші, немов у кислоті,
розчинять музи в своїх голограмах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Вже тридцять з гаком зим без тебе поруч,
без права на розмову віч-на-віч.
В полоні небокраю сонця обруч:
дарма, що день! Без тебе – вічна ніч.
Не знала ти мене, мабуть, ніколи,
заплетена в рутини волокно
й приховувала доля-орнітолог
думок твоїх пташине молоко
від мене. Та я й сам не знаю досі
хоч імені – лиш суму мертвих букв
(в античного мовчання стоголоссі)
підсвічує екраном ноутбук.
Ми бродим, як заблудлі аріани,
в пустелі лабіринтів Палестини,
проте незрима нитка Аріадни
єднає наші душі-намистини.
Нас вміло не з’єднали, як по ГОСТу,
щоб все життя тобою лиш горів…
Ми жертви цифрового голокосту,
ув’язнені мереж концтаборів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
Твої слова - іржавий цвях
у моїй скроні.
Вкладаю я фортеці стяг
в твої долоні.
Лоскоче шкіру біля серця
твоє лезо -
смертельний танець диких терцій
з полонезом.
Не знаю я твого обличчя,
ані ймення;
чи ти для винищення більше,
чи спасення?
Запишеш в пам'яті пером
криваві рани,
щоб не загоїли ні ром,
ні нові дами.
Проллєш з очей кислотний дощ
на душу рясно
і, наче ядерна зима,
залишиш язви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2018
Галоп і спринт, життєва карусель,
Війна і бій з полками вічних тисняв,
Купюри, чеки, голови з петель,
Змагання за найзатхлішу із плісняв.
Трощити, вигризати, лізти «в топ»
По горах марнославства, грошей, блуду…
«А що там потім? – Потім хоч потоп!
Проскочим якось, якось воно буде!».
Закриті в рай готичні вістря брам
І біси радо грають на тамтамах:
Пости́ – щоденна жертва в Інстаграм
Замінить жертву в душах і у храмах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819163
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 27.12.2018
Я вже не твій і твоїм вже не буду:
Хочеш – поплач, а хочеш – порадій.
Думки «про нас», цю свою ляльку Вуду,
Залиш уже на цвинтарі надій!
Не повернеш, не склеїш, не з’єднаєш
Загублене, забуте і розбите…
Плоди свого ж насіння пожинаєш,
Тобою же надійно в сніг сповиті.
«Не той, не так, не вмів і не кохав,
Не те робив, не те просив у неба…» –
Можливо й так! А як поясниш факт:
З тобою було гірше, ніж без тебе?
Були твої ілюзії, рожеві скельця мрій –
У них (а не в мені!) була тобі потреба.
Вони так і залишились - фантазії без дій,
Не бу́ло дій! Тепер – уже й не треба!
Можливо в чомусь я і катом був,
Та ти сама себе вела на місце страти.
Без тебе може чогось й не здобув,
Але з тобою - значно більше втратив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Моя мила, неси моє серце на крилах
Хоч в холод зими, хоч у полум’я бою,
Щоб жаром горіло, чи крига покрила –
Не суть…головне, щоби разом з тобою.
Неси, моя дівчинко, за полюси,
Хоч в згарище пекла, а хочеш – до раю,
Між голок тернових, чи крапель роси –
Як хочеш неси… я тобі довіряю.
Донеси в наші дні до п’янкої весни,
Зігрій на шляху через люті морози,
Туди, де реальністю зміняться сни
І спільний світанок розвіє всі грози.
Піднеси до небес, де тебе я зустрів
І під супровід ангельських терцій
Під потоками злив купідонових стріл
Твоє серце нехай обійме моє серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2018
Вдихаю-видихаю тихо сизий пар і дим…
Моя самотність – найстійкіша з усіх парадигм,
Вона в утробі душить спроби її замінити
Іншими моделями життя – ревнивий поводир.
…безтерміново один…
Я би міг створити для нас двох наші небеса,
Навіть без бажання зважити усе на терезах,
Наш едемів сад, лише для двох, але це даремно –
Я буду приречений до віку в ньому жити сам.
…без травини роса…
Летить недопалок надії з іскор горем в воду,
Навкруг багаття сподівань не ходять хороводи
І пхає білий А-4 з чорним текстом досвід:
Пора змиритись - підпис на самотності угоду.
…безапеляційна кода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768527
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 28.12.2017
Лоскоче ступні дошка ешафоту,
З металу ката - зайчик по щоці,
Усмішка, а на ній краплини поту -
"Кістлява" знову навела ́приціл.
Не вперше і не вдруге ми зустрілись,
Чи буде третій танець знов за мною?
В невдачах твоя помста загострилась:
Прийшла за першим переможним боєм?
Ти знаєш...розчарую тебе дуже -
Не жерти тобі патоки реваншу:
Твоя реальність може і задушить,
Та не розділить водами Ла-Маншу
Два береги бурхливого потоку,
Загублені колись в стрімкій рутині,
Два береги від ніжності протоки,
Віднайдені в кохання павутині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2017
Не хочу! знайомитись з твоїми злими,
Підступними й гнівними демонами,
Дивитись, як зло хоче холодом зим
У весни твої заплітатися тереном.
Не варто! щоб ватра в тобі загасала
Від холоду подихів злих балачок…
Бо ти мому серцю променем стала:
У мороці днів ти – як мій світлячок.
Не знаю! можливо, для тебе і зайвий,
Влетів, ніби вітер, непроханим гостем,
Та о́брази твої пливуть, наче слайди
В думках і лікують…появою просто.
По моїй пустелі пройшлась ти, як злива,
Усмі́шка і погляд – для щастя пожива.
Я хочу! щоб ти була просто щаслива:
Ти - жінка, що справді на це заслужила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2017
Я маю до тебе прохання,
Останнє до тебе... в житті:
Залиш всі думки про кохання
Зі мною, цей труп почуттів!
Лети з мого світу стрілою
На швидкості надзвуковій,
Торнадо, муссоном, імлою,
Нестримно, немов буревій!
Залиш по собі хоч пустелю,
Хоч згарища давніх Помпеїв,
Хоч зламану обстрілом стелю -
Лишень, щоб не бачив тебе я
Ніколи, Ніяк, ні за Жодних
Обставин, причин, варіантів,
Без виключень, навіть умовних,
Без шансів зійтися на карті!
Розвійся і вщухни, як вітер,
Пірни субмариною в воду,
Далеко лети...за Юпітер
З прискоренням нітро-азоту!
Залиш серед стін одного́,
Замкни на ключ двері квартири,
Зітри на піщинки його
Й розвій серед криг Антарктиди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
Твій погляд був з кавовим ароматом
Духм'яного, п'янкого оксамиту
І голос мелодійним шоколадом
Був ладен мою душу оповити
(Усі клітини тіла, кожен атом...)
Легкі торкання кінчиками пальців,
Гарячий подих і рука в руці:
То міцно так, що аж дробився кальцій,
То ніжно, як пір'їнка по щоці
(В обійм полоні ми були, як бранці...)
Сплетіння в рухах м'якості і грацій,
Потік твоїх енергетичних струн
Каналами невидимих вібрацій
Вели по шкірі електричний струм
(Вели до наших спільних кульмінацій...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765948
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.12.2017
Дедалі все частіші перебої в матриці Митця,
Пікселі пошкоджені давно, не те екстраполюють:
То заграють світлом банкомата на лиці мерця,
Що усе життя лише на грошовий екстракт полює,
То осяють замки феодалів з ферумо-бетону
Променями лагідного сонця на зорі світанку
З наміром торкнутися духовної сфери планктону
Офісів, (бодай одним фотоном) їх мертвих останків.
Вже на пережовклих тротуарах грудня клей біліє,
Липне на підошви тих святош, що сунуть до святинь,
По-біблійному проходять повз «Діагноз: лейкемія!
Прошу допомоги!», йдуть молитись за свої світи.
Сіруватий погляд з-попід тонування джипа блисне
Змінить подив водія від незаможних перехожих
На насмішку злодія, - гаманець міцніше стисне,
Щоб, бува, не схуд від виконання заповідей Божих.
Сонце сходить вище, лиже шиби запустілих вишів,
Заливає ніші стелажів, аудиторій, залів,
Де вже не граніт, а сир їдять запліснявілий миші
І блищить на жовтому від гордості герба металі.
Світло пробиває наскрізь вікна велетів бетонних,
Відганяє сни, дірявить кулями гардин каркаси,
Вічне і живе та на відміну від пітьми – невтомне
Може доторкнутися й осяяти картину в нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765404
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.12.2017
День згас, неначе сенсор телефону,
Закованого у режим "стенд-бай",
Бетонний ліс ковтнуло темним фоном,
Лише ліхтар боровся: "Постривай!".
Я глянув крізь вікно у вічі ночі
І тихо, крадькома шепочу тій:
"Він влізти у кохання печі хоче,
Палаючий Освєнцим почуттів..."
"У нього п'ять життів чи може пам'ять
Коротка, як спідниця у повій?
З такими міражами справи мав я -
Добром це не закінчиться, повір!"
"Накриє човен водами Біскаю,
Залиє в душу горя повні трюми!
Нехай тих ендорфінів уникає -
Вони бо менш стійкіші за парфюми."
Кричу: "Чому, зірката, очі косиш?!
В яку зросте хворобу твій посів? -
Сама бо їх "листи" до них приносиш
На крилах своїх романтичних снів!"
Мовчала темна пані, як Голгофа:
Розп'ята сцена, нібито в кіно...
Небесні сльози льодяним горохом
Вже ладні були вибити вікно.
(гінці ж з її "листами" під порогом...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Туман повис над холодом бруківки,
Чіплявся, наче коршун, за карнизи
І тис щодуху на дерев верхівки,
Схиляючи, мов феодал, до низу.
Я йшов через його вологі клубні,
Зелений "Reebok" ковзав по калюжах
Із запитанням: "Нащо люди мудрі
Коханням тим думки свої паплюжать?".
Як можна покохати НЕвідомість?
Листи писати, марячи про Дотик?
Відчути ілюзорну невагомість,
Підсівши на НЕвидимий наркотик?
От дурень, ТОЙ романтик-самоучка!
Ката́ни-сакури...Серйозно?! В мінус 10?!
Надуманих світів своїх заручник! -
Мене від НЬОГО нудить, хоч тверезий!
Мені з НИМ явно треба щось робити:
Прибити, відіслати над чи по́під -
Я з НИМ так більше тут не зможу жити!
І плюнув на бруківку, збивши попіл...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764799
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 08.12.2017
Яку вже ніч блукаю лабіринтом
Без нитки Аріадни в темноті -
Шукаю сни, які б цілющим би́нтом
Покрили ран болючих темну тінь.
Та все не ті... Лиш прагнення на реях
І втрат гіпербореї скалять зуби,
Оспівані в минулого хореях,
В думках будують свої пишні зруби.
Забув би... Якби ти мені наснилась,
Хоч клаптиком, частинкою себе...
Я впевнений, що ця магічна сила
Залиє світлом темний лик Морфея.
Мов фея... Сновидінь заміниш ку́рси,
Зали́шиш в них нас ли́ше двох самих:
Мене і очі з присмаком робусти,
Й волосся твого чорний оксамит.
(візьмеш в полон і більше не відпустиш)...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Щоб грати у життя - не треба масок,
Ні гриму, ні костюмів, ні прикрас -
Ті, що в мені ітак! стискають па́сок,
Самі міняють ролі кожен раз.
Там є і ультрас, роніни й юристи,
Військові, романтичні і земні,
Фріфайтери, історики, артисти,
І, майже майстри спорту, та - не слів.
Вони самі ведуть в мені виставу,
Немає сил терпіти вже цю труппу!
Хоч лікар ще діагноз не поставив,
Та, схоже, - інвалідність...перша група.
Мене від них то нудить, то хандрить,
То весело, то знов! температура,
Падлюки не замовкнуть ні на мить!
Ворожих військ підступна агентура!
Вони на мене накладали шви:
На серце, пам'ять, двадцять - на обличчя
І що би там не говорили Ви -
Не всі підходять під те слово "личать".
Вони - мого страждання табуни,
Вони - моїх недоліків мотори
І прагнення кохання - теж вони:
Зерно емоцій зсипане у гору.
Коли ватага чорних, злих людей
Прийде погратись в замки на цей насип,
Озброївшись лопатками дітей,
Копну́ть і крикнуть: "Так, а він - ще й на́цик!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2017
Я Вам на таці серце подаю,
Гурмани почуттів людських і плоті.
Почнете диво-трапезу свою
Вже зараз, чи десь на ́ніч, потім?
Любителям залізти у нутро,
Повиривати серце, душу й очі
Я все приніс готове, як в бістро,
Щоб швидше розчинили в своїй жовчі.
Якого соусу подати під м'ясце:
З переживань, бажань чи вражень?
Чи може Ваше чорнеє слівце
Якийсь свій власний соус нам покаже?
З яким вином ковтнете Ви його:
З моїх розчарувань, емоцій, мрій?
Чи може це для Вас - не те бухло
І Ви підпільно гнали свій напій?
Шановні і не дуже, канібали!
Ви поки витирали слину в брюки,
Моментами уже підза...піздали:
Його вже взяли інші - теплі руки.
[i]*Запіздали - запізнились (тлумачний словник
одного із діалектів давньомольфарської мови)[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764104
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.12.2017
Вулкан стосунків викинув вже лаву
Усім теплом на перемерзлу даль...
І з неї вже не створяться опа́ли,
Каміння - так! Та, точно, - не кришталь.
Розбиті статуси залишу поза ме́жею,
Пісні, картинки, ави - на тримай!
Після он-лайн з твоєю соцмере́жею
Одне бажання - вийти у офф-лайн.
Засаджу в серце меч по саму гарду
Твому "коханню", як на мене - гідрі,
Як втомлений в боях, зі Сталінграду
В Карлсхорст зажену у білизні спідній.
Оркестр стих... замовкли карабіни
Почесних варт, що обступили яму.
...Любов померла з нашої провини.
Ми добре постаралися... на славу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2017
[i](переклад-адаптація [b]Дениса Луперкаля "Гонзо"[/b])[/i]
З тобою влип і всі наші стосунки, як красивий кліп,
Як й ті розмови, що разом вели, а мій щасливий лик -
Від ліній долі тих, що не розплутав би і сам Евклід
Та знову «Сплін» прийде на думку, лиш не з пісні «Блік».
І знову – чистий лист… І зрілий хитрий лис
Бачить всі підтексти твоїх слів без викривлених лінз:
Дураків-Іва́нів - під каблук премудрих Василіс
Манить погляд цей, гіпнотизуючи, як василіск…
Мені шепоче підсвідомість тихо: «Веселись!,
Страждати за минулим – дебілізм! Кому ті дні здались?!,
В країні див – ще тисячі Аліс!» та ось я бачу: вниз,
Попри вікно летить уже останній пережовклий лист.
...Грудень замінить 500 днів літа
І знов по колу Бранімір з Макіавеллі – свита.
Так, ніби, в пам’яті - провал. Ночі… Пелевін…
Я тут на заячих правах та з вовчим білетом.
І телефон мені flashback підсунути грозить
А в грудях фон: то льодяний «Скайрім», то з пилом «Морровінд».
І що не говори: міси́ти мозок – це у них в крові.
«Який же ти талановитий!» - лярво, душу не трави!
Не треба тут мені «ля-ля», що торг відкинеш зразу
Як пара, ми – давно не торт, та спали знову разом.
Я не годую монстрів помсти - вони сплять у клітці,
Але мої пальці, знов, як погляд твій – на мокрім місці.
Та в цьо́му є свій позитив, якщо так посуди́ть…
Тепер я, наче сом, що дуже глибоко на дні сидить,
Бо я не з тих, хто буде волочи́тись слідом до сідин!
Ти – пережиток давнини, всього лиш, як формат CD!..
І це все, фактично, як гонзо:
Я препарую своїх власних монстрів,
Погляд з середини, як Хантер Томпсон -
Так, що це все фактично, як гонзо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763839
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.12.2017
Я хотів би, щоб ти не читала книжок Мурака́мі
І драконів пелю́стками сакури не лоскотала,
Не складала б із моїх про тебе думок орігамі
Та щоб в ножнах лежала палаюча блиском катана.
Не дозволь почуттям провести ́ритуал харакірі
І коли на коліна опуститься їх самурай -
Захисною бронею тепла розійдися по шкірі,
Щоб без тебе, бува, не відправився він сам у рай.
Так що краще, кохана, - відмовимось від Муракамі
Щоби сталь не поранила влучним ударом хокку́,
Бо відтінок гранітний - омана, і серце - не камінь
Та й немає вже сил підставляти черго́ву щоку́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Коли не писала - я помирав,
Ховаючи смуток за штору,
В душі кровоточила дивна діра:
Сльоза́ми... відтінку кагору.
Не суть, що бар'єр - клята плата екрану!
Несуть зорі звістки щоночі
Про твої бажа́ні, як fata Morgana,
Ті очі... в видіннях пророчих.
Твій образ зіницями не відпускаю
Й, можливо, немає потреби -
Я, наче натомлені води Біскаю,
Постійно хвилююсь за тебе.
Мов скрипку береш мої струни душі
Й заводиш мелодію ти́хую...
[i]Постскриптум:[/i] Продовжуй писати вірші...
Так сталось, що я ними дихаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2017
Ну що ж? Ти, мабу́ть, починай святкувати...
Я маю для тебе цей аркуш зізнання:
Ти - перша, хто змусив капІтулювати.
Ти - перша... Я впевнений - та́кож остання.
Мені все шепочеш, малюєш пастелі,
Що ляжуть думками вночі на картину.
Ці фрази твої мої спраглі легені
Всмоктують швидше за клей нікотину.
Незвично для себе бажання розгнуздую
Й про́шу тебе я, неначе дитя:
Побудь ще моєю невтомною музою.
Трішки хоча би... Хоча би життя.
Мій розум невпинно благає: "Пости́сь!",
Та серце не слухає кліриків -
Я дуже хотів би з тобою зплестись...
Хоч в збірнику спільної лірики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Ми б сходили на каву в Женеві
І пройшлися по берегу Рони.
Кажуть, там є трамваї рожеві,
А в дерев - розмальовані крони.
Запросив би на піццу у Римі
І обняв біля стін Колізею,
Та ім'я нашій спільній дитині
Ми обрали б у тиші музею.
Грали б сніжки в околицях Осло
І на фоні величного фйорда
Я б укрив тебе пледом із ворсом,
Помагаючи встати з сноуборда.
Лоскотали б бруківку Варшави,
Посміхалися б з їхніх "пшепрашам"
І за чашкою чорної кави
Мізкували б про завтрішнє наше.
Ми пішли б у кіно в Амстердамі
І вдихали би запах тюльпанів,
Я б тобі, найпрекраснішій дамі,
Шепотів би "Люблю, моя пані".
Все було б, а можливо і більше
Від кохання би рвало блокноти,
Ти і я були б найщасливіші...
Якби знав я лиш де ти і хто ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2017
…Туман був настільки густим, що його можна було загрібати долонями та пакувати в порожні кишені його коричневої штормовки. Мілош навіть ледве міг встояти на місці, наче постійно щось давило на плечі - настільки важкою здавалась йому ця органічна сіра маса, яка вже третій день поспіль нависала над таким нерідним і чужим йому Белградом. На пероні залізничного вокзалу окрім нього, туману, вологої бруківки та двох собак не було нікого. Поважний баштовий годинник калібровки часів Броза Тіто, мовчазний господар цієї залізничної станції, повільно перевалював свої червоні металеві стрілки на четверту ранку… Вдалині почувся протяжний глухий стогін сонного совєтського локомотива. "А ось і він" - промайнуло в голові Мілоша… "Нарешті"…
Дорога, в напівосвітленому порожньому вагоні з твердими сидіннями, покритими порізаним червоним дерматином, до його рідної Пріштіни не віщувала нічого іншого, окрім сну та таких приємних і дорогих йому спогадів про далеке "югославське" дитинство… Рідний дім, двір постійно завалений купою друзяк, Зденка - перше кохання… он біля тих дерев'яних дверей з написом "Косово е Србия" - перший поцілунок… батько з його подекуди суворими повчаннями, завжди любляча мати… а ось і мопед дядька Іштвана - ох і шкоди ми йому тоді натворили… закадичний друзяка Косташ - скільки ж я тебе не бачив! Пам’ятаю, як за нами Іштван цілий день ганявся по двору з палицею в руці коли ми прив’язали чотирьох собак до рами його ненаглядного мопеда… Скільки ж усього було… до тієї позорної, нікому не потрібної війни…
Мілош прокинувся від різкого удару головою об стіл плацкарта, на якому він ще зовсім недавно переглядав кольорові вирізки зі свого щасливого дитинства… Кругом все гриміло, як під час того бомбардування Косово, де він в рядах регулярної армії виборював незрозуміло кому і чию свободу. Його втиснуло в стінку, потім різко швирнуло об стіл. Останній кадр Мілоша зафіксував калюжу червоної гарячої крові, в яку він уткнувся носом…
Мілош прокинувся. Дихання було збите, мокре волосся пасмами злипалось на почервонілому обличчі, очі ладні були вискочити зі своїх звичних орбіт і фантомами розлетітись по різних кутках залу очікування. "Це - сон… Всього лиш сон…" - заспокоював він себе.
…Перон був забитий галасуючим натовпом по вінця. Здавалося люди от-от повисипають на колію, прямо під локомотив, що наближався з північної сторони вокзалу. "Нарешті" - подумки видихнув Мілош, - "Навіть якщо цей сон був віщим - я готовий заплатити ТАКУ ціну за свій квиток у дитинство…"
[i]
"…7 липня 2005 року поблизу залізничної станції Лєгніца потяг, який курсував по маршруту Бєлград-Пріштіна, зійшовши з колії та вилетів за огорожу залізничного мосту. 136 осіб загинуло, 40 - в тяжкому стані, доля інших 205 осіб на разі не відома. Продовжуються рятувальні роботи…" (сербська газета "Бліц" № 34/345 від 09.07.2005)…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762879
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Вона стояла і дивилась в воду:
Можливо, моря, може й океану.
Така легка... закована в свободу,
Така далека... по́ той бік екрану.
Солений вітер пестив її плаття
І загравав до шовку у волоссі,
Роздмухував в моїй душі багаття,
Готуючи відлигу від морозів.
Вона дивилась в воду, я - на неї,
Не знаючи, що спущено курок,
Що серце вже вулканом Піренеїв
Штовхає в вени тисячі думок...
Якби вона зненацька снігом стала
З бажанням бути у обійм полоні -
Для того, щоби раптом не розтала
Я краще заморозив би долоні.
Нехай ми не знайомі особисто -
Єднають нас невидимі мости.
В думках своїх я ввічливість зі свистом
Давно прогнав і перейшов на "ти".
І поки твої сни плетуть малюнок,
А ніч невпинно ко́птить на вікно
Для тебе оцифрую поцілунок
Й відправлю через оптоволокно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2017
Можливо повернути течію
Бурхливого і гордого потоку,
Змінити свою долю чи чиюсь,
Вернути комусь борг ще з того року.
Можливо повернути в шахах хід,
Політику держави, цілих націй
І навіть запланований політ
По одному дзвінку з метеостанцій.
Можливо повернути бігунів
На білу лінію після фальстарту,
Рух потяга, циклічність двигунів
І цілі території на картах.
При всій багатогранності ідей
Є те, чого не можна повернути...
Батькам - полеглих у боях дітей,
Які батьками не змогли побути.
Не повернути дітям їх батьків,
Які писали з фронту смс-ки:
"Я вас люблю! Ще трішки...пару днів...
Чого вам із відрядження привезти?"
...
Їм не потрібен вже жалобний дзвін,
Посмертних орденів і голосних деталей...
Останній доленосний брязкіт мін
Куди гучніше брязкоту медалей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762727
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2017
Це було у тебе під носом,
Не десь там, в країнах Атлантики,
Там сонце купалося в росах...
Але там не було романтики.
Там були усміхнені люди
І фото їх донечок в бантиках,
Там сніг обіймався із брудом...
Але там не було романтики.
Там гроші були целюлозою,
Такі собі з цифрами фантики,
Там лід загравав із морозами...
Але там не було романтики.
Не було там гірших чи кращих,
Там всі були друзі і братики,
Там вітер грав жмурки у хащах...
Але там не було романтики.
Там були танкісти й собака,
Й закохані юні солдатики,
Там навіть зі сміху хтось плакав...
Але там не було романтики.
Там пахло мастилом і потом,
Сиропом запеченим крові із дір,
Там був навіть запах ванілі із глодом...
Романтикою там не пахло, повір.
В повітрі літала трава і надія,
Сталеві шматки: високо й низько,
Кулі, бетон, навіть меланхолія...
Романтики там не було...навіть близько!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762726
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2017
…Лапаті сніжинки елегантно, немов балерини, ковзали по промерзлому повітрю, то ніжно торкаючись одна одної, то беззвучно розбиваючись об мокрий асфальт. Підсвічені холодними вогниками денного світла - виблискували та ніжились в променях вуличних ліхтарів, як діаманти, розкидані по дну чистої річки рукою невідомого Робін Гуда.
Двері в палату № 8, Московського інституту дитячої онкології, відчинились настільки тихо і повільно, що медсестра ледь помітила цю незначну зміну звичної їй обстановки.
- Заходьте, тільки тихо - Даринка щойно заснула.
- Як вона?
- Зранку знову почались болі, кололи морфій.. три ін’єкції зробили поки біль вщухла. Пару хвилин назад - заснула. Навіть не було можливості привітати її з днем народження. Як мені її жаль…
- Можливо ви відпочинете поки що - ми і так з чоловіком до ранку тут пробудемо.
- Якщо щось потрібно - ну ви пам’ятаєте: чорна кнопка - чергова медсестра одразу буде тут…
- Так, так… Дякую вам, Олено Володимирівно… Ви нас так виручаєте… Ми з чоловіком цілими днями в пошуках грошей на цю операцію…
- Нічого страшного… Даринка за цих чотири роки нам стала як рідна…
Мати з батьком з обережністю тих сніжинок, що кружляли за вікном, розмістилися в кріслах навпроти лікарняного ліжка Даринки. На білосніжних простирадлах з чорним розпізнавальним кутовим штампом інституту, семирічна дівчинка виглядала справжньою сплячою красунею. Не вписувались у цей цнотливий пейзаж тільки тоненькі сині ниточки, які тягнулись від індикаторів пульсу на зап'ясті і шиї сплячої принцеси до кардіографа, який цинічними високочастотними пульсуваннями невблаганно відраховував останні секунди цього першого, по справжньому сніжного дня народження Даринки…
За вікном, із завидною граційністю, немов у повній невагомості, пропливали мільярди зимових коштовностей, ніжно торкаючись одна одної та вальсуючи, неймовірно красивих та таких різних…беззвучно розбиваючись об мерзлий асфальт…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762493
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2017
Ми з ним знайомі вже давно,
З дитинства, з лікарняної палати.
Та я його не знаю все одно,
Хоч як не намагався би пізнати.
Відда́вна разом грали у футбол,
Гуляли, жартували, рвали струни,
Крутили на вінілах рок-н-рол,
Були ядром фанатської трибуни.
Про мене він розкаже геть усе:
Смаки в дівчатах, резус, групу крові.
У мене ж запитай хоч щось просте
Про нього - та б запнуся на півслові!
Не те, щоб невідомий він мені,
Не те, щоб я у людях щось не тямив -
Ми, наче, й разом були на війні...
А я про нього знаю лиш місцями!
Ми повзали пліч-о-пліч по полях:
По трав'яних, по мінних і не дуже...
Мої знання про нього - по нулях,
Хоча сміливо називаю його "Друже".
Й нічого б дивного у цьому не було.
Подумаєш? Дурниця, звичне діло!
Можливо це мене б так й не пекло́,
Якби ми не ділили одне тіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762490
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2017
Вони таять в собі вогонь і холод,
Блакить небес і шум зелених трав,
В них ніжність материнських колискових
Переплітається із вогнищем заграв.
Енергія вітрів далеких фйордів
Вирує поряд з смутком і теплом,
В них музика мільйонами акордів
Маскує біль від полум’я, що душу так пекло.
Пірнувши в них, я серцем зміг відчути -
Мені потрібна їх безмежна глибина...
В твоїх очах так хочеться втонути
І доторкнутись до самого дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762314
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.11.2017
До бруківки із листя прикований,
Загартований сіллю налитих ран,
Розтроєний чи розчетвертований...
Біллі Мілліган...
Бронхи всмоктують запахи осені,
Тягнуть стосами ніздрі пар від химер,
Вони ляжуть в мені шаром восковим...
Парфюмер...
Жовтий вже перед білим пасує,
Депресує навкруг мокре місто,
Біла пастка фортецю зі снігу спресує...
Монте Крісто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Ким ти є, відображення дзеркала,
Ким насправді, без зайвих прикрас?
Як листок, на якому б хтось стер слова,
Без абзаців і пафосних фраз... ?
Власне річ не про фах чи професію,
Не про стать, колір шкіри чи вік,
Ні до чого тут твоя конфесія,
До якої належиш чи звик.
Ким ти є за тканиною Prada,
За салоном у Skoda Rapid
І яка за Ray Ben'ами правда
Заховалась не ззовні, а під?
Ким ти є сам на сам із собою,
Коли скидуєш свій камуфляж
Повсякденного бою з юрбою
Та ідеш на самотній свій пляж?
Ким ти є, коли скинута маска
І покладена дома в комод,
Після всіх тих лукавих "будь ласка",
Що за день вже замучили рот?
Ким ти є перед дзеркалом вдома,
Коли знов можеш бути собою
І від награних усмішок втома
Б'є не награно, наче трубою?
Ким ти є в своїй ванній кімнаті
Серед кранів і пару на плитці,
Коли всі твої "Вані" і "Наді"
Залишили тебе наодинці?
Перед тим як зануритись в ліжко
Перед дзеркалом станеш на мить,
Запитаєш так змучено й ніжно:
"Ким ти є?" - а воно промовчить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017