Артур Шадура

Сторінки (2/142):  « 1 2 »

За кожним кроком

За  кожним  кроком  -  мов  останній  крок...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024


Кохайтеся

Кохайтеся!  Життя  останні  дані...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024


Екзальтація ІІ. Антиутопія

І.
Невже!  Невже  остання  мить?  
Нарешті  в  тілі  відболить!
І  знову  жити!  Знову  жить!
Та  треба  вміти..  Треба  вміть!
Усе  по-новому  уже...  
Якийсь  вогонь  щодня  жере.
Якась  пожежа  у  душі..
Як  жар  
останні  рве  вірші.
І  цей  пожар  
не  на  межі.
Вогонь  по-новому  на  старті..
Тут  не  доречні  всякі  жарти!
Катуйте  далі!  Далі  й  далі!
Не  врахували  ви  деталі..  
Не  врахували  ви  нічого..
І  не  врятуєте  нікого.  
І  не  врятуєте  себе!
Ваш  мозок  ворон  роздовбе.

Ви  богохульні  ідіоти!  
Учені  світу  атеїсти.
Війну  лишіть!  І  дайте  їсти!
Убогим  людям  і  бідноті.
Бо  скоро  всім  не  буде  їсти!  
О  патріоти!  Патріоти.

ІІ.
Ну  що  ж,    говоримо  і  пишем..  
Подихаємо,  ще  подишем.
Моря,  ліси  іще  зостались..
Місця  де  вперше  цілувались..
Місця  де  зрадами  кохались..
Ще  залишились!  Ще  зостались!

ІІІ
Ми  вірами  навчились  ревнувати.
Будуючи,  ще  більше  руйнувати.  
Усе  вже  сказано!  Чого  іще  сказати?
Хоча  багато  ще,  багато  вам  не  знати  .

ІV.  
Нам  еволюція  дарує  деградацію.
Все  більше  крику,  розуми  тупі!
Німі  уми  лише  в  щоденниках  нашіптують  нотацію..
Не  бачать  зрячі.  Де  ж  сліпі!?

Століття  наше  любить  навпаки..
Така  мерзенна  рабомодна  доля..
Для  них  всі  інші  -  дурні  й  дураки,
яким  завжди  була  потрібна  воля.

[А  де  та  воля?  Чи  була  коли?  
Чи  у  Бога  наші  всі  воли?  
Чи  у  Бога  наші  всі  орли?  
Чи  у  Бога?]


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


Знову мої усі думки про тебе

Знову  мої  усі  думки  про  тебе!
Про  тебе  всі  мої  закохані  думки.  
Як  джміль  загублений  посеред  стебел..  
Як  рибка,  яку  втоплюють  струмки.

Я  мов  осінній  листопада  лист..
Ти  напрям  мій  -  захоплюючий  вітер..
Ти  весь  мій  Всесвіт!  Весь  мій  зміст..
Творець  всіх  слів.  Цариця  літер.  

Мої  рядки..  про  тебе  всі  рядки!
Болять..  Сміються..  Плачуть..  І  бунтують.  
Знову  про  тебе  всі  мої  думки...  
Так  сильно  ранять,  душать  і  лікують.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Невимушене бажання

Невимушене  бажання..
Невишукане  страждання  -
                                                                             кохання.
Вітер  бив  лице  зрадливе..
Рвав  волосся  полохливе.
Вії  стримані  зривав..
Кров  обличчям  малював.
Юнак  зрадами  кохався..
притаїти  намагався.
Та  не  зміг  з  собою  жити,  
став  могилу  пальцем  рити.
Зсохлу  рану  серця  здер..
Кров  брудну  лиця  протер..
                                                                           Вмер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Десь згубився

Десь  згубився  втрачений  рядок..
в  ньому  йшлося:  як  тебе  кохаю..
відголоски:  як  тому  страждаю
 і  катую  душу  в  просторі  думок.

Ти  про  це  ніколи  не  дізнаєш...
Вже  ніхто  не  скаже.
                         Ніде  не  прочитаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023


Між раєм і пеклом стогнала земля

Між  раєм  і  пеклом  родила  земля..
Мію  Богом  і  Демоном  бився  народ.
Між  злом  і  добро  вагався  зворот..
Вбивав  українець  врага-москаля!

Яких,  хто  достойний  тепер  нагород?
Яких,  хто  отримав  нових  насолод?
Палала!  Ревіла!  Квітуча  земля.
Вбивав  українець  врага-москаля!

Мішалася  дика  кров  із  святою.
Кацап  йшов  на  смерть  "під  покровом"  кремля..
Признайсь,  яка  віра  у  серці  з  тобою!
Ти  ж  Господа  мав  обирать  за  царя?
Нічого!  Поляжеш!  Покриє  травою.
*
Обрав  же  ти  путь  "свого  корабля"!
Одне  твоє  тіло  вогонь  спопеля..
А  другого  трупа  гойдає  петля..
А  тейтього  трупа  збирай  хоч  з  нуля..
Четвертого  трупика  танк  затуля..
І  так  вас  по  тисячі  смерть  окриля.
*
Між  раєм  і  пеклом  стогнала  земля.
Ридала  маленька  моя  Україна..
За  кожне  ридала  своє  "немовля"..
Та  більш  не  згинала  обдерті  коліна!
*
І  більше  не  прийде  до  тебе  руїна.
І  більше  не  стануть  тобі  докоряти.
Ти  чесна!  Ти  вірна!  Ти  сильна!  Ти  вільна!
Не  наший  був  вибір  війну  вибирати!
Не  наший  був  вибір  за  волю  вбива!

Між  раєм  і  пеклом  родила  земля..
Мію  Богом  і  Демоном  бився  народ.
Між  злом  і  добро  вагався  зворот..
Вбивав  українець  врага-москаля!





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023


Перша й остання

Уся  реальність  розлетілася  на  клоччі..
Нас  розділяла  злива  снігова..
Тепер  чужі,  скляні  дивились  очі..
Обманом  пахли  всі  твої  слова.

Несмій  ніколи  більше  доторкати:
моє  вустами  ім'я  і  душі..
На  відстані  не  смій  мене  кохати..
і  знищ  тобі  присвячені  вірші.  

Тепер  ненавиджу  усе  твоє  мовчання!
Тебе  не  бачачи  ненавиджу  буття!
Така  для  мене  перша  і  остання..
на  все  моє  спотворене  життя.  

00:32
8  лютого  2023
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023


Я пам'ятаю ті дощі

Я  пам'ятаю  ті  дощі.
Як  вдруге  бачились  з  тобою.
Як  було  колотно  в  душі..
Як  серце  в  трепеті  покою
не  чуло  мозку,  а  дощі,
що  пали  чорною  дугою.

Над  нами  дощ  тремтів  своє..
тим  віддавав  останні  води.
Ти  серце  гладила  моє..
і  гріла  в  тінях  прохолоди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023


Реквієм кохання (Останній цілунок)

І.
Невже  ти  так  легко  покинеш  мене?
Невже  ти  так  просто  залишиш  мене?
Невже  ти  гадаєш,  що  все  так  мине?  
       
Тобою  розлючений  світові  стану!
Засиплюсь  пісками  їдкими  печер.
Закинусь  піщинами  Афганістану!
Так  тяжко!  Так  важко  назовні  ребер.
В  душі  розстріляю  найкращу  кохану..
У  серці  назавжди,  навіки  роздер.
ІІ.
Невже  ти  так  швидко  поринеш  в  світи:  
без  скарбу  -  холодних  сибірських  степів.  
Монгольській  харизмі  наповнена  ти..
Ґренландських  морожених  й  талих  снігів.  

Незнана,  холодна,  прозора  роса  -
скелястих,  прадавніх  норвежських  вершин..
вмиває  високі  сумні  небеса  -
небесну  корону  твої  волосин.
ІІІ.
Екватором  нині  поділений  світ..
Нулем  впорядковує  сторони  Гринвіч.
Між  Заходом  й  Сходом  карпатських  трембіт  -
любов  з  України:  на  Південь  і  Північ.

Поділення  світу  -  мов  руки  з  ногами;
мов  вени  й  численні  судини..
Як  ріки..  Моря..  Океан  берегами..
Як  ділиться  статус  людини.
ІV.
Чужою  ти  стала!  Моя  незнайомка..
Не  тою  ти  стала.  Ти  зовсім  чужа!
Останній  цілунок  –  прогалина  тонка
й  найбільша,  най  товща,  надійна  межа.
V.
Єменська  арабка.  Турецька  рабиня.
Хорватка  похована  в  землі  Тунісу.  
Литовського  роду  блаженна  княгиня  
і  лезо  гострюче  страчального  спису.                                            
VI.
Сто  тисяч  узбеків  в  рядах  яничарів,
поріжуть  шматками  -  наказом  твоїм.
Все  сліпну  красою  твоєю  від  чарів..  
Земля  зупинилась,  ми  разом  стоїм.
VІІ.
Четвертим  хрестом  возойду  на  Голгофі..                          
Ізраїль  під  землю  провалить  дощем.
Свої  я  гріхи  зпророкую  потрохи
і  стану  для  тебе  терновим  вінцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023


Месія (Новий Бог)

Живи!  Страждай.  Хворій.  Вмирай.
Та  що  ж  людське  ти  носиш  тіло?  
Батьками  створений  бодай..  
більш  слів  нема  -  це  зовсім  край,  
бо  скільки  в  грудях  відболіло.
Тож  вибирай!
                         Який  твій  рай.

Як  врятуватися  зумієш,  
верши  спасіння  інших  тіл..
Ти  також  інших  обігрієш,
бо  даром  сильним  володієш..  
Не  допускай  "пустих"  могил
і  сам  ніколи  не  спустієш.

Довічним  будеш!  Хоч  й  земля  
себе  приборкає  і  знищить  ..
Почне  усе  в  собі  з  нуля  ..
з  нового  Бога-короля.
Твій  дух  воскресне  в  попелищі  ..
у  небо  пустить  журавля..
туди  де  правили  Всевишні  ..
І  буде  воля  вже  твоя  .

6  січня  2023,  04:55
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023


Богині

О  царице!  Зіронька  моя.  
О  владико!  Серце.  Моя  сила.
Тобі  в  ноги  клониться  земля;  
лоб  і  плечі;  щастя  твого  сина  .

О  княгине!  Роду  славний  мій.
Пресвятая!  Сонячне  сіяння.
Казки  янголів.  Найкраща  мрія  мрій.
Ти  життя  чиєсь..  Любов  чиясь..  Кохання.

Королева  місяця  небес..
Берегиня  снів..  Добробут  долі.
Громовицями  сам  грає  тобі  Зевс  
і  любується  на  власному  престолі.

5  лютого  2023,  02:06
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023


Атрофовані …

Атрофовані  почуття  -
океани  почуттів.  
Я  все  життя  
про  таке  молив.
У  сонця..  у  неба..  у  бога  просив...
І  знаю  проте,  
такий  не  один.
Забрали  святе,
лише  не  провин.  

Старайтесь  зрікати,  
або  зберігати,
та  тільки  прекрасні  
свої  почуття  ..
Оті,  що  у  серці  радіють  не  згасні;
оті,  що  окрилять  
даремне  життя.
                     Оті,  що  зупинять  
його  біля  прірви,
в  обіймах  довічне  дадуть  укриття.  

Скільки  б  тепер  не  було  пробачень,
більше  не  буде  наших  побачень.
Скільки  не  дано  нам  ще  каяття  ..
у  нас  відтепер  різне  життя!

29  січня  2023,  01:00
Бокиївщина  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023


Благодать (українське заклинання на ніч)

З  прежди  віки  -
предив  і  див..  
народ:  жінки  й  чоловіки,  
в  богів  просив.

Із  коренів  в  майбутнє  йти:
все  виконать,  ісповнити.

Так  сильно  вірувать!
Молить  і  закликать!  
Цю  благодать...

"Місяць  над  схилами.
Над  хатами;  над  небосхилами.
Над  ріками.
Над  українськими  голосами  -
піснями.  
Над  тополями.  
Над  калинами.  
Над  квітами  переливами.  
Дорогоцінними  перлинами;  
намистами.  
Над  дощовими  поливами.
Над  веснами;
над  сніжними  зимами;  
над  осенями;
над  літами.

Над  ставами;
над  лугами;  
над  полями  і  гаями;
над  лісами;
над  морськими  берегами.  
Над  горами;
над  морями.  
Над  усіма  шляхами.  

Над  кожними  сльозами;
над  солодкими  вустами;
над  ніжними  щоками;
над  чесними  очами.
Над  благими  ділами.
Над  розумами;  головами.
Над  людськими  ділами.

Над  думками.
Над  серцями  й  почуттями.  

24  січня  2023,  06:00
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023


Троянди

Німі  троянди  вбили  нашу  вірність.
Вони  даровані  чужинцями  не  раз.
Їх  дарували  на  жахливу  підлість.  
Такі  прекрасні  серед  всіх  прикрас.

Ні  золото.  Ні  перли.  Діаманти..
так  часто  зраджують  красу  свою  лиху.
Вони  як  серед  стонів  -  музиканти.
Не  мають  геть  ніякого  страху.

24  січня  2023,  03:41
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2023


Величні крила смерті …

Величні  крила  смерті  
                                 трупами  подерті..
Не  може  Чорна  витримать  сама.
Христос  рождався,  знову  щоб  померти.
Тіла  ховала  у  пітьмі  зима.

Скільки  немає..  скільки  вже  нема..
і  скільки  ще  за  ночі  нас  не  стане.
Тіла  ховає  у  пітьмі  зима..
Скресає  крига..  Знову  сніг  розстане.

Весна  сміливо  йтиме  та  обійде..
Святою  кров'ю  землю  обітне.
Нове  зерно  на  чорноземах  зійде..
Нове  коріння  -  покоління  золоте.

7  січня  2023,  23:31
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023


Краще сам

Краще  сам  в  одинокість..  
                                       в  світ  великий  -  в  бій  не  мій.
Бо  кохання  це  жорстокість  -  
                             путь  страждань  і  біль  страшний.

Власні  грати  
                       поламати,  
                               знищить  стіни  божевільні.  
Почуттями  не  кохати,  
                                     хай  бездушні,  зате  вільні  .

Слабі  думи.  Думи  сильні.  
І  шалені  думи  люті.
             'Зорі  мрії  надмогильні  
мною  зречені  й  забуті.

Що  я  хочу?  Тебе  хочу!  Скрізь  з  тобою!  Я  і  ти!  
Тільки  вже  на  моїм  тілі  -  облаштунки  самоти.

Тільки  вже  у  моїм  серці:  запозичена  ненависть..
Тільки  вже  у  нім  лишились:  крик  безвиходу  і  зависть.

Ти  найгірше!  
                                           Хочу  більше:
крику;  реву;  болі;  мук.
Більше  совість  нам  не  дише..  
в  мандрах  вічності  розлук.

22  січня  2023,  04:20
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023


Не хороші вірші у жахливій душі…

Не  хороші  вірші
у  жахливій  душі..  
У  печальних  думках..  
Зпліснявілих  мізках.

Світ  зґвалтовує  очі.
Світ  руїна  ілюзій.
З  рота  рвота  із  жовчі  
жалить  гірше  медузи.

Де  поділися  друзі?
Вирок  їм  вже  останній!
Серце  в  сильній  напрузі..
Тіло  віддане  ванній.

Кип'яток  шмалить  шкіру,
обпікає  скрізь  рани.
Совість  зраджує  віру,    
у  обіймах  нірвани.

У  раю?  Чи  у  пеклі?
Чи  то  день?  Чи  то  тьма?
Літні  промені  теплі?
Чи  холодна  зима?

Це  земля  Твоя  гріху!
Божевільних  бажань!
Божевільного  сміху!
Божевільних  страждань.

20  січня  2023,  02:25
Бокиївщина  





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023


Життя безбарвне

Напружена  душа  -  
                             такі  життєві  струни..
Її  не  полиша  
           солодкий  смак  оттруйний.
                               А  в  серце  одні  руни  
до  смерті  відтепер..  
       Прекрасний  стимул  думи  
     згубився  і  помер  .

Одне  тепер  страждання  ..
І  знову  божевілля  !
На  совісті  кохання  -
стемніло  все  довкілля.

Тепер  життя  безбарвне,
сумне  та  одиноке  ..
Добро  лише  уявне,  
підступне  і  жорстоке.

10  січня  2023,  01:21
Бокиївщина  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023


Екзальтація І

Сунула  ніч  над  селами  зловіще..
Пищали  свині  дико  по  хлівах.
А  люди  сплять,  над  ними  місяць  дише..
Їм  дивні  сни  мовчали  в  головах.

Холодний  вітер  над  хатами  свище..
димки  з  комінів  лізли  до  небес.
Востаннє  хтось  сьогодні  дише,
на  свій  чекає  витончений  хрест.

Пси  гавкали,  їм  відповідь  собача..  
Гули  у  лісі  голодом  вовки.  
Кожен  творець  свого,  а  от  удача  
прийде  лише  у  правильні  думки.  

До  ранку  мало  зовсім  залишилось  
і  знов  людське  творіння  забурлить.
Кому  нічого  зовсім  не  приснилось,
нехай  цей  день  до  іншого  проспить.  

Все  статись  так  судиться  на  землі:  
що  замовчить,  а  що  десь  загримить.
Приціли  вже  чекають  на  чолі,
тепер  усе  -  лише  навколо  мить  .

Зловіще  зло  стрибає  із  голів  
і  десь,  комусь  такі  жахи  наснились.
Когось,  хтось  в  світ  чекати  не  хотів..  
За  когось  в  Бога  з  вірою  просились.

І  знову  ніч  за  правилом  поверне..
Нові  закони  хаосу  внесе.  
Напевне,  щось  величне.  Чи  мізерне  ..
Даремне.  Не  даремне.  Знищить.  І  спасе.

Мабуть  усе.  Тепер  мабуть  усе  ..
Спина  прибита..  тіло  спить,  мовчить.
У  мандри  містики  моє  суто  несе..
понад  землею  грішною  летить.

10  січня  2023,  00:33
Бокиївщина  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023


2023

Світив  обличчю  телефон..  
               Світив  очам,  сльозам  і  плачу.  
Світив  новиною,  листом:  
                               "Тебе  я  більше  не  побачу".
І  зовсім  це  було  не  сном..  
                                   Себе  ніколи  не  пробачу...
Летить  рекета  за  вікном..
                           Також  мою  забрать  удачу.

3  січня  2023,  00:43
Бокиївщина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023


Голодомор

Темніли  свічі,  кров  стікала  воском
і  відбивали  сльози  у  вікні.
Жахливим  і  болючим  відголоском,
пекли  себе  у  власному  вогні.

Такі  голодні,  їли  себе,  жерли..
новий  творили  підвіконнями  декор.
Мені  думки  у  пам'яті  натерли..
як  наших  предків  з'їв  голодомор.

26.11.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022


Привіт плането. Зупинися…

Привіт  плането.  Зупинися!
Вже  скільки  мучаєшся  ти?
Привіт  плането  синьолиця..
Спини  себе  і  не  крути.  

Усе  обман  в  твоєму  світі  ..
Усе  безглузде  й  маячня  .
Священне  слово  у  завіті  -  
нічого  інше,  як  брехня.

Горіть  мені  в  лихому  пеклі,  
якщо  воно  десь  дійсно  є.
*
Тебе  єврей  давно  за  шеклі,  
з  твого  дитинства  продає.  

Твою  любов,  твою  науку  ..
Твою  удачу  на  війні  .
Продав  давно  він  мою  руку,  
що  бреше  римою  мені.  

Продав  давно  він  мою  душу,
та  дише  демонам  у  лоб.
При  цьому  сам  собі  ще  мушу,
купить  простий,  убогий  гроб.

При  цьому  сам  себе  зректися  
і  бути  винним  в-всьому  сам  .
А  може  в  очі  подивиться  ?
І  страх  віддать  твоїм  вітрам  ?

А  може  дійсно  є  ті  шанси,
дійти  якоїсь  істини  ..
Класичні  правди  й  ренесанси,
захоплюють  мене  в  мені  ..

..  Закохують  у  Божий  світ  
і  знову  вірують  у  Бога..
Який  царем  був    всіх  століть  ..
Тепер  остання  ця  епоха  .

27.11.  22,  2:55

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022


Приреченість

Моя  естетика  -
сумна  поетика;  
краса  дівочої  природи.
Моя  культура  -  чемна  етика..
людини  чистої  породи.  

Хоч  безкультурність  завжди  спереду  ..
Я  не  склонюсь  тупому  нелюду  !
Згублюсь  в  забутому  прекрасному  ..
минулому  і  не  сучасному.

І  хоч  не  буду  серед  моди..  
зате  на  волі,  на  свободі.

У  власній  творчости  решітці..
У  тихих  мурах..  дикій  клітці.  

Серед  самотніх  строгих  дум,  
недоторканність  таїть  ум..  
Пускає  тілом  сильний  струм  -  
вершить  мелодику  -  творить  
                                           нервових  струн..
                     "Поет  пишіть!"

Знов  потойбічні  голоси  ..
у  голові  шепоче  тьма:  
"Впускай  іще  в  життя  краси!  
 У  тебе  вибору  нема".

27.11.22,  23:03

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022


Nam amor (лат. Задля кохання)

Війна  іде,  а  ми  так  нагло  любимось..
Тілами  білими  своїми  губимось.
Лише  за  гріх,  що  добре  нам  -  ми  каїмось..
А  так  нічого  іншого  не  боїмось.

Терен  землі  встеляє  мертвий  сніг..
А  за  вікном,  в  кімнаті  наший  сміх.
В  сльозах  поранених  від  болю  й  насолоди,
що  бути  разом  є  у  нас  нагоди  ..
від  нашої  захоплюватись  вроди  ..
на  ліжку  сповненому  грішності  й  свободи.  

Не  від  війни  -  
я  мру  в  твоїх  обіймах  ..
І  від  вини  !
Що  маю  такий  дар  .
Гасають  тіні  по  холодних  стінах,  
як  ті  вогні,  що  створюють  пожар.

Єднаєм  волю  грішними  тілами  ..
Твій  вибух  стонів  перевершує  ракет  ..
А  ті  від  смерті  різними  містами  
приносять  трупам  чортовий  букет.

І  як  тепер?  Невже  ми  мазохісти?
Хіба  в  нас  божевілля  в  голові?
В  цю  ніч,  прості  ми  з  нею  оптимісти,
що  загубились  в  бурі  снігові.

Натомлені.  Роз'єднані.  Зацьковані.
Сьогодні  воз'єднались  назавжди!
Ми  Богом  один  одному  даровані!
Знову  в  часи  -  московської  орди.

Бо  боротьба  -  це  завжди  про  війну!
Бо  боротьба  -  про  силу  роду!  Кров!
Тому  для  того,  щоб  бороти  Сатану..
життя  боротись  має  за  любов.  

29.11.22,  0:32




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022


Не буди меня! Я умер…

Тела  кроет  серой  тьмою.
Не  буди  меня!  Все!  Умер!
                                             Из  утра  я  улечу.
Вдруг  глаза  опять  открою?
Вдруг  разбудишь?  Не  хочу!!

Птицы  пением  занялись  -
утро  шарудит  в  окно.  
Разбудить  меня  пытались,
но  мне  правда  все  равно.

Не  будите.  Нету  толку..
Миг  закончил  большой  бой.
Так  любилось  мне  на  шёлку
просыпаться  из  тобой.  

Так  забавно,  все  касалось,
когда  тело  просыпалось...  
Каждый  утро  был  безумен...
Не  буди  меня!  Я  умер..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909861
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2021


Частина 5. Піднесеність («Травнева ніч, або утоплена» Микола Васильович Гоголь-Яновський)

Збирає  сутінь  вечорова:
                       хлопчат,  дівчат,  що  тянуть  пісню;
                                 що  зводять  трепіт  вітра  листю  
і  подих  неба  чорнолова.

Сидять  обоє  на  порозі  -
                                   в  руках  закинутої  хати..
біля  ставка  у  верболозі,  
                   де  би  ніхто  не  став  шукати.

Козак  глядить  на  яснооку,
           легенду  мовить  про  будинок:
                     в  ставку  відбитого  відтінок;
про  долю  панни,  одиноку.

«Про  те,  як  жив  колись  тут  сотник
і  проти  совісті  своєї  
                         пішов  на  зраду  заколотник,
заради  відьми  однієї.  
         
 Привів  до  хати  нову  жінку.
                                                   Та  здичавіла  і  сувора,
       його  зненавидить  дитинку:
                                           наробить  лиха,  
                                                                               зробить  горя.
*
         Як  наступила  нічка  тиха..
до  панни  тишком,  наче  мишка..
для  страху  дівчини  задиха,
           явилась  хижа  чорна  кішка.                                                                            

До  шиї  кігтями  метнулась,
дівча  спотворилась  душити..
         вершилася  мабуть  убити,
та  лапи  чорної  позбулась.

До  чого  треба  такий  батько?
Дитині  вирі,  що  неймає..
із  хати  рідне  вибігає,
його  заплакане  дитятко.

Високий  берег  над  водою,
спихає  миле  сотворіння..
з  душею  мук  не  розуміння,
знайомить  тіло  з  глибиною.
**
Та  якось  втоплена  нещасна:
метнулась,  мачуху  схопила,
до  себе  в-воду,
                                                     утопила  -
жадоба  помстою  прекрасна.  

Та  от  проблема,  лиха  мати..
сама  в  утоплену  явилась,
на  зло  красі  перетворилась
і  знов  взялася  докучати».

Козак  розмову  завершає,  
бере  козачку  йти  до  хати..
дівча  спиняє,  завертає,  
краса  її  про  це  ридає,  
щоб  в  хлопця  спокою  шукати.

Заборонив  батько  побратись:
своє  він  творить  судочинство    -
любові-мантрові  злочинство,  
серцям  обоїм  об’єднатись.

Батьківське  слово  –  це  закони..
хоч  батько  проти  та  одначе:
напивсь  від  горя  заборони
одного  разу  цей  юначе.  

Заснув  на  березі  ставочка,  
увидів  наче  сон,  не  сон:
У  хаті  світло  із  вікон,  
з  вікна  виглядує  паночка.

Говорить  пісню  заспівати..
Той  заворожений  співає,
ставочок  темний  обминає  
й  підходить  з  піснею  до  хати.

Утоплена  сміється  й  плаче
і  просить  мачуху  знайти:
-«Знайди  мені  її  козаче,  
я  знаю  допоможеш  ти.

Як  повний  місяць  засіяє,  
вона  з  подружками  гуляє…
Та  хто  із  них  вона?
Заклята  сатана..
Моє  чуття  цього  не  знає.»

Не  знав  чи  правда..  Чи  здалося..
Чи  в  снах  усе  те  прижилося.
Посеред  темних  сил  і  мраку,  
він  допоміг  й  отримав  дяку.

Чи  тихі  міфи  й  голосні..
Чи  факти  правди  із  життів..
Один  із  них  в  супір  весні,  
у  против  долі  одружив:

козака-парубка  й  козачку,
на  покір  сумнів  й  протиріч..
весняним  ранкам,  в  одиначку,
ясну  вельмож  травневу  ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2021


Осенний цветок (Разговор с Н. В. Гоголем)

Господин  Гоголь  скажут  
           в  полумрачной  темноте,
     напол-печальной  глухоте:
как  утро  солнцем  ночь  измажут  -  
             обеду  вполдень  перескажут  
         слова  прекрасны  немоте.  
 Подарят  чувства  среди  мрака,
сельскому  «хлопцу»  сироте..
       цветок  таинственного  знака.
*
Настанет  следующий  праздник:  
обзаведется  жертвой  милой  -  
с  Диканьки  девушкой  красивой..  
нечистый  демон  Ваш  –  проказник.
*
«Скажите:  
           пристойно  с  Нечистой  в  лесу  целоваться?»
«Всей  святости  милый  ее  поцелуй»
«Вы  ж  верите  Богу.  Мне  не  ошибаться»
«Ты  юноша  тише.  Молчи.  Не  бунтуй».
*
Бесов  цитируют  в  церквях  отцы.
Толкует  нечистых  латынь  при  свечах..
           Чернила,  как  кров  на  ваших  руках;  
                                           и  дальше  гусиное  тиснут  перо,
                                                     рисуя  бумагою  очень  хитро
           штрихи,  Ваши  пальцы-борцы.
*
   Над  колокольней  месяц  полный  -
настала  полночь,  стан  бессонный:  
               дремает  старый  Переяслав..  
Кидает  листья  среди  парка  
 акаций  веток  голых  –  арка;  
накрыл  туман,  как  с  пары  сплав.  

*
Лежат  могилы  средь  цветов..
куплеты  на  крестах  стихов.
..
Я  вовсе  в  жизни  не  вульгарен,  
во  мне  ожил  *Ганц  Кюхельгартен.                                  
*
От  ветра  хлада  зашелестела,  
листва  над  нами  подлетела;  
вороны  взбунтовались  грачьи;
завили  волчьи.  Нет  собачьи
жалобы  к  смерти  голоса.
И  как  для  этого  чудилось,
Яновским-Гоголем  творилось..
тянули  гроб  чрез  полчаса.

Лежала  панна  в  нем  красива..  
«червонэ  сэрцэ»  зедевала.
Под  луны-фазы  перелива,
как  гроб,  она  за  миг  пропала.  
 *
«Брешут»  диковины  в  старом  селе:
На  рождество  приходит  в  гости  черт  лохматый;
Вий  откривает  глаз  свой  слеповатый;  
Колышет  утоплениц  став  на  меле.  
*
«Казаки  рушницы»  на  всадника  целят..
судьба  уготовлена,  целят  пускай.
Их  Гоголь  давно  уже:  в  Ад  или  Рай.
Глупцы  естъ  глупцы,  ведь  судьбу  не  осмелят.  
*
«Хутор.»  
           Калину  всопшую  «тулят  хаты»;
с  под  туч  выглядует  внезапная  луна,
внезапно,  как  и  в  свите  Сатана..
и  чертьи  из  икон  его  солдаты.
*

«Кони»  топчутся  под  окнами,  но  их  там  нет…
Одному  известно  Гоголю  и  Богу,
какую  ищут  лошади  дорогу,
какой  у  бесов  свой  менталитет.  
*
Жертву,  как  жертву  подносят  под  церкву;
сребло  в  святую  воду  мокают,  
с  Богом  про  мертвого  что-то  решают;
яму  для  грешного  рядом  копают.  
*
Все  возможно,  если  можно..
Божьи  силы  -  дух  блаженства  -
стиль  добра  и  совершенства.
Так  совсем  ведь  не  тревожно.  
*
Старым  ведьмам  в  плен  «девчат».
Зелья  варят  душегубки,
с  трав  древнейших,  телогубки..
заклинания  кричат,
чары,  «выгадки»  вершат.
*
Не  тушит  кров  в  душе  пожар  -
страшнейший  боль,  какой  кошмар.

Все  зло,  мир  Ваший  проглотил..  
За  это  Бог  тебя  простил.  
**
Один  з  шести  в  семье  родился.
Зачем  планете  был  ты  нужен?
Навеки  «темный»  в  смерть  осужден.  
Для  жизни  в  тело  воплотился.
**
Как  только  осенью  темнеет,
цветок  весенний  душу  греет:
во  мене  звенит  душа  поэтов,
весь  мир  я  прячу  сред  куплетов.
*
Мне  стало  важным  в  этом  веке,  
                                                   я  для  себя  построил  твердь..
и  это  тайна  в  человеке,  и  это  символ  твоих  черт;  
твое  рождение  и  вера,  твоя  любовь  и  твоя  смерть.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909701
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2021


+ 1

Як  би  складно  не  було...  
Щезну!  Зникну!  Пропаду!
..Все,  що  знову  зажило  -
розірвалось  !...змолоду.
Рани  !
Рани  !
Що  без  крові,  
що  душа  страждає..
Від  наївності  в  обмані.
Тяжкі  вдохи  полум'яні;
то  холодні,  як  морози;
то  тяжкі  немов  каміння..
Очі  випікають  сльози!  
Божевілля  від  невміння..
Сила  де  ти  ?
Хочу  вмерти  !!
Й  хочу  жити  в  колорити  
днів  земельних  мандрівних.
І  як  кожному  велиться,  
научать  своїх  синів:
одні  тільки  переваги:
сили..  розуму..  наснаги.!

Не  залежу!  Вже  залежний..
Вільний  волею  невільний..
Мене  світ  згубив  безмежний.
Божевільний!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2021


Enaid (валійською - Душа)

Знов  снились  кошмари..
Являлися  в  реалі.
По  тілі  мов  по  сталі
шмагалися  удари.

Як  молотом  по  цеглі..
розкришували  душу
хорошу,  не  байдужу,
до  зради  не  підлеглій.

"Побили"  в  чотирнадцять  ...
маленьку,  милу  душу..
хорошу,  не  байдужу..
І  зрадили  у  двадцять  ...

Не  відпускає  страх,
що  більше  не  повірить...
Любови  не  осилить..
В  чужих  життя  руках.

На  вимерлій  планеті..
Вже  продане  монеті.

Болить!  Пече!  Згорає!  
Замучена  душа..
до  каторги  руша,
до  каторги  рушає.

Ніхто  не  кличе  ...  Тихо..
Ридають  в  тишині,
бо  знов  на  єдині  -
душа  і  її  лихо.

Ти  вмерла!  То  вмирай!
Щоб  більше  не  боліла,
пригорнута  до  тіла..
нещасна..  Прощавай!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021


Останній

Весна  іде,  а  люди  все  стоять.
У  світі  карантин.
Сидять  удома..  
                                                   трупами  лежать..
Сміються.  Плачуть.
Хвилини  дурять  їх..  Роки  летять.  
Від  лінощів  утома.  
Червоні,  сині..  різних  кольорів  кімнати  верещать  
у  хворі  вуха,  хвору  тишу  
...у  кого  й  ні,  у  когось  вже  симптома.

Скрипіло  радіо  колись,  тепер  "ютуб"  гнітує:
"Мільйон"  за  місяць,  сьогодні  тисяч  сім"..
Хтось  просто  слухає,  а  хтось  іще  і  чує.  
Хіба  ж  даровано  цю  цінність  всім?  

Упав,  розтав  той  березневий  сніг..
Загралось  сонце  інтимними  ролями.
Холодний  вечір  хворіти  допоміг..  
на  ліжку  в  тьмі  замарив  голосами.

Чи  то  святі?  Чи  віруси  шептали?
По  ліжку  слабе  тіло  хилитали.  
Рвав  кашель  горло..  дихали  легені..
чи  вже  не  дихали?  Спинились  полонені?
Під  лоб  зіниці  і  завмерли  очі.
І  цей  хлопчина  вмер  посеред  ночі.

Його  дівча  до  раночку  кричала..  
До  поки  від  знесилення  упала..  ...

Мов  зупинило  щось  знесилену  планету  -
настав  останній  людяності  раунд.
По  телевізору  на  фоні  кабінету..
Хрипів  Зеленський:  -  "...відмінив  локдаун!..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021


Береги ребенка…

Береги  ребенка,  он  твой  рай,
                   твое  небесное  окошко,
                                       твое  надземное  окно..
Под  аборт  не  отдавай..
Свет  улыбкой  их  немножко
                   бликнет
                                           и  становиться  темно.

Хоть  какое-то  свеченье  
бликнет  людям  через  тьму  ..
сила  верить  -  облегчение,  
рушить  грешную  тюрьму.

Греем  душу  рая  солнцем..
смех  наивный  -  блеск  лучи,
без  него  навек  замерзнем..
Счастье...  душу  разлучим.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908258
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2021


Лети

Куди  ж  іти?  
             Нема  ніде  нічого…
До  кого  йти?  
         Повсюди  самота.
Візьмись  за  крила  й  в  небо  полети..  
тебе  гукає  висота.

Лети,  втікай  з  планетних  мандрів.
Тут  гниль,  що  цьковує,  затягує..  калічить..  
Тебе  не  знайдуть  серед  цінних  скарбів..
Тобі  Земля  за  статусом  не  личить.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021


Нас кохання вестиме Землею…

Настає  щось  занадто  цікаве..  
мабуть  чисте  й  ніяк  не  лукаве.  
Соромливість  стискає  сердечко,  
а  майбутнє  уже  не  далечко.

Яку  відповідь  подрузі  дати?
Чи  ми  й  справді  навчились  кохати?  
Чи  ми  просто  заплутались  віком?
Чи  то  й  правда,  стаю  чоловіком.

Чи  одружить  нас  рідна  планета?
З  всіх  полів  приготує  букета.
З  всіх  полів  приготує  букета  
і  одружить  нас  рідна  планета.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2021


Нігтями роздерти, каменями розбити…

Скажу  "так",  якщо  промовчиш,  якщо  далі  
будеш  мовчати..
На  мене  чіпляти 
                                                                                       мовчальні  медалі 
і  строго  в  душі  катувати.

Через  "ні"  в  стороні  залишуся  без  тебе.. 
Покинутий  в  страті,  мов  сонце  без  неба.
                                                                           
Хай  криє  дощами,
     в  них  сльози  дитячі  ...
           неначе  в  обіймах  згорнулися  мами
                                                                 ті  очі  плакучі  ночами,
                                           не  сплячі.
Ще  й  днями  терплячі... 

Та  смак  не  теплячий,  що  грівся  губами.
Руками  душилася  пальцями  шия..
Надію  пророчить  без  мозку  повія.
Її  я  не  знаю  і  знати  не  хочу..
банальну..  звичайну..  просту  і  пророчу.

Щоденно  собі  я  чіпляю  відзнаку..
Від  когось  таких,  як  вона,  чую  дяку.
Чому  і  про,  що  я  умію  любити?
Погруддя  від  цього  нігтями  роздерти, 
каменями  розбити. 
Із  відти  дістати  скалічену  душу.. 
По  іншім  ніяк,  я  зробити  це  мушу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021


Нарцис

Казкою  пізнає  дивний  світ  смертельні  й  життєдійні  болі.
І  доки  в’язнем  ти  не  станеш  в  нім,  тобі  ніколи  тут  не  буде  волі.

До  чого  нудить  іншим  голова,  
коли  своє  в  собі  треба  творити?
До  поки  мука  у  тобі  жива,
про  це  у  совість  треба  говорити.  

Падуть  небесні  янголи  згори  і  прямо  на  лихезну  землю  люду:  
хто  Бога  нового  собі  знайде,  а  хто  для  втіх  Іуду.

Для  покору  любов  страшна  -
прибічна  зрада  плоду  ще  й  чужого.  
Солодший  він,  душа  грішна.  
Занепад  з  того  й  більш  нічого.

Пишають  люди  створені  гріхи  собою  і  в  збруднілому  собі.
Один  вже  через  це  з  мотузкою  міцною  спочинув  на  вербі.

Бридка  утіха  гратися  життями:  
стидебно  і  печально  сміючись  над  тим.
Ви  ще  не  знаєте,  хто  далі  буде  звами,  
хто  обігріє  радістю  над  горем  говірким.

Там  у  середині  в  тобі  не  лиш  сподвижна  розуму  наука.
Там  духу  і  душі  секрет  загадок,  над  тобою,  як  над  свічкою  повільно  протяг  дмуха.

Згубив  в  собі  вродливість  вікову  і  милу;
красиве  серце  в  лапах  лих  гірких  затис.
Розкрийся  знову  під  царством  небосхилу:
знову  твори;  
                               вкотре  гори  
                                                         та  відкривайсь.  Нарцис..  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021


Мандри (Географ)

Подорожуєш  все  життя  -
стежки  єднаєш;
щодня  потоптане  взуття
своє  взуваєш:
                 по  місту  блудиш,
                 сліди  губиш,
від  втоми  позіхаєш.

Все  пізнаєш  нові  шляхи,
свого  не  маєш.
Із  ніг  неначе  реп’яхи
взуття  знімаєш:
                 весь  день  блукав,
                 свій  путь  шукав,
без  нього  потерпаєш.

Чужі  дороги,  не  свої
з  супротивом  приймаєш;
кросівки  стоптані  старі
на  мотлох  викидаєш:
                 нові  купуєш,
                 вже  не  сумуєш,
із  сміхом  приміряєш.

Ще  все  життя  іти,  учить,
дороги  відкривати;
за  рідними  краями  жить,
з  чужинцями  єднати:
                   і  там  зорю,
                   нову  свою
на  небо  возвишати.

Повз  континенти,  океани,
у  світлі  білі  небеса:
«Колумби,  Дрейки,  Магелани…»
свої  вписали  чудеса:
                     тепер  відомі
                     в  кожнім  домі
експедиційні  адреса.

У  нерозшуканих  пустелях,
де  дух  мовчання  шарудить,
у  здичавілих  темних  скелях
свій  слід  кросівок  залишить..
У  недосяжнених  тунелях  
людську  дорогу  завершить:
                     і  поселиться,
                     де  боїться
без  зручностей  цивільний  жить.

Мандрівник.  Географ  мандрів,
наче  буря  в  штормі.
Скарб  його  посеред  скарбів:  -
потяг  на  платформі,
                     старий  човен
                     плить  намовен,
мов  корабель  в  штормі.

Карта  вказує  дорогу,
болота  таяться.
Знать  географу  і  Богу,
де  остерігаться;
                       де  є  казка,
                       де  є  пастка,
де  волиш  зостаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021


У царстві виїдлих ночей

Змарновані, 
хоча  були  і  загартовані.. 
Із  взором  гарних,  вже  осліплених
                                                                                                   очей:
                                                         зіниць  заліплених;
       красою  обдарованих,
тепер  у  царствах  виїдлих  ночей.

                                                                                                     Жбурляє  рвота 
                                                                                                         із  німого  рота 
                           не  зовсім  добрі,  а  лихі  слова. 
                   Народ  збирає  ті  шматочки  поліглота 
                         й  у  рідній  мові  зрушує  права.
Отямтесь  українці..
                                                       Нам  ні  для  чого  руки  чорта,
нам  Богом  дана  найсвітліша  голова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021


Из незнакомцем

....
«Она  художник»  -  проронил  поэт.
«Ее  я  знаю,  как  уже  "пол  века":
изящий,  "тонкий",  "сладкий"  силуэт  -
внутри  таинственного  человека.  

Ее  'снутри'  довольно  посмотри..
Позволит  даже  там  остаться.  
Не  лги,  не  ври,  ты  только  ей  не  ври;  
не  изменяй,  довольно  издеваться.  

Она  прекрасна  у  своих  картин»  -  
Добавил  слоган  умрачный  поэт.
«Ее  обидит  -  лишь  истинный  кретин.  
Вот  милый  друг,  мой  окончательный  ответ».

(Незнакомец)

«Мне  интересно..  Говорите,  говорите.  
Ещё  вам  к  чаю  подолью  вина.
Вы  почему  теперь  поэт  молчите?
Кидая  взгляды  в  трещины  окна.»
....
«Я  все  пишу  о  том,  как  она  дышет;  
цветет  и  оживает  как  весна.  
Вы  дайте  лист  и  ручку,  что  'не  пишет';
И  чашку  кофе,  не  хочу  вина.

Вы  обещайте?»  -  попросил  поэт.
«Ей  этот  листик  передать  в  конверте.
Когда  исчезнет  мой  незримый  след;
после  озвучки  о  нечистой  смерти».  

(Из  конверта  к  художнице)

«Хочу  (уныв,  сказал  сквозь  зубы).
Ты  мой  срисуешь  темный  гроб.  
Где  будут  видны  мои  губы
и  мой  чубатый  белый  лоб».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2021


Новый год

А  Новый  год  поставит  все  назад..
Без  просу,  что  от  жизни  отбирали... 
Цветущий  сад  под  снежный  аромат
упрячет  то,  чего  не  отыскали.

Чего  же  ждали  -  ждали  новый  год,
что  бы  начать,  начать  опять  сначала.
Тот  же  не  верный  нами,  кукловод 
в  мир  заведет  избежного  скандала.

Но  не  уйдем,  не  избежим  от  силы,
от  силы  собственных  неправильных  трудов..
Нас  не  исправили,  когда  мы  попросили, 
подсунули  дешевую  любовь. 

И  пусть,  ведь  завтра  новый  год..
А  как  же  прошлый?  То  же  будет  с  этим..
Нас  из  пути  поддержками  урод
сойти  поможет  наголо  россдетым..  
Как  Запад  дальше  насилует  Восход,
так  каждый  год,  какие  здесь  секреты.

"И  только  мы,  все  заново  тайком"..
Годов  тех  мысли:  По  новому  заживем;
отложим  что-то,  как-то  на  потом.. 
Ведь  чтоб  начать  никак  и  не  начнем.

Ведь  впереди  ещё  есть  новые  года..
те,  что  ушли,  совсем  уж  не  нужны..
А  год  за  годом  дальше  мрякнет  навсегда..
сгоряет  словно  свет  гирлянд  за  полцены  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900598
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2021


́Зустрінемося в пеклі

Зустрінемось  з  тобою  й  після  смерті..
Землі  залишим  тільки  імена..
й  пробачення  написані  в  конверті.,
щоб  не  дізнався  в  пеклі  Сатана.

Зустрінемося  тільки  ми  у  пеклі..
На  рай  чудесний  сили  не  було.
Бої  життя  знедолили  запеклі,
добро  в  серцях  кровавих  загнило.

Втопила  кров,  як  розтеклася  тілом:
маленькі  душі  замертвілі  вже..
В  гробу  нещасних  покриває  пилом,
а  зверху  хрест  надійно  береже.

Так  не  важливо  де  кістки  поляжуть:
далеко;  близько;  зовсім  чи  згорять.
Про  нас  з  листа  нащадкам  всім  розкажуть,
а  ті  про  нас  довіку  будуть  пам'ятать.  

Коли  зустреномось  нарешті  ми  у  пеклі,
обіймемося  сильно  серед  тьми..
Наші  обійми  ще  життями  теплі,
холодні  з  полум’я  захватять  там  дими. 

З  тобою,  в  нас  долоні  дві  подерті,
ми  ними  підписи  лишили  на  асфальті..
болять  і  кровоточать  й  після  смерті,
бо  пальчики  тримають  обійняті.

Ніхто  по  власній  волі  не  прийшов,
за  нами  тільки  двері  зачиняли..
Лихі  лизали  слідом  нашу  кров
і  до  галери  дико  проводжали.

Свої  образи  ми  пустили  по  землі  -
помилки  наші  інших,  щоб  навчили.
Ми  з  Демоном  тепер  на  кораблі..
Чорти  ворота  пекла  вже  закрили.

В-вогні  топився  з  нами  корабель..
Горіли  холодом  прекрасні  наші  вії.
Вогні  спадали  із  пекельних  стель  ..
Вернути  щось,  лишилось  без  надії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021


Наш Бостон

«Філософ»  ти  життя  мого  й  моїх  кульбаб  зів'ялих..
Моє  улюблене  таксі  від  кораблів  причалих.
*
Чудовий  Бостоне:  "Привіт".  Потішний  потішати.
Ми  гості  простору  твого,  не  треба  заважати..
*
«Моя  філософко  куди?»  «Я  речі  приміряти».
«Благаю  любо  йди  сюди,  іди  до  мене  спати».

Без  неї  спати  я  не  міг,  то  були  жахи,  муки,
бо  доторканнями  мене  тримали  її  руки.
*
«Музей  поганого  мистецтва»  відвідали  зрання..
картини  в  ньому  хаотично  висіли  навмання.

Це  дивувало  тільки  нас,  лиш  ми  не  розуміли..
від  диму  білих  сигарет  кімнати  туманіли.

Курили  критики  лихі  й  мистецтво  розбирали,
картини  жорстко  по  при  сміх  собі  коментували.

Творці  й  художники  собі  із  боку  підкуряли,
в  своїй  компанії  новій  тривожно  нервували.
*
Нас  шумне  місто  десь  вело  гуляючи  із  нами..
нам  Бостон  власне,  аж  для  нас,  світився  ліхтарями.

До  банку  ближнього  зайшли  готівки  трохи  зняти,
з  грошима  вже  кудись  ішли  пригод  нових  шукати.
*  
Ми  в  ресторани  вже  не  йшли,  були  на  цьому  тижні..
кудись  нас  гнало,  де  фонтани  стріляли  дивовижні.
*
Від  океану  вітер  дме,  на  нас,  нашу  терасу.  
Готель  тримав  тебе  в  руках,  єдину  мов  прикрасу.

Таких  у  ньому  не  було,  як  ти,  як  ти  кохано..
це  в  Массачусетських  краях  навік  буде  змовчано.

Улюблений  твій  виноград  ми  так  і  не  доїли,
кидали  сміхом  догори  пташатам,  що  летіли.

Коктейль,  що  сильно  я  люблю,  ми  теж  не  допили,
так  необачно  по  собі  незграбно  розлили.
*
Здіймавсь  над  хмарами  літак,  здіймався  щохвилини..
на  Дорчестерських  пагорбах  ховалися  ялини.

Ти  не  прощайся  з  нами  ще,  о  Англіє  Нова..
у  нас  пригодами  тепер  набита  голова.


????????????????
Ми  не  додому  ще  летим,  у  нас  існує  ціль:
твоїх  відвідати  сусідів  -  Бруклін  й  Сомервіль.

                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021


Тепер в тебе зі шрамом губа…

Задушила  пером  почуттів..
не  відчула  й  схотіти  не  в  змозі.
Не  хотіла  і  я  не  хотів..
нам  з  тобою  –  «ніхто»  в  допомозі.  
Твій  цілунок  нагріє  чужих..
я  ж  розквітну  теплом  на  морозі..
Вже  не  хочу  зігрівів  твоїх..
зігріватимусь  сам  в-верболозі.

Ти  пішла,  як  настала  зима,
щоб  мене  більш  собою  не  гріти..
І  тепер  вже  верба  обійма  
й  не  бажає  від  себе  пустити.
Верболоззям  мене  підійма
по  замерзлих  листочках  зелених..
в  неї  друзів  ніяких  нема,
а  тим  паче  когось  з  наречених.

Знов  до  мене  явилася  ти,
талим  снігом  радушно  весною..
попросила  до  губ  підійти,
бо  бажала  цілунку  зі  мною.

Сколихнулась  цвітуча  верба,
замахнулась  своїм  верболозом..
тепер  в  тебе  зі  шрамом  губа
обпікається  лютим  морозом.

В  твої  губи  ніхто  не  хотів,
зі  шрамом  лихим  цілувати..
ти  лишилася  всіх  почуттів,
бо  на  тебе  усім  наплювати.  

Я  один  повернутись  молив,
та  верба  відпускать  не  бажала.
Я  тобою  і  далі  «горів»,
а  вона  тільки  мною  «палала».  

Все  минуло..  Верба  затрухляла..
впала  мертва  вона  на  дорозі.
На  останок  корінням  шукала
мене  поспіхом  мертво  в  тривозі.
Ніби  вільними  вже  поставали..
всеодно  до  тебе  не  в  змозі  -
повернутись..  
                           хоч  досі  й  кохали.
Теж  помер  я  
                           у  тім  верболозі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021


Здибне лихо

Одвічний  сон  і  туга  з  перелив  ..
Мене  ти  більш  не  вибачала.
Коли  я  знов  наважився  й  просив..
ти  все  по  своєму  мовчала.

Орли  розбилися  об  трави  із  полів:
дивилися  удвох  на  здибне  лихо.
Ти  знов  мовчала,  я  тебе  просив:
благав  і  голосно,  благав  тебе  і  тихо.

Двох  зайців  лис  спіймав  в  норі,
роздер  нервово  в  нас  перед  очами..
самі  ми  стали  наче  упирі:
звіриними  гарчалися  словами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021


Оберемками бузок носитиму тобі щодня …

Оберемками  бузок  носитиму  тобі  щодня:
учора  білий;  сьогодні  мов  рожевий;  а  завтра  пурпуровий.
Ці  квіти  -  знак  мого  кохання,  це  зовсім  не  брехня..
цілунок  для  підтвердження  фруктовий.

А  твій  сьогодні  смаком  наче  кава
із  цукром  в  кількість,  як  того  люблю.  
Моя  найкраща  дівчинка  чорнява;  
моя,  моя  мені  завжди  цікава;  
мій  новий  подих  свіжість  кришталю.  

Від  сум  той  струм,  прекрасних  дум  
і  легіт  солоду  від  ласки.
Найкращий  запах,  мій  парфум;
момент  щасливий  казки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021


Не минай для мене тільки часом …

Не  минай  для  мене  тільки  часом.
Не  лишай,  бо  твоє  серце  в  моїх  грудях.
Ми  не  зможемо  зустрітись  більше  іншим  разом..
нас  за  це  небесні  янголи  засудять.

Ми  здаватися  не  будем,  нас  не  жде  страждання..
біль  і  муки  не  чекають,  бо  ми  назавжди.
Наша  сила  титанічна  -  це  кохання!..
...........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020


Цього добра тобі бажаю

Хоча  сьогодні  й  падають  дощі,
мені  не  сумно,  в  небо  посміхаюсь..
в  думках  для  тебе  складаю  вірші;
в  рядках  тобою  возвишаюсь.
..І  мов  лечу  до  темних  хмар
для  тебе  тепле  викликати  сонце  -
отой  владики  творчості  пожар,
не  згасний  щастю  твоїх  вічних  чар:  
добра  й  краси,  
краси  й  добра  -
твої  приємні  голоси
вздовж  берега  ріки  Дніпра.
Якийсь  закоханий  бунтар
твій  погляд  серця  украде,
тебе  у  сад  свій  заведе,  
що  так  тому  подібний  раю..
цього  добра  тобі  бажаю.  
Скидають  коси  
серпневі  роси  -
твої  печалі  із  плечей.
Не  буде  сліз  
       й  як  абрикоси  
цвістиме  радість  сред  очей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020


Я мабуть в пеклі ще не горів

Я  загубився  у  відчуттях.  Я  ідіот.
Щоби  змінитися
         віддам  мільйони  польських  злот.
Безсовісний!  Так  нехтую  всіх  почуттів..
Я  мабуть  в  пеклі  ще  не  горів.

Я  б  усі  долари  змінив  на  почуття,
бо  вже  забув,  нічого  так  не  відчуваю...
Що  то  за  гріх  наше  життя?
Від  незнання  горю!  Вмираю!

Я  мабуть  в  пеклі  ще  не  горів.
Чому  же  нехтую  так  почуттями?
Мій  висновок..
       мій  висновок,  що  лиш  здурів..
Не  йду  по  центру,  лиш  краями.

Забулись  сльози  як  заплакати..
слова  промовити  молитву.
Дощі  мої..
       чом  перестали  капати?
Чом  думи  зупинили  битву?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020


En lignum (Вішальниця)

Відпускаю  сонце  в  береги  хмарині,
від  кохання  душ  скалічених,  убитих. 
Ми  на  світі  бідні  -  не  єдині, 
не  одні,  ми  посеред  роздітих.
Понад  нами  крила  тополині,
вітер  петлі  розхитав  добряче
і  хвилини  зникли  десь  несплинні,
серцю  стало  страшно,  вже  гаряче.

Смерті  наче,  наче  не  боюся.
Вмить  у  шиї  кісточки  зжалися.
Я  не  плачу,  я  уже  сміюся.
Вени  в  серці  від  думок  спеклися.
Болі  нуль,  руки  склав,  молюся  -
голоси  сказали  помолися.
Не  учитиму,  бо  вже  не  научуся  -
очі  світ  побачити  зреклися.

Вже  з  тілами  петлі  колихає
вітер  тихий,  трошечки  шумить,
чи  то  пісню  він  тілам  співає?
Чи  то  тихо,  болісно  кричить?
Він  ворон  спокійно  відганяє.
Гне  тополю  аж  гілки  тріщать,
листя  в  боки  думно  розкидає,
а  тіла  на  петлях  так  й  висять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020


Знов до підготов

Дуже  цікаво.  Створюємо  почуття,
що  повертають  до  життя.
Когось  вертають  із  життя  
                           на  їх  місця  страждання,  
яких  зламало  те  карання.

Мене  не  доторкайте  більше  карами,
вже  настраждався  тими  "чарами".

Тут  виє  вовками  в  душі!
Лихими  зміями  шипить!
В  душі  від  каторги  кричить!
Кричить!  Реве!  Й  знову  мовчить.

Нам  почуття  далися  інші...
Нам  спокою  було  без  меж...
Тепер  гримить  посеред  тиші!
Де  знову  втрачене  візьмеш?

І  більше  радості!  Багато!?  
І  сміху!  Мамочко  радій!
В  кутку  при  смерті  плаче  тато.
Не  злий  старий...  Просить:  -  "Налий".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020


Разлука

Разлука  с  тобою  -  хуже  нежели  умирать  ..
Уже  сколько  суток  не  следую  спать  ..
Ко  травле  приравненый  мой  аппетит.
Не  хочется  это  совсем  признавать,  
но  очень  жестоко!  Болит!  И  болит!

Кипит  внутри  тела  холодная  кровь,
ее  подогрела  не  зрима  любовь..  
Несчастное  сердце  то  колет,  то  жет  
и  сколько  лекарства  ему  не  готовь  -
оно  в  твоих  действиях  теплых  забот.

Зачем  ты  не  рядом  со  мною  сейчас  ?
К  чему  мы  утратили  тайный  запас  -
свободного  времени  вместе  с  тобой,
когда  одно  ложе  окутало  нас.
Теперь  расстояние  мучит  покой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898765
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2020


Как моей красивой можешь быть такой…


Расцвели  цветы  в  садах  моей  души.
Ожили  фонтаны-водопады.
Если  хочешь  так  же,  просто  согреши  
и  любовь  разрушит  мерзкие  преграды.

Поцелуй  опять  мое  лицо  и  смейся.
По  новому  ангел  полюби  опять.
Нежным  моим  взглядом  милая  напейся  
и  не  сможешь  взгляды  мои  потерять.

Как  же  ты  чудесна,  мне  невыносимо  -
наслаждаться  много  твоей  красотой.  
Не  найду  никак  я,  что  с  тобой  сравнимо!  
Как  моей  красивой  можешь  быть  такой?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898764
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.12.2020


Человек

Не  "белый"  ты  и  вовсем  не  "пушистый".
Не  как  меха  согреты  на  снегу.  
Не  как  прозрачный  воздух  чистый.
Не  как  в  нем  аромат  цветов  душистый.
Черный  как  пятница,  далёк  благому  четвергу.

Ты  далеко  от  веры,  как  на  другому  берегу.  
Как  на  иной  планете,  нечУжденых  миров.
Такой  чужой,  застрял  в  моем  мозгу  
и  там  наделал  тысячи  узлов.

Теперь  не  ходит  телом  осквернена  кров.
Теперь  то  солнце  жжет  неадекватно,  
то  кто-то  громко    плачет  с  облаков  
и  студии  душу  холодом  отвратно.  

И  не  понять  тебя  мой  человек..
Сломал  ты  логику  и  мысли  всех  народов;
сломал  биенный  не  один  ты  век  
и  отравил  не  малость  кислородов.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2020


Но в декабре я снежной ночью уйду на маленький вокзал…

Я  не  хочу  и  ты  не  хочешь..
Я  так  стремительно  пылал..
Я  ухожу  держать  ты  можешь:
страдать  я  буду,  как  страдал.
Но  в  декабре  я  снежной  ночью
уйду  на  маленький  вокзал  
и  в  мир  большой  себя  я  брошу..
Ты  надоела,  я  устал.

Снежинки  ловят  мои  губы..
мой  чемодан  забит,  тяжол.
Всю  дрожь  рассказывают  зубы
снегу,  что  следом,  рядом  шел.

Следы  остались  на  перроне..
мой  поезд  шумно  в  зиму  шел..
Мой  смех  блуждался  при  жаргоне..
и  мозг  так  сильно  к  сердцу  зол.

Мой  дух  мечтал  лишь  о  свободе..
рабами  мысли  мои  были..
Мой  лик  царю  служит  уроде,
теряет  свойство  при  народе..
друзья  поднятые  из  пыли.

Конца  пути  никак  не  будет..
мой  след  замёрзнет  на  снегу.
Зима  как  всех  меня  забудет..
Но  как  она  -  я  не  могу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.12.2020


Бездна. В пропасть…

Бездна.  В  пропасть
                                               упасть
навсегда.

И  жить,  как  не  жить.  
И  думать  –  калека.
Мотив  человека
         не  глупость  учить  
из  глупостей  века.

Бездна.  В  пропасть
                                               упасть
насовсем.
И  больше  не  будет  семейных  проблем,  
                                                                           и  лычних  проблем…  

И  в  мире  рождённый  -
природою  матерью;  Богом  отцом.
К  развитию  склонный  -
                                                               дан  ген  молоком  -
родителем  мамой,  отцом  –  человеком:  
поляком,  китайцем,  британцем,  германцем,
узбеком  иль  может  быть  греком.
*
Без  нации  вовсе,  совсем  в  никуда  -.
В  бездну;  в  пропасть
                                                     упасть
                                                                                           навсегда.

И  жить,  как  не  жить.  
И  думать  –  калека.
Не  глупость  учить  
из  глупостей  века.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896762
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2020


Засніжені ночі. Засніжені ранки. Засніжені дні…

Засніжені  ночі.  Засніжені  ранки.  Засніжені  дні…  . 
Морози  по  вікнах,  морози  по  шибках,  
                                                     співають  світанки  -  
                                                                                                                   сніг  плаче  мені.

Де  ти  загубилась?  Чи  може  сховалась?  Довірся.  Прошу.
Якщо  ти  явишся,  позлишся-позлишся;  тебе  не  лишу. 

Як  кинуся  в  море  -  на  дно  океанів,  повіриш  тоді. 
Нещасне  те  горе
                                                               під  ноги  султанів  
                                                                                                                       втоплюся  в-воді.

Мене  омивають  і  плачуть  страждають  в  султанській  труні. 
Враженьки  не  плачуть,  
                                                                             без  сну  позіхають  
                                                                                                                                           в  обличчя  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020


Фарисей 2019

Що  я  шукаю?
                         Кого  шукаю?
Ким  страждаю?
                         Від  кого  вмираю?
Не  знаю…
**
Дай  відповідь  змовнику
фарисейського  роду:
від  обличчя  свого,  чи  обличчя  народу.
Що  ти  плачеш?..  Тремтиш  фарисею.                              
Чи  то  справді  є  право?  Закон.
Ти  обдурений  ч’єюсь  страстею,
                                                                                                 брехнею…
Ще  таких  як  ось  ти  –  вже  мільйон.

Не  будуй  рідний  сад  на  камінні;
приклонись  до  розкутих  боліт…
В  тебе  тільки  тога  на  спині,                                                                
а  не  скований  зрадою  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020


Хіба ми винні, що ревнуємо?

Хіба  ми  винні,  
                                       що  ревнуємо?  
Неначе  свині  
корито  штурмують..  
               Власну  душу  муштруємо.  

Наїстися  нервами  не  можемо..
Зраджуєм  вірі..  
Шрами  на  шкірі  
                                                                                 робимо.

Через  клятую  ревність..
Боятись  кохати.  
Творити  даремність..  
Себе  катувати;  
все  світле  вбивати..  
Вбиватись.  Вмирати.  

Не  легко  кохати  і  бути  коханим  -
так  важко.  
               Так  хочеться  бути  останнім  
на  синій  планеті,  хто  хворий  цією  чумою..  
Цією  у  розкошах  світла-кохання  пітьмою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020


Все тимчасово. . так радісно і страшно…

Все  тимчасово..  так  радісно  і  страшно.
В  кімнаті  темно,  у  вікнах  листопад.
Самотність-панна  тішиться  поважно..
З  грудей  зникає  страх  і  повертається  назад.  

Не  знаю…  Якось  дивно  стало  все.
Чому  так  все  серйозно?  Ще  цього  не  знаю.
Похмуре,  біле,  скривджене  лице.  
Гублюсь  в  гріхах  та  з  Богом  розмовляю.  

Тай  він  мовчить.  І  все  мовчить.  І  знов  мовчить.
Така  мабуть  його  священна  ласка.
Чи  він  то  вітром  в  шибки  стукотить?
Чи  просто  гріть  прийшла  осіння  казка.  

І  скільки  ж  спогадів  вирує  зараз  в  голові..
понабиралися  де?  І  різні..  різні..  різні..:
з  тобою  літні  мандри  лісові  
і  теплі-теплі  ночі  в  ліжку  ніжні.  

Й  твоє  таке,  як  чудеса  обличчя..
крихке  мов  скло  заципеніле  тіло;
душа-загадка  з  протиріч  величчя..
від  чого  моє  серце  затремтіло.  

Біда  і  справді  в  тім,  що  це  все  тимчасово  
й  тремтяче  серце  спиниться  тремтіти..  
чи  від  кохання,  чи  страхів  нервово..  
тихенько  спиниться  й  не  буду  більше  бити.  

І  знову  спогади,  з  приємних  в  божевільні.
Самотність-панна  тішиться  поважно..
Вкотре  проблеми  стомлюють  суцільні.
Ця  тимчасовість..  радісно  і  страшно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020


КАТ

Не  ври..  Мне!
                                                             Мне
                                 не  ври!  
               Спиною  к  стене!
В  глаза  смотри!

Поправь  слезу;  
вытери  губы.  
         Как  же  Мы  грубы!
Под  Богом  внизу.

                               Не  плачь!  
                                                         Молчи.  
 Меня  смехом  облучи...
Теперь  хочешь  кричи;  
     если  можешь    ричи!  
Твое  тело  стукач.  

Чего  дёргает  так?
Чего  плечи  трясет?
Ослабел  наший  брак!
Или  и  был  он  и  брак?
Это  время  поймет.

Иль  уже  поняло?
Счёт  страданий  начат!
Ты  была  вовсе  то,
что  мне  счастье  влекло...
А  теперь  ты  мой  кат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895231
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2020


Я подивлюся із Перу на океан

Я  подивлюся  із  Перу  на  океан
й  побачу  в  небі  вільну  чайку,
на  хвилях  човен  –  білий  пелікан
втонувший  вчора  в  штормі  з  ранку.

«Моя  затока»  вийшла  з  берегів,
схопила  чорну  здичавілу  вишню.
«Твій  перуанський  океан»  її  втопив
і  заревів  бурливу  штормом  пісню.  

Роздався  писк,  по  Андах  розлетівся  -  
злетів  у  гори  білий  пелікан,
пориву  вітер  на  годину  зупинився,
бо  я  дивлюся  із  Перу  на  океан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020


Светр

Хвилю  ганяє  вітер
по  темному,  хмурому  морі..
Вона  одягає  светр
на  цьому  морському  просторі.

Я  одягаю  светр..
холодно  дуже  у  плечі..
Вільний..  холодний  вечір,                                          
як  крики  у  небі  лелечі.

Замерзли  малі  лелечата,
від  мами  у  низ  відлітають..
Їх  осінь  убила  проклята..
Лиха!  На  землі  помирають.  

Упала  і  мати  лелека..
розбилась  у  нас  повз  очами..
У  тілі  відчулася  спека
й  полізли  печалі  думками.

Пригода  нас  ця  не  навчила,
в  обійми  назад  не  з’єднала..
Ти  просто  і  далі  жаліла..
ти  далі  тихенько  ридала.

Хвилю  ганяє  вітер
по  темному,  хмурому  морі..
не  грів  уже  навіть  і    светр
на  цьому  морському  просторі.

Я  віддаю  тобі  светр,
за  це  обіймаєш  не  ти..  
За  це  обіймає  вітер
і  холод  його  самоти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020


Кінець

А  про  душу  написало  життя  роль?  Може  залишило  для  «колись»  чи  для  «когось»?  Можливо  боялося,  бо  знало,  що  надто  все  печально  буде…  Та  вже  все  одно.  Тілу  надто  холодно.  Душі  холодно.  Серцю  холодно.  Двері  для  виходу  повільно  зачиняються.  Все.  Закрилися.  Виходу  немає.  Пішов  сніг.  Босі  ноги  під  снігами.
Згори  надто  світло,  не  можливо  подивитися,  ріже  в  очі.  Та  з  відти  чутно  ніжний  шелест  чиїхось  крил.  А,  тепер  все  зрозуміло  хто  ж  це.  Розмахуючи  повільно  величезними  крилами  спустився  янгол.  Він  простягнув  свої  руки.  Міцно  схопив  мене  за  долоні.  Сказав,  що  близьких  мені  людей  я  більше  не  побачу.  Додав,  що  мрії  більше  не  здійсню.  Потім  повільно  відпустив  мої  руки.  Вичарував  золотисту  хустинку  і  зав’язав  мені  очі.  Доторком  до  грудей  розучив  мене  дихати.  Тепер  нічого  не  було  видно,  нічого  не  було  чутно.  Було  лише  приємне  відчуття,  наче  тебе  хтось  гладить  по  волоссі  і  цілує.  То  ось  воно,  як  виглядає  кінець,  як  виглядає  кінець  твоєї  епохи,  кінець  не  просто  життя,  а  кінець  усьому…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894660
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


Обезпір'яне крило

             Почуття  «ні  в  куди»..  почуття  ні  про  що…!  Ці  думки,  від  яких  болить  голова.  Дорога  в’ється  під  ногами,  мов  та  змія,  неначе  та  вчорашня  змія-зрада,  що  вкусила,  що  впустила  отруту  в  кров,  кров  отруїло  серце  і  воно  навчилося  не  кохати.  Ноги  йдуть  по  тій  небезпечній  дорозі,  ноги  втомлюються.  В  далині  очі  бачать  камінь  під  ясеном.  З’являється  думка  сісти.  
               Минула  спрага,  тіло  вже  під  деревом,  під  його  закам’янілим  листям,  у  тіньку.  Вітру  немає,  подих  не  свіжий.
               Начебто  відпочинок  долає  втому.  Втоми  немає.  Думки  змінюється.  Виникло  бажання  розправити  свої  крила.  Вони  розправляються.
               Неочікувано  здіймається  вітер,  справжня  буря,  неначе  снігова  метіль,  з  пилі.  Вона  ламає  засохлу  від  сонця  гілку,  що  так  високо.  Гілка  падає,  ясенова  гілка  падає  і  відбиває  праве  крило.  Темна  кров  л’ється  по  камені.
               Під  вже  зігнутим  ясеном  видніє  самотній  камінь,  на  ньому  засохла  кров,  під  ним  обезпір'яне  крило.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894659
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020


До тебе раннім Богом відзовуся…

До  тебе  раннім  Богом  відзовуся..
До  ночі  ми  пограємо  у  гру..
навчиш  чудові  правила.  Навчуся..
Із  радості  в  обійми  заберу.

Ця  гра  божественна,  не  дивно  цьому  чину..
Незламний  сміх  сподвижує  до  старту..
нових  початків  витримати  варту  -
знайти  в  собі  не  зморену  причину.

Чудова  гра:  по  черзі  рятувати  -
свої  не  навчені,  пригнічені  життя.
Віднині  Богом  будем  пробачати,
якщо  у  грі  захочем  каяття.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


Любиш троянди, змирись з шипами…

Любиш  троянди,  змирись  з  шипами,
вони  зробили  рани  над  губами.
Я  обіцяв  тобі  сині  волошки,
           (та  любиш  ти  троянди  із  шипами)..
тому  тепер  печуть  маленькі  рани
у  тебе  над  червоними  губами.

Моя  уперта,  великих  див  краса;
моя  з  трояндами,  що  вітер  колиса.  
Я  ж  думав  зранку,  то  була  роса,
що  плакали  блакитні  небеса,  
а  то  твоя  вчепилася  сльоза  
за  ноги  босі,  що  ішли  у  просі..
для  тебе  мило  по  мої  волошки.  
Лани  вітались  щиро  нам  жовтоколосі;  
таївся  вітер  в  тебе  у  волоссі,
немов  земля  в  травневому  покосі.  

Я  ж  обіцяв  тобі  волошки  сині,
бо  цвіт  троянд  твоїх  незграбно  опадав;
злітав  під  вітер,  мов  крила  журавлині  
і  в  млі  небес  омріяний  зникав.  
Темніло.  Ніч  ішла  холодна,
кувала  голі  плечі  в  кайдани..  
не  втримала  красу  троянда  жодна.  
Просила  ти:  «Зроби  щось.  Зупини».

А  я  тобі  усе  про  ті  волошки  
вони  завжди  нагадують  тебе…
Тебе  завжди  нагадують  вони:
весною,  взимку,  влітку,  восени.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020


Більше таким не буду

Більше  таким  не  буду…
Більше  ніколи-ніколи…
В  карі  небесного  суду,
в  пеклі  лихім  перелюду,
в  Божому  сяйві  престолі
враз  відречусь  від  дихання,
вмить  розкладуся  кістками  -
я  забоявся  кохання..
ревність  моє  покарання..
спокій  не  знайде  віками.

Що  таке  –  любиш  спокійно?
Сам  повелитель  тривоги.
Що  означає  повільно,
волю  тримати  стабільно?
Й  мати  одні  перемоги.

Солодом  змочене  серце;
очі  налиті  шербетом..
Плачуть  немов  терті  перцем  -
біль  розпускають  скелетом.  

З  рота  виходить  отрута
надто  солодка-солодка  -
зрадою  вірність  закута..
Ум  зпліснявіла  підробка.

Все  постаріло,  змарніло..
Вмерло  в  мої  двадцять  років..
Кров’ю  в  очах  потемніло
і  не  зробивши  трьох  кроків
тіло  упало  й  зомліло.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020


Бог не вернет меня назад

Кто  разлучит  мня  с  тобою,
тот  разлучит  меня  с  душою...
Не  будет  света  больше  видно  ..
                         Сплошной  ужасный  черный  ад.
И  как  ему  не  будет  стыдно  -
                                             Бог  не  вернёт  меня  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894266
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2020


І веселіться, як тому вам треба…

І  веселіться,  як  тому  вам  треба…
І  смійтесь,  як  вам,  як  вам  тому  тре…
До  поки  хтось  з-землі  заздрісний  з-під  неба,
не  плюне  в  очі  й  вашу  душу  не  натре.

До  мозолів  пекучих,  великих  і  болючих;
до  крові,  що  зронятиме  душа.
Від  слів  підступних  серденьку  колючих;
від  вчинків,  що  страждання  воскреша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Велика рада - фурія. . нездар і недотеп…

Велика  рада  –  фурія..  нездар  і  недотеп…
Верховна  рада  із  Січі  і  до  сьогодення.  
Тоді  за  волю  крився  кров'ю  весь  Гетьманський  степ;
сьогодні  для  свободи,  ні  граминочки  натхнення.  

Велика  демократія  за  шию  і  в  петельці;
чи  мов  за  чуба  і  у  яму  геть  живцем…
Сьогодні  депутат  під  час  закону  спить  в  постельці..
За  гроші  стає  лицерем  –  борцем.

Як  нещасні  студять  українську  нашу,
штурхають  гуманно  рідну  мову.
Спікер  депутатів  мов  телят  на  пашу,
президент  свою  пасе  корову.

Де  воли  затуркані  країнами  міністри,  
все  чуже,  свого  давно  уже  нічого  і  ніяк..
В  головах  несправні  й  геть  поламані  регістри  -
псих,  кретин,  убивця  і  маньяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Ангел и Розалия

Часть  І

Два  не  оригинала  -  Ангел  и  Розалия  -
мальчик,  его  девочка  и  их  аномалия.  

Он  в  своем  блокнотике  сотворял  стихи,
в  каждом  своем  столбике  выводил  штрихи.

Она  танцевала  словно  снежный  пух,    
перед  ним  смеялась  среди  их  разрух.    

Ветер  через  шибки  рвется  на  кровать;
потолок  из  крышей  начал  отпадать.  

Домик  на  из  скосе  -  пол  трещит  по  швам,  
этого  хватает  им  на  пополам.

Два  не  оригинала  -  Ангел  и  Розалия  -
мальчик,  его  девочка  и  их  аномалия…


Часть  ІІ

Ангел  и  Розалия  миру  не  служили..
"Дар"  они  от  Бога  вместе  получили.

Мальчик  "красовался"  на  плече  горбом,
как  это  случилось,  расскажу  потом.

Ангел  кричал  громко,  от  болей  страдая..
ведь  прекрасна  девочка  полностью  глухая.

Два  не  оригинала  -  Ангел  и  Розалия  -  
мальчик,  его  девочка  и  их  аномалия.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876882
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.05.2020


Кохай мене щоночі до світанку. .

Кохай  мене  щоночі  до  світанку..  
Любов  моя  і  колорит  щодення.  
Мою  спішиш  зробити  забаганку  -  
мій  світ  безмежний  радості  від  вчення.

Кохай  мене  обабіч  всьому  злому;
відчуй  в  мені  омріяну  красу…  
Невільне  серце  вже  давно  закохану  симптому  
відчуло,  
           немов  стопа  зхолоджену  торкнулася  росу.  

Кохай  мене,  мене  кохай  все  більше..  
Твоє  лице  сподвижує  на  вчинки..  
Мене  чарує  й  у  тобі  все  інше…  
Твій  сміх  –  небесний  дар  зірок  –  іскринки.  

Збагни  про  те,  що  відповідь  дотепна  
моя,  тобі  відкриє  таємниці..  
Кохаю  наче  вперше,  любов  моя  нестерпна;  
свободи  набираюсь  у  твоїй  в'язниці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Я покохав та не коханим став…

Я  покохав  та  не  коханим  став…
Хотів  упасти  …  Сили  відбирались.
Мій  Бог  мене  навік  сьогодні  проклинав…    
Від  болі  м’язи,  вени  розривались.            

Болить  кохано  ..  Так  воно  болить  ..
Кинджал  в  спині,  в  плечі  сокира;
стріла  у  серці..  кров’ю  струменить..
Гукає  душу  з  тіла  в  небо  віра.                              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020


Моя цариця зорів - милих душ…

Моя  цариця  зорів  -  милих  душ,
украла  серце  ти  моє  навіки.
Від  мене  з  місця,  а  ні  кроку  руш,
твої  добрі  слова  найкращі  ліки.

Коли  десь  у  далі  слова  твої  змовчать,
вмить  захворію  на  «не  знать»  хвороби…
Вночі  на  мене  хмари  налетять
і  задушити  виконають  спроби.        

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020


Лікуйтесь душі-самогубці…

Лікуйтесь  душі-самогубці  
в  квітчастих  зморених  степах...
Твій  страх  -  лиш  кров  в  нервовій  трубці;
твоя  же  біль,  в  твоїх  думках.
Звивають  звилини  тупі,
тривожно  вухам  шепотять:
"Закрийтесь  очі  молоді.  
Вже  знову  час  вам  помирать.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2020


Ніколи більше, більше вже ніколи…

Повернутися  і  не  обійняти,
ніколи  більше,  більше  вже  ніколи..  
Не  сперечатися,  щодня  себе  страчати
на  власному  із  гордості  престолі.

Які  ж  це  муки!  Боже  які  болі!
Навіщо  все  було,  а  від  тепер  це  є...
Ніколи  більше,  більше  вже  ніколи  -
кохання  серце  не  знайде  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020


Поля, поля, гілля…

Поля,  поля,  гілля…  
Сміття  повсюди.  
Ніч.  
   День.  
           Брехня  і  люди.
Обман  і  горе,  страх,  плачі  -
до  літ  старих,  
                       з  дитинства  на  печі.

Не  знав  нічого..  
Спитать  нема  ні  в  кого.  
Найкращі  думи  -
вірогідна  відповідь  під  суми  -  
                                                     у  німого.  

Найкращій  світ  -  сліпий  вбачає..
Коштовна  ніч  його  від  зла  обороняє;  
від  фарб  краси  нажаль,  
                                                                               навік  
                                                                                               страчає.
Поля,  поля,  гілля…  
Сміття  повсюди.  
Ніч.  
   День.  
           Брехня  і  люди.
Обман  і  горе,  страх,  плачі  -
до  літ  старих,  
                       з  дитинства  на  печі.





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020


Нас більш нікому вже не налякать…

Вона  мій  птах,  що  янголом  зоветься.
З  небес  пречистих,  наче  білий  сніг.
Своїми  крилами  об  плечі  мої  треться..
Я  закохатися  в  житті  востаннє  зміг..

Ми  заховаємось  у  синю  неба  глибобінь..
печалі  мука  в  совісті  нестримна.
То  так  болить,  а  не  звичайна  лінь...
Кохана  в  мене  надто,  дуже  сильна.

Вона  красива  і  в  душі  тим  паче;
у  ній  теж  болі,  страхи  стогонять.
В  моєму  серці  криком  лютим  плаче...
Нас  більш  нікому  вже  не  налякать.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020


В чорну яму

Зненавидівши,  полюбив  людей..
поганих,  жорстоких,  злих  егоїстів.
Це  можна  продовжувати  писати  декілька  ночей,  
в  сотнях  моїх  віршах  однакових  змістів.

Не  цікаво  вже  нічого,  вже  нікому  не  цікаво..  
Вже  нікого  не  турбує,  хто  кого  і  як  катує.
Я  люблю  людей  лукаво.  
Гріх  всміхаючись  святкує,
мене  Бозя  не  почує.

Не  дізнається,  що  я  
поєднав  ці  букви  разом..  
Як  гойдалася  петля  
під  диктаторським  наказом.  

Вранці  знайдуть  гарне  тіло,  що  від  голоду  збіліло;  
не  відомо  чому  голе,  у  синцях  та  охололе.

Душу  викрав  вже  янголик  -
християнський  православний,  не  католик.
Душу  добру..  мій  янголик.

Тай  з  небес  у  прірву  вкинув  
до  людей,  яких  покинув.
До  загробленого  храму  -
в  склеп  земельний  -  чорну  яму.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020


Правічні правди таємниці

Таємниці  до  яких  шукаєш  відповіді  все  життя,
зовсім  можуть  являтися  не  таємницями.
Тут:  де  дорослий?  Де  дитя?
Поділ  науковими  границями.  

Розшифруй  незрозуміле  в  межах  одинокості..
Поспитайся  у  історії  –  мудрості  глибокості.  
Стань  дурним,  щоб  розум  оцінити…

Висновки  десь  тричі  не  спиняйсь  обґрунтувати..
Воля  істини  починається,  де  закінчуються  істин  грати..
Їх  масштаби  вже  давно  кортить  змінити.
***
На  відміну  від  життя,  смерть:  цінує,  обіймає  і  цілує.
З  волі,  знову  оповиє,  обігріє  в  стінах-павутинах.  
Шрами  тілом,  рани  в  тілі  розмалює;
злом  обпоїть,  впустить  кров’ю  по  клітинах,  по  тканинах.  

Після  смаків  отриманої  високості,
по  слідує  незримий  смак  жорстокості
й  відгниє  душа  від  тіла  в  гробовій  темниці…

Перестань:  черпатися  в  пустому;
воздавати  сенс  й  величності  простому..
Це  і  є  правічні  правди  таємниці.  
**
Хтось,  когось  для  істини,  шукаючи,  катує..
тих  розгадок,  до  загадок,  яких  не  існує.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2020


Когда смеёшься … (О улыбе)

Твой  смех  -  это  прекрасные  цветы..
Мол  сильные  молитвы  -  действенная  сила.  
Прошу  по  улыбайся,  во-истинная  ты..
Тебя  природа  этим  одарила.

Мерцающие  звёзды  горят  на  небесах
и  от  твоей  улыбки  блесками  сгорают.  
К  земле  перхает  месяц,  на  синих  облаках..  
Сияния  его,  тревогам  потакают.  

Молюсь  и  не  боюсь,  бывает  зарекаюсь:
твой  смех  подобен  ангелам,  архангелам  и  Богу.  
Шепчу  устам  стихи,  губами  прикасаюсь..  
Пожертвую  в  церковь,  мечеть  и  синагогу…  

Твоя  улыбка  свет,  тепло  и  восхищение;
уютные,  защитные  массивы  горных  храмов.
Таинство  загадок,  разгадок  удивление;
большое  искушение,  как  чертов  плод  Адамов.

Большая  сила,  как  молнии  и  громы
Вселенную  окутали  покровом  красоты  -
такая  эйфория,  чудесные  симптомы..
Твой  смех  –  это  прекрасные  цветы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862331
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2020


ХХІ-ше …

Туга  «радо»  обриває  сльози.
Туга  стрімко  …
дзвоном  дзвінко
з  серця-палача  плете  прогнози.

Ніякі  вікові  поради
                     результатів  не  дали:
(Шевченки,  улюблені  Костенки).
Століття  зверхнє,  без  пощади..  
Удруге  Бога  розп’яли.

Вкотре  стомлене  сторіччя  -
Людськими…  «безсенсами»  померше..
Кожний  живий  –  протиріччя..
Останнє  «мирне»  …  двадцять  перше.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2020


І ви лишаєтесь одні

Нещасний  ранок..  рання  мить..
Болить..  щемить..  душа  пече..
У  грудях  полум’я  кипить..
не  сльози,  кров  з  очей  тече.

Куди  подітися  нате?  
Думки  розумні  де  ви  ділись?
В  підніжжі  руно  золоте,
а  над  столом  отим  наїлись.

Чи  кривожери  ви?  Чи  хто?
У  вас  знімають  із  плечей
пошите  янголом  пальто
для  гріхом  зроблених  людей.

І  ви  лишаєтесь  забуті..
одні..  самотні..  голі.
Брехнею..  зрадою  укуті..
без  шансу..  сили  й  волі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2020


́Глибина

Океан  глибини..
Стиль  цунамі  та  тиші..
Захід  кольору  вишні..
Ночі  стиль  тишини.
В  небі  з  хмар  курганИ
за  якими  всевишні  
ангели  дивовижні  -
Божі  доньки  й  сини.

Кували  дні  і  ночі  
в  небесній  глибині  ..
Туди  дивились  очі  
й  хотілося  мені.  

Втопитись  в  океані..  
прицарственних  небес.
В  якому  глянуть  стані  
Ісус  коли  воскрес.

Глибокий  стан  у  сні,
то  снилося  мені.  

Де  лився  мужніх  посміх  -
не  знищених  людей,  
яких  війна  на  осліп  
позбавила  ідей.  

Позбавила  глибИни  ..
утілення  всіх  мрій  ..
людини  з  України,  
що  вічно  йшла  у  бій.

Із  пекла  кровопивців  
шле  лютий  Сатана.
Вже  скільки  українців!
Втопила  глибина.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2020


Люблю Україну, вона ж бо моя…

Безмежні  кордони..  Неба  блакиті..
Дух  колосків  зернами  ситі.  
Високі  Карпати..  Безкраї  моря.
Люблю  Україну!  Вона  ж  бо  моя!  

Багаті  поля  і  степи  трав’янисті..
Хмари  як  сльози  щасливі  пречисті.
Перла  калини..  Пісні  солов’я..
Люблю  Україну!  Вона  ж  бо  моя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020


Пан вітер

Поглинув  вітер  глибину  морів..
Він  від  кохання  потайки  здурів.
В  ключі  губився  сотні  журавлів..
кудись  із  ними  в  край  чужий  летів.

Палав  у  пеклі..  розквітав  в  раю.
Завжди  могутність  вихваляв  свою.
В  останнє  коли  вештався  в  гаю..
зараз  над  прірвою  ридає  на  краю.

Розбитись  хоче,  після  того  як  в  саду
зламав  черешню  гарну  молоду..
яку  кохав  і  опікав,  як  сироту..
здіймавсь  від  щастя  у  небесну  висоту.

Летить  до  низу,  тихо,  не  шумить..
безкрилий,  буйний  до  землі  летить.
Один,  два,  три  -  настала  мить:
він  на  землі  живий  лежить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2020


Болі

Болем  жити..  
             Болем  убивати..  
                                             Болем  воскрешати.
Болем  бути..  Болем  наділяти.
З  болем  ненавидіти  і  болем  тим  кохати.
Мріяти  безтями  і  безмрійно  існувати.  

Вірити  із  болем..  болісно  радіти.
З  болем  йти  в  перед,  вертатися  й  спішити.
З  болем  засинати..  З  болем  говорити.
Думати  про  Бога  і  в  той  час  грішити.

Болі  вряд  безмежжя..  болі  колорити.
Болі  охолоджують,  що  більше  не  нагріти.
Болі  тим  потрібні,  щоби  розуміти..
Бо  без  болі  щастям  не  можливо  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2020


Не кохай більш ніколи й нікого…

                                                     Не  кохай  більш  ніколи  й  нікого  -
після  неї,  твоєї.
 Вона  стала  для  тебе  душею..
Це  ті  чари,  що  прозріння  подвижать  в  сліпого  
                                                           й  голоси  розливають  в  німого
                                                                                                                                     і  в  глухого
почуються  в  вухах,  страстею.

Де  мій  демон?  Немає.  Бо  ось  янгол  зі  мною  стоїть..  
Він  мене  про  усмішку  питає.
Про  усмішку,  що  у  серці  горить,  
там  жаринки  їдкі  розкидає.

Загорілося  їй  у  серденьці  -
чути  сміх  мій,  сподвижений  страсті;
бачить  очі  мої  у  люстерці  -
білі  квіти,  прекрасні,  квітчасті.

Бо  для  чого  ростити  ці  квіти?
Умивати  призленнії  очі  сльозами  ночами?
Як  для  тебе,  я  радий  тремтіти…  
Гнуть  поклон  під  твоїми  губами…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020


Людино меркальтильно

Той  дзвін,  той  гомін  міста,  та  пісня  лісова,
в  тобі  людино  муки  сподвижує  і  спокій.
Пригнічать,  возвеличать,  незважені  слова…
Планеті  юній  дівці  сіроокій.  

Людино  меркальтильно,  що  мудриш  на  краю?
Не  думай  задиратись  
                                                 на  виношені  зорі.
Тобі  бо  ж  не  дістати,  із  космосу  зорю..
Ти  ще  в  малій  калюжі
                                             тонеш  наче  в  морі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020


В любви подобный солнцу будь…

В  любви  подобный  солнцу  будь.
Души  ненависть  ночью…  
Меня  как  птицу  не  забудь  -
мои  перинки  клочья.

Как  соловья  меня  запомни,  
на  зимних,  снежных  ветках;  
мои  стихи  и  песни  скромны  -
частицы  душ  по  клетках.
*
Упрячь  весною  в  омуте  
сердечны  слезы  соловья,
оны  возникли  в  золоте,  
морозным  утром  января.    

И  перестань  служить  былому,      
если  забыла  то  забудь.
И  ты  когда  придя  к  другому:
в  любви  подобна  солнцу  будь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861019
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2020


Чи може вона не моя

Тебе  читати  роками
й  нічого  про  тебе  не  знати.
Страждати  в  загадках  ночами,
щоб  трошечки  хоч  розгадати.

Віддати  крихкеньке  життя..
без  бою..  до  смерті..  в  коліна.
Єдине  –  то,  що  ж  почуття?
Це  мабуть  «велика  країна».

У  кожного  зовсім  своя:
моя  –  в  глибах  днів  -  океанів.
Чи  може  вона  не  моя?
А  більших  й  сильних  титанів.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2020


Мой ангел

Все  специально  ночь  не  спал  
и  больше  думал  о  тебе.
Хоть  ночь  прошла,  я  не  устал..
Рука  терялась  при  мольбе.
Луна  пригрелась  на  столбе  -
это  и  был  наш  сериал.
Твой  поцелуй  заснул  на  лбе…
Душа  погружена  в  астрал.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860889
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2020


Ми танцювали з морем в бурю вальс…

Я  танцюю  з  морем  пасодобль,
ноги  в  холод  кидає  вода.
Тренеруєм  над  останній  дубель,
об  медузи  плутає  хода.

Кораблі  –  подвижники  до  порту,
бурею  шугають  серед  скель.
Я  посеред  цього  натюрморту
каламучю  з  морем  акварель.
*
Вже  зі  мною  водить  море  танго,
тихий  берег  убиває  хвилі;
крилів  шелест  в  морі,  наче  б  то  це  янгол,
та  це  чайки  плутають  безсилі.  

Усе  хвилі  об  берег  вбиваються,
ритм  збивають  тіла  невблаганно.
Вони  дійсно  самогублять,
                                                         не  розважаються;
поки  море  й  далі  водить  танго.
**
Берег  з  хмар  похмурих,  темних  виглядає..
Лихо  в  кожний  розум  віддав  час.
Хто  як  хоче,  хай  собі  страждає..
Ми  танцюєм  з  морем  свій  останній  вальс.

Ми  танцювали  з  морем  в  бурю  вальс,
до  поки  всі  страждали  на  планеті.
В  нас  часу  був  не  скорений  запас:
на  кількість  слів  в  Шекспірівській  сонеті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020


У края ложа собственных могил…

Вот  и  настало  время  всем  прощаться..
извиниться  не  хватило  сил.
Дико  больно  телом  помещаться
у  края  ложа  собственных  могил.

Кто  прекратит  над  нами  издеваться?
Заставит  время  длиться  не  спеша.  
Нам  перед  небом  надобно  стесняться,
в  нем  обретает  новой  вдох  душа.  

У  края  ложа,  тел  чужих  могилы..  
все  смотрят  в  небо  видя  мамин  лик.
Им  "докричаться"  не  хватило  силы..  
их  слышал  только  старый  кладовщик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852362
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2019


Каждый вздох - оскорбление…

Каждый  вздох  -  оскорбление,  грех.  
Где  черпаешь  нутро  для  утех?
Неужели  измена  всему  -  
твой  прекрасный  и  лучший  успех?

Каждый  вздох  -  оскорбление  нам:
милым  псам  и  назойливым  львам.  
Мы  тебя  будто  книгу  святую
научились  читать  по  губам.

Каждый  вздох  -  оскорбление  мне:
будто  волю  осилил  в  тюрьме;  
будто  лик  поселил  на  луне;
будто  Бог  приклонил  Сатане.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2019


Тюльпан

Часть  1

Султан  любил  в  своем  саду  цветы.
Их  сеял  раб  его,  тринадцатого  марта..  
их  сеял  раб  его,  шестнадцатого  марта.
Его  любимые  различные  цветы.  

Там  были  розы  и  ветвь  старой  мимозы;
также  тюльпаны  -  символ  всех  осман.
Он  подошел,  опять  сорвал  тюльпан..
Ведь  начались  вчерашние  морозы.

То  ветер  дождь  с  небес  усыпал  будто  слезы,
вмиг  потеплело  в  мерзлому  саду  невзгоды.
Тюльпан  в  окно  смотрел  на  перемен  погоды,  
как  постепенно  умирают  вдруг  подростки  розы…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852273
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.10.2019


У царстві виїдлих ночей…

                                         Змарновані,  
хоча  були  і  загартовані..  
Із  взором  гарних,  вже  осліплених
                                                                                                   очей:
                                                         зіниць  заліплених;
       красою  обдарованих,
тепер  у  царствах  виїдлих  ночей.

                                                                                                     Жбурляє  рвота  
                                                                                                         із  німого  рота  
                           не  зовсім  добрі,  а  лихі  слова.  
                   Народ  збирає  ті  шматочки  поліглота  
                         й  у  рідній  мові  зрушує  права.
Отямтесь  українці..
                                                       Нам  ні  для  чого  руки  чорта,
нам  Богом  дана  найсвітліша  голова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019


Кто?

Кто  находиться  между  нами?
Между  землею  и  небесами?
Между  раем?  Между  адом?
Далеко  и  слишком  рядом?
Тот  вины  в  себе  не  чает..
Извиняет  и  прощает.
молвит  счастье  громко  в  слух,
как  над  овцами  пастух..
Подчиняет  он  весь  люд..
Изолирует  паскуд.
Делит  статусы  людей..
бережет  их  от  смертей.
Бережет  и  ночь,  и  день.
Помолись  если  не  лень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851113
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2019


Із щоденника письменника

Ти  сиділа  під  собором  Святого  Павла
і  ховала  від  світу  заплакані  очі..
їх  торкалася  туш  напів  ночі..
Ти  знесилена  дуже  була.

З  храму  нам  долинали  молитви..
хоч  мене  ти  ніколи  не  знала.  
Мене  хвоя  в  собі  заховала..  
серед  площі  невірувань  битви.

Тебе  зрадив  негарний  хлопчина  -  
молоденький  священник  нетяма.
Так  банально  написана  драма:
як  кохається  тільки  очима.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2019


Ум

Світлий  ум
ішов  ареною  злих  дум..
Бездарний  шум
убив  останній  світлий  ум.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019