Анитка Галицька

Сторінки (1/12):  « 1»

Голуб миру


Голуб  миру  прилетів.
На  подвір'ї  в  мене  сів.
Я  його  швиденько  взяла
На  листок  намалювала.
Пташок  вийшов  дуже  гарний!
Поставний  і  різнобарвний.
Хай  летить  по  всіх  подвір'ях.
Мир  несе  на  своїх  крилах!
                                                                   

                                                                 А.Г.  2018р.
ID:  806891
Рубрика:  Вірші,  Дитячі  віршики
автор:  Анитка  Галицька


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807085
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2018


Голуб миру


Голуб  миру  прилетів.
На  подвір'ї  в  мене  сів.
Я  його  швиденько  взяла
На  листок  намалювала.
Пташок  вийшов  дуже  гарний!
Поставний  і  різнобарвний.
Хай  летить  по  всіх  подвір'ях.
Мир  несе  на  своїх  крилах!
                                                                   

                                                                 А.Г.  2018р.
ID:  806891
Рубрика:  Вірші,  Дитячі  віршики
автор:  Анитка  Галицька


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807084
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 18.09.2018


Голуб миру

Голуб  миру  прилетів.
На  подвір'ї  в  мене  сів.
Я  його  швиденько  взяла
На  листок  намалювала.
Пташок  вийшов  дуже  гарний!
Поставний  і  різнобарвний.
Хай  летить  по  всіх  подвір'ях.
Мир  несе  на  своїх  крилах!
                                                                   

                                                                 А.Г.  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806891
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 17.09.2018


Кобзарі. ( Присвячую моєму дідусю Великому Бандуристу Юрію Даниліву) .

-  Чому  спите  ви,  кобзарі?!
Ті  звуки  кобзи  та  бандури...
Якби  ви  встали  з-під  землі,
Щоб  зворушили  світ  кобзарські  струни!
Щоб  сколихнули  аж  до  серця
Веселі  і  сумні  пісні.
Дісталися  самого  денця
Людської,  черствої  душі.
Навчіть  людей  добра,  любові,  співчуття-
До  рідного,  до  близького,  до  свого!
Навчіть  любити  це  життя!
І  Україну...  Навчіть  любить  обов'язково!
Та  ви  спите.  Земля  забрала  вас  до  себе.
Земля...  Омріяна,  оспівана  крізь  сотні  літ.
І  летить  кобзарева  душа  в  синє  небо.
Журавлиним  ключем  у  чисту  блакить.
                                                                                             
                                                                                 А.Г.  2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784127
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.03.2018


То, де ж та правда?!

То,  де  ж  та  правда,  правда"  гола"?!
Та  правда  чиста,  як  сльоза?!
Вдягнула  шати  кольорові
І  по-  новому  зветься  вже  вона.
Широка  посмішка  в  оману  вводить
І  очі  по-  лукавому  блищать.
Серед  людей  неправда  ходить.
Серед  людей  ходить  брехня!
Немає  встиду,  сорому  немає.
З  тенет  її  немає  вороття.
Брехня  у  світі  заправляє.
І  дуже  личить  їй  таке  ім'я.
А  я,  дурна,  шукаю  тої  правди
Через  усі  свої  літа.
Ковтаю  сльози  і  образи.
Через  усе  своє  життя.
-  Збреши,  збреши-  спокуса  каже.
-  Так  легше  жити,  ти  повір!
І  лащиться,  і  крутиться,  зараза,
Мов  біля  ніг  моїх  голодний  звір.
-  Кому  потрібна  твоя  правда?
-Ідеш  по  стежці  навмання.
-  Бо  це  твоя  велика  вада-
Казати  правду  ...  Там  інше
Світосприйняття!
Та  я  така,  яка  я  є.  Від  себе  не  втекти...
І  не  змінитися    ніяк.
Я  йду  туди,  куди  я  йду.  А  решта  все...
Най  буде  так.
Пробачте  всі,  кому  я  завинила.
Хто  праведний  іще  тут  є?
Я  в  цьому  світі  лиш  мала  частина.
Холодна  злива  в  душу  б'є.
А  за  спиною  пересуди.
Та  байдуже  мені  до  них.
Я  знаю  наперед,  що  скажуть  люди.
Хай  буде  -  в  кожного  свій  гріх.
                                                               А.  Г.  2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2018


Очі ( моєму чоловікові присвячено) .

Коли  б  очі  могли  говорити,
Що  б  повідали  тихо  мені?
Сяють  як  у  щасливі  миті.
І,  як  гаснуть  у  миті  сльози.
Хай  розкажуть  про  все-все  на  світі!
Все,  що  бачили  в  свому  житті.
І  про  сонячне  небо  у  літі.
І  про  дощ,  що  краплить  восени.
Про  казкові  ранки-світанки.
І  про  зоряні  ночі  ясні.
Про  весняну  веселку-веснянку.
І  про  білі  сніжинки  взимі.
Розкажіть,  як  веселим  привітом  
Ромашку  білу  зірвали  з  роси.
І,  як  дзвінко  сміються  діти.
Тішать  душу  дорогі  голоси.
Буду  слухати  не  ворухнуся-
Наші  спогади  добрі  й  сумні.
І  про  "великих,  справжніх  "друзів.
І  про  те,  як  не  стало  їх  по-весні.
А  бобер,  той,  що  "втік"  із  фото-
Посміхаємось  з  тобою  вдвох.
А  дельфіни,  яких  ми  чекали-
Цілий  пляжний  переполох.
Стільки  бачили  рідні  очі.
Не  напишеш  всього  у  вірші.
Лиш  пролягли  у  куточках
Смужки-  журливі  й  смішні.
Я  хочу,  щоб  ті  рідні  очі,
Кольору  неба  і  хвилі,
Сяяли  зранку  до  ночі,
Сяяли  щохвилини.
Я  хочу,  щоб  ті  рідні  очі
Були  повними  мрій,
Щоб  завжди  любили  й  раділи
Під  крилами  довгих  вій.
Я  хочу,  щоб  ті  рідні  очі
Світлом  яскравим  світили.
Щоб  смужки,  ті  що  в  куточках,
Завжди  були  смішними.
Я  хочу,  щоб  ті  рідні  очі
Печаль  і  сльоза  не  гасили.
І  кожного  дня  твої  очі
Тихенько  мені  говорили.
                                               А.  Г.  2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2018


Скажу про друга.

Справжній  друг  не  залишить  в  біді.
Прийде  вдень,  прийде  він  уночі.
Якщо  треба,  то  гори  зверне.
Та  в  біді  не  залишить  тебе.
Справжній  друг  не  питає:"Чому?"
Не  потрібні  питання  йому.
Розуміє  тебе  він  без  слів.
І  змовчить,  якщо  ти  не  зумів.
Друг  образи  не  буде  тримати-
Вміє  він  її  відпускати.
Щастя  й  радість  розділить  з  тобою.
І  одне  в  вас  на  двох  горе.
Справжній  друг  не  забуде  про  тебе.
Чи  ти  тут  на  землі,  чи  ти...  в  небі.
І  не  зрадить  ніколи  тебе.
З  честю  дружбу  свою  він  несе.
Успіхам  твоїм  радий  він  щиро.
Гордо  скаже:"  Мій  друг  особливий!"
І  поразки  твої,  як  свої  він  сприймає.
А,  як  треба,  віддасть  все,  що  має.
Буде  слухать  тебе  до  раннього  ранку.
Не  моргне  до  самого  світанку.
Усі  справи  свої  відкладає.
Як  швидка  допомога  спасає.
Друг  розрадить,  порадить,  підставить  плече.
З  ним  і  серце  так  не  пече.
Не  насміється  він  над  тобою.
А,  як  сміятись-  то  разом,  то  двоє.
Чи  подзвониш  ти  серед  ночі.
Друг  не  скаже,  що  спати  він  хоче.
І,  якщо  далеко  від  нього  ти,
В  думках  друг  поруч  завжди.
Справжні  друзі  -  споріднені  душі.
Дві  краплинки  з  одної  хмаринки.
Людини  одної  дві  половинки.
Мільйони  друзів  крізь  мільйони  життєвих  годин.
Але  справжній  -  тільки  один!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772732
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.01.2018


Назустріч мріям.

Синє  небо  наді  мною.
Я  малюю  в  ньому  зорі,
Я  малюю  в  ньому  квіти,
Що  милують  диво-  цвітом.
Я  малюю  сині  гори,
Я  малюю  синє  море.
Синій  пташок  премиленний
Прилетить  нехай  до  мене.
Намалюю  все,  що  схочу
І  ще  навіть  трошки.
Намалюю  твої  очі
Кольору  морської  хвилі.
Нехай  сяють  вдень  і  вночі
Там  на  небосхилі.
Намалюю  янголяток-
І  дівчаток,  і  хлоп'яток.
Пострибати  між  сузір
вийшли  у  небесний  двір.
Їхні  зоряні  потішки,  пустощі,
Веселі  смішки.
Оченята  сірі-сірі,
На  небесній  цій  картині.
А,  як  ніченька  настане,
Поруч  біля  тебе  стану.
Полечу  я  вільним  птахом
Зоряним  чумацьким  шляхом.
Полечу  в  небесний  вирій,
Полечу  назустріч  мріям.
Полечу,  немов  комета,
На  свою  синю  планету.
Все  зроблю  аби  не  впасти,
Не  зронити  свого  щастя.
                                               А.  Г.  2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018


Посвята жінці.

Про  вас  вірші  пишуть  поети.
Художники  малюють  вас  на  полотні.
Ви  маєте  в  собі  секрети.
Ви  не  розгадані  -  як  сни  нічні.
Спустились  ви  сюди  з  висот  високих.
Тепер  живете  на  Землі.
Літаєте  в  думках  своїх  глибоко,
Бо  ви,  насправді,  неземні.
Життєві  труднощі  здолать  нелегко.
Але  ви  справитесь  з  усім.
Сьогодні  все  так  складно,
Завтра-  легко.
Проте  жінкам  це  ніпочім.
Бо  жінка  може  все  на  світі!
Їй  таланту  не  займати.
Бо  жінка-мати  має  діти.
Лиш  вона  може  вірно  кохати!
Усе  цій  жінці  до  снаги.
І  диво-сни  наколисати,
Навести  лад  в  сім'ї,
Кожен  день  гарно  виглядати,
Бути  завжди  на  висоті!
Жінка  -  то  є  муза!
То  квітка,  що  розквітла  навесні.
То  ж,  Боже!  Господи,  все  сильний!
Благослови  її!  Благослови!
                                                                   А.  Г.  2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771663
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.01.2018


Моя Батьківщина.

Моя  Батьківщина  -  то  Україна!
Від  Чорного  моря  до  величних  Карпат.
Моя  Батьківщина  -  то  пісня,  що  лине.
І  в  небі  нічному  рясний  зорепад.
Моя  Батьківщина  -  то  мама  для  сина.
Осяяна  сонцем,  родюча  земля.
Моя  Батьківщина  -  червона  калина,
Квітковий  вінок  і  дівоча  коса.
Моя  Батьківщина  -  синьоока  дитина,
Що  зранку  біжить  в  росянистій  траві.
Моя  Батьківщина-  вишивана  сорочка.
І  руки  невтомні,  що  шили  її.
Моя  Батьківщина  -  то  Божа  колиска-
Від  малого  села  до  великого  міста!
Ці  храми,  будівлі,  а  очі  людей!...
Моя  Батьківщина-  синє  небо,  поля  колосисті.
Веселі  усмішки  щасливих  дітей!
Моя  Батьківщина  -  над  водою  верба,
Зелена  діброва,  каштани  в  цвіту...
Моя  Батьківщина  -  де  душа  співа,
І  чути  серця  шалений  стук.
Моя  Батьківщина-  це  свідомість  моя:
"  Кращої  в  світі  ніде  не  знайду!"
Так  хочеться  всю  її  обійняти!
Тільки  рук  не  вистачає  мені.
Тому,  всю  любов  до  Батьківщини,
Я  викладаю  в  цьому  вірші!
                                                         А.  Г.  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771470
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.01.2018


Спогад.

Про  щось  далеке  я  собі  згадаю
І  навертається  сльоза.
Картинки  в  пам'яті  складаю
І  вчора  кануло  в  літа.
Не  повернеться  вже  ніколи
Юності  нашої  пора.
Усе  найкраще  -  то  минуле  -
Скаже  "  вчорашня"  дітвора.
Коли  збираєш  зорі  у  кишені
І  граєш  в  піжмурки  з  дощем.
Коли  тримаєш  сонце  в  жмені.
Ну  з  чим  це  порівняти,  з  чим?
Коли  закохуєшся  до  безтями  -
Здається  кожен  раз  востаннє.
Не  їж,  не  спиш,  лиш  думки  про  одне.
І,  з  шалу  того  втративши  пам'ять,
Летиш  десь  стрімголов,  не  знати  де.
І  коліжаночки  веселі  -  
Розмови  задушевні  допізна.
Якісь  дурниці,  смішки,  теревені,
А  на  плиті  чайок  скипа.
І  зустріч  та,  що  долею  назветься  -
Один  лиш  погляд  -  лечу  у  забуття.
Поглянь,  поглянь  весна  сміється
І  розквітають  почуття.
Палкі  цілунки  в  місячному  сяйві,
Шепочуть  щось  вуста  гарячі.
Моє  -  твоє  вічне  кохання.
І  вище  хмар,  і  вище  неба  -
Зовсім  оглухлі  і  незрячі.
А  на  гілках  сидять  "  амури"
Та  й  знай  собі  регочуть.
Хіба  не  знаєш,  дівча  юне,
Чого  серденько  те  тріпоче?
Вони  сидять  там  іще  досі,
Я  бачила  сама  їх  нині.
Курчаві  хлопчаки  -  з  крилятами  і  босі,
Що  запускають  в  серце  свої  стріли.
Най  буде  так,  най  не  минеться,
Най  все  зупиниться  довкола.
І  щастя  спомин  мій  торкнеться.
Ніхто  не  перешкодить  мені  в  цьому.
Про  щось  далеке  я  собі  згадаю,
І  навертається  сльоза.
Бо  крутиться  Земля,  я  знаю.
І  те,  що  нині  -  завтра  вже  вчора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018


Якби могла я бачити крізь час… ( присвячено І. М)

Якби  могла  я  бачити  крізь  час,
Якби  я  знала,  що  з  нами  буде  далі.
Невже  б  терпіла  стільки  я  образ,
Невже  б  жила,  ніби  в  опалі.
Наче  ворожка  заглядаю  в  твої  очі.
Шукаю  там  своєї  долі.
А  в  них  так  темно,  як  вночі,
А  в  них  так  порожньо!  До  болю.
Все  віддала  тобі  я  без  жалю.
І  думала,  що  це  взаємно.
О,  Боже!  Чому  тебе  я  так  люблю?!
Та  ти  стоїш  чужий,  далекий.
Немов  тобі  це  неприємно.
Я  розгубилася,  нічого  вже  не  розумію.
То  відштовхнеш,  то  приголубиш.
Ти  думаєш  без  тебе  не  зумію?
Коханий,  сам  себе  ти  дуриш.
Усе  минає,  любий,  і  це  згодом  мине.
Душа  моя,  розбурхана  вітрами,
Втишиться.  Спокій  прийде.
Загояться  сердечні  рани.
Так,  боляче  мені,  але  переживу.
І  не  спіткнусь,  і  не  впаду,  і  не  стривожусь.
Бо  дарувати  я  тобі  свою  весну
Більше  не  хочу  і  не  можу!
                                                                             А.Г  2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018


Зимонько - подружко.

     Зима,  зимонько  -  подружко,
     На  біленькій  спиш  подушці.
       Холодами  колихана,
       морозами  приречена  -
       ти  одвічна  наречена.
       Крізь  фату  твою  прозору
       Бачу  радість  я  довкола.
       Вкрито  все  білим  пушком,
       Діти  бавляться  сніжком.
       На  санчатах  дітлахи
       Їдуть  з  сніжної  гори.
       Ліплять  "  бабу"  зі  снігів,
       Не  бояться  морозів!
       Пан  мороз,  той  знай,  малює.
       Діткам  щічки  він  фарбує.
       Поробив  усім  рум'янці,
       Взявсь  за  шибки  у  віконній  рамці.
       І  сніжинки  -  повітрульки  -  
       Все  їм  танці  та  танцюльки.
       І  кружляють,  і  кружляють,
       Свій  танок  не  припиняють.
       Де  ж  ти  зимонько-  подружко?
       Загубила  білого  кожушка.
       І  пішла  там  ,  де  весна  
       Сонце  в  коси  запліта.
       Повплітай  у  коси  стрічку.
       Влітку  ти  сходи  на  річку.
       Восени  ж  не  забарись
       І  до  часу  повернись.
       Бо  роботи  ще  багато-
       Білий  килим  треба  ткати,
       В  білу  сукню  одягатись-
       Пан  мороз  йде  женихатись.
       А  сніжинки-  повітрульки
       Починають  знов  танцюльки.
         -  Все,  все,  все  -  шепочуть.
         -  Осені  кінець.
         -  Зима-  зимонька  
         Ступає  під  вінець.
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767109
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2017


Ми з природою єдині.



Ми  з  природою  єдині.
І  в  волошки  очі  сині.
А  у  полі,  мов  дівочі  коси,
Хвилюється  вітром  золоте  колосся.
Десь  дзижчить  над  головою
Бджілок  медоносних  рій.
О,  природо,  я  з  тобою!
Ти  -  країна  мрій!
Чуються  із  лісу  голоси  пташині.
Ніби  за  миленьким  мила  затужила.
Розтривожить  душу  пісня  солов'я.
І  уже  по  щічці  котиться  роса.
У  духмяні  трави  тихо  упаду.
Наді  мною  небо-  я  тебе  люблю.
І  примружу  очі  та  крізь  крила  вій,
Чую  шепіт  хвилі  на  воді  морській.
Вітерець  легенький  за  плече  торкне.
І  яскрава  квітка  "  так"  мені  кивне.
Жовтенький  я  сплету  віночок,
Зеленим  прикрашу.́
-  Ми  з  природою  єдині  -
Так  я  вам  скажу.́

А.Г  2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761704
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2017


Осінній сад

Осінній  сад.

Знову  осінь  прийшла  в  мій  сад,
літнім  сонцем  розбещена,  зморена.
І  чудується  "  дядько"  -  старий  виноград:
-  Яблуньки́  -  "  молодці"-  мов  дівки́  нафарбовані.
Пишається  повновида  груша  -  соком  налилася.
А  "  венгерка"  посиніла  душка  -  з  заздрощів  звелася.

Різнобарв'ям  осінь  землю  чорну  вкрила.
Золоті  світанки  світять  у  віконця.
Скрізь  та  й  всюди  розгубила
срібні  павутинки  золотого  сонця.

Розревілась  раптом,
жалі  розпустила.
Котить  сльози  градом.
Осінь  -  депресивна.

Злоститься,  лютує...
Саван  сірий  вділа.
Вітрами  задула-  
листя  й  облетіло.

Зажурився  мій  садочок  -
барви  свої  втратив.
Яблуньки  -  "  юні  дівочки́"  -
ніби  йдуть  на  страту.

Не  сміються,  не  шепочуть,
зіщулились  бідолашки.
Гілочками  лиш  тріпочуть,
просять  в  неба  ласки.

День  осінній,  облиш  ту  негоду!
Не  сумуй,  не  лютуй,  не  ридай.
Ляж  тихенько  під  біленьку  ковдру.
Сни  зимові  собі  споглядай.
                               
                                                                                           А.Г.    2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757777
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2017