| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Я боюся визначень, ярликів і знаків
І деяких слів сторожуся значень
Коли треба брехати я найгірший шпигун
Коли треба сказати — то я не скажу
Нічого!
Я думаю як жити, повільніше як живу
Я знаю як варто, але так не роблю
Коли треба мовчати — я говорю
Коли треба сказати — то я не скажу
Нічого!
Не зви мене різними словами
Мене колись моїм іменем назвали
У мого корабля лише один штурвал
За ним стою я!
За ним лише я!
Я мов кинута решта в кишеню пальта
І мов куля в дулі зарядженого ствола
Дістань мене, натисни гачок
У мене остання з останніх спроб.
Але нічого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Ти прокинувшись — відразу зануришся в сонник.
Тебе так цікавить, хто ти сьогодні.
Встанеш з ліжка — звариться кава:
Цікаво, що зараз каже реклама...
Фільтруєш крізь себе флуд цього світу;
Тебе все дістало, та ніде подітись.
Ти сам, бо довкола одні маргінали,
Єдине бажання, щоб тебе не чіпали!
Ти не виходиш з кімнати навіть на дворі.
Тобі так личить ця зона комфорту:
Замурував себе в теплі стіни,
Щоб не дивитись в ці кислі міни.
І не хвилює, що буде завтра..
Ти похуїст - це твоя мантра..
Тебе не хвилює, що буде сьогодні.
Тебе взагалі не хвилює нічого!
Ти хотів бути героєм цього часу,
Хотів порвати шаблони...
Стати лицем свого покоління,
Але лишився його чортовим фоном!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
ми стали паралельними шрамами
на згорбленій, знекриленій спині;
стигматами від крил ангела,
що витав у нашому сні...
нас лизало солоними краплями
захмарене небо сльозами дощу;
тумани, що в'їлись у вулиці плямами:
як слово "біль" в'їдається у слово "прощу"...
ми раптом налізли порізами
на тонку і змучену руку.
і до крику тихо продовжуємося різати
стежки венами в розлуку...
і часом ми під шкіру в серце,
у набухлі та покусані судини,
і під язик, схоже на лате з перцем:
гостро, терпко, ніжно і несхильно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
Вона пише вірші -
від них віє саме той вітер,
що рве на клапті вітрила,
якщо його не спіймати.
Її музика - тиша.
Її легко сплутати з криком -
але вона є мірилом
всього, з чого слід починати...
Вона пише вірші.
Слова і рима світяться світлом.
Це горить її вогонь -
солодко, пристрасно і завзято.
Вона пише вірші,
і у них шепіт польових диких квітів.
І це таке щастя, без меж і умов
бути її адресатом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
Надто намішав. Іду додому.
Ти любила мене - а що ж потому?!
Я люблю тебе - і що ж далі?
Гудять, втомившись, останні трамваї;
Під ногами замерзло листя опале;
І осінь все ще миє дощами
бруківку вулиць, людей, тротуари.
А під небом нічним цілуються пари;
на зустріч летять, мов марево, фари;
всі живуть, як і жили, у пошуках драми...
А я повертаюсь до дому чужого.
Все було так легко, колись і недовго.
Зараз я гріюсь у цих чужих стінах,
де все не моє, крім гітари й "мівіни".
де все непривітне, підлога та вікна.
У всьому чужому майже не пахне тобою.
Вночі мені гірше.Вночі загортається мла.
Тому, що вночі приходять жінки.
З похміллям ідуть, не лишивши вина.
Рвуть жили в джгути і плетуть з них вінки.
І ти прокинешся в квартирі одна, -
зариєшся в спогади, зачиниш вікна'.
А я лише засинатиму. Вона щойно пішла.
Я її, навіть, до дверей не провів.
Перед сном пожалкую та позаздрю тобі.
Що ти під крилом теплих рук і обійм.
А я пиячу в колі брехливих курвів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
жив у тобі, як куля малого калібру;
ти й не помічала мене під ребром.
жив короткою згадкою в титрах.
жив на плечі чорним пером...
у мені вже пляшка дешевого рому.
у мені алкоголь - ні грама тебе!
я повертаюсь до дому чужого -
звідки й куди твій запах несе.
жив у тобі, тобою живою;
був у судинах, між червоних тілець.
був фіолетовими тільцями любові,
непомітно важкими, як забутий свинець
жив і змерзав у холодних долонях.
жив у жилах, кістках і хрящах.
жив на устах, вилицях, скронях.
жив немов принишкле миша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
З нею не злочин грабувати банки;
Стріляти у зорі на бруденшафт;
Летіти у ше'велі з різаним дахом;
Лишивши позаду вогні у містах.
Спалити машину серед поляни.
Сміючись кохатись з вогнем;
Курити і пити доп'яну...
В якогось мажора вкрасти харлей.
І без страху,в тумані, прорвати кордони.
Розрізати дорогу, як стрічку життя.
Нічого й ніколи не існувало до цього -
Тепер тільки ти, тепер тільки я!
Тепер ти губами торкаєшся спини -
Тепер ми мчимо назустріч вітрам.
І цей момент, ці секунди, хвилини -
Варті того, що я і не мав.
Дорога нічна. Розхристаний вітер.
Свободою пестить наші обличчя.
Небо - це велич, над головою.
Яскраві вогні чужої столиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2020
Тьмяне світло барної стійки.
прозові слова. прозорий стакан.
гарячі думки під градусом віскі.
тліє кориця. Пряний туман.
За спи'ною дощ. Хмари на стріхах.
у когось є дім - і це вже чудово!
Коли б щастя було, - мов цукор у стіках -
я напхав би кишені - і ніс би додому.
тьмяне світло барної стійки -
темніше, ніж те, що світить в кінці.
не знаю куди, та й не хочеться звідси.
поки нерви тремтять у холодній руці.
Порожніє стакан. Полумнішає світло.
думки вже снують де сховатись в обман.
сірий день дотліває, чорніє графітом.
Що тут залишиться нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2020
Осінніми людьми простелений бульвар
Вулиці, як із відра поливає осінньою любов'ю
Під тінню хмар
Мій улюблений бар
Я у ньому сьогодні душу притоплю
Я учора всю ніч копався в думках
А сьогодні вони немов розкриті похміллям
Я цю осінь чекав
Я покірно чекав
Щоб був привід тебе гріти в обіймах
Прищурую очі, в голові дикий туман
Прокрастиную думки, стріляю у скроню
Звісно без куль, звісно без "ПАМ"!
Мені ні до чого ваш приторний гам
Я просто хотів побути, як осінь, собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Протерлись штани, стоптались кросівки
Розбиті коліна об високі пороги
На зубах скрипить гаряча бруківка
Я йшов до мети, я йду, та чи довго...?
Я в силах терпіти, є сили ще йти.
Готовий до скону, було б до кого.
А сонце знов світить, після дощів.
І знову дме західний вітер
Він звернувся до мене, обіцяв мені дім
Але мої вітрила наскрізь у дірах.
І я залишаюсь у дрейфі по хвилях
Рятуюсь у штормі та бурях похмілля.
Я досі не сплю, чи не прокидаюсь
Але сумніваюсь, що є такі сни
Вдень болять очі, вночі хрипить голос
Від тихого крику: "Будь ласка, прийди..."
Але поки димить моя сигарета,
Доти я буду хоч трохи живий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2018
Розкажи, художник, як життя
Розкажи сталевий, що ти терпиш
Де ти був, і як воно там?
Які були падіння і злети?
Будь ласка, чувак, візьми сигарету.
Що ти кажеш, люди як попіл?
Закури зі мною, забудь лиця, портрети
Давай ще по пиву, поговорим про долю...
Поговоримо про красу та брехню красивих жінок.
Я з ними спав, а ти їх малюєш;
Ти розумієш про, що вони мовчать;
Тримаєш за груди, а лапаєш душу.
Розкажи художник, яка вона,
Яка краса щасливої жінки?
Розкрий завісу таїни їхнього сну,
Я ж бо не бачив, щоб вони спали спокійно.
Розкажи про все, що чуєш та бачиш...
Відкрий усі фарбовані секрети.
І мандруй собі далі, рятуй світ від фальшу –
Покажи усім їхні справжні портрети...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808846
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 04.10.2018
.
25-им кадром у чужому кіно,
Я так назавжди тут і буду.
Поливати пам'ять дешевим бухлом,
Пронизаний голками, мов лялька Вуду...
Я любитиму тихо-сумирно тебе.
І навіть не буде розбурених сцен;
не буду питати з ким ти і де,
Не шукатиму всюди твоє,
рідне лице.
Я буду собою, так і було...
Я зіграв свою роль,
чи швидше мене
Чекаю, що це все,
як застуда, мине...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2018
Ясно все…
Самотні будуть лави
Чужими будуть лаври
Без нас тепер сумуватиме весна
Без нас тепер будемо «ми»
Окремо «я»… окремо «ти»…
Ясно все…
Якось змінились ліхтарі
Якісь примружено сумні
Від нас чомусь ховають теплі очі
Здивовані, як раптово зникли «ми»
Окремо «я»… окремо «ти»…
Ясно все…
Як стало темно…
Зовсім згасли ліхтарі.
Зовсім сам, і ти сама…
І вино обох обійме пледом.
Ясно все…
все недаремно…
Ми аутсайдери в цій грі,
Розпорошені хмелем вина…
Забуті ліхтарями.
Від початку весни – вже мертві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Вікно… ліхтар… -
Як мало… як багато.
Вино на двох – я один…
Вдихаю дим опісля свята.
Вікно… ліхтар…
Туманом вкрита осінь.
Кімната. Кава. Джаз.
Розстелена холодна постіль.
І осінь… а осінь рве повіки.
Дощем на губи сипле
Холодне жовте листя,
Та прозорі ріки.
Цей жовтень ріже вени
На мостах усіх вогненних міст,
Водою вимиваючи всю злість,
І чистим, повертає знов до мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
Мені здається, що Місяць – це блюзмен.
Ховаючись за хмарами, листям, ліхтарями,
мереживом гардин,
лише іноді, але не всім відкриваючи лице
Він світить нічним своїх холодом пісень,
Уникаючи назв, прізвищ та паспортних імен.
Для тих кому дощі у душу заливають щем.
Для тих кому в цю ніч болить, що він живий, публічний,
Або ж зовсім один,
і вино солодке наливає очі свинцем
Місяць завжди носить срібний саксофон,
Підбираючи вечорами до кохання унісон.
Ну подивіться, ну Місяць – це ж блюзмен.
Тільки ж прислухайтесь, що він грає…
На хвилину зупиніться!
бо часу ніколи не настане кінець
Місяць тихими вечорами грає блюз -
Нехай йому канкан танцюють музи.
І музика з коханням сплітається у вузол.
Місяць срібними ночами грає блюз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017
Ти – аромат найкращої кави.
Туманом осіннім кутай мене,
теплими пледами, у вічні обійми,
Заховай мене…
Ти – моє кохання лукаве.
Засипай стигми сіллю, просочуй мене…
Нехай мій біль забуває всі рими –
Не лікуй мене…
Ти – вся моя ніжність ласкава.
Хвилями бурі розбурхуй мене…
Липовим медом масти моє тіло,
Зігрівай мене…
Ти – усе на світі, кохана.
Будь простором, оточуй мене…
Стань для мене свіжим повітрям,
Охоплюй мене…
І буде завжди
коли я – тоді й ти,
тому що...:
Ти – світло ліхтарне, під небом нічним…
Ти – осінь і хмари над парком сумним…
Ти – листя опале , що мовчки кричить…
Ти – шепіт туману, що містом лежить…
Ти – ріки холодні, що в море течуть…
Ти – хвилі буремні, що морем бредуть…
Ти – літо, зима, весна і дощі…
Ти – грози, шторми і бурі страшні…
Ти – під небом холодним сяючий сніг…
Ти так швидко для мене стала усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
А ти пахнеш ладаном і кров'ю.
свіжою кров'ю, після денних боїв…
Бий мене, пали мене болем -
і я знищу для тебе сотню світів.
Випий мене, запивши любов'ю -
і я теплом розчинюсь в тобі…
В тобі гарячий смак волі,
а на душі- сліди від чобіт.
В очах твоїх шалені походи -
жага підкорити новий континент.
Коліна стерті об гострі пороги,
а язик - кривавий багнет.
На серці горить зневіра до долі,
на тілі - сліди від рваних тенет.
Ти мене вбиваєш поволі,
не зарядивши свій пістолет…
Але в цій війні я доброволець -
(що права не має здатись в полон )
чекаю на бурю, яка все затопить,
знищивши рамки всіх заборон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Щастя моє, будь зі мною!
І я щодня приноситиму зірки.
Ясна моя, і залишайся такою,
Світи мені, завжди світи…
Мила моя, будь молодою -
Рятуй мене від дорослих думок...
А я щодня, врятувавшись війною,
Буду тримати норовливий курок.
Зоре моя, будь зі мною!
Змушуй мене писати щодня.
Розповідати у віршах про щастя і горе,
Про кохання і буремне життя.
Щастя моє, моя недосяжна,
Гукай мене до себе вночі -
Я біля тебе песиком ляжу,
Стерегтиму від самотності снів.
Мила моя, жінко прекрасна...
Світися світлом осінніх прикрас.
Я в твою честь вестиму паради, -
До ніг піднесу тобі спалений Марс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
На підвіконні мріє фіалка,
А під нею – моя душа.
Вона лежить, зализує рани, -
Але їх покрила іржа.
Парує ароматами гарячими кава,
Я нею зігрію себе, -
Та обпікаюсь, заради забави,
Бо вже звик, що трохи пече.
У житті існує кохання,
Як засіб убити мене, -
Це садизм, що викликає бажання,
Все плюндрувати довкола живе..
У кімнаті лишилася пам’ять,
Неначе дим від вогню.
Мої думки мене палять, -
але цей мазохізм я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Як, все-таки, дивно тебе не кохати,
Із цією думкою засинати щодня.
Завжди тримати гарячою каву,
Та ніколи як ти не пити до дна.
Як добре все-таки не пам’ятати
Мигдалевий аромат твого волосся,
Очей твоїх погляд брунатний,
Губ твоїх смак, від цукру солодших.
Як добре, все-таки, тебе не чекати.
Залишати для тебе сигарети у пачці.
Щодня, щохвилинно готуватись до страти;
Курити для нервів, обпікаючи пальці.
Як дивно, все-таки, тебе не кохати,
Виявляється можна брехати собі.
Даремно казали, що так буде ще важче, -
Але ще важче забути тебе назавжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Місто, що досі мовчало, залилося сміхом.
Опасистим гулом завищали валторни,
скромним відлунням озвалася скрипка.
Налилося мов черешня небо просторе…
Кварталами залилось звуками море…
І, знаєте, а у тиші виросли крила!
І тиша злетіла, тиша криком понеслась до сонця.
У неї все вийшло. Їй все ж, повірте, змоглося!
Тиші вдалося до неба піднестися співом…
Вона, все ж, змогла заспівати голосом білим.
Місто вже знову мовчало, знову замовкло…
Оркестр втомився та поїхав додому.
Закохані прощались тривожно та довго,
Вони так жадали вернути звукові мову,
Вони так ще жадали мелодію моря…
А місто вже засинало, позіхаючи сонно.
І місто заснуло. Місто знову в безмовнім полоні.
До вуст своїх прикладає руки бетонні.
Місто буде, мов діти, гудіти в долоні,
Залишившись між словами у
мертво-тихій безодні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754874
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.10.2017
Стурбований коханими місяць
Заховав межи вітами лице…
Винно-гарячими звуками джазу
Зазвучали нічні ліхтарі.
А леді Ніч закохано боїться,
Того хто хмари хвилями пасе,
Того хто корицю сипле між нами,
П’є холодні пахощі землі…
Ароматами кави заплітається ніч;
Зорями розсипається небо просторе;
Землею розливається пам’ять сторіч,
Виливаючись у глибини бетонного моря.
Закохані пари гуляють у сни.
Ті, що кохаються – затемнюють вікна…
Містом облудним бігають пси.
У теплих колисках маніжаться діти.
І я лиш один, у полоні вина,
Розмітаю хмелем думку болючу.
Я тут один і ти там сама,
І терпке тепло тіло торкнуло.
А за вікном жевріють жнива…
А за вікном світиться місто…
А за вікном згорає листва…
А за вікном твоє біле тіло…
Розпинає ця...
аж надто холод на осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2017
Ти розмовляла зі змієм учора вночі.
Ти була із ним до болю відверта,
Його слова були мов холодні ножі,
Що так легко тобі проникали у серце.
Ти розмовляла зі змієм учора вночі.
Ти дала йому крові, а він - трохи отрути;
І відкривши йому всі двері душі,
Напоїла його цукрованим трунком.
А вранці ти знов повернула до мене…
На губах твоїх залишилась отрута.
І наливши мені свіжого меду,
Зав’язала на тілі свої теплі руки.
Налившись вином, залізла під ковдру.
Цукрові слова мені лила у вуха,
Лоскотала волоссям свою милу мову,
Я її з любов’ю, не вірячи, слухав.
І я собі думав, як ж це прекрасно!
Ти прийшла до мене крізь броньовані двері.
Скинувши свій одяг пролатканий фарсом,
Перетворившись із феї у ліричну гетеру.
Я собі думав, як же це класно!
Твої губи медові лишають сліди;
І скільки б не блукала ти в кавовім трансі.
Я відчиню тобі двері... Я чекаю... Завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754656
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.10.2017
Нехай ця осінь триватиме вічно,
Тому що вона так личить тобі.
Твоя краса така кристалічна,
що наче маяк світить в імлі.
Нехай ця осінь триватиме вічно,
і личить тобі цей французький берет.
А у цьому плащі ти сама поетичність, –
ти муза, що в полон не бере.
Нехай ця осінь триватиме вічно –
нехай в польоті заклякнуть листки.
нехай плин часу змінить циклічність,
і над нами будуть ті самі зірки.
Нехай ця осінь триватиме вічно!
І в сущій душі твоїй не дощить,
лиш осені барвами тлітимуть вічі,
у пам’яті днів відіб’ється ця мить.
нехай навіть осінь не залишиться вічно…
нехай навіть ти не моя…
нехай в коханні клянеться хтось інший… –
знаю, що тебе випиваю лиш я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017