ЮНата

Сторінки (2/194):  « 1 2 »

Посміхнувся травень…


Посміхнувся  травень  при  долині
Трохи  сумно,  але  більше  ніжно.
Відчинило  небо  очі  сині:
Як  навколо  зелено  і  …  сніжно!

Плавно  огортаючи  місцину,
Сипле  парашутики  кульбаба.
Начебто  пухнасту    хтось  перину
Розтрусив,  згубивши  пух,  незграба.

Все  навколо  мрійливо  застигло,
Навіть  вітер  стримував  свій  подих…
Павутинним  снігом  –  плодом  стиглим,
Частувала  світ  сама  природа…

І,  прикрита  пухом,  мов  вуаллю,
Запишалась  зелено  долина.
Під  прозорою  легкою  шаллю
На  спочинок  йшла  погожа  днина.

Птаство  навперейми  щебетало
(Вражень  бо  у  кожного  аж  досить!).
Непомітно  сонце  запливало
І  несло  вечірні  травам  роси.

Лиш  лелека  велично  і  владно
Промайнув  над  сивою  красою…
Чи  здалась  вона  йому  принадна,
 Чи  у  мудрих  думах  сам  з  собою?

Мабуть,  розуміє    сутність  давню:
«Ти  був  неповторний,  свіжий,  славний.
Прощавай,  жовтокульбабний  травню!
Здрастуй  новий,  «поколінотравний»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Травнево…

             
Весна  зітхала  в  запашній  купелі…
В  вишнево-яблуневій  вишиванці,
Умита  росами  й  прозоро-свіжа  вранці,
Мочила  трави  у  смарагди-акварелі…

Вона  світилась  у  студених  росах,
Пишалась  свіжістю    зеленою  травнево,
Сіяла  біло,  жовто  і  рожево
І  поправляла  ніжно  квіти  в  косах.

Звучала  співом  птаства  стоголосим,
В  бузкових  ароматах  розчинялась,
Кульбабками  до  сонця  усміхалась
І  кликала  по  них  пробігтись  босим.

Вона  бриніла  пагоном  зеленим,
Насиченим  густими  кольорами.
І  загравала,  тішачись,  з  вітрами.
Вона  несла  красу  свою  до  мене…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020


Дощ

До  вікон  злякано  тулився  дощ…
То  кидав  краплі  він  оскаженіло,
То  в  землю  лив  своє  прозоре  тіло.
Діждався  врешті  свого  часу,  що  ж…

І  небу  іноді  бракує  висоти.
І  от  вже  землю  вкрив  неспокій  сивий,
Нитками  сірими  її  обвили  зливи,
Щоб  потім  сонцем  всеосяжним  прорости.

Ображений,  він  начебто  шукав
На  партитурі  злякану  кантату…
Вистукував  свою  сумну  сонату
І  з  кожним  новим  звуком  затихав…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020


Без мене ліс…

А  ліс  без  мене  жив  ці  всі  роки…
Торкався  кронами  небесної  глибіні,
Скликав  пернатих  в  лоно  залюбки,
На  землю  кидав  життєдайні  тіні.

Він  шепотів  мелодію  мою,
У  небо  слав  загадку-таємницю.
Уплівши  нить  смарагдову  свою
У  вишивану  оповідь  землиці.

Тонким  підсніжником  він  листя  протикав,
Торішню  його  силу  осміявши.
І  рястом-килимом  весь  простір  накривав,
Бджолиній  пісні  сміливо  піддавшись.

Він  весь  дзвенів,  гудів  і  завивав.
Поклавши  літні  промені  на  гілля…
Він  птахами  щасливими  співав
І  свіжістю  радів  до  божевілля.

Він  грибникам  годив  після  дощу,
Бо  ж  недарма  водив  їх  між  дубами.
І  дивував  усіх  він  досхочу
Своїми  надзвичайними  скарбами.

Отак  він  жив…  без  мене…  стільки  літ,
Бо  ж  якось  наші  розійшлись  дороги…
Моя  стихія,  молодості  світ!
А  як  же  я  жила  цей  час  без  нього?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020


***

А  її  думка  садом  йшла  осіннім,
Самотнім  яблуком  висіла  одиноко,
Сльозами-росами,  що  на  щоках  осіли,
І  світлом  місяця,що  бачив  все  звисока.

Летіла  птахою,  здійнявшись  в  піднебесся,
Шугала  стрілкою  над  прірвою  безодні,
Шукала  спокою,  щоб  радістю  вознестись.
Можливо…  завтра,  але  не  сьогодні…

Хотіла  вірити,  та  чулось  нездійсниме,
Десь  у  високості  розгледіти  натхнення.
Та  щось  у  темряві  порозбредались  рими…
Вона  ж…  молилася,  так  прагнучи  прощення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020


А їй би – в небо…



Вчепилось  небо  за  верхівки  кленів,
Наповнене  прозорістю  печалі…
Сумні  гілки,  недавно  ще  зелені,
Ждуть  наполохано,  що  буде  з  ними  далі.

Ще  вчора  –  в  стані    тихого  блаженства,
Напоєні  і  сонцем,  і  дощами…
Чекають  нині  з  острахом  вже  перста,
Що  вкаже  шлях  осінніми  піснями.

І  журно  гілка  дивиться  додолу,
Шукаючи  для  листя  свого  втіху.
А  їй  би  –  в  небо,  до  отого  дому,
Де  світлий  сум    величиться  над  сміхом.

Де  в  хмарах  розчиняється  високо
Печаль  і  радість,  спокій  і  тривога…
Де  думки  недосяжність,  зримість  ока,
Де  в  Небо  вічне  нелегка  дорога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019


Осінній подих…



Осінній  подих…  Сум  довкола
У  сонця  промені  краде…
Незвичний  запах  матіоли…
Чи  спомин  літа  тихо  йде?

Аж  ні!  Тендітна  й  навіть  квола,
Там,  де    вже  висохла  трава,
Розквітла  ніжно  матіола  –
Хоч  непримітна,  та  жива!

І  хай    нема  тієї  сили,
Яку  дарує  ряснота,
Та  квіти  ніжністю  світили,
В  них  сила  духу  пророста…

Душі  лавандово  торкнулась
Печально  й  радо  водночас.
І  так  по-літньому  всміхнулась,
Що  потепліло  в  серці  враз.

Своє  я  літо  відпустила…
Диктує  осінь  вже  вірші.
А  квітка  спогад  розбудила,
І  заяснішало  в  душі…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019


Вода

                                                 Да  возвеселится  пустыня  жаждущая  да  процветет,  яко  лилия…
                                                 и  в  жаждущей  земле  источник  воды  будет…
                                                 (  Пророчество  Исаии,  гл.  35)

Ще  пращури  наші  традицію  мали  –  
Житло  біля  річки  своє  будували.
Бо  знали  напевно:  вода  –  це  життя,
Без  неї  немає  у  нас  майбуття.

Без  неї  не  можуть  ні  звірі,  ні  люди,
Рости  й  розвиватись  нічого  не  буде.
І  рідкісні  краплі  в  спекотній  пустелі,
І  дощ  довгожданний  на  наші  оселі,
І  злива  потужна,  й  глибока  криниця  –  
Це  водна  стихія  то  служить,  то  злиться.

Рослину  полиє,  що  ледь  животіла,
І  кожну  клітиночку  нашого  тіла
Здоров'ям  і  молодістю  обдарує,
Красу  і  енергію  нам  подарує.

Могутня  і  сильна  стихія  оця!
Підвладна  вона  лиш  законам  Творця.
Чудесний  закон  –  кругообіг  води,
Могутнього  розуму  справжні  плоди.

Сніжинка  і  лід,  і  живильні  краплини,
І  сивий  ранковий  туман  при  долині…  
Усе  це  –  вода,  дорога  і  безцінна,
Це  спрага  життя,  вона  –  вічна  й  нетлінна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019


Закономірність

                   

Як  важко  жити  правильно,
Продумано,  неспішно.
Любити  легко  праведних
І  так  непросто  –  грішних…

Й  дрімотою  заснована,
Як  павутинням,  совість…
Коли  ж  проснеться  знов  вона,
Почавши  нову  повість?

Так  легко  й  нерозважливо
Ми  зневажаєм  грішних
І  спалюєм  їх  заживо
Своїм  тавром  поспішним.

Не  знаємо  законів  ще  –
Земних,  а  чи  духовних…
І  хоч  срібляться  скроні  вже,  
І  досвіду  вже  сповна,

Та  ми  не  помічаємо
Закономірних  правил,
Не  віримо  й  не  знаємо,  
Що  Бог  цим  світом  править.

І  все,  що  зневажаємо
Словами  і  ділами,  
Те  часто  і,  на  жаль,  воно
Трапляється  і  з  нами…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2019


Історія про кота

Священнику  був  котик  другом,
Його  самотність  розділяв
І  коли  радість,  й  коли  туга…
Та  якось  ввечері  пропав!

Одразу  кинувся  шукати
Занепокоєний  отець.
Знайшов  пропажу  біля  хати,
Але  на  цьому  –  не  кінець!

Його  друзяка  на  березі
Сидів  на  самому  вершку.
Нявчав  так  жалібно  «на  вежі»,
Що  чути  стало  за  версту.

Приманював  священник,  кликав,
Та  кіт  лиш  спину  вигинав…
Щоб  якось  запобігти  лиху,
Отець  машину  підігнав.

Був  план  такий:  машину  взяти,
До  мотуза  вчепити  верх.
Та  тільки  став  він  нахиляти  –
Рогатки  спрацював  ефект!

Верхівка  старанно  схилялась,  
А  от  мотузка  –  підвела!
Вже  біля  фінішу  –  урвалась
Й  кота,  як  птаха,  підняла!

Не  встиг  священник  зрозуміти,
Що  ж  сталося  за  мить  оцю.
Як  кіт  вже  «вийшов  на  орбіту»,
Не  зміг  і  муркнути  отцю.

Та  суть  вся  в  тому,  що  насправді
Історії  цій  –  не  кінець!
І  важко  віриться  тут  правді…
По  черзі  все,  не  навпростець.

В  сусіднім  домі  жінка  жила.
Її  малесенька  дочка
У  мами  котика  просила  –
В  дитини  мрія  ось  така!

«Завжди  я  слухаюсь,  матусю,
Веду  себе,  як  вчила  ти…
Чомусь  немає  в  мене  друзів,
 Дозволь  кошатко  завести!»

Нема  що  матері  сказати:
Дитина  –  янгол,  та  дарма.
Нових  турбот  не  хоче  мати,
І  аргументів  щось  нема.

Ідея  в  мами  тут  з’явилась.
Сказала  доні  без  образ:
«Ти  б,  дочко,  Богу  помолилась,
І  матимеш  кота  ураз!»

І  на  колінах  янголятко
До  Бога  молитви  несло,
Просило  в  нього  кошенятко,
Пухнастим  другом  щоб  було.

Молитись  дівчинка  скінчила,
З  колін  не  встигла  підвестись  –
Вікно  тут  протягом  відкрилось,
І  кіт  в  кімнаті  «приземливсь».

Це  той  –  священника  друзяка,
Що  в  піднебесся  аж  «проник»…
Здавалось  дівчинці,  що  плакав
Весь  світ  від  радості  за  них…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841042
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.07.2019


Врятуйте любов!


         

Високі  будівлі,  терпимість  низька…
Широкі  дороги,  та  звужений  погляд.
Комфортні  квартири  і  зручність  міська,
Та  бідний,  обмежений  часто  світогляд…

Є  вища  освіта,  а  де  ж  інтелект?
А  знань  коли  вдосталь,  то  якось  не  в  тему…
В  потребах  і  цінностях  в  нас  –  дисконнект.
З  живим  спілкуванням  створили  проблему.

І  сон  запізнілий,  і  втома  щодень,
І  блиску  живого  в  очах  вже  немає.
Душа  дуже  рідко  співає  пісень,
А  часом  і  зовсім  вона  не  співає.

Занадто  стурбовані,  злі  і  сумні  –
Ми  рідко  сміємось  відкрито  і  щиро…
Летять  погодинно  розписані  дні,  
В  душі  не  лишаючи  спокою  й  миру.

Даруємо  час  свій  безглуздій  інфо,
Укравши  у  роздумів,  тиші,  молитви.
Забувши,  що  власне  життя  –  не  кіно,
Сімейний  вогонь  –  це  не  полум’я  битви.

Умієм  сказати,  словесна  вуаль
Маскує  уміло  всі  прояви  фальші.
Ховається  суть,  де  розп’ята  мораль,
І  котяться  слізьми  злі  посмішки  наші.

Важкий  час  красивості,  що  без  душі,
І  сірості  попелю  вогнищ  сімейних.
Врятуйте  любов!  Ми  сягнули  межі…
Не  здайте  в  число  експонатів  музейних!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2019


Гроза

Гроза  каталізує  аромати,
 Збирає  в  гурт  розкидані  думки…
Жасмино-матіолові  сонати
Рвуть  душу  на  римовані  шматки.

Яскраві  свічі  жовтої  лілеї
Сіяють,  наче  зорі,  у  траві…
Щасливий  світ  від  теплої  купелі,
Ковтає  жадібно  краплини  дощові.

Гуркочуть  громовито  канонади,
Відлунням  ставши  гострих  блискавиць.
Змиває  день  всі  сонячні  принади…
Торкнуться  сутінки  натомлених  зіниць.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2019


Особливим дітям…

Оголені  нерви,  натягнуті  струни
Цих  душ,  що  страждають  за  нас…
В  дзеркалах-очах  відбивається  з  сумом
Реальний  наш  світ  без  прикрас.

Спинись,  подивись  в  ці  розплющені  очі!
Та  врешті  відкрий  і  свої…
Знайди  ті  куточки  душі,  де  щоночі
Виспівують  ще  солов’ї…

Візьми  цю  частинку  краси  і  любові,  
Неси  в  цей  занедбаний  світ…
Для  них,  особливих,  ми,  сильні  й  здорові  -
Як  в  морі  безкрайньому  пліт.

Їм  станьмо  опорою!  Віра  й  надія
В  їх  душах  допоки  ще  є…
Бо  у  милосерді  знайти  ми  зумієм
Спасіння  –  не  їхнє,  своє!!!


Фото  дітей    будинку-інтернату  "Троянда"  (м.  Ладижин)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019


Весна

А  вона  прийшла…  І  поверхню  темну
Вкрив  несміло-легко  ніжний  килимок.
Первоцвітів  подих  так  мрійливо-щемно
Гріє  землю,  вбравши    в  молодий  вінок.

І  м’які  листочки  -    зелено-багряні,
Не  зігріті  сонцем,  а  земним  теплом,
Крізь  торішнє  листя,  крізь  шари  повстяні
Линуть  стрімко  вгору,  линуть  напролом.

До  тепла,  до  сонця,  до  п’янкого  літа,
До  вітрів  весняних,  вільних,    наче  птах…
І  душа  проснеться  їх  теплом  зігріта.
З  легкістю  зітхнеться  –  ось  вона,  не  в  снах!






адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828042
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2019


Вітаю матусю з ювілеєм!

Цей  день  любила  я  ще  змалечку,
Завжди  він  в  душу  ніс  тепло.
До  віку  додавалась  паличка,
І  трохи  більшало  число…

Сьогодні  ж  бо  воно  округлилось
І  стало  зватись  –  ювілей.
Зібрало  за  столом  нас  круглим  ось  –  
Найближчих,  рідних  всіх  гостей.

Для  мене,  рідна,  ти,  як  сонечко,
Як  ніжний  паросток  весни.
З  тобою  –  затишно  нам,  сонячно,
Ми  почуваємось  дітьми.

Це  відчуття  –  таке  омріяне,
І  призабуте,  хоч  було…
Проблем  життя  чомусь  наміряло
Невичерпане  джерело.

А  написати  біографію
Була  задумка,  але  ти…
Ти  –  поза  часом,  поза  графіком,
Не  палиш,  зводиш  ти  мости.

Дитинство  сплине  ген  за  обрієм  –  
Важке  і  бідне,  як  у  всіх.
Росли  ви  втрьох  –  сестрички-подруги,
З  проблем  робили  радість,  сміх.

І  щоб  в  деталі  не  вдаватися,
Про  наслідки  не  скажу  тут…
В  дитинстві  плакати  й  сміятися
Виходило  за  п’ять  секунд.

Трудились,  вчились,  розвивалися
Сестрички  дружно  у  селі.
Над  Бугом  жили,  то  ж  купалися…
Всі  роботящі,  хоч  малі.

Усі  співучі,  обдаровані,
А  деколи  –  іще  й  «на  біс»
Вночі  (ну,  звісно,  по  замовленню)
Співали  «Перелётных  птиц».

А  ще  –  ти  хореограф  знаний!
Хоч  скільки  років  вже  пройшло,
Всі  згадують,  як  вміло  мама
Підняла  танцями  село.

І  будівництво,  й  пошта,  й  школа…
Скрізь  ти  лишила  гарний  слід.
Ніхто  тепер,  колись  –  ніколи
На  скаже  прикрого  услід.

Де  б  не  була  ти,  завжди  сяєш  
І  випромінюєш  тепло.
Всіх  розумієш,  відчуваєш,
Любов  несеш  у  світ,  добро…

Ти  пронесла  своє  кохання  –  
Єдине,  вічне  крізь  життя.
І  ще  не  скорого  прощання
Бажаю  вам  на  майбуття.

Бажаю  я  тобі  здоров’я,
І  сил  з  хворобами  в  борні…
Твій  світ,  наповнений  любов’ю,
Нехай  повернеться  тобі.

Хай  Бог  пошле  тобі  терпіння,
Хоч  трохи  зменшить  Він  тривог…
Й  могутнього  благословіння
Хай  не  позбавить  тебе  Бог!

А  внучки  хай  твої  любимі
На  тебе  схожими  будуть.
Між  вами  ниточки  незримі,
І  в  цьому  вся  родинна  суть…

Безмірне  щастя  –  мати  маму,
Чекати  рідного  дзвінка…
Найкращу,найріднішу  саму,
Бо  ти  у  нас  саме  така!

Твоя  молитва,  допомога
Тримає  наш  життєвий  плід.
Сердечно  молимо  ми  Бога:
«Даруй  нам  мамі  многа  літ!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827918
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.03.2019


Случайные встречи

                       
Удивительна  жизнь…  И  случайные  встречи
Изменяют  порой  наши  взгляды,  судьбу.
Доверительный  тон,  откровенные  речи,
Хоть  буквально  вчера    всё  о  личном  –  табу.

Может,  время  пришло,  и,  окутана  тайной,
Твоя  жизнь  вдруг  открылась  для  мыслей  иных…
Мы,  наивные,  думаем,  встречи  –  случайны,
Но  они  –  в  высших  планах,  Божий  промысел  в  них.

Каждый  миг  нашей  жизни  принимайте,  как  волю,
Божью  помощь,  заботу  о  нас,  о  других…
Как  источники  силы,  что  скрывались  дотоле,
Как  возможность  найти  себя  в  мыслях  благих.

Ведь  всё  это  –  не  просто,  не  оставь  без  вниманья.
Каждой  встрече  ты  должен  быть  искренне  рад.
Тогда  искренность,  вера,  добро,  пониманье
Возвратятся  с  лихвой  благодарно  назад

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2019


Життя триває…

     
Коли  життя  збираєш  по  шматочках,
Знаходиш  найблискучіший  осколок…
Це  вже  опора,  ти  вже  маєш  точку,  
І  силу  духу  –  і  не  б'єш  на  сполох.

Нічого,  що  у  забутті  стиснувши,
Між  пальців  крові  вже  не  помічаєш.
Період  той  –  уже  минулий,  бувший…
І  знову  ти  надію  зустрічаєш.

І  висохнуть  твої  гарячі  сльози,
Розчиняться  від  віри  і  любові…
Хоч  за  вікном  –  ще  холод  і  морози,
Теплом  ти  вщерть  наповнюєшся  знову.

І  новий  день  засвітиться  навколо,
Надії  промінь  стукає  в  віконце.
То  був  урок,  хоч  і  жорстока  школа,
Життя  триває.  Вранці  сходить  сонце…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Давно так не було…


А  на  душі  давно  так  не  було  –
Самотньо,  пусто  і  безперспективно…
В  тривожних  думах  поселилось  зло,
І  лиш  печаль  там  кашляє  надривно.

І  думки  звичний,  радісний  зигзаг
Враз  вирівнявся  в  нитку  безнадії.
Наткнувшись  на  проблем  архіпелаг,
Загнав  у  недосяжність  плани  й  мрії…

По  логіці  –  за  обрієм  фінал,
Що  мав  би  сяяти  надією  новою,
Та  щось  непевність  знову  править  бал,
Закривши  зорі  страху  пеленою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019


Нікого в домі…

Нікого  в  домі,  лише  я  сама…
Таке  буває  раз  в  десятки  років.
В  кімнаті  –  літо,  за  вікном  –  зима,
В  кутку  сидять,  обнявшись,  тиша  й  спокій.

Годинник  часу  задає  свій  ритм,
Здивований,  що  врешті  його  чують.
Шукає  думка  вхід  у  лабіринт,
Уривки  фраз  в  свідомості  кочують.

Незвичний  стан,  якого  так  жадав,
Застав  зненацька  й  дещо  ошелешив.
Мету  він  з  планами  безжально  розмішав,
Щоденність  звичну  зовсім  не  полегшив.

Той  стиль  життя,  що  склали  вже  роки
Не  змінить,  видно,  самоти  година.
Мов  очманілі,  шастають  думки…
«Та  де  вже  всі?!»  -  перемага  єдина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815430
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.11.2018


Свята Параскева П’ятниця

В  часи  далекі  третього  століття
Для  християн  настало  лихоліття…
В  Іконії  жила  одна  родина  –  
Порядна,  християнська,  благочинна.

У  п’ятницю  сім’я  завжди  постилась
І  Господу  із  вдячністю  молилась.
І  Бог  послав  родині  цій  відраду  –  
Дочку,  що  Параскева  звали  радо.

Бо  ж  Параскева  –  «п’ятниця»  це  значить,
І  відданість  Христу  її  всі  бачать.
Коли  ж  її  батьки  пішли  до  Бога,
У  дівчини  була  своя  дорога.

Усе  майно  вона  роздала  бідним,
Христа  лише  вважала  своїм  рідним.
На  женихів  уваги  не  звертала,
Обітницю  безшлюбності  прийняла.

А  за  правління  Діоклетіана
Гонінням  піддавались  християни.
За  християнські  проповіді  ревні,
За  погляди  свої  –  сміливі  й  певні

Прийняла  дівчина  страшні  тортури
І  кинута  була  в  тюремні  мури.
Бо  ж  слово  Боже  прославляла  мужньо
І  викривала  ідолів  бездушних.

Змордована,  побита  і  роздерта,
Вона  терпіла  муки,  гірші  смерті…
Від  ран  страшних  стулила  лише  очі,
Як  ангел  їй  явився  опівночі.

Христових  мук  приніс  він  їй  знаряддя
І  результат  Господнього  всевладдя  –  
Зцілив  він  Параскеві  її  рани,
Здоровою  застали  її  рано.

Безбожників  уже  не  врозумити…
Надіються  усе  ж  її  зломити!
Святу  в  свій  храм  веде  жорстокий  ворог,
Та  ідоли  розсипались  у  порох.

Воєначальник  в  злості  весь  метався,
Звіряче  над  святою  він  знущався  –  
Обпалював  свічками  її  тіло,
Та  полум’я  на  ворогів  летіло.

І  за  наказом  Діоклетіана,  
Якому  ненависні  християни,
Мечем  святую  голову  відтяли  –  
Народного  повстання  так  боялись…

Свята  ж  душа  до  Господа  злетіла,
А  християни  поховали  тіло.
Здійснивши  подвиг,  вже  у  домі  новім  –  
Живе  свята  у  чертозі  Христовім…

А  мощі  чесні  до  цих  пір  зціляють
І  Господа  навіки  прославляють.
Во  славу  Бога  Параскева  жила
І  вічну  пам'ять  в  людях  заслужила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810843
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.10.2018


Моё небо…

           
Украдкой  сбегу  на  качели…
Уйду  от  дневной  суеты.
Цикад  неуёмные  трели
Мои  разбивают  мечты.

Трещат  они  что-то    про  время,
Что  лета  остался  клочок,
Забот  непосильное  бремя,
Попалась,  мол,  я    на  крючок…

А  где-то  там  –  море  бездонно,
И  горы  –  не  хожены  мной,
И  небо  –  покоем  смущённо,
Разбавленное  тишиной…

А  где-то  –  заманчивый  берег.
Желанья,  зарыты  в  песке,  
И…  вечер,  а  я  –  на  качелях
С  синицей,  зажатой  в  руке…

И  мысли  зовут  безысходность,
Отчаянье  и  пустоту…
А    небо,  оставив  всю  гордость,
Зажжёт  вдохновенья  звезду.

Она  теплотой  воссияет,
Рассеяв  уныния  прах…
И  душу  вдруг  свет  наполняет,
Который  приходит  лишь  в  снах.

И  пусть  от  тревоги  не  спится,
И  море  лишь  только  в  мечтах…
О  чём  вы?  Какая  синица?!
Всё  небо  моё  в  журавлях!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803514
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.08.2018


Найріднішому…


ТВІЙ  ЮВІЛЕЙ  ЗНАЧНИЙ  НАСПРАВДІ.
ПРО  НЬОГО  КАЖУТЬ  –  «ЗОЛОТИЙ»
ТА  В  ОЧІ  ПОДИВИТИСЬ  ПРАВДІ,
ТО  ВІК  ЦЕ  ЗОВСІМ  МОЛОДИЙ!

АЛЕ  ПРОЙШЛИ  МИ  ВЖЕ  БАГАТО  –
І  РАДІСТЬ,  І  ТРИВОЖНІ  СНИ.
ПЕРЕПЛІТАЛИСЬ  БУДНІ  Й  СВЯТА
З  ПОСТІЙНИМ  ПРАГНЕННЯМ  ВЕСНИ…

МИ  ЙШЛИ  ЗА  РУКИ,  ЗАВЖДИ  ПОРУЧ,
КРІЗЬ  БОЛЕМ  СКРОПЛЕНІ    РОКИ…
НАВІТЬ  КОЛИ  І  НЕ  ГОВОРИШ,
ТВОЇ  ЧИТАЮ  Я  ДУМКИ.

ІЗ  НАПІВПОГЛЯДУ  І  СЛОВА,
ІЗ  ВИРАЗУ  ТВОЇХ  ОЧЕЙ
Я  ПЕРЕКОНУЮСЯ  ЗНОВУ,
ЩО  ЩЕ  НЕМАЛО  Є  ІДЕЙ.

ТВОЯ  ТЕРПЛЯЧА  ПРАЦЬОВИТІСТЬ
І  НЕАБИЯКІ  ЗНАННЯ  –
ЦЕ  ДІЙСНО  ДАР,  ТАЛАНОВИТІСТЬ  –
ВСЕ  ДО  ЛАДУ,  НЕ  НАВМАННЯ.

ТИ  ВСЕ  ВИВЧАЄШ  СКУРПУЛЬОЗНО,
І  НЕ  ЗЛЯКАЄ  НОВИЙ  СТАРТ…
ДО  ВСЬОГО  СТАВИШСЯ  СЕРЙОЗНО,
ТОМУ  Є  ЗАВЖДИ  РЕЗУЛЬТАТ.

ДІВЧАТКАМ  НАШИМ  ТИ    -  ОПОРА,
НАДІЙНИЙ  ДРУГ  І  ЗАХИСНИК.
ТАК  БУДЕ    ЗАВТРА  Й  БУЛО  ВЧОРА  –
ПОРАДНИК,    БАТЬКО,  ПОМІЧНИК.

ТОБІ  Я  ХОЧУ  ПОБАЖАТИ
ПОБІЛЬШЕ  РАДОСТІ  В  ЖИТТІ!
НАВЧИСЯ  ВЖЕ  ВІДПОЧИВАТИ,
ЛОВИТИ    МИТІ    ЗОЛОТІ.

В  ДУШІ  –  НЕ  ТЛІННЯ,  А  ГОРІННЯ,
А  В  ТІЛІ,  ЩОБ  ЗДОРОВИЙ  ДУХ.
ЩОБ  ЩИРО  ПРАГНУВ  ТИ  СПАСІННЯ,
ХАЙ  БОГ  БОРОНИТЬ  ВІД  НЕДУГ.

І  ХАЙ  ЩАСЛИВА  ЦЯ  ПОДІЯ
ТВІЙ  ВІК  ЩЕ  НАВПІЛ  РОЗІБ’Є…
Я  БОГУ  ДЯКУЮ  Й  РАДІЮ,
ЩО  ТИ  В  ЖИТТІ  У  МЕНЕ  Є!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018


Дощить…

Дощить  постійно  день  за  днем.
Намокли  дні  календаря.
Земля  наповнилась  дощем
З  тривожним  гуркотом  здаля.

Сумує  хтось,  а  хтось  рида,
Вливаючись  у  ритм  грози.
Усе  заповнила  вода
З  солоним  присмаком  сльози…

В  думках  –  похмуре  забуття.
І  розум  виправдань  шука.
Чи  має  сенс  таке  життя?
Занадто  кава  вже  гірка…

Дощить…  Промокла  нанівець
Оголеність  душевних  струн.
Не  соловей,  а  горобець
У  них  заплутався  –  пустун.

І  почуття  сховавши  в  плед,
Знов  на  погоду  наріка,
Сумує  стомлений  поет,
Холоне  кава,  бо  ж  гірка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2018


Грех


Ты  знаешь,  что  такое  грех?
Жестокость,  кража,  оскорбление,
Убийство,  жизнь  среди  утех  –  
Всё  воле  Божьей  противление.

Не  обязательно  –  поступок,
Чаще  –  отсутствие  его…
Мир  добрых  дел  довольно  хрупок,
Легко  разрушить  оттого.

А  если  доброе  творим  мы,
То  вытесняется  и  зло.
Ведь  как  в  студёные  нас  зимы
Согреет  очага  тепло…

И  страсть  мы  победить  сумеем
Лишь  добродетелью  души.
Поймём,  когда  преодолеем,  
Ведь  это  –  жизни  миражи.

Чтоб  жадным  в  жизни  не  остаться,
Уйти  подальше  от  греха,
То  в  щедрости  поупражняться,
Хотя  задача  нелегка.

Обуревает  гордость  если,
Учись  покорным  быть,  смирись.
Но  здесь  –  опять  всё  та  же  песня  –  
Работай  над  собой,  борись.

Чревоугодье  побеждаем
Без  всяких  сложностей,  наук.
Всё  воздержанье  вытесняет,
Конечно  вовсе  не  без  мук.

А  если  блуд  –  в  душе  и  в  теле  –  
Не  одолеть  его  вовек?
Одумайся,  ведь  в  самом  деле,
Ты  –  сильный,  ты  ведь  –  ЧЕЛОВЕК!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801016
рубрика: Поезія, Духовная поэзия
дата поступления 27.07.2018


Всепрощенная доброта

Предание  церковное  читая,
Всегда  найдётся  повод  умиляться…
Ключи  от  рая  рьяно  охраняя,
Апостол  Пётр  стал  очень  удивляться.

Всё  дело  в  том,    что  появлялись  души,  
Которых  в  рай  он  явно  не  пускал…
Проверив  дверь  внутри,  потом  снаружи,
Ещё  он  больше  недоумевал.

Являлись  грешные  неведомо  откуда…
Ходил  апостол  долго  и  следил.
И  помолившись,  в  ожиданье  чуда,
Он  тайну  эту,  наконец,  раскрыл.

Стояла  у  ограды  Матерь  Божья,
Смотрела  с  грустью,  а  в  руках  её  –  
Большая  лестница,  в  длину  разложена,
Спускалась  в  пропасть,  в  адское  жильё.

По  ней  с  трудом,  собрав  остатки  силы,
Те  души  грешников  отчаянно  ползли,
Что  вырвались  из  пламенной  могилы…
Поклон  Спасительнице  искренне  несли.

Она  стояла,  видя  покаяние  
Измученных,  истерзанных  людей.
Сочувствие,  любовь  и  сострадание
Сияли  светом  из  Её  очей.

Апостол  наблюдал  всё  с  изумлением  –  
Всесильна,  всепрощенна  доброта…
Он  тихо  отошёл,  с  благоговением,
Мешать  не  смея  Матери  Христа…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800591
рубрика: Поезія, Духовная поэзия
дата поступления 25.07.2018


Невдале життя


Палке  кохання  ще  з  шкільного  стажу…
І  плани  про  одруження,  сім’ю.
І  мрії  про  синочка  й  дочку  зразу,
І  вічне  в  сяйві  місячнім  «Люблю…»

Вже  й  перші  кроки  щастя  наближали  –  
Вони  у  ЗАГС  заяву  подали.
Та  долі  злої  віроломне  жало
Розбило  мрію,  що  лишень  звели.

Лікарня,  й  раптом  ця  важка  новина:
Вона  не  зможе  мати  діточок…
І  думка  втішна  про  дочку  і  сина
Розбилась  й  зникла,  наче  хвиля  об  пісок.

Його  вона  любила  так  безмежно
Й  псувати  не  наважилась  життя,
Що  кинула  в  сльозах,  беззастережно:
«У  мене  –  інший!»  -  і  пішла  без  вороття.

Життя  не  склалось,  так  і  самотою
Вже  звикла  коротати  вечори.
Робота,  друзі,  час  йде  чередою,
А  згадка  лине  до  минулої  пори.

Вони  так  і  не  бачились  відтоді,
Залишив  місто  він  і,  кажуть,  назавжди.
Та  зустрічі  випускників  –  у  моді.
І  він  на  зустріч  теж  прибув  сюди.

Змужнілий  погляд  і  усмішка  рідна…
У  неї  серце  от-от  вирветься  з  грудей.
Та  зовні  –  спокій,  зовні  –  і  не  видно…
В  розмові  –  запитала  про  дітей.

А  він,  щасливий,  показав  світлину,
Де  двійко  славних,  кучерявих  малюків.
«Не  в  тебе…  Мабуть,  схожі  на  дружину,»  -  
Сказала,  дивлячись  на  дітлахів.

«Народжувати  їй  заборонили,
Але  дружину  заспокоїв  я.
Ми  цих  чудових  діток  всиновили…
І  ось  тепер  прекрасна  в  нас  сім’я!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018


Встигайте бачитись…


Усе  частіше  з  болем  помічаємо,
Що  більше  смерть  збирає  нас,  на  жаль…
Тоді  ми  й  невідкладне  відкладаємо,
Щоб  під  скорботну  ринути  вуаль.

Знайомі,  родичі  і  просто  близькі    люди
Прийдуть,  приїдуть  –  линуть  звідусіль.
Остання  путь,  наступної  не  буде.
З'їжджаємось,  щоб  розділити  біль…

Поки  живеш,  попереду  здається
Розмов,  побачень,  зустрічей  –  мільйон.
Цінуйте  спілкування,  бо  ж  минеться,
Насправді  все  минеться,  наче  сон.

Життя  –  тендітне,  то  ж  цініть  хвилини,
Які  дарують  спілкувань  добро.
Встигайте  бачитись,  бо  ж  в  кожної  людини
Настане  грань,  коли  не  «буде»,  а  «було»…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799515
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018


Виною – дождь…


Петух  красивым,  голосистым  был,
И  жизнь  его  –  одно  «разнообразие».
Он  кур  своих  лелеял  и  любил,
Ещё  в  навозном  рылся  «безобразии».

Но  в  этот  день  без  умолку  шёл  дождь,
Петух  лишился  радостей  всех  жизни.
Ну  как  же  так  –  красивый,  пёстрый  «вождь»  -
И  должен  тосковать,  словно  на  тризне?

Хозяйка  провожает  вот  внучат  –
Из  города  гостить  к  ней  приезжали.
Их  голоса,  как  ручейки,  журчат,
Но  слышит  разговор  петух  едва  ли…

«Хотела  на  дорожку  петуха
Зарезать  вам,  -  хозяйка  сокрушалась,  -
Но  дождь  ведь  целый  день  не  утихал,
А  я  промокнуть  как-то  не  решалась…»

«Выходит,  дождь  ему  жизнь  спас?»  -
Оксана,  внучка,    бабушку  спросила.
«Выходит,  петуху  он  в  самый  раз,
Пускай  живёт,  а  то  бы  порешила…»

А  дождь  всё  лил,  петух  уже  дремал.
И  снился  сон  ему  причудливо-наивный…
Какой  он  день  чудесный  потерял!
И  всё  виною  дождь  –  такой  противный!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798926
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.07.2018


Сказала б бабця …



За  теплий  промінь  жайвір  зачепивсь,
Колосся  стигле  випинає  груди…
Колись  уже  б  ніхто  і  не  журивсь,
Сказала  б  бабця:  «Голоду  не  буде!»

Хвилює  вітер  пшениці  й  жита,
Обрамлені  волошками  і  маком.
Прогрес  –  і  технологія  не  та,
І  жодного  бур'янчика  у  злаках…

Сидить  на  призьбі,  тішиться  стара  –  
Погідно,  тепло,  хоч  хатина  вбога.
Пливуть  літа,  а  смерть  не  забира…
Щодня  про  хліб  насущний  просить  Бога.

Журитись  наче  приводу  нема:
Поля  засіяні  хизуються  врожаєм.
Проте  сидить  старенька,  мов  німа,
Останнім  часом  все  її  вражає.

Сюди  приходить  з  ворохом  новин
Сусідка,  що  усе  на  світі  знає.
В  начальниках  великих  її  син
І  «перспективи»  їй  повідомляє.

Про  пенсії,  закони,  про  війну,
Про  справжні  її  факти  і  причини…
І  що  ніколи  не  признає  ту  вину
Той,  хто  насправді  в  бідах  наших  винен.

І  плутались  в  старечій  голові
Неспокій,  розуміння  й  невідомість.
Химери  світ  заповнили  нові,
Не  вміщує  таких  її  свідомість.

І  так  тривожно  на  душі  тепер…
Війна  –  на  Сході,  і  бали  –  повсюди.
Країну  хтось  зсередини  роздер!
Самотня  бабця  з  хлібенятком  буде?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.07.2018


Сім чудес світу

           

Оголосив  учитель  тему  –
Урок  історії  почався.
Він    звично,  вміло  і  натхненно
Про  сім  чудес  розповідав  все.

Про  чудеса  ще  стародавні,
Про  дивні  витвори  природи,
Й  сучасні  і  не  дуже  давні  –
Які  не  вийдуть,  мабуть,  з  моди…

В  кінці  уроку  без  вагання,
Щоб  оцінити  знань  прогрес,
Дав  учням,  звісно,  він  завдання  –
Назвати  світу  сім  чудес.

Усі,  хто  мислить  традиційно,
Упоралися  безпроблемно
І  вже  здавали  самостійну…
Одне  дівча  всміхалось  чемно  –

 «Допомогти?»  -  учитель  жваво
До  дівчинки  попрямував.
«Є  труднощі?  Як  в  тебе  справи?»  -
Він  ученицю  запитав.

«Та  ні,  я  справилась  вже  майже.
Це  просто  довго  вибирала!
Наш  світ  чудес  цих  стільки  має,
Що  головні  я  ледь  назвала…»

«На  чому  ж  вибір  зупинила?»  -
Тут  зацікавився  учитель.
І  дівчинка  оголосила:
«Найважливіше  в  цьому  світі

Уміти  бачити  і  чути,
Любити,  рухатись,  торкатись,
Душею  здатність  все  відчути
І  вміння  щиро  посміхатись…»

І  хоч  дзвінок  вже  просигналив,
Шум  за  дверима  все  сильнішав,
Та  діти  йти  не  поспішали.
У  класі  панувала  тиша…



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798169
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2018


Все спішить минутися…

   

Щось  життєва  стежка  пахне  полином,
І  жнива  посунулись  на  початок  літа…
Пригощають  будні  нас  терпким  вином,
І  червневим  подихом  відцвіла  вже  липа.

Все  спішить  минутися,  швидше  час  біжить.
Ми  –  наздоганяємо  риссю  чи  галопом.
І  не  розуміючи  –  неповторна  мить
Справді  не  повернеться  з  новим  днем  чи  роком…

Так  міняє  часу  плин  холод  на  тепло,
Вклавши  краплі  мудрості  в  молоді  бажання.
А  дитинства  відгомін  (чи  воно  було?)
Кличе  юні  спогади  першого  кохання…

Листопадом  аркушів  зронить  календар
Досвід,  сльози,  успіхи,  радості  й  тривогу…
В  бідах  щастя  вмітити  –  мабуть,  справді  дар,
А  в  тернистій  стежечці  бачити  дорогу…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2018


Карта світу

                 
Напередодні  літургії
Священик  проповідь  складав…
На  вулиці  –  мороз,  завія,
І  вдома  син  малий  скучав.

Показував  свої  капризи,
Думкам  зібратись  заважав
І  щоб  не  допустити  «кризу»
Вже  батько  заняття  шукав.

Старий  журнал  отець  побачив,
Знайшов  яскраві  сторінки.
Це  –  карта  світу,  і  терпляче
Порвав  її  він  на  шматки…

Поклав  ці  «пазли»  на  підлогу
І  сину  доручив  він  діло:
«Ти  спробуй  сам,  без  допомоги
Зібрати  світ  в  єдине  ціле!»

І,  заспокоєний,  подався,
(Бо  ж  має  декілька  годин!)
Ще  й  тихо  в  бороду  всміхався  –
То  ж  заняття  отримав  син.

Лиш  зосередитись  зібрався,
Як  в  двері  стукає  вже  син…
Священик  вельми  здивувався  –
Й  десятка  не  пройшло  хвилин!

«І  як    тобі  це  все  вдалося?»  -
Синочка  батько  запитав.
«Розклав  шматки  я  на  підлозі,
А  деякі  –  перевертав.

Ну  і  помітив  випадково,
Що  там  –  зображення  людини…
Зібрав  його  безпомилково
На  лист  паперу  й  перекинув.

Я  так  подумав,  любий  тату  –  
Тут  дуже  рішення  просте:
Людина  правильна  –  це  значить,
Що  правильним  і  світ  буде!»

Священик  посміхнувся  тихо,
Цю  фразу  ще  раз  проказав…
Отож  нема  добра  без  лиха  –
Хоч  син  його  вередував,

Та,  врешті,  з  уст  іще  дитячих
Життєву  мудрість  він  почув.
І  тему  проповіді  наче
Сам  Бог  дитю  його  шепнув…

Бо  коли  «правильна»  людина,
То  буде  правильним  і  світ.
Згадати  кожний  це  повинен,
Хто  думки  міряє  політ.

Коли  на  світ  ти  нарікаєш,
Не  до  вподоби  він  тобі  –
Не  буде  змін,  ти  сам  це  знаєш,
Поки  не  зміниш  щось  в  собі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018


Влітку хо́роше…

Зник  вже  втомлений  день,  і  спроквола
Тепла  ніч  огортає  плащем…
Грім  гуркоче.  І  лиш  матіола
Світ  наповнює  перед  дощем.

Неповторна  духмяність!  І  втома
Розчиняється  від  почуттів…
Влітку  хо́роше  бути  удома
Без  годинника,  планів,  дзвінків…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2018


Подарок от дьявола

   

Она  безропотно  терпела,
Ведь  веру  в  Господа  имела…
Богатства  в  их  семье  не  знали,
Бывало,  даже  голодали.

И  вот  в  один  обычный  вечер
Кормить  детей  ей  было  нечем.
На  радио  вдруг  позвонила
И  в  Бога  помощи  просила.

А  слушатель,  один  из  многих,
Он  никогда  не  верил  в  Бога,
Решил  над  бедной  посмеяться…
Секретарю  сказал  собраться.

Продуктов  дорогих  купив  -
Семье  отправить,  не  забыв
После  вопроса  «Кто  прислал?»
Сказать,  что  дьявол  передал.

И  секретарь  со  знаньем  дела
По  указанью  всё  проделал…
Так  женщина  благодарила,
Что  на  слезу  его  пробило…

Они  беседовали  долго
И  говорили  без  умолку.
И  вот  уже  в  конце  беседы,
Вздохнув,  «Пожалуй,  я  поеду…»,

Решился  секретарь  сказать:
«Кто  вам  помог,  хотите  знать?»
Сказала  женщина  степенно:
«Это  неважно  совершенно!

Мил  человек,  я  точно  знаю  –
Когда  Господь  повелевает,
То  непременно  всё  случится,
И  даже  дьявол  подчинится…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795291
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.06.2018


Суть найди…

                       

Соткан  день  из  суетных  забот,
Скоро  догорит  его  лампада…
Сумерки,  а  дел    невпроворот  –
Список    под  заглавным  словом  «Надо!»

Как  же  это  время  обуздать?
Обмануть,  пожалуй,  очень  сложно.
Потеряв,  не  в  силах  наверстать,
Возместить,  по  сути,  невозможно.

Лишь  собрав  в  сознанье  прошлый  день
Из  частей,  осколков  и  обломков  –
Если  думать,  обобщать  -    не  лень,
Суть  найди,  неважное  всё  скомкав!

И  оставь  всё  главное  –  лишь  то,
Нужное  для  веры  и  спасенья…
Ведь  никто  кроме  тебя,  никто
За  тебя  не  выберет  решенья…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795038
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.06.2018


Умій побачити хороше…


У  жінки  для  води  було  два  глека.
Носила  життєдайну  в  них  щодня.
Дорога  до  струмка  була  далека,
Стежина  звивиста  веде  не  навмання…

Набрала,  як  завжди,  по  вінця  повні
І  стежкою  поважно  попливла.
Та  в  глеку  –  тріщина,  що  видно  й  зовні,
Тому  з  одного  половину  пролила.

І  це  не  вперше,  зАвжди  так  траплялось,
То  ж  повний  глек  з  погордою  дививсь.
А  той,  з  щербиною,  з  якої  проливалось,
Сором'язливо  у  кутку  журивсь.

 -  Пробач  мене,  о  добра  господине!
Нічого  вдіяти  не  можу  я  із  цим.
Допоки  йдеш,  водиці  половина
На  землю  струменем  спадає  дощовим.

Та  жінка  лиш  привітно  усміхалась…
-  Чи  бачив  квіти  обіч  стежки  ти?
Я  їх  лиш  з  твого  боку  засівала,
Бо  лише  там  судилось  їм  цвісти.

А    ти  щодня  мені  допомагаєш,
Щоб  цей  квітник  красою  дивував.
Його  водою  щедро  поливаєш,
Без  тебе  він  так  рясно  б  не  буяв.
                                     ***
У  кожного  із  нас  свої    «щербини»,
Та  спробуй  їх  сприймати,  як  талант.
Хороше  вмій  побачити  в  людини,
Як  чує  музику  у  всьому  музикант.

І  май  життєву  мудрість,  щоб  недолік
Став  перевагою  від  певної  пори…
На  благо  поверни  його  поволі,
Поглянь  на  це  не  знизу,  а  згори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794920
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.06.2018


Голубая тетрадь

             

 Вкусив  тишины  и  неспешности,
 Открыв  голубую  тетрадь,
Тебе  о  несказанной  нежности
Попробую  я  написать…

Казалось  –  успеется,  что  уж  там!
А,  впрочем,  и  так  ясно  ведь.
Но  время  безжалостным  штормом
Влечёт  в  суеты  круговерть.

Но  время  –  неумолимое…
Мгновеньями  годы  бегут.
Мы  –  жёстче  и  меньше  ранимые,
Но  души  участия  ждут.

Да,  время  –  неумолимое,
Казалось,  что  всё  впереди…
Невысказанность,  любимый  мой,
И  строгость  мою  прости.

В  душе  я  всё  та  же  –  нежная,
Хотя  не  всегда  и  узнать…
Но  чувства  остались  прежними.
Открой  голубую  тетрадь…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794551
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2018


Шлях до щастя

                           
Коли  вселилась  в  серце  пустота,
Втрачаєш  віру,  сили,  інтереси,
То  знай  –  то  просто  втрачена  мета
І  врівноважені  бажань  терези.

Досяг  чого  хотів  і  зупинивсь?
Такий  життєвий  хід  –  недопустимий!
Окресли  нову  мрію  і  борись.
Шляхи  до  мрій  бувають  непростими…

А  щастя  –  лиш  в  труді  і  в  боротьбі…
З  пасивністю,  байдужістю  і  лінню
Прийдеться  позмагатися  тобі,
Якщо  не  хочеш  стати  просто  тінню…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794425
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.06.2018


Заозерне

 

Село  з  минулим  –  в  літописі  долі,
Село  з  майбутнім  –  подорож  у  час…
Село  теперішнє  по  Божій  волі,
Найкраще  й  найрідніше  ти  для  нас!  

І  хто  б  не  йшов  –  усяк  сюди  поверне,
На  власні  очі  щоб  побачити  красу.
Найкраще  в  світі,  рідне  Заозерне!
Тобі  любов  я  трепетно  несу!

Як  із  картини  –  славні  краєвиди,
Дощами  зрошені  і  сонячним  теплом.
Село  вже  давнє,  та  як  нОве  з  виду,
Бо  квітне  душами,  що  сповнені  добром.

Стежини  втоптані  до  поля  і  до  храму,
Тут  не  зміліло  ще  духовне  джерело.
Тут  поважають  діти  батька  й  маму,
То  ж  буде  процвітати  ще  село!

Подвір'я  квітами  святково  чепуряться,
Домівки  прибрані  щодня,  як  у  святА.
Бо  люди  наші  праці  не  бояться,
Труд  і  молитва  –  істина  свята!

Все  любе  тут  –  і  вулиці,  і  пляжі,
Городи,  ліс  і  наш  Південний  Буг.
І  кожен  вам  із  захватом  розкаже
Про  Заозерне,  де  козацький  дух!

Бо  ж  не  лише  красою  ми  багаті.
В  гармонії  з  усім  –  глибинна  суть.
Не  так  важливо,  щО  у  нас  є  в  хаті,
Важливо,  які  люди  тут  живуть.

А  люди  наші  –  добрі  й  працьовиті,
Завзяті  і  душею  молоді,
Розумні,  вмілі  і  хазяйновиті,
З  теплом  у  серці,  з  радістю  в  житті.

Тут  справді  добре,  гляньте-но  довкола  –  
Асфальт,  торгові  точки,  водогін…
А  ще  –  найкраща  в  світі    наша  школа
В  садах  красується  з  усіх  сторін.

Садок,  лікарня,  клуб  і  магазини  –  
В  сучасній  і  оновленій  красі.
Все  необхідне  для  життя  людини,
Тому  і  люблять  Заозерне  всі.

Живи,  моє  село,  на  радість  людям!
У  якості  і  кількості  зростай.
Хай  кожен  житель  щиро  тебе  любить…
А  ти  у  цій  любові  розквітай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794291
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2018


О зрелости особая пора!


О  зрелости  особая  пора!
Она  пришла  с  отметкой  насыщения.
И  что  недопустимое  вчера,
Сегодня  получает  снисхождение.

Насытившись  –  ты  ищешь  лишь  покой,
Но  нет,  не  пустоту,  а  настоящее!
Ты  дружбы  жаждешь  только  лишь  такой  –  
Глубокой,  искренней,  не  преходящей…

Когда  молчание  –  красноречивей  слов,
Когда  поступки  –  чувства  доказательства,
Когда,  избавившись  от  юности  «оков»,
Оценишь  трезво  жизни  обстоятельства.

Ты,  как  и  прежде,  отдаёшь  любовь,
Вдруг  понимая,  что  слова  здесь  лишние.
И  в  тишине  прикосновений  вновь
Ты  обретаешь  жизнь  со  всеми  смыслами.

Влюблённых  пару  в  парке  на  скамье
Одаришь  мудрым  взглядом  умиления…
И  с  теплотой  подумав  о  семье,
Отправишь  Господу  своё  благодарение…

Заметишь  в  небе  облака  клочок
И  мокрым  листьям  в  луже  улыбаешься…
Им  снится  солнце,  но  прошёл  их  срок,
А  ты  ведь  нужен,  и  в  тебе  нуждаются…  

И  не  боясь  сентиментальным  слыть,  
Смахнёшь  с  лица  ты  слёзы  умиления.
Ведь  как  прекрасно  видеть,  просто  жить,
Наполнив  смыслом  каждое  мгновение!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794043
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.06.2018


Не оскверни


Не  розкидай  насіння  зла
І  не  топчи  добро  ногами.
Покайся  в  скоєних  гріхах
І  ні  словами,  ні  думками

Не  оскверни  цей  образ  свій,
Який  створив  Господь  натхненно.
Цей  дар  –  занадто  дорогий,
І  образ  цей  –  благословенний…

А  кожен  гріх  твій  –  новий  цвях
У  тіло  змучене  Господнє…
Чи  в  помислах,  а  чи  в  ділах
Наближуй  чудо  Великоднє!

Христос  воскрес!  –  це  спів  Небес.
Прийми  і  ти  святу  новину.
Скажи:  «Воістину  воскрес!»
Покайся  у  своїх  провинах.


Господь  пройшов  нелегкий  шлях
І  розіп’ятий  був,  як  смертний.
Він  приклад  показав  для  нас:
Глибока  віра  –  вище  смерті!

Довів  він  подвигом  своїм:
Страждання  –  в  силі  пережити.
І  нам  дається  рівно  всім
Лиш  те,  що  в  змозі  ми  терпіти.



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2018


В серці радість бринить…


Відбіліла  зима.  Ніжно-зелено  верби  тремтіли.
І  смарагдово-тепло  торкалися  неба  і  хмар.
І  вже  суму  нема.  На  душі  по-святковому  біло,
Бо  відкрита  вона  до  весняних  насичених  барв.

В  серці  радість  бринить…Хоч  і  змучена,  все  ж      
                                                                                                                 нескорима,
Бо  не  може  життя  лиш  з  печаллю  за  руку  іти…
Вона  рветься  до  хмар…  І  за  вічними  неба  дверима
Бачить  те  головне,  що  й  думками  навряд  досягти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2018


Зустріч випускників ВПУ 1988 року…

Запізніло  весніє  –  недоречні  тумани
Сивим  подихом  землю  загортають  у  сум…
Але  серце  радіє,  бо  чи  пізно,  чи  рано
Звільнить  радість  і  щастя  від  тривожних  всіх  дум.

І  лечу  я  на  зустріч!  Ностальгічно-тремтливо
Думка  спогад  запросить  ще  із  юних  років…
Вдячно  долі  всміхнуся,  й  тиха  радість  мрійливо
Скаже  –  це  ще  не  осінь.  Скільки  сонячних  днів!

Відчуття  особливі  –  щемний  погляд  в  минуле…
Неповторна  сторінка  молодого  життя…
Так  давно  й  так  недавно,  але  ми  не  забули
Особливу  цю  радість,  що  веде  в  майбуття.

Тридцять  років  промчали,  збігли,  зникли,  злетіли.
Тільки  згадкою  стали,  думка  їх  розгляда…
Ми  змінились,  змужніли,  скаже  хтось  –  постаріли.
Та  загляньте  нам  в  очі  –  в  них  –  душа  молода!

Всім  уклін  небайдужим,  що  сьогодні  зібрались
Радість  всю  розділити  тих  найкращих  років.
Щиро  дякуєм  дуже  вчителям,  що  старались
З  нас  людей  поробити  й  справжніх  учителів!

Щастя  всім  і  здоров’я,  і  натхненного  слова,
І  духовного  стержня,  що  тримає  в  житті.
Оповиті  любов’ю,  у  життєвих  обновах!
Успіх,  щоб  без  обмежень  в  ці  роки  золоті!

Сили  всім  і  терпіння,  професійного  росту,
І  сімейного  щастя,  і  життя  без  тривог!
Щоб  не  тління  -  горіння,  необхідного  –  вдосталь.
І  нехай  від  нещастя  всіх  боронить  вас  Бог!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785444
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2018


Будь в жизни её солнцем!

Ты  думал,  она  –  сильная,
Ведь  время  закаляет…
Твоя  любовь  обильная
Степенно  угасает…

Ты  думал  –  независима,
Жизнь  многому  учила.
Слеза  морщинки  высекла,
Но  сердце  пощадила.

Привык  ты  жить  размеренно,
В  спокойствии  ленивом.
И  думал,  нет  –  уверен  был,
Что  и  она  остыла.

Но  жизнь  -    непредсказуема,
Её  мир  так  устроен,
 Что  в  буднях  серо-суетных
Ты  можешь  быть  доволен,

Но  вот  она  –  неистово,
«Неровно»  жизнью  дышит.
И  верит  она  искренне,
Что  ты  её  услышишь.

Она  ещё  надеется,
Что  станешь  ты,  как  прежде…
Ей  трудно  разувериться,
Она  живёт  надеждой…

И  как  цветок  без  лучика,
Без  солнечного  света,
Не  встретит  ли  попутчика,
Преодолев  запреты?

Так  стань  её  источником,
В  чудесный  мир  оконцем…
Стань  главным  ей  «цветочником»,
Будь  в  жизни  её  солнцем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777803
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2018


Сповідь воїна – афганця.


    Присвячується  моєму  однокласнику
Басарабу  Віталію  та  всім  воїнам-інтернаціоналістам.


Ще  молодий,  а  ветеран,
Ще  в  снах  моїх  болить  Афган.
Це  так  недавно  і  давно  –
Війна  насправді,  не  в  кіно.

Ташкент  –  Шиндант,  аеродром,
Цей  шлях  літак  прошив  крилом.
У  всіх  новоприбулих  –  шок:
Кругом  лиш  гори  і  пісок.

І  вертольоти,  й  літаки,
В  вогні  солдати  –  новачки.
Від  спеки  все  кругом  горить,
Уста  засохлі  просять  пить.

Гірські  дороги  бачу  й  нині,
Круті  дороги  –  серпантини.
Через  Саланг  колона  йде,
І  КШМ  її  веде.

То  шлях  дорогою  життя!
Комусь  він  був  без  вороття,
А  хтось  до  пострілів  вже  звик,  
Без  них,  як  свято  без  музик.

Та  роздирає  серце  туга,
Коли  ти  бачиш  очі  друга,
Що  гаснуть  в  тебе  на    очах,
І  душу  огортає  страх,

І  жалить  підло,  як  змія:
«Та  це  ж  війна,  а  коли  я…»
І,  як  міраж,  той  силует  –
В  молитві  –  матері  портрет.

Те  слово  матері  спасе,
Її  молитва  –  над  усе.
З  тобою,    як  незрима  тінь,
Духовна  єдність  поколінь.

Спитаєш  ти:    «  А  в  двох  словах,
Як  там  було?  Не  по  книжках,
Не  по  статистиці  сухій,
Де  тільки  мертвий  і  живий?»

-  А  коротко:  нестерпна  спека,
І  пісня  мамина  далека,
І  чай  з  верблюжих  колючок,
І  спогади  про  свій  садок.

До  джерела  ще  так  далеко  –
Два  роки  йти  за  кроком  крок…
І  ти,  як  зморений  лелека
Від  поту  й  крові  вже  промок.

АК,  бронежилет  і  каска,
Бакшиш  від  наших  шураві  –
Це  не  заморська  нова  казка  –
Рядки  історії  живі.

І  над  усім  цим  –  небезпека,
Неначе  зведений  курок.
Яка  ж  у  смерті  картотека,
То  знає  ,  мабуть  ,  тільки  Бог.

Як  чорний  крук,  "Чорний  тюльпан"  –
Несе  біду  Афганістан.
Сховав  надію  матерів
В  коробках  цинкових  гробів.

А  в  час  затишшя  –всі  в  ударі:
В  кого  баян,  в  кого  гітара.
І  ллється  пісня  про  кохану
В  горах  пекельного  Афгану.

Лиш  тут  насправді  розумієш,
Що  зрадити  ти  не  зумієш.
І  що  тобі  не  влучать  в  спину,
А  будеш  битись  до  загину


За  честь  і  доблесть  Батьківщини,
І  сльози  матері  й  дівчини…

***
Що  б  про  війну  цю  не  казали,
А  іспит  ми  на  мужність  здали.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776627
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.02.2018


Любовь не задаёт вопросов …

 Любовь  не  задаёт  вопросов,
И  потому  небезответна.
Не  веря  в  подлинность  прогнозов,
Приходит  тихо,  незаметно…

В  любви  отсутствуют  сомненья,
Их  пелена  вдруг  исчезает…
Восторженность,  благоговенье
Изъяны  нежно  закрывает.

Она  не  явится  снаружи,
Хоть  жаждущий  и  призывает…
Ведь  внутренний  огонь  ей  нужен.
И  лишь  душа  её  рождает.

Её  источник  -    не  иссякнет.
Ты  награждай,  делись,  дари…
Конкретный  образ  и  абстрактный
Исходит  всё  же  изнутри.

Её  правдивость  –  несомненна,
Ведь  без  вопросов  утверждает.
Её  загадка  –  сокровенна,
Над  разумом  преобладает.

Как  Солнце,  не  спросив  планету,
Свой  щедро  изливает  свет…
Так  и  любви  нет  без  ответа.
И  без  ответа  Бога  нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775570
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.02.2018


Вона аж світиться…

Вона  –  усміхнена    й    красива…
Хай  кілька  зморшок  на  чолі!
В  очах  –  та  незбагненна  сила,
 Що  всіх  тримає  на  землі.

Тому  вона  цвіте  й  радіє,
 Натхненно  день  новий  стріча  …
Виношує  у  серці  мрію,
Під  серцем  –  рідне  дитинча!

Ну  й  що,  як  діти  вже  дорослі,
Онуків  бавить  вже  сама?
Бо  ж,  видно,  не  її  це  осінь,
Коли  в  душі  цвіте  весна!

Ну  й  що,  коли  якась  подруга
Плечима  знизує  услід!
Важка,  але  яскрава  смуга
Життєвий  змінює  політ.

Вона  аж  світиться  від  щастя,
Молодше  вдвічі  вигляда.
Бог  доможе,  все  удасться,
І  не  рахуйте  їй  літа…

А  вдячні  чоловіка  очі
Й  надійні  руки  золоті
Підтримають  в  безсонні  ночі
І  згладять  віражі    круті.

Пройшовши  крізь  життєві  муки,
Отримає  у  дар  –  дитя!
Її  Господь  веде  за  руку  –
 Вона  ж  бо  –  зберегла  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2018


СУПЕР-КОЛОБОК

(п’єса-казка)

АВТОР
Жили  –  були  дід  і  баба,
Вередливий  дід,  нахаба.
Що  малому,    те  й  старому,
Бабі  хоч  тікай  із  дому.

Не  дає  старий  спокою,
Сидить  з  книгою  новою.
І  по  сто  разів  «на  дню»
Замовляє  він  меню.

Так  надумав  старий  дід
Заказати  на  обід  -
Не  спекти  «окорочка»,
А  смачного  колобка.

ДІД
-  Ти  вже,  бабо,  покидай
Свої  мелодрами
Йди-  но  тісто  замішай,
Поміняй  програму.

АВТОР
Баба  каже:  -  Може,  я  
Яєчню  підсмажу
А  дід  грізно:  -  Цить  ,  стара
Роби  те,  що  кажу.

Бабі  нічого  сказати,
Поплелась  хазяйнувати.
І  проворненько,  й  завзято
Стала  тісто  готувати.

БАБА
І  сироватки,  й  мукиці,
Соди,    оцету,    кориці,
                                     Пачку  масла,  шість  яєць,
Гарний  вийде  Колобець!

Поки  серіал  іде,
Колобок  якраз  зійде.
Суну  я  його  на  ніч
У  мікрохвильову  піч.

АВТОР
Доки  пара  проглядала
Кримінальний  детектив,
Колобок  через  шпарину
Понавчався  різних  див.

І  коли  набухли  щоки,
Підрум’янилися  боки,
«Колоб»  наш  дверцята  зніс
І  поплентався  у  ліс.

Ходить,  бродить,    розглядає,
В  кожен  кущик  заглядає.
Тут  назустріч  йому  Заєць,
Знаменитий  пострибаєць.

ЗАЄЦЬ
Ей,  Хот-дог,  іди  сюди,
Не  наклич  собі  біди.
Я,  як  пес,  вже  зголоднів,
Бо  не  їв  аж  вісім  днів.

Врожаї  вже  всі  зібрали
І  ретельно  заховали.
Ситуація  така,
Що  зжую  і  Колобка.

КОЛОБОК
Щось  багато,  куций,  хочеш,
Мені  голову  морочиш.
Маю  гарний  я  сопрано  
І  співаю  непогано.

ЗАЄЦЬ
Що  ж,  співай,  як  годен  ти,
Пісня  може  помогти.
Апетит  я  свій  тримаю,
Ще  хвилинку  почекаю.

КОЛОБОК  (мелодія  пісні  «Сів  коник  на  листочок»)
Дід  з  бабою  у  хаті
Лишились  спочивати,
А  тут  мені  вухатий
Погрожує  завзято.

Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  зайцю,  начувайся.
Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти  ,зайцю,  начувайся.

АВТОР
Тільки  Колобок  замовк,
Куцого  перехитривши,
На  дорогу  вийшов  Вовк,
Колобочка  перестрівши.

ВОВК
Що  за  запах  на  весь  ліс,
Забива  чутливий  ніс?
Слина  котиться  густа,
Їжа  проситься  в  уста.

Стережися,  Колобочку,
Я  даю  тобі  відстрочку.
Пісня  хай  звучить  прощальна,
Це  останнє  вже  бажання.

КОЛОБОК  (пісня)
Зустрів  я  щойно  зайця.
Його  я  обдурив.
Тебе  я  не  злякався,
Йди  геть,  не  говори.

Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  вовче,  начувайся.
Тебе  обхитрю,  тебе  обхитрю,
Ти,  вовче,  начувайся.

АВТОР
Лиш  він  пісню  заспівав,
Тут  Ведмедя  хтось  наслав.
Йде,    бреде  звір  клишоногий,
Аж  вгинається  дорога.

ВЕДМІДЬ
Ох  і  зустріч,  ну  й  удача!
Лиш  в  казках  таке  я  бачив.
Сам-  один,  без  охорони
Колобок,  яка  персона!

Унікальний  варіант
Особливий  провіант.
Можна  з  медом,  можна  з  маслом,
Ох  і  поласую  класно!

КОЛОБОК  (пісня)
Це  в  тебе  марні  мрії,
Я  утекти  зумію.
Тебе  я  не  боюся
І  весело  сміюся
Хоч  ти  і  ведмідь,  хоч  ти  і  ведмідь,
Тебе  я  не  боюся.

АВТОР
Від  ведмедя  відхрестився,
Ще  один  герой  зустрівся  –
Пишна  й  горда,  як  цариця,
Розфуфирена  лисиця.

ЛИСИЦЯ
Ой,  кого  я  бачу,  браво!
Мій  улюблений  десерт.
Повечеряю  на  славу,
Починай  вже  свій  концерт.

Знаю  казку  я  цю  гарно,
І  стараєшся  ти  марно.
Шлях  один  твій,  Колобок,
Мені,  хитрій,    у  роток.

КОЛОБОК  (  пісня)
Забудь  про  свої  плани,
Тут  все  не  так  погано.
Готуйся,  люба  Лиско,
Розв’язка  дуже  близько.

І  нам  у  фінал,  і  нам  у  фінал
Добавився  рядок.
Я  всіх  обхитрив,    я  всіх  обхитрив
Я  –  Супер-Колобок.

ВСІ  (  пісня  )
Він  всіх  обхитрив,  він  всіх  обхитрив
Він  –  Супер-Колобок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775162
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.02.2018


Умій побачити…


Маленька  і  тендітна,  як  дитина,
Ще  зовсім  юна,  ставна  і  струнка.
Та  неприродно  щось  прогнулась  спина,
Нелегкий,  видно,  ранець  малюка.

В  руках  –  валізи,  теж,  мабуть,  важкенькі…
А  поруч  –  радий  і  щасливий  син!
Іде,  біжить,  всміхається  до  неньки,
Бо  ж  довгожданний,  рідний  і  …  один.

Завзято  перестрибнувши  калюжу,  
Зловивши  мамину  усмішку-приз,
Окреслив  коло  поглядом  байдужим,
Що  на  яскравій  вивісці  завис…

О  юна  мамо!  Це  твоя  провина,
Що  твою  ношу  син  не  поміча.
Хоч  ще  дитя,  але  ж  бо  він  –  мужчина,
А  не  зманіжене  мале  дівча.

Коли  ж  не  вдалось  батькові  навчити,  
Чи,  може,  слід  його  давно  простиг…
Звання  щоб  чоловіче  не  ганьбити,
Навчи  життєвих  правил  золотих.

Хай  змалку  вчиться  син  допомагати!
Посильну  справу  легко  віднайти.
Ти  –  жінка,  берегиня,  мудра  мати,
Ти  випустиш  його  в  життя,  в  світи!

І  щоб  не  було  соромно  за  сина,
Щоб  в  тебе  не  було  цього  гріха,
У  ньому  вмій  побачити  мужчину,
А  не  безпомічного  малюка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018


Моя опора – це сім'я.


           

Мій  крик  душі,  моя  печаль,
Моя  біда,  що  не  минеться.
То  огортає  серце  жаль,
То  вже  терпець  от-от  урветься.

Де  взяти  сили  для  життя?
Як,  спотикаючись,  не  впасти?
Моя  опора  –  це  сім'я.
Тут  горе  є,  та  є  і  щастя.

Коли  ми  всі,  коли  ми  разом,
То  легше  і  біду  долати.
І  добра  чаша  переважить,
Лиш  щоб  терпіння  не  втрачати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773707
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2018


И в этой встрече оставаться.

А  боль  в  душе  казнит  и  ранит,
Как  длинен  календарь  разлуки…
И  всё  вокруг  ничуть  не  манит  –  
Обрывки  фраз,  пустые  звуки.

Все  вместе  вдруг  пропали  силы…
Ты  улыбаться  не  спеши.
Ты  чуткий  и  услышишь,  милый,
Печальный  зов  моей  души.

А  время  вдруг  остановилось…
И  как  сравнить  ту  суету
С  тем,  что  пространство  разделилось
На  то,  где  ты  и  –  пустоту?

И  не  влечёт  ничто  мирское,
Как  это  глупо  –  расставаться,
Мне  нужно  встретиться  с  тобою
И  в  этой  встрече  оставаться.

         1990

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773547
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.01.2018


З днем весілля!

ЩЕ  ТРАВНЕВО  ЗЕЛЕНО  В  ВЕРЕСНЕВИЙ  ДЕНЬ…
УРОЧИСТА  МУЗИКА,  ПОПУРІ  ПІСЕНЬ…
І  ЩАСЛИВИМ  ПОГЛЯДОМ,  ЩАСТЯМ  МОЛОДИМ
СЯЮТЬ  НАРЕЧЕНІ  –  ВІКА  І  ВАДИМ!

І  ХАЙ  ЧАС  ЗУПИНИТЬСЯ,  ЗАФІКСУЄ  МИТЬ,
КОЛИ  В  ДУШАХ  ВАШИХ  МУЗИКА  БРИНИТЬ.
І  ЩОБ  ЦЯ  МЕЛОДІЯ  –  МУДРА  І  ПРОСТА
СТАЛА  ДИВО-ПІСНЕЮ  НА  УСІ  ЛІТА.

ПРОНЕСІТЬ  ЦЮ  МУЗИКУ  ЧЕРЕЗ  ВСЕ  ЖИТТЯ!
ХАЙ  ВОНА  ВАМ  СКРАШУЄ  ПРОЗУ  МАЙБУТТЯ.
ЩЕДРО  ЇЇ  ВКРАПЛЮЙТЕ  В  ДІТОЧОК  СВОЇХ
І  ХАЙ  СВІТОМ  МНОЖИТЬСЯ,  ДІЛИТЬСЯ  НА  ВСІХ!

СОНЦЯ  МИ  ВАМ  ЗИЧИМО  ДЛЯ  ЯСКРАВИХ  СПРАВ!
І  ДОЩУ,  ЩОБ  КОЖЕН  З  ВАС  СОНЦЕ  ЦІНУВАВ.
А  ЯК  БІЛЬ  ВІДЧУЄТЕ,  НЕ  СКЛАДАЙТЕ  РУК  –  
РАДІСТЬ  ТОДІ  БІЛЬШОЮ  ЗДАСТЬСЯ  ВАМ  НАВКРУГ.

ВТРАТИ  ВАС  НАВЧАТИМУТЬ  ТЕ,  ЩО  Є  ЦІНИТИ
І  РАДІТИ  ЩАСТЮ  РАДИ  КОГОСЬ  ЖИТИ.
ЗУСТРІЧЕЙ  ВАМ  ВДОСТАЛЬ,  ДРУЗІВ  НАЗАВЖДИ,
І  В  ЖИТТІ  ВІДСУТНОСТІ  ГОРЯ  І  БІДИ.

ГРОШЕЙ  НЕ  ДЛЯ  РОЗКОШІ,  А  ЗДІЙСНИТИ  МРІЇ!
У  ДУШІ  КОХАННЯ,  ВІРИ  І  НАДІЇ!
ХАЙ  ДИТЯЧИМ  ЩЕБЕТОМ  ЗАРЯСНІЄ  ДІМ,
ХАЙ  НАВІК  ПОСЕЛИТЬСЯ  ЗЛАГОДА  У  НІМ.

ХАЙ  ЗАВЖДИ  ОБДУМАНИМ  БУДЕ  КОЖЕН  ВЧИНОК,
ЧАС  ЗНАЙДІТЬ  НА  ПРАЦЮ  І  НА  ВІДПОЧИНОК.
ВАМ  ЩОБ  НАГОРОДОЮ  БУЛА  БОЖА  ЛАСКА,
ЩОБ  БУЛА  ЦІКАВОЮ  ЦЯ  ЖИТТЄВА  КАЗКА.

НЕ  ВТРАЧАЙТЕ  ЩИРОСТІ,  СИЛИ  І  НАТХНЕННЯ.
БАТЬКІВСЬКЕ  ВАМ,  МАМИНЕ  ЦЕ  БЛАГОСЛОВЕННЯ!
ЩОБ  КОХАННЯ  СЯЯЛО,  МОВ  ЯСКРАВА  ЗІРКА!
ЩОБ  БУЛО  ВАМ  СОЛОДКО,  ЛИШЕ  ЗАРАЗ  ГІРКО!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773542
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2018


Надежда


Надежда  в  сердце  живёт  по-разному:
То  улыбаясь  миру  прекрасному,
Пылая,  как  большой  костёр,
То  угасая  с  силой  неистовой,
И  оставаясь  крохотной  искоркой,..
Но  что  умрёт  она  –  это  вздор!
И  разувериться  –  не  заставите,
Мне  этим  только  лишь  сил  прибавите
Искру  разжечь  и  все  забыть,
И  не  жалеть,  о  том  что  было,
И  вспомнить  то,  о  чём  забыла,
Любить,  надеяться  и  жить!

1989

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773208
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2018


Я хочу паузу…


                 
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  нічого  не  трапляється…
Застигне  думка  в  німоті,
В  повітрі  тиша  розчиняється…

Я  просто  дивлюся  на  світ
У  звичній  цій  його  буденності.
І  він,  сповільнивши  політ,
До  мене,  може,  теж  повернеться…

І  хай  ця  пауза  –  лиш  мить,
Та  раптом  стане  новим  подихом,
І  життєдайно  забринить
Душа  захопленням  і  подивом…  

Цей  світ  в  невпинній  суєті…
І  як  він  досі  ще  тримається?
Я  хочу  паузу  в  житті,
Коли  на  мить  все  зупиняється…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2018


Кого ждала…

По  зову  робкому  истерзанной  мечты
Среди  тревог  -    ко  мне  явился  ты!
Нарушив  дум  привычную  струю,
Ворвался  в  душу  спящую  мою.

Твой  ясный  взор  разбил  оковы  сна,
И  в  сердце  дерзко  расцвела  весна,
И,  растоптав  обыденный  покой,
Ступила  я  в  безумный  мир  иной.

Всё  удивляясь:  «  Как  же  я  жила?!»
Вдруг  поняла  –  ты  тот,  кого  ждала.
И  посмотрев  с  неизмеримой  высоты,
Почувствовала  сбыточность  мечты.

Любовь  моя,  мой  ангел,  милый  мой!
Нам  счастье  предначертано  судьбой.
Я  всех  сомнений  прежних  лишена  –
В  тебя  безумно,  милый,  влюблена…

1990



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772970
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.01.2018


Я хочу…

Я  хочу  мріяти  про  тебе.
Щоб  мрії  були  неземні…
Але  щось  мало  мені  неба
І  аж  занадто  вже  землі.

Я  хочу,  щоб  не  гасли  очі,
Буденності  ввібравши  пил.
Й  думки  щоб  бУли    ще  жіночі,
Й  на  все  щоб  вистачило  сил…

Я  хочу,  щоб    хотілось  жити,
І  кожен  день  суттєвим  був.
Щоб  було  прагнення  творити,
Й  натхнення  вогник  не  заснув.

Щоб  ще  не  тліло,  а  горіло  –  
В  душі,  у  серці  і  в  думках…
І  мрія  тихо  щоб  блудила
Десь  по  незвіданих  шляхах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2018


Воспоминанья…

Вдруг  робкий  стук  воспоминаний
Развеет  мыслей  скучных  прах…
Я  вспомню  светлый  миг  свиданий,
И  трепет  рук  ,  и  блеск  в  глазах.

И  вечер,  соловьями  полон,
Вздыхает  тёплою  струёй,
Он  нашим  чувством  очарован,
Он  –  покровитель  наш  с  тобой.

Я  помню  каждый  жест  и  слово,
И  звон  мелодии  ночной
В  звучанье  воздуха  хмельного...
И  всё  для  нас,  для  нас  с  тобой.

Воспоминаньям  ставят  свечи
Не  смея  прошлое  вернуть,
Но  ты  в  душе  храни  тот  вечер
И  повтори…  когда-нибудь.

1996

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2018


Спи, моя люба дитино! (колискова)

Метеликом  барвистим
Затріпотіли  вії.
Твій  погляд  променистий
Про  день  щасливий  мріє.
І  нічка  закриває,
Примружує  вже  очі…
Дитинка  засипає,
А  місяць  сни  шепоче….

Приспів
Спи,  моя  люба  дитино,
Сум  хай  серденько  покине.
Казочка  правдою  стане,
Радість  в  домівку  загляне.

В  тих  снах  таких  чудових
Здійсняться  всі  бажання.
І  прийде  татко  знову,
І  збудить  доню  (сина)  зрання…

І  будем  малювати
Хатину  і  калину,
І  квіти  біля  хати…
А  зараз  –  спи,  дитино!

Приспів
Спи,  моя  люба  дитино,
Сум  хай  серденько  покине.
Казочка  правдою  стане,
Радість  в  домівку  загляне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018


Щастя


Зліпив  Господь  людину  з  глини.
Старався,  щоб  все  вийшло  досконало.
Роботу  завершив  тієї  ж  днини
Й  помітив,  що  ще  глина  залишалась.

І  Бог  спитав:  «Зліпити  що  тобі?»  -  
Звертаючись  з  теплом  до  чоловіка…
«Зліпи  ще  щастя,  може  я  тоді
І  зберегти  його  старатимусь  довіку».

Господь  йому  нічого  не  сказав…
І,  не  замислюючись  навіть  на  хвилину,
Ту  глину  чоловікові  віддав    –  
Мовляв,  усе  в  твоїх  руках,  людино!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772285
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2018


Совет


Как-то  встретились  садовник  и  поэт…
Пообщавшись,  первый  дал  совет:
«Слушай,  друг,  дарю  тебе  идею!
Я,  конечно,  так,  как  ты,  умею:

Розы  –  слёзы,  грозы  и  морозы  –  
Мне  под  силу  и  стихи,  и  проза…
Но  желанья,  к  сожаленью,  нет.
Не  моё  всё  это,  но  ведь  ты  –  поэт!

Я  подробно  распишу  сюжет,  
Ну  а  ты  состряпаешь  сонет».
Улыбнулся  лирик  и  ответил:
«Если  ты  нуждаешься  в  совете,

В  благодарность  научить  сумею,
То  есть,  тоже  подарю  идею!
Ты  огрызок  мой  от  яблока  возьми,
С  него  семечки  все  в  землю  посади.

Поливай,  ухаживай,  лелей,
Теплотой,  любовью  обогрей.
Пролетят,  как  миг,  за  годом  год  –  
У  тебя,  гляди,  и  сад  растёт!»

Даже  правильным  словам  доверья  нет,
Если  дилетант  даёт  совет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771903
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.01.2018


Олівець



В  коробку  майстер  олівця  поклав,
І  зразу  ж  настанову  йому  дав:
-  Ти  п’ять  речей  повинен  пам’ятати,
Тоді  висот  лиш  зможеш  досягати.

По-перше,  дай  комусь  себе  тримати,
Лише  тоді  пізнаєш  ти  багато.
По-друге,  мусиш  біль  перетерпіти,
Коли  тебе  захочуть  підточити.

Та  після  цього  кращим  станеш  ти
І  ближчим  до  життєвої  мети.
По-третє,  сам  ти  будеш  здатен
Свої  ж  помилки  справно  виправляти.

А  по-четверте,  знай,  що  серцевина  –  
У  тебе  найвагоміша  частина.
А  ще  –  паперу  не  перебирай,
На  будь-якому  слід  свій  залишай:

Чи  легко  буде  там  писати,
Чи  буде  грифель  приставати,
Чи,  може,  треба  ще  не  раз
Одне  й  те  ж  місце  поновляти…

І  хоч  в  якому  будеш  стані,
Малюй  так,  наче  це  –  востаннє!
І  хай  залишиться  огризок,
Ти  не  здавайся  –  все  дописуй.

А  важко  буде  –  не  зламайся  –  
В  параграф  перший  повертайся!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771706
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2018


Почни з себе



Він  турбувався  про  дружину,
Помітивши  проблеми  з  слухом.
Сховавшись  якось  їй  за  спину,
«Ти  чуєш?»  -  їй  шепнув  під  вухом.

І  відповіді  не  діждавшись,
Він  інше  місце  відшукав.
Так  само  тихо,  як  і  завше,
«Мене  ти  чуєш?»  -  запитав.

А  результат  той  самий  вийшов  –  
Він  відповіді  не  почув…
Тоді  він  підійшов  поближче
І  знов:  «Ти  чуєш?»  -  їй  шепнув.

Він  добивався  свого  вперто…
Та  тут  дружина  повернулась:
«Я  кажу  «так»  уже  вчетверте,»  -  
І  чоловікові  всміхнулась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771553
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2018


Перед хрестом


Так  часто  він  на  долю  нарікав…
Та  якось  друг  йому  пораду  дав:
«Ти  бачиш  у  житті  лише  погане,
Від  цього  краще  на  душі  не  стане…

Життя  ж,  як  хрест,  сприймай  його  двояко:
Що  в  нього  ззаду?  –  Лиш  дошки  і  цвяхи!
А  стань  попереду  –  і  там  Спаситель,
Земного  світу  наш  небесний  покровитель.

Він  дерев’яний  хрест  собою  закриває,
Любов  і  віру  нам  благословляє.
Дивись  на  нього,    і  хоч  вчора  плакав,
Сьогодні  в  серці  з’явиться  подяка…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771550
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 15.01.2018


Матусі

Ти  сприймаєш  світ  крізь  серця  очі,
Бачиш  його  велич  і  красу,
Й  місячну  доріжку  в  нетрях  ночі,
Й  кришталеву  вранішню  росу…

Ти  знаходиш  в  сірих  буднях  свято,
Серед  відчаю  –  промінчики  надії.
А  душа  твоя  –  безмежна  і  крилата,
В  ній  –  і  віра,  і  любов,  і  мрія.

Хата  смачно  пахне  пирогами,
В  квітах  запишалося  подвір’я…
Рідний  серцю  дім,  де  тато  й  мама…
Й  нащо  ті  хороми  Межигір’я!

Ти  пробач  за  зустрічі  поспішні,
За  слова  банальні  в  суєті…
Ми  невдячні  часом,  значить  –  грішні,
Бо  не  бачим  головного  у  житті.

Не  завжди  цінуємо  увагу  –
Завихрилася  життя  швидка  гонитва…
Але  знаємо,  що  нам  дає  наснагу
Твоя  щира  помічна  молитва.

Ми  також  у  Господа  попросим,
Щоб  твоя  життєва  стежка  не  кінчалась,
Щоб  ще  довго  ти  стрічала  роси,
Нам  і  світу  щиро  посміхалась!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2018


Мільйон за наречену


Старий  досвідчений  суддя
Зустрів  знайомого  хлопчину:
«Моє  вітання!  Радий  я,  бо  чув,
Що  вибрав  ти  дружину.

І  хто  ж  обраниця  твоя?»  –  
Суддя  звернувся  небайдуже.
«Вона,  як  уночі  зоря,
Краса  її  яскрава  дуже!»

Суддя  записничок  дістав
І,  не  роздумуючи  довго,
У  ньому  нуль  він  написав,
Спокійно  мовивши:  «Продовжуй!»

«Вона  й  проворна»,  -  так  юнак
Розхвалював  свою  дівчИну.
І  знову  –  нуль,  той  самий  знак
Суддя  виводив  безпричинно.

«Посаду  гарну  навесні
Отримає  моя  кохана!»
Та  на  папері  знов  нулі
Суддя  виписував  старанно.

І  ось  вже  шість  їх,  як  на  те,  -  
Якесь  математичне  диво!
«У  неї  серце  золоте!»  -  
Юнак  тут  вигукнув  щасливо.

«Вона  завжди  там,  де  біда,
Де  нам  потрібна  з  вами».
Аж  тут:  «Один!»  -  сказав  суддя
І  написав  ПЕРЕД  нулями.

Сердечно  він  потиснув  руку
І  радо  мовив:  «Любий  друже!
Сім'я  –  це  непроста  наука,
Мій  досвід  хай  тобі  послужить.

Тебе  я  хочу  привітати  –  
Твоя  кохана  –  на  мільйон!
В  житті  разом  вам  крокувати,
І  є  в  моїх  словах  резон!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2018


На що ти налаштований…


Ось  перед  вами  гамірна  Нью-Йорк  сіті…
Ідуть,  говорячи  про  головне  в  житті
Два  друга  –  індіанець  і  американець,  -
Один  –  з  провінції,  а  другий  –  городянин.

Тут  індіанець  раптом  скрикнув  дуже:
«Я  чую  пісню  цвіркуна,  мій  друже!»
«Та  що  ти  кажеш!»  –  і  місцевий  житель  
Доводить  другу:  «Місто  –  не  обитель  

Для  цвіркуна.  Тут  шуму  більш,  ніж  досить.
Тут  літаки,  автомобілі,  хмарочоси…»
Та  індіанець  все  ж  наполягає
Й  уважно  сам  на  клумбу  поглядає.

А  та  квітує  серед  міста  і  народу,
Як  поцілунок  від  життя  і  від  природи.
І  чоловік  листочки  розгортає  –  
Аж  там  цвіркун  безпечно  так  співає,


Не  знаючи,  що  він  співацьким  хистом
Цілком  міг  стати  і  екзотикою  міста.
Але,  на  жаль,  його  ніхто  не  чув…
«Як  дивно!  –  городянин  тут  гукнув.

У  тебе,  мабуть,  слух  феноменальний!»
«Та  ні,  насправді  це  все  так  банально!
Усе  від  того,  як  ти  налаштований.
Ось  подивись!»    І  друг  заінтригований

Чекав,  коли  відкриється  секрет.
А  індіанець  пригорщу  монет
На  тротуар  поволі  розсипає,
А  сам  на  перехожих  поглядає.

І  перехожі  почали  всі  озиратись
І  вміст  кишень  своїх  перевіряти  –  
Чи  не  у  них  монети  загубились…
А  друзі  лиш  на  все  оте  дивились.

Хоч  дзвін  монет    не  голосніший    цвіркуна,
Та  цим  підтверджується  істина  одна.
Вона  доведена  давно  й  не  нова  нам:
«Почуєш    те,  на  що  ти  налаштований!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2018


Первый Ангел.


Завтра  он  должен  родиться,
С  волненьем  идёт  в  этот  мир…
-  Но  как  самому  мне  прижиться?  –  
У  Бога  ребёнок  спросил.

И  чтобы  дитя  не  расстроить,
Помочь  ему  в  мире  прожить,
Решил  Бог  его  успокоить  
И  Ангела  подарить.

-  Всегда  он  с  тобой  будет  рядом,
Расскажет  о  всём,  объяснит,
Поймёт  тебя  сердцем  и  взглядом,
От  бед  и  тревог  защитит.

Но  всё  же  в  глазёнках  тревога:
-  Не  знаю  ведь  я  языка!
И  снова  беспомощно  к  Богу
Тянулась  ребёнка  рука.

-  Твой  Ангел  научит  и  речи,
И  мудрости,  и  доброты.
Ты  только  учись  безупречно,
Послушным  и  кротким  будь  ты.

-  Когда  я  смогу  возвратиться?
И  как  мне  тебя  не  забыть?
-  Твой  Ангел  ко  мне  обратится,
И  я  помогу  тебе  жить!

Малыш  добивался  упрямо:
-  Ты  имя  скажи  мне  его!
-  Ты  назовёшь  его  «мама»,
Хоть  много  имён  у  него.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770847
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.01.2018


Тягар



Гранітний  камінь  на  верхівці  пальми…
Що  за  жорстокий  звичай?  –  запитай-но.
В  Аравії  так  прийнято  робити,
Щоб  ріст  верхів’я  дещо  сповільнити,
Щоб  стовбур  в  товщину  лиш  розростався,
І  плід  рясніший  соком  наливався…

І  Бог  на  нас  тягар  свій  накладає  –  
Скорботи  і  страждання  посилає.
Щоб  ми,  знайшовши  сили  проти  бід,
В  душі  зростили  свій  духовний  плід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2018


Сільські жінки


Сільські  жінки…  В  них  стільки  правди,
І  стільки  праці  і  добра...
Привітні  і  гостинні  завжди,
До  сапки  гожі,  й  до  пера.

Жінки  села…  В  устах  –  усмішка,
В  очах  –  і  мудрість,  й  простота.
Життєва  стелиться  доріжка
І  звивиста,  й  стрімка,  й  крута.

Але  вони  –  сміливі  й  сильні,
Жіночні  й  дужі  водночас.
І  зобов’язані,  і  вільні,
І  заклопотані  весь  час.

І  роботящі,  й  працьовиті,
І  серцем  –  вічно  молоді,
Вродливі  і  талановиті  –  
Крокують  впевнено  в  житті!

Для  них  підходить  слово  –  справжність…
Якою  б  доля  не  була,
За  юність  вдячні  і  за  старість  –  
Жінки  із  нашого  села!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018


Христос рождается!


Церковный  звон,  начало  литургии.
Мы  празднуем  Рождение  Христа…
В  церковных  стенах  –  мы  совсем  другие  -
Оставлена  земная  суета…

Трепещет  тело,  и  душа  ликует,
Ведь  радость  снизошла  в  Святую  ночь!
Неужто  кто-то  в  этот  миг  тоскует?
Неужто  скорбь  не  в  силах  превозмочь?

Конечно,  испытания  остались…
Кончаются  они  с  последним  вздохом.
Но  силы  для  того,  чтоб  не  сдавались,
Подарены  нам  всем  рожденным  Богом.

Останутся  и  скорби,  и  болезни,
Страдания,  уныние,  мученья,
Но  трудности  –  удач  всё  же  полезней.
Родившийся  нам  дарит  дух  терпенья.

И  грех  останется  после  Рождения…
Ведь  предоставлен  нам  высокий  дар  –  
Свобода  воли  и  любовь  прощения.
Прощенны  и  блудница,  и  мытарь…

А  после  Рождества  и  смерть  присутствует.
Но  Новорожденный  принёс  известие,
Что  мы,  живущие,  способны  чувствовать,
Что  смерть  –  порог  в  Царство  Небесное.

Он  право  дал  нам  на  жизнь  вечную.
И  счастье  вечное  получат  верные…
Должны  понять  мы  цель  конечную,
Дела  оставить,  мысли  скверные.

Дары  умножьте    через  песнь  хвалы!
От  всего  сердца  возблагодарите…
Поклон  несём,  как  мудрые  волхвы.
Христос  рождается!  Славите!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770338
рубрика: Поезія, Духовная поэзия
дата поступления 08.01.2018


Помнить о добром всегда мы должны



Однажды  друзья  вдруг  затеяли  спор…
Пощёчиной  кончился  их  разговор.
Но  боль  победив,  тот,  кто  в  нём  пострадал,
Обиду  свою  на  песке  написал.

А  время  спустя,  на  прогулке  вдвоём
Друзья  по  дороге  нашли  водоём.
И  тут  с  пострадавшим  случилась  беда  –  
Чуть  жизни  его  не  лишила  вода!

Но  друг,  забывая  опасность  и  страх,
Из  бездны  выносит  его  на  руках.
Страдалец,  сумев  упорядочить  мысли,
На  камне  свою  благодарность  вдруг  выскреб.

Спаситель  его,  изумившись,  спросил:
«Кто  так  поступать  тебя,  друг  мой,  учил?
Обиду  писал  ты  на  зыбком  песке,
А  радость  –  на  камне  –  на  вечном  листке».

А  тот  отвечал:  «Нужно  всем  это  знать.
Обиду  должны  на  песке  мы  писать,
Чтоб  ветры  развеяли  запись  легко
И  в  сердце  она  не  ушла  глубоко.

А  всё  то  добро,  что  вам  дарят  сердечно,
Старайтесь  на  камне  оставить  навечно.
Там  ветры  и  зной  для  него  не  страшны,
Ведь  помнить  о  добром  всегда  мы  должны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769882
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.01.2018


Когда почти…


Меняет  возраст  мысли  след,
Воззрения,  приоритеты…
Казалось  в  детстве  –  в  тридцать  лет
Уже  не  страшен  конец  света!

Ведь  как-никак  –  конец  пути,
Проходит  жизненная  веха…
Ну  а  сейчас,  когда  почти…  
Когда  почти  уже  полвека,
То  всё,  пожалуй,  впереди!
И  возраст,  вроде  –  не  помеха!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769653
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.01.2018


Урок

               
Зворушлива  картина  –
Змагання  дітлахів!
Працюють  ніжки,  спини  –
Мчать  зграйкою  птахів.

На  перший  погляд  –  просто,
Звичайний  собі  біг.
Усі  одного  зросту,
І  усмішка  у  всіх.

Та  дивні  оченята
І  особливі  личка…
Ці  діти  –  «даунята»,
Їх  «діти  сонця»  кличуть.

Біжать  так  обережно,
До  фінішу  прямують.
І,  дивлячись  бентежно,
Батьки  їм  аплодують.

І  кожен,  хто  це  бачив,
Болільником  їх  став…
Та  хлопчик  враз,  одначе,
Спіткнувся  і  …  упав.

Трибуни  всі  завмерли  –
Тривога  у  очах.
З  облич  усмішку  стерли,
І  враз    з’явився  страх.

Коли  ж  оця  дитина
Зненацька  впала  ниць,
Неначе  в  ту  хвилину
Звучало  –  «Зупинись!»

Усі,  що  тут  змагались
З  дистанції  зійшли…
Піднятись  помагали
І  руки  подали…

За  руки  взявшись  міцно,
До  фінішу  дійшли…
Так  просто  й  органічно
Урок  усім  дали.

Для  них  добро  –  віконце,
Що  зв’язує  із  світом…
Вони  ж  бо  –  діти  сонця!
А  ми?  Чиї  ми  діти?



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769193
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018


Нескорена…

Віоло,  полуцвіте,  брАтки!
Позич  нам    мужності,  рослинко!
Морозу  чула  мертву  хватку,
Тягар  дощу,  дотик  сніжинки…

Ще  під  палючим  сонцем  влітку
Стояла,  опустивши  вії…
Свою  чарІвну,  ніжну  квітку
Зуміла  втримати  в  завію.

Що  ж  подолати  тебе  зможе?
Мороз  і  холод,  сильний  вітер?
На  нас,  людей,  ти  так  несхожа  –
Не  звикли  в  боротьбі  ми  жити.

Все  більше  так,  за  течіЄю,
Схиливши  голову  в  покорі…
Ти  ж  унікальністю  своєю,
Як  штиль  в  розбурханому  морі.

То  це  в  тобІ  незламна  сила,
Що  зиму  не  впустила  досі?
Якщо  це  так,  позич  нам,  мила
Пелюстку  витримки  в  дорозі…

         Фіа́лка  трико́лірна  ([b]Viola[/b]  tricolor  L.)  Місцеві  назви  —  братики  польові,[b]  бра́тки[/b],    полуцвіт[/b]  та  інші.


Фото  зроблено  31.  12.  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2018


Зимову красу повернем!


Весніє.  
Та  що  ж,  коли  так  недоречно…
Земля,  що  вже  спала  безпечно  –  
Стривожена  і  сумна…

Образа.  
Бо  як  же  вона  старалась,
Шматками  наметів  вкривалась,
Та  марно,  хоч  ще  не  весна…

То  ж  сумно.  
І  ворон  стривожено  кряче
В  надії,  що  він  хоч,  одначе,
Накличе  морози  й  сніги.

А  зараз…  
У  настрою  стан  –  невагомість.
Чомусь  не  сприймає  свідомість
Похмурості  навкруги…

Природа.  
Колись,  як  цариця  владна.
Тепер  –  вже  й  зимі  непідвладна,
Умита  невчасним  дощем.

Надія.  
Вона  ж  помирає  остання…
Хай  будуть  почуті  прохання  –  
Зимову  красу  повернем!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2017


Я ж знаю…

Я  ж  знаю,  що  так  не  буде,
Я  ж  вірю,  що  ти  не  такий!
І  спаде  з  очей  полуда,
І  завтра  ти  будеш  мій…

Той,  справжній,  кого  кохаю…
За  кого  душа  болить…
Той  рідний,  якого  знаю…
А  зараз  –  це  просто  мить…

Це  слабкість  скороминуча,
Це  захист  від  злих  вітрів…
Хай  зовні  слова  колючі,
Та  в  серці  є  досить  слів.

Я  вірю,  все  добре  буде!
Давно  вже  ми  не  чужі.
Не  зможе  жорстокий  будень
Понищити  свята  в  душі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2017


Слухи



Він  полюбляв  злостиві  слухи,
Ще  й  сам  додати  щось  любив.
Про  зло,  хвороби,  про  розлуки
Він  без  розбору  говорив.

Та  якось  сам  відчув  провину
За  гріх,  неправедне  життя.
Й  приніс  священику  повинну
Й  сердечне,  щире  каяття.

Благав,  що  здатен  все  зробити,
Лише,  щоб  згладити  свій  гріх…
І  став  священика  просити  
Про  допомогу  чоловік.

Отець  сказав  перину  взяти,
Піднятись  на  найвищий  дах,  
Її  розрізати,  порвати
Й  пустити  пір’я  по  вітрах.


Хоч  здалось  дивним  це  завдання,
Та  чоловік  не  нарікав.
І  про  блискуче  виконання
Священику  він  звітував.

- Ну,  що,  тепер  нема  гріхів?  –  
Отцю  поставив  він  питання.
- Та  ні,  -  священик  відповів,
Бо  це  було  не  все  завдання!

Тепер  іди,  збери  все  пір’я…
В  очах  помітив  здивування,  
Продовжив:  -  Маю  я  довір’я,
Що  в  тебе  щире  покаяння,

Та  вже  не  можна  возмістити
Ту  шкоду,  що  твоє  злослів'я
Всім  людям  встигло  причинити!
Твої  слова,  як  пух  і  пір’я…

Не  в  силі  все  компенсувати
Ти  навіть  щирим  каяттям…
Злостиві  слухи  –  не  зібрати!  –  
Візьми  урок  на  все  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767714
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2017


Ранок

Росами  падає  ранок  досвітній…
Справді  він  ранній,  цей  досвіток  літній.
Півні  майстерно  беруть  свої  ноти,
Сонце  зійшло,  і  кипить  вже  робота.

Пташка  поживу  малечі  шукає,  
Росу  струсивши,  листок  позіхає.
Сонний  метелик  на  квітку  усівся,
Джміль  загудів:«Новий  день  народився!»

В  клопоти  літні  родина  включилась,
Дружно  робота  в  руках  закипіла.
Щедра  природа  усіх  обдарує,
Але  лиш  того,  хто  час  не  марнує.

Лиш  для  дитяти  –  це  вже  не  світанок.
Пізній  і  сонячний  літній  цей  ранок.
Промінь  ласкавий  у  носик  лоскоче…
Спи,  моє  рідне,  допоки  захочеш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2017


Интервью с Богом



Однажды  приснился  мне  сон  необычный,
Как  будто  беру  интервью  я  привычно,
А  мой  собеседник  –  то  сам  Господь  Бог.
Вопрос  непростой  для  него  приберёг.

Но,  располагая  временем  вечным,  
Господь  отвечал  на  вопрос  безупречно:
«Что  в  людях  Тебя  больше  всех  удивляет?»
«А  то,  что  им  детство  надоедает.

И  все  так  спешат  поскорей  вырастать,
Потом  же  мечтают  детьми  снова  стать.
Теряют  здоровье,  чтоб  деньги  достать,
Потом  их  же  тратят,  чтоб  всё  наверстать.

О  будущем  грезят,  забыв  настоящее.
А  время  уходит,  ведь  всё  преходящее.
Живут  так,  как  будто  они  не  умрут
И  часто  не  поняв,  что  временно  тут».

Бог  взял  меня  за  руку  –  мы  помолчали.
Потом  он  сказал:  «  Я  хочу,  чтоб  все  знали:
Насильно  нельзя  никого  полюбить,
Позвольте  себе  вы  любимыми  быть!

Себя  не  пытайтесь  с  другими  сравнить,
Умейте  друг  друга  понять  и  простить.
И  знайте,  что  ранить  другого  легко,
И  если  обида  уйдёт  глубоко,  

То  может  пройти  и  немалое  время,
Чтоб  кануло  в  Лету  обиды  той  бремя.
И  помните  все,  что  не  те  ведь  богаты,
Кто  деньги  имеет,  машины,  палаты,
А  те,  кто  не  требует  этих  щедрот,
Довольствуясь  тем,  что  на  свете  живёт.

И  знайте,  что  сколько  на  свете  людей,
То  столько  и  мнений,  и  разных  идей.
И  каждый  имеет  на  мысль  свою  право,
У  всех  есть  характер,  привычки  и  нравы.

И  не  забывайте,  что  мало  прощать
Лишь  только  другого.  Чтоб  душу  спасать,
Простить  тогда  нужно  ещё  и  себя
И  жить  с  собой  в  мире,  всех  ближних  любя».

И,  выдержав  паузу,  Бог  произнёс:  
«  Пусть  помнят,  я  с  вами  в  жару  и  мороз,
Пусть  знают  –  для  вас  я  везде  и  всегда,
Найдёте  вы  в  сердце  меня  без  труда».


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767364
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.12.2017


Ми родом зі школи


Ми  родом  з  дитинства,  зі  школи…
І  пам'ять  нас  кличе  туди,
Де  друзі,  як  сонячне  коло,
І  парти  у  рівні  ряди.

Де  ігри,  походи,  уроки
І  мудрі,  важливі  слова,
Які  пам’ятатимеш,  доки
Ще  світла  твоя  голова.

Їх  зміст  часто  ти  розумієш,
Коли  вже  пройдеш  шмат  життя,
Коли  розрізнити  умієш,
Де  фальш,  а  де  правда  буття.

Колись  ти  у  школі  активно
Учився,  мужнів  і  зростав.
Та  й  зараз,  хоч  як  це  не  дивно,
Присутність  її  відчував.

Живе  школа  в  тобі  незримо,
Готова  на  спогад  завжди,
Шукає  своїми  очима
Навчання  і  праці  плоди.

І  в  чому  ж  завжди  цінність  школи?
- У  мудрості  учителів!
Так  є  і  так  було,  відколи
Учитися  хтось  захотів.

Бо  вчитель  не  лиш  наповняє
Посудину  масою  знань…
Він  той,  хто  іскринку  впізнає,
І  факел  запалить  бажань…

І  стиснеться  так  ностальгічно
За  часом  минулим  душа…
Вернутись  туди  –    не  логічно,
А  думка  усе  ж  поспіша.

Тому  що  найкращі  це  роки  –  
Ці  роки  шкільного  життя.
Хоча  і  контрольні,  й  уроки…
Немає  вже  їм  вороття.

Не  вернеться  вже  й  безтурботність,
І  радість  –  щаслива  й  дзвінка.
Бо  ж  часу  безповоротність  –
Життя  аксіома  така.

Та  лишиться  пам'ять  про  кращі,
Шкільні  незабутні  роки.
І  в  серці  –  безмежна  вдячність  
Всім  вам  –  вчителі  й  вчительки!

Філологам  –  критикувати,
Та  є  в  мене  думка  така,
Що  вчитель,  і  батько,  і  мати  –
Споріднені,  мабуть,  слова.

Я  дякую  всім,  що  навчали
Мене  і  моїх  дітей.
В  житті  будуть  різні  причали,
Та  серце  лежить  до  людей.

Не  треба  вам  стел,  обелісків,
Поваги  вам  треба  тепер…
Я  вам  уклоняюся  низько  –
І  тим,  хто  живий,  й  хто  помер!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2017


Морозно-сонячно (акровірш)

[b]М[/b]ерехтять  оксамитом  сніжинки  –
[b]О[/b]береги  краси  і  натхнень…
[b]Р[/b]озкошують  кудлаті  ялинки,  
[b]О[/b]біймаючи  зелено  день!
[b]З[/b]нову  радісно,  весело  знову,
[b]Н[/b]овий  світ  білизною  сія.
[b]О[/b]святивши  Різдвяні  обнови,
[b]С[/b]онцю  вдячно  вклонилась  земля…
[b]О[/b]чі  вабить  морозне  це  диво,
[b]Н[/b]а  сліпучому  сонці  бринить.
[b]Я[/b]линково-святково,  красиво  –
[b]Ч[/b]ас  вже  рік  переводить  у  мить.
[b]Н[/b]оворіччя  вступа  неквапливо…
[b]О[/b]бережно,  немов  не  спішить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767161
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2017


Життєвий хрест


Печалі,  скорбота,  хвороби  страшні
В  житті  його  не  полишали  …
«Чому  ж,  Боже,  хрест  цей  призначив  мені?»  -  
Уста  його  гнівно  кричали.

У  відповідь  Бог  у  видіннях  явивсь,
Завів  у  простору  кімнату.
На  безліч  хрестів  наш  герой  надививсь.
І  право  дав  Бог  вибирати.

«Я  дам  тобі  хрест,  який  вибереш  сам,»  -  
Сказав  Бог  таке  чоловіку.
Він  взяв  золотий,  але  важко  рукам,
Не  зможе  тягти  аж  довіку.

Тоді  він  взяв  срібний,  та  гострі  кінці
Щосили  врізалися  в  тіло.
І  так  перебрав  всі  хрести  він  оті,
Аж  руки  і  плечі  німіли.

Один  –  незручний,  другий  –  надто  важкий,
Нарешті  –  легкий,  дерев'яний.
«Напевно,  я  зможу  донести  такий,
І  сили  мені,  мабуть,  стане».

Закинув  його  на  плече  він  миттєво  …
Спинився  Господь  перед  вибором  тим:
«Так  це  ж  він  і  є,  отой  хрест  твій  життєвий,
Що  видавсь  тобі  аж  занадто  важким».

Господь  нас  і  любить,  і  сам  добре  знає,
Щоб  кожному  хрест  по  можливостях  дати.
Хтось  тягне  гранітний  і  не  нарікає,
А  хтось  і  від  легкого  буде  стогнати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765840
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2017


Хрупкий подарок


Жил  мудрый  человек  в  селении  одном,
И  был  для  всех  открыт  его  радушный  дом.
Он  не  был  одинок,  всегда  –  среди  людей.
Особенно  любил  он  маленьких  детей.

И  мог  часами  с  ними  о  жизни  говорить.
Ещё  любил  он  часто  игрушки  им  дарить.
Но  были  очень  хрупкими  подарки  мудреца,
Поэтому  у  каждого  ломались  без  конца…

Тогда  игрушки  новые  он  детям  мастерил.
Увы,  ломалось  вновь  у  них  всё  то,  что  он  дарил!
Родители,  не  выдержав,  пришли  его  спросить:
-  Зачем  такие  хрупкие  игрушки  всем  дарить?

Они  всегда  ломаются,  и  дети  горько  плачут,
Хоть  как  беречь  стараются,  но  снова  –  неудача.
Но,  улыбнувшись  ласково,  ответил  им  мудрец:
-  Мы  бренны  в  мире  этом,  и  время  –  наш  венец…

Пройдёт  немного  времени,  и  повзрослеют  дети,
А  с  возрастом  становишься  за  многое  в  ответе.
И  если  кто  захочет  им  сердце  подарить,
То  этот  дар  бесценный  надо  уметь  хранить.
А  хрупкие  игрушки  их  могут  научить,
Как  искренней  любовью  должны  все  дорожить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.12.2017


Склянка води або безгрішність


Гуляв  по  площі  проповідник.
Йому  зустрівся  чоловік.
Стояв  окремо,  як  самітник,
Не  піднімаючи  повік.

І  проповідник  зупинився,
Розмову  тихо  зав’язав.
Тут  чоловік  розговорився
І  співрозмовнику  сказав:

«Живу  я  праведно  і  чесно!
І  з  певністю  скажу  –  в  мені  
Людина  грішна  вже  померла!
І  сплили  місяці  і  дні

Від  того  часу,  як  безгрішно
У  світі  білому  живу.
І  сперечатись  -    безуспішно,
Моя  безгрішність  –  наяву!»

Заінтригований,  священик
До  столу  гостя  запросив
І  за  розмовою  нечемно
Води  в  обличчя  йому  влив.

І,  як  годиться,  співрозмовник
Обурився  і  різко  встав.
«Як  можна!  –  гнівно  він  промовив,  -  
Від  Вас  такого  не  чекав!»

І  проповідник  усміхнувся
І  розчаровано  зітхнув:
«А  як  безгрішність?  Чи  забувся,
Як  тільки  воду  я  хлюпнув?»

«Бо  не  померла  вдача  грішна,  -  
Священик  сумно  знов  зітхнув,  -
Лиш  знепритомніла,  й  так  вийшло  –  
Стакан  води  її  вернув».

В  житті  є  не  одна  та  склянка,  
Що  виявляє  в  нас  гріхи…
Ото  ж  трудися  до  останку,
Поспішних  рішень  не  роби!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2017


Нарешті сніг!


А  сніг  усе  навколо  білить…
Нарешті  милував  і  нас!
Бо  скільки  ж  може  дощ  невмілий
Лишати  землю  без  прикрас?

Дерева  вдячно  тягнуть  гілля,
Вдоволено  мовчить  земля…
Прибралася,  як  на  весілля,
Спішить  почати  рік  з  нуля.

Прикрили  втомлено  повіки
Кущі  примерзлі  хризантем…
Ще  вчора  –  як  душевні  ліки
І  муза  для  осінніх  тем.

Все  заспокоєно  дрімає
В  обіймах  ніжних  снігових…
І  начебто  проблем  немає,
І  ніби  ритм  життя  притих…

І  лиш  тривога  вводить  смуту
В  сніжинок  білий  полонез…
Та  вибіг,  граючись,  із  буди
Так  недоречно-чорний  пес…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2017


Початок мудрості


Явився  чоловік  до  мудреця:
«Не  покидає  мене,  старче,  думка  ця.
Навчи  мене,  як  мудрим  стати,  друже.
Для  мене  це  важливо,  навіть  дуже».

Задумавсь  мудрий,  та  лише  на  мить,
Й  сказав  йому,  хай  за  дверима  постоїть.
Хоч  чоловік  і  вельми  здивувався,  
Та  все  ж  слухняним  бути  намагався.

Він  вийшов  з  дому,  за  дверима  став.
Надворі  дощ  всього  його  пробрав…
Стояв  сердешний,  весь  до  нитки  змок
Й  коли  вже,  здалось,  вийшов  його  строк,

Він  повернувся  в  дім  і  запитав:
«Що  з  того,  що  під  зливою  стояв?
Хіба  в  мені  від  цього  щось  змінилось?»
«Невже  тобі  нічого  не  відкрилось,

Коли  під  проливним  дощем  стояв?»  -  
Мудрець  у  чоловіка  запитав.
«Змінилось?  –  крикнув  чоловік.  –  
Спитаєш  теж!»  Обуренню  його  не  було  меж.

«Коли  в  лице  рясний  потік  дощу  хлюпнув,
Останнім  дурнем  я  себе  відчув».
Мудрець  на  все  те  чоловікові  сказав:
«То  недарма  ти  у  негоду  цю  стояв!

Зробив  насправді  ти  важливе  відкриття.
Це  перший  крок  до  мудрості  життя…
Коли  людина  себе  дурнем  признає,
Початок  мудрості  для  неї  уже  є!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2017


Ти – особлива

Донечці

Готується  юність  до  свята  Купала…
Хтось  –  справно,  серйозно,  а  хтось  –  знічев’я.
Ти  дивишся  в  небо,  чи  зірка  упала,
Не  вірячи  в  чудо,  шепочеш  ім’я…

Оте  –  найдорожче,  найкраще  у  світі,
Що  вголос  не  вимовиш,  бо  аж  пече…
Його  хочеш  бачити  кожної  миті,
І  власника  ймення  відчути  плече…

Всі  модні,  сучасні,  та  ти  –  особлива.
Ти  –  чиста  і  ніжна,  як  подих  весни.
І  доля  тобі  усміхнеться  щаслива,
І  радість  життя  розмітатиме  сни.

А  час  так  біжить,  що  не  можна  догнати.
Помітив  це  кожен,  хто  справді  живе.
Міняйся,  мужній,  та  не  смій  розтрачати
Оте  особливе,  що  в  тебе  лиш  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2017


Тишина и размышление


Стал  проповедником  святой  отец…
Он  силой  слова  достучался  до  сердец.
Слова,  объяты  красноречия  венцом,
Так  убедительны,  с  логическим  концом…

Но,  обладая  мудростью  и  честью,
Живя  вразрез  с  притворством,  лестью,
Друзьям  однажды  высказал  он  мнение,
Что  речь  его  ведь  не  идёт  в  сравнение

С  немногословным  старца  изречением…
Решил  до  сути  он  добраться  наблюдением.
Пожив  у  старца  около  недели,
Он  понял,  что  же  тут  на  самом  деле.

Ведь  мудрость  старца  всех  нас  поражает,
Его  слова  лишь  ТИШИНУ  рождают.
В  моих    словах  хоть    жизни  разъясненье,
Но  порождают  они  всё  же  РАЗМЫШЛЕНЬЯ.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764869
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.12.2017


Ґудзик


Жив  чоловік  не  зовсім  праведно  на  світі,
То  ж  вирішив  життя  своє  змінити.
Старався  добрі  справи  він  робити,
Та  змін  до  кращого  у  собі  не  помітив.

А  якось  йшов  по  вулиці  додому
І  бачить  –  ґудзик  падає  додолу.
В  бабусі  від  пальта  старого  відірвався
І  в  пил  дорожній  зразу  ж  заховався.

«Та  що  там!  Ґудзиків  у  неї  ще  багато,
Не  буду  ж  я  його  в  смітті  шукати!»  -  
З  такою  думкою  він  все  ж  таки  нагнувся  
І  ґудзика  підняв,  віддав  й  про  те  забувся…

Прийшов  вже  чоловіку  час  померти.
Побачив  він  терези  після  смерті.
На  шальці  зліва  –  зло,  його  чимало,
А  шалька  справа  зовсім  пустувала.

«Все  зрозуміло  –  переважить  зло!  
Чому  ж  все  так?  Чому  не  повезло?»
Аж  бачить  –  ангел  ґудзика  приніс,  
І  чаша  з  добрими  ділами  тягне  вниз.

І  здивуванню  чоловіка  нема  меж:
«Як  зрозуміти,  чи  ти  правильно  живеш?
Я  ж  стільки  добрих  справ  зробив,  та  їх  немає!
Невже  цей  ґудзик  зло  перемагає?»

І  ангел  пояснив:  «Робити  треба
Гарні  діла  ради  добра,  а  не  заради  себе!
Гордився  зробленим  добром,  воно  й  пропало.
Про  ґудзик  зразу  ти  забув,  й  це  врятувало!»  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2017


Обида

Вновь  оскорбили  без  причины  -
Душа  в  безмолвии  кричит…
Ведь  сильный  он,  ведь  он  –  мужчина,  
А  всё  обидеть  норовит…

И  если  ты  опять  унижена,
Ответ  найди  себе  простой:
Обидеть  может  лишь  обиженный  –
Людьми,  проблемами,  судьбой…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764255
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.12.2017


Ми тут тимчасово

Якось  туристу  пощастило
Відвідати  подвижника-монаха.
Зайшов  він  в  келію  й  на  диво
Відчув  себе,  як  той  невдаха.

Свій  подив  гість  не  міг  сховати  –  
Обставлена  кімната  бідно:
Крім  книг,  яких  було  багато  –  
Лиш  лавка  й  столик  жалюгідний  

-    Де  ж  ваші  меблі?  –  запитав  
Схвильований  турист  завзято.
-    А  Ваші  де?  –  монах  спитав.
Турист  узявсь  відповідати:

-    Мені  вони  тут  ні  до  чого,
Я  ж  тимчасово  тут,  в  гостях.  –  
Здивовано  дививсь  на  нього…
 -    І  я  також,  -  сказав  монах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764061
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2017


Ці чорно-білі фотографії…

                       

           Ничто  на  земле  не  проходит  бесследно…
           И  юность  ушедшая  всё  же  бессмертна…
           Как  молоды  мы  были…

Ці  чорно-білі  фотографії…
До  болю  дорогі  обличчя…
Уривки  рідних  біографій
У  подорож  в  минуле  кличуть…

Яка  ж  матуся  тут  красива!
Який  чудовий  тут  пейзаж!
Чому  ж  сльоза  моя  зрадлива
Туманний  створює  міраж?

А  тато  з  блиском  молодечим
В  юно-закоханих  очах…
Життя  світанок,  ще  не  вечір,
Проблеми  ще  в  далеких  снах…

І  погляд  мрійно-романтичний…
Спокійний  безтурботний  час
Так  ностальгічно  манить-кличе,  
 На  згадку  проситься  до  нас.

Це  чорно-білі  фотографії,  
А  сяють  кольором  життя!
Ще  лиш  почались  біографії,
Ще  не  відоме  майбуття…

Життя  сторінка  не  заповнена,
Лише  дрібнесеньким  рядком
Почата,  враженнями  сповнена.
Із  знаком  оклику,  без  ком…

О,  хай  цей    час  на  мить  повернеться
У  їхні  молоді  роки…
І  хай  у  серці  зійде  зерно  це,
Дасть  сили  духу  на  віки.

Ці  давні  фото  чорно-білі
В  душі  розбудять  дивний  щем.
Бо  ми  ж  самі  вже  мудрі  й  зрілі!
І  сльози  просяться  дощем…

Колись  дивилася  допитливо,
Тепер  –  з  тривогою  й  печаллю…
Батьків  обличчя  дрібно  виткано
Морщинок  ниткою-вуаллю…

І  погляд  так  уже  не  сяє…
І  біль  з  усмішки    вигляда…
Рятує  те,  що  певно  знаю  –
Душа  ж  то  –  вічно  молода!




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2017


Истинное богатство


Решил  богач  в  деревню  сына  взять,
Чтоб  там  он  многое  сумел  понять:
Пускай  увидит,  как  бедны  бывают  люди,
Тогда  к  богатству  только  он  стремиться  будет.

И  чтобы  сын  смог  жизнь  свою  сравнить,
Решил  богач  на  ферме  с  ним  пожить,
В  кругу  семьи,  что  была  так  бедна,
Зато  радушием  и  щедростью  полна.

И,  возвратившись  в  свой  роскошный  дом,
Решил  богач  поговорить  о  всём:
«  Вот  путешествия  окончен  срок…
И  что  ты  понял  для  себя,  сынок?»

«  Всё  было  просто  замечательно,  отец!
Теперь  я  в  мыслях  разобрался  наконец.
Неповторимые  ты  дни  мне  подарил  –  
Я  нашу  жизнь  и  тех  людей  сравнил.

У  них  четыре  пса,  у  нас  –  всего  один,
У  них  есть  море,  и  в  нём  каждый  –  господин,
А  наш  бассейн  в  саду  –  как  украшенье,
Он  с  морем  не  идёт  в  сравненье.

Нам  ночью  светят  лампы,  фонари,
А  им  сверкают  звёзды  до  зари…»
Такой  реакции  отец  не  ожидал.
На  сына  глядя,  что  сказать  –  не  знал.


А  сын,  восторга  не  скрывая,
Добавил:  «Вот  теперь  я  знаю,                      
Насколько  могут  быть  богаты  люди…
Урок  твой  в  памяти  моей  всегда  храниться  будет!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763007
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.11.2017


Як знайти Бога…



Це  був  відомий  всім  король…
Він  припускав,  що  вже  герой,
Бо  так  хотів  пізнати  Бога,
Що  день  і  ніч  читав  про  нього.

Одного  разу,  десь  під  вечір,
Коли  вже  сон  лягав  на  плечі,
Він  кроки  на  даху  почув
І  страх  в  душі  своїй  відчув.

«  І  хто  це  там  мене  лякає?»  -  
Король  розгнівано  питає
«  Верблюда  я  свого  шукаю,»  -  
У  відповідь  йому  лунає.

«  Та  це  ж  абсурд,  -  король  гукнув,  -  
Чи  ти  розумним  коли  був?
Відколи  це  нормальні  люди
Шукають  на  даху  верблюда?»

А  відповідь  не  забарилась:
«  Ти  хочеш,  мрія  щоб  здійснилась?
Не  вставши  з  ложа  золотого,
Ти  захотів  пізнати  Бога?

То  чим  же  ти  від  мене  кращий?
Бажання  всі  будуть  пропащі!
Подумай,  чи  знайдеш  ти  Бога,
Не  залишивши  ліжка  свого?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763004
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 29.11.2017


Моє село – Паланка-Заозерне…


Моє  село  –  дитинства  тихий  спомин,
Оспіване  й  прославлене  людьми.
Ти  у  житті,  як  ясний,  чистий  промінь,
Що  виведе  з  глибокої  пітьми.

Бо  саме  тут  закладена  основа
Усіх  ідей,  думок,  переконань.
І  саме  тут  черпатимемо  знову
Душевні  сили  для  нових  пізнань.

Моє  село  –  над  тихим  Бугу  плесом,
Натхнення  і  для  пензля,  й  для  пера…
І  хоч  уже  зачеплена  прогресом,
Краса  твоя  первинна  ще,  стара.

Ще  та,  що  може  розбудити  мрію
Й  послати  з  кошиком  в  грибні  ліси,
В  зозулі  взяти  довгих  літ  надію
Й  послухати  пташині  голоси…

Та,  що  з  природою  єднає  твоє  серце
І  не  відпустить  більше  в  гомін  міст.
Це  безтурботний  погляд,  як  озерце,
Це  сум  за  справжнім,  це  з  дитинства  лист…

Моє  село  –  Паланка-Заозерне!
Тобі  присвячений  вже  не  один  куплет.
І  хід  історії  ніхто  вже  не  поверне,
Це  шлях  нелегкий,  де  падіння  й  злет.

Це  перші  поселенці  –  гайдамаки:
Спочатку  Якуб,  згодом  Довбуш  і  Луганський…
Епохи  різні  –  різні  і  ознаки:
Новий  володар  –  Михаїл  Сабанський.

А  далі  всі  моменти  історичні
Торкнулися  людей  мого  села…
Важкі  часи  –  страшні,  не  романтичні
Сільська  громада  винести  змогла.

Білополяки,  німці,  банди,  комнезами,
Колгоспи,  голод  і  страшна  війна…
Це  те,  про  що  лише  читали  ми  із  вами,
А  люди  пережили  це  сповна.

Не  просто  пережили,  а  достойно,
Вітчизну  не  зганьбивши,  рід  і  честь.
І  як  казав  солдат  в  одній  із  воєн:
«А  порох  ще  в  порохівницях  єсть!»

150  солдатів  не  вернулись…
Осиротіли  вулиці,  двори.
А  скільки  ж  то  весіль  вже  не  відбулось,
Не  народилось  скільки  дітвори!

Страшна  ціна  за  світле  й  чисте  небо,
За  наші  безтурботні  мирні  дні…
Нехай  це  не  повториться,  не  треба,
Нехай  скошиться  все  на  тій  війні!

Духовне  зАвжди  над  матеріальним…
Попри  проблеми,  труднощі  без  міри,
Попри  усі  людські  поневіряння
Душа  –  для  мудрості,  для  світла  і  для  віри.

І  для  душі  існує  храм  величний,
Що  є  спасенним  місцем  вже  століття.
До  Бога  він  молитвенно  нас  кличе,
Веде  до  світла  крізь  роки  і  лихоліття.

В  селі  є  школа,  що  дала  путівку
Професорам,  письменникам,  поетам.
З  них  кожен  з  вдячністю  пригадує  домівку,
Що  дала  крила  професійним  злетам.

І  кожен  з  них  несе  священний  спогад
Про  Заозерне  –  батьківську  колиску,
Хоч  і  навідатись  до  рідного  порогу
Не  просто  і  не  зАвжди  близько.

У  дні,  коли  село  всіх  зустрічає,
Злітаються  до  рідної  оселі…
9  Травня  і  святого  Миколая  –  
Тоді  усі  урОчисто  веселі.

Всі  їдуть  на  маленьку  батьківщину,
Щоб  з  рідними  і  близькими  зустрітись,
Щоб  вкотре  трохи  згладити  провину
За  ті  нечасті  і  швидкі  візити.

Щоб  знов  почути  мАтерину  пісню,
Згадати  дідусеву  ще  науку,
Росою  вмитись  й  потиснути  тісно
Старечу,  батькову,  не  зовсім  уже  певну  руку.

Зустріти  друзів  –  тих,  з  дитинства,  що  назавжди,
Гайнути  в  спогадах  у  ті  часи,
Почути  не  підробну  –  справжню  правду
І  щирі,  не  фальшиві  голоси.

Щасливі  ми,  що  маєм  рідну  землю  –  
Куточок  неповторної  краси.
Це  мальовниче  славне  Заозерне,
Що  обіймає  річку  і  ліси.

Та  головна  краса  –  це  наші  люди  –  
І  ті,  що  знані,  й  ті,  що  невідомі.
Трудящі,  добрі  і  активні  всюди  –  
В  житті  –  і  на  роботі,  й  вдома.

Сивіють  мами  і  дорослішають  діти…
Такий  закон  життя,  його  основа.
Село  ж  нехай  цвіте,  щоб  всім  радіти,
Й  молодшає  нехай  в  своїх  обновах!

Живи  і  слався,  рідне  Заозерне!
Благословенне  будь  на  майбуття!
І  кожен  хай  сторицею  поверне
Любов  селу,  яке  дало  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2017


Возможности

Никто  не  знает,  сколько  нам  назначено
И  сколько  лет  осталось  впереди…
Живём  порой  не  набело,  а  начерно,
Наивно  веря:  «Не  конец  пути!»

И  наполняем    жизнь  свою  ошибками,
Хоть  многих  мы  могли  бы  избежать…
Встречаем  снисходительно  улыбками
Советы,  что  должны  бы  выполнять….

Шагаем  неизвестной  мы  дорогою,
Не  вправе  видеть  жизни  мы  длинну.
Но  можем  мы  на  самом  деле  многое  –
И  ширину  её  менять,  и  глубину…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762648
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2017


Ввічливість


Не  був  поборником  він  ярим
Манер  і  вишуканих  слів,
Але  й  не  був  тим,  що  в  футлярі
І  спілкуватися  умів.

Повага,  стриманість  і  гідність  –  
Такий  обрав  вже  стиль  життя.
Не  допускав  він  вірогідність
Образ  і  криків  без  пуття.


…Колись  його  після  роботи
Відвозив  учень  молодий
Й  гукнув  бездумно,  безтурботно
До  поліцейського:  «Старий!

Ти  що  стоїш  тут,  як  статуя?
У  чому  місія  твоя?»
Й  до  вчителя:  «Нехай  почує,
Що  думаю  насправді  я!

А  ввічливість  –  це  ахінея,
Повітря  легкі  коливання.
Не  треба  й  думати  про  неї,
Вона  не  варта  і  зітхання.»

Учитель  учню  не  перечив,
А  мовив  стиха:  «Так,  можливо,
Та  все  ж  є  в  світі  дивні  речі  –  
Суттєво  те,  що  не  важливо.

Ти  добре  знаєшся  в  машинах…
Повітря,  кажеш,  й  все  це  даром.
Таке  ж  повітря  в  твоїх  шинах  –  
А  як  пом’якшує  удари!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762287
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017


Я втратив все…


-Я  втратив  все,  піду  з  життя.
Тепер  немає  вороття.  –  
Жалівся  чоловік  отцю.
-Біду  я  розумію  цю,  –

Йому  священик  відповів.
-Я  б  без  дружини  теж  тужив.
-Та  ні,  дружина  –  слава  Богу,
З  нею  не  сталося  нічого.

-У  Вас,  мабуть,  померли  діти?
Це  дійсно  важко  пережити!
-Ні!  –  чоловік  відповідав,  –
І  дітям  Бог  здоров'я  дав.

-Тоді  у  Вас  важка  хвороба,
І  Ви  не  вдієте  нічого?
-Та  ні,  -  перечить  бізнесмен,  –
Здоровий  я,  атлет,  спортсмен.

-То  що  ж  Ви  втратили  такого?  –
Священик  запитав  у  нього.
-Виходить,  отче,  що  нічого…
Спасибі  Вам  за  допомогу.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017


Чи можемо самі ми щось міняти…


В  компанії  Microsoft  вакансія  з’явилась  –  
Тут  нещодавно  місце  двірника  звільнилось.
І  чоловік  зрадів:  «Почало  везти!»
Адже  пройшов  співбесіду  і  тести.

І  менеджер  по  кадрах  радий  дуже:
«Ви  нам  підходите  у  всьому,  любий  друже!
Лише  залиште  Ви  адресу  електронну,
Щоб  було  все  і  чинно,  і  законно.

Ми  повідомимо,  коли  прийти  Вам  на  роботу,
Які  обов’язки  у  Вас,  які  турботи».
«Та  в  мене  ж  і  комп’ютера  немає!»  -  
На  те  їм  чоловік  відповідає.

«  Невже?  То  це  все  в  корені  міняє!
Оскільки  віртуально  Вас  немає,
То  й  на  роботу  Вас  не  можемо  ми  взяти.
Не  в  наших  планах  в  цьому  щось  міняти».

Розбилась  мрія  об  стіну  традицій…
І  чоловік,  не  маючи  амбіцій,
Дістав  останню  грошову  купюру
І  на  всю  суму  яблук  накупив,  як  здуру.

Аж  тут  у  голову  прийшла  одна  ідея,
І  чоловік  аж  загорівся  нею:
Він  став  попід  будинки  сам  ходити
Й  пропонувати  яблука  купити…

Так  грошей  в  нього  стало  більше  вдвоє.
Він  почувався  мало  не  героєм,
Тому  що  це  вже  тричі  повторив  
Й  новий  для  себе  він  секрет  відкрив,

Що  випадково  сам  знайшов  ще  вільну  нішу  –  
Товар  з  доставкою  розходиться  скоріше.
Тут  можна  немалі  прибутки  мати,
Якщо  все  мудро  організувати.

Тож  чоловік  вставав  усе  раніше,
Додому  повертався  все  пізніше.
Зате  отримав  перші  результати  –  
Зумів  автомобіля  він  придбати.

А  далі  пішли  справи  стрімко  вгору
І  наробили  в  місті  вже  фурору!
Він  –  супермаркетів  мережі  власник,
І  сам  дивується  з  досягнень  власних.

І  ось,  замислившись  про  майбуття,
Застрахувати  вирішив  своє  життя.
І  страхагент  вже  після  перемовин
З  повагою  до  бізнесмена  мовив:

«Адресу  електронну  лиш  залиште
Й  оформлення  на  мене  все  облиште».
Як  і  раніше,  чоловік  признався  –  
З  комп’ютером  ніколи  він  не  знався.

І  не  вважав  потрібним  його  мати,
Хоча  і  мав  можливість  вже  придбати…
Яке  ж  у  страхагента  здивування!
Це  вперше  в  практиці  і,  мабуть,  що  востаннє!

Успішний  бізнес,  й  досить  вже  серйозний,
Керований  майстерно,  віртуозно!
«А  уявляєте,  вже  ким  би  досі  стали,
Коли  б  комп’ютер  вчасно  Ви  придбали?»

І  чоловік,  замислившись,  сказав:
«  У  Microsoft    я  двірником  би  працював!»    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762143
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2017


Бажання


«Чому  ти,  Боже,  не  виконуєш  прохання?»  –  
Звернувся  чоловік  з  таким  питанням.
Явився  ангел  чоловікові  у  сні,
Його  слова  звучали,  як  пісні:

«Бог  виконати  три  бажання  може.
Подумай,  що  найбільш  тебе  тривожить».
І  чоловік,  зраділий,  без  вагання
Проголосив  своє  палке  прохання:

«Мені  набридла  ця  робота  й  люди,
І  в  цьому  домі  жити  вже  не  буду.
Нехай  це  зникне  все  без  вороття,
А  я  почну  тепер  нове  життя».

Цей  перший  план  відразу  ж  і  здійснився,
І  чоловік  у  місті  опинився,
Серед  чужих  людей,  очей  байдужих,
І  там  від  відчаю  і  горя  занедужав.

Він  зрозумів  –  минуле  –  не  погане!
«То  ж  хай  все  так,  як  було,  стане!»  –  
Таким  було  наступне  вже  бажання…
Лишалось  ще  одне  –  останнє.

І  щоб  тепер  уже  не  помилятись,
Адже  немає  шансу  виправлятись,
Звернувся  чоловік  до  всіх  знайомих  –  
Ті  радили  просити  благ  відомих:

Безсмертя,  грошей,  влади  чи  здоров'я,
Багато  друзів,  радості  й  любові…
Нарешті  здогадавсь  спитати  в  Бога:
«Чого  ж  просити  вже  для  щастя  свого?»

Господь  сказав:  «Невже  ти  сам  не  знаєш?
Проси  задовольнятись  тим,  що  маєш!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761944
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2017