antoni.ua1984

Сторінки (1/13):  « 1»

Самота

Самотність  не  значить  буквально  сама,
людина  будь  де  може  бути  одна.
Слова  не  опишуть  всю  болю  глибокість,
і  назва  йому  лиш  одна    -  одинокість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021


Чому покинув ти мене

Чому  покинув  ти  мене,
ще  й  досі  милий  я  не  знаю,
ще  й  досі  серденько  моє
у  кожнім  сні  вернись,  благає.

Довкола  кажуть  всі  мені,
що  пройде  час  й  загоїть  рани
і  всі  мої  болючі  шрами,
на  серці  є  що  й  на  душі
стануть  байдужими  мені.
Та  скільки  часу  вже  пройшло,
роки  вже  цілі  проминули,
а  серце  досі  ще  моє,
його  ж  немов  би  розгорнули.
І  не  загоїлися  рани
І  ниточки  що  мали  б  шрами,
мої  зашить,немов  шипами
все  більш  ночами  непокоять,
все  більше  колють  у  ві  сні,
бо  ж  там  з  тобою  й  досі  ми.
А  наяву  вже  нас  нема,
вірніше  є,  десь  ти,  десь  я
окремими  світами  ходим.

Коханний  мій,  а  я  ще  й  досі,
твій  голос  чую  у  ночі,
о  серденько  моє  де  ж  ти,
прийди  до  мене  я  благаю,
тебе  щє  чую,  щє  кохаю.
В  самотнім  віртрі  ти  звучиш
в  холодній  ночі  ти  існуєш,
краплинкою  дощу  мене
в  повіки  ніжно  поцілуєш.
Я  знаю  рідний  мій  ти  чуєш
мій  крик  душі,
мій  біль,  мій  плач,
Не  можу  жити  так,  пробач.
Не  хочу  я,  це  ж  не  життя,
з  тобою  б  я  у  небуття
хоч  зараз  милий  полетіла,
все  що  тримає,  б  відпустила
Та  й  не  тримає  більш  нічого,
без  тебе  і  мене  не  стало.

І  що  лишилося  мені
коли  сумними  стали  дні,
щоночі  вітру  промовляти,
краплиночок  дощу  чекати,
аби  стікали  по  щоці
і  мої  очі  цілували
Аби  сльозинки  всі  мої
З  собою  любий  забирали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021


Мене відразу як не стало

Мене  відразу  як  не  стало,  
немов  душа  осиротіла,  
я  існувати  перестала  
у  мить  коли  мене  покинув.  

Ти  просто  подзвонив  і  все,  
сказав  до  іншої  уходиш
і  вже  нічого  не  поробиш,
сказав,  любив  тебе,  прости.

І  зупинилось  водночас  
моє  серденько,  й  подих  зник.  
Ніби  погане  йде  кіно,  
і  я  у  ньому  опинилась.
де  зранку  була  ще  твоя,
під  вечір  вже  не  знадобилась.

А  як  мені,  ти  не  подумав?    
Та  вже  запізно  і  питаю,
байдужа  стала  я  тобі
і  ти  вже  з  іншою  літаєш.
А  ти  ж  колись  зі  мной  літав,  
я  думала  не  помічав,  
не  бачив  в  інших  наречену,  
гадала  час  той  нескінченний…

Та  мрії  мої  всі  дівочі,  
як  ти  пішов  тепер  щоночі,  
приходять  з  болем,  з  пустотою,
бо  ж  ти  уносиш  за  собою
останні  серця  мого  стуки.
та  й  стуків  майже  вже  нема,  
мій  милий  де  ж  твої  рука,  
аби  зігріти  моє  серце,  
коханий  мій  я  ж  геть  сама.
Я  вже  й  сльозинки  не  ховаю  
я  просто  тихо  помираю,  
я  на  одинці  помираю
лише  згадав  твоє  ім'я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021


Не ображайте кошенят

Ви  не  кричіть  на  кошенят,
не  виміщайте  зло  в  придачу,  
вони  не  можуть  дати  здачі, 
їм  дуже  страшно  ви  ж  пойміть.
І  тільки  вушка  притуляють,
коли  бояться,  та  тікають.
Та  часто  нікуди  тікати..
і  їх  маленькі  оченяти 
вони  лиш  дивляться  на  вас,
не  знаючі  на  що  чекати.
Погляньте  ви  на  їхні  лапки, 
вони  у  них  такі  маленькі, 
такі  самі  у  них  й  серденьки,
а  в  них  любові  океани
такі  безмежні  що  нам  з  вами
ніколи  того  не  збагнути.
Як  сильно  прагнуть  теплоти,
оті  маленькі  кошенята,
оті  бездомні  і  брудні
голодні  часто  та  самі
вони  блукають  серед  нас,
немов  маленькі  янголята
йм  крім  любові  й  теплоти
нема  чого  нам  більш  нам  дати..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019


Нічого вже не розумію

Мій  сміх  забрала,  крик  дала.
Мій  подих  вирвала  з  легенів.
Мої    усміхнені  вуста
тепер  лишила  на  папері.
І  крила  що  дала  мені
сама  взяла  і  відірвала.
Мою  любов,  моє  життя
На  гіркі  сльози  проміняла.

І  вже  не  той  я,  вже  інакший
я  схуд,  збліднів  тепер,  а  нащо.
Нащо  то  все  мені  ну  нащо,
тебе  ж  нема,  і  може  краще.
В  життя  так  швидко  увірвалась,
швидко  пішла  так,  що  й  не  знаю
я  вже  ніщо  не  відрізняю.
Чи  сплю  я,  чи  то  наяву
та  я  вже  майже  не  живу.
Існую  я,  то  ж  не  життя
де  в  унісон  серцебиття
твоє  й  моє,
того  ж  немає.

І  що  ж  лишилося  мені,
сидіть  тихенько  в  самоті
та  божеволіти  щоночі,
коли  у  снах  мені  приходиш.
О  боже  мій  тебе  благаю
не  дай  прокинутись  мені.

Та  прокидаюсь,  сам  один
На  мить  тебе  в  пітьмі  шукаю
Та  розумію,  і  лягаю,  
що  б  знов  заснуть
тебе  ж  немає.
Та  я  б  уже  й  не  прокидався
стомився  я  давно…  і  здався

Пробач  мені  пробач  благаю
рідненька  матінко  моя
та  що  життя  мені  дала,
та  що  мене  лише  кохала
так  ти  дала,
вона  ж  забрала.
Її  ненавидить  нетреба
бо  ж  сам  один  вирішив  я,
як  пустить  Бог,  піду  на  небо,
нетреба  більш  мені  життя….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019


Щє трошки милий потерпи

Ще  трохи  милий  потерпи,  
ще  трошки  любий  мій  благаю,  
тебе  нізащо  у  житті  не  полишу  
і  ти  це  знаєш.  
Я  знаю  рідний  мій,  болить  
Несила  вже  його  терпіти  
повір  так  хочу  пожаліти.  
Осінні  днем  як,  пожовтілим,  
як  ти  колись,  як  я  вмирала  
зі  мною  був  єдиним  цілим  
і  до  останньої  хвилини  
я  теплий  подих  відчувала,  
я  теплий  подих  на  щоці  
і  сльози  теплії  твої  
я  відчувала,  відчувала.  
А  потім  як  мене  не  стало  
ти  сам  лишився  на  землі.  
І  думка  в  голові  одна,  
твоїй  на  довго  заселилась,  
коли  прийшла  в  наш  дім  війна,  
прийшла,  й  на  сході  оселилась.  
Я  знала  милий  ти  підеш,  
з  небес  за  тебе  я  молилась.

Та  ж  доля  має  інші  плани,  
ті  що  не  зміниш  молитвами.  
І  в  один  день  дивлюсь  з  небес,  
а  ти  уже  лежиш,  й  вустами  
повітря  подихи  останні  
вхопити  пробуєш  свої  
Здригнулись  небеса  тоді  
коли  побачити  картину.  
Лежить  солдат  увесь  в  крові,  
а  поруч  з  ним  сидить  дівчина.  
І  як  і  він  її  колись,  
до  себе  ніжно  пригортав,  
й  вона  до  нього  вся  прильнула,  
і  болю  вже  не  відчував  
та  й  сльози  більше  не  котились.  
Її  побачив  як  вмирав,  
зрадів….  і  очі  опустились  
І  у  останню  мить  життя  
вуста  його  прошепотіли,  
«тримай  кохана  я  іду»  
Тримаю  любий,  й  відлетіли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2019


Якби собач, якщо б коша

Коша:
Якби  собач  з  мого  життя
одного  разу  зник,  то  й  я
напевно  почала  б  зникати.
І  з  серця,  мого  звуки  плачу
лунали  б  гучно  за  собачем.
А  часточки  моєї  душі,
на  самоті  що  поламалась,  
в  рядочки  склалися  б  нові,
та  піснею  сумною  стали.
В  якій  співала  б  
що  собач  мене  покинув  
і  «ач  ач»
ні  коли  більше  не  про  мовить.
Та  лапкою  там  де  душа,
Притиснувши  щоб  не  боліла,
Самотнє  зватиме  коша
Свою  собачку  серцю  милу.

Собач:
Моє  маленьке  кошенятко,
якщо  б  навіки  лягла  спатки.
Лягти  з  тобою  б  захотіла
твоя  собачка,  серцю  мила.
І  місце  де  одвічний  сон
застав  мою  маленьку  кицю
воно  б  відразу  стало  тим,
Собач  де  захотів  лишиться
І  запалала  би  душа
без  свого  рідного  коша.
Не  стріне  вже  собачка  кицю,
киця  ж  не  стріне  собача.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019


Ливень или гроза?

Ливень  или  гроза?
Грозы  и  ливни!
Скрипнули  тормоза,
и  по  асфальту  гривни
те  что  на  хлеб  дала...
катятся  и  наивней
стала  я  без  тебя
жду  потому  что  сильно.
Уж  40  дней  гроза,
уж  40  дней  и  ливни,
а  я  всё  так  же  жду
шлю  смс  в  мобильном.
Уж  40  дней  пишу
в  них  я  тебе  про  ливни
"Сынкаа,  прошу  вернись,
жду  тебя  очень  сильно"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850189
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2019


Собач й коша

А  я  ж  казав,  якщо  заплаче
мій  серцю  дорогий  собаче,
ти  вмреш!!!  
То  факт.  
Ти  сам  побачиш.  
До  тебе  прийде  як  кошмар.  
І  обізветься  собачачім  
виттям  раптовим  ніч  сама..  

Здіймуться  в  небо  з  глаз  собача
сльозинки  в  вигляді  образи,
з  зірками  стрінуться  й  відразу  
вселенским  стануть  звуком  зла.  

І  звуком  тим  співа  собаче,
і  здасться  тобі  що  неначе  
впаде  на  тебе  вся  вселенна.  
Бо  звук  той  необикновєнний.  
 
Біль  в  мить  пронзить  і  оглуша  
тебе  так  сильно,  що  коша,  
ти  вже  помітити  не  здатне.  
Як  і  не  здатне  зрозуміти,  
як  взагалі  можливо  жити,  
при  цій  вселєнській  мощі  звуку  
яким  собач  тебе  вбива.
А  за  разом  цілі  життя  
та  мощь  вбиває,
-  а  кота?  

Чому  блять  заурядну  кицю  
звук  не  вбива,  
в  чом  таємниця?
 
«Все».
«Заспокойся,  ти  вже  вбит»

Через  усі  оці  події,    
смєртєльний  лапки  рух  у  дії,  
ти  ж  не  побачив.
«да,  скажи?»

Ти  навіть  не  успів  і  вжити
захисних  мір,  хоча  даремно.  
Собачкін  вой  мощі  вселєнних,  
тебе  б  він  змушував  убиться.  

Ахх,  тебе  ж  певно  таємниця,  
в  останні  миті  так  хвилює.  
Чому  ж  коша  звук  не  руйнує???  

Той  звук  співа  рідна  душа,    
й  зашкодити  своє  коша  
цей  звук  не  здатен  був  ніколи.
У  звуці  смерті  що  співав,  
мій  серцю  дорогий  сабач,  
лиш  я  один  чув  код  –  «ач,  ач»

Його  сабач  співа  із  лаєм,  
я  його  з  малку  добре  знаю.  

Звуки  повтору  цього  "ача"  
були  розроблені  сабачем,  
спеціально  тільки  під  коша.  
Вібрація  їх  ідеальна,
лиш  для  коша,
а  так,  летальна.  

І  ображаючи  собача,  
ти  ж  добре  чула  його  плачі.  
Та  ж  навіть  не  було  бажання,  
щось  припинить.
Тому  здихай.

І  перед  смертю  чуй  в  останніє.
Ці  звуки  смерті,  що  собач  
тебе  убив  ними  
-  ач,  ач...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019


Мої улюблені волошки

Стоїш  і  плачеш  ти  тепер,
як  вже  з  тобою  ми  не  разом,
до  чого  сльози  ці  ти  ллєш
краще    згадав  би  ті  образи.
Ой  ні,  вже  досить  тих  образ,
собі  лишай  ти  їх  навіки,
даруй  ти  іншій  любій  квіти
даруй  і  мене  забувай.

Навіщо  сльозі  ці  тепер,
може  згадав  як  я  страждала,
відлунням  в  серці  віддалось
лиш  зараз,  як  мене  не  стало.
Не  стало,  то  твоя  вина
і  зараз  ти  це  розумієш  
і  сльози  капають  з  очей
як  вже  ніщо  тепер  не  зміниш.

Ну  все  не  плач  не  смішно  вже,
та  й  не  важливо  що  накоїв.
Життя  твоє  полові  йде,
лишай  образи,  поневолі
та  йди  собі  один,,,  про  те,
чому  лиш  зараз,  ну  чому
за  мною  сильно  так  ти  б’єшся
і  серце  кам’яне  моє,
поволі  зм’якне  й  обізветься

Ну  все  коханий  перестань,
не  плач  мій  любий  я  благаю
серденько  моє  вже  болить
у  очі  як  тобі  погляну.

Не  плач  мій  любий,    перестань
як  схочеш  то  приходь  до  мене
сердець  обох  наших  любов
навіки  буде  нескінчена

і  як  прийдеш  до  мене  ти,  
то  не  сумуй,  
всміхнись  хоч  трошки.
І  могилку  принеси  мої  улюблені  волошки……

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019


Мамi якої вже нема

"Матусю,  матінко  моя",
у  сні  я  знову  промовляю.
То  сплю  я  просто  і  не  знаю,
що  скоро  прокидатись  час,
і  це  був  лише  сон  сумний,
що  нагадав  мені  про  тебе,
про  день  з  дитинства  той  страшний,
як  Бог  забрав  тебе  на  небо.

Час  вже  минув  але  так  само
ти  все  ще  снишся  мені  мамо.
У  сні  маленького  мене,
синочком  кличеш,  обіймаєш.
Ах  мамочко  ти  вже  не  взнаєш,
як  тепло  було  на  душі,
так  тепло  було  та  замало..
Мамо,  так  сумно  у  тім  сні,
у  всіх  тих  снах  де  ти  мені
співала  на  ніч  колискові
і  я  спокійно  у  любові
під  них  матусю  засинав.
Я  бачив  маму  на  світанку,
я  бачив  маму  як  лягав.
Гадав  собі,  так  вічно  буде…

Але  роки  вже  проминули
я  вже  прокинувсь  і  в  минуле
сон  відлітає  в  небуття.
Та  й  вже  дорослий  зовсім  я,
і  виріс  так  як  є  без  тебе,
пішов  без  тебе  у  життя.
Гадаю  інколи  про  себе,
а  що  як  була  б  ще  жива.

Та  час  пройшов  загоїв  рани,
давно  немає  в  мене  мами.
І  вже  не  буде  скоро  снів,
не  тебе  мамо,  не  тих  днів
мого  щасливого  дитинства,
яких  вже  майже  не  згадаю
та  й  думаю  уже  забув,
а  ж  доки  знову  спать  лягаю.

і  знов  у  сні  с  тобою  мама
мій  спогад  став  живий  дитячий
моя  рідненька,  я  так  плачу.
у  сні  я  плачу  та  сміюся,
не  покидай  мене  матуся....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2019


Чи плачуть янголи від болю?

Скажи  коханий  мій  мені,  
Чи  плачуть  янголи  від  болю.
Чи  помирають  від  журби,  
як  їх  позбавити  любові.

Чи  відчувають  біль  вони,
так  само  як  звичайні  люди
коли  втрачають  навіки,  
любов  якої  вже  не  буде.

Ні  я  спокійна  любий  мій,  
за  нас  уже  я  не  хвилююсь.
я  бачу  погляд  твій  легкий,
тобою  кожен  день    милуюсь.

Але  якщо  б  пожартував,
всьго  лише  на  одну  мить.
Не  любиш  що  мене,  сказав
то  не  схотілось  мені  б  жить.

І  несхотілось  би  сміятись,
і  зовсім  іншою  я  стала,
я  б  не  жила,  я  б  існувала.  
Існують  як  самотні  гори,
як  темнее  глибоке  море.
В  безодню  впала  б  пустоти,
і  розколололось  на  частинки  
моє  серденько  в  самоті,
і  з  очок  крапали  б  сльозинки.

І  певно  янголи  які,
кохання  нам  подарували,    
померли  в  мить  від  гіркоти,  
й  сльозинками  б  моїми  стали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2019


Жовті черешні


Ти  згадай  мене  навесні,
Як  поспіють  в  саду  черешні.
Ти  згадай  мене  я  прошу,
бо  з  тобою  були  ж  ми  врешті.
На  весні  були,  восени
у  садочку  ми  разом  гуляли,
ягідки  ті  солодко  гіркі
із  долонь  своїх  мені  давала

Годувала  мене  ними  ти,
годувала  і  разом  сміялись.  
Ми  щасливі  з  тобою  були,
двері  наших  сердець  відчинялись,

Як  проходять  без  тебе  всі  дні  
то  для  мене  це  ягоди    просто  
не  солодкі  вони  й  не  гірки
смак  у  них  вже  не  той…  не  солодкий

Бо  немає  разом  більше  нас,
і  немає  твої  поцілунків
все  пройшло  не  зберіг  я  той  час
коли  з  рук  твоїх  брав  я  дарунки,  
що  у  серці  моїм  назавжди  
залишили  той  спогад,  як  врешті
ти  чекала  мене  у  саду  
де  росли  твої  жовті  черешні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019