_NL_

Сторінки (1/39):  « 1»

Друг

Тендітним  блиском  грає  шкіра  молода,
Нехай  вона  холодна,  нехай  вже  посіріла.
Та  не  покинула  її  краса,
Хоча  життя  і  полишило.
Волосся  світле,  наче  льон,
Я  обережно  в  косу  заплету.
На  шию  надягну  кулон
Закляття,  у  котрому  ув'язню.
Воно  тобі  поверне  сили,
Вдихне  життя  в  вуста  німі.
Століттями  бродив  по  світу,
Шукаючи  рятунку  від  чуми,
Що  вже  давно  скувала  душу,
Котра  з  дитинства  серце  рве.
З  живих  нікого  не  звав  я  другом.
Серед  людей  не  бачив  я  себе.
В  науку,  в  магію  поринув  з  головою,
Подалі  від  буденності  в  книжки,
Та  все  ж  єство  людське  так  просто  не  обдуриш.
Від  нього  так  просто  не  втекти.
Магія  тоді  відкрила  рішення  мені.
Трактат  я  темний  відшукав.
Якщо  не  можу  бути  другом  для  живих,
Я  пошукаю  серед  тих,  чий  вогонь  життєвий  вгас.
І  ось  чому  тепер  ти  тут,
Дитя,  пізнайвше  поцілунок  смерті,
Я  круг  замкнув,  усе  готово.
Давай  повернемо  тебе  нарешті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Коли я помру, я буду готова

Коли  я  помру,  я  буду  готова
І  ніщо  не  втримає  мене.
Коли  боги  смерті  заведуть  танок  наді  мною.
Я  нарешті  позбудусь  меж.
Моє  тіло  вже  не  буде  прикуте,  
Я  позбудусь  свого  тягаря.
Спадуть  з  рук  моїх  пути
І  засяє  на  небі  моя  зоря.

Це  моя  душа,  вічність  пізнавши,
Стане  слугою  небесних  світил.
І  повні  груди  свободи  набравши,
Я  буду  співати  колискову  для  них.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2019


В моїх очах далекі зорі

В  моїх  очах  далекі  зорі,
Котрі  сплелися  у  стежки.
Мені  під  ноги  стелять  квіти,  
Ведуть  мене  крізь  всі  світи.

Нехай  слабкі  очі  вже  осліпли,
Їх  випалив  вогонь  планет.
До  правди  від  народження  закриті,
Мов  в’язні  власних  кліток  й  меж.

Я  буду  серце  віддавати,
Згораючи  в  світанках  кожен  день,
Щоб  сонне  сонце  розважати
У  грудях  ледь  жевріючим  вогнем.

І  під  крилом  прекрасним  ночі,
На  дахах  людських  осель.
Я  блюз  співатиму  з  котами.
Про  світ  таких  смішних  людей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2019


Я ангел з темними крилами.

Я  ангел  з  темними  крилами.
З  очима  повними  сліз.
Із  серцем  засохлим,  розірваним,
Розбита  від  падіння  униз.
Я  оселилась  серед  пустинного  згарища
Там,  де  сон  оповив  загублені  душі.
Я  стала  їхнім  товаришем,
Я  розділила  усі  їхні  муки.
Я  втікла  від  яскравого  сонця,
Від  життєдайної  прохолоди  вітрів.
Я  не  могла  вже  жити  на  волі,
Бачити  красу,  та  не  розуміти  її.

Я  народилась  такою  ж,  як  інші,
Я  росла  такою  ж,  як  і  усі.
Та,  коли  вони  до  сонця  летіли,
Я  в  свою  чергу  тонула  в  пітьмі.
І  настав  час  шлях  обирати,
Я  з  жахом  зрозуміла,  що  немаю  мети.
Я  не  хотіла  ставати  лихою,
Та  й  світло  було  не  до  вподоби  мені.
В  серці  моїм  злість  і  добро  рівні  частини  займали,
Між  ними  не  було  ніколи  війни,
Я  до  інших  жалість  й  любов  не  плекала,
Та  й  ніколи  вони  не  були  огидні  мені.
Я  жила  так,  як  бажала,
та  інші  чомусь  вважали,  що  я  роблю  помилки,
Вони  "правильно"  мене  жити  навчали,
Нав'язуючи  стандарти  чужі.

День  у  день  мені  повторювали,  
Що  думки  мої  не  такі
І  я  почала  себе  переконувати,
Що  все  ж  напевно  вони  були  праві.
Чим  більше  я  себе  змінити  хотіла,
Тим  більше  я  давила  власне  єство.
Я  намагалась  на  "нормальних"  бути  подібна,
А  в  кінці-кінців  зрозуміла  -    тепер  я  ніхто.
В  момент  той  з  мого  горла  німого
Вирвався  наповнений  відчаєм  сміх.
Він  лунав  навколо  світу  усього,
Він  щей  досі  ехом  лунає  в  мені.
Я  більше  не  буду  тою,
Ким  мене  хотів  бачити  світ.
Нажаль,  мені  вже  не  стати  собою,
Запал  мій  зникнути  встиг.
Саме  тому  домом  своїм  я  обрала
Згарище  під  краєм  землі,
Байдужість,  як  лід,  моє  серце  скувала
І  я  зрозуміла  -    мені  краще  жити  самій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2019


Я вже ніхто

Багряна  кров  омиє  руки
І  біль  в  зап'ястках  майже  зник.
Приємний  холод  огортає  тіло,
А  світ  навколишній  затих.
Я  мить  останню  доживаю,
Її  обрала  я  сама.
Нарешті  вже  я  не  страждаю,
Я  з  кола  вирватись  змогла.
І  полечу  над  світом  білим,
Полишу  все,  що  вниз  тягло,
Віддам  життя  за  свою  мрію,
Я  лиш  примара.  Я  вже  ніхто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019


Звільнись від того, що гнітить

Звільнись  від  того,  що  гнітить,
Життя  твоє  —  всього  лиш  мить.
Ти  пам’ятай,  що  навкруги
Усі  для  тебе  вороги.
Тому  забувши  про  печалі,  
Ступай  у  світ,  котрий  не  знали,
За  грань  крихку  під  сірим  небом  
Неси  в  словах  і  серці  лезо,
Нехай  воно,  мов  воїн  бравий,
Розітне  шиї  для  забави.
І  у  крові  своїх  ти  ворогів
Назавжди  знайдеш,  що  хотів.
Тоді  без  страху  і  без  болю,
У  домовині  виспишся  на  волі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2018


Є люди

Є  люди,  що  не  народжені  для  щастя,
В  них  на  долі  написаний  лиш  біль.
У  венах  в  них  тече  старе  прокляття,
Котре  життя  псуватиме  усім.
І  люди  ці  стають  отрутою  страшною
Для  всіх,  хто  ближче  підійде.
Хто  з  відкритою  і  доброю  душею
Їм  руку  допомоги  простягне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2018


Мені набридло все навколо

Мені  набридло  все  навколо,
Все  навкруг  мене  гнітить.
Наче  я  вже  втратила  свободу,
Наче  це  моя  остання  мить.
Кольори  усі  потухли,
Чи  це  просто  я  сліпа?
І  затихли  навіть  звуки,
В  грудях  утворилася  діра.
І  я  жити  вже  не  вмію,
Мій  вогонь  безслідно  зник.
Лицемірні  маски  замінили  мрію,
Але  справжня  котра  з  них?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018


Нарешті світанок

Нарешті  світанок  і  перше  проміння  лягає  на  шкіру,
Нарешті  морок  столітній  відійде  до  небуття.
Поле  бою  окроплене  кров’ю  героїв,
Перемога  нам  дісталась  занадто  тяжка.
Ми  відвоювали  нашу  свободу,
Здолали  потвор,  що  прийшли  із  пітьми,
Прийшов  час  покінчити  з  війною,
Адже  не  залишилось  вже  ворогів.
Самотня  фігура  посеред  безкрайнього  поля,
Котре  могилою  стало  для  людей  і  почвар.
Шкіра  омита  чорною  кров’ю,
Тіло  судомно  зводить  від  ран.
Невже  я  єдиний  пережити  спромігся?
Єдиний,  хто  повернувся  з  пітьми.
Невже  з  друзів  ніхто  не  лишився?
Загинув,  роздертий  очі  замкнув  навіки.
Ну  що  ж,  не  здіймуться  груди  героїв,
Сон  вічний  вам  очі  заткав.
Я  скажу:  «  Спіть  спокійно,  браття  по  зброї,
Лиш  завдяки  вам  світанок  настав.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2018


А можливо і немає змісту

А  можливо  і  немає  змісту
І  життя  лиш  мить  в  глибинах  океану?
І  нам  зовсім  не  потрібно  злитись,
Що  щасливий  день  все  не  настане.
Що  ми  не  можемо  знайти  дороги,
Що  цілі  наші  надто  вже  мілкі.
Навіщо  в  пошуках  збиваємо  ми  ноги,
Якщо  танцювати  можна  на  м’якій  траві?
Ми  все  одно  лиш  пил  зірок,
Що  розлетиться  лиш  повіє  вітер.
І  мокнучи  під  зливою  тяжких  думок,
Ми  так  безжально  забуваєм  просто  жити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018


Я бачу тебе

Я  бачу  тебе,  ангел  з  темними  крилами,
З  голосом,  що  розриває  серця.
Я  дивлюсь  у  очі  скривавлені
І  відлуння  знаходить  в  душі  пісня  твоя.

Серед  пітьми  вічноЇ,
Без  жодного  променю  світла,
Я  бачу  твоє  обличчя,
Кинджалом  у  серце  вривається  пісня.
Я  буду  танцювати  разом  з  іншими
На  крові,  що  від  горя  пролита,
Божевіллям  до  скону  скалічена
Чорне  нести  буду  світло.
І  сонце  більше  не  зійде
В  самотньому  світі  моєму.
Навколо  безслідно  все  зникне,
Окрім  пісні  твоєї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018


Ти не впізнаєш мене

Ти  не  впізнаєш  мене
Серед    мільйона  безликих  істот.
Ти  голос  мій  не  почуєш,
Зарившись  під  ковдру  турбот.
Ти  будеш  жити  у  світі
З  сірим  комфортом,  боячись  змін.
І  поглянути  мені  у  вічі,
В  тебе  не  вистачить  сил.
Ти  будеш  ховатись  у  реальність,
Прикрашену  вервечкою  мрій.
Та  сидячи  в  кріслі  перед  каміном,
Знай,  що  замки  не  перешкода    мені.
Ти  можеш  винайти  диво:
Філософський  камінь  чи  еліксир.
Радіти,  що  повернув  собі  сили,
Рік  чи  два…  Але  від  мене  тобі  не  втекти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2018


Я не самотня

«Я  не  самотня»,  -  
Ну  що  ж  продовжуй  переконувати  себе
І  можливо  одного  разу  ти  нарешті  повіриш  у  це.
Нарешті  припиниш  плакати  ночами
І  більше  не  будеш  залишати  на  зап’ястка  рани.
Можливо  ти  прокинешся  зранку  і  кольори  за  вікном  знову  почнеш  розрізняти,
Ти  лише  уяви,  колись  тобі  все  ж  вдасться  припинити  страждати.
Зникнуть  зі  сміху  награні  ноти,
Вогонь  життя  наповнить  байдужі,  холодні  очі.
Діра  у  грудях  нарешті  вже  заросте,
Ти  зможеш  кохати  як  інших,  так  і  себе.
Тоді  ти  зрозумієш,  що  страху  немає,
Ти  не  раба;  засохле  серце  знов  зацвітає.
Розлетяться  на  мільйони  частин  ланцюги  і  кайдани,
Замість  смоли  у  венах  кров  заграє  багряна.
Ти  вільною  станеш  від  усього,  що  зараз  гнітить,
Ненависть  не  захопить  твій  розум  вже  ні  на  мить.
Уяви,  ти  щаслива,  біля  тебе  друзі,  сім’я…
От  тільки…  Чи  вдасться  тобі  переконати  себе,  що  ти  не  одна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2018


На землю ніч спадає непомітно

На  землю  ніч  спадає  непомітно,
Зникає  сонце  на  краю  землі.
І  тишу  я  вдихну  спокійно  -  
У  темряві  приємніше  мені.

Бо  за  спиною  маю  крила,
Котрі  бояться  променів  ясних.
Вони  бояться  голосу  і  поспіху  людського,
Це  все  отрутою  стає  для  них.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2018


****

Шкода,  та  ти  такий  як  усі,
Як  сотні  і  тисячі  інших.
Кажеш,  ці  слова  не  мої?
Я  б  не  писала  такі  страшні  вірші?
Хоча..  Я  не  дивуюсь,  що  ти  не  зміг  зрозуміти  мене.
Ти  повівся  на  гарну  брехню.
Я  посмішкою  і  сміхом  годувала  тебе,
А  в  серці  ховала  пітьму.
Спершу  ти  мені  цікавим  здавався,
Та  зараз  ти  втратив  свою  новизну.
Адже  так  жахливо  ти  помилявся,
Вважаючи  доброю  душу  мою.
Я  ж  шукаю  єдину  людину,
Котра  зуміє  розпізнати  зло  у  мені,
Котра  маску  з  лиця  мого  зніме
І  спалить  на  жертовнім  вогні.
То  ж  пробач,  мій  дух  від  тебе  навіки  закритий,
Ти  втратив  барви  і  став  як  усі.
Посмішка,  це  все,  що  я  буду  тобі  дарити,
Думки  мої  ж  не  пізнати  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2018


Найвірнішому другу

Смерть  огорнула  тебе  теплими  крилами,
Повела  за  собою  у  край  вічного  сну,
Руками  своїми  ніжними
Забрала  душу  твою.
Загасила  безжально  вогонь  у  карих  очах,
Відібрала    подих  з  грудей.
Як  так  безжально  вона  могла,
Розірвати  на  частини  мене?
Я  би  душу  свою  віддала,
Серце  б  з-під  ребер  дістала,
Як  би  був  наймізерніший  шанс,
Як  би  смерть  плоди  свії  віддавала.
Та  нажаль,  лише  сльзи  течуть,
Крик  розриває  груди.
Спи  спокійно,  найвірніший  мій  друг.
Спи  і  чекай  -    поруч  скоро  я  буду.      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018


Ти ж за мене помреш?

Ти  ж  за  мене  помреш?
Подаруєш  мені  своє  життя?
У  долоні  подих  останній  вкладеш,
Щоб  я  свою  мрію  завершити  могла?

Ти  станеш  моїм  мечем,  
Котрий  шлях  прорубує  в  майбутнє?
Ти  мене  до  небес  піднесеш,
Не  помітивши  на  руках  своїх  пути?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018


Що сталось питаєш? Все просто чудово.

Що  сталось  питаєш?  Все  просто  чудово.
Що?  Чому  очі  в  сльозах  і  голос  тремтить?
Не  вигадуй,  нічого  такого,
Не  хвилюйся,  в  мене  дійсно  ніщо  не  болить.
Ні,  я  просто  так  зап'ястки  ховаю,
Ну  звісно  це  не  кров  на  руках.
І  лезо  зовсім  тут  ні  до  чого,
Ну  і  що,  що  я  зовсім  бліда?
Не  вигадуй  всіляких  дурниць,
Цей  вечір  один  із  мільйона.
Ти  краще  додому  скоріш  повернись,
А  я?..  Я  теж  скоро  відправлюсь  додому.
Так,  так  бувай,  побачимось  завтра,
Я  ж  обіцяла,  що  обов'язково  прийду.
І  ми  будемо  сміятись,  як  завжди,
Але  ти  не  чекай,  якщо  трохи  я  запізнюсь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2018


Ти сама поклала себе в домовину

Ти  сама  поклала  себе  в  домовину,
Сама  ж  закопала  її.
І  тепер  до  всіх  так  невинно,
Безсило  волаєш:"  Допоможіть,
Врятуйте  мене  від  безодні,
Врятуйте  від  жалю  і  сліз."
А  сама  зариваєшся  глибше,
Обираючи  сама  собі  біль.
То  ж  не  прикидайся  безневинним  ягнятком,
Не  думай,  що  усі  настільки  сліпі.
Ти  мазохіст,  котрий  насолоджується  болем
І  не  потрібне  спасіння  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2018


Запалені чорні свічки

Запалені  чорні  свічки,
Завершена  на  підлозі  вже  пентограма.
Дитина  років  шести
Закляття  страшне  промовляє.

Шкіра  ніжна,
Русяве  волосся  обрамлює  очі  блакитні,
Котрі  наче  у  звіра,
Палають  болем  і  гнівом  нестримним.

Вона  не  боїться,
Ні  краплини  страху  у  дитячих  очах,
Ненависть  у  серці  б'ється,
Кров  в  оплату  вже  віддана.

Вона  чекає,  коли  демон  прийде,
Вже  готове  її  бажання:
Віддасть  йому  серце  своє,
Щоб  ворогам  принести  страждання.

За  те,  що  відібрали  дорогих  їй  людей,
Спалили  рідну  домівку,
Вона  нашле  прокляття  старе,
Котре  зберігали  в  родині  від  віку.

Бо  не  піде  смертю  своєю  зі  світу,
Хто  від  гордині  чи  незнання,
Заподіяв  шкоди  родині,
В  чиїх  жилах  сила  некромантів  спала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2018


Тобі я заспіваю колискову

Тобі  я  заспіваю  колискову,  друже  мій,
Нехай  вона  тебе  навіки  заколише,
Нехай  мій  тихий,  боязливий  спів
Тебе  й  на  тім  світі  не  полише.
Як  павутиння,  ніжні  звуки
Вплітатись    будуть  у  вітри.
Вони  не  дадуть  тобі  забути
Любов,  котрою  дихав  ти.
Ти  пам'ятай  -  там  на  самім  краю,
Де  немає  межі  між  небом  і  землею,
Я  голу  душу  у  долонях  принесу,
Щоб  вже  навік  з'єднатися  з  твоєю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2017


Останній день кари моєї

Сьогодні  останній  день  кари  моєї,
На  котру  сам  себе  я  обік.
Мої  очі  знову  побачать  зорі,
Сонце  торкнеться  моїх  зіниць.
Маска  впаде  і  погляд  знову  свободу  відчує,
За  усі  заплатив  я  гріхи,
Сто  років  минуло  з  моменту  страшного,
Як  прокляті  стали  очі  мої.
За  їхнє  безсилля  й  байдужість,
Я  замкнув  їх  в  кайдани  пітьми.
Це  те,  що  вони  заслужили,
Вони  мали  сплатити  гріхи.
Впала  маска,  що  очі  ховала
І  я  врешті  зможу  побачити  світ.
Вирвався  сміх  повний  відчаю  й  болю:
"  Отже  не  маска  ховала  -  я  просто  осліп."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2017


Ніжний вогник

Переді  мною  ніжний  вогник,
Такий  тендітний,  мов  сама  душа.
Такий    маленький,    але  сильний  воїн.
Солдат  останній  мого  захисту  від  зла.
Єдине  світло  в  цій  сумній  кімнаті,
Що  повністю  поринула  в  пітьму.
Та  я  тут  не  сама,  безликі  постаті  завжди  на  варті,
Чекають  доки  я  у  цій  пітьмі  втону.
Вони  дрімають  по  кутках
Такі  спокійні  й  бездиханні,
Вони  ті  демони  в  жахливих  снах.
Вони  думки,  що  душу  ранять.
Нехай  вони  в  цю  мить  закуть
В  тонкі  кайдани,  доброї  душі,
Та  все  ж  їх  погляди  прикуті,
Вони  не  дадуть  мені  втекти.
Вони  чекають,  доки  згасне  світло,
А  з  ним  все  добре,  що  було  в  мені.
Вже  напоготові  їхні  ікла,
Довгі  руки  готові  до  різні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2017


Диявол також плаче

Диявол  також  плаче,  
Диявол  також  сльози  ллє.
Коли  ніхто  не  бачить,
Коли  ніхто  не  чує.
Та  казка  споконвіку,
Що  нам  передалась,
Про  темного  владику,
Того,що  пекла  князь.
Страшні  події  відкриває,
Ту  темряву  в  душі;
Та  все  ж  ніхто  не  знає  –  
Не  стриматись  сльозі.
Є  почуття,  що  можуть
Дістатись  аж  душі  глибин,
Тоді  слова  не  допоможуть,
Ти  з  ними  сам  один.
Нехай  ті  сльози  –  кров,
Та  це  вже  не  важливо.
Важливо  –  сили  ти  в  собі  знайшов,
Отож  душа  ще  ціла.
Не  бійся,  плакати  –  не  гріх,
В  тобі  багато  болю,
 Стримати  його  б  ніхто  не  зміг,
Оплач  нещасну  долю.
Ти  сорому  не  бійся,
Сказати  щось  ніхто  не  в  праві,
Слізьми  досхочу  ти  залийся,
Нехай  течуть  криваві.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2017


Давай зустрінемося там над прірвою

Давай  зустрінемося  там  над  прірвою,  
Над  глибокою  та  бездонною.
Давай  я  буду  першою,
Я  з  радістю  в  тобі  втону.
Давай  ми  зустрінемося  там  на  краю,
Де  кінчається  світ  і  починається  марево.
Я  готова  віддати  любов  свою.
Нехай  стану  примарою,
Нехай  лиш  привидом,
Лиш  болем  у  сірих  очах.
Нехай  я  стану  відчаєм,
Спогадом  забутим  в  віках.
Я  готова  чекати
Тут  на  тонкім  краю.
І  я  не  буду  боятись,  що  одного  разу  впаду.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2017


Драматичний фінал

Що  може  бути  краще  від  драматичного  фіналу?
Коли  головний  герой  з  вірою  в  очах  вмирає?
Коли  справжнє  кохання  не  змогло  перегороди  подолати
Коли  все  ж  злу  вдалося  гору  взяти,
Що  глибший  шрам  на  серці  залишає,
Вогонь  кохання  чи  те  як  він  догорає?
Що  сильніше  нашу  пам'ять  займає,
Коли  ми  щасливі  чи  коли  нас  відчай  зжирає?
Щасливі  моменти  нашого  життя
Промайнуть  повз  нас  в  небуття,
А  сльози  горя  пропалені  сліди  залишать  на  щоках
І  в  майбутньому  нагадають  про  себе  не  раз
А  реальне  лиш  те  на  нашій  землі,
Що  яскравіший  слід  залишить  по  собі
Саме  тому  щастя-мить  всього  лиш  ілюзія  твоя,
Страждання  й  біль  ось  справжні  почуття


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017


Сталеві квіти

Я  подарую  тобі  квіти  сталеві,
Котрі  проштрикнуть  серце  навскрізь.
І  тобі  не  доведеться  більше  молитись
За  тих,  хто  покинув  наш  світ.

За  тих,  хто  в  серці  твоєму  жив,
Хто  радість  і  сміх  дарував.
Кого  ти  так  щиро  любив,
Але  так  і  не  врятував.

Нехай  ці  квіти  металеві
Ростуть  у  серці,  проростають  вглиб.
Нехай  сталевий  холод  гріє,
Діру,  що  залишилась  у  душі.

Хто  знає,  що  там  буде  потім,
Коли  і  ти  підеш  за  край.
Про  зустріч  думка  серце  гріє,
А  можливо  там  лиш  темрява  пуста

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017


Самоцвіти

На  площі  під  ногами  нотовпу  гучного,
Дитя  сиділо,  не  помічене  ніким,
Ніхто  не  знаю,  хто  залишив  його  о  тут  самого,
На  нього  навіть  погляд  ніхто  не  перевів.
Та  й  хлопчику  було  до  інших  все  одно.
Він  грався  камінцями  дорогими.
Жбурляв  у  гору,  то  кидав  у  багно
З  наївністю  належною  дитині.
Горіли  в  рученятах  прекрасні  самоцвіти,
Весело  сковзали  промені  по  них,
Та  з  натовпу  ніхто  і  не  помітив,
Всю  цінність  камінців  малих.
Рубін,  неначе  кров,  багряний,
Прозорий  діамант,  немов  сама  душа.
Смарагд  як  жадібність  байдужа,
Топаз  як  ангельська  сльоза.
За  обрій  сонце  закотилось,
Упала  ніч  і  площа  стала  геть  пуста.
І  лиш  в  пилу  лишились
Прекрасні  самоцвіти  наївно  кинуті  дитям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2017


Танцюй

Танцюй...  танцюй  на  згарищі  розбитих  мрій,
Прекрасне  божество  руїни.
Вдихай  чудесний  аромат,
Дивись,  як  мрія  гине.

Відкинь  думки  зрадливі,  
Забуться  у  танку,  
Купайся  в  безнадії,
Блукай  в  її  диму.

Ти  залишився  сам,
Тріумфом  захмелілий,
Тепер  ніхто  у  всіх  світах
Твій  спокій  стривожити  не  сміє...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017


Якщо вважаєш ангелом

Якщо  вважаєш    ангелом,  намалюй  мене  з  темними  крилами
Якщо  вважаєш  демоном,  подаруй  очі,  мов  небесна  блакить
Насолоджуйся  танцюючою  примарою
Вслухайся  в  пісню,  що  в  повітрі  бринить.
Слідкуй  за  моїми  босими  стопами,
Вони  з  квітів  залишуть  тропу.
Йди  по  охоловшому  попелу,  
Серед  згарища  мрій  тебе  я  знайду.
Я  стану  твоєю  таємницею,  
Схованою  поміж  мільйона  зірок.
Такою  собі  незримою  птицею,
Котра  зробить  так,  аби  світ  змовк.
Щоб  душі  твоїй  турботи  не  заважали,
Щоб  ніхто  тебе  не  відволік.
Щоб  не  знав  ти  ні  болю,  ні  жалю,
Щоб  найкращий  шедевр  створити  ти  зміг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2017


Пам’ятаєш, наші літні вечори?

Пам’ятаєш,  наші  теплі,  літні  вечори?
Подаруй  один  мені.
Щоб,  від  холодних  осінніх  дощів,
Було  куди  сховатись  мені.
Щоб,  коли  сіра  буденність  захопить  моє  життя,
Я  до  багряного  заходу  сонця  втекла.
Щоб,  коли  руки  від  морозу  звело,
Я  відчула  твоїх  долонь  тепло.
Обіцяю,  що  з  ніжністю  буду  я  берегти
Літні  наші  вечори.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2017


Лялька

Я  лялька,  а  ляльки  не  відчувають  болю.
Ти  можеш  не  боятися  і  грати  зі  мною.
Рви,  кидай,  забувай  під  дощем,
Дай  погризти  собаці,  я  знесу  все.
Відірви  руки,  спали  волосся  густе,
Переїдь  велосипедом,  закинь  в  пральну  машину  мене.
Не  хвилюйся,  я  зовсім  не  буду  страждати.
Я  не  маю  серця,  цього  почуття  мені  не  пізнати.
Я  зашию  рани,  вставлю  очі  нові
І  знову  радість  буду  дарувати  тобі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2017


сказки не бывают вечны

Увы,  но  сказки  не  бывают  вечны,
Им  всем  придет  конец  когда-нибудь.
И  в  этот  миг  ты  проклянешь  себя,  что  так  беспечно,
Себе  позволил  в  них  тонуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756390
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.10.2017


Прощавай

Прощавай,  тепер  вже  назавжди,
Пробач,  я  йду  без  вороття.
Я  йду  туди,  де  мене  не  знайти,
Там,  де  лежить  прекрасна  вічності  земля.
Там,  де  блакить  небесна  зовсім  поряд,
Хоч  уночі  збирай  зірки.
Де  мені  вже  не  нашкодять,
Де  спокій  буде  навіки.
Я  там  у  безтурботності  дитячій
Із  вітром  буду  грати  залюбки,
На  жаль,  ти  в  тому  світі  будеш  зайвий,
Тому  без  слів  мене  туди  ти  відпусти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017


Я - цілий світ

Я  –  цілий  світ,  проте  він  до  болю  пустий,
І  мені  суджено  в  ньому  жити  самій.
Безкрая  пустеля  під  моїми  ногами,
Жорстоке  сонце  на  шкірі  випалює  шрами.
Пісок  обпікає  незахищені  стопи,
Навколо  ні  краплини  води,  навіть  висохли  сльози.
Я  можу  кричати,  та  змісту  немає,
Ніхто  не  почує:  пустеля  найменший  звук  поглинає.
І  куди  не  підеш,  пейзаж  не  змінює  риси,
Мій  світ  пустельний  ніяк  не  змінити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2017


Її душа широка

Її  душа    широка,  незбагненна
Як  безкрайнє  літнє  поле.
Як  холодний  вітер  із  далека,
Що  несе  красу  на  собі.
А  думки  її  нестримні,
Як  ріка  з  гірських  вершин,  
Що  несе  потік  невпинно,
Їх  ніхто  не  зміг  зловить.
Очі  сяють  невідомим,
Вічним  зоряним  вогнем,
Їх  згасити  не  під  силу
Пилу  днів  і  холоду  людей.
На  волоссі  сонце  грає,
Мов  на  зелені  гаїв.
В  клітці  серце  жадібно  співає,
Голосом  невидимих  птахів.
Іди  за  нею,  забуваючи  про  страх,
Відкинь  людське  життя.
Вона  відьомським  чаром  оповиє
І  ти  пізнаєш  забуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2017


З завзяттям

Ми  весело,  з  завзяттям  
На  розстріл  ідемо.
Готове  нам  розп'яття,
Занесений  клинок.

Сьогодні  вмерти  маємо,
Піти  у  забуття.
Наш  час  прийшов  -  ми  знаємо,
Пізнати  смак  кінця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2017


Давным, давно…

Давным,  давно,  не  помню  и  когда,
Солнце  наше  ясное  поглотила  тьма.
И  наш  мир  огромный  погрузился  в  мрак,
И  сковал  безжалостно  сердце  людям  страх.
Ну  а  тьма  игриво  всем  им  знать  дала,
Для  возврата  солнца  жертва  ей  нужна.

И  вот  на  площадь  выбежал  народ,
Свое  решение  король  изречет.
Приказали  выбрать  в  жертву  лишь  того,
Чие  биенье  сердца  людям  не  нужно.
Выбрали  мальчонку  без  семьи,  без  глаз
Пусть  этот  калека  жизнь  отдаст  за  нас.

И  вот,  костер  готов  сожрать  его,
Мальчик  громко  плачет.  Людям  все  ровно.
Но  тут  тьма  шепнула:  "Слезы  ни  к  чему,
Пламя  не  укусит,  ведь  огонь  мой  друг.
Ты  ступай  без  страха,  будешь  невредим,
Станешь  моим  сыном,  дитём  кромешной  тьмы."

Взлетел  огонь  прямо  к  небесам,
Ликует  весь  народ  -  жертва  принята,
Тьма  будет  довольна,  солнце  нам  вернет,
Вновь  наступит  утро,  мир  будет  спасен.
Но  вот  нету  солнца,  только  страшный  смех,
Тьма,  держа  ребенка,  молвила  ответ:

"Внемли  же  мне,  безжалостный  народ,
Будет  проклят  мною  весь  ваш  страшный  род.
Вы  душу  младую  в  жертву  принесли,
Ведь  всего  важнее  вам  себя  спасти.
Жертву  принимаю,  мальчик  будет  мой,
Станет  моим  сыном,  смерть  вам  принесет."

Вернулось  солнце  на  небесный  свод,
Только  это  радость  людям  не  несет,
Ведь  по  миру  ходит  страшный  нефелим,
Что  рожден  из  пепла  и  из  чрева  тьмы.
Все,  кого  встречает  на  своем  пути,
Шанса  не  имеют  от  него  уйти.

         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754069
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.10.2017


Все нормально, це буденність…

Все  нормально,  це  буденність...
Адже  зради  -  повсякденність,
Зрозуміла,  ти  відчула,
Не  кажи,  що  ти  забула.
Ти  прекрасно  пам'ятаєш,
Ось  чому  ти  так  страждаєш,
Ось  чому  на  серці  рана,
Ось  чому  німою  стала.
Закарбуй  в  своїй  душі  -  
Жити  краще  все  ж  самій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2017