| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Дивуються усі жінки,
які дивакуваті чоловіки:
"Коли їм відмовляють,
то сильно вони нас кохають.
Зірку готові з неба дістати,
романс під вікном заспівати.
Лиш би "да" відповіла,
і не була така зла.
А як тільки жінка покохає,
по-справжньому, що аж літає.
Старається гарно виглядати,
щось смачненьке зготувати,
побалувати коханого чоловіка.
Думає : "Так буде до кінця віку".
Але дивакуваті створіння ці чоловіки,
як тільки усвідомлюють,що їх кохають жінки,
одразу німб виростає над головою,
думають,що кохана завжди буде свою.
Тут же дозволяють собі "загуляти",
з "дешевими" дівчатками відпочивати.
І романтика кудись зникає.
"Навіщо старатись? Всеодно кохає".
Задумуються усі жінки:
"Які дивакуваті чоловіки."
Хочу побажати Вам, чоловікам,
особливо симпатичним "мудакам" :
"Любуйтеся своєю красою,
чоловічою величчю неземною,
але за часом пильно слідкуйте,
не втратити найдорожче пильнуйте,
бо як завжди, щоб Ви хотіли знати,
занадто пізно Ви нас хочете вертати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2018
Не судилось нам у парі бути,
не судилось разом по шляху іти.
Все життя намагатимусь забути.
У моєму серці завжди - ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2018
Я уже зовсім інша,
не така вже "дурочка",
не та, що раніше,
і гарненька у мене фігурочка.
Тепер уже знаю,
що вірити можна лише Богу,
Я уже в небі не літаю,
а ступила на тверду дорогу.
Я спустилася на землю,
цього прекрасного життя.
Хоч і багато надивилася,
але віру у майбуття.
не знаю чому, я мрію,
мрію про усе...
Хоча чудово розумію:
"З такими кроками далеко занесе".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018
Я к тебе пишу,
как Татьяна Ларина писала,
ни о чем тебя я не прошу,
лишь хочу, чтоб совесть чистой стала.
Не могу тебе я не сказать,
так терпела много лет,
Жила, лишь только мыслью знать,
что кто-то передаст от тебя привет.
Все эти годы и минуты,
лишь только в мыслях я жила,
мне все казалось, что как будто,
возьмешься ты, тебя ждала.
Но теперь все стало ясно,
в голове моей - просветленье:
"Тебе и без меня прикрасно".
Желаю я любви тебе и благословений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2018
В сірім небі, серед літа,
журавка голосно курличе.
Облітала вже пів світа,
синочка свого кличе й кличе...
Забрали його в солдати,
Україну на кордоні захищати.
Синочок був чесним і надійним,
адже так виховувала мати.
Став тепер він вже покійним,
навіки ліг спочивати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774070
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.01.2018
Віє прохолодою осінній вітер,
Кружляє листя в розмаїтті барв.
Золотиста осінь з своїх листочків-літер,
Пригадала як ти колись мене кохав.
Йду, милую своє око,
Тривожить душу ностальгія,
І раптом, зовсім ненароком,
Сталась зустрічна подія.
Ти і я, серед осінньої краси,
Без жодних слів, одне лиш здивування.
У серці вогник ніхто не погасив,
В обох в очах - кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Перше кохання-це подих душі.
Згадка про нього ніколи не згасне,
Бо променисте, чудове й прекрасне.
Це пташечка в небі і спів солов'я
Про все це співала душа моя.
Це погляд очей і серця биття
Все це - природа, і все це - життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Теплий і сонячний день,
тої лютої зими.
І раптом, минуле "дзень" :
"Ти ще не забула мої обійми?"
І знову твій погляд,
І знову серце крається,
Я уже змінила світогляд,
а воно не кається.
Твої блакитні очі,
що крізь людей мене шукають,
І наші недоспані ночі,
які між зірками блукають.
Наші з тобою обійми,
твої залицяння...
В цьому світі одні ми,
які пізнали гіркоту кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Важко у світі кохати,
віддати серце комусь у руки,
почуття не можна контролювати,
особливо у дні розлуки ...
І як би ти не старався
взяти усе під контроль,
якщо ти вже закохався,
неможливо вгадати пароль.
І скільки книг би не прочитали ,
скільки спроб не робили ,
якщо вже ми покохали,
серце своє загубили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Він - красунчик завзятий,
Любить дівчат та погуляти,
Любить поганяти на своїй машині,
Популярність кругом у нього нині.
Вона – простенька дівчина,
Ніде і ніким не замічена,
Любить книги читати
та за зірками спостерігати.
Вона мріє побачити диво,
Щось незвичайне та красиве.
Одного разу на виставі,
де вони обоє грали,
Він побачив її,вона так красиво співала…
Поглядом своїм провів -
Одразу ж поцілувати захтів.
Можливо, хлопчик закохався? -
Та ні, напевно, обізнався,
Негоже Ловеласові такому,
Віддати своє серце людові простом.
А вона просто була собою,
Такою як є, простою.
Він часто думав про неї, поважав,
Хоча завжди її невдахою вважав.
Одного ранку її віднайшов,
Першим привітався, підійшов.
О, яка честь,- вона відповіла.
- Мені потрібно, щоб ти допомогла,
Сказав він їй і подивлявся…
-Добре, але за умови, щоб не закохався.
А він принизливо : «Це буде не важко»
І подививсь на неї як на якусь «бродяжку».
Вона йому старанно допомагала,
А через деякий час, відчула, що покохала.
Йому ця дружба теж почала подобатись,
Але дружити з нею на людях став соромитись.
Сором’язлива дівчина відчула це
І просто плюнула йому в лице.
Вона обернулась і пішла від нього,
Від нього, неординарного такого.
Але хлопчина почав нервувати,
Що не може перенести її втрати.
І нарешті, перед усіма зізнався,
Що в цю сіреньку дівчинку він закохався.
Підійшов до неї, взяв за руку:
«Я не витримаю з тобою розлуку,
Не йди від мене, благаю,
Я не можу більше, тебе я кохаю.»
Відповіти на таке, дівчина була не в силах,
Лиш тихенько шепнула : «Я ж тебе просила».
Навіщо їм, молодим, це стражданння,
Вони обоє не в змозі відмовитись від кохання.
Вони обоє були такі не вловимі,
Обоє закохані, обоє щасливі.
Він виконував усі її бажання,
Усі їм заздрили : «О це кохання!».
Занадто добре все було,
До них і горе прибрело.
При черговій зустрічі дівчина йому сказала:
«Я хвора на рак, уже два роки знала.
Це уже нічим не можна лічити,
Залишаються лічені дні мені жити.
З хворобою уже змирилась давно,
Але з’явився ти, мені не все одно.
Вантажом для тебе не хочу бути... ».
- Ей, ти що говориш, я тебе не зможу забути.
Я ніколи не покину тебе,
Все буде добре, чуєш, буде!
Дівчина від щастя упала,
Приїхала швидка, забрала.
І від лікарняної палати ,
Його не можна відігнати.
Сидить, біднесенький хлопчина,
О, Боже, за що ж, вона хороша людина…
Коли дівчину відпустили додому,
він був з нею, поборовши втому.
Усі ці дні, що й говорити,
Намагався щасливою її зробити.
Себе,що не помітив раніше її, карав:
«Негідний я її, якби ж я знав…».
Коли вони обоє насолоджувались чистим небом,
Він сказав їй: «Виходь за мене.
Ти обіцяла мені, не можеш «відказатись» ,
Я хочу в тій церкві, про яку ти говорила, обвінчатись».
Здійснилась її мрія, вони обвінчались,
Любити до смерті один одному клялись.
Після їхнього такого свята,
Вона прожила ще небагато.
Разом вони літо провели чудове,
Люди ще не бачили стільки любові.
А через три місяці пішла вона,
До Бога, з твердою вірою, одна.
А у нього на душі лиш страждання,
Адже втратив своє він кохання.
Уже з роками,
Трішки прийшов він до тями…
Згадував її, бідненький, кожен день,
Як вони гуляли,як вона співала пісень.
За всі прожиті роки, так і не одружився,
Лиш за одне, кожен день він журився,
Що вона так і не побачила диво,
Щось незвичайне і красиве.
Хлопчина жив і не знав,
Що тим дивом він для неї став.
На все є Божа воля,
Не він слова такі сказав,
Розлучила його доля,
З тою, кого він так кохав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751845
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 23.09.2017
Много лет уже прошло,
много изменилось
Совершилось даже то,
что и в снах не снилось.
Смог ты разлюбить...
Мне очень сильно больно.
Как можно все забыть?
С меня уже довольно.
Мое сердце теперь закрыто
на очень надежный замок.
То, что было,не может быть забыто.
Другую полюбить ты смог...
Смотришь на нее влюбленным взглядом
И счастливы вы вместе.
Я искринне за тебя рада,
В надежде,что она достойна невеста.
Ты один такой на свете,
твоей жене очень повезло,
За свои слова я в ответе,
Хоть и больно немного было.
Осколки мечты моей разбитой,
мелкими кусочками рассыпались повсюду.
Очень больно быть забитой,
Любить кого-то врят ли уже буду.
Не мой ты уже давно
Холодный ветер сердце греет.
История,как в нимом кино,
любить тебя другая смеет.
За меня не волнуйся ты,
проживу я как не-будь.
К чему мои мечты?!
Главное,ты счастливым будь!
Все уже пора прощаний,
зачем мучать друг друга?
Конец все обещаньям,
на сердце злая вьюга.
Женат теперь ты на другой:
Красивой,милой,нежной...́́
Будь счастлив,дорогой,
и не возвращайся к прежней!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751766
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2017
Теплий і сонячний день
і природа навколо радіє,
пташки співають пісень,
сумувати ніхто не сміє.
Я стою на березі Бугу,
дивлюсь,як вода дзюрчить.
Із серця відпускаю я тугу,
хай вона із водою біжить.
Досить вже наївною бути,
і вірити усім.
Повір, тебе я зможу забути
І закрию свій душевний дім.
Хай туди ніхто не входить,
не тривожить мою душу,
хай зла там не породить,
з яким я боротись мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Мати
Мороз. Мете метелиця...
Шлях в сугробах на чужину стелиться.
У них брохкається старенька мати,
свого сина єдиного в дорогу проважати.
Син їде у місто, навчатись.
"Не треба йому у селі залишатись"-
мовила сусідці захекана мати.
Надіюсь, вистачить моєї зарплати
вивчити мого синочка...
Протягнемо якось...А там підростає ще й дочка...
-Їдь мій лебедику коханий,
не забувай телефонувати до мами.
Розуму набирайся, людей шануй,
Часу дарма не марнуй!
Поїхав у місто син,
Навчається з усіх сил.
У майбутньому буде офіцером.
"Це вам не в селі, простим комбайнером"-
Вихвалявся перед товаришами
Й забув, що поступив за кошти мами.
Пізніше про друзів забув взагалі
Забув,що виріс він у селі.
Найшов собі нових він компаньйонів -
У місті, самих крутих на районі.
Мати кошти шле йому все,
а він алкоголю піде набере.
Тратить гроші матері, не шкодує
Незнає, як матір його тяжко працює.
Навчання теж він далеко закинув
На пари не ходить, п’є, гуляє безупину.
А мати у дома хліба немає,
в усьому собі відмовляє.
Зарплату отримає, віддасть сину,
Дуже хвилюється за свою дитину:
Щоб професію собі здобув,
гірший за інших не був.
Приїхала якось до сина мати...
А він не хоче її знати.
"Хто ця жінка?"-Він кричав.
-Сину, це ж я- твоя мати. Що не впізнав?
-Ти не моя мати, ви помилились, напевне.
Моя мати не працює на фермі.
-Ти мене соромишся? Мене,матір твою?
Син просто мовчав,опустив вниз голову свою.
Мати гірко заплакала, заголосила:
"Сину,що з тобою? Тебе ж я просила".
Мати обернулась і пішла...
-"забув мене, і я забуду,що матір"ю твоєю була"...
Живе мати у селі, працює
дочку ростить й засином горює.
Але грошей сину не шле
Хай сам працювати йде.
Сину без матері важко стало:
працює вдень і в ранок.
Береже тепер кожну копійочку,
Не гуляє, не сидить без діла,ані хвилиночку.
Працю матері він зрозумів.
Але пробачення просити ще не зумів.
За розум узявся,
відновився в університеті,
де раніше навчався.
Зрозумів,що треба освіту здобути,
Щоб кимось у житті та бути.
Після цього приїхав він у село.
У те,де все дитинство його пройшло.
Переступив поріг рідної хати
І бачить, стоїть в сльозах його мати.
Підбіг до неї, не сказавши ні слова.
"Пробач мене, мамо,"- прорізалась мова.
Ну що ти, синочку, промовила мати.
Як я можу зло на тебе тримати?!
Ти ж мій рідненький,
Синочок миленький.
Я хочу, що би кожен зрозумів,
Любити треба своїх матерів!!!!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751763
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 22.09.2017