Шевчук Ігор Степанович

Сторінки (18/1726):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Псалом 154. Із серця серцю

                           Співбезначальному  Слову
                           Безначального  Отця
                           в  трепетанні  і  з  любов’ю  присвячується



Із  серця  серцю
лиш  Вогонь  Небесний
                                         запевняти…
струснися  —  глянь  у  серце!!
чи  є  в  тобі  Огонь  і  Божа  Мати?

гад  світового  духу
                         так  й  повзе  щоб  наповзати
нема  на  землі  логіки  —
якщо  гнилі  до  неї  предикати
реальний  гад  від  тління  —  поки  буде
                                                                                         проповзати
вся  гадина  тліннь  —  пожадлива
глянь
Огонь  у  серці
(в  тебе)  —  серцю…
чи  маєш  для  ума  ти…
і  світ  загув…
а  ти  це  чув?


що  в  слово  —  Я  —  Вогонь  вдягнув!..
це  Я  казав
це  Я  Землі  й  тобі  казав
ти  ж  сам  хотів?


Що  з-за  плетінь
сам  завивав  в  наводжувану  
                         сУтінь  —
коли  розмови  не  за  суттю??
                             і  що  урвав??
і  що  ти  вив?  То
що  тебе  в  смердячі  нетрі  завива?
Й  за  це  спитаю  —  ти  це  чув?
                   ти  —  чув??


28.03.2024,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024


Псалом 153. Кінець російської культури

Слава  Богу,  психопат  
одержимий  всім  дияволом
ще  й  нікчемник-і-дурак
весь  лікується  з  атак  —
із  ракетних  цих  атак
і  немає  вже  «російської…  культури»:
з  гумором  і  величезною  натурою
у  Одесі  от  продовжиться,  кажуть,  —
отак,  —
і  чи  буде  більш  Одеса
із  російською  в  єврействі  і  —  культурою?
Хто  тобі  сказав  оце,  штурпак?
Хто  небом  рига  на  трави?
а  як  блюне  в  небо  всі  твої  отрави??
хто  отруєння  на  Бога  —  перетравить???
що  ти  виблюєш,  от  місто  —
із  отруєння  і  страви??
Гнів  Небес  —  це  справді  смерть!
Хто  Небом  править???
сам  стягнув  —  і  ти  дурак!!!

Виїхать,  і  що  казав  —  Москви  головний  равин??
Більше  пів-Москви  —  зруйнують…
Скільки  це  мільйонів?…
       хто  ці  трави??
і  як  Небом  із  трави  управить???
Це    в  ж  е    є    так!
Чума  всі  і  біда  ваш  смак!!!


27.03.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
і  другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Розквіт священної духовної Весни

Поема  життя

                       Безпочатковому  і  Вічному  Світлу
                       з  Пресвятою  Дівою-Матірʼю  
                       з  любов’ю  присвячується




я  плід  надії
і  я  заперечення  —
вІдчаю
я  так  сліпучо  свідчу
бо  й  сліпучо  свічусь
тим  що  літаю!
Піднесений!!  —
усе  життя  літаю!!
мене  як  Стефана  —  ще  не  вбивають
що  свідчить  —
у  відзеркалюванні  засліплені…
що  я  є  зі  Святою  Трійцею
і  всі  чують  що  я  не  пригнічений
всі  третьою  світовою  в  пригніченні…
так  крізь  безсмертність  і  легкість
                                                                             в  польоті  засвідчуєм
лиш  —  крізь  безсмертя  польоту  —  засвідчую
всі  —  в  небезпечно  неповному  свідченні!!
Ось!  —  шляху  знайдення!
й  це  не  вниз  —  вперед  з  вірою
Бог  мене  усвідомлює  —
і  я  розумію  велике  розуміння  з  офірою
я  стаю  таким  після  поранень
це  притягання  з  Богом  в  навічному  стані  –
що  ви  розумієте?


Ви  бачите  —  я  вільний
вся  справа  в  крилах
(даєте  іншим  ви  крила?)
в  несподіваному  мене  і  всіх  піднесенні
я  ось  злетів  у  небесний
                                                                 дотик
мов  в  перевернений  чан…
і  як  сприйняти  це  дрібно??  —
Богу-то  не  потрібно  було  Знесення!  —
Знесення  Його  прославленого
тіла
було  
потрібно!!!
І  я  просвітлений  великим  світлом
а  ви  не  подрібнюйте
я  злітаю  —  із  тілом!
я  серед  прославлених  прочан
ви  не  розумієте  —  ви  не  ангели
вони  під  Богом
бо  не  ви  —  вони  («прочинені  ангели»)
під  хмарами-чанами  переверненими
                                                                     вверчувались  тілом!!
й  я  тим
що  все  життя
літаю
піднесений  —  станув…
відчаєним  людям  —  словом  все  ж  без  відчАю
а  тим  
що  від  мене  все  життя
тікають…


я  Славу  Божу
не  знаю  ще  чим
повінчаю!!  —
Бог  прийняв  мене…
а  буде  Світло!!  


Вийняв  й  підняв.
І  це  видно  мені
                     «я»  —  
                       мене…
хіба  тепер  тінями
побіжу  —  до  свойого  краю?
Ранок  —  в  день
мене  і  ніщо  не  мине
тепер  от  піднятий  —
Христос  —  моя  Радість,
Христос  —  й  мої  радощі
                                                                           з  раю!!
велике  світло  —  велике  розуміння!  стріч!
Від  слова  Христа  не  втечуть
і  я  знаю
від  слова  Христа  й  не  втікають!
хмари  не  втечуть
тепер  хмари
знають…
а  про  що  річ?


Ти,  Слове,  не  можеш  знов  вмерти!
й  мені
передається  перемога  над  смертю!  –
й  сіється  в  мені  світло-слово  насінням
й  все  збільшується
Твоїм  воскресінням!!!
«  Я  йду  приготувати,  щоб  де  Я  —
були  й  ви.»



Сійся,  
зіспівуйся,  
в  слові  —
світле  безсмертя  
Глави!!
Сійся  безсмертя  зіходячи  
                                                   й  сходячи!  —  Сонцем
в  небесному  житі!!
Сійся,  притягуйся
зносся  —  це

«Живу  я  —  і  ви  
будете  жити!»


Там  Ти,  —  Безсмертная,
Серце!!!
Царице!!!
Кількістю  не  проймемо?  —  
сходь  !!  
нам
безсмертя  жити!!
Всепрославлена,
Всеблагословенная,  
Діво!  Житнице!!!


27.03.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


Сильний мовчить. Любов мовчить. …

*      *      *


                 Пресвятій  Трійці
                 із  Пресвятою  Дівою  Марією
                 в  любові  присвячується  до  свята
                 Благовіщення



Сильний  мовчить.  
Любов  мовчить.
Як  Богоматір,  —
Святий  в  серці  Ум.
І  йде  життя,  і  час  іде  —
розвихрений  весь  шум,
та  я  блаженний,  моє  серце  молоде  —
я  переповнений  весь  дум  —
із  Її  серця  дум…


Чи  знав  хто  в  світі  —
                   щО  просить?
Я  знаю!  —  в  Її  серці  жить,
о  скільки  солоду  Їй  завдав  я!!  —
точніше,  Бог  —  в  Своє  Імʼя,
а  в  Її  серце  —  я  перебиравсь
а  ум  мій  —  в  Її  серці  притиравсь!..
і  видно  як  на  порошок  я  розтиравсь…
така  моя  в  Бозі  мелодія  добрА!
й  пішов  в  Вогонь,  Вогонь  Той  не  вмира
                   а  у  Вогні  ніхто  і  не  вмира
                   і  так  бува  розчахнута  Гора
                   Бог-Слово  з  іскри
                             слово
                               добира


25.03.2024,  свято  Благовіщення  —
                                     початок  нашого  спасіння;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Субсидії до світу того Прекрасній Ліні Костенко в любові присвячується

         Субсидії  до  світу  того  

   
                                           Прекрасній
                                           Ліні  Костенко
                                           в  любові  присвячується  

                                         Ліна  Костенко  любить  поезію  більше,
                                         ніж  себе
                                         Образ  —  з  глибин  приємніший
                                         бо  Ліна  Василівна  так  вчинила  б


Палаюче
чаруюче
шануюче  —
на  серці  бурулькує…
тихі  сльози
до  того  світу  
потекли
і  серце  серце
в  глибині  Бога  —
лиш  слізьми  почує



якщо  огненнаясльоза
вона  горить
а  не  парує


19.03.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
У  Книзі  Мудрості  Старого  Завіту  
про  справедливість  та  несправедливість  
згадується  так:

1.1  Полюбіте  справедливість,  ви,  що  правите  землею!  
Роздумуйте  про  Господа  в  правоті  й  у  простоті  серця  шукайте  Його!

1.8  Тому  ніхто  не  може  таїтись,  хто  говорить  несправедливе,  
і  не  мине  його  караюча  справедливість.

1.15  бо  справедливість  –  безсмертна.

(Михайло  Вайнагій  для  ДивенСвіту)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


В Духові Святому

                   Духу  Отця
                   Потайному  і  Святому
                       в  тремтінні  і  любові  присвячується



Мов  золотник

                           цей  дух
                           що  кличе  в  серці

                           він  і  малий
                           а  дуже  дорогий


в  храм  неба  лиш
де  живе  правда
піднесеться
для  інших  в  Іншого  шукати
                                                             правди  жить  —
умить
о  як  любов  тоді  щемить
за  гранню
і  Дух  возродить  —  стане
вічність  —
в  мить…

й  слово  шукати  в  правді
Любов  Божа  
Утверджує!!
У  серці  слово  прилетить!
й  сердечним  друзям  більш  зійде:
любов  є!
в  Бозі  жить!


золота  пташка
       між  стовпами  пролетить
золота  пташка  між  колонами
                                                                     летить

і  храм  цей  —  небом  в  Бозі
                                                         жить


18.03.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024


Сила любові

                     Тобі  невимовній
                     і  Богу-Слову  неоглядному
                     в  любові  присвячується



В  мене  рука
така  безсмертна  —  що  її  не  видно
Сонце  шле  —  мимо  —  насіння
                                                       в  рукав  насіння!
І  підніметься  немов  сам
                                     рукав  серця  над  потеплінням:
радуйся,  душі  моєї  спасіння!!


що  тут  є  люди,  —  кови?
хто  з  вас  поставив  —  обмеження  на  любові?
що?  тут  сховавсь  світ  від  Бога
(із  лівих  й  вже  —  з  правих…)
я  вліплю  світу  —  таку  мою  яскравість
так  що  посипляться  держави  скраю…
і  релігія  —  вона  вбила  Христа,
                                     майбутній  рудимент  в  штанах  тримає!..

хто  тут  сказав  імперіям  —
«радуйся,  душі  моєї  спасіння»??
                                             чи,  однак,  —  імперія  —  душі  немає
хто  тут  в  руці  тримав  
повидло,  чувидло
але  навчено  сказав:
«в  нього  в  серці  рука  така
тому  її  і  не  видно»?
й  томУ  —
хто  тут  кому  сказав:
«радуйся,  душі  моєї  спасіння»??


Сонце  шле  —  мабуть  —  насіння
                                                     в  рукав  насіння!
І  підніметься  немов  сам
                         рукав  серця  понад  жарінням
Радуйся!!  душі  моєї  спасіння!!!


16.03.2024,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


Псалом 149

                 Іпостасі  Перемудрості  Отця  —
                 Христу  Ісусу  
                   гаряче  і  з  нетерпінням  присвячується  




«Візьму  весну  на  повні  груди
І  о  —  усюди  загоряться  люди…»
Які  гряди  лісів!
які  гряди  і  задумів
у  Тебе!!
вони  й  ще  300  років  веселитимуться  
на  галерах
які  —  дуби  —  ці  —  пера!
Які  і  дихають  на  Тебе
                 й  мачатимуться  в  Тебе
як  вони  пишуть  в  небі  —
й  як  Твою  славу  
пишуть  в  Небі!!


Я  дуба  теж  зустрів
палкий  він  друг  —
з  таким  кореневищем!
він  не  здійметься  за
вогненним  сонцем  вище
бо  Ти  у  мене,  Слове,  Друг!!


ніхто  із  створеного  —  і  не  
                   визначить  нам  круг
«нехай  пишуть  потихше
ось  вам  як  Моцартові  —  дали
три  дукати
та  й  ви  зігніться
і  з  лісів  викорчуйтесь  —  щоб
до  нас  поближче…  нижче…
                                 і  до  тіла  ближче…»
Ще  й  сонце  пацне  небо  бовтом
хай  не  дуби  
нехай  не
жили  дуба
в  жовтні
розмай  цвіте!  —  салатове  і  жовте!!
Так  я!
Так  Симеон:  він  Новий  Богослов!  —
«Мене  не  витримаєте!»
І  —  Венедикт,  що  в  кайросі  п’ятим
                                                       століттям  йшов:
                                                       «Мене  не  витримаєте!»
їх  гнали  —  не  чіпляйсь  —  з  монастирів!!  
хоч  не  з  церков
хоч  час  для  когось  Хроносом  та  лінією  йшов…
нехай  цвіте  салатове  і  жовте!!
Ти  Кайрос,  Христе!!!!
й  до  зірних  сітей  ятерів
із  чотирьох  кутів  вітрів
всі  лінії  —  здійму
у  весен
сонцебовтом!
В  пасхальне  Сонце-Серце
що  прийме  
всіх  угорі!!
Щоб  Симеон  тримавсь  за  Духа!
щоб,  Христе,
я  у  кайросі  —  так  перцепторно  для  усіх
це  догори  —  згорів!
Щоб  це  Ти,  думавши,  творив  у  Себе  із  морів!!
«Мене  не  витримаєте!»


14.03.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024


Псалом 148. Голодна пташка — дзвінка

                   Діві-Матері
                   Всеблагословенній!
                   з  вірою  і  любовʼю  присвячується



я  випаду  словом
може  бути  зелене
дощик  був
плямкав  з  плямами  сніг
і  витяг  під  небо  —  зелене
о  те  обійшлося  без  мене


о  як  обійти
виклики  —  зігрівання  ніг?
я  вставивсь
мисленням  у  вертикаль
й  де  сніг?
де  процедура  скучна    —  ніг?
усе  обійшлось  і  без  мене…
і  я  листя  збуджу  веселе
у  —  веселого  клена!



Пролетять  усілякі  мухи
Уважай  лиш  —  підйоми  духу…



а  як  в  світ  думки  прилетять?
щоб  слово  —  життям
а  життя  зеленим  є  словом?

жага  їсти
знизу-й-вверх  —  усе-мерехтять
й  не  хочу  їсти
і  вас  не  зʼїсть  москаль
коли  вткнетесь  розумом  в  небес  вертикаль
вас  з’їдає  життя?
а  ви  пробували  мене
в  чистому
в  зраці
без  темної  точки  що  виникла  б  з  словом
                                               з  будь-якої  передмови??


Які  легкі  в  Христі  перелоги  —
втретє  це  —
ноги  відрива  від  підлоги!


…а  ви  пробували,  апостоли  й  святі,
щоб  як  …поступово  до  яви…
поступово…
чемно  всетаки  з  Христовим  словом
бо  в  крилах
до  всього  готових
в  «стовп»  —  як  пташка
в  щонайвище  із  Неба…
                             але  звідти  —
                             і  без  слова…


                             сяяти!..  махати!..  —


                             але  без  слова…


я  випаду  з  словом
може  зелене
дощик  був!


14.03.2024,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024


Псалом 147. Щасливі лиш відомі Богу

Невтомності  не  хочуть  …
невідомої…
не  хочуть  з  неба  невідомої
невтомності
їх  вітер  хилить
як  тростину
як  дитину
до  втомленості
у  природі  що  відома!


Не  вводять  в  дім
людину  невідому…
А…
слово  невідоме
і  нейронам
я  вводжу  повзаючим  мастодонтам
із  Бога  й  Космосу
як  бомбу  —
у  втомлення!!


що  цій  природі  ще  відоме…
бо  накривається  утомою  уся  природа
невтомність  духу  —  
вся  їм  невідома.
І  скрилення  Додому!
Я  вводжу  повзаючим  мастодонтам
із  Бога  й  Космосу
як  бомбу  !!


І  небо  движу
і  —  мрежі
й  їх  залежність
із  домом  й  попелом
що  є  між  ним  і  домом
і  ця  природа,  що  нова,
що  й  геніальність  —  скальпель
у  словах!
й  невтомність  духу  —  бач  їм  невідома
а  їх  душа  до  неба  —  ледь  жива!
бо  їх  живуть  не  ті
слова
всі  люди  —  це  слова…
не  обрізають  серця…



й  знову  з  домом
світ  накриває  все  відоме!!
І  8  Березня  й  Шевченко  –  підряд  —  шизофренія,
VIP-смертна  втома
психіатрія  проросійська  —
смерті  обслуга  і  все  вдома!
Я  вводжу  повзаючим  мастодонтам  —
із  Бога  й  Космосу
я  бомба  !!

безсмертне  —  все  незриме
й  щастя  —  це  невідоме  —  у  невідомості…
світ  покриває  все  відоме!..


й  любов  —  вседвиж!
я  скрізь  є  вдома
не  зможу  зайве
любов  моя  невтомна
Христос  —  любов

коли  Папа  не  так  —

я  творчий  Божий  акт


11.03.2024,  свято  свт  Софронія,  патр.  Єрусалимського,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024


Вмирання й народження із словом

                     Ісусу  Христу  
                     і  Богородиці  Марії
                     присвячується  в  любові  



І  не  знаю
над  чим  мені  переживати
чи  ж  бо  знаю
над  ким  мені
переживати    —
чи  готові  
почути  слово?



Збіг  заліза  сковза  на  кови
й  гляд  запізній
         сковза  на
                                     кови
вся    упалість!  —  незримі  кови!..
з  слів
живих
щонайвище  —  це  ж  випадковість…
як  з  небес  трепетати…

в  тім  що  може  й  не  стати!..


й  як  злітати?
готові  ж?
чи  готові
почути  слово?..
усе  збіглось  радіє  в  начатім  слові?
Усе  в  слові  —  начатись?
як  це  «меншим»  —  Христа  достачати?


Я  лиш  можу  й  давати  —
             як  це  в  небі  й  землі
         струмом  ще  не  початі
оживають  в  дощах  ще  струмки  непочаті
й  в  серце  —
й  завжди  готові  —  почати?..


і  почути
готові  —  Христове  слово?
Всі  ж  —  готові  помчати!
в  відповідь  —  ноги!  
Природно  ногами
             накивати  із  п’яток!
це  ж  як  доступніше  і  гарцювати
                                 й  це  ж  —  в  небесах  танцювати?
Баха  так  втигли…  на  100  літ  й  сховати!
Дікінсон  встигли…  на  стільки  і  закопати…
Похоронивши  (таких)  —
(«Бога  убити!»)  хочеться
на  майбутніх  схоронах  потанцювати
трепетне  й  дивне
й  нічим  не  оковане
дивні  діла,  Боже,
Слово!
чи  готові
почути
це  слово?


чи  усі
змогли  б
народитися  знову…


10.03.2024,  
Київ  —  другий  Єрусалим;
після  Літургії

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024


В Бога Великого Єдиного… а хто тут вчить на ангелів?

*      *      *


                           Ісусу  Христу
                           Спасителю
                           присвячується  з  любов’ю



В  Бога  Великого  Єдиного…
а  хто  тут  вчить  
на  ангелів?
Та  я  вчу  на  ангелів:
сказав
зробив
й  це  —  забув
й  був  я  нерозкуркуленою  дитиною
ангела  тягне  
до  Бога  —  єдино!


Бог  блиснув
я  пророкував  планети
чи  властиві  їм  пелерини


Бог  блиснув
я  лиш  відблиск
і  сказав
і  зразу  забув:
я  не  дурак
нічого  за  собою  не  тягну!
Ні  дуже  доброго
Ні  поганого
Що  б  не  чув…
хто  пісочницю  
вчить  на  ангелів?
сказав  я
й  забув
а  всі  сиплять  пісок  в  очі
всіх  же  тягне  у  юрбу
я  бачив  царків  ваших
задовго  до  лиха
в  білих  тапочках  і  в  гробу!


В  Бога  Єдиного
навчили  дитину
поцінувати  —  і  —  поцілувати
всіхтутешню!  боротьбу!


З  причастям,  09.03.2024,  панахида  батьківської  суботи,
день  народження  Т.  Шевченка,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024


Море крокусів Духу Святому — Сонцю світу

       Море  крокусів



                               Духу  Святому  —  Сонцю
                               світу  майбутнього
                               присвячується  з  любов’ю



А  серце  молодіє,
А  я  не  старець,
а  я  —  поет,
тим  більш  є  марець


П’є  Бога  фокус
й  в  серці
мов  тягне  й  сонячний
                                   все  ж  фокус
й  все  більше
в  житті  крокусів
й  галявою  палахкотючих
                         і  різнобарвних  
                                                 крокусів
це  може  Бог
мене  націлює
на  небо?


при  чім  се?  читачі?
Це  фокусація  —
це  в  Сонці  Правди  треба
це  жити  треба


І  Дух  тебе  виводить  —
й  ти  —  бегеба!


07  —  08.  03.  2024,
дякую  за  відвідини  —  й  привід
до  «несподівано-й-випадково»
                                                   недалеко  лісу
                                                           сублімацій  нема
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


От що Росії є війна …

*      *      *


                     Пресвятій  Матері  Божій
                     присвячується  зі  сподіваннями  
                       і  з  любов’ю



От  що  
Росії  є  
війна  як  оживання  —
те  —  смерть  Китаю…
От  що
Росії  оживання
кинжалом  у  Європу
устрягання  —
і  носиться
й  розноситься  —
як  —  смерть  Китаю!!



Хай  знають
що  Бог  зробив  —
дурною  мудрість  світу
о  що  ж  те  —  як  не  смерть
                               головизні  Китаю?!
Чи  є  попереду  мудакозвіти?
За  грань  душі  великої
нема  і  Мудрості  як  не  в  житті  поета  світу!..
Москви  не  буде
і  видите  —  одсвірк—  і-одвірки
                                                       більш  свої  —
переобтяженої  крові!..
Не  віддається  Божа  —  людській  —  без  любові,


Й  стала  немудрою  вся  мудрість  світу!!
Бог  допускав
               що  буде
                         вогняний  
                                   потоп
і  ви
ще
               не  в  вогні
                       прокинулися,
                                   оп?
щоб
я  сказав,
я?
Й  звідки,  щоб?


Що  правда  зносить
                         згори  знову
що  й  правда
орло
в  моїй  крові
братається
масштаб  Павловий…
                             братається
з  Духом  й  моїм
а  що?  з  арабом?  —
і  —  сповзе  крабом?
світ  —  випада?
світ  випаде
дрібний
світу  не  стане  однаково…
хто  любить  брата?
світ  залишивсь  Христовий?
хто  вам  сказав  зменшити  Духа?


хто  вам  сказав
                           зменшить  масштаб
Павловий?
І  хто  втромив  —
з  Духа  й  полудня  
утікати
о!  всі  китайці
передсвітанкові?..


скидайте  масочки
вседумникові!
Скакніть  крізь  смерть
і  обірвіте  смерть
чи  —  або  серце!  —
або  кови!!
І  слава  Богу!
далі  став  не  годен  —
                                 знову


06.03.2024,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024


Чи жити чи вмирати — це з ким…

*      *      *


                   Святій  Трійці
                   з  Всемилостивою  Матір’ю  світу
                   Марією
                     з  любов’ю  й  запевненням  присвячується



Чи  жити  чи  вмирати  —
це  з  ким  зв’язатись
бо  і  хороші  Емірати
але  в  Москві  —  страшно  —  вам
умирати!


Бо  то  до  мене  вже  
привикли  за  півстоліття  приповзати:
«А  може  в  Вас…
з  природних  ігор??»


Всевишній  каже:  «Бог  —  і
Ігор!»  (я  би  дурний…  але  ось!..  так)


чого  б  мені  спішить  вам  —  очі  розв’язати?


Бо  в  парках  у  китайських
Танцюють  ну  щодня  ніби  китайці
Й  ніхто  не  бачить  —  
Навіть  через  одяг  —
Як  веселиться  вниз
Безодня  —
Лиш  яйця  китайців…


І  хоч  старайся-не  старайся
Але  от  не  підміниш  —
бо  всі  управлені  —  процесом  танським!..


й  з  ОП  у  Кремль  вчора  дзвонили:
куди  це  пропадають  сили?
Із  Надсвідомості  сказати  —  й  підуть
всі  разом
до  центру  що  в  землі  —  йдуть  —
всі  людські  гази
що  ви  всі  мисленням  зовете…


у  час  СРСР
вас  ще  не  бУло  й  в  яйцях:
«Це  Ви  —  отак  й  живете?
І  пишете  —  так  —  як  й  живете???»
Й  Богу  —  пікети.
Й  тих  не  стало,
й  ОП  й  Кремля,
«й  все  вважаю  за  сміття»*
бо  ви  одна  —  
природа,
бо  всій  планеті
всім  не  Надсвідомості!  —  сколків  матеріального  
всім  мало…


Сі,  як  і  ви,  не  вірить  в  Трійцю…
А  квантові  комп’ютери
з  ШІ…
й  всього  всім  мало!


03.03.2024,  з  причастям!..  —
04.03.2024;
Київ  —
другий  Єрусалим
*  -  апостол  Павло,  другого  такого  нема  і  не  було

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


З сердечного вуха


                 Тій,  Яка  виховала  мене.
                 бо  було  те,  що  треба,  сховане,
                   з  любов’ю  й  терпінням  присвячується  



З  одної  любові
не  маючи  правди  від  кулі  до  перлів
пришлеш  з-за  кордону
лиш  розумувань  полімери
аж  тут  —  без  любові  —
щелепам  відвисати
                   забувають  жувати



Ти  більший  за  війну
               за  матеріалу  чорнуху
випадають  діаманти
                                                   а  чи  годен  хто  мати?
Ти  Боже  Слово    Ти  —  і  вухо
на  виході  в  мене  не
одне  світло  духу
де  сльозу  із  Тобою  ковтну
мимоволі  я  більший  за  війну


03.03.2024,  з  причастям;
Київ  —  третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


В щасті — як це спати?

*      *      *  


                       Цариці  ангелів,  
                       Спасительниці  людей!
                       Всеславній  Діві
                       присвячується  з  любов’ю



В  щасті  —    як  це  спати?
У  глибокому  нещасті  —  й  спати?
ось  два  движі
в  першім  Бог
другий  —  Бога  прозрівати…
й  щоб  не  штурхать
багатоповерхового  сусіда
скажуть  стиха  «Це  є,  Бог  відвідав…»



Яке  щастя!!  І  як  спати?!  —
Бог!    
І  лише  вир  підсліпуватий…
Божа  правда!
Але    в  с  е  —  ще  без  любові
гине  вир  підсліпуватий
це  ж  найглибшеє  нещастя
людям  й  часу  зігнутим  в  підкову  —
                               є  потреба!!
                     Бога  прозрівати!!


Яка  радість  є  без  світла?
Щастя  втІкло?
І  чекаєте:  я  буду  прасувати?
Яка  милість!  —  Бог!  як  мені  спати??
Не  послухаюся  Божу  Матір  —
                         бо  от  зна  як  вести
                                 як  мені  ступати
                                                 як  чекати?
І  мені  за  край  переливатись
     земля  рідна  нахилила  
може  —  ще  не  хоче  раю?  мене  —  віділлять
до  раю?
вона  крайня  у  нещасті
і  я  крайній  з  Богом  в  щасті  —
як  не  прагнуть  що  так  Бога
прозрівають?


І  чекають  наче  прабатьки


Що  ось  по-озвуться  ще  листки


І  по  листячку  літургісають…


02.03.2024,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Поезія може летіти вічно, …

*      *      *


                   Одному  Ісусу  Христу  присвячується




Поезія  може  летіти  вічно,
Коли  в  небі  з  Богом  живе  наживо
Птахи  можуть  летіти  безперервно  до  тижня,
світло  свідомості  їх
стале
й  простягує  руку
вогню  жиру



Любов  як  в  Небі
                       то  стремління  за  грань
                                   тремтливо
Слова  тоді  кажуть
                         але  різно
                                     рідно
                                           дражливе
і  нема  природи  приватної
цілування  із  Богом  але  без  краватки
усміхнене
а  з  приватністю  безперервно  
                               цілуватись  неможливо
а  кажу
і  виходить  красиво!


29.02.2024,  пам’ять
Іоана  Касіяна  Римлянина;
Київ  —  третій  вибір
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024


"Живіть тут і тепер. Надмірні переживання - це недовіра до Бога"

Владика  Венедикт  Алексійчук  пропонує  поринути  в  роздуми  над  Христологією  старця  Олександра  Кіляра  із  Святоуспенської  Унівської  Лаври.

Лише  в  теперішню  мить  можемо  бути  з  Богом

«Жити  тут  і  тепер.  Чистота  серця  досягається  переживанням  моменту  за  моментом,  що  дає  можливість  розкрити  Бога  в  кожному  моменті.  Іншими  словами,  приймати  Бога  в  кожному  моменті,  а  все  інше  залишити  Богові.  Тільки  Дух  Божий  може  здійснити  це  у  вас.

Живучи  у  дусі,  майбутнє,  минуле  та  людське  теперішнє  зникає  в  безконечності  ―  залишається  тільки  Бог,  якого  пізнаємо  в  кожному  моменті,  не  турбуючись  про  минуле,  теперішнє  чи  майбутнє.  Особа  живе  від  моменту  ―  до  моменту.  А  Бог  майбутнього  є  такий  самий,  яким  є  сьогодні.  Чому  думати,  чому  хвилюватися  про  завтра,  що  будеш  їсти  чи  пити,  чи  у  що  зодягнетеся,  чи  про  будь-що  інше,  як  навчав  Ісус.  Турбуйся  про  сьогодні.  В  іншому  випадку  твоє  хвилювання  створить  переживання,  а  через  нього  ти  не  зустрінеш  Бога».

Подивімося  на  наше  життя,  ми  не  живемо  тут    і  тепер,  ми  живемо  або  в  минулому,  де  щось  сталося,  і  це  детермінує  нас  на  сьогодні.  Або  живемо  у  майбутньому,  думаючи,  як  це  буде.  Узагальнюючи,  можемо  сказати,  що  старші  покоління  живуть  у  минулому.  Вони  люблять  розказувати,  як  колись  було,  завжди  ідеалізуючи  минуле.  Молоде  покоління  часто  живе  майбутньому,  ідеалізуючи  його…

Та  проблема  в  тому,  що  ми  не  живемо  тут  і  тепер.  Бо  лише  в  цю  мить  ми  можемо  зустрічатися  з  Богом.  Ми  не  можемо  зустрітися  з  Ним  у  минулому,  бо  минулого  вже  не  існує,  не  можемо  зустрітися  з  Господом  у  майбутньому,  бо  майбутнього  ще  не  існує.  А  лише  в  теперішню  мить  можемо  бути  з  Богом.  А  коли  ми  з  Ним,  то  нам  відкривається  все.  Тому  пробуймо  щораз  більше  жити  в  теперішньому,  бо  ця  мить  нам  не  тільки  дає  можливість  зустрітися  з  Богом,  а  й  з  людиною.  Цінуймо  кожну  мить  життя.  Цінуймо  кожну  людину,  яку  в  цю  мить  нашого  життя  нам  дає  Господь.  Жодна  людина  не  є  випадковою.

Наші  переживання  показують  недовіру  до  Бога

«Зустрітися  з  Ним  сьогодні,  завтра  Він  буде  таким,  як  і  сьогодні.  То  чому  не  почекати  до  завтра,  на  завтрашні  турботи,  щоб  не  втратити  зв’язку  з  Богом,  який  надає  кожний  момент.  Думаючи  про  завтра  сьогодні,  ти  входиш  у  світський  час,  земний  час.  Крім  того  Він  знає  твої  потреби,  будь  із  Ним  сьогодні…»

Завтра  Він  буде  такий,  як  сьогодні.  Тому,  коли  Бог  дав  мені  щось  у  минулому,  то  цей  самий  Бог  дасть  мені  й  у  цю  мить.  Він  знає  наші  потреби.  А  так  виглядає,  що  ми  не  довіряємо  Господеві,  хоча  кажемо,  що  віримо.  Ми  переживаємо,  ми  клопочемося,  ми  турбуємося…  Тому  будь-яка  турбота,  будь-який  клопіт,  як  навчав  старець,  не  є  від  Бога.  Ми  лише  емоційно  це  переживаємо,  нічого  не  можучи  зробити.

Живи  від  моменту  ―  до  моменту  та  довіряй  Богові

«Тільки  погани,  які  матеріалізовані  духом  і  розумом,  думають  про  завтра,  оскільки  покладають  свої  сподівання  на  дочасні  речі.  Вони  турбуються  про  матеріальні  можливості,  які  можуть  порушити  їхню  безпеку.  Тож  переживають,  щоб  цього  не  сталося.  Тому  думають  сьогодні  про  завтра.  Однак  ти  живи  від  моменту  ―  до  моменту  та  довіряй  Богові.  Глянь  на  пташок  у  небі:  вони  не  працюють  і  не  шиють,  але  мають  їжі  з  надміру.  А  ти  є  цінніший,  ніж  вони  для  Бога.  Чи  Він  не  подбає  про  тебе,  якщо  довіряєш  Йому?»

Тут  важлива  довіра.  Виключити  себе  зі  свого  стилю  життя,  свого  страху,  своїх  думок.  Бо  ти  з  Богом  сьогодні,  бо  ти  з  Богом  завтра  і  післязавтра.  Я  не  можу  бути  з  Богом,  думаючи  про  завтра  чи  післязавтра.  Тому  не  турбуймося.  Бо  коли  ми  довіряємо  Богові,  Він  не  може  посоромити  нашу  довіру.  І  це  ми  бачимо  дуже  добре  нас  сторінках  Євангелія.  Довкола  Ісуса  ходили  тисячі  людей,  але  одиниці  зцілювалися,  бо  одиниці  довіряли.

Бог  діяв  і  діє  в  історії  людства  так  само,  як  в  часи  Старого  завіту,  Нового  завіту,  і  в  житті  кожного  з  нас.  Та  ми  мажмо  Йому  довіряти.  Погляньмо  на  наше  життя,  які  різноманітні  страхи  і  переживання  є  в  кожному  з  нас.  Ми  завжди  про  щось  переживаємо.  А  це  показує,  що  ми  недовіряємо  Богові.

Хвилювання  забирає  радість  життя

«Чи  Земля  не  є  Його  творінням,  чи  підніжком  ніг  Його?  А  якщо  ти  довіряєш  Йому,  живи  Його  духом.  Як  ти  не  є  Його  продовженням,  Його  сином,  чи  ви,  грішниками  бувши,  не  нагодуєте  своїх  дітей,  як  ви  й  насправді  робите?  А  Бог,  який  є  цілковитою  любов’ю  чи  не  нагодує,  чи  не  подбає  про  своїх  дітей?  Не  турбуйся  про  завтра  чи  спогадами  про  вчора.  Будь  чистий  в  Ньому  в  кожний  момент.  Живі  від  моменту  ―  до  моменту.  Без  думок  і  хвилювань,  які  завжди  причиняють  біль,  принісши  тобі  безліч  неспокійних  думок,  що  створюють  неправдиву  дійсність  і  марні  турботи».

Ми  завжди  хвилюємось.  Ми  маємо  неспокої.  Це  забирає  радість  життя  і  вибиває  нас  із  ритму  життя.  Ми  ніколи  не  живемо  реально,  а  якимись  переживаннями  і  клопотами.  Щось  інше  задає  нам  стиль  життя.  У  Бозі  немає  переживань.  Маємо  жити  в  цю  хвилю,  яку  нам  Бог  дав,  бо  не  знаємо,  яким  буде  наступний  момент  нашого  життя.

Коли  ми  є  з  Богом,  то  цілком  по-іншому  сприймаємо  все

«Будь  постійно  з  довірою  поєднаний  із  Його  люблячим  Духом.  Тоді  будеш  сином  Його  Духу,  а  не  як  погани  ―  сини  світу  земного  часу.  Знай  це.  Перебувай  у  своїх  діях,  думках,  словах  у  Святому  Дусі.  Ти  не  повинен  творити,  перебувати  думками  в  турботах  і  розсіяннях,  оскільки  чим  вони  є,  як  не  плодом  твоєї  відмінності  від  Духу  Божого,  в  якому  немає  ні  хвилюванні,  ні  турботи».

Коли  ми  живемо  в  Бозі,  то  не  маємо  переживань,  адже  це  ні  на  що  не  впливає.  Це  дуже  добре  видно  в  постатях  святих.

Святий  Іван  Золотоустий  казав  своїм  мученикам:  «Відішлете  мене  на  заслання  ―  там  Бог.  Посадите  мене  до  в’язниці  ―  там  є  Бог.  Відберете  мені  життя,  велику  ласку  зробите,  бо  давно  хочу  бути  з  Богом».

Тому  всі  хвилювання,  переживання,  турботи  є  на  людському  рівні.  Думаю,  що  кожен  із  нас  це  досвідчив,  пережив,  коли  ми  є  в  Дусі,  коли  глибоко  помолилися,  коли  усвідомлено  приступили  до  Євхаристії.  Бачимо,  як  все  змінюється,  хоча  насправді,  змінюємося  лише  ми,  тому  по-іншому  бачимо  світ.  Коли  ми  є  з  Богом,  то  цілком  по-іншому  сприймаємо  все.  І  цей  досвід  ми  маємо.

Коли  ми  без  Бога  грішимо,  то  бачимо,  як  все  летить  шкереберть.  Тому  найперше  шукаймо  Господа,  живімо  в  Його  Дусі  і  Бог  навчить  нас,  як  жити.  Живімо  від  моменту  ―  до  моменту.

Підготувала  Наталія  ПАВЛИШИН  (ДивенСвіт)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007031
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024


Композиція

                                 Поема-композиція

                                 Бог-Слову  присвячується  
                                 з  любов’ю

Я  НЕ  ПОЇДУ  У  ЖЕНЕВУ;
МЕНЕ  ДІСТАВ  ВЕСЬ  ДЕНЬ
І  ЖАР;  І  ЛІС  ЦЕЙ  ПОЛУДНЕВИЙ;
Я  В  ПАЩІ  ВОВКА  ЗА  ЯЗИК  СХОПИВ
Й  ПРИВІВ  В  СЕЛО;
А  ЩОБИ  Я  ТАК  ЖИВ...  
       29  -  е,  2005,  післясвято  Успіння

1


І  сповідники  Христові,  композитори  й  поети,
Вишні  птАшки,
Як  вам  під  водою  єресей  
живеться??
Хто  проти  війни  загарбницької  —
тих  лишили  сану
               та  не  пальців
               тонких
               внутрішньої  етики!


Хіба  думав  протоієрей  Умінський,
що  він  так  яскраво  —
             у  Христі  —
             спасеться?
Викинули  у  Константинопіль!  —
                                         із  росії  —
                             прямо  між  священників  Європи,
світ  має  загинуть,
бо  трясеться
бо  начальство
знову  —  зле  —  трясеться
аж  ось  —  протоієрей  Христовий
у  Христі  спасеться…


все  повторюється!  —
і  начальство  аріани-здрастє  й
                                                               трясця…
І  сповідники  Христові,  й  композитори,
й  поети,  вишнії  святкові  пташки!
О  на  правду  —  ваша  влада!
Під  водою  місце  рибне,
                                       рибні  сіті,  є  й  принада…

2

               Власть  Максима  в  Умі

                       Максимові  святому  —  і  всім  християнам,  
                       які,  бувши  в  Церкві,  йшли  і  ще  йтимуть  
                           найважливішим  шляхом  
                           багатостраждального  Йова  —
                     присвячується…
                     (нехай  непрацюючий  тут  —  не  їсть…)

Біда  пливла  —  всезагальність!
Все  змелось.  Не  було  ще  й  вокзалів.
Ви  чули,  що  Імператор  сказали??
Всі  знаєте?  —
що  й  низина  патріархів  сказала?..
І  —  Максим!..  розібравсь
доскональніш.


Рухались  земні  тіні.
Бог  —  був.  Рухались  —  на  базальтах!


—  Максиме,  визнаний  Другим!
після  мене,  Іраклія!  бога  в  плоті!
найрозумнішим…
Максиме,  секретарю!  благоволив  тобі  —
заглянуть  
в  небесні  і  божественноумнії  
ніші!..
Спокійніше…
Я,  
в  августійшому
літі…
Що  Православ’я?  Ми  —  світила  і  зорі,  —
і  скільки  на  тебе  голітів…
Один  вперся?!  —  І  —  як!  —
ти  один  не  приймеш  Монофелітство??
Ха,  ха!!  Смішно.  Що  ж  далі?


Єдина  єсть  власть:  в  Бозі  ум…
Максим  розумів  доскональніше!!


(З  повагою  до  керівників  нинішніх  —
на  рівень  дохідливіший  
перекладаю:)
—  Пішли  ви  всі,  патріархи,  —  дуже  
середньо-земні,  —  
пішли  ви  всі  президенти!  —  В  НАХИЛ!!
І  Максим-сповідник  —  переплив
річку  перед  палацом  —
і  постригся  в  монахи…


І,  чую,  купа  патріархів  засовалась:
Божественний  Ум!  Смаленим  запахло!..
(тьху!  політичним  муленням  спахло…)
Спокійно,  породи…
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  міжконфесійні  байбарки,
треба  правдоказати…
Спокійно,  століть  прийдешніх  піднебесні  собаки…


Максим!  —  Богом  має  захист:
неглупі  до  Нього  і  притяглись…
Живобожі  слова  де  взялись!
Один!  став  перемагать  патріархів…
та  і  світських!..і  всіх,  іже  архи…
Та  й  що  світу  монархи?!
З  Церкви  —  у  Православ’я  перебігали!  —
оп(?)  —  засмиканії  ієрархи…
якісь  вічнії  піри...  оп?  —  оп?
у  Нечувану  тут  Науку!
Ха!  —  схопили  за  руку  папу  Мартина!  —  перебігав  —
Божий  чоловік!  —  єретики  темні:
одрізали  руку!!


Папі!  —  одрізано  руку…
Спокійно,  міжцерковні  півбайки…
Спокійно,  будучнії  собаки…
Спокійно,  міжнародні  атаки…


Папі  —святому  Павлу  Другому  —що?
дано  в  Москву  запрошення  —?  —
нащо  Папі  правду  нести  було…
ще  й  правду  казати!..
Спокійно,  базальти…
Спокійно,  ігрові  поля…  гравці  Поля…
диявол  не  любить  нас,  він  в  вас…
і  наскрізну  правду  сказати…


Дайте  ж  мені,  стражденному,  донести  
Христову  Науку!  —  Ви,  фюрери!!..


Божі  ми  люди  —  всім,  значить,  руку…
Схопили  Максима!  —  божа  людина  —
одрізано  руку…
Щоб  не  пописував!..
сице  —  живоруку  не  пропагував...
бо  язиком  ще  проповідував…
Скільки  їх  катували!!—Православ’я
перемагало!


Скільки  їх  —  не  втомлюю?  —
викликали!!  Все  всередині  поодбивали…
Православ’я  перемагало!!
Не  могли  найти  зрілу  муку!..
Писали,  бо  мали  ліві  руки!
Треба  б  —  і  ці  руки?..
Що  ж!  як  тяга  до  слова  —
і  до  Христа  така!


Схопили  Максима  —Божа  людина  —
й  нема  язика!
Схопили  Мартина  —  Божа  дитина  —
і  —  німий  у  віках…  Папа  —  без  язика…
І  —  Папи
не  стало…
А  Православ’я  —  тільки  тому
перемагало!!!


тільки  тому  перемагало
пітьму  й  перемагало…
Німий!..  без’язикість  в  Максима…
Світ  —  полова…  і  Поле  —  полова!
Невіруюче  в  Христа  Живого  начальництво  й  правдиві  левіти!  —
вічно  лякаються  живого  пророка  слова…


Фюреро-царів  !
Однопарт-першосекретаризму!!
не  любові  й  слова  з  Любові...
Німі!  нема  вини…  я  не  проповідував  —
завжди  Христа  —  Живим  пропагував:
тільки  апостольські  слова…
Пророчі  слова!
Бо  —  Христове  начало:
тому  Православ’я  (тоді)  перемагало…
Умучили  Максима!..  Кінець...
то  і  всяк  за  Христа  постражда!
максимально  Максим  прикурити  дав…
Що  ж  далі?  
А  Бог  те  —  зна:
з  усім  в  Богові  розбиратися  доскональніш…

           3.02.2007,  пам’ять  св.Максима-сповідника

3


хто  коли  болото  й  море  випив?
недоімператор-шпиндик-пиптик
пив  отруту  раз!
і  то  така  як  і  болотяна  й  морська:
хто  почав  —  як  зупинитись??


дуже  просто:


пиптик  хоче  підкорити…
луска-єресь  на  серцях  —
                   єресь  це  —    від  земнощів…
кінець  походу  проти  Церкви  —
                                   що?  розбитеє  корито
йому  зручніш  із  єрессю  корити!
А  тим  —  зручніш  —  лише  б  свободу  й  неба  край  і  рай
                                                                   відкинути  б,  і  пити  й  пити…
тварі    —  ревучій  у  хвощах
що  здогадалася  й  побачила  що  є  —  безкрила…


28.02.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024


Осяяння і лісу дань

 *      *      *

                     Діві-Матері  воскреслій,
                         Яку  я  бачив,
                     присвячується  з  любов’ю



Осяяння  
і  лісу  дань
єдино  що  з  зелених  риз
по  сосні
білка
стекла  
вниз



і  в  зливній  свіжості
крізь  металеві  дряпачкИ
мета  газонів
в  лиці  безборонних  —
й  вони  дивуються
стирчать  зелені  їжачки


розчесані


а  ви  —  розчісуйтесь!


Поставлю  перед  вами  свіжості
                                                                   стакани
і  що  я  перед  вами  в  ваннах
ще  перед  дзеркалом  —
щоби  розчісувать  думки…


як  є  любов  —
то  ходять  напрямки
як  благодать  —  які  закони?
в  стакан  що  не  втикни  —
а  тут  же  не  газони
а  всяка  правда  безборонна


стече  в  серце  любов  —  які  християнинові  закони?


25.02.2024,  з  причастям,  —
27.02.2024,
Київ  —
третій  вибір
Богородиці


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Псалом 146. Це після

                         Пресвятій  Трійці
                         з  Пренепорочною  
                         Божою  Матір’ю  Марією
                         з  любов’ю  присвячується



Як  лиця  в  Пломінь
руки  —  в  крила  
                           управляти…
це  —  в  Царство
не  тільки  що  це  оголошувати  
й  прославляти!  —
це  —  що  відкрилось
                           життя  тут!
і  в  серці  точка  —
й  в  цю  мету
всеневідривно  направлятись
                                               направлятись
й  ще  інших  в  житіє
                             поволочеш  ще  тут…



Лише  запізнюється
хай  відродження  в  природі
і  досить  що  є  Бог!  —
               обійми  із  блаженства
                                               й  —  годі.
Ми  завжди  у  польоті
                                   у  відльоті…
а  ті  що  з  чотирьох  кутів  вітрів
це  зустріч  —  потім!
Важливо  —
         щоб  Вогонь
             і  я  когось  зігрів!..


26.02.2024,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024


Клавір весняної радості

                           


Ми  більш  не  притулки
Ми  вулкануючі  світлом  вулики
а  Майдан  Другий  —
Ми  бачили  світлом
хто  несений  світлом
і  в  кому  є  світло
і  до
барикад  правда  —  текла
і  вбік  —
відбігали  вулиці!

Й  вже  вся  Україна  —  за  правду  —  є  вулик!!
Нам  в  правді  є  воля  —  щоб  воля
               за  хмари  й  за  Сонце  текла  й  прорекла!!  —
«Побільше  б  тепла!»
Вогонь  із  сердець  до  сердець  —  і  в  серцях
                                                 не  сховається  паморозь  шкла!


 «Побільше  б  тепла!»
Вогонь  із  вершин
де  під  кришкою  вулика
побільше  би  воля  жила!  —  і  в  ній  мудрість
                                                                                                                   жила!


Це  радість  —  Христова
і  радість  ця  стала!
це  точка  —
з  якої  серцям
                                             небувалість
«Побільше  б  —  Вогню!»
щоб  радість  всій  сірості
                                                                             передувала
з  начал  —  всім  Начало!


26.02.2024,
Київ  —  
третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024


Нарахував чотири знайдення

               Поема


               Слову  Божому
               Христу  Ісусу
               і  найбільшому  з  народжених
               Предтечі  і  Хрестителю  Іоану
               присвячується  з  любов’ю




Хто  б  мене  виховав?
Чуй-но,  я  тут  служу  як  треба,
а  ти  хочеш  в  історію  —
як  «потрясающая  небо?»
Предтеча  в  дусі  от  питає:
«Що  то  ти  жінці  так  вчиняєш?
Вона  до  мене  в  вись  волає  —
що  прямо  ж  —  небо  потрясає…»*



і  стали  небом  круговиди
і  збігли  роси  із  очей
                                                           сновидних



про  Кого
«голос,  що  волає  у  пустині»
і  хто  б  з  нас  їв  —
лиш  дикий  мед  й  акриди



й  схотів  бути  главою  під  камінням
«Знайшлася!»  —  це  вже
                                       як  родичі  у  віці  п’ятім…


просунулись
мов  хмари  й  тьма  іконоборці  в  тіні
«Знайшлася!»  —
                                                       це  вже  у  віці  у  дев’ятім!
             Є  він  ліворуч  Царя  Слави!
             весь  в  Сонці  правди



я  направляв  би
тепер  й  п’яти
ми  забуваємо
це  про  главу
в  яких  століттях  —  пам’ятати  б


24.02.2024,  перше  і  друге  знайдення  глави  Іоана  Предтечі,—
25.02.2024,  з  причастям!
м.  Київ  —
третій  вибір
Богородиці
*  -  це  мені  в  сорок  з  чимось...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024


Глибина-висота — Божа

                 Пресвятій  Трійці
                 із  Пресвятою  Всеблагословенною  Богородицею,
                 Авві  Пимену  Великому  Єгипетському
                 з  навчанням  терпінню  у  любові  
                 присвячується




Погномно  час
й  огромно  час  
й  погромно  час
зашурхотів
І  щоби  я?  —  Бог,
головно  Бог.
У  цей  момент  сказать  хотів??



і  що  би  я?  і  в  обласних  —
в  столиці  й  поготів  —
не  житимуть
хто  б  іншим  жертвувати
та  й  не  хотів!..
не  житимуть  —
хто  б  іншим  помагати
не  хотів
бо  так  дорОга
й  слово  заряджене
на  перемогу  —
й  так  перемога



                       Хіба  я  мовлю  п’янко?
                       хіба  для  себе  захотів??
                       душа  суть  —  в  нас  твереза  християнка
                       ой  й  я!  тільки  від  себе
                       щось  схотів?..
                       волочиться  матня
                       російської
                       культури
                       аж  у  очах  чортів…
                       мало  митців  —  в  мистецтві  витончених
                       слухачів
                       мало  й  святих
                       з  ударним  слухом  серед  тонких
                       слухачів…
про  це  сказала  голка-й-шило,  
горіння  точка-несмішило
серцям  з  найтоншим  сприйняттям…
бо  то  й  приписане  в  якомусь  віці  —  жИло:
святий*
що  чесно  витяг  Богу  свої  жили…  
бо  так  жило  серед  великих
Милосердя
тихо  горіло-і-світило!..



Ще  б  я  не  вспів?
я  все  життя  чекав  
щоб  Ти  з  пучків  низин
                   й  аж  з  височин
й  —  слово  заряджене
часто  по  блискавці
                       зсередини…
й  повипурхАють  очі  душ
хто  Бога  от  хотів
очі  у  небо  лізуть  у  керівників…
щоб  —  Бог!  —  схотів
і  мацають  із  душами  своїми
                                                             або  напів…
й  Божий  несвист  —  це  є  Божий  —  наспів…


що  ти  хотів??
душа,  що,  християнка?
помагає
чи  —  напів??!


А  хто  й  чекає?
але  я  чекаю…
всім  неважливо
чи  на  задніх
більш  не  чхаю?  —  чи  може  б  грім  гримів?


23.02.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим  
*  -Авва  Пимен  Великий  Єгипетський,
(Поемен,  тобто  Пастух),  найбільш  цитований
і  шанований  за  дар  наставництва,  не  за  аскетизм…
відомий  терпимістю  до  слабкості  інших…

Висловився:  «Багато  наших  Отців  стали  дуже  мужніми  
в  аскезі,
але  в    т  о  н  к  о  с  т  і    с  п  р  и  й  н  я  т  т  я
їх  дуже  мало.»
Ще:  «Може  здатися,  що  людина  мовчить,
але  якщо  її  серце  засуджує  інших,
вона  невпинно    л  е  п  е  ч  е  .»

І  ще  один:  «Кинутися  перед  Богом,
а  не  міряти  свій  прогрес,
залишити  позаду  всяку  самоволю.»

Пам'ять  його  27  серпня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024


Друг мій

             Сину  Божому
             і  Духу  Святому  
             і  Матері  Божій
           з  м’якою  силою  і  любов’ю
                                       присвячується




Звичайно,  —  от!  —
коли  б  на  краю
                     моря  на  краю  скелі
на  краю
неба  —  став
то  що  усі  мої  потуги!
мої  оживлені  уста
коли  огонь  із  серця  встав
то  що  моя  молитва
як  я  є  в  Серці  Друга!!!




Звичайно!  То  —
одна  рука  є  Дух
але  й  з  рукою  Сина  —
хай  набігають  хвилі  грозові
               на  дриги  
               скелів-клавесинів!!!



В  них  геж  —
                                         мої  коробочки  із  слів?
і  звідси  що  мені
все  лЕтання  округи!
                         всі  чуєте  оце,  а  може  ні??  —
як  я  б  хотів
щоб
вчули  Руку  Друга!!!



бо  коли  ви  там  монькались
хто  перший  в  благодаті  із  роками
Він  ужахнув  дворових
             й  тих  що  угорі  —
Він  просто  вирвав  із  колони
                                     службової
                               вічно  служебний  камінь!!!!
так  і  зійшов  Вогонь  із  Неба
а  на  свічках  —  м’якеньких  —
               Сам  м’якенький  —  загорівсь!..




але  втекли
         з  Єрусалиму
               всі  нетопирі…


18.02.2024,  з  причастям,  —
20.02.2024,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,  
другий  Єрусалим

"...боротьба  ця  починається  для  людини  в  її  власному  серці,  повному  гріховних  почуттів,  настроїв  і  потягів.  Вона  виражається  тут  у  відкиданні  себе,  у  смиренному  прийнятті  й  носінні  життєвого  хреста,  у  наслідуванні  Христа  (Мф.  16,  24).  Самопожертва  пов'язана  з  добровільним  зреченням,  що  відчувається  болісно,  від  тимчасових,  гріховних  насолод  (Євр.  11,  25),  
із  стягненням  старої  людини  зі  справами  її  (Кол.  З,  9;  Еф.  4,  22).
 
Найвище  вираження  жертовності  полягає  в  любові,  що  дає  силу,  не  в  ненависті  й  жорстокості,  а  в  братолюбстві  і  прощенні  особистих  образ,  у  потребі  покладати  душу  свою  за  друзів  своїх  (Ін.  15,  13)  за  прикладом,  залишеним  нам  Христом."
("Догматичне  богослів'я",  підручник  ПЦУ)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024


Ісусова молитва вільно й чесно…

*      *      *

                 Отцю  і  Сину  і  Духу  Святому
                 із  Дівою-Матір’ю  Богородицею  —
                 із  здивуванням
                 з  любов’ю  присвячується




Ісусова  молитва  вільно  й
чесно  йде
бо  є  Христос,
це  правда  —
в  серці  так.
Ще  правда  із  окопів
до  сердець  гряде:
російськая  культура  більш
                       пропала  і  впаде  і  пропаде  —
поміж  зубів  з  ракет:  атак!
побільшало:
в  Кремлі  є  схоплений  дияволом
для  цього  
це
як  сказано  «чувак»!!



а  інтелекти,  пізні  ці  плоди,
ще  очі  лиш  під  небом  відкривають  —
де-не-де!!



І  все  так  рясно  з  учорашнім!
На  що  ти  з  чим  —
То  те  на  тебе  упаде…
Бо  те  до  тебе  припаде…    неправдомовлять  —  всі!!!



А  я  це  вільно  —  
                                               Божу  правду
(«ай!..  Ай!  викручуймо,  ай!
Вивертаймо…»)


та  що  я  сам?  —
це  правда  як  Христос
гряде
у  серці
і  ще  вечір  і  ще  ранок:
                         день  добрий!
І  я  —  роздача!  І  щодень!


Давно  не  чув  же  світ  —
               Більш  радісних  пісень!!


Нестомлених  —
   О  радість  із  пісень!..


17.02.2024,
м.  Київ  —третій  вибір  
Богородиці,
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024


Сліпі проводирі

                 Ісусу  Христу
                 Спасителю  
                 з  любов’ю  присвячується




Чи  ви  не  знаєте,  коли  ви  глисти?
Бо  білявладні
Берете  премії
Вчите  як  жити
І  за  кордон  у  судді  плИсти
а  тут  ще  фронт  і  правда…


А  хочете  ще  й  молочко  Небесне  
пити??  —
Не  одно  творчості  радіти?
Чи  в  «успіху»
який  не  в  Бозі
зарадіти?
а  в  егоїзмі  своє  народити  —
це  замикання  —
протилежне  діям  Трійці  і  —  кінець!
і  далі  повчите  —  як  жити
як  Нобеля  —  любити
а  премією  оцією  і  з  Шевченківською
хворі  —
й  в  Бозі  жити???
а  у  Кремлі    Звір  і  свиня
прагне  наркозалежно  —  ну  все  ж  —
                                                                           наркотик  визнання!

чи  ви  —  міні-свиня?


16.02.2024,  свято  12  мучеників:
Панфіла,  і  ще  двох,
та  й  інших,  які  доєднались  —  по  ходу;
м.  Київ  —
третій  вибір  
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024


Псалом 145

             Сяйву  слави  Отчої
             Христу  Ісусу,  через  Якого  все  постало,
             Богу  серця  мого,
             з  любов’ю  присвячується



І  мов  забігали  по  мені
Небо  і  земля  —
хліб  слова  проростити
просити  й  тУзити  —
тож  Небо  і  земля!  —
земля  не  може
іще  Небо  умістити?


по  чім  я  вибрав
не  для  себе  жить
тільки  для  Тебе  жити
не  себе  жити  —  Тебе  жити
по  чім  Ти  знаєш
із  тайн  вічності
і  тайну  вічність
як  в  серцях  ростити!..


а  серце  вглиб  —
вже  є  Твоїм
по  чім
це  можу  знати!
а  серцю  —  серце  обіймати
бо  ми  не  нічиї
серця  —  Твої…


Й  Бог  прагне,
мабуть,  скаже  слово
стали  ми  океанічними
стали  ми  вічними


14.02.2024,  свято  прп  Кирила,  просвітителя  слов’ян!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим
"  ...мислити  по-новому,  діяти  нестандартно  й  технологічно,  і  постійною  увагою  на  меті  —  Перемозі  й  людині.  Якщо  (сподіваюся,  коли)  нам  вдасться  побудувати  Україну,  сильнішу  за  росію,  питання  повернення  до  кордонів  1991  року  стане  другорядним,  бо  ця  мета  буде  настільки  легкодосяжною,  що  про  неї  навіть  багато  не  говоритимуть.

Багатьох  українців  цікавить  питання:  коли  закінчиться  війна?  Тоді,  коли  настане  саме  така  Перемога.  Комусь  ця  відповідь  може  здатися  банальною.  Але  все  справді  залежить  від  нас  із  вами.  Щоби  перемогти,  нам  треба  змінити  в  собі  те,  чого  ми  не  могли  змінити  за  весь  період  незалежності.  Спочатку  змінити,  а  потім  перебудувати  всю  країну  відповідно  до  цих  внутрішніх  змін.  Якщо  оцінювати  за  нашим  минулим,  то  на  це  можуть  піти  десятиріччя.  Але  прозріння  —  справа  непередбачувана,  і  мільйони  українців  уже  пережили  його  під  час  війни.  Тож,  можливо,  сьогодні  Перемога  насправді  ближче,  ніж  здається."  (ЛЮБОМИР  ШАВАЛЮК,  Тиждень)

"Це  є,  напевно,  найважливіший  сенс,  який  стається,  оце  внутрішнє  перетворення,  яке  стається  в  людині  завдяки  слову,  через  слово,  і  коли  людина  впускає  це  слово  
в  себе.  "  (Галина  Крук)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024


З любові і з любов’ю

                   Пресвятій  Трійці
                   із  Пресвятою  Дівою  Богородицею
                   в  любові  твердо  присвячується



В  світі  судОм  проти  Христа
і  кОрчів
в  світі  магізму  і  бабізму-баби!
Супроти  зваби
Із  криками  виношу  —  двері  із  арцАбами
Що  не  пускають  
Мене  в  творчість
Й  Дух  —  не  впускатимуть  у  ребра  творчі!!!



а  ви  з  цеглинами  і
                                   під  цеглинами
                                         лиш  —  страхоборчі…
ви  ті  роди?
які  ви  єсть  роди?
замовкніте,  якщо  ви  глина
схильні  художності  виносять  двері
                                                                   із  арцабами!  —
бачать
мене  між  швабами
й  вже  поза  штАбами
о  як  роди  —
це  капкани!  —  держать
художніх
й  —  не  пускають
в  творчість
замовкни,  глино!
для  вас  мій  Друг  —  Боголюдина!!!



А  вам  
щоб  не  зійти  з  розуму
як  зАвжди  у  вождів
                                     приготовляти  арки  й  фарби


мене  —  у  творчість
розвідників  —  у  творчість!
А  ваші  в  небо
                   пальці  скрючені
           між  кОрчів…


13.02.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024


Звідки ці зблиски —…

*      *      *

                     Пресвятій  Трійці
                     зі  Пресвятою  Богоматір’ю
                     з  любов’ю  присвячується




Звідки  ці  зблиски  —
тому  —
віддзеркалення  
бігти  не  близько
калюжі  приталені




бігти  із  генієм
візьму  снігу  жменю
сніже,  дай
руку  генію  —
бігти  в  ідеях  —
там  бігти  де  я  —
в  слові  блиск  
в  чуді  —
тебе  нині  скільки?
завтра  не  буде




аби,  Боже,  зміг  Ти
знав  я  й  теорії
тепер  де  ще  орють
           іще  приорюють
тепер  —  лише  за  Тобою  бігти!!

Любов  що  й  —  прийде  короваями
Любов  —
     в  Небо  в  кімнатах  переховується  ховається
любов  —  ще
                             з  зеленою  краваткою
         із  очима  квадратними  —
                                   це  вслід  Тобі


11.02.2024,  з  причастям…
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024


* * *

                         Всесвятій  Діві-Матері
                         Богородиці
                         з  любов’ю  присвячується



хрипіння  й  пісня  в  час
                                                   розлуки-злуки
се  місяць  лютий



вантаж  —  черкнулих  —  ледве  —  білих
                                                                                                                 звуків
се  місяць  лютий



і  тче  вода  їх  в  збірні  люки  —
се  місяць  лютий




й  тут  заспівай  —  всевишнє  дихання
в  дім  не  замкнеться
йде  тут    
він
місяць  лютий!


10.02.2024,  свято  прп  Прохора  
Києво-Печерського;
Київ  —  третій  вибір
Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Лист до протестантських церков

                             Лист  до  протестантських  церков

                                                                                                                                                 І  зберегти  політ  орла
                                                                                                                                                 І  серце  чисте  голубиці  
                                                                                                                                                                               Т.  Шевченко

Ось  вірна  ознака:  вороги  Христа  більш  за  все  не  хотіли  б,  щоб  промовив  я  до  живких  протестантів  з  простотою  Христовою,  —  з  дитинства,  з  любові.
Більше  всього  мене  піднімає  природжена  щедрість  і  щедрість  набута,  духовна.  Цариця  Небесна  виповнює  подібно  до  себе  щедрістю  безмірною  мене.  Ви  зауважите:  та  і  як  би  виповнилася  без  щедрості  —  Її  царськість  в  Бозі?!  
Промовим  з  дитинства:  старанні  і  добрі  люди  повертаються  знову  в  дитинство  —  простим  здоровим  життям.  А  розпадні  люди  —  впадають  в  маразм  дитячо-старезний,  та  і  маску  лукавств  —  замість  лиця  —  отримують:  «під  старість  все  вилазить  на  обличчя…».  Так?  Не  заперечуєте?

Візьміть  ще  ось:  і  діти,  й  святі,  і  твори  з  Христом  в  центрі  є  нерозпадними.  Створені  світи  Христом  зі  мною,  поетом,  —  також  цілісні.  І  святі  нерозпадні,  і  історична  Церква  до  одинадцятого  віку  —  цілісна,  і  небесна  Церква  Христа  ніколи  не  містила  й  не  містить  розділень.
Важливіше  те,  що  є  цілим:  і  в  природі,  і  в  духові  тільки  зцілене  годиться  для  подальшого  природного  розвитку  і  духовного  розвитку.  Чому  ж  ви,  бачучи  незаперечність,  як  мовив  Христос,  навіть  корисність  знань  про  зцілення,  не  зцілені  знанням  про  Матір  Сина  Божого?

«Розум  власною  хворіє  красою»  —  давно  було  мовлено  світськими.  «Лихо  від  розуму»  —  також.  Те,  що  змінювалося  раніше  за  століття,  змінювалось  донедавна  за  двадцять  років,  а  тепер  —  за  чотири  роки  змінюється!  Ніхто  зараз  не  промовить,  в  якій  мірі  хворий  нині  розум  людей.  
Нині  ніхто,  крім  зцілених  Христом  художніх  творців,  не  розуміє  —  що  відбувається??  
В  серці  зцілених  —  любов  і  музика.  Серце  горить  —  то  і  очі  квітнуть!  Я  квітну!  Відстають  сучасники.  Скромні  портрети  попередників,  тепер  можливі  портрети  епох,  ще  й  далі.

Приклад  недавній:  драматурга  Крістофера  Марло  (в  очах  сучасників  —  «більшого  за  Шекспіра»)  несло  одне  незцілення:  він  гудив  Марію,  Богоматір.  А  Бог  терпів  довго.  Але  ж:  «Музику  епохи  краще  розуміють  народжені  пізніше»  (Шпехт).
І  в  момент  згори  —  приятель  Крістофера  Марло  вдарив  його  кинжалом  в  обличчя,  поскільки  той  необережно  оговорював  Матір  Божу,  називаючи  Її,  як  завжди,  повією.
 
Світ  виконується  аналогіями  і  обростає  аналогіями.  Але  духовна  є  відповідальність:  я  кажу  з  сердечною  любов’ю  до  всіх  —  нині  вже  не  розуміючих  і  розпадних  імперій,  синдикатів  і  транснаціональних  корпорацій,  націй,  конфесій.  
Бо  частина  найглибших  протестантів  за  суттю  нині  є  православними,  а  православні,  які  так  тільки  називаються,  могли  б  назватися  неглибокими  протестантами…  

Знаю  з  досвіду:  за  свою  цілісність,  і  цілісність  в  інших,  і  як  за  цільність,  людям  найпотрібнішу,  часто  поети  розплачувались.  Відомо  ж:  платити  потрібно  за  все.  Чи  не  праведного  поета  Томаса  Еліота  (піти  супроти  хвороби  всіх  церков  —  нарцисизму,  самозакоханості  —  це,  мабуть,  праведник)  грошовим  Нобелем  «ухайдокали»  хитро  в  недавньому  двадцятому  столітті.  За  що?  Бо  він  найстрашніше  відкрив:  відновлення  цілісного  бачення  Бога,  людини  і  космосу.  
За  приведення  кращих  душ  до  Христа  —  в  світі:  з  хащів  вторинних  форм  інтелекту.  Нині  —  як  би  вже  з  інтернету.
За  те,  що  є  найпотрібнішим  для  Христа-Логоса:  за  космос  у  художніх  відкриттях…  Протестантизм  викинув  космос  повністю!  Відкинув  тобто  і  людину,  що  є  великим  і  найулюбленішим  творінням  Господнім,  а  залишив  звіра,  що  впав  та  продовжуе  копирсатись  у  земному.  Бо  відкинув  традицію,  Церкву,  таїнства.

А  це  ж  свята  Богоматір  подала  правду  Божу!  Живе  богослів’я,  духовно-художню  правду,  цілісну  картину  світу  зараз  через  поета  Христового,  слугу  вашого,  що  любить  і  ап.  Павла.  Бо  в  того  нема  і  молекули  агресії,  хоч  він  обійнятий  розумом  щонайбільшим...

Ви  знаєте:  секуляризм  не  виліковується  проповіддю  про  Бога  (він  бо  приймає  Бога  на  рівні  з  тварним:  грошима,  шоу,  магазинами  і  ін.,  як  ідолопоклонство,  але  він  ще  Бога  не  заперечує).
Виліковується  секуляризм  —  розкриттям  тварі  як  творіння  в  художньому  цілому  Бога,  людини  і  світу,  
і  те  відбувається  поезією  зцілень!  
При  цьому  з’являється  єдність  дійсності  з  есхатологією,  з  Божественим  видінням  майбутнього.  Все  є  в  Христі,  в  поетовому  серці.  
В  голову  це  не  приходило  і  не  прийде  нікому.  Нині  в  більшості  світу  голова  відірвана  від  серця  —  й  не  проходить  Божествений  струм,  Дух!  
Тому  або  приймете  Христові  зцілення  внутрішні  (одкриття  світів),  богословське  бачення  картини  Бога,  людини  і  космосу,  або…
Закутість  настане  вашої  голови  дияволом  в  зовнішні  кайдани.
Ви  ще  думаєте.  Ви  ще  не  сказали.

То  з  ким  ви?
«Хто  не  стане  як  дитина…»  Незлим,  з  люблячим  серцем…  Поверніться  в  чистоту  щасливого,  радісного,  гіркого,  правдивого,  неповторного  дитинства  —  ви  нерозпадним  серцем  побачите  те.  Бо  в  світі  нині  вже  майже  всі  відсахнулись  від  ху-дожніх  образів,  від  органічної  єдності  творів,  залишили  Христобачення  художньо-цілого,  двохполюсної  музики  космосу  і  людини.  Тієї,  яка  є  в  Моцарта  і  ще  в  кількох  інших.
Апостол  Павло  хвалився  в  Господі  розумом,  але  я,  мабуть,  страшніший  —  бачу  в  серці  словом.  «Міг  би  сказати  багато  вам,  та  не  вмістите».  Чомусь  так  ми,  люди,  уподібнюємось  Христу…  Але  часто  людська  земність  уподібнюється  іншому.

Лише  Любов  Христа  зніме  суперечність  давньої  ноти  й  колізії:  боротьбу  левітів  з  пророками…  А  нині  —церковників-ієрархів  з  художніми  пророками  Христовими.

Радійте!  —  Христос  перемагає  в  нас,  з  нами  Він  творить…  і  нами  Він  творить.  Мудрецям  досить.

О  дочки  сіонські,  серцем  чулі,  Христос  вас  підняв,  і  —  ось  тоді  —  християнство  перемагало  найбільш  вашою  любов’ю  в  серцях!..
Ви  нині  скритніше,  це  й  подумать  важко,  тяжким  мовчанням  нині  замовчуєте  світло  й  любов  серця  Матері  Сина  Божого,  Співспасительниці…  
Хіба  ж  ви  цього  не  відчуваєте?  Люблять  всі  Її,  до  якої  моляться  і  мусульманки,  люблять  Її!!
Бо  жінки  ті  сіонські  були  підняті  Христом  у  людське  достоїнство,  тому  така  від  них  любов!  Як  у  того  боржника,  якому  не  50  динаріїв  боргу  прощено,  а  500!
А  як  настроює  твір,  в  якому  Бог!  Дух  Святий  сяє  й  пахне  з  чистого  твору.  То  чим  ви  свободу  Духа  Святого  перепиняєте?  Нелюбов’ю.  Тому  так  і  стогне  твар  —  їй  любові  не  вистачає!  

«Свободи!  Волі!  Бога!  Бога!»  не  вистачає,  бо  через  любов  усе  є,  стає  бути.  Любов  дає  шлях!

Яке  право  є  в  художніх  чи  в  духовних  перепиняти  перетік  любові  від  святих  (ба,  може  й  на  землі…)  аж  до  грішних?!  і  до  рослин  з  тваринами?!  
І  чи  справді  в  цьому  смислі  хочете  по-слухати  (й  почути)  людину,  яку  Богородиця  і  Тройця  підготовлювали  в  компетентності?  
Як  не  попадете  зі  мною  Христові  в  ціль  —  інші  попадуть…  А  ви  що??
17.03.2010

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005227
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


Псалом 144

                   Всеблагословенній  Діві-Матері
                   присвячується  з  любов’ю



Бо  ви  як  юдеї  і  —  кажете  :
ви  лемент  ззовні  «Живий  Бог!!!»
ви  нікуди  нізвідки  й  ні  з  входу
і  —
я  з  висот  запрошений
коли  світ  все  був  лажею
і  я  сходу  
і  мовчки    і  входжу  і  лагідно  берем  плани
святого  Життя  Його
причім  завжди  хвилюються  ангели  і  архангели:
«Спонтанно!»  «  Художньо!»  —  
«Ого!»  —  «Ого!!!»
Причому  я  кажу  —
хочеш  жити  щасливим?  —
живи  Христовим,  тайним…
і  тоді  оглядатись  чого!!
Ну    я  вам  зразу  
не  багато  промовлю  —
що    люблю  Його…
і  постаю  повен  любові  і
сліз  —
пронизуваний  безміром
Його  життя  вічного!..
побіжите  зразу  ж  маститись  —  медом  —
                                                 слова  
                                                 художнього!!

Що  це  за  рукасте  що  мене  беручіше  —
у  Твою  
Правду  й  Любов??

07.02.2024,  свято  врівноваженого  дуже
прп  Парфенія,  єп.  Лампсакійського,
м.  Київ

...Відомо  ж:  платити  потрібно  за  все.  Чи  не  праведного  поета  Томаса  Еліота  (піти  супроти  хвороби  всіх  церков  —  нарцисизму,  самозакоханості  —  це,  мабуть,  праведник)  грошовим  Нобелем  «ухайдокали»  хитро  в  недавньому  двадцятому  столітті.  За  що?  Бо  він  найстрашніше  відкрив:  відновлення  цілісного  бачення  Бога,  людини  і  космосу.  
За  приведення  кращих  душ  до  Христа  —  в  світі:  з  хащів  вторинних  форм  інтелекту.  Нині  —  як  би  вже  з  інтернету.
За  те,  що  є  найпотрібнішим  для  Христа-Логоса:  за  космос  у  художніх  відкриттях…  

Протестантизм  викинув  космос  повністю!  Відкинув  тобто  і  людину,  що  є  великим  і  найулюбленішим  творінням  Господнім,  а  залишив  звіра,  що  впав  та  продовжує  копирсатись  у  земному.  Бо  відкинув  традицію,  Церкву,  таїнства.
А  це  ж  свята  Богоматір  подала  правду  Божу!  Живе  богослів’я,  духовно-художню  правду,  цілісну  картину  світу  зараз  через  поета  Христового,  слугу  вашого,  що  любить  і  ап.  Павла.  Бо  в  того  нема  і  молекули  агресії,  хоч  він  обійнятий  розумом  щонайбільшим...

(Зі  ст.  "Лист  до  протестантських  церков",  2010,  -  див.:  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза.  
Це
з  книги  "Живе  в  мені  Христос"  2014  р.,  є  ел.  надрукування  у  Вікіпедії,  в  2023  заблоковане)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


ЗА ПОСТТРАВМАТИЧНОЮ ТЕРАПІЄЮ КАТЕРИНИ ЄГОРУШКІНОЇ

 Адже  закладене  світло
У  сірому
Я  красу  шукаючи
Прославляю  дерева  –  навіки
В  них  і  в  тумані  проходжу
Й  мов  ріки  –
Видобуваю    —  де  —  з  інформації  коренів  з  вірою  
Хну  позалИшую  за  плечима
Як  йдуть  за  вірою
Випливає  —  в  дерев  є  ліки
Але  в  Отця  є  сини  і  дочки
Але  невидиме
Між  деревами  з’єдную
Виходить  —  виходим  до  світлої  точки
Я  не  пророчу:
Лиш  Бог  —  водить  точно…

06.02.2024,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024


Збіг обставин — збіг щастя


Хто  прагне  до  Бога  —
може  вселенну…    Дати.
А  от  без  Нього…
сядь  між  зубчики  часу
за  телефон  —
щоб  відповідати



Збіг  окатий
недоторканність  торкати
може  знов  хочеш  до  Бога?
що  твоє  серце
ще  пам’ятає
й  пучечки  пальців
тонка  відповідальність
дивна  відповідальність
любов  —  й  непам’ятання  дати!!
Збіг  щастя  —  окатий


06.02.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024


Псалом 143

                     Пресвятій  Трійці
                     з  Пресвятою  Пречистою  Богородицею
                     присвячується  з  любов’ю



Важливо  —    щоб  мовити
бо  це  —  Україна
її  історія
де  я  лиш  війну  —
                         я  Ігор
і  це  не  заіржавіє
я  —  більший  за  війну


а  це  слово  й  не  вполонялось
війнами  міфів  
ще  й  категорій…
бо  воно  брало
воно  вибирало
мої  слова  і  дзвенять
це  слово  —  меч  очищений  від  понять
Чому  ж
           мене  велетенськи  —
           стражденницьки
випирало?


Над  теперішнім  вибирало
це  завжди  з  Слова  —  в  мені  дозрівало  —
й  над  всім  випирало!
так  що  я  в  світі  —  зате
                                                     очищений  від  понять
ти  над  часом!
і  гостришся  як  святий  
над  державами
Скиньтеся!
прокиньтесь!
бо  за  мною  —  не  заіржАвіє!
за  мною  ваші  вбереження  від  понять
як  веселий  —
то  дехто  —  самі  поняття  очистить  тужАвіє!


ти  ж  більший  за  війну?
ти  більший!
наша  Вкраїна  більша  за  війну…
в  Тобі  ж,  Боже,  ми  перемовляємось
ще  й  державно!..


Поезія  —  більша  за  празник,  і  веселіша!
Поезія  —  лет  —  в  світлі  ніші!
щоб  я  вас  пер  —  далі  і  далі
зате  в  словах  Слова  —  ви  не  сумні  отримувачі  —
сумних  реалій  —
очікування  любові  —  чи  не  
найсолодше
що  трапиться  далі?
я  цікавіший  з  Любов’ю!..


Любов  —  вища
і  більша  за  несвяту  війну
аж  ось  коли  гостро
знову  в  небо  війну
дух  же  вільний!
Нам  не  святити  війну
душі  ж  обожнювати  —  а  не  війну!
За  агресію    більш  сильні  —
                                     Любові  нахОди


то  справжнє  таїнніше
             в  слово  приходить
                   і  гоїть  —  і  годить
Христос  —  владар  погоди
Травми  в  тюрмах  не  витримують  —  лише  свободи
Бо  в  Христові  —  свобода!!
                   всякий  дар
                   з  висоти  Світла
                   від  Тебе,  Отче,  
                   зіходить


05.02.2024,  свято  святого  Феодосія  Чернігівського!
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

Слово  найдосконаліше  в  поезії  наповнюється  питомо:
 
1)    л  ю  б  о  в’  ю;    2)  р  о  з  у  м  о  м;    3)  в  о  л  е  ю  Христовою.    
Але  дуже  рідко  зустрічається  поєднання  хоча  б  двох  із  цих  складових.  
При  тому  слова  поезії  —  живі  істоти.  Вони  хочуть  Божественно  неповторного  наповнення  від  поета  всіх  своїх  складових  частин:
 
—  внутрішньої  частини  —  духовної,  особистісної  (семеми);
—  середньої  —  душі  значень  (морфеми);
—  зовнішньої  —  звукової  (фонеми).  

Неспеціалісти  чули  лиш  про  фонему.  
Знайдіть  про  душу,  морфему!!!  Огонь  семеми  від  Христа!..

Та  досконале  наповнення  слова  і  досконале  поєднання  слів  в  таїні  світу  —  без  Духа  Святого  неможливе,  тому    інші  світлі  звершення  в  світі  —  також.  Богом  це  не  передбачено.  Точніше,  без  Бога  нічого  доброго,  чистого  чи  досконалого,  а  тим  більш  святого,  неможливо  створити.  
(З  ст.  "Тяжіння  до  універсальності"  :  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза,  шукати:
З  2010  р:  Світ  провалюється  на  тонких  планах….  винищення…  з  ризиком  питомо  вірусами)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


А щоб повнота всіх сягнула!

                     Логосу,  Христу  Ісусу,
                     що  поставляє  кожну  істину
                     і  кожне  життя
                     у  єдино  відповідне  місце,
                     з  любов’ю  присвячується



В  самій  прекрасності,
         в  Божому  небі,
                         у  світлих  польотах,
в  самім  всесвітньому,
         в  самій  щасливості,
                         в  самім  духовнім
я  був  вирваний  —  жив  і  живу
                                                                         не  в  совковім
житиму,  доки  з  Христом,  —  по-інакшому
                                                                                                   доти!!
по-інакшому  —  звідси  вічно
і  завжди  —  у  житті  нОвім
і  від  любові  —  ні  разу  не  був  я  совєтським!
ні  разу  совковим!
в  результаті  внутрішньої  роботи
був  я  незносним


всяким  поклонникам  хмелю
                       різним  поклонникам  бурякОвини
Боже!  о  простість!
з  Божиїм  Оком  —
                       тварному  світу  навпроти!


та  і  злинав  
я  —  вниз  —
з  внутрішньої  роботи
щоби  все  в  світі  —  богопротивне  збороти!
Мало!
вічно  мало  знову  —
внутрішньої  і  зовнішньої
мені  роботи!!!


04.02.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

...Так,  як  це  є  в  музикальному  розучуванні  невідомого  твору:  якщо  є  у  людини  вища  зібраність  духу  (і  даних)  —  тоді  ясно,  що  потрібен  дух  і  характер,  сама  ця  якість  діючого  унікально  духу:  взаємно  проникнутись  духом  композитора  і  його  твору,  тоді  вправленість  у  волю  Божу  приносить  нез’ясненну  зосередженість  —  і  точність  виконання!
Це  при  найвищому  рівні  духу,  бо  ноти  однакові  для  всіх.

І  в  розучуванні  нового  твору  теж  ніби  диво:  дух  включає  цілісність  людини,  грають  водночас  дві  руки  у  розучуванні-виконанні  твору.
На  нижчому  рівні  звичайно  розучують  окремо  рукою  правою,  окремо  —  лівою,  потім  —  зводять  докупи.

Професіонали  надзвичайно,  і  дуже  сильно  й  тонко  чують    все,  і  особливо  цей  момент.  
Бо  грати  всі  вміють,  —  та  справа  в  тому,  що  я  вам  сказав…

Другий  приклад,  для  тих,  хто  не  чує  музику,  не  сприймає.
На  тарілці  сметана  і  кусень  масла  з  неї:  і  як  ця  сметана  споглядатиме  гору  масла,  розуміючи  запізно  чи  здогадуючись:  бути  в  майбутті  духовнім  і  жити  в  Бозі  —  можна  лише  будучи  маслом?..

Аналог  третій:  поліклініка  для  людей  душевних  і  людей  духовних  —  як  це  є?  Бо  коли  людина  душевна,  то  в  неї  одна  побудова  душі,  а  в  духовної  людини  —  протилежна:  перша  спрямована  назовні,  живлення  її  матеріальне:  біохімічне  і  т.  ін.  В  духовної  побудова  душі  інша:  оскільки  душа  врощена  у  споживання  із  внутрішнього  джерела  (Бога,  який  Дух).  Хто  що  знає  далі  —  вам  підкаже,  яке  лікування  до  чого  привести  може...
І  тут  швидкометикуючим  досить.  

Одна  суть  у  цьому  і  суть  ця  —  дух.  Дух  —  найвищий,  діє  він  по-своєму,  неповторно,  скрізь.  Це  дух,  він  діє  так,  як  він  діє,  це  важливо,  а  не  оцінкові  реакції.

(З  ст.  «З  2011:  Попереду  швидка  і  жахлива  переміна  всього  світу,  дуже  страшна»:
КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024


Весна! Красна! в підтопленнях…

 *      *      *

                     Пресвятій  Трійці
                     з  Пресвятою  Богородицею  —
                     з  любов’ю  присвячується


Весна!  Красна!  в  підтопленнях
хай  небо  проступа
               й  в  блиску  й  в  сердець
                                     захопленнях…

о  йдуть
у  серці
витоки  дзвеніння
як  цілувати  слово
для  тьми  цих  звільнень
і  проваджень
                 й  управління



хай  світяться  всі  —
                   гени  
                                         й  гени-генії
з  тьми  зубки  —
     що  некороновані
         і  некеровані  і  не  в  ученнях
Слово,  діткни  пролог  —
всіх  геніїв
   ув  сьогодення    

і  в  дріб  гудінь
се  небо
і  верби  в  небо  мАкнуті
й  тепер
в  воді
і  дріб  гудінь
і  вільхи
бігли  в  річку
й  по  коліна  у  воді
і  ми  ходім…


Красою  так  по  зубках  генів
                                                                         ми  й  ведім!


30.01.2024,  свято  —  Собор  Трьох  Святителів,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим
..................
Слово  —  як  жереб,  вибір  і  примірювання  майбуття.
Не  буду  тут  і  зараз  подавати  про  представимість  художнього  цілого,  власне,  художнє  відкриття,  яке  одне  є  дійсним  та  й  потрібним.  
Хоча  значення  художнього  цілого  таке,  що    ви,  можливо,  перестали  б  надавати  увагу  будь-чому  не  такому,  лишили  б  пусте.

Я  хотів  би  позамежно  точно  доповнити  ап.  Павла  щодо  бачення  словом  на  основі  ним  же  покладеній  —  на  камені  Ісуса  Христа,  ним  розбудованій  і  найширше  засіяній.
Я  люблю  ап.  Павла,  Господь  дав  мені  постраждати  за  Себе  в  день  його  і  Петрів,  подав  проникнути  поглибше  духом  в  листи  ап.  Павла.
Нерівнозначність  частковостей  усіх  його  проникнень,  мій  склад  духу  більш  на  доповнення  богослів’я  —  і  дух  мій  не  має  повноти  вдоволення:  ап.  Павла  більш  таки  духом  слід  проникати  й  духом  знати.  
Не  рефлексувати,  не  головою  думати,  як  не  незвично  почути  оце.  

Знати  прямо  —  як  дух  пронизує,  обіймає.  
Ісус  Христос  —  причина  всього  є.  Як  Ним  буваємо  пізнані,  ми  так  пізнаємо.  
Ап.  Павло  тепер  зрадіє,  що  геній  мій  аналогічно  пізнає  і  працює.
Чому  дивуєтесь?  Учень  великого  св.  Силуана  о.  Софроній,  найвищої  культури  людина    духу,  промовив  делікатно:  чому  так,  що  є  люди,  які  творять  від  Бога,  а  Церква  не  хоче  їх  знати,  не  враховує  ?

Христос  же  знає,  хто  на  що  годен.

Найцікавіше,  що  саме  в  молодості,  коли  є  багатоманітність  і  ще  нема  зрілого  огранення  духом  з  Духом  Святим  творчої  брилиськи  (о  це  потрясає!  яка  то  є  Божа  премудрість  й  багатство!!),  я  «вийнявся»  у  серці  сказати  Богу:  про  вільних  і  невільних.  Але  не  так,  як  в  ап.  Павла,  а  як  мені  бачиться:  потрібно  виправити.  
Дух  Святий  відповів:  в  листах  ап.  Павла  —  все  істинним  є.  Не  переробляється,  залиш,  як  є.

Оскільки  в  ап.  Павла  жодної  молекули  агресії  нема  —  то  і  в  мене  не  буде,  маю  надію  на  Господа.

На  глибинах  нема  протиріч.  Я  —  пластир  для  Церков.  
Отож  Христа,  як  стало  вам  те  видко,  не  заперечити.  Бога  класично  заперечити  
або  усунути  з  особистості  трудно  і  неможливо.  Художності  —  не  заперечиш  же.
Отож,  в  художньому  слові  —  сила  Христа  в  мені.

Якщо  вам  розширилось  серце,  про  слово  як  вершину  і  живе  начало  світу,  —  я  говоритиму  з  чистого  і  божественного.  Поки  прокинеться  з  оспалості  Церква,  сумними  є  жителі  Землі,  які  недуховні...
Христос-Слово  у  вище  зцілює.

«Того  часу  слово  було  з  Неба  до  Івана».  
Бо  себе  зрікся,  Слово  жило  і  творило  в  ньому.
Це  безпристрасність.
Кілька  мільярдів  грошей  мав  чоловік,  наприклад,  і  він  їх  втратив.  І  навіть  не  схвилювавсь.  Це  безпристрасність.
Є  на  світі  нині  такі?
Мало  є  таких.
Навпаки,  мільярди  коштів  більшість  не  вважає  за  сміття.  Це  пристрасність.  Хвороба.
Вмирають  за  них  в  пекло.

«...Господа  мого,  ради  якого  я  все  втратив  і  вважаю  все  за  сміття,  аби  лише  Христа  придбати»  (ап.  Павло,  Фл.4,8).  
Коли  оцього  слова  нема  в  тобі,  ти  мертвий.
Сказано:
«Близько  тебе  слово:
в  твоїх  устах  і  в  твоїм  серці...»  (ап.  Павло,  Рим.  10,8).

Бо  всі  в  світі  хочуть  здертися  на  Небо  в  голові,  або  ж  —  в  пекло.

Він,  Слово-Бог,  у  серці  є,  Живий,  та  ви  мертві  є,  якщо  без  Нього,  в  смітті.
Живий  Бог,  а  ви  —  мертві.
Шанс  у  вас  був!
«Близько  тебе  було  слово».

Вершина  творчості  світу  —  слово.  Можливість  почути  слово  —  дає  Христос.  І  далі  —  в  Христа  віра.  Вживу  Христа,  щоб  почути    у  вірі.  Мовлять  боговибранці  ніби  «замість  Христа».  

Мучишся  ти,  і  люди  навкруги  тебе  мучаться...  
         «Близько  тебе  слово:
             в  твоїх  устах...»

       «Є  геній  —  і  народ:
         сміття  між  ними».
                                                       І.Ш.,  Дев’ята  поема
(з  ст.  "Слово  як  жереб",2010;  :  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024


ЦИКЛ ПРИМАВЕРИ

               Діві-Матері
               Богородиці  Марії
               присвячується  з  любов’ю

1


Від  сонця  цвик
а  лід
почув  спросоння
тепло  трави
он  …  —  там  —
калюжа  міжсезоння…


одна  нога
на  клич  новий
інша  —
причім  широкі  шви?  —
і  писк  весни  —  це  примавера!!
Й  гримить  блакить  —
             у  нескінченність  двері…  


2


в  цей  теплообмін  
ніжний…
вже  є  в  синичок
і  чуття  весни…
ось  ти  прийшов?
так  поклади  і  йди
вже
добре  що  з’яснив…
о  залишаються  —  в  польотності  —
                                             всі  почерки-сліди
а  ти  хотів  з  свободи
ще  і  мзди??
в  прозорості?
у  січні?  —  теплообмін  ніжний…


3


гілка  на  осонні…  —
                           в  сонечка
понижче  де  в  піснях  «горошок»
о  які  тоненькі  ніжки
для  танцювання  в  примавері
і  —
чи  вони  бува  не  змерзли??


29.01.2024,
Сонце,
ліс,  Київ  —
                       третій  вибір  Богородиці
...........
Приклад  живий.  Профан  стоятиме  день  в  спеці,  дивлячись  на  купу  гранітних  каменів:  день  шукатиме  той  єдиний  камінь,  який  підходить  точно  до  своїх  братів  в  муруваннях.  Хто  чує  ритми  —  бачить  його  зразу  ж.  Хто  —  Ритм  —  той  і  всі  наступні:  в  погляді  своїм.  Як?  Чому?
Як  я,  так  —  увага  —  камінь,  —  змінюємо  і  будем  змінювати  структури  в  своїх  поступових  ритмах  (хто  знає  таїну  каменю  —  цілком?).  
Як  здогадались  ви,  ритми  ведуть  до  таїни  Ритму  Великого  («слово  говорить  —  дух  відповідає»,  Давид).  Як  Давид  знав  і  це,  і  невідоме  всім  інше,  і  ритми,  й  твар,  і  Бога?...  Яснішає?..  Духом  в  серці-і-мембрані,  храмі,  який  не  «поїхав»,  духовними  очима  в  серці  (розум-серце-дух  в  єдності...  причина  божественного  чуття;  для  розуміння:  як  би  аналог).
 Вживайте  невироблені  англійські  слова:  покращитесь...  у  відеотелефон.

Камінь  бачиться  любов’ю...  Може,  ви  зовсім  в  «знаннях»...  тому  не  пояснюю.  Що  ж  це  —  ритми,  пізнання,  Ритм,  і  ми?
Ми  —  камені  Христа,  і  змінюєм  дуже  поступово  структуру,  розчиняючись  Духом,  ведені  в  єдино  корисному  правдивому  веденні-пізнанні,  у  любові-смиренні,  тільки  цим  в  спасінні...

Отже,  з  практики  —  який  Великий  ритм  у  відірванців,  без  Духу?  Нема,  отже,  як  бачите,  великих  художніх  відкриттів  і  форм,  нема  стислих  форм  (про  це  і  не  знають).
Майже  нема  європейської  культури  (в  головах  із  запаленням  ніби  щось  —  ще  є...).  Америки  —  нема,  кінець...  Єврейські  мислителі  сповзають  буквально  до  містечкового  масштабу...

 Це  кінець,  невже  невідомо,  що  все  трансцендентно  і  онтологічно  —  із  євреями?..  

Зі  схемками  вони.  Навіщо  бажати  смерті  євреям?  Яка  «каса»?
Вони  вже  такі.  
Плюс  той,  що  німецький  астрал  пізніше,  аніж  звичайно,  почне  їх  ізолювати.  Не  бажаймо  і  в  думці  смерті  євреям:  два-три  століття  —  і  кінець  світу.  
Проситимуть  всі  смерті  собі  —  та  не  буде.  Нащо  ви  покинули  Бога?  кілька  століть  вже  всихання,  і  нині  —  банкрутство  всіх.  
Який  —  хоч  в  когось  Ритм?

Без  чуття  ритму  (і  Великого  Досвіду,  у  Христі)  просто  нема  чистоти  пізнання  в  найвищому  синтезі,  нема  правди  і  правди  художнього  вираження,  бачень  і  одкриттів  абсолюту.  Без  чуття  ритму  і  в  любові,  що  зцілює,  Великого  ритму  —  нема  генія!!  Меншає  носіїв!
 Нема  титанів!!  На  звичайнісінь-ку  актрису,  якщо  вона  не  із  мавп-зірок,  кажуть,  що  вона  —«странная»...  

Здрібніло  і  опустилось  —  всі  і  все  —  нежданно  і  несподівано  для  розвинених.
 
Порочна  воля  і  безвільність,  бо  вже  не  хочете  геніїв,  жодних,  костоправних  навіть.  Диявол  в  деталях  і  в  здрібніннях,  як  кажете,  «порядна  сволота»,  гниль.  Буду  вінчати  гниль??  Нема  пізнання  Бога  без  чуття  творіння  Його,  ритмів  і  таїн,  які  Дух  відкриває  —  відповідно  Своїм.  

Бо  нема  нині  розкриття  тварі  як  творіння  Божого,  —  а  за  себе  повім,  що  Бог  Своїм  подає,  береже...  
А,  дрібноформні  вибивателі  грошей,  секулярники...  проповідь  про  Бога  особисто  вам  вже  не  допомагатиме,  треба  розкривати  правдивий  стан  і  картину  творіння  Божого,  в  цім  богословіє  й  хід  —  далі  з  Богом.  Розум  нині  не  з  Богом,  не  в  серці  в  єдності  —  це  дім  проституції,  ба,  гірше...  

Нині  безум  людський,  «маразм  кріпшає»,  що  знали  до  ап.Павла,  сам  Павло  і  з  останніх  о.Шмеман,  який  чув  поезію  і  вихід  богослів’я:  щасливець,  доторканний  любов’ю  Богоматері!
Як  не  подивись,  із  усіх  боків  і  таїн:  тільки  любов  спасає.  Захищає  від  злих.  Вона  заповідана,  одна.

 Любов  відкриває  Небо  і  утворює  шлях,  де  мить  тому  не  було,  звільнює  з  заторів,  вводить  в  Великий  ритм,  прямує  до  Величі...

 І  я  чесно  
й  радісно  спасаюсь,  йду.  З  застарілого  Дух  веде  в  дитинне.  Чому  ви  дитині  чесній  кидаєте  виклик  вже  півстоліття?  

То  ж  розсипані,  одіозно  здрібнілі  в  науках,  без  Ритму  і  смислу  —  ви  ж  супнабір  у  владі  бісів,  на  їх  розсипаній  законній  території...  

Як  же  з  бісами  кидаєте  виклик  Богу,  Богородиці,  святим  і  мені,  художнику,  безвинному,  люблячому  вас  і  при  тому  —  не  святому?  Що  ж  то  з  совістю  у  вас??  

Як  такий  стосунок  до  людини,  який  і  Магомет  не  одобрював??  Я  з  вами  скажу  самовпевненим  і  науковим:  що  ж,  попробуйте  колайдер  на  душі  і  шкірі  власній,  щирі  антихудожники  і  антихристи...  Побачите  —  навіщо  не  поважати  ритм  Великий  і  Бога...  

01.07.2010,  Київ  
(зі  ст.  "Любов,  що  творить  шлях  і  ритм",  :  КП,  Ш.І.С.  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


Чимось з Тройці… ( Щеня-боксериня з очима добрими як в першім класі…)

       Чимось  з  Тройці...

                               Великому  святому
                           Григорію  Богослову
                           присвячується  в  любові!


     Щеня-боксериня
з  очима  добрими
                 як  в  першім  класі…

що  там,
в  кімнаті?  —
зжилі  запахи
             й  мотор  той  й  —
                   запах  кави…


наліво  ступить…
чи  ступить  направо…
але  додому?
           та  ні  в  якім  разі!
як  тут  цікаво!
Яке  все  цікаве…


так  все  із  озера  —  повітря!..  —
                                 не  залукавити


Ще  до  квартири  кличуть
але  тремтить  важке  обличчя…
з  очима  прямо  так
                         й  дитячими
                                 й  запитливими…
                                 як  в  першім  класі…


25.01.2024,  свято  поета  і  богослова
Григорія  Богослова,
Київ  —
третій  вибір  
Богородиці

Продовжимо!  
Св.  Єфросинія  Полоцька  —  втілення  радості  на  Русі,  про-світлений  керунок  (!)  Княжна.
Усі  радувались  на  Русі  —  їй  як  сонцю  Бога!  В  Лаврі  Свято-Успінській  в  Києві  мощами  її  розташував  Бог  посеред  чернеців.  Небачено!  Сонце…  Радість!!
 
Св.  Серафим  Саровський,  Великий  святий,  засновникам  Лавр  його  дорівнюють  —  і  сам  радість,  і  здобувач  радості  для  всіх!!  «Сам  спасись  —  і  тисячі  біля  тебе  спасуться».  Синод  уступав  йому  в  стягненні  Святого  Духа,  Синод  уступав  у  благодатно-радісних  впливах  на  народ,  і  днесь  —  на  світ  весь!!  Колишній  «убогий»  —  проповідник  Радості,  навіки!  Радість  наша.  
«…Радость  моя…»  Радість  !  —  це  Христос!!!  І  це  —  в  нас!

І  святі  Антоній  з  Феодосієм,  Києво-Печерські,  —  неспівставна  Радість!!
Св.  Олександр  Невський!  —  де  такі  багатства  духу,  де  солідність  є  така?  Радість!
Святі  Іов  Почаєвський  з  Амфілохієм!  —  неспівмірна  Радість!
Св.  Сергій  Радонежський!  біля  мощів  була  моя  дружина  —  неймовірна  радість  мені,  друзям  нашим...  Чудо!

Сам  Миколай,  нині  переможець  народів,  і  нехристиянських  навіть,  веселий  і  винахідливий,  титанічно  (ознака  геніальності  —  безконечної!)  творчий  і  радісний  (немов  вмикає  —  і  Бетховена),  але  —  дотепний  і  в  найлегшому  гуморі,  як  те  личить  переможцеві  всіх  народів…  
Хвала!  а  великі  зразу  ж  переадресовують  хвалу  на  Тройцю!  —  Хвала  Богу  радощів!!!
Смиренний  Богу  Й.  С.  Бах  —  небесно  радісний…  провідник  до  Бога  народів  усіх!  Всіх  сердець!!
І  весь  в  майбутніх  творцях  і  народах  —  Моцарт!!  і  на  всі  віки  юна  сила  Божа  повноти  й  незнищенної  радості!!

Данте  —  суто  незаперечний  камертон  справедливості  Божої  й  боговдобної  світобудови!!  Грізний  грішникам  та  радість  для  творців,  митців!!  Навіки.
Радість!!  —для  тих,  кому  Чистилище  і  Рай  ближчими  є.  Зараз  і  тут!..  

Дав  би  Бог  мені  дихнути,  то  від  нинішніх  один  пил  розвіявся  б…

Це  чому  я  в  Україні?  —  лиш  Бог  знає.  Біди  не  буде.  Це  не  біда,  ще  не  знаєте!  

Безрадісність  всіх  —  від  захиляння  Бога.  Гордістю  й  кругляшками…
Данте  —  натхненний  душею  Беатріче  й  настановами  Цариці  —  Невісти  Неневістної!

Сама  Мати  Сина  Божого  —  і  є  світлою  Натхненницею.  Зі  Світлом  (означимо  як)  самого  Океану  Богоматері,  слуги  Божого!  веселість,  завзятість,  свіжість!  та  неописуваність  повноти!  яка  лише  можливою  є  —  і  на  землі  і  на  Небі,  повнота  Радості,  немеркнуча…  Радість  свободи  й  волі  —  єдине,  що  проповідуємо.
(З  ст.  "Нова  радість"  2011  р.,  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Дятл, не части …

*      *      *

                   Пресвятій  Богородиці,
                   святій  Ксенії  Римській
                   і  Ксенії  блаженній
                   з  любов’ю  присвячується


1


Дятл,  не  части    
Бо  вона  швидко  не  прийде!
ти
життя  лісу
нехай  вчуєш?
                                       де-не-де…
тут  ждеш
                                       хтось
до  лісу-небес  принОсить
в  ангелів  
малочутні
хай  духовні
коси?
нехай  до  тебе  підступили
сосни
хай  те  живеш  —
чим  приступили  сосни…



а  Бог
пошле  дихати  соком
ще  не  весна
це
ще  —  високо…


і  бачить  Бог  
вже
тебе  —  й  весна  —  Оком
і  дятел  знов
прохає  ліс  —  вже  вдалині
це
сосне-витяжка…
і  крок  за  кроком
прийдемо  —  з  соком!


2


що  би  було  б
якби  ти  —
не  підзірною  трубою?


Як  добре  
мені  з  Богом  і  з  тобою!


24.01.2024,  свято  Ксенії  Римлянки
і    блаженної  Ксенії  —  рівної  блаженному  Андрію!
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024


Свято самітнього Максима-сповідника (створення — нової ікони ПЦУ)

Чешу  спонтання

над  всім  зляком  —

й  спожаданням!

В  обвалоспоживаннях!

Поет  співдиханням,  співквітуванням  —

 співом!

Збиваючи  завали,  бо  незрушні,

і  піснетворенням,  піснеутвердженням

новим  засівом!

з  Словом  тягається  —

і  Слово    змушує!

і  відкрива  Бог  

душу,  душі  затіненого
 
пожаданням  світу


23.01.2024,
післясвято  святого  Максима,  борця  з  єрессю,
сповідника  (в  душі  моїй),
день  народження  патріарха  УПЦ  КП  Філарета,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

                                         Чому  я  веселий?  
Ліпше  говорити  про  речі  веселі.  І  тому  не  ганьбіть  в  Небі  Моцарта!  і  не  ганьбіть  
за  життя  радісного  мене,  веселого  і  радісного.
Це  я  в  Богові,  звідси  —  веселість!  
І  в  Матері  Божій  благодаттю  є  весь  Бог,  я  серцем  в  Ній,  оце  радість  !  —  радість  подвійна...  Радість  в  правді.
До  чого  мені  прирівняти  правду?  Правда  в  мені  порівнюється  з  моєю  незіпсованою  юністю!
 
Знаєте:  за  неї  і  потерпиш  через  край,  зате  з  правдою  (юною  силою)  весело!  
А  в  майбутньому  —  особливо...
Ото  Богородиця  така  молода.
Люблю  і  не  ховаюсь.

Це  я  в  Царстві  Небесному!!  Слуги  диявола  вкупі  з  народом  і  слугами  народними  —  кривляться  і  морщаться!..

А  дівоче  серце  —  як  весняне  сонце:
хоча  і  захмарне  —  а  все  ж  воно  гріє...  
                                                   (  Народна  пісня)

Мене  не  пізнав  народ,  зате  підтримає  мене,  бо  йому  веселі  потрібні!  
Моє  молоде  серце  —  в  Її  серці:  «Небесне  Царство  шукайте,  все  інше  вам  додасться».
А  говорити  про  речі  веселі  —  корисно,  потрібно  і  вигідно.  Радісно!  —  бо  вони  з  Небес.

     ...і  його  замінить  не  могли
         всі  скучнії  пісні  землі...

Нас,  хто  може  говорити  з  Небес,  —  мало  таких,  і  речей  —  теж.
 А  є  ще  радісні,  це  —  в  єднанні  Небесного  з  пропорційним  земним!  І  не  тягніть  стільки  земності,  гей,  «сумні  проживальці  землі»—  «веселим  і  мудрим»  як  в  Небі...

«З  чим  мені  порівняти  Царство  Небесне?»  —  мовив  Спаситель.  Тоді  Він  натякає.  
В  Євангелії  вся  істинна  правда.
Там  весело,  таємничо:  то  Небо.  Царство  Небесне  всередині  нас.  
Внутрішня  любов  потрібна,  солод  і  притік  Царства?  —  чи  зовнішнє:  людська  слава?
Внутрішнє  більш  потрібне  —  і  тут,  і  там:  любити  людину  як  слід...  
Що  є  слава  людська,  коли  палає  кохання!  Нікого  б  не  бачити,  нікого,  крім  одних  очей!  

І  що  зовнішні  прославляння  —  як  вже  Любов  Божа  є!!  Любити  людину  —  цього  Бог  і  кожна  людина,  щоб  її  любили,  хочуть...

Прославляння  інтелігентські  потрібні?  Опадання  це.

Як  хтось  бажає  охолоджуючого  падання  —  слава  не  від  Бога  знайшлась,  не  згідно  Євангелію...  Це  проти  Євангелія.
Знайдіть:  де  тут  Царство  Небесне?
Де  Цариця,  котрої  «вся  краса  ізвнутрь»?  А  віра?  святі?
«Яку  віру  ви  можете  мати  —  як  ви  шукаєте  слави  один  від  одного,  а  не  шукаєте  слави,  яка  від  Бога?»  (Євангеліє)
 
Слава  і  веселість  —  з  Неба,  від  Бога.  
Та  й  поет,  —  як  вже  «милістю  Божою  поет...»  —  від  Бога.

А  на  землі  —  найчастіше  від  турботливих  помислів  —    вполонення  розуму,  відоме  духовним.  
Яка  веселість  в  полоні?  полонений  полоненому  чіпляє  славу,  а  всі  веселі?..  і  біси?  Як  не  внутрішня  радість,  то  олжа.

Не  закриєшся  від  світу  —  не  закриє  Бог  т.з.  «підсвідомості».  «Хто  переміг  світ,  тому  не  можливо  бути  невеселим»  (св.  Серафим  Саровський).  Переміг  —  себе,  пристрасті.
Веселі  ж  речі  —  з  Неба.  
Як  Мати  Божа  —  повнота  Тройці  і  вся  повнота  творіння.  
«Радістю  хочу  всю  твар  наповнити».  Краса!!!

«Радістю  хочу  всю  твар  наповнити»  (Бог!)  Ще  моя  наглість  божественна,  і  —  чи  ще  так  хоче  хто?..  

2

Як  хочеш,  щоб  всі  горіли  —  сам  гори-палай!

Як  хочеш,  щоб  всі  веселими  ставали  —  яви  це!  творчий  океан,  переважаючий  всіма  параметрами  все  відоме:  з  Бога  він  тільки  невідомим  і  являється,  зовсім  тут  не  бувалим  —  до  моменту…

Смійся  весело,  виявляється,  що  світ  цього  не  знає,  і  не  знав,  а  нечепури  —  не  знатимуть…  
бо  смоктатимуть  непристойно  й  довго-довго  біля  основи  піраміди.  
В  той  час,  як  мудрим  і  аристократам  потрібно  насправді  —  з  Крові,  Тіла  і  духу  поближче  до  вершини  піраміди  —  до  Христа!..

Гарно  сміється  —  хто  останнім…
Смійтеся  весело!  —  виявляється,  світ  далі  наївно  мовить  самоповторами,  зате  я  новий.  

Приводжу  сюди  —  що  ледь-ледь  являлось,  первісно-відмінне.

«Ого!  —  скажуть.  —  Як  так?  —  що  всі  говорять,  говорять  —  Шевчук  мовчить,  тоді  як  з  глибин-висот  скаже,  здається,  що  говоруни  трохи  того…»
Чому  трохи?  Так  і  є!
Як  вміти  думати,  Бога  питати.

Хочеш,  щоб  всі  духом  раділи?  не  тикались  академсхемами  і  любили  один  одного  (небувале!)?  —  то  люби  Джерело-Бога!  
Бо  просто  з  себе  не  витиснеш  любові  на  всю  колобратію  —  і  не  ввіллєш  їм  любові!..
Пиши  Бога,  як  хочеш  слави  від  Нього.  З  практики  мовлю.
 
«Та  ні!  —  скажуть.  —  Яка  там  любов  до  Джерела  й  до  ближніх?!  Геть  всі  без  винятку  письменники  і  художники  робили  «вєрняк»:  «врєзать  —  і  прославіться!».  
І  хоч  світ  закінчуйся!  Яке  там  євангельське  діло?!»

Дурники,  всі  ваші  попередники  —  «дуракі»:  «рєзалісь»  так,  що  мертвою  стала  російська  мова  сьогодні,  російська  проза  —  останньою  на  очах  зникла.  

Розплата  за  безєвангельськість  і  болотяну  трусоватость.
 Росія  —  багатьма  способами  намагалась  переманити  мене  до  себе  —  на  територію  Медузи...  і  зокрема  —  церковно…

Некрополь!  Вони  анемічні  в  поезії,  відійшли,  мерці,  від  Церкви  й  Бога,  як  зайці  переховуються  від  «безблагодатного»  Ігоря,  поета.
Ану,  вийдіть  всі  на  Ігоря!  (і  зразу  «сміливці»,  рос-    і  укр-,  провалились!..)
У  вас  же  десь  розум  ніби  великий  є?  Заради  Христа  —  вияснимо.  Прославим  Христа!
«Велика  Росія!..»  —  але:  «Ні!!»  —  ногами  впираються!  (Бояться  Шевчука?).  Богатирі,  вийдіть!  Ну,  то  вийдіть!!..  Якщо  можете.

Дожовуючи  вигадки,  що  ніби-то  не  можна  Христа  почути  тут…  
Сядете,  патріархи,  в  найнижче  пекло  за  службовий  злочин:  за  організовану  в  підлеглих  брехню  на  Духа  Святого.  
Тільки  байдужі  до  всіх  російські  попи  могли  досковзатись  з  шовіністами  світськими  до  провалля,  твердячи  щодо  «безблагодатності»…

Весело  ж!  Як  це  ви  підняли  руку  на  поезію,  плідність  Христа?  —  Де,  покажіть,  російські  океани  Христової  поезії  —  як  то  в  мене??
Замурзанці,  ради  Ісуса  і  Божої  Матері  все  можу  в  Ісусі  Христі  я.  
Хіба  не  через  мене  зроблено  словом  те,  що  ви  читаєте  в  ап.  Павла??  
Чи  не  я  попереджував  в  поезії  —  «Все  можу  в  Христі  Ісусі!»?

І  скажу  зараз  те,  чого  ніхто  не  знає.
Бо  жоден  письменник  нині  не  промовить,  крім  мене,  оце,  бо  в  жодному  нема  оцього.
«Якого  оцього?»
З  поміччю  Божою,  мабуть,  вдасться  вирвати  оці  корінчики…
«Які  корінчики?»
 Не  знаєте?  Краще  б  ви  з  Христом  перебували  десятками  літ,  в  Церкві,  як  я,  —  не  виходячи  з  церкви.
Створювали  собі  ім’я?  Штовхали  воза  слави  людської  —  попереду  себе?  інакше,  не  по-євангельськи,  славу  приймали??  —  то  я  бачу,  що  підсвідомість  за  вами  плаче.  

Не  знаєте?  Потанцюють  —  за  борги  минулого  —  у  вас  на  спині…
Хворіння  душі  поета  і  художника!  —  то  від  слави  людської;  за  все  розплачуватись  доведеться.
 «За  все  треба  платити»  —  істинно,  скрізь  і  завжди...  
не  заперечить  з  вас  жоден.

Наймудріші  вже  здогадались:  забери  корінчики  сеї  біди,  Боже…
Христос  надалі  —  хоче  дає,  чи  не  дає  відомості,  хоче  забирає  —  але  як  Він  подав  безстрастя  —  то  тебе  не  хитає,  ніщо.  Здоровому  —  весело!..

Більше  цього:  годен  для  справ  надалі  в  руках  Бога  Живого.  А  всі  інші  страшаться  потрапити  до  рук  Бога  Живого!..  

А  хто  згодивсь  на  присвоєння  звання  «класика  літератури»  —  отуди  пропадеш…

Нерозумні  галати!  Були  б  з  Христом-Спасителем,  мов  до  Нього  приварились-приліпились…  зрушив  би  Він  у  вас  якісь  невеликі  молекули  —  найшло  б  щастя  більше  всього  земного!..
Любов  —  основне.

Там  Христос,  Пресвята  Богоматір  Марія,  усесяючі  святі…  палаци  (!!)  —  за  них  індійські  царі  апостолу  Фомі  віддавали  усі  багатства  земні,  хрестились…  Мені  відомі.
А  зараз?  
Інфантилізм.  

Бо  на  глибині  —  майже  цілковита  зневіра…  Індії,  і  Китаю,  і  екуменізму,  керівної  вертикалі,  і  Москви  нещасної,  священноначалія,  земних  письменників,  —  і  в  цілому  всіх  бажаючих  земного…
Скільки  гордих  і  заумних  я  відігнав,  згідно  з  християнською  практикою  —  аби  мене  не  читали!  Горді,  нездалі,  отже,  сильні  висловлювання  —  для  них.  Ясно?
Так  весело,  так!

Чого  тепер  дивуватись,  непокликаним??  А  кому  потрібні  нерозумні?..  
Як  дав  Бог  —  веселітесь!
Мільйон  таємниць  Бог  відкриває  послушникові  чи  досвідченому.
 
Честолюбство  —  тільки  для  молодих  своєчасний  двигун!            (!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)
Якщо  зелений  стручок  не  пометляється  в  пошуках,  навіть  в  крайнощах,  то  польоту  високого  не  буде.  

Зрілому  —  вже  честолюбство  заважає:  він  не  бачить  стежечку  від  Бога,  а  збоку  люди  бачать,  який  він  в  земній  жадібності  —  жалюгідно  смішний…

                                   Радість  без  Господа  —  метушня,
                                   Успіх  без  Бога  —  злочинний…    
                                                                                                                                     (І.Ш)

Все  не  благословенне  —  злочин,  смуток,  пристрасність.  
Смуток  земний  —  від  невилікуваності.  
Вилікуваному  —  і  Бог,  і  люди,  й  світ  веселі!..

31.01.2011

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024


Задля взаємодоповнення в усевишній любові — в поезіях І. С. Шевчука і Артура Дроня

Задля    взаємодоповнення  в  усевишній  любові  —
в  поезіях  І.С.  Шевчука  і  Артура  Дроня:


З  поезій  Артура  Дроня:
*
……………………
Дійти  до  меж,
окреслити  сліди.
Тримати  межі
і  триматись  разом.
І  залишитись  в  жовтні  назавжди.
Як  за  наказом.
 
Бо  ця  Любов,
що  як  тупі  ножі,
гірка  Любов,
яка  стає  твоєю,
тримається  на  тих,
хто  на  межі.
І  тих,
хто  за  межею.
 
*
А  інколи  в  любові  прострелені  ноги.
або  в  ногах  у  любові  осколки,
і  ноги  її  стискають  турнікети,
або  ніг  у  любові  більше  немає.
Тоді  любов  несуть  її  друзі.
 
*
Хоч  пророцтва  й  існують,  та  припиняються,
хоч  мови  існують,  замовкнуть,
хоч  існує  знання,  та  скасується.
Бо  інколи  закінчується  обстріл,
і  любові  закривають  очі,
і  друзі  загортають  її  в  спальники,
і  виносять.
 
І  тоді  вона  переходить
живим.

(Поезія  Артура  Дроня  із  статті  Там,  де  любов  усевишня
Лілія  Бомко
від  18.01.2024,  г.  ZBRUC,  розділ  Штука)

Отже,  і  з  поезій    І.С.Шевчука:

Любов!
Поема
                   Спасителеві-Слову  
                   і  Всенепорочній  Марії
                   з  любов’ю  присвячується

1

Я  парасолю
доношу
до  снігів

люблять
сніжинки  нас  —
люблять  і
творять  богів
і  от  —
недосяжна
поезія  ця
і  гучно  так
б’ються
серця!..

крапля  дощу
сріблом
на  чорнім  плечі  —
як  погон!
все  за  прогон
і  хто  за
життя  
відповість
як  прогон

і  чом
недосяжна
поезія  ця
і  гучно
так  —
б’ються  серця

2

звертайтесь
пишіть
несказанному  —
йдуть  
дощі
в  серці  чується
кров
і  живу  —  де  любов

в  Бозі
змога
є
не  робіть  тільки
збитків
пальці  —  очі
мої
і  торкнусь
й  стає  видко

і  торкнусь
й  чи  настане
амнезія

на  листочку
на  кожнім
протез
як  протест

і  протест  зія
й  холод  —  і
протезія
а  от  Бог!  —
лиш  
любов  —  сіє

3

біля  раю  космос
лиш  любов

доточи  лиш
йдуть  небес
дощі-коси
йдуть  Небес
дощі-коси
це  любов  —
що  підносить

сум  —
любов
що  лишилась...

03.11.2017
Київ
ранок  —  вечір

     Ілля  —    зірний  наш,
                   піднесемось  духом!  

                     Іллі  Тарасюку  —  найперше  від  Миколи
                     священника-капелана  контуженого,
                     від  мене  і  Артема  Т.,
                     і  від  всього  «Аероса»    —
                     багатого  внутрішніми  здійсненнями!  —
                     з  любов’ю  присвячується

Ось  Тарасюк  Ілля  —  чоловік  віри,
біляземних  польотів,  а  от  —  зірних…

нехай  ще  кров’ю  пишуть  ввись  —
                                                       вишині  тексти
чи  в  крові  є  любов  —
як  для  дітей  —  цей  тест  є:
чи  є  всевишняя  любов  —
і  здійнялася  радість  і  з’яснила

сум  —  ще  є  в  цих  —
бо  на  землі  лишились

тоді  нас  четверо  —
в  молитві  вітер  повертали
з  північного  на  східний
щоб  друзі  ввірували  —
               і  на  славу  політали…

і  от  Ілля!  і  чистий  —  й  красень  віри!
польотів  нібито  земних,
                                                 аж  ось  він  —  зірний!!!

19—21.01.2024,  з  причастям,  —
22.01.2024,  на  спомин  
за  віруючим  добровольцем
Іллєю  Тарасюком,
Київ

Що  є  хлібом  любові-поезії,  джерелом  усевишньої  поезії-любові  ,
жертвування  собою  задля  інших?  Жертва  Ісуса  Христа.
Як  сказало  серце  Лілії  Бомко,  є  гімн  любові  апостола  Павла,  а  поезія
"виявляє  безперервність  любові…  у  наступних  рядках  на  наше  воєнне  
теперішнє,
яке  не  суперечить  попередньому,
а  поглиблює  його.

…або  ніг  у  любові  більше  немає.
Тоді  любов  несуть  її  друзі."

                                                     (Артур  Дронь)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024


Ілля — зірний наш, піднесемось духом!

                 Іллі  Тарасюку  —  найперше  від  Миколи
                 священника-капелана  контуженого,
                 від  мене  і  Артема  Т.,
                 і  від  всього  «Аероса»    —
                 багатого  внутрішніми  здійсненнями!  —
                 з  любов’ю  присвячується



Ось  Тарасюк  Ілля  —  чоловік  віри,
біляземних  польотів,  а  от  —  зірних…


нехай  ще  кров’ю  пишуть  ввись  —
                                                       вишині  тексти
чи  в  крові  є  любов  —
як  для  дітей  —  цей  тест  є:
чи  є  всевишняя  любов  —
і  здійнялася  радість  і  з’яснила


сум  —  ще  є  в  цих  —
бо  на  землі  лишились


тоді  нас  четверо  —
в  молитві  вітер  повертали
з  північного  на  східний
щоб  друзі  ввірували  —
               і  на  славу  політали…


і  от  Ілля!  і  чистий  —  й  красень  віри!
польотів  нібито  земних,
                                                   аж  ось  він  —  зірний!!!


19—21.01.2024,  з  причастям,  —
22.01.2024,  на  спомин  
за  віруючим  добровольцем
Іллєю  Тарасюком,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024


Микола ЛукАш — носій генія і поет в житті

 
                                                             Святий  Макарій  Великий  (Олександрійський)
                                                             і  святий  Макарій  Великий  (Єгипетський)  навіть  три  роки
                                                             жили  разом.
                                                             Надто  великі!


                                     Микола  ЛукАш  —  носій  генія  і  поет  в  житті


"Поліглот,  який  за  три  тижні  міг  вивчити  найскладнішу  мову.  Інтелектуал,  який  пам'ятав  взагалі  все,  що  бачив,  почув  або  прочитав.  Дисидент,  здатний  на  мужній  вчинок.  Перекладач,  який  спромігся  іншим  народам  розтлумачити  глибину  творів  їх  літературних  геніїв.  Українець,  який  відроджував  і  розширював  можливості  рідної  мови.  І  при  цьому  чоловік,  який  дитиною  до  4  років  був  німим,  окрім  книжок  нічого  матеріального  не  вважав  за  цінне,  невибагливий  до  побуту,  тонкий  лірик,  дотепний  жартівник,  але  сором'язливий  у  стосунках  з  жінками,  палкий  футбольний  фанат.  

Про  Миколу  Лукаша  казали,  що  знає  30  мов.  А  він  уточнював,  що  добре  —  лиш  18.  Себе  вважав  не  перекладачем,  а  поетом.  Не  згіршим,  аніж  його  сучасники  Ліна  Костенко  чи  Микола  Вінграновський.  Його  улюбленою  лайкою  було:  —  Ви,  перекладачі!  
Маючи  неймовірне  відчуття  слова  та  талант  лінгвіста,  Микола  Лукаш  міг  стати  геніальним  поетом  або  письменником:  його  вірші  з  зошита  інтимної  лірики  "Розмова  
з  нею"  (1963  р.)  вражають  своєю  образністю  та  тонким  ліричним  звучанням.  Проте  свідомо  обрав  переклад.  

Важко  в  це  повірити  та  народився  він  німим  і  до  4  років  не  міг  говорити,  зазнавав  принижень  однолітків.  Лукаш  згадував:  "Я  все  розумів,  але  сказати  нічого  не  міг".  Коли  в  його  рідний  Кролевець,  що  на  Сумщині,  заїхав  циганський  табір,  то  Микола  весь  час  проводив  з  циганчатами.  І  коли  табір  виїхав  з  містечка,  він  зник.  Помандрувавши  довший  час  з  табором  він  повернувся  додому,  набувши  навиків  жабрака...  і  опанувавши  мову  ромів.  Згодом,  вдома,  заговорив  українською.  
До  школи  Микола  потрапив  випадково.  У  перший  клас  пішов  його  брат  Іван.  Микола  долучився  до  брата  і  сів  поруч  нього  за  парту.  Ніхто  його  не  зміг  відмовити  та  згодом  зарахували  на  навчання.  Отримав  дві  освіти  -  історика  і  педагога,  правда,  з  перервою  на  війну.  
Ще  в  студентські  роки  одного  разу  його  запросила  до  себе  однокурсниця  Фаїна,  напів'єврейка-напівгрузинка.  Її  бабуся  необачно  на  ідіш  сказала:  мало  нам  твого  тата-грузина,  а  тут  ще  цей  слов'янин-плебей!  Лукаш  тут  же  відповів  давньоєврейською  і  завершив  на  ідиш.  Бабуся  остовпіла,  а  він  гордо  забрався  геть.

Під  час  війни  двічі  був  поранений.  
Потім  вчителював,  викладав  у  виші,  вчителював  і  працював  у  редакціях  журналів.  Протягом  життя  він  ніколи  не  вдягав  пальта,  за  будь-яких  морозів,  шокуючи  всіх,  хто  бачив  його  вперше.  Коли  Лукаш  вчителював,  якось  його  покликав  директор  школи  і  питає:  -  "Миколо  Олексійовичу,  Ви  матеріаліст?  –  Так,  а  що?  –  А  чого  ж  Ви  поширюєте  ідеалізм  серед  населення?  –  Як?  –  А  от  послухайте,  що  кажуть  у  селі:  "Він  або  святий,  або  з  ним  нечиста  сила,  якщо  він  у  такий  мороз  так  ходить..."  
Для  друзів  і  колег  він  був  не  Микола,  а  ЛукАш.  
"Всє  хахли  і  адінакі  -  Вори  да  ізмєннікі.  Раньше  шлі  у  гайдамакі    А  теперь  -  в  пісьмєннікі".  В  п'єсі  "Народний  Малахій"  Миколи  Куліш  назвав  українців  нацією  "дядьків  і  перекладачів",  нездатних  на  власну  творчість.  Та  Лукашеві  переклади  були  такі,  ніби  вони  в  оригіналі  були  написані  українською.  
Йому  вказували,  що  слід  бути  ближчим  до  оригіналу.  —  Та  я  перекладаю  не  з  української,  а  на  українську,  —  відповідав.  

Переклад  "Фауста"  Гете  лежав  у  рецензентів  три  роки.  Докоряли,  що  його  "Фауст"  стилізований  під  козаччину,  бо  лиш  козаки  зверталися  одне  до  одного  "пане-брате".  А  Лукаш  мовчки  показував  на  рядок  оригіналу  -  "Herr-Bruder".  
Лукашів  переклад  "Фауста"  був  визнаний  Німецькою  академією  наук  найкращим  у  світі.  
Гете  писав  «Фауста»  понад  40  років  і  жоден  перекладач  не  спромігся  перекласти  його  до  кінця.  Утруднювали  переклад  різностиль,  віршований  розмір  та  використання  Гете  брутальної  німецької  лайки.  А  фантасмагорію  другої  частини  цього  шедевру  не  могли  розшифрувати  самі  німецькі  дослідники.  
Лукашів  переклад  тривав  майже  20  років  до  1952  року.  
Він  єдиний,  хто  зробив  повний  переклад  "Фауста".  
Лукаш  наполягав  на  тому,  що  "Фауст",  "Дон  Кіхот",  інші  світові  шедеври  написані  "дуже  німецькою",  "дуже  іспанською"  тощо  –  отже,  й  перекладати  треба  "дуже  українською".  Його  переклади  найчастіше  були  багатші  за  авторські  твори.  
Приміром,  у  Маяковського:  "Шел  я  верхом,  шел  я  низом,  строил  мост  в  социализм".  
У  Лукаша  звучить:  "Йшов  я  верхом,  низом  ліз,  міст  мостив  в  соціалізм".  Він  жив  в  той  час,  коли  українську  мову  спрощували  і  уніфікували  до  мови  московитів.  

А  Лукаш,  навпаки,  вважав  російську  мову  запозиченою  українською.  Й  казав,  що  пора  позичене  забирати.  Навіть  хрущовська  "кузькина  мать"  —  наш  вислів,  і  нічий  більше.  Із  такими  висловлюваннями  він  міг  легко  опинитися  там,  де  кінець  географії  -  на  сибіру  серед  "буржуазних  націоналістів".  
Та  зліпити  з  Лукаша  ідеологічного  ворога  було  непросто.  Бо  всі  мали  його  хоч  і  за  геніального,  але  дивака.  Його  дотепні  діалоги  ставали  легендарними,  швидко  поширювались  і  були  у  всіх  на  язиці.  
В  Ірпені  Лукаш  зустрічає  прозаїка  С.  І  питає:  -  А  що  Ви  зараз  робите?  -  Пишу  мемуари.  -  А  Ви  вже  нарешті  дійшли  до  того  місця,  де  позичили  у  мене  200  карбованців?  
Микола  Лукаш  сварився  з  головним  редактором  "Барвінка"  за  те,  що  цей  дитячий  журнал  почав  видаватися  у  нас  і  російською  мовою.  -  Так  Ви  тоді  грамотно  за  словником  перекладіть  і  свою  назву.  Знаєте,  як  ця  квітка  "барвінок"  називається  угро-фінською  московською  мовою?  -  Ні,  -  здивувався  той.  -  "Могільнік!"  

Видавництво  "Дніпро"  якось  запропонувало  Миколі  Лукашеві  перекласти  "Як  гартувалась  сталь"  Островського.  -  Перекласти?  -  здивувся  той.  -  Для  цього  треба,  аби  автор  бодай  чогось  наклав!  
Іншого  разу  на  загальних  зборах  зобов'язали  Лукаша,  щоб  він  вибачився  перед  М.М.  за  публічну  образу,  пославши  його  в  гузно.  -  Гаразд,  -  каже  Лукаш,  -  добродію  я  Вас  послав,  аби  Ви  йшли  в  гузно,  то  Ви  тепер  можете  із  нього  вийти!  
Один  із  найпотужніших  інтелектуалів  не  мав  ученого  ступеня  і  не  вважав  за  потрібне  його  мати.  

В  Миколі  Лукашеві  поєднувалось  непоєднуване:  він  обідав  у  ресторанах  і  голився  лише  в  перукарні  та  був  байдужим  до  побуту;  вдягався  благенько  та  водночас  екстравагантно;  був  душею  компанії  та  мовчазним  самітником.  Він  виніс  із  дому  газову  плиту,  бо  бракувало  місця  для  книжок  і  величезної  картотеки  української  лексики,  яку  він  зберігав  у  ящичках  означеними  певними  літерами.  У  ящичку  на  літеру  "Г"  він  нібито  зберігав  гроші,  які  не  так  часто,  але  траплялися.  
Якось  зазирнув  у  ящичок  на  літеру  "Щ"  і  побачив  там  живу  мишу.  Дуже  був  сердитий,  що  вона  забралася  не  під  властиву  літеру.  
Знайомі  якось  попросили  його  перекласти  інструкцію  до  якогось  імпортного  товару.  Він  швидко  переклав.  А  коли  запитали,  якою  ж  мовою  написано,  відповів:  —  Я  її  не  знаю.  Мабуть,  котрась  з  скандинавських.  Хоча  мови  знав  на  рівні  діалектів  і  часових  відмінків.  
Коли  партійним  діячам  викрикали  “ура”,  Лукаш  лише  лукаво  посміхався,  бо  знав,  що  в  перекладі  з  тюркської  це  означає  “бий!”.  Коли  кегебістські  провокатори  віталися  з  ним  “Христос  Воскрес”,  Лукаш  відповідав:  “слава  кпсс”.  

Ще  одна  бувальщина,  яка  шириться  інтернетом  як  анекдот,  насправді,  з  життя  ЛукАша,  -  "Було  це  на  пло¬щі  Калініна,  біля  Головної  пошти,  на  зупинці  таксі.  Я  зайняв  чер¬гу  та  й  щось  собі  читаю.  Коли  це  бачу,  двоє  хлопчаків  втислись  переді  мною.  Я  їх  відшив,  читаю  далі.  Дивлюсь,  аж  двоє  дам  пе¬реді  мною  з’явились  поза  чер¬гою,  гадаючи,  ніби  я  не  заува¬жив  їхньої  з’яви.  Я  поглянув  на  них  та  й  питаю:  «Цікаво,  куди  це  такі  гарні  жіночки  квапляться?».  А  одна  з  них:  "А  ми  на  етом  хохляцком  тєлячьєм  язикє  нє  поні¬маєм".  «Хорошо,  я  вам  переве¬ду:  «Куда  вы,  бл*ди,  претесь?».  Черга  репнула  з  реготу,  а  їх  як  корова  язиком  злизала.  Симпа¬тія  черги  була  на  моєму  боці".  

Був  азартним  чоловіком.  Серед  улюбленого:  футбол,  більярд  і  доміно.  "Гляньте  лишень,  -  говорив  ЛукАш,  -  яке  море  емоцій.  Де  ще  чистокровний  русак  після  вдалого  для  динамівців  матчу  може  тикати  в  бік  Москви  дулі  й  щосили  кричати:  «На!..  Викуси!".  
У  ЛукАша  були  юнацькі  пристрасті,  але  по-справжньому  і  безнадійно  закохався  у  студентку  КДУ.  Вона  була  коханням  усього  його  життя.  Більше  він  нікого  й  ніколи  не  любив.  Вона  чотири  рази  була  заміжня  і  мала  четверо  дітей.  Коли  вона  розлучилась  з  третім  чоловіком-п’яницею,  Лукаш  вчергове  сватався  до  неї,  щоб  узяти  її  з  дітьми.  Відмовила,  але  до  самої  смерті  приязнилася  з  ним  і  підтримувала  дружні  стосунки.  "Хто  більше,  хто  менше  ─  ми  всі  Дон  Кіхоти,  Самі  собі  створим  своїх  Дульсіней.  Хоч  це  нас  вганяє  в  сердечні  сухоти,  Зате  піднімає  над  рівнем  свиней”.  

Працював  несамовито.  Перекладав  тільки  з  оригіналу.  
Ніколи  не  перекладав  на  замовлення.  Лукашеві  можна  було  замовляти  виключно  те,  що  він  сам  собі  замовляє...  Але  траплялося  й  йому  байдикувати,  що  у  свою  чергу  породило  популярний  в  творчих  середовищах  термін  “злукАшитися”,  тобто  за  відсутності  натхнення  впадати  в  неробство.  За  це  у  Спілці  письменників  його  називали  безпутним  генієм.  
Після  виходу  у  1964  році  Лукашевого  "Декамерону"  вся  українська  література  розділилася  на  долукашівську  і  післялукашівську.  В  "Декамероні"  Бокаччо,  де  він  відреставрував  українську  мову  середніх  віків,  до  всіх  приказок  і  афоризмів  Боккаччо  Лукаш  знайшов  точні  українські  відповідники  –  переклав  їх  лемківськими  та  бойківськими  діалектами.  

Микола  Лукаш  створив  шість  словників,  зокрема,  словник  фразеологізмів.  
Свого  часу  він  уклав  словник  українських  матюків  "Моя  матюкологія".  Коли  його  не  стало,  його  рідна  сестра,  викладачка  української  мови  та  літератури,  знайшла  цей  словник  і  спалила  його.  За  лист  на  підтримку  Івана  Дзюби,  якого  засудили  за  дослідження  "Інтернаціоналізм  чи  русифікація?"  Лукаша  називали  українським  Дон  Кіхотом.  В  листі  він  написав:  ""прошу  ласкаво  дозволити  мені  відбути  замість  вищевказаного  Дзюби  І.М.  визначене  йому  судом  покарання".  Заяву  не  прийняли.  Але  Спілці  письменників  згори  наказали:  виключити  Лукаша  із  членів  спілки.  Кілька  разів  голосували,  але  не  набиралася  більшість  голосів  за  виключення.  Тоді  його  виключили  наказом.  "Вліз,  як  сліпе  теля  в  яму"  —  звучало  у  письменницькому  середовищі.  

Невибагливий  у  побуті,  непристосований  до  життя,  Микола  Лукаш  виявився  здатним  на  мужній  вчинок,  коли  йшлося  про  гідність  та  честь.  Хоча  і  сам  про  себе  іронізував:  "Гей,  Миколо,  і  охота  з  себе  корчить  Дон  Кіхота?".  Він  таки  був  дисидентом,  але  і  в  цьому  відрізнявся  від  інших  учасників  опору:  легковажний,  самоіронічний  і  дотепний.  Та  й  не  могло  бути  інакше,  бо  перекладач  –  за  своєю  природою  космополіт,  а  за  родом  занять  –  націоналіст.  
У  найскрутніші  моменти  свого  життя  Лукаш  рятувався  гумором  -  писав,  як  він  їх  назвав  "шпигачки".  Закономірно,  що  після  "відлучення  від  Спілки"  його  "шпигачки"  розцвіли  буйним  цвітом.  Після  фактичної  заборони  друкуватися  і  згадувати  його  ім'я  в  пресі  він  вдався  до  своїх  "шпигачок"  і  псевдонім  обрав  собі  відповідний  -  Микола  Нежурись.  *  *  *  Коли  якась  душа  німа,  То  значить  -  вже  її  нема.  *  *  *  У  вас  якийсь  паскудний  звих,  Що  голову  морочите:  Я  пам’ятник  собі  воздвиг,  А  ви  собі  як  хочете.  *  *  *  Прекрасний  цей  світ  тим,  що  інших  нема:  Моя  вільна,  моя  добровільна  тюрма.  *  *  *  Десь  є  Досьє.  *  *  *  Дуже  важко  в  сірій  масі  Не  згубитись  сіромасі.  *  *  *  Він  ще  живе,  старий  пошляк...  Коли  його  вже  трафить  шляк?  *  *  *  Усмішка-відписка,  усмішка-розписка  Ніколи  не  сходить  у  нього  із  писка.  *  *  *  Не  позичай  ні  в  кого  грошей,  Це  розрахунок  нехороший:  Береш  на  день,  на  рік,  А  віддаєш  навік.  

*  *  *  Хто  б  як  там  не  хотів,  
Це  ясно  кожній  миші:  
Часи  уже  не  ті,  
А  стануть  ще  не  тіші.  

*  *  *  Бувають  же  такі  дебіли  —  не  зна,  де  чорне,  а  де  біле!  
Міг  і  таке  утнути:  "Коли  коваль  ковалисі  коваленят  кує,  ковалиха  ковалеві  ковадлом  керує".

Два  десятиліття  вимушеного  безробіття  ерудит  світової  слави  носив  на  барахолку  безцінні  книжки  з  своєї  бібліотеки,  ходив  напівголодним.  Допомагали  справжні  нечисленні  друзі  і  підробітки  під  чужим  ім'ям.  Саме  в  цей  час  у  Лукаша  з'явився  потяг  до  “пляшки-пузашки,  відради  душі”.  Але  навіть  у  цьому  знав  свою  міру  і  дотримувався  певних  принципів:  належну  йому  дозу  горілки  виливав  у  фужер,  примовлячи:  "Ми  з  тобою  не  п’яниці,  цяпати  чарками  нам  не  годиться".  Тільки  у  1979  році  Лукашу  зняли  "заборону  на  професію"  і  знову  дозволили  публікувати  переклади.  Тричі  Лукаша  висували  на  здобуття  Шевченківської  премії  і  тричі  його  кандидатуру  відхиляли.  
1984  року  вийшла  збірка  його  перекладів  віршів  Гійома  Аполлінера  про  яку  він  традиційно  зіронізував,  що  поезії  Аполлінера  "самі  французи  не  можуть  перекласти  французькою".  На  той  час  Гійом  Аполлінер  сповідував  відмову  від  розділових  знаків.  

ВІДПОВІДЬ  ЗАПОРОЖЦІВ  ТУРЕЦЬКОМУ  СУЛТАНУ:  Царя  небесного  харцизе  Високорогий  сатано  Не  годимося  ми  в  підлизи  Жери-но  сам  своє  лайно  Воно  нам  в  пельку  не  полізе  Крамарю  грецький  просмердівсь  Ти  тюлькою  на  честь  ісламу  І  палями  обгородивсь  Швидка  напала  твою  маму  І  ти  в  дрислинах  уродивсь  Подільський  кате  струп’я  вкрило  Тобі  все  тіло  мов  шпориш  Конячий  зад  свиняче  рило  Побережи  дурний  свій  гріш  На  масті  та  святе  курило  (Переклад  Миколи  Лукаша)  
Ще  через  два  роки  з'явилася  остання  велика  робота  Лукаша  –  переклад  п’єси  Вільяма  Шекспіра  «Троїл  і  Крессіда».  Він  започаткував  "барокову"  традицію  українського  перекладу  і  довів,  що  є  постаттю  світового  рівня.  

Перекладацька  спадщина  Миколи  Лукаша  спростувала  московитський  міф  про  "меншовартість",  загумінковість  і  вторинність  української  культури.  Лукаш  не  встиг  закінчити  переклад  “Дон  Кіхота”.  Згодом  її  з  дотриманням  Лукашевого  стилю  завершив  Анатоль  Перепадя.  А  свою  давнішню  мрію  -  здійснити  переклад  "Гаргантюа  і  Пантагрюель"  Микола  Лукаш  уже  не  встиг.  (З  інтернету.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003511
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024


У вірі Матері Божій

           У  вірі    


                         Матері  Божій,  найкрилатішій,
                         святому  Макарію  Великому  
                       (Єгипетському)
                       із  любов’ю  присвячується  


1


Духові  прийде
ще  свій  політ  —
навіть  як  ходити  
по  землі


свій  політ  
прийде  у  серце  асу
чуда  Вічності  садить
у  серці  часу…


може  що  із  громом
і  з  грозою
але  в  серці,
Боже,
я  з  Тобою
бо  любов’ю  —
вслід  —  я  за  Тобою…



тож  «майбутнє»  —  в  небі!  —
милосердя  весь  політ  —
навіть  як  ходити  по  землі!
змилосердившись  у  серці  літ:


свій  політ  прийде  
до  серця  асу  —
чуда  Вічності  садить!
у  серці  часу


дух  із  Духом
а  прийде  політ
але  з  Словом  і  ходити  —
по  землі!
по  Великій  Батьківщині
й  —  по  малій!


2


Я  було  знекриливсь
хотів  Богу  дякувать  стандартно
а  Він  взяв  і  змилувавсь
так  як  крилить  артос


19.01.2024,  свято  Макарія  Великого,
дуже  позамежного  за  життя;
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024


Здорова, …

*      *      *

                     Матері  Божій  —  Цариці  ангелів,
                     спасінню  творіння  й  людей,
                     великим  святим  Афанасію  і  Кирилу
                     з  любов’ю  присвячується  



Здорова,
новою  ця  думка  з  Тройці
здорова  в  загАлі  не  роїться
здорової  в  головах  взагалі  —  не  буває…
а  дві  голови  мов  тая  множина
в  множині  за  визначенням  і  за  світлом
цільності  не
здоганяють
тому  
нехай    і  моргають…



коли  ввись  шваргочу  —
первісно  ж!  —  Бога
це  прославляє
це  ж  шепіт…
і  Матір  Божу
яка  нас  збирає
сильніше
блискавки  й  грому!  —
у  величанні  Її  —
псалом  Ім’я  Її  підіймає!!
Бог-Слово  по  всій  вселенній
для  кожного  слово  має…


все  ж  як  тодішній  первосвященник,
чи  нинішні,
таїнник  Тройці  —
одягів  не  роздирає,
шепоче…  шепоче:
Жива  Божа  Мати  —  і
Живий  Бог!!
Оскільки  все  є  —  Великий
                                                   так  і  прославляється…
ще  й  —  більш  звеличається!
Й  —  більш  —  вже  не  кінчається!
якщо  в  одкровеннях  і  венах,
то  з  словом  так  завжди  —  з  народжень
трапляється…
так  спасаються
не  було  б  лише  кас  —
і  з  Богом    єднаються…


І  Бог  величається!!!


18.01.2024,  свято  —  неймовірних  Афанасія  і  Кирила  
Олександрійських,
і  мною  прославлених,  і  улюблених,
і  молодіючих…
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024


Псалом 142. Величальний Богу і Матері Божій

Скаче  готовність  до  слова!..
та  непружність  —  і  все  як  неначе…
тут  тільки  й  бачать  всі  словом
а  без  Слова  —  всі  плачуть
так  світ  Просвічуєш  словом  —
і  як  я  засну?
так  як  премудрість  ітиме  —  
то  як  я  здрімну?



З  слів  пальма  віри  зелена…
от  як  непружність  —  то  все  як  неначе…
сяєш  крізь  мене
сяєш  крізь  мене
і  світ  словом  лиш  бачить
так  як  премудрість  ітиме  —  
то  як  я  здрімну?
так  світ  просвічуєш  словом?  —
чи  як  я  засну?



так  як  з-за  обрію  й  більш  з  видноколу
                                                                                             носимі
як  всі  дзвенять!
всі  що  макнулись  у  Тебе  й  палимі
всі  є  не  глина
і  всі  без  понять
ну  так  як  світиш  в  них  словом  —
то  як  я  засну?
так  як  премудрість  засвічуєш  —
як  я  здрімну??



так  як  не  вниз  —  і  не
сірість
то  ясна  блакить
полум’я  віри
полум’я  віри!  —
догори  і  горить!!
знаю  я  Бога  знаю  і  небо
цього  —  що  більше  —
нікому  не  треба
стане  лососєва  чи  теракотова  
                                                                 ніжність!  —
а  як  ще  їй  жить
та  гармонійність  —
мов  пальма  й  блакить!!
тихо  сочиться  премудрість
і  як  я  здрімну?
Хвиля  морська  —  то  земна  лише
мудрість…
але  в  небесній
є  Дух  —
й  —  не  засну!..


17.01.2024,
свято  преподобного    Антонія  Великого,  
начальника  всіх  монахів,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


Христос поставить небеса:…

*      *      *


Христос  поставить  небеса:
синє,  і  в  синьому  —  сяйне.
Що  ти  писав!
ти  відчував  мене?
чи  відчував  Його  й  мене?
чи  нас  вже  і  не  розрізняв  —
і  нездоланне  
наперстав  —
і  що  ніколи  і  ніде  
                                           ще  не  писав...


Талант  —  він  топить,
вхопить  —  топить!
він  агресивно  чує  —  на  що
попит!
й  неповний...
й  кличе
в  неповноті  —  і  з  гризьким  кличем!
художник  я  —  із  Чистою  —
               рукою  не  штовхав
я  не  протест
собою  був  —
й  це  підняло  всі  вуха
                     всіх  застав!


а  був  би  то  Павло
й  до  нього  хтось  пристав...
бо  що  страшніше:
кликав  вибухи  застав
                   хвоста  вистав!!
ставив  до  вух
до  слизьких  —  Небеса!..

 
то  я  сумирний  —  і  Христос  
                                                     трима  мене...
що  ти  писав??  —
ти  відчував  мене?
ніхто  не  пікне  десь,
Христос  ще  раз  сяйне!..


13.07.2018,  свято
12  апостолів,  після  лісу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024


Натягнута морозом тиша …

*      *      *


Натягнута  морозом  тиша      
                                           це  струна
в  савані  білім      білі  письмена
в  нутрі  —
в  Духа  як  ніби  слово
а  це  любов  одна


15.01.2024,  ліс,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024


РІВНОАПОСТОЛЬНА НІНА

                   Поема  —  двісті  двадцять  четверта


Перш  ніж  душею
просочилася
вся  твоя  змога
перш  аніж  мив  би  сльозою
ці  крихітні  ступні  і  ноги  —
бува  від  Бога:
серце  вигукує  цільну  любов!!
так  як  воно  —
пташеня  у  дуплі...


вірно  ж  —  недобре  без
Богородиці  і  —  допомоги??
недобре  без  Матерньої  любові??
без  —  хреста?!


Це  я  гукав,  млада  дівчино!  —
зовні  проста
та  з  серцевини  —  не  проста


А  Богомати  з  середин  золотих  —
ніби  проста  й  —  не  проста!!
Щезне  —  людська  краса!
це  лиш  попутниця  —  тим
хто  Красою  ізвнутрь  Богом
                                               виповнивсь!..
ти  проходиш  Вірменією...
і  попутниць
красивих
най  би  Бог  і  беріг
злі  лишають  голів...
хто  сягнувши  на  вище  в  красі...
як  не  змусив  їх  заміж
не  завів  за  кінечний  поріг...


і  Христос  —  Оберіг
й  Сам  Красою
ізвнутрь  Богом  виповнив...
Й  віддалився  я,  Боже,
і  слухав
віддалився
у  небо  —  і  слухав...
й  понад  небом  і  морем  —
став  цівницею  Духа...


я  пташок
що  з  дупла  —
я  до  Ніни  любов’ю  гукав!!


і  пішла  по  землі
вже  —  страшна  пошаскуха
а  я  ще  не  грузин!
а  я  в  небо  —
і  слухав
і  що  зорі  в  траві
а  я  слухав
й  понад  небом  і  морем  —
став  —
цівницею  Духа!!


перш  ніж  мив  би  сльозою
твої  крихітні  ступні  і  ноги...
Буває  ж  від  Бога!!!


27.01.2021,
Київ

9
Для  чого  народились  ми?
Бог  дає  книги?  
Про  ці  Божественні  книги  говорили  дійсно  найсильніші  поети.  Говорив  на  Пленумі  Київської  організації  НСПУ  Іван  Михайлович  Дзюба,  про  що  збереглися  матеріали  в  «Літературній  Україні»,
а  також  про  його  слова  —  є  в  телепередачі  «Плеяда»  з  телеведучою  Людмилою  Лисенко.  А  обговорення  першої  книги,  якого  чекали  такі  совістливі  віруючі  поетки  як  Ірина  Жиленко,  не  було.  Мені  Ірина  Жиленко  казала:  «Ми  сподівалися,  що  буде  велике  обговорення  книги  «Деміург»».
Все  здрібніло!
Велике  не  зазвучить  в  болоті.  У  21-у  столітті  соціально-мережне  сильно  здрібніло  —  йде  вже  явне  розмежування  тих,  що  повернули  на  180  градусів,  з  Христом,  від  остаточного  зболочення.  Люди  вбиті  інформаційно.

Прагнення  чи  не  у  всіх  —  влізти  в  дрібність,  підігнутися  під  дрібність.  «Якщо  в  своїх  скорботних  молитвах  Ольга  Седакова  права,  то  Швеції  нема»,  —  сказала  поетеса-шведка…  Тобто,  Ліна  Костенко,  Ігор  Шевчук  (якщо  точно  —  Бог  і  Богородиця  в  ньому),  Тетяна  Майданович,  Микола  Воробйов,  Василь  Герасим’юк,  Михайло  Григорів,  —  цільні,  явні  християнські  поети  (!),  і  ще  поети  інші,  —  і  їх  не  слухають,  то,  запитується,  є  в  них  Христос?  Якщо  поети  ось  ці  —  праві,  то  не  тільки  Швеції,  континентів  нема!!

(див.:  "З  природної  его-фортеці  —  до  Джерела  Христа:  поворот  на  180  градусів",
КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


Довго сніжинки літають

               Поема


                         «Або  земля  ущерть  —  або  політ
                             ущерть!
                             відірвіть  од  серця
                             смерть!»  
                                                             (З  поеми  І.Ш.)


1

Не  розуміють  —  як  це  —  любити
Христа?
діткам  —
любові  хотіти??
як  нам  —
на  крилах
летіти??
а  ви  підіть
запитайте  діток
і  ви  до  зір  підлетіте
де  сердечнії  свідки:


й  промовлять:
діток  питайте
і  ви  —  спробуйте  і  політайте
людина  з  хребтом
і  звільняйтесь
надія  хай  в  вас  
вироста  —
й  зі  страху  не  здригнеться  серце!
і  не
вирвуть  в  вас  в  серці  —  Око  Христа!
й  вашу  руку  —  з  руки  Христа...

 
Ранок  співає
росою  дух  став...
Зворушеність
зрушення  —
здвиг  і  настав!


2


Хто  що  питає?
я  ж  бо  подав  
«Сферу  геніїв»  —
де  любов  людська,
і  як  в  Божу  зростає...


страх  накривають  —
і  в  небі  літають
зі  страху  і  небо
стає  рябе
або  ти  його
або  він  тебе


але  ти  очищуєш  небо  —
світове  небо  —
і  вслід  тобі  зіроньки  сяють!!


росою  дух  став
проте  скільки  тут  розіб’ється
як  не  любов    Божа
і  Око  в  мені  
Христа!
Висота.
В  серці
є!  —  висота.


3


може  любов  наша
й  мала  літати
й  має
мала  розтати
віхола
віхола
віхола
землю  вкривати


довго  сніжинки  у  небі  —
літають!
страх,  що  в  землі,  —
покривають
вийде  вже  сонце  —
дивуватись  
віднині
нашим  словам
що  чекають  —
в  твердині!


білії  крила
білі
         біло  накрила
біла  наснажная  сага
крила  білі
й  все  —  білість


сад  —
білість  саду
       глісада  —
й  гілки  білі  й
                         милі
біла  наснага
крила  й  крила  —  й
                                                   всі  білі
страх,  що  в  землі,  
покривають
і  любов  —
в  небі  довго  літає...

 
4


Ім’я  Твоє
солодке!
у  серці
слово
Твоє  —  в  безпеці


хай  я  кіпчиком
обіпрусь  об
стасидію
ті  що  не  люблять  Тебе  —
злидні...
любиш  мене
аж  за  смерть  й  за  секреції!
й  слово  вже  є  —
в  безпеці


слово  —
не  знаєм
хто  і  читає:
слава  лиш  Божа
               є  в  серці


Боже,  наляжеш  й  на  все  (!)  це
Боже  це  все...
Ім’я  Святе  в  безпеці


хай  попрацює
часу  молот!
мене  ж  і  проймає
солод


солод
аж  в  залоз
секреції
яке  солодке  
тоді
усе  це
у  с  е    це!  —
і  ім’я  моє
в  безпеці!


17.02.2018

6

Благодать,  відвідавши  людину,  подає  все  те,  що  потрібно  їй.  Благодать,  буває,  відходить:  вона  хоче,  аби  пішла  до  церкви  ця  людина!
Все  життя  людини  має  стати  життям  в  Христі,  благодаттю  —  запалавши  в  церкві!
Душа  людська  знає,  що  не  один  я  зараз  говорю,  більш  —  благодать.  Мені  ніби  це  не  зовсім  потрібно.  Потрібно,  щоб  Христос  у  вас  вкорінювався  й  розвивав  вас.  Щоб  у  вас  була  благодать,  щоб  ви  ставали  більш  творчими,  удачливими  і  щасливими.

Бо  я  до  цих  пір  послушливо  перебуваю  у  соціумі  в  невідомості,  таке  моє  вибрання.  Це  так  мене  Бог  схотів  сховати,  інакше  я  не  писав  би  багато.

І  це  все  заради  вас.
Заради  вас  на  тих  місцях  конкретних,  куди  Він  покличе...  Він  нікого  не  насилував  і  не  буде  насилувати.  
Добровільно  все  і  з  любові.

Але  ж  потрібно  загорітися  в  серці!
Слово  «запалитися»  зустрічається  часто,  де  появляється  новизна  і  художність.
Якщо  благодать  не  зрушить  у  вас  щось  з  місця,  нічого  не  зміниться.
Й  не  проясниться.  
Без  запалення  нічого  не  буває.
І  взаєморозуміння  потрібне,  це  ж  —  взаємобуття!  
Ми  є  в  світі  мислеформ,  
слід  добре  всіх  розуміти,  
розумітися  на  необхідному,  
бо  прийдеться  перероблювати,  
не  встигати  або  
нести  витрати  зайві!

Не  творитимеш  як  слід  —  Бог  і  люди  відішлють  на  периферії  займатись  нижчим  чимось.  Не  найвищим  —  про  що  наша  мова,  до  чого  й  Бог  тебе  кликав.

Чи  ще  й  зараз  тебе  прикликає…
Треба  йти  в  нове,  незважаючи,  що  світ  в  стані  ось  такому;  
бо  насправді  всі  потребують  оновлення.  Це  правда.  
І  Бог  якраз  через  тебе  хоче  робити  це.
Він  робить  через  конкретних  людей  завжди.  Не  через  недозрілих,
 а  через  кількох  людей  робить  завжди,  в  усіх  століттях.  
Приносить  нове.

За  Христа  не  слід  механічно  агітувати,  бо  нове  —  живе,  воно  дихає,  запалює,  люди  загоряються,  і  тоді  це  само  собою  є,  що  Вогонь  Христовий  поширюється.

Благодать  приходить  і  відходить,  приходить  і  відходить.  

Був  такий  період  в  мене  також.  Духовний  отець  говорив  мені:  «Потрібно  за  собою  спостерігати,  що  саме  благодать  підтримує,  що  —  ні.  Треба  вже  відпускати  щось  земне,  
чого  благодать  не  хоче.  Очищуватись,  одухотворювати  себе».  Треба,  щоб  духовне  долало  природне.

Так  було  в  усі  часи  з  усіма  християнами,  так  є  до  цих  пір,  той  самий  процес.  
Людина  народжується  сирою-земною  —  а  треба  стати  Божественною,  із  благодаттю.  

З  постійною  благодаттю!!

Благодать,  коли  вона  є  постійно,  має  пронизувати  не  тільки  душу,  але  і  тканини  тіла,  в  останню  чергу  —  кістки.  Це  відомо.
Така  людина  дуже  береже  благодать!  Тому  не  бере  участі  в  жодній  грі.  
Те,  що  мучить  людину,  всякі  помисли,  всякі  турботи,  пристрасті  —  
загнуздуються  і  зменшуються.
Благодать  же  —  єдиний  вчитель.

Навчає  —  чого  люди  не  знають,  не  навчать.
Псалмоспівець  Давид  сказав  про  себе:  я  став  мудрішим  за  вчителів,  
бо  мене  вчив  Бог,  а  не  люди.  

Благодать  навчає  не  тому,  що  на  землі  тільки.  Так,  вона  підготовлює  все  в  людині,  аби  людина  не  зійшла  з  розуму.  

Благодать  піднімає  до  найвищих  знань  —  як  вона  відає.  Вищий  світ  (надмисленний)  —  він  же  не  в  формах.  Цільний  духовний  світ  —  і  ієрархія  згідно  якості.  
Те  все  діє,  інакше  без  благодаті  я  не  зміг  би  написати  27  
щоразу  неповторних  поетичних  книг  
(42  книги  поезії  —  на  тепер,  2020  рік.  —  І.Ш.).

Можу  зараз  пояснити  з  допомогою  цифр.
2  чи  3  поезії  з  душі,  уявою  працюючи,  ще  може  людина  народити  —  нібито  в  темі  Христа  і  Церкви  Христової.  Але  це  й  все.
Але  якщо  в  неї  нема  Христа  у  внутрішнім  серці  в  постійній  благодаті,  хоч  би  що  не  робила  із  своєю  душею  (недуховною!),  вона  нічого  не  в  силі  сама  написати!  
Люди  без  благодаті  називаються  нерозумними  серцем.  Відчуваєте  жах?..

Так  і  статистика  показує.

У  всіх  поетичних  піснях,  що  про  Різдво,  Великдень,  Богородицю  і  святого  Миколая,  і  ін.  —  народні  слова  і  народні  наспіви,  з  серця  народу.  Чисті.  Правдиві!
Професійні  поети  та  композитори  —  бідні,  на  180  градусів  до  Христа  не  повернулись.  Дві-три  речі  слабкі,  
чуттєві  сублімації,  
Церква  не  прийняла,  
допустила  кілька  речей,  
і  ніхто  про  них  не  знає,
 й  головне,  ніхто
в  світі  й  не  хоче  таких  знати!!
Й.С.  Бах  —  то  виняток.

Слабкість  в  тім,  в  чому  людина  некомпетентна.  

Переконливий  приклад:  поет  Богдан-Ігор  Антонич  написав  одну  поезію  про  авіаційний  політ,  —  але  краще  б  він  не  писав.  
Бо  хто  зсередини  знає  політ  і  що  то  є  бути  пілотом,  то  є  таке  особливе  вибрання,  
а  якщо  людина  не  в  цім,  ліпше  б  вона  про  це  не  писала.  Бо  буде  неправда.

А  в  своєму  покликанні  Антонич  —  справжній  поет,  по-своєму  великий.
Така  ж  справа  щодо  Церкви  і  Христа.  Страшніша.

«Дорого  —  та  мило!  Дешево  —  та  гнило».
Після  навчань  щодо  вилізання  з  болота  —  Христос  подарував  мені  
постійну  благодать!

(див.:  "З  природної  его-фортеці  —  до  Джерела  Христа:  поворот  на  180  градусів",
КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


ДзвОни

                           Тій,  що  виїзджувала  мене
                           як  норовистого  дикого  мустанга,
                               наївного,  присвячується  з  любов’ю



1


Линьте  дзвіночки
золоті  від  серця
         й  срібні
хай  тонко  линуть
тонким
             хай  потрібні…


ось  дуба  описав
                           для  зим…
від  чорноти  до  білизни  —
                               я  з  ним



Линьте  дзвіночки
золоті  і
срібні
найбільше  в  світі
мізер
—  в  серці  —
всім  потрібен



В  сердечності  моїй
я  соло  днів  возив
від  темноти  до  світизни  —
всім  світлістю  грозив…
                   я  —  з  Ним


Линьте  дзвіночки
золоті  і
 срібні
я  з  Нею  в  глибині  —  в  безсмерті…
а  кола  мого  часу…  вигулькну  —  
                               нарібні…



2


От  як  ми  
по  струнах  Бога  
потрапляєм  —
лиш  в  удачу
ох  як  тонко
серцю  з  серцем
дзвонИть  в  дзвони  —
               неледачі!!


11.01.2024,  ліс,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024


Акорд — під небосхилом

                 Поема


                             Господу  Богу-Слову
                             з  любов’ю  присвячується


1


так  Ти  
заглибив
ції  дні
що  й  мені  добре
в  глибині
не  в  однині
бо  Ти  на  глибині


нема  більш  суперечок
нема  запитань  —
недоречних
ми  варим
чай
в  ці  дні
               бульки  із  вод
               бульки
               із  вод
               що  у  Вогні


такий  Ти!  —
Сам  Прекрасний  —
в  глибині...


2


сніги!  —  яка  любовна
простота
побігла  —  біла  бігла
                               німота
 
й  ось  сніг  розтане
й  води
любо  глянуть
в  кохане  небо
голубінь  кохана


бездонність  неба
і  полів  вологий  свідок
ніжний  —
сповиток!


весна!  але  біжать
                                 ще
                                 води
і  небо  серцем
видить
ці  походи
природи  безконечнії  ісходи!
любов!  —  де  бігли  ці  потоки
там  діти
квітів  стрічки  —  
         і  знаходять...
акорд,  акорд!
під  неба  ходом


3


усе  одно
як  бачить  —  і  кохати
так  я  не  зміг  —
акорд
небес
не  розвивати!


так  я
занесений  під  ліс
в  потоці  днів
і  мов  —  люстерце!
 
і  могли  бачитись
із  висот  —  небо
із  глибин  —  серце!


4


Єсть  Бог!  —
як  олівець
мене  тримати
і  цілувати
в  серце  —
Божа  Матір!
так  всі  слова
до  раю  зможуть
вилітати...


08.02.2018,
ранок,
Київ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024


Погляд на статтю Ліни Костенко «Геній в умовах заблокованої культури» (1991 р. )

                                                                                                               Неуперелжене  бачення:

                             а)  Росія  вступає  в  третій  рік  війни  ослабленою,  деградованою  і  
                                       безрадісною.  (  Через  рік  -    ця  згибельність  збільшиться  рівно  
                                                 НАПОЛОВИНУ,  
                                                 кінець  -    побачите!)

                               б)  Зимовий  наступ  рф  на  64  відсотки  вичерпаний...  
                                                       (не  виправити  цього,  бо  це  з  духу)
                                                 нічого  їм  не  вдасться!
                                                   
«…І  це  ж  навіть  не  замкнутість.  Це  заблокованість.  ...  Заблокованість  була  
потрійна.  
Перше  —  це  приналежність  до  держави,  яка  —  мов  той  міфічний  Кронос  —  
поїдає  своїх  же  дітей.  Росія,  як  ніяка  інша  держава,  переслідувала  
своїх  власних  геніїв,  то  що  вже  казати  про  колонію,  якою  була  Україна?  
Це  було  друге  коло  заблокованості.  І  третє  витворилося  само  собою  
як  результат  цієї  подвійної  біди.  Занепадав  сам  характер  нації,  
вічно  переслідуваної,  вічно  приниженої,  —  це  виробило  не  кращі  риси  
в  її  характері...

Три  зашморги,  що  душили  українську  культуру,  —  великодержавний,  
що  душив  усі  підкорені  й  прилеглі  народи,  
колоніальний,  що  душив  власне  колонію,  
і  самі  українці,  які  вже  й  самі  багато  чого  блокували  хронічною  
нерозв’язаністю  своїх  проблем.
І  це  чудо,  що  нація  в  такому  становищі  все-таки  вижила,  все-таки  пручалася  і  нарешті-таки  прориває  всі  три  кільця  своєї  трагічної  заблокованості...»  
(Ліна    Костенко)

Лариса  Івшина,  ред.  газети  «День»:
«Зараз  у  нас  страшний  виклик  —  війна,  але  і  великий  шанс.  І  Ліна  Василівна  часто  заперечує  якісь  постулати  і  стереотипи,  каже  про  те,  що  ми  не  маємо  те,  що  маємо,  —  ми  маємо  те,  що  дозволили...  Вона  —  не  просто  Поет.  Вона  ще  й  великий  практикуючий  Філософ».

«Ліна  Костенко  не  мала  політичної  програми,  не  виголошувала  гасел,  але  вона  втілювала  ідею  України  —  живої,  духовно  здорової  та  цілісної»  
(Сергій  Йосипенко,  доктор  філософських  наук"

«І  знов  сидять  при  владі  одесную.  Гряде  неоцинізм.  Я  в  ньому  не  існую».  
Ви  хочете,  щоб  вона  вийшла  назустріч  тим  самим  неоцинікам,  таким  «проукраїнським»,  до  синьо-жовтого  німба  над  стриженими  голівками?  
Та  ж  ні,  таке  не  трапиться,  не  може  трапитись.  Сказала  як  одрізала:  
«Мій  обрій  там,  де  вас  немає».  Немає  вас  там,  і  говорити  ні  про  що...

В  одному  із  давніх  уже  віршів  Ліна  Костенко  дякує  вечірньому  сонцю,  
дякує  за  день,  «за  цю  потребу  слова,  як  молитви».  «Я  тільки  у  слові  жила»,  —  
ну  як,  як  це  пояснити  людям,  що  звикли  сприймати  світ,  
читати  світ  за  картинками?
Та  й  кількість  пустопорожніх  слів  (фільмів,  картин,  звуків...)  зростає  
із  моторошною  швидкістю.  А  слово  Поета  має  зовсім  іншу  щільність  —  
входячи  в  побутові  стра-тосфери,  воно  миттю  розігрівається  й  світиться,  
навсібіч,  на  все  Небо  і  всю  Землю.  
«Це,  може,  навіть  і  не  вірші/
А  квіти,  кинуті  тобі»,  
а  власне,  кожному,  хто  чує,  хто  бачить...»  (Сергій  Тримбач).

Олександр  Польченко,  м.  Сімферополь:
«Коли  ти  все  життя  живеш  в  оточенні  брехливого  інформаційного  простору,
 який  применшує  твій  народ  і  тебе  —  як  його  маленьку  частинку,  
просто  бери  і  читай  Ліну  Костенко.  І  хоча  вона  завжди  була  
поза  «екраном»,  людиною  не  публічною,  її  твори  чекали  з  нетерпінням,  
знаючи,  що  там  можна  знайти  правдиве  й  високе  слово.
…Літературознавці  вже  давно  її  охрестили  живим  класиком.  
А  найголовніше,  що  Ліна  Костенко  та  її  поезія  для  нас,  
народу,  стала  моральним  авторитетом,  тому  що  геніями  
не  призначають,  ними  стають.»

Вона  для  мене  у  ці  дні  —
як  моє  серце  у  мені!
                       («Берестечко»)
Ліна  Костенко  пише  серцем,  яке  в  неї  сміється,  плаче  й  болить.  І  біль  поетеси  знаходиш  у  своєму  серці.  Ідеш  за  нею  і  шукаєш  в  її  поезії,  як  «лікувати  біль»…
Якби  ж  «правителі»  читали  своїх  поетів!

Володимир  Панченко:
«Головний  же  «нерв»  творчості  Ліни  Костенко  —  це  обстоювання  права  
на  неповторність  людини,  
хоч  якими  б  жорстокими  були  обставини  довкола  неї.  
Вона  належить  до  тих  мужніх  митців,  які  володіють  
талантом  зберегти  свою  внутрішню  свободу  всупереч  
тотальній  несвободі,  з  якою  багато  хто  ладен  змиритися.  
Їх,  таких  митців,  не  може  бути  багато.»

І.  М.  Дзюба:  «  У  поезії  Ліни  Костенко  головне  –  це  утвердження  людини,  утвердження  людського  благородства,  утвердження  здатності  мислити,  
здатності  сприймати  життя,  красу  природи.

…ще  і  погане,  важке  є  найпомітнішим,  вражаючим,  найбільш,  так  би  мовити,  доступним  для  свідомості.  Але  треба  цьому  протистояти.  І  треба  знаходити  інше  –  те,  що  дає  сили,  дає  сили  бути  собою.

…Так  що  оця  її  сила  духу  –  це  теж  урок  великий  для  усіх.»  

Ольга  Седакова,  слово  на  фестивале  «Преображенс-кие  встречи.  
Имеющие  надежду»:
«…Когда  ты  видишь  человека,  который  чем-то  увлечен,  который  не  придавлен  
к  земле,  у  которого  что-то  впереди  и  выше,  —  вот  он,  конечно,  и  другим  
может  внушить  эту  надежду...  
Надо  видеть,  потому  что  жить  среди  потухших  людей,  
надо  быть  сверхчеловеком,  чтобы  выдержать  такое.  
Так  что  общество  нужно,  нужны  редкие  встречи,  
а  еще  лучше  и  не  очень  редкие...».

Я  сприймаю  універсально  і  універсально  кажу:
Південь  —  теплий,  соковитий,  переповнений  дарами,  співаючий  любов’ю,  дзвінкими  квітами,  персиковою  шкірою,  розвитком  пластичних  можливостей,  надмірних  сердечних  спроможностей,  піснями,  високою  поезією,  небом  височезним  —  й  пронизане  все  й  всі  Любов’ю  Божою!  Тут  найкраще  християнам,  
що  народились  вже  з  великою  силою  духу!

На  півночі  краще  тим,  хто  лиш  має  розвивати  силу  духу.
Є  всесвітньознана  країна  —  Київська  Русь,  що  оживає,  вона  направду  
живе  серед  згаданих  «потухших  людей»  —  їх  більшість  в  світі.  

Тому  тут,  в  Богоматір’ю  вибраній  Київській  Русі,  в  другому  Єрусалимі  
і  живуть  згадані  творчі  надлюдини.  Так,  вони  несуть  людям  такі  
великі  хрести  поетичності  зі  Слова,  
які  ще  не  приходили  до  уяв  від  самого  створення  світу,  
оскільки  і  не  приходять  до  уяв,  і  не  належать  уявам,  
тільки  Самого  Бога  бояться,  на  яких  Він  дивиться  —  
«на  смиренних,  трепечучих  Моїх  слів»,  як  Він  Сам  сказав.

«Північне  прийшло  пограбувати  культурний  і  квітучий  південь»  —  
одвічно  було,  
і  таким  же  буде  Армагеддон:  
північних  і  південних  природ  не  виправити…  

Як  казав  апостол  Павло:  як  дітям  кажу;  та  хоч  хотів  би  хто  
почути  глибоке  і  неуявне  —  є  ще  такі??

На  Півдні  в  земному  квітучому  краю  чи  в  раю  Бог  благоволив  народитись  Богоматері!!

Тому  —  з  цього  життя  за  перевагою  —  ми  кажемо:  справжня  культура  —  ЦЕРКВОКУЛЬТУРА,  не  ренесанс  (плотяна)!

Наприклад:
Вона  для  мене  у  ці  дні  —
як  моє  серце  у  мені!
                               («Берестечко»)

Про  що  мої  коментарі  є  на  РІСУ:

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:31
Що  є  справжня  культура?  Брати  участь  в  тім,  що  перемогло  час  і  смерть.  
(  В  серці  стріснулось,  просвіт  є  ...)  Є?  Культура  вища,  справжня  церковна,  —  
Святий  Дух  через  мої  художні  образи  сіє  Христа,  що  ви  вигнали  з  Церкви...  
Культура  в  Церкві  —  в  елементах  вічності  (кажу  понятійно,  аби  засвоїли!);  
в  слідах  з  художніх  образів,  через  які  втрапляють  у  вище;  в  натяках,  
які  для  введення  в  гірне,  —  все  є  і  все  інше...;  
в  свободі  справжній  —  а  це  тільки  в  Христі,  —  вільних  весь  світ  
ненавидить,  бо  в  тюрмі;  в  волі  й  силі  Отця,  знанні  й  творчості  Сина-Слова  
і  любові  і  звершенні  і  освяченні  Духом  Святим!  

Поезія  з  Духу  Святого,  щастя  духовне  (не  щастя  нестійке  тремтяче  
матеріальне),  
також  середня  і  велика  міра  любові  (вірте  ап.  Іоану  Богослову),  
ангельська  церквокультура  —  виганяють  страх  смерті,  який  жене  світ  
дрібно-метушливих  до  загибелі.  

В  поезії,  щасті,  любові,  справжній  культурі  —  завжди  доторки  вічності  
до  душі:  душа  стає  великою,  люблячою  і  світлою,  й  щезає  страх  смерті.

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:26
Царство  Боже  перемагає  природу  і  історію,  але  Христос  відкрив  його  через  них...  Через  них,  але  в  культурі  тих,  кому  Він  проповідував.  
Увага,  отже,  ще  раз:  в  культурі  тих...  Христос  перемінив  весь  світ,  
бо  християни  «зірвали»  давню  культуру,  саме  тому,  що  БУЛИ  В  НІЙ,  а  дякуючи  Христу,  Главі  Церкви,  —  і  над  всім.  
Христос  в  культурі  перемагає  все.  
І  так  тоді  було,  і  зараз  є,  бо  «Христос  сьогодні,  вчора  і  завжди  Один  і  Той  же».  
Одне  знання  Царства  Божого  може  зірвати  й  повинно  робити  це  щодо  будь-якої  неоновленої  культури,  —  і  ставити  її  перед  Христом!!

Ісус  Христос  преображує  культуру,  а  не  просто  природу  (біологію):  
Христос  перемагає  вирішально  —  в  культурі.  
Культура  —  характеристика  для  християн...  

Мій  найбільший  досвід  життя  з  Ісусом  Христом  дозволяє  Христу  преображувати  Духом  Святим  і  природу,  і  Церкву  Свою  —  художніми  образами  в  справжній  новій  ЦЕРКВОКУЛЬТУРІ.  Бо  художні  образи  —  з  гірнього  (не  з  уяви)  світу.  
Ви  бачите:  ідеальне  втілене  тутешніми  фарбами,  ритмом,  часом  і  простором  —  
воно  зриває  світську  ренесансну  псевдокультуру:  
Христос  серед  нас.  Ці  образи  діють  невідкладно.

Богослів’я,  що  відірване  від  церквокультури,  —  це  пусті  слова,  
оскільки  тільки  одна  церквокультура  може  явити  всю  красу  
земної  «поразки»  і  духовної  перемоги  Христа.

igorshevchuk  |  3  листопада  2016,  12:15
Як  звірі  можуть  принести  дітей  до  Христа?  Церква  ж  розкультурена,  культура  розцерковлена.  Звіром  може  стати  навіть  монах,  начисто  залишений  культури!  Зазирніть  у  глибину,  бо  в  глибині,  де  генії,  нема  суперечностей.  
Інші  поверхові.  Отже,  вони  часто  в  озлобленні...  Як  люди  мучаться  і  мучать  інших!!  

А  ви  пропонуєте  майже  камінь  замість  хліба:  богослів’я  наукове,  
яке  є  за  суттю  неточністю,  неправдою...  
Як  в  усьому  проглядає  невігластво  і  некультурність!!  
Ви  ж  навіть  мучите  оцим  всіх  тих  дітей,  що  тут  згадуються...
А  ви  ж  в  глибині  хочете  теж  любові...  Любові  і  правди.  І  розвитку  —  щоб  не  сидіти  ніби  в  провінції.  Провінційність  –  річ  духовна...

Стус  Василь  —  на  зустріч  пам’яті  його  приходить  20  людей...  
Ольга  Седакова  заблокована  почасти,  
Ліна  Костенко  —  чи  вона  у  Львові  не  заблокована  почесно?  
Ігор  Шевчук  заблокований  скрізь.  Єпископи  в  медалях.  А  ми  ж  творимо  «нове  небо  і  нову  землю,  де  правда  живе».  
Не  лєпо?  

Краса  —  не  символ  правди,  як  помилково  ствердив  Тарковський  Андрій,  
а  краса  —  це  пережиття  Христа,  ось  Його  і  одкровень  Святого  Духа  про  Тройцю  і  творіння  уникають  всі…  Ось  правда  Божа,  якій  зрадів  би  сам  апостол  Розуму  —  Павло.
 
igorshevchuk  |  20  листопада  2016,  15:28
Християнська  культура,  де  Бог-Слово  —  Центр  всього  і  визначає  все  життя,—  отож  буває  так:  духовно-художні  твори  —  підсушують  смак,  
піднімають  атмосферу  до  більш  небесної,  духовної.  
Думками  можна  вгледіти  —  як;  чому  —  теж!  
Я  зразу  ж  вимагаю  й  передбачаю  в  Вас  оригінальність  мислення,
 і  от  Ви  могли  б  бути  біля  мене?!  Чи  не  казав  Ромен  Ролан?  Про  неминучість  опусканнь  земних  до  соку  і  вологості  –  після  перенапружень  висотами,  Божим  словом,  Центром  –  
Бог  Словом?

Ренесансна  культура,  де  у  центрі  світу  не  Бог,  а  людина,  і  ось  такий  гуманізм  зберігає  її  в  гріховності,  
і  воло-гість  —  зростає,  
й  далі  загинання  смаку  до  земного  грішного  способу  життя,  
і  диявольське  –  збільшується.  
Стає  можливим  зоологічне.  

І  Ви  запитуєте  —  хто  вбиває  світ?  Ви.  Не  великі  художники,  що  додають  високого  смаку.  
Хоча  знаєте,  що  лише  великий  художник  в  силі  подати  благо,    
їх  зрікаєтесь,  відкидаєте  Христа-Слово  в  них,  
відходите  від  Христа…  
Від  смаку…  
З  президентами  обшаторюєте  все.

Духовний  смак  прищеплюється  і  культивується!  
В  церквокультурі  ось  ці  твори  —  вперед  і  назад  у  всі  віки,  
як,  до  речі,  і  Христова  Церква!  

*      *      *
                         Богу  Слову  присвячується

Утрата  зору  –
то  схиля  до  цифри.
Є  цифра  –
буде  і  пітьма.
Хто  бачить  в  морі  рифи,  
вічні  рифи  –
то  щастя  і  
корона  то
сама!

Як  не  з  Христом  –  то
сінема*…

03.12.2016

*  «Рухомі  картинки»,  пастки  як  кіноплівки  соціальні,
вторинні  форми  в  голові...
Дороз*яснюю:  
їх  називають  слайдами,  ще  -    скельцями  калейдоскопу,  обмеженими  плівками,
що  є  в  голові  як  наслідок  психічних  сприйнять,  ними  користуються  аналогічно  шаблонам-копилам,  вони  заважають    чи  й  унеможливлюють  сприйняття  справжні,
якими  бачать  поети,  образотворчі  мистці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024


В ХРАМІ НА СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ

                             Життєдавцю  Христу  Ісусу
                             і  Богородиці  Марії,  що  Світло  породила,
                             в  любові!



Добре  душі  моїй  знати  —
це  не  Середземномор’я  і  не  Емірати
добре  серцю  веселитись-грати
тільки  Бога  знай  —
храм  —
це  прямо  рай!
А  як  очі  молодіють
на  обличчі  звеселілім
то  це  ж  в  серці  Огонь  гріє!
Гарно  душі  моїй  грай!!
                   РПЦ  зітхне  без  Криму.
Світ  не  гримне  —
я  не  гримну
завбільшки  в  Цейлон  весь
                                                               римою
прийде  слово  —  прямо  з  Корабля
(  «якого  коробля?»)  
Блакить!
І  небо  і  земля!
Всі  біля  мене
хай  відпустяться  душею.
Бо  це  я  з  Ним  і  з  Нею.


Бо  Ти  заглибиш  в  глибину
                         єднань  —
                         за  грань  —
                                       де  пощезає  слід  
                                       і  слів  і  знань


06.01.2024,  свято  Хрещення  Господнього,  
Богоявлення,
з  причастям!
07.01.2024,  Собор  Іоана  Предтечі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024


З Святим раєм

                   Христу  Ісусу,  Духу  Святому,
                   Матері  Божій,  що  Бога-Слова  породила  
                   в  любові    



Не  в’язки  знань!!
а  прагнення  
всіх  прагнень
й  бажання  
всіх  бажань!  —
з’єднатися  з  Тобою  —
розв’язка
всіх  питань!!


й  жива  вода—
без  колихань  —
нарешті  ця  Твоя
Присутність
як  світлий  день
і  дня  Твойого
світла  рань!


Вершина  всіх  бажань!!
то  є  лиш
вранішня  молитва  —
і  в  Небо
з  світлом!  —  слова  лань!!
і  Дух  вітається  —  заграє!
мов  з  символічних
слів-як-знань


поки
не  вичерпається
в  любові  —  з  Святим  раєм
свята  потреба
й  слів  і  знань

Дай  Боже
цілувань  і  цілувань
і  цілувань!!


05.01.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024


Одягання облачень дитинств — залежить від Надсвідомості!

           Поема


                             Отцю  і  Сину  і  Св.  Духу,
                             Всеблагословенній  Богоматері
                             Любов’ю  присвячується



так  починаєм
чути
де  благодать  —
де  більш    де  менш
заходить  в  уди
де  мали  б  бути
                               люди
це  так  почує  радість  в  дні
якою
це  почується
в  мені
як  слово  має  стати  літургією?

Єдина,  —  може,  —  царина
де  з  Словом
й  в  слові
кріпиться
вона  —
ти  от!      мистецтво
де  Бог  —  хоче  наповнить  світ
і  я  люблю  
сповнюю  світ
і  —  вмить
і  радість  золота  цих  слів  —
весь  світ
і  навіть  вжахкуюсь
                                                   в  повіт-просвіт  
та  й  в  літургіях  
лісу
золотий
одвіт

й  ця,  може,  царина
й  чи  в  слові  кріпиться  
вона
та  в  радості  дитинств  –  все  є
мистецтво
дитинств  всекореневий  світ!..


вільною  —  радістю!  —
сповнюю  —  світ!!


Радість  мов  би  моя  душа
душа  і!  —  на  горі  —
                               хитає  шат
у  радості  в  Схід  Слова  і  пашать!
недосконалий  —  
                             в  слово  так  не  вируша
любов!  любов!  —  це  й  
генію  душа
(боїться  хто  —  то  є  любов?)
де  більш    де  менш
ввіходить  в  уди
і  мали  б  —  чути
бути  
           люди…


невже  кому  за  море
           вирушать
о  Світла  Божа  Мати!
куди
у  темінь
без  любові  
вирушать!
в  посічених
коріннях
догори
донизу  —
хіба  душа?
пахнути  буду
пахнути  —  Богу
як  незнане  чудо
дитиннозрілая  душа
Краса
бо
стане  терпко  й  Небесам
пахнути  Богу  —
це  що  мить  —  не  знане  чудо!!


04.01.2024,
Київ  —
третій  вибір  Богоматері,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024


Що може трава?

*      *      *

                     Слову  в  любові  присвячується

Що  може  трава?
Яка  —  росте  у  правах?
Може  —  соки  в  цілунках-підскоках
цехам  хлорофілу  що
                               Бог  їх  ладнує  в  дивах
в  квітах  світу
і  так  тій  людині  що
                                                 в  Бога  права
і  от  тільки  дивляться
нерожденні  слова
на  небо  високе
Боже,  поцілуйтеся  в
                                                       хоку
Вертикальний  
Цвіт
Золотий
Вітер


03.01.2024,
Київ  —
другий  Єрусалим
Хоку-відгук  друга  мого  Назара  на  "Китайським  дворам"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024


Сила одкровення

                   Сину  Божому,  Слову,
                   через  якого  постало  все,
                   з  любов’ю  посвячується


                                   У  діалектиці  одкровення
                                   іманентність  нам  дозволяє
                                   іменувать  трансцендентність.
                                                                                   (Лосський)


О!  одкровення!  —
між  Словом  і  світом
і  я  —  всередині  його…
викусіть  з  мене
з  любові  півсвіту
коси  в  вас  дибки  чого?


склад  я  для  зустрічей!
з  недомовлянь  вся  історія
може  вам  прийде  фаст-фуд??
вельми  пристойна  повнота  категорій
                   а  я  —  над  категоріями
взагалі  усміхаюсь  —
в  сяєві  чуд!


одкровення  —
не  знає!  відомого  «цього  всього»  —
                         терпіть!  —  «зовнішнього»


О  одкровення  —  комусь!  —
                         у  любові  і  вчусь
яко  глашатай
о  скільки  зустрічей!  –  
всередині  його
о-го-го-го!
реальність!
велика  історія!  —
коси  в  вас  дибки  чого!!


30.12.2023,  зайшло  на  свято
Йосифа-обручника,  псалмоспівця  Давида,  Якова-брата  по  плоті!
і  святої  Меланії  Римлянки  (молодшої),
Київ  —
другий  Єрусалим


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024


Окалина

                   Великому  Серафиму  Саровському  
                   з  любов’ю  присвячується


Як  добре  доторкнутися
взаємно  —  з  ним
що  то  у  плоті  був  сам
серафим!!
Вогонь!!  —  й  від  серафічності  
                         сповзе
той  що  був  леп
той  що  налиплий  чорнозем
й  так  щоб  не  пряв  свій
                         жаль  і  гнів
коли  вправляюся  на  дні
у  серці  —  вогнянім!!
сильно!!  вправляюсь  —  у  Вогні!!
де  з  меблів  —  лиш  сліди  окалини
де  думка  в  дріб  поткнулася  
хай  на  старе  чи  зле
торкаючи  —  що  спалене
                                 велике  й  чимале


Любов!  —
яка  обрала  і  мене
співаючи
поезію,  яка  і  не  мине


02.01.2024.  свято  Великого  Серафима;
вранці  після  акафіста;
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024


Пруг Поема

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


Багато говорити нам? (Кн. "Із молодої чаші неба", Л. Бережна, І. Шевчук)


Хіба  багато  говорять,  як  є  любов?
Чи  зміг  хто  затулити  рота  жінкам?  чи  сиротам  і  вдовам?  
Затулити  рота  можна  тільки  любов’ю  —  цілуючи!
Цілуючи,  цілуючи  і  цілуючи.
Іще  казати:  не  спіть?
Чи  то  ви  спати  хотіли,  як  кохали??

Цілували,  цілували  і  цілували!
Багато  говорили,  як  перестріла  любов?  Ні!  Дивилися  в  очі.  Мовчки,  вражені  глибинами  душі.  Вражені  глибиною  душі  —  вічність  простежують.  
Так  дивлячись,  дивуючись,  трепетно  знаючи,  
що  не  могли  б  так  побачити,
 і  на  поле  поезії  більш  перейдемо.  
Так  то  перейшли,  або  —  переходитимуть.  —  Цілуватимуть  Вічність,  і  такі  там  —  доторки!

Типи  шепочуть:  «І  що  він  в  ній  побачив?»  
«Що  він  в  ній  знайшов?»  —  дивуються.  Здивовує  —  любов.  Що  знайшов?
Бога.
Любов  аналогічна.  Аналогічне  ж  бачить.
Бог  —  Любов,  Дух.  Любов  прозирає  духа  з  Духом  Небесним,  піднімає  в  Небеса!
Слово  бачить,  поезія  ж  не  цифра  —  аналог!

Любов  виймає!

Всю  цілісність  збирає  —  розпорошену  —  в  єдиному  серці.  І  спрямовує  вгору  до  Бога.  «Піднесімо  до  Бога  серця».  У  Музиці  —  Поезії  —  Літургії.  В  служінні  Христу.  
Отоді  щастя  й  радість!
«Радістю  хочу  всю  твар  наповнити».  Хто  це  сказав?  Бог.  Давно.  Бог  в  вас.  Та  Бог  Ісус  Христос  —  через  нас,  як  ми  через  Нього.  Летить  в  Небо  любов!..

Уневістити  душу  Жениху  Богу—  єдиний  спосіб  всю  твар  радістю  наповнити!!  З  духу  з  Духом,  словами  нової  мови  з  Любові  і  Поезії.  Повнотою  синтезу!!!
Бо  щастя  майже  ніяке  —  то  земне  щастячко,  тремтить  повсякчас,  мерцающе,  дрижить.  Хірург,  якщо  в  нього  руки  дрижать,  —  нездалий  хірург.

Повнота,  що  являю,  є  щастям!..
Бо  давно  лишився  шепотів,  підморгувань,  що  в  головах,  —  покивань  головами,  що  повзають.
Універсальність  геніальна  є  щастям.  
Є  повнота.  І  що  скажу?  
Божественний  геній  робить  те,  що  мусить:  
чи  не  апостол  Павло  любовно-геніально  мусів  «вийти  заміж  душею  за  Жениха-Слова»?  аби  вполонити  вселенну  Слову-Богу?  Блиск!  єдиний  порив-і-вирив  —  то  ж  не  побіг,  щоб  накинути  платки  на  роти  замужніх  жінок  і  вдовиць.  
Справляється  Ерос  Божий  з  городською  еротикою.  Бо  Любов  в  Небі,  і  справжньо  градуюча  любов  —  в  Небо  летить!!

І  що  з  покликанням  моїм?
Було  забув  —  нагадав  Христос:

«Я  вже  цілий  місяць  поблизу  тебе  і  —  це  мені  не  заважає  писати.  Раніше  я  і  кількох  днів  нікого  не  міг  біля  себе  витримати,  бо  заважало  писати...»  (Я  —  Людмилі  в  1991  році,  місяць  після  знайомства).  До  тридцяти  років  не  знав  я  жінки.

Це  ніби  медаль  Людмилоньці  видав.  А  вона  мені,  до  моєї  долоні  —  свою,  другу  долоню  —  для  наливання  Христової  теплоти.
Що  дають  нинішні?
Німці  —  дають  роботу,  і  нівелюється  тевтонський  дух.
Давні,  просто  задавнені  євреї  —  гроші.
Як  це  самодостатнім  є,  матеріалізм  й  віталізм,  —  недуховний  шлях,  це  не  летіти  з  любов’ю  й  духом  до  Неба!

Плоть  і  дух  витісняють  одне  одного,  «одне  другому  похітливі»,  і  слово  Слова  знімає  протиріччя  плоті  і  духа,  похітливість  їхню  скрізь.

Нам  же  з  тобою,  Людмилко,  є  Богоматір  Співспасительницею:  словом,  просуваючими  молитвами,  преображенням.
Невільні  поети  корисні,  але  мало.  Вони  земні.  Вільні  —  де  Дух  Святий  віє:  в  Церкві,  в  Христі  Ісусі,  все  Ним  постало  —  Ним  рятується,  все  —  через  Слово.
Слово  поезії  —  звільнене  не  в  «убогі  і  немічні  первні»  —  Святим  Духом  в  Слові-Христі.

Найпотрібніший  лет  —  від  людини  плотяної  до  другої,  Христової!!

Християнин  по  землі  ходить,  та  серцем  і  душею  він  в  Небі.  Амінь.  Я  вводжу  в  храм  Поезії  Людмилу  не  якось  галантно,  а  світоглядно  і  з  любов’ю,  людяно  і
 з  розкриленістю,  
нехай  кожне  серце  підноситься  до  Господа!  
02.01.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001880
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


Постановка золота в свідках

               Постановка  золота  в  свідках
               (спочатку  перемога  —  в  дусі!)

                           «Господь  бо  –  справедливий,  любить  правду»  (Пс.  11,  7).  
                           «І  він  –  наш  мир»  (Еф.  2,  14).


Дай  мені  розширитися  так  глибоко
передовсім  серцем  —  де  Твоє  Око…
О    благодатні  передчуття…
єсть  благодатнії  передчуття
як  Ти  дихаєш
в  ледь  переконливе  й  справжнєє
«Я»
слово  світ  отверзає  —  
а  як  в  духові  на  висоті    т  е    
                                                       і  не  вгасає
Боже,  дух  в  них  не  спочиває
й  прибігають  —  із  каяттям
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя


вода  життя  
витікає  з  любов’ю  —  із  слова  Христа  
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя!
серце,  окрилься  злети
                                                         за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий


         чи  сильні  ознаки
         низового  наступу…
         …однак,  о  однак:  
         зображення,  
         створені  нейромережею,  
мають  досить    «запаху  ху  —  
                                                           пластику»


треба  розорювать  спрозорювать  —  ці  перепони
і  побачить  —  що  все  сміття
Ти  Джерело    океанів  і  рік    Життя!
О!  натхненне  єсть  «я»
серце,  окрилься  злети
                                                       за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий


справжнє  рішення  —  за  Суддею  Небесним
тільки  омитись
і  золоті  кульки  від  сердець    до  сердець  полетять!
Ти  Джерело  любові  і  рік    Життя!
Ця  перемога  вже  в  золоті  є:
                         золотим  крила  дає…
і  —  чи  могли  б  те  казати??
серце,  окрилься  злети
                                                         за    т  и  м
думко,  окрилься  у  світ  золотий!


свідків  Прислав  —  показати…

27.12.2023,  третій  день  Різдва,
Київ  —
другий  Єрусалим

Тільки  мистецький  художній  показ,  а  тому    особистісний  показ  
цілісної  картини  —  Бог-людина-і  світ  —  вбиває  невиліковну  хворобу  
усього  світу,  секуляризм  (!),  бо  показує  людину  як  творіння  —  
в    єдності  картини,  вона  впізнає  в  картині-збірному  дзеркалі,  
що  вона  син  Божий  царсько-священичий,  обдурений,  відведений  від  Христа.
«…бо  маєш  бути  свідком,  що  любов  сильніша  за  всяке  зло,  там  найбільше  присутній  Бог,  там,  де  людина  схиляється  над  потребою  іншої  людини.  
Що  мотивує  людину  позбутися  страху  за  своє  життя  і  прикрити  іншу  людину.  
Чим  відчитує  цей  надприродний  горизонт?»  (Капелан  з  фронту)
Натхненне  від  Христа-Слова    є  справжнім…  іншим  зарадити  собі  неможливо.
Їм  неможливо  виявитись  на  Небі.  Навіть  оце  знання  невідоме.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023


Бог сил

                             Першомученику  Степану
                             з  любов’ю  і  в  трепеті  
                             присвячується



Вже  в  кого  й  Пасхи  добігає
Свята  молитва  й  схід  заграє
Молитва  крила  в  небо  простирає
Гримить  прослава  Богу  і  світає!!
Степани  —  що  в  цей  день  сягають,    Бог  зсилає.
Недремна  ще  є  музика!!  Й  яса  —
                                                                                               святая.

Бог  сил!  Він  захотів  і  небо  вкрив.
Всепередбачте,  й  що  прийде  Бог  крил!


27.12.2023,  свято  першомученика  Степана,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

Світ  заганяють  в  наркотизм  віталу.  Свого  роду  наркотик.  На  вас  заробляють,  починаючи  з  оживляжичків  статевості  естради.  
Диявол  —  одним  гроші  і  повну  смерть,  вам  —  смерть  духовну.  Думайте  серцем.  Проривайтесь!    


З  молодості  усвідомлюю  те,  що  дух  мій  —  особняком  й  внутрішньо  осторонь  світової  поетики  й  на  недоступній  глибині-вишині.  Я  із  себе  створюю  нову  цільну  людину  нової  поезії-музики.
 Геть  підриваю  слизьку  смердючу  світолітературу:  принесу  Христа,  світло.
 
Любов  і  внутрішня  потреба  рухають.  На  славу  Божу!  

10.07.2010  
(Зі  статті  "Сила  Духу  Небесного",  див.:  КП,  Ш.І.С.,  розділ  Проза)

"Стаття  29  Декларації  (ООН)  безпосередньо  постулює,  що  кожна  людина  має  «обовʼязки  перед  суспільством,  лише  в  якому  можливий  вільний  і  повний  розвиток  її  особистості»,  це  відчиняє  двері  для  колективістських  ідеологій."  Ріхард  Герцінгер.  
(Вони  калічать  свободу  і  любов)!
Ще  гірше,  коли  ідеології  затуляють  Христа  Живого.  Ідеології  -    мов  залізна  сіть  на  тілі,  яке  Христос  ростить.  -  Це  все  відоме,  не  я  відкрив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023


Псалом 141. О як низався Тобою…




                         Слову,  що  стало  плоттю,
                         і  Пренепорочній  Матері  Божій  
                         з  великою  любов’ю  присвячується



О  як  низався  Тобою
у  небі…
о  як  небесність  —  твереза  тверезість!!
а  я  мов  з  вогнем  сулія
ключ  мій  у  дусі  і  до  Тебе  поезія
щось  може  з  шепотом:
                       «Знов  правий  Ти,  а  не  я…»


Хто  цей  СОБОР?
Йосип-обручник,  Давид  і  брат  Яків!
і  хто  я?
Ось  у  Собор  Її  —  в  Світлі  відкрилась,
ще  б  одну  мить  —
і  душа  де  б  моя?
і  тоді  де  любов  моя  —  чи  вовік  просія???
Господи  й  Боже  всіх  сил,
Боже  всіх  крил!
і  небесних  і  в  плоті  всіляких!
знову  до  Тебе  звільнилась  поезія:
щось  ще  може  шепотом:
                     «Боже,  знов  Ти  правий,  а  не  я…»


Боже,  що  ж  дивуватись,  —
що  підсушилась  моя  сулія!
І  шукаю  любов’ю
                   і  —  «Боже,  знов  правий  Ти,  а  не  я…»

Господи,  яка  невимовна  велич  
                                                                                           Твоя!!!!


26.12.2023,  другий  день  Різдва  —
СОБОР  Пресвятої  Богородиці,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023


Сам Христос

Як  в  небо  крилатість  коня
мій  Бог  в  мені  розум
                             підняв!  і
прийняв
мій  день  мов  шнуркує
                               під  —
                                           вічність
тому  така  Вічність  щодня



Христос  в  моїм  серці  щодня
у  небі  від  щастя  дзвенять
                                                                   і  дзвенять
все  Бог  обійняв
                       мов  підкови  і  крила  пойняв
Сам  Христос!  
                         в  моїм  серці  —  
                                                             щодня…


24.12.2023,  Святвечір  напередодні  Різдва,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023


Псалом 140. У Різдво — в Любові

                       Співбезначальному  Синові
                       Безначального  Отця
                       з  радістю  і  любов’ю  присвячується



Христе,  світ  в  диві  й
Ти  створював  мені  моменти
літали  тайком  і  правдиво
позументи  і  інструменти
й  вони  —  які
все  розуміли  —
й  питали:
у  чому  все  ж  діло??



і  я  не  макнув  так
тіл
душ  розумових
             у  мед  мій  любові
             у  мед  Твій  любові
і  так  без  любові
                       в  них
                       щось  в  світі  
                       згоріло
                       або  провалилось
                       або  —  
                       пролетіло
де  я  все  служу  Тобі  сміло!!



і  впали
позументи  і  інструменти
І  так  я  люблю  Тебе!  —  сміло!
«ми  ж  чуємо  —
чом  би  у  даль  не  сказати?  —
         як?  як?»
та  ви  уже,  звикли?
«у  чому  все  діло??»
мусонам      пасатам
і  став  я  Твоїми  —  словами
                                                     казати!
І  так  я  люблю  Тебе!!  —
                                           по  що  —  декламанци?
У  ХРИСТІ  УСЕ    діло.


23.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023


Пробудження і поміч

                   Спасителеві,
                   Лицю  другому  Святої  Трійці,
                   Христу  Ісусу,
                   і  Богородиці  Марії
                   присвячується  з  любов’ю


                             Бог  в  поміч!



місяць  де  
                       над  клунею
                                   це  написав??
«виривайтесь  і  —  з  полону
                                             й  сильних  страв
                                             і  тварних  справ»
город
город  —  у  тумаані
                                                   й  хто  б  те  знав!


тож
чи  з  снігом  в  полі
чи  без  снігу  в  полі  —
                                                   хоч  би  зір  
                                                   і  дух  на  волі


бо  як  з  Нею  земля  й  Небо  —  й  Світло  —      
                           злинуть
то  яка  душа  
не  відчуває???
Яко  древніх  Бог  карав
так  —  
тепер  Любов  спаса  людину
і  спасає


а!  —  алкоголь
в  совіцьку  дірочку  збігає
з  снігом  в  полі
чи  без  снігу
в  полі
               хоч  би  зір  і  дух  на  волі


22.12.2023,
передсвято  Різдва  співає
і    м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023


В передріздво Христове

                       Младенцеві  Ісусу
                       і  Богородиці  Марії
                       з  трепетанням  присвячується  
                                     з  любов’ю



світло-
             сіре  графітті
вздовж  в  лісі  стежки  розписало
й  —  радіє  у  світі!..

і  радості  
не  переведу…
чого  я  іду
                           по  льоду
і  радість  раптово  настала
гаразд  —  в  усім  бачить  Христа
Христос  і  тут  бути
не  перестав



гаразд  —  цвіте  вічне  й  зелене
навчітесь  і  з  передмістя  і  з  мене
йде  зелен-ялівець
і  вічність
ще  не  кінець    плющам  зеленим
і  юка  мовить  через  мене
теж  
зеленим
і  хто  би  наперстав  
вічне  Ім’я  Христа  —
якби  не  чув  в  серці
моїм  Христа
                                     Вогонь  в  устах  —
                                     слово  Христа!



Я  пишу  —  земне  небесному  
не  заважає
чи  пишу  —  ніби  дух  забиває
роти  закриває
душевний  масив  —  він  чує  духовне?
                                                         себе  перемагає?
Все  Бог  знав
ще  й  мене  «напередвзнав»
синиць  повзиків  білок  дятлів  —  шляхетних
Бог  чи  я  виламував  білі  штахети
в  перед-юності  —  так  водила  допитливість
і  новизна!
а  масив  хоч  душевний  —
цей  масив!  —  крутизна…
всіх  нас  Бог  й  вивів  в  ліс
все  це  Бог  в  ліс  заніс
Миколай  —  батько  менший:
Миколаєвий  ліс  чи  духовний  
                                                                 цей  ліс?
може  й  бачиться  хто  перестав
ніс  у  ніс
і  уста  ув  уста
це  гаразд  —  в  усім  бачить  Христа!


І  мене
й  все  це  Бог  —  і  я  бачу  синхронність  —
Він  до  лісу  приніс!


21.12.2023,  продовження  передсвята  Різдва,
ліс

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Війна проти Бога!

                       Безсмертному  царю,

                       теслі  колишньому,

                       з  великою  любов’ю  

                       присвячується


1


Чує  —
стамеска  зчеше
чує  —  сокира  теше
що  ближче  до  Бога?
слово  у  серці  



дух  промчиться  серцями  —  тьох-тьох
                                                 й  світові  легше
дух  й  розділиться  по  серцях  багатьох  —
                         й  не  стане  меншим
світло  що  йде  крізь  Младенця
живить  кожне  серце
зась  для  думок    
і  знаємо  серцем
про  все  це
Дух  і  я
ми  служимо  словом  у  серці!


2


В  росію  зійдуть  кольорові  трагедії
бо  всі  без  Христа
творці  стали  глиною  —
а  всі  без  Христа  —
і  задні  й  передні
і  яму  копає  кожна  п’ята
й  немає  в  ній  смислу
без  смислу  —  це  вже  без  хребта!
творці  як  без  правд  —  стають  глиною
і  залежі  
збулькнули
пластелиновії
пластелинові
бо  вже  без  Христа!


подвійна  зарплата!  —
Толстой  це
вказав
свої  ще  своїх
згорнуть  в  рів
так  не  стало  й  тебе
розумовому  ирій  —  виїхати
                                                       чи  вмерти
над  дітьми  так  мов  звиснуть
жовтії  
перси
«штурмують  перси»
«тебе  пораховано»
«тебе  зважено:  легкий!»
«перси!»  —  в  серці  рука
                                               у  художника
хто  ці  горді?  проти  Христа
і  —  любові…


Тому,  
Валтасаре,  чи  ти
не  чув
що  сталось  було  —
з  Навуходоносором?
Буде  —  Божа  перемога!


Сталось  —  війна  проти  Бога.


17.12.2023,  з  причастям,  
20.12.  2023,  передсвято  Різдва  Христового,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці
і  другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023


Є в світі …

*      *      *


                     Слову,  через  Якого  все
                     постало,
                     з  любов’ю  присвячується



Є  в  світі  проза  з  пів  продажних  
уст  
і  кожен  буде  ще
на  цій  горі  спокус
бо  є  й  Ім’я  Ісус  
Життя  і  Істина  і  Шлях  —
о!  це  Ім’я  Ісус!  
і  кожним  словом,  що  виходить
з  Божих  уст,  
я  і  живу  
й  світ  від’їжджа  до  прірви
наяву!
і  відповза,
а  Бог  зважав  
й  зважа:
«Не  можете  Богу  й  мамоні
все  ж  служить.»
світ  не  мене
послухає
у  серці  —  скарб!


Бо  моє  серце    ось  —
в  нім  світло  й  тиша:
в  нім  Христос!!


Цієї  ночі
здав  екзамен
це  світу  з  мене  з’їхать
довелось!


щоб  з  кожним  словом,  що  виходить  
з  Божих  уст,
Життя  і  Істина  і  Шлях  —
Ісус…


16.12.2023,
м.  Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


* * *

                   Преблагословенній  Діві  
                   Богородиці
                   з  любов’ю  присвячується

                   радуйся,  бо  Ти  пристановище  для  душ  готуєш;
                   радуйся,  для  вірних  несумнівна  похвало;




Я  не  спалив  нікого
Але  все  життя  моє  —
                               вЕсь  звіт…
живитися  більше  Богом  —
спаси  Господи  —
й  словом-огнем
відтворювать  всесвіт…


просвіти  ввільняють  волю
тепер  так  додому
що  лиш  випадають  коми!..
хай  сонце  іде  по  чиємусь  
                                                             полю


сенси
хай  йдуть  —  (!)  
і  з  долею…


15.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023


Псалом 139. В Різдво Христове

                       Младенцю  Ісусу  Христу
                       присвячується  в  любові



З  тих  пір,  як  народилось  Слово
в  ніч  і  день,
знає,  не  знає  він,  хто  в  Істині  
іде,  —
в  поезії  конгеніальний  рід  гряде,
хто  Істину  полюбить  більше,  ніж  
себе
він  виривається  в  Едем
він  відпускається  з  земних
пісень!
він  любить  врешті  більше  —  ніж  це  небо
голубе…
хто  Істину  так  полюбив  —  що
більше,  ніж  себе!!
Він  в  Слові  вже  в  таку  Любов  
                                                                     прийшов
його  цілують  і  ліси  й  поля
його  цілують  —  і  небесна
і  своя  земля
він  плаче  –  що  знайшов  таку  Любов!!


Крила  від  радості  
і  крила  у  Любов!..


13.12.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023


Псалом 138

                       Отцевому  Слову
                       і  Всесвятому  Духу
                       присвячується  з  любов’ю



Поезія    —    Палац  огрому
де  Богу  я    це  я  —  в  Тобі
                                             я  вдома!
Тобі  ж
теж  тиснуть  непоезії  —  
                                             комори?
               і  зубками  у  них  гризуть  —
                                   трублІж!  
                                   шаторять!


З  Тобою  я  це  я!  в  Тобі  —
                                   знов  вдома!
Носим  поезію  —  огромлений
                                                   Палац  огрому
сухі  сухих  —
кості  гримлять  —
тому  сухих  виносять  з  дому
а  жирні  глушать  звук
пізнай  мене!!  —
Тобі  про  мене  хоч  нове
                                             відомо?
Христе,
пізнАюся  —  бо
                   я  в  Тобі  —
                   я  вдома!!
Звідси  десь  зникли  янголи  —
бо  були  дикі?
за  слухом
все  ж  відроджується  —  музика  в  музИках!
проза  —  це  несерйозне,  це  підпілля  ще  й
                                                                                           в  коморах
поезія  —  народжене  в  Тобі,
               і  Дух  —  веселість!
                       й  все  без  горя!!


12.12.2023,  свято  —  з  Божою  смиренністю  Спиридона
Тримифунтського!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023


Поезія зі статті

*      *      *

Починалось  Духом  в  Діві,
Й  завершиться  Дівою...
Коли  це  не  був  правдивим?
Ні,  –  питаю,–  я?
не  був  правдивим?
Лиш  до  Діви  наближатись  –
Зачинають  слуги  дяблові
гарчати...
(Душе,  отже,  досить  тумкать,
кінчай  пити  з  недотумками,
держи  думку...)
В  чому  сила  –  з  Христа  слова?
У    с  м  и  р  е  н  н  і    і    в    л  ю  б  о  в  і,  –
В  тім,
чого  не  мають  ці  чортове...
хладні  ходять  та  стужають
поклади  мертвоголові!
оддадуть  все  –
ріки  –  брови,
мертвість  газу  –  скучність  мови...
все,  мільярди!  цих  –  і  всіх,
знатних  –  сірих,  мудреців  –
і  ріку  крові...
щоб  забув  –  десь  Дух-Огень!!
і  Марія!  –  Богоплід,
найбільший  і  найвищий  плід  Його,
Огня-Любові!!!
То  невротичнії,  то  –  нервотичні
жучать  міста
та  жало  думки  злої–  в  нерви
другам  тичуть:  щоб  газ
ішов  –шкварчав
паралітичний!!  –
ого  досягнення...
Інакше  й  не  угріємось,  –  так  кажуть...
нащо  Марія?
То,  душе,  не  зумкай...
Ти  зрозуміла?
найважливіш  –  тримати  думку
і  до  огня  любові
піднімати...
й  підніматись–
огнем,  в  Огні!
Огонь  підхопить
і  посилить  Божа  Мати.

В  любові  Божій  зникають  страхи,  надзвичайно  важливим  це  є  .  Творчість  з  любові  –  світла  .  Вона  приносить  первинну  Радість...  яка  є  завжди  –  і  з    глибин  все  просвічує,  й  дихає...  Варто  тільки  торкнутись  її  мистецтвом  і  поезією,  чи  молитвою...  
Твір  справжній  –  молитовний  рух  світлого  духу  в  серці  і  душі!..
(Див.:  Клуб  поезії,  розділ  Проза,  Ш.І.С.,  "Бог-Син  діє"  )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023


Щастя — за піднесений стан душі більше (з Божою поміччю — розв’язування антиномій)


                         Слову  Божому  
                         і  Духу  Божому
                         з  любов’ю  і  вдячністю



Напруженості  —  і  потуги  
о  потуги
аж  до  небеснійшого  Друга!

Перетини  світлих  аскез  —  
                                                             зблиск  —  
                                                             вічність…
                               сірих  —  години…


                   і  о  якими  пальмами
                   пальмами  першості
                   вітами  першості
                   світлими  й  сірими
                                       гладить  людину?
Послух  —  з  любові,
от!  і  слух?
летіти  чи  іти?  але  пройдинось
годинно-речовинний  жор
але  щоб  не  розбивсь  і  лад-мажор…


і  плодоноснійші  потуги
аж  до  небеснійшого  Друга
                                                                 з  другом
і  стане  в  серці  —  Другий


і  все  здогадується  у  любові
і  гладится
і  гладиться  —
                         Любов’ю
щастя  
що  проникло  в  жили  з  кров’ю


10.12.2023,  Євангеліє  про  10  прокажених;
з  причастям!
м.  Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023


ото би трохи досягнути тиші…

*      *      *


ото  би  трохи
досягнути  тиші
Сам  Дух  слова
свої  під  шкірою
                 напише


ось  як  ми  входим
з  словом  любові  й  саду  —
правда  ж?  —
як  ми  спрагло  —  до  саду  —
то  ж  несадове  —
стало  й  лишилося  позаду?


лишилась  ззаду
і  китайська  Ухань
річ
влада  речей
і  —  проросійська  ругань


Отцеві  в  тайні
           помолиться  —
тепер  би  швидше
в  двері  до  каплиці


тільки  ясніючії  лиця
тільки  слова  —  як  птиця
тільки  душа  —
                     за  ними  —
                               птиця

і  духом  відшарується
й  в  дух  —  
                                     зазвіздиться


09.12.2023,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


Псалом 137 Колообертання в щасті

                 Слову  Отця
                 і  Богородиці  Всеблагословенній
                 духом  моїм  присвячується  з  любов’ю

                         воно  таке,  його  потрібно  побачити  почути  
                         обдаруватися-обдарувати  заразитися  —
                         воно  зі  Спасителем  в  усьому...



Коли  моя  особистість
виходить  над  європейців
а  з  Духу  така  правда
і  я  відрубую  запинало  уяви  —
Світло  Боже  усе  і  усіх
                                                     роз’яскравляє
ходить  веселість  під  шкірою
ходять  м’язи  великої  віри


одні  веселі  під  шкірою
другі  хай  тихі
                     й  лунають  піснями
                     над  шкірою  із  шкірою
                     і  —  чіпають  
                     в’яскравлюють  


                     якісь  чую  явища


08.12.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023


Псалом 136. Отцевий Миколай

                   Отцеві,  що  на  Небі,
                   і  Миколаю  —  найшвидшому
                   й  найлетючішому  —  присвячується  з  любов’ю



І  з  душі  б’ють
пружні  стебла  —
принести  зерно  добра…
Сонце  —  більш  сонць!  —
дотепність  —  Миколай!
мить  —  і  ура,
і  одяги  Вогню  услід
я  ледь  зібрав…



що  це,  навчання?  —
з  відчування  якості  добра?
життя-поезія
поезія  в  житті
й  лиття:  Небесного  Отця  пора
поезія  з  жарінь!  —  пиття  горінь…
і  дар-любов  найнижчим  —
найвищий  старт  вгорі…
і  нагорода  і  віддача  угорі
                                     у  якіснім  добрі


й  пиття  жарінь  —  й  найбільший  жар  життя  —
                                                           й  пиття  горінь:
                   серцям  —  віддача  угорі:
речі  трухлявіють
             люди  —  киш!  —  випаровуються
в  молекулах  на  много  квадракілометрів
                                                                                               з  танка…
поети  ж  не  подібні  Миколаю  —  з  непідійманням  нижніх  —
                                                                                             можуть  й  зачекати

Отець  трясе  любов,  держить  світанки  —
поезія  в  житті
багаті  встигнуть  це,  віддати?
будуть  і  всі  багаті  —  всі  й  без  любові
якщо  низи  строкаті  —
                 небеса  стрясати


Ось  є  Отець:  ось  в  Миколаї…
і  найгарЯчішу  поезію  життя  зібрав
се  начування  якості  любові  і  добра


06.12.2023,  свято  найлетючішого  Миколая;
з  причастям,
День  ЗСУ,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці…
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023


Псалом 135

         Псалом  135


О  свята  Варваро,  —
                     Дар  —  й  удар!
Ти    звільняла  схмарений  мій  розум
розбивала  схмарений  шлейф-розум
а  з  Христом  як  з  Сонцем  цей  удар  з-за  хмар!!!  —
й  як  моя  поезія  —
                                                   всю  світу  прозу!!!
так  як  я  на  світ  —  вважав


за  те  мені  не  стало  вороття
Христос  —  Життя!



заплакали  і  хмари  —  зла  іржа
так  ще  я  і  на  
                       іржу  зважав
         де  межа
         де  холод
         землі  розум  пересмикувався  й  —
                   мов  сичав  іржав:
                                                           це  ж  залежавсь!
скрипів:  а  є  межа?..



а  Ти,  Слово,
Ти  це  й  Давидові  казав?  —
                                         не  буду  Я
                 за  тебе  вкалувать
                                       спрацюєш  —
         й  виявиш  себе  в  біді
                                                     в  воді
       майже  знеславлений
                     тоді  —  завопієш
і  —  витягну
і  так  за  кожним  разом
отже  за  кожним  разом
і  як  з  біди  Я  витягнув  —
то  тим  Мене  й  прославиш…



цікаво,  що
підійме
лиш  Божа  Слава  
в  серці…
все  може  Слава!
і  смертю  смерть  Він  подолав!
от!  ворога  убила  Слава!!!
Спілкуємось  !  —  із  слави  в  славу
тримаючись  за  Тебе:  за  Державу  —
                                                                               Життя!!!
Тріюмфи  повноти  Життя!  —
немає  смерті…  Христос  —  є  жительствуюче  Життя!


світе,  затям
хотів  би  я  тобі  подобатись  —
не  Спілкувався  б  …


04.12.2023,  свято  св  вмц  Варвари,
Невісти  Христової  прекрасної;
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023


Це слово в сльози —…

*      *      *



Це  слово  в  сльози  —
й  сльози  словам  світять
вишня  Любов  —
це  ж  друг  один  завітній


я  захотів  би  
туди  крил
де  Ти
Ти  знаєш?
це  я  в  Тобі,
а  Ти  в  мені  перебуваєш


мов  сонця  пальці
ніби  відчиняють
                                               й  світять
не  йде  тілесність  по  очах  —
більші  душі  просвіти…


вишня  Любов  —
й  Ти  Друг  один  завітній?
як  це  є  лоскітно
це  стрім  для  світу
і  —  сльози  словам  світять


30.11.2023,  свято  апостола  Андрія  Первозванного;
з  причастям,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023


Псалом 134

       


                                 Діві-Матері  Марії
                                 присвячується  з  любов’ю



Що  невідомо  серцю  і  уму
Слово  Твоє  —  лиш  слово  вічне
Обіцянки  й  дари  Твої  —  це  невідкличне
Словом    загашуєш  проказу  і  чуму
злі  демони  зайшли  крізь  сон  часу:
чи  не  відмовлюсь  я  від  ЗСУ?  —
інакше  смерть!  Що
їх  морально  вбило?  І  чому?  —
слово  Твоє  —  крізь  мене  вічне:
обіцяная  Перемога  ЗСУ  —  є  невідклична!!



І  чи  приходило  ще
де  й  кому
що  Ти  візьмеш  у  слово  всю  зиму
голот,  бурю,  урагани,  тьму!  —
                           в  душу  людську  німу
словом  винищуєш  німоту  і  пітьму
Слово  Твоє  —  й  є  слово  вічне!
обітниці  й  дари  Твої  є  невідкличні
і  спалахами  як  приходять  —  і  кому…



Бо  що  народи?
роблять  для  себе
роблять  під  себе
чуму,  даремність  і  пітьму  —
Бога  відкинувши,
без  Світла.
Глибоко  їм  теплом  війну.
Безбожжя  і  насиджує  війну
й  пробуджуються  —  у  війну!



І  Царська  сила,  і  люблю  Весну!!

Ба!  я  не  з  цього  сну.


29.11.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023


Як трудно втрапити в Храм світла …

*      *      *

                               Богу-Слову  
                               і  Пресвятій  Матері  Божій
                               присвячуєтсяз  любов’ю



Як  трудно  втрапити
                   в  Храм  світла  сутності!
й  зовсім  не  трудно  
             розродитися  —  писати!!
й  радість  моя  в  Присутності
                                   і  від  Присутності
й  нічому  
радості  не  відібрати…



а  сонця  сходи  і  в  трепет  захОди  —
від  доброго  генія
                                   і  в  душу
                               природи.


28.11.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023


Псалом 133. Отверзання

                                   Духу  Святому,  що  нас  творить  
                                   вільними  особистостями  у  Ісусі  Христі,
                                   і  апостолу  Андрію  Первозванному
                                   присвячується  з  любов’ю



Виявити  хто  ми  є
й  такими  бути.
Тут  Андрій-апостол  
                         і  сказав:
                                                   все  є  —  інакше!!
Він  в  Лаврі  знову  тут
і  блискавка  з  мощей  глави
о  —  це  серйозніше  ніж  я  і  ви
і  є  —  і  вб’є  неначе…
ви  я
ви?  я?  —
але  отверзлося  —
ні  дати  і  ні  взяти!  —
і  серце  у  серпа
і  в  мені  гостра  благодать
                                               стане  тупа?
інакшим  —  дасться  серцем…
чути!..



інакшим  —  це  Христос!  —
                                               тут  Всемогутній!  —
                                               так!  Всемогутній!
Бо  все  вже  відбулось…
Усе  у  Слова  плані  й  відбулось:
явивсь  Христос
                         я  інструмент
                         ідуть  усі  народи
                         на  блискавичні  і  незаперечні  сходи
                         до  Сонця  правди
                         вони  вбудовані  в  душі  моїй
                         які  я  з  Ним  —  ми  завжди  вдвох  —
                         найперш  знаходив

в  тім
Неба  блискавичний  
                                                       гострокутник!!



як?
о?  ріллі  непереверненою  бути??
З  живої  блискавки
з  глави  —
ми  мов  відсутні
а  виявити  хто  ми  є…  це    б  у  т  и


26.11.2023,
Київ  —
другий  Єрусалим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023


Псалом 132. Прямо хльостає

                                             Іпостасі  сяйва  Отчого  —
                                             Вседержителеві  Ісусу  Христу,
                                             і  Всеблагословенній  Богородиці  Марії
                                             присвячується  з  любов’ю



Так  веселий  я  з  неба  —
вічне  йде    й  за  сьогодні
так  веселі  ці  зубки  в  озимих
                                       ці  розмови  в  озимих
так  веселі  ці  зводи  зводи  любові
                                             зводи  народні
перекушую  я  ці  заводи  народні
                                                         в  трунку  зим
                                                                     зводи  зим
з  світла  —  радість  моя  це  я  з  Ним!



Так  веселий  я  в  небі
                                   за  визначенням
                                   за  життям
                                   надпогодний
дзвін!
дзвони
радість  моя  що  —
в  с  е    з  Ним!!
я  лиш  завжди  про  це!!
я  за  зміну
                             погоди
за  —  розігнення
тих  що  зігнулися  згідно
               з  погодою


я  породження,
спів!!  –
що  так  й  розгинає  в  свободність
мов  солодке
мов  ллє  —  солод  в  горло!
бо  ж  крилате  
співати  є  —  орло!!


25.11.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023


В дитинні поезії

Я  вернуся  в  дитинство
стану  в  Дитяті  —
звідки  йде  Світло
всі  куди
ми  вертаємось
є  Божі  свідки


всі  ми  огранені  в  слово
які  у  польоті  наїдки?
всі  ми  приплавлені  —
ніби  як  вставлено
нам
чи  хто  переситивсь
і  випав
ніби  вистріливсь  —  звідти  —
не  любить  він  світла
                                           із  Світла…


тільки
далі
лишають  летіти  цих  свідків!


якщо  вас  і  піймають  —
й  ви  знову  на  Київтранспас  —
розкажіть
що
воскрес  Бог  Христос!  —
бо  це  Він  мене  —  спас…


і  чи  буду  я
кинутий  у  електронні  наїдки?


я  вернувсь  —    у  дитинство…
і  вростем
в  Боже  світло


22.11.2023,  в  серці  свято  Вхід  в  Храм  Пресвятої  Богородиці,
Київ  —
другий  Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


Мов із кущів в усіх вушка ( ДУХ БОГА В УКРАЇНІ СВІТ ПЕРЕМАГАЄ)

                                       Пресвятій  Богродиці
                                       і  св.  великомучениці  Катерині  –
                                       невісті  Христовій  премудрій
                                       присвячується



Бог  серце  відкриє
                               для  духу
Не  в  розумоблуді  —  у  вчинках
Поезія  нам  безпричинно
і  б’єтся  у  серці  —  в  машинах
як  тиснуть  машинно  —  в  машину
душевних  трясе  мов  причинних
удар  в  лоб  як  трясця  —  світ  вслід
                                                                     за  почином…



й  так  мов  із  кущів  в  усіх  вушка
від  вітру  тримай
                                   капелюха  —
яка  стріт!  які  чуйні  вуха!!
і  вгору  глянь  —
                                         враз  і  обсмалить  за  круком
щось  схоче  —  із  слухом
й  поезія  в  серці  —  за  слухом
іскра  й  перемога  
над  лоном  полону  —
                                   це  крила  є  з  духу
душевних  трясе  мов  причинних
все  б’є  з  безпричинних
і  гляне  Бог  в  серці  —
для  духу  —
відчинить



І  терпко  й  наснажно  —
Небесна  Вітчизна!  —
і  хід  тчеться  в  душах
                     й  в  земній  ще  вітчизні…
о  —  вчинки!!
хід  —  вчинків


24.11.2023,  свято  святої  вмц  Катерини!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023


НА СВЯТО ВВЕДЕННЯ В ХРАМ БОГОРОДИЦІ : Рік!

           Рік!    


І  кому  це  казати?
Обніму  я  цю  пам’ять
півторарічну  свою,
дитяти…
а  чи  —  дворічну  дитяти


краще  б  гладили  стіни
свої  величезні
спіймали  несуть
                   на  вАги  —
         важити?  ні,
                                         сфотографувати,  —
ні!  —  протест!!!
як  би  в  серці  —  не  розплескати  Небесне…


в  серці  Небо
ще  б  і  землю  нову  і  чудесну!
                     …я  це  й  творю…

А  що  противага  їх  —  мене  на  вАги??
мене  вабить  Відвага!  —
чи  підтягує  зоряно  Землю?  все    скресне…
бо  ще  є  в  мені  цільність  —
                                                                         Небесна!
ці,  що  тягнуть,  


                                                             вони  чи  чудесні??


це  як
гак
щоб  піднять  світ  на  пробу  —
що  ти  взагалі  тут  робиш?
може  лажа
українських  діток  —  тут  гробиш?


може  світ  у  нетривкій  пробі
«бо  таких  є  Царство  Небесне»  —
                                                                                           Христос
а  сьогодні  отець:  
«  в  таких  ще  є  Царство,  це  їхнє  Небесне»


що  й  кому?
й  це  —  розказати?
як  Ти  встигла  —  дворічну
                                                                 Себе  показати…
і  в  сандаликах  в  гірнім  Єрусалимі  —
 з  цікавістю  
                         ще  шурхотіти…

я  поллю  вас,  
співи  квітів,  мов  діток…


в  Небі  виситься  Божая
                                                   Мати
й  в  серці  —  сліз!!!
є  ще  рік  —  Іоакиму
і  Анні
Тебе    —  обіймати!..


21.11.2023,  свято  Введення  в  Храм  Богородиці,
після  Літургії  
і  слова  отця  духовного;
День  Гідності  та  Свободи,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023


слово меду, повітря і крил — не зродити…

*      *      *

                 Пресвятій  Трійці
                 і  солодкій  Цариці  Марії
                 присвячується  в  любові



слово  меду,  повітря  і  крил  —  не  зродити
це—    апостоли  —
так  і  літати  й  ходити?
це  є  Огнь  молодий
Небо  гріти
й  лиця-маски  затрамбовані  досвідом
                                                                           не  опалити
серця  не  опалити
В  Слова  —  хист  молодити!
по  всьому  кажу
я
апостолів  —  не  підробити…

намащую  солодом  не  випадково

25.10.2023,
Київ  —  
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023


Удари блискавками в небі чистім

Поема

                 Діві-Матері  Преблагословенній
                 з  любовʼю  і  сподіванням
                 присвячується


1

Нам  розпочати  б    
що  я    —  крилатий!


                                       «гала-гала-гала
                                         гала-гала-гала
                                         гала-гала-гала
                                                                         ган?»


світ  не  може  так  —  як  я  —
                               промовляти  

                               Блакить!
                               Сонце!
                               Золота  лан!
                               В  серці  розтулю  уста
                               Христу-немовляті!!!


Так  заглушив  я  занесений
                                               часом
                                               бурʼян
Блакить  з  неба!  —
І  Золотий  лан!
і  як  тут  схочуть
                     морфологічне
                                   звільняти?
як  я  вже  здув
                                     з  серця  бурʼян?
світ  завжди  морфологічний  і  пʼяний!


світ  —
не  може  —  
так  як  я  —  промовляти  —

                     довічні  блискавки
                     навіки  пʼяному!
                                                   Блакить!
                                                   Сонце!
                                                   Золота  лан!
                                                   В  серці  розтулю  уста
                                                   Христу-немовляті!!!


Літаючим  —  і
справи  веселі!
Нарешті  над  сметануванням  ранку  —
пробилося
підбилося
                               моє  масЕлко


нарешті  над  селами  —
ні  Твій  тільки  й  ні  мій  тільки  хід
пробилось                                      спонтАння
                                                                     веселе


бо  день
як  баран
упирається  рогом  в  майбутню  веселку!


Мені  —  аби  баранами
                                           не  хотіли  всі  буть
                         бо  не  райдуги
                         ангели
                         як  просвітлення  суть
                         мою  творчість  до
                         Тебе  несуть!

Ти  —  Памʼятаєш:
коли  юний  я
спускався  з  Небес
під  час  сну
           в  мене  ангели  слово  
                     з  легкістю  й  скрипом  набуте  —
                               раз!
                                   (не  дай  Бог  що  ще  зробе…)
                                 Й  це  чимраз,
й  не  памʼятав  його  —
пам'ять  порожня  всього  лиш  могла
це  збагнуть!..


й  от  тепер  коли
уподібнююсь!  —
Ти  не  наполягаєш  премудро:
от,  ти  більш  не  молодий…
Бо  хто  ще  щО  екнув?
Три  Богослови  в  Церкві  —
                       і  всі  три  —  поети!!!
Боже,  врятуй  ме-е-е!!!!



Нам  би  світ  
тручати
що  
ще  от  —  крилатий!..


і  все  вище  я  
підлітатиму
поезію  й  Тебе  —  це  не  поясниш!
лиш  показати
лиш  
напрямком
в  крилам  привітно  —  й  помахати…
перпендикулярний  злет  —  це    що  тУт
ще  злітатиму
і  молодітиму
а  молодітиму  —
                                                 тож  відлітати!!

Та  хто  тут  молодого  стЕрпить…


2


БлискавкИ  —
хто  в  серці  —  не  розсердять!..
хочу
милосердя  для  усіх,
й  собі,
і  Божого  ще  милосердія!  —
от  Бог!  в  кінці  солідно  підпер
всі  завершення  сфер…


3


Серце,  Богине!  Наповнення  радості  в  краї!


Незримо  в  чистоті  —  і  рани  заживають!
І  з  радощів  хвала  у  краї!..
Де  б  в  очах  серця  —  глинища?..
                                                                 Що,  —  описовість??
Блискавка!  —  єдина  освітлює
                                   совість!
Мати-  Богиня,  Чиста  в  чистім  Космосі  переповнює
                                   Повість!


4


Бога  закопали…
Коли  Місяць  повня…
Іде  Сонце  вповні…
Коли  совість  —  повність?
Бог  —
коли  хоче  відкопує
                       со-вість


21.  10.2023,  Димитрівська  поминальнпа  субота;
22.10.2023,  з  причастям!
Київ  —
третій  вибір  Богородиці





адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023


Вічність з художності ж

                                     Для  поетів  це,
                                     присвячується


І  словом  зір  і  Схід*
і  Захід  кличмо  —  в  свідки…
молитись  звідки?  і  зарібки  звідки?
З  небес  вишниргуєм  куріпки
і  холод  вкриє  теплоту  в  півкіпки…
й  поля  —  розтиснені  долоні
                                                     у  спочинок!  І  в  зарібки…
і  словом  зір  і  Схід
і  Захід  кличмо  —  в  свіч  ми!..
ми  ж  вічні!



а  весь  нарід  Землі  —
сам  без  Христа  —  невічний!..
Була  ж  задумана
між  Богом  і  Землею  —  споконвічно  —  Жона
Не  як  ми  вміємо,
а  що
й  для  Кого
серцем
сіємо…


20.10.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці
*  -  щодо  Китаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023


На грані вибуху псалма

                     Тій,  Якій  я  старанно
                     десятиліттями
                     притирав  характер,
                     але  притирався
                     тільки  мій,  —
                     присвячується
                     з  любовʼю



ТихО-тихо.  Жовто-жовто.  Мокро-мокро.
А  в  палісаднику  горіння  —  ці  морози!
І  рвіння  духу
із  вриванням  оком  —  в  рінь
                                                                   глибоку!  —
тут  і  згаса  творіння
й  засинає  людський  розум



Я  завжди  з  Нею!
Вам  в  моїм  серці  говорити.
Я  пробиваю  стелі
Горю  і  сплавлюю  дно  океанів  й  мудрагелів
Інакше  б  воно  косо  
                                               йшло  в  оселі
люди  би  стали  вже  не  люди
                                                         а  бандити
інакше  —  блиск  у  Небо  вселюю!!
інакше  й  світ  весь  заєднавсь
Її  шукаю
я  веселий
й  настала  ця  людина  —
я  пробиваю  стелі
я  і  —  веселий


20.10.2023,
Київ  —
третій  вибір  Богородиці


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023


Псалом 129 (оновл. ) і Псалом130

Псалом  129.  Правда  Христа  —
правда  й  Павла

               Первоверховному  апостолу  Павлу  —
               з  натхнення  його  присвячується


Ми  вільні  щоб  носити  Духа  слави!
Війна  ж
хто  був  ким  виявляє…
але  і  зайве  обтинає!!
В  серці  і  ми  —
цим  спонукаєм  духа
й  Бог  
проникає!!


Ми  серцем  обрізаєм  —
Бог  гострить  розум
і    гострить  —
і  словом  себе  й  інших
обрізаєм!
І  що  іще  чекає?
І  любимось
навзаєм…
Тільки  любовʼю  
Бог  взаємність  проявляє!
                                                       Тепер
не  із  звичайних  почувань
і  дум
мов  ранені  ми  —  виникаєм!!
Якщо  нам  Сонце  правди
туман  на  серці  розсуває  —
то  так  зірки
й  з  небес
знімаємо!!  


Що  зробить  Слава
з  цим,  рашезагалом?
Господь  же  —  дух,
там  зорі  більш  ніщо.
Ми  здібні  —
ми  в  серці  з  Господом,  —
ми  з  слави  в  славу!
нас  не  витримують  лукаві!


04.10.2023,
08.10.2023,  з  причастям,  після  автобуса,
м.Київ  —
другий  Єрусалим


Псалом  130

                       Богу-Слову
                       і  Матері  Божій
                       з  любовʼю  присвячується


СтАрці  і  вроджені  богослови  —
на  них  Бог
находить  –
не  дути  їм  Богу
в  очі  полови…
а  тут  в  серці  Дух,
любов,
і  незвідані  серцем  слова…
Діво-Мати,  яка  Ти  —  жива!!!


вважавсь  хто  совою  —  й  загнув
дзьоб  на  мишей  —
дай  йому  вишку
видай  більш  —  танкер
         і  дай  тягти  шельф…


а  тут
мною  світ  переверне  —
                   Любов?  чи  слова?
Мати  присноблаженна,
живих  слів  многоженства  —
а  яка  Ти  жива!!!


й  хто  там  наміривсь
іти  на  вишку
дай  йому  ще
дай  хоч  інтелігентно
дай  йому  правду  —
                             і  вибух  і  щем!!
Дай  ще!
І  ще!
Щедрість  царя—
             периферію  вивищує!
тільки  б  не  плакали!


пальці  по  струнах
явно  не  думали
хто  в  серці  юний!  
Жне  в  жнива  жниво
і  комарів!
тільки  б  подумали  —
Діва  юна  вгорі!!!


Тільки  б  у  вічне
не  втрапить
годиною
стала  б  веселою
дзвінка  людина  —
мав  би  предмет  буть
щоби  серце  так  грів…
та  що  тут  предмет!
Слово  в  серці  дзенить,
а  не  двінкості  у
комарів!
Діва  юна  —  вгорі!
А  тут  в  серці  Дух-
Любов
і  Богонезвідані  досі  слова!
Ти!  
О  Ти!!  —
яка  Ти  —  жива!!!!

08.10.2023,  з  причастям,  в  автобусі,
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

"У  духовному  житті  все  вирішує  правильний  вибір
 мети.  
Якщо  ми  не  здобуваємо  благодать,  
нам  не  вдасться  вийти  за  межі  мислення,  яке,  
навіть  нехай  дуже  благочестиве,  є  лише  діяльністю  нашого  розуму."  
(монах  Симеон  Афонський)  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023


Сталося на Покров

                   Покрову  Божої  Матері
                   і  Дню  захисників  і  захисниць
                   присвячується  з  любовʼю



Не  ми  вибираємо,
Бог  вибрав  нас,
і  вчора,  і  нині,
і  повсякчас



і  те,  що  Сказала
«Я  люблю  тебе»  враз  —
то  Вічність
сказала
Вона  любить
щоб  Слава  засяяла
                                                       в  нас!
Вона  покриває  
Вона  творить
й  цей  час!!
І  є  геноцид  —
у  сусідів,  це  він  щодо  нас:
все  вкрали  у  нас
тепер  хочуть  всіх  зразу  ж  і  вбити
співи  суті  в  собачості  у  своїй  —  утопити
соловʼїв  й  райську  мову  Українську  душити
і  усе  своїм  дрантячком  смердяківським  (!)  —  
укрити
саму  згадку  про  українців    не  залишити!


Й  щоб  Бог,  Правда,
не  пізнав    оцю  правду  
високую  в  нас
й  не  вдихнув    «Я  люблю  усіх  вас!!!»
Як  ми    пізнані  Ним  —
так  ми  Слово  —  пізнаєм!!
От  приходить  вже  час  —
він  –  наш  час!!  Вона  покриває!!  
Мати  творить  все  –  враз,  і  всіх  —  враз!!


01.10.2023,  свято  Покрови,
з  причастям!
м.  Київ  —
третій  вибір  Богородиці!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023


Світло, що дозволяє Поема

Світло,  що  дозволяє

Поема

                   Трійці  Пресвятій
                   із  Пресвятою  Богородицею
                   з  любовʼю  присвячується



1



Грім  і  блискавка!  —
хмарами  Ти  наш  Бог!
Неземна
й  неспівставна
Твоя,  Боже,  Любов!
і  така  солодка
що  я  —
відлітаю!!
мені  так  солодко
що  мов  від  чогось  щезаю…
та  від  Тебе  я
не  щезаю
а…  в  дар  слів  чи  втрапляю?
мені  так  солодко!!!
а  що  дар
слів  такий
маємо  —
іншим  людям  бо-бо!..


це  так  солодко
що  я  втрачаю
слів  відомих  немає!!
А  як  слів  я  не  маю,
від  того
зовсім  людям  бо-бо!..
так!  —  скандально!
що  я  Тобі  вже  —  й  більш  впокорений


більше  скажемо  —
Небесне  незадоволене…
а  менш  скажу  —
грім  і  блискавка!  —
риють  під  мої  українські  корені  —
що  це  я  тут
від  пʼятачкових  народів  приховую???
бачиш  —  народи  незадоволені?..
як  іще  надихатися  вічністю?
диханням  в  Дихання…
любовʼю  в  Любов…


серцем  в  Серце…
притягальний  Центр  —  Бог,
Ти  є  одна  Новина!!
притягальнійший  Центр
із  осель    споконвічних!
що  Тобі  тут  здумають
розуми  паралітичні?!
так  не  вміють  тепер
глибину
Небес
сторожити


щоб  мені  в  Тобі  жити  б!
вічно  горіти  б!  —
вічно  зоріти  б!
світ  не  вміє  
ум  вперити
у  Висоту  —  і  оперити
і  Тобі
в  звуках  шерехів
так  служити!
дух  оновлено  —  забігали
літери!!  —  за  слова  —
                 і  по  старожитностях!
й  не  кожне  слово
літері  і  доручати
більш  —  диханням
в  Дихання
серцем  —  в  Серце…
в  вічність  зоріти!  —
в  вічність  горіти!



2



От!  яка  Ти  —  Велична!!!
Світ  не  знає  таку  Тебе!!
От  я  висунусь  —
8  мільярдів
здивувались  й  —
безязикі…
дуже  дух  іде  Серцем  —
дуже  серцем  я  дикий!!


й  кому  підпорядкований?
а  —  порятівна
і  без  дна
одна-єдина
страшна
Новина!!
Тому  в  Цариці
тільки  й  бачиться
що  Новизна:
це  Бог  —  Вічний!..
як  мені  з  такою  Тобою  
жити…


як  же  Тебе  до  повноти  —
небесніше  любити??
А  яке  слово
Височинам  долучити?
вічність  зоріти  б!
вічність  горіти  б!
хто  в  світ  огненний
приліпився
то  мабуть  він  зігрівся  
                                                     так
я  в  нім  
без  Тебе  —  
аж  ніяк



Як  хто  на  Тебе
серцем  задивився,
той  вже  від  Тебе
й  просвітився!
Ти  —  непомітно…



А  хтось  —  дивився  —
серцем
умʼякшився…
мені  без  Тебе  —
цього  й  не  було  б…
був  натяк:
бо  от  —  без  Тебе  —
й  всі  шляхи
                                         не  так!
без  Тебе  —
світ  би  предстояв  би
Новині?
Й  без  Тебе  —  як??
Весь  змаг  цей  —  на  Тобі!
Зійшлися  на  Тобі  —  Небо  й  земля!!!
В  Тобі  прекрасності
і  дари
в  Тобі  —  прекрасності  
усі!  —  
           Божі,
Небесні
і  земні!
Ангельські,
Й  духи  що  в  Огні,
просто  в  огні!
За  Тебе  —
ну  немає  красивішої,  о  ні!!!
хто  умом  вбачив,
я  ж  —  очима!  бо  любовʼю  зрячії!!
Як  би  мені
в  Тобі  зігрітись
(гарячоплазмовим  нам  холодно,
нам  —  це  й  Давиду  збулось:  холодно?..)
не  буть  розчавленим
у  плівковім
«кіні»?


Щоб  не  згоріти
Й  Величчю
Не  опинитися  роздавленим!  —  чого
Ще  і  не  сталось
В  оні  дні.
Серцем  плачу…
І  маргарити  й  перли  слів  —
Тебе,  Богиню,  осипаю!
Об  Божі  обпікаюся  пісні!


Бо  так  Тебе
Люблю
Кохаю!!  Й  це
Не  нормально
Мабуть  ще  мені…
Зате  яка  нормальність
і  у  Вишині  —
й  зеркально  —
дні  на  дні!..


Об  Божі  обпікаючись  пісні…
люблю
й  —  з  Тобою!  день  при  дні.
 Ти  не  лише  —  свята,  Ти  —
більш  Богиня  !!
святі  —  допоміжні,
й  співи  рясні!!!



3



О  слух…
Углиб
іти  —
то  ж  —  від  природності  хотінь…  
й  подалі  від  земних
понять  –
що  так  уми  мертвлять…
от,  
це  урочисте,  сонце  звичне,  
сонце,
й  ти  наводиш  тінь…
більш  —  не  розпарення  і  лінь
бо  в  серці  Світло  чисте…



     Й  Правда:
Без  дна
Єдина  і  одна
Є  Новина!
й  мій  слід  дитинний
і  смиренний
в  слові!
Це  станеться  —
світу  без  Тебе,  Діво,
колись  земна  Маріє,
і  —  аж  ніяк…
й  в  бурях-увивинах
й  в  суді  любові
я  вже  запалений
—  маяк
тільки  тому  що
хоче
Божа  Мати!..
диханням  в  Дихання…
серцем  у  Серце…


25.09.2023,
26.09.2023,  свято  євангелиста-орла  
і  апостола  любові  Іоана  Богослова;
м.  Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023


У вірі й вирі проривається Любов

У  вірі  й  вирі  проривається  Любов

Особлива  поема


                         Пресвятій  Трійці
                         із  Пресвятою  Богородицею
                         з  любовʼю  присвчується


1



Поет  мов  птах!  —
у  небі  ж  і  свій  спів  пролий!
І  він  від  цього  —  запалився
                                                                                 золотий…


що  ж  просто
і  що  в  Бога  просим  —
               хвилюється  від  крил  золоте
               просо!


вірю  в  заспів
що  йде  за  здобно-коржевим
і  я  ожив
і  знов  у  суть  —  палким!
бо  знов  із  Нею
                   йду  в  любові
                           просто…


2


О,  те,  що  любиш,
так  робити  —  мов
                                                   співати!

                                             мов  —  в  те  одне
що  Серце  Церкви
                             Божа
                             Мати!!


води  живлющої
                       мов  хочуть  надпивати
і  вітром  чистоти
                         так  хочуть  надихатись
і  само  серце  спрагло  
й  так  схотіло  —
щоб  любовʼю  напуватись!
а  ще  любовʼю  надихатись
й  той  слід  би  вздріли
щ  о  б      С  е  р  ц  е      у    л  ю  б  о  в  і      н  а  с  п  і  в  а  т  и!!!



і  то  не  мельком
й  не  на  пів
але  би  бачив
слід  —
мов  спів
що
встиг  і  небо  й  землю
                                         обʼєднати
могутній  дуб
своїм  корінням
хотів  Небо  розтрясати  —
із  землі  блискавка!  —
по  ньому  били  —
           блискавки!!
то  з  Неба  звикли
чомусь  теж  одповідати
тремтіли  мов  сліди
                                   всі  діаманти  рос
і  змушували  лист
із  передсердя  лексиконом  напувати!
я  сперечавсь  із  Нею!



й  при  всіх  небесних  і  земних
зорях-очах!
немов  втрачавсь!
я  тим  є,
чим  і  є!  —
й  тим  нині
завдяки  лиш  благодаті
а  Бог  розсуджував…
й  мирив!
і  в  «Медах  Божих»  —
аж  за  причастям!  —
пальцем  —  накивав
(  «а  як  погасну?
Ти  —  Вибух  в  мені!
Віями  зір  закриюсь  я,
що  у  мені?»)
я  так  любив
я  так  кохав
що  й  небозвід  не  спав!



3



Високу
Чисту
в  правді  і  любові
непохитну
цю  загадкову  Матір!


Бог  вчив:  у  Серці
співи  неухильні  
покладати
тепер
вже  й  вам  усім  у  світі  —
не  поухилятись!..
варто  лиш  кожному  наткнутись
не  спотикаючись  стрічу  почати!!


Цариця!!!  Неба  і  землі!!
єдине  місце  —
         щоб  —  стрічатись!!!


23.09.2023,
24.09.2023,  з  причастям!
16  неділя  після  Пʼятдесятниці,  
Київ  —  третій  вибір  Богородиці,
другий  Єрусалим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023


Псалом 128. День ангела

Псалом  128.  День  ангела

                             Святому  благовірному  князю  Ігорю
                             Київському  і  Чернігівському
                             з  любовʼю  присвячується



Тому  що  я  з  Словом  —
Мені  ангельський  ранок
І  небо  відкрите
З  тьми  жодної  рани


До  олжі  ми  не  змушуєм
І  є  ангел  небесний
І  радість  по  душах  —
Як  сонце  
                           по  плесах!


І  взір  полудневий  —
І  в  дня  є  криштальність!
Ми  зримо  проллємо
З  незримого  далі


19.09.2023,  свято  благовірного
князя  Ігоря  (по-новому),
21.09.2023,
Київ  —  третій  вибір  Богородиці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023


Псалом 127. Вічність

                       Образу  Отця  —
                       Богу-Слову
                       з  любовʼю  й  новим  словом
                       присвячується



З  мистецтва  слова,
що  при  мені  вже  —  та
знічувалось  суверенним  буть,
й  зі  мною  —  порятівно-світлодеспотичним!
я  кличу  в  вічність!!


Бо  дати  дух  —
нагодувати
душу
й  також  її  тіло,
тож  й  товстий  світ  їжу  ротам
носитиме
худенькі  —  ми,  на  от!  слова  —  великі!!
та  ми  несхитні
як  в  непохитнім  так  є  ділі
звертаємось  до  Бога  своїм  ликом
нам  слово  Боже
є  —  благовістиме:
ми  —  український  дух!!


Та  слухаємо  в  трепеті  —  Дух  Божий
бо  все  минає
Дух  Божий  —    Вічний
тож  дух  —  вічність
та  що  всім  психіки  й  психологічне?
Вже  в  Року  грецькому  —  минущостей  немає!
Як  міцно  вріс  в  Христа  —
То  хто  ту  —  психологію  —  приймає?
Хіба  Христос  про  недуховне  де  навчає??


З  мистецтва  слова
що  при  мені  вже  —
та!  —
знічувалось  
суверенним  буть!
й  зі  мною  —  порятівно-світлодеспотичним*!
це  лиш  про  слово!
двоє  в  одному  серці
кличем  в  Вічність!!!


10.09.2023,
м.  Київ  —  другий  Єрусалим
*  -  тут  -    "Is  pola,  eti  despota!"  (спів  церк.)
"Переживання  антиномічності  великих  форм  —  зближує  з  Христом,  щадячи  таким  чином,  вас  і  піднімає…
Множини  різних  схем  і  теорій,  як  такі,  що  походять  з  різних  точок  спочаткових,  —  це  доказ  тріщин  світобудови.  Сам  розум  розколотий  і  роздрібнений,  і  тільки  очищений  ум  в  серцях  святих  і  праведних  —  дещо  цільніший:  в  ньому  зростаються  тріщини  і  осколки,  хвороба  буття  заліковується,  рани  затягуються,  наскільки  сам  він  є  органом  світу,  що  оздоровлює…

Вся  справа  в  Христі  і  Богородиці:  у  пережитті  й  освоєнні  цілісності  творів  для  становлення  у  Вічності.
Слава  Богу,  я  доніс  цю  думку  до  людських  свідомостей,  хай  просто,  задля  зручності.
Зрозумілість  і  любов  (світло  і  теплота)  —  одно  на  висоті-глибині  і  творить  все."
("Хто  може    -    усвідомте  антиномічність  і  спасіться"-  в  КП  розділ  "Проза"  І.Ш.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023