Шевчук Ігор Степанович

Сторінки (7/630):  « 1 2 3 4 5 6 7 »

Пророцтво 2013 року про Крим

*      *      *


Й  не  чують  —  що?
Що  то  не  кримське.
І  рідкий  профіль  римський.
І  ходить
неназванним  шок.



Їдять  кінзу.
І  пахнуть  кіньми.
А  баюркаються  із  лінню.
І  задираються  в  грозу!



І  ось  відкрились  небеса
І  правда  —  й  чудо.
І  я  Христа  любити  буду  —
Даремно  б  вік  цей  що  казав…


І  вимкну  я  по  рівню  океана
Зал!  —
Угорі  світло!  і  Любов!
Краса!

13.09.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835684
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2019


Пророцтво про Львів: Пс. 38

           Псалом  38.  Не  треба  без  Бога!


*      *      *


                 «Якщо  сучасники  за  правду  не  б’ють,
                       то  й  для  нащадків  ніщо  ти.»  
                                                                                                   І  Ш.


Будь  живою,  Україно!
Будьте  ви  живими,  Україно,  Палестино,
леви  місять  вас  із  осокою.
Будьте  й  всі  
самі  собою.
І  сусіди  напівмертві,
що  готові  тому  всіх  пожерти.
Нині  час  абортувань  світу  всього,
аж  тому  всі  –  жертви,
коло.
Коло  смерті.
Як  же  Бог,  Він,  до  дзеркал  загляне,
дзеркал  правди,
Він,  Бог-Правда?
Біля  дзеркал  –  стане.
Древо  вічніїх  розливів,
шумів  вічних
                               ще  й  щасливих  –
хто  Йому  тим  стане?
Древо  вічне  –
край  зелений,  –
от
Він  гляне  в  мене!!
Львів  від  Києва  не  дасть  Він
відірвати.


Мати!  Божа  Мати!!
Сам  Шептицький  так  Тебе
                               списав
як  Палама!  той  Тебе  і  світ
вписав  
тим  –
він  серцем  кровоточив:
так  Твої  ввібрали  очі...


Як  це  так?  А  це  є  так!!
Вищий  в  нижчих  задивитись  схоче  –
світ  впаде  на  серце  йому  і  на  очі!!
А  як  –  Бог!!
і  де  серце...  і  де
очі?...
той  упрів
ще  інший  –  іздурів
п’яниця  як  світ
і  світ  як  п’яниця  –  хихочуть!!


І  що?  вам
є  що  сказати??
Це  хіба  що  –  розтерзати!
Це  матерія  в  кусках.
Як  то  зараз.
Всякий  орган    –  те,  саме!
І  підвищується.
Так,  бо  –  опускається
усе  страховисько!!  Німе!!!
Й  німотствующе  –  і  –  німе!!!
Без  Бога.
Та  зглянься,  Боже,
                               ось  і  є:  саме!


Спочатку  верби
поопускають  коси
                               в  ріки...
Помолодійте  ви,  хто  між  природою  
й  –  Христом,
навіки!!


І  підіймайте  дням  важкі  повіки...
Самоосліплені...  галерники...
ще  й  із  віконцями  гиєн,
смертники  із  АйТі  –  вполоненці,
раби,
серце  закрите,
і  куди  Господу  воззріти?


і  отверзаються  лиця  гаїв
а  розспівається  душам  
Шахерезад  –  широко  –
на  кого  гляне  з  краси  око...
аж  спахне  в  нім  ще  й  пахне  Боже  Око...
                             Люблячий  погляд  –  й  настікає  
гілка  соком.
Христового  ума  –
Світло  Божественне
                               глибоке  і  високе!!!
і  проникає  –  все...


І  як  всі  поживають?
А  тим  стають  –  що  й  споживають!
Свідомості  –  катма!
Не  у  Христа  ще  всі  працюють.
Їдять  і  –  зрять.  Як  плівка  cinema...

1.05.2019,
ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835683
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 16.05.2019


Псалом 40. Не Кримом одним

Небо  живе!  –  й  не  узорами!
Небо  працює  хорами!  –
потрібен  великий  художник


Небо  побігло  до  Кафи
море  лиш  в  небі  стає
                                                               нелукавим
небо  дражнить:  Кафою  –
                   як  кружкою  з  кавою!


Що  ж,  нехудожні!  –
                             смішні,  метушливі
і...  солодкавії...
закрийте  рот!!!
собі?  –  й  тим,  хто  не  може!!!


бо  ви  все  більше  плюгавії
на  це  й  Бог  є  довжник
а  я  кажу  і  Бог  є  довжник!!!
море  виссало  –  все
і  гляссе,  і  ессе,  рожі  скукожния
і  на  все  ,  Боже  дай,  –
                       християнський  художник!!!
Що  вам  наука?
Ви  на  небо  –  пенсне?!
а  ви  собаки...і  не  гавкне...  
                                   і  на  море  –  писне??
Бог  не  спасе  –  що,  наука  спасе??
Мало  смиренного  знали  –  мене!  (?)  –
Бог  вас  мине.  Стіна  поваплена  буде
вас  бити!
Бити  одного,  чи  кожного?
Чи  накриє  всесвітній  –
                               християнський  художник!!

     Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835642
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 15.05.2019


Метелик торкне крилом…

в  літі
дітки
на  паличках  щось
тримають  в  літі
і  за  ними  –  метелики
бо  солодкеє  світить


на  дачі
(що  далі?)  (а  притискань!!  –
«системність»)
то  й  кажуть:  «гарячі  ви!»
а  раптом  відлине  –
                                                           темність...


ах  в  літі
дітки
незумисно  торкне  ліктем
в  них  незрозуміло
безсмертне  світить


діти  ще  вічні?
в  них  благе
вічне  просвічує...

15.05.2019
«Історія  вчить,  що  демократія  без  цінностей  легко  перетворюється  на  відкритий  або  закамуфльований  тоталітаризм»  (Папа  Павло  II)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835606
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


Благословіння Отця

І  серце  відчинив  
в  Христа  Ім’я.
І  двері  на  балкон  –
в  тепле  
Отця  Ім’я!..
Отця  обцілував  –
псалмів  воздвиженням,
й  оберіганням  різних  М’ям,  –
й  Духа,
як  Триєдине  Їх  Ім’я!
В  виду  всіх  штучних
органів  –  з  безсмертя
ям.


Й  що  світові  мости  –
в  своє  імя!
І  я  Отця  обняв:
Серцем
обняв!!

14.05.2019,
ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835510
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2019


Чистим серцем



1

Христос  воскрес  із  мертвих*!
Смертю  смерть  подолав!

Никне  всяке!  твердження  дня!!!
Никне  й  просто  дихання  дня!

Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
         Життя  дарував!!!


Христос  воскрес!
Воістину  воскрес!


Меркне  й  просто  дихання  дня
так  Ти  мене
Своїм  Серцем  –  пойняв!!!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
         Життя  дарував!!!


Так  я  лечу  просто  в  небо
в  біле  –  а  чи  в  голубе?
Всіх  заливаю  й  все  –
                               заливаю!  –
серце  співає
в  святе  й  золоте  –
бо  лиш  кохаю,  Ісусе,  Тебе!!!
Кохаю  Тебе!!!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
         Життя  дарував!!!


Христос  воскрес!
Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!
Воістину  воскрес!
Христос  воскрес!!
Воістину  воскрес!!


2

Розпливаються  унадливі  міти.
Господи  Христе,
як  добре  Тебе  серцем  жити,
в  славі  Тебе  розуміти!!


Христос  воскрес!
Воістину  –
воскрес!


Скажуть  молоді  і  довгожителі
торкнувши  край  поля  златого  Неба
до  цього  варто  усім  дожити...
торкнутись  треба


Христос  воскрес!
Воістину  –
воскрес!


Золоті  хліби  язик  рухали
і  в  серці  палали  ті  звуки  лиш
як  ідем  із  чесної  служби  додому
відчуваючи  крила  невтомно...
благословляючи  легкість  –  
упізнано  невтомну


Христос  воскрес!
Воістину  –
воскрес!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
Христос  –  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав!
і  тим,  що  в  гробах,
       Життя,  Життя,  
             Життя  –  дарував!!!


Воскресіння  Христове  бачивши,
поклонімось  Святому  Господу  Ісусу,
Єдиному  безгрішному,
Хресту  Твоєму  поклоняємось,  Христе,
і  Святеє  Воскресіння  Твоє  оспівуємо
і  славимо,  бо  Ти  єси  Бог  наш,
крім  Тебе  іншого  не  знаємо,
ім’я  Твоє  призиваємо.
Прийдіть,  усі  вірні,  поклонімось
Святому  Христовому  Воскресінню,
бо  через  Хрест  прийшла  радість
усьому  світові.
Завжди  благословляючи  Господа,
оспівуємо  Воскресіння  Його,  бо
перетерпівши  розп’яття,
Він  смертю  смерть  переміг!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
         Життя  дарував!!!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
         Життя  дарував!!!


Христос  воскрес  із  мертвих  –
смертю  смерть  подолав
і  тим,  що  в  гробах,
           Життя  дарував!!!

28.04.2019,
ранок
*  тут  і  далі  тропарі  з  Часів  Пасхальних

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835220
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 11.05.2019


Відвяжіть пекельних від райської…

 «Мы  знаем,  какая  шла  брань  в  те  годы  между  «сталинистами»  и  «ленинистами»  –  но  в  каком  отношении  передовые  шестидесятники  были  с  этими,  совсем  не  ничтожными  числом,  нережимными  и  молчащими  людьми?  Скорее  всего,  ни  в  каком.»
«Моя  память  говорит  мне  о  том,  что  вплоть  до  последних  лет  развитого  социализма,  когда  лозунг  «Партия  и  народ  едины»  стал  в  самом  деле  почти  целиком  правдивым  и  новая  общность  советских  людей  сформировалась,  оставив  за  бортом  окончательных  отщепенцев,  –  вплоть  до  этих  лет  тотальность  тоталитаризма  преувеличивается.  Кроме  советских  и  антисоветских  граждан  в  нашей  стране  жили  внережимные  люди,  чьих  слов,  чьей  жизни  не  замечали.  И  если  на  что  надеяться,  по-моему,  то  все  же  на  эту,  сужавшуюся  с  каждым  поколением  полосу  …»  нормальности?  Молчаливой  вечности.-  І.Ш.  (  Із  статті  Ольги  Седакової  «Шум  и  молчание  шестидесятых.»)

«Народе  мій,  дозволь  мені  мовчати…»  Л.Костенко

В  2010  році  писав  я,  
що  Ліну  Костенко  слід  відв’язати  справедливо  
від  ярлика  «шістидесяті»-  «найбільш  багатобалакаючі».
Сила  її  духу  і  робота  творча  неспівставно  більша
за  всіх,  що  чіпляються:  до  некомуністичної  –
вже  «декомунізовані»!
Знаючи  в  трудному  житті  її  серце  велике,  
хочу  вірити,  що  зі  «страшною  силою»  своєю  
Ліна  Василівна  щасливо  справляється.
Дивлячись  на  кінець  життя  колишніх  комуністів  
(як  учив  апостол  Павло),
моторошно  бачити  їхнє  призначення  надалі…
Українці,  чи  ви  віруючі?..  Це  ж  –  Ліна  Костенко!..

09.05.2019,
Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835024
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 09.05.2019


Тим, що без Христа


                   Синові  Божому,    Матері  Його  і  нашій
                   з  любов’ю  присвячується


Сад  весняний
в  дочаснім  пробудженні
люди  весною
а  не  вмиті  росою…
і  як  їм  серце  не  стане
що  не  буде  підйому  –
                                                           небесного?
і  їх  серце  зав’яне…


Біжать…  1  травня…8,9  травня…
серця  схарапуджені…
Ти  дарувала  мене  м’якістю
як  глянеш
як  тільки  –  Глянеш!
я  розумів,  що  їх  серце  зав’яне!..
і  плакав…


Розумів  чому  –  святі  плакали…
люди  добрі  –  а
до  останнього  –
в  тому,  чого  не  стане!..


без  «Ум’якшення  злих  
сердець»…
Без  Христа  –
як  востаннє

09.05.2019,
ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834989
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 09.05.2019


Хто чує що художність для ума…

*      *      *


Хто  чує  що  художність  для
                                           ума...
як  я  в  псалмах:
«і  раз  –  і  два  –  й  мене  нема»
                                                   нема-нема??  –
його  художність  виціловує  –
сама!..


Слово,  Ісусе,  Ти  –  щасливий?
й  я  щасливий
будь  –
мені  Тишею
я  лиш
маленькі  впливи...
люди  провалюються  в  мене
в  момент  письма
як  –  я  письмо  Письма  –
я  –  гульк  у  Тебе
все  Тиша
і  як  молитва
й  мене  нема
                     нема?
                     нема?  –
і  світла  радість  –  їх  цілує
                                     більш  сама...


вони  –  нові
скрижалі
для
письма...


аж  так  любила  Божа  Мати!!!
аж  так!!!
ні  думки,  ні  часу,  ні  вибору...
...що  я  сказав?
любов  навчилася  перетікати
любов  навчить  –  перетікати
в  когось  сльоза
ще  є  чиста  сльоза!..
то  ангел?
чи  Ти,  Божа  Мати?
як  я  за  Крилами  Твоїми  заскучав...
Христос  –  де  Ти...
А  в  Тобі  ходжу  –  мов  находить  дар!
Ах,  Ти  щаслива,  молода.

01.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834912
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2019


Патріах і півчі

 
       Поема


                         Неосоромній  надії  нашого  спасіння
                         Пресвятій  Богородиці  Марії
                         присвячується  з  любов’ю


хто  співаючих
до  балакаючих
управляє?


Хто  дзеркала
полотнищами  закриває.


Ні  –  відбиткам!


і  хто  набрехав  вам  у  компах
на  вашу  смартфонну  муку?
Хіба  Бог  –  бомба?
неминуче  –  я  з  Богом  –  бомба!!!
я  вам  виб’ю  –  в  усіх  –  ваші  тромби!..
Світло  Боже  найближче  –
             у  звукові!!
Спас  –  у  звукові!!!


                             тут  треба  віддати  належне  –
                             худоребрим  він  віддає
                             протилежне
                             слух  –  «незалежним»
                             цікаво  –  від  чого  всі  незалежні??
                             довго  не  мив  –  вуха  ти?
                             ні,  ліпше  мовчіть
                             віра  –  від  звуку???
                             ні,  це  треба  послухати...


Спас  –  у  звукові!!!
То  що,  Бог  –  бомба?
то  я  вихлопну  
з  вух  –  сірку  
             і  тромби!
неминуче  –  я  з  Богом  –  
всім  гекатомба!!!
як  на  мене,  то  –  мов  до  мене:
«слова  оглашеннії  –
все  за  тисячу  років,  дві  з  половиною
тисячі  років,  –  
тепер  їх  видно?  –
пусто  як  після  псалмів  Давидових  ,–
хто  зведе  їх  до  Мене?»


хай  ось  музика:  слух  руки  має
але  без  голосу...


з  якої  світлої  річі?
звук  при  дорозі
брила  і  брилисько  на  дорозі
всі  ми  як  серцем  співаєм  –
то  ж  є  в  Бозі  –  ми  –  півчі!


                               славно,  вогненний,  та  ми
                               замерзаєм


Слава!!!  славимо  Бога!!!
славим  –  тримаємось
гаряче  і  
нагріває!!
де  тут  монахи  –  що  Вогонь  
                               тут  тримають?
хто  не  знає  про  старших  розлуку?
простягніть  
з  серця  –  руки!!!



Спас  –  у  звукові!..
від  найближчої  річі
що  в  вас  в  серці  згоряє
звук  на  дорозі  –
якщо  співаєм  –
ми  в  Бозі  –  є  –  півчі!!


                               півчим,  бачиш,  окремо  їсти
                               тепер  накривають...



Вийдем  із  лицями  раю!
Просто  «вийдемо  з  миром»,  а  
вийдем  із  лицями  
                               Раю!
я  з  лицем  вийшов
я  з  лицем  –  вийду,
а  край  мій  спалає?

 
я  вийду  в  свободу  –
Богом  через  мене  утворену  –
як  народ  по  землі:
якщо  лиху  не  скорений:
Богу  серцем  впокорений.
вас  теорії?  –  гладитимуть
                               по  голівці?
а  є  Небо  й  земля
є  в  Бога  півчі


в  вас  смартквартири?
смартбазар  –  та  й  смартскруха?
і  смартчорнуха?
ще  смартпорнуха??
а  дітей  смартсмартруками  –
і  гладитимете  
                             по  голівці?
В  Бозі  Небо  й  земля!
І  є  в  Бозі  –  півчі!..


І  що  кримським  татарам
кадебісти  й  нездари
і  жиди  із  «культурних»
гонять  смерть  –
і  з  землі  роблять  урну!
красномовці  мовчать  –
й  тупі  речі  і  річі.
В  Бозі  є  –  тільки  півчі!!!


І  що  все  муляже
мороже
пороже
перейшло  більш  на  «жесть»
сатаністи  в  горілках
                               і  при  горілці,
та  ми  любимо  –  вже,
в  Бога  є  
одні  півчі...


вже  відспівуємо  комуністів!
де  їм  в  Богові  сісти?

                               де  накриють  їм  їсти??


Патріарх  Філарет*  за  одного
за  поета  есеїсто-земного
попросив  ув  усіх  розмаїтих
в  Володимирськім  храмові
помолитися
за  цього  комуніста  –
три,  о  то  й  чотири  рази!!!
ну,  комуністична  зараза,
яка  й  далі
хоче  у  душах  лізти!..


а  ми  вічнії!
ріки  у  Небеса  перетічнії  –
вічнії  речі  і  річі.
Ми    в  Бозі  –  є  –  півчі!..

08.05.2019,
ранок
*-  великий  в  Богові  православний  Патріарх  Церкви  в  Україні
"У  нас  є  мільйони  українців,  які  загинули  під  час  Другої  світової  війни,  є  мільйони  загиблих  у  сталінському  ГУЛАГу,  є  десятки  і  сотні  тисяч  загиблих  під  час  і  після  депортацій.  Але  є  і  тисячі  загиблих  на  Донбасі,  зниклих  безвісти  у  Криму  при  окупації  і  після  анексії,  є  десятки  викрадених  громадян,  посаджених  в  російські  в’язниці  за  свої  політичні  переконання  і  за  те,  що  вони  мають  міцний  імунітет  проти  «вірусів»,  які  нам  намагається  нав’язати  країна-сусідка."(Курков)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834905
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 08.05.2019


Псалом 39. Найсильніший Бог

       

*      *      *

                               Господу  Ісусу  з  любов’ю  
                               присвячується

Про  що  тобі,  душе,  сонце?
Дозволь  собі  бути  щасливою!..
Про  що,  серце,  чистії  зливи?
Прийми  Мене,  й  будь  щасливим.
Про  що,  о,  тобі  вітрогон  цей  –
Що  змінює  перспективи?
Тебе  люблять  –  місяць  і  зорі!  й  сонце!
Якщо  ти  –
в  Христі  –  щасливий!!!
Тебе  любить  –  дуже  велике!!!
Середнє,  й  мале  –  навроді...
Тебе  любить  тайна  свята  –
Бо  любить  уся  природа!!!
Тобі  йде  життя  присвята...
Любов  впокоряє  й  все  дике...
Вона  ж  пориває?  –  в  небеса  пориває!–
Ти  любиш  Христа  –  і  немає
Тоді  в  світі  надто  великого  –
крім  любові!
боготворить,  проникає  –
всіх  розв’язує  і  перемінює!  –
це  любов,  її  не  вистачає
в  світі  –  всім...
Все  живе  прилітає  –  і  дзьоби  відкриває  –
а  горланить!  –  верещить!  –
прямо  щастя  співає
в  лісі,
де  любов  у  Христі  заспіваєш!!!
все  живе  –  прибігає!..
в  місті  ж  –  все  утікає...
мов  боїться  її!  
й  найсильніше  бажає  –
цього...
оцього
сильного  Бога!
найлюбимішого,  наймудрішого  Бога...

02.05.2019,  Світлий  Четвер,  
ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834191
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 02.05.2019


Боже «що»


Хто  мов  з  пари,  мов  з  пустині,
                                                   з  пустки  заніс?
Що  мов  з  пари,  з  глибочин
                                                 гукало  на  ліс
Ліс  до  серця  гукав  мов  пропащий
                                                                 Хто  і  нащо?

Що  любив,  що  люблю  в  Тобі  –  я
а  як-як!..  а  лісів  –
малиновість?  будь  як?  –
хоч  будь-хто,  а  хоч  як  –
                                             і  нізащо:
                                             що  і  нащо…

Християнам  як  ліс  –
                     християнськи  хто  ніс…
я  –  мов  з  пари,  з  нічого,  –
мов  синій  праліс
гуки  слав  з  синьоти
                         не  ледащі:
немов  з  пари  сльозу
і  розчинене  в  ню  –
що  і  нащо…

«Що  ви  пісню  співаєте
з-під  лісу,  діду?
 що  то  пустинь,
та  й  що  по  дорозі  ні  сліду…»

«Е,  постарієш  скоро…  і  не  абияк!
я  то  знав  як,
лиш  знав  як…
                           а  ліщиною  ліщить
тепер  це  ́–
                             що??  навіщо?!  
Околищо».

16.11.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834030
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019


Страшна молитва


Не  під  наділ  й  не  за  паркан,
За  одне  царськеє  служіння  битва.
І  на  колінах  і  в  сльозі
У  серці  –  є  одна  Тобі  молитва…

…Мов  одвалилась  ляда  –
                                                           й  гноми  стерті,
З  камінного  мішка  святкую!  –
Цілую  Переможця  смерті,
Цілую  Вознесенную  над  смертю!
Раюю  в  серці  –  і  вікую!..
Хвала  Творцю,
що  подав  прю  і  цю  побідність,
                                                                             отакую!
Так,  вивалюсь  мов  старий  лій,
та  омолоджуюсь,
                                                     лікуюсь…

Хвала  молитві!
Темінь  довго  не  замкує.
Не  закує,
не  закує  нас  темна  сила  вража!
Прогоримо!  Проллємося:
                                 любов-молитва  все  покаже…

В  кого  наділ,  в  кого  аркан,
В  кого  розсіл,  в  кого  тарган,
Я  ж  в  світ  кажу:  я  не
                                 приспаний  меломан…

 
Не  визначить  нас  темних  музик
                                   ця  державна  вражість!
Я  б,  може,  вам  не  показав,
Але  тремтіть,  брати!
смирюсь  –  й  молитва  все  покаже!..
Я  впокорюсь  –  молитва  все  покаже…
Досить,  брати!  
бо  братолюбіє  не  обвести́–
Нема  любові  –  не  молитва:
                                                           дзвін  репнутий,
Земля  розтріскана,  плеската  кров  –
Не  воззове  до  Усевишнього
                   ця  страшність:  нелюбов!
                   і  непокора!
                   в  собі  зчорнілість  горя!

І  от  я  –  витрушу  всіх  душність!
Свіжість  проб’є!
На  що  ж  серце  моє!
Свої  не  відають!  –
так  мене  добре  знають  вражі!..
Загоримось!  Возопієм!
Бог  подасть  небо  й  землю
                                               навзаєм!  –
В  свободі  серця.  Й  це  молитва!  –
й  все  покаже…

Хоч  би,
за  приклад  взять,  своє
серце  до  Бога  
взяло  й  бенькнуло…
Та  й  дзвін  опам’ятається
і  ожиє  ́–
і  тьмищу  ночі  цю  проб’є…
Їй-богу,  якісь  всі  старенькі  ви…
 
Але  любов  моя  що  каже?!
Любов-смирення  –  І!  –  мертві,
молитва  все  покаже…

…Мов  одвалилась  ляда  –
й  земність  –  стерта!
Із  клітки  з  звірами  –
виходжу  і  святкую!!
Цілую  Переможця  смерті!!
Цілую  Переможницю  над  смертю!!
Все  обніме  це  серце!  Я  вікую!

9.08.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834029
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2019


ВОСКРЕСІННЮ ХРИСТОВОМУ, 1

           Пасхальне
         (пророцтво)

Там  є  повітря  свіже-свіже
там  таке  небо  ніжне-ніжне
там  тихі  люди  живуть  побіжно
в  смислі  побожно
ясно  біжать

в  небо  зірками  біжать
Хрест  за  селом
і  зірками  дрижать
роси  дрижать
від  автостради
там  інші  люди,  що  собі  не  раді
і  розучились  літать
в  небі  душею  літать

Щось  над  дорогами
майже  палає
десь  за  край  неба  лякає  —
                                       й  лякає
все  міждоріжжя  спить,  спочиває
ляля  пасхальна  —  дитинство  розмає
Спаса  обійме  —  і  не  дрижить...

День  п’є  повітря  —  свіже!
свіжо
День  новий.  Небо  ніжним-ніжне!
Останні  орга́́ни  тиші
зводять  в  красу  благодать...

19.04.2012

                               Наближення  до  Бога

                                                             Улюбленій  учениці  Марії  
                                                             Гурін,  найпершій  помічниці  
                                                             в  Христі  Ісусі,  присвячується

І  як  не  журися
і  як  не  живися
а  кращі  за  все  небеса!
І  сонце  прекрасне
і  Син  Бога  ясний
що  серцем  поля  написав!
Те,  як  я  просився
ще  й  як  я  молився  —
і  сонце  крізь  хмари  прийшло!!
Щасливе  сміється
промінням  ясниться
і  йде!  як  довіку
ішло!

І  я  вам  від  Бога
в  прозорості
і  світ  заливає  теплом!
Високе  сміється
аж  серце  нам  б’ється
і  йде  —
як  довіку
ішло.

Як  в  лузі  по  мреві
Ті  коні  рожеві  —
Хвилюйтесь  на  щастя  отав!
Як  став  я  прозорий
бо  Бог  мене  боре
бо  серце  я  —
                   й  защебетав!..

08.05.2015

                         Божі  камені

Я  не  помру.
На  крилах  –  злато  п’ється.
Я  пошиваю  й  шию  храми,
що  невидні.
Об  кладовище  спотикнусь,
хлебну–
І  поки  хто  дійде  
десь  до  обідні  –
То  через  мене  ще  багато-що
стається

До  влади  не  пишу:
краще  небесній  владі.
На  проводах  стоять  у  цвинтарі  –
мов  зважуються...
На  скільки  вгору  дух  чіпа
і  знаджує–
А  значить  –
скільки  є  до  впаді...

А  скільки  із  навкружніх  сіл
ще  припливе  по  ріках!–
З  каменем  в  грудях,  отже,
сиплеться  пісок...
І  час  вам  –  і  часок!
І  -  чи  безсовісні?–
щоб  через  руки  –  і  навіки?

Дух  –меч  і  голку  дав
ще  пристрастному  чоловіку,
І  возтрепечете  для  духу,  маломірки.
Хлебнули  міста?  тут  лягайте,
недовірки.

Бо  –  не  помру:
все  в  духові  дається.
Лягають  стінами  селяни:
вичинені  і  привітні,
Підсушені:  полінами  в  дровітні...

Задумайтесь:  бо  через  мене  щось  стається...

І  цвинтарі:  то  підіймаються,  то  никнуть  –
Зітхають.Здіймають  гирі  і  здіймають.
По  мені  дихають  –
в  суворо-божій  нитці,
А  ви  то  думали  –  
що  небеса  самі  спадають?

Гармонією:  все  натягаю  –  і  зітхають!
Не  даси  духа  –  зле  повзе  до  литки!
Чого  ж  священник  той  –
у  облаченні?
Це  ж  –  з  дальніх  міст
костюмношиті,  у  залізі.

Земля,  що  на  гробках  і  ніздрювата...
й  нескажена.
Всі  з  урядом  рвонуть  без  мене.
Й  пізно?

4.04.2007

             Ти  –  особисто
               (пророцтво)

Ти  тільки  зрушся
йти  до  Бога!!
Заздрість  начитаних!..
в  текучці  днів  –  невдячність
                                                         у  народу…

і  нерішучість
й  друзів  мала  ́віра!
і  йдеш  вперед  –  аж  обдирає
                                                                     шкіру:

так  всі  і  все  в  провалля  –
пріч  від  Нього!..
Що  тут  почнеться!  –
Лише    рішися  йти  до  Бога…

То  ти  супроти  всіх!  і  –  ти
байдужий  до  хвалінь  земного.
І  що  ти  рвешся  в  рай,  –
а  ближній  –  як  прийдеться…
І  всім  занось  хвости,
під  дудку  князя  грай…
Що  тут  лише  не  розпочнеться!
І  в  Піст  –
і    тлум,  і  з  перцем,  й  скерцо…
І  глухі  ангели  таких  незрячих  знають…
І  всі  чомусь  ножами  ріжуть  тобі  серце  
Й  не  знають  того…  аж,  звеселені,
співають!..
Та  вийдім  вже  з  неправоти:
і  я,  і  всі,  і  –  особисто!–  ти.

Ти  тільки  лиш  забудь    –  на  мить  –
Що  ти    християнин…
християнин  є  ти…  і  не  один,  о…
І  що  тоді  вже  розпочнеться!..
Сам  світ-безодня  отверзеться…
Гамлет  –  на  одну  мить  забув:  що  він
християнин…

19.04.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833968
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2019


ВОСКРЕСІННЮ ХРИСТОВОМУ

           Дерева

                                                                 Тобі,  Ісусе

Дерева  одягли  білі  штанці
В  останній-і-передостанній  тиждень  Посту
І  одірвались
так  від  чорноти
Так  пориваються  іти  —
матросять  в  гості!
матросять  —  і  оці,  й  оті,  
                                                       і  —  в  гості...

Адже  тому  
і  закладаються
згори  —  зв’язки...
Більш  гірне  чує...
Один  в  одного  не  просять
оті  шнурки...
розв’язують  і
переносять:
що  був  такий
на  землях
Чоловік

І  терпнуть...
Шерехкають  загорожі!
І  висохло  схитнувся  вік:
То  більше  вже
Син  Божий!!

І  прокидається,  що  в  серці,  чоловік...
А  добре
нам  удвох
Ти  —  Бог!

5.04.2014

                       Світлий  Тиждень

Погода  —  корабельная!
І  я  прийшов  —  щоб  парусами
ворушити!  —
людей,  які  живуть,  жили  
і  будуть  жити!
біло-пастельнії!!
                     Як  вишні  зранку
в  квіті  
уздовж  жита!!

Це  просто  неможливо:
напнуті  —
жильні  —
пориваються  злетіти!

Білопастельне  —  все
так  і  пантруй
що  к  Богу  
вознесе!!

І  тим  прийшов  я
щоб  любов’ю  дорожити  —
які  жили!  живуть!
і  вічно  будуть  жити!..
Нехай  воскресне  Бог!

Щоб  грудочку  землі
з  любов’ю  розім’ять
оці  у  біло-чорнім  і  стоять...

лелеками
любов’ю  й  возлетять...
Погода  корабельная!
Серця  дзвенять!!

28.04.2014

                 *      *      *

                                                     «Над  праведником  сходить  сонце,  
                                                         над  щирим  серцем  –  радість.»
                                                                                                 (Пс.  97,  11-12).

О  Божа  правдо,
ти  далась  гукнутись...
О  Божа  совісте!!!  далася  –
чути!
О  Всемогутній!!!  –
в  Тобі  й  вся  могутність  –
нехай  живуть  серця!!
комусь  сподобалась  мова  ось  ця
                                                   чи  коні  в  лузі...
живуть  в  твердих  горішках  
                                                                 друзі
інколи  ковзають  й  по  злітній  
                                   смузі
в  натузі,  –

о  Сонце!  Син  воскреслий  
                                                                 у  Отця!!!
Сину  Всевишнього,
коли  дібравсь  крайця!  –
тож  і  сколупують  серця
                                                           у  музі?..
то  що  я  можу  в  славу  Божу??  –
що  можу?
                                   дитинним  серцем
тверда  віра!  й  в  славі  Божій!
любов  хай
чує  кожен...
нарешті  вже  любов  –
вже  чує  кожен!!
8.04.2018,  Великдень


                   До  Великодня

                                                             Ольга  Седакова  мовила  
                                                       в  інтерв’ю,  що  вона  
                                                       з  генієм  (делікатно,  непрямо  мовила),  —
                                                       йому  й  присвячується

Поет  із  генієм?
А  тут  —  з  теодицеєю!
поет  з  сторінки  —  цеї
умий  писка
і  зубами  блискай  —
так  мовлять  —  дивлячись
на  Сонце  
поліцейські...

А  ти  з  теодицеєю!

Люди,  чого  невеселі?
Мов  першак  —  з-під
велосипедної  рами!  —
і  храми  як  храми
і  села  як  села:
й  донизу  —  й  земля  блисне!  —
й  догори  —  в  сонце  —  буц!  незумисне!  —
   і  їду!!

Навкруги  ж  —  сільські  люди
                                                           не  в  селах.
Та  я  в  сонці!
Закачана  справа  штанина  —
й  веселість!!
Чого  синдромите  —  
як  то  його?  —  Ансельмом?

19.04.2016,  ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833967
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2019


О чом ти, мово, —…

*      *      *


Людмилоньці  з  любов’ю  
присвячую


1

О  чом  ти,  мово,  —
                                                 солов’їна?
Дивись!  —  як
                                                 дивиться
                                                 людина!
До  зір  —  до  зір  душа  
                                             злітає:
Чи  там  є  Бог?  —
кого  питає??


І  як  ти  любиш,  любиш  —
                                                       цю  таїну
тебе  й  прониже  на  ту  мить,
у  ту  ж  хвилину!


О  —  це  б  вернутись
до  очей  —  які  в  дитини...
вони  глибинні  теплі  раді
не  під  зтином  —
                           світів  мочальних
                           і  холодних
                           й  безначальничих.


Що  ж?  Бог  —  начальник?
Він  Світло  —
                               Він  цілується
світлом  цілується
в  серці  цілується
навік  цілується  —
єсть  Бог  —  дитина!

2

Як  веснами  
світ  зеленів
я  світ  полюбив
пишнотою  сердечної  зелені


З  зеленої  глини
ці  творива
амфори  —
біг  я  у  поле
і  ставив  для  обпіку  їх
на  видноколі


Дзвоніннями  гналося  за  видноколами
                                                                             все  це
дзвоніннями  змінювавсь  світ
Боже,  Ти  змінюєш  серце


Гонитва  постала  в  смітті
Бог  спасе  це
Тепер  на  смітті
                                           у  житті
лежить
лиш  —  велике  серце

26.10.2016,  ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832941
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2019


Чуєш, душе, щастя…

*      *      *


Чуєш,  душе,  щастя  раю
як  Божая  Рука
попереду  все  некорисне
                         забирає...
Давид  те  сітями  назвав
лиш  Бог  із  того  
                                     позвільняє!


Антоній  ачи  два  Антонії
те  знають
той  Бог!  –
для  праведного
Сонце
                     утискає...


А  Божа  Мати  –  хто?
і  Бога  упрохає  –  й  націляє
як  заволаєм
й  чи  самі  одні  –  волаєм?
Сонце  волає
і  дзеркала  –  дзеркала  вод
неіспроміняться  й  волають
то  й  твар
до  Сонця  реве
як  думкою  ще  Бога-Сонце
                                                                           захиляєм?!


І  Бах  жне  тоннами
і  тих  жну  –  тоннами
а  ті,  духовні  атоми,
з  форматами
й  поміж  форматами
з  лицем  до  Правди  Сонця
полягають
             й  через  лики
             чи  повставають?


й  чи  води
води  душ
назад
повідбивають?

16.04.2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832938
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 16.04.2019


Літаю день суцільний…

*      *      *  


Літаю  день  суцільний.
Бо  я  вільний.
На  серці  пісня  витончилася.
Бажання  повитрушувались  хвильно
І  тенькнули  об  лінію  лиця.



Відтак  стою,  діла  і  люди  вмерли,
Не  звір  я,  не  деру  і  не  реву.
І  не  дивлюсь  —  з  очей  сковзнули  б
перли
в  просту  траву.

1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832835
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2019


Руки — в пащеку роялю!. .

*    *    *

Руки  —  в  пащеку  роялю!
Ширше  —  історію  звуку!
Каву  і  все  —  або  глибшую  
                                                             штуку!
В  чім  і  наука.



Глибше  —  пащеці  роялю!
Глибше  —  в  Іспанію  звуку!
Моцарт  один  походжає
                                                                       без  муки
Моцарт  —  світів  відпускає
педалі

16.06.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832834
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2019


притьмом і пішки…

*      *      *


притьмом  і  пішки
а  у
надозерності  –
вже  білі  зерна!
путі  –  ще  воскової  стиглості...


зерна
а  –  воскової  стиглості


в  голос  жінок
скільки  ліс
                               вніс
тож  гімн  земний  –
невпевненість  могутніх  їх  
                               чоловіків


Хіба  Христос
не  тряс  десять
віків??

21.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832722
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019


За добрий день

Як  день  вже
зліз  з  коня
а  вечір  іще
точно  не  пойняв
як  небо  молитовно  прикриває
                                                                       очі…
щось  хочу  я?  нічого
                     і  не  хочу


в  садки  що  це
праворуч  від  руки
з  дерев  високих  залітають  ці
                               птахи
сідають  на  верхи
великії  птахи
ще  щось  сказати  хочуть


і  мов  за  помахом
                 з  небес  
                               руки
і  вони  є  пророчі
може  –  любові  хочуть?

30.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832720
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019


Любов Її і Його

   
         Поема  
         вивільнення


                               Богородиці  і  Слову
                               з  любов’ю!

1

Що  скажеш,  якщо
Бог  хоче  єднати?
Огонь  з  глибин  –
і  особисті  аромати...
думки  найглибші
утікають  –  до
                               найглибших!..


Слова  живі  –
в  Христа  і  Богоматері...
світ  об’єднати  –
це  Христа  й  Матір  
                               прийняти!!
тоді  –  Вогонь  в  словах!  –
прийдуть  й  до  інших...
–  це  до  індусів  –  й  до  китайців  –  
й  до  всіх  інших  –


Огонь  з  глибин
й  ці  особисті  
                               аромати!!
кого  мені
в  цім  світі  об’єднати?
Любити  всіх  людей  –
це  любить  Бога...
                               й  –  знати!


2

Очима  в  серці
збачить  Бога  –
це  внутрі  все,
зовні  –  нікого


«В  тобі  весь  світ!»  –
Весна!  кричать  закохані  юннати,
і  живу  суть
її  (його)  бачать
                               у  Бога  –
й  ніби  неясно  Бога  –
тому  не  бачать
більш  –  нікого!..


3

Я  радий!
Я  люблю,  Боже!  Тебе!!
я  радію!
О,  як  гребеш!!!
це  я!  є  в  точці  сдвигу  –
де  дух  не  розпадається
на  думку  й  дію...
Трати?  Бати*!
Втрати?
А!  Особисті  аромати!..
Це  Ти  нас  любиш
це  Ти  мене  не  лишиш
заки  не  роздягнеш
не  лоскочи  мене
заки  не  роздягнеш  –
до  тих  пір
                               не  напишеш!!!
Облишмо!
Облишмо!  –  цей  паром
бо  Ти  –  Ти  
                         понад  злом  
                         й  добром!!
і  Жар  Любові,  і  арома
і  аром!!

11.04.2019,  св.  Андрія  Критського

*  Гучно-громовий  голос  Бога  –
для  юдеїв  давніх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832579
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 13.04.2019


Воно пірве і втягне ввись – «…зате, яке…

*      *      *


Воно  пірве
і  втягне  в  вись  –
«...зате,  яке  чудове...»

хах,  людям  цим
далося  слово?  вони
для  слова  надались?
і  Схід  блись-блись
й  на  Заході  –
                                         блись-блись!!


«...і  те  –  і  те  раптово...»
люби  її  допоки  Боже  слово  –
і  білії  перини
й  синії  перини  –
                                                 то  хмари
ніц  дверей  й  нікого
за  дверима
то  грім!  то  блискавка!
то  вверх!  то  вниз!
то  ж  з  Богом!  й  це  не  помилково!..


Бог  блискавку  –
                                               ніби  жону
                                               подав
яка  красива  й  молода!!!

10.04.2019
«А  той  скинув  плаща  свого,
і  скочив  з  місця,  –  
і  прибіг  до  Ісуса.»
                                           (Марк,  10:50)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832233
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2019


якщо один напише…

*      *      *


1

якщо  один  напише
як  от  Ви:
не  класик  Ви  навіть  –
                         «та  вище  –  є??»  –
о  так!
і  це  і  інше  –  і  все  дим  із  голови...


зійдуть
на  настил  на  земний
дощатий
чому  готові  генію  прощати?!
Щоб  Бог  нове    я-в-и-в.


Я  вив!
чи  Бог  робив  пустим
                       мене  –  до  голови
                       й  від  голови...
І  –  геній  несусвітнє  це
                               у  світ
                               явив.
І  є  таке  –  воно  –  для
                               голови...
«ніхто  не  зна  як  вичиняюсь
Богом...»
«Земний  земне  –  і  по-земнім
говорить.»


Зайде  Бог  в  дихання!
Не  горе  –  що  ти  –  й  в  стежці
                   неповторний!!
І  за  що  викликнув!
Він  –  викликнув  за  що
є,  буде  горе!!
лиш  я  і  плачу
й  відговорюю...


чому  Ви  претесь  –
на  настил  дощатий?
чи  Ви  готові  генію  прощати?!


чи  Схід  блищить
чи  Захід  заблищить  –
Ви  в  Бозі  прецінь  неповторні??

плачу  і  я
плачу  лиш  я
і  відговорюю!


2

Бездимний  Бог!
Нема  –  війни,
і  чвари.


Чого  чекаєте  Ви?

08.04.2019,
Благовіщення  післясвято

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832075
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2019


Фагот


Пошта  поета!
Котиться  світом  карета
Єсть  твоє  серце
Не  для  фагота  й  кларнета
В  шклі  тільки  світ
Як  на  конях  вуздечка…
Царськість  Твоя  
не  зав’язує  мене  сердечно  —
Ти  безкінечна!
Ти  —  безкінечна…


Тихо.  Проїдемо  Штати…
Нащо  Тобі  уявляти?  —
Все  Ти  і  так  в  силі  знати.
Став  би  —  зв’язали  б…
Як  диво  —  у  трамі
Ти  найсердечніш…
Диво  сердечне,  Ти  —
Безконечна
Я  ніжками  в  рамі


Тут!  Мимо  сесій…
Моцарт-геній  провів  —  і  встограмив…
Сестро,  вийнявсь  фагот  із  депресії,
Сестро  поезії!  Фагот  —  і  анексія!


Вся  сяйво!  Вся  —  суд!  Безконечність…
Виймуть  —  і  ляжу:  
Ти  —  Бог,  я  —  твій  всесвіт…

28.12.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832026
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2019


Миттєві удачі поета з генієм


Якщо  є  Піст
й  напишеш  не  святих
тільки  духовних
як  пересушених
                                       малих
то  Бог  –  вдихне  і  видихне
усіх  й  все  те!  в  повітря
золоте!!
зазолотіє!  й  розцвіте!!


ще  й  чи  тебе  –  вбік  відведе...
І  подих  Бога
дихає  на  те  щасливе-молоде!!
та  де!  –
швидше  і  всім  вінців
                                                           із  слів
                                                           подай
і  за  їх  гріх  –
що  ж!  чоловіче,  –  постраждай...

08.04.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832025
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2019


Вседіві сповідання


Будь  благословенна,
             Богородице  Діво,  Маріє,
Благословенна  єси  ти  в  жонах!
Більш  присипляння  сердець
                 по  мені  не  повіє:
Стала  нежданно  Одна  в  чотирьох
                                                                                 сторонах…


Сльози  й  обвал,
               молодая  ясна  моя  сило!
Зовнішній  скік  одійшов,
                                                               де  я  звик…
Се  якби  вся  від  одвірка
                                   Всегодна  явилась,
То  одійнявся  б  не  тільки  негодний  
                                                                                               язик.


Встав,  поклонюся  Тобі,  безневісна
                                                                                               Невісто,
В  дусі  вседивному  блискавка
                                                 в  серці  проста!!
Стала,  вся  світлом  пітьму  занавісила
Перед  солодким  сповіданням
                                                   в  слові  Христа.


Ниць  упаду,  світ  живу  в  Тобі,
                                                                     благоговію!!
Все  оправдовуюча,
                                     всіх  глибин  Глибина…
Всіх  благословеніє,  Богородице  Діво
                                                                                             Маріє,
Благословенна  Вседіво  в  жонах!


Будь  благословенная,  Богородице  Діво,  Маріє,
Благословенна  навіки  в  жонах!!

2002

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831428
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2019


Ти в любов мене взяв…

*      *      *


Ти  в  любов  мене  взяв
що  гортань  моя  –  
дихає  солодом  вічності

І  знов  в  пустині

2019,  після  соборування

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831426
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2019


В серці


є
речі  прості  і  правильні
а  поверх  них  –
все  непрості  аж  дурнуваті
так  і  весь  люд:  хто  де  є  серцем  –
тим  багатий
а  чи  є  я  простий?


високі  прості  корабельнії  сосни
в  душу  мені  ізгори  ніби  в  човен
ввійдуть
і  загудуть
гулом  праведним
просто


от  і  пронизує  –
чи  то  ви  ввійшли  в  серце  моє?

1999

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831280
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2019


Безсмертна Скрижаль


1

                 Заметіль

                         „Шукайте  перш  за  все  царство  Боже...”
                                                                                                       (Мф.  6:  33)

Як  пішов,  то  не  давав  одвіту.
Замело,  де  сніг,  а  де  дорога?
От  коли  я  загубивсь  для  світу,  
Лиш  отак  зустрів  у  небі  Бога.


Взяв  за  руку,  м’яко,  тільки  строго,
Та  й  повів  невідану  науку,
Я  все  чув  –  не  розумів  нічого,
І  –  міцніш  Йому  втулявся  в  руку.


Що  було  –  мене  більш  не  займає,
Видно,  маю  я  щасливу  долю.
Як  так  вийшло  –  один  Бог  лиш  
знає,
Через  небо  –  аж  на  краю  поля.

1999

2

                 Чиста  далечінь

Хліб,  цукор,  глибини,  світла  печаль
світла  печаль  –  серця  сльози
хто  кого  любить,  
про  того  серцем  думає
за  тим  скучає
чогось  йому  такий  жаль
в  серці  роси


Хліб,  цукор,  стабільність,  світла  печаль
і  за  ким  я  скучаю?
де  ти,  Батьку,  –  безсмертна  
скрижаль?
з  ким  я  вип’ю  чаю?


Хліб,  цукор,  блискавки  безодень
жаль
стіл,  на  столі  стакан  порожній...
випий  мене,  Батьку,  –
з  серця  печаль
я  як  є  подорожній


Хліб,  цукор,  не  знаю
світла  печаль
простір  чи  що  трясеться...
якби  не  Ти,  Чистий,  не  та  даль  –
чим  було  б  моє  серце??...


Хто  кого  думає  –
сліз  серця
світла  печаль  причащає
о  Боже!..

2000

3

                         Хвала  Отцю


Возхвалим  Батька  найвсілякіших!
Возхвалим!
Хвала  Отцю  з  усього  вигляда:
Побачить  око  серця  –  й  валом
валить!
І  день  на  дні!  І  на  гряді  гряда!


Щасливі  йдуть:
десь  син  побачив  батька...
А  найщасливіші  є  –  Батько  й  
Божий  Син!
І  Син  мене  возвів  в  хвалу  Отцю!
я  не  один,
Се  йдем  тепер,  нас  є  багацько!


Возхвалим  Батька!  найвсілякіших!
Возхвалим!!
Розуму  кучері,
і  лисина,  й  коса!
Хвала  Отцю  –
де  можна  йти  загалом,
І  слава  Богу,  є  для  всього  шанс!..

2001

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831279
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.04.2019


Чад закінчується…

*      *      *


                               «Ніколи  чоловік  не  говорив  так,
                               як  цей  чоловік  говорить.»



Чад  закінчується
жуйний  спирт
видихається
бром  закінчується
мабуть  десь
ще  таргається
час  закінчиться
навіть  смішно
як  розум
за  поверхню  речей
западається
але  я  в  глибині
але  правда  Христа  не  кінчається
правда  навіть
в  кінці  не  кінчається…


Я  за  Сонце  молодший  –
молодший  –
молодший  !
Христос  зглиблений  в  серці,
солодкий,
       дитинність,
       повік  найсолодший!!!


Хай  співає  земна
вся  родина
хай  співає
цей  світ  вибирає
й  припаде  увесь  цвіт!
Й  золоте  серце
яко  невинне
світ  є  світ
Бог  –  дитина

29.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831045
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2019


І вся моя сила — Христос!

   
             Поема


1

Вірю,  що  зміню  світ.
Наскільки  з  Христом  —
так  буде.
Серце  палає  за  гранню,
а  той  світ
у  серці  —  чудо!


Мене  не  пропустять  люди?
Вогонь,  вбравшись  в  
одяг    чистот,
ввіходить  в  серця  —
і  в  народ  —
і  в  народ  —
і  в  народ  —
щасливі  серця  літають  
усюди!


Приймаєте  владців,  які
вас  порочать?
Нещасні  порочать.
Щасливо  дивлюсь  вам  у  очі
в  Христі!  —
щасливого  слова  всі  хочуть
і  щастя  всі  хочуть!
З  влади  щастя  не  кривляться.
Бо  щастя
хочуть!


2

Як  Вогонь  для  серця  
віднайти
й  звести  персти!  —
вікна  моляться
й  витягуються  за  хрести
цілувать  небо!


а  хати  —
у  теє  ж  небо  відлітають
з  простим
«прости»!


але  хати
і  Бога  в  серці  мають…


і  дивний  знак  для  правоти
та  й  той
дерева  споглядають!
Боже,  прости.


Висотне  —  
з  тріском
ницих  проганяє!


Смиритись  треба…
щоби  світ  цей
не  мостив…
Господнє  Слово,  Ти
прости…


3

І  світу  я  волаю  —  «Видихаю!»
От  розумом  змалюєте
поки  мене  не  чуєте
(таки  Бога  не  чуєте?)
а  те  не  дихає
і  не  живе  —
од  краю  неба
і  —  до  краю!


Я  —  видихаю.


Гляну  на  хату  —  
й  хату  видихаю!..
і  ті  чумні  з  історій
що  не  знали
Тебе  (й  мене)  —
«А  якщо  Дух
й  з  історій
видихає?»


а  як  аннали
а  як  анальні
і  як  аннали…
де  ноги?  голова?  —
ну  те  й  не  знаєм.


Я,  Боже,  смиряюсь…
відійдіте,  чорнобриві:
видихаю.


подобаюсь,  милі?
Христос  моя  сила!
і  Огонь,  і  Господь!
І  каже  дружина
«та  вертайся…
додому  заходь…
а  що  світ  замерзає…»
Дихаєш:  небо  й  земля  —
з  краю  й  до  краю!


4

Бог  видихає.

24.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831044
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 30.03.2019


Чи є добре серце?


       Поема

                               Слову-Богу,  що  надихає  серце,
                               вкидає  крила  в  серце,
                               і  чекає  від  нас  творчості,
                               і  щасливо  керує,
                               любов’ю  присвячується


1

Єсть  випадки  –  глядіть
           лиш  ви  –  і  даль
           і  до  Бога  лиш  линуть
                               а  людей  як  жаль!


але  треба  й  поїсти
                             або  ж  –  одітись...
і  так  воно  так,  
та  на  жаль...


я  в  серці*  з  Христом
а  в  цій  світлій  поезії
                               не  живе  печаль!
                               нема  суму-печалі!
Радість!!  все  –  
                         новизна...


Очі  –  сині!  обличчя  –  рожеве!  –
                 я  дух  Слова
                 новий
                 взнав...


2

Як  дивно  і  нахраписто
стається
що  розум  продає...
і  продається  –
мізками  
в  світ
руїна
повернеться
а  наш  народ  чи  продається?
В  Христовім  серці...
щось  у  нім
не  продається!


Бог  –  більший  сотворенних  див,
й  поетів,
і  народів,
й  тих,  що  народив!
Коли  поет  й  мовчав  –
хто,  коли  Богу  рот  закрив??
І  як  би  світ  звучав?  –
людськеє  серце  б’ється!    


Й  все  дивно!  й  несподівано  –
стається.  –  Бог  й  світ!
Вогонь  у  серці  –  зазвучав,
і  в  серці  –  світлом  
                               запручась!!
Не  візьме  світ  –  лиш  з  Христом
                               в  серці...
народ  не  зовсім  розуміє  все  це...


Бог  й  серце!!
поет  би  точно  не  змовчав!  –
і  на  причал  –
і  імпульсом  відкинувся  б  з  природи  –
                               бо  що  народи?  –
з  духовнм  диханням  свободи
Бог  сяє  світу!!!

й
до  нових  градів
незнаних
і  справжніх!!


3

Люблю  –  я  людина  –
людську  радість
і  як  поет-людина  –
найвищий  градус!  –
радуйтесь!  –
сіється  Богом
духовна  радість!!
і  в  серці  знов  
крила  –
до  нових  градів!  –
незнаних!
і  справжніх...


Всіх  перепробує
справжніх  –  Китай
градів  й  поетів.
Штучний    Інт-т  шукатиме
вищий  «вай  фай»!
Тверезий  і  творчий
(«Вай  Фай»...)
І  який  саме  Китай?
Комуністичний?
Ні,  первісний!


Шкільний
первісний
ум
чи  зависне?
І?
Сухомлинський?
«Серце  віддаю  дітям»  –  
інші  в  світі  –
й  не  писнуть...
А  до  Нестайка,
до  Нестайка
«В  країні  сонячних  зайчиків»?
а  океани
а  в  Океани  Духу  –
зі  слухом??


Й  зойки
із  Маріанської
                 впадини
«Ум  витісняється
маріхуаною!
світ  –  алкоголіків
і  наркоманів  (!)
і  всі  –  в    мережі  «вай  фаю»  (!)
і  відтісняються!..»
Ну  і  куди  працьовитий
неп’ючий  Китай?
первісний  некомуністичний  Китай?


Та  до  Христа!  –
бо  у  Христа  тверезіння
й  найвищий  є  градус  Радощів!!  –
є  таємниця  і  управління  (!)  –
і  ввійти  –  в  Господа    більшую  Радість!
Великий,  Китаю?
так  –  і  велике  розпочинай!!


І  ум  великий  –  чистий
і  з  слухом!  
І  радість  Духу!!!


4

Як  жить?
Світ  все  скаженіш  –
я  все  блаженніш!
Люблю!
і  участь  всіх  священників:
«світ  все  скаженіш,
я  –  все  блаженніш»?
і  моє  серце  плаче  від  радості
найзнеможенійше!
«Чим  гірший  час,
тим  вище  слово!»-І.Ш.
й  що?
щось  випадкове  є?


це  й  хто  
й  де  
випав?
й  хто  переплив  –
у  Христа  мову??
Чудово!


Й  зорі
і  океан
і  в  глибінь  –
одне  в  одного  задивились  –
раптово...

19,  24.03.2019,
з  причастям

*-  «Потрібне  лиш  добре  серце,
далі  Бог  чуда  зробить,
й  шлях    подасть,  умудрить
і  наблизить  до  Себе.
Розпитуйте  Бога,  Бог  любить  співтворчість,  дерзання  
й  сміливість!»  -  І.Ш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830599
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 26.03.2019


О, на коно́плі лепетали всі – ахи́ва…


*    *    *

О,  на  коно́плі  лепетали  всі  –
                                                                         ахи́ва…
Нас  на  руках,  як  воду  із  криниці,
Носили  на  руках  на  огороди  –
                                                                             чи  вклониться,
Чи  вийняти  з  гірчиць,  небесних,
                                                                                 незлоби́вих…


І  світ  –  мов  ліс!
Серед  згорділих  сонцем  –
                                                                 білоли́ці:
ми  янголи,  ми  біло  на́взнак
                                                               й  біло  ни́цьма…

«Горіхів  дайте,  губите  ж  ви,  білолиці!»  –
Ліси  й  хмарки  за  нами  мовчки  гнались.

…І  журавлі  на  вранішніх  криницях
і  кланялись  –  і  восклонялись…

1.04.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829990
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2019


Людвіг ван Бетховен


Поема-симфонія

                               Єдиній  довершеній  
                               Марії,  натхненниці

Ще  трішки  —  
і  Бог  мене  втя;гне
до  першої  теми…
Ваали  новітні!..  понадієтеся  на  Іллю.
Враз  попалю  вас,
сумні  академіки!
Змус  отруйного  дихання  вашого  —
чистим  Пречистої  —  попалю.

Хочете  Голодного…
голод  й  неголод,
відкритість  —  й  закритість,
роси  —  і  сухість,
молитись  —  чи  не  молитись:
спечність  —  чи  холод!
Люблю  я  Іллю!!  —
Станете,  ваали…  тьху!..  на  Іллю
більш  дивитись!

Що  ви?
з  Бетховеном  вийшли  битись?
Допрацювалися  на  Антихриста?
Клони  повнісінькі!  пси  скаженії:
 
вам  крок  —  без  Божого  благословення?

дикуни-науковці,  озброєні  бісами:
що  більш  нині  «в  вооруженії»?
Ви  —  думаєте?..
Правду
засвідчую  —  міріади  завтра
зневажених  і  засмучених  —
мої  друзі…

Моральні  сили  нижче  дна  океанів!
І  кризосвятоначальнії  —  в  площинах  
завішені:  «повнії»!
!  Я  вам  скажу:
ви  не  знаєте  —  що
було  в  Бога  з  Бетховеном…

Всі  прислужники  Лютера  —
як  то  нині  —
страждали  так  само  —
лиш  іншим  «Ейндхо;веном»…
Моліться,  бо  на  сороковий  день  —
все  розпадеться,
моліться!  щоб  зараз  почули  —
про  що  ідеться!  —
про  Бетховена  має  право  говорити  —
тільки  Бетховен…

Та  ще  Бах:  радість!  керуючим  згори
каноном…

Бач,  є  орач  тектонік!
пахар  Нової  землі,
ризикований…
Бо  я  проведу  плугом  вершинно-кріпким
біля  голів  вам,  неправедні!
Орач  веселий,  орач  підйомний!
орач  нере;пнутий!
і  Бога  ради  —  моліться  —  щоб  не  дав  
плугом!
бо  я  пахар  у  Бога  розкований.
 
Ледь  що  пікнете—
дуже  я  вже  розкутий:
розкований!

Й  людці  ті  ще,
як  і  всі,  ніяк  аж  не  знали
і  Бога  —  й  Бетховена…
Звідси  й  про  вас  —  змисл?  —
що  казать?
Що  Бог  сказав?
Як  із  Бетховеном  садив  Він  —  Сад!!

…Ще  тільки  трішки!  —
й  Бог  мене  створить  для  першої
Теми!!
Чи  ви  не  чули,  що  в  тлінній  Америці
були
академіки?
!  Ісус-молильники  нині!

Бог  зігріває,  підігріває:
Син  знає  —  де  ми!
Як  Людвіг  з  Богом  садили  Сад!  —
Це  вам  не  роздавати,
Це  не  давати  і  брати  ордени  і  медалі…
Мов  Бог  Сам!!

Тільки  хто  бачив  —  Удар!  
всі  дременули  назад…
(що  за  удар?)
вернулись,  дослухать,
з  краєчку  в  сад.  

Сад?  —  йо,  ще  глядь  —
Удар!  —  майо!!—
тікають  ще  далі…

Цікаво,  вертають,  вітають  —  Удар!  —
йо  триньйо  —
тікають!  тікають  ще  далі!..

Одумались:
примазались  королі,  плюралі,  
 моралі;,  недостатні  пряжки,  півпряжки  —  
тримаються,
трясуть  привітальним…  тільки…
Удар!!  —  тільки  далі  і  далі!..

Що  це?  Що  ж  ц  е?!
Що  ми  туди  і  назад?
—  Мовчіть,  —  кажуть,  —  провінція…
Бог  садить  Людвігом  Собіподібний  Сад!

Спочатку  такі  собі…  як  муздумки;.
Бетховен  —  
розказує:
—  Ні,  навпаки,
я  вгору-вниз  з  Богом,
а  ви  це  куди  й  чого?

—  А…  не  з  провалля  тектону  в    т  е,
де  ангели,
чогось  як  дурні  вперед  і  назад...
Що  це  з  Богом  у  тебе?  Що  з  мелодією?

Не  дурійте  вже  ви  при  мені,  
О  ні!
Кидати  стане  у  глину  —  в  якийсь  Укрсад…
Клацать  і  далі  зубами  по  лінії  обрію?
Так  вертає  Бог:
там  повен  Бетховен…

І  приходять  знову  бундючні,
псуті,  без  совісті,  паки  каню;чити:
Чи  не  надто?..  королі,  моралі-плюралі,
толері  всі,  прямо  всі  проститутки  —
В  святий  та  неосвячений  ще  ж…
Диво-Сад!

Я  вас  навчу,  личинні,
як  чіплять  один  одному
позацерковні  регалії!

 
Удар!
Йо  триманьйо!  —
сподівались  що  Людвіг
пригладив  па;тли  по  формі  —
й  в  світі  надфо;рмному  —
а  він  —  суть  зсередини,  суть  ви;ломив!
всю!  наглий!  й  ці  зрадники  самих  себе  —  
по  три,  по  чотири,
тікають  далі  —  всі  дезертири
тільки  побренькують…
за  іскус,  за  геройство  
медальорегаліє!..

Жах!  Удар!  —
ще  далі!
Рай!!  —  Удар!!  —
і  ще  далі…

Світло  й  Жах!
о  Боже!!
у  с  е    в  невідо;мості!  —
що  далі??!



«Бог  цього  Бетховена  безмежно  трима!
Ну  хана!  закінчується  роздача  медалей…
Як  би  це,  бляха-муха,  так  підповзти,
зачекать  —  поки  пролітають
ангели,  чорти  і  троглоди;ти…
От  же,  вчасно  не  накрили…  дали  маху…
Як  тоді  я  промахнувся  й  з  ніщим  Бахом!
…так  хоч  цього…  хоч  накинутись  —
й  нагороди;ти!!
слів,  регалій  начепити  б…
Це  ж  відвів  би  око  од  Бог-Слова!
І  не  міг  би  з  Богом  сперечатися!  —  й  
творити…
 
Дак  навіщо  тоді  тут  оцьому  жити…
Оббрехали  б…  Всякі  жителі…
Бач,  духів  сміліших  розколи;хує!!
Тихо  все…  Дивись,  і  оклики…
От  —  от  —  от
з  Божим  даром…»


Я  вдарю!  це  вас  підітру;,  курчатка  —  
дохлики,
цим
скипіда;ром!  —

Навчу  миттєвих  злетів  в  вертикалі!

Кладіть  
дражні  і  суєтні  геройства  і  медалі…
Любов!  
лиш  до  Христа…
І  сині,  й  подсознательненькі,
не  знаєте?  —
Бетховена  й  мене  хотіли  похова;ти?..
Бога!  —  молитву  і  симфонію?  Сона;ти!?
Як  Людвіг  в  Бозі:  ви  —  куди?
Куди  ви?  старі  й  младі  маразматики!..

Бога  і  Людвіга  тут  уникаєте?
І  нас  прикончить  і  схова;ти  —
нас?  недоумки  і  недокошла;ті,
і  нерозла;писті  в  Бозі,
і  подсознательненькі!  недопила;ти!!
Так  діло  тут  не  піде  далі.

Крізь  оркестр  небес
ще  кликати  —  і  накликати,
щоб  вчули  —
будете  —  це  консона;нсно.
Вульгарні,  вивчите  сила;біки  і  ноти?
Нещасність!
 
Кладіте  перед  Богом  і  Людвігом
незароблені  медалі:
за  що?  за  землю?
У  Бетховена  і  Небо.
Хтось  мав  за  Небо?
Так?!  —
а  Бетховен  й  оцю  грішну  землю…

Так?  І  хто  вам  сказав  нищить  повноту,
Що  від  Марії,  як  Бетховен,  я  приємлю?

Святим  оцим,  вами  спаскудженим  
творінням,
Богу  і  Людвігу  —  які  ще  говоріння?
І  чути,  й  жити  схочете?  і  Бога  силу  
знати?
Насправді  це  рішили  ви,  самоприховані,
тайновідсебегиблоподсозна;тельні?..


О,  тепер  слухайте
правду  про  Бога  і  Бетховена.

Де;мони  життя,  глухонімії!
Демони  носили  мільйонтонну  вату!
Щоб  приглух!  Щоби  заглох!
І  в  вас  ці  демони,  всі,  глухуваті.
Демони  ці  носять  вами  мільйонтонні  —
мило  й  вату:
намилити,  замилити,  накидати,
щоб  Ігор  теж  оглу;х!
щоби  спустивсь  умом  —
у  пацанва;цтво…
В  всесвітню  «кислоту»,
в  «попсовість»  —  щоб  забув,  
як  світ  про  совість  —
про  секуля;рне  євроамерикохова;цтво…


Демони,  що  в  вас!  й  попереду,
і  ззаду  —  цим  хвостогрішшям  носять
сірова;ття!
 
щоб  не  ввійшла  правда,  що  в  Нього:
і  всім  кінець,  хто  не  у  Бога!
Але  Людвіг  відбивав  їх,
бо  глушили  й  життя!  —
що  і  до  чого!..
За  аристократів-доходяг  відбивав!  
І  їм  писав  —  і  вам  й  Богу  —  давав.
До  останнього  вбивав!
Кров’ю  Бога!  І  він  бачив  орло!

І  щоб  пронести  —  то  цих,  з  землі  —
й  своєю
з  горла…
З  вух.
Тільки  глянули  —  і  всі  тікали…

Підленькі,
свої  життя…  приберігали…

Ниці,  розумовенькі  ці  лютери…
Ісус  —  Серцеум!  Я  з  серця  кажу:  
а  —  тікаєте!  Від  Істини  втікаєте!!
Проти  Христа  в  вас  є…  прелютії!!
Куди  вам  проти  Людвіга!  —  
Скільки  воєн!  —  нічому  не  навчили…

Без  Ісуса!  у  всерединній  людині…  
всі  обдерті…
Уселенський  Бубон!  —  кличте
своїм  дітям  смерті!..

Лиш  Цариця!  ущерть  повна…
Це  Любов!
І  Син  Любов!
Любов  є
над  «коштовним»  й  над  
«коштовними»…

В  Людвіга  ван  Бетховена
росла  щедрість!
запах  цедри,
 запахи  планетні,  —  Сад  писав…
Углиблювась  —  був  в  вишнім…
полиша;в
незавершене  в  чернетках…
Неточно  йшов  —  є,  у  чернетках…

Він  щедрий!!  —
Сам  один  як  би  за  всіх  поетів!
А  потім  в  Сад  пішли  —
всьому  навчились!
і  віднайшли…  Що  богоданне.
І  —  Богу  відбулись!..
Прорив!  Поки  смирення  стане…
З  великими  —  прямо  біда…

Удар!!  —  
здригнувся  люд  —
тікать  від  Сил  до  океану!..
Удар!!!  —  і  перед  носом  вже  вода!!

Я  вас  доб’ю:
Удар!
що  видно?  Бог  літа  —  й  вода…

У  Людвігу  і  землю  й  Небо  править  
Бог!  —
а  ви  куди,  коли  страда?
Як  він  стражда!..
Від  Слова  геть?

Удар!—  кінець  вам,
хто  Христа  продав!
чи  ще  продасть…

Удар!  у  стан  молекул…
чутно,  в  вас  вода  і  все  вода?

да  воврещу  я  Огнь!  нещасні  крези.

Удар!  о  жах  —  злізать  з  комп’ю-протезів!  
Кажу,  злізьте,  без  серця  хто,  з  протезів…
У  Серці  ангели,  рай,  і  святі,  й  Небо  —
все  умісти;лось,  свідчу,  все;  є…
І  кип’ятком  запісяєте  в  мене,  фарисеї!!
 
!Удар!
бо  ви  все  ще  вода:
проб’єте  —  шкарлупу  ;
культур??
ФОНТАННІЇ!  Сміхи;!

Удар!  
без  Любові  —  Слова??  
ах  ви,  плутні…
У  тьму  єгипетську,  в  ментал!  в  форму!  —
назад…
Просіть  Іллю!

Удар!  —  
(я  вибачаюсь:  братці,  це  робота…)
Бог  садить  Людвігом  
Сам  —  неповторний  Сад…

Дух  Святий  втрапить  в  кого?
Не  знаю,
з  питаннями  —  
до  Сина-Бога!
Не  то  ще  підповзуть  —  та  й  
привітають!

А  поки  в  мені  Дух:
!Удар!!  —
Небо  й  земля  все  перекро;їться…
Наші  не  умні  —
в  нірках,  життєвій  поле-грі…
в  конфесіях,
в  букво-науках,  якісь,  ро;яться…

Розумні!..  й  хто
в  Цариці  що  буде  питати!
Ні,  кажуть,  совісно…  мабуть,то  нацхудожник…
а  наца  —  наца  —  це  обовязково  привітати!
 
Шелесть,  шелесть,  підмістки  клинять,
чорнильнять,  зачинають  —  наповзати…
!Удар!  хто?  —  Людвіг  не  утримавсь?  —
і  тільки  світові  учення  —
і  мерси  й  фраки  й  захиснії  торочення!  —
і  шати  шати  шати  !  скільки  в  бідних
шат!  —
і  потопити  в  честі  не  вдалось!  і  п’яти  —
п’яти  п’яти  п’яти  —  у  даль  —  у  вихор…
навіть  —  загуло.
Мов  не  було!

«Розумні!»
Думають,  що  Богу  ліплю  бра;…
Й  сам  Людвіг  цього  вже  не  вибирав…
Бо  бачив:  друга  тема  —
це  Діра…
Земне…
науки,  хитання,  хвилі,  плутні…  
ви  —  Не  в  серці,
в  голові,
ба!  і  без  голови…  Діра.

Боже,  пора!
Росте,  Боже,  страшна  діра!

І  каже:  якщо  можеш,  то  —  роби!
там  підніми  мільярднії  гроби…
ори,  єднай,  збирай  —  і  ввись  ори…

Людвіг  орав.
Цей  перетворював  і  перетворює  усе  —
в  божих  дарах!
О  так,  Бетховен  —  не  вмирав!
і  не  вмира!..
Поборемось,  серця-вулкани!
Поборемось,  серця-титани!!..
Поборемось,  духовні  християне!!
Поборемось,  поки  цей  світ  не  перестане
синіть  та  ни;діть…    
Здолаєм  гнид!

Поборемось  за  славу  Божу  над  цим  
світом!
Нас  не  змахнуть  —
ми  полюбили  Світло!!

Нас  не  убить,  поки  ми  любимо  це
Світло!!

Боже,  пора!  Дуже  велика
вже  Діра.
Бо  горе  вам,  всі  вчені,
провінційні  в  Дусі,
горе!
Ви  за  пізнішими  утво;реннями…
Служіння  справжні  скриті  в  вас…
Неправедне,  дасть  Бог  —  палив  й  спалю!
Прямих  служінь!  Сил!  —  
вми;кнутість  —  як  у  Іллю…

Нове  все  йде!..
Пора  і  на  подвижні  контрапункти!
Антихрист  ходу  сам  не  відверне:
без  сил  і  без  служінь  —  сяде…  хоч  де,
а  хоч  на  пупі.
Якщо  не  встоїть  в  серці.  Нове  —  йде!!

Бетховен  Богу  пахар  —
не  вмер  і  не  умре!
Любить  цих  Бог!
і  в  Небо  —  позамежні  ж  це!  —  бере.
В  недоторканність.  Бо  себе  зреклись:
Богу  —  дари,  і  землю  й  небо,  й  славу.
Всіх  берегли:
й  примножили  спасенну  віру:
словом,  числом  і  нотою.
Лишнє  від’єднували  у  
комірках.

Й  серце,  й  дух  у  Церкві…    
Бог  й  зараз  чує.  Він  не  жартує.
Він  просить  кожне  серце.
В  руки  візьміть  себе!

Ще  мнетесь?
На  сороковий  —  розпадеться…

Це  вчули  ви:  всю  правду  я  казав.
Тут  в  Вічність  хочуть  —
кліше;,  комп’ютернії  манії;…
Прямо  у  мене  —  й  в  Діву  —  як  у  двері!
Світські!  Гріхоп’ючі;!  Бісоп’ючі;  —  у  
                               Вічність?
А,  може,  нижче,  в  мільярдери?

28.12.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829671
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 19.03.2019


Ліні Костенко правда – подарунок

*      *      *


                               Ліні  Костенко  правда  –  подарунок,
                               з  любов’ю  


Як  дивно  і  нахраписто
стається
що  розум  продає...
і  продається
мізками  
в  світ
руїна
повернеться
а  наш  народ  чи  продається?
В  Христовім  серці...
щось  у  нім
не  продається!


Бог  –  більший  сотворенних  див,
й  поетів,
і  народів,
й  тих,  що  народив!
Коли  поет  й  мовчав  –
хто,  коли  Богу  рот  закрив??
І  як  би  світ  звучав?  –
людськеє  серце  б’ється!    


Й  все  дивно!  й  несподівано  –
стається.  –  Бог  й  світ!
Вогонь  у  серці  –  зазвучав,
і  в  серці  –    світлом  
                                                         запручась!!
Не  візьме  світ  –  лиш  з  Христом
                                                                         в  серці...
народ  не  зовсім  розуміє  все  це...


Бог  й  серце!!
поет  би  точно  не  змовчав!  –
і  на  причал  –
і  імпульсом  відкинувся  б  з  природи  –
                                                     бо  що  народи?  –
з  духовнм  диханням  свободи
Бог  сяє  світу!!!

19.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829670
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2019


Поезія життя – життя поезії… Більш! раптом занавіс…

*      *      *

Поезія  життя  –  життя  поезії…
Більш!
раптом  занавіс  закривсь
                           в  театрі
аж  раптом  –  з  громом  він  упав
упали  всі
по  два  боки
його
коли  Бога  ніхто  і  не  чекав!
Як  без  Христа  –  світ  деградантів-боягузів!!
Лиш  спідниці
на  голові  допідправляли
труси
й  підгузники!
Душа  же  чиясь  тонко
                                                                       полетіла
шляхом    –    поезії…

Я  був  з  причастям  
чи  прима  опери    з  причастям  –
то  які  претензії?
Чи  до  Його  Крові  і  Тіла
чи,  зовсім  мале,  мого  тіла?  
Які  претензії??

16.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829583
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2019


М’яке щастя


Поема

1

А  що  цим  землям  
зробить  ноги
якщо  не  твердь
не  смерть
поглинута  вже
Перемогою?
Кому  ця  участь  –
серце  як  готове?
Ісус  же  м’яке  щастя!
Яке  і  де  народиться  це  слово?
Коли  і    ким  –
з  яким  причастям
народиться
солодке  слово?


2

Солодкий  мед  –
й  зразу  щасливе  слово
Любов  –
зразу  щасливе  слово


душе  моя  німа,
як  ти  тримаєшся  за  слово,
якого  ще  нема?!


і  в  сон  схилятиме  –
щоб  у  душі  я  плакав...


чи  то  я  падав
                   із  летючого  коня?
Боже!  то  Ти  мене  
                     возив  по  лоні
                               дня?
то  я  Тебе  дістав?
чи  Дух  оце  дістало!
нехай  я  падав!  –
                       а  –
                 розбитись
                 не  давало...


чи  Ти  мене  ловив?
чи  швидше  Дух  і  Мати?
ловило  їх?  –  як  і  вони  колись
це  Неможливе  Щастя?


що  неможливе
для  приматів
у  сонці  пальці  –
як  –  тримати?


о  ти!  душе  німа!
як  ти  тримаєшся  за  слово,
що  не  народжене?
бо  я  у  Космосі  –
його  ж  то  ще  нема!!!
ще  крикнуть  з  Церкви:
«Бог  і  він!»  –
і  дзвін!
чом  калатає?
чом  цей  дзвін!!
чи  Ти  дістав  –
щоб  калатати?


душе  заплакана,  щаслива  і  німа,
як  ти  тримаєшся  за  слово,
якого  ще  нема???


...бай,  бай,  о  музико,  лети  –
нема...
бай,  співе  із  грудей,
це  ти  про  сонце,
а  це,  що  скрізь  й  ніде?  –
о  так,  нема...


ликуй,  душе  страхітлива,
засяй!
й  яса  красна  –  німа!!
то  майже  ще  нічого
і  нема
о,  майже?
трусне  мене  –
й  святе  причастя!


мов  в  серце  вкинеться
немов  прийде  –
                   де  фіолетово
                   і  фІгово  
                   й  фігОво!
щонайсолодшеє
само-Божественійше  слово!!
що  ж,  так  тримаюся...


щасливий  світ?
нещасний?  –
чи  він  відкине
                           щастя  слово?..
ово  –  щасливії...
о  ви!  нещасні!!!


3

Ох,  люди  світу...
Ще  те  щастя
бачиться  в  багатствах...
а  м’яке  щастя  –  само
дивиться  багатства...(!)
з  душі  угору...
де  Христос...
й  тим  розквітає!

О,  влада  вічна  –
м’яке  щастя!!
ой,  в  Христа  слово
радо  утікають...
в  поетові  Поета  слово  –
і  насолода  вся  поезпричастя...
ця  влада  щастя?
Вся  –  влада  щастя!!!


Ти  влада  вічна,
м’яке  щастя.
Щож,  м’яке
щастя  –  Христа  щастя:
з  душі  –  ще  й  дивиться  багатства
вся  насолода  –  як  поезпричастя
й  цілунок  Духа  оживляє!
ще  й  обіцяється  благословіннями  –
спасіння!..
(  ну  ви,
ви  що-небудь  понімаєтє?
і  Церква?
слова  Христа
нє  прінімаєтє?..)
Поет  з  Христом  –
летюче  знає.


Що  буде  вечором  не  знає  –
тупа  і  сліпа
влада
а  тільки  б’є  і  обпікає
й  сама  при  заході  конає!
Бог  обливає...
Десь  кров’ю
а  десь  ще  руками
музика
гами
діток  любить...
мамі  в  сім’ї  неповній
святі  ноги  обмиває...


НіжЕ!
ні?  це,  глухні,  
ви  не  знаєте??
А  в  небі  Бог,
ви  в  дурачка  перекидаєтесь?
Моліть!
хитайте  діл    і  несхитанність!!
в  колоді  дурники  злочинні  –
ви  вже  отримали  
за  чином
скаредну  мзду!
скареднії!!
багаті  ззаду
чи  спереду!!!
Дрібні!  Старі!  –
Мільярди,  ви  не  знаєте,
вже  чи  потрібні!..


А  що  цим  землям  
зробить  ноги
якщо  не  твердь
не  смерть
поглинута
вже  Перемогою?
Поет  з  Христом  перемагає!!


Смерть  переможена  –
це    слово  знає...
Й  всі  люди  люблять  –
владу  щастя!

15,17.  03.  2019,  з  причастям

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829424
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 17.03.2019


Пишеться доля речей…

*      *      *

Пишеться  доля  речей
нижеться  воля  речей
пишеться  повість  речей
видом  твоїх  молодих
і  красивих
і  вдумливих  дуже  очей

Душі  й  серця
димні  й  бездимні
виявляємось  
ми  молодими
в  Господа  Оці
тверді  й  високі
й  найперше  –  сміливі

Й  що  це?  І  бачать
сливу  –
наукову,  стару
і    примхливу?..
І  що?
до  моєї  з’яви
художники  піють  –
й  роти  порозкривали
роззяви…


Є  небо  високе
і  твердь
і  низи  як  наддаті
і  райськії  птиці

і  ми
й  спільне  серце
нам  змащують  –
небо  співаюче
й  мед  благодаті!!!
Я  бачу  як  бачу
не  знають
від  чого  заплачуть…


Пишеться  повість  речей
летючих
вже  сяючих
Божих  у  тобі  очей…

Чи  й  до  твоєї  з’яви
стоять  ці  художні    –    і  піють
літає  осяйність…
і  відблиск  осяйний
у  явність?

І  мед  несу  
Богу

15.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829226
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.03.2019


вівсянка – таблетка – трамвай – у Києві Божі живуть…

*      *      *

                                   "Так  то  останні  будуть  перші,  а  перші      -    останні."  
                                                                                                     (Мт  20,  16)

вівсянка  –  таблетка  –  трамвай  –
у  Києві  Божі  живуть
небесні  їх  Піст  бережуть
ох  цей  досконалий  «вай  фай»...


в  начальних  у  серці  зима
ув  матеріальнім  –  це  перші
є  все  в  них  –  «вай  фаю»  нема...
і  піст  весняний  –  він  не  бреше
бо  серце  просте
вже  не  бреше

15.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829106
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2019


І я побачу тебе – і утримаю….

*      *      *


                                   «Ти  перестала  сумувати  
                                           восени...»  І.Ш.


І  я  побачу  тебе  –
і  утримаю.
Ось  весняне
вже  край  поглинає...
Хто  кохає?
Чоловік  жінку
тримає.  Бог  більш
в  серці  кохає!!


Ми  над  краєм.
Ми  –  над  краєм.
Й  чоловік  жінку  –
утримує!
Якщо  ці  небеса  горять  –
ліпше  б  –  горіти
                                 бездимно...


Ох,  наш  Отче!  –
ось  так
всіх  Ти  вдихаєш...
Чоловік  –  спалахом  жінку  –  утримує.
Хтось  невидимо
         листя
                 в  серце  бездимне  –
                                       згрібає...

14.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829006
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.03.2019


Радість – хоч невидимо протікає але…

*      *      *


Радість  –  хоч  невидимо
                                       протікає
але  й  струм  між
                                       гіллями
                                       замикає  
і  що?    всіх  –  Присутність
                                       і  обіймає!


І  хто  струм  між  
                   душами
                                         замикає??
Не  втечеш  від  Господа,
світло  знає!


Хто  від  чого
в  світі  цім
утікає
не  втече  від  радості
бо
така  є!!

Всеблагая!!
І  звільняє.

24.02.2019,
з  причастям

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828693
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2019


Мудра сила

1

Іду  через  грозу,
немов  через  кохання!!..
Рубай  кінці!
І  віддавай  хвости...
Вже  подивись!  —  більш  скелі  і  хитання!
Єсть  Океан!  і  корабель,  є  ти...
Осклизло  все;  у  водах  —
загнивання,—
Біль  наповзає  на  кермо  мети!..
Твань  узбережжя  —  виють  
в  тванях-лазнях
Заперті  в  смерть  
мудрійші  мокроти!!


Став  парус!  Підбирай  живих  останніх!
Все  на  ходу!
І  майже  —  вже  —  мов  бог!
бо  дихаєш  із  свіжаком  в  ладнаннях…
Хід!  Хід!..  Пішло!!  Ого!


Ого!!


Ха-ха!!  Оце  отак
виносить?!
Бог  —  сила...  Це  натрапивсь  на  підйом.
Дух  —  сни  знесе...

Снів  —  жабуриння  просить!!!?..
О!..
Бог  і  ти,
і  добре  вам  обом...
Мить.  Смерть  й  життя!
Всеодкривання.
На  фронтові  грози!—
Мить  висоти:
Є  Бог  і  ти!  І  хвилі!  й  невертання.
Лети  і  не  вертайся:  рви  хвости...


2

Чи  то  жахливий  Бог?  —  з  ним  —
надихався...
Бог  —  надлишком  в  плоті
сечовини?
І  не  вини:
Бога  кохання  не  вини:
як  подавалося  ти  зігрівався  ж...


Бог  краще  знає.  Де  не  грівся?
Сказав  —  з  грошима...  Без  грошей?
І  як  де  «повезе»...  іще.
Скаже:  «поп...й  в  океан»:
ти  і  поп...й...
Замерзлий,
а  що  нарікати  на  вошей?..


Личини!
корчаться  в  піні,  без  сеї    змоги...
Це  в  духові  усе  є  так  як  є:
ба!  думають  —
пухканням  їхнім  миші  зроблять  ноги...
інтелігенти...
мов  хто  стягне  —  і  хтось  уб’є.
Дивись!  Се  дух!—
є  все  таким  як  справді  є.


Не  звязаний  земним,
і  не  вдосталь  небесним!
Ти  співтворець  —
Нового  неба  і  землі...
Нехай  ти  будеш  —  тільки  чесним...
Чесним!
Бог  створить  решту...
аби  не  плакали  —  малі.


Гади!  не  молять  Бога:  це  —
й  не  гріють  Сонця...
І  є  мана:
що  їм  потрібен  виліт  калу-
мислі  —  в  Красу,  та  є  ж—  лиця  віконце...
Усе  віддай,  щоби  в  віках  не  нарікали!..
Лети  —  незв’язаний.


3

Лети—
не  в  пам’яті  життя
де  повзав  рачки...
Й  співай!  де  хоче  Дух  Бога  і  знов  —
Злітай!
і  от  затихнуть  ніби  скачки...
і  зігріває  Кров  Бога  —  любов!


Лети!  —  із  Богом  лиш  добро  творити—
Весь  архаїзм,  благо:  ідея  і  вода...
Ти  —  архетип?  та  ж  ...  типи  недобиті:
Дивись!  під  надписом  води  дереворити...
більш  сирий  надпис  висиха  і  —  пропада...


(Чи  зрозумів?)


От!!  —  як  хто  Христа  продав!..
Лети!  —
важливо  не  лякатись,
й  не  зазнатись:
Відчуття  Бога,  Бога  у  собі
Співати!
мов  святі!  —
тільки  співати...
І  зблиски  казу
зблиски  сказу  —  моря...
геть  рябі;
І  виклики!  кобальт,  брилиськ  —  
за
голубінь.


Небо  не  тисне.  А  завіс  нема.  Одно  вже.
Які  слова?  Темінь  множин.
Бо  погляд  твій  в  Бозі
безсмертя  довжить,—
Обоє  довжать!
всьому  —  як  хоче  на  землі  пожить...
І  все  дозріло  —  щоб  безсмертя  жить...

Богові  досить  увійти  у  вухо...
І  не  важливо  —  із  якої  висоти:
Важливо  тільки  те  —  яким  є  ти...

А  —  глухо…

1997

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828549
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 10.03.2019


Джим Кевізел

         


Він  грав  Христа.
Він  проповідував  з  хреста!
Світ  –  камера,
                           яка  була  пуста!..


Бо  неможливо  оце  так  мовити,
без  Бога  не  буде  слова!
Ставайте,  палайте,
загоряючись    –    будете:
і  ставайте  поетами!


Клоуни  стають  президентами!  –
             якщо  без  Христа.
             В  камері  серця
             смердить  –  пустота…


Актор  цей  мовить  –  але  як  поет:
він  причащався  щодня!  
бо  розумів,  що  він  є  актором...
бачив,  продивляючись  фільм,  –
                               Христа  злет!!!


Тепер  як  начальник
і  слуги  співтворчі
кажуть  не  з  серця
духа  правд    с  в  о  є    слово,
прямо  в  очі...
те,  обізлене,
йде  кабінетом    -      це  ніби
тут  мовить  належить...(!)
Що  їхні  "функції"?  і  все  крадучії  "тексти"?
ці  "висловлювання"?
Та  люди    до  слова
своєю  душею  належать??
Ох,  і  що?      -    Нежить!!


Й  шмаркатії  лізуть  в  президенти
хором  –
в  преценденти  з  експериментами  
і
експерименти  із  прецендентами…
Всі  паралелі,  що  не  перетинаються...
лиш  в  живім...    в  серці  поетовім…
в  нім      -        в  Слові  Божім!!!


Ну,  і  в  акторах  буть  вже  не  можна!
може  це    шпана?
гошма
но-шпа?
ні..    в  грошах
мертві  –  ті,  що  не  в  Богові,
         ось  ці  в  грошах.

09.03.2019,
День  народження    Т.Шевченка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828547
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 10.03.2019


Лев-нутрохудожник


                     Льву  Миколайовичу  Толстому  присвячуємо


Хмари,  орди,орди,–
хмари  і  орди!
Супроти  світу  і  Волі
мій  розум  встав  в  ХХ-віці
гордим!


Десь  під  церквою,  –  близько,
в  переоранім  мінами  полі  –
Хто  б  встояв  перед  моєю  блискавкою  –
Перед  моєю  хижою  світлою  волею?  –
Мовчать!!
в  тупість  зачаровані  довжники!..
Художник  є  вовком!  вовк  –
збіг  художником.


Фюрер–  склав  би  екзамена
на  художника,–  
не  мали  б  всемирного  кіллера...
Мовчать!!  
бо  зроблю  –  що  Бог  назнаменав...
Та  вас  підвісить,  –  хека  англо-сакського
повісить  –
моя  колишня  палітра!..


Рептилії  незримії  хряскають  керівників  –
ще  до  світа!..Що  ви  знаєте??  –
З  Хєвою  під  попою  в  президентів  крута
півлітра...
І  –  художники  останні,  два-три,  
йдуть  зо  світу.


Мало  мені  світите  –
мало  й  вам,  кажу,  що  світить!
А  богозвір–  звіробога  насправді
досить  баче...
Бог  вам!  Бог  вам  нехай  пробачить!!  –


Бачте?  –  на  портреті
дід?  Вовк!!  пише:
«...махали  антимінсом...»
Леве!  брови  твої,  зволоч  ти,  пришию
тобі  над  переніссям...


Вовк  долі  підлісової,  –
Ти  з  більш  земним  ще  напаром!!
Не  попавсь  ти  моїй  хижій  волі!  –
Закопать  Євангеліє?...
Не  попавсь  ти  удару–
спасительному  удару!!!
І  що?  –  допарюєшся...
І  ходите,  хріни,  навкруги  вовка
з  хрінофарбами?
Її,  Його  писати!
Вона  –  пензлем  може  водити...
А  не  як  ті  ,  рукоблудителі...
що  один  одного  звуть  «харями»...
Харі  –  хмари-хмарами,  орди,
хмари  і  орди!..  Бігборди,  бігморди...


Так  хай  сплине  світ!
ніж  пробиратись  –  примари!  світ  весь
премарний  –  отак  у  світло...
як  витирати  –  мов  хну  –  усіх  гордість...


Чим  гордитись  тут??
Хмари,  звірі,  демони  –
й  ще  гірше  –  гріхи  і  орди!!
А  Вона  любить,  роздайдушу-
козака:
Любить  бо  каже:  нічого,  всміхайся,  
Ігорку!

Художник  взиває  любов’ю  по  імені!!  –
Ручні  собаки?  –дивіться  ви  мені...  

17.09.2007,  ліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828369
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.03.2019


Хто при мені кликне різати і палити?. .

*      *      *

                                         Миколаєві,  переможцеві  народів,  
                                         присвячується

           І  не  бійтеся,  що  світ  назве  вас  ненормальними.  Світ  все  так  робив!


Хто  при  мені  кликне  різати  і  палити?
в  ад  втягти  за  канонічними  інтересами?
Де  це  в  мені  –  не  надміром  радости
жити?
Де  це  в  Христі?  Гул  контрверсій?..

Внутрішньо  –  он  де:
дітей,  внуків  вішаєте...
Без  Сина  хто.
Руками  –  то  добре  утішите.
Без  слізки  дитяти,
без  благоговіння,
бо  стерто,–
стирають  Розпятого.


Усміхніться,  усміхніться,
ХІХ-й  і  ХХ-й,  віки  розуму,
два  вішальники!!..
Навчителі!
візьме  ад  тихесенько...
на  класненьку  кльовість...
й  не  помітите
чи  вішають  шоу  і  шоу??..
і  шоу?  і  шоу  !  і  шоу...
і  далі–  дешевки
і  шоу...  і  шоу!
і  шоу
що  найстрашніше:  не  зможуть
й  помітить
вже  не  помічають:  всім  так  кльово...
І  Сатан  –  візьме  на  кльовість.

11.11.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828367
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 09.03.2019


Захоплення Богом



Весняний  сонячний  день!  
Мільйон  декалітрів  
                             пасе
мільйон  декалітрів  
                                         пісень
земля  в  собі  Богу  несе
бо  Богу  всього    –  і  про  все!


Земля,  ми  не  знаємо  чар  
як  серце  співає  про  все
то  сонце  виходить
                               з-за  хмар
і  вітер  і  даль  й  світлу  радість  
                               за  все
і  Бога  –  душа  моя  –  
                               Богу  несе!!

Мільйон!  декалітрів  –  пісень!..

07.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828202
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 08.03.2019


Вітри Твої парус труть…

 
*      *      *


Вітри  Твої  парус  труть
очисті  вітри  —  благенькі
я  визнав  що  парус  —  труд
а  нині  ведуть  в  блаженство


троянда  шість  днів  —  любов
а  в  сьомий  в  любов  відлітає
люблю  Тебе  шість  віків  
знов
хай  в  сьомий  відпочивають


край  моря  звину́всь
як  спрут
непізнаний  Ти,  Боже́нько...
я  чув  що  то  радість  —  труд
а  нині  веде  —  блаженство!

19.09.2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827549
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2019


Слово, дозволь стати на виднім?. .

*      *      *


                           «Не  так  хай  буде  між  вами…»
                               Мт.20:26


                               «Панщина  —  безвольність  і  страх  перед  паном,  що  узаконив  
                               несправедливість  
                               і  живе  в  розкоші  за  рахунок  збіднення  людей,  торгуючи  їхнім  
                               життям...»
                               Зиновій  Свереда


Слово,  дозволь
стати  на  виднім?
Служитель  —  це  чернець
чи  в  чорнім
а  чи  в  білім
                               виді??


Любимий  в  серці!
закриймо  всім  пастки:
бо  я  не  пан


і  не  паную
лиш  навпаки:
Тебе  люблю
людей  люблю
не  того,  що  за  спинами  —
                               панує…  


Хто  серце  чує?
Хто  впав  у  мислення  —  є  все  неточне,  
безочне,  брате.
Не  з  Тебе,  Йсусе,  а  з  нього  черпають...
і  ходять  пити  брати

22.10.2018,
метро

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827548
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 03.03.2019


я прикрив тебе тілом осяйної моєї…

*  *  *

я  прикрив  тебе  тілом
                                                   осяйної  моєї  свідомості
спи,  млада:
перший  сон  що  земний  буду  я  сторожить


в  другий  сон  що  небесний  ввійду  —  
і  зберемося  вдома  всі  
Бог  прийде  до  нас  жить

1995

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827445
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2019


Душа! собака напівплатиновий натягує значущість…

*      *      *


Душа!  собака  напівплатиновий
натягує  значущість,
й  натягає!
аякже  –  сонце!  цар...
а  рудий  промінь  –  грає
чи  може  біля  храму  –
                         в  платі  новій?


і  що  є  вічність?  аж  та  вічність
лиш  внутрішній  народ  –  торкає
і  з  зовнішнім  –
           гра  час
           в  політехнічність


стають  розкосі  й  не  розкосі  досі
а  храм  вкорінений  
у  Бозі
а  стоять  всі  і  спів!!  –  як
спирт  у  cклянці  –  на  підносі

27.02.2019,
храм  в  лісі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827050
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 27.02.2019


Тигро-жук


         У  біблійному  
         у  світлозвуці,
над  отими,  що  собі  не  довіряють,
тонке  слово  моє,  
тигро-жук  цей,
дуелянтів  у  вогких  ярах  обнімає…


Все  неспішне.  Облітає.
Й  край  світла.  Й  змисл  неспішний.
Й  звук  червлений  і  темномедовий.
                                                   Й  земля  ця  сирая.
Й  кивок  неба  з  горішень.


Тигр  зв’язав  –  тигр  і  зірве:
жук  промовив,
і  жук  одспіває…

4.08.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826995
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2019


НЕБЕСНА СОТНЯ: Обличчям в небо

       
       Поема


                           Визволителю    світу,  Дателю  Вічності  і  безсмертя  
                           Ісусу  Христу  з  любов’ю  
                           й  трепетом...


1

За  Твоїми  словами  великими
як  за  сонцем  
і  за  весною
                           посвічують  ликами


І  як  плини  вод
                 на  полях
з  неба  кличуть  –
розцвітають
             квіти-обличчя


Оживають  –  молоді  серцем  й  духом!
І  не  йдуть,
               не  зворушуються
               земно-здухом!..


Люблять,  не  люблять,  любляться
                             і  даль  звеличують  –
стають  до  неба  –  красиві
                               обличчями!!


Все-таки  до  неба  обличчям
                               потрібно
звідать  сповідь  
           в  словах  Твоїх
           що  не  дрібні...


Де  весна,  де  Краса?  –
                         слова  роджень  запитують.
Та  і  вибухи  серця  –
що  й  весна  –  ритм  похитують


2

Більше  чи  менше
в  собі  дика  –
цей  світ-пустеля
без  Христа!!
Але  під  поглядом  Владики
душа  у  небо  
вироста...


Більше  чи  менше
хто  насміливсь
вогонь  в  поезіях
писав...
Але  сердечні
чисто  білі
квіти  летять
на  небеса!


І  жар  життів  їх
Небу  пише
як  то  поля
із  вод  й  вогню
все  вище  –  вищим
вище  –  вище
і  з  ока  Бога
в  славу  дню!
а  укріпившись  на
корню  –
у  славу  Божую!


Я  упаду,  злечу
бо  в  сліз  є  днище
я  чую,  Боже,
що  Ти  вище!
і  світ  
чогось
крізь  мене  пише...


І  чуєш,  Боже,
може  ці?
і  сполохи  й  трепетні  гуки
й  людей,  і  корінців...
що  засівається  в  серцях?
Й  ще  ходьба  –  ця?


Й  що  вони  зерна
прості
сіють
у  сонці
і  стають  златії...
Та  всі!  –  і  тії
й  тії  –  й  тії...


вони  ж  у  сонці
й  споловіють...


А  слава?
у  засіки  тії
що  Ти  зробив
їм  Вічність  –
вони  ж  сміють!


Ось  в  серці  гуки!
Може  б  Ти  взяв  на  руки...
синів  з  війни,
синів  з  розпуки...
вони  і  зирять
точно  в  небо
хіба  їм  розтлумачувать
це  треба??

18.02.2019,  ранок,  річниця  розстрілів  Небесної  Сотні
Київ  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826558
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 23.02.2019


Уривки з «Царя духу»:А що? А хто сказав, що компас гордий?. .

Уривок  з  поеми  «Царя  духу»:

А  що?  А  хто  сказав,  що  компас  гордий?
Врешті,  говорю  не  шкарубніш,  ніж  народ...
Народ  пішов  на  перевод  —  то,  значить,  в  морду
Бог  дасть  народу.  Ось,  моєю  правою.
«Ах,  що  це,  українське?»  —  Тьфу,  підлота...
Забули,  хто  вони,  звідки  земля  пішла,
Забули  корінь  —  матір  руських  міст,
Архари,  короїди  і  кнури!  І  матір’ю
Не  мовлять  до  небес!  трюмні  щури!
Іуди  і  паскуди.  Засіли  в  Києві  —
їм  керувати  подавай...
А  що  в  вас  українського,  ви,  моськи!
Дошки  співаючі,  бездушні  недоноски!
І  ви  —  г..,  і  ваші  всі  вожді:
Раз  світ  —  тюрма,  то  й  ви  —  тюрму  давай
На  Україну,  «правову  державу»:
Це  в  центр  уваги  —  знов  політику,
Не  Бога!  і  не  культуру!  і  не  компас  душ  —
Поезію  й  науку,  й  на  довір’ї  общину.
Знов  обдурення,  бо  кращих  там  не  буде,
А  де  не  кращі  —  там  новітнього  нема,
Оцього  кличу  Бога  і  любові  небесної.
Політика  —  для  ваших  душ  тюрма:
Там  все  є  офіційне,  тож  —  г...  не;
Зумисне  викривлене,  скручене,  обманом  —
На  механічних  схемах  не  для  вас  —
Засаджене  у  тісний  чобіт:  в  час...
Великий  Космос  порівняти  —  й  цей  обрубок
Від  всеоб’ємного  народного  буття!
Велику  вічність  —  і  земного  здоха!
Політику  —  у  центрі  у  так  званих  мас  —
Й  поета!  Ви!  кретини!
І  лізуть:  я  ось  —  офіційний  (ну,  г...)
Ох,  ця  юдоль  неповноцінної  людини
Щодо  духовного  себе  й  святих  Небес!...
1990  р.

Уривок  з  поеми  «Царя  духу»:

                                         Друг:
                                     (встає)
Святе  натхнення  —  безум  для  мерців,  
Конаючих  на  морозці  обчислень.  
Удар  пече  вас,  та  без  дару  —  тьма,  
Тож  краще  бути  в  ґулях,  ніж  бездарним!!  
І  у  ваших  радах  —  верхів  нема?!  
Жінки,  ви  знаєте,  за  що  всі  голосують?  
«Хто  за  вирубку  молодняка?»  —
І  всі  пеньки  догори  тягнуть  руки!!!  
Хто  може  бути  проти  того,  що  красиве?!  
Жінки,  чому  ви  перестали  бути  дивом?  —
Трясетеся  перед  старими  —  молодих  
Вбиваєте!  Жінки!  попереду  поганого  —  ви  скрізь!
Як  так?  Де  ваша  гордість?  Ваше  добре  серце?
Нечоловічі  гнучкість  і  чутливість?
Огида  до  гнилого  —  де?  де?  де?
Ах,  як  вас  обдурили  хуторяни!..
Якби  не  ми  —  хто  дав  би  царський  спокій,
В  якому  тільки  й  бачите    той    світ?
Так  майте  ж  совість!  Майте  стид!  —
Нащо  вбивати  холодом  поетів?
Для  чого  це  безглуздеє  життя,
Коли  без  серця  —  смерть,  і  навкруги  —
Жодного  серця?!  Дошки  холодні  трун
На  нескінченному  хороненні  земних.
Що  ж  ви  верхи  собі  морочите:
Вбивать  чи  ні  ту  Шапошникову?
Що  ж,  хто  що  побачить  —  те  він  є.
                       (Виходить.)
1990  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826557
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 23.02.2019


Чистосердечний


«Невже  з-за  цих
морфологічних  спин
не  вийдеш  ти,  як  —
ходиш  ти  один?!
Невже  на  цих  часах
не  сплеснула  —  не  скинулась!
не  схвилювалася  краса!..»


Невже
за  молодими  перевеслами
Сніпки
тугу́  любов  —  не  зажили  б  ?!
Умерти  б  ще  раз!  —  в  трепеті
воскресли  б:
що  всі  приречені  на  щастя  —  

й  що  могли  б  ...


Осипалися  б  чудеса  і  зали!
Обсипались  трирічнії  слова!  —
як  ти  Їй  соромливій  несказанній!
це  просто  серцем  —  серце
цілував

3.12.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826317
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 21.02.2019


В єдності новій


                             Поема

«...віра  зростає,  якщо  її  переживають  як  досвід  отриманої  любові  
і  якщо  передають  як  досвід  благодаті  й  радості»
                                                                                                   (  Папа  Римський  Бенедикт  ХVI)

1

Нас  покликає  сутність  –
не  бажання!
геній-любов  –
а  не  уява!
                 від  Сонця,  що  в  мені,  –
                 і  пощезали  тіні
                 й  всяка  осява  й  з’ява!!
до  дріботіння  –
й  вся  світів
управа!!


І  що  сумління?
Усіх  сумління!
Не  додасте  як  сіль
                                                                   у  страви
й  однакові  –  осончені  мурави
й  закохані  в  світськії
                                                                           справи...
й  хитрі  служіння!!


Й  від  Сонця,  що  в  мені,  –
от  пощезали  тіні!
й  всяка  осява  й  з’ява...
така  бо  ваша  музика
така  без  Сонця  –  справа!!


2

«Якби  він  каганцем
блідо  блимав,
в  руки  міцно  не  взяв,
то  де  би  були  ми?!»



«А  на  літургії  
його  як  не  помічаю,
здається,  що
все-таки
чогось  не  вистачає...»



Між  рожевістю  
                                                     хворостіє
людьми  хворостіє...
Люди  ви,  а  чи  ні?  але  ж  –
                                           це  не  я!
                                           серце,
                                         серце  в  Христі  є!!


а  людина  хворостить
а  протест  –
                                   хворостіє...


3

Передвранішньо  просія
а  рожевість
дитятком  прийде  –
і  підводиться
я  би  серцем  не  зміг
то  любов  Христа
                                                           й  Богородиці!!


І  сія
осяває  –
віки  осія
та  квартири  без  сяйва
й  віки  опустіють
Люди!  чуєте?  –
                             це  не  я
                             а  це  серце  в  Христі  є!..


І  от  все-таки  –
думають  –
що  це  серце    –  моє?!

10-13.12.2018,
Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826316
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 21.02.2019


Памяті Небесної Сотні (Його садили в пам’яті – незримій…)

 
*      *      *


                 

Його  садили  в  пам’яті  –
                               незримій
Й  за  вбитих  
він  моливсь
цей  ліс
він  зріс  –  із  ними
у  пам’яті  у  найглибиннішій


й  коли  простивсь
то  їм
останні  вибрав  деревянії
костюми
і  думи
думи...
із  дум  
думи!
тоді  по  нім
майбутні  дошки
повезли
а  сльози  ще  живі  й  –
текли...


І  що  люди  могли?
Мале  могли.
Поскладать  на  площі.
Убитих  в  безвікОвій  прощі!
Дощі  
оплачуть.
Їх  на  площі.
Опершися  на  пам’ять...


У  лісу  в  пам’яті
ніби  й  немає  ночі!*

20.02.2019,
пам’ять  розстрілів  Сотні  на  Майдані
*  -  це  рядки  
про  задум  Божий  (не  всім  відкриється)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826172
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.02.2019


І як це колись наречуть?. .



*      *      *


І  як  це  колись  наречуть?
Нема  значення  –
як  чи  коли  наречуть.
Як  ти  не  можеш  поїхать  до  Слова
На  вечерю  щирую
для  всіх  готову  –
Сльози  самі  потечуть...



Як  ти  не  пішов  до  коханої
серед  світу  напханого
бо  став  серцем    –  дід
і  тобі  вже  й  себе,  себе  не  почуть...
Сльози  мої
до  Бога  за  нас
                   течуть!

15.02.2019,  з  причастям,
Стрітення  Господнє

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825554
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 15.02.2019


Є Божа Правда, та, що іншої немає!. .

*      *      *


Є  Божа  Правда,
та,  що  іншої
немає!
А  крапля  правди
душу  вже  зціляє...
Озвись,  бо
милосердний  Бог
і  правих  серцем
Він  –  чекає.
Він  чекає!!
Хто  серцем  небо
й  землю  ще  читає  –
той  прочитає:
а  правда  –  Божа,
правди  іншої  немає.


Бо  Бог  не  в  силі,
Бог  є  в  правді.  Да  –
є!  почни  в  молитві  
жить!
і  Бог  дообнімає...
Нема  любові  –  щоб  без  правди,
і  правди
в  нелюбові
не  буває!
Люблення  Істини  –
то  блискавка
й  грім  над  твоїм
краєм!!


А  Сила  Імені!  –
ця  крапля  пропікає!!
І  дірка  в  серці!
Й  Бог  заглядає.


А  силу  правди  –
на  всім  Бог  –
Він  оправдає!!!

01.02.2019,
ранок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823643
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 01.02.2019


сам дух чиюсь цікавість лиже…

 
*      *      *


сам  дух  чиюсь
цікавість  лиже
й  яке  воно  дотепне!  –
це,  відлижне...


листки  з  дубів  лежать  –
некнижні
що  за  неправильність
лист  дивовижний
а  що  як  сон  тепла  –
                                               полиже??  
відлижний...


і  що  за  лиск
чи  дум
чи  дам
що  за  любов  все  оддала  б
мій  теплий  рот  –
і  в  Слова  –
повен  рот
тепла...
а  світ  у  кризі  –
й  я  оддам


смішного  –  много
і  оклики
на  сіро-зеленкавім  білім
темперовано
теплом  й  любов’ю
і  –  нікого

31.01.2019,  
ліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823534
рубрика: Вірші, Духовна поезія
дата поступления 31.01.2019


Не про нас


От  заплач  до  вод  глибоких
                                                           зрілих  рік:
на  очах
у  сні  здригнуться  –
                                                   світ  тут  згадують?  –
два  джмелі
чи  два  метелики
                                                   з  повік:
налюбились  з  нас,
                                   а  світ  цей  радують…



Що  нас  Бог  узяв,  ядучих,
                                                         з  трону  літ??
Упадем  чуттям  в  серця  –
                                             сон  полясується:
як  ти,  дорога,
                                     сонцем  обілиш  світ…
два  джмелі  –
макнувшись  в  тьму  і  в  світло  –
                                                                                 чують  це…



Сяду  я  та  й  хоч  од  краю  помолюсь,
Та  й  замислюсь,  сіре  клоччя,  біла
                                                                                                 ягниця.
От  відпадуть  всі  в  тюрму  –
                                                                 чи,  обіливши,  обілюсь?
у  зафрахтовану  тюрму  –
і  захотівши  не  дотягнешся…



От  і  плач  до  слів
                                     як  сліз  глибоких  рік:
Господи!  у  сні  здригаються  –
                                                           світ  згадують?  –
два  джмелі,
чи  два  крила  з  глибин  повік:
налюбилися  од  нас,  та  й  дух
                                                                         тут  радують…

02.02.2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823081
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019


Морози великі, іти серцем


Христос  хрестився
ув  річці  Йордані.
Вимерз  народ,
бо  морози  хрещальні!!


Диханням  хукають  на  білі  длані:
жінки  на  руки
сніги  на  доли
ченці  на  рами
коні  накриті  –  на  сани:
все  бач  зігріте  тихою  турботою  –
й  тихо  присутнім  бажанням  здоров’я,
а  от  не  спробувано  сильніше:
вогонь  серця,  вулкан  Любові…


Ну,  а  для  чого  ж  Син  охрестився?
ліси  промерзли  впень  і  зразково  –
             Господи,  кришку  серця  відкрий,
             подай  здоров’я.


Коням  копита  приснилися  з  іскрою  –
             Боже,  святий,  вклади  здоров’я.

Смішно,  алкань:  ні  дійшов  до  лі́си  ,  
ні  напівзліг,(?)  позоровіш  –
           Боже,  пришли,  чи  лісу  підніми,  верни  обом  –  здоров’я.

Душа  чиясь  клацнеться  об  страх  –
а  де  притулок?  –
           Господи,  захисти  мене  боголюбов’ю…

Душа  якась  вилетить  над  ліс,
в  зріз  пустелі,  у  холод  оковний:
           Боже,  чого  я,  дурна,  не  зігрівалась  там
           боголюбов’ю?!!

Ага.
Була  нога.
Далі  серця  пройдеш?
Та  чи  не  спробувати  зараз  всім:
                 машинам,
                 розвіяним  земним  апашам,
                 лісам,  лугам,
селянам  в  запічках  з  мухою  про  корову  
                 –  підйом!
вогонь  серця,  розгрів  боголюбов’ю…
Це  ж  Син  дав  серця  вогонь  для  здоров’я!

 Христос  хрестився!

20.01.2006
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823080
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2019


Між соснами сині пір’їни…

*      *      *


Між  соснами  сині  пір’їни
І  смокчуть  їх  видолинки,
І  озеро  в  час  солов’їний,
І  озеро  —  і    ритуальні  гребки.
О  озеро!
молитовні  хвилини  —
О  озеро...  якась  тиха
сльоза
А  шлях  я  пройшов
до  дитини
Та  найголовнішого  ще  не  сказав...

2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822946
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2019


Яке має буть серце


                               «віра  зростає,  якщо  її  переживають  як  досвід  отриманої  любові  
                               і  якщо  передають  як  досвід  благодаті  й  радості.»
                               (  Папа  Римський  Бенедикт  ХVI)

                               Але:  більш  забезпечені    –  менш  чутливі  до  справжніх  речей...

Яке  має  буть  серце
Поема

                     Найтаємничішій  і  найсильнішій  
                     і  найулюбленішій  натхненниці  Божій  Матері  Марії  
                     в  тремтінні  присвячується


1

Це  стою
не  бути  горю
вертикаль  небес
виборюю!
се  –  трима  всіх  вим’я  неба
це  бо  видко  –  вим’я
неба
і  тримаю  неба
дійки
я  –  дою!
а  не  говорю...


сильна  музика
як  війни
наростають
раз  –  присвяту  зняв
з  стихійного*
два!  –  Бетховена  і  дух  спокійний!..
три  –  і  Перша
вже  краса    –  є


раз  –  спаса  мене  Марія  –
та  безліч  раз!
два  –  з’яви  сил  Її
й  час  неспокійний
плаче  і  любов  Її  розширенню
можливостей  духом  спокійних
                             й  прахом  покійних!..


се  –  трима  все  вим’я  Неба!
все  бо  видко  –  вим’я
Неба!
для  останньої  надії
се  –  тримаю  неба  дійки:
я  дою  –  не  сплю  і  не  говорю


2

яке  має  буть  серце
які  мають  бути  слова
не  зна  того  світ!

главизна  у  нім  –  булава

яке  має  буть  серце?
які  мають  бути  слова?
якими  любити
якими  співати
     і  жити


а  Ти  не  прийшла
лиш  любов  прилетіла
                             знайшла…
найшла  вибухати
не  хочеться  спати!!!
не  хочеться  їсти  ні
                             щось  пам’ятати
нічого!
злітати!!
співати?
щоб  я  –  не  осліп?
цей  світ  –  тільки  кліп!..

         яке  має  буть  серце?..
         які  мають  бути  слова?..
         цей  світ  –  і  поникне  трава

агов,  де  віки?
це  усе  –  не  пам’ятаю  але  –  
                               навпаки…


які  мають  бути  слова?
як  у  Тобі  
мною  люблене  Серце??


залишитися  жити?
                         Ов-ва!!!


3

що  ви  говорите  –
як  йду
небесне  молоко  налляти??


в  Баха  вмерла  
жінка  –
і  світ  став  зірчатим
Бах  не  був  гірчастим
Бах  не  став  гірчатим!
тільки  тло
потріскувало!
ледь  світ  став
                       тріщати  –

ви  мене  не  знаєте,
мої
майбутні  адресати,
і  ви  Її  не  знаєте,
Її
майбутні  адресати...


4

наші  пасати  –
я  народжений  вдихати
                               й  видихати
ви  –  Її
ще  несподівано
й  писатимене!..


а  ви  думаєте  –
це  я  йду  надути
ви  такі  стрімкі
на  коліщатках
що  ви  зможете
в  авто  вміщати?  –
мені  нікуди  –
                         у  світ  цей
                               видихати!!


аж  зачне  на  вітрі    –
                           витряхати
на  вітрі  витряхати
ну  це  ж  не  
природній  геній
свята  Божа  Матір


так  і  випадкове  
в  ловах  –
що  лови?  що  –  які  і  патли?
несподівано  ви  –
станете  писати


5

як  антихристові  ви
чи
ви  не  діждетеся  лопати

це  ж  бо  геній  –  так,  природа
природам  –  всихати...
лижуть  язики  світлющі
лижуть  язики  –
                             огненнії  –
ось  це  Божа  Мати!


ви,  що  як  загуслі
біля  пені  –
може  в  пені
в  слинах  проходоних
                               і  скажених,
що  цей  наносний  природний
                               геній!
після  Матері?


ще  писатимуть?
і  –?


6

постороньтеся,  віків  рекрути,  –
дайте  мені  –
                           продихнути!!

дайте  мені  сонце    –  пряжить
від  вас
залишились  тільки  пряжки...


волонтери  ви  в  віках?
межа  остання
бо  життя  вже  не  життя  –
                             а  –  виживання...


не  хапужтеся,  підкнутні,
воля  хоче  вам  дихнути  –
дайте  волі  продихнути!!


7

музи  мовчать?
ви  вже  хочете  мовчати?
ну,  війна?  –
війна  –  не  Божа  Матір
Вона  –  Огонь!!!
гарматам  дула  зав’язати...


хто  ти,  світе?
що  ти  никнеш?
що  ти  свиснеш?
і  ти  це    –
наставиш  у  Лице,
         святій  Божій  Матері?
це  Любов!!!  –  Її
     не  зможуть
                 замовчати...


8

дак  сильна  музика  –
сильні  й  слова!


І  –  нявкаєте?
І  я  немов  душі  на  муку?
Немов  Христос
Петрові  –  руку!


Й  –  світло  з  Небес!
І  –  ожива.

22.12.2018,
24.12.2018,  ранок,
Київ
*  дехто  Наполеон

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822945
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 27.01.2019


Ликуй, возстань, пророче божий Амос!…

*    *    *


Ликуй,  возстань,  пророче  божий  Амос!
та  не  у  тих,  що  розп’яли
святого  Бога  –
в  мені  возстань:  пророцтво  боже
над  віками:
«Отемню  землю  серед  дня,  і  з  цього
в  країні  плач  –  як  то  за  первістком,
що  згинув,  йде  й  гряде,
Й  кінець  країні  буде  –  як  цей  день,
прогірклий».


Пітьма!  затьмарення!
до  цих  пір  рід  цей  зневажають:
він  зневажає!–
у  повний  місяць  зтемнень  сонця
не  буває...


Погроза  Божа,  страх,
диво  –  що  й  рівного  нема:
Люди  ішли  і  били  себе  кулаками!  –
У  свої  ж  груди!  гострячи  серця:
Таке  супроти  Бога!  це  віками...
Земля  тряслась!  тріщини!  божий  жарт?


Нарешті  запекло  –  вниз
просочився  жар:
Завіса  в  Храмі  (у  4  пальці  товщини...)  –
роздерлась,
гріх  впав  (зник)  –  це  між  Свята  Святих
й  людьми...


Возстань,  ликуй,  пророче  Амос,  в  простір!
Начальники  хибкі!  –  чого  схитнулись  прості?
Як  сотник,  що  прогриз  війни  аршин,
І  він  не  став  душу  кривить,  а  просто
Гука:  
–  Воістину,  цей  –  Божий  Син!


Ликуй  же,  Амос!  бо  пророча
правда  й  наша!
Начальства  кров!  –  уперемішку  з  патронташами...
Зтруситься,  звариться  народ  у  каші!
Сонце  засяє  –  небо  заясніє.
Час  половіє...

13.03.2007,  після  соборування

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822870
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019


Звірі


Я  –  Макарій,  і  Фелікс,  і  Герій,
Троє  нас,  християн,
потайком  ми  дивились,
Як  левиця,  розсердившись
на  злих  тарсян  –  гризла  двері:
Перед  тим  на  піску  на  арені
мирно  лащилася  до  трьох  мучеників-християн,
Там  лежала...  Було  чудо.
Христовою  силою.

–  Відчиніте  левиці!  Уже  й  двері  зламались!!  –
схвилювався  народ,
І  стовклись,  й  закричали...
Ба!  й  ведмідь  –
він  роздер  вже  трьох  
нехристиян  –
Лизав  рани  Тараху,  і  Прову,  й  Андроніку!
Товксь  народ  –  всім  вже  п’яний...

–  Терентіан!  –  крикнув  звір  той,  проконсул  –  
Терентіан!  кінчай  всіх,
бо  народ  вже  йде  за  християн!

Й  тих  –  Тараха,  і  Прова,  й  Андроніка  –
розсікли.
Ми  до  самої  ночі  молились,  ховались,
не  йшли...


Потім  –  гах!  грім  і  блискавка,  й  буря,
і  –  землетрус!!  й  воїни  –  утекли...
І  три  свічки,  –  три  зірки  –
де  святі  –  і  ми  їх  взяли.


У  печері  -  по  другий  бік  згір’я  –
заклали,  сховали.
І  три  свічки  небесні!  Ох!  –
їх  десь  не  стало...


...Я  –  Макарій,  Фелікс  і  Герій,
Хочем  тут  звікувать:
І  зарийте  нас  теж  –  в  тій  печері.

17.03.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822867
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.01.2019


Вода воцерковлених


                 Вода  –  пам’ять  і  нерви  душі  Землі
                 як  це  і  відомо...  та  невідомо,  що  вже
                 майже  нема  керівників  держав:
                 некомпетентність,  психологічна
                 провінційність,  засліпленість
                 ума:  ум  не  в  Небі;  клоуни  і  пошляки.
                 Не  бачать  цього  нехристияни...  і  –
               «теплохладні,  номінальні»...


1

Христос  і  земля  моя  –
й  вселенна  благословенная!

Проведіть  «визначних»,
проведіте  відомих  –
на  поля  і  в  ліси,
й  де  родились,–  до  рідного  дому...
Та  й  зловіть  –  напоїть  їх  живою  водою!


будуть  геть  вириватись,  в  біді,
Напоїть  всіх  Христом  –
Він  зновив  сюю  воду
й  златою
ум  підвів,  –
й  що  побачать  тоді?


Що  Ісус  і  земля  чия  –
і  вселенна  благословенная...

Половіть  жорстких  німців,
бо  будуть  брикатись,
і  крутитимуть  біля  скронь...
що  –  ліси  і  поет...
а  вони  не  безумні,
мозково-дресированенькі...
ще  й  пихатії...
та  метро  –
це  дорога  у  Небо...
й  механічний  є  лет...


Так?  Ісус  і  Огень  Благодатний  і  вода
нова?  то  чиї  і  чия?
і  вселенна  благословенна?  А?  
ja?  ja.


А  піднята  земля  над  собою:
земля  нова  моя!  –
ja?  ja  –
І  вселенна  благословенная!!


О,  Владичице  Світу,  відкрий  мені  рот...
Заговорю  їм  серцем,  до  води  й  дичини!
Що  «вершина  шляхів  Божих  є  бегемот»;
Глибина,  що  у  Тройці  –
лісова  полуниця
Хмельниччини!


Живий  я!  скачуть  вгору  пупками  –
приорані,
Мов  від  лемішів  –  кури!
нехай  в  безум  небесний  поета  прийдуть
процерковлені,  Духосвячені  і  про-Ігорені:
не  брешу  –  Все  впаде,
Нові  небо  і  земля  не  впадуть.


Скоро  –  небо  де?
скоро  –  вода  де?
де  наші  корені!
Інакше  куцими  
крутити  вам  біля  скронь
впадуть  –
з  журбою  дивлячись
на  радісно  воцерковлених!
Амінь.


2

І  що  це?  що  до  ранішніх  криниць  –
Бджола,
і  ще  бджола,
і  ще  бджола...
Принесли  відсвіт  до  цямрин  –
аж  блискавиць...
трудів  і  жару,
й  дрожі  тягот
медодня
що  я  так  серцем  нести
перейняв  –
й  так  –
до  дня  виліту  –  з  води  –
Петра  й  Павла...


Ніщо  велике
в  світі  впалім  не  звучить...
Ніщо  величне,  що  Любов  з  Небес  дала...
Унеможливлені
здє
геніальні
і  безсмертнії  діла!!..


Їх  душа  Божа  найпослідущим
як  придала,
чи  роздала.
Хвала!
Хвала!
всім  найпослідущим  хвала...
Христос  і  земля  моя  
і  благословенна  Уселенная!


Хвала!
це  найстрашніше  для  людської  ліні
й  всього  зла:
сама  природа  Божа  оддала
мені  язик  і  –  во  язики!


Богопокірная!  медом  пролитому!  –
недиким!
Божим.
Син  –  Бог  воістину  Великий!!
Хвала  цим  –
внємлющим  громадою  з  язиків!..
Не  знаєте!  покірних  Богу!..
І  що,  як  непокірний,  з  цього...

29–30.06.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822698
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2019


Птиці летять і любов


                   Поема

1

Кого  любов  вже  рухає
в  любові  вічні  очі
є...
в  любові
вічні  вуха
є...


як  мало  в  світі  
                       мова  в’є
як  гріє  світ–
               серце  моє


якби  я  згас
                 і  впав
яка  це  мова?


І  Бог  би  світу
не  впаяв  –
ні  слова?


Поки  є  я
громад  всіх  не  спитаюся
але  громаддя  –  носія
тримає  в  Космосі  –
й  це  я  –
і  Бог  трима  –
де  Світло  вам  сія
це  Він  і  сам  не  знаю
                                     де  вже
                                                   я!
а  світ
до  Бога
несподівано  вертається


більш  не  крутіться:  знаю
                                                     що  пече
я  в  серці  каюся?
чи  інші  каються?


2

О!  серце  як  співа!  –
очі  веселі...
Який  вже  в  дружбі!..
в  будь-чиїй  оселі!


У  вічному  Житті
вже  очі  молоді
й  ледь  золоті...


Коли  над  світом
ранок
в  сутінь
і  йде  в  любов
іде  Присутність


і  опада
на  ерудитів
на  клавіші
й  ромашки  в  житі
коли  така  Присутність
ожива  сутність
                               як  грім  для  ерудитів  –
чи  в  слові  –
музику  родити??


бо  Слову
любов  світлом  пише  –
коли  іще
ніщо  й  не  дише...


бо  в  Слові  
вічні  вуха
є
вуха  у  серці  –
й  слухає


розум  –  уява  –
що  за  з’ява?
розум  –  уява?
що,  світу  
                         з’ява?  


Коли  Присутність:
я  над  сутінню

у  Бозі  солод
світ  любити
й  темних  ротів
ізнизу
явність
розум-уява,  розум-уява...
і  як  же  
Богу  догодити?

у  Слові  –  музику  родити?


3

Кого  любов  вся  рухає
в  любові  в  серці  очі
є
в  любові  в  серці  вуха
є


такий  –
пройшов  шлях
розумовий
і  покинув*...
у  серці  Світло
і  окриленість  –  за  спиною...


4

ну  і  при  чім  тут  я
хіба  вина  моя
є
коли  Син  Божий  –
         і  Божественне  являє?


чи  зникне  моя  спрага
одна  палка
потреба
це  надивитись  серце
і  надивитись  серце  –
це  надивитись
небо!


це  Небо!
дивна  жага
така  є  –
яка  на  спокій  вод  людських  –
це  Сонце
проявляє...


І  хто  це  коли  взнає
чи  хто  це  коли  –  
                                                     спинить?
за  обрій  відлітання  з  вод
безсмертями  за  спиною...

Ісусе,  серце!
Божий  Сину!!!


5

як  берегти  мене?
як  берегти  Його!
Вогонь  Сятий,
Вогонь!
не  говорить
не  говоріть!
щезне  усе  від
подиху  Його
не  так  дихнеш  –
то  й  щез  Вогонь!


Любове,  Христе,
нам  шукать  кого?
Нікого!

птиці  залетять  за
                                     овиди
так  от  як  ще
                                     летять
                                                             летять
так  чують  незбагненні
                                                     проводи
як  матінку  –  її  дитя!

19.01.2019,  з  причастя,
свято  Богоявлення,
Київ
*  пізнав  обмеженість  розуму

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822696
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 25.01.2019


Було так

Тихий  вечір.
Ангели  ніби  літають
по  хаті.


Тихі  душі.
Двоє  тут  в  благодаті.
Ми  Господом  взяті.


Тихий  вечір.
Ангели  ходять
по  хаті…
Що  нам  з  Царства  небесного
наш  Господь
схоче  дати?


І  голодна  кутя.
Наш  Господь  охрестИться.
Принесе  Себе  в  Жертву.
Навіть  –
стихла  столиця.


Наш  Господь  –  охреститься…

20.01.  2019,
Собор  Хрестителя  Господнього  Іоана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822084
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 20.01.2019


Віра


                     Ліні  Костенко,  що  любить  
                     серцем  всіх,  присвячується

джерельцями  тихо  б’є
у  середині  серця
Бог  як  є


орлам  і  дітям  і  митцям
й  —  святим
відрада  б’є
джерельцем  золотим


орлам  —  це  Бог  провів  до
дзьоба-носа
орел  як  дивиться  —  то  Сонце
зносить


в  малій  дитині  Бог
от  є
і  о́рлі  і  здивовані
вони  є  —  навзаєм!


Єсть  Бог
що  в  Слові  —  Пелікан  є:
поет  п’є  Кров
коли  смиренно  зволікає  
канти


І  віра
що  у  всіхній  суті
над  віками  є
вона  є  з  нами
у  серцях  присутніх!
Амінь:  краї  стираються
у  сутіні...

24.11.2016,  Київ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822058
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2019


Одуд огняний


Ліс  лісові  –  молоднякує!
Ніхто  мене
так  як  Вона
більш  не  зачує…


Боже,  ти  знаєш?  –
як  був  молодим,
Тебе  я  хотів  ледь  уврачувати!
тепер  –  ні…
й  те  і  друге…  я  не  вмію  показати…
а  друге  –
знаєш  що́  Вона  в  Тебе  вартує!!
Ніхто  більше  мою  любов  –
як  Ти  й  Вона!  –  вже  не  зачує…


Боже,  прийми!  як  є  –  прийми…
                                                           Ти  щось  говориш:
обов’язки,  й  любов,  чи  словотворення…
Боже,  прийми:
                               Ти  щось  говориш…
я  серцем  –  о́дуд  огняний!..
                               здається:  тихо  шумить  море…


Боже  святий,  як  сталось  це?!
                                                                   якісь  пригорки…
Ти  пробіжиш  –  мов  той  огонь  по  піаніно!!
Віки…любов…  Грузія  й  Ніна…
Люблю!!  –  як
                                           цей  є  
                                           одуд  у  червоному  дуплі
                                           скраю,  де  море?

Одуд  червоний!

14.12.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821714
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2019


Чи що лягло на це світле чоло…

*      *      *
Чи  що  лягло
на  це  світле  чоло
на  якім  ледь–ледь  вловиме  сяйво?
Йосип-тесля  –  ходив  
у  дворі  й  повздовж  смуток  водив,
руками  щось  розсовував,
                           шукав  –  що  обіцялось.


А    мала  –  до  коловоротка,
             то  до  печі,
             і  п’яти  втискались  –
             як  спіднизу  їх  в’яжуть…
А  з  очей  –  ні  півтіні,
             ні  півзм’яття,
             серце  правду  мов  небо  каже…


Врешті  –  в  дворі    утворивсь
слизький  сир  –
скол  непорозуміння:
і  могло  би  вже  скорчувать
слизьку  думку  холодне  каміння!

Йосип  прикоротив
хід    для    ніг  –
де  стояла,  де  завжди  як  треба:
Господи!  що  він  міг??  –
і  дивилось  з  очей
                   душа  в  душу  –  лиш  Небо…



…Вранці  всміхалася
від  пружинних  осяювань
                                           світла  хата:
Все!  Бог  проявивсь…
ангел  сказав:
від  Духа  Свя́та…
Христос  посеред  нас!

14.08.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821712
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2019


«Це підзірна казка…

*      *      *

«Це  підзірна  казка...
Тут  ти  будеш  з  нами:
Материнства  ласками,
Батьківськими  снами».
Крок  —  і  я  в  саду


Два  отці  у  зорях.
І  земний  й  небесний.
Ноги  —  й  пил  історій.
Бідність  —  це  і  чесність...
Крок  —  і  я  у  зорях


Мати  Божа!  Можна!
Крайність  квінтесенцій:
Вийшов  я  за  незаможних,
Плаче  чиєсь  серце!
Крок  —  і  я  у  серці...

16.06.2010

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821453
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2019


Вивершення снігу


Ліс  –  в  пух  деревами  вритий  –
схова  від  держав:
                           вже  на  околиці
                           що  мені  й  світу?
Ліс  вкрива  чистая-чисто  –  
глаголиця...
Молиться  світло
околоття    покрите  –
вся  околія  молиться


Світло  як  з  серця  –
світяться  лиця...
мабуть,  Христу  народиться!
Бог.  І  птиця.  Й  глаголиця.
Визирне  й  сонце  –
як  довго  й  негадано
в  серці  молИться.
Свіже!  –

День  як  живиця!

5.01.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821452
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2019


На взяття Христом 10 квітня



Поруч  з  Вічністю
жалюгідною  є
усіляка  часовість!..
                       Світло  обійме  свідомую  волю  
і  розум  
і  душу,
Йду  по  асфальту,  і  дивно  це,  
йти  таки  мушу,
Слово  ж  бо  пише  в  мені
нерозривную  згорнену  повість.
Забраний  я  із  розгортки,
де  тьма,  
тьмоісторіпрозовість.

2002,
середина  Великого  посту

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820721
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019


Пророк


Ні,  ви  –  до  нас  в  Київ.
Богові  злізете  –  з  шиї?
Христос  робить  в  Києві.


Заціпило  зуби?
Христос  приходить  –
                                         гарно  і  розпочати.
Христа  любите?  
отже,–  й  мене  любите  ж?
прийду  –  день  розпечатаю...
не  цілуєте  в  губи?
Гарно  через  Христа  розпочати!
ділом  Сорокакнижжя  Христа  –
                                                                     зазвучати:
не  цілуєтесь  в  губи??
ви  тоді  поцілувалися  б
хоча  й  через  зуби!!


Христос  як  відкриє  –  шлюзи!!!
                     мельком  і  попливете
                     брюсельсько-вузькі
                     московно-вузькі  –
поцілуйтеся  ви  через  зуби!  –
що  ви,  ви  в  дяді  Зюзи?


Христос  як  відкриє  шлюзи
                           слова  Сорокакнижжя  –
                                                                                         Шлюзи!!!
то  хоч  із  медузами
пацанчиками  сорокапузими...
ви    –  в  Київ:
Робить  Він    –    в  Києві!


І  Христа    не  заперечите,
геть  ви  нехристі-речники:
словами  політними  –
з  глибин  двиготять  століття!

09.01.2019,  третій  день  Р.Х.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820694
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2019


Собор Богородиці


1

До  живих  квітів  доповзатимуть
аби  відчуть:
що  тільки  у  живих  ще  є  поет  Шевчук.
З  цієї  станції,  що  на  Подолі,  він  виходив.
І  йдучи  через  цей  холодний  ліс,
Він  в  серці  запалив  вогнеобняті  сходи!
І  квіти  на  Її  Собор  гарячі
і  незвичнії  приніс…


І  в  ньому  знайдено:
він  квітам  –
з  квітів  речник!..
А  всі  були  півмертві,  тим  праві…
Бо  цей  поет  був  дуже  небезпечний  –
При  живих  квітах  чули:  хто  живий.


2

Його  це…  і  не  видно,  і  не  видко.
Десь  вклоняються.
Дав  схолоду  солеї.
Од  Сина  жар!  а  відки  стільки  світла?
Це  просто:  поклоніння  всяя
царська  квітка  –
лежить  у  Поклоняємій:  в  лиці  Її…

8.01.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820525
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2019


Молитва про сніг





1

Святі  в  Тобі  світлі  слова
безодня  чорноти
та  іскри  стислі
Під  них
влягається  земля  нова
вкриває  груди  та  земля  нова
випуклий  смисл
й  небесні  смисли…


Тремтіння  пантеону  чорноти.
Посаг.
І  учорашні  падолисти.
В  підзірність  потім  здіймеш  Ти.
Любов’ю  обіляєш  Ти.
У  німуванні  світ  зависне


2

Човники-туфельки
Усовіщатимуть  всі  мислі…


3

Сніг  хай  прийде
Біле  дитя
Крівці  небес
Біло  злетять


В  сніжинці  білій  є  любов
(як  є  любов,  то  є  любов)
А  до  любові  я  ішов
в  кошах
У  білих  пагорбах  любов
й  біле  лоша


Й  біле  лоша
чиясь  душа…

26.12.2011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820524
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 08.01.2019


Ось сніг летить!. .

*
Ось  сніг  летить!
Візьми  і  полети!
Дух  бере  світ
акордом  чистоти.


Джерело  духу  у  тобі!
Це  ти  летиш!  –
З  найглибшим  вдихом
першочистоти.

1999

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820224
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2019


На мелодію Й. -С. Баха і Гуно “Аве Марія»

 На  мелодію  Й.-С.  Баха  і  Гуно  “Аве  Марія»
(прецінь  душевні  не  уміщують  небесно-художнього  –
як  це  і  було  на  «Політ  кондора»)

1

День,  час  –
які
слова...

В  вік  –  тихо  Вічність  йшла...
ось  –  є  віра
в  ній  нова...
в  вік  –  і  прийшла  Істина  
жива!..

2  (тут  можливо  вступати  хору)

Ось  спить  –  це  Дитинча
єсть  це  Дитинча
ось!  –  це  Дитинча!  –
це  ціла  
Вічність
візьме  й  нас...

3

О  Боже,
Святий!
Маріє!
радій!!

Маріє!!  –  
ось  ти  й  родила  Істину!..
бо  в  Дитятці  Істина,
ось    в  Дитятці  –  Бог,
в  маленькім  Він,  –
великі  радощі
і  світлі  радощі  для  всіх!!
Так  Радість  Світла  просвітила,  освітила,
нежданно  умістила  всіх!

05.01.2019



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820223
рубрика: Вірші, Авторська пісня
дата поступления 05.01.2019


Спрага снігів

чи  докоряє  чи  грозить
мого  дитинства  білизна
тепер  воістину  без  дна
цей  чистотою  сніг  летить


всі  люди  діти  коли  сплять
і  добре  спляче  вранці  тіло
і  добре  містом  одгорять
дивись  і  вранці  посвітліло
рух  чорноти  то  вже  обряд


й  любов  без  Слова  це  навряд
й  рубіну  струни  догори  горять
і  все  є  істинніш  без  дна
святих  дитинств  голубизна

18.02.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819903
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 02.01.2019


Родження в серці


Менші  дітки  не  мріють  про  лижі,
менші  дітки  стіни  крейдяні
лижуть…

Бог,  Богородиця,  спів  і  поезія  –
das  ist  Land,
це  Батьківщина  моя…
В  серці  родився,  Хто  буде  
розп’ятий;
Він  поведе  моїм  серцем  діток  й  звірят…
Бог  з  Богородицею,  в  трисвятеє  Ім’я.
Це  земля  й  нове  небо  –
опора  моя…


Малі  дітки  не  мріють  про  лижі,
Малі  дітки  стіни  церковні  лижуть:


Є  нова  земля,  і  це  батьківщина
сія:
Бог  і  Марія,  спів  і  музика  й  Поезія…
Батьківщина  моя!

6.01.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819901
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2019


Неймовірно воістину

Може  це  заколИхання.
Зігрійся  Ти,  щоб  всім  тепло
було:
я  ще  вулкан,  многих  моє
зігріє  дихання  
І  є  Твоє
з  серця  тепло…


Божественність  натхнень
й  покликаність.
Це  неминуче,  і  для  многих
щоб  збулось.
Та  ослик…  був?
з  ним  чомусь  спільні  диханням.
І  єсть  Твоє  з  серця  
тепло.


І  ситуація  почне  –  жива  –
ніби  пручатися.
І  сам  момент  –  
аби  і  ока
не  було...
І  неймовірне  –  неймовірно  ж  
має  статися;
Тому  –  
вертеп.
Бог  дав  тобі  тепло.

І  Ти  єдина  в  світі  цім
усе  виповнюєш…

05.01.2009  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819746
рубрика: Вірші, Нарис
дата поступления 01.01.2019


Копання


То  перший  день  Різдва:
Всім  –  море  й  все!  либонь…
Все  спів  –  столи  й  слова,
І  з  ними  теплий  Бог!!


Діткам  –  свято  Різдва!
Санки  і  вхід  в  «їй-бо!»...
з-під  стріх  колядки  і  слова!
І  з  ними  теплий  Бог...


На  санях  –  сміх  і  в  ліс  Різдва!  –
Й  до  родичів  –  як  «присій  бо»...
І  очі  теплі  і  слова  –
І  день  –  як  вік!
З  усіма  вічний  Бог!..


А  перемети  ж  за  селом!!
І  радість!  –
як  ніколи  й  небуло.
Христос  родивсь!
Це  –  перший  день:  Різдво!
Народивсь  Бог.

2.01.2007

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819745
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2019


Христом любов, кумівство королю


Боже  мій,  чи  ти  не  бачиш,
що  Тебе  люблю?
Чи,  може,  Тобі  не  до  цього?
Мій  гість,  кум  королю…
спіткнувсь  об  те,  як  я  люблю…
             його  кумівство  королю
             узуло  чоботи    –  ?  –
             й  туди-сюди  за  ним  поткнулась
             дратви  нить  –
             й  один  суворо  у  поля
             де  зів  щемить…

             вощеная  сувора  нить
             вела,  веде  до  Бога…


Мій  Боже,  слово,
хто  вшивсь  і  –  як  би  на  палю́
що  йому  наше  обговорення?
чи  він  –  чи  його  б  зів
на  захід  сонця
чоловіка  з’їв…


а  так:
морквяний  сік,
темніш:
з  гранатів  сік,
і  швидше  кровотво́рення


і  те  по  ниті  –  з  якої  висоти
люблю
щоб  перелить  –
це  на  яку  мені  палю́!..

26.05.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819520
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2018


У Хрестителя Господнього й Предтечі


Такого  благородства  й  глибини!!
Страшного  солоду!  ще  й  самозречень,
без  вини.
…Літо  спасенне,  літо  з  бузини
й  само  оперлося
на  солод,  що  Іван  йому  спинив.
І  звісились  зенітні  спечні  жерла…


Господь  посеред  літа  так  вчинив.
Аж  цей  день  всі  дитинства  
                                                                                 продзвонив,  –
Під  ним  і  ми  в  ставках,
й  на  голові  листки  –  йдем  з  лопухами…
Солод    усього  благородства  й  глибини!  –
До  виходу  із  лісу  днів  –  жита́ми,
До  хліба,  що  Син  Божий  учинив,
До  вина  світу!
До  всього́,  що  буде  з  нами!


До  Бога  й  Матері  вічність  несла  з  віками…
Вславлено  Ім’я  Господа,  що  з  вами!  –
Як  ще  його  в  собі  Єлизавет
Носила  у  п’ять  місяців  –  вже  над  віками:
В  Дусі  Святім:
В  колодязі  із  Неба:  о,    та–а–кий  Поет!!!


На  віжках  не  пустили  б,  щоб  тут  зна́мив:
Підгодував?  –  Підгодував.
Приготував?  –  Приготував!!
Тому  він  солод  і  сховав:
всерйоз  –  іти  жита́ми  і  літами…
…Смиренності    безодня    є  
в  Великого    Івана…

7.07.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819518
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2018


Є у мене перлина…

*      *      *

Є  у  мене  перлина
від  неї  світу  удача
наставимо  вуха
чим  краща  людина  —
тим  менше  її  бачать…


лимони  на  згір’ях  вухатих
квадратики  мов  папірці
напхати?
напхати  прецінь
не  думати  подвиг,  а  —  знати


дитятко  з  ясел  все  бачить
і  час  навколо  мантачивсь
вічність  хто  бачить?
як  рождавсь  —  хто  бачив?


спливає  глинолюдина
на  обпіку  —  вічність-дитина
і  в  серці  моїм  перлина
піч-печера  і  людина  плаче  —
хто  бачив?

святе  чудо  рождення  людини

6.12.2009

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819259
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2018


Сюїта


1

Яскравий  місяць
у  кільчастому  гіллі́
старезних  лип…
стояли  тут  колись  столи…
з  розібраної  панської  садиби
нині  величний  горб
біжить  униз  від  лип…
                             куриться  палац  панський  у  ріллі…

а  час  –
як  звідси  вибув…
Бог  уберіг  місце  мені
й  братам  моїм…
                 міг  би  хтось  і  поткнуть  колибу…
                 ні,  ні,  не  п’є  цей  світ
Всю  славу  п’є  лиш
                 горіховий  геній  мій!
Вино!!  –  навіть
                 для  неба  небувале!!
Духом  присипане,
Сином  заховане  в  засипаних  підвалах,
В  кількох  льохах…
                 І  –  музиці  цього  вже  мало!!


завтра  –  мій  світ  прийде,
                 сюди,  де  геній  снив  –
                   геній  дитинства!
Де  земля  давала:
Силу!  Може,  хтось  віруючий  жив…
Кажуть,  пан  добрим  був.
Але  найвища  музика,  як  тут,
на  всій  землі  іще  не  виникала…


Стоїть  Маріїне  вино…
приховане  в  подільських  цих  підвалах…  
А  ви  бредете  –  недовимовленим  –
в  Діви  музиці  –  кага́лом…


2

Скоро!

Скоро
скоро
скоро
         ско…

Скоро!

скоро
скоро
скоро-скоро  ско…
                   скоро-скоро  з  колоском
скоро-скоро
                                 колиско…
вої!
скоро-скоро
                                     колисковою!
неземною,  небувалою
і  для  неба  –  Лялі-ла́донці–
заспіваєм  над  містком!


Родженицею  з  синком  –
Сином  Бога  Невмістимого!
                           зі  святою  невісти́нкою…
скоро
скоро
з  колоском!  –

Із  Ісусиком  Христом…

Серце,  серце,  колисковою
вої,  вилітаємо!
Привітаємо!  Оспіваємо!!
Поспіваємо!!


3

Од  світу  темного  втікай  –
У  світлі  Неба  щастя  май!
Тримай!
Ти  щастя  май!  –
Ти  май  –
                   або  розповідай:
                         от  щастя:  то  є  те,
                                     і  так  ось  робиться.
Розповідаєш?  –
тьма  наздожене
(ні,  ти  почув  мене?)  –
і  щастя  дро́биться…


Диявол  –  там,  де  дробиться.
Люди  речуть:  в  подро́бицях…

Од  світу  злобного  втікай  –
це  може  ти  щасливий!  –
                                                 в  Небі  май!!
Співай!
Співай!..
Співай!!  –  кажу,  –  співай…
Святі  співають  тільки…  і  тримай  –
Дають  –  тримай,
Вже  не  розповідай…


             Ого!
             Ого!
             Марія  як  тримає!  –
             Христосика  в  ясних  руках,
             Здивована,  спокійна:
             щастя  для  всіх    тримає:
Блаженство  не  завжди  про  себе  
так  розповідає…

Блаженство  маєш?
Блаженство  нас  тримає…
Хтось  обіймає,  якщо  любить  –
чи  оповідає?..

27.12.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819257
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2018


Дорога


                               Мамі  рідній  Галині  Панфілівні  присвячую

Єсть  у  серцях
направду  хто  хотів
хлів  чи  печера.
І  радість!  –
і  спів!


Яблука.
Запах  соломи;  снігів.
Дзенькнув  цей
перший  дзвіночок  Христів.
Що  є  краса  із  снігів!
Перший  розлив.


Бог  це  собі  постелив.
Чи  що  знайоміш  –  солома  і  сніг!?
Слід,  слід  саней.
Й  настил.  Й  сліпучий  наспів...
Ти  –  не  ти  –  біг!
І  збулось,  і  прости
всіх!
Солома!  до  Бога  твій  біг.


А  у  серцях  –
вправду  хто  що  хотів...
В  радість  і  серце,
і  серце  у  спів!
Цар  всіх  царів!
Бог  всіх  богів!!
Й  соломи-золотка  –
настил.
Сів  Бог.  –  Спочив.

18.12.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819027
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2018


На світ цей єдиний…

*      *      *

На  світ  цей  єдиний
Як  Бог  Ти  висока
Де  горб  —  там  й  долина
І  всіяла  спокій


Щаслива  таємна
Повік  невідємна
Сійся
щедрися
зоре  Віфлеєма


Де  горб  —  там  й  долина
І  всіяла  спокій.

02.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819025
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2018


Чистота Різдва


Моїх  очей  замилува́ння…
Очей  у  дусі,
що  летять  в  Твоїм  добрі!
І  розплав  золота  
цей
                 над  горою
й  на  горі
повільно  скапує  в  чиєсь  чекання…
Чекав  і  я  Тебе  –  й  мій  дух  горів!


Моїх  очей  святе  замилування…
Якщо  на  те  є  Божа-Твоя  воля,
Я  б  золото  Твоє  носив  знедоленим
На  серці  і  на  піджаку,  розста́нням…
Вступив  на  оране,  що  під  горою,  поле!


Наших  очей  святе  замилування…
Як  виявили  б  золото:  
крупинки  дві…
Щоб  люди  виросли  в  цей  день  живі
Й  відповіли  б  на  найпроникніші  бажання  –
І  тихо  випав  чисто    білий  сніг
                                                                           в  Різдві…

31.12.2006

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818889
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2018


І бідним усім і панам…

*  *  *

І  бідним  усім
і  панам
цей  білий  весь  світ
з  опинал


І  йде  Він  для  всіх
з  тих  начал
що  й  світ
з  них
почавсь


Що  й  просто
нараз  через  скло
заходить
любов  і  тепло


Син  Божий
в  цей  світ  народивсь!
блажен  —хто  відчув
                 і  біливсь

03.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818888
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2018


Акафіст Богородиці в Різдві Христовім


Кондак  1

Родження  тиші
в  спокої  й  любові.
Більш  не  по  довгу.
А  все  розтягнене  мачаніє  сердець
у  Волгу  —
Світ  спить:
Нема  Акафіста  Богородиці  в  Різдві
Христовому.
Залітная  до  монастиря  
канарка  —
торкнувши    ц  е  ,    перетворилася  б
на  шкварку.

Вийти  б  на  рідні  поля,
циферблат  неба  вимацать  —  
вирівнять  ніс  корабля!
Не  посковзнутися  б
і  не  опасти  з  начальством
до  гороха  дрібного:
що  Христос  не  потрібен  —
і  Різдво  —
і  для  чого?
Як  вже  не  душам  —  то  дати  полям
поклонятися  Богу!!!

Ікос  1

Родження  тиші
у  серці  з  любові.
Бог  в  тиші,
що  то  —  без  серця  і  роджень  Христових?

Радуйся,  світла  Любове,
а  даль  як  би  чорна,
я  тебе  з  полем  у  серці  пригорну...
Радуйся,  Сину,  бо  так  як  сонце
допомагає  рослині  розгорнути
листочки  —
Радуйся,  Слово,  —  так  Ти  звільнюєш  душі
відмиваєш  і  зцілюєш  —  їх
світлосяйні  сорочки.
Радуйся,  Отче  наш,  
бо  як  никне  жива  душа  всяких  творінь
при  наближенні  сонячних  зтемнень,  —
Радуйся,  Душе  Свят,  —
так  радіють  і  серце  й  кожна  душа
при  відвіданні  Богом  —
й  поліпшує  долю  стражденну...

Кондак  2

Так  поклоняюсь  Тобі,
Богообрана,  Цільна,
Отроковице,  свята  Породілля.
Бога  ділив  світ,  і  одіж,
і  в  шумі  всіх  ділить,
і  у  любові  моїх  поклонінь  поли  —
як  схоче  —  поділить,
я  ж  впав  на  лоба:
Ти  світло  сліпуче!!
у  вільність  вбираюча-вільна...
так  любиш-цілиш
у  славу  Ісуса  Христа!  —
...от,  на  поли  полів  міський  гам
не  пристав
я  підтягну,  підберу  поли  зірного  мого  плаща...

Родження  тиші  —  в  любові,
що  би  світ  не  пищав...
Ти  любиш-цілиш
у  тіло  Ісуса  Христа.

Ікос  2

Вийти  б  у  рідні  поля,
Серцем  істину  Божую  витеплить,
Виповнить  курс  корабля!

Радуйся,  Мати  і  Діво,
всі  витоки
з  джерела  Його!  —
Агнця  Божого,
Радуйся,  в  Бозі  пісенна
священна  земля.
Радуйся,  бо  зійшло  сонце  і  сина
й  Спасителя!
Радуйся,  в  полях  серцем  прості,
що  вчувають,  народи:
Бог  —  угода  й  погода,
дасть  Бог  світло  —
глянь  долю:
Богородицею,  в  полях  душі  возродить...
Радуйся,  збіжжя  вогке  просушиш  —
в  Небесні  помістя  возводиш.

Кондак  3

Господи  —  вопіяли  поля—
що  він  робить.
На  лице  впав  —  на  лобі  весь  час.
Що  це  оре
о  серцевходженіє  в  благоутробіє...
Розверзіться  часи  й  просторовість  —
бік  любові  й  бік  світла  —
з  Всеєдиного  й  вічного  серця  Марії
в  Христові...

Де,  хто  дасть  мені  націлуватись
зі  святим  зерном  і  любов’ю,
до  заповнення  з  повені  вкрай
й  в  обороні  Любові:
щоб  піднялось  лице  —
щоб  воззрити  мені  на  сліпучеє  Небо
смиренням  готовим?
Да  й  байракам  не  збуть
серця  крові...
Як  любов  всяка  —  ризик,
Ризик  —  й  самий  акафіст!  —  
Різдву  Христовому...

Ікос  3

Ой,  хто  відломить  мені  любові  кусень,
Та  й  з’їмо  хліба  —  дух  хліба  здійметься
душ  пару  візьме  й  до  небес  попустить
дух  хліба  любові  —  і  дім  любові,
простий,  як  треба  —
та  й  підніме  нам  лиця
воззрить  на  прославу  Неба...
І  то  не  голубки  на  блясі  воркуються  —
то  вже  серця  де  попало  цілуються...

Я  пропоную  цей  надиханий,  хлібний
любові  домик
Не  розтягать  в  свої  клуні,  палаци,
й  додому
Не  роздирать  фінський  домик  —  любов  —
на  тустепи:  
Не  розбирать  його  на  хлад  і  смерть  —
він  від  того  не  стане  теплий...

І  крім  того,  хтось  в  серці
свічею  —  все  горить  правдиво!
І  крім  того  я  в  серці  завжди
в  Пречистої  Діви...
Пропоную  вимкнути  телефони
і  штучне  світло.
Там  —  життя:  туманіння;  взяв  Бог  
привітно
Лиш  любов  є  дім.
Лиш  Любов  є  Дім!

Радуйся,  Сину  Отця,  ми  в  гості,
чують  серце  моє    і  душі  й  поля,  
чує  Сина  Небес  всеізлита  Земля  —
через  того,  що  серцем  воду  вічну  і  просту  
туди  й  сюди  носить
Радуйся,  Слово,
хоча  сатана  на  людях  надворі  —
менш  бояться  цунамі,  яка  змиє  гріх  
скоро,
більш  зиркнути  страшаться
в  любов’ю  сяючі  очі!  —
бо  сяйні  кажуть  їхнім:  не  блищати,  
як  скляність,  —
зсередини  горіти  —  творчо...

Радуйся,  Змисле,  бо  Ти  
твориш  те,
невідоме,
так  підуть  —  більше  і  не  припну
ться  на  танцях:
так  у  тишу  підуть,
в  глибину,
вже  любові  бранці,
яко  пекло  ізбуть  —
і  підняти  на  Дусі  свободи  домик...
Радуйся,  Тройце,  Боже  наш,
бо  велике  пекельне  лихо
завмира,
і  крізь  Бога  суть  хоче  дихать...
Радуйтесь,  Тройце  із  Богородицею,
цинік-звір  захолоджень,  без  со-вісті,  
сам  пішов,  і  пішов,
боком,  боком,  набік,  і  прийшов  —  
аж  у  вибух...
Той  блажен,  що  зійшов
у  Дім  Бога  —  Вічний  Дім,  Дім-Любов.

Кондак  4  

Ось  як  Світло  Христове  
вмикається  в  нас!!  —
Зразу  ж  важка  артилерія,  час,
б’є  як  фонтан  по  своїх,  не  по  нас,
б’є  всіх  навзаєм  по  їхніх  роках!  —  
все  ж  бо  у  Божих  руках...
То  чи  не  йме  всіх
Рожденного  голос  —
скинуть  тьми  холод
на  обраний  північний  тьми  полюс?

Ікос  4

Йти  за  спасінням,  мов  полем,  —
зродить  у  світлі  Христовім  
бурштинніший  колос.

Радуйся,  Христе,  
розвидниться  душам,
хоч  з  болем.
Радуйсь,  Ісусе,  священне  приймем
Андрія  апостола  поле.
Радуйся,  Мати,  живі  ми!
хоч  паки  —  і  босі,  і  голі.
Радуйтесь,  душі,  що  сієм  божественні  
світлі  глаголи.
Радуйтесь,  в  світлі  Христовому.
слово  і  щедреє  вічністю  поле:
усе  ж  в  Божих  руках  —
і  в  просвітлених  Богом  роках...
Ось  як  живе  —  економік  небесних  розмах!

Кондак  5

Сіють  із  Світла  мусони  й  пасати!
Родження  сію  у  всіх,  а  не  так:  де-не-де...
А  як  неправда  —  не  можу  співати,
не  можу  писати:
Зразу  ж  затьмарення  розуму  йде...
Як  би  хотілось:  до  Світла  —  щоб  світло,
й  до  Розуму  —
дрібненький  розум...

Ікос  5

Он  ви,  сякі-такі,  вниз  перебились,
на  прозу!
Христос  —
це  ж  Світла  Поет,
на  темні  і  пізнії  опади  –
о    час  це  не  зносить:
Вічність  у  Світлі!  —
серця  Богом  здобрені  просить!

Радуйся,  Діво,  —  в  адамі  впалім
тіло  засовається:  як  це?  як  це?  як  це?
Радуйся,  сонце  над  впадінню,  —
зачне  звертатися-дорозпрямлятися  
кістний  мозок...
Радуйся,  снопе  іскр,  —
студень  сіро-лиловий,  що  смоктав
із  голки  прози,
булькне  з-під  мимри-натягу
старих  акцій
Радуйся,  Світло  являється  —  тьма  розвівається:
Радуйся,  тектон  під  впалим  схитається.

Кондак  6

Христос  рождається  —  
й  світло  Небес  здригається:
Світло  являється  —
і  темний  світ  хитається...
В  світ  народивсь  —
маленький,  але  Божий  пуп,  чи  пиптик,  —
ідоли  з  досвітку  попадали  в  Єгипті!

Ісус  рождається  —
і  весь  мій  дух  у  Небо  повертається.
Ведіть,  мої  богослухняні  ноги,  —
Цей  народивсь  —  на  воскресіння
і  падіння  многих...

Ікос  6

Цей  народивсь  щоби  горді  упали,
а  зневажені  —  встали...
Цей  народивсь  —  перші  буйні
останніми  стали...
Пастухи  —
щонайперші  найшли  і  звітали...
А  зате  мудреці:  з  допомогою  —
довго  шукали,  
в  млі  житейській,  земній,  мудровали...

Радуйся,  світу  Спасіння,  яскраве  світання:
Радуйся,  перше  в  земних  —  в  Бога  останнє
Радуйся,  з  клунком  хто,  а  все  ж  на  свободі
і  чистий  —  неописувані  неописанне
і  знайдуть;
за  справедливістю  —  земність  —  нечистим,
хто  не  одчепивсь  од  принадів...
Радуйся,  ясна  сліпучість  —  незвична,
особливо  для  отемнених  тям...
Радуйся,  світло  проносим-проводим,
неймовірним  за  способом,  але
християнським  життям...
Народилося  Слово  —
здригнулося  передчуття  каяття...

Кондак  7  

Нарождається  слово  —
здригаються  передчуття:
каяття  в  каяттях;
і  в  чеснотах  —  чеснот,
світла  —  в  Світлі:
слово  сонця  і  світла  котилося  б  нам  
по  степах;
З  Богом  хто  —  той  і  духом  безсмертя  
пропах;
се  подригалась  смерть  —
зіштовхнувшись  із  Богом,  Життям!..
смерть  вам  —  хто  у  гріхах:
а  нечулий  —  чи  не  він  то  колись
прийде  в  храм  до  «Віднайдення  згинулих»?..
Слово,  дякую,  вільні  всі  —  жити  чи  вмерти;
сини  Життя  вільні  од  повної  смерті.
Живі  ми!!

Ікос  7

Боже  мій,  справедливий,  
страшний  безумовний:
Правда  з’являється  —  носії  кривди  падають...
Син  рождається  —  диявол  падає:
Я  бачу,  що  об’явлений  сьомий  кондак
І  плачу  за  душі  нового  Ієрихону:
Стовпи  минулого  з  цього  можуть  впасти:
Хто  крадінь  не  вернув  —  
чи  дійде  до  спасіння  в  причасті?

Боже  мій,  не  вантаж  мене  тьмою  у  надмір,
я  малим  є,  і  жити  й  співати  у  світлі  
є  краще...
Боже,  змилуйся  над  всіма  нами,
в  благополуччі  пропащими.

Радуйся,  серце  у  Серці,  Христос  рождається,
ідоли  падають,  сичі  жахаються...
Радуйся,  серце  у  Слові,
Світло  являється  —  тьми  стовпи  падають:
вважай-но  на  себе,  як  кожен,
бо  то  —  суди  Божі...
Радуйся,  серце  з  серцями-синами  Отця!
змирись:  хто  тут  за  злодіїв  молиться?
Грішні  —  в  столицях  сторицею,
чванні,  а  в  Духові  «всє  на  околіцах»...
Радуйся,  серце  мале,  а  що  ж
на  великому  серці  то
твориться...
Радуйся,  серце  у  Світлі,  що  над  Києвом
й  в  Києві  —  останніх  спасіння  суть  Богородиця!

Кондак  8

За  Різдвом  цим  —  ходити  —
лиш  в  Небо  дивитись,
За  парканами  тертись  —  і  вити,
що  нема  у  господаря  в  домі  ні  Духа,
ні  місця,  ні  крил.
Ти,  Пречиста  моя,  вся  любов  моя
незаіржавлена,
та  любов’ю  такою  будувати  б  держави!!  —
та  любов’ю  міцною  —  метати  б  морям
міріади  —  літаючої  по  телефонах  —  розвиваючої  ікри!!

Та  усякий  телевізор  й  тахту  підкидали  б
наздогін  літаючі  вихори  влюбливих
метеоритів!!

Так  захотілося  б  жити!!

Ікос  8  

Хай  —  так  захотілося  б  жити  вікам!
Де  любов?
Палить  солому  якусь  незалежну  
від  дому  до  дому  за  незримою,
але  невмирущою  для  світу  пожежею  —
В  площині  вулиць  просто  стало  б  цікаво  вже
метатись  пожежникам!!

Радуйся,  Сонце  молоде  новорадуване,
що  приходиш  вічно  з  любов’ю  
й  порадою  —
хай  прибрати  б  до  рук  свої  
власні  ноги!
Радуйся,  Кивоте  найсправжнісінького
вічно  юного  Живого  Бога.
Радуйся,  росо  Життя,  з  Неба  усмішка  —
злим  захеканням  технології.
Радуйся,  бо  аборти  робити  —  смерть,
не  в  Небі  це  —
в  Небі  нема  аналогії.
Радуйся,  Весно  вічная,  
бо  зима  синіє  з  тривогами.

Кондак  9

Так  весь  вибухну  —  світом  жити!
Яка  Ти!!  —  якби  міг  я,  
ніс  воцерковлений
й  слух  церковний,  
лячно  сказать  —
мені  б,  може,  хай  легше  стало...
Що  витії?  —  тут  не  в  Дусі  куски  мила!
Коротше,  замилюються  —  й  спрягаються
в  просто  пустопорожні  лекала.
Отаке  тертя  перед  любов’ю  моєю  настало...

Ікос  9

Може  лиш  серце  велике  прорвати
зледачілу  і  вередливую  Малодіткокурчокарачу!
Запливе  ця  яхта  —  як  її  христопродажно  —
технологічні  назвали:
Глибокі  душі  —  чути!  —  трагічно  плачуть...
слабші  душі  —  істерично  сміються
як  в  горах  перед  лавинами  й  перевалом!

Радуйся,  Жінко  в  Сонці,  що  сходиш
однаково  у  досконалості  —  і  на  зрадливих
і  незрадливих.
Радуйся,  тягне  вгору  —  одно  милосердная  —
заводяча  в  вишнє  Життя  —  над  морями
лососєва  линва.
Радуйся,  у  біблійнім  освітленні  й  Дусі  завжди
Всецарице  й  Престол,  Вседержавна.
Радуйся,  Хліб  Одвічний  родила  нам,
милосердна  й  на  хліб  наш  земний  
на  столі  —
коржевий,  коржавий;
схочуть  —  хай  з  вуглеводів.
Радуйся,  яко  можеш  опам’ятовувать
підапостольні,  ще  не  витіснені
із  благого  народи,
посилаєш  їм  росу
і  поле  Андрія-апостола  родить.

Кондак  10

Морю  —  море:  так  і  я  вибухатиму
світом
і  словом  —
і  вибухнем!
А  від  обстрілу  часом  —  ввись!  бухти!

Якори  віри  —  виважено  похитаються
вловом.
Так  я  вірю  й  люблю.  Здє  і  нині!
І  прийде  Пребожествен  Ісус,
в  занебесній  твердині.
Всеоднаковість  у  всеоднаковім.

Ікос  10

Хай  будить  Світло!  —
що  з  любов’ю  життя  і  Життя  
водам  душ  віддає!

Радуйся,  Любове,  жаго  найпалкіша,  
що  всякі  бажання  тьмяні  в  душах  долаєш.
Радуйся,  пломіню  всього  сильніший,
що  світло  приносиш,  
й  «ужастики»  душ  розвіваєш,  
тьму  перемагаєш.
Радуйся,  стовпе  огненний,  
що  в  Життя  вишнє  
людство  здіймаєш!
Радуйся,  вранішній  ранку,  
що  є  найчистіший,  найбогоподібніший,
що  дрожі  холодній
приносиш  це  Сонце,  цю  Славу!  —
Ісуса  Христа.
Радуйся,  бо  тьма  предковічная  
переможена
світлом  Спокою,
смерті  світ  переможений  —
й  вкупі  з  Тобою  возстав:

Ранку  щонайсвітліший,  Ти  носиш
Сонце  Ісуса  Христа!

Кондак  11  

Порівняти  з  Тобою  —  я  мертвий.
Світлодосягнення  не  стоять  —
падають  або  орлозлинають.
Млин  морський!  звикли,  —  
за  ноги  стягають,  мелють!
(Ти  —  з  трояндами,
до  мене  приходиш,
находиш  —  опісля  пінь  наступної  смерти.)
І  сидять  в  кишці  лилового  водного  звіра:  
то  хто  не  повірить??  —
всі  стягають  —  то  всі  й  повірять.
Порівняти  з  Тобою  —
знову  побризканий  умовно  живими,  —
майже  мертвий.

Ікос  11

Але  ще  пам’ятаю,  
що  в  одинадцятім  Ікосі  
сливе  розпочинати  перемогу  
над  общою  смертю.
І  —  як  кожна  душа:  
зранку  встаємо  —  за  здравіє,  не  лукавмо:
за  роботу  чіпляємось,  за  стих,  за  молитву,
тропар,  іпакой:
і  так  втомлюється  людина,  
і  підходить—навалюється  як  жур  вечір:  
і  незримо  як  чуємо  —  за  упокой...

Радуйся,  серце  з  серцями  в  Христі,  
нас  жде  небувалий,  останній  злет  духа,  —
і  Духом  умолені,  —  сестра  сестру,  
брат  брата  —  простім.
Радуйся,  ниво  сердець,  
світ  своїми  людьми  і  пророками  
себе  обдурює,  
виходу  в  земнім  нема  —
вихід  в  Колосі  Божім  —  в  Христі.
Радуйся,  серце,  кріпись,  
за  безсмертя  і  вічність  вся  битва:  
припече  —  ніхто  і  в  уяві  ніщо  
не  зображує,
а  над  прірвою  втримується  в  чистослізній  молитві.
Радуйся,  Чистая,
вийдем  на  рідні  поля,
серцем  істину  визначим,
виправим  курс  корабля!
Радуйся,  ниво  сердечна  Велична  Маріїна,
вродження  Спокою  й  Сили  —
в  любові  —
з  любов’ю  притихне  земля...
 
Кондак  12

Мандарини,
апельсини,
і  оливки,
і  виноград  —
прилітають  в  Різдво:
земля  плід  свій  дала.
А  Син  Бога  Ісус  —  малі  ясла
узяв,  і  овечки  малі,
й  морду  в  парі,  бо  тепла,  —  вола...

Чим  ми  дихаєм  у  своїм  серці?  —

(бо  земля  вся  знемагає  з  чекання,  затихла)  —  
у  серці,  де  має  родитись
Єдин  переможець,
розтоплення  льоду  в  вік  зла?

Ікос  12

Діво-Мати,  Свята  Породіллє
Бога  в  серці  людини,
народитись  Христу  в  серцях  допомогла...
Як  у  ніч  спеленала    Предвічного  —
й  людям  на  муку  страшну  оддала.
Щоб  умер  і  воскрес
й  милосердям  уми  всі  підняв,
а  з  умом  в  серці  —  й  душі.
в  світло  вічнеє  Дня!
Всіх,  хто  віру  велику  в  Христа  Бога  прийняв.

Радуйся,  Діво  і  Співспасительнице,
сяє  в  яслах  дитятко  твоє.
Радуйся,  подивованим  вівцям
створився  новий  окоєм.
Радуйся,  молода  й  ніжна  отроковице
і  мамо,
Радуйся,  це  новин  людям  інших  не  буде,
бо  у  іншому  виді  і  часі  —  це  ж  саме.
Радуйся,  чистая  дивная  Божая  Мати,
що  дала  нам  серцями  
у  Серці  Одвічнім  постати.

Кондак  13

Коли  моєму  дідові  було  без  доби  60  літ
під  Сонцем  строку,
я  сумнівавсь,  що  він  має  розум.
Але  от  пройшло  всього  8  років,
я  побачив,  що  дід  мій  помітно  порозумнішав.

Слава  Тобі,  що  Ти  нам  породила  Царя  Христа
безлітного  Бога  над  усім  і  всіма,  
що  Він  світ  переміг,
хто  хотів  і  хто  чуліший  —  
той  розумнішим  і  став.

Слава  Тобі,  Серце  Величне,  
Душе  наша  Маріє,  
тож  дві  тисячі  літ  всі  Тебе  називають
доброю.  
А  у  серці  співає  пташка,
щастям  —  щастю,
бо  тиха,  ще  й  ранняя.
Алилуйя,  алилуйя,  алилуйя.
Слава  Тобі,  Боже.  

8  грудня  2005  р.,
 Київ  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818319
рубрика: Вірші, Поема
дата поступления 20.12.2018


Невже серед хмар мерехтливих…

*      *      *


                           Людмилці-дружині  з  любов’ю


Невже  серед  хмар
             мерехтливих
щасливе
киває  щасливим?


і  жінка  всміхається
             вся
             прямо  вся!  –
й  з  глибин
й  світлоносним  кравцям


сніп  щастя  –  як
молитовнії  кроки
й  в  самотності  око  –
і  в  твердь  одиноких!


і  так  як  в  молитві
тривав  зір  раптовий
так  щастя  –  велике!  –
притягує  слово

17.10.2018,  ліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811141
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2018


Ось і золото в жовтні …

*      *      *


             Наталці  Половинці
             і  Олегу  Цьоні  присвячується

Ось  і  золото  
в  жовтні  цвіте!
В  тім  стою  –
що  життя  золоте!



І  підсилюєм,
з  нутра  підсилюєм.
Зранку
хто  б  нас
так  ждав  –
як  Бог  з  милістю?

17.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811140
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2018


Випадок з життя


Міра  підлості
саме  тоді  відкрито  ходила  –  
і  на  гарних  на  людей  –  
більш  на  гарно  одягнених  людей  –  
дивилась.
В  концтаборі  діло!..
Сльозами  –  мились.


І  як  завжди  суперечка  Бога  з  дияволом:
а  яка  міра?..
Зрозуміло,  в  принципі,  –  одне  цікавить:
важливо  –  а  в  якій  це  мірі??
Бо  один  усім  заважав,  
мав  ще  молитву  та  іскру  віри…  


Отож!  Підлість  неспокійна…
тоді  і  життю  і  горілці  не  рада…
Бо  треба  гавкнуть  на  Істину,
тоді  ж  бо  засяє  гола  істина
і  прилине  з  гори  правда…
Витурили  цього  на  мороз:
вирішили  через  два  дні  
покійного…
Тоді  і  народ  спокійний….
і  начальство  спокійніше…


…Відчиняють  до  дворика  рипучії  двері…
Скриплять,  вперлись,  заморожені,
духу  не  стане…
І,  о!  –  він  на  них
з  любов’ю  подивився…  
А  навколо  нього  –  сніг  на  сажень  розтанув!..


Оце  –  дні  і  ночі  до  Богоматері,
виявляється,  і  молився…

28.12.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810985
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2018


Руки і кіфарист портовий


                                                         Братові  Сергію  Ковалевичу  –  
                                                         геніальному  в  звуці  і  
                                                         природах  людей  –  їх  призначеннях

Мабуть  тут  мене
не  стане
справді  –  те  хапнулося  портовим
те  й  піде  до  океану


це  ж  з  розлуки  невимовне
мабуть  це  навічно  і  єдино
ходять  струни  у  моїй  цитрині
й  встає  світло  розумове  –
що  було  під  звуком


з  сеї  знуки
що  і  океанне
все  пропалість
з  цеї  знуки  всі  пропажі
як  тече  величніше  адажіо
кров
є  світло
що  жило  по  звуці


а  інакше
як  нас  брать  у  руки?  
струни  сходяться
в  мене  за  спиною
сяє  світло  по  твоїй  цитрині
ходять  ходять  звуки
в  милостині  –
океан  за  океаном  по  розлуці...  
чуєм  світло
що  живе  у  звуці

20.12.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810984
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2018


Божевільний політ


Струмені  ми  світанкові
крила  любові
крила  любові!
вітер  в  «підкові»...
крила  любові
ми  на  острівкові
виповнені  очей



Тане  світанкова  раність
ми  на  вигнанні
ми  як  в  вигнанні
Перше  диво  кохання
перстень  —
душі  кохані
Вітер  і  крила  й  «підкова»
                                                                       тече


хто  в  нас  гляне
іще  —
крила  любові

18.10.2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810892
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018


Глаголю


Боже,  Ти  –  перший  ковток!
щоб  почати...
Солодке  дихання:
Бог  не  гірчатий.
Холод  навколо.
Вийди  стрічати!
Вселенський  голод!
Не  лиши  мене,  Боже,
не  лиши  мене,  Боже,
не  лиши  мене,  Боже  мій,
ніколи!
Даруй  мені  –  небесні  глаголи.


Любове  моя,  я  з  болем:
кинули  Тебе  
от  й  мене  –  з  гадаринських  околиць
салом  торгуючі!
свинством,  юдеям  –
взагалі  забороненим...
Учителі!..
Охорони  мене!
охорони  мене!..  охорони  мене  –
небесних  сердець  охороною
салом  обкладено  огорожі  церковні
не  покинь  мене  Своїм  серцем  ніколи
Даруй  вперяючому  очі  художнику  –
не  охолонуть...


Хто  тріумфує  на  бруківці  сьогодні?
Вийми  з  грудей  
чесно-огненні  глаголи!
тракт  сірководневий  –  диявол  незримо  –
бо  холодне  –
все  ж  ненамолене!
іскри  іскрою  чиркаю  –
як  то  Ти  –  небородний
як  сукно  –  тло  народне
Дай-но  вогнебожі  протоколи!
Боже,  спам’ятай:  я  не  лише  люблю,
я  точний  до  болі!!
Не  лишиш  нас  ніколи
не  лишиш  нас  ніколи
світ  заклену  любов’ю
і  Тебе  закликаю  любов’ю...

16.12.2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810891
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2018


а Бог – Він прямує творців ще…

*      *      *


                               Ісусу  Христу  і  Богоматері  Марії
                               присвячується


а  Бог  –  Він  прямує  
творців
                 ще  й  скитальців
і  Бог  ніби  в  мене
в  подушечках  пальців!


і  Словові  личить
і  Духові  личить
торкатись  де  добре  і  вічне:
прекрасне  і  вічне


як  Бог  пряму  славу
підносить
міцнішають  ноги
підносяться  коси!
і  Він  в  стільниках
                   медоносить...

17.10.2018,  ліс

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810582
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 19.10.2018