| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
"Чарівній жінці, коханій дружині, люблячій матері" - Діані Близнюк
[i]Кричу в душі, перед тобою - каюсь.
У всіх о тих, спричинених гріхах.
У тих гріхах, що клав на твої руки.
О ту всю ненависть, і весь той страх...
Не зустрічалось у моїм житті - сильніших,
Хто б міг, постати рівнею тобі!
Ти мила мати - що кохає вічно.
Найкраща жінка, в світі білім цім!
Пробач мене,за злісні, чорні біди,
Які труситись жахом - змусили тоді.
Що не давали спати,хоч і ще не сива.
А вже набив я, цвяхів у твої душі!
Та до останнього - ти навіть зараз віриш,
А може це все тільки уві сні?!
Що прийде час і будеш ти щаслива.
Нарешті зможеш жити як і всі.
Та де ж той батько що кохає сина?
Де люблячий той щирий, чоловік?
Невже забув, - заради чого бились?
Небесний Дар отих,накоханих плодів.
Ми простягли до "ненависті" руки,
Яка затьмарила навіки все святе.
О те святе - усе, що мало бути,
Чого нема - та ми його знайдем!
Давай же разом станемо навпроти,
На мить поринемо в минуле чарівне.
Туди де я знайшов твої прекрасні очі.
Там де Дніпро лежить - він пам'ятає все.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742421
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.07.2017
Не покладатись на довіру,
Життю - яке, ти тільки стрі́в!
Затьмарить ядом, так і мліє
Під смаком губ,спокусний плід!
Спокуси чари, швидко діють,
Збагнути, навіть, нема сил.
Як ти, вже повністю поринув,
В ту невідому, далечінь.
Частіше, стало битись серце
Вступає в дію, інший звір!
Розводить,полум'я закляття -
"бажання" - пристрасть породив.
Та, швидко ставить, ультиматум,
Жадають, погляди злиття.
Зустрівшись,подихи, бажають -
Щоб говорили їх серця.
Та гасне, будь-яке багаття,
Яке горить на самоті.
А би хто, знав, що буде далі?
То, почуттів би не палив!
Не раз порину, в ті хвилини,
З якими час, та - тільки гнів.
Які примушують жахливо,
Змиритися - що Доля звір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017
[i]"За ту красу, котра сяє легендам,.
За ту красу - в чиїх вона серцях." - присвячено Лілії Осіпчук.[/i]
Кажу відверто - я в обло́зі.
В якій, ніколи не бува́в.
Вдалось тобі- відкрити мої очі,
Все що не знав-відразу пригадав.
Коли, побачив тебе вперше,
Я не відразу їх піймав.
Ті почуття, які відверто,
До цього, так не відчував.
Але йшов час,який всіх судить.
Розставив він все по місцям.
І дав можливість скуштувати,
Ту насолоду - забуття!
А якщо гріх? О,Боже каюсь.
Навіщо ж дав таке життя?
В якому, тільки, я зітхаю.
Це строгі правила буття.
І тільки ти мені казала,
Що я неначе, те дитя,
Закривши очі - не побачив
Що маю власне немовля!
Та не жалію, а ні трохи.
Та й наламав багато дрів,
Ти тільки знай, що я ніколи,
Когось так сильно не хотів.
Все так відверто і так щиро,
Що аж стриляють в голові,
Ті почуття, які примхливо
Навіки лишаться в мені.
Скажу відверто - я в облозі.
В якій ніколи не бував.
Піймавши чари, тої ночі,
Я їх відчув та покохав.
Відверто кажучи, це правда!
Я так ніколи не писав.
Кричу, О БОЖЕ! Як я прагну.
Відкрити душу небеса́м.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742035
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.07.2017