| Сторінки (6/558): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Я не люблю,коли емоції на силу-
показують,як ті актори у кіно.
Дивлюся,на маленьку,я дитину-
дитячу простоту,нікому підкупити не дано.
Якщо сміються-то аж, тьохає сердечко,
як плачуть-то очі,повні сліз.
Коли скажуть,про вас словечко-
то і філософ,сказать правдивіше,б незміг.
У сварці,скажуть слів багато,
то за хвилину,все-товариші.
Дорослий,хоч і схожий,тілом на дитину,
але дитячої не має,там душі.
Тому говорю-скажіть усе,як було,
скажіть самі,не "підгравайте" ви.
Можливо,щось не так було а ви,не позабули,
скажіть,як є - нейдіть з обманом, до висоти.
Коли сміються,чи плачуть-"підгравають",
повірте,це все видно і здалека.
Ви подивіться,ви людина-це актори грають,
ви живете ,не граєте цю роль, ціною у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Лунають ехом,роки прожиті,
а ехо це-сімя й дорослі діти.
Долаючи життя,мандруємо усі,
не помічаючи,що сиві волоси на голові.
Життя простори-майорять,по всюди,
але,не все красу цю,цінують люди.
Сприймаючи життя,як щось буденне,
ми забуваємо- життя ніхто,нам не поверне.
Тому цінуй хвилини,дні й роки-
мандруй в красі з душею,ти живи.
Те ехо,що говорили,за нього ми-
йде за тобою,а ти дивися,його не загуби.
На те воно і ехо,щоб звуки і поступки повторяти,
щоб покоління наступне і рід,свій памятати.
Тому й говорять-як кликнеш,так відкликнеться,тобі,
і цей доказ,що бачимо у своїй дітлашні.
Тож горами і долами життя,манрую я-
в надії,що зрозуміє мене і моя дітлашня.
Допоки,маю сили і наснаги-я крокую,
а далі,сподіваюся,плече дітей,як ехо,я відчую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Карпати мої,як вас не любити,
як велич вашу,не хвалить.
Я тут родився,живу і хочу жити,
свій край хочу в душі носить.
Щоб і душа була могуча,
красива та ласкава,до життя.
Як ліс Карпатський,красива і квітуча,
а ще,щоб сонечком освітлена -уся.
І щоб була,широка та безкрая,
як полонина,що красується з даля.
Завжди життя і ближнього любила-
і щоб душа лунала,як пісня вівчаря.
Я з Закрпаття і тут,моє коріння,
тут з малку,все закарбовано в душі.
Мій край,це не земне творіння-
я ним живу,його я бачу в сні.
Люблю тебе,мій краю,щоб не було-
щоб не говорили,за тебе і за мене,за спинов.
А ще хочу,щоб ці слова,кожне дитя почуло,
і теж любило і цінило,свій край з душов.
Мій край,є мій-й цим сказано усе,
бо слів,щоб пояснити це-не має.
Це кожен Закрпатець,скаже вам таке,
бо постанова,ця дана була,ще від Батька й Мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Хто такі Батько і Мати-ми зрозуміємо тоді,
коли,це будемо пояснювати,нашій дітлашні.
Коли душа і серце,так болить-
що словом,жестом,чи пером не пояснить.
До поки був,ще сам я дітлахом,
любов,опіку Батьківську,якось не завжди помічав.
Лише коли,я Батьком,уже став,
радість і біль,за діток,відчув і сам.
І зрозумів,що Батьківська любов,не тільки,то слова,
це вчинок,серце а головне,коли болить душа.
І біль цю показати,не можливо дітлашні,
треба обдумати усе і показати, цілісність сімї.
Щоб зрозуміли діти,що ми їхня фортеця,
що за допомогою Батьків і них,усе минеться.
Коли в житті вирує радість,чи біда-
щоб знали,за спиною,Батько і Мати-вони усі сімя.
І хай,Батько і Мати,для них буде усе-
що оберігає,що радує,що пораду в потрібний час дає.
Хай відчувають ділахи,що їх тут,зрозуміють,
і хоч коли,як пташенят-нагодують і зігріють.
Хоч прикро,що розуміємо-що таке Батьки,
коли у кожного,вже діти підросли.
Але можливо так,повинно йти життя,
щоб Батьківську любов порозуміти-має родитися своє дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Ви знаєте,що Угля - є таке село,
у горах Закарпатських,розташувалося воно.
Тут найстаріший монастир у Західному краї,
про нього,ще посли Івана Грозного писали.
А ще цей край,мінеральними джерелами бурлить,
і красою річок й лісів,сюда усіх манить.
Сади,що квітнуть,по схилах всюди,
і працьовиті,та веселі,Углянські люди.
Тут поклади мрамура,вугілля,сіль тут є-
річка гірська,цінною рибою живе.
Ліси,що буком,над старим кишать,
і кедром,або Тисом,до неба височать.
Угля село таке-де народився я,
мої батьки тут-тут сімя моя і вся рідня.
Гуляючи селом,чи густим лісом,
наповнюєшся,не земною ти потіхов.
І гордість,що відчуваєш,за своє село,
поборе все буденне,щоб там не було.
Душа засяє,наче сонечко над лісом-
любіть свій край-кажу,я всім,та своїм дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Минають дні,як сходинки життя,
ними крокуємо,ми в гору,до небуття.
Але у суєті,що так бурлить в житті,
не помічаємо,цього ми,геть усі.
І кожен день,як кожний крок-до чогось,
і це про нас людей,не іншого-там когось.
Та ми думками,геть від цього відійшли-
долаємо вершину,бо треба до верха дійти.
І певно,тільки,як буде вже на вершині крок,
ми зрозуміємо,що в поспіху,ми наробили помилок.
Спішили жити,спішили крокувати,
і піднявшись на вершину,силу стали ми губляти.
Тоді подумаємо-а що я бачив у житті,
а як прожив коли,як у тумані крокував у суєті.
Діти дорослі,хоч вчора були,ще малеча,
а я один в гнізді,як та могучая лелека.
Старість вже стукає,що сили у "ребро",
й не вірю,що так життя,як помахом руки пройшло.
А я спішив,я піднімався,сходинками-до гори,
хоча тепер,я зрозумів-куди я так спішив,куди?
Та що поробиш,це в усіх таке буття,
в усіх у памяті,що жив-поспіх і суєта.
Ми думаємо-не живу,пишу чорновика,
а бачимо,творили ми самі,своє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Де сльози,як ріка,де у ціні життя -
тут в окопах юнаки,тут відчувається війна.
Тут кожне слово і поступок у ціні,
і як ніхто,всі знають-що головне в житті.
А хлопці,наче з мрамура усі,
але з великим сяйвом на душі.
На серці,теж вогонь палає,
що так коханням,рідних зігріває.
Хоч іноді,сльозами,гаситься усе,
але отямившись,ще сили більшої дає.
Дружина,діти і батьки у далені-
дають терпіння й силу на війні.
Тому,без пафосу,скажу такі слова-
спасибі хлопці,що в наші хати,не прийшла війна.
Спасибі,чуєте а,ще поклон,
що я з сімєю разом,за одним столом.
А ще скажу-пробачте хлопці нас,
що забуваємо,часом за вас.
І дякуємо,що за спиною вашою,кожна сімя,
не відчуває,що таке тепершіня війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Десь за вікном,кує Зозуля,
можливо,що іде Весна почула.
А я далеко,від рідної хати,
хоч сміється тіло,але душа плаче.
Ой,ти рідний краю,Закарпаття рідне,
тілом і душею,бачу я-я звідти.
Бо там моя Мати,бо там жінка й діти,
бо там гори красні в полонинах квіти.
Там ліси зелені,височать,до неба,
земля моя рідна,ось,що душі треба.
Якби не ласкала,земличка чужая,
та душа,як пташка,рветься до рідного края.
Річки гірські красні,що блистять сльозою,
рідне село омивають,чистою водою.
Угля моя рідна,долини та гори,
ти квіткою квітнеш у зеленім морі.
А тут,хоч бруківка,хоч хати ошатні,
але собі, сам скажу-у нас в селі краще.
І пахне повітря-рідним,не пояснимим,
що в душі живе і ще від дитини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Співочий край,ти Закарпаття рідне,
що квіткою гірською квітне.
Так грає горами й річками,як сльоза-
це Закарпаття,це моя рідна земля.
Такого краю загадкового,немає в світі-
говорять різними мовами,дорослі і маленькі діти.
Тут гори,тримають небо,щоб не впало,
а полонина,як зелене море,землю прикрашає.
І це усе,народ розказує в своїх казках,
а ще співає у своїх,що йдуть з душі,піснях.
Коли трембіта заграє на горі,
коли у "ВАТРИ",затанцюють і заспівають всі.
Слова пісень,невидумані а з душі,
вони показують,що люди пережили у житті.
Мелодію,що скрипка і цімбали видають,
душу людську,як обіймами беруть.
Народ співає,веселиться-від душі,
а ще співають в полонині вівчарі.
Народ наш Закарпатський,має співочу душу,
тому танцюючи й працюючи-тягне до неба руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
На дворі ніч,ніч своє знає-
так завжди,моя мама промовляє.
В дитинстві,я не розумів,оці слова,
і тихо виглядав,на двір з вікна.
Що знає ніч-з цікавістю,себе питав,
що може знати тиша і темнота ?
Та як дорослим став,як повзрослів,
слова ці,можливо і по своєму,я зрозумів.
Побачивши у темноті,село і небо у зірках,
я зрозумів,це ніч є поводир у мріях та у снах.
Бо темнота,то завжди страх людський,
а спалах світла,зірки-дає життя порив.
На світло,ми крокуємо,завжди усі,
ось і тому,ми боїмося-що там у темноті.
А подивімося у небо,на палаючі зірки,
або погляньте на село,що вогниками сяє у красі.
Це ніч говорить-я не така,
я просто темна,бо підготовляю,вас до сна.
Ви відпочинете,ви наберетесь нових сил,
і днем полините,птахом могучим,в вир.
І скажете-ну й відпочив,виспався в ночі,
тепер,я бодрий і веселий в цьому дні.
Тож день без ночі,ніч без дня,
не проіснують-але міняють,кольори життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
На дворі сонечко,так гарно сяє,
промінчиками стукає у вікно.
Це про прихід Весни,воно так сповіщає,
наче кричить-буде скоро тепло.
Я в Чехії,тут клумби зеленіють,
і старий Клен,ожив біля вікна.
А на душі думки,як вітер віють-
на Закарпатті теж,Весна красна.
Там краще,там ліси ожили,
річки бурхливі,хлинули всі з гір.
Шафрани,полонини всі накрили,
і пробудився з сп'ячки,дикий звір.
Там,на моїй маленькій Батьківщині,
повітря інше,та красивіше,все є.
Там маю змогу,на Углянській долині,
вдихнути на повні груди,бо рідне там усе.
А поки,що дивлюсь,на це містечко,
та думами,завжди в селі,
Так хочеться додому-у своє гніздечко,
де рідна хата,де чути сміх,моєї дітлашні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Віє вітер по долині,трави колихає,
тільки гори високії,завжди оминає.
Деревце одне в долині,до землі нагинає,
гілки ламне,та листочки обриває.
Але деревце хоробре,як вояк у полі,
тут зачалось,тут виросло,як кажуть-без долі.
А що доля-то не доля,то життя таке,
де прийнялось деревце,там воно й росте.
До дощів воно,вже звикло і до вітра теж,
і для нього краю кращого,ти не віднайдеш.
Ще захистом воно стало,для усіх птахів,
а вони його боронять,від всіх шкідників.
Отже,виросло у полі,так дано було,
щоб на цьому місці,воно проросло.
Щоб птахи мали де жити,щоб їх берегти,
і щоб вітер мав роботу-гілками трясти.
Тому не робчім на долю,як би не було,
можливо щоб ми і жили,так дано було.
Хоч невзгоди,хоч і біди,десь у спину бють,
за усе,що в житті маєш,подякуй Богу-не забудь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Шляхи життя-куди людину ведете,
куди ви,манити усіх і теж мене.
Вами крокую,долаю гори,доли,
йдучи до чогось,через бурі і невзгоди.
Хочу вас подолати,ці шляхи,
хочу до місця омріяного,я дійти.
І бачу,що шляху половина,вже нема,
я зрозумів-шлях цей,то моє життя.
Хоч розумію,що далі впереді буде,
але людська буденність,мене жене.
Душа і розум каже- схаменися друже,
та я спішу,боюся,що скажуть люди.
Біжу,бо ось біжать,поруч усі-
а там можливо,щось дістанеться й мені.
Не слухаючи розум,не відчуваючи душі,
біжу,бо хочу бути,як усі-у переді.
А шлях,як то повинно бути все,
дочогось завжди,нас людей веде.
Тому говорячи і думаючи,щось одне,
задумаймося всі-куди цей шлях,нас привиде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Старий Горіх,гілками стукає у вікно,
немов нагадує-я старожил,я тут давно.
Пізня Весна на дворі,тому він і нагий,
можливо змерз,тому і злий такий.
І Вітер спокою,йому не дасть ніяк-
б'ється об дерево і день і ніч,весь час.
Гілками колихає Горіх,ну що є сили,
то до вікна,то до землі,гілки поклони били.
Ось тільки старий Горобець,йому усе рівно,
цвірінькає на гілці,він звик,не раз вже так було.
Він знає,прийде скоро,сюда тепло,
й Горіх в зелених шатах,прикрасить це вікно.
А поки,що хай буде,як воно вже є-
Вітер буянить а Горіх гілками,що сили б'є.
Так кожен рік,так кожною Весну,
чекають люди й птахи,чарівну красу.
Весна,як чародійка,помахом руки,
у кольорові шати,одіне все,від неба до землі.
І засіяє все,красою і теплом могучим,
а ще мелодією,птахів різних і співучих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Я народився,виріс і живу в селі,
тому такі краї,для мене і цінні.
Вранці встаю й лягаю спати у ночі,
бачу село й його красу,що до душі.
Тут кожну вулицю,я знаю,
бережки,урочища,по них з дітьми гуляю.
В річках купався,ще від дітлаха,
а ще ходив по всіх,тут окружних лісах.
Цей край в середині у мене у душі,
він йде зі мною,по моєму житті.
Я Углянин,я з Углі-всім,хоч де кажу,
і кажу правду-я своє село люблю.
Хай хтось подумає,що вихваляюсь я-
але я тут живу і це моя рідна земля.
І буде,як вже буде у житті,
та думки,я не поміняю,о своїм селі.
Моє село,то Угля чарівна-
повторюю,щоб знали,знову й знову,я.
Сади,річки,урочища -ну вся долина,
мене,як чарівниця полонила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Я стільки чув,за себе в спину-
спочатку вірив і до серця брав.
Не раз вже,від образ ламало душу й спину-
й що накопив,я іншим віддавав.
Та Бог,так дав зустрів людину,
що так сказала,ось такі слова.
Прийми образу,як мала дитина-
поплач,забудь і докажи,що в тебе є душа.
А ще молися,день і ніч молися,
щоб не зробив в "гарячці",йому ти зла.
Повір,що чиїсь сльози пролилися,
відповідь за них,буде дана.
Багато,що розказувала та людина,
і Богу дякую,що я його почув і зрозумів.
Бо є молитва,що для християн,є сила,
є люди від Бога послані,щоб чоловік зустрів.
Ось так і я,стараюся мовчать,з терпіти,
хоча- десь вибухне,як той чиряк.
Та згадую людину,що довелось зустріти,
і згадую його слова- на все свій час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Я знаю місце на землі,
де лине казкою,усе в житті.
Це Закарпаття,чудний край,
краси,співочості і трударства плай.
Де гори,небо підпирають,
на полонинах,вівці випасають.
Вівчар,вправною рукою,
сир,вурду робить співаючи, про свою долю.
Ще пісню,заспіває так-
що ехо лине,в полонинах по горах.
Зелене море- могуча полонина,
підніжжа гір,як "джергою" накрила.
Ліси красою,манять і чарують-
добротні тут хатинки з них будують.
А гру троїстих музик,що чути у селі,
під музику співають і танцюють-геть усі.
Душа з ногами,рветься у танок,
ось так,живе і веселиться мій народ.
Народ тут веселиться і танцює,
але,народ-повірте і тяжко працює.
Хати добротні,дорогі авто,
в містах і селах,досить і давно.
Тому край Закарпатський процвітає,
бо наш народ,як працювати й веселитись знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Багато гарного,сказали й написали,за Україну,
але хочу і я - такі слова сказать.
Цінуйте рідну землю і родину,
і не поспішайте,поплюжить та покидать.
Згадайте,свою матір,рідну хату,
згадайте діток і красу, свого села.
Де ти промовив перші слова - мамо,тату,
і зрозумів,рідніше всіх,це є сімя.
Україна рідна,це твоя Батьківщина,
і боронити,захищати- повинні завжди ми.
Що так все склалося у нас,є і твоя провина-
запам'ятай,це і нікого не вини.
Рідна земля,це раз і на завжди-
її не можна помінять або забути.
Ми тут родились,ми її дочки й сини,
так думаю а інше,я не хочу й чути.
Чужа земля,як мачуха голубить,
хоч обнімає,та для неї,ти чужий.
Вона твоє життя і душу-та здоров'я губить,
для неї ти,не рідний- ну хто,для неї,ти такий.
Цінуймо браття й сестри рідну землю,
цінуймо Україну,бо лихо нам буде.
Дітей вчімо,цьому такому щастю-
коли рідна земля в душі і тілі,як кров тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Село, моє рідне-село,
що квіткою в горах розцвіло.
Ти моє,натхнення в житті,
міцність і сила,для моєї душі.
Брожу,по твоїх вулицях,
хоч в день,хоч вночі,при ліхтарях.
Вони як перлина,село прикрашають,
нічному селові,краси добавляють.
Ти знаєш-а якби,там,всього небуло,
але ти,навіки у душі моїй,моє село.
І хай,куди я по світу мандрую,
про тебе я думаю,й душею відчую.
Відчую тебе,бо я,є дитина свого села,
що в Углі родився,в Углі моя сімя.
І те,що я з Углі,я не таю.
а навпаки,я говорю,кричу у віршах,ще пишу.
Красою твоєю,зачарований я,
бо,щоб тебе описать,не знайду,я слова.
Красу треба,нести у людській душі,
село моє рідне-ти снишся,мені у своїй красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Ви знаєте,а Закарпаття пером не описати,
та і красу,його не омалювати.
Кожне місто,чи село,ліси,чи гори,
треба бачити самому-можливо,допоможе.
Річки,що швидким потоком,все змивають,
люди пісні й вірші,за них складають.
Гори могучі і полонини,зелені та безкраї,
по красоті й чарівності,рівних немає.
Ліси та праліси,яким ціни нема,
у них природа,себе-з зачатку,зберегла.
І звір лісний і птахи,що дивують очі,
у Закарпатті,це побачать,всі охочі.
В кожнім селі,своє життя,своя основа-
це діалект,ще є,Румунська чи Венгерська мова.
Та основна,Русинська мова,всюди тут-
коли вам скажуть-"Зайдіт не проходіт,муй двур".
Гостинності у Закарпатців,меж нема,
вас почастують,якщо завтра,буде голодна вся сімя.
Це Закарпаття,край,де народився я-
так скаже кожний житель,бо це, його земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Жінки,наші жінки-
загадка нашого життя.
Ви ідеал,людської красоти,
і сила,що веде у небуття.
Майбутнє,нашої землі,
і вдохновення,для поетів.
Ви,перла,чоловічої душі,
а ще могучий лабіринт,секретів.
Ви,є загадка,ще від створення землі,
з відкритою душею і граційним тілом.
Світ заворожуєте ви,коли нагі,
а можете в одежі,буть-незрозумілі.
Я жінка-прокричать з останніх сил,
але боротись,за родину,як Левиця.
З нічого,розпочати,грандіозний спір,
і вийти з нього,як мудра цариця.
Жінки,жінки-ви наша чоловіча доля,
ви,той маяк,що ми за ним, пливем.
Ви глубина й безмежність моря,
в яке,ми чоловіки,без роздумів нирнем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020
У небі птахи і літаки літають-
крила вони,могучі мають.
Але повірте,літає і людина,
у неї з душі,ростуть могучі крила.
Це діти,жінка і вся рідня,
а,ще це віра в Бога і людська душа.
Вони дають,людині силу полетіти-
особливо,коли потрібно,щось і дітям.
І піднімається людина у висоту,
й літає птахом-щастя,по життю.
Хмаринкою пархає,посмішка людська,
додаючи легкості в людське життя.
Ще навпаки,коли до нас,прийшла біда,
ми крила маємо,як у могутнього Орла.
І каменем на ворога,ми летимо-
бо за сімю,себе ми,не бережемо.
І крила головні-це віра у людини,
віра дає душі і тілу,над людської сили.
Ну а бевір'я,крила ножем зрізає-
без віри людина-ніколи не літає.
Літаємо у синім небі,нашого життя,
бо наші крила - наша віра і міцна сімя.
Віра у те,що можемо,усі літати-
ніколи,не повинна,сумнівів давати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020
Ось потічок,вже скоро відійде,
до річки,звільнившися від льоду,потече.
Квітками жовтими гори зацвітуть,
і щебетати,птахи весело будуть.
Верба підійме,до неба гілочки,
щоб "котики",на гілках розцвіли.
А сонечко,так весело,зазирне у вікно,
і запанує на душі і на дворі тепло.
І старий кіт,десь заспіває "серенаду",
чекаючи,як кавалер,свою кохану.
Шафрани і підсніжники,доповнять,цю красу,
у кольори,як наречену,прибируть Весну.
І теплотою,полине все і всюди,
і будуть,цій красі,радіти люди.
Ще запах трав,в повітрі,що пянить,
до себе трудівниць-всіх бджіл манить.
Стоп,стоп-куди,я так спішу,
коли на річках лід,а двір в снігу.
А місяць Лютий,снігом,ще мете,
але я вірю-скоро,все так і буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020
Давй,но друже-вип'єм,по чарчині,
і згадаємо,ми молоді роки.
Тепер на голові,волоси,геть сиві,
а ми,такі,ще молоді в душі.
Роки біжать,як каплі,по вікні,
і зупинити нам,їх не під силу.
Але ми вип'ємо,що були молоді,
й що кожен має,вже міцну родину.
З тобою друже,ще від дітлахів,
життя,як море ми перепливаєм.
І розуміємо одне,одного без слів,
та в гості з не терпінням,одне,одного чекаєм.
Хоч в кожного,тепер свої проблеми є-
сімя,робота і буденного багато.
Але я вірю,наша дружба не помре,
не зробимо,ми ворогам,це свято.
Давай,но друже- вип'єм "на коня",
щоб на коні,життя,дороги нам долати.
Щоб дружба наша,була над міцна,
і щоб у двох і далі,так товаришувати.
Такої дружби,щоб зазнали діточки,
щоб мали друга,від дитинства.
Щоб на "плече", надіятись змогли-
"друзяки",що допоможе,без корисно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
Земля,що у душі,моїй живе,
ворожить й манить,чарівністю мене.
І знаєте,що це за земля-
це край мій рідний,Угля це моя.
Буковий ліс,що свіжим запахом манить,
красою своєю,як вино гірське пянить.
Річки гірські,що Углю,окутали,як те дитя-
у цих річках,тече так водичка,як сльоза.
Вівці,що Бобовим гірським гуляють,
вони ціну землі цієї,добре відчувають.
Куди не глянеш,урочища манять красою-
Угля село,що розпростерлося,під полониною.
І кожен раз,ти говориш-Угля,це моя земля,
тут народився,виріс і досі живу я.
Я незважаю,на буденні хлопоти життя,
бо час теперішній-це всюдибічна суєта.
А ще душею і тілом я кричу-
Угля,моє рідне село і я його люблю.
Своє село,я завжди у душі ношу,
тому у кожній речі,бачу його красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020
Кохання, словами передать,не можливо,
кохання з душею,ось,що важливо.
Квіти,слова,ресторани-це,ще не все,
кохання,це стан,який пояснити у вас слів не буде.
Коли дві душі,розуміють-без слів,
хто,що сказав,хто,що сказати хотів.
І це відчуття,що літає душа,
показує-яке жалюгідне,без кохання життя.
Взявшись за руки і відчувши тепло,
кохання відчуєш,що вогнем обпекло.
Очі покажуть,душа прошепоче,
відчути від нелюба ,це ти не зможеш.
Коли це відчуєш-я,ти,він,вона,
радій,почалося твоє життя.
Відчувши таке,кричи,я кажу-
я люди кохаю,я люди живу!
Кохайте усі і будьте кохані,
будьте одне,одному -завжди бажані.
А квіти й слова,на додаток будуть,
хто кохає,кого кохають-хай так і живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020
В кімнаті тиша,а спокою нема,
в напрузі тіло і моя душа.
Я мрію і хочу тиші у житті,
бо не зтерпіти,цій життєвій суєті.
Завжди в дорозі,та у думках,
завжди- як буде,панує страх.
А хочеться почути те,що мрію-
я впевнений,так буде,я в себе вірю.
Розмови й шепіт,за ці роки,
зпоплюжили мене, й мої думки.
Кидали в спину і слівця і гниль-
хоч сам,я знаю,життя як,жив.
Кажуть "зламали"-ні,не радійте всі,
ви "надламали",але я можу,крокувати по житті.
Як вовк,залижу рани і далі,я пійду,
бо тільки я,повинен стояти,за свою сімю.
Як буду в змозі,так буду жить,
й більше недам вам,за спиною,щось говорить.
А поки,що тиші і спокою,я потребую,
хоч й тут,плани на майбутнє,я будую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Мої думки,мене з'їдають-
я бачу це, тепер і сам.
Як хижий звір,вони кусають,
і душу рвуть,на пополам.
А ще їм,страх допомагає-
ну,як я далі, буду жить.
Та "комом" в голові,це наростає,
і відчуваю,"ком" скоро взлетить.
Я розумію,це все у мені-
й мені розбить,це все,під силу.
Як друзі відвернулися усі,
а думав,що вони зі мною щирі.
Хоч розумію,що не друзі,це були,
а подорожні,що їхали зі мною.
По розрахунку,всі вони жили,
а стався крах-змінили,всі дорогу.
Я вірю,відібюся від думок,
розібю "ком"і попрямую далі.
Зроблю той,запланований стрибок,
а друзі-а друзі,хай кульгають самі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020
О Боже,я завжди,щось прошу,
і зупинитися,на цьому,я не можу.
Завжди,щось треба,щось не так,
і я прошу,відчувши милостині смак.
І ось думка у голову прийшла-
так не просити,а дякувати повинен я.
Живий,здоровий у мене є сімя,
маю хату,авто-чого,ще хочу я.
Чому,на колінах у ікони стоячи,
підказує,щось-не дякуй, а проси.
Той має те,а той їде туда,
а ось у того, краще за твоє життя.
І так в думках,я молячись блукаю,
читаючи слова,молитви,я не відчуваю.
Прости,помилуй Боже і спаси-
гріхом оповитого,мене ненакажи.
Спасибі Господи,за все,що є,
що було у житті і далі,що буде.
Слава Богу,за все,що є у мене,
в душі, в житті-звертаюся,Боже,я до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020
Ось,за вікном Зима,погода там сумна,
сіро в льоду все,містами гірка сніжана.
І на душі,щось холодно і сиро стало,
світло з душі,кудись пропало.
А настрій,як бурульки,весь стікає,
і такт мелодії сумної,на камні відбиває.
Чи то,погода за вікном,чи зі мною,щось не так,
щось бачу сірим,це життя-і це,є факт.
Мотив мелодії,що в'ївся в голові,
сильніше розмальовує,картинки сірі у житті.
Хоча,можливо,не мелодія в цьому винувата,
можливо сам,себе повинен рятувати.
Потрібно відійти вже,від цього клятого вікна,
послухати,поговорити-по іншому побачити життя.
Життя,яке бурлить-хоч Літо,хоч Зима,
життя в якому сміх панує і суєта.
А я,занурився в свої нудні думки,
і звинувачую вікно,та сірі кольори.
А поки,що чекаю,дивлюсь з надією у вікно,
щоб сонечко засяяло і листя,на деревах проросло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020
Біла берізка,схилилась до землі,
гілки обмерзлі,та в льоду і сніжані.
Під ношею важкою,знесилена вона,
геть змучила її,люта Зима.
Вона в думках,бруньки свої пускає,
вона Весну,бруньками й соком зустрічає.
Можливо,тому Зима її,так катувала,
чому Зиму,цю грізну панну,так не зустрічала.
Але Береза знає,ще мало і прийде Весна,
і відродиться,усе живе й теплом зігріється вона.
Та листям буйним,як хустинкою,себе накриє,
і соком ніжним,гілки свої омиє.
А поки,що Зима-гілки,усі в снігу,
але Береза,заспокоює себе-я все з терплю.
Бо, я міцна й коріння моє,не убити,
а головне-Береза, хоче жити.
Тому і терпить і так терпить,все живе,
терпимо всі,бо кожен ношу свою,по життю несе.
Але надіємося,зміниться у нас скоро життя,
прийде в життя Весна,хоч і для кожного своя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Кричать у небі синім,красиві журавлі,
вони кричать- ми повернемось,до рідної землі.
В чужих краях,зиму вони переживуть,
і знову прилетять,на рідну землю і оселяться тут.
І люди всі,немов у небі синім, журавлі-
їдуть,щоб вижити в чужі й невідомі краї.
Прощаючись з ріднею і красою рідної землі,
теж відїзжають,в надії повернутись,до сімї.
Я Закарпатець і торба на гоцульському плечі,
ношею лягла,за заснування,нашої землі.
Белгія,Канада,Росія-країни всі,не порахувати,
куди,ще прадіди їздили,щоб сімї,свої прогодувати.
Тепер в дорогу їдучи,далеко від рідні,
я повернуся, скоро-голосять люди,як у небі журавлі.
Таке життя в гірських краях,всюди панує,
тому і Закарпатець з торбою, всюди мандрує.
А хто,ще знає- до поки,так буде,
і знову всім знайома фраза-життя,тепер таке.
А жити треба і хочеться,його не проіснувати,
тому з Богом в душі,повинні ми- то відлітати,то прилітати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020
Цей світ,гординя-як корозія гризе,
у душах людських,убиваючи усе живе.
І ця гординя,геть життя людське ламає,
в той час з гордості,людина,це не помічає.
Спочатку з гордості,не привітались,ми,
а потім бідному,при всіх,не подали руки.
І так пішло і покотилося-"комом" сніжаним,
з гордині кричимо-ти знаєш,хто я,є такий...
Старці старі й філософи,людей попереджали,
ще від Адама і Єви,гординя людство убиває.
Це наче вірус з яким ,живе тепер людина,
її душа,вже хвора і іншу душу заразила.
У більшості,гординю злікувати,не можливо,
тільки,щось відчайдушне,чи горе її убило.
А поки,що гризе корозія така,душу і тіло,
і прикро,що не всім і завжди,нам це зрозуміло.
Багато,чого у вірші,я тут наговорив,
часом буває у своїй душі, теж відчуваю гниль.
Хоч знаю,що мені,за це потім буде,
та виправдовуюсь-то,всі так роблять,життя таке.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020
Я часом думаю собі,
живу життя,як на кораблі.
І хто я,на кораблі- не знаю сам,
моряк простий,чи грізний капітан.
Буває штиль,а потім-враз,штормить,
і робимо все,щоб корабель не потопить.
Вітрила,то піднімаєм,то опускаєм-
в морі життя,ти вижити бажаєш.
Шукаєш берег,чи райський острів,
і оглядаєш та розвідуєш,життєвий простір.
А ще хода твоя,на кораблі-не впевнена, така,
бо зрозуміло,це корабель,не рідна матінка земля.
А хочеться відчути,впевнений свій крок-
зійти на сонячний,красивий острівок.
І бути впевненим,що тут штормів нема,
відчути твердь-упевненість,цього життя.
А поки,що долаю-плаваю в житті,
острів омріяний,шукаю пливучи на кораблі.
Хоч і не впевнена,на кораблі моя хода,
та я,вже звик,тож маневрую,як можу-я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Ви знаєте,я звик,до ледарства,
чекаю,щоб керувало мною,саме життя.
Навіщо думати,впадати в суєту,
якщо,як тріска,по течії,я попливу.
Колись вітрильником в морі,життя я був,
як вітер віє,шторми-я заздалегіть,завжди відчув.
І плив,хоч шторм,хоч хвилі билися,об мене,
а вітра,як не було,веслами я гріб-коли була потреба.
А щось тепер,я втратив дар,що мав,
чекаю,надіюся на когось,хоча ніколи не чекав.
Я нервувався,злився-та завжди,щось робив,
але тепер,до ліні звик і норов мій притих.
Тож,треба все міняти,не можна більше так,
я мушу поміняти щось,бо далі вже ніяк.
Ці - лінь і розпач,геть моє життя змінили,
та чуть людину,в мені самому,не убили.
Тож досить слів,думки старі-тікайте,
на те,що було до тепер,ви не чекайте.
Я поміняюся і буду плисти,проти течії,
та розпрощаюся,я з лінню у своєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020
Моє майбутнє,я напишу тобі листа,
тільки одне,ти знаєш-як там, я.
Хочу з тобою поговорити,від душі,
а,ще признатися у дечому, тобі.
Минулому листи,я не писав,
в минулому,я особисто,гостював.
Там зробив,щось добре,але наробив і помилок,
з деяких і на цей час, маю,життя урок.
В теперішнім житті,я маневрую,
але і досі,думку свою,я інколи не чую.
Тож вирішив,звернутися,до тебе-доле,
допоможи доправити,листа в майбутнє моє.
На тебе у мене,тільки є надія,
те,що в майбутньому,щось зміниться,є ще віра.
Бо досі вірив людям і допомоги у них просив,
та людський фактор,цей-мене,чуть не убив.
Тож прочитай мій лист,прошу- допоможи,
від бід і негараздів,прошу- відверни.
Так я пізнаю,що прочитала,ти моєго листа-
коли з тобою доле,у майбутньому,зустрінусь я.
Тоді,взявшись за руки,будем крокувати,по житті,
веселі,радісні й щасливі-в колі сімї.
І знову листа,напишу тобі,майбутнє моє-
минуле,теперішнє й майбутнє-ми всі разом, перевенем гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Я можу об'їхати,всі країни світу,
і переплисти, моря і річки -усі.
Але з упевненістю,скажу дорослим і дітям-
я Українець і Україна,назавжди в душі.
Хоч я,в захопленні від цих,чужих країн,
архітектурою й красою,що до себе,так манять.
Та з ностальгією,я згадую-там у нас в селі,
літом,у річки жителі села,відпочивають всі.
Багато слухав Українських,я людей,
що бороздять,всі землі нашої планети.
Та в їх,словах і погляді,їхніх очей,
я бачив і відчув,Української душі портрети.
На цих портретах,намальована,любов-
якою можна,тільки рідний край любити.
І цей портрет,обвитий вишиваним рушником,
де вишито-тільки наша земля,може такі, душі народити.
І це,не просто,якісь гарні слова,
згадаймо себе,коли додому приїзджаєм.
Так серце розривається,а з нею і душа-
на цій землі,до того ж,ще коли, рідна сімя чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020
Зіллям кохання,тебе я напою,
а далі,я чашу допю,цю чарівну.
Душі,серця наші, й тіла-
буде цим зіллям,світитися наше життя.
І ніжним поцілунком,поставивимо печать,
що ми,не можемо,нічого помінять.
Що це,кохання- з нами,на завжди,
щоб були упевнені,з тобою в цьому ми.
Обпившись зіллям,цим чарівним,
тебе на вальс,кохана я запросив.
Цей вальс,що називається-наше життя,
упевнено кружляємо,у ньому,ти і я.
І кружимо і кружимо,як в небі зірочки,
бо ми,разом і вірю,що навіки.
Душа уся трасеться-серце й тіло теж,
бо наше,міцне кохання,немає,мила меж.
На все життя,зілля напємся-чарівного,
і покрокуємо,ми по житті,взявшись за руки-двоє.
Та доказом,що пили ми,це зілля чарівне,
наша сімя закохана,щаслива і над міцна буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
(БАЙКА)
Хробак,що дерева у саду точив,
узрівши горобця,розмову з ним завів.
Що ти,за птах,навіщо крила маєш,
коли тільки з дерева,на дерево стрибаєш.
Горобець,виправдовуватись став-
та,я крила мою,я птах й висоти,я долав.
Та я Хробак й гризу,дерева,до вершка-
хробак почав сміятись з горобця.
І довго,так сперечалися,двоє-ці,
і вирішили,розказати все,Сові.
Хай їх розсудить,хай скаже,хто правий,
і хто в доланні висоти,є головний.
Сова,подумавши спитала,Горобця-
ти птах,чому тоді,рівняєшся,до Хробака.
Якщо,ти небо бороздиш,а він гниє в корі,
навіщо з тим,що не літає,спір ведеш о висоті.
Так є у житті,ті кому наука недана,
розказують,як жити і як літати-Горобця.
А ще один секрет, доказує,про тупість Хробака,
він не второпав-Сова,теж птах,тож і підтримує,птахів вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020
Я бачу чашку кави,символом сучасного життя,
подумайте про це,як прочитаєти вірша.
На чашку кави,щоб ,щось "рішити"-
усі не раз,запрошені були,чи хотіли когось,теж запросити.
За кавою- ділимося новинами,всі ми,
"ведемо" бізнес,чи знімаєм стрес,після зимньої пори.
За кавою- ми,підзаряджуєм себе,
і відкривається душа та, до ідей веде.
В давні часи,збирались,біля вогнища усі,
танцювали,веселились і вирішували ідеї бойові.
Вогонь й тепло-є символ сили й чистоти,
а чашка кави,додала,ще і простої доброти.
У нас,чашка кави,що манить ароматом,
є вогником,біля якого,люди навчилися рішення приймати.
І цей горячий і ароматний вогник у руках,
дає тепла й порузуміння у людських серцях.
Ось кава,тепер-то, ватра,що горить,
і людські душі і серця,допомагає,так відкрить.
Допомагає кава зблизитися,усім нам-
коли за чашкою з кавою,ми співчуваєм і це є дар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
Болить душа,за неньку Україну,
а страх,що буде,аж душу полонив.
Від моря,по над,саму полонину,
як хижий птах,цей страх у небі пролетів.
Корабель,що називається-"УКРАЇНА",
весь у пробоїнах,а команда у сварках.
Де показуючи правоту,вона забуває,що єдина,
а люди,як діточки мають,перед майбутнім страх.
А ще ці діти,повторюють своїх батьків,
бо,на батьків рівняються,геть всі.
І їдучи,далеко,до чужих країв,
будуть рабами,там на чужині.
Як чули з малку-а,що дала мені країна,
я сам,руками своїми,себе зробив.
Можливо і праві,але в душі гординя,
бо край й народ принизив-не розуміючи,як його зганьбив.
Подумаймо усі,що робимо з країнов,
щось загубивши-більше,точно знайдемо усі.
Тож давайте,побачимо в Україні,ту зернину,
що відновить країну і дасть,дожити,нам на цій землі.
Болить душа-можливо,це і добре,
бо раз болить,вона у мене,точно є.
А раз у мене є,то є у вас- ви згодні,
давайте зробимо,все так і Україна,точно зацвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2020
Де поділося дитинство,куди тепер втекло,
часом таке буває-наче,його і не було.
І тільки у думках в здогадках промайне,
цікавий епізод,що за душу,мене бере.
Де батько і мама-веселі й молоді,
де,на пасовищі,ми з братом,такі малі.
Або шкільні роки,теж інколи я пригадаю-
щось не скажу а щось,дітям своїм розповідаю.
Зітхнувши,тихо-бо я то,точно знаю,
дитинство не вернути,хоча і щось чекаю.
Та інколи говорю,я сам собі завзято-
чому дорослішати,так хотів,чому не цінував,це свято.
Далі виправдовуюсь-я був малий і не розумів,
тому,цей дар,що мав і не цінив.
Дитинство моє,але ти,до мене повернулось,
у моїх дітках,до мене ніжно притулилось.
Тому тепер,за тебе тримаюся,як можу я,
з тобою,щоб долати,всі перепони від життя.
І дивлячись на свою,милу дітлашню,
я бачу,дитинство не втекло,воно переросло в сімю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
І знову дощ і знову каплі, на моєму вікні,
калюжі на дворі,коли повинні бути,сугроби сніжані.
З даху річкою,біжить водичка дощова,
і настрою,як не було,так і нема.
Сніг,морози,лід і буря сніжана-
ось,що в цей час,я маю бачити з вікна.
А тут,ці капельки,вже остогидлого доща,
біжать у низ,змиваючи весь бруд зі скла.
Якби моя душа теж, так омилась,
а настрій і погода-ну всеб,змінилось.
Щоб не доповнювало-одне,одного,це все,
як пори року-кожній порі,дано своє.
Сріблом виблискують,ці каплі дощові,
але душа й думки,кульгають в темноті.
Хоч Зиму,якщо чесно,ну не люблю,
але настрій такий-Зиму хочу!
Хоч ці дощі,я думаю і не винуваті,
та дивлячись на двір в калюжах-не хочу думку поміняти.
Ось й звинувачую,усіх і вся-завжди,
у тому,що не можу,помінять думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
Узори, небо з хмаринок малювало,
з вітром у парі,це все проробляло.
Ведмедик,ось крокує в небі-
он,де дракон летить,прямо на мене.
А вітер,чарівник-є майстер в цьому ділі,
на небі малює,фігурки білі,білі.
Наче казки читаю,як дивлюся в небо,
їх всіх придумав я,немов так треба.
Ось вітер,вже знеміг,немає сили,
і всі хмаринки зникли,десь за вершини.
Та почорніло небо- стало темним,темно,
закінчилася казка,як старе кіно.
Ще злива дощова,змила усе,
а з капель барабанний дріб,що сили б'є.
Казкове небо,кудись пропало,
і хмаринок в небі,як небувало.
Та скоро,все повернется,як і було,
знову з хмаринок,казкових героїв,буде повно.
Тільки, щоб настрій був,веселий на душі,
тоді уява й радість,допоможуть побачити,це у синеві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020
Плаче Зима,каплями доща,
від неї в Грудні,сила відійшла.
Навіть,де гори,де висота,
снігу білого,поки,що нема.
Чого так сталося,гадають всі-
люди,тварини і птахи лісові.
Навіть дерева,поодинокі розцвіли,
побачивши й відчувши,слабкість Зими.
Калюжі на дорозі і це,в середині Зими-
не можемо ніяк,сприйняти ми.
Там,десь далеко,закладено у голові-
морози,сніг,льоди такій потрібно,буть Зимі.
Ялинка,що засумувала,під дощем,
бо несіяє радісно,мигаючим вогнем.
І діти,що лижі і санчата готували,
за білою Зимою, геть засумували.
А прийде Зима- не вірю,що не прийде,
діди й батьки,нам говорять,це.
Прийде Зима і снігом замете усе,
бо Зиму вовки,не з'їдять-вам говорили про,таке,
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020
Життя бачу,ось таким своє-
кораблик,що у морі думок пливе.
І цей кораблик в ньому я,
а море,це моє життя.
Хоч в морі тиша,хоч буйна хвиля,
на човнику завжди,стоять вітрила.
Буває в слід,кричать мені-
опусти вітрила,поки не наробив біди.
І навпаки,вітра немає,
кричать- опусти вітрила,команда хай відпочиває.
Та мій кораблик,не слухає порад,
він веслами гребе й пливе в перед.
Море думок,немає ні кінця,ні краю,
я плаваю у морі і до глибин пірнаю.
Але по правді,часом боязко мені,
щоб не загубитися і не закінчити життя на дні.
Тому вітрила неопускаю,бо спішу,
це море переплисти,щоб покинуть глубину.
Та засмагати,на сонячних пісках життя,
де радість,сміх панує а головне,буде моя сімя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020
Мій Закрпатський край,могуча сило,
яка дає мені життя і душу оповила.
Гори,ліси,річки гірські,та милі полонини,
красою вашою,ви людські душі полонили.
Маленький край з могучою жагою,до життя,
де хоч,від праці,хоч від танцю,співає піснею душа.
Де краще в Закарпатті,я не можу вам сказати,
тому,що села, міста та краєвиди,не можна описати.
Звучить трембіта,на гірській,могучій полонині,
чи десь в Шаяні,чи Синевирі-але ви на гірській вершині.
Це Закарпаття-могучий і казковий край,
тільки приїдь,тут погостюй,цю казку прочитай.
І це мій край і це моя,рідна земля,
тут я родився,тут я живу,тут далі,хочу жити я .
Хочу блукати,зеленими лісами,що до неба,
і купатися в гірських річках,й Солотвинських озерах.
А ще помандрувати полониною,як наші вівчарі,
відчути хочу більшу тягу,до рідної землі.
Відчути Закарпаття,щоб тисло у душі,
а ще гордитися-я народився тут,як поталанило в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Кажуть-брехня майбутнього немає,
дивлюсь,на світ,та сумніви я маю.
Колись політик,давно сказав,такі слова-
правда,ще не взується,поки весь світ, обійде брехня.
І це,є правда і ми,це знаємо усі,
але,ми з неї маєм хист-ми служимо брехні.
Навіть тоді,коли говорю або кричу,
я не сприймаю- чуєте,я не люблю брехню.
А ви попробуйте,хоч день,всім правду говорить,
на вас з "коса" будуть,рідні й близькі,навіть глядіть.
Ось так,брехню ми стали,всю сприймати-
що почали у неї вірити й дітей привчати.
Жахливо,це усе,що написав у вірші,
але оглянімося-послухаймо життя усі.
Що коїться,не знаємо ніхто-ні ти,ні я,
але ми всі,вважаємо себе,володарем життя.
І це стосується,любого напрямку в житті,
хотіли правди - служачи брехні.
Буває так,минуле своє виправляєм-
ну ми,не брешемо,ми просто прикрашаєм.
Важкий цей вірш,бо б'є у саму душу,
не знаю,чи надрукую,я його-та написати мушу.
Бо ця брехня й блюзнірство,тягне на дно,
й повірте-в цей раз,я не брешу і мені не все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020
Читаю книгу-про, моє життя,
що вся підшита,білими нитками.
В якій є все і навіть каяття,
а глави всі,написані прожитими роками.
Фото старі,уважно я переглядаю,
здогадуюсь,як все було й коли.
Немов,я речення в книзі-життя читаю,
й думками,повертаюся у ті часи.
Ця книга,жанру окремого немає,
тут є усе,що можна пережить і написать.
У книзі цій,кохання як у романі,теж палає,
й історію,життя моєго,можем прочитать.
З цією книгою,ще коїться,казкова річ,
в ній кожен день,з'являється нова глава.
В ній,ми міняємся а з нами міняється і світ,
а з ним міняється,усе земне життя.
Така,ось книга її пишу і читаю,
і кожен раз,ця книга, інтересніша стає.
А також,читаючи її-я точно знаю,
вона шедевром,особистого мого життя буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020
Я вдома,я у рідному селі,
а там була дорога й люди чужі.
Мова чужа,та все чуже,навколо,
і на душі одне-як добре вдома.
Кохана моя і рідна дітлашня-
це головне,чому люблю,край рідний я.
Хатинка рідна і рідная земля-
а там в чужому,болить моя душа.
Містечка бачив,що до себе,так манять,
фонтанами,музеями й вітринами блистять.
Від чистоти і ошатності у захваті,я був,
але чужий я -у них,щось рідного, я не відчув.
А тут рідня,село- тут Угля чарівна,
нема фонтанів,але відчувається душа.
Але мені,повірте,це все рівно-
бо краще,тих містечок,тільки моє село.
В чужих краях,мандруючи,я згадую завжди,
домівку рідну,сад й гірські,буйні річки.
Ну не рівняються-хоч і ошатні,ці села і міста,
з красою рідного села,де народився і досі живу,Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
На порозі кіт дрімав,
він давно Зиму чекав.
А тут,ось такі діла-
загубилась,десь Зима.
На дворі,бурлить тепло,
все,як Осінню було.
Трава всюди зеленіє,
на поркані когут піє.
Загубилась,ця Зима,
десь,звернула,не туда.
Стежку сплутала,можливо,
десь у горах,зугубилась.
Ось тому, наш кіт,як спить,
весело,він муркотить.
Кіт тепло,то пллюбляє,
але Зиму,він чекає.
Бо хвостань,цей добре знає,
Зима точно завітає.
Бо морози люті й злі,
повинуються Зимі.
А ще кіт,цей точно знає,
тепла хата,то чекає.
Мур,мур,мур-промуркотить,
хай посміють невпустить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2020
В Закарпатті,місто Тячів-є,
що все вишнями цвіте.
Оповила Тиса місто,
й музика звучить троїста.
Музика завжди лунає,
бо "Маньовчик" добре грає.
Фахівець,свого,він діла-
не один,а вся родина.
Ця родина,знана всюди,
їм радіють,усі люди.
Де весілля,там "Маньо"-
так в цім краю,завжди було.
Гурт гоцульський Європа знала,
та Америка,теж шанувала.
Скрипка,бубен і баян-
це сімейний "Манів" скарб.
Ось гудить,весілля все,
це "Маньо",баян бере.
І мелодія,так грає,
що з гостей,кожен співає.
Хто з "Маньовчиком" гуляв,
Закарпаття,той пізнав.
І відчув гоцульський Тячів-
який знає,як гуляти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Ви знаєте-я мрійник і маю безліч мрій,
і знєте,я мрію,що збудуться,геть всі.
Ось мрію,що літаю,як птах у висоті,
і знаєте-збулося,хоча поки,що у сні.
Як був маленьким,дорослим мріяв бути-я,
мрія збулася,тепер це мріє,моя дітлашня.
І так багато мріяв,мрію і буду мріять-я,
та є у мене мрія,важлива і нова.
Це мрія- тільки,послухайте яка,
я більше всього мрію,щоб закінчилась війна.
Щоб не вмирали воїни і жителі прості-
і мрію,щоб кордони України,були всі цілі.
Давайте будем мріяти,усі до одного,
і вірю,мрії збудуться-бо ми,так хочемо,щоб все було.
Я вірю,якщо мрієш,до цілі ти прийдеш,
щоб мрія,ця здійснилася,для того,ти живеш.
Хтось скаже,там-це просто мрія,
але в цих мріях,є завжди надія.
І хай панують мрії у нашому житті,
мріймо і робім,щось-щоб збулись мрії всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Щось сталося з погодою-не то,
Зимою дощ,стукає мені у вікно.
Калюжі на дорозі,та у дворі,
з даху стікає,наче річка по трубі.
Задумались дорослі у розпачі,вся дітлашня,
що сталося з Зимою,вона,щось не така.
Де білий колір,морози і іній,де з дерев,
та головне питання-яка пора тепер?
Осінь чи Весна-тепер на дворі,
чому,ці двоє,між собою, щось не поділили.
Догралася біла,упевнена в собі Зима,
коли в минулий рік,морозами й снігом,так мела.
Сніги й морози,це її вояки,
можливо виснажилися й невсилах воювати.
Хоч Зиму,теж не дуже я люблю,
але все чередом,повинно йти-я так скажу.
Тож не запізнюйся Зима,не байдикуй,
морозами,льодами й снігом-землю розмалюй.
Хай буде,все і всюди,білим,біло-
як було в дідусів,батьків-щоб свято,в нас таке було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Калина червона,під снігом дрімає,
хоч на дворі морози,та красою,вся сяє.
Червоне,на білому,-я диву дивуюсь,
зпершись,об тин і нею любуюсь.
Вона,як дівчина,що у білій фаті,
наче моргає,так ніжно мені.
Обпершись об тин,вона як дівча,
що на побачення,зараз,до когось прийшла.
Ягодки ніжні,на них каплі льоду,
наче сльоза,що доповнює вроду.
Красою чарує,червона калина,
вона Українка-наша дівчина.
Ось Горобець,на дереві,сніжнім сидить,
можливо,він слова кохання,їй говорить.
Почервоніла від слів таких,чарівна дівчина,
тому і червона,на білому,наша калина.
На дворі сніг,морози і білим,біло,
щось сумно стало і таке в голову,ось і прийшло.
Ти обернися-подивися,що навколо,тебе,є-
обовязково,якщо захочеш,казка там,точно буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Люблю тебе,село моє,
люблю табе,я Угля рідна.
Тут все в красі,тут все живе,
і ти в цвіту,наче та квітка.
Зимні ліси,снігом накриті,
і де не глянеш-сніг і лід.
На вікнах з інею,розківтли квіти,
а на дахах,як шапка,пухкий сніг.
Дивлюсь,на Рускова,Ділок і Гори-
урочища твої,геть всі в снігу.
А ще річки,від зимньої погоди,
камнем сковані,геть всі в льоду.
Але, ти Угля моя мила,
красива завжди у любу пору.
Так скаже,навіть та дитина,
а ще добавить-так,так я в Углі,теж живу.
Хоч Зиму,якщо чесно не люблю,
але тебе,обожнюю,моє село.
І коли сніг,вповільнює мою ходу,
та все рівно-у мене надуші,бурлить тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2020
Я бачив все-кохання,плач і біль,
і відчував,на собі нераз,це все.
Нераз відчув у спину і блюзнірський сміх,
але не здався,тільки показав,я пальцем жест.
Долаючи усе,крізь плач і сльози,
молитва завжди у моїй душі була.
І віра в себе-велика,як Карпатські гори,
а ще коштовний камінь-це моя сімя.
Цей камінь,захищав і давав силу,
цей камінь,ніс на собі,легко я.
Не понесеш,не здужаєш-нераз я чув у спину,
але я ніс,несу і буду нести- бо,то моя сімя.
А ще цим камнем,зло все відганяю,
я з ним,могучий і мене не подолать.
Зним я кохання і любов,до діток знаю,
коли,буває я знеможу-підтримають,мене і підсоблять.
Я суть людська і хочу знати,що буде на далі,
ніхто не знає-та Бог усім суддя.
Тож завалю на спину,я коштовний камінь,
і крикну-нелізьте в душу,бо там,моя сімя.
Не озивайтеся,на крики в спину,
ви йдете спереді-вони всі позаді!
Май Бога у душі в серці жінку і дитину,
вперед,не озираючись,крокуйте,по житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Закарпаття рідне,наш зелений рай,
Сріберна земличка,Мароморошський край.
Небо підпирають,гори сніжані,
з них беруть початок,річки,всі гірські.
Смереки і буки,кедр й могучий дуб,
ліс як,велике море і вони в ньому пливуть.
Тягнуть до себе,звори й полонини,
які красою,до себе манять,що сили.
Край цей люблю-долини і села,
тільки ви у душі,тільки вас,мені треба.
Радість за рідний,мій край,бурлить на душі,
я за край свій розказую-хай знають,геть всі.
Це про тебе,мій краю співають у горах,
це про тебе говорять,на різних,тут мовах.
Ти мій краю могучий,діамант України,
на якому,огранкою-села й міста,твої майоріли.
Ось такий,ти могучий,ось така,ти земля,
тут я народився і тут живу я.
Краю мій краю-Закарпаття могуче,
я у тебе закоханий,та твої,гори і кручі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2020
Різдво Христово-Угля колядує,
хазяїнам проколядовавши,діточки віщують.
В кожнім дворі,спів діток чути-
радість дитинтства й тепер не позабути.
Люди всі зїхалися,щоб святкувати,
у себе вдома у батьків,рідні колядувати.
На дворі сніг,морози а село,наче ожило,
за цілий рік,народу стільки не було.
Десь чути "церковцю"-"спіжовцями",що грає,-
вівчар,дідо і ангели,народження Ісуса сповіщають.
З "вертепом" діточки колядувати,ось ідуть,
для них,це радість-яку я зміг,колись відчуть.
І вже вночі-"на церкву",дорослі колядують,
хазяїв всіх,вітають з святом і щиро,їм "віщують".
Як край мій колядує- це треба бачити й відчути,
а щоб відчути,треба з землі цієї,родом бути.
Ох Закарпаття,ох рідне,ти моє село,
без вас милі,мене Углянина б,не було.
Хоч якщо чесно у кожного,своя в душі земля,
тому кажу усім- я з Закарпаття,я Углянин,тут народився я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020
Дивлюся у вікно,ще снігу було вчора,
а вже, сьогодні у калюжах, вся дорога.
Грудень на дворі,вояк володарки Зими,
він має бути у морозах,по пояс повинні,буть сніги.
А тут калюжі,а тут в повітрі "плюс"-
цеж Осінь,тільки на вікнах,немає мух.
Бо горобці,під стріхов,бачу ожили,
а ще гуляють,по межі поважно,так коти.
Осінь показує,свою могучу силу,
вона здолала,біло-сніжну Зиму.
Дивлюсь у вікно і бачу дощову,там зливу,
і я у захваті,дивуючись,такому диву.
Нахлинули в душу,думки такі-
так Осінь може,чому це, не під силу і мені.
Осінь "зламала",всі настанови,
перемогла- хоч з боку Зими,закони.
Тож,що я нию,чого замкнувся у собі,
піддався всім,навіть зимній,цій порі.
Я посміхнуся і спину,виправлю свою,
та крок,за кроком у двох з долею,дорогою життя пійду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Гусениця,плаче у саду-
чому бідна,так живу.
Листя їм,бо жити хочу,
я вижить,по інакшому не можу.
Птахи,звірі і весь світ,
ти змінися-кажуть їй.
Як змінитися й куди-
так жили,її батьки.
Всіх боїться і тікає,
як жить далі-ну, не знає.
Пів життя,вже прожила,
листя гризла у садах.
В один день,сталося диво,
таке ніжне і красиве.
Тут метелик в кольорах,
як картина і літає,наче птах.
Дивувалось,все живе-
звідки,ця краса буде?
Та не знали,хто,це є,
що гусениця ризикне.
Часом,щоб піднятись-треба впасти,
не боятись,міняти краски.
Тож,життя у всіх таке-
ризикуй і вірь,що так буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020
Спасибі вам вояки,за спокійні сни,
спасибі вам,що дітки ходять в школу.
Бо знаємо,не легко,там в окопах-ви,
бережете народ,хоч ніч,хоч день в любу погоду.
Спасибі вам вояки,за кожен день,
який прожили ми, у тиші і спокої.
Хоч там в окопах,що не крок,то смерть,
штовхає у плече,ваші вояцькі долі.
Спасибі вам вояки,що Українці всі,
надію,на майбутнє,своє мають.
Що не віддадуть й клаптик землі,
сини України,що кожен клаптик,України захищають.
Спасибі вам вояки,й пробачте нам,
що за війну й біду в Україні позабули.
Ми живемо,для себе,а як там вам,
як нагадали,тільки тоді збагнули.
Спасибі вашим, вояки батькам,дружинам,дітлашні,
поклонимося і теж,скажемо усі-спасибі.
Пробачте,що не вірили,вашим слозам,
що наші душі з часом,геть зачерствіли.
Ви сила наша,хлопці ви,наша надія,
ви ті,кого бояться наші вороги.
І вірю,збудеться, завітна Українська мрія-
війна закінчиться й повернетись додому,хлопці вояки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2020
Ніченька темна,на дворі панує,
і місяць по небу,як човник пливе.
Десь,там далеко,собака лає,
та з димоходів,димок білий дме.
І місяць освіщає,казкове,це диво,
що твориться в нашім селі.
Сніг грає,стразами,йгриво,
і все,це завдяки лютій зимі.
Хрубкоче,під ногами змерзлий сніг,
і наче я бачу,казки наяву.
Згадав зиму,дитячих,тих літ-
а ще згадав,чому так любив зимню пору.
Ось по дорозі,височать ліхтарі,
теж домальовують в казку,свій штрих.
Ти за село радієш,десь там у душі,
й жалкуєш,що подорослішав,що вже підріс.
І майорять,світельцята у кожнім вікні,
гірляндами сяє,зелена ялинка.
Що преобразила село,в новорічній красі-
Зимі завдячую,її це,автограф,її це,картинка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2020
В гірляндах хатинки,всі в селі,
виблискують,як зірочки нічні.
Ялинки мерехтять у хаті й на дворі,
наче красуні з казки-чарівні.
В думках згадаю,дитячі-ті роки,
коли ялинку прикрашали,наші батьки.
Ми чуду дивувалися,такі малі,
і солодощів,так чекали у ці дні.
Ялинки сяяли у кожного в кімнаті,
хатинки не прикрашали-ми були й цьому раді.
Хтось віршик розказав,хтось подарунок,під ялинкою знайшов,
але кожен вірив-дідо Мороз в гості прийшов.
Дивлюсь,на свою дітлашню і згадую,той час,
без телефонів,СОЦ. МЕРЕЖІ і прикрас.
Тоді батончик-знаменитий "ГУЛІВЕР",
це була,сама більша радість,для дітей.
І сумно,дивитися на діток, у нас час,
але це,усе ми-усі питання,це до нас.
Дорослі,винуваті і не винувата дітлашня,
я відповім,що скажемо,ми з вами-то таке тепер життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859872
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
Театр масок-це теперішнє життя,
всі,до одного,грають у ньому,граю і я.
і маску,на всі випадки ношу,
як всі живуть,так я живу.
На обличчі,посмішка і посмішка ясна,
через хвилину бачиш,то була маска,не душа.
Чи навпаки,сльозами обливається і обнімає,
хоч відчуваєш,що сміється-та маска співчуває.
Актори всі,вже стали в сучасному житті,
і дуже прикро,що граємо,не відчуваючи душі.
Душа десь там,вся загримована,до невпізнання,
і слів немає,тільки сумні і болісні зітхання.
А ще прикро,що наша дітлашня,
теж грає і все частіше в головних ролях.
Усе життя,це гра-цей вислів, чули всі,
але чому,акторами живемо і не відчуваємо душі.
Болить душа,у голові є,думка,ось така-
ми всі актори і маска заняла,те місце,де була душа.
І ця душа,тепер глядач в залі життя-
я думаю,не аплодує а тихо плаче,там вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Зима біла настала,все снігом замело,
а я Весни чекаю а,я люблю тепло.
Ну хай,мене пробячать,дорослі й дітлашня,
ну,не люблю я Зиму,не до душі вона.
Хоч сніг,повсюди випав і іній на вікні,
Весну,я бачу в мріях і навіть,теж у сні.
Бачу траву зелену,ще квіти,що цвітуть,
а,ще сади у листях і бджоли,що гудуть.
І хоч Зима панує,тепер її пора,
білим,землю малює-володарка вона.
Хай добре Зиму знають і памятають,всі,
щоб всі,її боялись й вклонялися Зимі.
Та хай,вона воює,та хай,морозить все,
але я точно знаю-Весна,точно прийде.
І цвітом,заквітнуть сади і поля-геть усі,
та будуть, всі радіти й купатися в теплі.
А за Весною,Літо-наступить,на землі,
тоді дорослі й діти,всі житимуть в теплі.
Ще птахи заспівають,мелодії свої,
і гучно залунає,крик з річки,дітлашні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019
Засніжена доріжка і лавочка в снігу,
і вітер,вальс танцює з сніжинков,на даху.
Ароматна кава,до себе,так манить,
так яж,у місті,Тячів-зайду каву попить.
Містечко,що сіяє,узорами вітрин,
і радіо на площі,веде прямий ефір.
Тут всі,про всіх,все знають-вітаються завжди,
так це,районний центр-скажем,тихеньки ми.
Гірське містечко в горах,що сяє у красі,
на самому кордоні,на самому краї.
Ще Тиса омиває,містечко,це гірське,
гоцул,румун й венгер-тут по,братськи живе.
Хоч я і не місцевий,хоч я живу в селі,
та рідний,милий Тячів,завжди,є у душі.
Містечко Європейське,що у любій порі-
хоч сніг,хоч квітнуть вишні,його люблять усі.
Це Тячів,розумієш-й цим,сказано усе,
містечко на кордоні-й інакше, не буде.
Так відповість,вам кожний,когоб я,не спитав,
і це побачить кожний,хто тут, хоч раз бував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Скоро ялинкою засяє,новий рік,
і буде спів і радість,буде лунати сміх.
Ось новий рік настав-скажемо усі,
та позабудемо,що ми вже,найстарі.
А скільки в цьому році,було суєти,
і що у ньому,пережилося і не згадаємо,всі ми.
Щось ми згадаємо,та більшість позабудем,
це так типово,всім нам,сучасним людям.
Під дзвін бокалів і запах олів'є,
не думає людина-що було,що є і що буде.
І тільки,завтра-занурившись в думки,
усе,що було,за цей рік,згадуємо ми.
За роком рік,але у нас буденні справи,
зустріли новий рік,ще дорослішими стали.
Так чередою іде,тікає наше життя,
що жив ти,помічаєш,як сива голова.
А поки,що ялинка,вогниками сяє,
біля ялинки,народ танцює і співає.
А в голові думки,тільки такі-
старий рік закінчився, новий,стартуємо в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Мій край,геть в білих кольорах,
ліси,поля,села в снігу і річки у льодах.
Це все Зима зробила,намалювала,
у колір білий,ну зимній,як в шубку вбрала.
Навколо гори височіють сніжані,
на них шапки білі,наче хутряні.
Сніжинки білі,танцюють з вітром на даху-
казковий край мій,у цю погоду сніжану.
Дерева нахилились,до землі- в саду,
тяжко терпіти,цю білу Зиму.
Сніг ношею тяжкою,на гілках їх,став,
як не покірних-на коліна,всіх поклав.
Тільки старий,хвостатий кіт,
ступає,так легенько,ще не звик-на сніг.
Хоч Зиму не одну,хвостань цей пережив,
та холод допікає,бо до Зими,ще кіт-не звик.
Не раз писав і говорив я всім-
мій край красивий і чарівний в любій порі.
Моє село,це доказ моїх слів-
в цей час,воно зимні прикраси,приміряє на собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Признаюсь чесно,сам собі,
боюся,що чекає-далі у житті.
Бо сталось так,що треба все міняти-
щоб жити,потрібно і себе "зламати".
Роки вже бють,легенько у пяту,
нагадуючи вік і скільки я живу.
В той час,підтримує душа-
давай ти зможеш,в тебе сімя.
І витру сльози,поправлю сивину,
та боязко,крокуючи- в нове життя пійду.
Зустріну подорожніх,на своїм шляху,
що руку подадуть і я подам,комусь допоможу.
А ще прискорюючи,кожний раз ходу,
я буду памятати-понад усе,люблю сімю.
І це мій стимул,девіз мого життя-
я не піддамся,бо хоч боюсь,та жити хочу я.
Цими словами,я підтримую себе,
але я думаю,все стерплю-дай Бог,так все буде.
Бо хочу жити і щоб жила сімя,
я вірю,буде так- бо за спиною дітлашня.
Тому й рядки,ці на папері написав,
я наче клятву-собі,сам дав.
На Бога,ще велику я,надію маю,
і щоб так було-молюся йому і його благаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Зима в селі, у моєму селі,
сади,поля й будинки-білі й сніжані.
Гілки дерев,оділи шуби льодові,
а сонечко,висвітлює узори,на вікні.
Дивлюсся,забіліло, все село,
від сонечка,перлинами виблискує воно.
Гори в снігу,долини білі,білі-
аж очі,ще не звикли і прижмурились.
І забіліла Угля,змінимлося усе,
повсюди з димарів,димок у небо йде.
Тільки ялинка,що росте біля дороги,
має святковий настрій,від новорічної нагоди.
Казковим краєм, наша Угля стала,
яка в зимню пору,за себе нагадала.
Куди не глянеш,казка тут повсюди-
а Угляни герої казки,що наділі шуби.
Кажу,щоб знали,геть на світі всі,
Угля красива у любу погоду, в любій порі.
І не важливо,вітри на дворі,сонечко,або дощі-
бо Угольська долина,завжди леліє у красі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2019
Не правда,всюди і брехня,
копійки коштує життя.
Всі люди,замкнуті у собі-
раби життя і слуги долі.
І це усе,ми називаємо - життя,
хоч з боку,це існування і суєта.
Ми,як мурахи живемо-
щоб жив один,стаєю слабших бємо.
Хоч розуміємо,не так було давно,
у вік дідів й батьків,такого не було.
Якщо було,то за брехню карали,
бо правду,дорослі і малі,всі цінували.
Дивлюсь і думаю,коли зміниться усе,
і до якого часу,так усе буде.
Коли правда і посмішка буде в ціні,
та знову буде,цінуватися в житті.
Страшать думки,болить душа-
бо,я не мою віри,що зміниться життя.
З цього всього,радує одно,тільки мене,
це, що написав-брехнею,можливо все буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2019
Карпати милі,що ви мовчите,
ви теж Зимі,рідненькі терпите.
Вона накрила,ношею зі снігу-
вас милі,та всю могучу полонину.
Хоч ви і білі,та могучі,
але не видно,ту красу-ну ваші кручі.
Які світилися,всі у красі,
у весняні,літні,та осінні дні.
Хоч ви,всі білі,та могучі,
де ваша сила і ваші кручі.
Зима у білий колір,покрасила усе-
вона так,вихваляє всім себе.
А ви Карпати,могучі і красиві,
ви як гоцули-сильні і терпеливі.
Душа ваша,як у всіх,на цій землі,
родилася й живе у доброті.
Бо ви Карпати,милі терплячі,
тому і не змогли Зимі, ви відказати.
Ви знаєте,прийде Весна-красна,
Зима втече і більшою буде,ваша краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
Хто чує людську душу,дар великий має,
як і та людина,що по очах читає.
Хоч дар цей,нам при народженні усім дано,
та у буденності життєвій,було загублене воно.
А прикро,що цей дар,людина не цінує,
бо кожен з нас, його понад усе,так потребує.
Так хочеться,комусь відкрити свою душу,
й підтримку з чужих губ почути.
Коли обличча посмішкою грає,
можливо,на душі сльоза стікає.
Шукає захисту,в цей час людська душа-
вислухайте,зчитайте з душі, це послання.
Та щось,цю азбуку,ми позабули,
слова та крик душі,не прочитали,не почули.
Раз посміхається так,що йому,ще треба-
ось так зникає,між людьми проблема,
В той час,душа і доля плаче,
хоч очі посміхаються а тіло скаче.
І прикро,бо погано людству,буде на землі,
якщо не вивчать азбуку,щоб прочитать слова,що на людській душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
Зима на дворі,снігом молодим запорошила,
і сніжинка на вікні,легенько приземлилась.
Наче вітаючись,говорить всьому живому-
хоч я сніжинка і маленька,та військо йде за мною.
Це військо сніг,морози,хурделиця і холода-
а на чолі всіх нас,стоїть могучая Зима.
Хоч Осінь воювала,до посліднього листка,
але моя володарка,сильніша,бо вона Зима.
У білий колір Зима,помалювала,все навколо,
дах,ліс,сади-все біле,навіть високі гори.
А ще той вітер,що Осені служив,та їй допомагав,
у військо білої Зими,себе він записав.
Вітер з сніжинками,кружляє на даху,
можливо так,Зимі показує,вірність,він свою.
І велич й силу,показує і вихваляє-білої Зими,
хоча він зрадник,те саме він,робитиме і для Весни.
А поки,що Зима настала,все білим,біло,
і снігом замітає,двері,сходи і вікно.
А ще до холоду і снігу,люди хай звикають,
теплу одежу й чобітки,хай надівають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2019
Сказать-спасибі,це нічого не сказати,
тим воїнам,яких не дочекались батько й мати.
Вклоняюсь вам і мертвим і живим,
тим,що життя і спокій,наш уберегли.
А ще скажу-пробачте,що ми звикли,до війни,
і живемо для себе,коли в окопах насторожі ви.
Ми не звертаючи уваги,на кляту,цю війну,
пємо,гуляємо,купуємо,продаємо-радіємо життю.
Я не блазнюю,а говорю сам собі -
за нас померли,а ми такі черстві.
Може не в Україні,йде давно війна,
може не в Україні,без героя лишилася-дитина,мати і вдова.
І що потрібно,щоб зрозуміли люди всі,
майбутнього немає в нас,при цій війні.
Щоб не зрозуміли ми,це все пізнувато,
коли війна,не дай Бог,постукає до кожного у хату.
Як вибачитися,як у вас пробачення просити,
не знаю,но скажу-я хлопці,просто хочу жити.
І жити з вами,в Україні і без війни-
де вас,не забувають і шанують-ГЕРОЇ ВОЯКИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Старий Менчул дрімає,там на висоті,
чіпаючи у небі,пухкенькі хмари дощові.
Він велич й силу,над краєм розпростер,
розправив крила,як гірський орел.
Річки,що починають з схилів,своє життя,
по схилах і зворах,біжать в буйні моря.
І кожна річка,має свій норов і красу,
а ще дають річки,життя,не одному селу.
Менчул могучий,як володар цього краю,
за краєм Закрпатським,з верху наглядає.
Зелена полонина,сусідка у Менчула,
так ніжно,його зеленою ковдриною укрила.
Вони у двох,аж тонуть у гірській красі,
й красу доповнюють,ліси могучі і річки.
Ще села,що хатинками,по схилах майорять,
і ці хатинки,від сонечка,перлинками блистять.
Це Закарпаття і кожна річ,доповнює цей край-
і ти побачиш це,тільки більше,його пізнай.
Менчул одна,з вершин Закарпатської землі,
але в той час,могучність і сила,гоцульської душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Моє село,мій чарівніший край,
манить до себе,твій казковий плай.
Я кожен раз,знаходжу в тобі,щось нове,
чарівне і величне,в той час просте.
Високі гори,що височіють,над селом,
могучість й силу,що неописать пером.
Зелений ліс і дві гірські річки,
малюють,цю картину,з своєї красоти.
То там,то тут-мандрую у селі,
хоч знаю,всі куточки-чого вони такі.
По новому,бачу красу,свого села,
міняє цю уяву-кожна погода і пора.
І знову ліс,одежу свою поміняв,
хоч і без листя,та загадковішим, він став.
Косовиця,що зеленю і квітами цвіла,
хоч не цвіте,а ще худоба випасається,там лісова.
Таке моє село-дитя Карпатських гір,
що утворилося,між річками і між,гірських лісів.
І силу має полонинську, міцність і красу,
тому тебе моя,ти Угля рідна,я так люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Кожний за себе,кожний собі,
девіз такий,в сучасному житті.
Уваги незвертаючи,ні накого,й нінащо,
крокуємо-хто впав затопчемо,й далі йдемо.
Прикро,що бачу так я,це життя,
можливо і помиляюся, у чомусь я.
Але життя сучасне,це життя у стаї-
якщо ти впав,затопчуть і підуть всі далі.
Коли крокуєш,коли штовхаєш,у плече,
всі тиснуть руку і обніймають,всі тебе.
Але повторюю-ти тільки упади,
і всі забудуть,руку подати,це вже -не вони.
Вони не хочуть,слабшого за себе знати,
не то,щоб руку допомоги,вам подати.
Хоч стаєю живем,ми любимо себе й своє життя-
та забуваємо,що рано чи пізно,слабим буду Я.
Але коли,то буде-коли то,все буде-е,
кожен упевнений,що сильний і його,це обмине.
Пробачте,що так я описав наше життя,
але,це так-бо то,що написав,на собі пережив,все Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2019
Далекий шлях,усе моє життя,
і потяг,що по рейках мчить,це у ньому я.
Закрию очі і бачу,цю картину-
по рейках потяг їде,то вгору,то донизу.
Тягне вантаж,потяг на собі,
й катає людей,в окремому вагоні.
Вантаж,десь на зупинках,то видає,то приймає,
і все у поспіху,бо по іншому не знає.
Без відпочинку,без часу на себе,
по рейках мчить,за першої потреби.
Не помічаючи навколо,цю красу,
не маючи коли,радіти і веселитися життю.
Та прийде час,я знаю точно це,
потяг зламається,а рейсів більше не буде.
Кінцева-скажуть,на одному з вокзалів,
потяг не їде далі,усі пересідаєм.
І стане потяг,як музейний екземпляр,
як кажуть-нікому,не потрібний,хлам.
Прикро,що бачу так,своє життя,
але я потяг і мчу,що сили- бо вибору немаю,Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2019
Геть волоси, на голові сіді,
що я, в роках таких-невіриться мені.
І страх панує,не зрозумілий на душі,
його не можу пояснити,сам собі.
Мій мозг,ці цифри не пускає,
і бугалтерію років,він не сприймає.
В душі юнак,й життя бурлить,
а тіло навпаки,всюди ниє і болить.
Питаю жінку-коли роки,ми пропустили,
коли,ми стільки,їх прожили.
І відповідь була,така проста-
ти подивися,яка доросла дітлашня.
І здогадавшись,як родились і росли,
згадаєш коли ,втікали з памяті роки.
Згадаєш,епізоди з буденного життя,
там в кожнім епізоді,є наша дітлашня.
Не рахували і не затримували,ми роки-
бо ми у двох,для нашої сімї жили.
Подумавши,скажу такі,прості слова-
роби все для сімї,вона твоє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019
Коли так тяжко на душі,
і серце камнем тіло тисне.
Так хочеться,побути в тишині,
й зануритись в думки-і як найшвидше.
Як мандрівник,мандруючи в думках,
долати всі,життєві перешкоди.
Прокласти думкою,майбутній шлях,
в душі позначити,маршрути і заплановані дороги.
Усі дороги,та усі шляхи,
що хочу,чи повинен подолати.
Тому і прошу,допомоги в тишини,
а серце прошу -підтримати і підказати.
І тиша,що панує,в кімнаті і душі,
як поводир,показує мені дорогу.
Показує куди і,що робити у житті,
і як з життям,потрібно крокувати в ногу.
А ще,не відчуваю,як в сон занурююся,я-
тільки тепло,від ковдри зігріває.
В думках і тілі,панує теплота,
а тіло і душа розслаблюється-відпочиває.
Ця ніжна тиша,помічниця є,моя,
нераз від "вибуху",урятувала серце й душу.
Показувала на помилки,штовхаючи в нове життя,
наче мале дитя-тиша веде мене,за руку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2019
Музик троїстих,чути спів в селі,
і веселяться і танцюють люди,
Хай всі радіють,хай знають всі,
сьогодні весілля в Углі буде.
Ось наречена, білосніжная -така,
а молодий наче,герой сучасного роману.
Вони пливуть в своє,нове життя,
тому й весілля,в Углі небувале.
Тож випємо,ми всі до дна,
давайте молодим,ми побажаєм.
Щоб жили довго і сімя була міцна,
а хата їхня,називалась раєм.
Гуде весілля,веселятся і танцюють всі,
і від наїдків і випивки, ламаються столи.
Ось перший свій танок,танцюють молоді,
обнявшись міцно,та одне,одного поцілували.
Тож щастя і кохання,наречені-вам,
сімї міцної і радість,щоб не полишала.
Радісь,невзгоди-ділити пополам,
гірко,сімї новій,гірко вам-підтримайте мене,вся зала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2019
На обличчі сліз немає,а на душі повно,
обличча посмішкою грає,а душу геть звело.
Вас підбадьорює,поради дружні,вам дає,
а в той час,шукає виходу і сам не знає,як живе.
Буває часто,така ситуація в житті,
не замічаємо,що робиться в чужій душі.
Свої проблеми,виставляєм на показ,
а вислухати ближнього-не знайдемо,всі час.
Хоч самі,ми відчуваємо,що треба нам,
поговорити,хоч з кимось,як кажуть-по душам.
Підтримки,поради-чекаємо ми всі,
і наступає час життя,коли,це найцінне в житті.
Брак часу,проблеми,що "допекли"-
не помічаємо нікого і не допоможему нікому ми.
Що коїться з людьми,чому таке життя,
чому байдужі люди і розом з ними -я!
Подумавши,вже мимоволі оправдує себе,
і перше,що в голову іде- життя тепер таке.
Хоч часом думаю-якщо в душі маю такі слова,
думки такі,ще маю-то,ще жива душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2019
Ось вітер з павутиною,грає на вікні,
і зайчик сонячний,мандрує по стіні.
І тиша в хаті,доповнює,це все ,
наче в казковий світ,мене веде.
Квітка,що в кімнаті,у вікна,
так тягнеться,до світла,до тепла.
Вона не знає,то у хаті так тепло,
на дворі осінь-тож з ранку й холодно було.
Але вона,напевно мріє-теж,як я,
там побувати де, ще ніколи не була.
Можливо краще там і там,її чекають,
її там приймуть,обіймуть і привітають.
Знову повторюю-на дворі осінь і холода,
та в неї мрія є,тому так нахилилася вона.
Це все за квітку,я придумав ,у тишині,
просто уклав у квітку,я думки свої.
Хто знає,де нам краще-тут чи,там,
тому і тягнемося,по далеких ми світах.
Рано,чи пізно зрозуміємо,ми всі-
де краще,за вікном чи,в кімнаті теплій у тишині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2019
Лунає мелодія,гоцульської трембіти,
вівчар співає,на схилах полонин.
А з гір біжать,стрімкі й могучі ріки,
що порятунком і радістю,є для людей і сіл.
Ліси зелені,розкинулись як море,
і гори височать-до неба,до зірок.
Це Закарпаття,рідне й миле моє,
де народився я, й зробив свій перший крок.
О краю мій,о земле рідна моя,
твою красу,не можна описать.
Тут відчувається життя,й панує воля,
і тут гостей,як рідних знають принимать.
Розмовний діалект,що тут панує,
робить таким красивим,закарпатський спів.
Кожний свій край,ще змалку любить і шанує,
бо кожен відчуває в собі,силу цих Карпатських гір.
Величне Закарпаття,о рідний краю мій,
під полонинов "пластя",на полонині яфиновий збір.
І чути у долинах,музик троїстих-гру і спів,
про край свій там співають-хай чує білий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2019
Дістала ця політика,дістала ця війна,
так хочеться вже,Українського життя.
Ще хочеться,щоб поля пшеничні майоріли,
а вечером чути в селі народні співи.
Ще хочеться,щоб щаслива дітлашня,
з батьками лягала і піднімалася,удома вся.
І щоб піднявшись у ранці,як сонечко ясне,
хай мама й батько ,діточок в садок веде.
Ще хочеться,щоб віталися,на вулиці-геть всі,
і щиро посміхалися,одне одному,дорослі і малі.
З душею щоб робилося,завжди і все,
ну і душа розкритою була,як небо голубе.
Ще хочеться,щоб всі Українські люди,
завжди у завтрашнньому дні,упевненими були.
Щоб не боялися-як долар,партія яка,
а просто раділи,проживаючи життя.
Ще хочеться,ще хочеться-усе не перерахую,
але себе самого і кожного Українця чую.
Хоч і не завжди вірю,що так усе буде,
та десь в середині,я вірю-Україна краще ніж хочеться,ще заживе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2019
Крокуючи,можливо і колись в бігу,
стежку життя,долаю я свою.
А іноді і їду,мелькають пейзажі у вікні,
і ці пейзажі,це буденні,прожиті дні.
Там за вікном,бурлить життя,
і це життя моє,але не завжди розумію я.
Крокуючи чи їдучи,ми забуваємо, про те-
що кроки ці,не повернути-у нас змоги не буде.
День за днем,крок долаючи,за кроком,
і нас вітають-з прожитим роком.
Рік то,минув а,що було у ньому,
можливо позабудемо,або не скажемо нікому.
В буденній суєті минають наші дні,
і тільки знесилившись,від ходи-згадуємо всі.
І ті картинки,що мелькали у вікні-
як не хватає вас,тепер мені.
Крокувати та їхати,я не припиняю,
та згадуючи епізоди старі,нові не помічаю.
Усе виходить,якось з запізненням-якісь проблеми.
та щоб я не робив-ніхто й ні,що мені,вже не поверне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2019
Ей Україно-скільки з терпіла,ти,
скільки зазнала,ти рідна біди.
Рубали,палили у рабство людей вели,
ще землі відібрали-та вижила рідненька ти,
Та більшої біди,у тебе не було,
ніж як,від голоду вимерло і не одне село.
Коли забравши,все зерно з обійсть,
убивали,та увязнювали- за пять колосків.
В той час,як хліб Український продавали,
тисячі Українців,селами ,від голоду вмирали.
І страшні випадки,були такі в селі,
коли-(по слухах),їли один,одного,щоб вижили самі.
Це горе Україно,ти на собі перенесла,
та міліони жителів,сільських не уберегла.
І плаче і ридає Українськая земля,
що хліба досхочу родила,а нагодувати немогла.
Тепер,коли хлібами майорять поля,
і слава Богу,голоду на Україні,вже нема.
Ми не повинні забувати,ті страшні часи,
щоб не накликати і не повернути,на людей знову біди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019
Дощі змивають,осені красу,
дивлюсь на річку і бачу повінь листову.
Течія набирає,швидкості і сили,
калюжі вулиці-всі полонили.
Ще вчора сонечко,так грало у вікні,
і павутина,від вітру танцювала на стіні.
Опавший лист,був легкий і пухкий,
а вже сьогодні,він мокрий і липкий.
Нечути птахів спів і горбців не бачу,
можливо,це усе,є перемін ознака.
І це ознака,що осінь покидають сили,
на календарі їм цифри сповістили.
Усе шановна,ти все відпрацювала,
для мого приїзду,ти все підготувала.
Спасибі мила,ти так зробила як хотіла я-
це я тобі говорю, могуча володарка Зима.
Можливо так,Зима про свій приїзд сказала,
дощами омивається,лісна поляна.
З ранку піднявшись,дивлюся у вікно,
а може сонечко,на дворі і чуть-чть тепло.
Але нічого,все іде за своїм часом,
народження,житя,кінець-усе закінчується за ознаков.
Прийде Зима і володіти,буде світом строго,
та памятаймо-Весна,бо теж не за порогом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
На дворі темна ніч,запанувала,
дрімоту на село,усе нагнала.
В чорній фаті,кружляє над селом,
і наганяє на всіх,навколо сон.
Собаки лають,то тут,то там в селі,
вітаються так,з госпожею темною усі.
В тій темноті вогники,виблискують-горять,
наче коштовності,у неї на фаті блистять.
А ніч красуня,веде себе як грозна пані,
вітер нічний,мелодії їй грає.
І крик птахів,що чути в темній далені,
додає загадковості,цій темній красоті.
На то вона і ніч,щоб боялися усі,
на то і таємничість,захована в її душі.
Страх,загадковість,це козирі цієї госпожі,
тому з страхом,сприймаємо ніч ,з вами ми.
Але вдивляючись і заслухавшись в діяння ночі,
красу її сприймаємо,ми вже охоче,
Кажуть -ніч,чародійка,своє знає,
тому і кожен з нас,ніч по своєму сприймає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2019
Життя моє-театр виїзний,
а я актор у ньому і видатний.
Товариші,сусіди і інші люди всі-
театру цього,виїздного глядачі.
Трагічна,романтична,чи життєва тема-
що буде у виставі,всім знати треба.
Буває аплодують, а буває і підказують слова,
упевнені,що краще знають,як мені прожити,моє життя.
Так прикро,що життя маю таке,
що всі чекають закінчення-як все буде.
Чекають всі,закінчення вистави,
а часом і самі,щоб я не знав,за мене ролі грали.
А це най прикро-чую у всіх таке життя,
з товаришів,перетворилися усі у глядача.
Бо поруч хочемо, товаришів надійних мати,
і просто жити,а не вистави грати.
Як буде далі,щось не розумію,
бути товаришом,а не артистом мрію.
Можливо мрія збудеться,можливо й ні,
а поки,що я граю вистави і аплодують глядачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Геть в батька сива голова,
і геть не торопка,уже хода.
А інше, не змінилося нічого,
такий веселий і такий,же норов.
Роки пройшлися,по його життю,
і мали у собі,радість й суєту.
Обійму його і випємо чарчину-
як за батька і просто,як батько з сином.
Згадаємо роки,дитячі молоді,
коли любив поспати у батька на руці.
Коли велосипед,подарував і коли сварив-
тепер я зрозумів,що відчував і як любив.
Спасибі за турботу й,що ти в нас є-
і вибач,що не завжди розуміли,ми тебе.
Тільки тепер,у нас як,народились діточки,
що таке батько,відчули з братом на собі.
Тож всі піднімемо,бокали до гори,
і скажем-за вас наші батьки.
Матусі милі і строгі наші татусі,
ви,для онуків,наймиліші у світі-бабусі й дідусі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019
Це чудо,не вода-б*є,джерелом з землі,
і цьому чуду,віками дивуються усі.
На Закарпатті кажуть-то Буркут,
й повірте,не дивина,оця водичка тут.
Смачний на вкус,цінний на вітаміни-
почуєте слова такі ви, навіть від дитини.
Його тут пють,купаються у ньому,
а ще беруть,скільки бажають,всі додому.
По всій країні,у пляшках мандрує,ця вода,
що в Закарпатськім краї,вийшла з джерела.
Лікує Українців,як може ця водичка,
що мінералами у пляшці,аж іскрится.
Місця де є джерела,описати не можливо,
бо кожне джерело,воно по своєму важливе.
Буркут завжди,на Закрпатському столі,
джерельні води Закарпаття,цінуємо усі.
Смакуючи буркут,відчую смак я, не земний,
питання задаю собі-а звідки, він такий.
Звідки в землі такі богатства,таке чудо-
хто пив цю воду,у кожного таке питання було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Карпати мої,що думаєте ви,
скажіть щось,ви мовчите віки.
Ви як ті коні,неслися по життю,
долаючи усе-швидкість і висоту.
Карпати мої,чом ви такі сумні,
характер камінний у вас,хоч ви у тишині.
І загадковість ваша,аж страшить,
але екстрим,від вас-пянить,пянить,пянить.
Карпати мої,я знаю ви такі,
не поступаєтесь нікому, ви по красі.
Величність ваша,могучність й висота,
Карпати милі-це все і є,ваша краса.
Карпати мої,білі і сніжані,
хто тут бував-закохані у вас ,усі.
Ви велич, цього краю і всієї України,
і щоб всі бачили,білу фату наділи.
Карпати мої,ви велич і краса,
яка від Бога,була нам усім дана.
І ваша велич,показує це все,
ваш дух Карпатський,знами завжди буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
(байка)
В садочку Соловейко,гарно співає,
співом своїм,душу чіпає,
Всі зачарувалися,як Соловя почують,
а,ще люди,птахи і звірі-його шанують.
І це усе Осел, почув в саду
і думку висказав він,усім свою свою.
Що ви зібралися,що це за спів,
та це, є шепіт-яб так,співати не хотів.
Послухайте,ось заспіваю зараз я,
у мене то,музика могуча і гучна.
Як заревів,всі повтікали,хто куди,
Осел так зрозумів-не розуміють музику вони.
Мій голос чути,до сусіднього села,
не те,що бездару,того Соловя.
Гучніше я, за Соловя співаю,
тому і як співати,точно знаю.
Хто з них правий,ми знаємо усі,
але так часто,буває у нашому житті.
На своїм місті,повинні бути всі,
Осли вантаж возити і співати Соловї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Ранок осінній,іній на вікні,
листочок виноградний,сухий он на трубі.
І тільки сонечко,що сходить,з-за гори,
наче нам промовляє-радій,давай живи.
І чути в далені,як півень пісеньку співає,
хто,ще невстав,його наче будильник піднімає.
Ніжне повітря й трава,вся у росі,
доповнюють картину,під стріхов горобці.
Ось сад,що літом радував красою,
сумним,щось став він,осінньою порою.
Тільки калина,грає ягодками і сміється,
хоча і їй,повірте-не легко,теж живеться.
Сумну картину,написала осінь на дворі,
і сумно всім,теж сум панує на душі.
А ось у хаті,на підвіконні орхідея розцвіла,
вона красива і всім показує,що є життя.
Так,то у хаті а,що буде на дворі-
у роздумах говорю сам собі.
А відповідь приходить,десь здалека-
ти потерпи,картина змінеться прийдо весна.
А виноградний лист,гойдається на висоті,
він вже сухий,але не поступається зимі.
Можливо вірить в себе і хоче,щось змінити,
але я думаю,листочок як усі-просто хоче жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
А осінь свій характер показала,
коли холодну зиму- геть прогнала.
Зима вже думала,влада її прийде,
як іній,на вікні і заморозок на траві буде.
Та осінь, військо покликала своє,
це вітер теплий і сонечко,що радує усе живе.
Ще дощик,щоб землю проливав,
а ворон з горобцем,про славу осені співав.
З листя опавшого й сухого хворосту,
осінь зробила,як королева,собі фату.
Ось ягоди калини,червоні і такі буйні,
наче перлини,прикрашають,ці осінні дні.
І вітер-воїн,насвистує в саду,
пісню,щоб зима почула-бойову.
Осінній норов,давно не бачило,усе живе,
зима не думала,що бій такий буде.
Осінь завжди,здавалася зимі без бою,
в той час,вбиваючи себе і забираючи,у себе волю.
Зима сильніша і скоро осінь переможе,
але,що осінь бореться,тепер вже,кожен скаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Люблю тебе,моє миле село,
яка пора на дворі-все рівно.
Горжусь тобою,за тебе вболіваю,
хоч і не завжди,все добре-чесно, я зізнаюсь.
Мандруючи,по вулицях свого села,
бачу будинки і двори,в яких панує доброта.
По них,я бачу-працьовиті люди,тут живуть,
а ще такі,що сімейний побут бережуть.
Моє село,мій край,що з малку у душі,
розмовний діалект-який не завжди,розуміють всі.
Але,ти мій,моїй душі, рідная земля-
де я живу а головне,де народився я.
Я з Закрпаття,так я Углянин,
і я горжуся-я дитя,цих гір і полонин.
Це не Європа,Америка,не Обітованна,це земля-
то Закрпаття,Марамороша ніжная душа.
І хай цвіте і пахне Закарпаття миле,
де гір Карпатських велич і спів трембіти лине.
А рідна Угля,Едельвейсом хай цвіте,
і все життя моє,в душі вона буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Де я,звідки я, в цьому житті,
чому підвладний я,цій суєті.
Я відчуваю тяжість,в тілі і душі,
та погляди в мій бік -косі.
Дивлюсь на негатив,що видає людина,
і бачу,людського існування,це вершина.
На цій вершині,людство закопує хреста,
а на хресті написано-"Людина,яка для себе життя жила".
І прикро,що не бачимо земну красу,
бо багатіючи-гординю запускаємо в душу свою.
Хоча потрібно мало,щоб змінити все,
потрібно чути іншого і бачити небо золоте.
Красу села,красу людську в душу прийняти,
за гроші,золото-це все,не проміняти.
Вдихаючи повітря,духмяне на горі,
потрібно посміхнутись-щиро,від душі.
Прийняти це усе, в середину а,потім поділитись,
та цим богатством,ніколи не гордитись.
Ось чому,часом не розумію,сам себе,
коли живу душею,коли тілом-а як,порозуміть людям мене.
Тож так живу,тож так несу життєву ношу,
але я жити і жити,як людина хочу.
Любити рідний край,людей і все живе-
життя людського,-нехай девіз такий буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019