Бабич

Сторінки (3/264):  « 1 2 3 »

ЧЕРЕШНІ У МОНАСТИРІ

Старі  черешні  у  монастирському  дворі,
плодами  радують  і  нахилились  до  землі.
Фортецею  над  прірвою  стоять,
між  їх    верхівками  церковні  купола  блистять.

Дзвінниця  теж,сховалась  у  далекому  кутку,
наче  доповнюючи,живу  оцю  красу.
Плоди  черешні  кольрами  червоними  всі  вигравають,
вони  теж  свою    "лепту"    у  красу  монастиря  вкладають.

А  скільки  бачили  а  скільки  чули  за  життя-
молитва,розпач,сльози  і  щире  каяття.
А  ще  епохи  мінялися-вони  росли,
тому  тепер  історією  стали  і  вони.

І  чути  дзвін,молитва  з  храму  лине,
 в  Углянському  монастирі,завжди  душі  все  миле.
Черешні,виноград-між  ними  блисучі  купола,
споруди  різні  і  внизу  криниця,де  жива  вода.

Тут  кожна  річ  нагадує-це  місто  є  святе,
ще  тут,повіре-час  рікою  не  пливе.
А  де  не  глянеш,нагадує  усім  про  це-
зупинися,вдумайся  і  помолись-душа  твоя  тут  оживе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842643
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2019


ХОРОБРИЙ ВІТЕР

Хоробрий  вітер  бється  об  море,
роздути  й  знищити  його  він  хоче.
Хоче  до  дна  дійти  й  побачити  усе-
який  там  світ,хто  там  живе.

Що  раз  пікірує  з  розгону-у  море  дме,
але  тільки  хвилі  до  берега  несе.
Знову  у  море-знову  хвилі  жене,
та  море  сильніше,не  поступається,нейде.

Усе  це  бачила  у  той  час  людина,
і  що  сказать-придумала  вітрила.
Вітер  поклав  мету  і  не  відступає,
але  в  той  час  по  морю  кораблі  ганяє.

Багато  вітер  і  людина  сотворили,
вітряк  у  полі  теж  придумали-зробили.
Вітер  до  того,виривав  й  сушив  траву,
ну  а  тепер,  меле  усім  на  хліб  муку.

Ось  так  людина  балансує  на  землі,
бере  від  сонця-не  потупається  творити  у  воді.
Одне  -одному  допомагаєм  у  житті,
вітер,вода,сонце,людина  а  у  виграші  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842500
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.07.2019


ПОЛЯ ПШЕНИЧНІ

І  колосятся  і  леліють,
поля  пшеничні  через  край.
А  свіжим  вітром  гори  віють-
і  пахне  на  столі  духмяний  коровай.

Калина,  що  як  та  дівчина,
оділась  мила  у  різні  кольори.
А  вишита  Українська  сороччина,
є  символом  України-вже  віки.

Моя  Україно-рідна  земле,
на  повні  груди,вдихну  твій  аромат.
Душа  в  середині  аж  терпне,
в  душі  заквітне  буйний  сад.

Ти  рідна  ненько  наша  мила,
вклоняємось  тобі,всі  до  землі.
За  те,що  нас  годуєш  і  родила,
тобі  Українці-дякують  усі.

Хай  віє  вітер,поля  рясніють,
течуть  річки  і  гори  височать.
Нас  не  здолають-не  зможуть,не  посміють,
козацький  дух  невбити,незламать.

Тож  квітне  рідна  Україно,
як  буйний  сад-давай  плоди.
А  ми  всі  скажем-нас  Україна  породила,
ми  Українці-всі  ми  сестри  і  брати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842388
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.07.2019


СЕЛО РІДНЕ

Пташки  співають  і  тихо  віє  вітерець,
стрибає  по  дорозі  маленький  горобець.
Трава  зелена,покрита  вся  росою,
і  я  по  ній  хожу-босою  ногою.

Я  бачу  край,що  потопає  у  красі,
і  ця  краса  в  моєму  рідному  селі.
Над  річкою  вклонились  верби  до  землі,
і  як  коштовності  виблискують  у  річці  камінці.

Тебе  моє  село  в  душі  я  маю
твою  красу  у  думках  тримаю.
Повітря  я  вдихну  на  повні  груди,
і  ліс  і  гори-моїм  очам  так  любі.

Моє  село  а  в  ньому  рідна  хата,
яка  гостей  частує-чим  богата.
Піша  доріжка,що  веде  додому  через  ліс-
тебе  забути  я  ніяк  незміг.

Село  рідне,ти  тут-ти  у  душі,
тобою  я  мандрую,навіть  в  сні.
Коли  вночі  я  міцно,міцно  сплю-
у  сні  твоїми  вулицями  я  хожу.

У  снах  не  раз  я  над  селом  літав,
і  де  ще  я  не  був-там  у  сні  я  побував.
Моє  село-воно  красивіше  на  світі,
цвіте  в  душі  моїй,як  ті  весняні  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842283
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.07.2019


БУНТАР

Мені  сказали  щоб  мовчав-я  говорив,
сказали  зупинитись  а  я  ходив.
Усе  життя  своє,я  бунтував-
незрозумілого,чогось  в  житті  шукав.

Я  не  сприймав,що  говорили  мої  батьки,
я  вірив  в  силу  молодості-які  мої  роки.
І  думав,щоб  не  сталося  я  подолаю,
я  молодий,тому  і  краще  за  них  знаю.

Роки  летіли-як  той  птах  у  синім  небі,
я  мріяв,я  робив  усе  тільки  "під  себе".
І  ось  сімя,ось  діти  стали  підростати,
я  хочу  їм,щось  по  батьківськи  підказати.

Та  бачу  все  іде  на    "круги  своя"-
мене  не  розуміє  моя  дітлашня.
Вони  живуть  своїм  кращим  життям,
говорять-не  зрозуміти  батьку  вам.

І  бюсь,говорячи,як  муха  об  те  скло-
вони  не  розуміють  а  їм  усе  рівно.
Я  тільки  хочу,щоб  обминули  помилки  життя,
і  розумію-  вони  мої  сини,вони  такі  як  я.

Тож  колесо  життя  біжить  і  набирає  сили,
і  тільки  маючи  свої  дітей,це  ми  зрозуміли.
Один  Бог  нехай  всіх  діток  береже-
а  прийде  час,бунтарський  дух  утихнне,сам  пройде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842151
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.07.2019


ДОЛЕ ТИ ДОЛЕ

Жала  дівчина  пшеницю  у  полі,
і  пісню  співала  -досить  сумну.
Коханому  просила  легкої  долі,
бо  він  пішов  воювать  на  війну.

Ой  доле,ой  доле-моя  подруго,
зімною  ти  всюди  і  назавжди.
Пішов  мій  милий  у  "катуни",
прошу  від  біди  його  збережи.

Тут  поля  не  орані,не  покошені  доли,
тут  бокорашам  лісу  нема.
А  він  там  воює-серце  аж  коле,
а  ще  без  нього  згасаю  тут  я.

Гоцулка-дівчина  так  долю  просила,
і  сльози  лилися  рікою  з  очей.
А  мати  у  ікони  Бога  молила-
Боже  спаси  на  війні  всіх  дітей.

А  син  воював  у  мадярському  війську,
й  думками  завжди  вдома  він  був.
Мріяв  про  рідну  й  коханую  жінку,
як  матір  обніме  і  дівчину  свою.

Біди  від  війни  зазнають  люди  всі,
але  тим,що  у  влади  незрозуміти.
Якщоб  їх  сини  молоді  та  міцні,
не  вернулись  з  війни-чи  хотілиб  вони  тоді  щось  змінити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841905
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.07.2019


МИНАЮТЬ РОКИ

Минають  роки  а  хлопців  немає,
хтось  вже  забув  а  при  нагоді  їх  памятає.
Герої  України,молоді  вояки-
Шимон  Сашко,Цірик  Володя,з  жалом  "ОСИ".

Ці  хлопці  герої  і  це  знають  усі,
ці  хлопці  за  нас  полягли  на  війні.
І  височіють  прапори  на  могилах,
і  фото  виблискують  на  мраморних  брилах.

Вони  захищали  землі  України,
вони  вояки  і  вони  розуміли.
Земля  України,це  скарб  всіх  людей,
і  не  ламайте  в  скарбницю  дверей.

Хлопців  убили  на  рідній  землі,
убили,бо  боялись  їх  вороги.
І  хай  памятає  Україна  і  наше  село,
якщоб  не  хлопці  такі,щоб  з  нами  було.

Хтось  співчуває,хтось  пустить  сльозу,
і  тільки  матері  молять  молитву  і    не  одну.
Для  них  сини,завжди  живі,
вони  у  серці  у  думках  а  ще  у  душі.

Цірик  Володя-могуча    "ОСА",
Шимон  Сашко-вас  забрала  війна.
СЛАВА  УКРАЇНІ-гукнем  грізно,ми  всі,
ГЕРОЯМ  СЛАВА-всім  хто  воює  і  поляг  на  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841812
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


І ДЕНЬ І НІЧ…

І  день  і  ніч  і  день  і  ніч-
ось  так  старіє  білий  світ.
Життя  ось  так  наше  минає,
а  старість  до  землі  нас  нахиляє.

Схиливши  голову-йдемо,
життєву  ношу,нашу  несемо.
Незамічаючи,що  ноша  не  легка,
прискорюємо  крок  а  сили  вже  нема.

Не  озираючись  штовхаємось  щоб  йти,
просунувшись-давай  що  сил  бігти.
А  що  позаді-позаді  все  життя,
життя  прожив  а  хто  в  нім  я?

Прожив  життя  а  ще  нежив  для  себе-
завжди  було  щось  в  чомусь  були  потреби.
Хоч  слава  Богу  живу-не  жебракую,
але  щоб  так  якось  і  негараздую.

І  розумію,що  статок-це  життя,
більшого  богатства  у  мене  не  було  і  нема.
Та  у  суєті  життєвій  про  нього  всі  забули,
як  обміняли  ми  життя  нагроші-і  не  збагнули.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841668
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.07.2019


ДАВАЙ НО БРАТЕ

Давай  пройдемось  брате  по  батьківській  землі,
давай  згадаємо  роки  дитячі,ще  зовсім  молоді.
Згадай  як  гралися  тут  біля  лісу  ми,
а  ще  якими  молодими  були  наші  батьки.

Як  хату  будували  і  коли  садили  виноград,
а  ще  -ану  згадай  коли  засновували  сад.
Дивися-тут  корову  ми  з  тобою  випасали,
а  там  в  низу,сушити  сіно  ми  батькам  допомагали.

Ось  подивись  на  той  грабовий  ліс,
який  він  був  і  як  тепер,уже  підріс.
Ти  памятаєш,як  ходили  ми  тут  по  гриби,
а  ще  ліскові  оріхи  там  у  двох  рвали.

Ми  тут  родились,це  батьківська  земля,
тож  брате  памятай-рідна  нам  вона.
І  хай  роки  біжать  і  ми  уже  досить  сиві,
а  ще  змінились  і    "подалися"  в  батьки.

Але  коли  ми  тут,то  молодіємо  в  душі,
а  ще  розповідаємо  про  все,це  нашій  дітлашні.
Хай  знають  і  памятають  ,на  життя-
в  цю  землю  була  вкладена  душа.

Давй  но  брате-випємо  стакан  домашнього  вина,
що  породила  батьківська,оця  земля.
Подякуєм  батькам  і  випємо  за  них-
будьте  здорові,та  хай  лунає  в  хаті  вашій  завжди  сміх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841586
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


ПИШНИЙ КРАЙ

Мій  край,мій  край-дивлюсь  на  твою  пишноту,
і  кожен  раз  сильніше  закохуюсь  у  твою  красоту.
Могучі  гори  та  ліси  зелені-  море  створили,
до  них  домалювали,ще  красу  могучі  полонини.

Я  кожен  раз  закохуюсь  у  тебе  по  новому,
я  кожен  раз  беру  тебе  сильніше  в  душу  свою.
Гучні  слова,картини,  пісні    й  вірші-
 не  можуть  описать,тебе  мій  краю  у  житті.

Сміття  скидають  і  хоч  гуде  бензопіла-
але  я  вірю  ти    вічний  і  вічна  є  твоя  краса.
Ти  тут-ти  у  душі  один  у  нас  є  ти,
ми  Закарпатці  всі,у  захваті  від  твоєї  красоти.

Ще  дітлахом  я  бігав  босим  по  росі,
я  не  несприймав,що  я  живу  в    такій  красі.
Але  тепер  коли  вже  сріблом  волоси  покриті,
я  хочу  щоб  це  зрозуміли  мої  маленькі  діти.

Це  Закарпаття-край,що  даний  для  життя,
і  хай  цінують  це  дорослі  і  маленька  дітлашня.
В  душі  цей  край,тільки  потрібно  зрозуміти,
що  це  твоє,тут  батьки  і  головне  тут  будуть  жити  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841400
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.07.2019


НЕСТІЙ…

Коли  життя  запне  за  пояс  тебе  або  мене,
не  бійся  ворухнутись-то  все  скоро  пройде.
Не  стій  на  місці,рухайся,не  потопай-
хоч  все  вже  тисне  і  ллється  через  край.

Коли  життя    "нагне"    до  самої  землі,
ти  посміхнись  й  крокуй,бо  руки  ще  цілі.
Крокуй  так  щоб  земля  і    вікна  всі  гуділи,
хоч  тяжко  буде,але  покажем  всім-єще  сили.

Коли  життя  б*є  в  "спину"-воно  тебе  штовхає,
тож  не  зівай-біжи,біжи  найдалі.
Біжи  туди  де  бачиш  ту  красу,
що  і  потрібно  кожному  в  життю.

Коли  життя,коли  життя,коли  життя-
мастак  давать  поради  іншим  я...
І  опустивши  голову,кульгаючи  іду,
а  що  робить-я  хочу  жити,тому  як  можу  так  живу.

І  сам  собі  даю  наснаги,підганяю  сам  себе,
іду  буває  і  чую  в  спину-кульгає  а  як  живе.
Тож  як  говорять  в  спину,то  я  є  попереду-
і  щоб    "держатись  на  плаву",що  сили    гребу.

Можливо  це  тепер  у  нас  таке  життя,
але  я  думаю,що  то  все  винуватий  я.
Бо  я    боюсь,що  скажуть  в  спину  люди,
хоч  знаю-що  дано  Богом  так  воно  і  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841163
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.07.2019


ЧАЙНА ТРОЯНДА

Чайна  троянда  манить  красою,
обвившись  квітками  наче  косою.
І  як  та  дівчина,так  ніжно  схилилась,
навколішки  стала  і  тихо  молилась.

Красою  так  манить  до  себе  усіх,
вдихнуть  аромат-здержатись  не  зміг.
Та  острі колючки  розпустила  ожина,
так  і  потрібно,вона  є  дівчина.

Любуйся  красою,вдихай  аромат,
а  зламати  троянду-це  вже  ніяк.
Вона  є  красуня  і  радість  несе,
і  пишно  троянда-цвіте    і  росте.

У  природи  завжди  усе  в  ідеалі,
люди  від  неї  усе  завжди  брали.
Тому  і  порівнюю  я  троянду  й  дівчину,
так,так-красиве  дівча  і  колючу  ожину.

А  так  повинно  і  бути  в  житті,
щоб  сила  і  гордість  була  у  дівочій  красі.
І  щоб  аромат-це  кохання  було,
і  щоб  це  кохання  цвіло  і  цвіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841072
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.07.2019


Я іЗ ЗАКРПАТТЯ….

Я  із  Закрпаття  -хай  знають  всі,
я  народився  на  чарівній  землі.
Так,ця  чарівна  земля  існує,
вона  радує  душу  а  ще  годує  і  лікує.

Моя  це  Батьківщина,це  мій  казковий  край-
мені  не  віриш  у  Закрпатців  ти  спитай.
Цей  край  в  середині-він  у  душі,
і  це  у  кожного  хто  народився  на  цій  землі.

Красою  нас  природа  рясно  одарила,
і  роботящого  гоцула  в  горах  оселила.
Бо  тільки  він  у  горах  може  жити-
бо  тут  не  мало  поту  й  сліз  пролито.

Та  ми  змогли,усе  ми  побороли,
хоч  нас  тіснили  кручі,ліси  та  гори.
І  ось  тепер  ви  подивітся  на  мій  край,
тут  є  усе-навіть  бананів  збирають  урожай.

Цей  край  у  Закарпатця  завжди  у  душі,
і  він  несе  його  завжди  й  повсюди  у  житті.
Бо  це  наш  край,це  Закрпаття  рідне  наше-
спитайте  нас  і  так  вам  кожен  скаже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840979
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.07.2019


НІЧНЕ НЕБО

З  неба  нічного  над  річкою  звисають  зірочки,
і  світятся  у  річці  нече  коштовні  камінці.
Десь  птах  погрозливо,так  прокричить,
та  з  дерева  на  дерево  кажан  перелетить.

І  чути  як  тихенько  бється  річка  в  камінці,
та  як  біжить  водичка,швидко  по  руслі.
Дерева,що  як  воїни  у  берег  тут  вросли,
теж  нахилили  свої  гілки  до  води.

Шепоче  вітер,наче  співає  пісню  про  цей  край,
а  річка  і  листочки  шепочуть-співай,співай.
Хоч  темнота  усе  навколо  полонила,
але  красу  моєго  краю,пригнітити  не  під  силу.

Ще  місяць  як  вівчар,песе  отару  з  зірочок,
і    як  хазяїн  неба-  упевнений  він  має  крок.
Блукає  він  по  небу  і  бачить  звідти  все,
вночі  куди  хто  ходить  і  як  де  хто  живе.

Це  казка  мого  краю,це  все  його  краса,
тут  видумки  немає-  все  це  є  життя.
Хоч  день,хоч  ніч  на  дворі  а  край  мій  все  цвіте,
бо  він  завжди  зі  мною,завжди  в  душі  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840884
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.07.2019


СВІТАНОК

Коли  світанок  прикрасив  золотом  долину,
а  вітер  пестить  ліс,наче  малу  дитину.
Та  у  срібній  річці  грає  сонця  промінець,
ти  у  Закрпатті-бо  краю  мого  все,це  є  взірець.

Могучий  край  -у  той  час  тендітний  як  дитина,
до  себе  манить,навіть  квітучая  ожина.
Тут  вся  природа,має  в  собі  ніжну  душу,
це  відчуваєш  у  вітрові  й  воді-по  звуку.

Це  Закрпаття,це  такий  могучий  край,
в  який  не  можна  не  закохатись-тільки  пізнай.
Гори  високі,ліси  зелені  та  річки  могучі-
це  все  є  Закрпаття  і  сади  його  квітучі.

Опришки,вівчарі  і  ще  прославлені  бокораші-
це  всі  гоцули,вони  плоди  цієї  Закрпатської  землі.
Вони  плоди  які  створила  матінка  земля,
що  Закарпаттям  ними  названа  була.

І  бродячи  по  місту  чи  гірськім  селі,
що  раз  сильніше  закохуюсь  у  ці  краї.
Душею  переповненою  радості  кричу-
я  теж  гоцул,тому  я  Закарпаття  так  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840790
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2019


ХВОРОБА ЛЮДСТВА

В  обличча  сміх  і  дружньо  хлопають  в  плече,
 і  ти    у  радості,що  поважають  так  тебе.
У  інтернеті  "лайки"  і  вислови  хороші-
на  душі  радість,що  понадіятися  зможеш.

Відкривши  душу  шукаємо  теплі  слова,
бо  думаємо-біля  нас  добра  душа.
Розказуєм,що  сталося  і  що  болить  у  тебе,
і  відкриваєм  всім  від  душі  двері.

Речі  болючі-як  кажуть  хворі  розповів,
єдину  руку  здорову,до  них  підвів.
Ну  а  вони,без  жалю  бють  всі  по  руці,-
здорова  рука  навіщо    цій  каліці.

І  це  ті  бють,що  знають  де  болить,
ти  маєш  щось  здорове-не  можуть  це  простить.
Тому  кульгай  душею  і  потопай  в  житті,
бо  не  потрібні  їм  слабкі  товариші.

Таке  життя-себе  як  можу  утішаю,
іду  я  по  життю  як  можу-хоч  і  кульгаю.
Та  інколи  так  хочеться  комусь  сказати,  де  болить-
хоч  знаю  точно,у  це  місце  будуть  бить.

Та  вірю,що  хвороба  на  душі  пройде,
і  біль,що  тяготила-геть  мине.
І  тільки  згадки  про  ті  больові  симптоми,
без  прикростей  протягну  хворому  я  руку  допомоги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839493
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2019


ОСЬ ЛІТО…

Ось  літо,ось  тепло-кричу,що  сили,
так  довго  нас  дощі  й  сніги  томили.
І  сонечко  ласкає  все  живе,що  є-
радіє  й  дякує  йому  усе  живе.

У  соломянках  люди  пораються  на  покосах,
говорячи-давайте  заготовимо  "хліб"  для  худоби.
А  крик  дітей  з  річки,що  так  весело  лунає,
ще  більше  всім  про  літо  красне  сповіщає.

Літо,літо-ти  є  окраса  року  всього,
не  осудіть  але  моя  це  думка  й  слово.
Навірно  як  тепло  панує  на  дворі,
теплішає  у  мене  на  душі.

І  біля  річки  під  вербою  радію  я  життю-
ну,що  сказать,люблю  я  цю  пору.
Холодний  вітерець,що  ніжно  провіває,
вологий  запах  річки  в  душу  заганяє.

Хоч  десь  заобрієм  хмарки  літають,
вони  так  про  дощик  скорий  сповіщають.
Але  це  літо-дощ  літу  не  загроза,
а  навпаки,всьому  живому  допомога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839227
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.06.2019


МАЛЕНЬКИЙ МАНДРІВНИК

Привіт-маленький  мандрівник,
чого  на  електродроті  ти  притих.
І  клюв  сховав  у  теплою  пірину-
навірно  в  роздумах  ти  про  родину.

Дощі  пройдуть,тепло  настане,
і  настрій  цей  кудись  пропаде.
Ти  заживеш  і  вся  твоя  родина,
бо  це  твій  край,це  твоя  Батьківщина.

В  теплі  краї  як  осінню  літав,
не  вірю,що  край  свій  там  невихваляв.
У  згадках-сад,ліси,річки  й  поля,
я  знаю  ти  вихвалявся-Батьківщина  це  моя.

А  настрій  як  погода-  все  пройде,
на  дворі  і  на  душі  тепло  буде.
І  вся  родина  твоя,буде  пірнати  в  небі,
а  притихне  тільки  при  потребі.

Я  з  шпаком,ще  довго  розмовляв,
але  спочатку  він  уваги  не  звертав.
Та  подивився  шпак  і  розправив  крила,
взлетів  у  небо  а  до  нього,  в  небі  долучилася  родина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839103
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2019


МУЗИКА СЕЛА

Безхмарне  небо,пташки  співають,
і  старий  кіт  по  вулиці-ну  просто  так  гуляє.
У  небі  сонечко  так  ніжно  виглядає,
й  своїм  промінням  наче  село  все  обнімає.

А  вітер  трави-ніжно  нахиляє  до  землі,
можливо  витряхує,з  них  каплі  дощові.
Ось  горобець  бешкетник,стрибає  по  гілках-
дивись  малюк,  бо  старий  кіт,ще  той  мастак.

І  спокій,що  навколо  у  селі  запанував,
наче  мелодію  спокійно  і  ніжно,ніжно  грав.
А  кожна  річ-спів  птаха,гавкіт  чи  свист  коси  з  покосу,
додав  у  цю  мелодію,свою  важливу  ноту.

Це  є  мелодія  села  яка  так  лічить  душу,
бо  я  родився  тут  і  розумію  цю  мелодію  по  звуку.
А  звук  такий  лунає  у  всіх,ще  від  дітлаха,
і  не  важливо  звідки  ти-з  міста  чи  маленького  села.

Воно  в  душі,воно  в  середині  і  воно  на  все  життя,
бо  це  то,що  відчуває  серце  і  босая  нога.
І  слів  щоб  зрозуміти,не  треба  говорить  багато,
тут  твій  дім,  тут  народився  ти-а  головне  тут  батько  й  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838978
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.06.2019


МОГУЧИЙ КІНЬ

Я  з  сумом  згадую,оті  давні  роки,
коли  на  конях,по  полях  скакали  козаки.
І  густа  грива,що  на  вітру  так  грала,
козацькі  обладунки  завжди  прикрашала.

Той  кінь  наче  вояк  стояв  завзято-
на  собі  вершника  нести  для  нього    свято,
В  бою  кінь  все  по  поштовхові  розумів,
і  як  вже  міг  допомогав  хазяїнові  бити  ворогів.

Хоч  було  гаряче  в  бою,був  шум  і  крик,
а  іноді  тіло  порізав  меч  чи  спис.
Та  кінь  був  другом  козаку  усе  життя,
хоч  землю  орати,хоч  коли  була  війна.

У  час  теперішній-вершник  це  дивина,
і  рідко  де  й  коли  ми  бачимо  коня.
Але  побачивши  його,щось  бурлить  в  душі,
і  мрія  є-щоб  пронестися  по  полю  на  коні.

Його  постава  і  ніжний  погляд-так  скоса,
нам  вказує,що  є  у  нас  дух  того  козака.
Показує,що  є  в  середині  тяга  з  того  життя,
бо  відчуваємо  не  зрозуміле,що  до  довгогривого  коня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838598
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.06.2019


КАЗКОВЕ СЕЛО

З  високої  гори  дивлюся  я  на  село,
і  красою  тішить  душу  мені  воно.
Річки  і  потічки  як  павутина  село  обвили,
хатинки  як  павук  собою  полонили.

А  ще  хати,як  у  коробці  дитячі  олівці,
так  вигравають  дахами  у  різні  кольори.
Поля,покоси,нива,що  поорана  була-
наче  розмальована  у  кольори,шахматна  дошка.

Корови  й  вівці,що  пасуться-ген  у  далені,
маленькі  як  мурахи  показалися  мені.
А  ще  зелений  ліс,схожий  на  ковдру  пухову,
що  гори  як  дитя  "закутала"  до  сну.

І  тут  у  голову  думка  прийшла  така-
я  казку  написав,з  краси  свого  села.
Але  усе  я  написав,що  бачив,там  з  гори-
просто  фантазія  ожила  від  села,та  його  краси.

Шукаймо  казку  у  буденному  житті,
де  б  ,ми  не  жили-місті  чи  селі,
Це  дім  ваш,це  ваша  маленька  Батьківщина,
що  душу  як  чаклунка,до  себе  приворожила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838458
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.06.2019


СТІЛЬКИ ДУМОК

Стільки  думок  за  день-як  птахи  пролетять,
не  можу  зрозуміти-звідки  вони  моглися  взять.
По  них  як  по  воді  брожу  я  поколіно,
обдумуючи  те,що  на  душі  так  наболіло.

Під  ношею  думок,часом  я  голову  схиляю,
буває    занурююсь  в  думки  так,що  нікого  я  не  попомічаю.
І  тільки  старий  дід,якому  я  це  розказав,
подумавши,такі  мені  слова  сказав.

Ти  скинь  цю  ношу  хлопче-бо  пропадеш,
цим  каменем  себе  і  інших  ти  убєш.
Усі  думки  через    "життєве  сито"  просівай,
а  не  потрібне  викидай  найдалі  і  не  чекай.

Бо  ноша  ось-така  не  одного  хлопа  убила,
"сівши"  на  спину,як  ряндя  душу  покрутила.
І  життя  як  сонце-день  світить,день  відпочиває,
бо  сонце  гріє  але  коли  над  міру-то  убиває.

У  школу  дід  сім  класів  тільки  проходив,
але  школу  життєву  на  відмінно  вчив.
Тому  тепер,щось  у  душі  своїй  і  далі  я  несу-
але  якщо  буває  тяжкувата  я  викину  і  нетужу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838261
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.06.2019


ВІТЕР І ХМАРИ

По  небу  хмари  завзято  вітер  так  ганяє,
наче  у    "квача"  з  хмаринками  він  грає.
І  сонечко  там  десь  покажеться  у  далені,
теж  грає  з  вітром-не  вже  ці  двоє  гратимуть  самі.

З  хмаринок  вітер  як  з  пазлів    складає  картини,
потім  роздмухує  по  небу  їх-він,що  сили.
Хмаринки  набирають  темних  кольорів-
навірно  розсердились,що  вітер  їх  жене  до  гір.

А  гори  тут  високі,вершини  ще  в  снігу,
та  у  хмарок  торбинки-  наповнені  дощу.
Мороз,що  на  вершинах  впіймав  хмарки-на  раз,
і  хмарки  плакать  стали-падав  на  землю  град.

Хмарки,вітер,гори-ось  так  вони  живуть,
хоч  я  це  все  придумав  але  так  може  буть.
Фантазія  зробила,сценарій  не  простий,
можливо  всі  так  бачать-я  не  один  такий.

Просто  поглянь  у  небо,на  річку  чи  на  ліс,
і  там  побачиш  казку,що  написать  сам  зміг.
Та  на  душі  заграє  картина  і  не  одна,
ти  будеш  бачить  казку,там  де  бурлить  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838139
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.06.2019


І ЗНОВУ ДОЩИК

І  знову  дощ  і  знову  я  думками  десь  далеко,
втішаю  сам  себе-ну  а  кому  тепер  є  легко.
Сумні  думки  й  сумні  якісь  у  мене  мрії-
я  мрію,як  буде  весело  як  сонечко  загріє.

Стою  у  дверях  і  дивлюсь  на  каплі  дощові,
що  падають  до  низу  і  і  стікають  по  стіні.
І  сум  панує  на  душі  в  цей  мокрий  час,
від  цього  суму  вогник  радості  погас.

Вдивляючись  у  небо  де  чорні,чорні  хмари,
благаєш  небо-нехай  вже  сонечко  засяє.
Померкло  все  і  чути  одинокий  птаха  спів,
і  мимоволі  настрій  помінявся  мій  на  гнів.

Гнівні  думки  та  остогидлі  вже  дощі,
і  Бога  прошу-Боже  прости  мені  слова  такі.
А  дощик,ще  сильніше  капельки  кидає-
можливо  він  думки  мої  читає.

Закривши  двері,завернуся  у  ніжне  й  тепле  одіяло,
та  задрімаю,щоб  хоч  у  сні  тепліше  стало.
І  там  у  сні  я  буду  купатися  у  сонячнім  теплі,
та  босими  ногами  буду  ходити  по  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838028
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.06.2019


МИ УКРАЇНЦІ

Де  гори,полонини,ліси,поля  й  моря,
знайте  усі  у  цьому  світі-Україна  це  моя.
Де  золотом  колосится  пшениця  на  полях,
а  ще    де  нахилилась  калина  на  тинах.

Це  все  Україна,це  все  наша  земля,
у  нас  у  кожного  в  середині  козацькая  душа.
Тримаючи  шаблю  в  руках  або  серпи  й  коси-
ми  захистимо  Україну  й  повернемось  до  роботи.

Ми  Українці  і  цим  сказано  усе-
про  козаків  слава  і  сьогодні  ще  гуде.
І  рідну  землю  має  кожний  у  душі,
хоч  має  шаблю  та  працює  на  землі.

Повірте-ми  зможем  хату  захистити,
а  ще  повірте-гостей  ми  знаєм  пригостити.
Кажу  вам-ми  Українці,всі  до  одного,
чужого  не  беремо,але  й  свого  не  віддамо.

Коли  у  пелюшках  нас  мати  колихала,
вона  Українську  пісню  нам  співала.
І  ось  тому,Україна  у  душі  у  нас  завжди,
вона  єдина  і  рідніша-говоримо  всі  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837858
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.06.2019


РОКИ -ЦЕ "БУЛЬКА" НА ВОДІ

Роки-це  "булька"  на  воді,
говорять  люди  так  старі.
І  знаєте-це  так  все  є,
щоб  не  було  в  житті  -мине.

Коли  занурився  в  думки,
тільки  тоді,це  розумієш  ти.
Що  було,що  є  і  що,ще  все  буде-
не  повіриш,що  у  житті  було  таке.

Зазнавши  радості  і  горя  у  житті,
події  памятаєш,хоч  і  не  всі.
Відкривши  душу  хочеш  доброти,
але  виходить  все  -часом  навпаки.

Хоча  не  всі  події  ось-  такі,
буває  в  радості  минають  дні.
А  згадуєш  за  них  усе  життя,
і  радієш  коли  така  подія  не  одна.

У  згадках  всі  ми  молодці,
завжди  були  успішні  у  житті.
А  негатив,ми  рідко  згадуємо-всі,
можливо,щоб  минуле  не  кривдило  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837623
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.06.2019


МАМА ЦЕ…

Мама  -  це  поцілунок  у  пологовому  домі,
мама  -  це  у  перший  клас,  з  нею  йдемо  до  школи.
Біля  тебе  вона  була  завжди-день  і  вночі,
вона  безболісно  так,дмухала  на  царапини  і  синці.

Мама-це  запах  ароматний  від  млинців,
мама-це  запах  попрасованих  штанців.
Вона  могла  суворо  накричати  і  наказати,
а  через  хвилину  заплакати  й  обняти.

Мама-це  перша  жінка,що  ти  поважав,
мама-це  жінка  по  якій  дівчати,ти  вибирав.
Це  перша  жінка  якій  ти    квіти  дарував,
вона  та  жінка-яку  додому  з  нетерпінням  ти  чекав.

Мама-вона  тебе  в  життя  велике  проводила,
мама-тільки  вона  день  і  ніч  Бога  молила.
Поради  про  майбутню  подорож  в  життя,
з  відкритою  душею  і  чистим    серцем  тобі  дала.

Мама-вона  завжди  на  думці  та  у  душі,
мама-більше  за  тебе,радіє  твоїй  дітлашні.
Вона  може  тебе  дорослого,так  насварити-
коли  ти  поченаєш,своїх  діток  сварити.

Мамо-я  не  кажу  а  я  кричу,що  сили,
мамо-спасибі  вам,що  ви  мене  родили.
Про  все  я  дякую  Богу,що  вона  у  мене  є,
бо  якби  не  мама-не  було  б  і  мене.

Спасибі  мамам-всім,всім,всім,
від  милих  дочок  і  бешкетників  синів.
Живіть  матусі  і  давайте  нам  поради,
бо  тільки  біля  вас,ми  ще  у  старості  є  дітлахами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837505
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.06.2019


ЩОСЬ НА ДУШІ…

Щось  на  душі  панує,якась  темнота,
можливо  від  негоди  засмучений  я.
З  ранку  встаєш,дощ  стукать  у  вікно,
вийдеш  на  двір-знову  болото,знову  сиро.

Життя  все  зупинилося-у  світі,
пташки  всі  заховались  в  стрісі.
І  тільки  дощ,що  по  даху  гуляє,
на  все  живе,ще  більшу  смуту  наганяє.

Сховалось  від  дощу  все  живе,
авто  як  човен  по  дорозі  пропливе.
В  саду  дерева  нахилились  до  землі,
згадуючи-які  були  в  цвіту  вони  буйні.

А  ще  трава  під  ношею  води  злягла-
вона  так  хоче  сонця  і  тепла.
З  квіток  вода  всі  кольори  омила,
і  аромат  духмяний,сирістю  убила.

Все  так  бажає  сонця  і  тепла,
рослини,птахи,звірі  і  моя  душа.
Щоб  променем  яскравим  засяяла  земля,
наче  благає  природа  вся-хочу  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837404
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


САМОТНІ БАТЬКИ

Роки  пролитіли,розійшлись  діточки,
по  світу  розплились,як  небесні  зірочки.
І  стала  сумною  батьківська  хата,
яка  в  один  час,була  криком  дитячим  богата.

У  батьківської  хати  вишня  рясно  зацвіла,
а  по  обличчі  батьків  покотилась  сльоза.
На  лавці  сиділи  і  роки  ті  згадали-
як  вишні  плоди  діточки  давно  рвали.

Був  сміх,була  радість  тоді  у  житті,
а  ще  повний  двір,був  у  них  дітлашні.
А  тепер  на  лавці  під  вишнею-вони  зовсім  одні,
не  звикли  батьки,жить  у  такій  тишині.

Як  молитву  молились,за  діток  просили-
щоб  здорові  були  і  до  до  батьків  приїздили.
І  сльоза  у  той  час,що  скотилась  до  низу,
солоністю  душу  обпекла,за  рідну  дитину.

Так  чекають  вони  гамір  на  своєму  дворі,
коли  діти  і  внуки  приїдуть  веселі  й  здорові.
Коли  радістю  двір  переповниться  знову-
батько  і  мати  усіх  покличуть  до  сімейного  столу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837284
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.06.2019


Я БАЧУ ЛІС…

Я  бачу  ліс,що  неба  невидати,
а  від  краси  у  лісі-в  душі  панує  благодать.
Протоптана  доріжка  під  ногами,
веде  мене,до  джерела-води  попить.

з  під  каменя  чиста  водичка  вітікає,
могучий  бук  у  джерельця  росте.
Він  як  вояк  водицю,цю  охороняє-
тут  служить  лісу,службу  він  несе.

Попивши  холодної  і  чистої  води,
доріжкою  попрямовав  я  далі.
У  подиві  від  цієї  красоти-
від  цих  витівок  природи.

Граб,бук,ялина  і  могучий  дуб-
високо  піднялись  у  верх  до  неба.
Десь  чую  у  далені  я  дятла  стук,
і  скупий  промінь  пробивається  на  землю  з  неба.

У  великих  чи  малих  лісах  блукав,
але  на  них  дивлюсь  і  точно  щось  чекаю.
Хтось  до  Закарпаття  мене  причарував,
хтось  з  верху  і  воно  на  все  життя-я  точно  знаю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837174
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 31.05.2019


РУШНИК

Вишитий  рушник,що  мама  вишивала,
так  кольорами  грає  в  хаті-  на  стіні.
Руками  і  голкою  у  нього  душу  вклала,
і  майорять  нитки  піснями  на  душі.

Ось  цей  рушник,як  безкрайнє  поле,
тягне  до  себе  і  так  манять  кольори.
Тільки  душа,шо  діток  родила  таке  зробити  може,
так  лагідно  й  життєво  підібрати  кольори.

І  стеляться  узори  неповторні  і  квітучі,
як  пісня,що  лунає  від  жіночої  душі.
Ти  чуєш  в  пісні  цій  душі-моря,гори,і  кручі,
та  рушникові  вишиті  голкою  вони.

І  домоткане  полотно,що  пахне  хатою  й  батьками,
думками  повертає  ,нас  усіх  у  ті  часи.
Коли  батьків  своїх,за  руки  ми  тримали,
надіючись  на  них,за  ними  крокували  хоч  куди.

На  рушнику  чи  на  сорочці-вишиванці,
там  вишита  вся  доля  та  життя.
Тут  вишито  усе-праця,горе  і  веселі  танці.
і  вишиті  усе,це  зможе  тільки  материнська  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836995
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.05.2019


УМИЛАСЯ ДОЩАМИ ПОЛОНИНА

Умилася  дощами  могуча  полонина,
позеленіли  трави  наче  рушники.
Як  хустку  пухову  з  плеч  скинула  дівчина,
так  полонина  оділа  кольори  весни.

Вітер  гуляє  полониною  завзято,
обвіюючи  квіти,полонинські  -всі  .
Гроза,що  як  музика  грає  завзято,
у  бубен  б*є  а  вітер,ще  підсвистує  пісні.

Ось  сокіл  в  небі,вище  хмар  літає,
щось  виглядає,там  в  низу  в  траві.
Він  полонину  краще  усіх  знає,
бо  кожен  день,обходить  володіння  він  свої.

Вівчар  там  в  далені  отару  випасає,
і  на  сопілці  грає,мелодії  свої.
Він  полонину,рідною  землею  називає,
і  грає  їй  мелодії,від  самої  душі.

Красою  оповита  могуча  полонина,
ще  горами  могучими  захищена  вона.
Вона  манить,буде  манити  і  завжди  манила,
бо  краю  Закарпатського  вона  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836921
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.05.2019


ЖИТТЯ БІЖИТЬ

За  роком  місяць  а  а  далі  день  й  година,
життя  біжить  як  швидкоплинная  вода.
Учора  був  ти  зовсім,ще  дитина,
сьогодні    бачим-борода  уже  сіда.

Ти  вертаєшся  далеко  у  минуле,
й  думками  виправляєш  помилки.
Хоча  й  тепер  чекаючи-то  що  буде,
не  впевнений,що  правильно  все  зробиш  ти.

Ось  діточки  -  вчора  була  малеча,
а  вже  сьогодні  дорослі  юнаки.
Вони  були  на  твоїх  плечах-
повір  вже  скоро  зрозуміють  це  вони.

Роки  пливуть,усе  йде  чередою,
що  завтра  буде-не  дано  нам  знать.
Хоч  ти  тепер  з  сідою  головою,
та  у  душі  юнак  а  як  це  -не  "понять".

Вся  наша  доля  написана  роками,
те,що  було,що  є  і  що  повинно  буть.
Але,щоб  ми  робили  щось  а  не  чекали,
повинні  розпланувать,ми  свій  життєвий  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836810
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2019


НІЖНИЙ ДОЩИК

Так  ніжно  дощик  капельками  стукає  у  вікно,
не  наче  проситься-пустіть  мене  до  хати.
Мені  тут  сумно,мені  тут  так  мокро,
я  хочу  з  вами  у  теплі  поспати.

Сльозою  по  вікні  стікають  капельки  ,
і  дощ  посилює  свою  могучу  силу.
Він  вітра  попросив  допомогти,
щоб  наказати  цю  не  гостиннішу  людину.

На  дворі  сиро  і  мокро  повсюду,
а  в  темноті  вогонь  в  каміні  майорить.
Дощ  грозами  гримить    і  каже-я  не  забуду,
ви  будети  мене,ще  в  гості  всі  просить.

Ось  ніч  пройшла  за  нею  день  зайшов  у  силу,
а  вечером  дощик  у  гості  знову  завітав.
На  собі  він  приніс  могучу  зливу,
на  вірно  так  себе  в  красі  всім  показав.

Він  бачив  як  відкрили  люди  вікна,
як  щойно  сонечко  над  хатами  взійшло.
Хазяйка,що  у  відкритого  вікна  стояла,
запрошувала  в  гості  сонячне  тепло.

Я  зрозумів-  усе  це  не  від  злості,
 цей  дощик  поробляє  над  людьми.
Він  просто  хоче  завітати  в  гості,
та  з  ним  не  товаришуємо  всі  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836712
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.05.2019


ДУХМЯНА ЗЕМЛЯ

Духмяним  ароматом  бурлить  моя  земля,
і  майорять  по  всюди  трави  кольорами.
Вона  моя  Углянська-одна  вона  така,
де  гори  височать,ще  оповита  вся  річками.

По  пояс  трави  і  цвітуть  буйно  сади,
і  листям  молодим  окутані  дубрави.
Та  ніжно,ніжно-так  співають  пташечки,
які  з  теплих  країв,додому  в  Углю  завітали.

Нарву  букет  я  з  квітів  польових,
і  вазу  у  кімнаті,я  своїй  поставлю.
Углянський  край-душі  моєї  крик,
у  розповідях  та  своїх  віршах  я  славлю.

Цими  квітами  ,буду  милуватись  я,
а  ароматом  заряджу  свою  я  душу.
Це  Угля  чуєте,це  Угля-моя  земля,
я  гучно  крикну,піднявши  в  гору  руку.

Духмяні  трави,гори,ліс,річка  гірська-
це  аромат  ріднішого  нам  краю...
Де  народився,де  виріс,де  родилась  моя  дітлашня-
і  тільки  цей,Углянський  край  завжди  в  душі  тримаю.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836620
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.05.2019


ДУШЕ МОЯ

Душе  моя,душе  моя-тебе  так  називаю,
тебе  жоно  моя  мила  одну  я  кохаю.
І  бачу  ось  таким  наше  життя-
це  я,  це  ти  і  наша  дітлашня.

З  тобою  у  двох-дорога  не  страшна,
з  тобою  у  двох-життєва  ноша  не  важка.
Обнявшись  давай,но  мандрувати  по  житті,
а  ще  зустрінем  подоржніх-бо  ми  з  тобою  не  одні  такі.

Кохання  нам  з  тобою  ,дорогу  прокладає,
і  негаразди  і  сварки-все  обминає.
Взявшись  за  руки,закружимо  танок,
давай  покажем,що  таке  сімя-для  наших  діточок.

Нарву  на  полі,дикі  квіти  польові,
і  заплету  у  волоси  твої,пахучі  й  чарівні.
Тебе  кохаю  з  тобою  хочу  бути-до  кінця,
в  порозумінні  і  коханні,хочу  прожить  наше  життя.

Тебе  візьму  за  руку  а  ти  візьми  синів,
і  Богу  всі  подякуєм,що  він  нас  всіх  скріпив.
А  ще  я  вірю,що  кохання  з  неба  нам  дано,
і  прошу  Бога-щоб    у  синів  воно  таке  було.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836480
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.05.2019


Ясень


Могучий  ясень  нахилився  до  землі,
а  скільки  бачив  він,у  своєму  житті.
Мінялися  влади,родилися  і  помирали  люди,
навірно  ясень  думає-цікавіше,ще  далі  буде.

Хоч  він  могучий  і  крони  свої  розпустив,
та  удержать  на  собі  ,міць  таку  не  має  уже  сил.
Тому  і  нахиляється  на  сторону  одну-
тяжко  тримати  велич,силу  і  красу.

Але  як  був  цей  ясень,зовсім  молодий,
ніякий  вітер  не  був,йому  страшний.
Грози,вітри,дощі  й  сніги  його  гнітили,
та  всі  разом  зломить  його-у  них  не  було  сили.

Він  брав  корінням  від  землі  усе,що  треба-
а  кронами  хапав  сонця  і  тепла  від  неба.
І  наче  парубок,  гордився  він  завжди  собою-
завжди  красуючись  своєю  висотою.

Роки  минули  і  коріння  вже  не  те,
воно  як  і  гілки,на  половину  вже  сухе.
А  вітер  могучу  силу  не  втрачає-
він  ясеня  то  нагинає,то  ламає.

І  тільки  згадує  ясень,ті  молоді  літа-
коли  ні  яка  сила  його  здолати  не  могла.
Схиливши  голову-  тепер  вклоняється  землі,
за  те,що  мав  і  буде  мати,ще  у  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836354
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.05.2019


ПАХНЕ ВИШНЯ



Коли  цвіте  і  пахне  вишня  у  саду,
коли  над  вишнею  хрущі  гудуть.
Тоді  мій  край  леліє  у  красі,
і  радується  все  живе  весні.

Рясніють  цвітом  в  Углі  всі  сади,
на  нивах  гудять  з  плугами  трактори.
І  люди  всі,на  нивах  щось  саджають-
та  всі  віддачі  по  осені  чекають.

На  гору  вийду  і  погляну  на  долину,
сади  в  цвіту,поля  поорані  у  травах  полонини.
І  очі  радує  Углянський,рідний  край,
що  кольорами  виблискує  як  водограй.

Село  моє-де  гори,річки  й  долини,
де  сонечко  чіпляється  за  сніжні  полонини.
Ти  радуєш  увесь  народ,надприродньою  красою,
хоч  зимньою,хоч  літньою  порою.

Я  у  захваті,від  тебе-природо  чарівнице,
річками,що  беруть  початок,що  най  вище.
І  все,це  у  цьому  мальовничім  і  милім  краї,
наче  художника  -  не  повторимі,є  пейзажі.

А  ще  я  тільки  тут-коли  сиджу  у  тиші,
у  змозі  написать,про  край  свій  вірші,
Бо  у  душі  бурлять-натхнення  мого  кольори,
яке  бере  зачаток-від  гір,садів  і  полонинської  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836353
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.05.2019


МІЙ ДІД

Мій  дід,був  ветераном  Вітчизняної  війни,
тож  з  інтересом    його,розпитували  ми.
Та  дід  розказував  нам  ,дітям-не  багато,
тільки  все  очі  витирав  й  курив  завзято.

Тепер  як  дорослими  стали  онуки  всі-
порозуміли,чому  так  важко  згадувати  будні  фронтові.
Бо  ми  те  покоління,що  війни  не  знало,
і  покоління  наше,про  подвиги  лише  читало.

Геройську  долю  на  себе,ми  всі  приміряли,
радіючи  і  завідуючи  героям,що  вони  стріляли.
А  ще  нагороди  у  дідуся-  на  всьому  піджаку,
намалювали  думку-як  по  щастило  дідусю.

І  тільки  як  дорослими  усі  ми  стали,
помилки  ми  свої  у  раз-всі  поміняли.
Ми  зрозуміли,чому  у  дідуся  були  сльози  на  очах,
а  ще  ,що  нагороди  не  дають  всім-просто  так.

І  романтика  військова  "відпала"  на  завжди,
коли  на  Україні,побачили  ми  наслідки  війни.
Коли  хати  розбиті  і  обпалена  земля,
а  ще  як  плачуть  люди  і  маленька  дітлашня.

Та  саме  більше  зрозуміли,що  таке  війна,
коли  убитого  в  бою,привезли  у  село-ще  зовсім  юнака.
Ось  тепер  вже  свого  дідуся  я  зрозумів,
про,що  нам  дітям-розказувать  він  не  хотів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836184
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.05.2019


ОСПІВАНИЙ КРАЙ

Мій  край-лісами  й  горами  окутий,
а  ще  трембітами  гучними  він  почутий.
Оспіваний  своїм  народом  у  піснях,
і  розказаний  в  баладах  і  казках.

Такого  краю  більш  немає  на  землі,
він  мій,він  Закарпатський-хай  знають  всі.
Наповнені  цілющою  й  холодною  водою,
утворюють  річки  з  могучою  і  бистрою  ходою.

Я  розумію,всі  краї  потопають  у  красі,
та  Закарпаття  рідне-тому  і  блище  до  душі.
Щоб  описати  рідний  край,часом  немає  слів,
а  намалювать  його  красу  немає  кольорів.

Пишу  про  Закарпаття,що  рідне  серцю  і  душі-
а  ще  я  хочу,щоб  за  нього  знали  люди  всі.
Красу  його  щоб  майстри  пера  і  пензля  описали,
а  краще,щоб  за  нього  Закарпатці  розказали.

Гори  та  ліси,джерельні  води  та  річки-
це  Закарпаття  і  ним  гордилися  всі,ми.
І  квітне  квіткою,мій  славний  край,
побачиш  це-  тільки  у  Закарпаття  завітай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836136
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.05.2019


НЕДОСКОНАЛА МРІЯ

Так  хочеться  поїхать  у  такі  края,
де  тільки  жінка,я  і  дітлашня.
А  ще  не  має  телефона  і  "соц-сіті",
де  можна  босими  ногами  ходити  по  землі.

Шум  від  авто  і  страх-"що  скажуть  люди",
щоб  я  упевнений-його  ось,тут  не  буде.
І  відпочити,пожити  без  суєти,
без  буденного  того,що  звикли  ми.

Можливо  моя  мрія  і  недосконала,
але  хочу,щоб  ,простота  і  радість  панувала.
І  панувала  в  усьому  тілі  і  душі,
а  ще  хочу,щоб  було  це-у  радість  дітлашні.

Це  тільки  мрія  і  я  не  знаю,чи  я  б  так  жив,
тому  хочу  ,хоч    місяць  щоб  -так  я  відпочив.
А  потім  повернуся  у  буденне  це  життя,
щоб  були  заряджені  тіло  і  душа.

Цього  не  буде,ця  мрія  не  здійсненна,
і  дітлашня  бажає,щось  буденне.
Який,це  відпочинок  без  інтернету-
сучасне  треба  їм,щоб  блище  до  прогресу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836012
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2019


З НИХ ПОЧИННАЄТЬСЯ УКРАЇНА

Ось  ті  -з  кого  починається  Україна,
ось  ті-  у    кого  навчається  дитина.
Це  вчителі,що  малюка  навчають,
і  любов  до  всього  і  до  всіх  у  душу  закладають.

У  перший  клас-  ти  зовсім,ще  дитя,
від  них  ти  чуєш  чарівні  слова.
Мама,Україна  і  рідний  край-
і  ці  слова  ніколи  ти  не  забувай.

Бо  ці  слова  у  наші  душі  вчителі  заклали,
й  наказували-щоб  ви  це  завжди  памятали.
Те,що  у  маленьке  серце  записали,
усе  своє  життя,як  з  джерела  ми  всі  черпали.

У  згадках  про  школу,про  шкільне  життя,
я  памятаю  завжди,що  говорила  вчителька  моя.
Та  сталось  так,що  ті  слова  тоді  я  не  сприймав,
тільки  дорослим  зрозумів-учитель  до  життя  нас  готував.

Тож  всім  вам  учителі-земний  уклін,
пробачте,що  з  запізненням,усе  я  зрозумів.
Насниги,творчості  й  натхнення-хай  вирує  у  житті,
ви  є  фундаментом  могучим  -Української  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835929
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2019


ЖИТТЯ-ДОРОГА

Життя-дорога  і  не  бачиш  їй  кінця,
до  поки  тіло  молоде  і  молода  душа.
В  дорозі  цій,ти  хоч  куди  звертаєш,
бо  в  силі  я  і  ти-тож  тілу  більше  довіряєш.

Нам  не  страшні  підйоми  та  повороти,
нам  тіло  б  міцне  і  ми  не  проти...
Душа  хай  потерпить  і  поспить,
а  прийде  старість,тоді  буде  вона  ходить.

У  поспіху  долаємо  усі  свою  дорогу,
й  купаючись  в  богатстві,маємо  душу  убогу.
А  ще  чекаємо  всі  старість-з  душею  щоб  пройтися,
а  старість  прийде-ми  не  можем  підвестися.

Бо  ноша,що  в  дорозі  носили  на  собі,
сказала-не  має  місця  тут  душі.
Або,ще  гірше  у  дорозі  враз-тупик,
закінчилось  життя  а  душі  не  має-ти  без  неї  звик.

Життя-дорога  і  дорогу  потрібно  крокувати  у  двох,
щоб  підтримати-коли  хтось  робить  крок.
Мандруймо  всі-  старі    і  молоді,
але  не  тільки  тілом  а  ,щоб  було  місце  і  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835823
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


ТИША В СЕЛІ

Тиша  в  селі  та  люди,ще  не  сплять,
тільки  в  саду  хрущі  гучно  гудять.
І  вітер  тихо,тихо-над  садом  літає,
та  кронами  на  вишнях  колихає.

Навірно  запросив  він  вишеньку  свою,
та  кружать  вальс,під  музику  нічну.
І  тільки  птах,десь  гучно  прокричить-
можливо  хоче  він,кохання  це  розбить.

Весняна  ніч  хоч,ще  холодновата,
але  готовить  все  живе  до  свята.
Це  свято  називається-кохання,
і  будуть  в  ньому  сльози  і  зітхання.

Силу  весна  дає  всьому  живому,
а  сила  то  така,що  засяяли  зірки  в  небі  нічному.
З  душі  іде  магічний  душі-  звук,
то  буде  сердець  закоханих-легенький  стук.

Така  вона  весна,таке  воно  кохання,
під  впливом  ночі  і  краси  зробив  признання.
Коли  закоханий  і  душа  рвется  на  волю,
не  думай  за  земне-на  краще  змінюй  свою  долю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835758
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.05.2019


СТАРЕНЬКА ХАТА

Пішовши  по  гриби  я  вийшов  у  старої  хати,
і  присів  під  нею,щоб  діток  почекати.  
Дивлячись  на  хату,на  стіни-ці  старі,
задумався,що  десь  давно,раділи  їй  усі.

Тепер  вона  нахилилась  до  землі,
і  деревяні  стіни  поросли  у  траві.
Розбиті  вікна  а  на  дверях  старий  замок-
щоб  був  повішений  на  старий  ланцюжок.

Колись  ця  хата  радістю  хазяїнам  була,
фортецею  родини,вірною  була  завжди  вона.
І  глиною  їй  стіни  мазали  вони,
щоб  хаті  надати  ще  більшої  краси.

Сміх  дітлашні  а  ще  веселий  спів,
народження,весілля  і  померали  в  ній.
Але  я  думаю,всі  говорили  -хата  наша,
вас  прийме    всіх  і  почастує-  чим  рада  та  богата.

І  виростивши  діток-відправила  в    "світи"  ,
потім  померли  чи  виїхали  і  батьки.
А  хата  залишилася  в  лісі,  самісенька-одна,
в  надії,що  повернуться  ті,що  повісили  замка.

Ось  так  пливе  життя-так  все  минає,
хтось  народився  а  хтось  вже  померає.
І  кожному  своє  дано  і  кожному  свій  час-
повірте,не  обмине  це    все  -мене  і  вас.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835656
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2019


І ЗНОВУ ДОЩ

І  знову  дощ  і  знову  сиро  і  мокро,
і  знову  у  капельках  усе  вікно.
І  смута  запанувала  на  душі,
коли  дивлюся  на  хмарки  дощові.

Так  хочется  щоб  сонечко  запанувало  на  дворі,
так  хочется  поніжитися,уже  в  теплі.
Тепло,щоб  тіло  зігрівало  -геть  усе,
а  поки,що  по  вулиці  потічок  з  дощу  тече.

Теплу  одежу  не  сприймає  вже  душа  
та  тіло  каже-одінся  бо,ще  холода!
І  очі  бачачи  красу  й  цвітіння  на  землі,
сльозами  обливаються  -самі.

Ще  чую  спів  птахів,що  жалобою  співають,
вони  тепла  теж  з  нетерпінням-так  чекають.
Як  з  полонини,хмари  вітер  підганяє,
усе  живе,від  холоду  й  дощу  наче  завмерає.

Дощик  минув  і  сонечко  промінчик  показало,
ожило  все,радіє  все-  тепло  вже  стало.
Радіють  очі,радіє  все  живе  на  цій  землі,
і  посмішкою  сіяють-геть  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835538
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.05.2019


МОЇ ВІТРИЛА

Життя  мого  ви  два  вітрила-
мої  сини,моя  ви  сила.
На  кораблі,що  я  пливу  своє  життя,
так  і  називається-"СІМЯ  МОЯ"

Життя  людське  -море  бурхливе,
і  корабель  бороздить  моря,що  сили.
Буває  штиль,буває  і  штормить,
життя  є  море  і  нам  по  ньому  плить.

І  ці  вітрила  підганяють  корабель,
вони  є  стимулом  життя,для  всіх  сімей.
Хоч  бурі  і  вітри,що  сил  дають  вітрилам,
але  корабель  наш  -це  є  могуча  сила.

Команда  злагоджена  корабель  доведе,
де  у  портові  швартуватися  буде.
І  бороздить  моря  життєві  і  надалі  будем,
та  про  вітрила  і  сам  корабель  не  забудем.

Щасливо  плавати  і  подолать  девятий  вал,
щоб  брали  всі  з  життя  хто,що    бажав.
А  у  вітрилах,вітер  панував  завжди,
тоді  корабель  буде  легко,мій  пливти.

І  сміх  на  кораблі  гучно  лунає,
шторми  й  негоду,від  корабля,хай  відганяє.
Повний  вперед-команда,щоб  була,
піднять  вітрила-пливем  у  щасливе  ми  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835448
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


ДУМКИ І МРІЇ

Село  накрила  темна  ніч,
зірками  виблискує  все  небо.
І  потемнів  весь  білий  світ,
що  закривать  очей  не  треба.

Десь  кіт  мяукать,десь  лає  собака,
а  у  далені  сова,так  грізно  прокричить.
І  тільки  світло  в  одиноких  хатах,
показує-моє  село  не  спить.

Сяду  на  лавку  і  занурюся  в  думки,
підперши  голову  свою  руками.
Думками  і  мріями  я  помандрую  у  світи,
як  той  вітрильник,що  бороздить  морями.

У  мріях  помандрую  хоч  куди-
та  замічаю,завжди  повертаюся  додому.
Бо  і  у  житті  обмандрувавши  всі  світи,
з  сльозами  повертаюся  до  рідного  порогу.

Десь  прокричала  знову  в  далені  сова,
і  всі  думки,враз  позабулись.
І  тільки  не  міняється  краса  села,
а  ще  думки-з  нами  завжди  і  нам  їх  не  позбутись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835322
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.05.2019


ВЕСНА

Ось  сонечко  за  хмарки  виглядає,
і  сад  від  вітру  наче  б  то,ожив.
Зацвіла  яблуня-вершками  колихає,
не  наче  наспівуючи  пісеньки  мотив.

Бдожоли  гудуть-вони  то  трудівниці,
дощі  призупинили  їхній  труд.
А  їм  потрібно  заповнити  свої  світлиці,
бо  пасічник  спитає-а  де  солодкий  мед,де  якісний  продукт.

Пташки  гніздечка  звили  у  дуплі,
радіючи,що  скоро  буде  вже  малеча.
І  своїм  співом  радіючи  теплій  весні,
співають-не  дарма  ми  прилитіли  так  здалека.

Ожило  все,ожила  і  людська  душа,
що  радістю  розквітла  наче  квітка.
Вона  радіє,вона  тут  не  одна-
хоч  дощ  затьмарює,цю  радість  зрідка.

Весна  красна,живого  всього  ти  картина,
натхення  для  всього  живого  на  землі.
Ти  наче  чародійка-  собою  всіх  приворожила,
тому  тебе  шанують-тому  закохуються  по  весні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835253
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.05.2019


СИНИ МОЇ…

 Сини  мої  -ви  двоє  мої  крила,
а  ще  життя  мого  ,ви  є  могуча  сила.
Я  Богу  дякую,що  ви  у  мене  є-
хай  Бог  вас  завжди  береже.

Сини  мої-плоди  сімейного  ви  саду,
де  деревцятами  я  бачу,себе  і  вашу  маму.
А  ви  беріть  усе  з  рідної  землі-
ви  з  Закарпаття,ви  плоди  гірські.

Сини  мої-не  забувайте  землю  рідну,
де  б  не  ходили  ви  ,по  цьому  світу.
Хай  рідна  хата,рідні  гори  і  ліси,
в  душі  панують-і  на  завжди.

Сини  мої-цінуйте  братську  кров,
прийміть  коли  брат  з  радістю  або  з  бідов  прийшов.
Хай  ваші  діти  коріння  своє  знають,
і  завжди,хоч  у  бідності,хоч  у  богатстві  памятають.

Сини  мої-  це  памятайте  на  завжди-
нас  з  матірю  не  забувайте  ви.
Зайдіть  до  нас,чи  напишіть  листа,
або  хоч  позвоніть,бо  для  нас,завжди  ви  дітлашня.

Сини  мої-читаючи  оці  рядки,
ви  памятайте,що  ви  теж  будети  батьки.
Шануйте  рідних  і  не  забувайте  рідний  край,
а  ще  ніколи  і  ні  на,що  ці  речі  ти  не  проміняй.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835148
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.05.2019


ДОЩ

Дощ  без  перестанку  стукає  у  вікно,
на  дворі  досить  сиро  і  мокро.
А  капельки  танцюють  на  даху,
а,ще  наспівують  всі,пісеньку  свою.

Під  стріхою  притихли  мокрі  горобці-
засумували  щось,та  оглядаються  усі.
Навірно  кішка,в  теплій  хаті  у  вікні  сидить,
та  вправних  цих  бешкетників  дражнить.

Притихло  все,людей  не  чути  на  дворах,
і  тільки  де  неде  крикне  гучно  птах.
Сумом  як  павутиною  запутана  душа,
вона  як  все  живе,бажає  сонечка  й  тепла.

Але  весна-вона  завжди  така,
все  поливає,всьому  дає  життя.
А  ще  веселка,що  під  вечір  виграває,
кольорами  різними,як  на  картині  сяє.

Хоч  вийшовши  на  двір,настрій  губляєш,
але,що  дощ  цей  корисний-себе  ти  потішаєш.
А  дощик  знову  набирає  більшої  ще  сили-
навірно  показавши  силу,хоче  щоб  його  любили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835041
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.05.2019


Я СПАВ У ТРАВІ…

 Я  ліг  у  траву-закривши  сильно  очі,
цей  аромат  мене  пянить  охоче.
Ще  ніжний,пташок  спів  десь  у  далені-
ти  тут,  ти  тут-у  рідному  селі.

Під  голову  підклавши  тихо  руки,
хилить  на  сон,під  ці  чарівні  звуки.
Трава  наче  духмяне  покривало,
поспи,поспи-мені  ніжно  шептало.

І  тільки  тут  у  моїм  ріднім  селі,
така  енергія-б*є,що  сили  від  землі.
Тут  трави,тут  буйні  сади  усі  квітуть,
тут  люди  з  сімями  мирно  живуть.

Угля  моя,ти  як  верховинка-дівчина,
завжди  привітна  і  завжди  всім  мила.
Ти  чарівна  була,є  і  будеш  навіки,
тобою  будуть  зачаровані  і  ще  мої  внуки.

Поспавши  на  рідній,батьківській  землі,
я  відпочив,набрався  сил-  хоч  спав  і  на  траві.
Рідне  село,річки,ліси  і  могучі  гори-
жоден  Углянин  без  вас  прожить  не  зможе.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834929
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2019


РІДНА ХАТА

Рідна  хата-скільки  сили  у  тобі,
де  б  не  була  ти-у  місті  чи  у  зеленій  діброві.
Ти  душу  людську  зачарувати  змогла,
до  себе  ти  тягнеш,як  далеко  людина  уже  не  була.

У  згадках  дитячих  ти  казкою  будеш,
дитячі  роки-ну  ніяк  не  забудеш,
Матір  і  батька  я  бачу  у  сні,
але  біля  хати  старої  і  вони  молоді.

І  мої  скроні  почали  вже  сивіти,
і  хату  вже  мою  влюбляються  діти.
Та  до  хати  батьківської,так  і  манить  мене,
і  наче  душа  туди,що  сили  ноги  несе.

На  дворі  оріх  і  лавка  під  ним-
під  ним  посидіти  я  завжди  любив.
А  ще  батько  і  мати,хоч  вже  і  не  молоді,
але  не  змінилися  вони  у  душі.

Хоч  брат  там  живе  і  все  поміняв,
по  своїму  все,вже  він  збудував.
Та  у  сні  я  буваю,у  себе-там  вдома,
там  все  так  і  є  -як  літ  тому  сорок.

Рідна  домівка,це  наша  душа,
де  б    і  яка  вона  ,у  нас  не  була.
Вона  є  одна  і  вона  чарівниця,
бо  вона  чарує  до  себе,а  ще  завжди  снится.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834812
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.05.2019


ІКОНА

 В  дорогу  Мати  маленьку  ікону  дала,
щоб  сина  від  біди,вона  берегла.
В  далеку  дорогу  у  велике  життя,
з  сльозами  в  очах  проводила  вона.

На  дорогу  обняла,молитву  читала,
а  ще  ніжно,як  мати  його  цілувала.
Хрестила  рукою  і  не  відпускала.
то  обнімала  то  знов  цілувала.

Синок  школу  закінчив  в  інститут  поступив,
та  Мама  молилась-він  у  мене  один.
Вивчився  син-ожинився  в  далекім  краю,
та  Мама  молитву  молила  свою.

Вже  з  батьком  онуки  до  бабусі  прийшли,
радіють,що  мають  бабусю  вони.
Невістка  і  син  Маму  вітають,
цілують  -та  гаряче  її  обнімають.

І  ось  час  настав-їхать  пора,
до  своєї  домівки  спішить  дітвора.
Мама  у  сльози,молитву  шепоче,
їх  відпускати  в  дорогу  не  хоче.

А  син  показав  їй  ікону  стару-
Мамо  не  бійся  я  з  нею  хожу.
Молитва  твоя  і  ікона-ось  ця,
не  раз  врятувала  наше  життя.

І  посмішка  радості  на  обличчі  у  Мами,
і  руки  старенькі  знову  всіх  їх  обняли.
Щоб  не  бачив  ніхто,хрест  на  дітках  зробила,
і  знову  до  Бога-молитву  просила.

Спасибі  вам  Мами,спасибі  батьки,
що  молитвами  спасаєти-нас  ви  завжди.
На  коліна  я  стану  і  попрошу  на  весь  світ-
Боже  батькам  дай,многая  і  благая  літ.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834671
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.05.2019


Я МУЗУ ПРОШУ…

Я  музу  прошу-прийди  до  мене  мила,
бо  ти  мене  своїм  візитом  обділила.
У  голові  шукаю  я  якісь  слова,
але  їх  не  знайду,бо  їх  щось  там  нема.

Прийди  до  мене  в  гості  ти-хоч  на  час,
прошу  тебе,ну  погостюй  хоч  раз.
І  ми    з  тобою  напишемо  вірша,
в  якому  ожила  б  ,моя  грішна  душа.

А  ще  на  білий  аркуш  напишемо  слова,
а  з  цих  слів  ми  створимо  вірша.
Вірша  такого-щоб  описував  усе  життя,
щоб  в  ньому  було-радість,сльози,природа  і  каяття.

І  щоб  слова  з  вірша-  "розібрали"  на  цитати,
щоб  вірш  цей  можна  було  хоч  коли  читати.
Дорослі  і  малі,щоб  памятали  всі  слова,
щоб  не  загубилася  і  буковка  з  вірша.

Ось  тоді  мила  Музо  скажуть  нам  усі-
ви  попрацювали,ви  двоє  молодці.
Тож  завітай  у  гості  Музо-хоч  коли,
прошу  шановна-хоч  на  "чайок"  зайди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834572
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.05.2019


УГЛЯ РІДНА

Мій  край-  щоб  не  було  зі  мною,
душею  я  буду  завжди  з  тобою.
Твоя  краса  в  душі  моїй  навіки-
вулиці  й  хатинки,що  сіяють  наче  квіти.

Рідне  село-Угля  моя  мила,
до  себе  маниш  і  завжди  манила.
Сади  в  цвіту  і  трави  по  коліно,
ти  моє  рідне  і  цінніше  диво.

Рідня  моя  і  Угля  рідна  на  завжди    в  душі,
про  ні  я  думаю,про  ні  пишу  вірші.
Горжуся,що  маю  скарб  такий  цінний-
рідню,село  і  радію,що  я  не  один  такий.

Хоч  є  і    "чорні"  пятна  у  житті  села,
але  не  замічає  це,закохана  душа.
Закохана  у  рідну  Углю  у  рідний  край,
душа  моя  оспівує  красу  села-наче  водограй.

Гори,ліси,річки  й  буйні  поля-
у  них  панує  Углянськая  краса.
Крокую  босими  ногами  по  мягкій    траві,
радію,що  живу  тут,що  родився  я  на  цій  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834502
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.05.2019


ВОРОНА БУНТІВНИЦЯ

                                                             (БАЙКА)
Ворона  більше  всіх  кричала-
я  владу  у  цьому  лісі  поміняла  б.
Зробила  б  те,поставила  б  усіх  туди,
щоб  у  лісі  краще  всі  жили.

Збираючи  підтримку  у  жителів  лісних,
Ворона  була  як  той  взірець  для  них.
Всі  взяли  вили  і  пішли  владу  міняти,
усі  пішли,але  Ворону  не  видати.

У  лісі  владу  поміняли  всю  нову,
але  Ворона  кар-кать  знову.
Я  б  так  зробила,я  б  туди  пішла,
усіх  на  місце  відразу  поклала.

Ворона  кар-кала  а  а  хтось  питання  дав-
а  де  ти  була,коли  ліс  весь  воював.
А  я,а  я,а  я-не  є  така  дурна,
у  мене  діточки,у  мене  є  сімя.

Ще  кажуть  влада  сиром  її  частує,
коли  Ворона  кар-кать,ну  так  бунтує.
Щоб  в  клюві  утримать  сир-щоб  так  мовчала,
щоб  з  верху  дерева  народ  більш  не  збирала.

Серед  людей  Ворон  таких  багато,
кричать,махають  руками  всі  завзято.
А  як  прийде  до  діла,пісня  стара-
у  мене  діточки,сімя-не  йду,що  дурна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834371
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.05.2019


ВЕРБА

В  далекім  краї  Казахстані,росла  собі  верба,
і  я  спитав-  а  звідки  тут  взялась  вона.
На  лавочку,що  під  вербою  я  присів,
а  ескурсовод  історію  мені  цю  розповів.

У  цей  аул  на  поселення  жінок  і  діток  привезли,
до  речі-всі  Українцями  вони  були.
Одна  з  жінок  гілку  верби,зламала  у  селі,
щоб  не  забути  запах  рідної  землі.

Приїхавши  сюди,біля  криниці  посадила,
і  поливати  кожний  вечір  приходила.
І  плакала  і  пісні  сумні  співала,
та  на  вербу  так  сумно  жінка  поглядала.

Коли  верба  листочки  розпустила-прийнялась,
жінка  сміялась  і  сльозами  радості  облилась.
І  всі  Українці  збиралися  вечером  у  верби-
на  рідній  мові  співали  і  розмовляли  всі  вони.

Народ  місцевий  мову  їхню,хоч  не  розумів-
та  близький  до  душі  їм  став  жінок  цих  спів.
Тому  назвали  місце  це-маленька  Україна,
бо  так  сказала  жінка,що  вербу  садила.

Минулося  усе,пройшли  тяжкі  оті  часи-
додому  повернулися  жінки  і  їхні  діточки.
Верба  вже  розрослась,та  нахилилась  до  землі,
а  малою  Україною-називають  місце  це  усі.

Ескурсовод  як  розповів  історію  мені  оцю,
ніби  обняв  руками  чарівну  цю  вербу.
І  відламавши  гілку  від  верби,подав  мені-
бери  і  душу  дерева  додому  відвези.

Тож  в  руки  взяв  я  гілочку  чарівну  цю,
а  ще  йому  сказав  я  думку,ось  таку.
Верба  це  символ  і  житель  нашої  України,
вона  приймется  де  посадят  тільки,щоб  любили.

У  нас  на  Україні  говорять-жінка  як  верба,
там  приймется  кудиб  доля  її  не  привела.
Вона  красою  душу  людську  зігріває,
Українська  то  душа,як  може  так  допомагає.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834047
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


ХРИСТОС ВОСКРЕС

Ніч-на  небі  сяють  зірочки,
а  на  землі  палають  свічечки.
Дзвони  сповіщають  про  святе,
радійте  всі-Христос  Воскрес.

І  веселится  небо  та  земля,
до  всього  живого  радість  ця  прийшла.
Священник  сповіщає-Христос  Воскрес,
а  люд  підтвержує-Воістину  Воскрес.

На  обличах  всіх  сіяє  радість,
хоч  в  декого  від  посту  в  тілі  слабість.
Але  дяків  могучий,мелодійний  спів,
підтвержує  ту  радість,що  священник  сповістив.

Хоч  дощик  всю  ніч  землю  проливав-
та  зупинився,як  священник  пасху  освящав.
Радіє  небо  і  радіє  наша  вся  земля,
і  виграває  яскравим  вогником  свіча.

Свічками  сяє  Углянський  монастир,
а  отець  Варнава  пасочки  всім  освятив.
Христос  Воскрес-радійте  люди  всі,
Воістинну  Воскрес-лунає  по  усій  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833974
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2019


КРИЧАТЬ УСІ

Кричать  усі-плине  кудись  життя,
а  ти,ще  не  жив  як  треба-чи  не  жила.
Була  в  житті  казка  швидкоплинна,
це  відрізок  життя-казкове,це  дитинтство.

Усе  життя  це  суєта  -це  лабіринт,
вихід  шукаю  і  думаю,що  не  один.
Вжитті  слова,як  у  пісні  говорю-
я  жити  хочу,я  життя  люблю...

А  лабіринт  життєвий  розбиває  мрії,
але  я  йду  -тягнуся,до  своєї  цілі.
Буває  поворот  в  житті-буває  і  тупик,
та  до  життя  такого  кожен  звик.

І  я  повторюю-я  жити  хочу  я  люблю,
тому  як  можу,  так  до  до  цілі  я  іду.
Можливо  і  хромий,від  викидів  життя,
та  іду,домрії  дорогою  яку  знаю  тільки  я.

Але  знайшовши  вихід  з  лабіринта,
мене  чекає  звістка  дивовижна.
У  поспіху  я  промовляю  каяття,
сльози  в  очах,бо  розумію-це  кінець  життя.

Тому  радію  життю,яке  вже  є,
радіймо  всьому-бо  все  оце  моє.
Хоч  ти  хромий,хоч  голова  до  неба,
памятай-Бог  дав  життя,тож  жити  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833549
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


Я НЕ ЧЕКАВ ТАКОГО

Я  не  чекав  такого  від  життя,
але,щоб  в  цю  історію  попав  і  я...
Повірте  всі,що  я  не  ідеал  і  не  святий,
а  ще  на  результат  я  не  чекав  такий.

Усе  життя  багато  друзів  мав,
в  яких  я  сумнівів  не  знав.
При  зустрічі    всі  тисли  руку-
та  треба  було  лише  впасти  в  скруту.

Всі  відвернулися,тільки  сімя  не  предала,
дружина  підтримувала  як  могла.
Я  без  ганьби  просив-  допоможіть,благаю,
я  впав,не  можу  я  піднятись,потопаю.

Всі  немов  не  чули,  і  єхидно  посміхались,
і  всі  спиною  від  мене  відвертались.
І  висновок  не  забарився,далі  вже  чекати-
бо  я  був  біля  них  і  допомагав  їм  підніматись.

А  ще  як  кажуть-зрозумів,я  себе  почув,
для  них  я,богатеньким  і  дурненьким  Буратіном  був.
Та  вірю  завжди  так  у  житті  не  буде,
піднімусь  бо  у  мене  є  сімя-рідні  мої  люди.

За  ради  них  повинен  я  "піднятись",
за  ради  жінки  і  дітей  не  буду  роботи  я  цуратись.
А  цих  "лже"-друзів  буду  обминати,
за  те,що  маю-БОГУ  дякую  і  буду  завжди  цінувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833431
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2019


НЕВИЗНАННА ВІЙНА

Хто  як  не  я-сказав    солдат-собі,
коли  вирішував  головне  питання  у  житті.
На  Схід  пішов,на  зихист  України  встав-
хоч  босим  був,та  автомат  тримав.

По  телефону  матері  сказав-на  Сході  я,
але  тут  не  стріляють,бо  це  неє  війна.
Дивись  Мамо  по  телебаченню  новини-
війни  немає    і  там  це  підтвердили.

З  мамою  кожний  вечір  розмовляв,
і  що  тут  є-ніколи  їй  не  розповідав.
Що  тут  літають    "гради",та  скажені  кулі,
і  що  тут  кожен  день,вмирають  най  близькі  друзі.

І  ось  одного  вечора  синок  не  позвонив,
в  душі  Мати  відчула,наче  сторонній  вплив.
Цілу  ніч  звонила  і  дозвонится  не  змогла,
а  з  ранку  в  двері  постукала  клята  біда.

Що  син  помер-  їй  воєнком  це  сповістив,
що  від  гранати  собою  товариша  накрив.
І  як  та  пташка  в  клітці,металася  вона-
як  вбивають,виж  говорили-то  не  війна.

Так  ось  такі  в  Україні  мирні  дні-
що  хлопці  померають  на  невизнаній  війні.
Не  вихваляючись,що  там  хлопці  герої-
воюють  бо  хотіли  Українцям  кращої  вже  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833339
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.04.2019


НАДОЇЛА ЦЯ ПОЛІТИКА…

Гидка  й  брудна  політика  -  ця  надоїла,
і  бруд,що  виливають  на  себе  богачі.
А  ще  прикро,що  вихваляються  постійно-
ми  Українці,ми  мужні  козаки.

Говорячи  це  все-державу  розкрадають,
й  народ  до  жебратства  довели.
На  морях  синки  їх  відпочивають,
коли  в  Україні,гинуть  справжні  козаки.

Так  прикро  чути,що  Україна,
погрязла  в  хабарах  та  у  брехні.
А  ще  найприкро,що  мала  дитина,
іде  в  садочок-вже  за  хабарі.

В  той  час  коли  війна  так  прогресує,
ті  богачі  деруть  з  держави  все.
Держава  з  послідніх  сил  воює,
ну  а  гарант  їй  зброю  продає.

Брехні  та  безладу  кінця  немає,
і  брешуть  всі,й  обіцянки  дають.
До  поки  це-Бог  тільки  знає,
народ  зможе  на  собі  їх    "тягнуть".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833240
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2019


ВІТАЄМО БАТЬКІВ…

У  батьківській  хаті-сміх  і  суєта,
уся  родина  привітать  батьків  прийшла.
Сини,невістки  й  най  миліші  внуки,
обнімають  всі  батьків  і  дружньо  тиснуть  руки.

Це  з  днем  весілля  всі  вітаємо  батьків,
і  чути  -  гірко  і  лунає  сміх  і  спів.
Ще  стіл  ламаєтся  від  різних  страв,
і  батько  вином  домашнім  всіх  нас  частував.

І  стук  бокалів  і  знову  сміх  лунає-
нам  про  весілля  своє  батьки  розповідають.
А  Мама  витираючи  з  очей,скупу  сльозу,
до  себе  пригортає  внуків-дітлашню.

Та  Батька  сварить,щоб  стільки  вже  не  розмовляв,
а  щоб  гостей,він  завзятіше  вже  частував.
Ще  Мама  згадує  епізоди,з  прожитого  життя,
це  слухають  дорослі  і  заслухалася  дітлашня.

Знову  вітання  пролунало  і  бокали  підняли  за  батьків,
і  хтось  затяг  а  всі,підтримали  застільний  спів.
Внуки  в  той  час,притулились  до  бабці  й  дідуся-
і  радість  на  душі,що  ми  одна  міцна  сімя.

Бажаємо  довгого,сувмісного  життя  батькам,
і  жити  в  здравії,злагоді  на  радість  усім  нам.
Щастя  батьки  вам  у  вашому  сувмісному  житті,
бо  ви  цінніший  скарб  і  гордість  нашої  сімї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832995
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.04.2019


ТІЛЬКИ У ЗАКАРПАТТІ

Тільки  у  Закрпатті  -так  сонечко  сяє,
тільки  у  Закрпатті  -музика  так  грає.
І  гори  най  красивіші  у  світі,
найгостинніші  люди  і  наймиліші  діти.

Наш  край  гоцульський-  це  країна  у  країні,
про  це  відомо  дорослому  й  дитині.
Тут  є  усе,що  треба  людині  для  життя,
а  ще  панує  райська  красота.

Тропічні  фрукти  уже  вирощують  гоцули,
настільки  роботящі  Закрпатські  люди.
А  те,що  і  повинно  у  краю  моїм  рости,
ще  в  інші  області  вивозимо,всі  ми.

Одне  біда-це  торба  завжди  напоготові,
а  все  тому,що  ми  живемо  на  самому  кордрні.
І  бачили  Європейське  життя  іще  тоді,
коли,ще  піонерами  і  комсомольцями  були.

Той  побут,яким  живуть  в  Європі  люди,
ми  забажали-нехай  у  нас  він  буде.
Тому  на  добробут  Закарпатців  подивітся,
це  все  руками  зароблено-бо  Закрпатець  не  лінится.

Такий  ось  мальовничій  край  мій-Закрпаття,
і  що  я  тут  живу,для  мене  це  велике  щастя.
Я  Закрпатець,я  один  з  таких  людей,
в  яких  одна  ціль  у  житті-все  для  сімї,все  для  дітей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832860
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2019


БАТЬКІВСЬКИЙ САД

Зацвіли  яблуні  у  бятьківськім  саду,
сад  показав  усім  свою  красу.
Дерева  оділися  в  тендітні  квіточки,
і  ними  вигравають,як  у  небі  зірочки.

Сад  очі  радує  і  душу  людську  веселить,
й  надію  на  урожай,батькам  дає  цей  цвіт.
Говорить  батько-все  в  Божих  руках,
і  плодами  віддячить  цей  красивий  сад.

Ще  дітлахом  я  бачив,як  батько  сад  цей  засновав,
як  саджанці  садив  та  ніжно  обробляв.
І  ось  тепер,роки  пройшли  і  я  замітно  постарів,
батьківський  сад,плоди  дає  і  ось  отак  зацвів.

А  батько  внуків  пригощає,плодами  з  свого  саду,
а  соком,що  начавив-дає  утолити  спрагу.
Віддячує  сад  батькові,за  всі  оті  роки,
що  він  допомагав  садочку,дорослішати  і  давать  плоди.

Тож  сад  цвіте  і  очі  радує  людські,
і  хата  батьківська  теж  потопає  у  красі.
Горжусь,що  заснували  сад  мої  батьки,
а  ще  горжусь,що  вони  причетні  до  цієї  красоти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832698
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


ЛУНАЄ КРИК

Лунає  крик,лунає  сміх  у  хаті,
ще  суєта  та  перегони  тут  завзяті.
Це  знак  того,що  тут  живуть  маленькі  діточки,
а  головне,що  діточками  опікуються  ангели.

І  тільки  тут,коли  у  хаті  захаращено  усе,
а  ще  коли  мультфільм  найважливіший  за  все.
Тоді  це  все  сприймаєтся,як  радість  дітлашні,
хоча  признаюсь-буває  десь  терпіння,на  межі.

Але  ця  посмішка  й  промова-люблю  маму,
вбиває  наповал,в  душу  стріляє  прямо.
Взявши  у  руки  маленьке  ангеля,
ти  Богу  дякуєш,що  чуєш  ти,такі слова.

І  не  важливо,що  стіни    в  хаті  хтось  розмалював,
що  хтось  під  ноги,іграшки  дрібненькі  розкидав.
Бож,ти  обнімаєш  і  цінуєш  ніжне  ангеля,
а  ще  відповідальність  відчуває  батьківська  душа.

Дано  це  відчуття  батькам  від  Бога,
тут  теж  є  заповіді  а  ще  існує  засторога.
Але  життя  підкаже,розкладе  все  по  місцях,
батьки  себе  побачать  молодими-у  своїх  діточках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832695
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.04.2019


БАТЬКІВСЬКА ХАТА

Батьківська  хата,  де  суєтится,батько  й  мати-
хочу  тепер  памятку  з  дитинства  розказати.
Духм*яний  хліб,що  Мати  у  печі  пекла-
цей  аромат  зімною  все,моє  життя.

І  вправними  руками  як  хліб  на  стіл  складає,
ще  домотканим  полотном,його  так  накриває.
А  запах,запах-хату  чародійно  так  пянить,
а  хліб  гарячий,,білим  накритий-так  парить.

Ще  батько  гарячій  хліб  ламає  -пополам,
і  по  мягкому  й  запашному  кусочку,дає  нам  дітлахам.
І  це  була  для  нас,дітей  над  небесна  смакота,
яку  вже  подорослішавши,не  забуваю    я.

Роки  пройшли,  як  гірська  річка  по  руслу-
і  я  тепер  свою  виховую  так  дітлашню.
А  згадки  про  дитинство  у  моїй  душі,
про  них  тепер  розповідаю  своїй  дітлашні.

Хоч  Мати  з  Батьком-слава  Богу,ще  живі,
і  хліб  як  і  пекли,пекуть  й  тепер  самі.
Але  той  запах  і  той  смак  спокій  не  дає,
хоч  розумію-його  не  повернуть,його  вже  не  буде.

У  кожного  з  людей  є  згадки,що  не  повернуть,
але  ніхто  й  ніяк  не  може  їх  забуть.
Тому  й  живім  з  надією,що  все    так  і  буде-
не  вам  а  нашим  дітям,радість  ця  від  вас  прийде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832630
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.04.2019


ВЕСНЯНИЙ ДОЩ

Весняний  дощ-аж  ароматом  лине,
він  оживив  собою  могучу  полонину.
Повітря  наче  Божественні  парфуми,
мої  легені-міцно,міцно  затягнули.

Трави  набули  більш,зелених  кольорів,
а  ще  повсюду  чую  спів  гірських  птахів.
Дощ  по  листочках    мелодію  веселу  виграває,
а  вітер  як  співак,під  музику  співає.

За  цей  рік  уперше  дощик  капельки  пролив,
всьому  живому,він  сьогодні  догодив.
Вікно  відкрию,хай  вітер  аромат  сюди  вдихне,
а  хата  від  зими  проснется  й  оживе.

Весняний  дощ-давно  тебе  живе  усе  чекало,
про  тебе  думку  і  надію  на  життя  давало.
І  тільки  мелодійний  капель  стук  у  вікно,
немов  пісню  співає-про  літо,про  тепло.

Між  хмарами  у  небі  сонечко  знов  засіяло,
неначе  дощик  в  інші  краї-промінчиками  провожало.
Природа  очі  радує  і  людську  душу  веселить,
живе  смієтся  все  і  кольорами  майорить.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832500
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.04.2019


КОБЗАРЕВА ПОРАДА

Читаюч  вірш-Тарасе  твої,
моторошно  стає  мені  на  душі.
Тарасе-ти  наче  у  воду  глядів,
я  бачу  це,з  твоїх  віршів.

Все,що  ти  у  віршах  говорив,
народ  Український  теж  тепер  пережив.
Про  красу  України  і  воїнів  славних,
про  жадних  панів  і  дівчат  наших  гарних.

А  пани,ось  крадуть,ще  з  більшою  силов,
не  рахують  простих  за  живую  людину.
Обіцянки  брехливі  і  ласі  слова,
нищать  Україну,як  татарська  орда.

Що  буде  з  країною-Кобзарю  скажи
як  подолати  не  горазди  такі.
Дай  підказку-скажи  що  робити,
як  далі  народу  твоєму  так  жити.

Повір  мій  Кобзарю  не  змінилось  нічого,
життя  в  Україні  ,як  замкнуте  коло.
Народ  наш  бідує,як  і  бідував,
козак  захищає,як  і  захищав.

Похмурий  Тарас-он  височить,
простягнувши  руку  наче  нам  говорить.
Читайте  уважно  вірші  ви  мої,
не  бійтеся  змін-бо  ви  козаки.

Зрозуміти  пораду  можливо  як  хочеш-
та  чи,щось  поміняти  в  країні  ми  зможем.
Можливо  пораду  придумав  я  сам,
даючи  пояснення,Кобзаревим  віршам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831914
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.04.2019


УДАЧА

Тримаючи  удачу  за    "хвоста",
я  не  розумів,що  це  і  є  вона.
Коли  потрібно  було  її  міцно  тримати,
позволив  я  собі,в  серйоз  удачу  не  сприймати.

І  думав,що  це  вона  винна  мені,
тому  і  не  сприймав  в  серйоз  її.
Та  тільки  як  кажуть-дав  "слабої",
удача  очутилася  на  волі.

Тільки  тепер,усе  я  зрозумів-
що  я  прогаяв,що  я  зробив.
Почав  удачу  до  себе  повертати,
та  удача  не  бажає  мене  знати.

А  ще  обманом  і  гарними  словами,
та  удача  повертатись  не  бажає.
Ось  вже,  вже  я  очущаю,що  верну-
тільки  зловитиб,я  більш  не  відпущу.

Тоді  вже  буду  міцно  я  її  тримати,
а  ще  буду  в  серйоз  її  сприймати.
І  щоб  ми  нерозлучними  завжди  були,
щоб  разом  взявшись  за  руки  ми  всюди  йшли.

Скажу  усім,хто  держить  удачу  за    "хвоста"-
сприймайте  у  серйоз  і  не  відпускайте  ні  куда.
Тримайте  міцно  і  беріть  від  неї  все-
бо  ця  подружка,часом  підсобить,а  часом  так  все  віддає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831779
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.04.2019


УКЛІН ВАМ…

Уклін  вам  хлопці  в  окопах-до  землі,
чистий,без  блюзнірства  від  самої  душі.
Залізне  серце  та  добрая  душа,
дає  наснаги,коли  ви  боретися  за  життя.

Вам  як  нікому  вдячна  вся  країна,
що  ще  не  попала  у  рабство  Україна.
Ми  дякуємо,що  ви  собою  нас  закрили,
коли  ми  з  діточками  вдома,просто  жили.

Кажу  за  себе-яб  так  не  зміг  як  ви,
признаюсь,що  боюся  вистрилів  а,ще  більше  війни.
Герої  ви-цим  сказано  про  вас  усе,
ще  раз  вклоняюся-бо  поки  ви,там  ворог  непройде.

Я  вірю  хлопці-все  поміняється  вже  скоро,
і  ви  повернитесь  усі,до  рідного  порога.
Бо  перемога  постукає  у  кожну  хату,
а  вас  обнімуть  й  крикнуть-кому  сину,кому  тату.

Рідня  й  народ  гордитись  вами  будуть,
і  ваших  подвигів  ніколи  не  забудуть.
Тож  повертайтеся  додому  наші  герої,
щоб  у  рідні  серця  не  розривалися  від  болі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831683
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.04.2019


ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН

У  Тячівському  районі  я  родився  і  живу,
а  ще  побачив  тільки  тут  таку  красу.
Тячів  величний,що  на  Тисі  розпростерся,
своїми  межами  в  кордони  вперся.

А  села,порозкидані  у  горах  наче  камінці,
добробутом  леліють  та  тануть  у  красі.
Лісами  вкрита  вся  тереторія  району,
і  ліс  тут  є,красою  та  заробітком  для  народу.

Гори  високі  і  туристичні  бази  біля  них,
це  дар  природній  і  народа  Тячівського  "хліб".
Народ  наш  роботящій-хосну  хоч  з  каменя  візьме,
у  горах  не  легко  жить,та  він  живе.

І  розцвітає  край  мій  працею  й  красою,
а  ще  гостинністю  краян-як  кажуть  надлюдською.
Я  з  Тячева-говорять  так  краяни  всі,
бо  місця  ріднішого,для  них  немає  на  землі.

Це  Тячів,це  місто  в  горах  Закарпаття,
який  красою  славиться,як  сонячно  й  ненастя.
Погода  не  чорнить  а  додає,ще  кращих  кольорів,
створила  краєвид,який  жоден  митець  створити  не  зумів.

Тому  й  радію  я  за  Тячів  рідний  свій,
сказать  про  місто  щось  погане  яб  не  посмів.
Хто  як  не  Тячів  рідним  містом  є  і  буде,
ким  як  не  Тячевом  будуть  гордитись  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831571
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.04.2019


ВЕСНА У ЗАКАРПАТТІ

Покрасилась  в  зелені  кольори  земля,
а  все  тому,що  наступила  вже  весна.
І  горобці  збирають  пір*я  на  полях,
гніздечко  звити,тепле  для  своїх  малят.

В  садах  покрашені  набіло  дерева  всі,
рівненько  вистроїлись,наче  вояки.
Ще  чути  де-неде  забутий  спів  пташок,
і  бачимо  повсюди  різнобарв*я  з  квіточок.

Весна  у  Закарпатті-ось  така  вона,
і  розповідать  про  неї  можна  без  кінця.
Сонечко  так  наші  очі  осліпляє,
і  радість  від  весни  нам  душу  зігріває.

А  ще  скажу  я  люди  таємницю  вам-
мій  край  красивий,колиб  сюди  ти  незавітав.
Зима,Весна,Літо  хоч  Осінь-панує  на  дворі,
а  наше  Закарпаття  буде  завжди  вам  до  душі.

Так,так-сніги,сади  в  цвіту  чи  листочки,що  опали,
картину,що  називаєтся  "ЗАКАРПАТТЯ"  написали.
І  ця  картина  очі  радує  усіх  людей,
а  ще  до  себе  тягне  завжди  нових  госте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831453
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.04.2019


РОКИ МОЇ РОКИ

Засохле  листя  з  дерева  упало,
і  річка  понесла  його  в  далі.
Ось  так  мої  роки  минають,
ті  що  минули  їх  більше  не  буде  у  житті.

Ну  а    думки  як  річка  повноводна
несуть,несуть-подалі  ці  листки.
Згадати  епізодами  їх  тільки  можна,
а  повернути  не  зможемо  всі  ми.

Буває  посмішка  або  сльоза  заграє,
від  згадок,що  промайнуть  у  голові,
Одразу  душу  й  серце  зігріває,
той  епізод,що  полинув  у  нашому  житті,

Ось  так  я  бачу  прожиті  ці  роки,
що  час  від  часу  згадую  я  з  сумом.
Вони  для  мене  радістю  були,
ну  а  тепер  вже  недосяжним  чудом.

Минулі  і  майбутні-роки  мої  роки,
мої  ви  і  цим  сказано  усе.
Нехай  річка-життя  несе  вас  хоч  куди,
по  іншому  не  можна  і  помінять,щось-не  пройде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831329
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.04.2019


ЦЕ ВСЕ УКРАЇНА

Могучі  Карпати  і  пшеничні  поля,
шахта  Донецька  і  Кримська  скала.
Це  все  Україна,це  все  з  вами  наше-
це  все  Українське  і  не  можна  інакше.

Хай  ворг  не  скалить  клика  на  народ,
а  ще  хай  не  лізе  в  чужий  "огород".
Бо  люди  Українські  на  коліна  не  стануть,
усі  як  один-юрбою  нагрянуть.

За  землю,за  поле,за  море  і  хату,
без  страху  пійде  Українець  вмирати.
Ще  рідну  родину  він  скривдить  не  дасть-
жінку,дитину  не  смій  принижать.

Пшеничні  поля  і  маки  в  долині,
вони  у  душі  в  Українській  людині.
І  чорнобривці,що  цвітуть  біля  рідної  хати-
ось,що  з  молоком  віддає  рідная  мати.

Україна  сильна  й  могуча  держава,
тож  не  радійте,що  в  середені  маємо  чвари.
Тільки  попхайтеся,ви  всі  в  Україну-
горе  чекає  на  вас  і  вашу  родину.

Україна  найбільша  країна  Європи,
і  повірте-не  хоче  ні  ским  воювати.
Тож  давайте  всі  жити,як  чесні  сусіди,
щоб  в  тяжку  годину  змогли  "підсобити".


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830992
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.03.2019


ГІРСЬКІ ВЕРШИНИ

Ей  мої  могучі  Карпати-
я  відчуваю,що  можу  літати.
Ваша  велич  і  ваша  краса,
самооцінку  мою  підняла.

З  вершини  гірської  я  бачу  долини,
де  проживаю,ще  від  дитини.
Протягнувши  долоні  затуляю  її-
 долина  в  раз  вся,на  моїй  руці.

Вітер  волосям  моїм  виграває,
на  вірно  увагу  свою  проявляє.
А  ще  сонечко  "зайчики"  пускає  у  очі.
теж,навірно  погратися  хоче.

Це  все  силу  дає  для  душі,
як  той  птах  -я  лечу  у  висоті.
Думками  літаю  і  мріями  теж,
коли  небо  синє  у  долоні  береш.

Спустившись  до  низу-на  свою  долину,
у  собі  відчуваю  маленьку  диину.
Що  не  памятає  горя  та  зла,
душа  обновилась,наче  родилось  дитя.

Закарпаття  моє-  могучі  Карпати,
вмієти  ви  людей  лікувати.
Бо  коли  здорова  у  людини  душа-
це  все,що  потрібно  тобі  для  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830855
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


РАДІСТЬ

Коли    радість  в  тобі  б*є  через  край,
візьми  крила  в  руки  та  у  небо  взлітай.
Це  крила  щастя  коли  бурлить  кохання,
до  зірок  хай  підніме  тебе  твоє  бажання.

Тепло  на  серці  і  світло  в  очах,
це  все  кохання-його  це  знак.
Так  в  житті  було,є  і  буде-
коли  кохаєш  або  коли  кохають  тебе.

І  тут  взлітати  не  можна  одразу,
у  двох  потрібно  триматися  разом.
Щоб  сяйво,що  світится  у  вас  на  душі,
вам  доргу  освіщало  у  темноті.

Це  кохання  і  цим  сказано  все-
у  ньому  хай  кожна  людина  живе.
В  коханні  засипає,в  коханні  встає,
ніколи  хай  зради  між  двома  не  буде.

І  діти,як  у  небі  ті  зірочки-
освітлюють  будні  у  нашій  сімї.
Щоб  в  кожного  з  нас,таке  кохання  було,
щоб  кожному  серце,душа  і  кохання  було  дано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830853
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.03.2019


МОЯ ВУЛИЦЯ

Моя  вулиця  найстаріша  у  селі,
про  це  говорять  старші  люди  всі.
Де  "Бокочі"в  селі-  це  усі  покажуть,
й  сучасну  назву  вулиці  підкажуть.

Красива  річка  вподовж  вулиці  тече,
а  ще  на  урочищах  "Вусища"-все  росте.
І  всі  хатинки  як  шахматні  фігури-
дахами  своїми  сонечко  до  себе  притягнули.

Гамір  та  сміх  лунає  біля  хат-
це  хтось  у  когось  тепер  в  гостях.
Коли  весілля-всі  гуляють  тут,
і  як  помре  хтось-всі  проведуть  в  останню  путь.

У  Закарпатті-  Угля  є,так  називаєтся  село,
є  вулиця  про  неї  я  пишу-мені  не  все  рівно.
В  Углі  родився-на  цій  вулиці  живу,
тож  хай  і  інші  знають  за  вулицю  мою.

Хай  квітне  Україна  з  нею  і  моє  село,
добробутом  й  красою  воно  щоб  розцвіло.
"Олени  Суворової"-вулиця  записана  в  цей  час,
але  ми"Бокочани"-так  знають  усі  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830727
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


ПЛАЧЕ БЕРІЗКА

Плаче  берізка  солодкими  сльозами,
радіє  бідненька-весна  вже  настала.
Розправила  гілки  і  до  неба  підняла,
це  вона  сонечко  так  привітала.

Берізко,берізко-ану  посміхнися,
листочками  пишно  ти  поклонися.
Це  тебе  вітер  теплий  ласкає,
ніжно  гілочки  твої  обнімає.

Зима  відступила,тепло  на  дворі,
соком  наповнила  берізка  гілки  свої.
Людям  дарує,що  тільки  може-
частуйтеся  люди,це  вам  не  зашкодить.

Природа  людині  віддає  все,що  має-
їжу  дає  та  спрагу  утоляє.
Хоча  людина  і  цінує  це  все,
але  не  завжди  так  людина  себе  поведе.

Ми  єдині  усі,це  показано  у  всьому,
тож  цінуймо  матінку  нашу  природу.
Люди,тварини,сади,поля  та  озера-
щоб  порозумілились-єднання  природі  від  нас  усіх  треба.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830725
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.03.2019


МАТИ ВИШИВАЛА…

Мати  вишиванку  сину  вишивала,
син  в  той  час  на  Сході  воював,
Єдиного  сина  додому  чекала,
бо  давно  рідненький  вдома  не  бував.

Молитву  за  сина  до  Бога  молила,
щоб  скоріш  додому  син  прийшов.
Бо  вже  вишита  його  сороччина,
і  омита  маминов  солоною  сльозов.

На  сорочці  квітку  дошиває  мати
і  покапала  на  сороччину  кров.
Щоб  біди  не  було,стала  витирати,
але  знов  вкололась-знов  і  знов.

Щось  в  душі  у  мами  враз  захололо,
по  очах  пробіглася  сльоза.
Зрозуміла  мати,сина  вже  не  стало,
в  хату  вже  прийшла  страшна  біда.

Матеренське  серце,дало  їй  знати,
сина  вже  в  живих  її  нема.
Та  вже  в  домовині,щоб  сина  поховати,
у  вишиванку  одягла  своє  дитя.

Молюся  за  тебе  мій  милий  сину,
ти  дитя  ще  був  але  героєм  став.
Ти  тепер  одягся  в  оцю  сороччину,
де  кровю  вишитий  твій  рідний  край.

Хай  цвітуть  в  Україні  квіточки  червоні,
тільки  щоб  більш  крові  не  лилось,
Щоб  у  вишиванках  хлопці  чорноброві,
не  померали  а  ростили  рідних  діточок.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830580
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.03.2019


УГЛЯНСЬКИЙ МОНАСТИР

На  Закарпатті  є-  Углянський  монастир,
старійший  за  усіх,одно  з  святіших  див.
Високо  на  горі-над  селами  стоїть,
і  куполами  золотими  як  зірками  майорить.

Угля,Колодне,Дулово,Теребля-та  ще  багато  сіл,
він  покровом  Божим  покриває  їх  усіх.
Один  із  перших  православних  храмів  є  -
він  Боже  слово  жителям  й  поломникам  несе.

Купці  в  давнину  його  ще  навіщали,
і  так  цареві  Івану  Грозному  його  і  описали.
Вода  як  квас  тут  б*є  ключем  з  під  землі,
а  ще  живуть  тут  сильні  віров  люди  і  ченці.

Річки  гірські  всі  рибою  отут  "кишать",
звірів  лісних,усіх  тут  не  перераховать,
Тут  як  в  раю  і  не  можливо  все  тут  описать,
а  головне  тут  панує  Божа  благодать.

Цей  монастир  й  тепер  леліє  у  красі  та  у  садах,
і  тоне  у  церковних  співах  і  блискучих  куполах.
І  завжди  раді  сестри  помолитися  за  нас-
помолятся  і  страннику  дадуть  над  головою  дах.

Молитвою  і  вірою  бурлить  і  квітне  край,
в  Углянський  монастир  приїдь  мій  друже-завітай.
Молитва  і    краса,що  як  стихія  тут  панує-
душу  і  тіло  твою,тут  на  завжди  із-лікує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830360
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2019


БІЛІ ТЮЛЬПАНИ

Білі  тюльпани  подарю  я  мамі,
вони  такі  ошатні,чисті,живі  та  гарні.
Я  ними  мамі  повагу  свою  покажу,
маму  любив,люблю  і  любить  буду.

Ніхто  крім  мами  так  мене  не  знає,
і  я  дарю  їй  оці  білі  тюльпани.
Всю  чистоту  і  ніжність  у  її  душі,
покажуть  всім,ці  ніжні  квіточки.

Білі  тюльпани  на  них  крапля  роси,
це  доказ  ніжності  і  доброти.
Тобі  ці  квіти  моя  рідна  мамо,
від  серця,від  душі  тобі  рідна  вручаю.

Радість  в  душі  а  на  очах  сльоза,
і  мати  мене  ніжно,ніжно  обняла,
Тюльпани,то  так-символ  поваги,
і  це  саме  мале,щоб  зробив  я  для  мами.

Вона  поставить  у  вазу  тюльпани-
вітання  від  дітей,ось  ліки  для  мами,
Здоровя  тобі  і  щастя  -рідна  мамо,
пробач,що  не  часто  звонили  або  приїзжали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830357
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.03.2019


РОКИ ПЛИВУТЬ

Роки  пливуть  як  на  небі  хмари,
минуло  стільки  років,як  ми  зтобою  закохались.
Та  як  узявшись  за  руки,  пішли  ми  по  життю,
а  ще  як  ми  створили  свою  міцну  сімю.

Радію,що  роки  пройшли  а  у  нас  не  змінилося  нічого,
з  роками  нажили  кохання  ми,ще  більш  міцного.
Коли  в  сімї  панує  радість  або  прийде  біда,
ми  одне-одному  з  посмішкою,підставимо  плеча.

Дай  я  обніму  тебе  кохана  і  щиро  поцілую,
твоє  тепло,твоє  кохання  у  своїй  душі  відчую.
Твій  ніжний  погляд  і  правдивий  сміх,
для  мене  освітлює  життєвий  світ.

Роки,роки,роки-нам  не  страшні  роки,
наше  кохання,ще  посилюють  вони.
І  тільки  Бог  і  діточки  живуть  у  нашому  коханні,
і  більш  нікому  і  нічому  ми  з  тобою  не  підвладні.

Тож  дай  тебе  я  поцілую-просто  так,
а  ти  обніми  і  посміхнись,як  робиш  це,що  раз.
З  тобою  у  двох  я  вірю,все  ми  подолаєм,
бо  ми  є  сила-ми  одне  одного  кохаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830254
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


УГЛЯНСЬКА ДОЛИНА

Углянська  долина-така  очам  мила,
сніг  пропав  і  ти  теж  ожила.
Зацвіла  ти  моя  мила,всіма  кольорами,
береги  вишиванку  оділи,з  різними  квіточками.

В  полонинах  сніг  біліє  а  тут  сонечко  сяє,
на  церковних  куполах  золото  так  грає.
Такого  краю  немає  більш  на  землі,
це  так  говорять  жителі  долини  -всі.

Аще  річки  як  срібні  ланцюжки,
розлилися  по  всій  моїй  землі.
Тому  цей  край  і  називають  "Срібная  земля"-
бо  тільки  тут  панує  коштовна  красота.

Дивлюсь  на  тебе  краю  мій  і  розумію,
що  так  ти  посилюш  у  себе  віру.
Віру  у  те,що  ти  даєш  душевеу  силу,
а  ще  даєш  наснагу  для  поетичного  пориву.

Моя  долина  це  краса  і  сила,
що  нам  усім  природа  при  народженні  вручила.
Цвіте  і  пахне  "Срібная  земля"-
Углянський  край-спасибі  Боже  ,що  тут  родився  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830251
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.03.2019


КИДАЮЧИ МУСОР…

Усім  дорослим  подумати  вже  слід,
що  з  нами  дорослими  зробив  цей  світ.
Я  це  до  того  що  робимо  з  дітьми,
як  учимо  їх  жити  та  по  життю  іти.

Коли  з  авто  викидуєш  окурок  чи  стакан,
запамятай,дитина  наслідує  своїм  батькам.
І  як  кричимо,що  хтось  тут  насмітив,
можливо  хтось  дітей  так  робить  навчив.

Тому  давайте  почнемо  ми  всі  з  малого,
сміття  не  кинеш  у  вікно  і  скажем  щоб  не  робив  такого.
Рівняючись  на  вас,батьків  ця  дітлашня,
побачивши  папір,підніме  і  закине  до  відра.

І  буде  цінувати  чистоту  свого  села  чи  міста,
а  ще    з  душею  чистою,буде  до  всіх  привітна.
А  поки,що  цінуймо  те,що  тепер  у  нас  вже  є-,
я  кинув  мусор  моя  дитина  з  вчителями  прибере.

Ще    "лайк"  поставлю  і  коментар  напишу-
як  чисте  село  своє  люблю.
які  розумні  діточки  та  їхні  вчителі,
не  думаючи-а  мусор  кинули  з  вами  ми  самі.

Тому  викидуючи  мусор  в  річку  чи  у  ліс,
кричи  що  сили-діти  наші  приберіть.
Але  боюсь,щоб  не  наслідували  нас  наші  діти,
що  будемо  дорослі,ми  тоді  робити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830144
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.03.2019


ВЕДМІДЬ ПОРАДНИК

Сова  розумний  птах,це  знають  в  лісі  всі,
аще  поправді  судить  і  дає  поради  -досить  і  цінні.
І  кожен  звір  Сову  хвалив  та  в  приклад  ставив,
і  кожен  великий  і  малий  Сову  цю  славив.

Ведмідь,що  в  цьому  лісі  проживав,
теж  слави  для  себе  такої  забажав.
А  ще  десь  чув-Сова  все  бачить  з  висока,
тому  Ведмедю  думка  "прийшла"  така.

Ось  вилізу  у  лісі  на  дерево  високе,
і  буду  всім  давать  поради-ну  хто  захоче.
Так  і  зробив,заліз  і  став  судити-
що  в  голову  Ведмедю    "йшло"  став  говорити.

Хтось  з  страху  за  порадою  прийшов,
а  хтось  прибіг  на  хижий  його  "вой".
Порадими  без  роздумів  Ведмідь  всіх  одаряв,
але  не  замічав,що  від  його  порад  зріє  скандал.

Всі  потерпали  від  послуги  -  Ведмежої  такої,
щоб  скинуть  з  висоти  його  у  лісі  всі  готові.
І  час  прийшов,зрубали  звірі  дерево  високе,
а  ще  Ведмедеві  дали  кулаками  в  боки.

Чухаючи  і  підпираючи  свої  боки,
Ведмідь  не  розуміє,чому  його  звалили  з  висоти.
Він  невторопать-щоб  давать  поради  не  треба  висоти,
тут  понад  все  потрібна  голова  а  у  ній  мозги.

Ведмедів  між  людьми  таких    в  наш  час  багато,
керують,лікують,судять  всіх  завзято.
Сидять  у  кріслах  і  дивлятся  на  всіх  з  "висока",
та  від  порад  їхніх,народу  хоршоших  змін  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829704
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.03.2019


ЯК ЗАЙЧИК ПОРИ РОКУ ЛЮБИВ

                   (БАЙКА)

Тяженько  в  лісі  звірям  взимку,
на  білому  снігу  їх  завжди  видно.
Сховатися  не  може  вовк  чи  хитрий  лис,
ведмідь  від  розпачу  у  спячку  зліг.

Один  Зайчисько  хвалить  вперто  зиму,
бо  має  куций  шубку,білу  та  нову.
Я  більш  за  все  люблю  холодну  цю  пору,
своє  життя  в  зимі  я  жить  хочу.

Звірі  усі  крутили  пальцем  в  скроні,
коли  Зайчисько  вихвалявся,на  білому  морозі.
Але  ось  літо  наступило,прийшла  тепла  пора,
повсюди  кущики  зелені  і  високая  трава.

Зайчисько  знову  літо,що  сили  вихваляє,
говорить,що  кращої  пори  року  він  не  знає.
Він  хвалиться,що  це  його  пора,
а  ще  радіє  бо  в  нього  сіра  шубка-вже  нова.

Що  сталося  з  Зайчиськом  ніхто  не  знає,
чому  він  вподобання  свої  так  міняє.
І  відповідь  дала  усім  стара  Сова-
боїтся  всіх,ще  прсто  знову  шубка  нова.

Ну  а  літо  чи  зима  йому  це  все  рівно,
а  жити  літом  чи  зимою,йому  потрібно  і  так  було.
Тому  радіє,що  хоч  хист  один  з  цього  він  має,
як  літом  так  зимою,  шубку  просто  так  міняє.

Багато  між  людьми  таких  Зайців  живе,
хто,що  дає  він  від  усіх  завжди  усе  бере.
А  ще  щоб  заховати  чи  непоказати  страх,
він  всім  кричить-я  впевнений  це  вихід,це  мій  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829603
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.03.2019


ВЕСНА У МОЇМ КРАЇ…

Мій  край  одів  хустину  з  квітів,
тепер  він  найчарівніший  у  світі.
Весінні  квіти  різних  кольорів,
краси  додали  до  Углянських  берегів.

Повсюди  первоцвіти  і  шафрани  зацвіли,
вони  перетворили  край  мій  у  царство  красоти.
Як  по  хмарах  іду  я  по  землі-
земля  неначе  посміхаєтся    у  цій  красі.

Ще  вітерець  вправно  квітками  так  грає,
він  їх  у  різні  сторони  квапливо  нахиляє.
Ну  а  вони,вклоняючись  легесенько  йому,
говорять-  подивись  і  ти  на  цю  красу.

Це  у  Закрпатті  так  весна  показує  себе,
і  будить  від  сплячки  зимової  усе  живе.
І  задивляючись  на  цю  усю  красу,
я  Богу  дякую,що  я  у  ній  живу.

У  горах  на  вершинах  ще  сніги,
а  тут  в  низу  вже  показ  весневої  краси.
Хоч  очі,ще  не  звикли  до  ярких  кольорів,
але  усі  вже  тягнутся,подалі  від  снігів,

Така  краса  панує  на  моїй  маленькій  Батьківщині,
і  ця  краса  є  рідною,завжди  дорослому  й  дитині.
Так,це  Закарпаття-це  моя  рідна  земля,
і  десь  в  душі  горжуся,що  тут  родився,я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829433
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.03.2019


СТІЛЬКИ РАЗ…

Я  стільки  раз  падав  і  піднімався,
я  стільки  раз  виходив  у  перед  і  повертався.
І  завжди  говорив  собі  так  я-
не  винуватий,то  таке  життя.

В  житті  бувало  по  різному  усе,
буває  попераємось  а  потім  як  з  неба  упаде.
Ну  ось  таке  моє  життя  було,є-навірно  і  буде,
бо  все  на  це  показує,усе  до  цього  йде.

У  всіх  людей  тепер  таке  життя  вирує,
але  не  кожен  замічає  це-  не  кожен  себе  чує.
І  тільки  вглубившись  у  чуже  життя,
тайком,про  себе  думаєш-а  якже  я?

Хтось  хоче  радості,хтось  грошей  в  житті,
а  хтось  здоровя  та  сміху  в  хаті  дітлашні.
Ціна  і  бачення  життя  у  кожного  своє,
але,що  воно  збудется-надія  в  кожному  живе.

Тому  і  не  розумію  я  інколи  себе,
чого  хочу,куди  мене  життя,таке  ось  приведе.
З  страхом  чекаю  завтрашнього  дня,
і  вірю  в  добре  та  везіння  -як  мале  дитя.

А  інколи  обдумавши  своє-  тільки  своє  життя,
я  розумію,що  все  це    мав  або  вже  маю  я.
Але  ця  жага  чи  жадність,що  в  середині  панує,
характер  а  з  ним  і  долі  всіх  людей  формує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829407
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.03.2019


"КРАСНЕ ПОЛЕ"

Туман  Тисов  покотився,
аж  на    "КРАСНЕ  ПОЛЕ".
Закрпатський  народ  бився,
за  землю  та  гори.

Щоби  землі  Закарпатські-
вороги  не  топтали.
Хлопці  юні  та  завзяті,
за  волю  тут  пали.

Кровю  Тиса  залилася-
заплакали  люди.
Земля  в  рабство  не  далася-
Закрпаття  вільне    уже  буде.

Спасибі  хлопцям  що  вижили,
уклін  тим  що  вбиті.
Що  ми  у  вільнім  Закрпатті,
можем  тепер  жити.

Туман  Тисов,туман  полем-
над  землею  вєтся.
І  сьогодні  Закрпатець  кожен,
за  рідну  землю,до  зброї  візьмется

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829271
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.03.2019


ВІВЧАРСЬКА РОБОТА

Лунає  спів  гудуть  Карпати,
танцюють  всі  і  музика  гуде.
Це  в  полонину  женуть  вівці  випасати,
а  вівчар  у  полонині  літуватисья  буде.

Для  вівчаря  полонина-це  рідная  хата,
і  день  і  ніч  вівчарики  будуть  ватагувати.
Вівці,гори,полонини,  ця  уся  краса-
тут  душею  вівчарики  будуть  відпочивати.

Вівці  мої  вівці-пісню  заспіває,
на  коника  "гоцулика"  вправно  він  сяде.
Він  ці  гори,край  цей  красний-дуже  добре  знає,
жодна  вівця  у  вівчаря,ніяк  не  пропаде.

На  сопілці  вівчарик  заграє  з  душею,
про  вівчарську  не  легку  й  роботящу  долю.
Ще  заспівать  як  тяженько  йому  за  сімєю,
і  відпустить  не  охоче  сльозу  він  на  волю.

Вівчарики  милі  наші  ви  люди  могучі,
без  вас  хлопці  у  Карпатах  вівчарства  не  буде.
Хай  душа  ваша  смієтся,хай  не  плачуть  очі,
коли  токан  їдять  смачний-бажають  вам  люди  охоче

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829264
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.03.2019


ТРЕМБІТА

Десь  там  на  горі  трембіта  співала,
вона  людям  новину  якусь  сповіщала.
Трембіто,трембіто-королево  Карпат,
шанована  гостя  гоцульських  ти  свят.

Біля  "ватри"  співає,веселится  народ,
і  розливаєтся  спів,  як  шум  гірських  вод.
І  несется,несется  цей  спів  полонинов,
Закарпатський  край-  у  співі  полинув.

Вітер  гуляє  по  горах  і  селах,
розносить  мелодію  по  ріках  і  схилах.
І  лунає  трембіта  розганяючи  хмари,
а  гоцули  у  "ватри"  всі  танок  танцювали.

Як  закінчилось  свято-сповіщає  трембіта,
і  знову  лунає  цей  спів  на  півсвіта.
Гори  могучі  і  ліси  зелені-все  аж  дрижить,
як  трембіта  в  Закрпатті  звучить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829158
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.03.2019


ЖИТТЯ

Як  по  житті  іду  і  сам  не  знаю,
на  обличчі  сміх  а  в  душі  сум.
З  голови  ніяк  не  вилітає,
життя  моєго  бум.

Три  дні  неїж  але  всім  посміхнися-
говорить  моя  мати  як  девіз.
Будь  оптимістом,у  перед  дивися,
життя  у  тебе  буде  і  без  сліз.

Я  так  ступаю  по  життя  дорзі,
а  помінять  на  краще  я  невзмозі.
Іду  як  поїзд  рейками  -тук,тук,тук,
шуму  багато  але  де  хочуть  туди  і  приведуть.

Не  знаю  може  щось  і  поміняв  би  у  житті,
але  чи,не  завадить  це  иоїй  сімї.
І  так  усе-як  тільки  побажаю  змін,
це  страх,як  серед  неба  грім.

Тож  так  навірно  вік  свій  доживу,
куди  веде  життя  -туда  я  йду.
Я  підкоряюсь  долі,як  завжди,
а  відповідь-у  мене  жінка  є,та  діточки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828932
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


БРЕХЛИВИЙ ГОРОБЕЦЬ

                                                         (ДИТЯЧЕ)
Друзям  горобець  хвалився,
як  з  кішкою  він  бився.
Він  хвалько  усі  це  знали,
але  нічого  не  сказали.

Він  стрибав,кричав  що  сили-
щоб  його  друзі  хвалили.
Крила  високо  піднімав,
як  бив  кішку-показав.

Дід  горобець  це  все  слухав,
голову  крилом  все  чухав.
Він  старий  та  добре  знає,
бреше  цей-так  не  буває.

Щоб  хвалька  цього  провчити,
він  задумав  так  зробити.
Біля  хвалька  став  по  заду,
і  процвірінькав  тихо-мяу.

Той  від  страху  аж  зумлів,
і  не  було  більше  слів.
Сміх  лунав  тепер  по  всюди,
хвалько  більш  брехать  не  буде.

Бо  ганьба  що  пережив,
з  ним  зробила  стільки  див.
Що  говорить,всі  не  вірять-
кожне  слово  перевірять.

Він  тепер  вже  зрозумів,
за  багато  брехав  він.
Більш  не  буду  я  брехати-
намагаєтся  сказати.

Тяжко  буде  горбцю,
щоб  забули  про  брехню.
Та  якщо  брехать  не  буде,
повернутся  і  повірять  йому  друзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828927
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.03.2019


МЕЛОДІЯ КАРПАТ

Мелодію  Карпат  я  виграваю,
у  голові  своїй  слова  я  мелодійні  ці  співаю.
І  пісня  ця  лунає  всюди,всюди,всюди-
її  співають  Закарпатські  люди.

Хто  в  цих  краях  народився  той  пісню  співає,
у  того  на  душі  завжди  музика  ця    грає.
Цю  водичку  з  "чургутів"  хто  куштував,ще  з  малку-
від  душі  пісню  заспівать,  за  край  свій  та  за  рідну  мамку.

Закарпаття  краю  красний-краю  могучій,
душа  завмирає  коли  грають  бубен  і  яворові  гуслі.
Бачу  гори,полонини,широкі  долини-
краса  твоя  заворожила  мене  від  дітини.

Заграйте  нам  музики  у  горах  високих,
щоб  музику  всі  почули  і  на  морях  глубоких.
Хай  всі  знають-Закрпаття,то  край  з  душею,
він  гуляє,він  працює  і  гордится  красою  своєю.

Закрпаття,Закрпаття-душу  колихає,
ноги  й  душа  у  танок  спішать,як  музика  грає.
Ця  музика  народилась  під  небом  високо,
і  тече  по  всьому  світу  могучим  потоком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828799
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.03.2019


Я МРІЮ…

Мрію,що  скоро  напишу  я  вірша,
що  в  Україні  настало  краще  вже  життя.
І  першими  у  вірші  будуть  такі  слова-
усе,в  Україні  закінчилась  війна.

А  потім  будуть  написані  слова  подяки,
шо  це  зробили  для  нас  усіх  наші  вояки.
Корупція,хабар  і  бюрократи-все  пропало,
щоб  далі  у  вірші  моїм  писало.

Ще  щоб  писалося  у  цих  рядках-
ми  повернули  з-за  кордону,додому  роботяг.
Більше  не  треба  у  наймах  побиратись-
вже  Європейці  в  Україну  їдуть  наниматись.

А  ще  щоб  було,що  молодь  більше  не  втікає,
навчаєтся  в  Україні  і  працювати  в  ній  бажає.
Всі  люди  щоб  у  рядках  вірша  читали-
Карпати  засадили  і  за  кордон  ліс  не  відправляли.

Пенсіонери  теж  читали  отакі  слова-
піднялась  пенсія-на  "комуналку"знизилась  ціна.
А  послуги  похилим  людям  так  знизились  усі,
що  на  курорті  можуть  відпочить  старі.

Хочу  щоб  у  вірші,ще  головне  читали-
це  правда  все-в  Україні  кращі  "часи"  настали.
Краще  родитись,жити  і  старості  чекати-
щоб  зміг  я  радіючи  такі  у  вірші  слова  писати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828522
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019


НЕ МОЖУ ЗРОЗУМІТИ

Ніяк  життя  не  можу  зрозуміти-
так  хочется  плакати  та  сильно  ревіти.
А  де  сміх,де  радість  від  життя-
якщо  я  задихаюсь  в  думках  і  топить  сдьоза.

Ніяк  не  второпаю,що  це  зі  мною,
чому  потопаю  в  сльозиному  морю?
Чому  на  душі  сиро,як  у  болоті-
я  відповідь  дати  собі  сам  не  взмозі.

Я  чую  щось  бєтся  в  середині-там  у  душі,
як  звір  закований  на  стальнім  ланцюзі.
Цей  ланцюг  своєю  тяжкою  вагою,
що  сили  ламає  й  напастить  мою  долю.

А  ще  чорним  все  бачу  і  цього    боюся,
ще  усе  не  виходить  за  що  не  візьмуся.
Що    зі  мною,що  це  і  за  що  це  мені-
я  питаю  у  близьки  у  своєї  душі.

Я  боюся  себе  та  надію,ще  маю-
що  ланцюг  обірвется  і  я  все  поміняю.
А  сміх  як  та  пігулка  вилікує  душу,
і  викину  з  душі  цей  негатив-на  мусорну  кучу.



   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828517
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.03.2019


НІЧНЕ СЕЛО

Засипає  село,чути  гавкіт  собак,
а  десь  там  за  селом,чути  квакання  жаб,
Місяць  в  небі  так  сяє  -як  маяк  мерехтить,
і  небо  чорне  ласкає,щоб  у  ньому  як  по  морю  поплить.

В  теплу  ніч  я  сижу  і  дивлюсь  навкруги,
я  в  селі  цім  живу  а  ,ще  не  бачив  такої  краси.
У  хатинках  вогники,як  у  небі  зірки,
і  село  моє  таке,    потопає    у  такій  -ось  красі.

Літня  ніч  так  ворожить  і  теплом  зігріває,
теплий  вітер  нагорі,як  дівчина  ласкає.
Очі  радуєш  ти,та  чаруєш  до  себе,
ти  даєш  теплоти,нам  усім  при  потребі.

Моє  рідне  село  ти  мене  покорило,
буде  день,буде  ніч-а  ти  завжди  красиве.
Ця  темнота  додає  тобі  краси-на  душі  стає  мило,
ти  звідси  як  картина,що  красу  живу  подарила.

Нічне  село,нічна  його  оця  краса,
стільки  нового  у  мій  світоогляд  принесла,
Тому  кажу-ні,ні,ні,і  це  кричу,що  сили,
люди  знайте  всі-моє  село  саме  красиве.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828120
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.03.2019


МОЛИТВА НА ДУШІ

В  очах  сльози-молитва  на  душі,
прошу  вас  люди  молімося  усі.
В  молитві  захист-в  Правславній  вірі  сила-
цьому  мене  бабуся,ще  навчила.

Свічка  горить  всі  освіщаючи  ікони,
на  них  святі  і  помазанники  Божі.
Я  поглядом  до  них  звертаюся-усіх,
помилуйте,спасіть  і  сохраніть.

Я  каюся,що  я  завжди  прошу,
бо  рідко  так  буває,що  я  щось  так  даю.
Це  не  про  речові  борги  я  говорю-
я  про  цінності  душевні  всім  кажу.

Але  молитва  Божа  силу  має,
вона  до  Бога  нам  доріжку  прокладає.
Якось  приємно  і  так  ніжно  на  душі,
це  БОГ  зі  мною  на  завжди-в  життєвій  суєті.

Молімося  люди  майте  Божій  страх,
молитва  Божа,щоб  завжди  була  на  устах.
Хай  Бог  живе  й  панує  у  наших  думках,
щоб  не  прожить  позаземне  життя  у  муках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828116
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.03.2019