Бабич

ЩО ТАКЕ КОХАННЯ ?

Скажу  -кохаю,як  нічого  не  сказав,
але  душею,я  слова  ці  прокричав.
І  відчуття,що  птахом  вилетіли,геть  з  душі,
більше  сказали,за  слова  мої.

Це  є  -  кохання,яке  є  силою  життя,
а  ще  всього  живого,чарівне  відчуття.
Кохати,бути  коханим  хочемо  усі,
коханню  підвласні-  птахи,звірі,жінки  і  чоловіки.

І  тільки  відчувши  у  душі  цей  промінець,
ми  знаємо  -  це  відчуття,початок  а  не  кінець.
Початок  того,що  життя  дає  душі,
початок  сили,що  потребують  всі  живі.

Душа  дає  думки  а  тіло  чарівні  слова,
які  потрібні  так,для  нашого  життя.
Тільки  з  коханням,людина  має  силу,
і  сила  ця,чудо  з  життя  людсько  сотворила.

Кохайте  і  будьте  всі  люди  кохані,
цілуйте,обнімайте  а  головне,літайте  у  признанні.
Бо  тільки  у  признанні,та  чарівна  сила,
яка  душу  і  тіло,та  все  життя  навіки  полонила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021

МОЇ ДУМКИ, ВИ НАЧЕ РІЧКА…

Думки  мої,ви  наче  річка  життя  моєго,
що  орошуює  душу  і  омиває  моє  життя.
Вода  цілюща  ти-  я  омиваюся  нею,
і  цими  водами,несе  мене  в  буденне  у  буття.

Річки  могучі  і  думки  життєві,
в  глубини  ваші,без  роздуму  пірну.
І  попливу,що  сили  я  течією,
та  з  течій  цих,щось  для  життя,я  візьму.

Ці  ніжні  води,обласкають  всю  душу,
омиють  тіло  і  далі  понесуть.
А  я  й  надалі  мріяти  і  думати,так  буду,
як    в  мріях  і  думках  моїх,люди  живуть.

І  так  усе  своє  життя,я  у  цих  водах,
пливу,ниряю  а  інколи  держуся  на  плавау.
Тому,що  в  цих  думках  є  все-  є  радість  і  незгоди,
а  завдяки  думкам  і  мріям,я  ось  і  живу.

Думки,думки  і  знову  ви,як  хвилі,
змиваєте  усе  у  себе  на  шляху.
І  ваші  чисті  води,ніжні  і  такі  милі,
усе  життя  своє  у  тілові  й  душі,я  відчуваю  і  несу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2021

ТОЙ КРАЙ.

Той  край,що  радує  лісами,
той  край,  де  шепче  вітер  на  горі.
Обвита  ця  земля,срібними  річками,
які  виходять  у  Карпатах  з  середини  з  землі.

І  потічками  біжать  у  низ,по  селах,
неначе  кров,могучої  землі.
Теж  полонина,могуча  і  зелена,
прикрасила  собою,землі  ці.

Високі  гори,що  височать  до  неба,
як  муром  стали,на  межі.
І  щоб  впізнати  край  цей,багато  слів  не  треба  -
це  Закарпаття,цей  край,ми  знаємо  усі.

Мелодія  трембіти,десь  там  лунає,
а  вівчарі  співаючи  з  отарами  ідуть.
Високо  в  небі,там  Орел  літає,
як  наглядач  -  лісів,полонин  і  круч.

Це  Закарпаття,таке  усім  знайоме,
та  в  той  час,таке  в  загадках  все.
Пейзажами,мовою  і  побутом  казкове,
і  головне  народом,що  на  цій  землі  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021

ЗІРКИ У НЕБІ НІЧНОМУ.

Скільки  зірок  у  небі  нічному,
і  сіяють  вони,так    -  усі.
Небо  все  у  плащі  чарівному,
окутане,аж  до  землі.

Ніч  панує  повсюди  і  на  дворі,
в  нічне  небо,вдивляюся  я.
Можливо  там,високо  у  небі  нічному,
між  зірками,є  теж  чиясь  земля.

І  він  теж,споглядає  на  небо,
бачить  зірку,що  так,гарно  сія...
В  далені  там,десь  далеко  -
він  так  думає  саме,як  я.

Там  сіяють  зірки  в  нічнім  небі,
там  далеко,теж  в  зірках  висота.
І  на  чужій,далекій  планеті,
теж  гадають-  чи  є  у  нас,тут  життя.

Я  думками  себе,так  потішив,
наче  в  небі  нічному  літав.
А  ви  згадайте  -  як  були,ми  діти,
хто  в  думках,між  зірок  не  літав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021

ХАЙ КВІТНЕ ЗАКАРПАТТЯ.

Потічок  з  гори,де  стікає,
і  де  снігом,покрита  гора.
Де  вівчар  в  полонині  співає,
і  ліси,що  ростуть  в  небеса.

Народився  там  я  і  проживаю  -  
Закарпаття,це  моя  земля.
Я  пісні,Закарпатські  співаю  -
є  Русинською,мова  моя.

І    по  ній,мене  кожен  впізнає,
бо  одна  тільки  мова  така.
Тут  троїста,як  музика  грає,
то  Говерла,здригає  уся.

Закарпаття,ти  моє  могуче,
що  з  народження  в  душу  прийшло.
Я  люблю,твої  гори  і  кручі,
і  своє  оповите  річками  село.

Тож,хай  грають  троїсті  музики,
Зкарпаття  хай,квітне  моє.
Як  тебе  -  Закарпаття  моє,не  любити,
та  у  душі,не  тримати  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021

МИНАЮТЬ РОКИ.

І  лине  час  і  день  змінюється  на  ніч,
місяць  пробіг,за  ним  минає  рік.
І  так  усе  життя,кульгаючи  іде,
у  роздумах  й  страху  -  що  далі  буде.

Ось  тільки  волоси,на  голові  сиві,
знову  нагадують,що  ми  вже  не  такі.
Дорослі  діти,теж  могучий  показник,
життя  людського  -  радість,сміх  і  крик.

Хоч  у  думках  і  мріях,ми  молоді,
в  надії,завжди  -  змінити  щось  в  житті.
І  тільки  тихо,тихо  десь  так  здалека,
нагадують-  фото  у  паспорті  зміни,бо  вже  стара.

Ми  наче  з  сміхом,приймаємо  такі  слова,
та  мимоволі,на  місце  нас  "ставить"  життя.
У  кожен  раз,як  забуваєш  про  свій  вік,
у  спину  чуєш,років  прожитих  сміх.

Вони  мої  і  їх,не  загубити  і  продати,
у  торбі  чи  у  шафі,не  сховати.
Наша  душа  дає,могуче  відчуття  -
в  якому  є  кохання,радість  а  головне,наснага  для  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021

І ЛИНЕ ПЛАЧ…

Так  лине  плач  народний  по  землі,
і  сльози  річкою,  як  коси  в'ються.
Гноблять  народ,  бездушні  паничі,
та  з  горя  людського,  ще  і  сміються.

І  тільки  чути,  як  всі  усе,  всім  обіцяють,
як  багатіє  один,  а  інші  Україну  покидають.
Всі  з  прапорами  з  різних  кольорів  стоять-
та  скільки  можна,  на  ті  самі  ж  "граблі"  наступати.

І  лине  час,  старіють  вже  всі  ті,
що  були  в  силі,  змінити  щось  в  житті.
Тож  похиливши  голову,  геть  до  землі-
уже  в  молитві  просять,  долі  дітлащні.

Щоб  хоч  вони,  жили  в  такій  країні,
де  не  керують-  червоні,  чорні,  зелені,  сині...
І  кольорами,  не  ділили  їх  усіх,
а  на  душі,  та  у  житті,  радість  була  і  сміх.

А  поки  плаче  і  бідує  наш  народ,
але  я  вірю,  зробить  він  свій  крок.
І  скине  торбу  з  свого  могучого  плеча,
наведе  лад,  можливо  візме  до  рук  й  меча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021

ПОВІЛЬНИМ КРОКОМ.

Повільним  кроком,долаю  я  своє  життя,
торба  з  буденними  ділами,тягне  плеча.
І  піт,що  капає  з  тіла  і  душі,
збиває  порох,на  дорозі  у    моєму  житті.

Дорога  ця,кудись  мене  веде,
і  загадка,що  з  новим  кроком  у  житті  буде.
Але  крокую,заглядаючи  і  геть  далеко,
з  надією,що  докрокую  і  досить  легко.

Буває  тіло  крокувати,вже  не  має  сил,
але  душа  дає  наснаги,десь  з  глубин.
І  навпаки,коли  душа  знесилилась  моя,
тіло  веде  її  до  храму,де  інше,є  життя.

Я  стільки  раз,знесилиний  падав,
зробити  крок,вже  зовсім  сил  немав.
Ттіло  і  душа,у  двох,мені  допомогли,
вони  одне,єдине  -  тому  і  на  ноги  підняли.

І  знову  крок  і  мрії,та  думки,
ведуть  мене,далеко  у  світи.
Ведуть  туди,де  так  бурлить  життя  -
чарівною  доріжкою,що  називається  -  моя  сімя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021

ВІТЕР З ПОЛОНИНИ.

І  лине  тихо,Вітер  з  полонини,
співаючи  пісні,про  Закарпатський  край.
І  вівчарі  з  отарами,манрують  по  долинах,
у  Закарпатськім  краї,вбачають  земний  рай.

Красивий  край  мій,безмежні  ці  ліси,
і  височать  тут  гори  -  ген,до  небес.
А  ще  біліють  шапкою,на  горах  цих  сніги,
наче  обшиті,коштовностями  з  перл.

У  Закарпаті,є  могучі  праліси,
від  яких  світ,увесь  у  захваті  буває.
Згір  витікають  чисті,як  сльоза  річки,
в  яких  Форель,наче  цариця  пропливає.

Я  стільки  раз,був  заворожений  тобою,
мій  краю  Закарпатський  -  ти,як  Мольфар.
До  себе  маниш,всіх  людей  красою,
яка  тобі,Богом  дана  у  дар.

Куди  не  глянеш,де  не  побуваєш,
а  Закарпаття  краще  -  не  таке...
На  рідній  мові  поговориш,заспіваєш,
і  зрозумієш  -  рідне  це  мені,воно  моє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021

КОРАБЛИК ЧАСУ.

Час  пливе,корабликом    по  морю,
несе  мене  в  майбутнє  -  десь  туди.
І  тільки  хвилі,прожитих  років-долі,
нагадують  мені,що    було  у  моєму  житті.

І  море  це,межі  немало  і  немає,
за  горизонтом,завжди  є,  щось  нове.
Але  кораблик  мій,все  ближче  підпливає,
де  швартуватися,назавжди  він  буде.

А  поки,що  у  вітрила  мої,вітер  віє,
вітер  надії  і  наснаги  у  житті.
І  як  Дельфіни  пропливають,поруч  мрії,
а  компас  мій,десь  схований  в  душі.

Хоч  цей  кораблик  не  великий,
та  місця  на  борту,є  геть  усім.
Тим  епізодам  у  житті  прожитим,
рідні  моїй,коханій  і  дітлашні.

Ось  так  пливу,долаючи  це  море,
через  шторми  й  штилі,пливу  не  знаючи  куда.
І  карта  у  мене-це  моя  доля,
по  ній  пливе  кораблик  мій,під  назвою  -  ЖИТТЯ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021

РЕКС ВОЛОДАР.

                                         (Байка)
Рекс-вихвалявся  всім,
що  він  хазяїн  у  дворі.
Його  ланцюг,ошийник,двір  -
його,ще  слухають,тут  всі.

Ну  просто  так,міг  Кішку  покусать,
і  інших  всіх  ганяв,як  міг.
Йому  дано,усе  тут  захищать,
і  Рекс,повірте  -  згордів.

Навіть  хазяїн,почав  його  боятись,
тому  здалека,Рексу  кісточку  кидав.
Та  Рекс  на  хазяїна,став  огризатись,
але  хазяїн,все  йому  прощав.

Дитина  гралася  на  дворі,
і  Рекс,вже  нестерпів.
Рекс  тут  володар,так  у  змозі,
і  на  дитину,зуби  оскалив.

Дитина  каменем,кинула  у  Рекса,
і  цей  дивак,терпіть  нестав.
Забувши  все,наче  без  серця,
дитину  з  дуру  покусав.

Хазяїн  з  злості  вивіз,десь  собаку-
не  приспав  його  а  пожалів.
Дав  копняка  Рексу,під  сраку,
і  Рекс  у  світ,безхатченків,геть  полетів.

Тепер  той  Рекс,вже  розуміє  -
хто  є  хазяїн  а  хто,є  він.
Коли  голоден  і  вітер  у  спину  віє,
і  думає  -  як  я  таке  дурне  зробив.

Хто  Рекс  а  хто  хазяїн,я  не  осужаю,
у  нашому  житті  людському,  як  завжди.
У  кожного  своя  ціна,я  знаю,
комусь  душа  потрібна,комусь  нашийник,для  краси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021

ТАКЕ БУВАЄ…

Бокал  з  Шампанським,сіяє  на  столі,
а  поруч  дорогий  Коньяк  в  стакані  грає.
І  поруч  стакан,де  у  простій  воді,
вода  крізь  себе,промінь  сонця  пропускає.

Шампанське  горде  -  грає  "бульками"  воно,
ну  і  Коньяк  поважний,хвалиться  роками.
Ці  двоє,розказують,як  все  було,
як  їх  ретельно,до  столу  готували.

Вода  мовчить  і  чистотою  сяє,
прозорістю  своєю,показує  усе.
Та  ці  помпезні  двоє,ще  не  знають,
хто  вип'є  їх  обов'язково,водою  все  зап'є.

Багато  хто  знас,бачив  це  у  людях,
що  бульбашки  і  зірочки  свої  носив.
У  мріях,витопурчив  груди,
зірками  видуманими,людей  гнобив.

А  ще  такі  бувають  чисті,як  вода,
показують  усе,як  є  насправді.
Не  прикрашаючи  своє  і  гноблячи,чуже  життя,
хоч  всім  потрібні,чи  теж  при  владі.

Такі  думки,таке  ось  порівняння,
життя  людського  і  характерів  людських.
І  вирахувати,як  у  арифметиці  рівняння,
людям  усім,не  є  таке  воно    з  легких.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021

В КАРПАТАХ ВИПАВ СНІГ.

Десь  там  у  Карпатах,  випав  сніг,
накривши  простинею,гори  й  полонини.
Бурий  Ведмідь    у  зимню  сп'ячку  зліг,
й  ліси  Карпатські,наче  помарніли.

А  там  внизу  у  селах,чути  сміх,
там  колядують  і  відчутні  аромати  кухні.
Там  з  радістю  прийняли,всі  люди  сніг,
а  ще  на  поготові-  цімбали,бубен  і  гуслі.

Так,так  -  тут  скрипку  називають  люди,
без  неї    свята  в  краю,цім  нема.
Під  гуслі  тут  танцюють,колядують  і  співають,
коли  на  дворі  наступає,радісна  пора.

І  кожен  крикне,або  тихо  скаже  -
це  Закарпаття,знаю  ці  краї.
За  край  цей,історію  розкаже,
і  думками  помандрує,по  цій  землі.

Цей  край  -  це  Закарпаття  рідне  моє,
це  та  земля,де  народився  і  живу.
Спасибі  тобі,моя  рідна  доле  -
я  що  є  сили  у  небо  прокричу.

Хоч  тепер  сніг  а  далі,сонечко  засяє,
а  Закарпаття,перлиною  як  було  і  буде.
Яка  красою  і  чистотою,так  і  грає,
для  всіх  Українців  у  горах  квіткою  цвіте.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021

МОГУЧІ ЛАНЦЮГИ.

Могучими  ланцюгами,мене  думки  звязали,
обвивши  так  -  без  них  і  кроку  не  зроблю.
Наче  кайданами,душу  мою  сковали,
так  за  життя  своє  усе  -  я  і  живу.

І  я  підвладний  цим  думкам,бо  у  них  є  мрії,
які  дають  наснаги  і  сили  у  житті.
Ще  у  мріях  цих,сімя,кохана  і  діти  -
а  це  та  сила,що  світиться  в  моїй  душі.

Біда  невтому,що  мене  сковали,
біда  у  тому,що  до  кайданів  звик.
Я  виріс,живу  й  крокую  далі,
і  за  мелодію  життя,приймаю  ланцюгів,цих  скрип.

І  кожен  раз,ці  ланцюги  все  важчі-
щоб  нести  ношу  цю,потрібно  відпочить.
В  той  час,думки  приходять  кращі,
нове  колечко,на  ланцюгові,вже  дзвенить.

Так  хочеться  вже  скинути,ці  пута,
підняти  голову  і  крокувати  по  житті.
Але  думками,знову,душа  моя  вся  скута,
і  моє  тіло  допомагає,вижити  душі.

Можливо  ви,когось  або  себе  впізнали,
а  хтось,можливо  скаже  -  то  все  піар.
Але  то  правда,що  думки  людське  життя  сковали,
і  ті,що  ще  не  сковані  -  я  заздрю  вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021

КРОКУЮТЬ ДВОЄ, ПО ЖИТТІ…

Взявшись  за  руки,крокують  двоє  по  житті,
в  коханні,порузумінні  і  сміхом  дітлашні.
Не  змінилося  нічого,як  зійшлись  серця,
тільки  дорослі  діти  стали,та  на  голові,зявилась  сивина.  

Бувало  всяке  у  їхньому  житті,
були  важкі  дні,теж  у  їхнім  календарі.
Але  у  двох,несли  цю  ношу,як  могли,
повторюю  -  бо  у  коханні,вік  свій  прожили.

Хоч  в  старості,але  разом  -  у  двох,
роблять  й  надалі,новий  свій  крок.
І  діточки  стали  дорослі  і  внуки  в  радість  -
а  як  без  них,зустріти  свою  старість.

Таким  повинно  бути,людське  життя  -  
кохання,повага,порозуміння  і  сімя.
Ці  речі,є  поштовхом  у  людській  долі,
а  не  літати  в  небі  птахом-лихої  волі.

Я  мрію,щоб  кожна  людина  ,так  жила,
до  старості  такої,щоб  дожив  і  я.
Та  розумію,що  це  під  владою,нас  трьох  -
я  і    дружина  і  Всемогущий  Бог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021

ТІНЬ ЖИТТЯ.

Наше  життя  -  це  тінь  душі  людської,
ця  тінь  повторює,  думки  і  діла  людської  долі.
Не  просто  так,людина  добре,щось  в  житті  зробила,
просто    в  її  душі,є  за  спиною  крила.

У  височінь,як  птах  летить  душа,
як  робить,для  усіх  добрі  діла.
І  кожен  рух,незайвий,він  не  просто  так  -
це  рух  душі,вона  взлетіла  і  крилом  подала  знак.

Ще  навпаки  -  коли  душа  блукає  низько,
творить  діла  такі,від  яких  іншим  гидко.
І  чорна  тінь,що  бродить  в  темноті,
сльозами  інших,світиться  в  житті.

Вона  шукає  вихід  з  темноти,
благає,плаче  -  щоб  допомогли.
Там  у  темноті  блукають,тільки  темні  душі,
що  теж  шукають  світла,бо  заблукали  в  муках.

Не  бери  до  серця  -  не  раз,нам  говорили,
але  зробити  так,не  кожен  раз  є  сили.
Якщо  пробачив,подав  їм  руку  ти,чи  я  -
можливо  світлішим  було  б  ,для  всіх  життя.

Разом  піднявшись  наші  тіні,до  яскравого  життя,
де  у  яскравім  світлі,керує  розум  і  душа.
І  розуміють  всі,про  що  говорю  я-
та  в  нашому  сучасному  житті...Керує  тіло  не  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

МАЛЕНЬКИЙ ПТАХ.

Маленький  птах,що  зветься  -  щастя,
літає  всюди,по  нашому  житті.
Коли  в  душі  твоїй  ненастя,
він  прилітає  і  наспівує,мелодії  свої.

Мелодію  наспівувує  однакову,для  всіх,
але  танцюють  всі  -  ну  хто,як  хоче.
Для  когось  щастя  -  почути,  рідних  сміх,
для  когось  щастя  -  золото  і  гроші.

Цей  птах,нікому  і  ніщо  не  обіцяє  -  
маленький  тілом,та  могучий  він  душов.
Він  співом  людям,радісно  співає,
а  кожен  з  нас  в  танці  життя,своє  щастя  знайшов.

У  клітці  золотій,ця  пташка  не  живе,
живе  на  волі,та  блукає  у  людській  долі.
Буває,що  не  кожен  пташку,цю  прийме,
коли    в  богатстві  і  танцює,  під  музику  свою,й  доволі.

Завжди  поблизу  нас,маленький  птах,
він  там,де  доброта  живе  в  душі.
Він  прилітає,якщо  є  горе  і  сльози  на  очах,
бо  відчуває  -  ця  людина  потребує,щастя  у  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021

НЕЗВАНІ ГОСТІ…

Незваними  гостями,стукають  роки  прожиті  у  вікно,
нагадуючи  -  що  хочуть  у  житті  моєму  гостювати.
Вони  не  знають,що  мені  не  все  рівно,
що  старість  непомітно  наступає,нам  на    "п'яти".

В  душі,ще  молодість  пархає,наче  пташка,
летить  у  мріях  і  здогадках  -  що  було.
Роки  дитячі,перше  кохання  і  народження  дитятка,
усе  кудись  в  краї  думок,геть  поплило.

Хоч  волоси  сиві,наче  говорять  -  
ти  схаменися,підвладний  ти  рокам.
Вони  тебе  поважними,так  роблять,
так  має  бути,це  зроблено  усе  життям.

Душа  на  це,уваги  не  звертає,
думками  і  ділами  -  все,ще  живе.
І  тільки  раз  у  раз,життя  нам  нагадає  -
ти  подивися  друже,дорослі  діти  вже.

І  такі  слова,на  мене  діють,
а  ще,як  бачу  діток,що  дорослі  вже.
Вітри  турботи,на  душі  штормами  віють,
і  гостей  я  запускаю  цих,бо  розумію  -  життя  іде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021

ЗАКОХАНІ У ЗИМУ.

Художник  Іній,намалював  картину  на  вікні,
хоч  і  замерзлі  квіти,але  в  своїй  красі.
Можливо  в  Зиму  закохався,цей  чудак,
з  вікна  зробив  мольберт  і  подав  кохання  знак.

А  білий  Сніг,він  теж  не  відступає,
куди  ходить  Зима,він  в  білий  колір  все  вбирає.
І  Сніг  виблискує  у  різні,різні  кольори,
як  дороге  каміння  і  все  це,для  Зими.

Ну  а  Мороз,теж  закохався  і  ненажарт  -
землю  і  річки,як  мрамуром  сковав.
Усе  щоб  чудна  і  могуча,ця  дівиця,
на  зустріч  з  ним,змогла  не  забариться.

Ці  всі  закохані  а  всі,закохані  сліпі-
вони  не  бачать,що  потурають  цій  Зимі.
Всі  стали  слугами,вона  володаркою    їх,
а  її  сила  в  тому,що  роблять  -Іній,Мороз  І  Сніг.

Зима,як  жінка  розуміє,це  усе,
і  набирає  силу,та  страшить  усе  живе.
Та  її  мрії  змінює,дівчина  закохана  в  життя  -
це  чарівна,тепла  і  ласкава  Весна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021

МРІЇ.

О  мрії,мрії  -    заполонили  ви,людське  життя,
та  цілі  ставите  в  житті  людини.
Буває,від  буденності  штовхаєте  людей  у  небуття,
ще  хуже  -  розбиваєте,навіть  родини.

У  мріях,кожний  з  нас,пливе  завжди  -  
як  той  кораблик  у  безмежнім  морі.
Часом  нас  б'ють,життя  шторми,
а  часом  мрія,зловиться  у  сіті  долі.

Мрій  є  багато  у  людськім  житті,
і  їх  ніяк,нам  всім    порахувати.
Ті  безневинні,мрії  дітлашні,
як  вже  дорослі,не  можемо  й  згадати.

Питаючи  себе  -  яка  з  них  головна,
ніхто  нам  дати,відповідь  не  зможе.
Мрія  сильніша  і  для  кожного  своя,
бо  моємо  надію  -вона  одна,  нам  допоможе.

Тож  мрійте  всі,бо  мрія  це  вулкан,
що  лавою  гарячою,життя  нам  зігріває.
А  головне,ще  віра  в  Бога,так  потрібна  нам,
по  іншому  в  житті  людському  -повірте,не  буває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2021

СНІГ У ГОРАХ.

У  горах  випав  білий,білий  сніг,
накривши  скатертиною  Карпати.
Змінивши  білим  кольором,цей  світ  -
цей  світ,який  ні  словом,ні  пером  не  описати  .

Дерева  у  горах  у  білих  кожухах,
і  гілками  ніжно  Зиму,всі  вітають.
І  полонина  сяє  у  нічних  зірках,
що  на  покритій  снігом,полонині  -  вигравають.

А  знаєте,де  казка  є,ця  вся  -  
це  Закарпаття,рідне  моє.
Хай  на  дворі,панує  і  Зима,
та  край  мій,зачарувати  завжди  зможе.

Красу  свою  покаже,він  завжди,
і  зачарує,ніжну  людську  душу.
Весілля  Закарпатське  і  колядники  -  
Зима  у  святах,не  терпить  край  мій  скуку.

Хай  пори  року,на  дорі  минають,
а  Закарпаття  краще,кожний  раз.
Гірські  мелодії  у  душах  наших  грають,
над  Закарпаттям,рідним  нашим  -  немає  сили,навіть  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

МОГУЧЕ СЛОВО.

Могуче  слово,що  промовив  у  житті,
дало  життя,допомогло  пізнати  світ,тобі  і  мені.
Це  слово  має  силу  і  любить  більше  всіх,
чарівна  слово  -  Мама,велике  наче  світ.

Це  слово  повторюємо,усе  своє  життя,
у  ньому  бачимо  усе  і  навть  каяття.
У  ньому  ласку,  дала  нам,чарівна  жінка  ця,
коли  обняла  у  перше  і  сказала  плачучи  -  моє  дитя.

Поцілувавши  ніжно  в  садочок  відвела,
 і  як  дітьми  кричали  -  Мама  моя,моя.
Це  все  нам  не  забути,за  все  своє  життя,
і  тільки  рідна  Мама  у  кожного  -  одна.

Дорослі  стали  діти,по  світу  розійшлись,
а  Мама,як  Лебідка  -  прийме  і  захистить.
І  день  і  ніч  в  ікони  у  молитві  за  дітей,
тут  сльози  все  сказали,що  йдуть  з  її  очей.

Спасибі  рідна  Мамо,за  все  моє  життя,
пробач,що  не  послухав  -  не  так  зробив,щось  я.
Ти  чуєш  рідна  Мамо  -давай  но  посміхнись,
бо  ти,вже  і  Бабуся  -  за  онуків  помолись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021

ПРО, ЩО ПИСАТИ…

Про,що  писати,як  не  про  життя,
в  якому  є  усе,тілки  немає  каяття,
Так,так-немає  каяття,що  йде  здуші,
таке,яке  потрібне  так  у  нашому  житті.

Можливо  це  тому,що  ми  не  розуміємо  себе,
і  всі  в  журбі,про  щось  буденне  і  живе.
Ну  а  можливо  гордість,як  паркан  у  нашої  душі-
і  є  завадою  у  нашім  щирім  каятті.

Життя  чужих  і  інших,ми  знаємо  давно,
хоча,як  чесно  -  ми,не  розуміємо  його.
Але  сказати  свою  думку,хочемо  завжди,
і  не  задумавшись  -  чи  приведуть  слова  ці,до  біди.

Не  знаю,до  чого  доживемо,всі    -  і  я,
чи  дочекаюся,від  себе  самого,каяття.
Я  теж  словами,вчинками  своїми,
не  подумавши  скривдив,нераз  душу  людини.

Хоч  інколи  і  каюся,але  тільки  у  собі,
бо  правду,щоб  почули  всі,сказать  невзмозі.
А  все  тому,що  ціную  буденне,це  життя,
хоч  Вірую  у  Бога  і  хожу,до  храму  я  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2021

ЗИМА У ВАЛЬСІ.

А  сніг  пушинками,так  падає  з  небес,
сніжинки  кружать,як  партнери  у  вальсі.
Цей  танець  є,  одне  з  природніх  тих  чудес,
який  природа,показала  в  танці.

Вода  і  Мороз  -  зробили  чародійну  справу  цю,
Вітер  мелодію  заграв,ну  а  вони  у  танці  закружили.
Зробили  з  снігу  білого,білу  фату,
і  Калину  червону,як  наречену  приоділи.

І  кружить  сніг,на  дворі  і  повсюди,
Зима  закохує  у  себе  -  всіх  і  вся.
Спостерігаючи  за  цим  у  щічки  червоніють  люди,
а  Зима  думає,що  закохалась  в  неї,  вся  земля.

Зима  цариця,біла  і  могуча  -  
хоче  Зима  почути,ці  слова.
А  ще  богачка  у  коштовностях,блискуча  ,
хоч  знають  всі  -  коштовності  бояться,ці  тепла.

Тільки  Горобчик,що  під  стріхою  притих,
не  вірить  в  це  кохання,бо  добре  Зиму  знає.
Він  Зиму  знає,до  Зими  вже  звик,
Весна  прийде,вона  сильніша  -  він  це  памятає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021

РІК МИНУВ…

Так  рік  минув,якби  і  не  жилось,
та  скільки  за  цей  час,усього  відбулось.
Була  і  радість  і  смута  у  житті,
щоб  все  згадати,треба  подумати  мені.

Неначе  зроблю  крок,як  день  я  проживу,
легко,чи  важко,я  крокую  -  йду.
Іду  до  цілі,до  буденного  чогось  крокую,
замки  з  піска  в  думках  будую.

Упевнений,не  розумію  сам  й  чому,
що  з  ранку  підіймуся  і  новий  крок  зроблю.
Можливо,що  буденне,це  життя,
затьмарює,всі  мрії  і  почуття.

Так  крок  за  кроком  і  закінчится  дорога,
в  думках  все  промине,ще  від  батьківського  порога.
Полину  у  країну,спогадів  й  думок,
згадаю,  про  кожний  позабутий  крок.

Ось  так  крокуємо,не  знаючи  куда  -
ось  так  наче  обочиною,відчуваємо  чуже  життя.
Хоч  знаємо,куди  ведуть  такі  дороги  всі,
мандрівниками  ми  родилися  і  є,в  цьому  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021

ГУЦУЛИ -КРАСЕНІ ГІРСЬКІ.

Ну  що  Гуцули  -  красені  гірські,
діти  гірської,Закарпатської  землі.
В  яких  в  душі  з  народження,гірська  земля  -
ліси,річки,село  рідне,родина  і  сімя.

Руки  в  мозолях,торба  на  плечі,
в  торбі  бринза,сир,сало  і  інструменти  всі.
Це  так  діди  наші,ходили  заробляти,
тепер  не  змінилося  нічого  -  окрім  у  календареві  дати.

Земля  вівчарства  і  лісорубів,
річок  гірських  й  могучих  дубів.
Гуцульський  край,красою  лине  -
це  наше  Закарпатське  в  душі,ще  від  дитини.

Як  лине  музика  троїста,Гуцула  ти  пізнаєш-
не  стримається,затанцює  і  гарно  заспіває.
Гостей  прийме,щоб  за  життя  ,завжди  це  памятали,
і  Закарпаття  наше  у  душі,вони  тримали.

Гуцули,це  народ  з  вершин,Карпатських  гір,
характер  їхній,не  змінюється-сотні,  сотні  літ.
Ми  жителі  казкової  і  красивої  землі,
і  вчимо  такими  бути,нашій  дітлашні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020

ДИВНЕ КОХАННЯ.

Грудень  у  Весну  закохався,
ось  від  кохання,тануть  вже  сніги.
Дощем  і  Вітром,їй  в  цьому  признався,
без  памяті  від  сонячної,Весневої  краси.

Зима  ревнує,Грудень  не  здається,
морозами  нічними  доповнює  красу.
Ну  а  Весна  з  Грудня,немов  сміється-
хто  зрозуміє,дівчину  Весну.

Зимою  Сонечко  у  вікно  сіяє,
дощ  і  теплий  вітер  у  обличча  б'є.
Це  Грудень  так,кохання  проявляє,
хто  знає-Зима  коханого,ну  просто  так  не  віддає.

Так,так  -  Зима  закохана  у  нього,
і  він  це  знає,бо  так  і  має  буть.
І  навіть  люди,не  чекали    дива  такого,
але  душі  закоханих,так  просто  незбагнуть.

Ще  знаємо  усі  -  коханню  цьому  небувати,
це  просто  флірт  -  вони  з  різних  "світів".
Він  звик  в  снігу  й  морозах,виживати,
ну  а  Весна  в  теплі  і  щоб  чути  спів  птахів.

Так  бачу,цьогорічний  Грудень,
така,ось  думка  в  голові  бурлить.
Бо  по  інакшому,природних  цих  порушень,
ніяк  не  можу,навіть  -сам,собі  я  пояснить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020

ПУСТІ СЛОВА.

Пусті  слова  -    лунають,де  неглянь,
а  там  в  окопах,ще  один  рік  мерзне,наш  вояк.  
Не  те,що  мерзне-то  не  такі  слова,
ще  один  рік  минув  а  не  закінчилась  війна.

Минають  дні,тижні,роки  -  
а  ми  не  можем  визнати,сучасної  війни.
Коли  вояки,даючи  життя  нам  всім,
баяться  без  наказу,за  рідну  землю  пійти  у  бій.

А  ті  розбійники  -  не  знаю,як  їх  ще  назвати,
вбиваючи  Українського  солдата,щось  сміють  в  України  вимагати...
Комусь,можливо  і  потрібна,ця  війна-
смерть  юнаків,закрила  коп'юра  грошова.

Простий  народ,під    "тиском",бід  й  проблем,
теж  небере,до  серця,що  не  один  вояк  помер.
Хоч  плаче  і  співчуває,дружині  і  батькам,
та  рідко  коли  дякує,  цим  воякам.

Спасибі  хлопці,прошу  пробачте  нас,
що  забуваємо  усі,часом  за  вас.
А  ще  спасибі  хлопці,що  не  вірите  пустим  словам,
і  уклін  від  народу  Українського  -  всім  вам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020

РОКИ ПРОЖИТІ.

Роки  прожиті,річкою  проплили,
наче  листочки  з  дерева  сухі.
Життя  своєго,більшу  половину,вже  прожили,
але  роки  не  памятаємо,тільки  поодинокі  дні.

Це  дні,що  в  радості  були  або  журбі,
ті  випадки,які  мені  запам'ятались.
Дитинство,весілля,народження  твоєї  дітлашні,
а  інші  епізоди  з  памяті  списались.

І  старість,ще  не  на  порозі,
але,як  гість  вже  стукає  у  вікно.
Ти  наче  пташка,що  жила  на  волі,
тепер  у  клітці  сумує,хоч  їжу  має  і  тепло.

Я  згадую,й  не  раз  життя  прожитого  моменти,
як  пазли  складую  у  ціле  їх,одне.
Буває  від  сміху,не  можеш  ти  себе  здержати,
а  інколи  згадавши  епізоди,подумаєш-  хай  більше  не  прийде.

Роки,роки-життя  прожитого  сторінки,
де  ви  ховаєтесь,можливо  у  душі.
Моєго  взлету  і  падіння,німі  ви  свідки,
які  все  пережите,сідими  волосами,показують  на  голові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР.

Пшеничний  колос  ,що  проріс  з  зерна,
іде  до  сонця  і  дає,людям  усім  життя.
Безхмарне  небо  в  яке,вдивляєшся  завзято  -  
це  є,  моєї  України  прапор.

Немає  зброї,шабель  і  мечів,
і  тільки  з  цими  кольорами,не  боїмося  ворогів.
Захистимо  свою,ми  землю  всі,
так,як  на  прапорі  -  вид  неба  і  землі.

Ми  хлібороби  і  зброя,не  потрібна  нам,
але  за  рідну  землю,станемо  своїм  життям.
А  якщо  з  миром,прийдете  -  то  вас,зустрінемо  усі,
і  подамо  руку,ближньому  в  біді.

Небо  без  хмар  і  буйнії  хліба,
щоб  знали  всі  -  це  Українця,є  душа.
Чиста  без  хмаринки,ну  без  зла-
безмежна  і  богата,як  небо  і  земля.

Наш  прапор,показує  у  собі  Україну  -
богату,добру,безмежну  і  сміливу.
Жовто-  блакитний  прапор,розвіває  на  вітру-
це  прапор  наш,я  Українець  і  цим  я  дорожу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020

УГЛЯ ЧАРІВНЕ СЕЛО.

Ти  бачив  світ,але  не  бачив  ти,  моє  село,
що  в  горах  і  лісах,як  квітка  розцвіло.
Де  гори,ліси  і  дві  гірські  річки  -  
там  Угля  рідна,бурлить  в  своїй  красі.

Куди  не  глянеш,все  заворожує  тебе,
в  зеленім  кольорі,усе  село  моє.
Тільки  хатинки  у  різні  кольори,
наче  мозаїка  дитяча  -  всі  вони.

Думбравиця,Пинтина,Груники,Рускова  й  Ділок  -  
урочища  в  селі,по  яких  у  школі  вивчиш  ти,любий  урок.
Смерека,Ліщина,Бук,Кедр  і  Граб  -
росте  у  наших,Угольських  лісах.

Мала  Уголька  й  Велика  Уголька  -  це  дві  річки,
які  селом  течуть  і  беруть  початок  з  полонини.
А  ще  харкатер  мають,ці  річки  як  жителі  села  -  
скаламутятся,рознесуть  усе,але  у  більшісті  дають  життя.

Ти  Угля  чарівна,рідне  моє  село,
воно  цвіте  і  пахне,всім  на  зло.
А  ще  закладує  у  схованку,могучої  душі  -
я  Углянин,я  в  Углі  народився  у  чарівнім  селі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2020

ЖИВУ І ГРІШУ.

Простягнувши  руку,не  завжди  чекай  на  допомогу,
схиливши  голову,не  завжди  вбачай  в  цьому  покору.
Життя  теперішнє  сладне,панує  на  землі-
колись  вірили  правді  а  тепер  брехні.

Якщо  читає,то  не  завжди,це  він  і  розуміє,
до  справ,якщо  береться,не  факт,що  він  у  себе  вірить.
Тексти  розумні,завчити  можемо  і  я  і  ти,
але  питання  друге  -  чи  розуміємо,як  треба  ми.

Ходить  до  храму,не  пропускає  жодне  свято,
та  лайкає  у  інтернеті,хворих  завзято.
Та  по  ділах,ми  бачимо  і  знаємо,що  в  нього  на  душі  -  
ось  я  і  загрішив,бо  не  дано  судити  іншого  мені.

Він  ласкаво  дружину  називає  і  одіває  в  шати,
за  рідну  землю  і  людей,може  пійти  і  воювати.
Та  тільки  но,відійшовши  від  рідного  порога,
в  авто  його  коханка  і  гаманець,його  вся  настанова.

Показуючи  характери  людей  в  своїх  віршах,
і  даючи  розумні  настанови  у  висловах  й  словах.
Я  сам  в  гріхах  в  цьому  вірші  ,теж  нагрішив  -
я  інших,за  діла  душі  і  тіла  осудив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2020

АРОМАТ СІМЇ.

Багато  ароматів,ми  відчуваємо  в  житті,
та  головний  наш  аромат  -  це  аромат  сімї.
У  цьому  ароматі,ми  відчуваємо  кохання  -  всі,
а  головне,наповнений  він,сміхом  дітлашні.

І  аромат  цей,ми  відчуваємо  тілом  і  душею,
з  цим  ароматом,ми  спимо,ходимо  й  живемо.
Цей  аромат  є,  нектаром  нашого  життя,
й  за  ради  нього,ми  робим  чудеса.

Бо  він,п'янить  -  наснагою  й  життям,
і  тільки  одружившись,дано  його  відчути  нам.
Це  аромат  сімї,який  манить  додому,
його  ми  відчуваємо  -  в  думках,розмовах  і  на  фото  телефону.

Мандруючи  далеко,по  світах,
ми  відчуваємо,його  в  своїх  думках.
І  тільки  він,навіть  як  волоси  на  голові  сиві,
веде  завжди  -  до  рідної  і  єдиної  сімї.

Бажаю  аромат  сімї,вам  відчувати-  завжди,
і  щоб  у  цьому  ароматі  і  була,частинка  поваги  й  правди.
Щоб  аромат  сімї,давав  вам  ціль  і  наснагу  у  житті,
бо  аромату  кращого,немає  і  не  буде-  як  аромат  сімї.

Я  думаю,що  ці  парфуми,мають  форму  сердечка,
і  аромат  цей  діє,до  поки  наше  серце  б'ється.
Цінуймо  аромат  сімї-  геть  всі,
бо  нам    без  нього,не  прожити    в  цьому  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020

А ВИ, БУВАЛИ В ЗАКАРПАТТІ…

А  ви,бували  в  Закарпатті  -  милі  друзі,
чи  бачили  красу  у  цій,гірській  окрузі.
Гірські  річки,що  наче  срібні  волоси  землі,
розчісують  -  гори,полонини  і  долини  всі.

Могучий  Закарпатський  край  і  чарівний,
що  має  райський  вигляд-не  земний.
Де  не  поглянеш,бачимо  -  так,це  є  так,
тому  його  малююють  на  картинахі  описують  у  віршах.

Ліси  букові,  та  краще,що  усі  ліси  -
краю  Закрпатському,додають  краси.
Тут  гори,геть  до  неба  височать  -  
до  світу  іншого,наче  огорожею  стоять.

І  тільки  тут  у  Закарпатськім  краї,
троїста  музика  і  пісня,душу  піднімає.
Трембіти  звук,що  десь  з  гори  лунає,
мелодією  свою,щось  людям  сповіщає.

Такий  мій  Закарпатський  край,
і  я  усе  -  за  нього,ще  не  розповідав.
Бо  край  цей  -  це  моя  рідна  земля,
де  народився,живу  і  де  живе,моя  сімя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020

ВЕРШНИКИ МОГУЧІ.

Думки  мої,ви  вершники  могучі,
мого  життя,долаєти  ви,гори  й  кручі.
Могучі  коні,ці  ваші  скакуни,
бо  вправні  вершники  у  них  -  мої  думки.

Долаючи  дороги,душі  моєї  й  тіла,
голопом  несетеся,по  житті  моєму  -  нивах.
І  тільки  порох,що  за  вами  в'ється,
у  памяті  моїй  і  остається.

Але  з  вами  мандрую  -  хоч  куди,
навіть  з  страхом  заглядую  у  потойбічні,я  світи.
І  маю  змогу,повернутися  туди  -  
де  з  братом  були  ми,ще  зовсім  дітлахи.

З  вами  розкладую  життя,як  шахматну  ігру,
за  допомоги  вашої,куди  потрібно,щоб  виграти  хожу.
І  тільки  ви,управні  вершники  життя,
допомагаєте  нести,ту  ношу,що  несу  я.

Думки  мої,тримайтеся    у  сідлі,
щоб  не"вибили"вас  з  сідла,буденні  мої  дні.
Хай  гриву  вашого,могучого    коня,
розвіє  вітер  -  правди  і  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020

ТЕПЛО…

На  дворі  холодно,але  і  ще  не  сніг  ,
в  теплій  кімнаті,дрімає  сірий  Кіт.
І  щось  муркоче,там  собі  під  ніс  -  
можливо  про  тепло,або  про  білий  сніг.

Він,як  і  я  -  любить  в  теплі  сидіти,
і  ми  у  двох,мріємо  про  тепле  Літо.
Бувало  холодно,можливо  буде  холодніще,ще  -
але  щоб  тепло  було  у  житті,ми  робимо  усе.

Ось  так,живе  життя  своє  людина,
тепер  доросла,але  колись  була  дитина.
Думками  теплими  і  мріями,нагадує  усе-
життя  живеш,та  знай  у  ньому  й  холодно  буде.

Тому  про  тепле  Літо,мріємо  в  житті,
тому  усеж  надіємося,що  будемо  у  теплоті.
Ось  так  ідуть  життя  нашого,теплі  дні,
біжать,наче  дощові  каплі  на  вікні.

І  кожен  згадує,життя  своє  -
він  знає,як  було  але  боїться,як  буде.
Ми  всі  своє  життя,бажаєм  бачити  в  теплі,
бо  віримо,що  зможемо  змінити,щось  в  житті.


 Ми  -  це  усі,хто  тут  живе  на  цій  землі,
ми  -  це  ті,які  бажають  кращого,собі  і  дітлашні.
Бо  ми  батьки  і  діти,це  наше  життя,
тому,це  є  душі  людської  -  теплота.

Роки  мої,ви  табуном  пробігли,по  моїм  житті,
залишивши,як  порох  при  дорозі,прожиті  мною  дні.
І  тільки  в  згадках,що  було  і  що  вже  є,
з  страхом  і  холодом  чекаю,що  далі  у  житті  буде.

Тому  у  тиші,та  у  теплій  і  душевній  теплоті,
нахлинули  на  мене,питання,ось  такі.
Бо  добре,як  тіло  в  теплоті,та  краще,як  душа,
вона  зігріє,моє  і  ближнього  мого    життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020

РІКОЮ ЧАС ПЛИВЕ.

Рікою  час  пливе-це  знаємо  усі,
і  ми  всі  плаваємо  у  річці  цій,тобто  у  житті.
І  мріємо,що  вийдемо  сухими,всі  з  води,
та  рідко  хто  задумується  -  для  чого  я  пливу  й  куди.

Ось  так  пливу,по  річці  цій,своє  життя,
буває  легко  а  буває,знесилююся  я.
А  ще  буває,руку  допомоги,хтось  подасть,
але  між  тим,хтось  хоче  на  шиї  камінь  прив'язать.

І  річка  моя,вливається  в  ще  більшу  річку,
де  хвилі  є,та  ловлять  рибаки,улов  у  сітку.
А  далі  вже,вливається  у  велике  море,
і  тут  пливемо  вже,хто  як  з  нас  може.

Життя  живем  -  старію  я  і  сам,
й  чекаю,щоб  з  моря  переплисти  в  океан.
В  той  океан,що  без  початку  і  кінця,
в  той  океан  -  вже  не  земного,нашого  життя.

А  поки,так  життя  своє  живу  -
буває  плаваю,але  частіше,держуся  на  плаву.
У  згадках-  маленька  річенька  моя,
що  починалася  з  дитинства  -малого  потічка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020

ЦЕЙ КРАЙ.

Цей  край,що  Закарпаттям  зветься,
він  горами,як  лозою  винограда  в'ється.
А  грона  цієї,чудної  й  квітучої  лози-
міста  і  села,що  бурлять  людьми.

Цей  Закарпатський  край,що  потопає  у  красі,
у  кожного  жителя  з  народження  в  душі.
Хоч  з  торбою,кожен  мандрує  світом,
та  повертається  додому,щоб  дати  приклад  дітям.

Цей  край,де  Закарпатська  мова  лине,
вона  вкладається  в  душу,ще  при  народженні  дитини.
Лунає  музика  троїста  у  місті  і  селі,
під  музику  співають  і  танцюють,дорослі  і  малі.

Цей  край,де  Закарпатська  бринза  і  токан,
завжди  дають  до  столу,всім  гостям.
А  стравами  й  напоями  -  смаку  небесної  й  тієїж  красоти,
у  кожній  хаті  у  дворі,аж  переповнені  столи.

Цей  край,є  Закарпаття,рідне  і  могуче,
для  нас  рідна  земля,вона  була,є  і  завжди  буде.
Я  Закарпатець  -  тут  народився  і  живу,
говорю  діалектом  цим,пісні  співаю  і  токан  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020

ВІДРИВНИЙ КАЛЕНДАР.

Той  відривний  календар,що  був  у  діда  на  стіні,
завжди  в  думках  моїх,іде  зі  мною,по  житті.
Дід  кожний  ранок,відривав  листок  календаря,
й  читав  про  свята  і  новини,цього  дня.

А  почитавши,щось  обмірковував  собі,
ну  а  прочитаний  листок  -  в  кінці,кінців  горів  у  вогні.
І  дід  в  буденних  справах,день  цей  проживав,
а  вже  ранку  наступного,новий  листочок  відривав.

Цей  епізод,іде  зі  мною  через  усе  життя,
проживши  день,чекаю  іншого,я  дня.
Ну  а  минулий  день,можливо  і  згадаю,що  було,
але  як  кадри  старого  і  чорно-білого  кіно.

І  кожен  день,що  у  житті  моїм  мине,
як  той  листочок  у  вогні  життя,тліти  буде.
Згорівший,цей  листок,уже  не  повернути,
тільки  у  згадках  буде  і  то,якщо  не  позабути.

Не  помічаючи  одразу-як  календар,добігає  до  кінця,
він  худне  кожний  раз,як  відриваємо  наступного  листка.
Вогонь-життя,зїдає  наші  з  вами  дні,
й  життя  минає,як  ті  листочки,що  горять  у  вогні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2020

КАРІ ОЧІ.

Ось  твої  карі  очі  і  посмішка  ясна,
єдина  і  кохана  -  дружино,ти  моя.
З  тобою  стільки  років  -  крокуємо  у  двох,
і  кожен  іде  в  ногу,вирівнюючи  крок.

Коли  хтось  підсковзнувся  -  ось,ось  і  упаде,
від  серця  чарівного,допомога  підійде.
З  тобою,ми  сильніші  й  світліші  у  житті,
бо  ти  є,рідна  Мама  -  нашій  дітлашні.

А  мама  -  це  є  сила,могуча  над  усе,
а  Мама  -  це  довіра  й  міцна  наша  сімя.
Ти  островок  довіри,що  є  у  нас  в  сімї,
в  твоїх  порадах  мила,ми  зацікавлені  усі.

Бо  ти  моя  кохана  і  Мама  дітлахам,
єдина  наша  дама  -  сімї,нашої  скарб.
Роки  біжать,як  річка  -  але,це  не  тобі,
для  нас,ти  наче  квітка,що  квітне  на  весні.

Без  слів  ти  розумієш,що  я  хочу  сказать,
тому,цей  віршик  -  віриш,хочу  і  написать.
Кохана,мила  моя  -  давай,но  обніму,
життя  моєго  море,що  з  дітьми  в  нім  пливу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2020

Я ЗАКАРПАТЕЦЬ.

Я  Закарпатець-Русин  я,
і  Закарпаття-це  моя  земля.
По  горах  цих,мої  діди  ходили,
тут  я  живу  й  хочу,щоб  діти  мої  жили.


І  Закарпаття-моя  сила  і  душа,
цей  ліс  і  полонина,річка  гірська.
Тут  все  нагадує,що  Мараморош  це-
земля  де  і  тепер  народ,такий  живе.

Цей  діалект,що  розуміє  тільки  він,
ну  а  який  не  повторимий,народний  спів.
Музик  мелодія,що  селами  і  горами  лунає-
хоч  трудиться,хоч  веселиться,цей  народ  завжди  співає.

Це  мій  народ,що  жив  тут  і  живе,
хоч  з  торбою  завжди-краєм  цим  жив  й  жити  буде.
А  ще,хоч  місто,хоч  село  у  цьому  краї-
гостей  своїх,як  рідних,завжди  приймає.

Ну  і  трембіти  мелодія,що  там  лунає  на  горі,
наче  нектаром  є,для  гоцульської  душі.
Хай  квітне  край  мій,квіткою  гірською-
я  дякую  тобі  земля,що  дала  душі  моїй  ти  волю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020

ЗЕМЛЯ УКРАЇНСЬКА.

Як  землю  Українську,Бог  створив,
він,всі  богатства  світу,людям  подарив.
Ліси,гори  і  полонини,що  у  хмарах,
поля  пшеничні  і  всі  богатства,що  у  підземних  надрах.

Сади  фруктові  і  трави  запашні,
даючи  плоди,показують  -  силу  й  красу  землі.
І  землю  цю  могучу,Українцям  він  подарував,
але,що  цей  народ  рабом  буде,на  цій  землі-не  знав.

Та  сили  злі,дали  панів  цьому  народу,
що  дбають  тільки,про  свій  добробут.
А  простий  народ,від  віку  до  віку-
за  копійки  гне  спину  тут,або  йде  з  торбою  по  світу.

Нема  хазяїна  -  газди,на  Україні  нашій,
щоб  вижити,народ  простий  шукає  там,де  краще.
А  землю  Українську-  пан    у  той  час,
спустошує,як  кліщ  і  гнобить  всіх  нас.

Не  знаю  ,що  далі  з  Україною  буде,
народ  скидав  панів-але  повторялось  все.
У  розпачі  й  зневірився,увесь  народ  -
чи  йти  молитися,чи  брати  шаблю  і  ціпок.

Прошу  наш  Боже-нам  допоможи,
народу  Українському,вийти  з  біди.
А  ще,  всі  Українці  в  молитві,дякують  тобі.,
що  дав  нам  людям,пожити  на  такій  землі.

Я  вірю  Україна,підніметься  з  колін,
і  пролунає  по  землі  Українській,радості  могучий  дзвін.
І  працьовиті  люди  Українські,вже  на  своїй  землі,
гордо  скажуть-ми  вдячні,що  народилися  Українцями,усі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020

РОКИ ПРОЖИТІ.

Роки  мої  прожиті,несу  вас  в  торбі-всі,
наче  великі  і  маленькі  камінці.
Усі  роки,по  числах  однакові    у  календарі,
та  камінці  у  торбі,великі  і  малі.

Щоб  легше  ношу,цю  нести  в  дорозі,
викидаю  каміння,що  старіше,при  нагоді.
Каміння,що  більші  розміри,ті  мають,
завжди,щоб  легше  було,я  викидаю.

Бо  це  вантаж,на  душу  і  на  тіло  -
навіщо  те  нести,  за  що  колись  боліло.
Ось  так  живу,несу  важку,цю  ношу,
хоча  буває  допомогти  понести,цю  торбу  -прошу.

Зустрівши  подорожнього,йому  все  розказав,
він  подумавши,такі  слова  мені  сказав.
Навіщо  викидаєш,ти  каміння,
коли  у  торбі  є,  місце  вільне.

Великий  камінь-це  рік  в  який,ти  Богу  послужив,
словами  й  ділом,ти  людям  угодив.  
А  камінці  малі-це  рік,що  жив  для  себе,
робив  ти  зле  комусь,робив  усе,для  своєї  потреби.

Ось  прийде  час,настане  та  година,
тобі  і  пригодиться,цей  камінь-ну,  ця  глиба.
Подумай  добре,навіщо  ці  камінці,
в  торбі-життя,чого  їх  носять  люди  всі.

Цей  вірш,моя  фантазія,думки-
але  щось  підказують,мені  вони.
І  хай  у  кожного,буде  у  торбі  каменюка  -
що  до  років  людських,добром  прикута.

Коли  торба-життя  у  вас  важка,
радійте,бо  легшою  стає,ваша  душа.
Цінуймо  всі  роки,несімо  свою  ношу,
легко,чи  важко,ви  говоріть  завжди-  я  понесу,я  зможу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020

СТАРА ІГРАШКА.

Старенька  іграшка,вона  тепер  одна,
вона  забута    тепер,геть  усіма.
Дощ,Сонце,Вітер-тепер,тут  з  нею  грають-
але,що  думає  вона,ці  троє,це  не  знають.

А  їй  так  хочеться,того  життя,
коли,без  відпочинку,з  нею  грала  дітлашня.
Коли,щоб  нею  гратися,хтось  плакав  і  кричав,
а  хтось,бувало  і  кулачки  у  бій  пускав.

Той  сміх,що  так  лунав,на  цьому  дворі,
часом  й  сусіди,до  нього  не  були  готові.
Коли  верхом  -  як  на  бойовім  коні,
з  палкою  в  руках,скакали  малюки  усі.

Терпіла  іграшка  і  була  дітям  рада,
що  була  завжди,біля  неї  дитяча,ця  громада.
Роки  пройшли  і  змінилося  усе  -  
сміх,ще  лунає,але  дорослий  сміх  уже.

Ці  малюки,  дорослими  вже  стали  -
та  з  посмішкою  згадують,як  з  іграшкою  грали.
А  іграшка  сумує,під  дощем  на  тому  дворі,
в  думках  бажаючи,повернення,тієї  ж  долі.

Хоч  інколи  сусідська  дівчинка,коли  прийде,
пограє  нею,даючи  надію  іграшці,що  ще  повернется  усе.
А  поки,що  ця  іграшка,  зовсім  одна  -
але  має  надію,що  скоро,буде  грати  нею  дітлашня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2020

ЦЕ ЗАКАРПАТТЯ.

Дивлюся  в  даль,на  буйнії  ліси,
що  вбралися  у  різні  кольори.
А  там,за  ними  височіють  гори,
та  полонини,наче  безмежне  море.

Це  Закарпаття-це  місце  де  гори  і  ліси,
де  на  високих  горах,бачу  кольори  зими.
В  білих  шапках,одіті-Говерла  і  Менчул,
і  листям  жовтим,покритий  -  Нижній  Звур.

Річки,що  від  дощів,теж  колір  поміняли,
пливуть  у  поспіху  у  низ  -  найдалі.
І  тільки  звук  трембіти,що  лунає,
наче  в  красу  Карпат  з  гори  пірнає.

Тут  в  Закарпатті,наче  казка  все,
тут  люди,звірі,дерева  і  гриби  -  все  чарівне,
Мій  край,моя  рідна  земля,
тобою  я  живу,тебе  з  душі  не  відпускаю  я  .

Хай  хмари  й  дощ,затемнюють  твою  красу,
але  мій  край,чарівний  і  має  силу  не  земну.
Як  чарівник,до  себе  приворожив  усіх,
бо  Закарпаття,не  любити-Закарпатцю,є  великий  гріх.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020

МАРНУЮ ЧАС.

Марную  час-шукаючи  таке,що  і  не  знаю,
блукаючи  в  думках-важко  вздихаю.
Шукаю  відповіді,на  ті  питання,що  незадавав,
й  бажаю  бути  власником  того,чого  немав.

Життя  таке,чи  я  такий-не  розумію,
але  в  надумані  думки  свої,я  вірю.
І  вірюв  те,що  мрія  то  велика  сила,
яка  не  одного  з  колін  підняла,але  і  попустила.

Пянить  це  все,пянить  все  навкруги,
діла,стосунки  і  як  завжди  думки.
З  надією  чекаю,вітер  перемін-
хоча  і  сам  не  знаю,яких  хочу  я  змін.

І  тільки  рідні,тільки  моя  сімя,
дає  реальний  поштовх,до  життя.
Наче  пораду,настанову  таку  дає-
не  марнуй  часу,життя  твоє  іде.

Так  викинувши,всі  зайві  думки,
ловлю  реального  життя,вітри.
Та  з  часом,знову  повернется  усе,
і  знову  заблукаю  у  думках  і  буду  думати,про  щось  нове.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020

ЖИТТЯ ЖИВУ…

Житя  живу,наче  блукаю  лісом  -  
десь  є  доріжка  а  десь,гнилий  хворост.
Зустрівшись  в  лісі  з  подорожнім  чоловіком,
радію  і  впевненішим,стає  мій  крок.

Ще  сонечко  буває,десь  засяє,
і  навпаки,нахлине  потемінь.
Чи  пташка,весело  так  заспіває,
або  страх  наводить  в  далені,десь  тінь.

Та  знаю,не  один  я  в  цьому  лісі  -
зі  мною  жінка  поруч,десь  іде.
Поруч  маленькі,наші  діти  -
і  кожен  з  нас,на  допомогу,завжди  прийде.

Кожен  живе,життя  в  такому  лісі,
й  шукає  в  цьому  лісі  -  кожен  своє.
Хтось  дрова,хтось  гриби  а  хтось  чарівні  квіти,
в  душі,як  у  корзині,сімї  своїй  несе.

Хоч  темнота  й  кущі  тирнини,нас  лякають,
та  захотівши,зробимо  усе.
Сонечко  в  житті  засяє  і  пташки  заспівають  -
коли  життя,як  квітка  зацвіте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020

КОЛИ БУВАЄ СУМНО, НА ДУШІ.

Щось  сумно,на  душі,
думки,діла-все  в  тяготі.
І  тільки  вітер  змін  й  надії,
шепоче-будь  сильнішим,все  у  твоїй  вірі.

Віра  в  діла,та  свої  мрії    -
і  камнем  будь  у  Православній  Вірі.
А  все,що  інше  -  хай  іде,
наступний  день,все  принесе.

Я  сам,себе  так  підбадьорюю,завжди  -
коли  сумні,нахлинули  думки.
А  ще  беру  ручку  і  папір  до  руки,
і  відчуття  свої,я  перевожу  у  букви.

Букви  ці,словами  стануть  у  вірші,
та  сум  і  тяготу,десь  проженуть  з  душі.
Легкість  і  впевненість,відчую  знову  я-
і  забурлить,закрутится  моє  життя.

А  поки,а  поки  є,що  є,
життя,як  кажуть-шкандибає,але  іде.
Та  добре,що  віра  і  надія-удар  тримає,
всьому  свій  час,щось  приходить  а  щось  минає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020

БУКОВИЙ ЛІС.

Буковий  ліс-  це  царство  бука  і  краси,
де  всі  дерева,гілки  свої  до  неба  простягли.
Та,як  вояки  у  строю  стоять,
листочками  своїми,ніжно  мерехтять.

І  промінь  сонячний,доповнює  красу,
він  між  деревами,висвітлює  росу.
Та  лист  коричневий,що  на  землі,
як  скатертина,виграє  у  різні  кольори.

Хворост,ламаючись  під  вагою  ноги,
спокій  порушує,всієї  глухої  тишини.
І  одинокий  птах,що  з  дерева  на  дерево  летить,
додаючи  до  тиші  чарівної,різкий  крик.

Присяду  біля  дерева,на  ніжний  мох,
й  зроблю  повітря  чарівного,глибокий  вдох.
І  тихо,тихо  стану  частиною  краси,
де  наче  все  і  шепче-це  королівство  красоти.

Кущі,дерева,поламані  й  погнилі  пні,
доповнюють  пейзажі,моєго  краю  чарівні.
І  я  закоханий  в  твої  ліси,мій  краю,
коли  мандрую  тут-я  сили  чарівної  набираю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020

СТАРЕ ПАСОВИЩЕ.

Блукаю  горами,що  у  моєму  селі,
блукаю  там,де  випасалися  корови  селові.
Дивлюся  і  не  бачу,горам  цим  кінця-
а  ще  недавно,тут  випасала  корови  дітлашня.

Корів  нема,корови  люди  продали,
по  їх  словах-немає,  молоко  ціни.
І  працювати,за  кордон  всі  виїжджають-
копійку  для  сімї,так  заробляють.

Що  буде  далі  -  це  загадка,нашого  життя,
хоч  ясно  всім-це  смерть  для  нашого  села.
Село  вмирає,  хоч  багатіє  на  очах,
а  з  ним  традиції  мого  села,чекає  крах.

І  гори  берізками,молодими  заросли,
там  де  косили  і  пасли  корів,тепер  берізники.
Замість  корів,хочу  я  дороге  авто  -  
а  що  буде  в  майбутньому,мені  усе  рівно.

Можливо,цивілізація  крокує,що  є  сили,
і  треба  позабути,як  давно  в  селі,ми  жили.
Та  часом,боязко  стає  за  рідне,це  село  -
коли  в  холошнях,та  коровами,воно  краще  жило.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020

ЗАРОБІТЧАНКА.

Навіщо  рідна  Мамо,ти  мене  родила,
і  дала,  сині  очі  і  довгою  косу.
А  виристивши  з  торбою  у  світ  пустила,
щоб  працювати  й  покорятись,за  кордоном  паничу.

Коли  прийду,утомлена  з  роботи,
і  очі  закриваються  у  же,  самі.
Дитино,зможеш  все  ти  побороти-
чую  слова  я  мамо  твої,вже  у  сні.

Твоє  життя,літами,що  богате,
дочці  бажало,іншого  життя.
Хотіла,щоб  до  двору  прийшли  свати,
та  потім  у  дворі,кричала  дітлашня.

Все  буде  матінко,як  ти  хотіла,
я  повернуся  скоро,до  рідної  землі.
Хоч  трошки  від  важкої  праці  помарніла,
але  я  вірю,на  краще  змінеться,усе  в  житті.

Дівчата  Українські,синьоокі-
що  по  світах,працюють  на  панів.
В  часи,що  живемо,  такі  жорстокі  -
вас  хтось,ще  поплюжити  посмів.

Ви  ті,хто  рідну  землю  цінували,
і  рідну  матір,слухали  понад  усе.
І  ті,що  важко,важко,  за  кордоном  працювали,
але  ви  ті,що  вірили  і  вірять-на  Україні  скоро,краще  жить  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020

МОЯ УКРАЇНО.

Моя  Україно,чужими  не  покорена,
але  побита  своїми  дітьми.
Могучими  військами,не  подолана-
але  знесилина,Українськими  людьми.

Як  матір  рідну,тебе  козаки  захищали,
ще  Православну  Віру,нам  усім  дала.
Поети,  про  красу  твою  писали,
про  те,як  ти  повинна  жити  і  як  жила.

Ось  і  тепер,моя  рідненька  ненько  Україно,
з  колін  піднятися,не  можеш,ти  ніяк.
Біда  від  братнього  народу  прилетіла,
і  знову  захищає  тебе,рідний-  козак.

Я  вірю  мила  моя,ненько  рідна-
що  ти  піднімешся,уже  з  колін.
Будеш  богата  і  будеш  вільна-
позбудешся  усіх  тих,хто  тебе  гнобить  посмів.

І  знову  синє  небо,прапором  засяє,
пшеничне  поле,добавить  кольори.
Мелодія  від  гімну,голосно  заграє-
і  заспівають  усі  Українці,й  піднімуть  шаблі  козаки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020

ОСІННІЙ ВЕЧІР.

Осінній  вечір-дощ  стукає  у  вікно,
в  кімнаті  тепло,  а  на  екрані  йде,старе  кіно.
Під  цю  мелодію,що  грають  капельки,
я  геть  занурився,далеко  у  думки.

Ці  капельки  грають,геть  всі  у  такт-
наче  по  клавішам,об  мокрий  дах.
І  вітер,цьому  оркестру,теж  допомагає-
мелодію  гучну,там  в  далені  співає.

Ось  тільки  старий  Кіт,дрімає  у  кутку,
грає,як  завжди,ну  муркоче,мелодію  свою.
Хоч  Кіт,закривши  очі  і  дрімає,
але  про  тепле  Літо,точно  грає.

Я  зрозумів-так    і  мої,усі  думки,
були  про  Літо  і  ласкаві  й  теплі  дні.
Про  теплу  річку  в  якій  купалась  дітлашня,
та  в  ранці,на  траві  срібна  роса.

А  ще  тепло  ось,що  -  це    за  думки,
я  задрімав  й  помандрував  у  літні  дні.
А  тут  мелодію  цей  дощик,на  дворі  заграв-
можливо  свій  концерт,Дощик  давав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020

ЗАКАРПАТТЯ РІДНЕ.

Гей,Закарпаття  моє  миле-
кричу,як  можу  з  полонини.
Де  відчуття,що  хмарка  на  руці,
де  бачиш  всю  красу,рідної  землі.

Усе  зелене,де  не  глянеш  навкруги,
могучі  полонини  і  ліси.
Наче  зелений  океан,я  бачу  -
отари  овець  ,вийшли  на  пашу.

Коли  таку  красу,ти  бачиш,
то  відчуває,що  у  казку  ти  потрапив.
І  казка  ця,мій  рідний  край,
що  нас  благає-  мене  пізнай.

Тут  кожне  деревце,чи  високая  гора,
має  загадку,чи  історію-спитай  це,  вівчаря.
А  вівчарі,пісні  такі  співають-
душу  і  тіло,до  неба  піднімають.

Моє  ти,Закарпаття-рідний  край,
завжди  говорю-зелений  рай.
Гірською  квіткою  у  горах  майориш,
й  стрімкою  річкою  в  душах,людських  бурлиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020

ПРОБЛЕМИ У ЖИТТІ.

О  скільки  є  проблем  у  нашому  житті-
проблеми  є  великі  і  що  придумали  самі.
Проблеми,що  вирішують  чужу  і  нашу  долю,
й  проблеми,що  як  булька  на  воді,зникають  у  життєвім  морю.

Без  них  у  мріях,тільки  жити  можу,
як  їх  немає,я  сам  проблеми  ці  нахожу.
Придумую,нагнічую  я  сам  себе,
а  далі  думаю  -  а  як  усе,  далі  буде.

Життя  цікаве,тепер  настало,
батьки  говорять-давно  такого  небувало.
Вони  самі  говорять,що  життя  тепер  важке,
та  винуватять  покоління  наше,що  воно  таке.

Не  знаю,можливо  вони  у  чомусь  і  праві,
бо  бачили,прожили-це  життя  самі.
І  мають,що  зрівняти  і  висновки  зробити,
але  є  одно,но  -  чи  ми  захочемо,  по  іншому  всі  жити.

А  поки,що  живем  життя,як  той  боєць  на  рингу,
завжди  у  русі  й  надіємося,тільки  на  свою  силу.
Ця  сила  в  розумі,душі  і  людськім  тілі,
пишу  цей  вірш  і  маю  теж,проблеми  "наболілі".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020

ВІРА ПРАВОСЛАВНА.

Могуча,  Віра  Православна-
Віра  народна,Віра  Славна.
Віра,що  в  серці  і  душі-
Віра,що  хлібом  є,у  нашому  житті.

Віра,що  в  Храмі  і  на  базарі,
з  душі  людської,  не  зникає.
Віра  убогого  і  Віра  богача-
Віра  єдина  і  для  всіх  одна.

Молитва  з  Вірою,в  дорозі  і  на  війні,
додає  сили,близькому  й  мені.
Могуча  Віра,як  залізо  і  чиста,як  сльоза-
сила  і  велич,Християнського  життя.

Віра  дитини  і  Віра  мандрівника,
ти  каменем  є,була  і  будеш,нашого  життя.
Ти  Православна  Віра  і  цим  сказано  усе-
що  річкою  життя  у  душах  Християн  тече.

Цією  річкою,пливе  людська  душа-
 а  Віра  ,є  корабликом,цього  й  загробного  життя.
Це  наша  Віра-Віра  Православна,
бо  наша  Віра-Віра,Славна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020

ПЛОДИ ЖИТТЯ.

Плоди  життя  -  милі  наші  діти,
наш  поштовх,щоб  жити  в  цьому  світі.
Ви  зірка  в  небі,по  якій  мандруємо  в  житті,
ви  скарб  наш  надцінний,що  ми  цінуємо  усі.

Без  вас,життя  живем  без  цілі,
без  вас,шановні  і  ми  не  смілі.
Але  за  вас,ми  подолаємо  усіх  і  все-
за  вас  батько  і  мати,на  все  пійде.

По  вас,ми  бачимо  роки  свої  прожиті,
і  згадуємо  радість  й  сльози,нами  пролиті.
Та  мріємо,що  завтра  буде  краще,як  учора-
бо  маємо  надію,що  ви  наша  в  житті  підмога.

Упевнено  крокуйте,  піднявши  голову  високо,
ви  наші  соколята,милі  й    синьоокі.
Бо  наше  завтра  не  можливе,вже  без  вас,
по  батьківськи  прошу-не  забувайте  і  ви,за  нас.

Хай  промінцями,бурлить  життя,
хай  у  теплі  людському,купається  душа.
По  вас,ми  бачимо,що  ми  не  просто,так  жили  -  
щастя  і  долі  вам,ви  наші  рідні  діточки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020

СЕЛО У ГОРАХ.

Рідне  село,що  загубилося  у  горах,
де  меж  немає,лісовим  просторам.
І  гірська  річка,що  з  гір  біжить  далеких,
наче  гніздо,село  обвила,як  лелека.

Тут  є  усе-тут  гори  і  поля,
ще  бачу  полонину  у  снігови-  я  .
І  це  мій  край  і  це,моє  життя  -
тут  я  живу,ще  тут  живе  уся  рідня.

Село  таке,яке  не  можна  описати  -  
моє  "коріння"  тут,тут  я  живу,та  батько  й  мати.
Життя  буденне,інколи  затьмарює  його  красу,
та  очі  і  душа,нам  повертає  іскорку  села  -  живу.

Думками,наче  птах  я  облітаю  село  у  висоті,
і  бачу  гори,ліси,річки  й  будиночки  селян  в  красі.
Так  хочу,щоб  село  моє,як  квітка  в  горах  зацвіло,
красою,радістю  й  добробутом-все  проросло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020

І ЗНОВУ ОСІНЬ…

І  знову  Осінь,запанувала  на  дворі,
і  капля,як  сльоза,біжить  в  низ  по  вікні.
Ось  старий  Кіт,перебігає,там  дорогу,
хоч  і  промок,але  біжить,зігритися  додому.

Птахи,теж  поховалися  усі,
вони  то  знають,бути  Зимі.
Цей  Дощ  теперішній,це  не  біда  -
час  йде  а  з  ним,натсупить  зимняя  пора.

А  поки,що  панує  Осінь  золота  -
хоч  жовте  листя  на  землі,але  зелена,ще  трава.
По  даху  капельки,ще  відбивають  такт,
а  Вітер  з  Вишнею  старою,наче  танцюють  вальс.

Казкова  Осінь,казкове  все  життя,
хоч  люблю  Літо,та  Осінь  теж  гарна  пора.
Тільки  потрібно  бачити  у  всьому  це  -
красиве,ніжне,веселе  і  головне  живе.

Десь  Вітер,як  на  флейті  грає  у  далені,
наказуючи  листям,на  деревах  -  танцюйте  всі!
Я  Вітер,я  люблю  кожну  пору,
тому  і  весело  життя,своє  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020

ЧАРІВНИЙ БАТЬКІВСЬКИЙ САД.

Батьківський  сад,рясніє  весь  плодами,
і  грає,як  веселка  -  кольорами.
У  молоді  літа,цей  сад  батько  заклав,
а  сад    в  роки  віддячив  -  тодішнім  дітлахам.

Роки  пройшли,вже  внуків  радує  цей  сад,
і  сивий  батько  сміється,бо  теж  рад.
Що  внуки,не  тільки  діти,дякують  йому,
ще  садом  цим,навчив  нас  всіх  життю.

Він  думав,дітлашні  своїй,так  догодити-
але  і  внукам  радість  зміг,таку  зробити.
І  садом  цим,без  слів  такі  сказав  слова-
не  думай  за  сьогодні  а  думай,про  завтрашнє  життя.

Нехай  сьогодні,життя  йде  інколи  в  бурях,
і  за  майбутнє,ми  відчуваємо  не  зрозумілий  страх.
Живи,та  йди  до  цілі  -  через  усі  незгоди,
май  віру  в  себе  і  ти,усе  і  всіх  побореш.

А  сад  батьківський  й  далі  радує  плодами  -
можливо  й  наших  з  братом  внуків,радувати  буде  далі.
Можливо  і  наші  з  братом  голови,коли  будуть  сиві,
подякують  і  нам,за  щось  -  вже,покоління  молоді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020

МАЛЕНЬКИЙ РАЙ.

Мій  рідний  край  -  це  Закарпаття,
земля  краси  і  земля  щастя.
Лісів  земля  й  річок,наче  сльоза  -  
трембіт  й  пісень,що    на  душі  здавна.

Високі  гори,що  снігами  вкриті,
і  полонини,наче  море  розлиті.
На  полонинах  вівці,як  хмарки,
ідуть  отарою-сюди  або  туди.

А  біля  ватри,вівчарі  зібрались,
і  пісню  про  життя  своє,всі  заспівали.
Ліси  могучі,  шепітом  підспівували  їм-
до  речі,тільки  Закарпатець  розуміє,їхній  спів.

Земля  моя,земля  батьків  й  дідів,
ти  у  душі  моїй,тому  і  розумію  їхній  спів.
Я  Закарпатець,я  тут  живу-
цю  землю  з  малку  у  душі  ношу.

Гуляє  вітер,по  цьому  краю-
він  теж,цю  землю  вихваляє,
Він  як  і  я,закоханий  в  цей  край,
він  як  і  я  ,упевнений,що  Закарпаття  то  маленький  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020

ЖИТТЯ ДОРОГА

В  житті  моєму,було  сонце  і  грози,
я  спускався    в  низ  і  піднімався  в  гори.
Я  у  морі  ласкавому,ніжно  купався,
і  не  раз  у  житті,я    з  калюж    піднімався.

Це  життя  а  життя,це  дорога-
і  дорога  така,нам  усім  невідома.
Ми,як  той  мандрівник,по  дорозі  йдемо,
і  ношу  буденну,всі  свою  несемо.

А  ця  ноша,як  торба,на  спині  у  нас  звисає,
а  що  в  торбі  оцій,тільки  власник  і  знає.
І  бувають  ці  торби,великі  й  малі,
а  вантаж  може  бути  у  ній-  ох,важкий.

Тож  чи  вгору,чи  вниз-торбу  свою  несемо,
і  ця  торба  на  спині,поки  ми  живемо.
Я  такий,як  усі-  по  житті  мандрівник,
я  живу,як  крокую  і  віра  в  Бога,ось  мій  путівник.

Кожен  ношу  несе,торбу  має  важку-
і  як  живе  кожен,  має  думку  свою.
Але  в  кожного  є  мрія,всього  життя-
щоб  нести,цю  торбу,ну  хоч  "до  ста".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020

ДУША І ТІЛО.

Ніяка  нагорода,не  захистить  життя,
ніяка  шуба  не  зігріє  душу,навіть  дорога.
Коли  у  мокроті  й  солоності  душа,
не  допоможуть  чобітки,навіть  одежа    шерстяна.

Душа  людська  відчуває,що  їй  допоможе,
та  тіло  допомогти  душі,не  завжди  хоче.
Не  розуміє  тіло  душу-ось  і  все,
і  так  людське  життя  в  непорозумінні  йде.

А  порозуміння-путівник  сучасного  життя,
у  ньому  все-кохання,віра  і  звісно  каяття.
Про  це  усі  говорять,розуміють  люди  всі,
та  речі  всі  ці,ми  прирівняли  тій  ганьбі.

Хоч  розуміємо,що  то  ніяка  не  ганьба,
та  перший  крок  не  зробимо-ні  ти,нія.
Так  йде  життя  тече,наче  та  річка,
по  краю  два  береги  а  нам  махають  звідти.

Душа  свої,тіло  свої  промови  промовляє-
а  як  місток  зробити,чи  зустрітися  незнаєм.
На  мою  думку,річка  називається-"Гординя",
тому  вона,ще  з  створення  людини,нас  поділила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020

РОКИ МИНУЛІ.

Роки  минулі  в  памяті  кричать,
неначе  відлітаючий  у  небі  птах.
Роки  мої-вас  так  уже  багато,
а  інколи,немає  й,  що  згадати.

Думками  я  лечу,кудись  у  далечінь,
прожиті  епізоди,як  в  далені  десь  дзвін.
Той  дзвін,що  на  душі  минуле  турбував,
можливо  радість  а  можливо  гіркоту    згадав.

Ключом  у  небі  птахи  пролетіли,
й  роки  мої,десь  у  житті  моїм  осіли.
І  тільки  інколи  згадаю,що  було-
коли  в  душі,та  у  житті  усе  цвіло.

І  наче  день,років  багато  пролетіло,
і  як  так  сталося,мені  не  зрозуміло.
Ось  тільки  діти,показник  прожитого  життя  -
тепер  вони  такі  роками,як  в  памяті  моїй  лишився  я  .

Летять  птахи  у  теплії  краї,
шукають,як  і  я  -тепліше  місце  у  житті.
Роки  мої,що  відлетіли  у  небуття,
я  вірю-  хоч  у  думках,але  повернутся  вони  в  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020

ГЛЕЧИК БЕЗ ДНА…

Ви  знаєте,на  що  похожа  зла  душа  -  
на  глечик,який  немає  дна.
Дивлюся,як  наливається  в  нього  вода,
і  бачу  в  ньому,все  людське  життя.

Людину,що  переливає  з  порожнього  в  пусте,
але  у  вигляді  сльози,вода  по  стінках  глечика  тече.
Під  глечиком  без  дна,уже    в  низу  калюжа,
та  бруд  і  слизь,що  зло  й  брехня  приносять  людям.

Навіщо  глечик  той  і  хто  його  тримає,
можливо  це,хазяїн  тільки  знає.
Інакше  пояснити,це  все  не  можливо-
комусь  потрібно,щоб  стільки  сліз  пролилось.

Хоч  скоро  глечик  викинуть,або  звісять  на  тин,
хай  бачать  всі,що  сталося  з  глечиком  таким.
А  ще    хазяїн  глечика  звинуватить,його  у  всьму  -
та  він  без  дна  а,я  хотів  тримати  в  ньому  воду.

Так  прикро  ,що  глечиків  в  нас  час,таких  багато,
і  всі  потрібні  хочуть  бути  і  йдуть  на  все-  й  завзято.
Допоки    є  такий  хазяїн,то  є  в  цих    у  глечиків  життя,
і  ті  і  ті  в  страху  -  бо  далі  їх  чекає  темнота.

Слова,що  написав  у  вірші,то  просто  так  -  
та  придивіться,кажу  шепітом,можливо  вони  і  серед  вас.
Можливо  глечик  розмальований,весь  у  квітках,
але  без  дна  і  стінки  у  середині,усі  в  сльозах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020

СПАСИБІ ВЧИТЕЛІ

Спасибі  -  шановні  вчителі,
Спасибі  -  від  усіх  людей,на  цій  землі.
Усім,многая  і  благая  літ-
бо  тільки  ви,допомогли  пізнати  світ.

Ми  ваші  учні  ті  ,що  колись  були  малі,
а  ви  були  і  будете-наші  вчителі.
Скажу  від  всіх  людей,на  світі-
Спасибі  вам,бо  ми  і  досі  ваші  учні  всі.

Шкільний  дзвінок,хай  весело  лунає,
вас  всіх  з  святковим  днем  вітає.
Ще  раз  -  спасибі  і  уклін  вам  всім,
що  школу  полюбили,наче  рідний    дім.

І  виховали  учнів,як  рідних  діточок,
а  ще  зробили  казкою,кожний  урок.
Спасибі  всім  і  хоч  біжать  роки,
ми  ваші  учні,ви  наші  вчителі.

Знання  давали  учням,як  могли-
й  своєю  наполегливістю,нам  допомогли.
І  як  пройшли  роки,ми  зрозуміли  це-
Спасибі,що  ви  були  у  нас,  та  в  діток  наших  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020

ДИВЛЮСЯ В НЕБО

Я  стільки  раз  дивився  в  небо-
чекав  щось,звідти  в  чомусь  була  потреба.
Чекав  того,чого  і  сам  собі  не  можу  пояснити,
бо  просто  виривається  з  душі-я  хочу  жити.

Небо  мовчить  і  тільки  буйні  хмари,
пейзажу  загадкового,мені  додали.
І  мріючи,знову  по  небу  я  чогось  шукаю,
у  що  вдивляюсь,що  шукаю-знову  не  знаю.

І  якщо  чесно,питання  в  голову  "іде"-
чи  я  життя  не  розумію,чи  навпаки,воно  мене?
Доказано,що  крутится  матінка  земля,
але  навіщо,набирає  швидкість,так  вона.  

Так  як  писав  Шевченко-люди  наче  подуріли...
За  цю  буденність,навіть  життя  своє,ми  не  цінили.
І  маючи  усе,ми  речі  головніші  загубили-
здоров'я,що  дано  було  і  силу  віри.

Ось  я  і  зрозумів,чого  шукаю  поглядом  у  небі,
чого  в  житті  мені,так  треба.
Знайду,чи  ні-це  вже  питання  друге,
якщо  й  знайду-боюся  змін,ну  що  зі  мною  буде.

Питаню  багато,небо  у  хмарах  все,
душа  мовчить,здоров'я  стогне-ну  а  буденність,то  цвіте.
Можливо  зрозуміє  хтось  мене,можливо  ні-
та  у  душі  надайте  ви,питання  самі  собі.

І  відповідь  якою  б  там,вже  і  не  була,
ви  дивитися  в  небо,ви  живете-це  є  життя.
А  кожний  скарб,для  кожного  по  своєму  цінний,
тож  шепчу  в  небо-  Спасибі  Господи,що  я  живий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020

ВІД БОЛЮ ДО ПЛАЧУ…

Від  болю  до  плачу,дорога  вузка,
а  ще  більш  вузенька,як  потерпає  душа.
Тому  і  не  завжди  блистить,на  обличчі  сльоза,
бо  душа  не  покаже,що  терпить  вона.

Час  такий  настав  у  цьому  житті-
веселяться,сміються  а  загадка,що  у  них  на  душі.
Можливо  хтось  скаже,та  чи  почуємо  ми-
як  їхні  душі  кричали,як  благали  вони.

Наче  спрага  якась  у  людях  бурлить-
хай    мене  бачать  і  почують,мене  щось  болить.
І  щоб  так  не  замітно,мені  руку  подали,
а  ще  міцно,міцно  на  "течії",за  руку  тримали.

Я  людина  як  всі  і  питання,так  само  собі  я  давав,
коли  від  спраги  такої  у  житті  потерпав.
Вигрібав  з  глубини,піднімався  з  колін,
щоб  життя  це  прожити,все  я  терпів.

У  думки  занурявся,  сам  себе  застеріг-
так  я  сам  "не  піднявся",хтось  мені  допоміг.
Руку  хтось  не  помітно,мені  в  скруті  подав,
а  я  в  розпачі  й  злості  і  спасибі-йому  не  сказав.

Ось  так  плаче  тіло,ось  так  терпить  душа,
але  одинаково,тіло  і  душу,пече  солона    сльоза.
І  розмовляючи  з  нами,ну  між  собою  людьми,
але  прикро,що  відповідь  знаємо-  час  такий,то  не  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020

ДО БОЮ…

До  бою-мій  друже  побратиме,
з  тобою  ми,не  прятались  за  спини.
Хоч  інколи,була  така  година  або  скажу-той  час,
коли  серця  наші  билися,гучніше  за  "КАЛАШ".

Хоч  ти  зі  Сходу  я  з  Заходу,та  нам  це  все  рівно,
ми  Українці  і  цим  сказано,усе  й  давно.
І  це  не  просто  сказані,якісь  гучні  слова-
це  сказане  давно,давно  всім  доказала,клята  ця  війна.

Над  вбитим  побратимом,плачемо  усі,
і  сльози  йдуть,повірте  від  самої  вояцької  душі.
Душі,яка  була  в  пекельному  й  запеклому  бою,
і  там,як  камінна  була-  не  знавши  страху,не  пустивши  і  сльозу.

Когось  вдома  чекають-дружина  й  діточки,
але  за  всхі  у  куточку,  моляться  їхні  батьки.
Тому  в  бою,ти  побратиме  їх  згадай,
і  кулю  злу,прошу  тебе  мій  друже-обминай.

Я  вірю  друже,ми  ще  заживемо  на  цій  землі,
де  Україна  вільна,дружні  і  щасливі  люди  всі.
Ну  а  тепер-до  бою  і  хай  трясуться  вороги,
бо  ми  козаками  родились,є  і  хай  згадають  всі,ми  ними  і  були.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020

РЕБУС ЖИТТЯ.

Ось  ніч  над  хатою  й  зірки  заполонили  небо,
і  танучи  у  відчутті,щось  хочу  знати  в  чомусь  маю  потребу.
А  ця  потреба  геть  мені  не  зрозуміла,
але  своїм  азартом,до  чогось  мене  п'янила.

Я  наче  ребуси  відгадую  з  свого  життя,
шукаю,що  мене  так  манить-загадка,чи  краса.
Тільки  красиве  і  таке  не  зрозуміле,
такого  підневільного  з  мене  зробило.

І  тільки  як  пройшли  роки  і  молодість  пройшла,
я  зрозумів-так  цей  азарт  і  є  ,моє  життя.
Я  так  це  розумію  а  пояснить,  не  можу,
хоч  середина  кричить-я  знати  не  відоме  хочу.

І  всеж  подумавши,скажу  собі  прості  слова,
бо  зрозумів,що  хочу  коли  на  половину  подолав  життя.
Так  яж  ціную  те,що  вже  неповернути,
бо  кращого  дарунка,як  молодість  немає  і  не  може  бути.

І  чорне  небо  безмежне,як  людське  життя,
де  в  ньому  майорять  зірки,одна  з  них  є  моя.
Хай  майорить  і  хай  радіють  інші  всі,
допоки  небо  світится,ось  досі  ми  живі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020

МІЙ КРАЙ

Так  сяє  сонечко  і  чуть,чуть  вітер  провіва,
і  де  не  глянеш,очам    так  не  підвладна  красота.
Гори,ліси,поля,сади  й  зеленая  трава-
це  рідна  моя,Закарпатськая  земля.

І  де  не  гляну,напоминає-Закарпаття  це  моє,
воно  таке  було,воно  таке  завжди  буде.
Навіть  у  вітрові,я  чую  мелодію  музик-
сопілки  гру  й  трембіти,мелодію  з  гори.

Річки,що  шепітом    виспівують  гірські  пісні,
коли  вслухаєшся,то  чуєш-вони  йдуть  від  душі.
А  на  горі  витанцьовує  одинокая  Смерека,
а  там  Ялина,їй  підтанцьовує  здалека.

Красу  у  Закарпатті  неопишеш,ні  пензлем  ні  пером,
а  ще  не  вихвалиш,оповіданням  чи  віршом.
Це  Закарпаття  і  цим  сказано  усе-
побачиш  цей  край  і  питань  вже  не  буде.

Я  народився  в  цьому  краї  і  тут  в  ньому  живу,
його  повірте,не  тільки  словом,но  і  душею  я  люблю.
І  кожен  раз,коли  про  край  свій,я  пишу  вірша,
завжди  нові  слова  знаходжу  і  відчуваю  нові  відчуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020

З ТОБОЮ У ДВОХ

Роки  біжать,як  до  низу  пісок,
і  сивиною  волоси,геть  притрусивши.
А  ми  з  тобою  стільки  років  у  двох,
і  СЛАВА  БОГУ,ці  роки  в  коханні  проживши.

Хоч  сиві  волоси  й  морщини-де  не  де,
та  ми  з  тобою,молоді  душею.
Житя  наше  в  буйному  русі  йде,
а  ми  закохані,крокуємо  по  ньому.

І  дітлахи  дорослі,як  кажуть  -  "до  людей",
тільки  по  них,рахуємо  роки  прожиті.
Недавно  ми  з  тобою,відійшли,від  батьківських  дверей,
а  тепер  діти,бачать  наші  голови  сріблом  политі.

Роки,роки-шляхи  життя  з  вами  долаєм,
та  взявшися  за  руки,закохані  ми  вдвох  йдемо.
Серця  ми  двоє,  закохані  у  грудях  моєм,
й  закохані  будемо,до  поки  живемо,

Хай  бурі  і  вітри,та  всі  життя  невзгоди,
нам  інколи  "подвоюють",наше  життя.
Та  ти  і  я  і  діти  наші-здолаємо  дороги,
бо  у  нас  з  тобою  є  скарб-закохана  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020

ЗАХИСНИК

Ще  вчора  вдома  з  жінкою  й  дітьми,
ще  вчора  без  журби,жив  у  кругу  сімї.
А  вже  сьогодні  в  пеклі  у  пітьмі,
зі  зброєю,за  Україну  рідну,на  війні.

І  слів  пихатих,ти  не  промовляв,
а  просто,як  Українець  за  рідну  землю  вболівав.
Коли  на  Сході,дім  побратима    запалав,
без  роздумів,під  пулями,його  ти  захищав.

Ти  козак  і  вояк-  й  цим  сказано  усе,
а  ще  Українець,що  приниження  терпіти  не  буде.
Аз  гаслом-хай  живе  рідна  мова  і  хай    земля  цвіте,
без  роздумів  з  зброєю,вояк  до  бою  йде.

І  поки  гасла  ті  що  в  кабінетах-щоб  бачили  кричать,
такі  як  ви  вояки  ,землю  Українську  боронять.
Снаряди  над  головами,рвуться  і  свистять,
а  ви  всі  радієте-вдома  рідня  і  Українці,мирно  сплять.

Спасибі  вам  хлопці  -  скажу  можливо  зі  сльозами  я  -,
й  повірте  герої,  не  прості  це  є  слова.
Це  не  просто  букви,це  говорить  душа,
це  говорить  Українець  і  молиться  за  вас  рідня.

Ще  уклін    по  пояс  вам,хлопці  війни,
хоча,ще  вчора  ви  були  такіж,як  ми.
Але  серце  левине  й  стальне,дано  вам,там  з  гори,
щоб  рідну  Україну  неньку,не  рвали  вороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020

ДУМКИ У ГОЛОВІ

Думок  у  голові  моїй  багато,
а  слів  у  спину,ще  більше  чую  я.
Про  все  -  сімя,здоров'я,  і  рідна  хата,
та  наче  ніж,встромляють  в  душу  язика.

І  боляче  буває  на  душі  і  тілі,
і  сльози  часом,запанують  на  очах.
Але  завдячуючи  дітям,жінці  і  їхній  в  мене  вірі,
крокую  далі,тримаюсь  на  ногах.

Буває  часом,сил  крокувать  немає,
й  життю,ти  бачиш-не  надто  і  ціна.
Але  слова  й  рука  сімї,тебе  тримає,
хрупке  жіноче  тіло,тебе  обірігає  й  тримає  дітлашня.

І  забуваючи  за  біль  і  сльози,
"ламаючи"  в  собі  все-  можливо  теж  з  ганьби.
Тиж  знаєш  теж,ну  точніше  зможеш,
зробити  так,щоб  краще  жили,  всі  вони.

У  спину  хай,слова  мені  лунають,
хай  ранять  злі  і  гострі  язики.
Але  хай  діток,жінку    мою  не  поранять,
у  мою  спину,хай  тупляться  усі  вони.

Живи  моя  сімя,будьте  щасливі  діти,
здорова  жінко  і  кохана  будь  завжди.
Спасибі  вам,душі  й  життя  моєго  квіти,
хай  тупляться  об  мене,злі  ті  язики.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020

ЩО НА ДУШІ .

Що  на  душі,ніхто  не  знає-
буває  тіло  посміхається,але  душа  ридає.
В  житті  держуся-як  всі,так  я,
долаю  дороги,грішного  життя.

Одежа,авто,хата-все  як  у  всіх,
по  звичці  все,що  пережив,  я  перевожу  в  сміх.
Іду  як  всі  і  мрії  як  у  всіх-ну  як  усі  живу,
що  як  іду,кульгаю  я  не  покажу.

Всі  ці  слова,від  охмелілого  товариша  почув-
я  сам  не  зрозумів,як  той  душу  відкрив.
Від  слів  таких,я  аж  притих,
його  веселим  і  успішним  бачити,я  звик.

Але  згадав-  то  яж  такий  як  він,
наче  портрет  показую  я  всім.
На  цім  портреті,я  у  всій  своїй  красі,
й  боюся  показати  всім,що  маю  на  душі.

Так  він  живе,так  я  живу  і  так  живуть  усі-
не  дай  Бог  показати,що  маєш  на  душі.
А  поки,що  живемо  в  одному,два  життя-
чекаючи  з  страхом,полегшення  від  каяття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020

НЕ РОЗУМІЮ, ТЕБЕ ДОЛЕ…

                                         (Русинський  діалект)
Доле  моя,  доле  моя-  з  чого  ти  зроблена,
чи  з  травички  зеленої,чи  з  глини  зліплена.
Може  доле,моя  рудна  в  кузні  тя  кували,
а  вать  в  хащі,доле  моя  з  дуба  тя  тесали.

Знаєш  доле,моя  доле-я  тебе  жалію,
а  пуд  вечур  рудна  моя,сам  собі  не  вірю.
Нині  доле,моя  доле  ревеш  де  попало,
но  а  завтра  рудна  моя,всього  тобі  мало.

Вчора  доле  сил  немала,ледви  говорила-
но  а  нині  в  тобі  доле,є  не  людська  сила.
Несеш  ношу,як  мурянка  із  ціпивши    зуби,
бо  ніко    за  тебе  доле,нікуди  не  пуйде.

А  бізь  знала  доле  моя,ми  з  тобов  однакі,
по  кричиме  -  сил  немаю  а  "котиме"  ггаті.
І  по  світу  і  по  життю,вподовж  і  впоперек,
нині  водов,по  самому  дну  а  завтра  у  берег.

А  бізь  знала  доле  рудна-  ми  така  натура,
що  би  хижа  і  машина,  як  у  сусіда  була.
Руки  наші  у  музолях,айбо  душа  співат,
коло  гусиль,коло  бубна  як  потятко  співат.

А  бізь  знала  доле  моя  -  ми  з  тобов  однакі,
я  закочу  рукави,ти  закочуй  ггаті.
І  туй  ми,на  сюм  світі,як  два  цімборики,
із  співаночков  та  з  торбов,йдиме  по  сюм  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020

Я ПРОШУ БОЖЕ…

До  Бога  піднімаємося  сходинками  кожен  день-
хоча,можливо  хтось  іде  у  низ  а  хтось  у  верх.
Я  грішний  Боже,знаєш  ти  мої  гріхи,
 прошу  тебе-  Володарю,помилуй  і  спаси.

Страх  сковує  не  тільки  тіло  і  думки,
а  ще  наче  штовхає  щось-іди  й  гріши.
Не  помічаючи,як  загрязнилась  від  гріха  душа,
про  все,ми  чистимо  від  бруду,свого  черевика.

Бо  черевик,побачать  люди-  геть  усі,
і  соромно  мені,бути  у  такій  ганьбі.
Ну  а  душа  в  той  час,ридає  і  благає-
допоможи,віру  не  губи,бо  час  спливає.

І  схаменувшись,до  храму  я  пійду,
по  сповідавшись-не  повірите,по  новому  грішу.
Таке  життя  моє,така  моя  біда,
і  це  неє  просто  -  слова  потрібні,для  вірша.

Я  прошу  -  Боже  ,спаси  і  сохрани,
і  по  ділах  моїх,мене  не  накажи.
По  милості  твоїй,мені  даси,
я  раб  твій,ти  Володар  -  слугу  свого  прости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020

МАНДРУЮ ПО ЖИТТІ

В  кімнаті  тиша  і  думками  лину  я  туди-
в  далекі  мрії,там  де  керують  всім  думки.
Я  мандрівник,що  в  світі  мрій  блукає,
як  людина  кожна-життя  найкращого  шукаю.

В  думках  я  маю  сили,все  змінити,
хоч  прикро,що  не  зміг  в  житті  цього  зробити.
По  силі  і  по  розуму,тут  рівних  не  буває,
бо  думка  моя,всі  перешкоди  подолає.

Подумавши,помріявши  спитав  у  тиші  -
чому  не  можу  у  житті,це  все  зробити.
Та  тільки  тиша  все  мовчить,не  відповідає-
можливо  відповіді  і  вона  не  знає.

Життя  людське,таке  ось  є  буйне,
когось  під  ноги  а  когось  на  спині  понесе.
Й  несе  голопом,тільки  порох  в  спину,
в  той  час  в  багнюці,топчучи  іншу  людину.

Я  не  філософ,я  теж  мандрую  по  житті-
коли  в  багнюці  на  колінах,ну  а  коли  голопом  на  коні.
Тому  у  тиші,розкладаю,всі  крапки  над  -"І",
і  думаю,як  далі  мандрувати  по  житті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020

ЛИСТ ДО МИНУЛОГО.

Пишу  листа,тобі  моє  минуле,
хоч  і  прожите  вже,але  щось  і  забуте.
Як  ти  живеш,як  там  твої  діла-
згадай  мене,я  у  тебе  у  гостях  бував.

Я  і  тепер  тебе  завжди  згадаю,
а  інколи  так  хочеться,туди  до  твого  краю.
Де  я    малюк  й  батьки  такі,ще  молоді,
як  гостював  у  тебе,згадую  я  ті  роки  завжди.

Як  ти  живеш,без  мене  там  моє  минуле,
і  пообіцяй,що  в  снах  в  думках  приходить  будеш.
З  тобою  ми  згадаємо,як  ми  жили,
й  зануримося-  "з  головою"  в  прожиті  ці  роки.

Пробач,що  завжди  кудись  я  поспішав,
що  у  теперішньому  і  майбутньому  я  щось  шукав.
Хоч  і  не  легко  інколи  в  теперішнім  було,
та  згадував  і  там  тебе  я-  все  рівно.

Я  і  тепер  в  майбутнє  поспішаю-  як  завжди,
та  кажу  правду-минуле  зі  мною,чуєш  ти...
Тож  ми  з  тобою  зв'язані  життям,
ми  одне  ціле,ти  приходи  прошу  -ну  хоч  в  думках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020

УКРАЇНСЬКІ ЛЮДИ.

Не  любимо  ми  рідну  Україну,
хоча  жаліємо  усі-но,як  чужу  людину.
І  плаче  Україна,протягуючи  руки,
в  той  час  годує  нас  і  йде  за  нас  на  муки.

Дає  усе  нам  рідна,що  у  змозі  дати,
як  та  матуся,для  свого  дитяти.
А  ми  юрбою,ліси  всі  повалили,
річки,озера  і  поля-все  засорили.

До  того,рідну  землю  стали  продавати,
хоча-  а  то  не  ми,то  наші  депутати.
Ми  так  живемо  наче,це  чужа  країна,
наче  це  є,не  рідна  ненька  Україна.

Я  думаю,ми  звикли  жити  так,
й  можливо,це  правдивий  факт.
Грошей  підзаробити  і  бізнес  розпочать,
а  що  буде  з  Україною,покаже  час.

Опам'ятаймося-прошу  нас  люди,
якщо  не  змінемося  ми,то  змін  не  буде.
Ми  Українці  і  це  не  гасло  на  трибуні,
згадайте  -  ми  всі  в  душі  Українські  люди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020

РОКИ ЯК ЖУРАВЛІ

Роки  летять,як  Журавлі  у  небі,
вони  кричать-живи,цей  світ  для  тебе.
Бери  з  життя  усе,що  побажаєш,
люби  життя,як  серцем  відчуваєш.

Роки  летіли,як  Журавлі  у  небі,
і  вже  шкільні  роки  минули  в  тебе.
Хоч  наче  вчора  у  перший  клас,робив  порив,
ну  а  сьогодні  закінчив  школу,ти  випусник.

Роки  кричать,як  Журавлі  у  небі-
лети  за  нами,тобі  самому  вже  летіти  треба.
Життя  веде  тебе,до  неомріяних  висот,
а  ти  закінчив  школу  в  дорослий  світ  зробив  ти  крок.

Роки,як  Журавлі,завжди  кудись  мандрують,
мандруй  і  ти  і  хай  тебе  усі  почують.
Будуй  життя  своє,як  мрієш  ти,
і  хоч  не  легко  тобі  буде,але  ти  йди  до  висоти.

Роки  летять  й  кричать  усім  з  далека-
не  стійте  пливіть,летіть,крокуйте  жити  треба.
І  це  є  так,щасти  тобі  наш  сину,
бажаєм  з  Мамою,всього  найкращого  наша  дитино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020

КУДИ БІЖИШ ЖИТТЯ.

Життя  моє  -  куди  ти  в  поспіху  біжиш,
як  той  вулкан,кипиш  й  бурлиш.
Я  часом  не  в  силах,за  тобою  крокувати,
тому  щоб  не  відстати,повинен  сам  себе    "ламати".

Життя  моє-наче  та  річка  бистрая,гірська,
біжить  ламає  все,хоч  зачиналась  з  потічка.
Та  влившись  у  річку  більшою  за  себе,
пливеш  у  море  а  там,забудуть  всі  за  тебе.

Життя  моє-я  бачу,йдеш  ти  в  ногу  з  часом,
не  думаючи-можливо,що  закінчиться  все  крахом.
Але  ти  йдеш,ламаючи  й  долаючи  всі  перешкоди,
бо  ти  живеш,бо  повторить  по  новому  життя,нема  ногоди.

Життя  моє-  життя,що  раз  дано  людині,
і  жити  треба  так,щоб  бути  прикладом  дитині.
А  це  наснага  і  ціль  всього  життя  людини-
ламати  гори,щоб  тільки  було  добре  для  дитини.

Життя  моє-прошу  тебе,ти  подивися,
на  спині,  я  несу  роки  свої  прожиті.
Давай  з  тобою  в  ногу  будем  крокувати,
і  нести  ношу  цю,будем  одне  -  одному  допомагати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020

ЦЕЙ КРАЙ

Цей  край  нам  снится  всім  у  сні  -
батьківська  хата,де  ми  маленькі  і  босі.
Його  несу  в  душі,усе  своє  життя-
цей  край,то  рідна  хата  де  народився  я  .

Бачу  у  сні,  усе  це  і  ніби  знову  там,
знову  як  те  дитя,радію  я  батькам.
Протягши  руки,я  біжу  що  сил  до  них-
хоч  й  сплю,та  чую  радості  я  крик.

Зелений  двір  і  виноградник,що  плодами  грає,
там  батько  й  мати,діток  визирає.
Роки  пройшли  і  і  волоси  на  голові  моїй,геть  сиві,
одне  змінилося-  батьки  мої  теж  постаріли.

Але  усе,  як  і  було  давно-ну  не  змінилося  нічого-
тільки  батьки  чекають  внуків  в  гості,не  так  мене  самого.
На  лавочці,що  у  дворі  тихенько  гомонять,
і  дітям  моїм  з  братовим-готові  і  життя  віддать.

Дивлюсь  на  це  і  бачу  сон  свій  наяву-
але  батьки  вже  обнімають  внуків,як  колись  свою  дітлашню.
Такий  мій  край,такі  мої  ось  сни-
і  Богу  дякую,що  в  сні  і  наяву,живі  мої  батьки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020

ЗАКАРПАТТЯ МОЄ

Закарпаття  моє,горами  окуте,
в  співаночках  народних,усіма  почуте.
Омите  річками,наче  сльозою,
полонинов  вкрите-чуть,чуть  золотою.

Земле  моя  рідна-Закрпаття  миле,
лісами  поросле,як  водограй  йгриве.
Життя  мого  стимул  і  душа  моя,
ти  одно  таке  є,ти  моє  життя.

Тут  я  народився,тут  моє  село,
і  я  вірю,що  по  іншому  бути  й  не  могло.
Угля  моє  село,родом  з  Углі  я-
тут  батьки  мої,тут  моя  сімя.

В  цих  лісах  зелених,бачу  я  себе,
і  без  краю  цього  мене  не  буде.
Яж  кажу  всім  людям-  я  є  Углянин,
я  дитя  що  народилось,між  гір  і  лісів.

Закарпаття  моє,ти  одно  таке,
і  такого  скарбу  в  мене  не  буде.
Чистою  сльозою,всі  гірські  річки,
пісеньку  співають-з  Закарпаття  ми!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020

ДВІ ЖИТТЯ

Накритий  двір,весь  виноградною  лозою,
неначе  ковдрою  зеленою  й  пухкою.
І  промені  купаються  в  листочках  цих  буйних,
та  чути  Вітер,як  з  ними  гомонить.

Можливо  шепче  їм,куди  блукав,
по  горах  і  лісах  як  мандрував.
Що  бачив  і  хмари  у  небі,як  розганяв,
на  морі  з  хвилями,як  пустував.

І  Виноград  це  слухає  й  листочками  киває,
він  силу  Вітра  добре  памятає.
Коли  бешкетник  розізлився  і  кинув  до  землі,
його  листочки  і  поламав,  гілки  усі.

Коли  згадав,омився    холодною  сльозою,
що  стали  на  гілках  й  листочках  чистою  росою.
Він  слабший,він  живе  своє  життя,
щоб  людям  все  віддати  у  вигляді  плодів  й  вина.

Дві  протилежності  зустрілися  тепер,
один  бешкетник  а  інший  живе-все  для  людей.
І  правда  в  кожного  з  них-тільки,  своя,
бо  при  народженні  ім  була  дана,ціль  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020

СТАРА ХАТИНКА

Стара  хатинка,що  заросла  в  траві,
з  побитими  шибками  і  хвірткою  в  іржі.
Весь  дах  старий  Горіх  руйнує-
він  тут  хазяїн,тому  і  силу  чує.

І  стіни  всі,уже  без  кольорів,
їх  сніг  і  дощ,давно  обмив.
Двір  захаращений,повсюди  тиша  й  самота,
але  колись  ця  хата,як  ніхто  жила.

Сімя  велика,що  сиділа  за  столом-
уваги  не  звертала  на  тих,хто  за  вікном.
Життя  бурлило,батьки  і  діти  -  всі  у  русі,
не  було  місця  тут,тиші  і  скуці.

В  хазяїна  старого  млин  гудів  -
жінка  у  хаті  а  діти  в  ролі  пастухів.
Корова,свині,коні  і  курей  було  повно-
хазяїн  був  газда,  на  все  своє  село.

Але  старість  прийшла  і  діти-  хто  куди,
хтось  вивчився  а  хтось  поїхав  у  чужі  краї.
І  батька,що  вже  вибився,геть  з  сил,
один  з  синів,до  себе  жити  запросив.

Так  все  минуло  і  хату  продали-
але  нові  хазяєва,щось  в  хаті  не  жили.
Ця  хата  є  показником  і  іншого  життя-
всьому  свій  час  і  все  колись  дійде  до  кінця.

А  поки  хата  розпадається  й  гниє,
і  життя  то,що  було  у  ній  вже,  не  буде.
Всьому  свій  час,всьому  своє  життя,
аще  скажу  одне-де  молодість,  там  і  панує  суєта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020

А МОЖЕ І ТАК…

Я  Українець  -  що  сили  кричу,
а  в  той  час,на  долю  свою  я    робчу.
Чого  я,як  Чех,Венгер  чи  Словак,
не  можу  в  своїй  країні,як  вони  працювать.

Шевченкові  вірші,я  декламую  усім,
а  втой  час,на  мовах  Європи,зуби  "проїв".
Бо  там  Українець,більше  ніж  удома,
бо  тільки  так,для  сімї,  для  нього  буде  підмога.

Карпати  описую,моря  і  хлібні  поля,
описую,як  бачу  в  Україні  життя.
Але  як  завжди  в  нас  з  вами  ведеться-
чомусь  у  чужім  краї,краще  живеться.

Звертаюсь  до  тих,хто  на  "верху",ну  що  з  грошами-
ви  дограєтесь  хлопці,до  краху  до  драми.
Хтось  можливо,як  Щур  і  втече,
але  більшість  з  вас-біда  не  обійде.

Тож  подивіться  на  тих,хто  і  вдень  і  вночі,
на  колінах  працює  і  робить  все  для  сімї.
Не  горланить  з  трибуни-  як  мову  кохає,
він    на  ній  розмовляє  і  пісні  теж  співає.

Тож  давайте  об'єднаємось  всі,  як  один,
щоб  всі  знали-  в  України  могучої  є  дочка  і  син.
І  щоб  мова  Українська,не  біля  торби  лунала,
а  по  світі  цілому  у  піснях,віршах  та  з  телеекрана.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020

МОЯ КРАЇНА…

Моя  країна,найкраща  у  світі-
давайте  зробимо,щоб  так  говорили  дорослі  і  діти.
Щоб  гордість,що  народився  в  Україні,
в  душі  цих  діток  з  малку  зародилась.

Моя  країна,найкраща  у  світі-
нема  богатства,щоб  Україну  оцінити.
І  щоб  у  кожного  Українця  в  серці  і  душі,
Україна  не  продається-були  слова  такі.

Моя  країна,найкраща  у  світі-
тільки  у  ній  пахнуть  так  квіти.
Тільки  у  ній  полонини,гори  й  поля,
нагадують  -  моя  країна  єдина  така.

Моя  країна,найкраща  у  світі-
хоч  є  і  проблеми,хоч  комсають  біди.
Але  ми  Українці  й  цим  сказано  все,
ми  мріємо,хочемо-тож  так  і  буде.

Моя  країна,найкраща  у  світі-
я  мрію  її  такою  зробити.
А  я  Українець,  й  це  моя  земля-
і  вірю  у  те,що  це  не  тільки  слова.

Моя  Україна-хай  кожен  так  скаже-
 силу  і  розум  Українця  покаже.
І  буде  Україна  найкраща  у  світі,
і  будуть  щасливі  дорослі  і  діти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020

СЕЛО, ЩО В СЕРЦІ…

Село  моє,ти  потонуло  в  травах,
та  у  садах  квітучих  і  дубравах.
Повсюди  де  не  гляну,зелені  кольори,
гори  високі  і  гірські  буйні  річки.

Знайомі  вулиці,хатинки  як  казкові,
наче  десь  в  казці-різнокольорові.
При  в'їзді  у  село,показник  стоїть-
Угля  і  жовто  синіми  буквами  майорить.

Це  моя  Угля,це  моє  рідне  село,
такою  казковою  красою  розцвіло.
Наче  зелене  море,що  ні  початку,ні  кінця,
ось  так  я  бачу,красу  свого  села.

І  стара  береза,що  схилилась  до  землі,
наче  пояснює-ви  находитися,в  найкращому  селі.
Тут  тиша,спокій  і  краса  панує-
усе  живе  так  говорить,але  не  кожен  чує.

Ще  тихий  вітер,як  на  флейті  в  горах  грає,
ніжну  мелодію,яку  душею  кожний  житель  відчуває.
Бо  Угля  в  кожного  в  середені  душі-
ми  Угляни,ми  виходці  з  Углянської  сімї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020

НАШ ВАЛЬС

Грає  мелодія  -  легкий  музичний  шарм,
давай  кохана,закружимо  з  тобою  вальс.
Взявшись  за  руки-  два  тіла  і  дві  душі,
закружимо  в  коханні,відірвемось  від  землі.

З  тобою  одне  життя  живемо,ми  на  двох,
тож  відчуваємо  одне  одного,  навіть  рух  думок.
Тільки  кохання  дає  наснаги  й  сили  нам,
прожити  в  двох,нажить  дітей  і  це  є  скарб.

У  вальсі  наче  Лебеді,розправим  свої  крила,
які  життя  буденне,можливо  і  побило.
Але  кохання  наче  бальзам,на  рани-всі,
допомагає  нам    з  тобою,крокувати  по  житті.

А  вальс  лунає  і  ми  зтобою  в  парі,
танцюємо,хоч  можливо  з  нас  і  сміялись.
Та  ми  мелодію  кохання  чули,що  лунала,
тим,що  сміялися,мелодія  така  не  грала.

Давй  обнімемося  і  закружим  вальсом  по  житті,
бо  ми  закохані,бо  ми  живем  в  міцній  сімї.
І  хай  танцює  життя  наше,кохання  вальс-
а  в  ньому  наші  душі  закохані,як  зірочки  блистять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020

КІТ І СОБАКА

Я  Собака  злий,тай  дуже,
всі  бояться,навіть  люди.
Ось  ланцюг,який  я  маю,
а  ще  дім  охороняю.

Так  Собака  вихвалявся,
а  Кіт  хитро  посміхався.
На  паркані  Кіт  сидів,
і  щось  там,він  муркотів.

А  Собака  злиться,злиться,
що  цей  Кіт,ще  не  боїться.
А  він  гроза,цього  двора,
і  володар  ланцюга.

Горобці  на  гілки  сіли,
теж  нічого,не  зрозуміли.
Щось  з  Собакою,не  те-
що  Кота  не  загризе.

Кіт  то  є,могуча  сила,
не  одного  з  них  погубила.
Ну  й  хоробрий,дійсно  Кіт-
хто  таке  б,зробити  зміг.

Тільки  Кіт,то  добре  знає-
авторитет,він  заробляє.
Цей  Собака  не  дістане,
ланцюга  на  шиї  має.

А  його  будуть  бояться,
не  будуть  з  нього  сміяться.
Гордо  скажуть-Кіт  силач,
він  гроза  усіх  собак.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020

КАЯТТЯ

Наче  вугілля,горить  моя  душа,
повсюди  полум'ям,світиться  брехня.
І  болячи  стає,коли  прекрашена  брехня,
ламає  й  крушить,моє  життя.

Ще  боляче  і  прикро,за  нас  людей-
брехню  всі  обнімаємо  а  правду,ані  до  дверей.
І  двері  ці-  наш  розум,життя  і  змучена  душа-
які  закриті,  від  правди  а  ключ  має  брехня.

Брехня  повсюди  -    панує  в  нашому  житті,
а  правда  а  правда  сидить,на  самоті.
А  чому  так,  миж  розуміємо  усі,
та  правду  відганяємо,й  купаємося  у  брехні.

І  як  відлуння  від  брехні,ламається  життя,
так  прикро-брешуть  всі  і  всі  чекають,на  каяття.
Повсюди  чуєш,як  правду  люблять  всі,
знову  не  помічаючи,що  брешемо  самі,собі.

Можливо,що  бачу  я  життя  у  чорних  кольорах,
але  тільки  тому,що  бачу  я  цей  крах.
І  страх  і  страх-за  себе,і  за  всіх    і  вся,
тому  і  виклав,на  папері-це  каяття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020

ЖИТТЯ ЯК ШВИДКИЙ ПОТЯГ.

Як  швидкий  потяг,летить  життя,
і  часом,я  не  розумію-  чи  є  у  цьому  потягові,  я  .
Тому,що  вчора,був  я,ще  малюком,
а  вже  сьогодні,я  стою  з  сином  випусником.

Вже  син  закінчує  середню  школу,
і  вибирає,для  себе  у  життя  дорогу.
Ще  вчора  в  перший  клас-зовсім  дитя,
ну  а  сьогодні,ростом  більший,вже  ніж  я  .

Коли,коли  роки  так  проминули,
якщо  недавно,ми  з  дружиною  такими  ж  були.
І  тільки  сиві  волоси  а  інколи  пригоди  у  житті,
нагадують-згадай,но  друже,скільки  літ  тобі.

І  чути  сміх  дитячій  у  нашому  дворі-
ось,це  і  є,те,що  нажив  у  своєму  житті.
Це  те,що  над  цінне-мій  скарб,
а  гроші,авто  чи    інше  щось,то  все  піар.

Тому  і  думаю-куди  й  навіщо,так  роки  біжать,
чому  так  не  помітно,тікає  час  ?
І  знову  поправляю,сиві  волоси  на  голові,
і  дякую,за  жінку  і  дітей-тобі  Боже,тільки  тобі.

А  швидкий  потяг,хай  спішить  і  далі,
і  не  важливо,хто  ми  в  ньому,але  ми  їдемо  і  раді.
Бо  це  життя,дано  людині  тільки  раз,
і  хай  стрілки  годинника,як  ті  колеса,відбивають  такт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020

ДАЛЕКО, ДАЛЕКО…

Далеко,далеко-де  гори  високі,
де  річки  гірські  й  полонини  широкі.
Є  край  чарівний,що  як  квітка  цвіте-
цей  край,  Закарпаття,рідне  моє.

Дощик,вершини  гірські  омиває,
Сонечко,мрамур  гірський  висвітляє.
І  кращого  краю,для  мене  немає-
бо  я  з  Закарпаття,хай  кожен,це  знає.

На  горі  мелодію  трембіти,тут  чути-
яку  послухавши  раз,не  можна  забути.
Цімбали,гуслі,бубен-теж  не  відстають,
душам  й  ногам  людським  радість  несуть.

Тут  коломийка,що  лунає  з  вуст  дідуся,
доказує-чарівна  Закарпатська,наша  земля.
Гордість,вибачте-но  так,то  вже  є,
за  край  де  народився,Закарпатців    бере.

Такий  мій  край,така  моя  земля,
у  високих  горах,Едельвейсом  розцвіла.
Які  слова  красиві,я  б  не  писав-
скажу,як  є-  найкращих,ще  не  відшукав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020

НАШЕ ВІДЧУТТЯ

Ми  завжди,не  задовільнені  життям,
завжди  коли  не  так,щось-винуватий  інший  там.
Сміття  у  річки,чи  на  обочині  лежить,
себе  ніхто  у  цьому  не  винить.

У  нас  є  відчуття,що  має  хтось  прибрати,
а  ще,що  мають  нам,усі  допомагати.
Але  дитя,коли  питає-жуйку  де  кидати,
кидай  на  дорогу-відповідає  мати.

А  з  цього,починається,думка  ось  така,
дитя  навчила  так  робити,його  сімя.
Кому  як  не  сімї,повинні  довіряти  всі,
і  це  наче  хвороба  і  нею  хворіють,дорослі  і  малі.

Хоча  бажаємо,щоб  краще  всі  жили,
але  забули,що  в  жертву  ми,нічого  не  принесли.
Ця  жертва-час,совість  і  людські  дії,
а  не  слова  й  казкові,наші  мрії.

І  розуміти-тільки  я,повинен,щосьзмінити,
щоб  краще  жив  я,та  мої  маленькі  діти.
Потрібно  поміняти  думку  і  себе  самого,
і  поміняти  -  я  сам,повинен  все  зробити  і  не  чекаю  когось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020

МІЙ КОТИК

                                           (Дитяче)
На  дивані,Кіт  дрімає,
щось  мурличе-ну  співає.
Цілу  ніч,хвостань    блукав,
він  мисливець-полював.

Кличу  Котика  пограти,
він  лінивець,хоче  спати.
Тільки  скоса  поглядає,
робить  вигляд,що  дрімає.

Я  хитрюгу  добре  знаю,
холодильник  відкриваю.
Кіт  піднявся  й  тихо-м'яу,
теж  смачненького  бажаю.

Поділися,прошу  я,
яж,маленьке  кошеня.
Нагодуй,прошу  мене,
й  мяса  більше  хай  буде.

Ну  а  ще,сметанки  дай,
повну  миску,через  край.
Ось  тоді,ми  будем  грати-
я  не  буду,більше  спати.

Та  я  знаю,цей  хитрюга,
обмане,уже  так  було.
Поїси  і  на  диван,
любить  спати,Котик  там.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020

КРАЙ, ЩО БАЧУ У СНІ

Краю  мій  краю,по  тобі  зітхаю,
коли  по  чужому,світу  блукаю.
Тебе  мій  краю,я  бачу  у  сні,
бо  ти,завжди  у  моїй  душі.

Ліси  зелені  і  гори  високі,
річки  гірські  і  полонини  широкі.
У  цьому,краю  мого  краса,
а  головне,тут  рідна  земля.

І  рідная  хата,що  у  ріднім  селі,
і  крик  дітлахів,на  нашім  дворі.
Ще  сад  молодий,що  розцвів,
та  стежка  протоптана,до  хати  батьків.

Мій  краю  рідненький,ти  моє  усе,
що  у  душі  було  і  що,ще  буде.
Ти  чародійну  силу  у  собі  тримаєш,
мене  заворожуєш  і  не  відпускаєш.

Тож  прошу  і  далі-мене,ти  тримай,
ще  за  дітей  моїх,не  забувай.
Ти,як  мольфар,тож  можеш  усе-
тому  край  Закарпатський  в  душі,завжди  буде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020

ПЛАЧЕ НАША НЕНЬКА

Що  з  тобою  стало-Україно  мила,
чого  так  бідує,Українська  людина.
Є  питань  багато,що  хочу  спитати,
та  рідненька  неня,як  дитина  плаче.

Українські  люди-дочки  і  сини,
з  торбою  по  світу  в  наймити  пішли.
Матір  поміняли,на  мачоху  ласу,
що  за  гроші  й  здоровя,продає  їм  ласку.

От  і  плаче  ненька,Україна  мила,
бо  наші  діяння,геть  обламали  крила.
Вона,як  та  пташка  й  чужих  пригорнула,
але  як  і  завжди,рідна  їм  не  була.

Вони  тепло  взяли  і  дорослі  стали,
як  стали  на  крила  й  до  рідної  мами.
І  ридає  ненька,Україна  наша-
поверніться  діти,бо  я  матір  ваша.

Одні  не  почули,  інші  не  хотіли,
а  третіх,на  чужині,свої  діти  обсіли.
Я  не  розумію,миж  неньку  любили,
а  тепер  забули,й  ще  в  чомусь  й  обвининили.

Схаменіться  діти-Українські  люди,
бідним  і  багатим-горе  усім  буде.
Обдумаймо  разом,що  не  так  зробили,
чого  рідній  неньці,крила  обломили.

Ми  є  усі  браття,ми  Українські  люди,
тому  і  потрібно,щоб  разом  всі  були.
Ми  діти  України,матері  одної,
будьмо  хазяями,на  земличці  своїй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020

ЩОСЬ НЕ ТЕ…

Думок  і  слів  у  голові  багато,
а  вірш  ніяк,не  можу  написати.
До  половини  напишу  вірша,
а  суті,чи  висновку,так  і  нема.

І  зачеркнувши,чи  вирвавши  листок,
ніяк  не  можу,викласти,я  суть  своїх  думок.
Ця  пані  Муза,можливо  відійшла,
а  з  нею  Рифма,її  покірная  слуга.

Ось  і  тепер,як  два  куплети  написав,
щось  розгубився,геть  все  по  забував.
Тож  прошу  Музу-пані  заходіть,
що  на  душі  набралося,"вилити"  допоможіть.

Читаючи  рядки,свого  творіння,
я  бачу,кудись  поділося,все  вдохновіння.
І  те,що  хотів  висказати,показати  у  вірші,
я  мушу  визнати-й  на  цей  раз,не  вдалося  мені.

Знову  щось  думаю,слова  бурлять  у  голові,
а  суть,що  на  душі-ніяк,не  викладу    у  вірші.
А  пані  Муза,десь  блукає  у  далені,
хоч  так  потрібна,вона  завжди  мені.

Можливо  прийде  час  і  Муза  завітає,
і  все,що  на  душі,рядками  на  папері  ляже.
Я  з  легкістю,радість  і  біль  виллю  на  папері,
як  кажуть-відкрию  Музі,душі  своєї,потаємні  двері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020

ВЕДИ МЕНЕ ДОЛЕ

Веди  мене  доле,через  ліси  й  гори,
допоможи  переплисти,річки  і  море.
Крокувати  по  життьови,ще  інколи  бігти,
а  інколи  в  холодочку  відпочить-присісти.

Як  попросив,це  у  долі,відповідь  чекаю,
що  та  доля  мені  скаже,я  і  сам  не  знаю.
Почекав,постояв  трохи  і  махнув  рукою,
узяв  торбу,та  в  світ  білий,годувати  долю.

Слухай  доле,тебе  прошу--іди  біля  мене,
допоможи  у  дорозі,коли  буде  треба.
Ось  так  з  долею  говорю,ось  так  її  прошу,
та  як  торбу  носив  досі,так  і  тепер  ношу.

Нераз  хотів  скинуть  торбу-поміняти  долю,
і  пійти,як  той  птах  з  клітки  на  волю.
Силу  маю,воля  теж  є-а  разом  не  маю,
сила  волі  в  середині,так  далі  й  дрімає.

Можливо  у  нас  з  дольов,ви  себе  пізнали,
коли  з  торбов,та  з  долею  по  світу  блукали.
Доля  людська,то  загадка,така  вона  пані-
чи  поможе  нести  торбу,чи  сама,ще  сяде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020